Організаційно-педагогічні умови підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічних навчальних закладах

Дослідження організаційно-педагогічних умов підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному навчальному закладі. Аналіз компонентів конкурентноздатності інженера-педагога, критеріїв і рівнів готовності фахівця до професійної діяльності.

Рубрика Педагогика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 11.08.2015
Размер файла 59,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

УДК 378.371

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОГО ФАХІВЦЯ В ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 - теорія і методика

професійної освіти

Романовська Олена Олександрівна

  • Харків - 2011
  • Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків), Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Навчально-науковий інститут педагогіки та психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти НАПН України, завідувач відділу гуманітарної освіти;

кандидат педагогічних наук, професор Пономарьова Галина Федорівна, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, ректор.

Захист відбудеться «26» травня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м. Харків, 61002.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (вул. Блюхера, 2, ауд. № 216-В, м. Харків, 61168).

Автореферат розісланий «23» квітня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У ситуації економічної нестабільності, зникнення цілої низки професій зростає роль професій інженерно-педагогічного профілю. Сьогодні професійно-технічна освіта потребує фахівців, здатних забезпечити не просто функціонування професійно-технічних навчальних закладів, а й їх конкурентоспроможність. Підготовка саме таких фахівців є пріоритетним завданням, ураховуючи кризу демографічного характеру.

Особливого значення набуває підготовка висококваліфікованого конкурентноздатного інженера-педагога, готового до здійснення ефективної професійної діяльності. Конкурентноздатний фахівець ? це працівник-професіонал, який уміє досягати кращих результатів, спроможний на ринку праці запропонувати себе як товар і в якому зацікавлені працедавці. Саме в такому фахівцеві сьогодні є потреба як у системі професійно-технічної освіти, так і у держави. Це можливо лише у тому випадку, коли випускник здатний витримати конкуренцію на ринку праці, досягти успіху в професійній кар'єрі, тобто оволодіти конкурентноздатністю, що забезпечує кар'єрне зростання (викладач спеціальних дисциплін, майстер виробничого навчання ? заступник директора, директор).

В умовах розширення академічних свобод, самостійності, варіативності й альтернативності змінюється стратегія підготовки фахівців: їх необхідно готувати відповідно до потреб діяльності регіону, потреб працедавців, запитів суб'єктів ринкових відносин, подолання суперечності між теорією і реальним життям. Сьогодні людина повинна психологічно готуватися до необхідності швидко опановувати навички й виконувати різні функції, тобто бути універсальним працівником. Ринок праці визначає, що головним стає не кількість знань, що, звичайно, важливо, а здатність вирішувати проблеми, уміти виявляти себе в непередбачених ситуаціях. Отже, для конкурентноздатності молоді необхідні інструментальні знання, практичні навички й прагматичне мислення.

Проте в законодавчо-нормативних документах у галузі вищої освіти, у державних стандартах, у тому числі і тих, що стосуються інженерно-педагогічних спеціальностей, поняття «конкурентноздатний фахівець» не знайшло свого відбиття.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблемі обґрунтування змісту й організаційних форм підготовки викладачів спеціальних дисциплін та інструкторів виробничого навчання постійно приділяли увагу І.Анкудінов, С.Барбашов, С.Гайсинович, І.Каїров, С.Купідонов та ін.

Дослідженню питань, пов'язаних зі змістом, шляхами, формами професійної підготовки фахівців, присвячені праці С.Артюха, С.Батишева, Г.Васяновича, В.Гриньової, Г.Зборовського, Е.Зеєра, Р.Карпової, О.Коберника, О.Коваленко, В.Ложкіної, П.Лузана, В.Манько, Н.Ничкало, А.Пастухова, О.Пєхоти, Г.Пономарьової, О.Романовського та ін.; психологічні проблеми відображені в працях Н.Кузьміної, Т.Кудрявцева, І.Лобача та ін.

У працях Б.Алішева, С.Диріна, Г.Ібрагімова, О.Філатова, Д.Чернилевського та інших зроблено спроби розкрити суть поняття «конкурентноздатний фахівець».

Однак у працях учених зовсім не обґрунтовано умови підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному навчальному закладі.

Як свідчить аналіз результатів анкетування 364 студентів І-ІV курсів Української інженерно-педагогічної академії, більшість із них не мають уявлення про конкурентноздатного інженера-педагога. Так, 51,6% респондентів відповіли, що вперше чують про таке поняття, 36,7% висловили припущення, що конкурентноздатним можна вважати фахівця, який затребуваний на ринку праці. Ці студенти назвали вміння, які необхідні інженеру-педагогу в сучасних соціально-економічних умовах: 27% вказали на вміння адаптуватись до нових умов у системі освіти; 13% - вміння презентувати себе, 14% - вміння приймати нестандартні рішення. На запитання про правильність вибору навчального закладу 63,2 % студентів відповіли, що вибір зробили усвідомлено і правильно, 27,5% ще не визначилися, а 5,2 % вважають, що зробили неправильний вибір. Проте лише 27% респондентів змогли розкрити суть інженерно-педагогічної професії. Це переважно студенти 4 курсу.

