Методична система навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

УДК 811.14'02:37.02

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Методична система навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу

13.00.02 - теорія та методика навчання (класичні мови)

Шовковий В'ячеслав Миколайович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філології для неспеціальних факультетів.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Бігич Оксана Борисівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри методики викладання іноземних мов;

доктор педагогічних наук, професор Семеног Олена Миколаївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, старший науковий співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності;

доктор філологічних наук, професор Сенів Михайло Григорович, Донецький національний університет, професор кафедри світової літератури та класичної філології.

Захист відбудеться 24 травня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.07 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано 22 квітня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент Л. В. Кравець.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В останні роки в суспільстві значно зросла зацікавленість давньогрецькою мовою і культурою. За часи незалежності України з'явилися осередки підготовки фахівців з давньоелліністики в Києві, Харкові, Донецьку. Однак, як засвідчив аналіз теоретичних джерел з методики викладання класичних мов, упродовж останніх ста років не з'являлися фундаментальні праці з проблем навчання давньогрецької мови українською чи російською мовою.

Розвиток методики навчання класичних мов інтенсивно відбувався в ХІХ - на поч. ХХ ст., про що свідчать теоретичні праці А. Адольфа, І. Алешинцева, І. Андреєвського, М. Бреаля, С. Гінтовта, П. Деттвейлера, І. Дрбоглава, Ю. Ротерфукса, О. Семенова, К. Яновського, підручники та навчальні посібники М. Григоревського, І. Нідерле, Б. Ординського, О. Соколова, Е. Чорного, Ph. Buttman, А. Gottschick, Е. Коch, К. Кrьhger, R. Kьhner, G. Meyer, А. Scheindler та інших. На сучасному етапі методика навчання давньогрецької мови представлена у підручниках та навчальних посібниках Л. Доровських, Л. Звонської, Ч. Козаржевського, М. Слав'ятинської, С. Соболевського.

Аналіз окреслених наукових та навчально-методичних праць засвідчує, що в теорії та практиці навчання класичних мов набуто чималий досвід:

- визначено цілі та зміст навчання класичних мов (М. Бреаль, П. Деттвейлер, Л. Звонська, Н. Кацман, Ю. Кулаковський, С. Максимова, В. Нікольський);

- здійснено відбір граматичного, соціокультурного та лексико-фразеологічного матеріалу для навчання, який структуровано у велику кількість вправ, спрямованих на формування мовленнєвої компетенції в читанні, перекладацької, мовної та соціокультурної компетенцій учнів та студентів, відібрано речення та тексти, які знайомлять їх з античною культурою (М. Григоревський, Л. Доровських, Л. Звонська, Ч. Козаржевський, Я. Мор, І. Нідерле, Б. Ординський, М. Слав'ятинська, С. Соболевський, О. Соколов, Е. Чорний, Ph. Buttman, А. Gottschick, К. Кlement, Е. Коch, К. Кrьhger, R. Kьhner, Е. Longueville, H. Menge, G. Meyer;

- описано методи, прийоми, принципи та форми організації навчання класичних мов (М. Бреаль, С. Гінтовт, П. Деттвейлер, І. Дрбоглав, Н. Кацман, Ю. Кулаковський, С. Максимова, В. Нікольський, П. Первов, J. Rothfuchs, Ф. Екштейн);

- вироблено тенденцію єдності трьох компонентів у навчанні класичних мов - читацько-перекладацького, соціокультурного та мовно-теоретичного з рецептивною домінантою (М. Григоревський, Л. Звонська, Ч. Козаржевський, М. Слав'ятинська, Ph. Buttman);

- сформовано граматикоцентричність у навчанні класичних мов (М. Григоревський, Л. Доровських, Л. Звонська, Ч. Козаржевський, М. Слав'ятинська, С. Соболевський, Ph. Buttman, К. Кlemen, Е. Коch, К. Кrьhger, R. Kьhner, Е. Longueville, H. Menge, G. Meyer).

Проте названі праці не відповідають повною мірою сучасним потребам суспільства, основним цілям та змісту навчання давньогрецької мови у вищих навчальних закладах. Немає теоретичного обґрунтування методичної системи навчання давньогрецької мови, не визначено підхід до навчання давньогрецької мови, який би регулював цільовий, змістовий, мотиваційний, операційний та контролювально-коригувальний компоненти системи навчання давньогрецької мови. Тому актуальність цього дослідження зумовлена такими чинниками:

- зміною суспільних потреб у навчанні давньогрецької мови;

- потребою вироблення цілісної системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів;

- необхідністю залучення до процесу навчання давньогрецької мови новітнього досвіду, набутого в галузі лінгвістики, психолінгвістики, психології, педагогіки та методики навчання сучасних іноземних мов;

- рівнем сучасних освітніх технологій, залучення яких потребує процес підготовки майбутніх філологів, та їх недостатнім використанням у навчанні;

- необхідністю визначити цілі та зміст навчання давньогрецької мови майбутніх філологів; внести корективи до навчальних програм та матеріалів, які б відповідали цим цілям та змісту, а також інтересам, мотивам навчання та майбутній професійній діяльності студентів.

