Теоретичні засади формування педагогічного мислення в координатах самовизначення особистості

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Теоретичні засади формування педагогічного мислення в координатах самовизначення особистості

Дяк Тетяна Петрівна

Дрогобич 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Дрогобицькому державному педагогічному

університеті імені Івана Франка,

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Скотний Валерій Григорович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, ректор

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

Козловська Ірина Михайлівна,

Львівський науково-практичний

центр ПТО АПН України,

відділ професійно-практичної підготовки, провідний науковий співробітник

кандидат педагогічних наук, доцент

Мешко Галина Михайлівна,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

докторант кафедри педагогіки

Захист дисертації відбудеться 5 квітня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100 м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2.

Автореферат розісланий 3 березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ковальчук В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Стратегічним завданням реформування сучасної освіти згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті, Державною програмою „Вчитель”, законами України „Про освіту” та „Про вищу освіту”, інтеграцією України в освітній простір Європи є формування мислячої, освіченої, творчої особистості, становлення й усебічний розвиток її інтелектуального та морального рівнів, природних здібностей і задатків. Водночас загальні тенденції розвитку суспільства визначають нагальну потребу пошуку нових напрямів розвитку педагогічної науки та практики, перебудови структурних елементів системи національної освіти. Лише людиноцентрична, вільна від догматизму і консервативних схем педагогіка, спрямована на вільний та всебічний розвиток учня, відкриє йому можливості реалізуватися у складному і багатогранному сучасному світі. Однак процес перебудови навчання і виховання, пробудження в учня творчих сил та енергій часто відбувається повільно, неефективно, тому він не завжди стає активним суб'єктом діяльності щодо перетворення навколишнього світу і самого себе.

В умовах сьогодення проблема розвитку творчої особистості учня в освітньому процесі загалом вимагає виокремлення концепту педагогічного мислення і вивчення його впливу на різні аспекти навчально-виховної діяльності. Педагогічне мислення здавна було предметом дослідження педагогічної науки. Класики зарубіжної та вітчизняної педагогіки, теоретики і практики досягли чималих успіхів в обґрунтуванні змісту, завдань, компонентів, напрямів розвитку педагогічного мислення. При цьому вони спиралися на досвід попередніх поколінь, зокрема реформаторську педагогіку, основні ідеї та напрями якої актуалізуються в епоху динамічних змін у політиці, науці, освіті, культурі, врешті-решт - способі мислення сучасної людини.

Актуалізація проблеми педагогічного мислення забезпечує життєздатність наукової педагогіки, зберігає і примножує її духовне та смислове джерело, зберігає автентичність і самобутність. Однак важливо враховувати умови сучасного техногенного, інформаційного, урбанізованого суспільства, яке динамічно розвивається і вимагає від учня особливого напруження сил та енергії, специфічних умінь і ґрунтовних знань для адаптації до складних реалій сьогодення, процесу пошуку істини в межах нової парадигми знання.

Безперечним є вплив педагогічного мислення на формування світоглядних образів, які спираються на досягнення науки та логіку її розвитку, орієнтовані на доказ і обґрунтування знань. Атрибутом педагогічного мислення, основи формування творчої особистості виступають інновації освітньої теорії та практики. Завдяки їм педагогічне мислення уможливлює сприйняття найсуттєвішого, висування гіпотез, пошук раціональних шляхів подолання проблемних ситуацій, здійснення „катарсису думки ”.

Актуальність поставленої проблеми зумовлена також певними деструктивними процесами, які відбулися у вітчизняній освіті через загострення економічних, політичних і соціальних проблем. Педагогічна теорія та безпосередньо навчально-виховний процес у багатьох випадках залишається практично поза увагою державних органів і наукових інститутів, які через постійні зміни політичної кон'юнктури більше переймаються проблемами формально-адміністративного і матеріально-ресурсного характеру, ніж педагогічною творчістю і креативним підходом до освітньої та виховної практики. Тому не викликає сумніву те, що проблема педагогічного мислення має посісти чільне місце в науково-теоретичних, методологічних та педагогічних дослідженнях, потребуючи адекватного реагування, посилення її змістово-смислового аспекту.

Майбутнє української нації, інтеграція в європейський і світовий освітній простір значною мірою залежать від підвищення інтелектуального, творчого і культурного потенціалу молодого покоління, яке формується під впливом модернізованого політичного, економічного та соціально-культурного середовища. Тому доцільність і необхідність дослідження також детермінується зміною концептуально-методологічних засад національної освіти і переосмисленням тих педагогічних ідей та положень, у яких розглядаються різні аспекти формування педагогічного мислення. Завдяки креативному педагогічному мисленню українська педагогіка на сучасному етапі розвитку знання повинна усунути наслідки вибіркового, епізодичного, вибудуваного на ідеологічних засадах вивчення набутого досвіду. Це уможливить переосмислення вчасно незасвоєного в ньому матеріалу з метою впровадження креативно-інтелектуальних досягнень у практику вітчизняних навчально-виховних закладів.

Актуальність дослідження визначається також необхідністю принципових змін у системі вітчизняної педагогіки й усвідомлення важливої ролі педагогічного мислення у формуванні професійної, гармонійно розвиненої особистості. Новий етап у процесі становлення світового та вітчизняного освітнього простору вимагає розширення теоретико-методологічної бази вітчизняної педагогіки, залучення до неї поряд із раціональними ірраціональних, зокрема екзистенційних чинників навчально-виховного процесу.

