Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання НАПН України

УДК 37.037:616-084:178.8

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи

13.00.07 - теорія і методика виховання

Топчій Ірина Вікторівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання НАПН України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Федорченко Тетяна Євгенівна, Інститут проблем виховання НАПН України, провідний науковий співробітник лабораторії превентивного виховання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Омельченко Світлана Олександрівна, Слов'янський державний університет, завідувач кафедри теоретичних та методичних основ фізичного виховання і реабілітації;

кандидат педагогічних наук, доцент Шеремет Ігор Віталійович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри фізичного виховання.

Захист відбудеться “24” травня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “21” _квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.В. Петрочко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема наркоманії в Україні і становить серйозну небезпеку для подальшого розвитку нашого суспільства. Відтак профілактика вживання психоактивних речовин підлітками належить до найпріоритетніших соціальних завдань, і на його вирішення мають бути спрямовані скоординовані зусилля загальноосвітніх навчальних закладів, медичних установ, силових структур.

Поширення вживання психоактивних речовин серед підлітків зумовлене тим, що певна частина учнівської молоді втрачає соціальні орієнтири, намагається дистанціюватися від реальності, отримувати лише матеріальні цінності, виявляє страх перед майбутнім. Несвоєчасне вирішення психологічних та освітньо-виховних проблем призводить до загострення питань правового змісту. В Україні пріоритетність здійснення профілактичної роботи з підлітками закріплено на законодавчому рівні - в законах України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психоактивних речовин і прекурсорів та зловживання ними” (2001 р.), “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення” (2005 р.), “Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю” (із змінами 2009 р), постанові Кабміну “Про затвердження Типового положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді” (2009 р.), ”Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді” на 2005-2010 рр., загальнодержавній цільовій соціальній програмі “Здорова нація” на 2009-2013 рр., Наказі Міністра охорони здоров'я України “Про поліпшення діяльності органів і закладів охорони здоров'я з питань здорового способу життя, гігієнічного виховання населення” (2008 р.).

Теоретико-методологічні засади профілактики вживання підлітками психоактивних речовин розглядалися у працях таких дослідників, як В. Бітенський, Р. Джессор, О. Личко, В. Оржеховська, Г. Патерсон, І. Рущенко, А. Самероф, Ю. Свєженцева, О. Тютюнник. Концептуальні основи формування фізично та морально здорової особистості обґрунтовані І. Бехом, С. Максименком, С. Кириленко, С. Омельченко, С. Свириденко; дослідження впливу психоактивних речовин на фізичний та психічний стан неповнолітніх проводили В. Бехтєрев, Б. Братусь, І. Сєченов. Значущими щодо пошуку ефективних шляхів профілактики вживання психоактивних речовин і пов'язаних із ним правопорушень підлітків є дослідження О. Безпалько, О. Ващенко, Г. Довбах, Н. Заверико, І. Звєрєвої, Н. Зимівець, Л. Колесова, К. Красовського, Н. Максимової, М. Окаринського, С. Омельченко, О. Панченка, О. Пилипенка, Т. Салюк, Д. Семенова, І. Сомової, С. Туркевич, Т. Федорченко, І. Шишової, І. Шеремет. Необхідність соціально-правового забезпечення профілактики схильності учнівської молоді до вживання психоактивних речовин досліджено О. Бовть, В. Кривушою, Г. Пономаренко, В. Ролінським, В. Синьовим, М. Фіцулою.

Водночас теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить про те, що проблема профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи як у теоретичному, так і в практичному аспектах досліджена недостатньо.

Доцільність і актуальність дослідження проблеми зумовлені необхідністю подолання суперечностей між: наявністю сучасних деструктивних форм соціального розвитку підлітків та малоефективною профілактичною роботою в загальноосвітніх навчальних закладах стосовно запобігання вживанню підлітками психоактивних речовин; потенційними можливостями навчально-виховних закладів щодо реалізації профілактичних завдань і недосконалою професійною підготовкою вчителів, їхньою неспроможністю за допомогою сучасних форм і методів здійснювати виховний вплив на школярів з попередження і подолання наркозалежності.

Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного та практичного опрацювання зумовили вибір теми дослідження: “Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою тематичного плану досліджень лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання НАПН України “Соціально-педагогічні засади профілактики девіантної поведінки учнів в умовах загальноосвітнього навчального закладу” (державний реєстраційний номер 01051U000253). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 5 від 14.07.2007 р.) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.10.2007 р.).

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити організаційно-методичні умови, розробити структурно-функціональну модель профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз дослідженості проблеми профілактики вживання підлітками психоактивних речовин.

2. Проаналізувати світовий та вітчизняний досвід упровадження шкільних програм, спрямованих на профілактику вживання підлітками психоактивних речовин.

3. Визначити критерії, показники та виявити рівні сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин.

4. Розробити структурно-функціональну модель, упровадити та експериментально перевірити організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Об'єкт дослідження - профілактика вживання підлітками 12-14 років психоактивних речовин.

Предмет дослідження - організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин.

Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, медичної, правової літератури з досліджуваної проблеми для визначення понятійного апарату дослідження, аналіз шкільної документації та результатів педагогічного експерименту; емпіричні - діагностичні (систематичне спостереження, анкетування, інтерв'ювання, опитування, бесіди, тестування, педагогічний експеримент, тренінги) для аналізу стану профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи й узагальнення результатів педагогічного експерименту; обсерваційні (констатувальний та формувальний етапи експерименту) і праксиметричні методи (аналіз досвіду, результатів діяльності); методи математичної статистики - статистична обробка для інтерпретації результатів дослідження.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять сучасні теорії особистості (І. Бех, О. Бодальов, Л. Виготський, Г. Костюк); концепції особистісно-гуманістичних підходів до розвитку дитини (Б. Богоявленська, Н. Калініченко, Я. Пономарьов, В. Семиченко, М. Сметанський); наукові засади формування особистості підлітка (Ю. Бабанський, Д. Фельдштейн, А. Капська); профілактика асоціальної поведінки неповнолітніх (Б. Андрієвський, Н. Максимова, В. Оржеховська, О. Панченко, Є. Пєтухов, В. Татенко, І .Шеремет, М. Фіцула, Т. Федорченко та інші); основні концептуальні положення директивних та програмних документів в галузі освіти. В основу дослідження покладено особистісно-діяльнісний, системний, особистісно орієнтований підходи, що передбачають створення умов для захисту дитини від шкідливих впливів, надання їй допомоги у зміцненні здоров'я.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі гімназії № 9, ЗНЗ I-III ступеня № 28, 21 м. Черкаси, ЗНЗ № 106 м. Кривий Ріг, ЗНЗ с. Старе Бориспільського району Київської області, Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Експериментом охоплено 526 учнів 5-8 класів, 26 учителів і 6 психологів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше обґрунтовано організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (створення, упровадження та оцінювання шкільної програми з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (ПАР) та організація педагогічного управління процесом профілактики вживання підлітками ПАР); визначено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий), критерії (знання, цінності, поведінка), показники та виявлено рівні сформованості несприйнятливості до вживання психоактивних речовин у підлітків (високий, достатній, середній, низький); визначено взаємозалежність рівнів прояву несприйнятливості до вживання ПАР і типології підлітка (високий рівень характерний для активно-позитивного типу, достатній - пасивно-позитивного, середній - ситуативно-нестійкого і низький - активно-негативного типу);

- уточнено сутність поняття “профілактика вживання підлітками психоактивних речовин” як комплексу цілеспрямованих колективних і індивідуальних впливів на свідомість, почуття і волю учнів з метою вироблення імунітету до негативних впливів навколишнього середовища;

- подальшого розвитку набув зміст підготовки педагогів загальноосвітнього навчального закладу до роботи з учнями щодо профілактики вживання ними психоактивних речовин.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні організаційно-методичних умов профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів; застосуванні інноваційних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи; розробці шкільної програми з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин.

Розроблені інтерактивні методики (тренінгові заняття з учнями), сценарії батьківських зборів з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин та авторська шкільна профілактична програма можуть бути використані у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, у системі післядипломної освіти педагогічних працівників, під час читання спецкурсів “Профілактика наркотичної залежності серед неповнолітніх”, “Педагогічна профілактика вживання психоактивних речовин підлітками” у вищих педагогічних навчальних закладах усіх рівнів акредитації.

Основні теоретичні положення та методичні рекомендації щодо профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи впроваджено в практику роботи спеціалізованої школи I-III ступеня № 28 м. Черкаси (довідка № 91 від 21.10.2010 р.), ЗНЗ № 21 м. Черкаси (довідка № 19 від 23.09.2010 р.), гімназії № 9 м. Черкаси (акт № 46 від 24.05.2010 р.), ЗНЗ № 106 м. Кривий Ріг (довідка № 7 від 18.09.2010 р.) ЗНЗ с. Старе Бориспільського району Київської області (акт № 32 від 20.05.2010 р.), Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 01-06 / 471 від 02.07.2010 р.).

Особистий внесок автора. У навчально-методичному посібнику, підготовленому у співавторстві з Т. Федорченко “Робота школи з профілактики вживання учнями психоактивних речовин: стратегії, технології”, автору належить розроблення окремих розділів: “Сутність профілактичної роботи в школі щодо вживання учнями психоактивних речовин”, “Розробка шкільної профілактичної програми та її моніторинг”, “Профілактичний практикум з використанням інтерактивних методик”, розробка додатків (сценарії батьківських зборів з профілактики вживання підлітками ПАР, розробка тренінгових занять). У навчально-методичному посібнику, підготовленому у співавторстві з Т. Федорченко “Майбутнє у твоїх руках: визнач свою позицію”, автору належить розроблення тем тренінгових занять (“Що таке психоактивні речовини”, “Наслідки вживання підлітками психоактивних речовин”, “Моє майбутнє”).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було представлено в доповідях та повідомленнях на наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів: міжнародних - “Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект” (Чернівці, 2005); “Реалізація концепції освіти з безпеки життєдіяльності: сучасні проблеми та ефективність інноваційних освітніх технологій” (Тернопіль, 2008); “Формування ціннісно-мотиваційного ставлення педагогів до проблеми збереження здоров'я” (Київ, 2008); всеукраїнських - “Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості” (Київ, 2008); всеукраїнському тренінгу-семінарі “Профілактика вживання учнями психоактивних речовин” (Черкаси, 2005); “Здорове майбутнє” (попередження вживання неповнолітніми психоактивних речовин) (Київ, 2010); на методологічному пошуковому семінарі “Тенденції розвитку девіантної поведінки неповнолітніх та міжсекторальна стратегія її профілактики в сучасних умовах” (Тернопіль, 2007); всеукраїнському круглому столі “Дитяча бездоглядність: феномен сьогодення” (Київ, 2009); щорічних звітних наукових конференціях в Інституті проблем виховання НАПН України; обласному практико-зорієнтованому семінарі “Вживання учнями психоактивних речовин: проблеми та шляхи вирішення” (Черкаси, 2009), семінарі-тренінгу за проектом “Діалог” (Сміла, 2006); семінарі для заступників директорів “Технології профілактики девіантної поведінки підлітків в умовах сучасної соціокультурної реальності” (Київ, 2010).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено у 6 наукових і науково-методичних публікаціях, зокрема: 2 навчально-методичних посібниках (у співавторстві), 4 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (одноосібних).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (276 назв) і додатків. Загальний обсяг роботи - 240 сторінок, основна частина - 162 сторінки. Робота містить 17 таблиць і 12 рисунків на 12 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукового розроблення, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, розкрита його наукова новизна, практичне значення, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин як наукова проблема” - визначено концептуальні засади досліджуваної проблеми, стан її розробленості у психологічній, педагогічній, юридичній, медичній, соціологічній літературі; розкрито сутність і зміст профілактики вживання підлітками психоактивних речовин; проаналізовано шкільні профілактичні програми у світовому та вітчизняному досвіді; розкрито організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин.

