Формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 371.315.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу

13.00.09 - теорія навчання

Манько Вікторія Анатоліївна

Харків-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Микитюк Олександр Миколайович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри психології та педагогічних технологій;

кандидат педагогічних наук, доцент Бєляєв Сергій Борисович, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, завідувач кафедри педагогіки та психології.

Захист відбудеться «25» травня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Артема, 29, ауд. 216, м. Харків, 61002.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В, м. Харків, 61168.

Автореферат розісланий «21» квітня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним з основних завдань, що стоять перед сучасною школою, є виховання активного ставлення учнів до здобуття знань. У сучасному суспільстві з'являється попит на особистість, здатну до постійного саморозвитку та самовдосконалення, спроможну до швидкого оновлення знань, розширення арсеналу вмінь, навичок, освоєння нових форм діяльності. Поглиблення інтелектуалізації та інформатизації суспільства вимагає оволодіння учнем у процесі навчання не тільки необхідним обсягом знань і вмінь, а й формування особистісних якостей, серед яких особливої значущості набуває ініціативність як внутрішній поштовх до нових видів і форм діяльності.

На цьому наголошується в Національній доктрині розвитку системи освіти України, Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти, у яких одним із пріоритетних напрямів виховання й навчання визначено формування активності, самодіяльності й творчої ініціативи учнівської молоді, утвердження життєвого оптимізму, розвиток позитивного мислення.

Водночас, як свідчать дані пілотажного дослідження, сучасні старшокласники недостатньо ініціативні в навчанні: постійно виявляють ініціативність у навчальному процесі лише 23 % учнів, тоді як 27 % школярів залишаються цілком безініціативними.

Потужний потенціал для формування пізнавальної ініціативності старшокласників мають предмети гуманітарного циклу (зарубіжна література, всесвітня історія, історія України, англійська мова тощо), які значною мірою впливають на емоційно-почуттєву сферу учнів, сприяють формуванню в них активної життєвої й світоглядної позиції, розумінню сенсу життя через освоєння культурних і духовних цінностей, культурних традицій, моделей бажаної поведінки. Однак, за результатами пілотажного дослідження, питанням формування пізнавальної ініціативності учнів під час навчання зазначених предметів приділяється замало уваги.

Проблема формування ініціативності особистості не є новою для педагогічної науки. Її підґрунтя сформувалося ще в давньогрецькі часи. Пізніше до питань формування ініціативного учня зверталися у своїх працях А. Дістервег, Я. Коменський, Н. Крупська, Дж. Локк, А. Макаренко, К. Ушинський, Й. Песталоцці та ін.

Аналіз наукових праць засвідчив, що проблема ініціативності особистості досліджувалась у таких напрямах:

· психологічні особливості ініціативності (Б. Ананьєв, М. Вайсфельд, Е. Ериксон, П. Каптерєв, А. Ковальов, В. Крутецький, П. Левітов, П. Лесгафт, С. Рубінштейн, Б. Теплов та інші);

· специфіка окремих видів ініціативності: дослідницької (О. Подд'яков), культурно-творчої (О. Командишко), соціальної (Т.Коновалова);

· формування ініціативності у різних категорій учнів і молоді: у дитячому віці (О. Подд'яков), молодших школярів (С. Пєтухов), старших школярів (О. Погоніна) і студентів (І. Головінова, О. Трошкін);

· формування ініціативності в окремих видах діяльності, у тому числі: у процесі вивчення історико-суспільних наук (Р. Тімканов), в умовах колективної творчої діяльності (Б. Лєухін, Г. Сорока), у процесі групової роботи (Л. Даровських), у процесі трудового навчання та громадсько-корисної діяльності (А. Паурене, В. Теплинський, Т. Тищенко, О. Цаболова), естетичного виховання (Н. Маклакова), у ситуації навчально-професійної діяльності (Н. Журавльова).

Незважаючи на розроблене в науці теоретико-методичне підґрунтя для розвитку ініціативності особистості, проблема формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання, у тому числі предметів гуманітарного циклу, не була предметом спеціального дослідження.

Актуальність і доцільність розв'язання зазначеної проблеми посилюється низкою виявлених у процесі дослідження суперечностей, зокрема:

· між усвідомленням об'єктивної значущості формування пізнавальної ініціативності старшокласників і низьким рівнем її сформованості в учнів сучасної школи;

· між необхідністю формування пізнавальної ініціативності старшокласників і браком науково обґрунтованої технології забезпечення цього процесу, зокрема під час навчання гуманітарних дисциплін.

Таким чином, актуальність, недостатня теоретична розробленість проблеми та необхідність подолання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу».

Зв'язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає темі наукового дослідження кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних закладах» (РК № 200199004104).

Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 25.12.2006) та узгоджено Радою з координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02. 2007)

Мета дослідження ? визначити вплив реалізації науково обґрунтованої особистісно орієнтованої технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу на сформованість рівнів ініціативності.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з'ясувати сутність пізнавальної ініціативності старшокласників і розкрити зміст її структурних компонентів.

2. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу.

3. Уточнити критерії та показники сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників.

Об'єктом дослідження є процес навчання старшокласників предметам гуманітарного циклу.

Предмет дослідження ? технологія формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу.