Методичною системою навчання давньогрецької мови вважаємо сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих компонентів - цільового, змістового, мотиваційного, операційного та контролювально-коригувального - які спрямовані на досягнення головного завдання - навчання мови. Давньогрецька мова нині існує тільки у писемній формі, тому навчання давньогрецької мови майбутніх філологів у вищих навчальних закладах передбачає формування мовленнєвої компетенції в читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій. Це вказує на необхідність продовження традиції організації навчального процесу в умовах рецептивного білінгвізму і визначення концептуальною стратегією навчання давньогрецької мови майбутніх філологів герменевтичний підхід, який спрямований на формування окреслених компетенцій за допомогою системи спеціальних методичних прийомів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою наукової роботи Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні проблеми філології” (код 02БФ044-01) і затверджена вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 9 від 21 квітня 2008 року) та рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації тем наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук (протокол № 9 від 21 грудня 2010 року).

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та практичне розроблення методичної системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів в умовах рецептивного білінгвізму на засадах герменевтичного підходу.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

- визначити онтологічні засади герменевтики як лінгво-філософської та педагогічної категорії;

- виробити концептуальні положення герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови майбутніх філологів;

- окреслити психологічні, психолінгвістичні, педагогічні та методичні основи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу;

- здійснити відбір мовного, мовленнєвого та соціокультурного матеріалу з давньогрецької мови для навчання майбутніх філологів;

- створити структуру процесу навчання давньогрецької мови майбутніх філологів;

- розробити систему методичних прийомів формування мовленнєвої компетенції у читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів в умовах рецептивного білінгвізму;

- експериментально перевірити ефективність методики навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу.

Об'єктом дослідження є процес навчання давньогрецької мови майбутніх філологів в університетах України.

Предметом дослідження є зміст і структура навчання давньогрецької мови, методичні прийоми формування мовленнєвої компетенції у читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів в умовах рецептивного білінгвізму на засадах герменевтичного підходу.

Методологічну основу дослідження становлять адогматична філософська герменевтична концепція, яка ґрунтується на ідеї плюралізму інтепретацій, кінцевою метою яких є пошук істинності; раціоналістична концепція процесу розуміння, за якою розуміння залежать від індивідуальної організації системи знань, від побудови суб'єктом власної "картини світу", від культурно-історичної інтерсуб'єктивної зумовленості предмета розуміння; когнітивна теорія навчання мов, згідно з якою передбачається як розуміння студентами структури мови, так і наступне інтенсивне тренування з метою формування мовленнєвих навичок та вмінь.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що забезпечити ефективність методичної системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу можна, якщо:

- навчання давньогрецької мови у дотекстовій фазі здійснювати у чотири етапи з використанням системи методичних прийомів, поданих у певній послідовності, відповідно до етапності формування розумових дій, принципів та методів навчання іноземної мови;

- організовувати навчання давньогрецької мови у текстовій фазі у три етапи (позатекстовий, аналітико-дедуктивний та текстово-аналітичний);

- використовувати диференційовану методику читання автентичних текстів з урахуванням різного ступеню імпліцитності.

Методи дослідження теоретичного рівня: критичний аналіз теоретичних джерел для визначення онтологічних засад, змісту навчання, психологічних, психолінгвістичних, дидактичних, методичних передумов навчання давньогрецької мови майбутніх філологів та виявлення актуальних проблем здійснюваного дослідження; метод моделювання - для обґрунтування й розроблення методичної системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів в аспекті герменевтичного підходу; емпіричного рівня: опитування фахівців з класичної філології: викладачів, випускників та студентів старших курсів спеціальності “класичнa філологія” з метою виявлення недоліків традиційної методики та підтвердження доцільності організації процесу навчання давньогрецької мови на засадах герменевтичного підходу; анкетування студентів -- з метою виявлення їхніх інтересів, мотивів навчання; експериментальне навчання з метою перевірки ефективності розробленої методичної системи навчання давньогрецької мови на засадах герменевтичного підходу; статистичні методи опрацювання даних - для аналізу та інтерпретації результатів експерименту.

Наукова новизна дослідження. Уперше розроблено методичну систему навчання давньогрецької мови майбутніх філологів; розроблено герменевтичний підхід до формування мовленнєвої компетенції в читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів у площині цільового, змістового, мотиваційного компонентів методичної системи, визначено його онтологічні засади. Окреслено психологічні, психолінгвістичні, дидактичні та методичні передумови застосування герменевтичного підходу. Вироблено критерії відбору мовного, мовленнєвого та соціокультурного матеріалу, на основі яких здійснено корекцію змісту навчання давньогрецької мови майбутніх філологів. Розроблено та удосконалено систему методичних прийомів формування мовленнєвої компетенції в читанні, перекладацької, мовної та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів в аспекті герменевтичного підходу, визначено об'єкти контролю, критерії та норми оцінки знань, навичок та вмінь.

Практичне значення дослідження. На основі одержаних результатів удосконалено та розширено програми з давньогрецької мови, давньогрецької текстології, давньогрецької діалектології; створено методичну систему навчання давньогрецької мови студентів-давньоелліністів на засадах герменевтичного підходу, на основі якої можуть створюватися навчальні посібники, спрямовані на формування мовленнєвої компетенції в читанні, перекладацької, мовної та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів. На основі визначених психологічних, психолінгвістичних, педагогічних засад, методів, методичних принципів та прийомів навчання студентів створена база для застосування герменевтичного підходу до навчання інших іноземних мов в умовах рецептивного білінгвізму (зокрема латинської, старослов'янської, санскриту тощо) та розроблення навчально-методичних матеріалів. Результати дисертаційного дослідження лягли в основу написання навчального посібника “Оригінальні тексти давньогрецьких авторів: хрестоматія з коментарями”, методичних розробок “Методика викладання класичних мов: методичні вказівки до практичних занять з методики викладання класичних мов для студентів спеціальності “класична філологія”, “Методичні вказівки та практичні рекомендації до організації педагогічної практики: методична розробка для студентів магістратури спеціальності “класична фіолологія”.