Вивчення досвіду організації професійно-технічної освіти, стану ринку праці, затребуваності фахівців, їхньої конкурентноздатності дозволило виявити низку суперечностей, невідповідностей, що пояснює необхідність їх інтерпретації і пошуку способів подолання: між сучасними вимогами ринку праці фахівців інженерно-педагогічного профілю та обмеженими можливостями їх задоволення сучасною системою ПТНЗ; необхідністю підвищення якості професійної освіти фахівців інженерно-педагогічного профілю та недостатньою розробленістю методології, теорії й технологій її досягнення; потребами особистості в інтелектуальному, культурному й професійному розвитку, що забезпечує її конкурентноздатність на ринку праці, та обмеженістю їх задоволення в умовах інженерно-педагогічного ВНЗ. Виявлені суперечності свідчать про те, що перед педагогічною наукою постала проблема, пов'язана з теоретичним і практичним обґрунтуванням процесу формування конкурентноздатності випускників інженерно-педагогічних ВНЗ.

Все це створює підстави для вдосконалення підготовки майбутніх фахівців у вищих інженерно-педагогічних навчальних закладах.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня розробленість, необхідність вирішення означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Організаційно-педагогічні умови підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічних навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії 5-7 «Теоретичні та методичні основи педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти» (протокол №16 від 16.06.2004 р.). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 16 від 27.05.2008 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 28.10.2008 р.).

Мета дослідження - виявити вплив упровадження теоретично обґрунтованих і експериментально перевірених організаційно-педагогічних умов на підвищення готовності конкурентноздатного фахівця до професійної діяльності.

Мета дослідження визначила такі завдання:

1. На основі аналізу наукової літератури розкрити суть інженерно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців; уточнити суть поняття «конкурентноздатність»; виділити компоненти конкурентноздатності інженера-педагога.

2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови, які забезпечують процес підготовки конкурентноздатного фахівця.

3. Уточнити критерії і показники рівнів готовності конкурентноздатності фахівця до професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки фахівців в інженерно-педагогічних навчальних закладах до професійної діяльності.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови підготовки конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному навчальному закладі до професійної діяльності.

Відповідно до мети і предмета було висунуто припущення про те, що процес підготовки конкурентноздатного інженера-педагога буде більш ефективним, якщо науково обґрунтувати такі педагогічні умови: розвиток мотивації оволодіння професією на основі системи професійно орієнтованих знань, включення в професійно орієнтовану діяльність з метою розвитку професійних якостей і вмінь, організація педагогічної рефлексії з метою формування конкурентноздатності майбутніх інженерів-педагогів та розроблення механізмів їх реалізації.

Відповідно до визначених завдань і гіпотези було використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; систематизація теоретичних даних з метою визначення основних питань, порівняльний аналіз, моделювання професійної діяльності;

емпіричні: вивчення вітчизняного та закордонного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців педагогічного, інженерно-педагогічного профілю, опитування, спостереження, анкетування, самооцінка для подальшого аналізу досліджуваних явищ; педагогічний експеримент для підтвердження гіпотези дослідження;

статистичні: кількісний та якісний аналіз даних з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів та графічне їх відображення).

Експериментальна база: дослідження проводилось в Українській інженерно-педагогічній академії. Експериментальною роботою було охоплено 368 студентів.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

· вперше обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які сприяють підготовці конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному навчальному закладі (розвиток мотивації оволодіння професією на основі системи професійно орієнтованих знань, включення в професійно орієнтовану діяльність з метою розвитку професійних якостей і вмінь, організація педагогічної рефлексії з метою формування конкурентноздатності майбутніх інженерів-педагогів); виділено компоненти конкурентноздатності інженера-педагога: мотиваційно-когнітивний (передбачає професійно спрямовану орієнтацію і мотивацію навчально-професійної діяльності, мотивацію досягнення, високий рівень домагань, потребу в саморозвитку і оволодінні професією, а також систему професійних знань), особистісно-діяльнісний (містить особистісні якості й уміння) і рефлексивно-оцінний (передбачає самооцінку, самоконтроль і самоаналіз, управління саморозвитком і професійним зростанням, саморегуляцію поведінки й діяльності);

· уточнено поняття «інженерно-педагогічна підготовка» як інтегрованого процесу формування в інженера-педагога професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей з метою застосування їх як в інженерній діяльності, так і в педагогічній, формування особистості, здатної до ефективної самореалізації в професійній сфері, до виконання повного спектру професійно-освітніх функцій у сучасних умовах ринкових відносин; «конкурентноздатності» як інтегральної характеристики особистості майбутнього інженера-педагога, що виявляється в сукупності особистісних і професійних якостей, а також професійно спрямованих знань і вмінь, орієнтацій, що визначають успішність професійної діяльності щодо її організації в умовах вимог і запитів роботодавців і ринку праці; критерії (мотиваційний, функціональний, рефлексивний) і показники рівнів (високий, середній, низький) готовності конкурентноздатності фахівця до професійної діяльності;

· подальшого розвитку набули зміст і засоби професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Практична значущість дослідження визначена тим, що внесено зміни й до-повнення у зміст лекційних і практичних занять з педагогічних дисциплін, підготовлено навчально-методичні матеріали з досліджуваної проблеми для викладачів та студентів; обґрунтовані теоретичні положення й висновки створюють передумови для наукового забезпечення практики підготовки конкурентноздатного фахівця інженерно-педагогічного профілю. Отримані результати дозволяють не тільки представити психолого-педагогічні особливості формування конкурентноздатності майбутнього фахівця інженерно-педагогічного профілю, але й управляти процесом професійного становлення фахівців. Створений комплекс діагностичних методик, виявлені критерії й показники сформованості конкурентноздатності майбутнього фахівця дозволяють розширити методичний арсенал викладачів та підвищують якість підготовки фахівців, що відповідає вимогам і запитам роботодавців.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Української інженерно-педагогічної академії (довідка про впровадження № 107-109-662 від 24.09.2010 р.), Кримського національного інженерно-педагогічного університету (довідка про впровадження № 01.1-08/825 від 05.10.2010 р.), Харківської національної академії міського господарства (довідка про впровадження № 05-321/1 від 11.10.2010 р.), Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка про впровадження № 01-1490/06-09 від 07.10.2010 р.), Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (довідка про впровадження № 66-08-324/499 від 04.10.2010 р.).