У процесі дослідження було зроблене припущення, що формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу набуває ефективності, якщо його побудувати на основі науково обґрунтованої особистісно орієнтованої технології, яка передбачає оволодіння учнями сукупністю знань, умінь і навичок, що є необхідними для вияву пізнавальної ініціативи; цілеспрямовану організацію навчально-пізнавальної діяльності з використанням активних форм і методів навчання, що забезпечується на мотиваційно-цільовому, змістово-діяльнісному й рефлексивно-корегувальному етапах.

Для вирішення визначених завдань і перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення філософської, психологічної, педагогічної й спеціальної літератури з викладання предметів гуманітарного циклу для визначення основних положень, які становлять науково-теоретичну базу дослідження; аналіз нормативної документації щодо організації процесу навчання та вивчення дисциплін гуманітарного циклу в старшій школі; порівняння, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення для обґрунтування технології пізнавальної ініціативності старшокласника, формування власного концептуального бачення педагогічного забезпечення пізнавальної ініціативності в старшокласників, вивчення методів її реалізації, формулювання висновків;

емпіричні: спостереження, анкетування, бесіди, тести, інтерв'ю для обґрунтування умов, методів і форм педагогічного забезпечення формування пізнавальної ініціативності старшокласників; педагогічний експеримент із метою перевірки розробленої технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників;

методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Наукова новизна й теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягають у тому, що:

* уперше визначено зміст структурних компонентів пізнавальної ініціативності старшокласників: мотиваційного (усвідомлення особистісної й соціальної значущості ініціативної дії; наявність стійкого пізнавального інтересу; потреба в саморозвитку й удосконаленні пізнавальної ініціативності), когнітивного (знання про суть пізнавальної ініціативи, її специфіку, особливості, значення, шляхи самовиховання пізнавальної ініціативності); практичного (уміння, необхідні для виявлення пізнавальної ініціативності, раціонального й ефективного здійснення ініціативних дій ? навчально-організаційні; навчально-інформаційні; навчально-інтелектуальні; навчально-комунікативні); особистісного (розвиненість особистісно значущих якостей ? емоційних, вольових, творчих); науково обґрунтовано й експериментально перевірено особистісно орієнтовану технологію, яка передбачає оволодіння учнями сукупністю знань, умінь і навичок, що є необхідними для вияву пізнавальної ініціативи; цілеспрямовану організацію навчально-пізнавальної діяльності з використанням активних форм і методів навчання, що забезпечується на мотиваційно-цільовому, змістово-діяльнісному й рефлексивно-корегувальному етапах;

*уточнено сутність поняття «пізнавальна ініціативність» як інтегративної якості особистості, що виявляється в мотиваційній готовності й інтелектуальних здібностях особистості до пошуків шляхів теоретичного та практичного оволодіння знаннями, у постановці за власним бажанням навчальних цілей і винайденні нових способів та засобів їх досягнення, а також у вмінні мобілізувати свої морально-вольові зусилля на реалізацію та використання отриманих результатів для подальшого пізнання; критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, особистісний) та показники сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників;

*подальшого розвитку набула методика застосування форм і методів формування пізнавальної ініціативності старшокласників (нетрадиційний урок, факультатив, екскурсія, інтерактивні методи навчання, створення ситуацій успіху тощо).

Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що розроблена технологія формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу пройшла експериментальну перевірку й може бути реалізована в навчальному процесі сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківської ЗОШ І-III ст. № 10 (довідка № 840 від 05.11. 2008), Харківської гімназії № 12 (довідка № 1082 від 06.11.2008), Харківської гімназії № 34 (довідка № 839 від 05.11.2008) та Харківської СШ І-III ст. № 66 (довідка № 172 від 03.11.2008) Харківської міської ради Харківської області.

Матеріалами дослідження можна послугуватися для вдосконалення організації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників, а також студентів педагогічних коледжів і вищих педагогічних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації; у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у процесі вивчення курсу «Педагогіка», а також під час написання підручників, навчальних посібників із дидактики. Низка окреслених питань може бути тематикою для курсових, дипломних і магістерських робіт у вищих педагогічних навчальних закладах.

Вірогідність та аргументованість висновків дисертації забезпечуються методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням методів, що відповідають меті, завданням, об'єкту, предмету дослідження; експериментальною перевіркою гіпотези, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних, позитивними результатами експерименту, можливістю його повторення; доказовістю й логічною несуперечливістю висновків.

Апробація і впровадження результатів здійснювалися через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки й результати дослідження доповідалися на міжнародних, усеукраїнських, регіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2006, 2007), «Сучасні наукові дослідження - 2006» (Дніпропетровськ, 2006), Науковій конференції викладачів та аспірантів кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Харків, 2007), «Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті: інноваційний розвиток освітніх систем» (Луганськ, 2007), «Динаміка дослідження - 2008» (Софія, 2008).

Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2006-2009 рр.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 15 одноосібних наукових і науково-методичних праць, з них 8 статей у провідних фахових виданнях України, 6 - у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 - в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (315 найменувань), 10 додатків, 7 таблиць, 4 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 215 сторінок, із них основного тексту - 158 сторінок.

