Виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ НАПН УКРАЇНИ

УДК: [378.6:61]:133.2 - 057.875

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ РОЗРАДИ ЯК ДУХОВНОЇ ЦІННОСТІ

13.00.07 - теорія і методика виховання

ПРИМАЧОК Людмила Леонтіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання НАПН України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Журба Катерина Олександрівна, Інститут проблем виховання НАПН України, провідний науковий співробітник лабораторії морального та етичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Помиткін Едуард Олександрович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, завідувач відділу педагогічної психології і психології праці;

кандидат педагогічних наук, доцент Потапчук Тетяна Володимирівна, Рівненський державний гуманітарний університет, заступник декана з виховної роботи музично-педагогічного факультету.

Захист дисертації відбудеться „27” вересня 2011 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано „25” серпня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кардинальні зміни, які переживає сьогодні Україна, актуалізують увагу до проблеми особистості, формування її духовних цінностей. Адже саме вони визначають життєдайний потенціал людяності, справедливості, милосердя, розради, виражають міру усвідомлення людиною сутності власного буття та свого місця й призначення у ньому. Це справляє безпосередній вплив не лише на індивідуальне існування особистості, а й на духовне життя суспільства в цілому.

Реалії сучасного українського суспільства характеризують втрати значущості усталених цінностей, а звідси відсутністю чіткої смисло-життєвої перспективи людини. За цих умов їй важко не втратити свою індивідуальність, зберегти духовні засади існування, доброзичливо ставитися до оточуючих.

До визначення сутності духовних цінностей, особливостей їх прояву зверталися мислителі минулого (П. Абеляр, Х. Аквінський, А. Боецій, Г. Гегель, В. Зеньківський, М. Каган, І. Кант, Г. Сковорода та інші); ця проблема хвилює й сучасних дослідників (І. Бех, Н. Жигайло, К. Журба, І. Загарницька, Л. Заліско, Г. Золотухін, В. Кремень, Л. Кудрявцев, В. Шинкарук, А. Яценко та інші).

Розуміння людини як суб'єкта світодійства уможливило таке визначення освітніх цілей, коли на перший план стає розвиток ціннісно орієнтованої особистості вихованця. Насамперед це стосується сучасної студентської молоді, в якої невпевненість у завтрашньому дні викликає хаотичне поєднання ціннісних пріоритетів і життєвих ідеалів, призводить до зростання світоглядної розгубленості і нігілізму, що є причиною духовних криз.

Особливої уваги щодо формування духовних цінностей потребують студенти медичних навчальних закладів, адже саме від них залежить збереження ідеалу лікаря як носія милосердя, співчуття, чуйності, доброчесності, терпимості, делікатності. Цей ідеал знайшов концентроване відображення у клятві Гіппократа, Етичному кодексі медичної сестри України, українських національних традиціях охорони здоров'я, сформованих на спільних для всього людства ідеях істини, добра і краси. Тож удосконалення системи виховання майбутніх медичних фахівців, яка відповідала б сучасним світовим стандартам має ґрунтуватись, передусім, на формуванні духовних цінностей. Ця ідея знайшла втілення у Законі України „Про освіту”, Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції виховання гуманістичних цінностей, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст., Указі Президента України „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”.

До вивчення теорії та практики виховання студентів медичних навчальних закладів долучаються О. Андрійчук, М. Воловська, Т. Дем'янчук, І. Кучинська, Х. Мазепа, Р. Тарасова, Д. Терешкевич, А. Ткаченко, Й. Турак, Н. Скрипник, М. Шегедин, О. Юдіна та інші. Дослідники обґрунтовують окремі гуманістичні риси медика (людяність, милосердя, скромність, повага до людини), розглядають деякі аспекти виховання гуманності майбутніх медичних працівників. Однак поза увагою залишається таке важливе питання, як виховання у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності.

Хоча розрада як цінність не була предметом спеціальних досліджень, її значущість обґрунтована у працях медиків Гіппократа, Ю. Дрогобича, М. Пирогова та засновників руху „Червоного хреста” К. Бартона, Ф. Найнтінгейл, що лягли в основу сучасної медичної етики. Прояви розради були предметом наукових пошуків Т. Артімонової, І. Беха, М. Боришевського, В. Крижко, Б. Теплова та інших.

Вивчення проблеми виховання розради як духовної цінності передбачає вирішення ряду суперечностей між:

– необхідністю розвитку духовного світу майбутніх медичних сестер та акцентуацією на суто фаховій їх підготовці;

– важливістю виховання розради як невід'ємної складової освітнього процесу в медичних коледжах та відсутністю відповідної упорядкованої системи позааудиторної виховної діяльності в цих закладах;

– широкими можливостями, закладеними в активних та інтерактивних виховних методах, та наданням переваги традиційним способам організації та реалізації виховної роботи.

Таким чином, актуальність проблеми і виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукових досліджень лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України „Виховання гуманістичних цінностей підростаючого покоління” (державний реєстраційний номер 0105U000150). Тема дисертаційної роботи схвалена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 3 від 24.02.2005 р.), уточнена вченою радою (протокол № 10 від 29.11.2010 р.) й узгоджена рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України (протокол № 9 від 21.12.2010 р.).

