Формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

13.00.04 - Теорія та методика професійно освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор у процесі фахової підготовки

Мох Юлія Андріївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Навчально-науковий інститут педагогіки та психології

Харківського національного педагогічного університету

імені Г.С.Сковороди, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Яворська Галина Харлампіївна,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри управління фінансово-економічною

безпекою та інформаційними технологіями

кандидат педагогічних наук, професор

Будаг'янц Георгій Миколайович,

Інститут фізичного виховання та спорту

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, директор.

Захист відбудеться «15» червня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий «14» травня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиЛ.А. Штефан

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Підґрунтям підготовки майбутніх офіцерів у системі професійної військової освіти слугують ідеї, які відображені в «Національній доктрині розвитку освіти», Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Інструкцію про організацію освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Збройних Сил України та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів України» № 221/21/2005, наказі «Про вдосконалення змісту підготовки військових фахівців для збройних сил України за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» № 463/2007. У контексті сформульованих у цих документах вимог провідним завданням військової освіти є підготовка офіцера з високим рівнем розвитку інтелектуального потенціалу, здатного до аналізу інформації, своєчасного внесення необхідних коректив у професійну діяльність, прийняття рішення в мінливих обставинах тощо.

Основне призначення системи військової освіти полягає в тому, щоб забезпечити підготовку офіцерських кадрів для Збройних Сил за встановленими рівнями, профілями і спеціальностями, тобто дати офіцерам освіту як сукупність систематизованих знань, умінь, навичок і якостей, необхідних їм для практичної військово-професійної діяльності.

Окремі питання підготовки військових фахівців, зокрема курсантів у вищих військових навчальних закладах, аналізувалися в дослідженнях А.Балаховського, О.Барабанщикова, І.Біжана, О.Бірюка, Г.Будаг`янца, В.Вдовюка, В.Давидова, В.Дудченка, О.Євсюкова, П.Корчемного, Б.Ломова, С.Левченка, В.Маслова, М.Пальчука, Б.Покровського, О.Пометуна, Ю.Приходька, М.Рудного, В.Ткаченка, Г.Яворської.

Різноманітність аспектів діяльності офіцерів висуває підвищені вимоги до їхньої підготовки, зокрема, рівня сформованості компетентності, а також рівня сформованості професійно значущих якостей, які забезпечують якісну військову діяльність, що вимагає чіткого й усвідомленого ставлення до своїх обов`язків та високого рівня спеціальної підготовки.

Проблемам формування професійних та особистісних якостей майбутніх військових фахівців присвячені докторські (М.Нещадим, П.Стефаненко, В.Ягупов) та кандидатські (Н.Генералов, М.Горліченко, Т.Ісаєнко, А.Каленський, О.Керницький, А.Комишан, І.Кравченко, Ю.Леньов, А.Лігоцький, Ю.Овчаренко, А.Порицький, Ю.Сердюк, І.Хорєв, В.Чернявський) дисертації. Проте, недостатньо висвітлено проблему формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор.

Так, більшість опитаних курсантів найбільш значущими в професійній діяльності військового фахівця вважають здатність у будь-якій ситуації пам'ятати про особисту гідність підлеглих (76,4%), здатність увійти в колектив і завоювати авторитет (75,9%), здатність спілкуватися з будь-яким колективом (74%).

Для 69,8% курсантів дуже важливою є така якість, як справедливість оцінок й об'єктивність у вчинках і відносинах, для 65,1% - здатність поважати чужу думку і характер людини, для 59,7% - здатність довіряти й вірити в сили підлеглих.

Здатність приймати обґрунтовані рішення є важливою лише для 46,2% опитаних, уміння організувати роботу суворо за планом - для 48,7%, а здатність керуватися не емоціями, а суттю справи - для 52%. Досить високо курсантами оцінюються гностичні якості: здатність творчо мислити (72,7%), ерудиція, широкий кругозір (61,4%), здатність до постійної самоосвіти (60,9%).

Так, з 665 опитаних курсантів Харківського інституту танкових військ НТУ «ХПІ» 69% - схвалюють застосування ігор цілком, 25% - схвалюють частково, 6% курсантів ставляться негативно, посилаючись на негативне ставлення до викладача й предмету взагалі (1%), на те, що гра, на їхню думку, не розвиває ніяких здібностей (2,5%), а також на те, що не бачать ніякого сенсу у власній участі в грі (2,5%). 61% курсантів перевагу віддають парній грі, 20,5% -колективній грі (конкурси, вікторини, олімпіади тощо), яка дає можливість реалізувати свої інтелектуальні сили, розвинути певні вміння та якості, 18,5% - груповій грі щодо вирішення навчальних завдань.

Аналіз наукових праць та власного практичного досвіду дав змогу виявити суперечності стосовно означеної проблеми, як-от: між соціальним замовленням щодо якісної підготовки майбутніх офіцерів до військової діяльності та недостатнім використанням професійно-педагогічного потенціалу навчальної діяльності ВВНЗ; між декларуванням ідеї підвищення якості підготовки курсантів та недостатньою розробкою і впровадженням педагогічних технологій, спрямованих на розвиток особистості майбутнього офіцера в навчальному процесі ВВНЗ; між теоретичним доведенням необхідності розвитку професійно значущих якостей та недостатнім науково-методичним забезпеченням їхньої готовності до їх формування.

Отже, актуальність, недостатній рівень теоретичної дослідженості і практичної розробленості означеної проблеми, необхідність подолання означених суперечностей, зумовили вибір теми дослідження: «Формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор у процесі фахової підготовки».