пізнавальний ініціативність старшокласник гуманітарний

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання обраної теми, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу» на підставі аналізу філософської, психологічної та педагогічної літератури з теми дослідження з'ясовано сутність і структуру пізнавальної ініціативності, теоретично обґрунтовано педагогічну технологію формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу.

У широкому розумінні ініціативність (від лат. іnitium - «початок») як риса особистості - це спроможність і схильність людини до активних і самостійних дій.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з окресленої проблеми засвідчив, що дослідники не мають спільної думки щодо визначення поняття «ініціативність», трактуючи цю категорію як: «уміння взятися за справу за власним почином, не чекаючи стимуляції ззовні» (С. Рубінштейн); здатність людини до самостійних вольових виявлень, які виражаються в самостійній постановці цілей і самостійній організації самої дії, спрямованої на досягнення цих цілей (А. Ковальов); форму активності особистості з її ставленням до цілей, змісту, характеру діяльності й прагненням мобілізувати свої морально-вольові зусилля на досягнення навчальної мети (В. Лозова, О. Погоніна, О. Трошкін); вільну, що відповідає потребам суб'єкта, форму самовираження, спонукальний аспект діяльності, спілкування, пізнання (К. Абульханова-Славська); інтегровану властивість особистості, яка виражається в здатності за власним почином ставити завдання та творчо, з повною відповідальністю виконувати їх (І. Плотнієкс); комплексне утворення, яке включає активне творче ставлення особистості до світу (О. Подд'яков).

На підставі узагальнення поглядів учених у дисертації ініціативність розглядається як інтегративна особистісна якість, яка виявляється в активному ставленні до процесу діяльності, заснованому на внутрішньому добровільному спонуканні до винайдення нових способів дій і видів діяльності та прагненні мобілізувати свої морально-вольові зусилля на отримання бажаних результатів. Засобом вияву цієї якості виступає ініціатива, яку вчені визначають як виконувану за власною волею розумову або практичну дію особистості (І. Головінова, Н. Журавльова, О. Подд'яков, О. Трошкін).

Поняття «пізнавальна ініціативність» розглядається як інтегративна якість особистості, що виявляється в мотиваційній готовності й інтелектуальних здібностях особистості до пошуків шляхів теоретичного та практичного оволодіння знаннями, у постановці за власним бажанням навчальних цілей і винайденні нових способів та засобів їх досягнення, а також у вмінні мобілізувати свої морально-вольові зусилля на отримання бажаних результатів та подальшу їх реалізацію.

Інтегративність пізнавальної ініціативності виявляється в єдності таких структурних компонентів: мотиваційного, когнітивного, практичного й особистісного, зміст яких подано в табл. 1 (на стор. 7).

На основі узагальнення поглядів науковців (Є. Ільїн, І. Кон, В. Крутецький, І. Шаповаленко та інші) з'ясовано, що юнацький вік характеризується якісними змінами в інтелектуальній сфері, пов'язаними з дозріванням кори головного мозку; наявністю стійких пізнавальних і соціальних мотивів до навчання, високим рівнем емоційної та морально-ціннісної автономії, усвідомленням необхідності в постійному поповненні й оновленні своїх знань, появою потреби в самовдосконаленні та ін., що сприяє формуванню пізнавальної ініціативності старшокласників і визначає особливості цього процесу.

Таблиця 1. Зміст структурних компонентів пізнавальної ініціативності старшокласників

Компонент пізнавальної ініціативності	Зміст
Мотиваційний	? сформованість мотиваційної сфери учня: · усвідомлення особистісної й соціальної значущості ініціативної дії; · наявність стійкого пізнавального інтересу; · потреба в саморозвитку й удосконалення пізнавальної ініціативності.
Когнітивний	? сукупність спеціальних «ініціативних» знань (про сутність пізнавальної ініціативи, її специфіку, особливості, значення, шляхи самовиховання пізнавальної ініціативності)
Практичний	? уміння, необхідні для виявлення пізнавальної ініціативності, раціонального й ефективного здійснення ініціативних дій: · навчально-організаційні (раціонально організовувати діяльність залежно від зовнішніх і внутрішніх ресурсів, саморегуляції, доводити розпочату справу до кінця); · навчально-інформаційні (орієнтуватися в інформаційному просторі, самостійно здобувати й опрацьовувати необхідну для розв'язання поставленої проблеми інформацію з різних друкованих джерел; використовувати сучасні технічні засоби й інформаційно-комунікативні технології для отримання, опрацювання й подальшого застосування інформації в навчанні); · навчально-інтелектуальні (бачити й усвідомлювати проблему, висувати гіпотези, генерувати оригінальні ідеї, що відрізняються від існуючих уявлень, штампів; бачити перспективу розвитку дії; установлювати причиново-наслідкові зв'язки; мислити креативно; комбінувати, переносити знання й уміння в нову ситуацію; виконувати операції логічного мислення: аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, систематизувати, виділяти головне та другорядне тощо); · навчально-комунікативні (установлювати взаємодію з товаришами; працювати в групі; відстоювати свою власну позицію; співпрацювати)
Особистісний	? розвиненість особистісно значущих якостей: · емоційних (допитливість, керування негативними емоціями); · вольових (активність, витримка, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, внутрішня дисциплінованість, самоорганізованість, відповідальність); · творчих (уява, фантазія, креативність, мобільність, оригінальність)

Сформульовані теоретичні положення сприяли обґрунтуванню особистісно орієнтованої поетапної технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу, яка реалізується на мотиваційно-цільовому, змістово-діяльнісному, рефлексивно-корегувальному етапах (див. рис. на с. 8).

