Інтерактивні методи в навчанні учнів 5-6 класів створювати тексти різних типів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки НАПН України

УДК 811.161.2(07)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Інтерактивні методи в навчанні учнів 5-6 класів створювати тексти різних типів

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

Кратасюк Людмила Миколаївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Варзацька Лариса Олександрівна, Інститут педагогіки НАПН України, старший науковий співробітник лабораторії навчання української мови.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Хом'як Іван Миколайович, Національний університет “Острозька академія”, завідувач кафедри української мови; текст компетентний освіта

кандидат педагогічних наук, доцент Шляхова Валентина Володимирівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри методики навчання, стилістики і культури української мови.

Захист відбудеться “5” жовтня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52_Д.

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В. О. Сухомлинського за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9.

Автореферат розіслано “5” вересня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г. Т. Шелехова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку освіти особливої актуальності набуває навчання, основна мета якого - розвиток цілісної, духовно багатої особистості, формування її ключових компетентностей, збагачення суб'єктного досвіду, розкриття й реалізація творчих можливостей з урахуванням індивідуальних і вікових потреб. Оптимальним для становлення такої особистості є інтерактивне навчання особистісно зорієнтованого спрямування, що передбачає зміну форм взаємодії в навчальному процесі, завдяки чому учень стає рівноправним суб'єктом пізнавальної діяльності.

Проблема організації навчально-виховного середовища особистісно зорієнтованого спрямування є об'єктом вивчення провідних психологів, дидактів і лінгводидактів (Бех І., Бондаревська Є., Варзацька Л., Краєвський В., Павлова Л., Подмазін С., Сєриков В., Фасоля А., Хуторський А., Якиманська С. та ін.). У їхніх працях обґрунтовано перспективність особистісно зорієнтованої освіти - забезпечення творчої атмосфери, природовідповідний підхід до засвоєння навчального матеріалу, створення ситуації “живого спілкування” на основі комунікації, перцепції, інтеракції. Домінувальною в освітній парадигмі є інтерактивна педагогічна взаємодія, що уможливлює свободу вибору методів, прийомів, форм і засобів навчання.

Ефективність організації навчальної діяльності на суб'єкт-суб'єктних стосунках зумовлюється застосуванням інтерактивних методів. Цій проблемі присвячено дослідження російських і вітчизняних дидактів (Біда О., Кларін М., Кравчук О., Краєвський В., Крівчикова Г., Коберник Г., Когут О., Мельник В., Пироженко Л., Подольська О., Пометун О., Сиротенко Г. та інших). Інтерактивні методи дають можливість розв'язати першочергове завдання мовної освіти - формування комунікативної компетентності особистості. Як показує досвід, важливим складником комунікативної компетентності є вміння створювати тексти різних типів.

Аналіз наукової літератури свідчить, що мовленнєвий розвиток особистості є пріоритетним напрямом багатьох наукових студій: Т. Рамзаєвої, М. Львова, М. Рибнікової, Т. Ладиженської, І. Синиці, Н. Соколова, В. Капінос, О. Біляєва, Н. Бондаренко, М. Вашуленка, Т. Донченко, О. Кучерук, Л. Паламар, М. Пентилюк, О. Потапенка, Т. Симоненко, Л. Скуратівського, І. Хом'яка, О. Хорошковської, В. Шляхової, Г. Шелехової та інших.

У вітчизняній лінгводидактиці досліджено різні аспекти проблеми розвитку мовлення учнів, зокрема такі: 1) виражальні засоби української мови (Варнавська І.); 2) застосування мовленнєвих ситуативних завдань (Шевцова Л., Подлевська Н., Глазова О.); 3) засоби інтеграції видів мовленнєвої й художньої діяльності (Варзацька Л., Вашуленко М., Лобанчук О.); 4) використання музики та живопису (Голуб Н. М.); 5) збагачення словникового запасу (Голуб Н. Б., Тихоша В., Строганова Г.); 6) розвиток мовлення учнів у процесі вивчення орфографії (Хом'як І., Вітюк В.) та синтаксису (Омельчук С., Ковальчук Н.) тощо.

У лінгводидактиці інтерактивні методи розглядають як визначальний засіб розвитку мовної особистості - людини, яка володіє скарбами рідної мови, мовленнєвими вміннями й навичками, дбає про красу й удосконалення власного мовлення, сповідує цінності національної культури.

Різні аспекти проблеми функціонування інтерактивних методів, прийомів і форм навчання в процесі мовленнєвого розвитку особистості представлені в працях українських лінгводидактів (Голуб Н. Б., Горошкіної О., Ґудзик І., Солодюк Н., Пентилюк М., Подлевської Н., Караман О. та ін.). Однак проблему використання інтерактивних методів, прийомів і форм навчальної діяльності в процесі формування текстотворчих умінь в учнів раннього підліткового віку досі ґрунтовно не досліджено. Цим і зумовлена необхідність створення методики використання інтерактивних методів у процесі формування в учнів 5-6 класів умінь будувати тексти різних типів і стилів мовлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає темі науково-дослідної роботи лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки НАПН України: “Науково-методичне забезпечення системи навчання української мови в середній загальноосвітній школі” (державний реєстраційний № 0102U000311). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 5 від 17 травня 2004 року) і узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 10 від 21 грудня 2004 року).

Мета дослідження створити методику формування в учнів 5-6-х класів умінь створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання в системі особистісно зорієнтованої освіти.

З огляду на мету дослідження визначено такі завдання:

1. Науково обґрунтувати сутність понять “текстотворчі вміння”, “текстотворча компетентність”; з'ясувати дидактичний зміст понять “інтерактивне навчання в системі особистісно зорієнтованої освіти”, “інтерактивні методи, прийоми й форми навчання”.

2. Виявити й науково обґрунтувати лінгводидактичні засади формування в учнів раннього підліткового віку вмінь створювати тексти різних типів з використанням інтерактивних методів, прийомів і форм навчання.

3. З'ясувати стан роботи над формуванням в учнів 5-6-х класів текстотворчих умінь на уроках української мови.

4. Розробити критерії й рівні сформованості в учнів 5-6-х класів умінь створювати тексти різних типів.