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК № 1-200199004104). Тему затверджено Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 1 від 23 лютого 2006р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 30 травня 2006р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному та науково-методичному забезпеченні процесу формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів щодо підвищення ефективності їхньої професійної підготовки.

Завдання дослідження:

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнити й науково обґрунтувати суть поняття «професійно значущі якості майбутнього офіцера» та «дидактична гра».

Науково обґрунтувати та перевірити ефективність технології формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор.

Уточнити критерії і показники рівнів сформованості професійно значущих якостей майбутнього офіцера.

Об`єкт дослідження - процес фахової підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ).

Предмет дослідження - технологія формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор у процесі фахової підготовки.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів забезпечується розробкою та впровадженням науково обґрунтованої технології, мотиваційний етап якої спрямований на стимулювання розвитку в студентів інтересу і позитивної мотивації до процесу формування професійно значущих якостей, забезпечення усвідомлення особливостей майбутньої професійної діяльності; змістово-процесуальний етап передбачає оволодіння курсантами теоретичними знаннями щодо майбутньої професійної діяльності та якостей, які забезпечують її ефективність, розвиток професійно значущих якостей у процесі включення в ігрову діяльність на основі взаємодії з іншими суб`єктами; оцінно-результативний етап передбачає оцінку та корекцію діяльності курсантів, виявлення рівня сформованості їхніх професійно значущих якостей.

Відповідно до визначених завдань і для перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичні - аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляд теоретичних питань з метою визначення суті основних понять; емпіричні - спостереження, анкетування, бесіди, вивчення документації, педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи; статистичні: кількісний і якісний аналіз здійснювався з використанням методів математичної статистики.

Експериментальною базою дослідження був факультет військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Різними видами дослідної роботи було охоплено 665 курсантів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів, основні етапи якої (мотиваційний, змістово-процесуальний, оцінно-результативний) забезпечуються засобами дидактичних ігор (пізнавальні, проектувально-дослідницькі, імітаційні, комплексні ігри); виявлено п'ять груп якостей, які найбільш оптимально відповідають службовій діяльності майбутнього офіцера (гностичні, моральні, комунікативні, організаторські й проектувально-конструктивні якості);

уточнено суть поняття «професійно значущі якості майбутнього офіцера» як сукупність сукупності істотних і найбільш стійких особистісних властивостей, умінь і здібностей, які необхідні для виконання різноманітних функцій професійної діяльності; суть поняття «дидактична гра» як спеціально організованої навчально-пізнавальної діяльності, у ході якої майбутні офіцери набувають знання, вміння і навички, розвивають професійно значущі якості в процесі взаємодії в обстановці змагальності й пошуку вирішення завдань професійного спрямування; критерії (мотиваційний, особистісний, оцінно-результативний) рівнів (високий, достатній, низький) сформованості професійно значущих якостей майбутніх офіцерів; професійний дидактичний фаховий

подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо використання дидактичних ігор у процесі підготовки майбутніх офіцерів.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розроблена система дидактичних ігор пройшла експериментальну перевірку і дозволяє осмислити та реалізувати її в умовах гуманізації й демократизації вищої військової школи.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес інженерного та РХБз факультетів Харківського інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (довідка №008046 від 25 березня 2008р.), факультету транспортних систем Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (довідка № 28 від 4 квітня 2008 р.), факультету соціально-економічного управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка № 73 від 17 травня 2009р.).

Розроблене та апробоване науково-методичне забезпечення з дисциплін фахового циклу може бути використано науково-педагогічними працівниками, які беруть участь у підготовці курсантів вищих військових навчальних закладів до майбутньої професійної діяльності, а також у перепідготовці та підвищенні кваліфікації офіцерських кадрів. Матеріали, розроблені в дисертації, можуть бути застосовані під час організації аудиторних і позааудиторних занять з курсантами.

Особистий внесок здобувача у працях, написаних в співавторстві, полягає у розробці технології формування професійно значущих якостей курсантів засобами дидактичних ігор.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації, а також у виступах на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2006р.), «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ-Переяслав-Хмельницький, 2006р.), «Новітні тенденції викладання іноземних мов на нефілологічних спеціальностях ВНЗ України» (Харків, 2009р.), «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я» (Харків, 2010р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 17 публікаціях, з них 15 одноосібних, із них 10 статей - у провідних наукових фахових виданнях, 3 - в інших виданнях, 4 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації обумовлені логікою наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (245 найменувань, з них 3 - іноземною мовою), 26 таблиць, 1 рисунок. Загальний обсяг дисертації - 205 сторінок, основний текст відображено на 160 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ|вміст| ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів; доведено їх вірогідність та обґрунтованість, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні питання формування професійно значущих якостей майбутнього офіцера» - на підставі аналізу наукової літератури уточнено суть поняття «професійно значущі якості майбутнього офіцера», розглянуто суть дидактичної гри як засобу формування професійно значущих якостей курсантів, обґрунтовано технологію формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів.

Законодавча база сучасної освіти військових фахівців, аналіз наукових праць з їхньої проблем військово-професійної підготовки у процесі навчання у ВВНЗ (О.Барабанщиков, Т.Брик, Г.Будаг`янц, О.Євсюков, Т.Ісаєнко, О.Керницький, О.Кириченко, Д.Коваленко, І.Кравченко, С.Левченко, О.Марченко, Я.Подоляк, Ю.Чуєв, Г.Яворська, В.Ягупов та інші) засвідчують, що успішність діяльності має оцінюватися за ступенем відповідності рівня сформованості знань, умінь і навичок тим вимогам, які вимагає майбутня професійна діяльність. А тому, формуючи професійно значущі якості у навчально-виховному процесі ВВНЗ, треба враховувати багатофункціональність професії військового фахівця. Оскільки майбутня службова діяльність офіцера має комплексний характер, поєднуючи функції командира, інженера, організатора, керівника, вихователя й реалізується через гносеологічний, конструктивний, комунікативний й організаторський аспекти діяльності, то в процесі навчання кожний із цих аспектів і кожна виконувана функція мають бути цілеспрямовано забезпечені певною системою прояву наявних особистісних якостей, умінь і здібностей військового фахівця.

