Дидактичні основи формування педагогічної культури майбутнього вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

13.00.09 - Теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Тема:

Дидактичні основи формування педагогічної культури майбутнього вчителя

Сидоренко Тетяна Дмитрівна

Кривий Ріг - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри психології та педагогічних технологій.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Науково-дослідний інститут педагогіки і психології імені В.О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, заступник директора з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент Мозгальова Наталія Георгіївна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (м. Київ), доцент кафедри фортепіанного виконавства і художньої культури.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Вступ суспільства на шлях реформації означає, передусім, безпосереднє визнання пріоритету культури в усіх його сферах. Моральний та духовний прогрес суспільства визначається рівнем сформованості культури особистості. Лише в живильній атмосфері культури можливо виховати людину, яка прагне до самореалізації, має почуття суспільної відповідальності, уміє критично мислити та цінувати духовні й матеріальні багатства, накопичені людством, поважати особистість, чуйну до постійних змін у світі та здатну творчо збагатити його. Ці процеси пов'язані з вихованням, школою, яка має виконати свою культуротворчу функцію.

Аналіз наукової та публіцистичної літератури з досліджуваної проблеми, вивчення рівня сформованості педагогічної культури студентів-випускників Криворізького державного педагогічного університету, Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, учителів шкіл м. Кривого Рогу показали, що високий рівень педагогічної культури мають близько чверті опитаних.

Багатьом учителям властиві авторитарний стиль педагогічної діяльності, відсутність особистісно-зорієнтованого підходу до дітей, слабке знання статево-вікових та індивідуальних особливостей, відсутність творчих елементів у діяльності. Ці проблеми зумовлені в значній мірі неякісною підготовкою вчительських кадрів, зокрема недостатнім використанням можливостей дисциплін педагогічного циклу у формуванні педагогічної культури майбутнього вчителя.

Питання професійно-педагогічної підготовки вчителя, у тому числі й до виконання культуротворчої функції, вже розглядалися П. Блонським, А. Макаренком, С. Шацьким, В. Сухомлинським. За останні роки помітно зріс інтерес дослідників до проблеми, яка вивчається, у зв'язку із соціокультурними тенденціями в суспільстві. Різноманітні аспекти культуротворчої діяльності людини розглядаються в працях філософів А. Арнольдова, Є. Баллера, М. Бахтіна, В. Біблера, Н. Злобіна, В. Кременя, В. Межуєва, В. Семенова.

Велике значення в дослідженні з проблеми професійно-педагогічної підготовки вчителя мають праці О. Абдуліної, Є. Барбіної, А. Бєлкіна, В. Гриньової, Є. Гришина, О. Дубасенюк, С. Єлканова, І. Зязюна, В. Кан-Каліка, Л. Кондрашової, В. Краєвського, Н. Кузьміної, О. Мороза, А. Сазонова, В. Семиченко, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, О. Цокур, О. Щербакова, у яких поряд з питаннями загальнопедагогічної підготовки розглядаються проблеми етичної, моральної культури вчителя та його професійної майстерності.

Проблеми засвоєння молодим поколінням культури минулого, відродження культуротворчої функції школи досліджуються в працях К. Ахіярова, В. Давидова, І. Гончарова, В. Караковського, І. Лернера, В. Ледньова, Б. Лихачова, Н. Томіна, Н. Щуркової.

Особливий інтерес в аспекті нашого дослідження становлять праці Н. Бавченкова, О. Барабанщикова, Т. Білоусової, М. Букача, В. Буряка, Є. Гармаш, В. Гриньової, Т. Іванової, І. Ісаєва, Н. Крилової, Л. Нечепоренко, В. Радула, О. Рудницької, П. Щербаня, які присвячено різним аспектам культури особистості, у тому числі й шляхам її формування в різних сферах навчально-виховного процесу у вищому педагогічному навчальному закладі та за його межами, зроблено спроби визначення змісту, форм і методів виховання культури молоді в системі освіти.

Однак можливості навчально-виховного процесу, а саме дисциплін педагогічного циклу в них розкриваються з недостатньою повнотою; не знайшла відображення й специфіка підготовки майбутнього вчителя в плані нової шкільної політики, аксіологічних основ його педагогічної діяльності. Невідповідність ступеня розробки проблеми рівню сучасних вимог життя, а також суперечність між гострою потребою у підготовці вчителя з високим рівнем педагогічної культури та фактичним рівнем підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, між індивідуально-творчим характером діяльності вчителя та типовою системою його підготовки, між проголошенням пріоритетного розвитку культуротворчої функції школи та вищого навчального закладу і дійсним станом речей викликали інтерес до цієї проблеми та зумовили вибір теми дослідження «Дидактичні основи формування педагогічної культури майбутнього вчителя».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з державною програмою науково-дослідних робіт у галузі формування особистості вчителя та угодою Криворізького державного педагогічного університету з Міністерством освіти і науки України за темою «Формування творчої особистості вчителя» (№2-96).

Тему дисертації затверджено вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол №7 від 10.02.2000 р.) та узгоджено в раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол №4 від 23.05.2000 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці дидактичних умов формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

1) уточнити сутність і структуру педагогічної культури майбутнього вчителя на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури;

2) теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання;

3) визначити критерії й показники рівнів сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя;

4) розробити методичні рекомендації з формування педагогічної культури майбутнього вчителя для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів.

Об'єкт дослідження - процес навчання майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі.

Предмет дослідження - дидактичні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання.