Мета дослідження розробити та експериментально апробувати педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що виховання у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності відбуватиметься ефективніше за таких педагогічних умов: орієнтування студентів на ідеал медичного працівника як носія специфічних моральних якостей; дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів у роботі зі студентами медичних коледжів; підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовної цінності розради, розроблення методичного забезпечення виховного процесу; запровадження відповідної системи виховної роботи.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз дослідженості проблеми виховання розради як духовної цінності в науковій теорії і педагогічній практиці.

2. Розкрити сутність виховання розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу.

3. Визначити компоненти, критерії, показники і рівні вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

4. Розробити та експериментально перевірити педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

Об'єкт дослідження - процес виховання духовних цінностей у студентів медичного коледжу.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять теорії духовних цінностей (С. Кримський, Л. Кудрявцев, І. Загарницька, В Шинкарук); філософські й психологічні положення про особистість як суб'єкт виховання і розвитку (І. Бех, М. Бердяєв, Л. Виготський); ціннісного ставлення до людини (І. Кант, А. Швейцер, М. Шеллер); медичної етики та деонтології (Т. Дем'янчук, О. Ліщинська, М. Шегедин, Х. Мазепа); медичної педагогіки (Ю. Глінчук, В. Сухомлинський); особистісно орієнтованого (І. Бех, В. Рибалка, А. Богуш, О. Сухомлинська, К. Чорна), гуманістично-центрованого (К. Роджерс, Е. Фромм, І. Ялом) та діяльнісного підходів (Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використано комплекс взаємопов'язаних методів:

теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, психологічної, літератури, що дало змогу визначити об'єкт, предмет, мету дослідження, сформулювати його завдання, уточнити сутність поняття „вихованість розради пацієнта”; синтез, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних, за допомогою яких розроблено основні підходи до організації системи виховної роботи зі студентами медичного коледжу; теоретичне обґрунтування педагогічних умов підвищення ефективності виховання у студентів духовної цінності розради пацієнта;

емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, бесіди, розв'язання проблемних ситуацій, констатувальний і формувальний етапи експерименту), за допомогою яких було визначено рівні вихованості у студентів розради як духовної цінності, особливості сучасного стану виховної роботи у медичних коледжах, доведено доцільність розроблених нами педагогічних умов підвищення ефективності виховання у студентів медичного коледжу духовної цінності розради пацієнта.

Експериментальна база дослідження. Базою дослідно-експериментальної роботи стали: Рівненський державний базовий медичний коледж, Костопільська філія Рівненського державного базового медичного коледжу, Рокитнівське медичне училище Рівненської області, Вищий комунальний навчальний заклад „Дубенський медичний коледж” Рівненської області, Новоград-Волинський медичний коледж Житомирської області.

В експерименті брали участь 501 студент 1-4 курсів медичних коледжів та училищ, 120 викладачів і кураторів студентських груп.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності (орієнтування студентів на ідеал медичного працівника як носія специфічних моральних якостей; дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів у роботі зі студентами медичних коледжів; підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовної цінності розради, розроблення методичного забезпечення виховного процесу; запровадження відповідної системи виховної роботи);

уточнено сутність поняття „вихованість розради як духовної цінності” як інтегративного особистісного утворення, складові якого у своїй сукупності забезпечують усвідомлене використання цього духовного утворення і охоплюють систематизовані знання про духовні цінності, їх емоційне прийняття і мотивацію на застосування у професійній діяльності; компоненти, критерії та показники вихованості розради як духовної цінності;

подальшого розвитку набули основні положення особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів у вихованні розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні та впровадженні методики діагностування вихованості розради як духовної цінності у студентів; форм і методів організації та реалізації системи виховної роботи з виховання у майбутніх медичних сестер цього духовного утворення (кураторські виховні години, тренінги, творчі завдання для самостійної роботи, доброчинна діяльність).

Результати дослідження, підготовлений автором науково-методичний посібник „Виховання у студентів медичного коледжу духовної цінності розради пацієнта в сучасних умовах” можуть бути використані при розробленні організаційно-методичного забезпечення виховної діяльності у медичних навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації навчально-методичних комплексів (навчальні програми, курси лекцій, практичних і семінарських занять, методичних посібників) до навчальних дисциплін „Медсестринська етика та деонтологія”, „Основи медсестринства”, „Медсестринство у внутрішній медицині”, „Основи психології та міжособового спілкування”, „Основи психології та педагогіки”, а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників.

