Педагогічні умови формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу у процесі психолого-педагогічної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна Академія педагогічних наук

Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих

Семенюк-Іванюк Людмила Юріївна

УДК 378.6:[37.015.3:159.955](07)

Педагогічні умови формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу у процесі психолого-педагогічної підготовки

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ ? 2011

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті, м. Рівне.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Карпенчук Світлана Григорівна, професор кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету, м. Рівне

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна, професор кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, м. Житомир;

кандидат психологічних наук, доцент Осьодло Василь Ілліч, начальник кафедри психології та педагогіки гуманітарного інституту Національного університету оборони України, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9)

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В умовах інтегрування соціально-економічних та науково-інформаційних систем у міжнародному масштабі, в тому числі й педагогічних, значна увага зосереджується на розширенні горизонтів діяльності людини, на її багатопрофільній професійній підготовці, що потребує широких знань, досконалих умінь та навичок, які ґрунтуються на мислительній діяльності майбутнього професіонала. Про це йдеться в положеннях Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти, Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту» та інших документах, що регламентують діяльність освітньої сфери, актуалізують увагу на професійній підготовці вчителя, зокрема початкової школи. Про необхідність створення нової парадигми вищої освіти, орієнтованої на подолання вузького утилітаризму, йдеться й у «Всесвітній декларації про вищу освіту в ХХІ столітті» (1998), де зазначається, що вищі навчальні заклади мають формувати не лише добре інформованих громадян, а й спроможних критично мислити, аналізувати суспільні проблеми, знаходити шляхи їх розв'язання, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки як у процесі професійної підготовки (у нашому дослідженні педагогічної), так і в діяльності, спрямованій на соціально-економічний розвиток держави. Звідси випливає першочергове завдання професійної підготовки вчителя - розвивати нове педагогічне мислення відповідно до потреб суспільства, що інтегрується в цивілізаційний європейський простір. Це завдання випливає із концепцій відомих учених: цілісність особистості, створення синтетичної теорії людини - «синтетична людина» (60-ті роки ХХ століття - А. Маслоу); «синтетичність», відповідно «синтетичне мислення» (І. Кант, «Критика чистого розуму») ? обґрунтовується як вища форма сприйняття багатогранності (змісту, уявлень); точки примирення (синтезу) між двома світами (матеріальним й ідеальним), що протистоять один одному, шукають В. Соловйов та А. Бергсон; закон розвитку світу як основоположний закон людського співжиття вирізнив Г. Спенсер; ідеї синтезу людини і світу пронизують праці Т.де Шардена та В. Вернадського; схемою Світу вважає людину П. Флоренський тощо. Тобто поняття «синтетичність» розглядається насамперед як категорія філософська. Виокремлюється вона й у контексті історії педагогіки: «синтетичне судження» (К. Єльніцький; кінець ХІХ - поч. ХХ ст.); синтез проявів самостійності людини й напрямів розвитку суспільства (М.Пирогов). Поза увагою в контексті сучасних досліджень залишилися погляди Г. Ващенка, який обґрунтовує синтетичне сприйняття світу, починаючи від чуттєво-образного і завершуючи вищими формами синтетичного процесу, виокремлює цілу низку синтетичних способів у навчанні («Загальні методи навчання»). Синтетичність - одна із провідних проблем педагогічних поглядів А. Макаренка - програмування цілей виховання (загальних та індивідуальних), який ініціював створення «синтетичної педагогіки». Здобуває право на існування синтетична антропологія, її методологічний підхід, що ґрунтується на людинознавстві (синтезі знань про людину); виокремлюються педагогічні теорії представників синтетично-антропологічного методологічного напряму (М. Мак-Міллан, П. Лесгафт, М. Ланге, М. Демков, Дж. Дьюї, М. Монтессорі, О. Лазурський, Г. Вінекен, які детально розробляли проблеми, пов'язані з цілями виховання та формуванням синтетичного мислення. Зразком практичної реалізації антропологічних теорій, розвитку професійного педагогічного мислення і його синтетичного вияву у взаємодії теорії й практики, вчителя й учня, зокрема вчителя початкової школи, є «уроки мислення» В. Сухомлинського.

Синтетичний тип мислення - нова парадигма в контексті професійної підготовки майбутнього вчителя, інваріанти якої пропонують сучасні дослідники: біоадекватне мислення (Н. Маслова) - єдність чуттєво-образного та дискурсивного його видів; синергетичне (Г. Хакен, І. Пригожин, В. Вайдліх, М.Ейген) - синтез діяльності лівої та правої півкуль головного мозку, а Г.Заславський, С. Курдюмов, Ю. Климонтович, Г. Малинецький, М. Моісєєв, Р.Сагдєєв, А. Самарський, С. Ситько та ін. пропонують використовувати ці ідеї в теорію самоорганізації систем тощо; професійне мислення вчителя (Г. Нагорна, Л.Хомич, Л. Мельник) - синтез теоретичної і практичної підготовки майбутнього вчителя. Нове педагогічне мислення розглядається ними не тільки як демократичне й гуманне, а й як високопрофесійне. студент педагогічний особистість мислення синтетичний

Спрямованість на розвиток мислительної сфери вчителя постає із завдань його професійної діяльності, безпосередньо покликаної розвивати мислення учнів, зокрема початкових класів як цілеспрямоване формування вмінь: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією тощо. Відповідно сам учитель повинен уміти змоделювати, організувати й реалізувати так навчальний процес, щоб досягнути прогнозованих цілей, тобто «…інтегрувати засоби мислення» (О. Савченко). Такий підхід і забезпечує синтетичне педагогічне мислення - інваріант, що актуалізується в психолого-педагогічних дослідженнях, але не набув широкого застосування в практичному досвіді, зокрема в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя.

