Підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи у вітчизняній педагогіці ХХ століття

- четвертий - 1930 - 1958 роки - формування концепції комуністичного виховання підростаючого покоління та підготовки дітей і молоді до активної участі в соціалістичному будівництві; в основі підготовки вчителя лежить ідеологія комуністичного виховання; посилення тенденції виховання в колективі;

- п'ятий - 1958 - 1991 роки - означений новим суспільним замовленням, послабленням авторитарності, й водночас збереженням та популяризацією радянського досвіду підготовки вчительства; розробкою новаторських концепцій, ідей, форм та методів педагогічної освіти в межах радянського дискурсу. Друга половина 80-х років - час перебудови і гласності, спроби змінити панівне суспільне замовлення на демократично-орієнтоване; потреба реформування підготовки педагогічних кадрів викликала до життя реформу загальноосвітньої і професійної школи, в якій проблеми майбутнього вчителя визначаються як державно важливі.

- шостий - 1991 рік - до кінця ХХ ст. - час підготовки майбутнього вчителя до виховання школярів на засадах демократії, гуманізму, дитиноцентризму, євроорієнтації, відродження національного у вихованні.

4. Досліджено, що визначальним чинником еволюції сутності і змісту підготовки майбутніх учителів до виховної роботи стали конкретно-історичні вимоги суспільства на певному етапі його розвитку. Завдання формування нового змісту виховання та підготовки до нього педагогів ставилися у ХХ ст. тричі: у період розбудови України як самостійної держави на початку ХХ ст., під час побудови СРСР, після проголошення незалежної Української держави. У рамках цих процесів найважливішим було формування професіограми вчителя як його оптимально-компонованого портрета на ґрунті суб'єкт-суб'єктної взаємодії у вихованні, володіння нормами професії у мотиваційному та інструментальному планах, існування чітких професійних перспектив, наявність сформованих загально-громадянських, морально-етичних, педагогічних, соціально-перцептивних, індивідуально-психологічних та організаційних здібностей.

Проаналізовані розробка та реалізація освітніх стандартів підготовки педагога-фахівця до здійснення виховної функції на загальнодержавному та інституційному рівнях; визначено головні напрями державної політики щодо означеної проблеми та обґрунтовано конкретні методичні засади та традиції ВНЗ педагогічного спрямування.

5. Логікою дослідження доведено, що основними компонентами професіограми педагога протягом ХХ ст. були аксіологічна й креативна. Від їхньої змістової сутності та практичної реалізації залежав успіх виховання особистості, а зміщення акцентів у ціннісних орієнтирах приводило до кардинальних змін освітнього процесу загалом. Цілісний історико-ретроспективний аналіз уможливив встановити, що протягом ХХ ст. шкала цінностей змінювалася і накладала відбиток на підготовку педагога. Доведено, що виховання є не лише похідною суспільного розвитку, існує й зворотний процес, коли вихований індивід творить історію. З огляду на це підготовка вчителя на загальнолюдському ціннісному підґрунті та довершеній інструментальній основі є необхідним елементом формування досконалого суспільства.

Креативні засади підготовки майбутнього педагога до виховної діяльності виступають об'єктивним наслідком вимог суспільного розвитку, який потребує оригінальних та ефективних підходів у вихованні, передбачає формування здатності вчителя до педагогічної імпровізації. Дослідження засвідчило, що креативність у педагогічній діяльності вважалася необхідним компонентом професіограми незалежно від ціннісних орієнтацій суспільства.

6. Усебічна й детальна характеристика технологічних аспектів і педагогічного інструментарію підготовки майбутніх учителів до виховної роботи дає змогу стверджувати, що протягом усіх періодів, обгрунтованих нами, відбувалося формування комплексу дидактико-технологічних знань, умінь і навичок педагога, практикувалася така модель його підготовки, у якій оптимально співвідносилися б теорія і практика, реалізувалася взаємодія усіх виховних інституцій, збалансовано поєднувався педагогічний інструментарій. Свідченням цього є проаналізовані навчальні плани, програми, підручники, посібники, порадники, інструкції тощо.

