Підготовка дошкільників з дитячим церебральним паралічем до опанування навичок письма

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

13.00.03 - Корекційна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка дошкільників з дитячим церебральним паралічем до опанування навичок письма

Коваль Людмила Вікторівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки НАПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук

Данілавічютє Еляна Анатоліївна,

Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, лабораторія логопедії, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Мороз Борис Семенович,

Науково-виробниче підприємство

«ВАБОС», директор з наукових питань;

кандидат педагогічних наук, доцент

Чередніченко Наталія Володимирівна,

Інститут корекційної педагогіки та психології

Національного педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова, кафедра логопедії.

Захист відбудеться «25» жовтня 2011 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано «24» вересня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Таранченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Зміна парадигми навчально-дисциплінарної моделі виховання на особистісно орієнтовану передбачає забезпечення багатокомпонентності й наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою в контексті інтегрованого підходу до організації змісту навчання (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, 2006). Орієнтація на освітні запити батьків дітей дає змогу оптимізувати процес підготовки до шкільного навчання, що надзвичайно актуально у випадках наявності особливостей психофізичного розвитку (Андрусишина Л., Бартєнєва Л., Данілавічютє Е., Колупаєва А., Тарасун В., Тищенко В., Трофименко Л., Соботович Є., Шевченко О., Чередніченко Н. та ін.). Достатній рівень мовленнєвої компетенції, як один із найважливіших показників готовності до шкільного навчання, водночас забезпечує успішне оволодіння мовою, що передбачає поступовий синтез практичного мовленнєвого досвіду та засвоєння теоретичних знань про мову (Богуш А., Божович Є., Вавіна Л., Жук В., Колупаєва А., Соботович Є., Сак Т., Скрипник Т., Тарасун В. та ін.). Опанування писемного мовлення - одна з ключових умов успішного переходу від усної комунікації до знань про закони організації мови, а також основа засвоєння предметів мовного циклу у процесі навчання. Вирішення питання готовності до оволодіння навичок письма, як початкового етапу на шляху до становлення писемного мовлення в цілому, є значною проблемою для дошкільників з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) (Мастюкова О., Раменська О., Російська О., Смірнова І. та ін.).

Фіксація інформації шляхом використання графічних знаків - складна психологічна діяльність, що спирається на певний рівень розвитку усного мовлення (Габашвілі З., Каше Г., Колповська І., Лєвіна Р., Спірова Л.та ін.), пізнавальної діяльності (Бєлова-Давид Р., Воронова Г., Ковшиков В., Трігер Р. та ін.) та передбачає достатній рівень сформованості інтеграції різних аналізаторних систем, які беруть участь у процесі писемного відтворення мовленнєвих одиниць (Ляпідєвський С., Токарєва О. та ін.). Аналіз досліджень Журби Л., Іпполітової М., Мастюкової О., Семенової К. дає підстави для висновку про наявність дифузного характеру ураження незрілого мозку при ДЦП, що не обмежується виникненням рухових відхилень, а спричиняє сенсорні, інтелектуальні, мовленнєві та інші психічні розлади, які призводять до виникнення різних форм дисграфій та дислексій у таких дітей (Блажевський І., Ейдінова М., Іпполітова М., Мастюкова О., Миргород П., Правдіна-Винарська О., Чайковська І., Яковенко Т. та ін.). Традиційне тлумачення зазначених порушень з позицій домінування рухових розладів у структурі дефекту, спричиненого ДЦП, дало змогу встановити, що виникнення графічних помилок обумовлено недоліками зорово-просторового гнозису і графічного, моторного компонентів письма (Данилова Л., Каліжнюк Е., Мастюкова О., Семенова К. та ін.). Наявність фонетико-фонематичних порушень як провідних і найпоширеніших відхилень мовленнєвого розвитку при ДЦП дало підстави для детального вивчення фонемографічних помилок (до складу яких входять і змішування букв за графічною схожістю) з позицій комплексного підходу, який враховує багатоланкову структуру письма, а також поліморфну природу церебральної патології. Це уможливило нове трактування механізмів виникнення таких помилок, яке доводить, що особливості формування рухової функції не завжди є безпосередньою причиною зазначених порушень письма (Данілавічютє Е.). Ефективність диференційованої методики корекційного впливу, розробленої з урахуванням вказаних механізмів, стала прецедентом для здійснення наукових пошуків із вищезазначених позицій.

Незважаючи на існування сучасних науково-методичних розробок щодо організації навчання у школі молодших школярів із ДЦП та порушеннями писемного мовлення, цей процес відбувається повільно, гальмуючи опанування мовних знань, що спричиняє стійке відставання з предметів мовного циклу. Водночас, практика навчання різних категорій дітей з особливостями психофізичного розвитку (Блінова Л., Донская Ю., Гілевич М., Катаєва А., Коровін К., Лінднер Р., Солнцева Л., Семенов Л., Стрєбелєва О. та ін.) свідчить, що найефективніший шлях оптимізації опанування навичок письма - профілактика виникнення труднощів ще в дошкільний період. Втім, спеціальні програми підготовки дітей із ДЦП дошкільного віку до навчання у школі відсутні, а навчально-виховний процес продовжує здійснюватися переважно із урахуванням своєрідності розвитку рухової сфери та розладів усного мовлення (дизартрій, загального недорозвитку мовлення, дислалій тощо), залишаючи поза увагою специфіку структури цілісного дефекту, спричиненого ДЦП (комплексу та послідовності виникнення всіх можливих розладів), а також багаторівневу психологічну організацію процесу письма, формування складових якої розпочинається вже в період дошкільного навчання.

Відтак, актуальність проблеми, її практична значущість та недостатня розробленість обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка дошкільників з дитячим церебральним паралічем до опанування навичок письма”.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної корекційно-попереджувальної методики формування передумов письма у дітей старшого дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем.