Зрозуміло, що мисленнєва діяльність є природною, оскільки супроводжує людину в процесі всього її життя. Але фундаментальним підґрунтям для її розвитку є освітньо-виховний процес в умовах загальноосвітнього закладу. Особливо в цьому контексті виокремлюється молодший шкільний вік, що започатковує якісну підготовку, ефективний розвиток особистості майбутнього громадянина держави. Це, безумовно, залежить від учителя молодших класів, від рівня його професійної підготовки, здатності виявляти і застосовувати на практиці синтетичне мислення. Тому ми, концентруючись на професійній підготовці майбутніх учителів на базі закладів І - ІІ рівнів акредитації, обрали тему дисертаційного дослідження - «Педагогічні умови формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу у процесі психолого-педагогічної підготовки».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану роботи кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету в межах теми «Формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця за умов модернізації освітньої галузі в Україні» (державний реєстраційний номер № 0107U000863). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 5 від 28.12.2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в Україні у галузі педагогіки й психології (протокол № 6 від 17.06.2008 р.).

Об'єкт дослідження - психолого-педагогічна професійна підготовка майбутнього вчителя в умовах педагогічного коледжу.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування синтетичного мислення в студентів педагогічного коледжу в процесі їх психолого-педагогічної підготовки.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов, що забезпечують реалізацію технології формування синтетичного педагогічного мислення студентів педагогічного коледжу в процесі їх психолого-педагогічної професійної підготовки.

Концептуальна ідея дослідження полягає у з'ясуванні сутності проблеми синтетичного педагогічного мислення на методологічному - філософському (синтетична антропологія), теоретичному (синтез нейрофізіологічних та психолого-педагогічних знань), технологічному (програмування освітньо-виховних цілей на кожному етапі професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи) та організаційно-методичному (синтез цілей і засобів їх реалізації) рівнях; інтегрування їх у процес професійної підготовки студентів педагогічного коледжу на міждисциплінарній основі.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що професійна підготовка майбутнього вчителя буде реалізовуватися ефективніше за таких умов: прогнозування синтетичного (різнотипного) мислення в контексті професійної підготовки студентів педагогічного коледжу; забезпечення студентів психолого-педагогічними професійними знаннями щодо педагогічного мислення, зокрема його синтетичної категорії, що ґрунтується на нейрофізіологічній, психологічній та педагогічній основі; формування в студентів навичок володіння ліво- й правопівкульними мислительними операціями у синтезі чи за умов, що потребують їх перебігу від чуттєво-образного мислення до дискурсивного (логічного); зосередженості на розумінні (педагогічна герменевтика) в процесі формування теоретичного професійного мислення; впровадження набутих знань у педагогічну практику; інтегрування загальнопедагогічних дисциплін на методологічному, теоретичному, технологічному, організаційно-методичному рівнях.

Відповідно до предмета, мети дослідження, його гіпотези визначено такі завдання:

1. З'ясувати сутнісну основу понять, пов'язаних із синтетичним мисленням на філософському, соціальному та психолого-педагогічному рівнях (ретроспективний аналіз).

2. Проаналізувати стан проблеми педагогічного синтетичного мислення в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях та практичному досвіді педагогічного коледжу.

3. Охарактеризувати структурні компоненти особистості вчителя початкової школи, який володіє синтетичним мисленням.

4. Теоретично обґрунтувати авторську технологію формування синтетичного типу мислення студентів педагогічного коледжу та умови її реалізації.

5. Експериментально перевірити педагогічні умови формування у студентів педагогічного коледжу синтетичного типу мислення та засоби їх реалізації в процесі психолого-педагогічної підготовки.

6. Розробити методичні рекомендації для викладачів та студентів педагогічного коледжу: навчально-методичний посібник «Синтетичний тип мислення в контексті професійної підготовки майбутнього вчителя»; програми факультативу «Інтелектика» та студентського об'єднання «Студія професійного становлення».

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять концептуальні положення філософської, психологічної й педагогічної наук про синтетичне мислення, його роль у професійній психолого-педагогічній підготовці вчителя. У цьому контексті вирізняються: аксіологічний підхід (категорія «учитель» виокремлюється із емоційно-ціннісної основи, що характеризує ставлення студента до майбутньої професійної діяльності й орієнтує його на загальнолюдські моральні вартості - мотиваційний компонент); основні положення педагогічної антропології (психолого-педагогічна підготовка реалізується на синтезі наук про людину (дитину) взагалі й педагогічної діяльності зокрема); діалектичний підхід (процес психолого-педагогічної підготовки перебуває в безперервному динамічному розвитку); системний, що доповнюється еволюційно-синергетичною методологією; орієнтиром досконалості є вчитель-професіонал, який володіє універсальним типом мислення (синтетичним) - акмеологічний підхід.

Теоретичну основу дослідження становлять: наукові праці, що забезпечили обґрунтування сутності синтетичного педагогічного мислення на поняттєвому та процесуальному рівнях (з філософії - Г. Гегель, І. Кант, В.Соловйов, Т.де Шарден; психології - А. Брушлінський, Л. Виготський, В.Давидов, А. Маслоу, Ж. Піаже; педагогіки - Г. Ващенко, В. Кремень, В.Сухомлинський, К. Ушинський); концепції щодо загальної професійної підготовки вчителя (С. Єлканов, А. Зязюн, О. Савченко, С. Сисоєва) та вчителя початкових класів (С. Литвиненко, Н. Хмель, Л. Хомич, Л. Хоружа); сучасні парадигми синтетичного педагогічного мислення (Т. Байбара, Г. Дружиніна, С.Каргін, Ю. Кулюткін, В. Семиченко, В. Шморгун); концептуальні положення щодо реформування освітньо-виховного процесу у вищій освіті (П. Гусак, В.Кремень, Н. Кузьміна, Н. Ничкало, Л. Федоряк).