5. Розробити й експериментально перевірити методику формування в учнів 5-6-х класів умінь створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм у системі особистісно зорієнтованого навчання.

Об'єктом дослідження є процес взаємопов'язаного навчання української мови й мовлення учнів 5-6-х класів.

Предмет дослідження інтерактивні методи, прийоми і форми навчання в процесі формування текстотворчих умінь в учнів 5-6-х класів на уроках української мови.

Методологічні засади дослідження - положення лінгвофілософії про нерозривний зв'язок мови, мовлення і мислення (В. фон Гумбольдт), учення про мову як засіб сприйняття, спілкування і впливу (Потебня О.), історико-філософський аспект питання впливу рідного слова на розвиток особистості (Ушинський К., Огієнко І., Сухомлинський В.).

Теоретичною основою дисертації є наукові праці з таких галузей: 1) психолінгвістики, зокрема про структуру мовленнєвої діяльності, її основні, взаємопов'язані етапи (Леонтьєв О. О.), механізми мовлення - кодування і декодування інформації (Жинкін М.), етапи сприймання й перероблення інформації (Піаже Ж.); 2) комунікативної лінгвістики (Бацевич Ф., Гальперін І., Загнітко А., Кубрякова О.), зокрема теорії текстотворення (Радзієвська Т., Селіванова О., Тураєва З.); 3) психології особистості (Бондаревська Є., Виготський Л., Ільїн Є., Карелін О., Костюк Г., Максименко С., Маслова Н., Павлова Л., Рубінштейн С., Сєриков В., Холодна М., Щукіна Г.); 4) лінгводидактики з проблеми розвитку комунікативних, зокрема текстотворчих умінь і навичок учнів (Біляєв О., Бондаренко Н., Варзацька Л., Пентилюк М., Потапенко О., Скуратівський Л., Соколов Н., Статівка В., Шелехова Г. та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань, забезпечення достовірності результатів дослідження було використано систему методів наукового пошуку:

теоретичні - аналіз психолого-педагогічної, лінгвістичної, психолінгвістичної, лінгводидактичної літератури для визначення теоретико-методичних засад; з'ясування понять “інтерактивне навчання”, “інтерактивні методи, прийоми і форми навчання”; уточнення комплексу текстотворчих умінь; аналіз навчальної програми й підручників з української мови (5-6-ті класи) для з'ясування ступеня розробленості досліджуваної проблеми в практиці навчання української мови;

емпіричні - анкетування вчителів для виявлення їхньої обізнаності з проблеми і психологічної готовності до впровадження інтерактивних методів і форм на уроках української мови; спостереження за навчальним процесом; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для з'ясування рівнів сформованості текстотворчих умінь і можливості формування в учнів 5-6-х класів умінь будувати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання; кількісний і якісний аналіз показників навчання для оброблення експериментальних результатів, що підтверджують ефективність розробленої методики.

Дослідження проводилося протягом 2004 - 2010 років. Загальна вибірка становила 820 учнів 5-6-х класів ЗНЗ.

Експериментальна база дослідження. Учасниками дослідно-експериментального навчання були учні 5-6-х класів ЗОШ № 28 (м. Житомир) (довідка № 449 від 01.12.2006 р.); Житомирського екологічного ліцею № 24 (довідка № 481від 29.05.2006 р.); Брусилівської ЗОШ Брусилівського району Житомирської області (довідка № 201 від 02.06.2006 р.); Новосілківської ЗОШ Києво-Святошинського району Київської області (довідка № 888 від 26.12.2006 р.); Сахновецької ЗОШ Старокостянтинівського району Хмельницької області (довідка № 92 від 30.05.2006 р.); Полонського навчально-виховного комплексу № 2, “ЗОШ № 7, Колегіум” Полонського району Хмельницької області (довідка № 412 від 05.06.2006 р.); Ладигівської ЗОШ Старокостянтинівського району Хмельницької області (довідка № 115 від 29.05.2006 р.); Качанівської ЗОШ Хмельницького району Вінницької області (довідка № 81 від 02.06.2006 р.).

Дисертаційна робота здійснювалася в три етапи:

На першому етапі (2004 - 2005) визначено теоретичні засади дисертаційного дослідження: об'єкт, предмет, мету, завдання, методи наукового пошуку; проаналізовано науково-методичну літературу з досліджуваної проблеми; обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, проведено констатувальні зрізи і проаналізовано їх результати.

На другому етапі (2004 - 2006) розроблено й упроваджено в практику методику навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм.

На третьому етапі (2006 - 2010) перевірено ефективність пропонованої системи роботи, зроблено аналіз результатів дослідження, сформовано й теоретично обґрунтовано висновки щодо проведеної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

теоретично обґрунтовано лінгводидактичні засади застосування інтерактивних методів, прийомів і форм на уроках української мови учнів раннього підліткового віку для формування їхньої текстотворчої компетентності;

- уточнено поняття “текстотворчі вміння”, “текстотворча компетентність”, “інтерактивне навчання в системі особистісно зорієнтованої освіти”, “інтерактивні методи, прийоми й форми навчання”;

- уперше визначено специфіку інтерактивних методів (когнітивних, креативних, релаксаційних, організаційно-діяльнісних) для навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення;

- удосконалено методичні підходи до організації групової, парної та індивідуальної роботи під час самостійної текстотворчої діяльності;

- набуло подальшого розвитку питання реалізації мовленнєвої змістової лінії чинної програми із застосуванням інтерактивних методів, прийомів і форм навчання.

