Тенденції розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 378.037 (470 + 571)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ВАСИЛЮК

Василь Миколайович

Рівне

2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Грабовська Тамара Олександрівна,

Національний університет біоресурсів і природокористування України, доцент кафедри української, англійської і латинської мов

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Приступа Євген Никодимович,

Львівський державний університет фізичної культури, ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Ковальський Володимир В'ячеславович,

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука,

доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання та адаптивної фізичної культури,

Захист відбудеться "28" квітня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.053.01 в Рівненському державному гуманітарному університеті за адресою: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 12.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Рівненського державного гуманітарного університету за адресою: 33000, м. Рівне, вул. Остафова, 31.

Автореферат розісланий "25" березня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Галатюк Ю.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема фізичного виховання студентської молоді, спрямованого на зміцнення та збереження здоров'я, набула сьогодні загальнопланетарного значення й розглядається як така, що кардинально змінює подальший розвиток людини. Майбутня трудова діяльність випускників вищих навчальних закладів ставить зростаючі вимоги до формування й удосконалення різноманітних фізичних здібностей студентів. Це задекларовано в законах України: „Про освіту", „Про фізичну культуру і спорт", цільовій комплексній програмі „Фізичне виховання - здоров'я нації", Концепції фізичного виховання в системі освіти України, державних стандартах вищої освіти, Державній програмі розвитку фізичної культури та спорту на 2007-2011 роки.

Суттєвий розвиток глобального суспільства, поширення ринків збуту, праці з паралельним ростом конкуренції, спричиняють актуалізацію проблеми обміну науковими досягненнями між державами, зокрема, досягненнями у галузі фізичного виховання студентської молоді. В умовах активних пошуків шляхів і способів удосконалення змісту освіти особливе значення має аналіз сучасного стану зарубіжної школи й раціональне використання зарубіжного педагогічного досвіду.

Найбільш цінним для української педагогічної науки у контексті досліджуваної проблеми є надбання фахівців з фізичного виховання у тих державах, які до 1991 року входили до складу єдиної держави - СРСР, мали єдиний освітній простір. Однією з таких країн, що межує з Україною, а отже має з нею майже однакові географічні та соціокультурні умови, певні традиції та звичаї, є Російська Федерація. Особливо цікавою для порівняльно-педагогічного дослідження Російська Федерація є ще й через подібність початкових умов для демократичної суспільно-економічної трансформації і тих шляхів, якими вона відбувалася в сфері освіти і культури. Важливо й те, що Російська Федерація випереджає Україну як за обсягами і глибиною змін, так і за показниками успішності вирішення багатьох проблем, зокрема, й освітніх. Не менше значення має і той факт, що менталітет і система цінностей російського народу історично завжди були досить близькими до відповідних характеристик українців. Ця обставина, на наш погляд, істотно полегшує запозичення позитивного досвіду і практики наших найближчих сусідів щодо фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах.

Фізичне виховання в Росії має глибокі історичні корені. У процесі становлення і розвитку системи фізичного виховання студентів в Російській Федерації накопичений цінний досвід, об'єктивне вивчення і переосмислення якого з позиції сучасних поглядів на цей процес, може сприяти прискоренню та підвищенню ефективності реформування системи фізичного виховання студентської молоді в Україні. Водночас, глибоке усвідомлення головних тенденцій розвитку фізичного виховання російського студентства може позитивно прислужитись у справі удосконалення фізичного виховання українських студентів.

Отже, актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, цінністю російського досвіду реформування системи фізичного виховання студентів у пострадянський період для удосконалення фізичного виховання у ВНЗ України, і з іншого - недостатнім його вивченням та поширенням в системі виховання студентської молоді.

У педагогічній науці відомі дослідження окремих аспектів фізичного виховання інших країн: Г. Арделеан (реформування системи фізичного виховання школярів Румунії); Ю. Желєзняк (підготовка спеціалістів з фізичної культури і спорту в системі педагогічної освіти Росії); А. Корольова (становлення і розвиток наукових основ радянської системи фізичного виховання); Є. Приступа, А. Рокіта (тенденції підготовки фахівців фізичного виховання і спорту в Європі); Р. Чудна (концептуальні основи фізичного виховання в США). Різноманітні проблеми фізичного виховання розглядалися в працях вітчизняних (Г. Арзютов, О. Вацеба, Е. Вільчковський, М. Герцик, О. Демінський, В. Завацький, В. Ковальський, О. Куц, В. Платонов, Є. Приступа, Б. Шиян, Ю. Шкребтій та ін.) і російських (А. Барабанов, Є. Каргаполов, О. Пєтунін, В. Приходько, В. Фідельський, Г. Шашкін та ін.) дослідників.

Вивчення наукових досліджень засвідчило, що досвід сучасної Російської Федерації, яка, вирішуючи завдання фізичного виховання студентської молоді, в багатьох аспектах рухалася паралельно з Україною, ґрунтовно не досліджувався.