Рис. Реалізація технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічної технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу» розкрито питання підготовки та проведення педагогічного експерименту щодо реалізації технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу, обґрунтовано вибір дослідних критеріїв, проаналізовано результати дослідження.

Для перевірки гіпотези дослідження було проведено педагогічний експеримент на базі ЗОШ № 10 і № 66, гімназій № 12 і № 34 м. Харкова. Педагогічний експеримент проводився протягом 2003-2008 рр. До нього було залучено 202 учні старших класів і 15 учителів. Було відібрано експериментальну (105 осіб) та контрольну (97 осіб) групи, до яких увійшли учні 9-11 класів.

Констатувальний етап педагогічного експерименту було зорієнтовано на виявлення вихідного рівня пізнавальної ініціативності старшокласників. Для оцінки ефективності розробленої технології на підставі вивчення психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчальною діяльністю учнів старшої школи уточнено основні критерії, кількісні та якісні показники, які відображали зміни у сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників, а саме: мотиваційний (ставлення до виявлення пізнавальної ініціативності, характер пізнавального інтересу); когнітивний (обсяг, повнота, глибина, системність знань для здійснення ініціативної дії); діяльнісний (уміння ініціювати дії); особистісний (характер виявлення старшокласниками особистісних якостей, сформованість умінь здійснювати рефлексію власних ініціативних дій, проводити адекватну самооцінку).

Формувальний експеримент передбачав забезпечення етапів науково-обґрунтованої особистісно орієнтованої технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу.

Головна мета мотиваційно-цільового етапу полягала в стимулюванні розвитку мотивації та ціннісних орієнтацій старшокласника до ініціації дій з

отримання знань і вибору учнем об'єкту діяльності. Забезпечення етапу вимагало від учителя певних підготовчих дій, а саме: виокремлення тем і розробки навчальних завдань, виконання яких дає можливість учням проявляти ініціативність; виявлення й аналіз індивідуальних особливостей кожного учня та складання психолого-педагогічної характеристики всього класу; з'ясування міжособистісних стосунків у колективі; з'ясування ставлення учнів до навчання, навчального предмета для відбору необхідних методів та прийомів, що сприяють формуванню пізнавальної ініціативності учнів старших класів.

У процесі реалізації етапу відбувалося збагачення змісту гуманітарних дисциплін інформацією про ініціативність як важливу рису людського характеру, прикладами ініціативних дій історичних постатей, літературних героїв, які учні аналізували, на підставі чого робили висновки щодо важливості набуття такої якості. Учні пояснювали й обговорювали афоризми, цитати, пов'язані з ініціативністю (наприклад, «Без рішучості та ініціативи знання стерильні», «Під лежачий камінь вода не тече»). Забезпечення особистісно значущого характеру навчання відбувалося через відбір цікавого для старшокласника, з урахуванням його здібностей, навчального матеріалу, а також шляхом надання учневі можливості відчути задоволення від ініціювання пізнавальних дій у процесі отримання нових знань за допомогою створення ситуацій успіху (прийоми «Навмисна помилка», «Даю шанс», «Еврика»). Заохочення навчальних досягнень розкривало привабливість майбутньої дії, формувало в учня бажання й потребу до виявлення власного почину, зміцнювало впевненість у власних силах.

Створенню ситуації успіху сприяло використання психолого-педагогічних прийомів, які реалізувалися відповідно до специфіки класу й індивідуальних особливостей кожного учня, як-от: зняття страху, що надавало можливість подолати невпевненість у власних силах («Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення питання»); авансування успішного результату, що допомагало вчителеві висловити тверду переконаність у тому, що учень обов'язково впорається з поставленим завданням («У тебе обов'язково вийде», «Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті»); «прихований» інструктаж учнів про способи й форми здійснення діяльності, що досягалося шляхом побажання («Можливо, краще почати з…», «Виконуючи роботу, не забудьте про…»); актуалізація дій учня з метою роз'яснення, заради чого він проводить певну діяльність, яку особистісну користь принесе її виконання («Якщо ти впораєшся з цим завданням, то зможеш…»); мобілізація активності, або педагогічне переконання, яке спонукало до виконання конкретних дій («Ми дуже хочемо розпочати роботу…», «Так хочеться скоріше побачити…»).

Особливу увагу приділяли усвідомленню учнями персональної винятковості виконання навчального завдання, що стимулювало ініціювання дій, сприяло підвищенню відповідальності під час навчальної діяльності («Тільки ти міг би…», «Тільки тобі й можу доручити…», «Без твоєї допомоги справа не може бути добре виконаною»). Корисним при цьому було акцентування труднощів, що спрямовувало увагу учня на складні моменти діяльності, примушувало зібратися, налаштуватися на виконання ініціативної дії: «Це не так просто, як видається на перший погляд…», «Чекає складна робота…», «Найбільш складним тут є…».