Проблема становлення та розвитку сутності і змісту педагогічного мислення не залишається поза увагою вітчизняних теоретиків освіти, учених-педагогів і практиків. Так, В. Кремень акцентує увагу на необхідності ствердження нового педагогічного мислення, в якому верховенство належить суб'єкт-суб'єктним відносинам, що в підсумку стверджує теорію і практику людиноцентризму. Педагогічне мислення як умову і шлях розвитку особистості вчителя розглядає І. Зязюн. Критична оцінка прагматичного підходу в освітньо-педагогічній діяльності, зосередження на внутрішньо-ірраціональному аспекті педагогічного мислення характерні науковим розвідкам В. Скотного. На необхідності „реорганізації” педагогічного мислення у контексті сучасних освітніх практик наголошують В. Андрущенко, Л. Губерський, В. Кемінь та ін.

Безпосередньо історія і сучасний стан педагогічного мислення в Україні висвітлені в працях В. Беха, Т. Поніманської, О. Проскури, М. Стельмаховича. Механізми розвитку особистості на основі педагогічного мислення аналізували Б. Ельконін, В. Ковальчук, Г. Мешко, а особливості особистісного підходу досліджували М. Євтух, І. Козловська, Т. Пантюк, Л. Ткаченко та ін. Аналіз зумовленості різних моделей особистості стилем і способом творчого мислення, в якому первинність належить мисленню педагогічному, здійснюють Т. Завгородня, С. Золотухіна, О. Караманова та ін.

Дослідження методів використання освітніх технологій в умовах становлення інформаційного суспільства та ролі в ньому нового педагогічного мислення присвячені наукові праці А. Кіктенко, Д. Луцика, О. Любарської. Деструктивні можливості інформаційних технологій висвітлювали О. Шевченко, М. Жалдак. Проблемам інформації і комунікації, необхідності інформаційного забезпечення сучасної освіти у координатах педагогічного мислення присвячені наукові пошуки Л. Крамущенко та І. Малицької. Особливості системи розумового (інтелектуального) виховання підростаючого покоління розглядають у своїх працях Л. Скалич, Б. Ступарик, З. Хало та ін. Інтелектуальний діалог у контексті педагогічного мислення, на основі чого вибудовується модель творчої особистості учня, активно вивчає М. Култаєва.

Проблеми формування пізнавальних здібностей для розвитку педагогічного мислення у контексті сучасних ціннісних орієнтацій досліджують О. Колодійчук, В. Мудрак, Л. Проколієнко. Аналізу гуманізації освіти шляхом застосування нових педагогічних технологій присвячені наукові розвідки В. Зуєва, Ю. Терещенко, М. Чепіль. Проблеми диференціації та індивідуалізації учнів у навчально-виховному процесі розглядають В. Васенко, Т. Котирло, С. Ладивір, С. Попиченко, І. Смолюк, Н. Стукало, Г. Терещук. Окремі напрями духовного, творчого розвитку учнів досліджують А. Богуш, Г. Васянович, К. Крутій, Н. Лисенко, І. Небесник, Л. Оршанський, О. Савченко, К.Айрак та ін.

Проблема дослідження також потребує врахування світового науково-педагогічного досвіду, зокрема аналізу концепцій розвитку педагогічного мислення та організаційно-методичних підходів щодо формування творчої педагогічної діяльності, створення відповідного освітньо-виховного середовища. У цьому контексті викликають інтерес дослідження Н. Абашкіної, О. Алексєєвої, Б. Вульфсона, О. Кашуби, М. Култаєвої, Д. Пащенко та ін.

Однак потреба в узагальненні та систематизації напрямів педагогічного мислення, апробації його внутрішнього, креативного змісту в реалізації організаційних форм навчання залишається особливо відчутною. Незважаючи на значну кількість наукових праць, що стосуються проблеми дослідження, у більшості з них проаналізовані лише окремі аспекти нового педагогічного мислення як умови входження в „суспільство знань”. Це зумовило необхідність комплексного педагогічного дослідження на тему „Теоретичні засади формування педагогічного мислення в координатах самовизначення особистості”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка „Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України” (протокол № 15 від 21.12. 2004 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол №11 від 19.11.2009 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні НАПН України (протокол № 1 від 25.01.2011 р.).

Мета дослідження - визначити зміст та проаналізувати концепт педагогічного мислення в системі освітнього простору як критерію формування професійної майстерності в парадигмі життєвих самовизначень особистості.

Відповідно до поставленої мети було сформульовано такі завдання дослідження: самовизначення педагогічний мислення

обґрунтувати зміст, сутність і значення поняття „педагогічне мислення”, простежити еволюцію наукових підходів до його основ у їхній концептуальній зумовленості;

з'ясувати специфіку творчого потенціалу педагогічного мислення в системі вітчизняного і світового освітнього простору, дати розгорнуту характеристику їхнього взаємозв'язку;

визначити тематизації педагогічного мислення у кореляції з педагогічною теорією, творчою особистістю і процесом виховання;

здійснити аналіз творчо-особистісних смислів педагогічного мислення як критерію формування професійної майстерності в суб'єктно-об'єктних відносинах навчального процесу;

виявити характерні особливості функцій педагогічного мислення в аспектах раціонального та ірраціонального;

розкрити предметне поле свободи способу мислення у контексті освітнього знання і практичної педагогіки.

Об'єкт дослідження - педагогічне мислення як креативна константа в системі сучасних інтелектуальних трансформацій освітнього знання.

Предмет дослідження - творчий зміст педагогічного мислення та особливості його формування у координатах самовизначення особистості.

Методологічну основу дослідження становить феноменологічна концепція мислення і вчення про онтологію свідомості. Для розв'язання поставлених завдань використано конкретно-історичний, системно-структурний, аналітико-синтетичний та порівняльний методи дослідження визначеної проблеми педагогічного мислення, що уможливило виявлення його творчого потенціалу в динаміці освітнього процесу. Для з'ясування місця і ролі педагогічного мислення у предметному полі педагогічної теорії використані принципи філософії освіти, концептуалізовані в її дискурсах, які сприяють вивченню конкретних явищ освіти і педагогічної діяльності у взаємозв'язку з соціальною і культурною системами життя соціуму; філософська рефлексія сприяла здійсненню пояснювального підходу до визначення смислів сучасного освітньо-педагогічного знання.