Відповідно до мети дослідження було окреслено такі завдання:

1) здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми підготовки дошкільників із ДЦП до опанування навичок письма;

2) визначити наукові засади дослідження передумов формування у дітей із ДЦП писемних навичок;

3) виявити у старших дошкільників із ДЦП стан розвитку усного мовлення і рухової сфери та встановити механізми формування навичок письма у визначеної категорії дітей;

4) розробити та апробувати методику корекційно-попереджувального навчання із застосуванням комп'ютерних технологій, спрямовану на підготовку дітей старшого дошкільного віку з ДЦП до засвоєння писемних навичок. дошкільник параліч навичка письмо

Обєкт дослідження - процес формування готовності до опанування навичок письма у старших дошкільників із дитячим церебральним паралічем.

Предмет дослідження - корекційно-попереджувальна методика формування передумов письма у старших дошкільників із дитячим церебральним паралічем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Роботу виконано згідно з планом досліджень Інституту спеціальної педагогіки НАПН України «Теоретичні та методичні засади освіти дітей з особливими освітніми потребами» та з комплексними темами лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України «Науково-методичне забезпечення реалізації змісту початкової загальної освіти дітей з тяжкими порушеннями мовлення» (Державний реєстраційний номер 0105U000341) та лабораторії корекційної педагогіки «Науково-методичне забезпечення навчання дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку різних вікових груп» (Державний реєстраційний номер 0109U000311).

Тему дисертації затверджено рішенням вченої ради Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (протокол №1 від 28.01.2008р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол №3 від 10.04.2008 р.).

Теоретико-методологічну основу дослідження склали:

- концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення (Соботович Є. та ін.);

- психолінгвістичний підхід до мовленнєвого розвитку дитини (Виготський Л., Зимня А., Леонтьєв О. та ін.);

- нейропсихологічна концепція про морфо-функціональну організацію вищих психічних функцій (Лурія О., Симерницька Є., Цвєткова Л., Хомська О. та ін.);

- вчення про функцiональні системи та їх пластичність, рiзні рiвнi органiзацiї дiяльностi, поетапне формування розумових дiй, функцiональну структуру усвiдомленого регулювання дiяльності (Анохiн П., Асратян Е., Бернштейн Н., Гальперiн П., Конопкiн О., Леонтьєв О. та iн.);

- сучасні наукові уявлення про специфічну структуру цілісного дефекту, зумовленого дитячим церебральним паралічем (Вернер Д., Єрмоленко Н., Мастюкова Є., Мамайчук І., Неретіна А., Шестопалова Л., Хайруліна І., Bobat K., Little W., Freud S. та ін.)

- сучасні положення корекційної педагогіки та спеціальної психології (Засенко В., Єременко І., Іпполітова М., Колупаєва А., Соботович Є., Синьов В., Сак Т., Тарасун В. та ін.);

- вчення про моделюючий підхід у педагогіці (Афанасьєва В., Вєнікова В., Глинський Б., Новік І., Штофф В. та ін.).

Методи дослідження. Для реалізації мети і завдання дослідження використано наступні методи:

теоретичні: теоретичний та порівняльний аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної, психолінгвістичної, нейропсихологічної, медичної літератури з проблеми дослідження для визначення теоретико-методичної сутності проблеми формування передумов письма; узагальнення та аналіз педагогічного досвіду з метою з'ясування стану практики підготовки до навчання письма дітей дошкільного віку із ДЦП;

емпіричні: спостереження за корекційно-виховним процесом; аналіз усного мовлення та творчої продукції дітей з ДЦП; опитування, бесіда; психолого-педагогічний експеримент для проведення констатувального та формувального етапів експериментального дослідження;

статистичні: статистична перевірка значущості різниці між середніми показниками за методом Стьюдента.

Експериментальна база та організація дослідження: до експериментального дослідження залучалися діти, які навчаються у спеціальній школі-інтернаті №15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем м. Києва, ШДС «Мрія» - спеціальному дошкільному закладі для дітей з порушеннями опорно-рухової системи м. Києва; спеціальному дошкільному закладі №591 для дітей з вадами опорно-рухового апарату м. Києва; ШДС «Паросток» №802 м. Києва; НВЗ «Червоні вітрила» м. Сімферополя. У констатувальному експерименті (2008-2009 рр.) брали участь 94 вихованці віком 6-7 років: 69 старших дошкільників з церебральним паралічем та 25 старших дошкільників масових дошкільних закладів. У формувальному експерименті (2009-2010, 2010-2011рр.) брало участь 40 дітей старшого дошкільного віку з різними формами церебрального ураження.

Наукова новизна та теоретична значущість роботи полягає у тому, що:

вперше:

- науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження передумов письма у старших дошкільників із ДЦП;

- з'ясовано особливості формування передумов письма у старших дошкільників із ДЦП;

- визначено психолого-педагогічні засади формування передумов навичок письма з позицій комплексного підходу та методу педагогічного моделювання на основі впровадження комп'ютерної технології;

- визначено доцільність використання розробленої комп'ютерної корекційно-розвивальної програми у процесі опанування навичок письма дітей із ДЦП;

поглиблено та уточнено:

- наукові уявлення про структуру психолого-педагогічних передумов опанування писемного мовлення у дошкільників із ДЦП;

подальшого розвитку набули:

- впровадження комп'ютерних засобів у практику дошкільного навчання дітей із ДЦП з метою формування передумов писемного мовлення.

Практичне значення здобутих результатів полягає у тому, що:

- розроблено комплексний підхід до аналізу особливостей формування передумов письма у старших дошкільників із ДЦП;

- обґрунтовано, розроблено та апробовано систему корекційно-попереджувального впливу з урахуванням механізмів порушення формування передумов опанування навичок письма;

- розроблено та апробовано комп'ютерну корекційно-розвивальну програму «В країні цікавих звуків» для опанування навичок письма дітьми-логопатами;

- здобуті у процесі дослідження дані та розроблені методики можуть бути використані з метою діагностики рівня готовності старших дошкільників до опанування письма та сприятимуть підвищенню ефективності корекційно-попережувальної роботи у напрямі підготовки до навчання і запобігання можливих розладів письма.