Практичне значення роботи полягає в розробленні методики формування текстотворчої компетентності учнів 5-6-х класів із застосуванням інтерактивних засобів, зокрема:

- розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено методику формування в учнів 5-6-х класів умінь створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання;

обґрунтовано систему комунікативних вправ і завдань у структурі уроку мови й мовлення, спрямованого на формування вмінь текстосприймання і текстотворення з урахуванням типів, стилів і жанрів мовлення;

- теоретичні положення і результати дослідження можуть бути застосовані для вдосконалення шкільних програм і підручників; у практичній діяльності вчителів-словесників; у підготовці спецкурсів і спецсемінарів з методики навчання української мови для студентів-філологів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науковій конференції “Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2008); II Міжнародному конгресі “Українська освіта в світовому часопросторі” (Київ, 2007); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Інноваційні технології викладання української мови і літератури в школі та ВНЗ: проблеми і пошуки” (Житомир, 2004), “Особистісно зорієнтований підхід до навчання української мови і літератури” (Рівне, 2008); міжвишівській науково-методичній конференції “Українська мова в часовому і просторовому вимірі” (Житомир, 2009); звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (Київ, 2004, 2005, 2006, 2007); регіональній науково-методичній конференції “Шляхи вдосконалення мовної компетенції сучасного педагога” (Житомир, 2008); міському семінарі учителів-словесників “Інноваційні технології навчання” (Житомир, 2008).

Основні положення і результати дослідження викладено в 15 публікаціях, із них 7 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та основний зміст роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів і висновків, списку використаних джерел (333 найменувань на 30 сторінках), додатків (на 40 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок, із них основного змісту - 195 сторінок. У роботі вміщено 10 таблиць, 3 рисунки, 3 діаграми.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, з'ясовано методологічну основу, методи наукового пошуку, розкрито наукову новизну, практичне значення, представлено результати апробації дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади розвитку вмінь учнів 5-6 класів створювати тексти різних типів із використанням інтерактивних методів у процесі навчання української мови” - розглянуто психолого-педагогічні, лінгвістичні засади формування текстотворчих умінь учнів 5-6-х класів на уроках української мови за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання; здійснено аналіз основних понять і категорій лінгвістики тексту та теорії текстотворення; з'ясовано сутність понять “текстотворчі вміння”; “текстотворча компетентність”, “текстотворча діяльність”; визначено критерії відбору інтерактивних методів і прийомів формування в учнів раннього підліткового віку вмінь створювати тексти різних типів, стилів і жанрів.

Одним із завдань сучасної мовної освіти є розвиток мовної особистості, формування її ключових компетентностей, серед яких дослідники (Варнавська І., Ґудзик І., Мамчур Л., Мацько Л., Пентилюк М., Симоненко Т., Скуратівський Л.) виокремлюють комунікативну. У структурі комунікативної компетентності центральне місце належить текстотворчій - здатності до первинної та вторинної комунікативної діяльності, - що формується насамперед у процесі роботи з різнотипними текстами.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що текстотворчу діяльність (систему дій, спрямованих на сприйняття, розуміння, відтворення, інтерпретацію, породження й удосконалення висловлювання (текстів)) важливо активізувати в ранньому підлітковому віці, коли завершується формування внутрішнього мовлення (Костюк Г.), становлення понятійного досвіду особистості (Холодна М.) і виникає гостра потреба в спілкуванні (Петровський А., Скрипченко В.).

Огляд праць із психолінгвістики, комунікативної лінгвістики й теорії тексту (Бацевич Ф., Гальперін І., Жинкін М., Загнітко А., Кубрякова О., Леонтьєв О. О., Мацько Л. та ін.) допоміг з'ясувати, що на різних етапах текстотворення задіюються відповідні “механізми мовлення” (Жинкін М.) - кодування (породження висловлювання) і декодування (текстосприйняття), значний вплив на які мають об'єктивні (комунікативні умови) і суб'єктивні (пресупозиція, ідіостиль) чинники, серед них виокремлюють спільний фонд знань як автора, так і читача (слухача), тобто систему знань про текст, його структуру, основні ознаки, класифікацію текстів, що є передумовою формування в учнів умінь створювати тексти різних типів, стилів і жанрів.

Аналіз досліджень у галузі теорії текстотворення (Леонтьєв О. О., Радзієвська Т., Селіванова О., Тураєва З.) дав змогу виділити три етапи текстотворчої діяльності: передтекстовий - виявлення особливостей побудови текстів під час сприймання, розуміння, інтерпретації висловлювання; власне текстовий - застосування мовних засобів відповідно до комунікативної мети в процесі породження мовлення; післятекстовий - удосконалення висловлювання.

Аналітичний огляд праць лінгвістів (Валгіна Н., Єщенко Т., Кочан І., Плющ М., Солганик Г.) дозволив дійти висновку, що ефективність процесу текстотворення залежить від способу передачі інформації, викладу певного матеріалу, які реалізуються через функціонально-змістові типи мовлення - розповідь, опис, роздум.

Унаслідок аналізу методичної літератури (Біляєв О., Бондаренко Н., Вашуленко М., Глазова О., Донченко Т., Ладиженська Т., Пентилюк М., Скуратівський Л., Соколов М., Статівка В., Шляхова В., Шелехова Г.) з'ясовано, що ознайомлення вже в 5-6-х класах з основними особливостями різнотипних текстів сприяє формуванню в учнів узагальнених текстотворчих умінь (інформаційно-змістових, структурно-композиційних, граматико-стилістичних, редагування), спільних для всіх видів текстотворчої діяльності, і спеціальних умінь, що стосуються побудови конкретних типів текстів - розповіді, опису, роздуму. Спеціальні вміння текстотворення на рівні сприйняття, розуміння, відтворення, побудови й удосконалення текстів різних типів, стилів і жанрів формуються під час самостійної когнітивної й креативної текстотворчої діяльності, активізацію якої забезпечує особистісно зорієнтоване навчання.

Психологи й дидакти (Бех І., Бондаревська Є., Краєвський В., Павлова Л., Подмазін С., Сєриков В., Хуторський А., Якиманська С.) в освітній парадигмі виокремлюють особистісно зорієнтоване навчання (далі ОЗОН), оскільки воно містить аксіологічний, когнітивний, діяльнісно-творчий, особистісний, телеологічний і рефлексивний компоненти. Побудоване на визначальних принципах (природовідповідності, єдності загальнолюдських і національних цінностей, співтворчості вчителя й учня, оптимізації, диференціації, індивідуалізації, варіативності й комунікативності), ОЗОН забезпечує умови для впровадження інтерактивної педагогічної взаємодії, яка має чітко визначену комунікативну спрямованість - створює діалогічне навчальне середовище, що передбачає зміну форм спілкування в освітній діяльності. Психологи (Дмитрієва С., Максименко С., Павлова Л.,) зазначають, що в ранньому підлітковому віці діалогічне навчання забезпечує вікові потреби учнів у спілкуванні, реалізувати яке можливо, на думку Т. Ладиженської, Т. Рамзаєвої, М. Рибнікової, О. Синиці, І. Хом'яка та інших, завдяки правильно побудованому усному й письмовому висловлюванню (тексту), а також перцепції, інтеракції.