Теоретичну основу дослідження складають основні положення вітчизняних учених про педагогічне мислення, педагогічну теорію, освітню діяльність, розвиток особистості учня. Вони ґрунтуються на сучасній філософії освіти, історії та теорії педагогіки, дослідженнях педагогічних проблем вітчизняних і зарубіжних вчених, теорії творчого розвитку особистості, законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ ст., що передбачають комплекс заходів, у яких важливе місце належить інтелектуальному розвитку учнів, становленню творчої, гармонійно розвиненої особистості.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

вперше:

- цілісно проаналізовано і концептуалізовано поняття „педагогічне мислення” у системі освітнього знання та новій методологічній площині, що задовольняє запити сучасного міждисциплінарного рівня дослідження;

- виявлено творчий потенціал педагогічного мислення у трансформаціях основних смислів сучасного цивілізаційного процесу, що збагачує арсенал засобів гармонізації простору сучасної освіти та розширює можливості креативів педагогічної рефлексії;

отримали подальший розвиток:

- теоретичне положення про те, що вплив педагогічного мислення на формування професійної майстерності вчителя як визначального суб'єкта педагогічної діяльності має виняткове значення для розв'язання прагматичних проективних завдань освіти та подолання неповноти, вузькоспеціальної селективності в освітньому знанні;

- концепція індивідуально-особистісних компонентів у контексті педагогічного мислення, поза якими не може функціонувати „суспільство знань”;

- ідея синтетичної характеристики предметної області педагогічного мислення, яка сприяла пошуку й обґрунтуванню нових варіантів поєднання загальнонаукових методологічних ресурсів;

уточнено:

- взаємозв'язок духовно-практичних смислів педагогічного мислення з педагогічною свідомістю, що формує в суб'єкта освіти комунікативні механізми, розвиває здатності використовувати різноманітні стратегії репрезентації досягнутих знань;

- сутність педагогічного знання у „життєвому світі” суб'єкта навчання як умови формування його особистості, здатної відповідати соціальним, політичним, технологічним запитам часу;

- предметне поле креативу свободи мислення в освітньому процесі у контексті застосування методів когнітивної освіти для виявлення специфіки концепту педагогічного мислення.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у її методологічній спрямованості, яка орієнтує дослідження в освітній сфері на впровадження у теорію та педагогічну практику концепту педагогічного мислення. Матеріали дослідження використовувалися в навчально-виховному процесі загальноосвітніх і вищих навчальних закладів під час проведення семінарів з історії, загальної та соціальної педагогіки; для розробки навчальних програм і спецкурсів у навчальних закладах різного профілю; для організації педагогічної практики та науково-дослідницької роботи студентів вищих педагогічних навчальних закладів; у процесі укладання підручників і навчально-методичних посібників загально-педагогічного й освітньо-теоретичного спрямування; під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт; у практичній роботі вихователів, кураторів, організаторів виховної роботи, соціальних педагогів, психологів у різних типах шкільних закладів; у вищих навчальних закладах для підготовки семінарів, спецкурсів, окремих розділів у курсах теорії творчості, педагогіки та методики її викладання.

Основні результати дослідження впроваджено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, на кафедрі соціальної педагогіки і корекційної освіти (акт № 109 від 01.02.2011 р.); у Львівській комерційній академії, на кафедрі романо-германських мов (акт № 4 від 30.11.2010 р.); у Національному лісотехнічному університеті України, на кафедрі української та іноземних мов (акт № 5 від 28.12.2010 р.); у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на кафедрі загальної та соціальної педагогіки (акт № 8 від 08.02.2011 р.); у Інституті обдарованої дитини Національної академії педагогічних наук України, у відділі філософсько-методологічних проблем інноваційного розвитку людини ІОД НАПН України (акт № 2 від 08.02.2011 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних положень дисертації на засіданнях кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти і кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка та засіданнях відділу філософсько-методологічних проблем інноваційного розвитку людини Інституту обдарованої дитини НАПН України; на міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (Донецьк, 2009); „Філософія людиноцентризму: методологія, теорія, практика” (Київ, 2009); „Марксизм та сучасність: системна криза передісторії як предмет філософської рефлексії” (Київ, 2009); „Педагогічне проектування та його місце в системі навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу” (Харків, 2010); „Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей” (Львів, 2010); „Еліта, обдарованість, людиноцентризм” (Київ, 2010); „Еліта і обдарованість: точки перетину” (Київ, 2010).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у 12 публікаціях, із них: 6 статей у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 6 - у збірниках матеріалів і тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (231 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 201 сторінку (180 - основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; відображено його методологічну основу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації; охарактеризовано методологічну та теоретичну базу; визначено зв'язок роботи з науковими програмами і темами, наведені дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - „Концепт педагогічного мислення в контексті освітнього процесу” - досліджено особливості феномену педагогічного мислення, висвітлено його місце в системі світового і вітчизняного освітнього простору, а також роль у формуванні професійної майстерності вчителя.