До експериментальної роботи на мотиваційно-цільовому етапі були запрошені шкільні психологи, які в позаурочний час провели зі старшокласниками серію тренінгових занять «Людина та її можливості», спрямованих на розкриття важливості ініціативності та шляхів формування пізнавальної ініціативності для досягнення успіху в навчанні. Для стимулювання необхідних для успішного залучення учнів до виявлення пізнавальної ініціативності емоцій на тренінгах створювалися сприятливі передумови для переведення первісно зовнішніх для школярів педагогічних цілей на індивідуальний рівень кожної окремої особистості, забезпечувалося усвідомлення ними ідеї про те, що досягнення цих цілей залежить переважно від їхніх власних активних зусиль у цьому напрямі.

Запровадження змістово-діяльнісного етапу передбачало засвоєння учнями знань про сутність пізнавальної ініціативи, її специфіку, особливості, значення, шляхи самовиховання пізнавальної ініціативності та формування вмінь діяти ініціативно.

Для отримання необхідної інформації старшокласники на уроках і в позаурочній пізнавальній діяльності працювали з різними джерелами інформації, виконували самостійні, творчі роботи в рамках обмеженого часу (робота зі словниками різних видів: тлумачними, перекладними), писали твори-роздуми, есе тощо.

У процесі організації роботи були широко використані інтерактивні методи навчання («мозкова атака», тренінги, рольові та ділові ігри), творчі завдання, а також форми роботи змагального характеру (вікторини, «брейн-ринги», олімпіади, конкурси тощо), які стимулювали старшокласників до виявлення пізнавальної ініціативності. Слід зазначити, що учнів особливо зацікавило складання синквейнів (складання віршів за певним алгоритмом), що активізували діяльність учнів.

На цьому етапі особлива роль відводилася використанню пошукових методів навчання, зокрема методу проектів, які надавали старшокласникам широкі можливості для виявлення пізнавальної ініціативності на кожному етапі роботи: підготовчому (визначення об'єкта діяльності, пропонування теми проекту, формулювання проблеми та визначення мети, визначення формату очікуваного кінцевого результату, висування окремих ідей плану діяльності, аргументація та захист кращих варіантів плану); планування роботи (пропонування можливих джерел пошуку інформації, визначення способів збору й аналізу інформації, активне виконання доручення, пропозиції щодо корегування змісту проекту, узяття на себе відповідальності за підготовку окремих частин проекту); безпосереднього виконання проекту (інтелектуально-практична активність із реалізації завдань до проекту, дія експромтом та висування оригінальних ідей щодо виконання проекту, власне обробка інформації, висування пропозицій щодо поліпшення роботи над проектом та самого проекту, з'ясування можливих причин ускладнень, які виникали на шляху обробки проекту); ознайомлення з результатами (пропозиції щодо оформлення результатів проекту, участь у демонстрації (презентації) результату, пропозиції щодо представлення матеріалів проекту, пошук чинників вдалого вирішення або, навпаки, «провалу» проектованої справи, пропозиції щодо вдосконалення роботи над проектом). Ефективність зазначеного методу можна пояснити тим, що в процесі роботи над проектом в учнів активізуються предметні знання, розвиваються вміння роботи з інформацією, раціональної організації діяльності та здатність взаємодіяти.

Із метою формування навчально-інтелектуальних умінь у експериментальній роботі були застосовані елементи проблемного навчання, що сприяло нарощуванню вмінь аналізувати, спостерігати, синтезувати. При цьому виходили з того, що успіх формування пізнавальної ініціативності гарантують не окремі проблемні ситуації, а система, що передбачає поступове їх ускладнення, розширення й поглиблення.

У процесі організації роботи були використані такі методи: частково-пошуковий (при цьому пізнавальна ініціативність учнів старшої школи стимулювалася певною мірою з боку вчителя); пошуковий (учні виявляли більшу самостійність в ініціюванні навчально-пізнавальної діяльності); дослідницький (учні виявляли повну самостійність в ініціюванні пізнавальних дій). Створювані проблемні ситуації мали забезпечити послідовне опанування способами виявлення пізнавальної ініціативності та формування сукупності вмінь, що забезпечують її реалізацію.

Участь у таких формах групового навчання, як диспути, дискусії, «мозкова атака» з обов'язковим дотриманням правил роботи в групі та почерговим виконанням групових ролей (організатора, миротворця, генератора ідей, дипломата, ерудита тощо); організація та проведення рольових ігор вимагало від учня старшої школи вмінь слухати й чути свого співбесідника, спостерігати й узагальнювати, плідно взаємодіяти.

Для розвитку пізнавальної ініціативи велике значення мало створення позитивного психологічного клімату в класі, підвищення інтелектуального рівня учнів на всіх етапах реалізації розробленої технології. Із цією метою було забезпечено творчу, партнерську взаємодію в діадах «учитель-учень», «учень-учень», «учень-колектив», тріаді «учитель-учень-колектив», використовували методи заохочення, за необхідності учням надавалася педагогічна підтримка під час навчання, що створювало в класі атмосферу невимушеності й комфорту, орієнтувало на подолання внутрішніх особистісних перешкод на шляху до вияву та реалізації власного почину.