Викладене вище зумовило вибір теми нашого дослідження: „Тенденції розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до комплексної теми наукового дослідження „Формування культури здоров'я студентської молоді", що проводиться кафедрою педагогіки і психології Рівненського інституту слов'янознавства (протокол № 3 засідання Ради інституту від 27 жовтня 2003 р.). Тема дисертаційного дослідження затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 8 від

22 грудня 2009 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні й обґрунтуванні тенденцій, закономірностей, особливостей фізичного виховання, аналізі змісту та форм фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах Російської Федерації на сучасному етапі та розробці на їх основі рекомендацій щодо використання російського досвіду у вищих навчальних закладах України.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. Здійснити історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської федерації.

2. Проаналізувати нормативно-правову базу фізичної освіти і виховання студентської молоді в Російській Федерації.

3. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтувати теоретичні й концептуальні засади фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів та виявити і сформулювати тенденції і закономірності розвитку фізичного виховання в Російській Федерації.

4. Схарактеризувати педагогічну систему фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації та побудувати її модель.

5. За результатами здійсненого дослідження розробити та впровадити у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України авторську програму та методичні рекомендації з фізичного виховання студентів.

Об'єктом дослідження є фізичне виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

Предмет дослідження - тенденції, особливості та закономірності розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення праць із проблем: філософії сучасної освіти (В. Андрущенко, Г. Ільїн, В. Кремень, В. Лутай, М. Михальченко, Л. Шугаєва та ін.); порівняльної педагогіки (Б. Вульфсон, А. Каплун, І. Ковчина, З. Малькова, В. Пилиповський, Л. Пуховська, О. Сухомлинська та ін.); історії фізкультурної освіти (В. Агеєвець, Є. Приступа, А. Скворцов, В. Столбов, Г. Шашкін та ін.); вищої освіти (А. Алексюк, Т. Грабовська, В. Журавський та ін.); теорії і практики особистісно орієнтованої освіти (І. Бех, Т. Дем'янюк, С. Подмазін, В. Рибалка та ін.); професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту

(Я. Бєльський, Е.Вільчковський, М. Герцик, О. Вацеба, О. Демінський, В.Каргополов, В.Ковальський. Л.Матвєєв, Ф. Медвідь, Б. Шиян та ін.); підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжній школі (Б. Вульфсон, Н. Бомова, М. Кутєпов та ін.); організації занять з фізичної культури у вищих навчальних закладах (О. Пєтунін, В. Приходько); формування культури здоров'я студентської молоді (В. Горащук, Л. Єлькова, С. Лебедченко та ін.); положення федеральних законів про фізичну культуру і спорт в Російській Федерації; накази Міністерства освіти і науки України про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах.

Для розв'язання завдань і досягнення мети дослідження використовувалися загальнонаукові та науково-педагогічні методи, а саме:

- загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, ретроспективний, хронологічно-проблемний), що дало змогу узагальнити та систематизувати погляди педагогів на проблему дослідження;

- пошуково-бібліографічний метод вивчення джерел, матеріалів періодичних видань з проблеми дослідження дав підстави для наукових узагальнень;

- історико-структурний дав змогу здійснити структуризацію нагромадженої педагогічної літератури, в результаті якої розроблено структуру дослідження;

- конкретно-історичний метод дав змогу проаналізувати й схарактеризувати перевірені факти з історії становлення і розвитку фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації, основоположне законодавство з фізичного виховання студентів у широкому соціокультурному аспекті;

- метод порівняльно-історичного аналізу дав змогу здійснити порівняльний аналіз російської та української науково-методичної літератури

(навчальні плани і програми, навчальні посібники, матеріали конференцій, публікації в педагогічній пресі);

- метод теоретичного узагальнення уможливив формулювання й обґрунтування висновків за результатами здійсненої науково-пошукової роботи.

Основними джерелами дослідження були нормативні документи, які регулюють освітню діяльність вищих навчальних закладів Російської Федерації та України, зокрема з фізичного виховання студентів; навчальні програми, методична література, педагогічна література з питань фізичної освіти, виховання та культури; сучасні дисертаційні дослідження, монографії та наукові статті; матеріали міжнародних, російських і всеукраїнських педагогічних конференцій з проблеми, що вивчається; матеріали періодичних видань України та Російської Федерації; матеріали Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. О. Сухомлинського, Національної парламентської бібліотеки України, Наукової бібліотеки Рівненського державного гуманітарного університету, Наукової бібліотеки Рівненського інституту слов'янознавства КСУ, Рівненської державної наукової обласної бібліотеки.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

- здійснено системний історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання студентської молоді;

– обґрунтовано теоретичні та концептуальні засади фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах Російської Федерації;

– проаналізовано нормативно-правову базу фізичної освіти і виховання студентської молоді в Російській Федерації;

– схарактеризовано педагогічну систему фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації та представлено її у вигляді моделі;

– на основі узагальнення досвіду фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації розроблено авторську програму та методичні рекомендації з фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах України.