Аналіз наукових досліджень у галузі педагогіки, психології, соціології, медицини та філософії: питання профілактики наркоманії та алкоголізму (Н. Максимова, О. Тютюнник); медичні аспекти профілактики вживання учнями психоактивних речовин (М. Буянов, С. Гарницький, В. Гульдана, А. Драгун, А. Єгорова, С. Ігумнова, М. Кондратьєва, О. Личко, Г. Навайтис); стратегії формування здорового способу життя, позитивного впливу на особистість підлітка (А. Ананьєв, І. Булах, І. Василенко, Б. Матвєєв, С. Омельченко, О. Сердюк) уможливив означення поглядів на сутність наркотичної залежності учнів підліткового віку, за якими вона визначається як соціальний феномен, а виникнення потягу до вживання психоактивних речовин детермінується комплексом соціальних, культурологічних, психологічних чинників, серед яких, зокрема: наявність факту першої спроби вживання ПАР (Н. Зимівець, Н. Заверико, В. Оржеховська, Н. Свєженцева, І. Шишова); неможливість задоволення потреби в персоналізації (Н. Максименко).

Виявлено, що для визначення різних категорій, близьких до несприйнятливості, у науковій літературі використовуються поняття: “несприйнятливість” (Є. Пєтухов, І. Прокоп'єв, М. Окаринський), “стійкість” до вживання ПАР (А. Барандіан, Б. Басараб, Л. Божович, Т. Гладишева, А. Леонтьєв, Н. Мєщєрякова, А. Петровський, Л. Сечко, В. Сухомлинський, В. Чудновський), “опірність” (А. Макаренко, А. Маслоу, І. Прокоп'єв, Л. Сечко), “непримиренність” до негативного впливу психоактивних речовин на організм учнів (Л. Мисова, М. Фіцула).

З'ясовано, що психоактивні речовини (ПАР) - це визначені міжнародним законодавством речовини, які діють на психіку, усувають напругу і біль, змінюють настрій і свідомість. У поняття “токсичні (отруйні) речовини” входять окремі види ліків, не визнаних наркотиками. Найхарактернішим для підліткового віку є комбіноване вживання різних груп і видів наркотиків. Наркотичними визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним і правовим) є небезпечними для особистості і суспільства загалом. Визначення цих трьох критеріїв дозволяє співвіднести поняття “наркотичні речовини” і “психоактивні речовини”. Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) десятого перегляду (1989 р.), до переліку психоактивних (наркотичних) речовин внесено алкоголь, тютюн, опіати, канабіс, седативи (гіпнотичні), кокаїн, стимулятори (у тому числі кофеїн), галюциногени, летючі речовини, неідентифіковані речовини, що вживаються з психоактивною метою.

Головна ознака ПАР - наявність психоруйнівного ефекту. Наркотики - це група речовин різної природи (рослинного походження або синтетичні), зловживання якими призводить до розвитку наркоманії. Наркотична речовина спричиняє наркотичну залежність - непереборний потяг до безупинного вживання наркотиків, постійного збільшення дози, при якому з'являється психічна і фізична залежність від наркотиків і поступово виявляються специфічні зміни особистості. Таким чином ПАР становлять загрозу здоров'ю людини, суспільству, призводять до скоєння правопорушень.

Установлено основні причини вживання ПАР підлітками: економічні; суперечливості й неузгодженості в законодавстві; традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої); потурання дорослих, негативна специфіка соціалізації і пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері; стрес, навіювання, цікавість, педагогічна недбалість, сімейні проблеми; спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я; особливості характеру (поступливість, почуття провини, нерішучість, навіюваність, тривожність); потреба у визнанні, пригнічення душевних і сексуальних переживань, психологічний захист.

Виявлено, що у підлітковому віці через складності і суперечливості внутрішніх і зовнішніх умов виникають ситуації, що порушують хід особистісного становлення, створюючи передумови для виникнення залежності від психоактивних речовин.

Констатовано, що на перший план виступає проблема профілактики негативних фізіологічних, психологічних, соціальних, кримінальних виявів поведінки підлітків, пов'язаних з уживанням психоактивних речовин, тобто їх несприйняття. Несприйнятливість є рисою, що виражає готовність і здатність не сприймати певні впливи, найбільш загостреною і стійкою формою несприйняття.