Теоретичні й методичні результати дослідження можуть бути використані з метою вдосконалення змісту практичних занять з циклу педагогічних дисциплін; під час написання студентами курсових, дипломних і магістерських робіт у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації інженерно-педагогічного профілю; у процесі організації педагогічної практики в професійно-технічних навчальних закладах та підвищення кваліфікації фахівців та керівників системи професійно-технічної освіти.

Вірогідність та обґрунтованість основних положень і результатів дослідження забезпечуються методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці, відповідністю методів дослідження його меті й завданням, експериментальною перевіркою гіпотези; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, а також позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дослідження, у виступах на міжнародних, усеукраїнських, регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, 2008); XLII наукова-практична конференція науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників УІПА (Харків, 2008); «Принципи інтеграції кредитно-модульної та мультимедійних технологій навчання в умовах входження вищої школи України до європейського освітнього простору» (Харків, 2008); «Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес» (Харків, 2009); «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, 2009); «Ольвійський форум-2009: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2009).

Основні положення, висновки та результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри педагогіки та методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 3 від 10.09.2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 18 одноосібних публікаціях, із них 12 - у провідних наукових фахових виданнях, 6 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (250 найменувань, із них 3 - іноземною мовою), 8 додатків, 12 рисунків (на 5 сторінках), 11 таблиць (на 4 сторінках). Загальний обсяг роботи - 235 сторінок (156 - основний текст).

основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання; методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання формування конкурентноздатного фахівця у процесі інженерно-педагогічної підготовки» - на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито суть інженерно-педагогічної підготовки майбутнього фахівця, уточнено суть поняття «конкурентноздатність особистості майбутнього інженера-педагога», теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування конкурентноздатності студентів.

Аналіз наукової літератури з проблем інженерно-педагогічної освіти дозволив визначити поняття «інженерно-педагогічна підготовка» як інтегрованого процесу формування в інженера-педагога професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей з метою застосування їх як в інженерній діяльності, так і в педагогічній, формування особистості, здатної до ефективної самореалізації в професійній сфері, до виконання повного спектру професійно-освітніх функцій у сучасних умовах ринкових відносин.

У дослідженні з'ясовано, що сьогодні освіта і ринок праці є взаємопов'язаними, що потребує спрямування освіти на формування особистості, здатної до конкуренції, яка сьогодні є невід'ємним складником суспільного життя.

Конкуренція - це суперництво між виробниками товарів і послуг за ринок збуту, завоювання певного сегмента ринку, це змагання за максимальне збільшення власних переваг у володінні обмеженими благами: конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів професійної діяльності, супроводжується їхнім взаємним розвитком, зміною їхньої поведінки, діяльності, відносин, установок.

Конкурентноздатність - це комплексна характеристика конкуруючого суб'єкта, що виявляється в здатності відповідати потребам ринку праці й витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам. Конкурентноздатність може виявлятися тільки в конкуренції.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в соціології конкурентно-здатність трактується як основа стабільності суспільства (Н.Мухамеджанова); як синтез інтегрально характеризуючих її здібностей і особистісних якостей, що забезпечують успішну соціалізацію в суспільстві й активну адаптацію на ринку праці (А.Флієр); як утворення, що формується впродовж життя людини, обумовлене соціальним впливом (О.Душкіна); як уміння бачити довгострокову перспективу (Дж. Найсбіт).

У психології конкурентноздатність розуміється як здатність передбачати, оновлювати й використовувати всі можливості для розвитку (Л.Мітіна); продукувати інноваційні ідеї, теорії, технології, сприяти успішному розвитку суспільства (І.Ладанов, В.Пронніков); вирішувати проблеми шляхом зіставлення, зіткнення, узгодження, взаємозбагачення предметних позицій взаємодіючих партнерів (Т.В. Куприянова); як комплексна властивість, що має свої ресурси: вік, психофізичне здоров'я, зовнішність, здібності, рівень інтелекту, запас енергії, а також моральні складники: систему цінностей, вірувань, особистих обмежень тощо (Б.Паригін).

У педагогічних дослідженнях конкурентноздатність за своєю сутністю асоціюється з успішністю людини як у професійній, так і в особистісній сферах. Дане поняття співвідноситься в науковій літературі з такими категоріями, як професійна компетентність (М.Чошанов, М.Lіnard, F.Rope), соціальна компетентність (В.Масленнікова, П.Осипов, Т.Трегубова та ін.), особистісна компетентність (Є.Бондаревська, О.Гребенюк, Ю.Орлов та ін.). Розглядається суть конкурентноздатності фахівця як готовність до участі в конкуренції, що ґрунтується на професійно-особистісних, індивідуально-особистісних та духовно-моральних ресурсах.

Конкурентноздатний фахівець розглядається не лише як «продукт виробництва» навчального закладу, але і як особистість, що володіє певними якостями; береться до уваги не тільки високий рівень результатів його діяльності, але й здатність вистояти й перемогти в конкурентній боротьбі.