У процесі дослідження уточнено поняття „тенденції розвитку фізичного виховання", „фізична культура", „студентська молодь", „вищий навчальний заклад", основні напрями реформування фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

Подальшого розвитку в дослідженні набуло вивчення тенденцій становлення фізичного виховання студентської молоді, висвітлення значення постанов і законів уряду Російської Федерації у розвитку фізичного виховання студентів в умовах вищого навчального закладу.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що проаналізований та узагальнений позитивний досвід фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації може бути підґрунтям для подальших педагогічних досліджень; може бути використано під час викладання лекційних курсів з педагогіки, історії педагогіки, порівняльної педагогіки, теорії та методики фізичного виховання, у процесі підготовки курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт у вищих навчальних закладах; у підвищенні професійної компетентності викладачів вищих навчальних закладів; у системі післядипломної педагогічної освіти.

На основі узагальнення досвіду фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації розроблено авторську програму фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів та методичні рекомендації щодо виховної роботи у контексті формування фізичного, морального та духовного здоров'я у студентської молоді в умовах вищого навчального закладу.

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчально-виховний процес Рівненського державного гуманітарного університету (акт впровадження №8 від 12.01.2011 р.), Рівненського інституту слов'янознавства КСУ (акт впровадження №21 від 18.01.2011 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка (акт впровадження № 11 від 15.01.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи обговорено на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та читаннях, зокрема, на: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Олімпійський спорт, фізична культура нації в сучасних умовах" (Луганськ, 2005); ІІ Міжнародній електронній науковій конференції „Фізичне виховання і спорт у вищих навчальних закладах" (Харків - Бєлгород - Красноярськ, 2006); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Культура здоров'я, реабілітація, фізичне виховання і спорт в сучасних умовах" (Луганськ, 2006, 2007); „Актуальні проблеми фізичного виховання: теорія і практика" (Лисичанськ, 2007), Х Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції" (Київ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми фізичного виховання: теорія і практика" (Стаханов, 2008); Міжнародних науково-практичних конференціях: „Современные направления теоретических прикладных исследований" (Одесса, 2007), „Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України" (Київ, 2010); І Всеукраїнських Морозівських педагогічних читаннях (Київ, 2010); щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Рівненського інституту слов'янознавства та Рівненського державного гуманітарного університету (2005-2011). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології Рівненського інституту слов'янознавства.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 9 публікаціях, у тому числі: 4-х фахових статтях (3 - одноосібно), 2-х статтях у збірниках матеріалів наукових конференцій (одноосібно) та 3-х методичних розробках.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (276 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 391 сторінку, з яких 159 сторінок основного тексту. Робота містить 1 рисунок, 6 додатків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та стан її дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, наведено дані про впровадження й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади фізичного виховання студентської молоді" - здійснено історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання студентської молоді, виокремлено педагогічний зміст понять, що розкривають сутність фізичного виховання студентської молоді, розглянуто сучасну нормативно-правову базу фізичного виховання студентів Російської Федерації.

Аналіз ґенези проблеми в історико-педагогічному ракурсі засвідчив, що проблема виховання здорового покоління виникла з моменту появи людської цивілізації, проте на різних етапах її еволюції трактувалася по-різному.

Здійснений у розділі аналіз літератури показав, що проблема фізичного виховання молоді має глибинні філософські та педагогічні витоки. Так, філософи античної доби (Сократ, Платон, Аристотель) підкреслювали важливість фізичного виховання у формуванні фізичного здоров'я та культури тіла. Вони вважали, що необхідно розвивати і тіло, і душу, що сприятиме фізичному та духовному розвитку особистості.

Узагальнення ідей педагогів (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж. - Ж. Руссо, Дж. Локк, К. Ушинський, П. Лесгафт, А. Макаренко, В. Сухомлинський) дало підстави стверджувати, що фізичному вихованню надавалась значна увага, воно спрямоване на формування гармонійно розвиненої особистості, яка здатна до повноцінної життєдіяльності, а її фізичне та моральне здоров'я є універсальною цінністю, яка має матеріальний і духовний аспекти. Визначні педагоги пов'язували фізичне виховання з іншими напрямами виховання молодого покоління - моральним, патріотичним, естетичним, екологічним, статевим, трудовим та ін.

Ретроспективний аналіз радянської педагогічної науки довів, що вона обґрунтовувала необхідність вирішення цілого ряду проблем: фізичного, гігієнічного і статевого виховання підростаючого покоління, виокремлювала місце та роль сім'ї у прищепленні навичок зміцнення здоров'я (М. Бернштейн, М. Дубінін, Д. Дубровський, О. Киколов, І. Мільман та ін.).

Особливої значущості проблема фізичного виховання студентської молоді набуває в кінці XX - на початку XXI ст., що зумовлено різким погіршенням стану здоров'я підростаючого покоління.

Історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання молодого покоління довів, що фізичне виховання розглядається як складова розвитку особистості й здійснюється в процесі соціалізації, виховання, навчання та професійної підготовки.

У розділі здійснено аналіз понятійного апарату, що дало змогу уточнити сутність понять „тенденції", „фізичне виховання", „фізична культура", „студентська молодь", „вищий навчальний заклад".