У дисертації поняття “несприйнятливість до вживання психоактивних речовин” розглядається як складний психологічний феномен, інтегральна, динамічна риса особистості, що виявляється у здатності регулювати свою діяльність, адекватно оцінювати поведінку, вчинки; відстоювати власні позиції у різних несприятливих умовах; протидіяти впливам, що суперечать моральним установкам і переконанням, самостійно ухвалювати рішення.

У дисертації проаналізовано зарубіжний досвід реалізації загальнонаціональних профілактичних програм та програм з популяризації здорового способу життя для дітей, які розв'язують різні завдання: Австрії (популяризація здорового способу життя та зниження ризикованої поведінки учнів, запобігання негативним наслідкам вживання ПАР); Бельгії (упровадження профілактичних заходів, спрямованих на утримання від вживання ПАР); Данії (максимальне зниження вживання психоактивних речовин в навчальних закладах країни); Франції (забезпечення інформацією школярів, учителів, батьків щодо існування всіх видів ПАР та їх небезпечного вживання); Німеччини (утримання від вживання ПАР, розвиток соціальних навичок в учнів всіх навчальних закладів); Угорщини (зупинення поширення вживання ПАР, ведення здорового способу життя); Іспанії (зменшення пропозиції та потреби у психоактивних речовинах); Люксембургу (профілактика вживання ПАР, спрямована на популяризацію здорового способу життя, зниження ризикованої поведінки, відповідальність педагогів та батьків за життя підлітків).

Аналіз сучасних вітчизняних програм з профілактики вживання психоактивних речовин підлітками допоміг визначити їх три основні типи: інформаційні програми; тренування навичок соціальної адаптації (спілкування, безконфліктна взаємодія, переборення стресів); актуалізація особистісних ресурсів. Усі вони спрямовані на зниження попиту щодо вживання ПАР і покращення показників здоров'я школярів.

Враховуючи теоретичні положення досліджуваної проблеми, аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду свідчить, що формування несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин є складовою цілісного навчально-виховного процесу, який у свою чергу виступає більш ширшою системою з власною структурою щодо формування несприйнятливості до вживання підлітками ПАР.

Під час дослідження розроблено структуру сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин на основі типології підлітків, видах їх ставлень, системі цінностей, поведінкових проявів. Структура сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин містить такі змістові компоненти: когнітивний (знання основ здорового способу життя, відомостей про психоактивні речовини, їхню роль у житті, види і ознаки); емоційно-ціннісний (активність в оволодінні вміннями і навичками протидії вживанню ПАР); діяльнісно-поведінковий (свідоме дотримання вимог здорового способу життя, норм і правил відповідальної поведінки).

Установлено, що критерії і показники несприйнятливості по-різному співвідносяться з типологіями підлітків. Високий рівень несприйнятливості до вживання психоактивних речовин характерний для підлітків активно-позитивного типу, достатній - пасивно-позитивного, середній - ситуативно-нестійкого і низький - активно-негативного типу.

До критеріїв і показників несприйнятливості підлітків до вживання ПАР віднесено знання (знання про ПАР та наявність моральної позиції щодо їх вживання, ініціатива у позитивному розв'язанні конфліктів), цінності (визнання цінності свого здоров'я та здоров'я оточуючих, здорового способу життя, повага до інтересів і поглядів інших, уміння поступатися своїми інтересами і поглядами); поведінка (відповідальність під час ухвалення рішень, уміння поводитися, не порушуючи прав інших, саморегуляція).

За визначеними критеріями і показниками були виявлені рівні сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин: високий, достатній, середній та низький.

Високий рівень відзначається усвідомленням необхідності вести боротьбу проти негативних явищ, самостійно і відповідально ухвалювати рішення; утвердженням своїх переконань на практиці - у діяльності та спілкуванні; здатністю особистості не лише захищати внутрішні позиції, а й виявляти активність для подолання негативного впливу; формуванням стійкої антинаркотичної установки та культури здорового способу життя.

Достатній рівень характеризується позитивним сприйняттям підлітками морально-правових норм і правил у суспільстві, негативним ставленням до їх порушень, адекватними емоційними реакціями, які дозволяють відстоювати власні переконання перед колективом однолітків та дорослими, пасивністю реагування на поведінку інших; епізодичним вживання психоактивних речовин.

Середній рівень визначається стриманою протидією негативним факторам середовища, байдужістю до проявів аморальної поведінки, їх виправданням, невизначеністю позицій щодо дотримання норм здорового способу життя, епізодичною участю підлітків в оздоровчій діяльності, безсистемним проведенням вільного часу, наявністю прихованих проявів аморальної поведінки, вживанням психоактивних речовин, низькою активністю у суспільно корисній діяльності, проявами конфліктних стосунків у школі.

Низький рівень має такі характеристики: відкритий прояв аморальної поведінки, стійке вживання психоактивних речовин, уникнення участі в оздоровчій діяльності, демонстративне куріння, наявність рецидивів після вчинення протиправних дій, відсутність активності у суспільно корисній діяльності, слабка мотивація до здорового способу життя, стійкі прояви конфліктних стосунків у школі та сім'ї, схильність до негативних угрупувань, відсутність несприйнятливості до негативних проявів у поведінці.