Конкурентноздатність розкривається через пріоритетні, стрижневі якості особистості: чіткість цілей і ціннісні орієнтації, працьовитість, творче ставлення до справи, здатність до ризику, незалежність, лідерство, прагнення до неперервного саморозвитку, стресостійкість, прагнення до неперервного професійного зростання й високої якості продукту своєї праці (В.Андрєєв).

Отже, вчені згодні з тим, що конкурентноздатність особистості - це інтегральна характеристика, яка становить собою сукупність якостей особистості, що визначають її здатність здійснювати певну діяльність ефективніше за інших, тим самим вигідно відрізняє її від інших учасників конкуренції.

У дисертації поняття «конкурентноздатність» уточнено і визначено як інтегральну характеристику особистості майбутнього інженера-педагога, що виявляється в сукупності особистісних і професійних якостей, а також професійно спрямованих знаннях і уміннях, орієнтаціях, що визначають успішність професійної діяльності щодо її організації в умовах вимог і запитів роботодавців та ринку праці.

У дослідженні виділено такі компоненти конкурентноздатності інженера-педагога: мотиваційно-когнітивний, особистісно-діяльнісний і рефлексивно-оцінний. Сутнісна характеристика кожного зі структурних компонентів конкурентноздатності дозволяє розкрити взаємозв'язок між ними, визначити роль кожного в процесі формування конкурентноздатності майбутніх фахівців у процесі навчання у ВНЗ.

Мотиваційно-когнітивний компонент передбачає професійно спрямовану орієнтацію й мотивацію навчально-професійної діяльності, мотивацію досягнення, високий рівень домагань, потребу в саморозвитку й оволодінні професією, а також систему професійних знань: знання про професію і її особливості, постійне навчання й відновлення своїх знань; наявність абстрактного, системного й економічного мислення та його гнучкість, знання психологічних аспектів бесід з роботодавцем, знання про професійну діяльність, затребуваність професії інженера-педагога на ринку праці, усвідомленість значущості планування й здоров'я.

Особистісно-діяльнісний компонент містить особистісні якості, які можна звести в такі групи: а) ділові якості (професійна сфера): мобільність, дисциплінованість, активність, працьовитість, прагматичність, заповзятливість; б) якості, що характеризують ставлення до інших людей (сфера взаємодії між людьми, сфера спілкування): доброзичливість, товариськість, відвертість, колективізм; в) якості, що характеризують ставлення до життя (емоційна сфера): життєрадісність, всебічна розвиненість, оптимізм, захопленість; г) індивідуальні якості, що підвищують самооцінку (сфера власного «я»): самостійність, принциповість, оригінальність, організованість, ризикованість. Ці якості можна розглядати як супутні конкурентноздібності, тому що в сприятливих ринкових умовах вони допомагають успішному здійсненню планів, досягненню поставлених цілей, а в стресових ситуаціях - виживанню молодих людей.

Уміння інтелектуального, комунікативного, регулятивного, організаторського й дослідницького характеру, що визначають успішність конкурентноздатної поведінки, дозволяють студентам ефективно опановувати обрану професію та здійснювати в майбутньому професійну діяльність: а) аналізувати ситуацію і робити адекватні висновки; б) здійснювати творчий підхід до будь-якої справи, доводити її до кінця, складати резюме, здійснювати самопрезентування, вести діалог і переговори, спілкуватися з роботодавцем; в) працювати на комп'ютері й користуватися базами даних; г) бути самостійним, комунікабельним, толерантним; д) мати гідний зовнішній вигляд; е) швидко адаптуватися в новому соціальному середовищі; ж) виконувати дослідницьку роботу.

Рефлексивно-оцінний компонент передбачає самооцінку, самоконтроль і самоаналіз, управління саморозвитком і професійним зростанням, саморегуляцію поведінки й діяльності. На основі розвинених умінь рефлексивного характеру (спостереження за собою, своєю діяльністю та способами її здійснення, самостійне планування, організація процесу пізнання, здійснення контролю і оцінки отриманих результатів). Рефлексивні процеси спрямовані на розвиток самосвідомості, на осмислення та орієнтацію дій суб'єкта (інтелектуальна рефлексія), на самоаналіз, самоорганізацію себе, свого стану - внутрішніх психічних актів, свого цілісного «Я» (особистісна рефлексія) та через осмислення (аналіз) людиною особистості та діяльності партнера по сумісній діяльності, взаємовідображення суб'єктами один одного (міжособистісна рефлексія).

Формування виділених компонентів конкурентноздатності інженерів-педагогів має здійснюватися систематично, послідовно і паралельно у процесі оволодіння студентами циклом педагогічних і професійних дисциплін.

У дослідженні теоретично розроблено комплекс організаційно-педагогічних умов ефективного формування конкурентноздатності у процесі професійної підготовки студентів в інженерно-педагогічному ВНЗ.

Перша умова - розвиток мотивації оволодіння професією на основі системи професійно орієнтованих знань - передбачає розвиток інтересу студентів до навчання, зокрема не тільки до певної лекції, семінару тощо, але і до процесу здобуття знань під час створення ситуацій інтересу; мотивацію професійної та навчальної діяльності; прагнення до досягнення успіху; формування ставлення до майбутньої професійної діяльності як особистісної і соціальної цінності, усвідомлення значущості формування особистісних якостей і вмінь, формування потреби в професійному зростанні. Також реалізація цієї умови передбачає оволодіння майбутніми інженерами-педагогами системою знань про факти, явища, категорії, закономірності, принципи і методи педагогічної науки, знання методики проведення навчального заняття з педагогічних і технічних дисциплін, способів вирішення нестандартних ситуацій залежно від змінних умов, що стимулюють до пошуково-дослідницької діяльності; збагачення змісту освіти навчальною інформацією, орієнтованою на формування конкурентноздатності фахівця.