У процесі експериментальної роботи використовувався комплекс методів: теоретичні - історико-логічний аналіз методологічних, психолого-педагогічних літературних джерел; вивчення документів керівних органів освіти, навчальних програм; хронологічний, ретроспективний, системно-структурний та порівняльний аналіз процесу формування синтетичного типу мислення студентів вищих закладах І - ІІ рівнів акредитації у всі періоди його розвитку та узагальнення традиційного й новаторського досвіду; контент-аналіз основних понять, що забезпечив реалізацію пізнавальних дій, уможливив узагальнення явищ, які входять до кола пізнання предмета дослідження та побудову пізнавального процесу; порівняльний аналіз інваріантів педагогічного мислення, сучасних підходів до їх тлумачення та реалізації, а на цій основі виокремлення синтетичного мислення, характерного для процесу професійної підготовки майбутнього вчителя; емпіричні: педагогічне спостереження та діагностування; метод експертних оцінок, анкетування, бесіди, тестування, аналіз різних видів творчої діяльності студентів, кваліметрична експертиза, педагогічний експеримент, що уможливило визначення рівнів сформованості різних типів мислення, зокрема синтетичного, у студентів педагогічного коледжу і його впливу на професійну підготовку майбутнього вчителя; методи математичної статистики з метою кількісного та якісного аналізу результатів дослідження.

Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2004 - 2010 років та охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку:

На першому етапі (2004 - 2005) вивчено історію досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній теорії та практичній діяльності педагогічного коледжу як вищого закладу І - ІІ рівнів акредитації. Визначено на цій основі об'єкт, предмет, мету й гіпотезу, розроблено методику дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2005 - 2008) конкретизовано методику дослідження, теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування синтетичного мислення студентів як складника їх психолого-педагогічної підготовки, виокремлено критерії, показники та рівні сформованості синтетичного мислення, реалізовано програму експерименту, пов'язану із процесом формування синтетичного мислення у контексті професійної підготовки вчителів молодших класів в умовах педагогічного коледжу.

На третьому етапі (2009 - 2010) перевірено ефективність авторської моделі технології формування синтетичного мислення студентів у процесі психолого-педагогічної підготовки, зведено та статистично опрацьовано результати дослідження. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо розвитку синтетичного мислення студентів - майбутніх учителів початкової школи.

Експериментальною базою дослідження були вищі заклади І - ІІ рівнів акредитації: Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича, Дубенський коледж Рівненського державного гуманітарного університету, Луцький педагогічний коледж, Сарненський педагогічний коледж Рівненського державного гуманітарного університету. Усього дослідженням охоплено 807 студентів, з них 410 осіб у контрольних групах, 397 - в експериментальних.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в такому: на основі ретроспективного аналізу вперше з'ясовано сутнісну основу та основоположні компоненти синтетичного мислення; схарактеризовано провідні сучасні парадигми педагогічного мислення в інтерпретації із синтетичним; виокремлено синтетичне мислення як компонент психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початкової школи в умовах педагогічного коледжу; вирізнено критерії та показники, що характеризують учителя, який володіє синтетичним мисленням; визначено рівні синтетичного педагогічного мислення та його вплив на професійну підготовку майбутнього вчителя початкової школи на базі навчального закладу І - ІІ рівнів акредитації; запропоновано авторську модель технології професійної підготовки вчителя з урахуванням педагогічних умов, що забезпечують процес формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу; подальшого розвитку набули положення педагогічної науки щодо синтетичних засобів психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні в навчально-виховний процес педагогічного коледжу:

науково-методичних ідей щодо синтетичного педагогічного мислення та відповідних педагогічних умов, які забезпечують його формування в студентів педагогічного коледжу І - ІІ рівнів акредитації;

науково-методичного посібника «Вчимося й учимо мислити: факультатив Інтелектика» (у співавторстві), навчально-методичного посібника «Синтетичний тип мислення в контексті професійної підготовки майбутнього вчителя», науково-методичного інструментарію «Педагогічна герменевтика» (у спів-авторстві);

програм для позааудиторних форм роботи: студій, гуртків, факультативів.

Результати дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах І - ІІ рівня акредитації, учителями початкових класів загальноосвітніх шкіл та студентами-практикантами, які оволодівають професією вчителя початкової школи, молодими спеціалістами.

Основні положення та результати наукового дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Бродівського державного педагогічного коледжу (довідка № 180, від 19.11.2010 р.), Дубенського коледжу Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 118, від 08.11.2010 р.), Луцького педагогічного коледжу (довідка № 306, від 12.10.2010 р.), Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 142/2-1, від 07.10.2010 р.).

Вірогідність результатів дослідження та висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних положень; репрезентативністю вибірки; використанням комплексу взаємопов'язаних методів, що відповідають меті, предмету і завданням дослідження та значній кількості науково-методичних джерел; якісним та кількісним аналізом одержаного експериментального матеріалу й багаторічною успішною апробацією його результатів.

На захист виносяться:

1. Концептуальні методолого-теоретичні положення щодо синтетичного педагогічного мислення.