Важливий аспект набуття професійності майбутнім педагогом становить оволодіння ним майстерністю використовувати гру, працю, спілкування, різноманітну творчу діяльність, наявні засоби масової інформації задля організації виховної роботи. Яскравим прикладом суспільної уваги до виховання та підготовки вчителя до нього була розробка величезної кількості форм виховної роботи, які завжди відображали стан суспільних взаємин.

Проаналізовані тенденції підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи з огляду на демократичні й авторитарні парадигми розвитку суспільства засвідчують, що авторитаризм та дитиноцентризм як дві протилежні течії у вихованні мали місце в рамках розвитку педагогіки ХХ ст. і періодично змінювали одна одну. Епоха національно-демократичного відродження з орієнтацією на загальнолюдські цінності вимагала дитиноцентричних підходів підготовки вчителя, а розбудова авторитарної держави ставила педагога у площину ідеології, соціального підпорядкування, обмежувала його свободу, хоча спонукала до творчості, пошуку нових методів та форм виховної роботи, посилювала дисципліну й відповідальність.

7. Окреслено можливості трансформації та екстраполяції ідей минулого на підготовку сучасного вчителя до виховної роботи. У дослідженні визначено основні умови успіху професійної підготовки вчителя: на етапі довузівської підготовки - добре організована професійна орієнтація в школі, розробка оптимальних програм профвідбору з урахування диференціації та інтеграції знань, визначення форм і методів залучення учнів до посильних видів педагогічної праці; на етапі навчання в педагогічному ВНЗ - підготовка майбутніх вчителів до моделювання педагогічних ситуацій, посилення культурологічної підготовки майбутнього вчителя, виховання педагогічного мислення, формування особистісного стилю педагогічної діяльності, досконале володіння інформаційно-комунікативними технологіями; на етапі професійної діяльності - самоактуалізація, самореалізація й самопрезентація вчителя, формування педагогічних компетенцій, розвиток педагогічної інтуїції та імпровізації з метою навчання, розвитку і виховання цілісної особистості.

Отже, вважаємо, що розв'язання поставлених завдань дослідження дозволило реалізувати його мету, водночас усвідомлюємо, що перспективними й актуальними залишаються окремі його аспекти, які можуть бути предметом спеціальних досліджень: методичні аспекти підготовки педагога до виховної роботи; питання формування готовності вчителя до виховної роботи в умовах інклюзивної освіти; розробка спеціальної системи відбору студентів у педагогічні ВНЗ з урахуванням їхніх педагогічних здібностей до виховної роботи; розробка спеціальної моделі організації педагогічної практики студентів з орієнтацією на позаурочну та позашкільну діяльність; вивчення та впровадження зарубіжного досвіду в царині підготовки вчителя до виховної роботи тощо.

Література

1. Пантюк М.П. Підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи: історико-педагогічний аспект. Монографія. - Дрогобич : РВВ ДДПУ імені Івана Франка, 2010. - 398с.

2. Пантюк М.П. Дидактика. Конспект лекцій та опорні схеми / М.П. Пантюк, Т.І. Пантюк. - Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2010. - 317с.

3. Пантюк М.П. Основи корекційної педагогіки. Навчально-методичний посібник. 2-ге видання, доповнене і перероблене / М.П. Пантюк, Т.І. Пантюк, О.В. Невмержицька. - Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2009. - 324с.

4. Пантюк М.П. Основи корекційної педагогіки. Навчально-методичний посібник / М. Пантюк, Т. Пантюк, О. Невмержицька. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2007. - 278с.

5. Пантюк М.П. Опорні схеми з педагогіки. Дидактика. Ключові поняття та терміни. Модуль 1 / М.П. Пантюк, Т.І. Пантюк. - Дрогобич : Коло, 2005. - 88с.

Размещено на Allbest.ru