Особистий внесок здобувача: із 37 праць, опублікованих за темою дисертації, 36 написані одноосібно. У підручнику, виданому у співавторстві з Л. Л. Звонською, здобувачем розроблено типологію вправ, підібрано тексти для читання, повністю написані заняття 37-78, 84-106, укладено хрестоматію.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася протягом 2006-2010 років у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському славістичному університеті, Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, Маріупольському державному гуманітарному університеті. На різних етапах в експерименті взяли участь 359 студентів I-IV курсів філологічних факультетів.

Етапи дослідження. Дослідження проводилось упродовж 2004-2010 р.р.

На першому етапі (2004-2006 р.р.) було визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження опрацьовано теоретичні джерела з філософії, педагогіки, психології, лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики, з'ясовано методологічні засади дослідження, розпочато проведення констатувального експерименту, який передбачав виявлення рівня сформованості мовленнєвої компетенції в читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів.

На другому етапі (2006-2008 р. р.) було визначено філософські, психологічні, психолінгвістичні, дидактичні та методичні основи системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу; напрацьовано підходи та критерії відбору мовного, мовленнєвого та соціокультурного матеріалу, на основі яких було скориговано зміст навчання давньогрецької мови; розроблено структурну модель навчання давньогрецької мови, а також систему методичних прийомів формування мовленнєвої компетенції в читанні, мовної, перекладацької соціокультурної компетенцій студентів; розпочато формувальний експеримент, який передбачав визначення методичних передумов забезпечення якісного навчання давньогрецької мови.

На третьому етапі (2008-2010 р.р.) здійснювалася експериментальна перевірка методичної системи навчання давньогрецької мови майбутніх філологів на засадах герменевтичного підходу, проводився аналіз проміжних і кінцевих результатів експериментальної роботи; одержані результати піддавалися математичній обробці, впроваджувалися в навчальний процес вищих закладів освіти, а також знайшли відображення в удосконалених навчальних програмах, навчальних посібниках, монографії.

Результати дослідження впроваджено у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (акт від 17.12.2010), Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (акт від 20.12.2010), Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка (акт від 17.12.2010), Київському славістичному університеті (акт від 21.12.2010), Маріупольському державному гуманітарному університеті (акт від 18.05.2009).

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи оприлюднено на наукових семінарах та конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання перекладознавства і навчання перекладу” (Київ, 2006), Міжнародна наукова конференція “Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 2007), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти” (Київ, 2007), ІІІ Международная научная конференция “Дни науки - 2007” (Дніпропетровськ, 2007), ХІІ Міжнародна науково-практична конференція “Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки” (Харків, 2008), Міжнародна наукова конференція до 120-річчя від дня народження академіка М. Я. Калиновича ”Рецепція наукової спадщини академіка М. Я. Калиновича в сучасній філології” (Київ, 2009), ХІV Міжнародна науково-практична конференція ”Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки" (Харків, 2010), Міжнародна науково-практична конференція “Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи” (Кременець, 2010), ІV Міжнародна науково-практична конференція "Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість" (Острог, 2010), Международная научно-практическая конференция «Диалог субъектов учебно-воспитательного процесса как средство развития одаренной молодежи» (Винница, 2010), Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007), Всеукраїнська науково-методична конференція “Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи” (Київ, 2007), Всеукраїнська науково-практична конференція “Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (Черкаси, 2008), Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених ”Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура” (Київ, 2010), Наукові читання “Класичні та сучасні мови у вимірах теоретичної та прикладної лінгвістики”, присвячені 80-річчю доктора філологічних наук, професора Фіонілли Олексіївни Нікітіної (Київ, 2009).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 37 працях, з них: 1 монографія (одноосібна), 1 підручник (у співавторстві), 2 навчальні посібники, 33 статті у наукових журналах і збірниках наукових праць, з них 23 у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 604 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 404 сторінках, список використаних джерел - на 44 і додатки - на 152 сторінках. Список використаних джерел налічує 448 найменувань, у тому числі 95 іноземними мовами. Дисертацію ілюстровано 6 рисунками і 15 таблицями.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення, особистий внесок здобувача, висновки про впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Педагогічна герменевтика в парадигмі навчання давньогрецької мови”, який складається з чотирьох підрозділів, досліджено онтологічні засади педагогічної та лінгвістичної герменевтики в контексті сучасної філософської герменевтичної теорії; особливості процесу розуміння як гносео-філософської категорії; окреслено склад професійних компетенцій студентів спеціальності “класичні мови”; вироблено концептуальні положення герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови майбутніх філологів.

Аналіз теоретичних праць з історії герменевтики дав можливість визначити, що в герменевтичній філософській парадигмі сформувалося два напрями: догматична герменевтика та адогматична герменевтика. Догматична герменевтика (есенціалістська) - практика закритого тлумачення - передбачає існування єдиного значення тексту, незалежного від інтерпретатора, чиї зусилля з інтерпретації мають на меті віднайти це єдиноправильне значення. Адогматична герменевтика (герменевтичний семіозис) - практика відкритого тлумачення, яка заперечує однобічне, схематичне мислення і не зупиняється навіть перед такою інтерпретацією, що веде до негарантованого тлумачення. Вона передбачає безкінечний пошук значень: жодна інтерпретація не є остаточною і зміст залишається невіднайденим.

"Лейтмотивом" герменевтики є інтерпретація та розуміння дійсності.