2. Авторська технологія формування синтетичного мислення в студентів педагогічного коледжу в процесі їх психолого-педагогічної підготовки, що інтегрує умови: зорієнтованість на учителя, який володіє синтетичним мисленням; програмування освітньо-виховних цілей на кожному етапі професійної підготовки студентів педагогічного коледжу; систематизація засобів, що забезпечують реалізацію програмованих цілей; інтегрування аудиторних та позааудиторних форм професійної підготовки студентів; критерії та показники, що характеризують рівні як сформованості синтетичного типу мислення студентів педагогічного коледжу, так і їх вплив на професійну підготовку вчителя початкової школи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних - «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (м. Суми, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Акмеологія - наука ХХІ століття» (м. Київ, 2011 р.); всеукраїнських - «Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів» (м. Рівне, 2007р.), «Педагогічне мислення в контексті теоретико-методичної спадщини А.Макаренка і сучасної педагогіки» (м. Рівне, 2008 р.), «Інноваційні технології сучасної початкової школи» (м. Житомир, 2008 р.); регіональних педагогічних читаннях, присвячених 100-річчю від дня народження Б. Мітюрова «Історичні аспекти становлення та розвитку національної системи освіти в Україні у контексті педагогічної спадщини Б. Мітюрова» (м. Рівне, 2010 р.); науково-практичних семінарах «Формування синтетичного мислення» (м. Рівне, 2009 р.), викладацького складу Дубенського коледжу РДГУ; на міських семінарах з актуальних проблем підготовки вчителів у м. Дубно; на засіданнях кафедр педагогіки й теорії та методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету (2004 - 2011рр.).

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлені у 10 публікаціях: 3 - науково-методичні посібники, 2 з яких у співавторстві, 4 публікації у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України та 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури (397 джерел на 35 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 281 сторінку, з яких 183 сторінки - основний текст. Робота містить 22 таблиці та 24 рисунки на 27 сторінках, 20 додатків на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження; розкрито рівень дослідженості проблеми в теорії й практиці; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито новизну, теоретичне й практичне значення роботи; обґрунтовано методи дослідження; наведено відомості про його результати, їх апробацію та впровадження.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади проблеми формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу» - здійснено ретроспективний теоретичний аналіз досліджуваної проблеми і на цій основі розкрито сутність та етимологію понять «синтез», «синтетичність», «синтетичний тип мислення», «синтетичні засоби». Результати вивчення та аналізу літератури засвідчили, що у дослідженнях із філософії, соціології, психології та педагогіки існують різні підходи до тлумачення та класифікації типології ключового для нашого дослідження поняття - «мислення». Підґрунтям професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи в умовах вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації виокремлено поняття «педагогічне мислення», як показник готовності до виконання професійних обов'язків.

У процесі вивчення історико-філософської та психолого-педагогічної літератури з'ясовано, що науковий пошук умов удосконалення класифікації мислення тривав із давніх часів і активізувався в другій половині ХХ століття (В. Давидов, Д. Ельконін, І. Лернер, Д. Богоявленська та інші). Аналіз джерел підтвердив, що філософське розуміння мислення є основою його тлумачення у психолого-педагогічній літературі на професійному рівні. У стародавні часи (Сократ, Платон, Аристотель) основне завдання мислення полягало в оволодінні логікою Високих смислів організації світу й себе в ньому. Тобто, синтетичність як ознака, надавалася Світу, його будові й взаємодії всіх його компонентів. В епоху Середньовіччя ознаки синтетичності проявляються в герменевтиці (Гомер, св. Августин, І. Золотоустий, М. Монтень). Інтелектуаль-ний рух кінця ХІІ - ХІІІ ст. характеризується появою тенденції до пошуку синтезу теології, розуму й віри (Ф. Аквінський) та поділу мислення на матеріалістичне й ідеалістичне, а властивість людського розуму вбачалася в сприйманні Світу в його синтетичній єдності. XVI - XIX ст. виокремлюються появою морального мислення в освітній діяльності українських братських шкіл; у Європі активізується пошук синтезу мови й інтелекту (герменевтика) (Ф.Бекон), індуктивно-дедуктивного підходу у розвитку мислення та логіки. А Просвітництво (XVII - XVIII ст.) вирізняється значними досягненнями у синтезі диференційованої природи І. Ньютона, Б. Паскаля, Й. Келлера, Р.Декарта. Епохою революції у мисленні є філософія І. Канта, що ґрунтується на антропологічній основі й принципах апріорних (попереднє знання, що не випливає із досвіду й практики) синтетичних суджень і розсудку. Синтетичність, за І. Кантом, - сприйняття «багатогранного як певної цілісності», а «емпірична й трансцендентальна апперцепція» - передумова її синтезу. Синтез дивінаційного (інтуїтивного) та пояснювального методів ? продовження герменевтичних тенденцій, що виявляється в есеїзмі Ф.Шлайєрмахера (герменевтичне коло). Виокремлюється активний та пасивний типи мислення (Ж. Деррід), а згодом герменевтика продовжується в описовій психології В. Дільтея. Синтетичність у контексті мислительної діяльності становить основу синтезу наук, деякої системи й системного пізнання як тотожності буття й мислення у філософії Г. Гегеля. Ця ідея виявляється й у педагогічній антропології К. Ушинського, оскільки антропологія - це синтетична наука про людину. І лише ХІХ-поч. ХХ ст. характеризується розробкою практичної моделі розвитку мислення в теорії Л. Виготського (синтез інтелекту й афекту), а в теорії французького теолога й філософа Т. де Шардена провідним виступає диференційований (духовний) синтез. У контексті «людина і Світ» виокремлюються ідеї українського вченого В. Вернадського. У педагогічній науці категорія синтетичного типу мислення в цей період вирізняється в праці Г.Ващенка «Загальні методи навчання», який вважає, що «будь-яке узагальнення можливе лише внаслідок синтетичних процесів мислення, які дозволять людині оволодіти дійсністю». А. Макаренко пов'язує педагогічну логіку із системою, оскільки лише «цільний досвід може представити дані для вибору й розв'язання». У синтетичній концепції теорії людини А. Маслоу, у синтезі різних типів мислення В. Сухомлинського (від образного до логічного), обґрунтовується розвиток синтетичних систем, в тому числі стиль мислення як явища культури. Те саме можна говорити про теорію розвитку синтетичних систем (ТРСС), в основі якої теорія розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) (Г. Альтшуллер, М. Меєрович, Л. Шрагіна).