На рефлексивно-корегувальному етапі застосування таких ігрових прийомів, як «Паперові літаки», «Сторонній спостерігач», «Зворотнє відстеження», «3:2:1», «Мандруємо разом», «Бажано. Обов'язково. Не можна», «Комплімент», «Піраміда позитивних почуттів» (методику використання цих прийомів докладно представлено в тексті й додатках дисертації) сприяло зняттю емоційної напруги між учнями, створенню сприятливої доброзичливої атмосфери, організації комунікації між членами мікрогруп, оперативному включенню кожного учня до глибокого аналізу, самооцінювання та корекції власних ініціативних дій.

Контрольний етап експериментальної роботи передбачав аналіз отриманих результатів. Експертна оцінка ефективності технології проводилася шляхом визначення досягнутого старшокласниками рівня сформованості пізнавальної ініціативності. Відповідно до критеріїв і показників було виділено та схарактеризовано 4 рівні сформованості пізнавальної ініціативності: високий, достатній, елементарний, потенційний.

Упроваджена технологія позитивно вплинула на сформованість пізнавальної ініціативності старшокласників, про що свідчить динаміка рівнів сформованості пізнавальної ініціативності в експериментальній групі (табл.2).Таблиця 2. Результати експериментальної роботи (приріст у %)

Критерії, показники (рівні, характер прояву) сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників	Групи
	Е (105 осіб)	К (97 осіб)
Мотиваційний критерій: Ш ціннісне ставлення до виявлення пізнавальної ініціативності: · позитивно-активне · позитивно-пасивне · нейтральне · негативне Ш характер пізнавального інтересу: · стійкий · ситуативний	+11,6 +3,8 -0,5 -14,9 +20,6 -20,6	+10,5 +6,1 -4 -12,6 +16,4 -16,4
Когнітивний критерій (знання з питань ініціативної діяльності): · високий (усвідомлені, глибокі знання про сутність пізнавальної ініціативності та безпосередньо пов'язаних із нею понять, творчий характер засвоєння знань) · достатній (усвідомлені, але не досить глибокі знання про сутність пізнавальної ініціативності та безпосередньо пов'язаних із нею понять; реконструктивно-творчий характер засвоєння знань) · елементарний (поверхневі знання про сутність пізнавальної ініціативності та безпосередньо пов'язаних із нею понять; реконструктивний характер засвоєння знань) · потенційний (брак знань або фрагментарні необхідні знання)	+9,9 +0,7 -0,3 -10,3	+12,2 +7,15 -9,2 -10,15
Діяльнісний критерій (сформованість умінь ініціювання дій і застосування їх у навчально-пізнавальній діяльності): · високий (учні вільно володіють уміннями ініціативно діяти та постійно виявляють їх у навчально-пізнавальній діяльності; висловлюють і втілюють інноваційні ідеї, які здебільшого мають творчий характер; самостійно винаходять способи й дії, за нових умов здатні оперативно приймати рішення та передбачати їх наслідки; виявляють високу активність, долаючи перешкоди, раціонально й ефективно планують роботу) · достатній (старшокласники володіють уміннями ініціативно діяти, виявляють варіативність у відборі засобів виявлення пізнавальної ініціативності; самостійно віднаходять способи й дії; приймають адекватні ситуації рішення, але іноді зі сторонньою допомогою, не завжди раціонально й ефективно планують роботу) · елементарний (учні прагнуть до ініціювання дій у пізнавальній діяльності, але такі прояви мають ситуативний характер; здатні вирішувати навчальні завдання, самостійно віднаходити способи й дії, що дають позитивний результат, але з наданням переваги діям за аналогією; виявляють достатню активність, орієнтуються в ситуаціях, проте діють ситуативно, потребують допомоги в плануванні роботи)	+6,7 +5 -4,25	+3 +6,9 -6,15
· потенційний (учні володіють окремими вміннями ініціативної діяльності, але виявляють їх ситуативно, при цьому потребують не тільки допомоги у визначенні способів дії, але й постійного контролю за їх виконанням; не вміють орієнтуватися в ситуаціях; здебільшого діють за стереотипом)	-7,45	-3,75
Особистісний критерій Ш характер виявлення старшокласниками особистісних емоційних, вольових і творчих якостей при ініціюванні пізнавальних дій (рішучість, витримка, наполегливість, самовладання, сміливість, терплячість, фантазія, оригінальність): · стійкий · ситуативний Ш адекватність самооцінки: · адекватна · завищена · занижена Ш сформованість умінь здійснювати рефлексію власних ініціативних дій: · високий (здатні в усіх ситуаціях здійснювати об'єктивний самоаналіз) · середній (здатні в більшості випадків здійснювати такий самоаналіз) · низький (здатність до самоаналізу власних ініціативних дій відсутня)	+26,5 -26,5 +22,7 -12,1 -10,6 +15 +8 -23	+12 -12 +9,5 -2,8 -6,7 +5 +1,4 -6,4

Вірогідність отриманих результатів підтверджено методами математичної статистики (Z-критерій).

Установлено, що на сформованість пізнавальної ініціативності позитивно впливає залучення старшокласників до різних видів діяльності у процесі навчання, активне включення учнів до навчальної діяльності через використання групових форм роботи, надання школярам емоційної, інформаційної, практичної допомоги майже на кожному етапі роботи, створення доброзичливої та взаємодовірливої атмосфери в навчально-пізнавальній діяльності.