Гіпотеза дослідження - формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання буде більш успішним, якщо під час вивчення циклу педагогічних дисциплін і проходження педагогічної практики реалізувати такі дидактичні умови: здійснення «наскрізного» підходу до вирішення проблеми, тобто коли вона розглядається як головна мета і результат педагогічної підготовки та має системний і поетапний характер; унесення культурологічних і культуротворчих елементів у зміст дисциплін педагогічного циклу; мобілізацію потенційних можливостей педагогічних дисциплін і педагогічної практики з орієнтацією на модель учителя високої педагогічної культури; розвиток у студентів чіткої позитивної установки на підвищення рівня культури.

Методи дослідження:

- теоретичні - ретроспективний, системний аналіз, узагальнення психолого-педагогічної та методичної літератури для встановлення сутності педагогічної культури майбутнього вчителя й дидактичних умов її формування; бесіда, анкетування, тестування, спостереження, експертна оцінка, самооцінка для визначення критеріїв, показників і рівнів сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя;

- емпіричні - включене й систематичне спостереження, самоспостереження, експертна оцінка, самооцінка, бесіда, тестування, анкетування, педагогічний експеримент для виявлення ефективності формування високого рівня сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання;

- статистичні методи для обробки одержаних результатів.

Етапи дослідження. Дослідження проходило протягом 2000-2010 рр. у 3 взаємопов'язані етапи науково-педагогічного пошуку.

На підготовчо-констатувальному етапі (2000-2005 рр.) опрацьовувалась філософська, культурологічна, психолого-педагогічна література з проблеми дослідження; аналізувався й узагальнювався досвід роботи вищих педагогічних навчальних закладів; здійснювався констатувальний експеримент.

На формувальному етапі (2005-2008 рр.) було реалізовано експериментальну перевірку гіпотези й концептуальних положень дослідження; теоретично обґрунтовано дидактичні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя; розроблено науково-методичні рекомендації «Умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя»; експериментально апробовано спецпрактикум «Основи педагогічної культури майбутнього вчителя».

На завершально-узагальнюючому етапі (2008-2010 рр.) підсумовано результати дослідження; обґрунтовано критерії успішності формування педагогічної культури майбутнього вчителя; доведено можливість формування досліджуваної якості особистості; літературно оформлено рукопис дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що:

- уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання (під час вивчення педагогічних дисциплін і в ході педагогічної практики);

- уточнено сутність і структуру педагогічної культури майбутнього вчителя як системної характеристики особистості та діяльності вчителя, що відбиває інтегральну єдність взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів: потребнісно-мотиваційного, когнітивного, духовно-морального, діяльнісно-практичного; визначено критерії та показники рівнів сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя;

- подальшого розвитку набули засоби та шляхи формування педагогічної культури майбутнього вчителя.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені науково-методичні рекомендації «Умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя» та спецпрактикум «Основи педагогічної культури майбутнього вчителя» експериментально перевірені й дозволяють реалізувати їх для підвищення якості підготовки майбутніх учителів у вищій педагогічній школі.

Матеріали для педагогічного тренінгу використовуються в практиці підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладах і вчителів у системі підвищення кваліфікації працівників освіти. Теоретичні положення та практичні напрацювання, викладені в дисертації, доцільно застосовувати в процесі лекційних і семінарських занять з педагогічних дисциплін, під час написання студентами дипломних і курсових робіт.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Криворізького державного педагогічного університету (довідка №06-324 від 29.09.2008 р.); навчально-виховний процес шкіл №115 (довідка № 296 від 30.08.2007 р.) та №73 (довідка №257 від 12.09.2007 р.) м. Кривого Рогу; неповної середньої загальноосвітньої школи с. Зеленого Поля Дніпропетровської області (довідка №91, від 28.08.2007 р.).

Особистий внесок здобувача в працях, написаних у співавторстві, полягає у висвітленні діагностування рівня сформованості педагогічної культури майбутнього вчителя, рекомендаціях щодо розвитку окремих аспектів її в системі підготовки майбутнього вчителя.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні аспекти дослідження висвітлювались на науково-практичних семінарах і конференціях: «Активізація навчальної діяльності в середній і вищій школі» (Кривий Ріг, 1998); «Творча особистість у системі неперервної професійної освіти» (Харків, 2000); «Професіоналізм педагога» (Ялта, 2004); «Перспективи розвитку та сучасний стан інтеграції в європейському освітньому просторі» (Ужгород-Сніна, 2005); «Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі» (Черкаси, 2005); «Професіоналізм педагога (Європейський вибір України)» (Ялта, 2005); «Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу» (Ялта, 2006); «Полікультурний слов'янський освітній простір: шляхи та форми інтеграції» (Москва, 2006); «Генеза буття особистості» (Київ, 2006); «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ 2007); «Сучасні освітні технології у професійній підготовці вчителя мистецьких дисциплін» (Кривий Ріг, 2007); «Розвиток особистості в полікультурному слов'янському освітньому просторі (Бердянськ, 2007); «Межкультурный диалог: традиции, форум, практика в поликультурном образовательном пространстве русского севера» (Петрозаводськ, Росія, 2008); «Програма формування педагогічного професіоналізму студентів університетів в умовах кредитно-модульного навчання» (Кривий Ріг, 2008); ІV Міжнародна науково-практична конференція «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2009); «Сучасна українська початкова школа: реалії та перспективи» (Кривий Ріг, 2010 ); «Сучасна вища освіта в умовах реформування: проблеми, теорія, практика» (Харків, 2010 ).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 26 публікаціях, серед яких 13 статей у провідних наукових фахових виданнях і 1 науково-методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, 2 додатків на 31 сторінці та списку використаних джерел з 248 позицій і містить 18 таблиць, 3 рисунки. Загальний обсяг дисертації - 233 сторінки. Основний зміст викладено на 181 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено ступінь її розробленості, мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів, доведено вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи формування педагогічної культури майбутнього вчителя» розкрито сутність та компоненти педагогічної культури майбутнього вчителя, розглянуто роль навчальної діяльності як засобу її формування та дидактичні умови ефективності цього процесу.