Проте впровадження інтеракції в шкільну практику є проблемним у зв'язку з багатоаспектним підходом до розуміння терміна “інтерактивний”, який дослідники (Мельник В., Кларін М., Комар О., Пироженко Л., Пометун О., Суворова Н. та інші) пов'язують із різними педагогічними категоріями: інтерактивна модель, інтерактивне навчання, інтерактивні технології, інтерактивні методи, прийоми, інтерактивні форми, інтерактивний урок.

Аналіз літератури з проблеми методів навчання засвідчив, що дидакти і лінгводидакти (Голуб Н. Б., Горошкіна О., Караман О., Когут О., Кучерук О., Пентилюк М., Симоненко Т., Солодюк Н.) комплексно і різноаспектно підходять до характеристики інтерактивних методів навчання, в основу яких покладають різні принципи. Незважаючи на значну кількість досліджень, серед учених і педагогів-практиків немає термінологічної єдності у визначенні дефініції. Ми дотримуємося думки, що інтерактивні методи навчання на уроках української мови - це методи, які забезпечують різнобічну взаємодію (учитель - учень, учень - учень, учень - група учнів, учень - текст) з опорою на суб'єктний досвід і природні можливості всіх учасників дослідного навчання в процесі усної й текстової комунікації (текстотворчої діяльності).

Поділяючи думку О. Пометун щодо розуміння понять “інтерактивні методи” й “методи інтерактивного навчання”, пропонуємо в практиці навчання української мови послуговуватися обома термінами - у вузькому й широкому значенні. Узагальнивши наукові дослідження психологів, дидактів і лінгводидактів (Голуб Н. Б., Донченко Т., Караман С., Потапенко О., Краєвський В., Маслова Н., Хуторський А.) з питань інтерактивних методів, для активізації текстотворчої діяльності, мотивації навчання, забезпечення вікових потреб учнів виділяємо когнітивні, креативні, релаксаційні й організаційно-діяльнісні методи й прийоми інтерактивного навчання. В основу означених інтерактивних методів нами покладено такі чинники: а) типи діяльності - пізнавальну, творчу, ігрову й організаційну; б) методи лінгвістики - функціональний, зіставний, порівняння, спостереження, аналіз тощо; в) фізіологічні й психічні особливості особистості; г) типологію комунікантів. Засновані на інтеракції, когнітивні, креативні, релаксаційні й оргдіяльнісні методи інтерактивного навчання призначені для стимуляції природної активності учнів 5-6-х класів у процесі текстотворчої діяльності.

Когнітивні інтерактивні методи (“Лінгвістичне спостереження”, “Лінгвістичний аналіз”, “Лінгвістичне порівняння”, “Лінгвістичний експеримент”) на уроках української мови є основою для пошуково-дослідницької текстотворчої діяльності учнів 5-6-х класів.

Серед креативних методів інтерактивного навчання виділяємо метод проектів, який активізує первинну текстотворчу діяльність, уможливлює роботу груп за інтересами на всіх етапах текстотворення.

Релаксаційні методи інтерактивного навчання ґрунтуються на ігровій діяльності, яка забезпечує формування пізнавальних мотивів (Наволокова Н.) і пізнавального інтересу (Бабанський Ю., Сластьонін В.); створення позитивного психоклімату (Хименець В.), регуляції різних видів уваги (Борисова І.), активізації різних видів мовленнєвої діяльності. Рольові, ситуативні ігри, діалог, дискусія, “Мікрофон” - це засіб мотивації текстотворчої діяльності учнів раннього підліткового віку.

Організаційно-діяльнісні методи й прийоми (за Хуторським А., Краєвським В.) _ цілевизначення, планування, рефлексія, контроль _ забезпечують самоорганізацію первинної і вторинної текстотворчої діяльності.

У розділі аргументовано необхідність тісного взаємозв'язку методів, прийомів і засобів навчання з груповими, парними й індивідуальними формами роботи в структурі уроку української мови, характерною особливістю якого є інтеракція та інтеграція різних видів індивідуальної й кооперативної діяльності.

У другому розділі - “Методика формування текстотворчих умінь із застосуванням інтерактивних методів на уроках української мови в 5-6 класах” - проаналізовано чинну програму й підручники в контексті досліджуваної проблеми; з'ясовано стан роботи з формування текстотворчих умінь у процесі навчання української мови в 5-6-х класах; розроблено критерії оцінювання учнівських творчих робіт; визначено вихідні положення дослідження, принципи побудови методики, дібрано методи, прийоми і форми інтерактивного навчання; описано типологію комунікативних вправ і завдань; створено програму дослідного навчання учнів 5-6-х класів будувати тексти різних типів, стилів і жанрів.

Аналіз програми з української мови, підручників, анкетування вчителів та учнів, самостійні роботи школярів переконують у необхідності створення спеціальної методики навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів.

Педагогічний експеримент ставив за мету обґрунтувати ефективні шляхи формування в учнів 5-6-х класів умінь створювати тексти різних типів, стилів і жанрів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання на всіх етапах вивчення української мови.

Розроблену методику представлено двома напрямами - теоретичним й організаційним (операційним). Теоретичними й методичними засадами означеної методики слугують наукові дані досліджень із проблеми розвитку мовленнєвих, зокрема текстотворчих умінь і навичок учнів.

Основу операційного аспекту науково-методичного обґрунтування експериментальної методики становить розроблена лінгводидактична модель формування текстотворчих умінь в учнів раннього підліткового віку (рис. 1), яка ґрунтується на загальнодидактичних принципах ОЗОН, серед яких інтегральним є принцип природовідповідності, що найтісніше пов'язаний із спеціальними лінгводидактичними принципами (єдності мовної освіти і мовленнєвої творчості, взаємозалежності усного й писемного мовлення, опанування мови шляхом розв'язання мовленнєвих завдань із відповідною мірою розвивальної допомоги).