Позитивні результати експериментальної роботи виявилися в покращенні умінь старшокласників діяти ініціативно в навчально-пізнавальній діяльності. Зокрема ініціативність старшокласників виявлялася у визначенні об'єкта діяльності, мети та способів її досягнення, аналізі отриманих результатів. Так, учні за власною ініціативою розробляли сценарії, здійснювали матеріальне забезпечення рольових ігор; готували реферати, доповіді, розробляли правила проведення, розподіляли ролі для виступу на таких нестандартних уроках, як урок-подорож, урок -історичний портрет; готували навчальні проекти.

Висновки

1. На основі аналізу наукових праць з'ясовано сутність пізнавальної ініціативності старшокласників і схарактеризовано зміст її структурних компонентів.

1.1. Пізнавальну ініціативність розглянуто як інтегративну якість особистості, що виявляється в мотиваційній готовності й інтелектуальних здібностях особистості до пошуків шляхів теоретичного та практичного оволодіння знаннями, у постановці за власним бажанням навчальних цілей і винайденні нових способів і засобів їх досягнення, а також у прагненні мобілізувати свої морально-вольові зусилля на отримання бажаних результатів та подальшу їх реалізацію.

1.2. Визначено структуру пізнавальної ініціативності старшокласників й розкрито змістове наповнення її складників: мотиваційного (усвідомлення особистісної й соціальної значущості ініціативної дії; наявність стійкого пізнавального інтересу; потреба в саморозвитку й удосконаленні пізнавальної ініціативності); когнітивного (знання про сутність пізнавальної ініціативи, її специфіку, особливості, значення, шляхи самовиховання пізнавальної ініціативності); практичного (уміння, необхідні для виявлення пізнавальної ініціативності, раціонального та ефективного здійснення ініціативних дій ? навчально-організаційні; навчально-інформаційні; навчально-інтелектуальні; навчально-комунікативні); особистісного (розвиненість особистісно значущих якостей ? емоційних, вольових, творчих).

2.1. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування пізнавальної ініціативності старшокласників, яка реалізується поетапно, а саме на мотиваційно-цільовому (стимулювання розвитку мотивації та ціннісних орієнтацій старшокласника до ініціювання дій у навчально-пізнавальній діяльності), змістово-діяльнісному (забезпечення оволодіння учнями знаннями й уміннями, необхідними для виявлення пізнавальної ініціативності, формування якостей особистості), рефлексивно-корегувальному (корекція змісту, форм і методів формування пізнавальної ініціативності старшокласників на основі оцінки та самооцінки результативності запровадженої технології) етапах.

Експериментальним запровадженням зазначеної технології в процес навчання гуманітарних дисциплін старшокласників доведено її ефективність.

2.2. У результаті запровадження педагогічної технології в експериментальних класах досягнуто суттєвого зростання показників пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу. Так, в експериментальній групі кількість старшокласників із високим рівнем пізнавальної ініціативності збільшилася на 12,4 %, а в контрольній групі цей показник становив лише 3,6 %. Разом із тим кількість учнів, у яких виявлено низький рівень пізнавальної ініціативності, в експериментальній групі зменшилася на 11 %, а в контрольній - на 2,3 %.

3. Уточнено критерії й показники рівнів сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників: мотиваційний критерій (характер ставлення до виявлення пізнавальної ініціативності, пізнавальний інтерес); когнітивний критерій (рівень засвоєння необхідних знань із питань ініціативної діяльності); діяльнісний критерій (сформованість умінь, необхідних для ініціювання дій у пізнавальній діяльності); особистісний критерій (характер виявлення старшокласниками особистісних якостей при ініціюванні дій, адекватність самооцінки).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Актуальними та перспективними залишаються питання формування пізнавальної ініціативності старшокласників через реалізацію творчого змісту навчальної діяльності, розробка теорії й методики різних видів творчих робіт із метою формування пізнавальної ініціативності старшокласників.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

І. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Манько В. А. Визначення пізнавальної ініціативи як показника пізнавальної самостійності та активності особистості / В. А. Манько // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. - Слов'янськ : Видавничий центр СДПУ, 2006. - Випуск ХХХ. - С. 124-127.

Манько В. А. Проблемне навчання як актуальна науково-педагогічна проблема / В. А. Манько // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. праць. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006. - Вип. 25. - С. 102-106.

Манько В. А. Сутність поняття «ініціатива» у психолого-педагогічній літературі / В. А. Манько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць. - Х. : ХДАДМ, 2006. - №4. - С. 110-112.

Манько В. А. Толерантні взаємовідносини як одна з умов педагогічного спілкування / В. А. Манько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць. - Х. : ХДАДМ, 2006. - № 11. - С. 64-66.

Манько В. А. Формування ініціативності особистості як науково-педагогічна проблема (Історичний аспект) / В. А. Манько // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя : Запорізький обл. ін-т післядипломної пед. освіти, 2006. - Вип. 40. - С. 288-296.

6. Манько В. А. Характеристика реального рівня сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу / В. А. Манько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць. - Х. : ХДАДМ, 2008. - № 7. - С. 85-89.

7. Манько В. А. Педагогічні умови формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання / В. А. Манько // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя : Запорізький обл. ін-т післядипломної пед. освіти, 2008. - Вип. 48. - С. 197-204.