Паралельно із поняттям «мислення» ключовою в класичній науці виступає категорія «професійна підготовка вчителя», зокрема початкової школи (Ж.-Ж.Руссо, Й. Песталоцці, К. Ушинський, В. Сухомлинський). У ХІХ ст. активізувався процес підготовки таких учителів в Україні - створено мережу закладів (педагогічних ліцеїв, учительських інститутів, семінарій, класів, курсів, товариств, технікумів, училищ). Поняття «учительські коледжі» виникає лише у ХХ ст. в США, аналогізуючись із 4 - 5-річними закладами (підготовка вчителів для елементарних (початкових) і середніх шкіл). Сучасні теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів (Н. Бібік, Л. Кондрашова, С. Литвиненко, О. Савченко, Л. Хомич, Л. Хоружа), розвитку його мислительної діяльності (Т. Байбара, А. Орлов, Г. Нагорна, О.Дубасенюк, Є. Осипов), засвідчують необхідність синтезу ознак різних інваріантів професійно-педагогічного мислення, що виступав би його вищим рівнем. У дисертації види мислення умовно розділено на три підгрупи: традиційні, нетрадиційні й синтетичні. Зміст дослідження уможливив висновок, що ґрунтовне їх вивчення дає змогу досягнути узагальненої моделі сучасного вчителя початкової школи, який володіє синтетичним мисленням. Водночас запропоновано педагогічні умови формування професійного педагогічного мислення в навчальній діяльності закладів, завдання яких - підготовка вчителів початкової школи.

Аналіз літературних джерел та практичного досвіду засвідчив необхідність удосконалення процесу підготовки майбутніх учителів, зокрема початкової школи, з метою досягнення галузевих стандартів рівневої освіти, міжнародних стандартів, синтезу науково-теоретичного змісту й практики їх реалізації.

У другому розділі - «Педагогічні умови організації формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу» ? обґрунтовано орієнтовну модель учителя, який володіє синтетичним типом педагогічного мислення та умови, що забезпечують організацію психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у педагогічному коледжі; передбачено провідні цілі на кожному етапі професійної підготовки вчителя. Досягнення цього забезпечив технологічний підхід до формування особистості студента як майбутнього вчителя. Цей підхід синтезує знаннєвий, діяльнісний та мислерозвиваючий складники впродовж усього процесу його навчання в педагогічному коледжі (І - ІІ рівнів акредитації) і відображається в навчальних планах та програмах закладів освіти. Виокремлено два основні компоненти процесу професійної підготовки студента: адаптивний (1-й етап професійної підготовки), за якого в свідомості студентів майбутня професійна діяльність підпорядковується в основному зовнішнім обставинам і складається переважно з виконання алгоритмів, правил, норм навчально-професійних завдань; професійний компонент (2 - 3-й етапи професійної підготовки) характеризує професійну діяльність як певний рівень здобуття кваліфікації на основі професійних знань, умінь та досвіду; допомагає оволодіти професійною діяльністю в цілому й проектувати та удосконалювати власний педагогічний досвід.

Провідною умовою реалізації окресленої для дослідження проблеми є інтегрування різних поглядів щодо педагогічної науки й практики, систем, концепцій, видів педагогічної діяльності або окремих компонентів у межах одного виду педагогічного явища чи підсистеми, що виокремлюється, насамперед, в структурі особистості вчителя (органічна система). На цій основі ми виокремили такі системотвірні інтеграційні зв'язки процесу підготовки майбутнього вчителя: методологічний (зовнішній або міжнауковий синтез); теоретичний (мононауковий); горизонтальний (мислительна діяльність в ієрархічному порядку від цілі до цілі - у педагогічному просторі й часі); вертикальний синтез (взаємозв'язок цілей та засобів їх реалізації) (за С. Карпенчук). Відповідно виокремлено структурні компоненти особистості вчителя, який володіє синтетичним мисленням в контексті психолого-педагогічної підготовки: на методологічному рівні (природничий, соціально-педагогічний або зовнішній синтез) характеризується формуванням свідомості, сприйняттям Світу, інших людей (дітей) і власного «Я» (своєї професійної діяльності, оперування в її контексті механізмами, що ґрунтуються на чуттєво-образному сприйнятті й відтворенні явищ природи, життєдіяльності людей і самовираження власних професійних схильностей). Характерним є біоадекватне (природовідповідне) мислення, оскільки на цьому рівні відбувається усвідомлення людиною себе (самосвідомість), що виокремлюється із загальної свідомості (в процесі педагогічної підготовки реалізується аспект сприйняття себе як майбутнього педагога). На теоретичному (мононауковий, внутрішньопедагогічний синтез) ? учитель (майбутній спеціаліст) характеризується як герменевт, інтерпретатор (оперує інформацією, здійснює порівняльний аналіз, контекстуальний, ретроспективний тощо) та синтезист - володіє багатогранними знаннями й технікою їх об'єднання (синтезом) у цілісну систему; на організаційно-методичному (горизонтальний та вертикальний синтез - рух у просторі й часі та вертикальна симетрія)? учитель виступає як майстер своєї справи, з синтетичним світобаченням, науковим світоглядом, технологією педагогічного системотворення й новатор - реалізує інноваційні підходи до проблем педагогічного характеру; технологічному (міждисциплінарний синтез) виступає як проектувальник (модельєр) щодо реалізації теоретичних знань у педагогічній практиці, враховуючи при цьому інваріанти синтезу.