Наукові положення дисертаційного дослідження впроваджено: у навчально-виховний процес Рівненського державного базового медичного коледжу та Костопільської філії Рівненського державного базового медичного коледжу (довідка № 446 від 22.12.2010 р., Рокитнівського медичного училища (довідка № 255 від 23.12.2010 р.), Дубенського медичного коледжу (довідка № 298 від 24.12.2010 р.), Новоград-Волинського медичного коледжу Житомирської обласної ради (довідка № 317а від 21.12.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися під час виступів на всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи її вирішення” (Київ, 2007), „Філософія сестринської справи” (Тернопіль, 2008), „Січневі педагогічні читання: Педагогічна наука і освіта: проблеми і перспективи” (Сімферополь, 2009), „Цінності особистості у контексті викликів сучасності” (Київ, 2009), „Виховання особистості: погляд крізь духовність” (Київ, 2010); регіональних науково-пошукових конференціях: Циклової комісії професійно орієнтованих дисциплін терапевтичного профілю „Правові та етико-деонтологічні аспекти діяльності медичної сестри” (Рівне, 2010), „СНІД - глобальна проблема людства” (Рівне, 2006); на методичних об'єднаннях: психолого-педагогічних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Рівненського регіону „Пріоритети морально-етичного виховання студента-медика ХХІ століття” (із досвіду психолого-педагогічної роботи в Рівненському базовому медичному коледжі) (Рівне, 2010), кураторів медичних коледжів; на засіданнях лабораторії морального та етичного виховання та звітних конференціях Інституту проблем виховання НАПН України.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковано в 7 одноосібних наукових працях, з яких 1 - науково-методичний посібник, 6 - статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (226 назви, з них 20 іноземною мовою), 11 додатків на 31 сторінці. Загальний обсяг дисертації - 218 сторінок, з них 165 сторінок основного тексту. Робота містить 10 таблиць та 1 рисунок (на 1 повну сторінку).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблеми, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання дослідження, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено перелік публікацій, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні основи виховання розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу” - здійснено аналіз дослідженості даної проблеми у філософській, психологічній і педагогічній літературі; уточнено сутність виховання розради; вивчено стан вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

Виховання розради як духовної цінності до цього часу ще не було предметом спеціальних педагогічних досліджень, учені висвітлювали лише окремі його аспекти. Зокрема, пріоритети життя, здоров'я і праці лікаря на благо пацієнта розглядались у працях мислителів античності (Аристотель, Гіппократ, Платон, Сенека та інші), Середньовіччя (П. Абеляр, Августин, Х. Аквінський).

Представники німецької класичної філософії Г. Гегель, І. Кант стали засновниками деонтологічного напряму в етиці, в основі якого моральний імператив визначав найбільшою цінністю людину і обов'язок.

У філософії до окремих аспектів розради зверталися представники містико-пантеїстичного напряму (М. Екхарт), позитивізму (Г. Ріккер, В. Віндельбанд), ідеалістичного (А. Шопенгауер), антропологічного (М. Шеллер), релігійного (М. Бердяєв, В. Соловйов, А. Швейцер), біоетичного (Р. Віч, Дж. Флетчер).

Українські філософи Г. Сковорода, О. Кульчицький пропонують розраджувати словом, скеровуючи думку суб'єкта, П. Юркевич розглядає розраду через „автаркію” (внутрішню самозаспокоєність, задоволеність наявним станом, рівновагу у середовищі, стосунках з людьми), І. Огієнко - через віру, надію, любов.

У зарубіжній і вітчизняній психології щодо дослідження розради як духовної цінності можна виділити такі напрями: гуманістично-центрований (К. Роджерс, А. Маслоу, Е. Фромм), екзистенційний (В. Франкл), психоаналітичний (І. Ялом), особистісно орієнтований (І. Бех).

Аналіз педагогічних джерел В. Зеньківського, С. Золотухіної, А. Макаренко, М. Пирогова, В. Сухомлинського, Л. Хоружої, Г. Шевченко дає змогу розкрити засади медичної педагогіки в ситуаціях емоційного співпереживання, співрадості, позитивного сприйняття життя.

Виховання розради як духовної цінності в ранньому юнацькому віці висвітлено у роботах О. Андрійчук, Х. Мазепи, О. Плевако, І. Тимощук, М. Шегедин, О. Юдіної, які своєю виховною практикою доводять пріоритетність зазначеного напряму і дають можливість стверджувати, що саме вік 14-25 років є сенситивним для виховання розради як духовної цінності. У роботах цих науковців підкреслюється необхідність дотримуватися медичної етики, гуманістичних принципів, які мають визначати життєву і професійну спрямованість індивіда, його бажання служити людям.

Становлення сучасних фахівців медичної галузі потребує модернізації змісту, методів та форм роботи, впровадження інноваційних підходів до організації виховного процесу, спрямування його на формування у студентів духовних цінностей, зокрема такої, як розрада пацієнта.

За своєю сутністю „розрада” полягає у взаємодії людини з людиною, в основу якої покладено етичні засади. І. Бех кваліфікує розраду як особливе духовне діяння, спрямоване передусім на нівелювання у особистості негативних емоційних переживань (смутку, страждання, роздратування), а потім усунення причин, які їх спричинили. Ця духовна цінність має неабияке значення для медичних працівників, адже хворі чекають від них підтримки, турботи, доброти, співчуття, позитивного ставлення, віри у можливість видужання. Медична сестра має бачити перед собою не просто хвору людину, а особистість із проблемами зі здоров'ям, яка потребує допомоги і розуміння.

Духовне становлення особистості майбутнього медичного працівника, формування відповідального ставлення до пацієнта ґрунтується не тільки на етичних вимогах, а й на знаннях взірців моральної поведінки, умінні співвідносити своїх дії і вчинки з такими зразками. Цей внутрішній процес веде до формування у молодої людини оцінювальних суджень, які обумовлюють моральні, етичні критерії вчинків і переживань. Тому формування у студентів медичного коледжу відповідних якостей є основою виховання в них духовної цінності „розради”.

Для проведення експериментальної роботи, спрямованої на виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності, нами були конкретизовані сутнісні характеристики таких категорій:

– „розрада” - форма моральної підтримки з боку медичного працівника, що передбачає заспокоєння пацієнта, формування в нього впевненості у своїх силах;

– „розрада як духовна цінність” - ціннісне ставлення медичного працівника до пацієнта, його моральна підтримка та заспокоєння в критичних ситуаціях;

– „виховання розради як духовної цінності” - спеціально організований процес, спрямований на формування у студентів медичного коледжу духовних цінностей, пробудження і розвиток прагнення надавати пацієнтам моральну підтримку, допомогу у подоланні негативних станів („заспокоювати”).