Для вивчення несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин було розроблено методику, основу якої склали програма педагогічного спостереження, анкети й опитувальники, бесіди, тести, експертна оцінка, самоаналіз (методика М. Рокича для визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій, А. Басса-Дарки - для визначення форм агресивних та ворожих дій, тест М. Люшера, проективні методики; авторські розробки карт-обстежень підлітків, сценаріїв батьківських зборів, інтерактивні ігри і вправи для визначення схильності підлітків до вживання ПАР та профілактики).

Виявлено, що загалом показники сформованості несприйнятливості підлітків до вживання ПАР в експериментальних (ЕГ) та контрольних (КГ) групах однакові. Дослідженням було охоплено 5 загальноосвітніх навчальних закладів: 3 експериментальні ? ЗНЗ № 28, гімназія № 9 м. Черкаси, ЗНЗ № 106 м. Кривий Ріг (270 підлітків ЕГ) та 2 контрольних ? ЗНЗ № 21 м. Черкаси, с.Старе Бориспільського району Київської області (256 підлітків КГ). несприйнятливість психоактивний підліток виховний

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив, що розуміння мотивації вживання підлітками ПАР виявило такі відповіді на запитання анкети: “вживаю ПАР, бо так сталося, подобається” (42% ЕГ і 39% КГ), “було цікаво спробувати дію ПАР” (34,6 % ЕГ та 33,7% КГ), “бо не було чим зайнятися” (12% ЕГ і 13,5% КГ), “не хотілося відставати від друзів” (11% ЕГ і 12,7% КГ). 45,3% ЕГ і 45,7% КГ підлітків мали досвід уживання алкоголю; 55,3% ЕГ та 52% КГ курять цигарки; 6,5% ЕГ та 6,7% КГ підлітків вживають заборонені наркотики (нюхають клей, розчинники, курять коноплю, на дискотеках вживають таблетки екстазі); 17% КГ та 12,3% ЕГ виявляють різні форми агресії. Лише 18,3% підлітків ЕГ та 18,5% КГ характеризуються високим рівнем несприйнятливості до вживання ПАР, 27,7% ЕГ та 27,6% КГ - достатнім, 36,3% ЕГ та 36% КГ - середнім, і 17,7% ЕГ та 17,9% КГ - низьким. Отримані дані дозволили дійти висновку, що низький рівень сформованості несприйнятливості до вживання психоактивних речовин зумовлений недосконалістю шкільних профілактичних програм та недостатнім рівнем педагогічного управління процесом профілактики. Розв'язання цих проблем передбачали завдання формувального етапу експерименту.

У другому розділі - “Організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин” - визначено та теоретично обґрунтовано організаційно-методичні умови, що сприяють підвищенню у підлітків рівня несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин, представлено розроблену структурно-функціональну модель профілактики вживання психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, розкрито методику формувального етапу експерименту, проаналізовано його результати.

На основі зазначеної структурно-функціональної моделі визначено мету, завдання, зміст, принципи, форми, методи, функції профілактичної діяльності, організаційно-методичні умови і кінцевий результат - сформовану у підлітків інтегративну якість - несприйнятливість до вживання психоактивних речовин (рис. 1).

Профілактичні дії здійснюються на основі соціального замовлення, визначеного загальноосвітнім навчальним закладом як формування свідомого громадянина, виховання у молодої людини відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих, і виконуються у процесі навчальної та позакласної діяльності.

Мета і завдання системи навчання і виховання реалізуються в її змісті, який охоплює розроблення і здійснення комплексу напрямів діяльності, що сприяють профілактиці вживання підлітками психоактивних речовин, а також використання різноманітних форм і методів превентивної роботи. Сутність системи полягає в цілеспрямованому виховному впливі на колектив підлітків, на окрему особистість.

До завдань профілактики вживання підлітками психоактивних речовин віднесено: збагачення базових наукових знань, активізація загального інтелектуального розвитку, вироблення стійкої несприйнятливості до ПАР; розвиток високої пізнавальної активності, відпрацювання звичок культури здоров'я; формування у підлітків соціально активної позиції.

Принципами формування несприйнятливості до вживання психоактивних речовин і позитивної мотивації до здорового способу життя є: науковість і доступність, системність, неперервність та природовідповідність, відкритість, превентивність, правдивість і довіра, індивідуальний підхід.

Під формами процесу профілактики вживання підлітками психоактивних речовин розуміється різновид організації навчальної й позакласної діяльності, способи зовнішнього вираження навчально-виховної роботи.

Це уроки, заняття клубів за інтересами, гуртків, творчих об'єднань, курси за вибором, лекції, дебати, дискусії, ток-шоу, інші масові заходи. Форми розподіляються на індивідуальні, групові та масові.

Під методами профілактики вживання підлітками психоактивних речовин розуміється сукупність дій вчителя й учнів, під час яких відбувається засвоєння підлітками знань, умінь і навичок щодо несприятливості до вживання ПАР. Домінуючими у процесі профілактичної роботи з підлітками автор вважає методи інформування, переконання, наочності тощо.

Основними функціями профілактичного процесу є: діагностична (науково обґрунтоване передбачення, отримання достовірної інформації про розвиток відповідних педагогічних об'єктів, можливість наркотичних проявів у поведінці підлітків); відновлювальна (створення умов, за яких підліток досягає успіхів у позитивному виді діяльності); стимулювальна (активізація дій вихованців у тих випадках, коли виявляються позитивні якості, формується не лише правильна оцінка своєї поведінки, а й позитивні стосунки у колективах учнів).