У дисертації з'ясовано, що проблема формування педагогічної культури вчителя та її окремих компонентів знайшла відображення в наукових працях, які розглядають формування педагогічної культури: викладачів вищої школи (О. Барабанщиков, В. Буряк, В. Гриньова, І. Ісаєв, С. Муцинов); різних категорій освітян (Є. Бондаревська, В. Луговий, Т. Левашова, В. Писаренко, І. Писаренко, В. Радул, М. Скрипник, А. Чалова); майбутнього вчителя (М. Букач, О. Гармаш, В. Гриньова, С. Єлканов, В. Зелюк, Т. Іванова, О. Рудницька); батьків (Т. Алексєєнко, І. Гребєнніков).

На основі аналізу наукової літератури уточнено сутність педагогічної культури вчителя як складної соціальної характеристики його особистості, що відбиває його педагогічну позицію; як показника рівня його духовного, морального, інтелектуального розвитку, його знань, умінь, високого професіоналізму, професійно значущих якостей, необхідних для успішного вирішення педагогічних завдань.

Педагогічна культура є системною характеристикою особистості та діяльності вчителя, що відбиває інтегральну єдність взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів: потребнісно-мотиваційного, духовно-морального, когнітивного й діяльнісно-практичного.

Характеризуючи потребнісно-мотиваційний компонент, зазначаємо, що генетичною основою мотивів діяльності, у тому числі й пізнавального інтересу, є різні потреби особистості - первинні (природні) і вторинні (матеріальні та духовні). Унаслідок усвідомлення та переживання цих потреб виникає певне спонукання до дії, завдяки якому ці потреби задовольняються.

Духовно-моральний компонент подано особистісними якостями. На основі концепції динамічної структури особистості, розробленої К. Платоновим, теоретичного аналізу наукової літератури, контент-аналізу, суджень школярів і студентів, запропоновано структуру базових якостей особистості, які можуть виступати показником високого рівня сформованості педагогічної культури вчителя: моральні; особистісно-педагогічні; професійно-педагогічні якості, які формуються в процесі професійної підготовки.

Когнітивний компонент включає загальну ерудицію вчителя та знання: загальнонаукові та культурологічні; педагогічні; спеціальні; психологічні; фізіологічні.

Діяльнісно-практичний компонент включає професійні вміння, навички та педагогічні здібності, які розглядаємо як важливу «точку відліку» у формуванні педагогічної культури вчителя. Знання, загальна ерудиція, педагогічні вміння та їх високий рівень визначаються наявністю в майбутнього вчителя педагогічних здібностей у формі нахилів, які розвиваються, «створюються» у процесі відповідної діяльності.

У дисертації виявлено зв'язки між компонентами педагогічної культури.

Зв'язок 1: гуманістична педагогічна позиція визначається особистісними якостями вчителя: любов'ю до дітей, емпатією, моральними якостями тощо. Своєю чергою, професійно-значущі особистісні якості можуть розвиватися під впливом сформованої педагогічної позиції, тому цей зв'язок має й зворотну спрямованість.

Зв'язок 2 має причинно-наслідковий характер: під впливом особистісних якостей (відповідальності, працелюбності, завзятості, обов'язку) формується відповідний рівень знань майбутнього вчителя, його ерудиція. Зв'язок також має зворотний напрям: глибокі знання, загальна ерудиція, які є елементом «педагогічної мудрості», сприяють формуванню певних особистісних якостей: спостережливості, уваги, обов'язку тощо.

Зв'язок 3 має яскраво виражений причинно-наслідковий характер: глибокі та міцні різнобічні знання сприяють формуванню педагогічних умінь і навичок (наприклад, вивчати особистість учня та колектив класу в цілому, свою роботу, організувати колективні творчі справи тощо), розвитку педагогічних здібностей. Своєю чергою, педагогічні вміння та навички, розвиток здібностей розширюють межі знань учителя про тих, хто навчається, способи його педагогічної діяльності й т.ін.

Зв'язок 4: сформована гуманістична педагогічна позиція вчителя допомагає йому працювати над собою, займатися самоосвітою та самовихованням з метою досягнення можливостей виконання професійно-педагогічних обов'язків на більш високому рівні, впливаючи на розвиток педагогічних здібностей, формування вмінь і навичок. Своєю чергою, розвинені педагогічні здібності (творчі, перцептивні, організаційні), сформовані вміння допомагають учителю досягати успіхів у навчально-виховній роботі на основі не імперативного, а особистісно-діяльнісного підходу до учнів.

Характеристика зв'язків, які існують між компонентами педагогічної культури, дає можливість зробити висновок, що розглядувана сукупність компонентів є цілісним утворенням із системним характером.

Доведено, що навчальна діяльність виступає засобом формування педагогічної культури майбутнього вчителя.

У розділі обґрунтовано дидактичні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі навчання, а саме: здійснення «наскрізного» підходу до вирішення проблеми: націленість усіх ланок, елементів навчально-виховного процесу на досягнення головної та єдиної мети - підготовки вчителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури; унесення змін і доповнень у зміст і структуру педагогічних дисциплін та педагогічної практики, які виражаються в актуалізації культурологічної та культуротворчої функцій освіти; мобілізацію потенційних можливостей педагогічних дисциплін і педагогічної практики з орієнтацією на модель учителя високої педагогічної культури (проблема формування педагогічної культури вчителя розглядається фрагментарно в окремих темах курсу, чого явно недостатньо, натомість необхідно максимально використовувати інформацію всіх розділів і тем; особливу увагу слід зосередити на тому, що культура є поняттям діяльнісним, вона виявляється й формується лише в діяльності); розвиток у студентів чіткої позитивної установки на підвищення рівня культури.