Отже, вихованість розради як духовної цінності - це інтегративне особистісне утворення, складові якого у своїй сукупності забезпечують усвідомлене використання цього духовного утворення і охоплюють систематизовані знання про духовні цінності, їх емоційне прийняття і мотивацію на застосування у професійній діяльності.

Відповідно до результатів аналізу психолого-педагогічних праць розроблено структуру розради як духовної цінності. Компонентами цього утворення визначено: когнітивний (знання про духовні цінності, стосунки медичних працівників із пацієнтами; уявлення про засоби коректного впливу на вразливу психіку пацієнтів), емоційно-мотиваційний (ставлення зі співчуттям до проблем хворих людей; мотиви щодо виховання у себе розради як духовної цінності) і практичний (уміння виявляти гуманні почуття, емпатію, розуміння, вселяти віру і надію у хворих людей на швидке видужання, долати різні критичні стани пацієнтів).

Критерії за своєю суттю ідентичні змісту зазначених компонентів і характеризуються сукупністю відповідних показників. Зокрема, показниками критерію „знання і уявлення” є: знання про духовні цінності, медичну етику; уявлення і судження про розраду як духовну цінність та етичні категорії, які її визначають. Показниками критерію „ставлення” визначено: орієнтацію на прояв духовної цінності розради; здатність до рефлексії; мотиви, якими керується особистість у власній поведінці; бажання виховати у себе таку духовну цінність, як розрада. Показниками критерію „уміння” є: уміння послуговуватися медичною етикою у власній поведінці; уміння виявляти співчуття до пацієнтів, розраджувати їх.

За допомогою структурних компонентів, критеріїв та показників визначено рівні вихованості розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу: високий, оптимальний, середній, елементарний.

Високий рівень відзначається: ґрунтовними знаннями щодо медичної етики і духовних цінностей загалом; усвідомленням сутності і значення розради як духовної цінності у житті окремої людини і власній професійній діяльності; стійкістю духовних переконань, ціннісних орієнтацій, гуманістичних ідеалів та бажанням виховати у себе таку духовну цінність, як розрада; уміннями виявляти співчуття, розраджувати пацієнта, які ґрунтуються на моральних переконаннях.

Оптимальний рівень характеризується: наявними, але несистематичними знаннями про духовні цінності і сутність розради; достатнім розвитком гуманістичних якостей; нестійкою орієнтацією на прояв духовної цінності розради; моральною поведінкою, хоча мотиви, якими послуговуються студенти, розраджуючи інших, не завжди мають гуманістичний характер, що пояснюється їхнім бажанням в окремих випадках отримати заохочення, похвалу, добру оцінку.

Середній рівень відзначається: недостатніми знаннями щодо духовних цінностей людини, невідповідністю поведінки уявленням про медичну етику; виявленням негативізму і вибірковості у ставленні до оточуючих і можливих пацієнтів; сприйманням розради лише як елементу професійної діяльності, байдужістю до інших поза її межами; невідповідністю поведінки етичним вимогам і нормам моралі, коли за студентами не спостерігають; імітацією чуйності і співчуття, аби задовольнити власні егопотреби.

Елементарний рівень має такі характеристики: хибні або обмежені знання про медичну етику і духовні цінності, що негативно позначається на поведінці студентів; небажання і невміння розраджувати пацієнтів, байдужість до їхніх проблем; відсутність бажання працювати над собою, що пояснюється завищеною самооцінкою або, навпаки, закомплексованістю і невпевненістю у собі; керування здебільшого імпульсивними бажаннями та егомотивами; неадекватність мотивації і поведінки, яку можна пояснити неправильно зробленим професійним вибором, невідповідністю бажань і можливостей.

Для виявлення рівнів вихованості розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу використано ряд діагностичних методик та методів, а саме: опитування за авторською анкетою, спостереження, бесіди, тести, метод незакінчених речень, розв'язання ситуаційних завдань тощо.

До експериментальної групи дослідження увійшло 301 студентів Рівненського державного базового медичного коледжу, Костопільської філії Рівненського державного базового медичного коледжу. Контрольну групу дослідження склало 200 студентів Вищого комунального навчального закладу „Дубенський медичний коледж” Рівненської області.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту показав, що високий рівень вихованості розради мають 10,1 % студентів КГ і 10,2 % ЕГ; оптимальний - 16,7 % КГ і 16,5 % ЕГ; середній - 45,3 % КГ і 46,3 % ЕГ; елементарний - 27,9 % студентів КГ і 27,0 % ЕГ.

Одержані дані свідчать про те, що кількісні показники рівнів вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності в обох групах - експериментальній і контрольній - суттєво не відрізняються.