Ефективність пропонованої методики навчання мови й мовлення зумовлюється синтезом таких підходів, як особистісно зорієнтований, комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний, компетентнісний і текстоцентричний, завдяки чому стає можливим упровадження діалогічного навчального середовища на основі суб'єкт-суб'єктних стосунків: учитель - учень, учень - учень, учень - група учнів, учень - текст. Такий системний підхід до організації навчально-виховного процесу сприяє якісній реалізації чотирьох змістових ліній - мовленнєвої, мовної, соціокультурної, діяльнісної - у їх взаємозв'язку. Цими основними напрямами представлена розроблена нами програма експериментального навчання мови.

Визначальним у запропонованій методиці є раціональне поєднання інтерактивних методів, прийомів і форм роботи в процесі навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів, що зумовлюється способом організації пізнання мови і мовлення на основі цілеспрямованої активізації мовного матеріалу й мовленнєвої практики.

Трансформація типології, змісту і структури уроків української мови - важлива передумова цілісного розвитку дитини, становлення її текстотворчої компетентності. У системі особистісно зорієнтованого навчання урок набуває нової функції та форми організації. Метою інтерактивного уроку взаємопов'язаного навчання мови й мовлення є узагальнення й систематизація найважливіших відомостей із мови з урахуванням їх комунікативної значущості.

Істотно змінюється організація уроку, структура й форма якого передбачає нетрадиційні підходи - використання жанрового розмаїття, а саме: урок-казка, урок-дослідження, урок-гра, урок-знайомство, урок-зустріч тощо.

Відповідно до виду мовленнєвої діяльності, етапів формування текстотворчої компетентності, способів формування текстотворчих умінь, ступеня творчості й самостійності розроблено систему комунікативних вправ і завдань: аналітично-креативні, асоціативно-креативні, комунікативно-ситуативні, когнітивно-креативні й креативні. Означені типи вправ і завдань спрямовані на розвиток текстотворчих умінь, що уможливлює створення учнями власних висловлювань різних типів (розповідь, опис, роздум) і жанрів (вірш, казка, оповідання тощо).

Експериментально-дослідне навчання відбувалося поетапно. Перший етап - мотиваційно-когнітивний (5 клас, І семестр) - мав на меті забезпечити мотивацію текстотворчої діяльності учнів за допомогою когнітивних і креативних методів, прийомів інтерактивного навчання, нетрадиційних форм проведення уроків української мови.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Лінгводидактична модель формування в учнів 5-6-х класів умінь будувати тексти різних типів, стилів і жанрів

Когнітивні та креативні методи були спрямовані на формування узагальнених умінь текстотворення в процесі побудови різнотипних текстів, зокрема створювати усні та письмові діалогічні й монологічні висловлювання відповідно до типу та стилю мовлення; аналізувати тексти, висловлюючи власну думку про їхній зміст і форму вираження; порівнювати тексти різних типів; оцінювати ефективність їхнього впливу на читача (слухача) тощо.

Другий етап - діяльнісно-креативний (5 клас, ІІ семестр) - передбачав удосконалення загальнопізнавальних й узагальнених текстотворчих умінь і формування спеціальних умінь текстотворення під час побудови тексту-розповіді, тексту-опису, тексту-роздуму. На цьому етапі активізувалася первинна текстотворча діяльність, яка здійснювалася за допомогою креативних і релаксаційних методів інтерактивного навчання, парних і групових форм. Креативні методи (“Майстерня слова”, “Творча лабораторія”, “Евристична бесіда” та інші) спрямовані на формування вмінь уживати виражальні засоби й точні мовні вислови під час побудови різнотипних текстів - розповіді, опису, роздуму.

Релаксаційні методи (“Мікрофон”, “Ланцюжок”, “Усміхнімося разом”, “Поетична хвилинка”, “Мозаїка”, “Діалог”, “Інсценізація” тощо) допомагали учням удосконалювати вміння й навички в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), зокрема вибирати мовленнєвий жанр відповідно до мовленнєвої ситуації.

Третій етап - проектно-інтегративний (6 клас) - спрямований на вдосконалення правил і норм спілкування, культури мовлення. Первинна й вторинна текстотворчі діяльності були рівнозначними, що сприяло формуванню не лише текстотворчих, а й організаційно-діяльнісних умінь: формулювати цілі на основі рефлексивної діяльності; планувати власну текстотворчу діяльність; оцінювати текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення; самооцінювати свої досягнення й можливості; добирати мовні засоби відповідно до мовної ситуації, ураховуючи вік, стать, соціальний стан комунікантів. Основну роль було відведено методу проектів, який реалізувався шляхом залучення учнів до колективної дослідницької діяльності на основі їхнього суб'єктного досвіду. Завдання для проектної діяльності були диференційовані, що уможливлювало функціонування груп за інтересами (“Юні поети”, “Юні казкарі”, “Юні журналісти”, “Юні філологи”), де учні могли проявити свої творчі можливості під час побудови власних висловлювань (казки, оповідання, байки, вірша), створення сценаріїв, укладання поетичних збірок, випуску стінгазети, літературного альманаху тощо.

Перевірка ефективності експериментальної методики здійснювалася поетапно (у кінці навчального року): проміжний зріз, щоб простежити динаміку мовленнєвого розвитку учнів 5-х класів; контрольний зріз (6 клас) - для встановлення підсумкового рівня сформованості вмінь будувати тексти різних типів, стилів і жанрів.

ЕК і КК виконували однакові завдання аналітичного і творчого характеру, що передбачали виявити рівень сформованості узагальнених і спеціальних текстотворчих умінь на рівні сприйняття, розуміння, відтворення, інтерпретації й побудови текстів різних типів, а також рівень володіння організаційно-діяльнісними вміннями в процесі комунікативної діяльності.