На основі праць Н. Автономової, Л. Архипової, І. Берестецької, П. Рикера, Г. Рузавіна було встановлено, що інтерпретація є універсальною властивістю людської діяльності, укоріненою через нагальну потребу інтенціональної свідомості у сприйнятті й смислотворенні; складним інтелектуальним процесом, комплексною формою аналізу, що являє собою взаємодію смислового змісту тексту із соціокультурним контекстом. Інтерпретацію нині прийнято розглядати в особистісному аспекті: інтерпретація завжди зумовлена індивідуальними характеристиками інтерпретатора та соціокультурним контекстом, вона не є чистою, а здійснюється з позицій почуттів, мислення, волі, віри, досвіду, знань про об'єктивну реальність суб'єкта інтерпретації.

У сучасній психології (А. Залевська, В. Дем'янков, А. Коваленко, Н. Чепелева, Дж.Блейхер, М.Фінцер, Дж.Вольфа та ін.) вироблено раціоналістичну концепцію розуміння, згідно з якою воно залежить від рівня знань та попереднього досвіду суб'єкта пізнання. Розуміння висловлення, тобто процес декодування мовної інформації, що надходить, починається зі сприйняття зовнішньої розгорнутої мови, переходить у розуміння загального значення висловлення, а далі - і в розуміння підтексту цього висловлення.

Беручи за основу загальновизнану в сучасній психологічній науці думку про те, що повнота, точність, якість розуміння повністю залежить від попереднього досвіду суб'єкта пізнання, було визначено основні лінгвальні й екстралінгвальні чинники, які створюють передумови для розуміння тексту.

Серед лінгвальних чинників виділяємо такі: фонетичні та графічні знання і навички, лексичні й граматичні знання та рецептивні навички; правильне розуміння анафоричних, дейктичних, каузальних, локативних, темпоральних, кондиціональних, консесивних та інших зв'язків у тексті; уявлення про специфіку концептуалізації дійсності мовними засобами, про національномовну картину світу; знання лексико-граматичних засобів передавання різних модальних відтінків у тексті; знання фразеологічних одиниць; стилістична диференціація лексичних значень слів; семантика іменних та дієслівних форм. До екстралінгвальних чинників відносимо такі: попередній досвід суб'єкта рецепції, знання про навколишню дійсність, прив'язаність тексту до певних подій, явищ, предметів, ідентифікація дискурсу в певному хронолого-культурному контексті, контекст, комунікативна ситуація, у яких здійснюється спілкування.

Для визначення компонентів означених компетенцій майбутніх фахівців з класичних мов було проаналізовано програми навчальних дисциплін, освітньо-кваліфікаційні характеристики підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, проведено співбесіди з викладачами давньогрецької мови, а також узято до уваги методичні системи підготовки фахівців з української, російської та іноземної філології.

Мовленнєва компетенція у читанні є основною в системі навчання студентів-давньоелліністів. Спираючись на складники читацької (текстової) компетенції, виділені А. Волосовою, І. Зуєвою, С. Фоломкіною, на аналіз навчальних програм, за якими здійснюється підготовка фахівців з класичних мов, визначено основні компоненти мовленнєвої компетенції в читанні майбутніх філологів: уміння сприймати речення / абзац як смислове ціле; уміння виділяти в тексті основні елементи, прогнозувати на смисловому рівні; уміння встановлювати смислові зв'язки між словами / реченнями, абзацами та поєднувати їх у відповідні синтагми, абзаци, смислові відрізки; уміння здогадуватися про значення окремих слів, а також ігнорувати незнайомі слова; уміння визначати ідею тексту; уміння давати оцінку викладеним фактам; уміння інтерпретувати та розуміти фактуальну, підтекстову, емотивну та оцінну інформацію; уміння визначати тему, виділяти головне та другорядне, прогнозувати зміст за заголовком.

Перекладацька компетенція у нашому дослідженні обмежується мікроперекладом, який спрямований на вирішення фонетичних, лексичних, морфологічних та синтаксичних труднощів відтворення тексту іншою мовою і передбачає наявність знань з теорії перекладу, навичок адекватного перекладу слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій, умінь адекватного перекладу прозових та поетичних давньогрецьких текстів різних жанрів (художні, історичні, ораторські, філософські та ін.) архаїчного, класичного, елліністичного періодів зі збереженням та коментуванням їхньої фактуальної, концептуальної, оцінної та емотивної інформації. герменевтика педагогічний філолог

Мовна компетенція - опанування фонетики, лексики, морфології, синтаксису, стилістики тексту. Мовна компетенція тісно пов'язана з лінгвістичною - комплексом наукових знань про мову в її комунікативному, функціональному, психолінгвістичному, прагматичному аспектах.

Соціокультурна компетенція містить національно-специфічний, інформативно-тематичний, літературознавчий, мовний компоненти: знання про географічне положення Давньої Греції, природу, клімат, природні багатства; про суспільно-державний устрій, історико-культурний досвід, економіку, здобутки в галузі освіти, культури, особливості побуту, традиції, звичаї; знання релігійно-філософських, світоглядних понять, категорій; матеріальних та духовних цінностей народу; обрядів, повір'їв, ритуалів, звичаїв, еталонів, стереотипів, символів; знання давньогрецьких історичних подій та історичних постатей; знання про специфічні риси національного характеру; духовну культуру; знання про головні міфічні образи, про відображення міфологічних уявлень у мовній картині світу давніх греків; знання історії розвитку давньогрецької літератури, формування й функціонування окремих жанрів та жанрової системи як цілого; знання напрямів і стилів давньогрецької літератури, творчості давньогрецьких письменників; композиційних елементів творів, системи образів; знання особливостей мовної картини світу; невербальних засобів спілкування; ідіоматичних та стилістичних засобів (тропів та фігур); уміння розпізнавати й розуміти соціокультурну інформацію в тексті; уміння співвідносити з мовними одиницями ту саму інформацію, що й носії мови; уміння розуміти основний зміст, головну думку, тему тексту; виділяти в тексті експліцитно виражену соціальну оцінку; вилучати імпліцитно виражену соціальну оцінку; уміння інтерпретаційного характеру - створювати соціокультурний портрет іншомовних народів і країн; інтертекстуальні уміння.