Отже, „тенденція" (лат. tendo - спрямовую) - це основний напрям у розвитку чогось, можливість розвиватися в певному напрямі тих чи інших подій. У нашому дослідженні - це основні напрями розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації.

Фізичне виховання - це педагогічний процес, який спрямований на вдосконалення форм і функцій організму людини, формування рухових навичок, умінь, пов'язаних з ними знань, а також на виховання фізичних якостей. Метою фізичного виховання є формування фізичної культури особистості, тобто тієї сторони загальної культури людини, яка допомагає реалізувати її біологічний і духовний потенціал.

Фізичне виховання передбачає формування фізичної культури, яка визначається у дослідженні як система спеціальних вправ та спортивної діяльності, спрямованої на розвиток фізичних і духовних сил особистості. Водночас фізична культура студентів ВНЗ - складова загальної культури, яка включає сукупність компонентів і цінностей у сфері фізичного розвитку, виховання оздоровлення, зміцнення та збереження здоров'я, навчання і сприяє ефективному оволодінню необхідними для майбутнього фахівця знаннями, вміннями, навиками, здібностями покращувати стан власного фізичного здоров'я. Фізична культура - специфічний процес і результат людської діяльності, засіб фізичної досконалості особистості.

Поняттям "студентська молодь" у дослідженні позначаємо унікальну субкультурну спільність молоді, яка навчається у вищих навчальних закладах і є потужним фундаментом соціально-економічного та духовного розвитку держави.

„Вищий навчальний заклад" - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Аналіз сучасної нормативно-правової бази Російської Федерації засвідчив, що в країні не існує окремого законодавства, яке підтримує лише фізичне виховання студентської молоді. Проте існує низка нормативно-правових актів, що належать до різних галузей законодавства, які певною мірою сприяють вирішенню проблем фізичного виховання молоді, формування вмінь та навичок збереження та зміцнення здоров'я. За роки існування Російської Федерації було прийнято низку документів на державному рівні, які мають на меті розвивати та вдосконалювати фізичне виховання підростаючого покоління.

Так, у прийнятих у 1994 р. „Основах законодавства Російської Федерації про фізичну культуру й спорт" було визначено концептуальні засади здійснення фізичного виховання школярів і молоді. Нові підходи щодо вирішення нагальних питань фізичного виховання молоді лягли в основу програмного документу „До здорової Росії. Політика зміцнення здоров'я і профілактики захворювань" (1994), згідно з яким у 1995 р. при РАО Росії була створена Проблемна рада з фізичної культури, у яку увійшли провідні спеціалісти країни в галузі фізичного виховання й спорту (В. Бальсевич, М. Віленський, Н. Булгакова, В. Булкін, В. Кузін, А. Матвєєв, В. Філін та ін.). Стратегічною проблемою діяльності Ради було визначено розробку концептуальних основ теорії й методики фізичного виховання, формування фізичної культури підростаючого покоління.

Державним комітетом Російської Федерації з фізичної культури, спорту й туризму було прийнято цільову спортивно-оздоровчу програму „Президентські змагання" (грудень 1996 р.), важливість якої була спричинена гострою необхідністю якісного покращення фізкультурно-оздоровчої роботи серед дітей і молоді. Метою програми було формування мотивації й залучення до регулярної рухової активності більшості дітей і молоді Росії й прилучення їх до фізичної культури як елементу загальнонаціональної культури.

У свою чергу, „Концепція фізичної культури й фізкультурного виховання", прийнята у 1998 р., стала основою для розробки комплексу заходів щодо розвитку фізичної культури й спорту, які передбачали об'єднання зусиль федеральних органів виконавчої й законодавчої влади, органів влади суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоврядування, фізкультурно-спортивних громадських об'єднань, всіх зацікавлених організацій і установ, а також окремих громадян з метою формування основ фізичної й духовної культури особистості, підвищення ресурсів здоров'я як системи цінностей, що активно й довгостроково реалізовуються у здоровому способі життя.

У Федеральному законі „Про фізичну культуру й спорт у Російській Федерації" (29.04.1999 р.) фізичне виховання визначається як процес, спрямований на виховання особистості, розвиток фізичних можливостей людини, набуття нею умінь і знань в галузі фізичної культури й спорту з метою формування всебічно розвиненої й фізично здорової людини з високим рівнем фізичної культури, а фізична культура визначається як частина культури, що представляє собою сукупність цінностей, норм і знань, які створюються і використовуються суспільством з метою фізичного й інтелектуального розвитку здібностей особистості, удосконалювання її рухової активності й формування здорового способу життя, соціальної адаптації шляхом фізичного виховання, фізичної підготовки й фізичного розвитку.

У плані дій Уряду Російської Федерації в галузі соціальної політики й модернізації економіки на 2000-2011 рр. (26.07.2000 р.) розвиток масової фізичної культури й спорту віднесено до стратегічних цілей соціальної політики держави.

Відповідно, у Концепції охорони здоров'я населення Російської Федерації на період до 2005 р. (31.08.2000 р.) у числі першочергових заходів, спрямованих на охорону здоров'я, визначено створення умов і залучення різних груп населення в активні заняття фізичною культурою й спортом.