У підрозділі 1.1. „Тематизація проблеми педагогічного мислення: сутність і значення” з'ясовано, що педагогічне мислення є каталізатором освітнього процесу, оскільки керується не лише заданими цілями, а й цінностями, які дають можливість зрозуміти, для чого потрібна освіта. У цьому контексті педагогічне мислення виступає підґрунтям формування творчої особистості, сутність якої повинна пов'язуватися з інноваційною діяльністю. Враховуючи специфіку сучасної епохи, одним з головних смислів якої є індивідуалізм, педагогічне мислення зумовлює людиновимірну інтерпретацію педагогічної теорії та практики. Така ситуація, своєю чергою, здійснює вплив на логіку педагогічного мислення, яке завдяки саморефлексії утворює простір освітньо-культурної реальності. Новим у дослідженні є акцент на пріоритеті інтелекту та творчого мислення, адже педагогічна теорія потребує залучення концепції формування творчої особистості учня, взаємозв'язку людини і культури, людини і суспільства, людини і політики. А це означає підвищення ролі педагогічного мислення, лише за допомогою якого і можна зрозуміти взаємодію всіх компонентів освітнього процесу.

Важливою ознакою педагогічного мислення є виявлений ним світ можливостей учня, які вимагають реалізації. На відміну від наукового, політичного, морального, релігійного мислення, які ведуть у світ сущого і належного, педагогічне мислення спрямовує освітній процес у „модус творчого”. В результаті креатив педагогічного мислення наповнює освітній процес інтелектуальним змістом, який завдяки своїй динаміці виводить його зі стану догматизму.

У підрозділі 1.2. „Творчий потенціал педагогічного мислення в системі цивілізаційних трансформацій” доведено, що педагогічне мислення володіє творчим потенціалом, завдяки якому відкриваються продуктивні переваги для здійснення освітнього процесу - виникнення нових категорій, зв'язків, відкриттів. Педагогічне мислення формується на основі способу мислення епохи. Водночас когнітивна практика освітньої діяльності дає можливість не лише вивчити форми рефлексії педагогічного мислення, його ціннісних компонентів, а й одночасно побачити, як воно постає виразником знання, менталітету епохи, реального стану суб'єктів навчання - учня і вчителя. Таким чином педагогічне мислення постає не просто умовою, але набуває методологічних, евристичних функцій у дослідженні і поясненні сутності освітнього процесу загалом. Як показано в роботі, педагогічному мисленню належить важлива роль в освітньому процесі, який є не лише полікультурним і соціально орієнтованим на розвиток людини та цивілізації, а й значно відкритішим для формування міжнародного освітнього середовища, глобального за характером знань і залучення людини до світових цінностей. Педагогічне мислення бере безпосередню участь у подоланні суперечностей, які постійно виникають у процесі невпинного розвитку науково-технічного прогресу, що має надважливе значення для самореалізації людини, відтворення її креативно-духовних можливостей.

У цьому контексті педагогічне мислення сприяє „входженню” особистості в стратегії сучасного цивілізаційного розвитку. Пріоритетна цінність креативної діяльності, активності суб'єкта, спрямованої на перетворення світу, нерозривно пов'язана з процесом навчання і виховання. Зазначена цінність є системоутворювальною у культурі техногенної цивілізації, існування якої визначено інтенцією на створення нових технологій, розвиток способів і методів діяльності, формування їхніх нових видів. Водночас техногенний етап цивілізаційного розвитку і породжені ним виклики (кризи) змушують ще більшою мірою активізувати діяльність педагогічного мислення як креативу освітньо-виховного процесу.

У підрозділі 1.3. „Педагогічне мислення як критерій формування сучасних технологій освітньої діяльності” обґрунтовано, що в проблемному полі навчального процесу педагогічне мислення дає відповіді на запитання, які мають для сучасної освіти загалом смисложиттєве значення і відповідають на питання в якому ціннісному соціокультурному, історичному, політичному середовищі вона може існувати. Залежно від відповіді твориться форма і зміст взаємодії вчителя та учня. Тільки так можна забезпечити суб'єктивний чинник об'єктивно зумовленого входження країни в новий етап людської цивілізації - „суспільство знань”. Знакова роль у цьому суспільстві належить особистості вчителя, тому педагогічне мислення бере безпосередню участь у творенні та розвитку професійної майстерності. Процес формування педагогічної майстерності зумовлений зовнішніми та внутрішніми чинниками впливу на нього, а власне педагогічна майстерність означає професійну компетентність, набуття фахових знань, розширення діапазону з різних галузей наук, оновлення методик і технологій викладання, які в учителя-професіонала набувають особистісно усвідомленого забарвлення, де важливе місце займають оцінка й особистісна позиція - як фахова, так і моральна.

До основних засад формування особистості вчителя належить володіння педагогічною компетентністю, яка відображає бажання вчителя рухатися до вершин професійного та індивідуального розвитку, а також сфера ерудиції й обізнаності з питань педагогіки, психології і системи відповідних цим знанням умінь, навичок, дій, вчинків. Удосконалення особистості учителя як суб'єкта навчального процесу відбувається за умови розвитку здатності до рефлексії як спеціального типу аналізу власної діяльності та організації індивідуальної самоосвіти. Під рефлексією у цьому аспекті розуміється аналіз здійсненої діяльності, а також її перебудови, внаслідок якої зберігається необхідне, усувається зайве і додається потрібне.

Доводимо, що важливе значення мають моделі особистісно професійного розвитку педагога, смислова сфера його діяльності. Завдання педагогічної освіти - це формування вчителя як фахівця і як людини високої культури, котра позитивно впливає на формування індивідуальності учня.

У другому розділі - „Функції педагогічного мислення в парадигмі знаннєвих самовизначень індивіда” - з'ясовано сутність екзистенційних функцій педагогічного мислення у контексті самореалізації особистості, адже продуктивний шлях до креативного змісту навчального процесу міститься не стільки в зовнішньому, скільки у внутрішньому світі людини.