Аналіз праць учених з позицій провідних видів діяльності військового фахівця дозволяє стверджувати, що професійні якості є комплексом взаємозалежних і взаємодоповнюючих один одного складних, соціально-обумовлених компонентів особистості офіцера, а основні професійні якості, котрі необхідні офіцерові для успішного виконання службових функцій, можна поділити відповідно до провідних видів професійної діяльності офіцера, де фахівець виконує різні види діяльності (командну, інженерну, виховну), що перебувають у певній функціональній залежності (Ю.Леньов). Отже, професійно значущі якості особистості співвідносяться й формуються в певній діяльності; характеризуються як здібності до конкретної діяльності, які в цій же діяльності й розвиваються.

Вважаємо, що професійно значущі якості особистості майбутнього офіцера є сукупністю істотних і найбільш стійких особистісних властивостей, умінь і здібностей, які необхідні для виконання різноманітних функцій професійної діяльності.

З-поміж значної кількості якостей виділяємо п'ять груп професійно значущих якостей особистості військового фахівця, які доцільно розвивати в навчально-виховному процесі:

гностичні якості необхідні офіцерові для виявлення психічного стану підлеглих, вибору адекватних методів впливу, вивчення себе і власної діяльності з метою самовдосконалення (професійна обізнаність; спостережливість; здатність як до аналізу діяльності підлеглих, так і її самоаналізу; здатність відмовитися від стереотипів у діяльності; перебороти інерцію мислення; концентрація й перерозподіл уваги; об`єктивність у своїх оцінках);

моральні якості виражають суспільну спрямованість офіцера, дозволяють уникати ускладнень і конфліктів, підтримувати доброзичливі і толерантні відносини з колегами і підлеглими (відповідальність за виконання справи; почуття власної гідності; дисциплінованість; життєстійкість; честь; толерантність; справедливість у взаєминах з підлеглими);

комунікативні якості дозволяють офіцерові встановлювати й підтримувати відносини й сприятливий соціально-психологічний клімат у військовому колективі (товариськість; здатність запобігати й вирішувати конфлікти; здатність до співтворчості й діалогу з людьми; доброзичливість у відносинах з людьми; почуття гумору);

організаторські якості дозволяють офіцерові управляти діяльністю військового колективу й своєю діяльністю з метою виконання поставлених завдань (організованість; розпорядливість; ініціативність; самостійність у вчинках і відносинах; професійно-спеціалізовані якості: здатність забезпечувати бойову готовність підрозділу у мирний та воєнний час; організовувати та здійснювати бойове застосування та всебічне забезпечення танкових (механізованих) підрозділів у різних видах бою та на марші, у різних тактичних умовах; забезпечувати життєдіяльність та збереження боєздатності особового складу; підтримувати військову дисципліну та правопорядок в підрозділі, здійснювати згуртування військового колективу тощо);

проектувально-конструктивні якості необхідні офіцерові для планування командно-штабної й виховної діяльності, передбачення утруднень у роботі з військовим колективом (цілеспрямованість у постановці й вирішенні задач; здатність до перебудови діяльності своєї і колективу в новій ситуації; здатність передбачати перспективу діяльності своєї й колективу; здатність планувати відносини з людьми; здатність передбачати можливі утруднення у відносинах і вчинках; професійно-спеціалізовані якості: здібності розробляти та вести бойові документи; втілювати в життя вимоги керівних документів щодо керування службовою діяльністю підрозділу; здійснювати організацію та контроль служби військ; створювати умови для реалізації норм права в процесі життєдіяльності підлеглих тощо).

Професійно значущі якості майбутнього офіцера є необхідними для ефективного здійснення військово-професійної діяльності, вони знаходяться у взаємозв'язку, впливають одна на одну, характеризуються відносною стійкістю й взаємодією між собою, формуються й виявляються у процесі діяльності, спілкування та гри.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що поняття «гра» є видом людської діяльності, здатної відтворювати інші види людської діяльності (Н.Анікеєва, Н.Борисова, В.Соловйова та ін.); видом непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі (В.Єфімов, М.Каган та ін.); самостійною соціальною структурою, що припускає змагання між двома або декількома протиборчими сторонами, а також обмежена процедурами й правилами з метою досягнення перемоги однієї зі сторін (Г.Китайгородська, Д.Ельконін та ін.); формально організованою системою суперництва її учасників (В.Беліч, E.Avedan, R.Bales та ін.); засобом, методом, формою, емоційним стимулом організації колективної діяльності (О.Газман, С.Шмаков); комплексним засобом навчання, що має чітко поставлену мету, зорієнтовану на відповідний педагогічний результат (М.Кларін, Г.Селевко, С.Шмаков та ін.).

Вважаємо за необхідне виділити характерні риси дидактичної гри: вони є особливим видом діяльності тих, хто навчається, в якому в наявності ігрові й навчальні цілі й завдання, що мають навчально-пізнавальну спрямованість; у грі є наявність відповідності результату чітко поставленій меті навчання - засвоєння в ході навчальної ігрової діяльності предметного змісту навчальної дисципліни й розвиток конкретних умінь, навичок і якостей, включаючи професійні; наявність у дидактичній грі правил, що відбивають зміст гри, а також змагальності та суперництва.