Рис. 1. Структурно-функціональна модель профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи

Організаційно-методичні умови передбачають обставини, які сприяють побудові навчально-виховного процесу з формування несприйнятливості до вживання психоактивних речовин у підлітків з урахуванням їхніх потреб, інтересів, можливостей, провідної діяльності. Такими умовами визначено: створення, упровадження і оцінювання шкільної програми з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин та організація педагогічного управління процесом профілактики вживання підлітками ПАР.

Характерною особливістю шкільної профілактичної програми стала її комплексність, що забезпечувала такі напрями діяльності: інформаційно-координаційний, випереджальний, загальноосвітній, корекційний, оздоровчо-адаптаційний. Кожний з напрямів передбачав суб'єктів профілактики, методичне забезпечення й очікувані результати.

Ефективність шкільної профілактичної програми визначалася: результативністю (обґрунтованістю програми з наукової точки зору; інтерактивним викладанням (наявністю методів, які забезпечували можливість спілкування, обміну ідеями та вмінням відмовитися від вживання ПАР, створювати сприятливу атмосферу в оволодінні корисними навичками); соціально-педагогічною спрямованістю (зниженням рівня вживання ПАР за рахунок протидії активному тиску зовні, усвідомленням соціальних, медичних, юридичних наслідків вживання ПАР); участю громади і лідерів-однолітків у здійсненні профілактичної роботи; набуттям підлітками соціального досвіду.Упроваджуючи організаційно-методичну умову “Організація педагогічного керівництва процесом профілактики вживання підлітками ПАР”, було внесено зміни до навчальних планів курсової перепідготовки вчителів, а саме доповнено їх спецкурсом “Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин”.

Під час читання лекцій у рамках спецкурсу широко використовувалися наукові праці та практичний досвід учителів, які викладають шкільний навчальний курс “Валеологія”, а також досвід педагогічних колективів шкіл Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Харківської, Черкаської областей, міста Києва щодо профілактики вживання учнями психоактивних речовин у загальноосвітніх навчальних закладах та роботи з батьками в цьому напрямі.

Значна частина навчального часу відводилася оволодінню учителями принципами, стратегіями, методиками викладання профілактики вживання учнями ПАР. Зокрема, проводилося ознайомлення зі стратегіями: прямого (дедуктивного) навчання, непрямого навчання, взаємодіючого навчання, самостійного. Кожна із стратегій об'єднувала ряд методів. Так, стратегія прямого навчання передбачала: лекційний метод, систематизований огляд (упорядкування тем або понять з тим, щоб зробити їх значимими для учнів); опитування (посідало чільне місце серед педагогічних умінь, оскільки забезпечувало високий ступінь участі учнів у навчальному процесі, сприяло поглибленому розумінню навчального матеріалу, забезпечувало зворотну реакцію та відповідне закріплення вивченого, загострювало здатність учнів критично мислити); показ, або демонстрація, були найдієвішими.

Стратегія непрямого навчання як навчання взаємодіючого, що ґрунтується на досвіді, зосереджувалася на учневі й передбачала такі моделі:

- складання концептуальних карт як технічний прийом, який використовувався з метою визначення основних понять або показу зв'язків між ними;

- вивчення окремого випадку як метод непрямої стратегії стосувався визначених ситуацій, фактів реального життя, коли учні спостерігали, аналізували, записували, робили висновки;

- читання з метою розуміння значення застосовувалося під час письмового подання інформації, коли учні конструювали значення у рамках свого особистого досвіду і понятійної підготовки;

- обговорення забезпечувало сприятливу можливість для кожного висловити власні почуття й погляди та допомагало вчителеві оцінити рівень розуміння учнями матеріалу.

Стратегія взаємодіючого навчання застосовувалася до певної групи учнів, для яких важливо було усвідомлювати, чого вони мають досягти:

- форма дебатів заохочувала учнів до наведення переконливих аргументів, спираючись на факти та знання;

- навчальні групи, які співпрацювали, організовували взаємодію малих груп (у малих групах кожен мав можливість зробити власний внесок у процес навчання);

- спонукання до пошуку розв'язання проблеми використовувалося для генерування ідей та уявних розв'язань проблеми. Такий метод був найефективнішим, коли всі твердження, пропозиції приймалися, була відсутня критика, учитель виступав у ролі спостерігача і записував коментарі учнів;

- робота з однокласниками передбачала оцінювання товаришів за умови, коли учні самі відповідали за роботу інших. Використання такого методу давало змогу учням проявити критичне мислення під час ухвалення рішень і справедливо оцінити роботу товаришів;

- панельні дискусії або усні виступи організовувалися у малих групах підлітків, які окремо обговорювали проблему в присутності решти учнів класу під керівництвом посередника - учителя;

- інтерв'ювання проводилося з підлітками наодинці для обговорення теми або проблеми.

Стратегія самостійного навчання спрямовувалася на вироблення навичок прийняття рішень, аналізу проблем і об'єднала такі методи:

- “скринька з пропозиціями” давала можливість учням анонімно висловлювати власні погляди на вирішення проблем;

- домашні завдання спонукали до прояву самостійності;

- метод гри передбачав такі види навчальної діяльності, які охоплювали конфлікт, контроль, правила перемоги й завершення діяльності.