Друга умова - включення у професійно орієнтовану діяльність - забезпечує формування професійних умінь і якостей вирішувати професійні завдання на рівні інновацій і творчості під час як навчальних занять з педагогічних та інженерних дисциплін, так і проходження педагогічних практик; оволодіння професійними функціями, загальногромадянськими і організаторськими якостями на основі конструктивного професійного і міжособистісного спілкування; вирішення ситуацій «подолання труднощів», ситуацій «досягнення успіху» в контексті загальногуманітарних і загальнопрофесійних дисциплін; ситуацій довіри і співробітництва. Професійно орієнтована діяльність містила обмін інформацією з метою розроблення стратегії та оригінальних способів вирішення професійних проблем, а також планування діяльності, спрямованої на виконання певного завдання, спонукаючи студентів до виявлення або розвитку вмінь і якостей.

Третя умова - організація педагогічної рефлексії з метою формування конкурентноздатності майбутніх інженерів-педагогів передбачає оцінку й аналіз власних професійних дій. Рефлексивні вміння, що формуються завдяки цій умові, пов'язані з контрольно-оцінною діяльністю інженера-педагога, що спрямована на самого себе, саморегуляцію поведінки й діяльності, усвідомлення та оцінку навчальних і професійних дій, актуалізацію особистісних якостей, що відображають конкурентноздатність, розвиток здібності проектувати свій професійний розвиток; усвідомлення себе як суб`єкта навчально-професійної діяльності.

Отже, теоретичне обґрунтування суті організаційно-педагогічних умов, що сприяють ефективному формуванню конкурентноздатності у процесі професійної підготовки студентів в інженерно-педагогічному ВНЗ, створило передумови для їх впровадження в навчально-виховний процес вищих інженерно-педагогічних навчальних закладів.

У другому розділі - «Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов, що забезпечують конкурентноздатність майбутніх фахівців» - розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту, аналізуються його результати.

Пілотажним дослідженням було охоплено 80 студентів саме IV курсу різних факультетів Української інженерно-педагогічної академії. Такий вибір був обумовлений тим, що на І-ІІІ курсах у студентів нерідко виникає питання про правильний вибір ВНЗ, спеціальності, майбутньої професії. До кінця ІІІ курсу остаточно з'ясовується питання професійного самовизначення. У цей час в окремих випадках студенти приймають рішення щодо уникнення в майбутньому роботи за спеціальністю. IV курс передбачає перше реальне знайомство зі спеціальністю у період проходження практики, коли відбувається переоцінка студентами багатьох життєвих цінностей, а перспектива близького закінчення ВНЗ формує чіткі практичні установки на майбутню професійну діяльність.

Майже 90% опитаних студентів визначають конкурентоздатність як здатність фахівця конкурувати з іншими, виділятися серед них, завдяки чому працедавець віддасть перевагу саме йому.

Серед якостей особистості, які притаманні сучасному інженеру-педагогу, 86,25% студентів виділили наполегливість, 80% - ініціативність; 85% студентів вважають, що конкурентноздатний фахівець може легко пристосуватися до швидкозмінних ринкових умов (здібність до самоосвіти); розвинений інтелектуально, самостійний, уміє брати на себе відповідальність і ініціативу, володіє професійними знаннями; це фахівець, який має змогу конкурувати у своїй сфері на основі здобутих знань, фізичних можливостей, моральних принципів, уміє вступати в гідне суперництво і бути лідером, толерантно поводиться з колективом групи тощо.

Необхідність вже з І курсу орієнтувати їх на майбутню професію, формувати уявлення про конкурентноздатність фахівця підкреслюють 73% опитаних.

Отримані дані були підґрунтям проведення експериментальної роботи.

Із метою перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент, до якого залучили студентів І-ІV курсів соціально-економічного та енергетичного факультетів Української інженерно-педагогічної академії загальною кількістю 368 осіб. Було сформовано експериментальні групи ЕГ1 - 104 особи і ЕГ2 - 158 осіб, а також одну контрольну групу КГ - 106 осіб.

До групи ЕГ1 увійшли студенти, які вважають необхідністю бути конкурентоспроможним інженером-педагогом, мали первинні уявлення про майбутню професійну діяльність, наявні певні професійні вміння та якості. До групи ЕГ2 увійшли студенти, які мали фрагментарне уявлення про професію інженера-педагога й не були задоволені вступом до Української інженерно-педагогічної академії, вважали, що це не остаточний вибір професії.

На констатувальному етапі експерименту на основі результатів спостережень за навчальною діяльністю студентів, анкетування, експертних оцінок, відповідно до критеріїв (мотиваційного, функціонального і рефлексивного) було встановлено початковий стан сформованості готовності студентів до професійної діяльності.

Формувальний етап експерименту був спрямований на виявлення впливу організаційно-педагогічних умов на формування конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічних навчальних закладах: у групі ЕГ1 були реалізовані в комплексі три організаційно-педагогічні умови. У групі ЕГ2 , крім зазначених умов, було запроваджено спецкурс «Підготовка конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному ВНЗ».

Під час реалізації першої умови - розвиток мотивації оволодіння професією на основі системи знань - у групах ЕГ1 та ЕГ2 проводилась така робота.

Формування інтересу, потреби до оволодіння професією інженера-педагога починалося при опануванні дисципліни «Вступ до спеціальності» на 1 курсі, а продовжувалося на 2 курсі при вивченні дисципліни «Методологічні засади професійної освіти», що належить до циклу педагогічних дисциплін.