Вірогідність здобутих результатів забезпечується: науково-теоретичним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, предметові та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричного матеріалу; ефективністю експериментальної роботи у спеціальних дошкільних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (м. Київ, 2009 р.); серпневій конференції «Соціальна адаптація та інтеграція в освітнє середовище дітей з особливими потребами» (м. Київ, 2009 р.); Четвертій Міжнародній конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх: інноваційні методи та моделі» (м. Київ, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (м. Київ, 2010 р.); методологічному семінарі НАПН України «Інформаційно-комунікативні технології навчання: стратегія розвитку і досвід упровадження» (м. Київ, 2011 р.); ІІ Міжнародному освітянському форумі «Особистість у єдиному освітньому просторі» (м. Запоріжжя, 2011р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Спеціальна освіта в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (м. Київ, 2011р.).

Результати дослідження отримали схвалення на засіданнях лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (2007-2011 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 одноосібних публікаціях, з них - 7 статей опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (189 найменувань на 18 сторінках, з них 3 зарубіжних), додатків на 40 сторінках: у тексті містяться 31 таблиця, 1схема, 7діаграм, 5 графіків; у додатках - 35 рисунків, 6 таблиць. Повний обсяг дисертації складає 248 сторінок. Основний текст викладено на 190 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет; охарактеризовано теоретико-методологічні основи та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість; наведено дані щодо вірогідності та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні аспекти дослідження проблеми порушень письма та їх попередження у дітей із дитячим церебральним паралічем» проаналізовано фахову літературу з проблеми дослідження, практику підготовки до опанування писемних навичок та визначено концепцію дослідження; представлено аналіз сучасних поглядів на процес письма у структурі писемного мовлення, передумови опанування письма та їх становлення, підготовку до формування навичок письма за умов типового психофізичного і мовленнєвого розвитку та особливості підготовки до опанування навичок письма дітьми із церебральним паралічем.

Проблема дослідження формування письма як ланки писемного мовлення є предметом вивчення різних наукових галузей. У вітчизняних та зарубіжних наукових літературних джерелах психолінгвістичного, психологічного, нейропсихологічного, психолого-педагогічного напрямів письмо розглядається як ланка писемного мовлення, за допомогою якого відбувається виклад зв'язного висловлення у писемній формі (Виготський Л., Гур'янов Є., Ельконін Д., Жинкін М., Зимня І., Корнєв О., Каше Г., Лурія О., Лалаєва Р., Леонтьєв О., Лєвіна Р., Нікашина Н., Хватцев М., Чиркіна Г., Соботович Є. та ін.). Більшість праць психолого-педагогічного напряму визначає письмо складноструктурованим, що обумовлює виникнення труднощів на етапі його опанування (Бєльтюков В., Гвоздєв О., Корнєв О., Російська О., Соботович Є., Смирнова І., Орфінська В., Хомська О. та ін.). На думку представників психолінгвістичного та нейролінгвістичного напрямів засвоєння письма відбувається за участі певних психічних процесів, таких як сприймання, увага, пам'ять, мислення та, відповідно, розумових операцій синтезу, аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення, контролю, органічним підґрунтям для яких є система складної інтеграції аналізаторних систем (Бельтюков В., Гвоздєв А., Гур'янов Є., Корнєв О., Лурія О., Нікашина А., Швачкін М., Цвєткова Л., Хомська О., Лурія О. та ін.). Сформованість названих компонентів є основою для. оволодіння дитиною шкільними знаннями та навичками письма (Ахутіна Т., Гермаковська А., Ельконін Д., Пилаєва Н., Садовнікова І. та ін.), що є актуальним з огляду на вчення про перебіг операцій письма, сформульоване Лурією О. Перша операція, з якої розпочинається процес письма - аналіз звукового складу слова, що підлягає написанню; наступна - перетворення виділених фонем у графічні образи; третя операція - реалізація фонем, які потрібно записати у відповідні графічні знаки (літери).

Перегляд класичних і сучасних наукових поглядів на проблему опанування письма дав підстави для висновку, що цей процес формується на основі певного підґрунтя, уявлення про яке складалося на основі дослідження структури письма та передумов його формування, розглянутих у працях Виготського Л. (1935, 1960), Лурії О. (1950), Гур'янова Є. (1959), Щербака М. (1950), Цвєткової Л. (1988, 1997), Корнєва О. (1997), Садовнікової І. (1997) та ін., доповнювалося даними про типові закономірності та особливості формування готовності до оволодіння письмом за наявності відхилень психофізичного розвитку (Виготський Л., Гопіченко О., Лурія О., Левіна Р., Російська О., Садовнікова І., Соботович Є., Цветкова Л., Хомська О. та ін).

Аналіз фахової літератури з проблеми формування готовності до оволодіння письмом виявив різні погляди щодо виділення компонентів передумов письма. Дослідники різних наукових шкіл підходили до цієї проблеми з певними розбіжностями. На думку представників педагогічного, психолінгвістичного напрямів однією з головних передумов опанування письма є усне мовлення, онтогенетично раніше утворення по відношенню до письма (Боскіс Р., Лєвіна Р., Орфінська В., Рау Ф., Соботович Є., Смірнова І., Хватцев М. та ін.). Наступна передумова - відповідний стан розвитку пізнавальних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, інтелектуальних здібностей) (Гур'янов Є., Логінова О., Російська О., Смірнова І., Цвєткова Л. та ін.). Ще одна передумова - відповідний стан сформованості аналізаторних систем, що відіграють роль органічного підґрунтя перебігу пізнавальних процесів (Виготський Л., Лурія О., Хомська О. та ін.).