Під час проведення семінарських занять викладачі Черкаського інституту післядипломної педагогічної освіти ставили за мету: удосконалити знання слухачів з питань інноваційної практики; навчити їх орієнтуватися в сучасних формах і методах навчання та виховання з формування несприйнятливості до вживання ПАР; відпрацювати уміння організовувати процес виховання на основі наукових досягнень та кращого педагогічного досвіду. Чітку структуру мав алгоритм роботи з батьками. На першому етапі батьки знайомилися з метою і завданнями профілактичної роботи, отримували інформацію про соціальні проблеми, пов'язані зі зловживанням психоактивними речовинами, про фактори ризику, які спричиняють залучення дітей до їх вживання. На другому етапі батьки брали участь у груповій роботі (проводився “мозковий штурм” на тему “Причини вживання психоактивних речовин дітьми”, обговорювалася роль батьків у формуванні здорового стилю життя у дітей). Третій етап присвячувався демонстрації набутих підлітками знань. Проведена дослідно-експериментальна робота, що стосувалася активізації діяльності батьків учнів у профілактичному процесі, дозволила покращити міжособистісні стосунки у системах “батьки - діти”, “батьки - педагоги”.

Результати формувального етапу експерименту засвідчили відчутні зміни у показниках сформованості у підлітків несприйнятливості до вживання психоактивних речовин (табл. 1). Так, в експериментальних групах значно зменшилася кількість підлітків, які безвідповідально ставляться до свого здоров'я, постійно вживають психоактивні речовини, конфліктують з однолітками, учителями, батьками - від 17,7% (констатувальний етап експерименту) до 9,7% (формувальний). Середній рівень залишився майже однаковий - 36,3% та 34,6%. Достатній рівень підлітків збільшився з 27,7% (констатувальний етап експерименту) до 31% (формувальний). Підлітки активно протидіяли тиску однолітків щодо пропозицій вживання ПАР, уміли поступатися своїми принципами і поглядами, усвідомлювали соціальну значимість здорового способу життя, відповідали за свої вчинки і дії. Показники високого рівня несприйнятливості до вживання ПАР у підлітків з 18,3% (констатувальний етап експерименту) зросли до 24,7% (формувальний).

Таблиця 1.. Розподіл підлітків контрольної та експериментальної груп за рівнями сформованості несприйнятливості до вживання психоактивних речовин (у відсотках)

Рівні сформованості несприйнятливості до вживання ПАР у підлітків	Експериментальна група	Контрольна група
	Початок експерименту	Кінець експерименту	Початок експерименту	Кінець експерименту
Високий	18,3	24,7	18,5	18,7
Достатній	27,7	31,0	27,6	27,9
Середній	36,3	34,6	36,0	35,9
Низький	17,7	9,7	17,9	17,5

Порівняльні дані рівнів сформованості несприйнятливості підлітків до вживання ПАР за результатами констатувального і формувального етапів експерименту в експериментальних і контрольних групах (рис. 2) свідчать про те, що в контрольних групах, в яких цілеспрямована систематична робота з профілактики вживання підлітками ПАР не проводилася, учителі, батьки та учні активно не залучалися до дієвої участі у превентивних заходах із запобігання вживання ПАР, рівень сформованості несприйнятливості ПАР залишився нижчим від рівня тих учнівських груп, в яких ця робота мала системний характер.

Рис. 2. Порівняльні дані рівнів сформованості несприйнятливості підлітків до вживання ПАР в експериментальних групах (за результатами констатувального і формувального етапу експерименту (у відсотках)

Отже, порівняльний аналіз отриманих експериментальних даних дає підстави для узагальнюючого висновку, що розроблений зміст, форми і методи профілактичної роботи, теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені організаційно-методичні умови сприяють ефективності профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, що підтверджується результатами контрольного зрізу.

Висновки

У дисертації здійснено нове розв'язання проблеми профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, що знайшло відображення в обґрунтуванні організаційно-методичних умов досліджуваної діяльності, розробленні форм і методів роботи з профілактики вживання підлітками 12-14 років психоактивних речовин.

Результати проведеного дослідження засвідчили ефективність розв'язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків:

1. На основі теоретичного аналізу наукових праць з питань профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу доведено, що означена проблема перебуває в центрі уваги дослідників, оскільки основною причиною малоефективної організації процесу є недосконала професійна підготовка учителів з даної проблеми.

Аналіз педагогічної, психологічної, юридичної, медичної, соціологічної літератури та сучасного стану виховання уможливив визначення детермінантів деструктивної поведінки підлітків у сучасних умовах як психолого-педагогічного явища. Досліджено різні типи поведінки підлітків: активно-позитивний, пасивно-позитивний, ситуативно-нестійкий та активно-негативний.

За результатами наукового пошуку конкретизовано такі особливості вияву залежності від психоактивних речовин у підлітковому віці, як швидке звикання, руйнівний вплив ПАР на організм, скоєння підлітками протиправних дій.

2. Проаналізовано передовий вітчизняний та зарубіжний досвід профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (США, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Німеччини, Норвегії та інших країн). З'ясовано, що у світовій практиці запроваджуються різні шкільні профілактичні програми розв'язання цієї складної проблеми, зорієнтовані на такі аспекти, як навчання методик відмови від вживання ПАР, активного залучення школярів до просвітницьких програм, заохочення батьків до заходів програми, підвищення компетентності вчителів у веденні профілактичної роботи. Дослідженням доведено, що в сучасних умовах колективи загальноосвітніх шкіл, батьки, громадськість, суспільство в цілому мають значні потенційні можливості щодо профілактики вживання підлітками ПАР. Разом з тим профілактична робота з учнями підліткового віку проводиться безсистемно, нерегулярно, без урахування вікових особливостей школярів; учителі та батьки здебільшого не готові до проведення такої роботи.