Герменевтичний підхід як стратегія навчання іноземної мови (давньогрецької) передбачає використання системи методичних прийомів формування мовленнєвої компетенції в читанні (умінь читання та інтерпретації автентичних текстів), мовної компетенції (лексичних та граматичних знань і рецептивних навичок), перекладацької компетенції (навичок адекватного перекладу слів, окремих словоформ, граматичних конструкцій та вмінь адекватного перекладу цілісних речень, фрагментів текстів, цілісних текстів), соціокультурної компетенції (соціокультурних знань та умінь розпізнавати і розуміти соціокультурну інформацію в тексті).

Герменевтичний підхід до навчання давньогрецької мови майбутніх філологів вважаємо доцільним розглядати в широкому та вузькому розумінні. Герменевтичний підхід у широкому розумінні є цілісною методичною системою формування мовленнєвої компетенції в читанні, мовної, перекладацької та соціокультурної компетенцій майбутніх філологів в умовах рецептивного білінгвізму. Герменевтичний підхід у вузькому розумінні є системою методичних прийомів тлумачення лексичного, граматичного та соціокультурного матеріалу.

У другому розділі “Теоретичні засади герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови”, який складається з чотирьох підрозділів, визначено психологічні, психолінгвістичні, педагогічні та методичні засади герменевтичного підходу.

У процесі критичного аналізу науково-теоретичних праць, анкетувань та педагогічних спостережень було виявлено, що якісне упровадження герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови майбутніх філологів можливе за умови врахування особливостей процесів мислення, пам'яті, мотивації. Реалізація герменевтичного підходу ґрунтується на діяльнісній концепції пам'яті, згідно з якою, пам'ять у пізньому юнацькому віці залежить від місця і ролі виучуваного матеріалу в житті особистості. Крім того, інформація у довготривалій пам'яті зберігається у семантичній формі, тому досягненню тривалого збереження інформації у пам'яті повинне передувати її розуміння.

Спираючись на загальні постулати мнемічних процесів періоду пізньої юності, було визначено психологічні передумови застосування герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови майбутніх філологів. Першою передумовою є відповідність змісту навчального матеріалу інтересам студентів та їхній професійній орієнтації, що сприяє кращому його запам'ятовуванню. Другою передумовою є забезпечення розуміння навчального матеріалу. Третьою передумовою є забезпечення достатньої кількості свідомих повторень навчального матеріалу, які здійснюватимуться у формі вправ і сприятимуть міцності й довготривалості запам'ятовування. Тому впровадження герменевтичного підходу передбачає створення системи вправ та завдань для регулярного відтворення лексем, грамем, лінгвокультурем у навчальному процесі. Четвертою передумовою є створення проблемних та пошукових ситуацій, спрямованих на самостійний пошук відповідей на складні завдання, адже ті знання, до яких студент прийшов у процесі самостійного пошуку, запам'ятовуються набагато краще, ніж ті, які він одержав у готовому вигляді. Це передбачає відбір матеріалу для самостійного опрацювання, створення вправ, завдань, моделювання проблемно-пошукових ситуацій, спрямованих на тлумачення й інтерпретацію навчальної інформації. Адже незавершені дії, ситуації, людина мимоволі набагато краще запам'ятовує, ніж завершені, і ця особливість пам'яті зумовлена тим, що незавершена дія викликає потік сильних негативних емоцій, які за силою впливу потужніші, ніж позитивні. П'ятою передумовою має бути доведення до свідомості студентів потреби у запам'ятовуванні тієї чи іншої інформації, тому що ефект довільної пам'яті залежить від мети запам'ятовування: наскільки довго людина хоче запам'ятати. Шостою передумовою є постійне створення асоціацій під час формування знань - знаходити відповідники слів та граматичних конструкцій у рідній мові та інших іноземних, які відомі студентові, а також об'єктів матеріальної та духовної культури. Сьомою передумовою є створення станів задоволення студентів від здобуття нової інформації, від уміння обґрунтовувати та відстоювати власні думки, від вирішення проблемних завдань.

Герменевтичний підхід ґрунтується на таких характеристиках процесу мислення: розуміння іншомовного тексту -- продукт мисленнєвої діяльності людини; розуміти та тлумачити текст людина може за умови наявності достатніх лінгвальних та екстралінгвальних знань, а також читацьких умінь; створювати власний продукт мисленнєвої діяльності людина може лише аналізуючи та синтезуючи раніше здобуті знання. Виявлені особливості пам'яті та мислення вказують на те, що навчання давньогрецької мови повинне здійснюватися на свідомій основі; формуванню рецептивних навичок та вмінь має передувати формування теоретичних знань.