У контексті педагогічного мислення як синтетичної цілісності виокремлено його складники: чуттєво-образне, а також теоретичне й практичне. Їх ми долучили до етапів розвитку мислення, програмованих Ж.Піаже. За такої умови реалізується синтез функцій органів чуття й засобів відтворення об'єктів, що пізнаються (варіативно), з'являються перші спроби системного мислення, що передбачає всебічність, взаємопов'язаність, цілісність, багатоаспектність і враховує вплив усіх значущих для такого розгляду систем та розв'язків, на відміну від синкретичного (грец. ухнксзфйумьт - з'єднання непоєднуваного) мислення.

У контексті педагогічних умов, що забезпечували процес формування синтетичного мислення студентів педагогічного коледжу, передбачалися категорії освітньо-виховних цілей на всіх етапах професійної підготовки студентів: чуттєво-образний (1-й курс) - інтегрування професійного досвіду в контекст життєвого й соціокультурного, тобто зосередження уваги на формуванні потреби студентів у професійній педагогічній діяльності. Оскільки першокурсники ще не володіють педагогічними знаннями, то, як підтвердило дослідження, характерними для цього етапу їхнього навчання є засоби, що ґрунтуються на чуттєво-образному сприйнятті діяльності вчителя початкової школи: наочні, звукові, тактильні, насолода від праці, природне оточення тощо. На цьому етапі започатковується творча діяльність майбутнього вчителя, зароджується емоційно-ціннісний педагогічний компонент (емпатія, перцепція), формується позитивне ставлення до педагогічного досвіду; теоретичний (2 - 3-й курси) - оволодіння синтезом педагогічних знань та технологією роботи з науково-педагогічними текстами (педагогічна герменевтика). Чуттєво-образне сприйняття із символьним (словесно-логічне) досягає рівня мислительних операцій (розуміння теорій), відповідно формується теоретичне мислення. Окрім психолого-педагогічних дисциплін, забезпечує такий рівень організація наукових об'єднань студентів («Герменевт», «Інтелектика»), використання таких засобів, як аналіз (самоаналіз) синтез, мислетехніки, герменевтика, ейдотехніка, моніторинг тощо; практичний (4-й курс) - синтезування знань, умінь і навичок у педагогічну практику, відповідно формується персональний педагогічний досвід майбутнього вчителя. Як ефективні в цьому контексті виокремлюються рефлексія, проективні методики, педагогічні ігри, портфоліо, самозвіт, інтегровані форми (аудиторні, позааудиторні), факультативи, спецкурси, конкурси педагогічної майстерності тощо.

Рис.1. Модель процесу формування синтетичного мислення вчителя

Отже, якщо чуттєво-образний рівень у нашому дослідженні сприймається як вступ у спеціальність, то професійна підготовка на рівні теоретичного мислення формує у студента педагогічного коледжу основи розуміння педагогічних теорій (текстів, концепцій), вміння оперувати поняттями, реалізувати перші спроби у галузі побудови власних теоретичних прогнозів, концепцій, навичками логічного осмислення в процесі оволодіння професійними знаннями. Тобто, поряд із теоретичним на перший план виступає такий інваріант педагогічного мислення як наукове. А на рівні практичному мислення реалізується за принципом зростання - від конкретно-чуттєвого до абстрактного мислення, на основі багатогранності видів педагогічної діяльності, тобто, синтезуються всі її компоненти на рівні загального уявлення про педагогічну працю, її цілісність, а також виокремлюються інваріанти практичної діяльності, що започатковує її моделювання на основі власного досвіду. У цьому контексті ми виділили емпіричне, системне та критичне мислення.

Згідно з умовами, що забезпечують професійну підготовку вчителя початкової школи в педагогічному коледжі, в дослідженні запропоновано орієнтовні рівні й показники сформованості синтетичного типу педагогічного мислення: перший - початковий: започатковує синтетичне мислення, що ґрунтується на монологіці як провідному компоненті мислення студента, а ставлення до педагогічної професійної діяльності - гносеологічне; другий - аналітико-синтетичний, відповідно - аналітико-синтетичний тип педагогічного мислення, в процесі якого множини розумів, думок, голосів, уявлень розуміються педагогом як диз'юнктивні множини різних «моно». На цьому рівні студент обирає чи констатує свою монологіку щодо проекту майбутнього педагогічного процесу; третій характеризує процес переходу від розуміння й сприймання різних «моно» як малопов'язаної множини до діалектичної множини різних «моно» (їх синтезу), компоненти якої взаємодіють та співіснують на основі доповнюваності. Такий рівень називається діалектичним (відповідно мислення - діалектичне); четвертий рівень характеризується вступом різних «моно» у діалог. Виникає новий спосіб мислення студента - діалогіка, коли він у своїй діяльності одночасно на основі доповнення користується різними логіками, що синтезуються, а не переходять одна в одну, як у процесі діалектичного мислення. Такий рівень названо діалогічним (інтерпретовано за А. Кушніром).

У третьому розділі - «Експериментальна перевірка технології формування синтетичного мислення в педагогічному коледжі» проаналізовано та обґрунтовано результати дослідження.