У Національній доктрині освіти в Російській Федерації, затвердженою постановою Уряду від 4.10.2000 р., у якості однієї з основних цілей визначено виховання здорового способу життя, розвиток дитячого і юнацького спорту.

У листі Міністерства освіти Російської Федерації від 26.08.2002 р. „Про підвищення ролі фізичної культури й спорту в освітніх установах" фізична культура й спорт розглядаються як важливий педагогічний чинник і засіб профілактики бездоглядності й правопорушень дітей і молоді.

У Федеральному законі „Про фізичну культуру й спорт у Російській Федерації", прийнятому Державною думою 16.11.2007 р., встановлено правові, організаційні, економічні й соціальні основи діяльності в галузі фізичної культури й спорту в Російській Федерації, визначено основні принципи законодавства про фізичну культуру й спорт.

Встановлено, що відповідно до державного освітнього стандарту вищої освіти Російської Федерації фізична культура - обов'язкова дисципліна гуманітарного циклу, викладання якої здійснюється за навчальними планами і програмами.

Таким чином, згідно схарактеризованої нормативно-правової бази фізичного виховання в Російській Федерації, доведено, що фізичне виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах спрямоване на формування фізичної культури як виду загальної культури молоді, здорового способу і спортивного стилю життєдіяльності майбутніх спеціалістів в умовах реформування російської системи вищої освіти, її гуманізації та гуманітаризації.

У другому розділі - „Реалізація ідей фізичного виховання студентської молоді у практиці вищих навчальних закладів Російської Федерації" - обґрунтовано концептуальні засади фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації, проаналізовано систему фізичного виховання студентів вищого навчального закладу, виокремлено сучасні тенденції фізичного вихованні студентів та представлено авторську програму фізичного виховання студентської молоді.

На основі аналізу праць педагогів радянського і пострадянського періоду, низки концепцій фізичного виховання студентської молоді визначено сутність та завдання фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах. Фізичне виховання у вищих навчальних закладах Російської Федерації розглядається нами як система, що має такі характеристики: ідеологічні, які відображені в соціальних, цільових установках, принципах, ідеях і продиктовані вимогами суспільства і обумовлені соціальними відносинами, типовими для суспільної формації Росії; теоретико-методологічні, що об'єднують наукові та практичні знання про закономірності, правила, засоби, методи і технології фізичного виховання; програмно-нормативні або програмні, які відібрані й систематизовані відповідно до цільових установок і є критеріями фізичної підготовки, що досягається в результаті фізичного виховання.

Метою фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації визначено фізичний розвиток як закономірний процес прогресивних змін форм і функцій організму, формування фізичної культури.

Фізична культура прямо й опосередковано охоплює якості та орієнтації особистості, які дають їй змогу розвиватися в єдності з культурою суспільства, досягати гармонії знань, творчості, спілкування, фізичного і духовного розвитку, а також вирішувати протиріччя між власною природою та потребами, навчанням і відпочинком, фізичним і духовним. Досягши такої гармонії, особистість забезпечить власну соціальну стійкість, продуктивне включення у життя, працю, творчість, матиме внутрішній психологічний комфорт.

У розділі визначено принципи фізичного виховання у вищих навчальних закладах, які відображають специфічні закономірності побудови процесу фізичного виховання (безперервність процесу фізичного виховання, принцип поступового нарощування функціональних впливів, принцип адаптивної збалансованості і динаміки сумарного навантаження, принцип циклічності, принцип вікової адекватності напрямів фізичного виховання); основні форми роботи зі студентською молоддю з фізичного виховання у вищих навчальних закладах (навчальні заняття, самостійні заняття студентів фізичною культурою, спортом, туризмом, фізичні вправи в режимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи).У вищих навчальних закладах набули також поширення такі форми організації фізкультурно-оздоровчої роботи, як фізкультурно-спортивні клуби за інтересами; групи здоров'я, загальної фізичної підготовки і ГПО, спеціальної фізичної підготовки; спортивні секції; індивідуальні заняття.

Характеристика сучасної концепції розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації дає можливість представити її як сукупність узагальнених положень, як систему поглядів на розуміння сутності, змісту, технології та організації процесу розвитку фізичного виховання студентів, а також виокремлює особливості діяльності суб'єктів окресленого процесу в ході його реалізації.

Фізичне виховання студентів як складова педагогічного процесу вищого навчального закладу включає сукупність компонентів і цінностей у сфері фізичної освіти, фізичного розвитку, виховання оздоровлення і дає змогу студентам ефективно формувати необхідні для майбутнього фахівця знання, вміння, навики, фізичні якості й здібності, оптимізувати своє фізичне здоров'я та працездатність. Необхідність у розвитку фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів обумовлена тим, що складові фізичного виховання, його цінності, комплекс знань, вмінь, навиків та інші компоненти займають важливе місце в загальній структурі професійної підготовки студентської молоді.

Фізичне виховання студентської молоді Російської Федерації нами представлено у вигляді моделі показаної на (рис. 1).



Рис.1 Модель фізичного виховання студентської молоді

Російської Федерації.