Психолінгвістичну основу герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови становлять механізми читання та перекладу. Під час аналізу теоретичних джерел з психолінгвістики було встановлено, що процес читання проходить стадії фізичного сприйняття тексту, обробки лінгвальної та смислової інформації і завершується розумінням тексту. Адекватність розуміння під час читання залежить від лінгвального та екстралінгвального досвіду реципієнта. Потреба у герменевтизації з'являється на третьому етапі технічної стадії перероблення інформації -- коли реципієнт починає встановлювати граматичні значення у словах та відношення між ними, адже розуміння тексту починається з розуміння його елементів. Процес перекладу зводиться до двох етапів: визначення змісту вихідного тексту й уявлення його у вигляді системи денотатів та розгортання денотатної системи в текст вихідною мовою. Отже, і читанню, і перекладу передує розуміння, без якого неможливе здійснення означених видів діяльності. Тому потреба у герменевтизації з'являється тоді, коли текст переходить із рівня фізичного сприйняття до інтелектуального осмислення. Розумінню смислу тексту передує розуміння його мовної сторони, що викликає потребу у постійній герменевтизації і мовного, і мовленнєвого, й екстралінгвального матеріалу. Адекватність розуміння та перекладу зумовлюється як системою базових знань і вмінь реципієнта, так і подоланням внутрішньомовної та міжмовної інтерференції, яка у процесі оволодіння давньогрецькою мовою виникає на лексичному та граматичному рівні і виявляється у наддиференціації, недодиференціації та реінтерпретації. В основі подолання інтерференції лежить усвідомлення домінантної навички.

Герменевтичний підхід спирається на загальнодидактичні методи і принципи навчання. У результаті аналізу теоретичних джерел з проблем розробки підходів до навчання було визначено, що герменевтичний підхід до навчання давньогрецької мови реалізується на тлі пояснювально-ілюстративного та проблемного видів навчання і функціонує на дидактичних принципах свідомості, системності та послідовності, посильності, активності учнів, наочності, міцності засвоєння знань, навичок та вмінь, індивідуалізації й диференціації навчання, емоційного навчання, цілісності навчально-виховного процесу, повного засвоєння матеріалу, професійної спрямованості, концентризму. Основними методами-прийомами реалізації герменевтичного підходу є пояснення, розповідь, робота з підручником, робота зі словником, бесіда, ілюстрування - використання натуральної наочності, зображувальної (малюнки, фото-, відеоматеріали) та графічної.

Методичні основи герменевтичного підходу до навчання давньогрецької мови визначаються з позицій когнітивної теорії навчання мов. Навчання давньогрецької мови здійснюється зіставними та перекладними методами на основі принципів диференційованого й інтегрованого навчання мовних аспектів та видів мовленнєвої діяльності, взаємопов'язаного навчання аспектів іноземної мови за домінувальної ролі одного з них, домінувальної ролі вправ та поліфункціональності вправ, урахування рідної мови, функціональності, зв'язку лінгвального та екстралінгвального матеріалу, текстуальної основи, оптимальності семантизації, перекладності, використання елементів репродуктивного мовлення у формуванні рецептивних навичок та вмінь.

У третьому розділі “Зміст та структура навчання давньогрецької мови”, який складається з п'яти підрозділів, визначено теоретичні засади відбору матеріалу для навчання давньогрецької мови майбутніх філологів, подано дібраний лексичний і граматичний матеріал, визначено засоби вираження категорії інформативності; розроблено структуру навчання давньогрецької мови майбутніх філологів.

У процесі критичного аналізу теоретичної літератури з проблем визначення змісту навчання іноземних мов, матеріалів передекспериментального зрізу, а також спостережень за роботою студентів було встановлено: основним підходом до відбору граматичного та лексичного матеріалу є функціонально-структурний підхід; до відбору соціокультурного матеріалу є мовно-культурний підхід.

Відбір лексики та граматики ґрунтується на невідповідності основних і периферійних значень лексичних та граматичних одиниць: ті одиниці мовлення, у яких не збігаються центральні й маргінальні значення, потребують герменевтизації. Відбір лексики здійснювався у комплексі з відбором соціокультурної інформації і визначався критеріями культурної специфічності, згідно з яким відбору підлягає безеквівалентна лексика, слова, що позначають культурні концепти, лексика з культурною конотацією; ментальної специфічності, який спрямований на відбір мовного та мовленнєвого матеріалу, що репрезентує особливості мислення, логіку світобудови та світосприйняття у свідомості носіїв мови; історико-культурної цінності, згідно з яким вивченню підлягатимуть такі номени, з якими пов'язані визначні історичні чи культурні події, відомі географічні об'єкти; частотності та багатозначності. Відбір фразеологізмів, паремій та ідіом здійснювався на основі критерію культурної специфічності: дібрано фразеологізми, паремії та ідіоми, що містять культурно-специфічні поняття та реалії, культурно-специфічні оцінні, емоційні, експресивні і функціонально-стилістичні конотації. Обмежувальними критеріями стали критерій частотності та врахування рідної мови.