Відповідно до вчення про операції письма (за Лурією О.) та вчення Виготського Л. про готовність дитини до засвоєння складного виду діяльності через опанування більш легких видів, було визначено ще одну вагому передумову засвоєння письма. Йдеться про достатній рівень сформованості продуктивно-пропедевтичних видів діяльності, якими є конструювання та малювання. Зазначені види діяльності сприятимуть реалізації графомоторної програми.

Беручи до уваги викладені вище положення та погляди, ми підійшли до проблеми визначення передумов письма з позицій психолінгвістичного підходу. Відтак, розглядатимемо процес опанування письма як систему взаємопов'язаних процесів. В цьому ж контексті визначатимемо його глибинні механізми, а також можливі особливості їх функціонування, спричинені тими чи іншими ураженнями.

Таким чином, нами було виділено компоненти, що складають структуру підґрунтя опанування письма. Найважливіші компоненти ми згрупували у певні блоки та створили систему передумов письма, репрезентовану у нижчеподаній моделі (рис.1), яка дала змогу поєднати компоненти підґрунтя письма в окремі блоки, враховуючи його психологічну структуру.

Модель передумов письма

Рис.1

Загальновідомо, що для дітей із ДЦП процес засвоєння письма є одним з найскладніших завдань на початковому етапі навчання (Данілавічютє Е., Мамайчук І., Смірнова І., Шипіцина Л. та ін.). Однак, зазначена проблема у науковій літературі розглядається переважно через призму провідного порушення - рухових розладів, що зумовило певні протиріччя з огляду на виявлені вище підходи до підготовки навчання письма. Визначені компоненти передумов (див. рис.1) дають підстави стверджувати, що певний ступінь ураження рухових функцій не може бути єдиною вирішальною перепоною на етапі підготовки до засвоєння письма. Зважаючи на це, постала необхідність з'ясувати стан сформованості визначених компонентів підґрунтя у дошкільників із ДЦП.

У другому розділі - «Дослідження передумов формування навичок письма у старших дошкільників з дитячим церебральним паралічем» - представлено методику першого етапу констатувального експерименту; досліджено та проаналізовано результати вивчення компонентів усного мовлення старших дошкільників з церебральною патологією; подано методику другого етапу констатувального експерименту; досліджено рівень сформованості компонентів передумов письма у старших дошкільників із ДЦП та різними формами мовленнєвого порушення; виявлено механізми відхилень, які набуватимуть специфічного патологічного впливу на етапі формування письма в період шкільного навчання.

Мета першого етапу констатувального дослідження полягала у вивченні рівня розвитку усного мовлення у старших дошкільників із церебральним паралічем як важливої передумови для формування писемних навичок, зокрема його компонентів: фонетико-фонематичного, лексико-граматичного, зв'язного мовлення. Для цього ми скористалися традиційною діагностичною логопедичною методикою.

До першого етапу експериментального дослідження було залучено 69 дітей старшого дошкільного віку з церебральним ураженням. Провідним критерієм відбору дітей до експериментальних груп слугував ступінь порушення рухових функцій. До першої групи увійшли діти з тяжкими порушеннями рухової сфери, до другої - з помірними проявами розладів рухових функцій, до третьої - з легким ступенем зазначених проявів. Упродовж першого етапу дослідження головна увага зверталася на визначення рівня розвитку таких ланок: зв'язного мовлення, його видів; артикуляційної моторики, звуковимови, фонематичного сприймання в рамках фонетико-фонематичного компоненту; розуміння змісту вживаних слів, узагальнюючої функції мовлення, вміння утворювати словосполучення у складі лексичного компоненту; реалізації морфемного складу слова, вживання граматичних категорій, рівня розвитку словотворення у рамках граматичного компоненту. За еталон слугували типові показники розвитку усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку (6 рік життя), сформульовані науковцями на основі досліджень онтогенезу цього виду діяльності (Гвоздєв О., Жукова Н., Лалаєва Р., Парамонова Л., Соботович Є., Цейтлін С. та ін.).

Результати першого етапу експериментального дослідження виявили недостатню сформованість компонентів усного мовлення у старших дошкільників із ДЦП. Так, 47% дітей першої групи припустилися помилок, пов'язаних зі спотворенням та спрощенням артикуляційних рухів. У вихованців другої та третьої підгруп цей показник виявився дещо нижчий - 35,4% та 32,4%. Низькі межі різниці наведених результатів у представників з різними ступенями рухових порушень не співпадали з поширеною у наукових джерелах гіпотезою щодо наявності патологічного зв'язку між формуванням загальної та артикуляційної моторики у даної категорії дітей (Журба Л., Мастюкова О., Іпполітова М. та ін.).

Результати дослідження окремих операцій фонематичної ланки (у складі фонетико-фонематичного компоненту) виявили наступне: для дітей першої групи найпоширенішими виявилися помилки, пов'язані зі спотворенням (54,6%) та пропусками у звуковимові (30,1%), що цілком ймовірно з огляду на наявне мовленнєве порушення - різні форми дизартрії. У дітей другої та третьої груп найчисельнішими були помилки на пропуски та заміни звуків, що загалом склало 84,6% та 83% від їх загальної кількості. Особливість полягала у тому, що у більшості випадків звуки, які діти замінювали чи пропускали у складах і словах, правильно звучали в ізольованій вимові. Незалежно від ступеня та форми порушення рухової сфери, помилки на заміни звуків склали 30% у першій групі, 50% - у другій та третій групах. Виявлені типи помилок дали підстави для припущення: причиною спотворення та пропуску звуків у дошкільників першої групи є патологічні механізми органічного ґенезу. Переважна ж більшість помилок на пропуски та заміни у дітей другої та третьої груп обумовлені, на нашу думку, особливостями функціонування пізнавально-аналізаторних структур, зокрема недостатнім рівнем сформованості фонематичних уявлень, уваги, контролю кінестетичної та акустичної модальності. Це припущення підтверджувалося виявленими мовленнєвими порушеннями, які мали легкий прояв (загальний мовленнєвий недорозвиток ІІІ та ІV рівня, дизартрії, виражені переважно у легкій формі, та дислалії). Було взято до уваги також певний рівень компенсації наявних порушень унаслідок цілеспрямованого логопедичного впливу.