З метою формування інтересу до професії інженера-педагога викладачі добирали матеріали, факти, приклади професійної діяльності інженерів-педагогів, у процесі роботи з якими розкривалася її суть, а студенти готували реферати і доповіді («Я - майбутній інженер-педагог», «Професія інженера-педагога», «Інженер-педагог - професіонал ХХІ століття»). Обмінюючись думками, студенти визначали, чим ця професія відрізняється від професії педагога, які посади може обіймати інженер-педагог. Спільно під час обговорень визначались якості, які повинні бути сформовані в інженера-педагога, знання й уміння, якими необхідно володіти фахівцю інженерно-педагогічного профілю. Студенти аргументували свої висловлювання, спираючись на інформацію, якою користувалися; у результаті обговорення студенти з`ясовували, що їм не вистачає професійних знань про професійну діяльність інженера-педагога, робили висновки про необхідність оволодіння цими знаннями; студентам давалося завдання знайти із запропонованих варіантів інформацію про те, чому ж виникла необхідність у працівниках інженерно-педагогічної освіти. Тільки після того, коли у студентів було сформовано уявлення про професію інженера-педагога, надавалась інформація про професії, що є затребуваними на ринку праці, особливості професії та професійної діяльності.

Таким чином, проводилась робота щодо розвитку мотиваційно-потребової сфери особистості студента. Однією з провідних потреб була пізнавальна потреба, вона стала основою розвитку пізнавальних інтересів упродовж усього періоду навчання у ВНЗ. З метою активізації пізнавальної діяльності майбутніх інженерів-педагогів у процесі формування конкурентноздатності використовували ділові ігри, які сприяли розвитку вмінь аналізувати ситуацію з точки зору визначення близьких і далеких цілей та умов їх досягнення, самопізнання, давали можливість студенту «приміряти» на себе обраний вид професійної діяльності, допомагали усвідомити, на що він здатний сьогодні (самодіагностичний аспект) та давали інформацію для роздумів на майбутнє. Використовували різні типи ділових ігор, а саме:

· загальнорозвивальні, що не стосувалися майбутньої професійної діяльності, тобто тренінг спілкування, ігри на увагу, пам'ять, винахідливість тощо («Як ми спілкуємось», «Студент майбутнього» тощо);

· ігри, що моделювали окремі аспекти професійної діяльності: ознайомлювальні, що давали уявлення про особливості роботи посадовця, вимоги до нього та співробітників («Людина у світі професій»); пробні, тренінгові, тобто ігри, спрямовані на самопізнання, де студенти випробували себе у професійних ситуаціях і розвивали свої професійні якості («Моя майбутня професія»);

· сюжетно-рольові ігри, що моделювали сам процес професійної діяльності («Мій потенціал як інженера-педагога»), допомагали скласти особистісний професійний план, визначити професійно-життєві перспективи;

· ціннісно-орієнтаційні ігри, що відбивали моральну позицію студентів, на фоні якої відбувається професійна діяльність («Моральний кодекс інженера-педагога», «Професіонали у конкурентній боротьбі»).

Під час виконання студентами професійно спрямованих завдань (наприклад, «Проаналізуйте свій особистісний потенціал майбутнього інженера-педагога (складіть самохарактеристику)») відбувалось емоційне підкріплення майбутньої професійної діяльності (емоційні переживання, виникнення інтелектуальних емоцій, наявність задоволення при порівнянні результатів з поставленою метою, переживання успіху тощо), що позитивно впливало на розвиток інтересу до професійної діяльності інженера-педагога; формувалося позитивне ставлення до спеціальності, бажання та інтерес до здобуття інженерно-педагогічної освіти, обізнаність про спеціальність, уявлення про роль і суть інженерно-педагогічної освіти. Було виявлено, що намітилося зрушення внутрішньоособистісних мотивів студентів, оскільки вони усвідомили важливість професії інженера-педагога, місце працівників даної спеціальності з-поміж інших на ринку праці.

З метою розвитку відповідних мотиваційних установок на професійну діяльність студентам пропонувались для вирішення різноманітні ситуації. Наприклад, впродовж 20 хв. студентам було запропоновано для вирішення сім ситуацій: 1.Через деякий термін роботи фахівець виявив, що в нього немає усталеності до спеціальності, що обрав її несвідомо. 2. Наявна робота не відповідає уяві фахівця про престижність. 3. Не влаштовують відносини в колективі. 4. Неадекватна оцінка керівництвом результатів праці. 5. Ця спеціальність втратила соціальний престиж. 6. Немає перспективи кар'єрного зростання. 7. Потреба в розкритті творчого потенціалу не реалізується. Студентам треба було розглянути можливі виходи із запропонованих ситуацій, використовуючи знання, які вони отримали на лекціях.

Реалізація другої організаційно-педагогічної умови - включення у професійно орієнтовану діяльність з метою розвитку професійних якостей і вмінь - сприяла формуванню професійно значущих якостей і вмінь конкурентноздатного фахівця.

У процесі оволодіння дисциплінами «Методологічні засади професійної освіти» та «Дидактичні основи професійної освіти» студенти вчились усвідомлювати власну діяльність та індивідуальність, а також застосовувати свої знання у нетипових ситуаціях («Як Ви будете діяти, якщо….?», «Самопрезентація», «Самореклама навчального закладу, навчальної групи» тощо); студенти вчилися взаємодіяти з іншими людьми («Я і роботодавець»); забезпечувати орієнтацію на професійну діяльність як на творчий процес, розвиваючи дослідницькі вміння, наприклад, «Провести анкетування учнів ПТНЗ з метою виявлення рівня навчальної успішності та професійного самовизначення. Результати надати у вигляді табличних даних і графіків» тощо.