У проведеному дослідженні дидактична гра розглядається як спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, у ході якої майбутні офіцери набувають знання, вміння і навички, розвивають професійно значущі якості в процесі взаємодії в обстановці змагальності й пошуку вирішення завдань професійного спрямування.

Аналіз праць різних авторів (П.Копосов, Н.Кудикіна, В.Саюк, Л.Тополя та ін.) дозволив виявити такі класифікації навчальних ігор за різними ознаками: цільовою орієнтацією (тренувальні, сюжетно-моделюючі, інформаційно-пізнавальні), рівнем пізнавальної активності (репродуктивні, частково-пошукові, творчі), характером навчальної діяльності (пізнавальні, практичні, організаційні, самоконтролю, оцінні), кількістю учасників і способом прийняття рішень (одноосібні, групові, колективні), місцем (урочні, позаурочні) та часом проведення (швидкотривалі, середньотривалі, довготривалі), а також дидактичних ігор (О.Ноздрова): ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації; рухливі сюжетно-рольові, ділові, комп`ютерні ігри.

У ході наукового дослідження виявлено, що розвитку професійно значущих якостей майбутнього офіцера можуть сприяти такі види дидактичних ігор:

пізнавальні (вправи, ігрові ситуації, вікторини, кросворди, ігрові дискусії), дидактична цінність яких полягає у реалізації конкретних навчальних цілей щодо засвоєння предметних знань, а розвивальна і виховна - у розвитку на основі придбаних знань гностичних якостей й інтелектуальних здібностей (як кмітливість, спритність, аналіз і синтез, активність, контактність, самостійність); моральних якостей (відповідальність, дисциплінованість тощо); комунікативних (доброзичливість, толерантність тощо);

проектувально-конструктивні (комп'ютерні, створення проектів, моделей майбутньої службової діяльності та діяльності колективу), тобто ігри, спрямовані на вивчення проблеми й потребують проектування процесу її вирішення учасниками, сприяють формуванню проектувально-конструктивних якостей (цілеспрямованість, професійно-спеціалізованих), гностичних (здатність до самоаналізу, концентрація уваги тощо), організаторських (ініціативність, самостійність тощо), комунікативних (товариськість, доброзичливість тощо);

імітаційні ігри (рухливі, сюжетно-рольові, ділові), у яких вирішення професійно спрямованої проблеми передбачають інтеграцію знань з різних дисциплін, здатність творчо мислити, приймати самостійні рішення в умовах майбутньої службової діяльності. Результатом імітації є зміна орієнтації особистості від придбання конкретних умінь на придбання особистісних якостей, індивідних властивостей. Завдяки грі курсант виходить за межі власного «Я» в пошуку нових установок і цінностей, професійні аспекти поведінки майбутнього фахівця. У ділових іграх імітація сприяє наближенню курсантів до реальної практики і професійної діяльності. Ці ігри сприяють розвитку всіх п`яти груп якостей;

комплексні ігри включають елементи означених ігор (наприклад, КВК уключає ігрові ситуації, створення проектів, рольову гру тощо). Ці ігри також сприяють розвитку всіх п`яти груп якостей.

На учасника дидактичної гри, включеного в навчально-пізнавальну діяльність, особливий вплив здійснює й атмосфера групового співробітництва з викладачами й іншими курсантами, у якій він вчиться удосконалювати якості своєї особистості, переборювати психологічні бар'єри в спілкуванні, нівелювати такі якості, як нетерпимість, агресивність, уразливість, замкнутість, які істотно заважають ефективному виконанню навчальних, а, в майбутньому, і професійних функцій.

Використання дидактичних ігор як засобу формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів передбачає розробку технології, яку в контексті нашого дослідження розуміли як «дії і взаємодії елементів навчально-виховного процесу, здійснення яких гарантує досягнення поставлених цілей» (В.Євдокимов, І.Прокопенко) (див. рис.), що дозволило обґрунтувати етапи її реалізації:

мотиваційний, спрямований на стимулювання розвитку в курсантів інтересу і позитивної мотивації до процесу формування професійно значущих якостей, забезпечення усвідомлення особливостей майбутньої професійної діяльності;

змістово-процесуальний, який передбачає оволодіння курсантами теоретичними знаннями щодо майбутньої професійної діяльності та якостей, які забезпечують її ефективність, розвиток професійно значущих якостей у процесі включення в ігрову діяльність на основі взаємодії з іншими суб`єктами;

оцінно-результативний, на якому здійснюється оцінка та корекція діяльності курсантів, виявляється рівень сформованості професійно значущих якостей курсантів.

Отже, формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор забезпечується розробкою відповідної технології, яка має на меті формування в курсантів пізнавального інтересу та стійкої позитивної мотивації, використання набутих теоретичних знань у процесі гри щодо формування професійно значущих якостей, а також аналіз отриманих результатів.

У другому розділі - «Експериментальна перевірка ефективності впливу технології формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор» - розглянуто загальні питання організації та проведення експериментальної роботи, проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Для перевірки гіпотези дослідження впродовж 2006-2009 н.р. проводили формувальний експеримент зі курсантами Харківського інституту танкових військ НТУ «ХПІ», який згодом було перейменовано у факультет військової підготовки НТУ «ХПІ» зі спеціальностями: озброєння та військова техніка (інженерний - І); озброєння і засоби військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічна безпека (РХБз). До складу контрольної КГ групи ввійшли 124 курсанти, до складу експериментальної ЕГ групи - 541 курсант.