Особливості, виявлені у процесі дослідження параметрів граматичного компоненту, були пов'язані з неправильною реалізацією морфем та з підміною граматичних категорій, які склали у першій групі 58,9%, у другій - 56,2%, у третій - 56,3%. Втім, найбільша кількість помилок була пов'язана з недостатнім рівнем сформованості словотворення (44,1% у першій групі, 43,8% - у другій групі та 43,6% - у третій).

Особливості сформованості лексичного компоненту, були обумовлені незасвоєнням дітьми конкретної семантики слова та низьким рівнем його узагальнюючої функції. Однак, їх кількість у кожній із експериментальних груп була значно нижчою порівняно з граматичними і фонетико-фонематичними. Узагальнення результатів дослідження компонентів усного мовлення, відображених у таблиці 1, допомогло встановити його найбільш проблематичні ланки.

Таблиця 1

Співвідношення помилок у компонентах

усного мовлення старших дошкільників із ДЦП

Групи	Кількісне співвідношення помилок у компонентах усного мовлення
	1група	2група	3група
показники	відносний %	відносний %	відносний %
фонетико-фонематичний	43	44,2	42,7
лексичний	18,7	17,3	15,6
граматичний	38,3	38,4	41,5

Наведені у таблиці 1 дані виявили найуразливіші компоненти усного мовлення - фонетико-фонематичний та граматичний.

Результати першого етапу експериментального дослідження виявили особливості розвитку компонентів усного мовлення та допомогли з'ясувати найбільш уразливі з-поміж них, однак не дали вичерпної інформації щодо рівня сформованості компонентів передумов письма у дошкільників із ДЦП. Урахування особливостей порушення рухової сфери та мовленнєвого розвитку цієї категорії дітей стало основою для другого етапу констатувального експерименту. Дослідження на цьому етапі проводилося з позицій системного підходу, що передбачає виявлення компонентів, які формують підґрунтя для засвоєння писемних навичок у сукупності їх структурних взаємозв'язків, з метою виявлення причин виникнення та специфіки прояву тих відхилень, які справлятимуть вирішальний вплив на опанування писемних навичок (Лурія О., Лєвіна Р., Соботович Є., Хомська О., Цвєткова Л. та ін.).

Ґрунтуючись на припущенні, що своєрідність розвитку фонетико-фонематичного та граматичного компонентів усного мовлення є наслідком недостатнього рівня сформованості функцій і операцій оптичної, акустичної та кінестетичної модальностей, які водночас є основою підґрунтя становлення психологічної структури письма (див. рис.1), їх вплив на якість підготовки до засвоєння писемних навичок ще у період дошкільного навчання можливий у двох напрямах: опосередковано - через компоненти усного мовлення та безпосередньо - паралельно з компонентами усного мовлення. Відтак, мета другого етапу констатувального дослідження полягала у вивченні рівня сформованості компонентів передумов письма та встановленні механізмів порушень, які є основою виникнення своєрідності перебігу процесу підготовки та подальшого формування писемних навичок як за фонетичним, так і за фонемно-морфологічним принципами, що призводить до виникнення розладів письма у період шкільного навчання (Данілавічютє Е., Каше Г., Лєвіна Р., Соботович Є. та ін.).

Для другого етапу експериментального дослідження ми обрали 51 вихованця старшого дошкільного віку з різними формами дитячого церебрального паралічу. Враховуючи низку протиріч, виявлених під час аналізу результатів першого етапу експерименту, які свідчать про відсутність безпосередньої кореляції між ступенем ураження рухової сфери та мовленнєвим порушенням, ми визнали за доцільне розподілити дітей на групи, беручи за основу порушення усного мовлення. Ступінь ураження рухової сфери розглядався як фоновий. Відтак, було створено три експериментальних групи: до першої групи увійшли діти із загальним недорозвитком мовлення та церебральним ураженням (ЗНМ+ДЦП); до другої - діти з фонетико-фонематичним недорозвитком та церебральним ураженням (ФФН+ДЦП); до третьої - діти з фонетично чистим мовленням та церебральним ураженням (N+ДЦП). Контрольну групу склали 30 дітей старшого дошкільного віку з порушеннями звуковимови.

Беручи за основу створену модель передумов формування писемних навичок (рис.1) та ланки, які входять до складу окремих компонентів згаданої структури, всі експериментальні завдання було згруповано в окремі модулі відповідно до кожного зі структурних компонентів: модуль А - дослідження стану сформованості фонематичного компоненту, модуль Б - вивчення пізнавальних процесів, модуль В - дослідження операцій мислення та модуль Г - дослідження продуктивно-пропедевтичних видів діяльності. Під час експериментального дослідження особлива увага зверталася на стан сформованості аналізаторних систем - органічного підґрунтя перебігу пізнавальних процесів.

Результати дослідження вказаних вище компонентів дали змогу встановити рівень їх сформованості у старших дошкільників із ДЦП і мовленнєвими порушеннями та порівняти з результатами дітей контрольної групи. Аналіз експериментальних даних дав змогу виявити, що структурні ланки фонематичного компоненту формуються із затримкою та мають певні особливості, які проявляються у вкрай незадовільному рівні засвоєння фонематичних уявлень та формуванні операцій звукового аналізу. Так, у дітей першої групи помилки, пов'язані з виділенням фонеми на основі уявлень, склали 30,2%, у дітей другої групи - 31,9%, у третьої групи - 33%, що свідчить про вкрай низький рівень формування фонематичних уявлень. Помилки, яких припустилися діти всіх експериментальних груп у процесі дослідження фонематичного компоненту, у порівнянні з кількістю помилок, допущених представниками контрольної групи (18,3%), засвідчили низький рівень сформованості слухових функцій та операцій, які є основою засвоєння звукової природи мовлення. Найбільшої кількості помилок діти припускалися у процесі роботи із завданнями, які мали складну психологічну структуру і потребували аналізаторної інтеграції з домінуванням слухового та, в окремих випадках, зорового аналізаторів. Наведені результати аналізу сприяли підтвердженню гіпотези щодо виникнення труднощів у процесі засвоєння писемних навичок, зокрема на етапі формування фонетичного принципу письма.