У підрозділі 2.1. „Аналіз творчо-індивідуальних смислів педагогічного мислення” доводиться, що поставлена в дослідженні мета вимагає перебудови мислення особистості. Це означає створення особливих динамічних центрів і траєкторій руху її свідомості, настроїв, емоційних переживань тощо. Такого роду мислення сприяє культурно-інтелектуальній діяльності та продуктивній уяві. Для педагогічного мислення це означає зрозуміти „іншого через себе”, виявити в „іншому” те, що спонукає до взаєморозуміння, комунікативного виразу „іншомовної” структури трансляції смислу. Мислити педагогічно (як і екзистенційно) означає здатність суб'єкта навчання до трансформацій знання „знайомого в незнайоме” і навпаки. У сучасному вигляді педагогічне мислення присутнє в інтелектуальних механізмах розв'язання творчих завдань проектування освітніх проблем, розвитку педагогічної діяльності, професійної майстерності тощо.

Для освітнього процесу важливим є те, що екзистенційні функції педагогічного мислення уможливлюють „розірвати ” перепони тих позицій і поглядів, для яких характерна догматична орієнтація. Наповненість педагогічного мислення смисложиттєвим змістом дозволяє йому протистояти усталеним положенням і „офіційним” міркуванням, які не дають можливості досягти продуктивних результатів у педагогічній діяльності. Завдання полягає у тому, щоб відкрити доступ до глибинних змістів навчальних завдань, текстів, що є способом самовираження особистості, структуризації її внутрішнього світу.

Доводимо, що для реалізації цього завдання необхідно залучити до педагогічної діяльності поліфункціональність, різноплановість творчо-індивідуального підходу, що охоплює простір думки кожного із суб'єктів навчання. Кожен з них має володіти глибокою інтуїцією, стати носієм основних тематичних напрямів освітньої творчості. Цьому завданню мають підпорядковуватися усі протилежності, наявні у творчому підході, причому не лише в освітній, а й в усіх інших сферах суспільної і культурної діяльності. Необхідно враховувати і те, що формування позитивних смислів педагогічно-освітнього процесу має також звернення до вищих смислів пояснення буття. Таким абсолютом, властивим „життєвому світу” особистості, може виступати розум, який є основою педагогічного мислення й одночасно антиподом стагнації та догматизму.

У підрозділі 2.2. „Педагогічне мислення у взаємодії раціонального та ірраціонального в освіті” досліджується зміст педагогічної свідомості, на основі якого формується педагогічне мислення, у рефлексіях раціонального та ірраціонального. У цьому випадку під феноменологією свідомості розуміємо самовиробництво, саморозвиток і самореалізацію сутнісних сил здібностей учня і учителя. Тотожність змістовних характеристик цих понять визначається єдністю двох паралельних процесів: об'єктивації творчого потенціалу людини у предметній діяльності та самостворення, саморозвитку як „внутрішньої предметності” особистості. Суб'єкти навчання виявляють практичне ставлення до світу, втілюючи власну позицію. При цьому здійснюється акт самореалізації, який покладає на об'єкт діяльності (навчальний процес) відбиток своєї неповторності. Таку діяльність оцінюємо як творчість - формування, вироблення нових цінностей, таких важливих для навчального процесу загалом.

Для реалізації завдань, поставлених педагогічним процесом, необхідно звернути увагу на необхідність дотримання принципів раціонального та ірраціонального як вихідних положень, що є підґрунтям для розбудови змісту, вибору форм і добору методів у професійно-освітній діяльності. Таке трансформування позиції педагогічного мислення засвідчує його критичну змістовність, емоційну напругу підібраних доказів та імпровізаційне уявлення про саму феноменологію педагогічної свідомості. Помітним моментом у контрадикторних судженнях ірраціонального в свідомості є наявність у ній моментів раціональної рефлексії, завдяки якій здійснюється творче навчання. Раціональна та ірраціональна рефлексія є вираженням креативу педагогічного мислення, поза яким не може відбуватися освітньо-педагогічний процес.

У підрозділі 2.3. „Культура педагогічного мислення в „життєвому світі” суб'єкта навчання” аналізується вплив на формування і розвиток педагогічного мислення смисложиттєвих екзистенціалів, які є одними з найважливіших означень не лише внутрішнього світу переживань особистості, а й творчого освітнього процесу. Екзистенціали в кожному окремому випадку постають як креативні одиниці отримуваної навчальної інформації про стан буття, під яким розуміють усі сфери життєдіяльності, в тому числі ринкової економіки і демократизації життя, які нині стали вимогою часу. Не протистояння світу, а єднання з ним - головний вектор розвитку освітнього процесу. Забезпечити історичний перехід до нового етапу розвитку людства через забезпечення його інтелектуальною енергією і моральними орієнтирами - найважливіше завдання освіти. Це зумовлює особливе значення наповнення педагогічного мислення екзистенціалами для продуктивної діяльності в інтегрованому, цілісному сприйнятті світу. Визначаються перспективи розвитку педагогічного мислення, які є наслідком трансформації освітнього інформаційного простору. Серед них виокремлюємо: глобальну раціоналізацію інтелектуальної діяльності в контексті впровадження і використання нових інформаційних технологій, підвищення ефективності та якості підготовки учнів, що відповідає вимогам постіндустріального суспільства.

У третьому розділі - „Ціннісні аспекти педагогічного мислення в трансформаціях освітнього простору” - здійснено аналіз основних буттєвих колізій сучасного суб'єкта навчання. Розв'язання освітніх проблем сучасності неможливе без залучення до предметного поля креативу педагогічного мислення творчості. У педагогічній діяльності творчість розпочинається зі свободи педагогічного мислення, а творча особистість - із відчуття й всеохопливого переживання етосу свободи. Тому розкриття внутрішніх моральних переживань особистості за умови її свободи стає завданням педагогіки та умовою результативності її методологічних настанов.