Для відбору граматичного матеріалу використати критерії урахування рідної мови, сполучуваності, семантичної згрупованості, частотності, формалізації, поєднання форми та змісту, інформаційної цінності. Згідно з цими критеріями навчанню підлягають акузативи, генетиви та дативи при дієсловах, які в українській мові керують іншими відмінками; серед прийменникових конструкцій - ті, що виходять поза семантичні поля локалізації та темпоральності, займенникові слова з присвійною, дейктичною та анафоричною семантикою, відносно-часові дієслівні форми. Серед референтів функціонально-семантичного поля модальності герменевтизації потребують засоби вираження сфери ірреального і потенційного (способові форми дієслова), категорії необхідності (граматичні конструкції та форми, що не мають еквівалентів в українській мові або характеризуються полісемантичністю, віддієслівні прикметники, які закінчуються на ?????, форми кон'юнктива та оптатива), а також засоби вираження семи наявності / відсутності негативного ставлення, яка передається дієсловами. Герменевтизації повинні підлягати полісемантичні заперечні частки, а також копулятивні та пномастичні заперечення; референти високої, середньої, низької та іронічної ймовірності, а також проблематичної достовірності; форми граматичної категорії стану, яким властива міжмовна та внутрішньомовна станова асиметрія; часові, аспектуальні та модальні значення одиничних дієприкметників, інфінітивів та інфінітивних зворотів.

Спираючись на принципи відбору текстів (принцип відповідності прагматикону, принцип повноти і систематичності представлення художньої літератури майбутньому читачу, вокабулярно-стилістичний принцип, принцип лінгвокраїнознавчої цінності) відібрано для читання близько п'ятдесяти автентичних текстів двадцяти шести давньогрецьких авторів. Це твори або фрагменти творів архаїчної та класичної доби, які репрезентують більшість тогочасних літературних жанрів і діалектів, а також відповідають інтересам і готовності студентів до їх читання та інтерпретації.

Серед текстових категорій заслуговує на увагу категорія інформативності: засоби репрезентації підкатегорій фактуальності (екстралінгвальні знання), концептуальності (соціокультурна інформація, безеквівалентна лексика, слова, що позначають культурні концепти, лексика з культурною конотацією), підтексту (лексика з культурно-маркованою конотацією та екстралінгвальні знання), оцінки (слова з оцінною конотацією, слова з оцінним потенціалом, фразеологізми з високим ступенем інтенсифікації оцінного компонента значення, частки з високим ступенем експресії, вигуки, інтонація, а також сюжетно-ситуативно зумовлені і світоглядно-культурно зумовлені референти оцінки), емотивності (слова та фразеологізми з емотивною конотацією та емотивним потенціалом, вигуки, частки, словотвірні засоби, інтонаційне оформлення речення, світоглядно-культурно зумовлені та сюжетно-ситуативно зумовлені референти емотивності).

У сучасній методиці навчання читання іноземною мовою склалися окремі тенденції. Навчання читання розпочинається із опрацювання мовного та мовленнєвого матеріалу ізольовано від тексту, і лише після того, як формуються рецептивні навички на матеріалі окремих речень чи невеликих фрагментів текстів, розпочинається читання цілісних текстів. Синтетичному читанню передує аналітичне. Навчанню розуміння та інтерпретації текстів передує формування читацьких дій, а формування умінь оброблення тексту на рівні змісту передує формуванню умінь обробки тексту на рівні смислу. Робота з читання тексту традиційно проводиться у три етапи: передтекстовий (підготовчий), текстовий (власне читання), післятекстовий (перевірка розуміння прочитаного)). Отже, зважаючи на ці тенденції, а також враховуючи традиційну структуру курсу навчання класичних мов, яка передбачає спочатку вивчення граматики, а потім - читання автентичних текстів, вважаємо доцільним у навчанні давньогрецької мови майбутніх філологів виділити дві фази - дотекстову та текстову.

Дотекстова фаза триває упродовж двох / двох з половиною років навчання. Основна її мета - сформувати в студентів граматичні та лексичні знання і навички, соціокультурні знання і вміння, уміння аналітичного та синтетичного читання, навички та вміння перекладу, необхідні для читання та інтерпретації автентичних текстів у наступній фазі. У дотекстовій фазі варто виділити два цикли - формально-структурний та функціонально-семантичний.

Формально-структурний цикл передбачає: формування морфологічних знань і рецептивних навичок; формування знань загальновживаної лексики і безеквівалентної лексики та навичок її розпізнавання в реченнях та текстах; формування знань національно-специфічної соціокультурної інформації, а також умінь її впізнавання і розуміння в давньогрецьких текстах; формування умінь аналітичного (іноді синтетичного) читання та розуміння адаптованих речень і текстів (на семантичному та метасеміотичному рівнях); формування навичок й умінь адекватного перекладу (на рівні мікроперекладу).

Функціонально-семантичний цикл передбачає: формування синтаксичних знань і рецептивних синтаксичних навичок; формування знань лексики з культурними концептами та культурними конотаціями; а також загальновживаної і безеквівалентної лексики; навичок її розпізнавання у реченнях і текстах; формування знань мовної соціокультурної інформації, навичок її впізнавання та розуміння в давньогрецьких текстах; формування умінь аналітичного і синтетичного читання речень та адаптованих і оригінальних невеликих текстів (на семантичному та метасеміотичному рівнях); формування навичок і вмінь адекватного перекладу (на рівні мікроперекладу).

Текстова фаза корелює з продвинутим етапом професійної підготовки філологів. Текстова фаза триває упродовж третього, четвертого та п'ятого років навчання. Основна її мета - сформувати в студентів уміння читання та інтерпретації автентичних текстів різних жанрів та історичних періодів. Ця фаза складається з читацько-інтерпретаційного циклу та лінгво-ментального інтерциклу.