Метою констатувального етапу експерименту було з`ясування вихідного рівня сформованості вихідного рівня сформованості професійно значущих якостей майбутніх офіцерів. Це вимагало уточнення критеріїв і рівнів сформованості, з-поміж яких було виокремлено: мотиваційний (інтерес і налаштованість на гру, позитивна готовність включитися в гру), особистісний (сформованість організаторських, проектувально-конструктивних, гностичних, комунікативних, моральних якостей), оцінно-результативний (успішність курсантів; самооцінка).

Формувальний експеримент був спрямований на забезпечення етапів технології формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор.

На мотиваційному етапі курсантам постійно пропонувалася професійно спрямована інформація, що включала переконливі докази соціальної та особистісної значущості професії сучасного офіцера; створювалися ситуації, часто дискусійного характеру, що спонукали до дискусії, викликали інтерес до професійного становлення майбутнього офіцера, породжували позитивні емоції до набуття професії. Курсантам пропонувалися завдання, які вимагали висловлення власних думок, відстоювання власної позиції щодо майбутньої професійної діяльності та тих якостей, які забезпечують її ефективність («Роздуми про себе в своїй професії», «Мій ідеал сучасного офіцера», «Я вважаю, що… », «Історія мого вищого навчального закладу» тощо).

Основною метою змістово-процесуального етапу було оволодіння майбутніми офіцерами професійно значущими якостями в процесі використання дидактичних ігор.

Використовуючи засоби дидактичних ігор з метою розвитку професійно значущих якостей військового фахівця, враховували, що стрижнем їх функціонування в навчальному процесі є проблема, вирішення якої, передусім, активізує розумову діяльність, сприяючи розвитку гностичних якостей особистості, адже учасники гри аналізують й узагальнюють інформацію, застосовують набуті знання в конкретній ситуації й тим самим доходять до усвідомлення й вирішення проблеми. При цьому функція викладача полягала в тому, щоб допомогти майбутнім офіцерам зрозуміти завдання, спрямувати їхню діяльність на вирішення проблеми.

Упродовж першого року навчання на заняттях організація навчально-ігрової діяльності включала діагностику сформованості професійно значущих якостей, а потім планування, а саме: спочатку апробувалися пізнавальні ігри й менше - проектувально-конструктивні. Що стосується імітаційних ігор, то в них на етапі здійснення навчально-ігрової діяльності розігрувалися за ролями ситуації за заздалегідь підготовленим текстовим сценарієм, тому першокурсникам важко обіграти ситуацію, якщо вони недостатньо добре знають один одного, їм важко давати оцінку діям як власним, так і іншим («У вашому підрозділі склалася надзвичайна ситуація: один з підлеглих виявляє недисциплінованість. Ваші дії»). Крім того, на першому курсі курсанти лише звикають один до одного, до викладачів. А тому за доцільне вважали використання пізнавальних ігор («Імена», «Свідоцтво особистості», «Родинне дерево», «Біографія»).

На другому й третьому роках навчання, коли для більшості курсантів установилася «рівність психологічних позицій у спілкуванні» (В.Сластьонін), стало можливим і виправданим застосування різноманітних дидактичних ігор. Використовували на другому курсі як пізнавальні ігри («Чи добре ти знаєш історію нашої країни?», «Один день в Києві», а також географічні кросворди, аукціони, морський бій), а також рольові ігри («На митниці»), на третьому курсі - пізнавальні ігри («Сухопутні війська країни, мова якої вивчається», «Військова форма, звання та посади», «Види бою» тощо); рольова гра «Детективи».

Для ефективної педагогічної реалізації дидактичних ігор необхідним було не тільки їх подання з іншими методами, але й дотримання певної послідовності в застосуванні ігор, урахування їх складності, тривалості, ступеня розробленості, певної участі викладача в процесі ігрової діяльності. Усередині кожної групи викладач варіював ігри від простих до більш складних, тобто враховував складність навчальної інформації, включеної в ситуацію навчальної ігрової діяльності, а також ступінь проблемності завдання, що сприяло логічному переходу від однієї гри до іншої, пов'язувало їх у єдину систему («Один день у Києві» - «Один день у Лондоні»; «Види спорту» - «Улюблений вид спорту»).

Цінним у реалізації на заняттях ігор було те, що ігрова діяльність організовувалася як спільна діяльність щодо вирішення ігрових і навчальних завдань, у якій курсанти були пов'язані не тільки логікою виконання завдання, але й загальною відповідальністю за справу. А тому викладачі, активізуючи діяльність курсантів, використовуючи дидактичні ігри в навчально-виховному процесі, враховували їхню налаштованість на гру, бажання брати участь у грі.

Це досягалося за рахунок підвищення інтелектуальної складності ігор, надання більшої самостійності курсантам у виборі стилю діяльності відповідно до індивідуальних здібностей, а також за рахунок проблемності творчих завдань. Такою формою організації дидактичної гри була її колективна форма. Тому, проектуючи й реалізуючи дидактичні ігри у ході формування професійно значущих якостей особистості курсантів, акцентували увагу й на необхідності проведення комплексних ігор (КВК, конкурси) у позанавчальний час. При цьому дотримувалися таких вимог:

гра проводилася регулярно (1 раз у семестр) й була пов'язана з навчальною роботою, ґрунтувалася на володінні якостями й уміннями, отриманими курсантами на заняттях, і розвивала їх;

матеріал, що використовувався у позааудиторний час, був особистісно значущим для курсантів, цікавим у пізнавальному плані, сприяв розвитку якостей;

при організації ігрової діяльності у позааудиторний час використовували різноманітні прийоми й методи роботи, що охоплювали якомога більше курсантів;

надавали максимальну самостійність курсантам на етапах підготовки й проведення конкурсів, вікторин тощо.