З метою з'ясування механізмів виявлених помилок, які обумовлюють особливості формування передумов, ми скористалися статистичними розрахунками. Для перевірки значущості різниці між середніми показниками виконання проб використовувався розрахунок t-критерій Стьюдента. За методикою статистичної обробки відбувалося формулювання гіпотез, що відображають різницю між середніми оцінками експериментальної та контрольної груп: нульової (Н0), яка є неістотною, та альтернативної (НА), при якій різниця між середніми значеннями двох груп визначалася як істотна. Розрахункове значення t-критерію Стьюдента здійснювалося за формулою 2.1.

(2.1)

,

де МЕГ - середній рівень оцінки експериментальної групи;

МКГ - середній рівень оцінки контрольної групи;

мЕГ - кількість дітей експериментальної групи;

мКГ - кількість дітей контрольної групи;

s2 - середньозважене значення дисперсій двох груп.

На основі порівняння розрахункового значення із критичним, при наявності різниці між середніми значеннями, приймалася відповідна гіпотеза - нульова чи альтернативна. Якщо різниця між t-критичним і t-розрахунковим становила 0,05 (t < t0,05) - така різниця була неістотною і, відповідно, приймалася нульова гіпотеза. Якщо ж різниця між показниками t-критичним і t-розрахунковим була вищою від показника 0,05 (t > t0,05) - така різниця вважалася істотною. Відповідно приймалася альтернативна гіпотеза.

Отриманими результатами показника рівня значущої різниці ми скористалися для визначення груп дошкільників за різними механізмами порушень. Відповідно нами було виділено такі групи:

1 група - діти старшого дошкільного віку з ДЦП, у яких всі компоненти, що складають основу передумов письма, перебували на вкрай незадовільному рівні. Особливість, притаманна представникам виділеної групи, полягала у виявленні найнижчих показників під час виконання завдань, які потребували слухо-рухової або зорово-рухової аналізаторної активізації. Отримані результати та анамнестичні дані наявності ураження рухових функцій середнього ступеня у переважної більшості дітей виявленої групи допомогли дійти висновку, що порушення рухової сфери спричинило затримку розвитку інших функцій і операцій та складне мовленнєве порушення. Цю групу склали виключно діти першої експериментальної групи (ЗНМ+ДЦП) (17,6%).

2 групу склали діти старшого дошкільного віку з церебральним паралічем, у яких спостерігалося порушення зорових функцій та операцій. Вони виявлялися під час виконання завдань, які потребували активності виключно зорового аналізатора та у завданнях, де основу складала інтеграція аналізаторних систем. До цієї групи увійшли здебільшого діти першої експериментальної групи (ЗНМ+ДЦП) та невелика частина дітей другої експериментальної групи (ФФН+ДЦП) (11,7%).

3 групу склали старші дошкільники з ДЦП, у яких спостерігалося порушення слухових функцій та операцій при виконанні завдань на основі активізації слухового аналізатора. Виявлені порушення спостерігалися під час дослідження уваги, запам'ятовування слухової модальності та набували вираженого прояву у процесі дослідження фонематичного компоненту (фонематичних уявлень та звукового аналізу). Цю групу склали діти переважно другої експериментальної групи (ФФН+ДЦП), у яких окрім ДЦП спостерігалося фонематичне недорозвинення та окремі діти третьої експериментальної групи з фонетично чистим мовленням (N+ДЦП) (29,4%).

4 групу склали діти із незадовільним ступенем сформованості функцій та операцій, які потребували аналізаторної інтеграції під час виконання завдань. Найбільшої кількості помилок вони припускалися під час виконання завдань зі складною психологічною структурою. До цієї групи потрапили дошкільники другої (ФФН+ДЦП) та третьої (N+ДЦП) груп (21,5%).

До 5 групи увійшли дошкільники із задовільним рівнем розвитку всіх досліджуваних компонентів. Це були діти третьої експериментальної групи (N+ДЦП) (19,6%).

Деталізація профілів повного асортименту особливостей виконання завдань стала основою для подальшого аналізу та виявлення механізмів саме тих відхилень (порушень-індикаторів), які негативно впливатимуть на формування процесу письма в період шкільного навчання. Таким чином, було виокремлено три групи відхилень, основу яких складають різні механізми.

І група - відхилення, причина яких криється у низькому рівні сформованості функцій та операцій рухової модальності, що на певному етапі розвитку виявляють слабку схильність до інтеграції із акустичним аналізатором та перешкоджають засвоєнню акустико-артикуляційних ознак фонем. Аналіз виявлених особливостей та співвіднесення їх зі специфікою формування писемних операцій дав підстави припустити можливість виникнення ризиків, пов'язаних з низьким рівнем засвоєння артикуляційних ознак фонеми, що спричинятиме проблеми її ідентифікації в межах однієї артикуляційної групи (друга операція письма), а також проблеми, пов'язані з низьким рівнем засвоєння рухів руки, які забезпечують процес написання графеми (третя операція письма).

ІІ група - відхилення, пов'язані із замінами схожих зовні об'єктів і графічних елементів, обумовлені недостатнім рівнем розвитку функцій і операцій зорової модальності, які набували найбільшого вираження у певної групи дошкільників у процесі інтеграції з руховими. Прогнозування ризиків щодо можливого виникнення порушень на тлі вказаних помилок пов'язане із низьким рівнем засвоєння навичок реалізації графомоторної програми (третя операція письма) та з орієнтацією на площині, а відтак, виникатимуть проблеми з написання елементів потрібної графеми, замін під час написання схожих букв, визначення початку та кінця рядка, що перешкоджатиме формування такої форми письма, як списування.

