Бесіда, як цілеспрямоване обговорення з дітьми предметів, подій, явищ є методом уточнення і систематизації уявлень, які дитина здобула на всіх інших заняттях і в повсякденному житті. Це неодноразово підкреслював К.Д. Ушинський: "Сократичний метод вносить світло в темну голову, вводить потроху в розумову систему, зрозумілу для свідомості, все, що зберігається в темряві цієї голови і тим самим віддає у владу свідомості матеріали, які випадково і відривчасто відклалися в пам'яті" [17, с.16].

Бесіда збагачує також дитину новими знаннями, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мислити, розвиває пам'ять. Правильно проведена бесіда допомагає дитині з вадами мови поступово перейти від конкретного мислення до абстрактного, що дуже важливо для підготовки дитини до навчання в школі.

З розвитком дитячого мислення тісно пов'язаний розвиток мови дитини. У бесіді вихователь вчить дитину чітко, зв'язно висловлювати думки. Дитина вчиться послідовно викладати факти, не відволікаючись від теми. Великого значення бесіді як методові розвитку розмовної мови і мислення надавала Є.І. Тихєєва у своїй роботі "Розвиток мови дошкільників": "Розмова і бесіда по суті два майже тотожні прояви одного і того ж процесу: мовного спілкування дітей, але ми виділяючи бесіду, як один з найцінніших методів розвитку мови дітей, розуміємо під ним організоване, планово проведене заняття, мета якого поглибити, уточнити і систематизувати за допомогою слова уявлення і знання дітей, вільна невимушена бесіда, зігріта інтересом, є одним з могутніх факторів розвитку мови дітей" [30, с.9].

Бесіда має також велике виховне значення. Вона формує у дитини відповідне ставлення до фактів навколишньої дійсності, сприяє вихованню організованості і формуванню певних моральних якостей. Під час бесіди можна навчити дітей висловлюватися в колективі, в разі потреби відстоювати свої думки, соромливі діти під час бесіди легше переборюють свою боязкість, дуже балакучі привчаються до дисципліни, учаться не перебивати товариша, відповідати лише тоді коли їх запитують. Бесіда, як цінний метод морального виховання, допомагає формуванню поглядів і якостей дитини.

Зміст бесіди повинен бути цінним в педагогічному розумінні. Бесіда повинна бути психологічно близькою дитині дошкільного віку з вадами мови, тоді бесіда буде активною, збуджуватиме думку дитини, допоможе підтримувати увагу дітей і залишить глибокий слід в її свідомості. Питання про доступність змісту бесіди для дітей дошкільників неодноразово вирішувалися в педагогічній літературі. Цим питанням займали я і класики педагогіки - Ян Амос Коменський, Й. Песталоцці, які радили, добираючи теми для бесід, керуватися принципом доступності матеріалу - йти від близького до далекого, від простого до складного [25, с. 199].

Є.І. Тихєєва також радить вести бесіди з дітьми про предмети, які безпосередньо впливають на зовнішні почуття дітей. Це можуть бути предмети, які є в кімнаті, частини людського тіла, предмети одягу, тварини, рослини тощо.

Наші діти не живуть в умовах замкненої сім'ї. Картини, дитячі книжки, ілюстрації в газетах і журналах, дитячі радіопередачі, телепередачі. Іграшки, багате суспільне життя, яке спостерігають наші діти, - все це розширює кругозір дитини, розширює коло її уявлень і понять, збуджує нові інтереси. Таким чином, "далеке" стає близьким нашим дітям, знаходить своє відображення в дитячих іграх, розмовах, малюнках. Тому ми можемо розповідати дітям міста про працю і життя людей на селі, а дітям в сільських дитячих садках розповідаємо про місто, ведемо бесіди про батьківщину, про космічні польоти.

Змістом бесіди повинні бути явища, в основному знайомі дітям, але вони вимагають ще додаткових пояснень і підносять свідомість дитина більш високий рівень знань. Бесіду можна проводити тоді, коли діти безпосередньо розглядають той чи інший предмет, коли вони добре уявляють його або бачать на картині. Тематику бесід логопед визначає згідно з програмою навчання та виховання дітей дошкільного віку з вадами мовлення.

Всі бесіди залежно від того, коли логопед проводитиме їх, можна поділити на вступні, заключні і супроводжуючі. Це залежить від мети та задач логопедичної роботи. Вступна бесіда допомагає уточнити знання, уявлення дітей про щось. Заключна бесіда проводиться для закріплення та диференціювання умінь та навичок, отриманих дитиною в процесі корекції порушення. При використанні бесіди в логопедичній практиці логопед повинен дотримуватися наступних умов:

Повинна бути опора на знання і уявлення, які вже є у дитини;

Необхідно враховувати особливості мислення дитини;

Треба активувати мислення дитини, використовуючи різні види питань;

Питання повинні бути чіткими, зрозумілими і вимагати однозначної відповіді;

Бесіда повинна дотримуватись завдань та мети спланованої роботи.

Завдання можуть бути різними: розвиток пізнавальної діяльності; закріплення правильної вимови; розвиток граматичної та лексичної сторони мови; розвиток плавності та зв'язності мови.

Значне місце в успішному проведенні бесіди займає серйозна підготовка до неї вихователя і дітей. Готуючи дітей до бесіди, логопед дає їм певні знання про предмет чи явище, про яке йтиме мова в бесіді. Ці знання слід обов'язково формувати на ґрунті безпосереднього сприймання предметів чи явищ об'єктивної дійсності під час спостережень, екскурсій чи сприймання зображення їх на картинах, в іграшках, літературних творах тощо. Це потрібно для того, щоб будувати бесіду на ґрунті життєвого досвіду і знань дітей.

Умілий добір і постановка запитань в ході бесіди впливає на її педагогічну ефективність. Запитання поставлені дітям, повинні спиратися на їхній життєвий досвід, бути стислими, точними, послідовними, випливати одне з одного, щоб кожне наступне, вносячи щось нове, доповнювало і поглиблювало попереднє. Всі запитання можна поділити, як зазначає Є.І. Радіна, в основному на дві групи. Велика група запитань - це запитання, які вимагають від дітей простої назви чи описування предметів, явищ. Це запитання: що? який? як? Логопед ставить їх на початку бесіди, для того, щоб поновити в пам'яті дитини те, що вона бачила, переживала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовиводів, встановлення причинових зв'язків, розкриття змісту теми. Це запитання: для чого? чому? Їх здебільшого ставлять після того, як у пам'яті дитини поновились образи, знання, на ґрунті аналізу яких дитина робить висновки. Питання повинно бути чітко сформульовано, не повинно бути не зрозумілих дітям слів. Крім основних запитань повинні бути і допоміжні. На початку бесіди краще запитати першими дітей з більш розвиненою мовою, щоб їхня відповідь була прикладом для інших. Потім запитати дітей, які гірше володіють мовою. Малоактивним дітям слід ставити легші, посильні запитання. Проводячи бесіду, логопед завжди мусить пам'ятати, що вона повинна мати характер організованої розмови, яка проходить у вільній, невимушеній обстановці, що сприяє розвитку живої, образної мови дитини [26, с.399].

Висновки