Констатувальний етап експерименту довів, що: в організації навчально-виховного процесу у медичному коледжі недостатня увага приділяється питанню виховання у студентів розради як духовної цінності; вузький зміст спілкування педагогів і студентів зумовлює домінування пасивних форм роботи, недостатність зворотних зв'язків, відсутність коригувального впливу на студентів з метою формування у них умінь і навичок розради; основними причинами низького рівня вихованості у студентів медичних коледжів розради є також недостатня компетентність і активність викладачів і кураторів груп з формування у вихованців цієї духовної цінності; стійкість розради як духовної цінності у студентів медичних коледжів спостерігається переважно на вербальному рівні; у роботі викладача недостатньо враховується життєвий досвід студентів та їхні мотиви розради пацієнтів; у поведінці студентів медичних коледжів спостерігається прагматизм, нігілізм, несформованість емоційної і духовної сфери, відсутність гуманістичних ідеалів, цінностей, превалювання егомотивів, невміння співчувати і втішати пацієнтів, небажання відповідати за власні дії.

У другому розділі - „Теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов виховання розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу” - проаналізовано перебіг формувального етапу експерименту за розробленою програмою; описано і розкрито педагогічні умови виховання розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу у процесі виховної діяльності коледжу, опрацьовано результати експериментальної роботи.

Формувальний етап експерименту мав на меті створення таких педагогічних умов:

– орієнтування студентів на ідеал медичного працівника як носія специфічних моральних якостей;

– дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів у роботі зі студентами медичних коледжів;

– підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовної цінності розради, розроблення методичного забезпечення виховного процесу;

– запровадження відповідної системи виховної роботи.

Виховання розради як духовної цінності - складний, багатофакторний процес, зумовлений впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що можуть бути умовами особистісного розвитку.

Ідеалом щодо духовної цінності „розрада пацієнта” є: внутрішня інтелігентність лікаря, здатність до співпереживання, уміння відчувати психологію, розуміти внутрішній світ хворої людини, дотримуватися етичних норм ставлення до пацієнта, проявляти такі моральні риси, як милосердя, співчуття, терпимість, делікатність, прийняття загальнолюдських моральних і духовних цінностей. Тобто, виховання духовних цінностей розглядається в тісному поєднанні з основними завданнями, які вирішує медичний навчальний заклад щодо етичного виховання майбутніх лікарів.

У дисертації розроблено типологію розради пацієнта, що передбачає знання та вміння медичного працівника, які реалізуються:

на етапі діагностування хвороби пацієнта, коли важливо заспокоїти людину, допомогти усвідомити причини хвороби та шляхи її виліковування;

на етапі лікування, коли доцільно вселяти у пацієнта впевненість у можливість подолання хвороби;

на етапі видужання - допомогти пацієнтові подолати негативні психологічні стани, пов'язані з проблемами здоров'я.

За віковими особливостями ми виокремлюємо „розраду” дітей дошкільного віку (а також їхніх батьків), дітей молодшого шкільного, підліткового і старшого шкільного віку, студентів, працівників різних галузей соціальних сфер, пенсіонерів.

Провідним завданням „розради пацієнта” є оптимізація духовних сил людини, яка здійснюється через механізм заспокоєння хворого та інформування його про стан здоров'я. Пацієнт стає колегою лікаря в процесі лікування, у нього формується впевненість у власних моральних силах подолати хворобу та видужати.

Важливого значення в цьому аспекті набувають уміння медичної сестри: встановлювати позитивні стосунки із пацієнтом, створювати умови, що забезпечують комфорт, надають можливості для усамітнення і конфіденційності; виявляти зацікавленість і співчуття; визначати почуття пацієнта, реагувати на його емоційний стан, можливу нервовість та розгубленість; правильно використовувати „закриті” та „відкриті” запитання; вислуховувати, співчувати та розуміти ситуацію пацієнта, приймати його вербальні і невербальні прояви; виявляти емоційне тепло і повагу до хворого та його поглядів; уміння увічливо надавати пацієнту необхідну інформацію; уміння підтримувати у подоланні складних ситуацій, що виникають під час бесіди із хворим.

Важливою педагогічною умовою виховання розради у студентів медичних коледжів є дотримання особистісно орієнтованого підходу, що передбачає ставлення до студента як до суб'єкта, котрий уміє свідомо визначати свої життєві цілі, зміст життєдіяльності, способи їх реалізації, налаштований на спільне з іншими переживання цінностей.

Гуманістично-центрований підхід у вихованні виявляється у можливості відкрито виражати думки і почуття; отримувати задоволення від власних успіхів і здійснення бажань, а також віру в особистісний потенціал.

Опора на діяльнісний підхід передбачала визнання єдності свідомості та діяльності основним принципом духовного розвитку особистості.

Не менш значущою педагогічною умовою виховання розради у студентів медичних коледжів є підготовка викладачів і кураторів академічних груп до організації відповідної виховної діяльності, розроблення її методичного забезпечення. Для впровадження зазначеної умови було організовано: виступи педагогів на педагогічних радах, проведення методичних засідань кураторів студентських груп, засідань циклових комісій, семінарів („Роль духовних цінностей у формуванні майбутніх медиків”, „Духовна цінність розрада як чинник позитивного пливу на стан пацієнта”, „Образ медичної сестри у суспільній свідомості”, „Роль куратора академічної групи у формуванні духовних цінностей в студентів медичних коледжів”, „Методика роботи з пацієнтами різного профілю захворювання”), цикли тематичних бесід (за модифікованою методикою О. Т. Шевченко) тощо.