Оскільки колективні форми ігрової діяльності у позааудиторний час не мали постійної організаційної структури, то при їх розробці орієнтувалися на тему, мету та умови проведення. А гра була комплексною, використання якої давало можливість курсантам: брати активну участь у навчально-пізнавальній діяльності; виявляти самостійність у вирішенні різних завдань, творчо використати свої мовні навички; тактовно спілкуватися один з одним в умовах змагання; брати участь у творчій колективній праці тощо.

Спостереження в ході експерименту показало, що учасники гри по-різному поводилися в ігровій ситуації: для одних обстановка спільного вирішення проблеми здавалася незвичайною, викликала розгубленість, інші звикли працювати індивідуально, автономно від інших, треті ж, навпаки, не могли самі визначити правильність обраного способу дії, критично проаналізувати й адекватно оцінити результати діяльності, а тому часто зверталися з питаннями до викладача й однокурсників.

У ході експерименту простежувалася чітка тенденція особистої значущості для курсантів, передусім, пізнавальних ігор, що можна пояснити таким чином: більшість з них організовувалася так, що дії кожного учасника гри були значущими для вирішення поставленого завдання, активність кожного ставала однією з умов перемоги всієї команди або перемоги самого граючого (при парній, груповій або колективній формі); найбільшу активність виявляли курсанти при підготовці й проведенні саме пізнавальних ігор, виконуючи в них ролі організатора, керівника, арбітра й виконавця, а також підкреслимо, що в таких іграх брали участь майже нарівні курсанти з різною мовною підготовкою. Це давало можливість формувати гностичні, організаторські та комунікативні вміння («Конфлікти у військових колективах та шляхи їх вирішення», «Як будувати взаємовідносини у військовому колективі», «Як краще організувати роботу з підлеглими»).

Проектувально-конструктивні й імітаційні ігри для курсантів з гарною мовною підготовкою більш значущі, ніж для курсантів із середньою підготовкою, і більш значущі у порівнянні з курсантами, які мали слабку мовну підготовку. Це пояснюється тим, що гарна успішність дозволяла «сильним» курсантам активніше брати участь у цих іграх, оскільки вони більш упевнено почувалися в мові, вільніше могли викладати свої думки, аргументувати, переконувати, висловлюючись при цьому іноземною мовою. Курсанти із середнім рівнем мовної компетенції також зацікавлено брали участь у цих іграх. При цьому важливим було те, щоб вони не втратили впевненість у собі й в атмосфері доброзичливості й співробітництва могли ліквідувати свої прогалини в знаннях і розвивалися як особистості. Курсантам зі слабкою мовною підготовкою було важко брати участь у цих іграх нарівні з іншими курсантами. А тому діяльність викладача була спрямована на налагодження міжособистісних відносин у групі з урахуванням рівня розвитку і характеру курсантів. Так, курсанти з низьким рівнем мовної компетенції, як правило, не виявляли ініціативи в імітаційних і проектувально-конструктивних іграх через обмежені можливості говоріння іноземною мовою. Тут особливо важливим було вміння викладача організувати взаємини в групі й із групою для зняття психологічних бар'єрів спілкування й пізнання, що сприяло формуванню моральних якостей (ділові ігри «Конфлікт у роті», «Діалог з підлеглими»), а також проектувально-конструкторських і організаторських якостей (ігри «Прес-конференція міністра оборони», «Країна винаходів», «Плани на майбутнє» тощо). Викладач же, вирішуючи завдання навчання спілкуванню, співробітництву, продумував і організовував гру таким чином, щоб здійснювалася мовна взаємодія між курсантами.

Застосування ігор на заняттях іноземної мови засвідчило, що слабка підготовка курсантів з предмету найчастіше заважала їхній активній участі в дидактичних іграх, а, отже, і інтенсивному формуванню професійно значущих якостей. Для того щоб активізувати ігрову діяльність курсантів зі слабкою й середньою мовною підготовкою, курсантам дозволялося переходити на українську мову або, наприклад, в імітаційних іграх дублювати ролі, готувати їх в тісному співробітництві з «сильними» курсантами. Таким чином, вдавалося компенсувати недолік знань, підняти активність, регулювати індивідуальний стан у зв'язку з розв'язуваними завданнями й подіями ігрової діяльності, активізувати особистісний потенціал в умовах дидактичної гри.

Оцінно-результативний етап передбачав звітування курсантів про результати сформованості професійно значущих якостей у вигляді публічного презентування результатів, написання щоденників щодо самовдосконалення, що позитивно вплинуло на формування їхньої адекватної самооцінки.

Контрольний етап педагогічного експерименту передбачав аналіз результатів запроваджуваної технології. Так, експеримент засвідчує, що дидактична гра сприяла розширенню кругозору й ерудиції, розвитку таких розумових операцій як аналіз, синтез, зіставлення, прогнозування, висування й захист гіпотез тощо. Ігрова діяльність курсантів сприяла підвищенню їхньої мотивації, зняттю психологічних бар'єрів, що утруднювали спілкування. На цій основі відкривалися реальні можливості впливу на розвиток професійно значущих якостей курсантів, які їм необхідні в майбутньому, за допомогою вибору й організації дидактичних ігор як засобу розвитку якостей майбутніх фахівців на заняттях з іноземної мови.