Урахування якісних і кількісних результатів констатувальних зрізів, як зазначалося вище, дало підстави розробити критерії сформованості текстотворчих умінь і навичок учнів 5-6-х класів - комунікативно-когнітивний, комунікативно-творчий, комунікативно-оргдіяльнісний. На основі цих критеріїв визначено рівні сформованості вмінь будувати тексти різних типів, стилів і жанрів в учнів 5-6-х класів - високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень. Учень вільно володіє теоретичним матеріалом; шляхом аналізу, порівняння, зіставлення, узагальнення і систематизації встановлює внутрішньопонятійні та міжпонятійні зв'язки; застосовує на письмі орфографічні та пунктуаційні правила, в усному мовленні - правила вимови, наголошення, інтонування (комунікативно-когнітивний компонент умінь текстотворення). Користується сукупністю узагальнених і спеціальних текстотворчих умінь під час побудови висловлювань типу роздуму, розповіді та опису художнього, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового та розмовного стилю; інтерпретує тексти відповідно до авторського задуму; створює висловлювання, які вирізняються композиційною стрункістю, багатством словника, вдало дібраними засобами зв'язку; увиразнює текст різноманітними виражальними засобами; удосконалює запропонований і власний текст (комунікативно-творчий компонент текстотворення). Продукує висловлювання, які відзначаються оригінальністю змісту, глибиною розкриття теми й основної думки; доцільно вибирає стратегію і тактику з огляду на комунікативну ситуацію; визначає мету і завдання мовно-комунікативної діяльності, організовує її; здійснює самоконтроль і рефлексію (комунікативно-оргдіяльнісний компонент текстотворення).

Достатній рівень. Учень володіє теоретичним матеріалом; за допомогою аналізу та порівняння встановлює внутрішньопонятійні та міжпонятійні зв'язки; застосовує на письмі орфографічні та пунктуаційні правила, допускаючи незначну кількість помилок (не більше 4); в усному мовленні дотримується норм вимови, інтонації та наголошення (комунікативно-когнітивний компонент). Правильно визначає тему й основну думку тексту; доцільно добирає заголовок; послідовно розташовує структурні компоненти висловлювання; тексти будує відповідно до типу та стилю мовлення, проте є недоліки в жанровому оформленні; вдало використовує і доречно обирає виражальні засоби, створюючи висловлювання; удосконалює запропонований текст (комунікативно-творчий компонент). Планує висловлювання відповідно до комунікативної ситуації, хоча трапляються незначні порушення; текст відзначається самостійністю та глибиною думки; уміє визначити мету й завдання текстової діяльності, але допускає незначні фактичні помилки; здійснює самооцінювання й рефлексію (комунікативно-оргдіяльнісний компонент).

Середній рівень. Учень недостатньо володіє теоретичним матеріалом; не може самостійно встановити внутрішньопонятійні та міжпонятійні зв'язки; на письмі допускає значну кількість орфографічних і пунктуаційних помилок (7); в усному мовленні не завжди дотримується правил інтонування й наголошення (комунікативно-когнітивний компонент). Поверхово розкриває зміст висловлювання, допускає фактичні помилки; заголовок не відповідає темі (основній думці) висловлювання; використовує в реченні одноманітні засоби зв'язку; має бідний словниковий запас, майже не вживає виражальних мовних засобів; не вміє вдосконалити власний і запропонований текст (комунікативно-креативний компонент). Погано орієнтується в комунікативній ситуації; майже відсутня аргументація думки; тексти не відзначаються оригінальністю; часто порушується логіка викладу думок; не вміє правильно визначити мету, спланувати текстову діяльність, здійснити самооцінку й рефлексію (комунікативно-оргдіяльнісний компонент).

Низький рівень. Учень майже не володіє теоретичним матеріалом, припускається грубих фактичних помилок; не може встановити внутрішньопонятійні та міжпонятійні зв'язки; на письмі допускає значну кількість правописних помилок (10); усне мовлення характеризується значним порушенням орфоепічних й акцентуаційних норм (комунікативно-когнітивний компонент). Допускає істотні помилки під час визначення теми та основної думки тексту; заголовок не відповідає висловлюванню; не орієнтується в побудові текстів різних типів і жанрів; під час побудови тексту порушує засоби зв'язку; мовні засоби не відповідають стилю висловлювання, багато невиправданих повторень; текст характеризується бідним лексичним запасом і недосконалою граматичною будовою речень; не може відредагувати власний текст (комунікативно-творчий компонент). Не орієнтується в комунікативній ситуації; наявне відхилення від теми; текст не відповідає заданому обсягу; не вміє визначити мету й завдання текстотворчої діяльності; не здійснює правильної самооцінки й рефлексії (комунікативно-оргдіяльнісний компонент).

Для виявлення рівня сформованості узагальнених текстотворчих умінь на комунікативно-когнітивному рівні пропонувалися завдання аналітичного характеру: визначити тип, стиль і жанр тексту, аргументувати відповідь; назвати характерні особливості запропонованого тексту, поділити текст на мікротеми (5 клас); співвіднести заголовок з темою й основною думкою твору, обґрунтувати назву твору, визначити мовні засоби, за допомогою яких розкривається задум висловлювання, редагувати запропонований текст (6 клас). На комунікативно-творчому рівні перевірявся рівень сформованості спеціальних текстотворчих умінь, зокрема вміння продовжувати казку від імені персонажа, описувати предмет у художньому стилі, будувати роздум за поданим початком, деталізувати розповідь елементами пейзажного опису (5 клас); складати розповідь з елементами опису в художньому стилі про випадок із власного життя, будувати роздум у художньому стилі (6 клас).

Результати аналізу творчих робіт учнів ЕК і КК подано в таблиці 1.

Таблиця 1 Рівні сформованості комунікативно-творчих (текстотворчих) умінь на рівні побудови тексту

Рівні сформованості умінь	Результати проміжного і контрольного зрізів (у %)
	5 клас	6 клас
	ЕК	КК	ЕК	КК
Високий	40	18	47	20,5
Достатній	43	40	44	41
Середній	13	29	7	28
Низький	4	13	2	10,5

Здобуті дані свідчать, що середній показник якості сформованості узагальнених і спеціальних текстотворчих умінь на рівні розуміння, відтворення, інтерпретації й побудови текстів (високий і достатній) в учнів 5 класів становить 78,1% в ЕК і 59,8% у КК (різниця 18,3%), в учнів 6 класів - 87,1% в ЕК і 64,1% у КК (різниця 23%).