У підрозділі 3.1. „Предметне поле свободи педагогічного мислення в освітньому процесі” зазначається, що свобода педагогічного мислення народжується зі здатності прийняти відкритість навчального процесу та інваріантність вибору в ньому. Становлення особистості, що виступає завданням освітнього процесу, починається з подолання проблем, із необхідності розпізнавання у дійсності можливих загроз людському існуванню. Уникнення фаталізму робить важливим для становлення свободи педагогічного мислення питання про змістовність, смислову наповненість людського існування, тому важливим завданням педагогіки постає виховання особистості, яка розпочинає шлях свого розвитку з оновлення власного мислення. Його формування має бути сповненим креативності, віри у власну причетність до цивілізаційного процесу, відповідальністю за його результати. У параметрах свободи мислення освітнє „поле” повинно розкривати для особистості учня усвідомлення того, що мислити потрібно не лише відповідно до законів та принципів, відомих людству, а й випереджаючи їх, прогнозуючи наслідки власної діяльності.

Вказуємо, що важливим вектором розгляду свободи педагогічного мислення є його покладання як свободи вибору власних орієнтирів при розмаїтті зовнішніх викликів. Освітній простір, в якому відбувається становлення особистості учня, передбачає засвоєння низки канонів, однак їхній авторитет не повинен бути остаточним для креативної особистості. Останню характеризує здатність до творчої інтерпретації, можливість піддавати сумніву загальноочевидні істини. Педагогіка повинна виходити з екзистенційної настанови стосовно того, що кожній людині надано право мислити по-своєму. Зауважується, що сучасна інформаційна епоха вносить у життя особистості свободу творчості й інтелектуальної діяльності, звільняє учня, його мислення від необхідності проведення множини рутинних операцій.

У підрозділі 3.2. „Модальність моральних самовизначень учня в контексті практичної педагогіки” доводимо, що покликані до життя реалії нової людини, зумовлені гуманістичним змістом сучасної освітньої практики, стимулюють нові акценти у формуванні учня як особистості творчої та моральної. Відтепер освітній процес має спрямовуватися на розуміння людиною домінуючого впливу цього розуміння на розвиток власної індивідуальності. Орієнтованість на мораль формує не лише новий образ сучасної людини, а й новий тип творчої освітньої діяльності. Завдяки останній виникає можливість виходу за межі навчального процесу як такого, що перебуває у контексті класичної раціональності, і ствердити всупереч усталеним принципам позицію, згідно з якою у творчому педагогічному мисленні пріоритетне значення має його моральна спрямованість.

У дослідженні акцентується увага на зв'язку креативного, нестандартного педагогічного мислення з моральною позицією. Моральність не лише переважає раціональність, не лише виходить за межі досвіду, а й стає моральним мисленням. У цьому контексті педагогіка піднесена до морального осмислення реалій, в яких вона розв'язує власні проблеми, визначає перспективи подальшого розвитку буття. Важливим є і те, що моральний вибір особистості пов'язаний з трансляцією картини світу в освітньому процесі з ціннісної точки зору. В результаті перед особистістю постає ціннісний суб'єктивний світ людини, який розуміється як світ духовного буття. Особистість учня, таким чином, одержує здатність долати одномірності буття, брати участь у створенні все нових інтелектуальних смислів, формуванні нових духовних цінностей. Сучасна людина повинна не лише володіти певним обсягом знань, а й уміти вчитися, постійно здобувати додаткові знання. Креативність педагогічного мислення містить сукупність навичок пошуку, аналізу, критичної оцінки, відбору інформації, стає умовою „побудови” моральної, самостійної і спрямованої на продуктивну діяльність особистості.

У підрозділі 3.3. „Інтелектуальні стратегії освітнього пізнання в креативах сучасної педагогіки” показано, що важливе значення для формування педагогічного мислення має сумнів і феномен скепсису, що цілком закономірно, оскільки раціональне пізнання, попри його необхідність і користь, ніколи не буде остаточним, якщо в „душі” не залишається низки питань і проблем, які ніколи не дають „заспокоїтись” екзистенційній „турботі”. Скепсис сягає межі критичного мислення, після якого починається „інакше мислення” (М. Фуко). З нього починається прагнення до пізнання нового, яке є запорукою успішності педагогічних методик. Безумовним є те, що творче мислення варто вважати результатом скептицизму, з якого розпочинається відлік нового розуміння як теорії, так і практики освітньої діяльності.

Заслуговує на увагу те, що педагогічне мислення, завдяки сумніву, здійснює вплив на „життєвий досвід”, в якому людина живе і розумом (раціонально), і „серцем” (ірраціонально), не завжди надаючи цьому належної уваги. А тому вона може опинитися в тих ситуаціях, де життя і смерть поруч, стаючи на межу свого існування. Подолання можливих негативних наслідків такого досвіду в компетенції педагогічного мислення. Креатив скепсису педагогічного мислення нескінченний у розгортанні сумніву стосовно дієздатності творчості у вирішенні буттєвих проблем людини. Зокрема, так виплекана свобода мислення постає важливим чинником творчого педагогічного мислення у протистоянні догматичним та утилітарним поглядам на дійсність.

У педагогічному мисленні спостерігається постійне, напружене протистояння гносеологічної й аксіологічної сторін сприйняття освітньої реальності. Це зумовлює в діяльності педагогічного мислення присутність „подвійної рефлексії” - як екзистенційної, так і феноменологічної. Що і створює продуктивну, творчу атмосферу того вітального педагогічного простору, в якому відбувається формування особистості як учня, так і вчителя. Необхідно враховувати те, що зміна моделей навчання актуалізує проблему формування нового типу педагогічного мислення суб'єкта навчання. У новій освітній парадигмі учень є суб'єктом пізнавальної діяльності, а не об'єктом педагогічного впливу.