У професійно-освітньому плані розвиток фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації (як складової процесу професійної підготовки) виступає як якісне перетворення в ході реалізації педагогічного процесу, як сукупність цінностей фізичної культури, до яких відносять: фізичні (стан здоров'я, статура тіла, моторні вміння та навички, фізичні якості та фізична підготовленість); психічні (емоційний стан, властивості й якості особистості, риси характеру: самоповага, гідність, почуття гордості, відповідальності, честі); соціально-психологічні (відпочинок, дозвілля, працелюбність, спілкування, навики коректної поведінки в колективі, традиції); матеріальні (умови проведення занять, якість спортивних знарядь та спортивного одягу); духовні (пізнання, творчість, самоствердження, естетичні та моральні якості, засоби виховання та соціалізації).

В особистісному плані розвиток фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації (як елемент професійного та особистісного розвитку) виступає як процес засвоєння студентами мотиваційного, діяльнісного, результативного і фізичного компонентів фізичного виховання. У процесуальному плані розвиток фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації (як педагогічний процес) - це педагогічна взаємодія суб'єктів фізичного розвитку, яка здійснюється на всіх етапах навчання у вищому навчальному закладі й спрямована на досягнення високого рівня розвитку фізичного виховання студентів. Основною метою розвитку фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації є досягнення високого рівня фізичної культури, що забезпечить успішне виконання професійних завдань, сприятиме гарному стану психічного та фізичного здоров'я особистості студента.

Розвиток фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації є результатом розв'язання навчальних, виховних, освітніх та розвивальних завдань: навчальні завдання передбачають оволодіння студентами знань про науково-практичні основи фізичного виховання, фізичної культури, здорового способу життя; формування та розвиток якостей, властивостей, практичних вмінь та навичок відповідно до кваліфікаційних вимог щодо професійної підготовки майбутніх фахівців; виховні завдання сприяють усвідомленню студентами вищих навчальних закладів Російської Федерації ролі фізичного виховання в розвитку особистості та її підготовки до професійної діяльності, формуванню мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до фізичного виховання, фізичної культури, установки на здоровий спосіб життя, фізичного самовдосконалення і самовиховання, потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом; освітні завдання забезпечують досягнення загальної та професійно-прикладної фізичної підготовки, яка визначає психофізичну готовність випускників вищих навчальних закладів до професійної діяльності, оволодіння досвідом використання фізкультурно-спортивної діяльності для досягнення навчальних, професійних і життєвих цілей; розвивальні завдання стимулюють розвиток і вдосконалення психофізичних здібностей і властивостей особистості, самовизначення у заняттях фізичною культурою і спортом.

Виокремлено сукупність закономірностей розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації. До них віднесено: фізіологічні закономірності, які включають: єдність форм і функцій організму, спадковість, взаємозв'язок фізичної та розумової діяльності в процесі навчання у вищому навчальному закладі; педагогічні закономірності: індивідуальності, особистісної значущості, динаміки і поступового розвитку, активної діяльності; системної єдності підготовки, навчання, виховання, професійно-розвивальних аспектів у розвитку фізичного виховання; залежність між умовами, цілями, завданнями, змістом і результатами розвитку фізичного виховання, постановку і досягнення цілей розвитку фізичного виховання; спеціальні: визначають хід та результати розвитку фізичного виховання студентів і обумовлені соціальною сутністю фізичного виховання, можливостями та умовами розвитку окресленого процесу.

Встановлено що основними тенденціями розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації є :

а) поєднання соціального, морального, загальнокультурного і професійного у розвитку особистості студента в умовах широкої гуманітаризації вищої освіти;

б) індивідуальна спрямованість навчально-виховного процесу, орієнтація на особистість студента, його всебічний розвиток; скерованість діяльності викладача не лише на інтелектуальний розвиток студента, але й на його емоційну сферу, покращення стану здоров'я, рухової підготовленості, самореалізація власного потенціалу, що наповнює розвиток студентів багатосторонністю і гармонійністю;

в) зростання автономії навчальних закладів і їх ролі як громадських інституцій, застосування авторських технологій педагогічної діяльності у проведенні занять. Врахування при розробці програм фізичного виховання географічно-кліматичних умов, у яких функціонує вуз, матеріальної бази вищого навчального закладу, інтересів і нахилів студентів, впровадження активних форм та методів фізичного виховання студентів;

г) формування здорового способу життя студентської молоді;

д) повідомлення студентам певних валеологічних знань, які є підставою для запровадження фізичної культури у повсякденний побут особистості, турботу про збереження та зміцнення свого здоров'я;

е) удосконалення системи самостійної роботи студентів. Самостійна діяльність студентів з фізичного виховання передбачає пошук нових знань за допомогою самостійно вибраних засобів. Процес активного засвоєння знань відбувається успішно в тому випадку, якщо студенти чітко уявляють структуру пізнавальної діяльності, тобто склад та взаємозв'язок її окремих елементів.

Як показало дослідження, виявлені тенденції сприяють розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації, кращому задоволенню освітніх потреб кожної людини, дають змогу значно ефективніше використовувати ресурси в освіті, водночас вони зумовлюють розвиток фізичної культури студентів вищих навчальних закладів.