Найбільш комплексною педагогічною умовою виховання розради у студентів медичних коледжів стало запровадження системи виховної роботи. Під системою такої роботи ми розуміємо цілісний об'єкт, який має певні межі, структуру, структурні елементи в їх зв'язках і взаємодії. Вона функціонує за внутрішньо властивими їй законами і характеризується такими трьома факторами: 1) цілями і завданнями; 2) змістом; 3) вибором організаційних форм та методів досягнення оптимального результату.

У дослідженні основна мета системи виховної роботи полягає у вихованні у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

Завданнями цієї системи визначено:

поглиблення знань студентів про духовні цінності, їхню роль у житті людини і медичного працівника, про сутність такої духовної цінності, як „розрада пацієнта” і її важливість для майбутньої професійної діяльності;

розширення сфери свідомості та самосвідомості студентів шляхом уваги до іншого, зміцнення почуттів емпатії, розвитку вмінь самоаналізу та саморозуміння;

формування вмінь і навичок етичної поведінки, вибору адекватних ситуації способів розради іншого.

Система виховної роботи в медичному коледжі охоплює змістову та функціонально-процесуальну підсистеми, а її системним елементом є інтерпретований у конкретних цілях історично сформований ідеал медичного працівника.

Ми виходимо з того, що у сучасному медичному коледжі повинна реалізовуватися програма духовного виховання студентів-медиків, метою якої є виховання розвинутої особистості, самостійної, ініціативної, культурної людини, медика-професіонала шляхом формування високоморального ставлення особистості до себе та оточуючих людей, духовних цінностей за допомогою створення у навчальному закладі сприятливого виховного середовища.

Основними компонентами позааудиторної виховної роботи студентів медичних коледжів визначено:

систему перспективних та поточних планів позааудиторної виховної роботи коледжу, академічних груп, студентських об'єднань, гуртків та секцій тощо;

комплекс системних організаційно-педагогічних форм позааудиторної виховної роботи (студентські об'єднання, клуби, гуртки, секції);

постійний режим позааудиторної виховної роботи (розпорядок дня, розклад роботи студентських об'єднань, клубів, гуртків, секцій, розклад позааудиторних виховних заходів);

матеріально-технічна база позааудиторної виховної роботи (актові зали, кімнати-світлиці, музеї, приміщення для клубної, гурткової та спортивної роботи, радіо-, аудіо- та телеапаратура, музичні інструменти тощо);

взаємодія із соціальними інститутами в організації позааудиторної виховної роботи (залучення до участі у позааудиторних виховних заходах психологів, представників медичних установ, закладів культури, творчих спілок, громадських організацій, товариств);

педагогічний супровід (активна участь педагогів коледжу у позааудиторній виховній роботі; виконання функції куратора академічної групи або керівника клубу, гуртка, секції тощо);

студентське самоврядування (планування, організація і проведення різних форм виховної роботи силами студентів-активістів).

Досягнення поставленої мети і вирішення сформульованих завдань значною мірою зумовлювалося вибором форм і методів позааудиторної роботи зі студентами. У нашій роботі цьому сприяло використання активних та інтерактивних методів (вправи, метод незакінчених речень, бесіди, дискусії, обговорення художніх творів та кінофільмів, тренінг, творчі завдання, доброчинна діяльність), що давали змогу краще зрозуміти та відчути переживання і думки інших людей, з'ясувати істинні причини їхніх дій і вчинків.

Дієвим засобом виховання у студентів духовної цінності розради стали „Соціально-психологічний тренінг для медичних сестер” та тренінг „Розрада як духовна цінність”, під час яких відпрацьовувалися знання і вміння розради пацієнтів. На цьому етапі використовувалися такі форми і методи: дискусійні (обговорення та аналіз змодельованих або випадків з практики, проблеми морального вибору, групова дискусія); ігрові (рольові ігри, ігрова психотерапія, психодраматична корекція, творчі ігри); сенситивний тренінг (тренування міжособистісної чуттєвості й сприйняття себе як психофізичної єдності). У ході тренінгової роботи були відпрацьовані вправи: „Навіщо розраджувати пацієнтів?”, „Я вірю, ти зможеш!”, „Що ж таке розрада?”, „Коло зворотного зв'язку” „Спілкування в парі”, „Якість, яку я найбільше ціную”, „Рух по колу”, „Моє життєве кредо”, „Я пропоную допомогу”, „Заспокоєння іншого”, психологічний етюд „Мене слухають” тощо. Важливим чинником виховання у студентів духовної цінності розради стали творчі завдання для самостійного виконання (твори-роздуми , оповідання і вірші про розраду).

Невід'ємною складовою системи виховної роботи в медичному коледжі, спрямованою на формування у студентів умінь здійснювати вчинок-розраду, стала діяльність створеного товариства „Доброчинність”. У процесі експериментально-дослідної роботи доведено, що медична практика у лікувальних установах і діяльність товариства „Доброчинність”, адресована мешканцям будинку літніх людей, сприяла практичному втіленню вчинку-розради у діяльності студентів медичного коледжу.

Підсумки контрольних зрізів, які проводилися після апробації розроблених нами педагогічних умов, засвідчили позитивні зміни в рівнях вихованості у студентів експериментальної групи духовної цінності розради пацієнта. У контрольній групі суттєвих позитивних змін не було зафіксовано.