Аналіз динаміки успішності в експериментальній і контрольній групах (змістовий критерій) показує переваги використання системи дидактичних ігор у навчальному процесі (див. табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка успішності в контрольній й експериментальній групах по семестрах (у балах)

Семестри	Експериментальна група	Контрольна група
1	3,2	3,2
2	3,3	3,3
3	3,4	3,3
4	3,6	3,4
5	3,7	3,6
6	4,1	3,7
7	4,3	3,9
8	4,4	4,1

Як бачимо, в експериментальній групі приріст успішності курсантів стабільно вищий, а це свідчить про те, що реалізована система дидактичних ігор створювала умови для розвитку професійно значущих якостей, насамперед, за рахунок активності курсантів при підготовці, у процесі гри й під час обговорення її результатів, а також завдяки врахуванню інтересів граючих й актуальності змісту.

Узагальнені результати експериментальної роботи представлено в таблиці 2.

Як свідчать наведені в таблиці 2 дані, за всіма визначеними критеріями більш суттєві зміни відбулися в курсантів експериментальної групи, порівняно зі курсантами контрольної групи, що дає підстави для висновку про підтвердження висунутої гіпотези.

Узагальнені результати динаміки самооцінки курсантами рівня розвитку професійно значущих якостей особистості майбутнього офіцера (оцінно-результативний критерій) свідчать про те, що в ЕГ різниця в даних здатності курсантів адекватно оцінювати свої якості є більш істотною в порівнянні з контрольною групою. Так, у середньому за організаторськими якостями в ЕГ збільшення адекватних самооцінок склало 29%, за проектувально-конструктивними - 15,2%, за гностичними - 23,6%, за комунікативними - 24,9%, за моральними - 17%.

У КГ за організаторськими якостях у середньому відзначається зменшення кількості курсантів, що оцінюють себе ідентично оцінці експерта, на 2,6%.

Таблиця 2

Узагальнені результати експериментальної роботи (приріст у %)

Критерії та рівні сформованості	Групи (93 особи)
	ЕГ (541 особа)	КГ (124 особи)
1	2 3	4
Мотиваційний: - інтерес і налаштованість на гру, позитивна готовність включитися в гру: стійкий інтерес та налаштованість на гру, включається в неї відразу; виявляє ситуативний інтерес до гри, але включається в неї відразу; відсутній інтерес до гри, включається в неї тільки за вказівкою викладача.	+15,4 +3,8 -19,2	+8,1 +12,3 -20,4
Особистісний: - виявлення професійно значущих якостей (гностичні, організаторські, проектувально-конструктивні, комунікативні, моральні): високий (якості виявляються постійно); достатній (якості виявляються, але деякі вимагають удосконалення); низький (не завжди виявляє якості, особливо вольові).	-26,9 +19,2 +9,9	-21,5 +9,8 +17,3
Оцінно-результативний: - самооцінка: адекватна; завищена; занижена.	+16,2 +21,4 -37,6	+8,4 +11,7 -20,1

Відбулися позитивні зміни і у сформованості інших якостей, але не настільки значні, як в ЕГ. Так, за проектувально-конструктивними якостями збільшення кількості адекватних самооцінок склало 9,7%, за гностичними якостями - 8,4%, за комунікативними - 7%, за моральними - 10,3%. Ці дані свідчать про більш успішний розвиток здібності курсантів оцінювати себе в експериментальній групі в порівнянні з контрольною групою, а отже, про правильність вибору й введення в процес навчання іноземній мові системи дидактичних ігор, спрямованих на розвиток ПЗЯ особистості майбутніх офіцерів.

Теоретичний аналіз проблеми формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів та одержав результати експериментальної роботи підтвердили гіпотезу та дали підстави дійти таких висновків.

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнено і науково обґрунтовано суть поняття «професійно значущі якості майбутнього офіцера» як сукупності істотних і найбільш стійких особистісних властивостей, умінь і здібностей, які необхідні для виконання різноманітних функцій професійної діяльності.

1.1. Виявлено п'ять груп професійно значущих якостей особистості військового фахівця, які доцільно розвивати в навчально-виховному процесі та спілкування на заняттях з гуманітарних дисциплін: гностичні якості необхідні офіцерові для виявлення психічного стану підлеглих, вибору необхідних методів впливу, вивчення себе і власної діяльності з метою самовдосконалення; моральні якості виражають суспільну спрямованість офіцера, дозволяють уникати ускладнень і конфліктів, підтримувати доброзичливі відносини з колегами і підлеглими; комунікативні якості дозволяють офіцерові встановлювати й підтримувати відносини й сприятливий соціально-психологічний клімат у військовому колективі; організаторські якості дозволяють офіцерові управляти діяльністю військового колективу й своєю діяльністю з метою виконання поставлених завдань; проектувально-конструктивні якості необхідні офіцерові для планування командно-штабної й виховної діяльності, передбачення утруднень у роботі з військовим колективом.

1.2. Дидактичну гру визначено як спеціально організовану навчально-пізнавальну діяльність, у ході якої майбутні офіцери набувають знання, вміння і навички, розвивають професійно значущі якості в процесі взаємодії в обстановці змагальності й пошуку вирішення завдань професійного спрямування.

1.3. Виявлено такі види ігор: пізнавальні, проектувально-конструктивні, імітаційні, комплексні.

2. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор, яка має такі етапи.

2.1. Мотиваційний, спрямований на стимулювання розвитку в курсантів інтересу і позитивної мотивації до процесу формування професійно значущих якостей, забезпечення усвідомлення особливостей майбутньої професійної діяльності.

2.2. Змістово-процесуальний, який передбачає оволодіння курсантами теоретичними знаннями щодо майбутньої професійної діяльності та якостей, які забезпечують її ефективність, розвиток професійно значущих якостей у процесі включення в ігрову діяльність на основі взаємодії з іншими суб`єктами.

2.3. Оцінно-результативний, на якому здійснюється оцінка та корекція діяльності курсантів, виявляється рівень сформованості професійно значущих якостей курсантів.