У другому розділі «Експериментальна перевірка дидактичних умов формування педагогічної культури майбутнього вчителя» розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту.

Метою дослідження було впровадження дидактичних умов, які забезпечують формування педагогічної культури майбутнього вчителя. Експеримент здійснювався на базі Криворізького державного педагогічного університету, шкіл №115, №73 м. Кривого Рогу та неповної середньої школи с. Зеленого Поля Дніпропетровської обл. У констатувальному експерименті брали участь 520 студентів музично-педагогічного, художньо-графічного, педагогічного факультетів; 197 учителів, 14 директорів і завучів шкіл м. Кривого Рогу, 172 школяра шкіл №115, №73 та неповної середньої школи с. Зеленого Поля Дніпропетровської обл. Формувальний етап експерименту був проведений зі студентами 1-4 курсів педагогічного факультету Криворізького державного педагогічного університету протягом 2005-2008 рр.

Результати констатувального етапу експерименту (2002-2005 рр.) засвідчили, що ні в студентів, ні в учителів не сформувалося адекватне уявлення про педагогічну культуру вчителя. Переважна більшість опитаних (72% вчителів та 65% студентів) розуміють під цим феноменом морально-етичні якості та вчинки особистості; 14% та 8% відповідно в це поняття вкладають відмінне знання вчителем свого предмета та володіння методикою його викладання, уміння навчити. 10% учителів та 24% студентів залишили питання без відповіді. Усе це свідчить про те, що проблеми педагогічної культури майбутнього вчителя, попри їх актуальність та достатньо широке обговорення в педагогічній пресі, у конкретних колективах педагогічних і вищих педагогічних навчальних закладів не ставляться та не розглядаються, їм приділяється мало уваги.

Учителі оцінюють свій рівень педагогічної культури таким чином: 48,4% уважають цей рівень середнім; 20,5% визначили його як високий; 2,8% назвали низьким і 26,1% не змогли відповісти (що свідчить, можливо, не на користь учителювання). На думку експертів - у цій ролі виступали директори та їх заступники, а також учителі, майстри педагогічної праці - високий рівень педагогічної культури мають 25,7% учителів; середній рівень - 66,4%, і 7,0%, як вважають експерти, мають низький рівень педагогічної культури.

Отже, рівень педагогічної культури вчителів і студентів-випускників за самооцінками та оцінками експертів є недостатнім для вирішення освітніх завдань у сучасній школі; переважаючим рівнем є середній, що не відповідає запиту часу; незважаючи на розуміння важливості педагогічної культури вона у свідомості більшості вчителів і студентів відходить на другий план; таким чином, професійна самосвідомість майбутніх учителів сформована недостатньо; самооцінка педагогічних здібностей, знань, умінь, особистісних якостей студентів свідчить про необхідність цілеспрямованої роботи вищого педагогічного навчального закладу в цьому аспекті, починаючи з молодших курсів; відзначені відхилення у формуванні однієї з важливих якостей особистості вчителя - гуманістичної спрямованості; установки студентів на виховання особистості дитини як найвищої цінності в школі перебувають на початковій стадії формування; виявлені найбільш типові труднощі, які виникають у студентів у процесі практичної діяльності, підтверджують отриманий висновок: у вищому педагогічному навчальному закладі фактично відсутня єдина система формування педагогічної культури майбутнього вчителя, немає чіткої, конкретної програми за роками навчання. Це приводить до того, що за період підготовки у вищому навчальному закладі не відбувається значних змін у рівнях сформованості культури майбутнього вчителя.

Отримані дані зумовили розробку програми системного, поетапного формування педагогічної культури майбутнього вчителя на основі визначених дидактичних умов у процесі професійної підготовки (вивчення циклу педагогічних дисциплін та проходження практики), яка передбачала реалізацію трьох етапів у ході формувального експерименту. Початковий етап (I курс) передбачав формування чіткої позитивної установки на розвиток у першокурсників так званого «вчительського образу», ознайомлення з моделлю вчителя високого рівня сформованості педагогічної культури (орієнтація на вироблення гуманістичного стилю спілкування), розвиток особистісних якостей.

На першому етапі з метою розвитку педагогічної культури майбутнього вчителя використовувалися можливості курсу «Школяр, його розвиток та виховання», який давав цілісну уяву про дитину та методи її вивчення, формував у студентів професійне ставлення до школяра. Експеримент відбувався у звичайних умовах навчальної діяльності студентів. У ньому брали участь 52 студента (дві групи І курсу педагогічного факультету по 26 осіб), також були визначені дві ідентичні за складом контрольні групи зі студентів того ж факультету.

Основним завданням етапу було формування потребнісно-мотиваційного компоненту педагогічної культури особистості, тобто розвиток потреби в її формуванні, розвиток інтересу до досліджуваної проблеми, становлення гуманістичної педагогічної позиції та образу вчителя, орієнтація першокурсників на вироблення гуманістичного стилю спілкування з дітьми на основі здійснення «наскрізного» підходу до вирішення означеної проблеми.

У процесі занять використовувалися диспути, ділові ігри, колективні творчі справи, підготовка рефератів, мікродослідження в школі. Паралельно більшість студентів експериментальної групи відвідували заняття педагогічного гуртка.