З'ясовано, що ефективність профілактичної діяльності у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи залежить від формування у підлітків несприйнятливості до вживання ПАР як складного психолого-педагогічного феномену, інтегральної риси особистості, що виявляється у здатності регулювати свою діяльність, адекватно оцінювати поведінку, вчинки; відстоювати власні позиції у різних несприятливих умовах; протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам і переконанням, самостійно приймати рішення.

3. Визначено критерії і показники несприйнятливості до вживання психоактивних речовин у підлітків, що охоплюють знання (знання про ПАР та наявність моральної позиції щодо їх вживання, ініціативу у позитивному розв'язанні конфліктів; цінності (визначення цінностей свого здоров'я та здоров'я оточуючих, здорового способу життя, повага до інтересів, погляди інших, уміння поступитися своїми інтересами і поглядами); поведінку (відповідальність у прийнятті рішень, уміння поводитися, не порушуючи прав інших, саморегуляція). Виявлено високий, достатній, середній та низький рівні сформованості несприйнятливості до вживання підлітками ПАР.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що лише 18,3% ЕГ та 18,5% КГ підлітків мають високий рівень несприйнятливості до вживання ПАР; 27,7% ЕГ та 27,6% КГ - достатній; 36,3% ЕГ та 36% КГ - середній, і 17,7% ЕГ та 17,9% КГ - низький.

4. Розроблено і впроваджено структурно-функціональну модель профілактики вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, яка складається з мети, завдань, змісту, принципів, функцій профілактичної діяльності форм і методів, організаційно-методичних умов (створення, упровадження та оцінювання шкільної програми з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин та організація педагогічного управління процесом профілактики вживання підлітками ПАР).

Доведено, що в системі організаційно-методичного забезпечення виховного процесу доцільним є створення, упровадження та оцінювання такої шкільної програми з профілактики вживання підлітками ПАР, яка забезпечила б формування у них несприйнятливості до вживання цих речовин, сприяла злагодженій профілактичній роботі вчителів та батьків з учнями.

5. Встановлено, що цілеспрямована методична робота з педагогічними кадрами сприяє оперативному і глибокому засвоєнню ними основ формування культури здоров'я; вихованню педагогів як активних пропагандистів здорового способу життя, профілактики ПАР; підвищенню ефективності процесу формування несприйнятливості підлітків до вживання ПАР у позакласній виховній роботі; готовності педагогів та батьків до створення доцільних умов профілактики вживання ПАР у виховному процесі загальноосвітньої школи.

Порівняння вихідних і заключних даних виявило позитивну динаміку сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин. Встановлено, що на кінець експерименту низький рівень сформованості несприйнятливості до вживання психоактивних речовин зменшився на 8% (з 17,7% до 9,7%), а це означає, що підлітків активно-негативного типу стало значно менше; підвищився високий рівень на 6,4% (з 18,3% до 24,7%), достатній рівень - збільшився на 3,3% (з 27,7% до 31%), середній зменшився на 1,7% (з 36,3% до 34,6%). З'ясовано, що в контрольних групах ця тенденція виражена значно менше, суттєвих кількісних та якісних змін в них не відбулося.

Здійснене педагогічне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальші напрями дослідження вбачаються в обґрунтуванні профілактики вживання психоактивних речовин в процесі діяльності дитячих громадських організацій; вивченні можливостей спеціальних загальноосвітніх шкіл щодо профілактичної роботи серед учнів з особливими потребами; використанні засобів художньої літератури й культури з метою формування в школярів ідеалу здорового способу життя.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Посібники:

1. Топчій І. В. Майбутнє у твоїх руках: визнач свою позицію : [навч.-метод. посіб.] / І. В. Топчій, Т. Є. Федорченко, С. В. Федорченко. - Черкаси : Чабаненко Ю., 2010. - С. 7-18; 27-39; 61-68.

2. Топчій І. В. Робота школи з профілактики вживання учнями психоактивних речовин: стратегії, технології : [навч.-метод. посіб.] / І. В. Топчій, Т. Є. Федорченко. - Черкаси : Чабаненко Ю., 2009. - С. 41-84; 81-94; 136-169.

Статті в наукових фахових виданнях:

3. Топчій І. В. Профілактика вживання неповнолітніми психоактивних речовин / Ірина Топчій // ПостМетодика. - 2009. - № 2 (86). - С. 34-36.

4. Топчій І. В. Роль шкільної соціально-психологічної служби у профілактиці вживання учнями психоактивних речовин / Ірина Топчій // Рідна школа. - 2009. - травень-червень. - С. 48-51.

5. Топчій І. В. Організація педагогічного керівництва процесом профілактики вживання підлітками психоактивних речовин / Ірина Топчій

// Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 2009. - Вип. 13, кн. 2. - С. 34-44.

6. Топчій І. В. Використання моніторингових досліджень у системі профілактики вживання учнями психоактивних речовин / Ірина Топчій

// Вісник Донецького інституту соціальної освіти. Серія “Педагогіка. Психологія”. - Том VI. - Вип. 6. - 2011. - С. 49-53.

Анотація

Топчій І. В. Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена питанню профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (ПАР) в умовах загальноосвітньої школи.

...