Результати проведеного дослідження уможливлюють формулювання таких висновків:

1. Продуктивність освітньої діяльності визначається педагогічним мисленням, яке виступає каталізатором навчально-виховної діяльності, формує особливі стани людської свідомості - світоглядні образи, які спираються на наукові знання. Важливою характеристикою педагогічного мислення є його інноваційний характер, який наповнює освітній процес динамікою, здійснює категоріальні синтези, створює сферу інтердисциплінарного знання. Предметом педагогічного мислення виступають засоби перетворювального розуміння усіх форм освітнього простору, що дає вихідний поштовх для розвитку творчої педагогічної діяльності. Завдання педагогічного мислення полягає у виведенні освіти зі стану догматизму й усталених положень та активізації освітнього процесу шляхом його інноваційного вдосконалення.

2. Реальністю сучасного глобального буття є виникнення і розвиток світового освітнього простору, який встановлює пріоритет культури діалогу і згоди, консенсусу різноманітних інтересів, терпимості до плюралізму цінностей, прийняття моральної доцільності. Світовий освітній простір визначається способом мислення епохи. Незалежно від емпіричного досвіду і практики культурного буття, педагогічне мислення володіє здатністю впливати на подальше формування та розвиток різних форм освітньої діяльності у світовому освітньому просторі, виступаючи систематизованою формою способу мислення суб'єкта навчального процесу.

3. Педагогічне мислення активізує практики освітнього процесу, керуючись не лише заданими цілями, а й цінностями, які наповнюють його смислом. Ураховуючи специфіку сучасної епохи, одним із головних смислів якої є індивідуалізм, педагогічне мислення зумовлює антропологічну інтерпретацію педагогічної теорії та практики. Логіка педагогічного мислення під впливом саморефлексії утворює простір освітньо-культурної реальності. Звернення до антропологічних характеристик означає виокремлення пріоритету інтелекту, мислення, які зумовлюють залучення до педагогічної теорії концепцій формування особистості учня.

4. Когнітивна практика освітньої діяльності дає можливість не лише вивчити форми педагогічного мислення, його ціннісних компонентів, а й визначити його як виразника знання, менталітету епохи. Тобто педагогічне мислення постає не просто умовою, а й набуває методологічних, евристичних функцій у дослідженні та поясненні сутності освітнього процесу загалом. Педагогічне мислення є визначальним у формуванні освітнього процесу як полікультурного і соціально орієнтованого на розвиток людини і цивілізації феномену, глобальним щодо характеру знань і залучення людини до світових цінностей.

5. Аналітичний підхід до виявлення змісту творчого характеру педагогічного мислення показує його спрямованість до внутрішнього самоаналізу, в контексті якого формується нове уявлення про дійсність. За умов підвищення ролі та значення суб'єктивного чинника для педагогічного мислення надзвичайної ваги набувають креативи сучасної філософії, які імпліцитно присутні в інтелектуальних механізмах вирішення і проектування складних освітньо-педагогічних систем, розвитку педагогічної діяльності. Така спрямованість педагогічної діяльності налаштовує суб'єкта навчального процесу на вибір смисложиттєвого шляху, що безпосередньо стосується гуманістичних імперативів, невід'ємних від освітнього процесу загалом.

6. В освітньо-педагогічній діяльності важливе місце займає релігійно-екзистенційне мислення, яке звертається до „внутрішнього”, ірраціонального світу людини, який не менш важливий, ніж раціональний, спрямований на логіку і розум. Емоційна напруга, властива релігійній вірі, надзвичайно важлива для навчально-виховного процесу, в якому головне завдання - формування творчого мислення. Завдання педагогічного мислення - враховувати всі можливі особливості і специфіку взаємодії раціональних та ірраціональних впливів, які відбуваються в духовній сфері і без яких не може здійснитися освітній процес.

7. Креативи мислення є педагогічною саморефлексією, в якій сумнів виявляє свої бімодальні риси як нове осмислення освітнього буття. У творчій екзистенції педагогічного мислення наявна присутність „подвійної рефлексії” - як екзистенційної, так і феноменологічної. Завдяки „подвійній рефлексії” педагогічна творчість своїми ідеями заглиблюється у „життєвий світ” людини. Критичне спрямування на буттєві феномени відбувається через загострене відчуття невідповідності „буття сущому”, що і створює творчу атмосферу того вітального педагогічного простору, в якому відбувається формування особистості учня.

8. Педагогіка надає людині досвід існування, що дає підставу розглядати модальність творчості з погляду екзистенційних проблем особистості, уводити в освіту інноваційні стратегії. Формування творчої особистості починається зі становлення критичного мислення. Уведення нових понять у педагогіку викликатиме до життя особливу сферу творчої думки, в якій зароджуються гуманістичні ідеї, що сприятимуть формуванню позитивного самопізнання особистості.

Проведене дослідження не розв'язує до кінця всіх аспектів поставленої проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових розвідок вважаємо вивчення питання концепції педагогічного мислення в контексті методологічних засад синергетики. Окремого дослідження потребує також взаємозв'язок сучасної теорії педагогіки з інформаційним „Універсумом”, який активно впливає на увесь навчальний процес загалом.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких публікаціях автора:

СТАТТІ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Дяк Т.П. Феномен творчого мислення в наративах духовно-педагогічного освоєння світу / Т.П. Дяк // Молодь і ринок. Щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2009. - № 11 (58). - С. 119 - 123. - 0,5 д.а.

2. Дяк Т.П. Концепт творчого мислення в пізнанні і освітній діяльності (екзистенціальний аспект) / Т.П. Дяк // Вісник Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - Київ : ІВЦ „Політехніка”, 2009. - № 3 (27). - Ч. 1 . - С. 25 - 28. - 0,5 д.а.