Порівняльний аналіз отриманих показників на початку і в кінці експериментальної роботи дає можливість виявити зміни у рівнях вихованості розради як духовної цінності у студентів медичних коледжів. У результаті проведеної дослідницької роботи в експериментальних групах високий рівень виявлено у 33,1 % студентів, у той час як на початку експериментальної роботи їх було всього 10,2 %. Експериментальна робота сприяла збільшенню на 22,9 % студентів медичних коледжів з високим рівнем вихованості, на 11,5 % - з оптимальним рівнем вихованості розради як духовної цінності, що стало можливим за рахунок переміщення студентів з середнім та елементарним рівнем після засвоєння ними необхідних знань та формування відповідної мотивації і поведінки. На 19,5 % зменшилася група студентів із середнім рівнем вихованості і на 14,9 % з елементарним, що доводить ефективність проведеної роботи. Показники рівнів вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності у контрольних групах, у яких не впроваджувалася експериментальна методика, залишилися без істотних змін.

Динаміку змін у рівнях вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні вихованості у студентів експериментальної і контрольної груп медичного коледжу розради як духовної цінності до формувального етапу експерименту та після його завершення, %

Рівні	Кількість
	Контрольна група	Експериментальна група
	до експ.	після експ.	до експ.	після експ.
Високий	10,1	15,6	10,2	33,1
Оптимальний	16,7	20,6	16,5	28,0
Середній	45,3	37,8	46,3	26,8
Елементарний	27,9	26,0	27,0	12,1

Отже, результати формувального етапу експерименту, й зокрема позитивна динаміка високого й оптимального рівнів вихованості розради, підтверджують ефективність і правомірність педагогічних умов виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та розроблено нові підходи до вирішення проблеми виховання у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності, що полягають у визначенні педагогічних умов відповідної діяльності.

Результати теоретичного та експериментального дослідження підтвердили правомірність гіпотези, засвідчили досягнення мети, ефективність розв'язання поставлених завдань і стали підставою для формулювання таких висновків:

1. Аналіз наукової літератури показав, що проблема духовних цінностей досліджується представниками різних наук про людину (філософії, соціології, культурології, психології, педагогіки) і має глибоке історичне коріння. Протягом розвитку людства існували погляди на цей феномен як на внутрішній світ людини, вдосконалюючи який, вона може наблизитися до духовного ідеалу і ставитися до іншої людини як найвищої цінності.

З погляду сучасної педагогічної науки, духовність становить особливу властивість особистості, яка охоплює її духовні інтереси, потреби, детермінує ціннісні орієнтири. Наявність у людини духовних цінностей спрямовує її на прояви у відносинах з іншими людьми справедливості, правдивості, доброти, милосердя, щирості, розради, уміння покладатися у складних ситуаціях на власний досвід, розум і почуття.

З'ясовано, що подоланню різних негативних станів людини сприяє прояв стосовно неї саме такої духовної цінності, як розрада - заспокоєння, відгук на людські негаразди. Розрада може реалізуватися через спілкування і через практичні дії.

Доведено, що історично сформувався ідеал медичного працівника як носія специфічних для цієї професії якостей - милосердя, співчуття, емпатії, чуйності, справедливості, акуратності, терпимості, делікатності, розради, уміння зберігати лікарську таємницю, що знайшло концентроване відображення в Етичному кодексі медичного працівника, побудованого на спільних для всього людства ідеях правди, добра і краси.

2. Розкрито сутність розради як духовної цінності у студентів медичного коледжу, що визначає ціннісне ставлення медичного працівника до пацієнта його моральну підтримку та заспокоєння в критичних ситуаціях.

Виховання розради як духовної цінності - спеціально організований процес, спрямований на формування у студентів медичного коледжу духовних цінностей, пробудження і розвиток прагнення надавати пацієнтам моральну підтримку, допомогу у подоланні негативних станів („заспокоювати”).

Уточнено зміст поняття „вихованість розради як духовної цінності” як інтегративного особистісного утворення, складові якого у своїй сукупності забезпечують усвідомлене використання цього духовного утворення і включають систематизовані знання про духовні цінності, їх емоційне прийняття і мотивацію на застосування у професійній діяльності.

3. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-мотиваційний, практичний), критерії (знання, уявлення, ставлення, мотиви і уміння виявляти гуманні почуття, розраду), показники (знання про духовні цінності, медичну етику; уявлення і судження про розраду як духовну цінність та етичні категорії, які її визначають; орієнтацію на прояв духовної цінності розради; здатність до рефлексії; мотиви, якими керується особистість у власній поведінці; бажання виховати у себе таку духовну цінність, як розрада; уміння послуговуватися медичною етикою у власній поведінці; уміння виявляти співчуття до пацієнтів, втішати їх) і рівні (високий, оптимальний, середній, елементарний) вихованості у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності.

Встановлено, що на початку формувального етапу експерименту найбільша кількість студентів (45,8 %) перебували на середньому рівні вихованості розради як духовної цінності; до групи з елементарним рівнем належало 27,5 % студентів; з оптимальним - 16,6 %, з високим рівнем вихованості розради як духовної цінності - 10,2 % студентів відповідно.

4. Розроблено педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності: орієнтування студентів на ідеал медичного працівника як носія специфічних моральних якостей; дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів у роботі зі студентами медичних коледжів; підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовних цінностей, розробка методичного забезпечення виховного процесу; запровадження відповідної системи виховної роботи.

Комплексною умовою виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності визначено систему виховної роботи, що ґрунтується на принципах народності, природовідповідності, культуровідповідності, демократизації, і охоплює: кураторські виховні години, тренінги, творчі завдання для самостійного виконання студентами, діяльність товариства „Доброчинність” тощо.