Формувальний експеримент охоплював студентів Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича, Дубенського коледжу Рівненського державного гуманітарного університету, Луцького педагогічного коледжу, Сарненського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету: всього 807 студентів, з них 410 осіб у контрольних групах, 397 - в експериментальних групах.

Пропонована нами технологія - це загальна умова (експериментальний чинник) або незалежна змінна, а рівень синтетичного типу мислення і процес професійної підготовки - чинник, що змінюється під її впливом. Під час узагальнення змін, що відбулися в процесі формувального експерименту (враховувалася плинність респондентів) основні засоби та методи використовувалися в позааудиторній роботі: студії, гуртки, спецкурси, факультативи. Найпоширенішими методами формувального експерименту за виокремленими складниками компонентів синтетичного мислення та рівнями професійної підготовки були: на етапі чуттєво-образного синтезу - методика аглютинації, «вживання», «синектика», морфологічна скринька, образне бачення, що сприяли формуванню потреби в професійній діяльності; на теоретичному етапі - герменевтика, мислетехніки, «ротаційні трійки», метод «ПРЕС», робота в парах, діалог, усне обговорення, написання есе, робота з текстами тощо, що сприяли формуванню в студентів розуміння теорії й на цій основі - усвідомлення сутності своєї професійної діяльності; на практичному - симуляційні, ділові ігри, спрощене судове слухання, робота в малих групах, методика ТРВЗ, факультативи, студії, практика, що забезпечили інтеграцію знань здобутих під час аудиторної та позааудиторної роботи у власний професійний досвід.

Оскільки застосовані нами методики передбачали різні шкали оцінювання рівнів, то динаміку середніх балів ми подали у відсотковому вираженні. Обсяг вибірки було встановлено за теоремою Бернуллі, а для визначення суттєвості результатів нами було використано критерій Пірсона . Отримані числові показники за результатами трьох зрізів за виокремленими складниками компонентів синтетичного типу мислення та рівнями професійної підготовки, підтверджують суттєвість запропонованої технології. Наочно одержані результати відображає діаграма (див. рис. 2).

Результати експериментальної перевірки засвідчили, що найвищий коефіцієнт якості підготовки припадає на етап формування теоретичного мислення (І зріз 72,6; ІІ - 75,5; ІІІ - 77,9 у порівнянні із контрольними 70,5; 72,3; 73,0 - відповідно). В цілому були зафіксовані такі середні показники професійної підготовки на чуттєво-образному рівні - 8,06; на теоретичному - 17,31; на практичному - 11,35. Результати проведеного експерименту підтвердили залежність професійного зростання майбутніх учителів початкової школи від рівнів мислення та розвитку компонентів його синтетичного типу. Зокрема показник професійної підготовки на чуттєво-образному рівні синтетичного мислення високої якості в експериментальних групах був наявний у 36 % респондентів, а в контрольних лише 25 %, що відбувається за рахунок зменшення кількості студентів із низьким і середнім рівнями. Така ж тенденція підтверджується під час дослідження теоретичного та практичного компонентів. Динаміка зростання компонентів синтетичного типу мислення підтвердила, що рівень професійної підготовки майбутніх учителів значно зріс у процесі застосування запропонованої моделі авторської технології в умовах педагогічних коледжів.

Висновки

Узагальнюючи результати дослідження, ми дійшли таких висновків:

1. На основі історико-теоретичного аналізу проблеми встановлено, що синтетичне мислення як поняття має глибокі філософські, психологічні, психолого-педагогічні основи й обґрунтовується як уміння сприймати багатогранне (різноманітне) - відповідна цілісність, впорядкована або деформована (хаотична); як вища форма різнотипного професійного мислительного процесу, якому характерна довершеність, взаємообумовленість, інноваційність, прагнення до постійного вдосконалення тощо.

2. Сучасними вченими синтетичне педагогічне мислення тлумачиться як таке, що ґрунтується на двопівкулевій мислительній діяльності та асиметрії мозку; виокремлюються такі поняття як «змішаний тип мислення», «різнотипний», «комплексний», «багатогранне мислення» тощо. В процесі дослідження ми дійшли висновку, що будь-який вид мислення ґрунтується на синтетичній основі. Наприклад, чуттєво-образне (як уміння оперувати образами, відчуттями, інтуїцією) синтезує абстрактне (уміння відволікатися від неістотних ознак), асоціативне (сприйняття тотожності в різноманітному), репродуктивне (уміння відтворювати) тощо. Окрім цього, його синтетичність обумовлюється ще й тим, що в контекст мислительних операцій вводяться органи відчуття (перша сигнальна система), синтез діяльності півкуль головного мозку людини з рецепторами, тобто із фізичною (біологічною) й духовною (психічною) підструктурами. Доведено, що практика професійної підготовки майбутнього вчителя, зокрема в умовах педагогічного коледжу, зосереджена на аспектах, пов'язаних із формуванням у студентів компонентів синтетичного мислення ? індуктивно-дедуктивний підхід у професійній підготовці, психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти, емпіричне передбачення, логіка й критичне мислення тощо. Це, як на наш погляд, зосереджує увагу на тому, що проблема, яку ми досліджуємо, значною мірою розкрита в психолого-педагогічній теорії, але практично реалізується епізодично.