У читацько-інтерпретаційному циклі відбувається удосконалення, розширення, коригування граматичних знань, рецептивних граматичних навичок; розширення тезауруса студентів - загальновживаної, культурно-маркованої лексики; удосконалення рецептивних лексичних навичок; формування знань літературознавчої соціокультурної інформації, удосконалення й розширення знань національно-специфічної та мовної соціокультурної інформації; формування умінь упізнавання і розуміння цих типів інформації в давньогрецьких текстах; формування вмінь аналітичного та синтетичного читання й інтерпретації автентичних текстів (чи фрагментів) з фактуальною, концептуальною, підтекстовою й емотивно-оцінною інформацією на метасеміотичному й метаметасеміотичному рівнях; формування умінь адекватного перекладу цілісних автентичних текстів (мікропереклад).

Основною метою лінгво-ментального інтерциклу є продовження формування у студентів уявлень про національно-мовну картину світу давніх греків у процесі читання автентичних текстів. Лінгво-ментальний інтерцикл реалізується під час інтерпретації концептуальної, підтекстової, емотивної та оцінної інформації.

У четвертому розділі “Дотекстова фаза навчання давньогрецької мови студентів-філологів”, який складається з п'яти підрозділів, розроблено чотири етапи навчання давньогрецької мови: ознайомлювальний, передтекстовий, текстово-аналітичний і текстово-синтетичний, а також експериментально перевірено ефективність чотириетапної методики навчання давньогрецької мови майбутніх філологів у дотекстовій фазі.

Фундаментальною базою в розробленні методичних прийомів формування знань, навичок та вмінь визначено теорію поетапного формування розумових дій, згідно з якою передбачається поступове згортання етапів виконання дії, аж до виконання її у внутрішньому плані, точно та не розтягнуто в часі.

Зважаючи на основні етапи формування навичок та вмінь як психічних утворень, а також на основні етапи навчання читання як виду мовленнєвої діяльності, у цій фазі виділено чотири етапи.

І етап - ознайомлювальний. Основною метою цього етапу є формування у студентів знань про граматичні форми, синтаксичні конструкції, структури простого та складного речень, знань лексичних одиниць, соціокультурних знань.

Презентація граматичного матеріалу здійснюється за допомогою таких методичних прийомів: пояснення особливостей утворення граматичних форм слова (синтаксичної конструкції), алгоритмізація формотвірної чи конструкцієтвірної моделі (презентація схеми послідовності дій утворення граматичної форми чи граматичної конструкції), унаочнення (використання мовної наочності, яка б демонструвала граматичну форму чи синтаксичну конструкцію), переклад граматичних форм та синтаксичних конструкцій з метою надання їм певних значень, уведення форми чи конструкції у контекст з метою виявлення специфіки функціональної семантики, зіставлення виучуваної форми зі схожими за змістом чи / та формою вираження аналогами / еквівалентами в рідній та інших іноземних мовах.

Навчання лексики давньогрецької мови поєднується з формуванням соціокультурної компетенції, оскільки інформація про історію, культуру та побут в основному репрезентована в давньогрецькому автентичному дискурсі, а поняття й реалії античного світу відображаються в лексичному матеріалі. Тому паралельно з формуванням лексичної та граматичної компетенцій приділяється увага й формуванню соціокультурної, що здійснюватиметься на заняттях із дисциплін екстралінгвістичного блоку, а також із нормативного курсу давньогрецької мови. Основними методами формування країнознавчих знань є пояснення, розповідь, лекція-візуалізація, наочні методи, які функціонують у сукупності, взаємодоповнюючи один одного. У формуванні соціокультурної компетенції використовується натуральна, зображувальна та графічна наочність.

Основними прийомами формування уявлень про поняття та реалії античного світу на заняттях з означених дисциплін мають стати такі: ілюстрація або демонстрація предмета; опис його зовнішнього вигляду, пояснення призначення, функцій, дії, властивостей, якостей предмета; пояснення змісту поняття; використання сюжетної розповіді, історико-культурного контексту; характеристика контекстуального значення поняття; усунення маркованості (переносного, метафоричного, алегоричного значення); переклад слова, виразу, фразеологізму; переклад із поясненням та / або з ілюструванням та демонструванням; використання синонімів, антонімів, прийомів диференціації і конкретизації понять, генералізації понять.

Формування перекладацької компетенції в аспекті когнітивної теорії навчання мов розпочинається з оволодіння поняттям перекладу як спеціального виду мовленнєвої діяльності, основними видами перекладу, основними поняттями перекладу, лексичними та граматичними особливостями перекладу (закономірними відповідностями в лексиці, граматиці, лексико-граматичними трансформаціями під час перекладу), лінгвістичними та психолінгвістичними основами перекладу (зокрема процесами сприйняття та декодування іншомовного мовлення, процесами й передумовами розуміння та інтерпретації іншомовного дискурсу, особливостями перекладу у світлі теорії міжкультурної комунікації).

ІІ етап - передтекстовий. Головною метою цього етапу є формування рецептивних лексичних, граматичних та соціокультурних навичок, а також навичок перекладу. Формування граматичної компетенції здійснюється в чотири кроки: 1) формування навичок вичленовування граматичної ознаки, формування навичок упізнавання граматичних форм у контексті та поза контекстом; 2) розпізнавання омонімічних форм, синтаксичних конструкцій; 3) формування навичок встановлення значень граматичних форм поза контекстом та в контексті з використанням прийому аналізу; 4) зміцнення граматичних знань та навичок. Формування лексичної компетенції проходить у п'ять кроків: 1) автоматизація навичок упізнавання лексичних одиниць з опорою на переклад; 2) автоматизація навичок упізнавання лексичних одиниць без опори на переклад; 3) формування навичок встановлення значень слів у контексті з використанням прийому аналізу; 4) формування потенційного словника; 5) зміцнення лексичних знань та навичок за допомогою використання елементів репродуктивного мовлення.