2.4. Реалізація технології формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів засобами дидактичних ігор сприяла активізації їхньої діяльності, розвитку організованості, самостійності тощо, а залучення курсантів до обговорення результатів гри, до оцінки прояву тих або інших якостей своїх й однокурсників - розвитку справедливості й об'єктивності в оцінках і взаєминах.

У курсантів експериментальної групи серед організаторських якостей значні зміни в розвитку відбулися за такими якостями як ініціативність, справедливість й об'єктивність у взаєминах, самостійність у вчинках і відносинах. Уключеність курсантів у дидактичні ігри сприяла активізації їхньої діяльності, розвитку організованості, самостійності, а залучення курсантів до обговорення результатів гри, до оцінки прояву тих або інших якостей своїх й однокурсників - розвитку справедливості й об'єктивності в оцінках і взаєминах.

У групі проектувально-конструктивних якостей розвивалися краще цілеспрямованість у постановці і вирішенні завдань, здатність до перебудови діяльності своєї й колективу, здатність передбачати перспективу діяльності своєї й колективу.

У групі гностичних якостей найбільше розвинулися спостережливість, здатність до самоаналізу, концентрація й перерозподіл уваги, справедливість у своїх оцінках. Як показують експертна оцінка й спостереження в експериментальній групі при участі курсантів в іграх забезпечується активний саморозвиток інтелекту й проектувальних здібностей, генерується достатня кількість знань, необхідних для досягнення мети або найближчого результату.

Разом з тим, експерти відзначають лише незначні зміни в середньому в курсантів експериментальної вибірки такої якості як уміння планувати відносини з людьми. У бесідах з курсовими офіцерами звертали увагу на цей факт, як на перспективний напрями роботи, але вважаємо при цьому, що недостатній «приріст» цієї якості перекривається за рахунок більш істотних змін у виявленні таких якостей як здатність передбачати можливі утруднення у відносинах і вчинках, здатність передбачати перспективу діяльності своєї й колективу, здатність до самоаналізу, які сприяють у підсумку розвитку важливої для діяльності офіцера здатності планувати відносини з людьми.

Експериментальна робота засвідчила також, що дидактична гра сприяла згуртованості навчальної групи, розвитку комунікативних якостей. В навчально-ігровій діяльності спілкування мало більш тісний й особистий характер на відміну від інших видів навчальної діяльності.

3. Уточнено критерії (мотиваційний, особистісний, оцінно-результативний) рівнів (високий, достатній, низький) сформованості професійно значущих якостей майбутнього офіцера.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективним може бути науково-теоретичне обґрунтування системи формування професійно значущих якостей майбутніх офіцерів у позааудиторній роботі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Мох Ю. А. Педагогічне проектування дидактичних особистісно розвивальних ігор [Текст] / Ю. А. Мох // Проблеми формування ціннісних орієнтирів професійної діяльності: Зб. наук. праць. - Харків: Стиль-Іздат, 2005. - С. 160-165.

2. Мох Ю. А. Дидактична гра як психолого-педагогічна проблема [Текст] /

Ю. А. Мох // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Київ-Запоріжжя, 2006. - Вип. 37. - С. 407-410.

3. Мох Ю. А. Значення дидактичних і рольових ігор у навчанні [Текст] /

Ю. А. Мох // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. Проблеми підготовки викладачів до здійснення завдань сучасної освіти: Зб. наук. праць. - Харків: Стиль-Іздат, 2006. - С. 142-148.

4. Мох Ю. А. Сутність ділової гри [Текст] / Ю. А. Мох // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. Умови і фактори формування особистісно-орієнтованих підходів до навчання: Зб. наук. праць. - Харків: Стиль-Іздат, 2006. - С. 154-160.

5. Мох Ю. А. Умови підготовки студентів до включення в дидактичну гру [Текст] / Ю. А. Мох // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Запоріжжя: Запор. обл. ін-т післядипл. освіти, 2006. - Вип. 39. - С. 267-270.

6. Мох Ю. А. Сутність антропотехнічних засобів [Текст] / Ю. А. Мох // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Запоріжжя: Запор. обл. ін-т післядипл. освіти, 2006. - Вип. 40. - С. 312-315.

7. Мох Ю. А. Підготовка студентів до проведення гри [Текст] / Ю. А. Мох // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Запоріжжя: Запор. обл. ін-т післядипл. освіти, 2007. - Вип. 41. - С. 235-238.

8. Мох Ю. А. Типологія ігор, яка використовується в навчальному процесі ВНЗ [Текст] / Ю. А. Мох // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. - Запоріжжя: Запор. обл. ін-т післядипл. освіти, 2007. - Вип. 42. - С. 278-281.

9. Мох Ю. А. Професійно значущі якості майбутнього офіцера: психологічний аспект [Текст] / Ю. А. Мох // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія № 13. Проблеми трудової та професійної підготовки: Зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 8. - С. 152-158.

10. Мох Ю. А. Педагогічні аспекти професійно значущих якостей майбутніх офіцерів [Текст] / Ю. А. Мох // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. -Серія № 13. Проблеми трудової та професійної підготовки: Зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. - Вип. 9. - С. 123-129.

11. Мох Ю. А. Дидактична гра як психолого-педагогічна проблема [Текст] /

Ю. А. Мох // Вісник Київського Славістичного університету: Зб. наук. праць. - Київ, КСУ, 2005. - Вип. 24. - С. 137-143.

12. Мох Ю. А. Проектування дидактичної гри [Текст] / Ю. А. Мох // Вісник Київського Славістичного університету: Зб. наук. праць. - Київ КСУ, 2005. -

Вип. 26. - С. 162-167.

...