Експеримент було продовжено в процесі неперервної педагогічної практики, яка здійснювалася під час як фронтальної (знайомство зі школою, її традиціями; зустрічі з педагогічним колективом та адміністрацією школи; аналіз уроків і виховних заходів; участь у позашкільних святах тощо), так й індивідуальної роботи студентів у школі (вивчення особистості учня та досвіду роботи вчителя тощо).

Установлено, що вже до кінця першого курсу в студентів відбулися деякі зміни в мотивах вибору професії. Якщо до початку експерименту переважними мотивами були в обох групах пізнавальні (інтерес до предмету) - 45% і 47% - й утилітарні - 30% і 28% (в експериментальній і контрольній групах відповідно), - то на цьому етапі на перший план в експериментальній групі вийшли професійні - 36% (у контрольних групах 20%) - і моральні - 2% (у контрольних групах 18%) - мотиви. У контрольній групі, як і раніше, переважають пізнавальні (38%) і утилітарні (24%), та зниження їх за рахунок перших двох менш значне, ніж в експериментальній групі.

Відбулися зміни й у гуманістичній спрямованості особистості студентів. Якщо до експерименту в експериментальній групі тільки 5% студентів оцінювали сформованість у себе гуманістичної спрямованості особистості на 5 балів, то після експерименту їх стало 25% (у контрольній групі 10% і 20% відповідно). Поставили собі оцінку «4» до експерименту 35%, після - 70% студентів (у контрольній групі - 45% і 35%). Оцінили свій рівень гуманістичної спрямованості в 2 бали до експерименту 10% студентів, після експерименту ця оцінка вже була відсутня (у контрольній групі - 5 % і 5%).

Переважною позицією під кінець року як в експериментальній (73,0%), так і в контрольній (57,6%) групах стало позитивне ставлення до особистості учня, прийняття педагогіки співробітництва й критичне ставлення до авторитарних методів управління в школі, що в цілому свідчить на користь курсу «Школяр, його розвиток і виховання».

Другий етап був основним і включав навчання тих самих студентів на ІІ-ІІІ курсах, його метою було формування в студентів установки на позицію вчителя-вихователя, а не вчителя-предметника та потреби в оволодінні когнітивним і духовно-моральним компонентами педагогічної культури майбутнього вчителя. Основні завдання етапу: оволодіння професійними знаннями й уміннями на високому рівні, розвиток здібностей, удосконалення професійно-особистісних якостей з орієнтацією на модель учителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури, формування гуманістичної педагогічної позиції; підвищення інтересу студентів до педагогіки взагалі та педагогічної культури зокрема; вироблення усвідомленого прагнення й потреби підвищення особистого рівня педагогічної культури та розвитку всіх її компонентів.

На цьому етапі реалізувалися визначені в сукупності умови. Було внесено зміни й доповнення до структури та змісту педагогічних дисциплін з метою актуалізації культурологічної й культуротворчої функцій освіти; використовувалися традиційні форми роботи (лекції, семінарські й лабораторно-практичні заняття) і такі, які вимагали активної творчої діяльності студентів; заняття організовувалися на основі принципів «педагогіки співробітництва», співтворчості; на заняттях студентам створювалися ситуації успіху; організовувалася диференційована робота зі студентами; розвивалася педагогічна культура викладачів педагогічних дисциплін (спеціально організовувалися семінари) та встановлювалася більш тісна взаємодія кафедральної та університетської ланок керівництва процесом формування педагогічної культури майбутнього вчителя як єдиної мети та результату роботи вищого педагогічного навчального закладу.

У навчальні плани факультетів крім нормативних педагогічних дисциплін (курси «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Теорія й методика виховної роботи») було введено спецкурси «Техніка мовлення» й «Основи педагогічної техніки». Для того, щоб заняття проходили більш ефективно, адміністрацією вищого навчального закладу було створено кабінет педагогічної майстерності, що не лише допомагав у проведенні занять, але й створював певний настрій, формував естетичний смак майбутніх учителів тощо. Уведено неперервну педагогічну практику з І по V курс.

У процесі навчання застосовувалися вправи для вироблення в студентів професійних установок і навичок морально-естетичної діяльності й спілкування. дидактичний педагогічний культура вчитель

Наслідком експериментальної роботи було зростання інтересу до педагогічних дисциплін, прагнення підвищити рівень загальної культури й зайнятися самовихованням. Позитивні результати отримані в розвитку гуманістичної педагогічної спрямованості: у співпереживанні іншим людям, тактовності, розумінні необхідності особистісного підходу до учнів, а також у розвитку духовно-морального компоненту педагогічної культури.

Реалізація завдань третього етапу програми здійснювалася в процесі навчання студентів на IV курсі, основною метою якого було завершення базової професійної підготовки з орієнтацією на модель учителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури, формування в майбутніх учителів установки на активну педагогічну позицію, ерудицію, творчість. самоосвіту й самовиховання.

Удосконалення процесу формування педагогічної культури майбутніх учителів передбачало розробку спецпрактикуму «Основи педагогічної культури майбутнього вчителя», спеціально орієнтованого на роботу з поглиблення й корекції знань, умінь і навичок, набутих студентами на І-III курсах.

Експеримент проводився з тими ж студентами педагогічного факультету в 2003-2004 і 2004-2005 навчальних роках (2 групи четвертого курсу - 41 особа. У якості контрольних було взято дві групи того ж факультету й кількості, у яких проходив спецкурс «Основи педагогічної техніки») на основі впровадження визначених умов.