ІІІ група - відхилення на основі вибіркового порушення слухових функцій і операцій під час виконання завдань, спрямованих на дослідження рівня сформованості операцій звукового аналізу, пізнавальних процесів та пропедевтичних видів діяльності зі складною психофізіологічною основою. Виявлені помилки дали підстави для прогнозування помилок у процесі здійснення аналізу звукового складу слова, які підлягають написанню (перша операція письма).

Аналіз виявлених механізмів порушень вказує на можливість певного взаємозв'язку між помилками у звуковимові, які було виявлено у дітей старшого дошкільного віку з ДЦП, з помилками, діагностованими у писемній продукції молодших школярів із церебральною патологією. Співставлення експериментальних даних та сучасних досліджень дало підстави стверджувати, що причина виникнення зазначених особливостей полягає у більш пізньому та своєрідному дозріванні асоціативних систем мозку, відповідальних за організацію його інтегративної діяльності, зумовлену церебральним паралічем. Відтак, встановлені факти дають підстави для створення спеціальної методики корекційно-попереджувального впливу, спрямованої на подолання виявлених відхилень з урахуванням визначених груп механізмів та підготовку старших дошкільників до більш успішного опанування навичок письма.

У третьому розділі - «Експериментальна методика корекційно-попереджувального навчання старших дошкільників з дитячим церебральним паралічем» представлено характеристику теоретичних та організаційно-методичних умов формування передумов письма; розкрито поетапну систему корекційно-попереджувального впливу щодо підготовки дітей старшого дошкільного віку з церебральним паралічем до опанування навичок письма, висвітлено результати формувального експерименту.

На основі отриманих результатів та виявлених механізмів порушень у процесі першого та другого етапів констатувального експерименту було розроблено авторську методику корекційно-попереджувального впливу із застосуванням комп'ютерних технологій, втілених у комп'ютерній корекційно-розвивальній програмі «В країні цікавих звуків» (авторське свідоцтво №9650 від 29.03.2004р.).

Корекційно-попереджувальна методика передбачала такі напрями: подолання у старших дошкільників з церебральним ураженням виявлених порушень та підвищення рівня підготовки до засвоєння письма.

Провідною гіпотезою формувального експерименту стало припущення, що своєчасна організація корекційно-пропедевтичного впливу, з урахуванням механізмів виявлених відхилень становлення компонентів психофізіологічної структури письма, дає змогу підвищити рівень підготовки старших дошкільників із ДЦП до опанування навичок письма та зменшити вірогідність прояву дисграфічних порушень у період шкільного навчання. За мету третього етапу дослідження обрано теоретичне обґрунтування, розробку та апробацію експериментальної корекційної методики. Протягом 2009-2011 навчальних років відбувалася апробація розробленої методики у підготовчих класах спеціальної школи-інтернату №15 для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем м. Києва, ШДС «Паросток» №802 м. Києва, НВЗ «Червоні вітрила» м. Сімферополя. Для формувального експерименту було обрано 20 дітей старшого дошкільного віку з різними порушеннями мовлення та дитячим церебральним паралічем. До контрольної групи увійшло 20 старших дошкільники з порушеннями мовлення та різними формами церебрального ураження, які навчалися за традиційною методикою.

Навчання відбувалося на загальногрупових, підгрупових та індивідуальних логопедичних заняттях, а також на підготовчих заняттях до опанування предметів мовного циклу у підготовчих класах. Пропонована корекційно-попереджувальна методика застосовувалася у підготовчих класах. Експериментальна методика містить два корекційні етапи, завдання у яких розподілені на окремі блоки з урахуванням сукцесивного (послідовного) або симультанного (паралельного) способів прояву функції. Зміст завдань на кожному з етапів варіювався відповідно до поступового навантаження, а також враховувалася індивідуальна специфіка сформованості передумов письма та механізмів їх порушення. У разі виникнення труднощів вихователь чи вчитель-логопед мав змогу повторити завдання у різних варіантах на подальших групових чи індивідуальних заняттях. Гнучкість методики полягала у можливості розпочинати корекцію зі встановленого рівня сформованості компонентів передумов письма у кожної дитини.

Перший етап корекційно-попереджувального навчання передбачав формування функцій та операцій на основі активності окремого аналізатора та містив два блоки завдань. Експериментальна робота в межах І блоку передбачала формування слухових функцій і операцій та розпочиналася із формування сприймання виключно акустичної модальності. Перевага акустичному аналізатору була надана у зв'язку з тим, що функції і операції на його основі відіграють провідну роль у процесі формування операцій письма (перша операція письма). Надалі відбувалося поступове ускладнення зазначених функцій шляхом підключення параметрів уваги та різних видів запам'ятовування на основі активності акустичного аналізатора. Важливе значення також приділялося формуванню функції слухового контролю.

Завдання, дібрані для ІІ блоку передбачали формування зорових функцій та операцій за таким же принципом, як і у попередньому.

Закінчувався формувальний етап виконанням завдань, провідна мета яких - визначення рівня сформованості функцій та операцій слухової та зорової модальності. Варто зазначити, що їх виконання передбачало активну дію певного із зазначених вище аналізаторів, уникаючи залучення до інтеграції.

Робота на другому корекційному етапі передбачала удосконалення і поступове залучення до інтеграції аналізаторних систем. Важливим елементом методики в рамках другого етапу було використання завдань, що містили у своїй структурі синтетичну модель різних видів письма. Такий прийом застосовувався з пропедевтичною метою для полегшеного засвоєння у майбутньому окремих видів писемного мовлення - диктанту, списування, творчого письма. Відповідно, завдання другого етапу було розподілено на два блоки та три модулі. В межах двох блоків увага зосереджувалася на вдосконаленні передумов інтегративної аналізаторної організації. Наступні три модулі використовувалися з метою підготовки до засвоєння різних видів письма. Виконання завдань І блоку відбувалося на основі активного слухового аналізатора, зоровому та руховому відводилася фонова роль. В межах ІІ блоку на тлі слухового і рухового аналізаторів активна роль надавалася зоровому. Робота на кожному із зазначених блоків закінчувалася виконанням контрольних завдань. Надалі, за умови успішного виконання контрольних завдань, розпочиналася робота з модулями, що містили завдання, психологічна структура яких була максимально наближена до різних видів письма: 1 модуль - до диктанту, 2 модуль - до списування, 3 - до творчого письма.