3. Дяк Т.П. Культура педагогічного мислення: антропологічний і соціокультурний аспекти / Т.П. Дяк // Нові технології навчання. Зб. наук. праць. - Київ - Вінниця, 2010. - С. 57 - 60. - 0,5 д.а.

4. Дяк Т.П. Рефлексія педагогічного мислення як умова розвитку особистості учня / Т.П. Дяк // Молодь і ринок. Щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2010. - № 5 (64) травень. - С. 138 - 142. - 0,5 д.а.

5. Дяк Т.П. Педагогічне мислення в освітніх технологіях: можливості, дійсність, перспективи / Т.П. Дяк // Педагогічне формування творчої особистості у вищій і загальноосвітніх школах. Зб. наук. пр.; ред. кол.: Т.Ш.Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2010. - Вип. 6 (59). - С. 158 - 165. - 0,5 д.а.

6. Дяк Т.П. Педагогічне мислення як умова розвитку освітнього процесу / Т.П. Дяк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. - Вип. 22: зб. наук. праць; за ред. В.П. Сергієнка. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. - С. 101 - 105. - 0,5 д.а.

Статті в збірниках конференцій

7. Дяк Т.П. Екзистенція самовизначення особистості в креативах освітньо-педагогічного мислення // Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту: матеріали IV Міжнар. науково-практ. конф. (Донецьк, 23 жовтня 2009 р.) / Донецький державний університет управління. - Донецьк: „Східний видавничий дім”, 2009. - С. 208 - 209. - 0,3 д.а.

8. Дяк Т.П. Творче мислення в подоланні деструкцій постмодернізму // Марксизм та сучасність: системна криза передісторії як предмет філософської рефлексії: матеріали Міжнар. науково-практ. конф. (Київ, 5 - 6 листопада 2009 р.) / Національний технічний університет України. - К., 2009. - С. 197 -198. - 0,3 д.а.

9. Дяк Т.П. Педагогічне мислення в контексті філософії людиноцентризму // Філософія людиноцентризму: методологія, теорія, практика: матеріали науково-практ. конф. (Київ, 15 грудня 2009 р.) / Академія педагогічних наук України, Інститут обдарованої дитини. - К., 2009. - С. 142 - 146. - 0,3 д.а.

10. Дяк Т.П. Педагогічне мислення в проектуванні професійної майстерності учителя // Педагогічне проектування та його місце в системі навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу: матеріали науково-практ. конф. (Харків, 23 - 24 лютого 2010 р.) / Академія педагогічних наук України, Інститут обдарованої дитини. - Харків, 2010. - С. 67 - 73. - 0,5 д.а.

11. Дяк Т.П. Педагогічне мислення і творчість в контексті освітньої діяльності // Еліта, обдарованість, людиноцентризм: матеріали науково-практ. конф. (Київ, 26 лютого 2010 р.) / Академія педагогічних наук України, Інститут обдарованої дитини. - К., 2010. - С. 112 - 115. - 0,3 д.а.

12. Дяк Т.П. Знання і творчість в умовах „огрошевленого суспільства” // Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей: Міжнародні філософсько-економічні читання (Львів 25 - 26 травня 2010 р.) / Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ України. - Львів, 2010. - С. 382 - 385. - 0,3 д.а.

АНОТАЦІЯ

Дяк Т.П. Теоретичні засади формування педагогічного мислення в координатах самовизначення особистості.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич, 2011.

У дисертації висвітлено проблему педагогічного мислення у системі світового і вітчизняного освітнього процесу. Предметом педагогічного мислення виступають методи перетворювальної діяльності усіх форм освітнього процесу, які під впливом саморефлексії утворюють простір нової духовно-культурної реальності. Враховуючи специфіку сучасної епохи, одним з головних смислів якої є індивідуалізм, педагогічне мислення зумовлює антропологічну спрямованість освітньої теорії та практики, навчального процесу загалом. В умовах підвищення ролі та значення суб'єктивного чинника для розвитку педагогічного мислення надзвичайної ваги набувають креативи екзистенційної філософії, яка активізує розв'язання творчих завдань моделювання складних систем, здійснення освітньо-педагогічних проектів. Концепція педагогічного мислення відповідає запитам сучасного міждисциплінарного рівня досліджень освіти як когнітивної та соціокультурної константи, що збагачує арсенал засобів гармонізації простору сучасної освіти і розширює можливості освітньої рефлексії завдяки залученню актуальних дослідницьких ресурсів.

Ключові слова: педагогічне мислення, освітній процес, творчість, педагогічна компетентність, креатив, рефлексія, особистість, самовизначення, суб'єкт, раціональний, ірраціональний.

АННОТАЦИЯ

Дяк Т.П. Теоретические основы формирования педагогического мышления в координатах самоопределения личности.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франка. - Дрогобыч, 2011.

Эффективность деятельности в сфере образования определяется педагогическим мышлением как катализатор учебного процесса. Посредством системы образовательного познания педагогическое мышление формирует особые состояния человеческого сознания - мировоззренческие образы, опирающиеся на научные знания. Важной характеристикой педагогического мышления есть его инновационный характер, наполняющий образовательный процесс творческим содержанием, благодаря чему осуществляется не только категориальные синтезы, но и создается атмосфера интердисциплинарного знания. Предметом педагогического мышления выступают методы и средства творческого понимания разных форм образовательного пространства, в частности “рефлексивного образования”, которое дает исходный толчок движения для творческой педагогической деятельности. Задача педагогического мышления состоит в выведении образования из состояния догматизма, устоявшихся положений и принципов, активизации образовательного процесса по пути его дальнейшего усовершенствования.