Експериментальну роботу було спрямовано на розвиток доброзичливості, яка виявляється не тільки в тому, щоб відчувати прихильність до інших людей (дітей), але й показувати це своїм ставленням, виражати симпатію, приймати їх навіть тоді, коли не схвалюєш їх учинки; формування установки на позитивне ставлення до дітей, подолання стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів, підхід до них з «оптимістичною гіпотезою»; розвиток емпатії, уміння співрадіти, співчувати та співпереживати, емоційно відгукуватися на переживання інших людей; розвиток уміння створити учневі ситуацію успіху та вміння висувати вимоги (скорочення заперечних педагогічних вимог і збільшення позитивно-орієнтуючих); уміння заглиблюватися у свій психічний світ, особливо у світ своєї особистості. Спецпрактикум завершився заліком, який проходив у творчій формі, що сприяло формуванню відповідних умінь і навичок, дозволило як викладачеві, так і студентам побачити сильні й слабкі сторони їхньої професійної підготовленості, давало можливість коригувати роботу, уносити зміни в зміст занять.

Результативною формою експериментальної роботи стала творча майстерня, заняття в якій проводили вчителі школи №73 м. Кривого Рогу. Ця форма сприяла активізації творчої діяльності студентів, формуванню їхньої педагогічної позиції й стилю діяльності, виробленню професійних умінь, а також закріплювала впевненість у правильності вибору професії.

Виправдала себе й інша форма - диференційовані консультації з різних аспектів розвитку педагогічної культури для студентів з різним рівнем підготовки, педагогічними здібностями, особистісними якостями.

Велике значення надавалося організації роботи студентів із самовиховання, здійснювалася допомога в складанні індивідуальних планів на період практики з метою корекції особистісних якостей, удосконалення професійних умінь і навичок.

На основі розробленого «Оцінного листа» за допомогою експертів (учителів і методистів кафедр педагогіки та психології) визначилися критерії успішності формування педагогічної культури майбутнього вчителя: для потребнісно-мотиваційного компонента - гуманістична педагогічна позиція, інтерес, установка; для духовно-морального компонента - професійно-значущі особистісні якості; для когнітивного компонента - професійні знання; для діяльнісно-практичного компонента - педагогічні здібності, уміння й навички. Ці критерії відображають сутність характеристики педагогічної культури вчителя й використані для визначення рівнів її сформованості (високий, середній, низький).

Високий рівень сформованості педагогічної культури свідчить про те, що виокремлені її компоненти виявляються свідомо, постійно. Такі вчителі характеризуються ставленням до дитини як до рівноправного партнера, мають гуманістичну педагогічну позицію, глибоко розуміють і усвідомлюють соціальну значущість обраної професії, упевненість у правильності її вибору, турбуються про високу культуру спілкування з учнями на уроці та в позаурочний час, є прикладом для дітей у своєму духовно-моральному розвитку, уміють самокритично оцінювати свої переваги й недоліки. Вони відчувають постійну свідому потребу в самоосвіті, самовихованні, постійному самовдосконаленні.

Середній рівень характеризується сформованістю названих компонентів у неповній мірі, недостатньо виразно.

Низький рівень педагогічної культури вирізняє слабка сформованість або відсутність перерахованих властивостей і якостей, відсутність потреби у підвищенні свого рівня.

Результати експериментальної роботи відображено в таблиці.

Таблиця 1

Динаміка рівня сформованості педагогічної культури студентів (%)

Рівні сформованості педагогічної культури	Експериментальна група	Контрольна група
	1 зріз	2 зріз	3 зріз	1 зріз	2 зріз	3 зріз
Високий	12,2	36,6	48,8	17,1	22,0	26,8
Середній	58,5	39,0	41,4	46,3	43,9	43,9
Низький	29,3	24,4	9,8	36,6	34,1	29,3

Якщо на початку експерименту в експериментальній групі високий рівень сформованості педагогічної культури мали 12,2% студентів, то на період завершення роботи їхня кількість збільшилася до 48,8%. Відповідно, кількість студентів з низьким рівнем зменшилося з 29,3% до 9,8%. У контрольній групі на кінець експерименту переважним був середній рівень, також досить великий відсоток студентів з низьким рівнем сформованості досліджуваної якості - 29,3%. Зниження цього показника за період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі в контрольній групі було незначним (з 36,6% до 29,3%), тоді як в експериментальній групі - вагомим (з 29,3% до 9,8%). Студентів з високим рівнем у контрольній групі стало 26,8% (проти 17,1% на початку), що відбиває значно нижчий зріст, ніж в експериментальній групі. Це порівняння підтверджує ефективність визначених умов і свідчить, що завдання експерименту виконані - значно зріс рівень сформованості педагогічної культури майбутніх учителів у експериментальних групах.



ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило правильність висунутої гіпотези і дало підстави зробити такі висновки.

1. Педагогічна культура майбутнього вчителя є складною соціальною характеристикою особистості, яка відбиває його педагогічну позицію; показником рівня його духовного, морального, інтелектуального розвитку, його знань, умінь, високого професіоналізму, професійно значущих якостей, необхідних для успішного вирішення педагогічних завдань. Педагогічна культура майбутнього вчителя включає сукупність взаємозалежних і взаємопов'язаних компонентів: потребнісно-мотиваційного, духовно-морального, когнітивного й діяльнісно-практичного.

2. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя детерміновано низкою дидактичних умов: здійснення «наскрізного» підходу до вирішення проблеми, тобто коли вона розглядається як головна мета і результат педагогічної підготовки та має системний і поетапний характер; унесення культурологічних і культуротворчих елементів до змісту дисциплін педагогічного циклу; мобілізація потенційних можливостей педагогічних дисциплін і педагогічної практики з орієнтацією на модель учителя високої педагогічної культури; розвиток у майбутніх учителів чіткої позитивної установки на підвищення рівня культури.