Розглядаючи проблему формування конкурентноздатного фахівця у процесі професійної підготовки, ми враховували особливу роль викладача в освітньому процесі, адже саме він в умовах конкуренції визначає місце навчального закладу серед інших навчальних закладів. Із цією метою було проведено бесіди і консультації з викладачами, звертаючи особливу увагу на профорієнтаційні моменти їхньої діяльності.

Конкурентноздатність фахівця забезпечують особистісні якості та вміння. Так, було приділено увагу діловим якостям, а саме: важливою є професійна мобільність, що передбачає змінення спеціальності під впливом тих чи інших чинників. Конкурентноздатний фахівець повинен бути професійно мобільним, прагнути до підвищення кваліфікації (студентам було запропоновано вирішення виробничих ситуацій, які виникнуть у них в майбутній діяльності, залучаючи студентів до обмірковування, дискусій, аналізу й прийняття правильних рішень). Недостатня сформованість прагматичності та заповзятливості може гальмувати процес формування конкурентноздатного фахівця, а тому в процесі занять пропонували ситуації, які вимагали негайного прийняття рішень (наприклад, «У ПТНЗ сталася аварія. Запропонуйте шляхи її ліквідації»). Безвідповідальність може стати однією із причин низької конкурентноздатності. Ми вчили студентів приймати рішення у змодельованих ситуаціях ("Проаналізуйте ситуацію….", "Чому це рішення правильне, обґрунтуйте……").

Формувались якості, що характеризують ставлення до інших людей. Вважаємо, що організаторські й комунікативні якості є зовнішнім вираженням діяльності і сутнісним показником успішності професійної діяльності. Володіння ними забезпечує адаптацію майбутніх фахівців до нових умов життєдіяльності. Студенти вчилися вести діалог один з одним, аргументуючи власну точку зору, бути толерантним тощо. Вважаємо, що дані якості й уміння сприяли можливості формування конкурентноздатного фахівця.

Розвивали якості, що характеризують ставлення до життя, а саме: на прикладі життя видатних учених, акторів, героїв війни доводили важливість оптимізму та життєрадісності, захопленості справою тощо, які впливають на успішність діяльності, розвивають уміння доводити справу до кінця та досягати запланованих результатів. Особливо значущим є сьогодні вміння вести здоровий спосіб життя (якість здоров'я). Із цією метою проводились заняття, на яких студенти переконувались у своїй неповторності й унікальності, перевагах здоров'язберігаючих технологій.

Приділили увагу індивідуальним якостям і вмінням, що підвищують самооцінку: студентам пропонувалися завдання на розвиток уміння самопрезентації (наприклад, «Вас призначили директором ПТНЗ. Продумайте, як презентувати себе колективу»), на прийняття самостійних рішень, оригінальність педагогічних проектів тощо.

Нами було введено систему оцінювання, яка розвивала здорову конкуренцію між студентами у навчальних групах.

Ми вчили студентів оволодівати способами управління виробництвами, навчальними процесами та колективами; відповідально ставитися до своїх посадових обов'язків; творчо ставитися до своєї майбутньої професійної діяльності; оперативно переносити свої професійні знання, якості й уміння в нові умови. Із цією метою проводили дискусії, "мозкові атаки", ділові ігри тощо.

Практичне застосування здобутих знань передбачало реалізацію умінь і якостей на педагогічних практиках. Педагогічна практика є найважливішою ланкою в системі професійної підготовки інженера-педагога, що забезпечує застосування системи професійних знань конкурентноздатного фахівця інженерно-педагогічного профілю. Майбутні інженери-педагоги проходять дві педагогічні практики, здійснюючи її як викладачі загальнотехнічних або професійно орієнтованих дисциплін.

Педагогічна практика дозволила перевірити сформованість знань, умінь і якостей конкурентноздатного фахівця в реальних умовах. Так, наприклад, студентам було дано завдання «Проведіть анкетне опитування учнів професійно-технічних навчальних закладів з метою з`ясувати, які організаційні форми їм якнайбільше подобаються і чому. Результати показати у вигляді графіків або діаграм»; завдання щодо підготовки рекламних роликів із презентацією тих навчальних закладів, за якими вони були закріплені. Формування конкурентноздатного фахівця зростає, якщо визначено результат, що заплановано (А.Найн), а тому студенти вчилися планувати результат на педагогічних практиках.

Реалізація третьої організаційно-педагогічної умови - організація педагогічної рефлексії з метою формування конкурентноздатності майбутніх інженерів-педагогів - сприяла оцінюванню власних дій.

Студенти на занятті аналізували правильність поставлених перед собою цілей та причини утруднень в процесі досягання цілей, доказово визначали шляхи усунення утруднень, самостійно аналізували власну діяльність на кожному етапі її здійснення на практичному занятті з дисципліни «Дидактичні основи професійної освіти», аналізували застосування викладачем різних форм контролю, робили висновки про ефективність тієї або іншої форми контролю на даному практичному занятті, із даним складом студентів; аналізували свою діяльність на кожному етапі її здійснення, визначали причини утруднень, за допомогою матеріалів із додаткових джерел визначали методи оцінки, які використовував викладач, відтворювали помилки, допущені ними під час практичного заняття, самостійно шукали і визначали шляхи усунення помилок, фіксували інформацію про власну діяльність у «Карті професійного становлення».