В рамках експериментальної методики застосовувалася комп'ютерна корекційно-розвивальна програма «В країні цікавих звуків» Її використання ґрунтувалося на моделі операцій письма, що забезпечувало ефективність та варіативність навчання. Особливість добору завдань полягала у поступовому формуванні та закріплення функцій і операцій, які складають основу операцій письма. Важливий ефективний компенсаторний елемент комп'ютерної програми полягав у способі виконання дитиною завдань. Зокрема, передбачено створення обхідних шляхів за рахунок спрощення моторної реалізації. Такий прийом заохочував дитину до роботи, позбавляв необхідності вирішувати проблему виконувати дрібні рухи, натомість підсилював зосередження уваги на актуалізації потрібних знань, необхідних для виконання завдання, підтримував настрій упродовж занять завдяки позитивній мотивації, яка виникала внаслідок організації навчання у формі гри.

У контексті експериментальної методики комп'ютерну програму було використано з подвійною метою. На етапі формування вона застосовувалася для удосконалення сформованих інтеграційних аналізаторних зв'язків. На етапі аналізу результатів формувального експерименту згадана програма використовувалася у якості оцінювального засобу.

Як вже зазначалося, контроль за ефективністю експериментального навчання оцінювався на всіх етапах роботи в межах кожного блоку. У якості контрольних завдань виступали найпоказовіші проби констатувальної частини експерименту, а також окремі завдання, подані у контексті комп'ютерної програми. Отримані результати порівнювалися з результатами контрольної групи. Для чистоти експерименту ми вдавалися до порівняння отриманих результатів з тими, які демонстрували діти контрольної групи в рамках ІІ етапу констатувального експерименту, що приймалися за еталон.

За результатами перевірки експериментальної методики відбувся поділ старших дошкільників із ДЦП на різні за успішністю групи.

До першої групи увійшли старші дошкільники із ДЦП, у котрих результати перевірки виявили суттєве підвищення таких показників: мовлення характеризувалося правильністю звуковимови, розширенням словникового запасу та відсутністю граматичних помилок. Загальна кількість помилок у процесі виконання завдання зі звукового аналізу не перевищила 4,1%, що виявилося максимально наближеним до тих, які допускали їх однолітки з неушкодженим психофізичним розвитком.

До другої групи увійшли діти із ДЦП, підсумкові результати виконання завдань яких свідчили про необхідність продовження корекційної роботи. Зокрема, спостерігалися помилки у звуковимові, хоча і зменшеній кількості у порівнянні з попередніми результатами на 12,3%, виявлено помилки на здійснення звукового аналізу (9,4%). З'ясувалося, що найповiльнiше коригуються помилки, зумовлені недостатністю слухових функцій та зниженим рівнем розвитку фонематичних уявлень.

До третьої групи увійшли старші дошкільники із ДЦП, у яких спостерігалося збереження порушень у всіх компонентах усного мовлення, які в окремих дітей мали всі ознаки системності. Спостерігалися помилки граматичного, лексичного походження на виконання проб звукового аналізу (18,6%). Демонстровані результати дозволили виявити недостатній рівень сформованості компонентів підґрунтя письма та свідчили на користь необхідності продовження корекційного впливу, зокрема на початковому етапі шкільного навчання.

Аналіз отриманих результатів дав змогу дійти висновку, що корекційно-поперджувальну роботу, спрямовану на формування передумов письма, необхідно починати з виконання завдань зі спрощеною психологічною структурою. Поступове ускладнення зазначеної структури вправ та паралельне залучення аналізаторних систем, важливих для успішного перебігу різних видів письма, має відбуватися дозовано (відповідно до індивідуальних досягнень дитини) та з урахуванням специфічної структури цілісного ураження дитячого організму, зумовленого церебральною патологією. Відтак, стає можливим здійснення своєчасного контролю, оцінювання стану оптимізації адаптаційно-компенсаторних можливостей до майбутнього опанування навичок письма у дошкільників із ДЦП та внесення своєчасних коректив у процес організації корекційно-попереджувального навчання.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки:

1. Аналіз лінгвістичних, психолінгвістичних, нейропсихологічних, психолого-педагогічних літературних джерел свідчить про значний інтерес науковців і практиків до процесу письма у структурі писемного мовлення, формування передумов та навичок письма в умовах нормального мовленнєвого онтогенезу, а також специфіки підготовки дітей старшого дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку до опанування навичок письма. Водночас, значні теоретичні та емпіричні дані стосовно порушень письма (їх типів, механізмів, методик діагностики та корекції) у молодших школярів із ДЦП не містять вичерпної інформації щодо особливостей формування готовності до опанування письма старшими дошкільниками з порушеннями опорно-рухового апарату з позицій урахування специфічної структури цілісного ураження (складного комплексу рухових, мовнорухових, перцептивних та інтелектуальних розладів), спричиненого дитячим церебральним паралічем.

2. Встановлено недостатній рівень урахування чіткої структури передумов опанування навичок письма у процесі діагностування та корекції порушень психофізичного розвитку старших дошкільників із ДЦП, що обумовлено відсутністю єдиних поглядів науковців на зазначену структуру, - з одного боку, та домінуванням концепту про визначальну роль порушень саме рухової сфери на всіх етапах розвитку організму в умовах церебральної патології - з іншого. З огляду на це було розроблено модель передумов опанування навичок письма з урахуванням ієрархічності компонентів, що є складовими психофізіологічної структури письма, і, водночас, психологічної структури продуктивно-пропедевтичних видів діяльності старших дошкільників.

...