Найбільш ефективними методами виховної роботи виявилися тематичні бесіди, вправи, творчі завдання, дискусії, обговорення художніх творів, кінофільмів, самостійна діяльність з розради людей похилого віку.

Результати контрольних зрізів, які проводилися в експериментальній та контрольній групах, засвідчили позитивні зміни в рівнях вихованості у студентів розради як духовної цінності. Так, в експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем вихованості розради як духовної цінності збільшилася на 22,9 %, з оптимальним рівнем - на 11,5 %, із середнім рівнем зменшилася на 19,5 %, з елементарним рівнем - на 14,9 %.

У контрольній групі кількість студентів із високим рівнем збільшилася на 5,5 %, з оптимальним рівнем - на 3,9 %, із середнім рівнем зменшилася на 7,5 % і з елементарним рівнем - на 1,9 %.

Таким чином, розроблені й апробовані педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності довели свою ефективність.

Проведене дисертаційне дослідження не охоплює всіх аспектів виховання у студентів медичних коледжів розради як духовної цінності. Подальшого розроблення потребують питання: міждисциплінарного підходу до виховної роботи у медичних коледжах і медичних вищих навчальних закладах; загальної технології виховання духовної цінності розради; форм і методів розради пацієнтів різних категорій і типів темпераменту; специфіки прояву медичними працівниками розради в різнопрофільних лікувальних закладах.

етичний розрада медичний студент

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Посібники:

1. Примачок Л. Л. Виховання у студентів медичного коледжу духовної цінності розради пацієнта в сучасних умовах : [наук.-метод. посіб.] / Л. Л. Примачок. - Рівне : Каліграф, 2009. - 128 с.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Примачок Л. Л. Стан сформованості духовної цінності розради у студентів медичного коледжу / Л. Л. Примачок // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка / [ред. : П. Ю. Саух, С. І. Покутній, Н. П. Щербакова]. - Житомир : Вид-во ЖДУ, 2009. - Вип. 46. - С. 97-102.

3. Примачок Л. Л. Діагностика сформованості духовної цінності розради у студентів медичного коледжу / Л. Л. Примачок // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. -- Кам'янець-Подільський : Видавець Зволейко Д. Г., 2009. - Вип. 13, кн. 2. - С. 471-480.

4. Примачок Л. Л. Виховання у студентів медичних коледжів готовності до розради пацієнта в теорії суспільних наук / Л. Л. Примачок // Нова пед. думка : наук.-метод. журнал. - 2008. - № 2. - С. 56-59.

5. Примачок Л. Л. Формування в студентів медичного коледжу духовної цінності розради як теоретична проблема / Л. Л. Примачок // Нова пед. думка : наук.-метод. журнал. - 2009. - № 1. - С. 97-100.

6. Примачок Л. Л. Проблеми і суперечності формування духовної цінності розради у студентів медичного коледжу / Л. Л. Примачок // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць.- Кам'янець-Подільський : Видавець Зволейко Д. Г., 2008. - Вип. 12, кн. 2. - С. 319-326.

7. Примачок Л. Л. Вивчення стану вихованості духовної цінності розради у студентів медичного коледжу / Л. Л. Примачок // Наша школа : наук.- метод. журнал. - 2010. - № 3. - С. 24-27.

Інші публікації:

8. Примачок Л. Л. Духовна цінність розради. Цикл виховних бесід за модифікованою методикою О. Т. Шевченко, стосуються проблеми розради в різних життєвих ситуаціях, з якими часто стикаються медичні працівники та вчителі / Л. Л. Примачок // Класний керівник. - 2010. - № 20 (80). - С. 8-16.

АНОТАЦІЯ

Примачок Л. Л. Виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена проблемі виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності. У роботі проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні аспекти досліджуваної проблеми. Уточнено сутність виховання розради як духовної цінності. Розроблено критерії і показники, виявлено рівні вихованості у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності. Визначено, обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання у студентів медичного коледжу розради як духовної цінності: запровадження системи виховної роботи; систематична орієнтація на ідеал медичного працівника; підготовка кураторів академічних груп до організації виховної діяльності, спрямованої на формування у студентів духовних цінностей, розроблення її методичного забезпечення; дотримання особистісно орієнтованого, гуманістично-центрованого та діяльнісного підходів; дотримання ідей гуманістичної етики.

Ключові слова: духовні цінності, розрада, медичні працівники, педагогічні умови, зміст, форми, методи виховання.

АННОТАЦИЯ

Примачок Л. Л. Воспитание у студентов медицинского колледжа утешения как духовной ценности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания НАПН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена проблеме воспитания у студентов медицинского колледжа утешения как духовной ценности.

Доказано, что упомянутая проблема является актуальной и недостаточно изученной. Проведенное исследование показало различные подходы в понимании сущности утешения.

Уточнено содержание понятия „воспитанность духовной ценности утешения” относительно студентов медицинского колледжа как интегративного образования, составные которого обеспечивают осознанное использование утешения и включают систематизированные знания о духовных ценностях, их эмоциональное восприятие и мотивацию к использованию в профессиональной деятельности.

Обоснованы возрастные особенности студентов медицинского колледжа, отражающие закономерности их личностного и профессионального становления.

...