Педагогічна культура вчителя - це системна характеристика, тому її формування в процесі педагогічної підготовки майбутнього вчителя має системний, поетапний характер. Виділено три етапи: на І етапі дається установка на прийняття образу вчителя з високим рівнем сформованості педагогічної культури; на II етапі відбувається формування установки на позицію вчителя-вихователя, оволодіння професійними знаннями й уміннями на високому рівні, розвиток здібностей, удосконалювання особистісних якостей; на III етапі відбувається формування індивідуально-творчого стилю діяльності, гуманістичної педагогічної позиції, установки на самоосвіту й самовиховання, удосконалення вмінь і навичок.

Розроблено й експериментально підтверджено можливі шляхи й засоби формування педагогічної культури майбутнього вчителя, що забезпечують перехід студентів з більш низького на більш високий рівень розвитку педагогічної культури: наявність «наскрізної» програми формування педагогічної культури; використання різноманітних форм і методів роботи, які сприяють розвитку творчої активності студентів та творчого ставлення до педагогічної діяльності; особистісно орієнтований підхід до організації занять; установлення більш тісної взаємодії кафедральної та університетської ланок керівництва процесом формування педагогічної культури майбутнього вчителя як єдиної мети та результату роботи вищого педагогічного навчального закладу; розвиток педагогічної культури викладачів, що забезпечує створення певного культурно-виховного середовища у вищому педагогічному навчальному закладі.

3. Обґрунтовано критерії успішності формування педагогічної культури майбутнього вчителя: потребнісно-мотиваційного компонента - гуманістична педагогічна позиція, інтерес, установка; духовно-морального компонента - професійно-значущі особистісні якості; когнітивного компонента - професійні знання; діяльнісно-практичного компонента - педагогічні здібності, уміння та навички. Ці критерії відображають сутність характеристики педагогічної культури майбутнього вчителя й використані для визначення рівнів її сформованості (високий, середній, низький).

4. Доведено можливість формування високого рівня педагогічної культури майбутнього вчителя. В експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем зросла з 12,2% до 48,8%; у той час, як зменшилася кількість студентів з низьким рівнем з 29,3% до 9,8%; у контрольній групі відповідно: із 17,1% до 26,8% і з 36,6% до 29,3%, тобто ці результати не настільки значні.

Розроблено й експериментально апробовано: спецпрактикум «Основи педагогічної культури майбутнього вчителя»; науково-методичні рекомендації «Умови формування педагогічної культури», які можуть бути використані в практичній діяльності викладачів вищих і середніх спеціальних педагогічних навчальних закладів, у системі післядипломної освіти, у процесі роботи з учителями загальноосвітньої школи; матеріали для педагогічного тренінгу; проводилася робота творчої майстерні вчителя та педагогічного гуртка.

Проведене дослідження показало, що проблема формування педагогічної культури майбутнього вчителя вимагає подальшого наукового пошуку. Становить інтерес дослідження формування педагогічної культури майбутнього вчителя в процесі його професійної підготовки в цілому; у процесі самостійної педагогічної діяльності, а також специфіка формування окремих компонентів педагогічної культури.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Сидоренко Т.Д. Суміжні мистецтва як засіб формування педагогічної культури майбутнього вчителя музики / Т.Д. Сидоренко // Теорія і практика педагогічного процесу: зб. наук. праць. - Харків, 2000. - С. 125-132.

2. Сидоренко Т.Д. Самовиховання як компонент педагогічної культури майбутнього вчителя / Т. Д. Сидоренко // Рідна школа. - 2000. - №9. - С. 38-40.

3. Сидоренко Т.Д. Творчість у діяльності вчителя / Т.Д. Сидоренко // Рідна школа. - 2001. - №5. - С. 55-57.

4. Сидоренко Т.Д. Надпредметна пошукова діяльність як засіб формування педагогічної культури майбутніх учителів / Т.Д. Сидоренко // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія «Педагогіка і психологія»: зб. статей. - Ялта, 2004. - Вип. 6. - Ч. 2. - С. 160-164.

5. Сидоренко Т.Д. Впровадження кредитно-модульної системи навчання як відображення гуманістичної парадигми сучасної освіти / Т.Д. Сидоренко // Стан проблеми та перспективи інтеграції України у Європейському освітньому і науковому просторі: матеріали Міжнародної наукової конференції 12-15.04.2005 р., Ужгород (Україна), Сніна (Словаччина). - Ужгород, 2005. - С. 28-31.

6. Сидоренко Т.Д. Сутність, структура та зміст педагогічної культури студентів музично-професійної освіти / Т.Д. Сидоренко // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія «Педагогіка і психологія»: зб. статей. - Ялта, 2006. - Вип. 2. - С. 88-94.

7. Сидоренко Т.Д. Підготовка вчителя музики до реалізації навчальної взаємодії з учнями / Т.Д. Сидоренко // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. - К, 2006. - Вип. 29. - С. 269-274.

8. Сидоренко Т.Д. Проблема формування у школярів пізнавального інтересу до музичних занять / Т.Д. Сидоренко // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць / редкол.: В.К. Буряк (гол. ред.) та ін. - Кривий Ріг, 2007. - Вип. 18, спец.: Мистецько-педагогічна освіта. - Ч. 2. - С. 127-133.

9. Сидоренко Т.Д. Структура педагогічної культури майбутнього вчителя музики / Т.Д. Сидоренко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 14 «Теорія і методика мистецької освіти»: зб. наук. праць. - К.: НПУ, 2007. - Вип. 5 (10). - С. 32-34.