Студенти розробляли професійно орієнтовані завдання, проводячи рефлексію своєї діяльності на практичному занятті. При виконанні таких завдань студенти вдосконалювали рефлексивні та оцінні вміння: аналізували правильність поставлених цілей щодо складених ними завдань, визначали причини утруднень в процесі їх виконання, оцінювали діяльність інших студентів за критеріями, які були розроблені на практичному занятті. Наприклад, студентам було запропоновано з`ясувати суть поняття «рефлексія», а також проаналізувати свою діяльність під час вивчення теми «Методи і засоби навчання»: Що викликало у Вас найбільший інтерес? Які завдання давалися легко? У чому Ви зазнавали найбільших труднощів? У чому причини труднощів, які виникли у Вас? Проаналізуйте, до здійснення яких видів діяльності готові Ви особисто, а також студенти Вашої групи. Використовуючи кваліфікаційну характеристику за своєю спеціальністю, здійсніть самооцінку володіння Вами кожною позицією (за 12-бальною системою). конкурентноздатний інженер педагог професійний

Окрім того, у групі ЕГ2 було запроваджено спецкурс «Підготовка конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічному ВНЗ», основним завданням якого було систематизувати уявлення про знання, уміння та якості конкурентноздатного фахівця.

Програма спецкурсу містила чотири розділи: «Світ інженерно-педагогічної професії», «Конкурентноздатна особистість і професія», «Конкурентноздатний фахівець та вибір професії», «Інженер-педагог - твій вибір професії».

У процесі вивчення матеріалу розділу «Світ інженерно-педагогічної професії» студенти знайомилися з об'єктивними та суб'єктивними умовами вибору професії, поняттями «професія», «спеціалізація», «кваліфікація», «освітній рівень», «освітньо-кваліфікаційний рівень» тощо. Під час опанування цього розділу у майбутніх інженерів-педагогів розвивався стійкий інтерес до оволодіння професією, відбувалося знайомство з базами практик, де може себе реалізувати майбутній інженер-педагог. Вивчення розділу «Конкурентноздатна особистість і професія» спрямовано на розвиток особистісних якостей та умінь, що формують конкурентноздатного фахівця (оволодіння професійними функціями, розвиток якостей виконувати професійні завдання на рівні інновацій та творчості під час як навчальних занять, так і проходження педагогічних практик; загальногромадянські якості; організаторські якості; уміння професійного і міжособистісного спілкування). У розділі «Конкурентноздатний фахівець та вибір професії» ми приділяли увагу таким поняттям, як «конкуренція», «конкурентноздатний фахівець», «уміння, якими має володіти конкурентноздатний фахівець». На обговорення перед студентами виносилися питання: «Який фахівець сьогодні може бути конкурентноздатним?» «Спільне та відмінне в поняттях «фахівець» та «конкурентноздатний фахівець» тощо. Саме при опануванні даного розділу у студентів формувались професійні якості та вміння, що необхідні конкурентноздатному інженеру-педагогу. У розділі «Інженер-педагог - твій вибір професії» студентам пропонувалось здійснити самопрезентацію, що сприяло подальшому розвитку професійних якостей і рефлексивних умінь.

Запровадження спецкурсу показало значні динамічні зміни при формуванні конкурентноздатного фахівця в умовах інженерно-педагогічного навчального закладу.

Контрольний етап експерименту передбачав виявлення ефективності реалізації організаційно-педагогічних умов, які сприяли підвищенню ефективності процесу підготовки до професійної діяльності конкурентноздатного фахівця в інженерно-педагогічних навчальних закладах. Результати статистичної обробки даних про рівні сформованості конкурентноздатності у ЕГ1 і ЕГ2 до та після експерименту, а також в КГ, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Узагальнені результати експериментальної роботи (приріст у %)

Критерії, показники, рівні сформованості готовності конкурентноздатного майбутнього фахівця до професійної діяльності

Групи

ЕГ1

(104 осіб)

ЕГ2

(158 осіб

КГ

(106 осіб)

Мотиваційний критерій:

· високий (яскраво виражене позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності як до особистісної і соціальної цінності; розвинена мотивація до навчальної і професійної діяльності; дуже розвинене прагнення до досягнення успіху, що стимулює активне спонукання до дій; розвинуто мотив досягнення, що виявляється у виборі складних завдань і намаганні їх вирішити);

· середній (позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності як до особистісної і соціальної цінності; достатній рівень мотивації до навчальної і професійної діяльності, розвинене прагнення до досягнення успіху, що стимулює активне спонукання до дій; не завжди виявляється мотив досягнення);

· низький (ставлення до майбутньої професійної діяльності як до особистісної і соціальної цінності ще не сформовано; прагнення до досягнення успіху хитливе; мотив досягнення відсутній).

+ 18,3

+ 22,4

- 40,7

+ 24,6

+27,2

-51,8

+7,2

+16,2

-23,4

Функціональний критерій:

· високий (обсяг і якість знань, умінь і навичок студентів, що відповідають вимогам державного освітнього стандарту; розвинені всі групи особистісних якостей і вмінь, що дозволяють вирішувати професійні завдання на рівні інновацій і творчості);

· середній (достатній обсяг і якість знань, умінь і навичок студентів, що відповідають вимогам державного освітнього стандарту; розвинені особистісні якості й уміння, що дозволяють вирішувати професійні завдання на продуктивному рівні);

· низький (обсяг і якість знань, умінь і навичок студентів, що відповідають вимогам державного освітнього стандарту, недостатній; професійні завдання вирішуються репродуктивним способом).

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.