8. Манько В. А. Організаційний аспект експериментальної перевірки ефективності технології формування пізнавальної ініціативності старшокласників / В. Манько // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Запоріжжя : Запорізький обл. ін-т післядипломної пед. освіти, 2008. - Вип. 50. - С. 239-244.

ІІ. Статті в інших виданнях

9. Манько В. А. Cinema. Hollywood / В. А. Манько // Англійська мова та культура. - 2009. - № 42. - С. 14-18.

ІІІ. Матеріали конференцій і тези доповідей

10. Манько В. А. Визначення сутності поняття «ініціатива» у науково-педагогічній літературі / В. А. Манько // Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. [«Сучасні наукові дослідження - 2006». - Том 10. - Педагогічні науки], (20-28 лютого 2006 р.) / Мін-во освіти і науки України. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 32-35.

11. Манько В. А. Ініціатива як науково-педагогічна проблема / В. А. Манько // Матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених [«Методологія сучасних наукових досліджень»] / Мін-во освіти і науки України ; Харківський нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. - Ч. 1. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006. - С. 51.

12. Манько В. А. Пізнавальна ініціатива - показник самостійності та активності учня у процесі навчання / В. А. Манько // Матеріали наук.-практ. конф. молодих учених [«Методологія сучасних наукових досліджень»] / Мін-во освіти і науки України ; Харківський нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. - Х. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006. - С. 53-54.

13. Манько В. А. Проблемне навчання як актуальна науково-педагогічна проблема / В. А. Манько // Матеріали наук. конф. викладачів та аспірантів кафедри загальної педагогіки (Харків, 15-17 травн. 2007 р.) / Мін-во освіти і науки України ; Харківський нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. - X. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2007. - С. 37-39.

14. Манько В. А. Психолого-педагогічні засади формування пізнавальної ініціативності старшокласників / В. А. Манько // Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. [«Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: інноваційний розвиток освітніх систем»], (3-5 жовтня 2007 р.) / Мін-во освіти і науки України ; Акад. пед. наук України ; Міжнар. акад. наук пед. освіти ; Луганський нац. пед. ун-т імені Тараса Шевченка. - Ч. 2. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - С. 163-170.

15. Манько В. А. Критерії та рівні сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу / В. А. Манько // Материали за IV международна научна практична конференция [«Динамика изследования - 2008». - Т. 13. - Педагогические науки], (16-31 червня 2008 р.). - Софія : «Бял Град-БГ» ООД, 2008. - С. 42- 46.

Анотація

Манько В. А. Формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09. - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2011.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням

формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу.

У роботі розкрито стан і напрями розробки досліджуваної проблеми, з'ясовано сутність і структуру пізнавальної ініціативності старшокласників, уточнено критерії, показники та рівні сформованості означеної якості.

Теоретично обґрунтовано технологію формування пізнавальної ініціативності старшокласників у процесі навчання предметів гуманітарного циклу. Реалізація технології включає мотиваційно-цільовий, змістово-діяльнісний і рефлексивно-корегувальний етапи.

Ефективність реалізації педагогічної технології перевірено в процесі навчання предметів гуманітарного циклу. Виявлено позитивну динаміку рівнів сформованості пізнавальної ініціативності старшокласників.

Ключові слова: ініціатива, ініціативність, пізнавальна ініціативність, педагогічна технологія, старшокласник, процес навчання, предмет гуманітарного циклу.

Аннотация

Манько В.А. Формирование познавательной инициативности старшеклассников в процессе обучения предметам гуманитарного цикла. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 - теория обучения. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2011.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием формирования познавательной инициативности старшеклассников в процессе обучения предметам гуманитарного цикла.

В диссертации на основе анализа философской и психолого-педагогической литературы установлено, что инициативность (от лат. іntium - «начало») рассматривается как личностная черта, для которой характерны способность и стремление к самостоятельным действиям, в то время как инициатива выступает характеристикой конкретного действия. Познавательная инициативность определяется как интегративное качество личности, которое проявляется в мотивационной готовности и интеллектуальных возможностях индивида к поиску путей теоретического и практического овладения знаниями, в постановке по собственному желанию учебных целей и определении новых способов их достижения, а также в желании мобилизовать свои морально-волевые усилия на достижение и использование полученных результатов для дальнейшего познания. Познавательная инициативность включает такие структурные компоненты: мотивационно-ценностный (осознание учеником личностной и социальной значимости инициативного действия, наличие устойчивого познавательного интереса к его проявлению), практический (сформированность знаний и умений, необходимых для рационального и эффективного осуществления инициативного действия: учебно-организационные, учебно-информационные, учебно-интеллектуальные, учебно-коммуникативные), личностный (развитие личностно значимых качеств: эмоциональных, волевых, творческих).

Уточнены критерии и показатели познавательной инициативности старшеклассников: мотивационный (ценностное отношение к проявлению познавательной инициативности, характер познавательного интереса), когнитивный (знания по вопросам инициативной деятельности), деятельностный (сформированность умений инициации действий и их использование в учебно-познавательной деятельности), личностный (характер проявления личностных эмоциональных, волевых и творческих качеств при инициировании познавательных действий; адекватность самооценки; сформированность умений выполнять рефлексию собственных инициативных действий).

...