3. Професійну підготовку студента педагогічного коледжу інтенсифікує зорієнтованість на вчителя, який сприймає навколишній Світ як явище синтетичне і виокремлюється як Людина, покликана реалізовувати загальнолюдську (вселенську) місію - збереження життя на Землі і спрямовує в цьому контексті діяльність учнів (синтез видів мислення, характерних для чуттєво-образного сприйняття: асоціативне, наочно-образне, наочно-дійове, моральне); володіє синтезом людинознавчих знань (педагогічна антропологія) щодо професійної діяльності та логікою їх наукового осмислення (словесно-логічне, поняттєве, наукове мислення) - теоретичний компонент; технологічний (прогностичне мислення), що уможливлює програмування освітньо-виховних цілей, спрямованих на досконалий результат; організаційно-методичний - інтегрує педагогічні знання, уміння і навички в педагогічну практику як майстерний учитель-новатор, поєднуючи різні інваріанти мислительної діяльності (емпіричне, системне, критичне, творче) тощо.

4. Ефективність підготовки вчителя початкової школи підвищується за умов чіткого програмування освітньо-виховних цілей на всіх етапах професійного становлення студента педагогічного коледжу, інтегрування, як провідної умови організації освітньо-виховного процесу (міжпредметні зв'язки), поєднання аудиторної та позааудиторної роботи з педагогічною практикою (сформованість персонального педагогічного досвіду). Передбачення чіткості процесу формування педагогічного мислення студентів коледжу забезпечила його поетапність, інтерпретована нами за Ж. Піаже, що включає такі компоненти: сенсорно-моторний (чуттєве сприйняття), символьний - поєднує чуттєво-образне мислення та словесно-логічне; зосередивши увагу на суто професійному - педагогічному мисленні, ми долучили теоретичне й практичне. Такий підхід забезпечує єдність чуттєво-образного (діяльність правої півкулі головного мозку) й дискурсивного (лівої), що реалізуються як у єдності, так і періодично. Це, як підтвердило наше дослідження, активізує мислительний процес.

5. Експериментальна перевірка підтвердила, що синтетичне мислення значно підвищує ефективність професійної підготовки майбутнього вчителя, зокрема студента педагогічного коледжу. Відсоткові показники за параметрами професійної підготовки на рівні всіх компонентів синтетичного мислення відображають позитивну спрямованість вектора високого рівня протягом усього експерименту. Переважна більшість респондентів в експериментальних групах показали достатній рівень професійної психолого-педагогічної підготовки. На етапі чуттєво-образного синтезу найбільше зросли в експериментальних групах показники асоціативного мислення (84,6%) у порівнянні із контрольними (72,2%). Важливим фактом є й те, що запропонована технологія професійної підготовки майбутніх учителів дозволила значно зменшити кількість студентів із середнім (експеримен-тальні групи: І зріз - 23%; ІІ - 19%; ІІІ - 15%) та низьким (5%; 3%; 0%) рівнями, що ми пов'язуємо із введенням дисциплін циклу професійно-педагогічної підготовки, активних видів практики та запропонованих нами спецкурсів, факультативів, студій, гуртків у позааудиторній роботі. На рівні практичного компонента показники відображають динаміку росту вектора високого рівня протягом усього експерименту (І зріз - 7%; ІІ - 13%; ІІІ - 15%). Також вирізняється зменшення кількості студентів із середнім рівнем, а за параметром системного (ІІІ зріз) кількість студентів із низьким рівнем зведено до 0%. Цьому сприяло застосування синтетичних засобів на всіх етапах професійної підготовки студентів педагогічного коледжу.

6. Розроблені методичні рекомендації - навчально-методичний посібник «Синтетичний тип мислення в контексті професійної підготовки майбутнього вчителя», програми факультативу «Інтелектика» та студентського об'єднання «Студія професійного становлення» - можуть слугувати як практичні інструментарії для викладачів, студентів педагогічних коледжів І - ІІ рівнів акредитації, учителів загальноосвітніх шкіл.

Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів педагогічної професійної підготовки. Подальшого вивчення потребують проблеми, пов'язані із забезпеченням студентів педагогічного коледжу різнобічними знаннями щодо професійного педагогічного мислення та відповідний практичний досвід, як вітчизняний, так і зарубіжний.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Науково-методичні посібники:

1. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Синтетичний тип мислення в контексті професійної підготовки майбутнього вчителя: навчально-методичний посібник / Л.Ю. Семенюк-Іванюк Л. Ю. - Рівне: РДГУ, 2009. - 214 с.

2. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Вчимося й учимо мислити: факультатив «інтелектика» / С.Г. Карпенчук, Л.Ю. Семенюк-Іванюк - Рівне: РДГУ, 2010. - 228 с.

3. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Педагогічна герменевтика. Науково-методичний інструментарій. / С.Г. Карпенчук, Л.Ю. Семенюк-Іванюк - Рівне: РДГУ, 2010. - 76 с.

Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України:

4. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Сучасна стратегія формування синтетичного мислення у студентів педагогічних коледжів / Л.Ю. Семенюк-Іванюк // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова : [зб. наук. пр.]. Сер. 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики. Вип. 7 (17) / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова ; [ред. рада: В.П. Андрущенко (голова) та ін. ; редкол.: В.І. Бондар та ін.]. ? Київ : [б. в.], 2007. ? 233, [2] с. - С.162-167.

5. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Ідеї розвитку педагогічної логіки А.С.Макаренка в умовах сучасних педагогічних інтерпретацій / Л.Ю. Семенюк-Іванюк // Оновлення змісту і методів виховання в закладах освіти. Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2008. - Вип. 40 . - С.14-19.

6. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Розвиток Педагогічного мислення як компонент технології професійної підготовки майбутнього вчителя / Л.Ю. Семенюк-Іванюк // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир, 2009. - (44) - С.151-155.

7. Семенюк-Іванюк Л.Ю. Проблема формування синтетичного типу педагогічного мислення в контексті сучасних психолого-педагогічних досліджень/ Л.Ю. Семенюк-Іванюк // Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. - Рівне, 2011.- №1.