Сформованість комунікативно-оргдіяльнісних умінь визначалася за рівнем оволодіння школярами вміннями виражати оцінні судження засобами слова, усвідомлювати ціль і завдання навчальної діяльності, прогнозувати її та здійснювати рефлексію. Учням пропонувалося закінчити образний вислів, дати пораду однокласникам, переконати друзів (5 клас); продовжити рядки настанов, продовжити незакінчене речення, дати відповідь на запитання (6 клас).

Для висвітлення загальної картини знань, умінь і навичок побудови текстів різних типів, стилів і жанрів учнів експериментальних і контрольних класів із запропонованих трьох критеріїв визначено середній показник, який узагальнено представлено в діаграмі (рис. 2).

Важливо, що середній показник сформованості текстотворчих умінь в експериментальних класах високий - 76% (5 клас) і 86,2% (6 клас), а в контрольних класах він дорівнює всього 59,6% (5 клас) і 66,4% (6 клас). Різниця становить 16,4% (5 клас) і 19,8% (6 клас). Середній показник - 18,1%.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Рівні сформованості текстотворчих умінь учнів ЕК і КК класів

Результати експерименту підтвердили ефективність запропонованої методики навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів.

Узагальнені результати дослідження дають підстави для таких висновків:

1. У ході дослідження доведено, що визначальною умовою для розвитку текстотворчих умінь учнів 5-6-х класів є інтерактивна педагогічна взаємодія, яка має чітко визначену комунікативну спрямованість і забезпечує організацію середовища “живого спілкування” на основі суб'єкт-суб'єктних стосунків у режимі вчитель - учень, учень - учень, учень - група учнів, учень - джерело інформації (текст), де формуються, удосконалюються й практично закріплюються вміння й навички текстотворення.

В умовах обміну повідомленням, тобто в процесі інтеракції, починає формуватися механізм мовлення, основні ланки якого - кодування (породження) і декодування (сприйняття) інформації адресантом й адресатом, оскільки від їхньої взаємодії й залежить тип, стиль і форма висловлювання (тексту). Передумовою текстотворчої діяльності є оволодіння теоретичними знаннями про текст, його основні категорії, класифікацію, структуру й функціонально-змістові типи мовлення (розповідь, опис, роздум), особливості їх організації відповідно до комунікативної ситуації.

2. Оформлення тексту відповідно до авторського задуму й комунікативної мети передбачає оволодіння учнями не лише вміннями текстосприйняття й текстотворення, а й загальнопізнавальними та оргдіяльнісними. У процесі дослідження визначено комплекс текстотворчих умінь: узагальнених (інформаційно-змістові, структурно-композиційні, граматико-стилістичні, редагування), спільних для всіх видів текстотворчої діяльності, і спеціальних, що стосуються побудови конкретних типів текстів - розповіді, опису, роздуму.

3. Дослідження засвідчило можливість підвищення рівня текстотворчих умінь учнів 5-6-х класів на уроках взаємопов'язаного навчання мови й мовлення за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм.

У ході дослідження вперше визначено специфіку інтерактивних методів і прийомів під час формування вмінь будувати тексти різних типів, запропоновано варіанти їх використання. Створена класифікація охоплює систему інтерактивних методів - когнітивних, креативних, релаксаційних, організаційно-діяльнісних, які забезпечують мотивацію вивчення української мови, активізують самостійну пошуково-дослідницьку, творчу, проектну діяльність, спрямовану на формування в учнів 5-6-х класів текстотворчих умінь на передтекстовому, власне текстовому й післятекстовому етапах створення ними текстів.

4. На підставі визначеного комплексу текстотворчих умінь, виду пізнавальної та мовленнєвої діяльності й етапності в процесі побудови висловлювання розроблено критерії сформованості текстотворчих умінь: комунікативно-когнітивний, комунікативно-творчий, комунікативно-оргдіяльнісний, відповідно до яких детерміновано рівні сформованості текстотворчих умінь в учнів 5-6-х класів - високий, достатній, середній і низький.

5. Аналіз чинної програми з української мови й підручників для 5-6-х класів засвідчив, що виокремлені в них види робіт і завдання для текстотворчої діяльності спрямовані на формування переважно узагальнених текстотворчих умінь. Результати анкетування вчителів та учнів, аналіз письмових робіт, спостереження за усним мовленням школярів підтверджують необхідність системного використання інтерактивних методів, прийомів та форм і впровадження методики навчання учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів, стилів і жанрів за допомогою інтерактивних методів.

6. Успішному формуванню текстів різних типів, стилів і жанрів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм сприяло здійснення дослідного навчання в три етапи: мотиваційно-когнітивний (5 клас, І семестр), діяльнісно-креативний (5 клас, ІІ семестр) і проектно-інтегративний (6 клас), кожен із яких передбачав застосування відповідних інтерактивних методів, прийомів, форм та різноманітних за змістом і характером комунікативних вправ і завдань, які забезпечували формування текстотворчих умінь на рівні сприймання, розуміння, відтворення, інтерпретації, редагування й побудови висловлювання (тексту).

7. Створена система комунікативних вправ і завдань відповідно до етапів текстотворчої діяльності, способів інтегрування видів діяльності, ступеня творчості й самостійності (аналітично-креативні, асоціативно-креативні, комунікативно-ситуативні, когнітивно-креативні, креативні) спрямована на формування узагальнених і спеціальних текстотворчих умінь, розвиток логіко-дискурсивного, емоційно-образного мислення, творчої уяви і формування загальнопізнавальних, естетико-етичних й оргдіяльнісних умінь на всіх етапах опанування української мови.

8. Експериментальне навчання підтвердило, що формування вмінь створювати тексти різних типів, стилів і жанрів за допомогою інтерактивних методів є ефективним за реалізації таких педагогічних умов: забезпечення діалогічного навчального середовища за допомогою застосування особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, функціонально-стилістичного, компетентнісного й текстоцентричного підходів, які уможливлюють реалізацію чотирьох змістових ліній чинної програми з української мови - мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної; раціонального поєднання інтерактивних методів, прийомів з різними формами навчання (груповою, парною, індивідуальною); трансформації змісту, типології і структури уроку взаємопов'язаного навчання мови й мовлення; активізації проектної діяльності на основі дослідного навчання; використання системи комунікативних вправ і завдань, спрямованих на формування текстотворчих умінь.