Аналіз навчальних програм з фізичного виховання студентської молоді ряду вишів Російської Федерації уможливив створення авторської програми фізичного виховання та методичних рекомендацій. У процесі впровадження авторської програми було виокремлено практичні рекомендації, спрямовані на розвиток фізичної культури студентів вищих навчальних закладів України:

· включити вивчення питань розвитку фізичного виховання студентів у тематику курсової перепідготовки та їх творчих відпусток викладачів;

· реалізувати в навчальному процесі вищих навчальних закладів здоров'язберігаючі методики студентів вищих навчальних закладів :

· для викладачів-кураторів студентських груп вищих навчальних закладів регулярно проводити конференції, семінари, круглі столи, тренінги з питань розвитку фізичного виховання студентів;

· видавати інформаційну і методичну літературу з питань розвитку фізичного розвитку студентів вищих навчальних закладів.



ВИСНОВКИ

Проведене дослідження тенденцій розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації дає підстави для наступних висновків:

1. Історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання молодого покоління засвідчив, що упродовж всього періоду еволюції людської цивілізації фізичне виховання визначалось як таке, що розвиває фізичну та духовну сфери особистості та збагачує її нормами, ідеалами, ціннісними орієнтирами. Фізичне виховання має на меті сформувати гармонійно розвинену особистість, здатну до повноцінної життєдіяльності, а її фізичне та моральне здоров'я є універсальною цінністю, що має матеріальний і духовний аспекти. Історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання молодого покоління підтвердив, що фізичне виховання є складовою розвитку особистості й здійснюється у процесі соціалізації, виховання, навчання та професійної підготовки.

2. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтовано теоретичні та концептуальні засади фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

Визначено й уточнено сутність понять „тенденції розвитку фізичного виховання ," „фізична культура", „студентська молодь", „вищий навчальний заклад".

З'ясовано, що зміст педагогічної концепції розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації включає цілі, принципи, закономірності, функції, напрями, критерії, показники та компоненти фізичного виховання, яке має загальнолюдське значення і є складовою педагогічного процесу.

До основних закономірностей розвитку фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації. віднесено: фізіологічні (єдність форм і функцій організму, спадковість; взаємозв'язок фізичної та розумової діяльності в процесі навчання у вищому навчальному закладі); педагогічні (індивідуальності, особистісної значимості, динаміки і поступового розвитку, активної діяльності, системної єдності підготовки, навчання, учіння); спеціальні, які визначають хід та результати розвитку фізичного виховання студентів.

До компонентів фізичного виховання віднесено: мотиваційний (потреба в розвитку фізичного виховання, інтереси, емоції, почуття, ціннісні орієнтації, знання, переконання); діяльнісний (пізнавальна діяльність, фізичне самовиховання й саморозвиток, здоровий спосіб життя, фізкультурно-спортивна діяльність, агітаційно-пропагандиська діяльність у сфері фізичного виховання; результативний (прості рухові вміння та навики, складні рухові вміння та навики); фізичний (фізична підготовка).

3. Аналіз нормативно-правової бази фізичної освіти і виховання студентської молоді в Російській Федерації, яка втілена в державних і урядових законах, указах, програмах Російської Федерації („Основи законодавства Російської Федерації про фізичну культуру й спорт", „До здорової Росії. Політика зміцнення здоров'я і профілактики захворювань" (1994), цільова спортивно-оздоровча програма „Президентські змагання" (1996), „Концепція фізичної культури й фізкультурного виховання" (1998), Федеральний закон „Про фізичну культуру й спорт у Російській Федерації" (1999), Концепція охорони здоров'я населення Російської Федерації на період до 2005 р. (2000), Національна доктрина освіти в Російській Федерації (2000), Програма дій Уряду Російської Федерації в галузі соціальної політики й модернізації економіки на 2000-2011 рр. (2000), Федеральний закон „Про фізичну культуру й спорт у Російській Федерації" (2007) дав змогу визначити основні напрями реалізації ідей фізичного виховання молоді. А саме: сприяння духовному і фізичному розвитку, виховання почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності; розвиток фізичної культури і спорту в державі з урахуванням переходу до ринкових умов господарювання; забезпечення переорієнтації фізкультурно-спортивної галузі на зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту, створення для цього відповідної матеріально-технічної бази; формування у молоді активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.

4. Схарактеризовано систему фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації, в результаті чого модель фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації представлена як соціально-педагогічне, цілісне, складне, відкрите, кероване явище, що постійно розвивається.

У запропонованій моделі фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації представлені зв'язки між складовими цього процесу, які дають змогу точніше визначити ефективність мети, компонентів фізичного виховання, нормативно-правової бази, навчальних програм, змісту, закономірностей розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації, цінностей фізичної культури, завдань і форм роботи.