10. Сидоренко Т.Д. Підготовка майбутнього вчителя до педагогічної творчості / Т.Д. Сидоренко // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць / гол ред. проф. В.К. Буряк. - Кривий Ріг: КДПУ, 2008. - Вип. 21. - С. 450-456.

11. Сидоренко Т.Д. Гуманістична педагогічна позиція як вираз його педагогічної культури / Т.Д. Сидоренко // Вища освіта України. - Дод. 4. - Т. ІІІ (15) - 2009. - Тематичний вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору - С. 540-545.

12. Сидоренко Т.Д. Інформальна освіта як джерело формування педагогічної культури майбутнього вчителя / Т.Д. Сидоренко // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / за заг. ред. В.І. Євдокимова, О.М. Микитюка. - Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди, 2010. - Вип. 33. - С.136-142.

13. Сидоренко Т.Д. Педагогічні умови формування педагогічної культури студентів / Т.Д. Сидоренко // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць / гол. ред. проф. В.К. Буряк. - Кривий Ріг: КДПУ, 2010. - Вип. 28. - С. 305-314.

В інших наукових виданнях:

14. Сидоренко Т.Д. Особистісна культура вчителя / Т.Д. Сидоренко // Придніпр. наук. вісник. - 1998. - №70. - С. 61-66.

15. Сидоренко Т.Д. Сутність педагогічної культури / Т.Д. Сидоренко // Придніпр. наук. вісник. - 1998. - №103 (170). - С. 16-24.

16. Сидоренко Т.Д. В.О. Сухомлинський про педагогічну культуру вчителя / Т.Д. Сидоренко // Зб. наук. та наук.-метод. праць кафедри педагогіки та психології КДПУ / за ред. проф. В.К. Буряка. - Кривий Ріг, 2002. - Вип. 1. - С. 53-57.

17. Сидоренко Т.Д. Педагогічна спрямованість як основа формування педагогічної культури майбутнього вчителя / Т.Д. Сидоренко // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць / гол. ред. В.К. Буряк. - Кривий Ріг, 2003. - Вип. 5. - С. 282-287.

18. Сидоренко Т.Д. Діагностика рівня сформованості педагогічної культури майбутніх учителів / Т.Д. Сидоренко, З.І. Ступак // Проблеми оновлення змісту початкової освіти на сучасному етапі реформування школи: зб. наук.-метод. праць кафедри педагогіки і психології КДПУ / гол. ред. В.К. Буряк. - Кривий Ріг, 2003. - Вип. 2.- С. 47-53.

19. Сидоренко Т.Д. Мовленєве мистецтво вчителя як складова його педагогічної культури / Т.Д. Сидоренко // Проблеми оновлення змісту початкової освіти на сучасному етапі реформування школи: зб. наук.-метод. праць кафедри педагогіки і психології КДПУ / за ред. В.К. Буряка. - Кривий Ріг, 2005. - Вип. 3. - С. 171-179.

20. Сидоренко Т.Д. Педагогічна культура вчителя у поглядах науковців та сучасних студентів / Т.Д. Сидоренко // Культура - Мистецтво - Освіта: наук.-метод. зб. - Вип. 1 / редкол.: В.В. Бєлікова, І.В. Могілей, О.І. Шрамко. - К.: Гроно, 2005. - С. 14-23.

21. Сидоренко Т.Д. Принцип наступності в діяльності дошкільного закладу та початкової школи / Т.Д. Сидоренко // Славянская педагогическая культура. - 2005. - №4. - С. 161-163.

22. Сидоренко Т.Д. Навчальна діяльність як засіб формування педагогічної культури майбутнього вчителя / Т.Д. Сидоренко // Славянская педагогическая культура. - 2007. - №6. - С. 117-120.

23. Сидоренко Т.Д. Формування педагогічної культури студентів у процесі проведення спецпрактикуму / Т.Д. Сидоренко // Межкультурный диалог: традиции, формы, практика в поликультурном образовательном пространстве Русского Севера: материалы Второго открытого информационного форума «Межкультурный диалог: традиции, формы, практика в поликультурном образовательном пространстве Русского Севера» (23-25 сентября 2008 года). - Вып. 2 / Федерал. агентство по образованию, ГОУВПО «КГПУ», КРОО «Межвузовский центр межнационального общения и патриотического воспитания» ; [под ред. А.М. Федорова, Н.М. Конжиева, Н.Н. Дубининой]. - Петрозаводск: Изд-во КГПУ, 2008. - С. 200-208.

Матеріали конференцій:

24. Сидоренко Т.Д. Концептуальна модель психологічної допомоги керівникам у підвищенні якості персоналу / Т.Д. Сидоренко, Л.О. Гапоненко, З.І. Мірошник // Менеджмент організацій і управління людськими ресурсами: зб. статей. - Ялта, 2005. - Вип. 3. - С. 82-93.

25. Сидоренко Т.Д. Методологічна культура майбутнього вчителя як складова його педагогічної культури / Т.Д. Сидоренко // Професіоналізм педагога (Європейський вибір України): матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Професіоналізм педагога (Європейський вибір України)», 21-23.09.2005, м. Ялта. - Ялта: РВВ КГУ. - С. 172-178.

Науково-методичні праці:

26. Сидоренко Т.Д. Умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя / Т.Д. Сидоренко // Науково-методичні рекомендації до вивчення спецпрактикуму «Основи педагогічної культури майбутнього вчителя» (для студентів та викладачів вищих педагогічних навчальних закладів) - Кривий Ріг, 2008. - 76 с.



АНОТАЦІЇ

Сидоренко Т.Д. Дидактичні основи формування педагогічної культури майбутнього вчителя. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - Теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет. - Кривий Ріг, 2011.

...