9. Динаміка мовленнєвого розвитку школярів свідчить про ефективність застосування інтерактивних методів, спрямованих на розвиток умінь учнів 5-6-х класів створювати тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення. За результатами прикінцевих зрізів експерименту високий і достатній рівень текстотворчих умінь учнів експериментальних класів становить 76% (5 клас), 86,2% (6 клас), а учнів контрольних класів 59,6% (5 клас), 66,4% (6 клас). Різниця в середньому становить 18,1%.

У дослідженні розкрито лише один аспект проблеми. На нашу думку, у подальших наукових студіях варто розробити цілісну систему формування вмінь будувати тексти з поєднанням різних типів мовлення в учнів основної й старшої школи.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Кратасюк Л. М. Урок української мови як один з основних засобів розвитку творчих здібностей учнів / Л. М. Кратасюк // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. - 2004. - № 4. - С. 136-138.

2. Кратасюк Л. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль (урок української мови в 6 класі) / Людмила Кратасюк // Українська мова та література в школі. - 2004. - № 5. - С. 43-44.

3. Кратасюк Л. Роль інтерактивного навчання у розвитку комунікативної компетенції учнів / Л. Кратасюк // Інноваційні технології викладання української мови та літератури в школі і ВНЗ: проблеми та пошуки. (Матеріали Всеукр. наук.-метод. конф., 9-10 лист. 2004 р.). - Житомир : Полісся, 2004. - С. 139-142.

4. Кратасюк Л. Збагачення мовлення учнів синтаксичними конструкціями на уроках української мови і мовлення у 5 класі / Л. М. Кратасюк // Зміст і технології шкільної освіти : матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 30-31 березня 2004 року. - Ч. І. - К. : Пед. думка, 2004. - С. 113-114.

5. Кратасюк Л. Розвиток комунікативних мовних умінь. Інтерактивні форми і методи навчання / Людмила Кратасюк // Дивослово. - № 10. - 2004. - С. 11.

6. Кратасюк Л. М. Розвивальні можливості інтерактивного навчання / Л. М. Кратасюк // Зміст і технології шкільної освіти : матеріали звітної наук. конф. Інституту педагогіки АПН України 30-31 березня 2005 року. - Ч. І. - К. : Пед. думка, 2005. - С. 47.

7. Кратасюк Л. Типологія мовних і мовленнєвих завдань у процесі інтерактивної діяльності / Л. Кратасюк // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наук. конф. Інституту педагогіки АПН України 3-4 квітня 2006 року. - К. : Пед. думка, 2006. - С. 75.

8. Кратасюк Л. Узагальнювальні уроки рідної мови і мовлення (6 клас) / Людмила Кратасюк // Дивослово. - 2006. - № 2. - С. 25-30.

9. Кратасюк Л. М. Структура узагальнювального уроку мови і мовлення у системі особистісно зорієнтованої мовної освіти (5-6 класи) / Л. М. Кратасюк // Анотовані результати НДР Інституту педагогіки АПН України за 2006 р. - К. : Пед. думка, 2007. - С. 73-74.

10. Кратасюк Л. М. Психолого-педагогічні умови мовленнєвого розвитку учнів 5-6 класів / Л. М. Кратасюк // Шляхи вдосконалення мовної компетенції сучасного педагога (Матеріали регіональної науково-методичної конференції, 27 березня 2008 р.). - Житомир : Видавництво ЖДУ імені Івана Франка, 2008. - С. 136-139.

11. Кратасюк Л. М. Теоретичні засади інтерактивних технологій на уроках української мови / Л. М. Кратасюк // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - Т. ХХІІ. - К., 2008. - С. 176-182.

12. Кратасюк Л. М. Теоретичні засади інноваційних організаційних форм навчання на уроках української мови в 5-6 класах / Л. М. Кратасюк // Вісник Черкаського університету - Випуск 139. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, 2008. - С. 75-79.

13. Кратасюк Л. М. Види інтерактивної діяльності в процесі формування задуму висловлювання / Л. М. Кратасюк // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2007 рік. - К. : Пед. наука, 2008. - С. 117-118.

14. Кратасюк Л. Інтерактивні методи та форми в процесі взаємопов'язаного навчання мови й мовлення / Людмила Кратасюк // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. - 2008. - № 4. - С. 165-167.

15. Кратасюк Л. Метод проектів у системі особистісно зорієнтованої мовної освіти / Людмила Кратасюк // Українська мова і література в школі. - 2010. - № 4. - С. 10-15.

Анотації

Кратасюк Л. М. Інтерактивні методи в навчанні учнів 5-6 класів створювати тексти різних типів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за cпеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Інститут педагогіки НАПН України. - Київ, 2011.

Дослідження присвячене проблемі інтерактивних методів у навчанні учнів 5-6 класів створювати тексти різних типів.

У дисертації розглянуто психолого-педагогічні, психолінгвістичні і лінгводидактичні засади формування в учнів 5-6 класів умінь створювати тексти різних типів, стилів і жанрів. Проаналізовано основні категорії лінгвістики тексту, з'ясовано поняття “текстотворча діяльність”, “текстотворча компетентність”, “текстотворчі вміння”. Схарактеризовано зміст понять “інтерактивне навчання в системі особистісно зорієнтованої освіти”, “інтерактивні методи, прийоми і форми навчання”. Розкрито теоретичні основи формування вмінь створювати тексти за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання на уроках української мови в 5-6 класах. Визначено специфіку інтерактивних методів (когнітивних, креативних, релаксаційних, оргдіяльнісних) для формування в учнів 5-6 класів умінь створювати тексти різних типів. Розроблено критерії й детерміновано рівні сформованості текстотворчих умінь в учнів 5-6 класів. Теоретично обґрунтовано, створено й експериментально перевірено методику формування в учнів 5-6 класів умінь створювати тексти різних типів за допомогою інтерактивних методів, прийомів і форм навчання.

...