Встановлено основні тенденції розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації: єдність соціального, морального, загальнокультурного і професійного розвитку особистості студента в умовах широкої гуманітаризації вищої освіти; індивідуальна спрямованість навчально-виховного процесу, орієнтація на особистість студента, його всебічний розвиток; покращення стану здоров'я, рухової підготовленості, самореалізація власного потенціалу, що наповнює розвиток студентів багатосторонністю і гармонійністю; зростання автономії навчальних закладів і їх ролі як громадських інституцій, застосування авторських технологій педагогічної діяльності у проведенні занять; врахування при розробці програми фізичного виховання географічно-кліматичних умов, у яких функціонує вуз, матеріальної бази вищого навчального закладу, інтересів і нахилів студентів, впровадження активних форм та методів фізичного виховання студентів; формування здорового способу життя студентської молоді; повідомлення студентам певних валеологічних знань; удосконалення системи самостійної роботи студентів.

5. Аналіз педагогічного досвіду фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації дав змогу розробити та впровадити у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України авторську програму та методичні рекомендації з фізичного виховання студентів, в основу яких покладені ідеї формування життєвих цінностей та здоров'язберігаючі методики. Розроблена програма та методичні рекомендації мають важливе значення для фізичного виховання студентської молоді; запропоновані методика виховної роботи у контексті формування фізичного, морального та духовного здоров'я у студентської молоді та методика виховної роботи кураторів академічних груп у контексті фізичного виховання студентів спрямовані на самовизначення, самоактуалізацію та самореалізацію студентів засобами фізичного виховання та спорту.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми аналізу тенденцій розвитку фізичного виховання студентської молоді Російської Федерації як історико-педагогічного й соціально-педагогічного явища. Перспективними напрямами подальшого вивчення проблеми вважаємо: обґрунтування організаційно-педагогічних особливостей розвитку фізичного виховання студентської молоді; вдосконалення напрямів, форм, методів і засобів розвитку фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів; дослідження динаміки розвитку особистісних, професійних і фізичних властивостей у процесі фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Методичні рекомендації та навчально-методичні матеріали

1. Василюк В. М. Методика виховної роботи кураторів академічних груп у контексті фізичного виховання студентів : метод. реком. / В. М. Василюк. - Рівне, 2007. - 51 с.

2. Василюк В. М. Методика виховної роботи у контексті формування фізичного, морального та духовного здоров'я у студентської молоді ВНЗ : метод. реком. / В. М. Василюк. - Рівне, 2008. - 56 с.

3. Василюк В. М. Педагогічна діагностика навчально-виховного процесу вищого навчального закладу : метод. реком. / В. М. Василюк. - Рівне, 2009.- 65с.

Статті у фахових виданнях

4. Василюк В. М. Гуманізація системи фізичного виховання студентської молоді / В. М. Василюк, В. О. Шелюк // Наук. зап. Рівнен. держ. гуманіст. ун-ту. - Рівне : РДГУ, 2006. - Вип. 35. - С. 174-176.(Особистий внесок здобувача: розроблено структуру об'єктів діагностики) .

5. Василюк В. М. Фізичне виховання студентів : фактори впливу / В. М. Василюк // Наук. зап. Тернопіль. нац. пед. ун-ту. - 2007. - № 3. - С. 67-69.(Сер. Педагогіка .

6. Василюк В. М. Законодавчі та нормативно-правові засади фізичної культури в Україні / В. М. Василюк // Вища освіта України. - Рівне : РДГУ, 2007. - № 2 (додат. 1). Темат. вип. „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології", Т. 3. - С. 70-73.

7. Василюк В. М. Здоров'язберігаюча компетенція - складова фізичного виховання молоді / В. М. Василюк // Проблеми освіти : наук. зб. / Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. - К., 2010. - Вип. 63, ч. 2. - С. 230-232.

Матеріали наукових конференцій

8. Василюк В. М. Фізичне виховання за здоровий спосіб життя / В. М. Василюк // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., (Київ, 16-18 трав. 2007 р.) : в 6 т. - К. : Вид- во Європ. ун-ту, 2007. - Т. 4. - С. 296-298.

9. Василюк В. М. Формування здоров'язберігаючої компетенції студентів / В. М. Василюк // Сб. науч. тр. по материалам междунар. науч.-практ. конф. „Современные направления теоретических и прикладных исследований". - Одесса : Черноморье, 2007. - Т. 8. : Педагогика, психология и социология. - С. 81-83.



АНОТАЦІЇ

Василюк В.М. Тенденції розвитку фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне, 2011.

У дисертації здійснено системний історико-педагогічний аналіз проблеми розвитку фізичного виховання студентської молоді; обґрунтовано теоретичні та концептуальні засади фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах Російської Федерації; проаналізовано нормативно-правову базу фізичної освіти і виховання студентської молоді в Російській Федерації; схарактеризовано педагогічну систему фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

У процесі дослідження уточнено поняття „тенденції", „фізичне виховання", „фізична культура", „студентська молодь", „вищий навчальний заклад", основні напрями реформування фізичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах Російської Федерації.

На основі компаративного аналізу схарактеризовано модель фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів Російської Федерації, яка представлена як соціально-педагогічне, цілісне, складне, відкрите, кероване явище, що постійно розвивається.

...