Методика навчання української морфології учнів початкових класів шкіл з польською мовою викладання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОРФОЛОГІЇ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ШКІЛ З ПОЛЬСЬКОЮ МОВОЮ ВИКЛАДАННЯ

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ЯНОВИЦЬКА Наталія Іванівна

УДК 373.3: 811.161.2+811.162.1

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук

Ґудзик Ірина Пилипівна,

Інститут педагогіки НАПН України.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Пентилюк Марія Іванівна,

Херсонський державний університет,

професор кафедри українського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Могила Оксана Андріївна,

Українсько-американський гуманітарний інститут «Вісконсінський міжнародний університет (США) в Україні»,

доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін.

Захист дисертації відбудеться «22» червня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки НАПН України (за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Із дисертацією можна ознайомитись у Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В.О. Сухомлинського (за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано « 19 » травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Т. Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Із наданням українській мові статусу державної надзвичайно актуальними постали проблеми навчання української мови як державної у школах з викладанням мовами національних меншин України.

У Державному стандарті початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови і літератури»: українська мова в школах з навчанням мовами національних меншин) зазначається, що українська мова є засобом міжнаціонального спілкування й прилучення національних меншин до культури українського народу. Актуальність проблеми обумовлюється соціальними запитами суспільства, оскільки знання не лише рідної, а й державної мови дає можливість молодому поколінню вільно влитися в український соціум. Однак констатуємо, що володіння українською мовою більшістю випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин усе ще знаходиться на середньому рівні. З огляду на це МОН України у травні 2008 р. прийнято Галузеву Програму поліпшення навчання української мови у ЗНЗ із мовами національних меншин на 2008-2011 рр. та розроблено методичні рекомендації щодо її реалізації.

Нині в Україні функціонують школи з російською, угорською, румунською, кримськотатарською, польською й іншими національними мовами навчання. У всіх цих школах паралельно з рідною викладається українська мова як державна. Однак на сьогодні в Україні теорія і практика навчання української мови як державної знаходяться в процесі становлення. Це ускладнює навчальний процес, оскільки вчителі покладаються лише на власний досвід, який ще не набув теоретичного осмислення.

Оскільки досліджувана проблема стосується навчання української мови, що вивчається паралельно зі спорідненою (польською), важливо взяти до уваги ті здобутки, які напрацьовано в методиці навчання таких споріднених мов, як українська і російська. З'ясування специфіки навчання близькоспоріднених мов з урахуванням особливостей їх мовних систем знаходимо в працях вітчизняних науковців: О. Біляєва, С. Воробйової, Є. Голобородько, І. Ґудзик, Г. Коваль, А. Майбороди, І. Мельниченко, Н. Пашківської, М. Пентилюк, О. Хорошковської, Г. Циганенко, Т. Черторизької, Н. Яковенко та ін. У дослідженнях зазначених учених обґрунтовується важливість принципу врахування знань із рідної мови як у визначенні змісту навчання, так і в способах презентації навчального матеріалу в підручниках, підходах до вибору методів і прийомів навчання, побудові системи вправ і завдань. Особливу увагу приділено врахуванню явищ інтерференції, зокрема проблемі подолання інтерферентного впливу рідної мови у процесі навчання другої. Про це свідчать дослідження О. Біляєва, Г. Коваль, Н. Пашківської, О. Хорошковської та ін. Проблемі врахування транспозиції у процесі навчання граматики російської мови в умовах близькоспорідненої українсько-російської двомовності присвячено дослідження Н. Місяць.

Здобутки в методиці навчання української мови в школах з російською мовою викладання, як і російської в школах з українською, мають основоположне значення для методики навчання української мови в школах з польською мовою викладання, оскільки ці мови, хоч і належать до різних мовних груп (польська - до західнослов'янської, українська - до східнослов'янської), також є спорідненими. Водночас потребують дослідження проблеми, які стосуються особливостей засвоєння української мови польськомовними учнями в умовах України, визначення змісту й методів навчання. Огляд літературних джерел свідчить, що таких досліджень бракує. Наявні лише окремі роботи, що стосуються лексичної інтерференції на матеріалі української і польської мов та виявлення шляхів її подолання в польському мовленні студентів філологічних факультетів ВНЗ України (Козаченко О.). Питання відбору лексичного мінімуму польської мови на початковому етапі навчання студентів-українців розглянуто в роботі В. Деркач і О. Козаченка. У дослідженні І. Харченко розглядалися наслідки польських мовних впливів на українську мову, виявлено явища лексичної й граматичної інтерференції. Польськими методистами (Гурецький M., Maзур I., Пенткова P., Пшиходська Г., Ставська M., Веселовська Д.) також підкреслено необхідність організації подолання інтерферентних явищ на різних мовних рівнях.

Як бачимо, на сьогодні наявні лише окремі роботи, які частково стосуються методики навчання української/польської мов. У методиці навчання української мови нині відсутні не лише спеціальні дослідження, а й програми та підручники з української мови для початкових класів шкіл з польською мовою викладання. Бракує також лінгвістичних досліджень, присвячених контрастивному аналізу систем польської та української мов, результати яких могли б слугувати теоретичною основою для визначення змісту, методів і прийомів навчання української мови в школах зазначеного типу.

Таким чином, соціальна значущість, брак досліджень лінгвістичного і лінгводидактичного характеру та потреби практики навчання української мови в школах з польською мовою викладання зумовили актуальність і вибір теми нашого дослідження: «Методика навчання української морфології учнів початкових класів шкіл з польською мовою викладання».

Актуальність обраної теми дослідження підсилюється тим, що в Республіці Польща існує досить широка мережа українських освітніх закладів. Вона налічує 4 початкові школи й гімназії, 4 загальноосвітні ліцеї, що знаходяться в Перемишлі, Гураво-Ілавецькому, Лігниці та Білому Борі, у яких також є початкові класи. Окрім того, функціонують понад 100 позашкільних пунктів навчання української мови. Усього в цій країні в початкових класах, ліцеях і пунктах навчаються української мови понад 3500 дітей українського походження. Тому результати нашого дослідження можуть бути корисними для навчання української мови учнів Польщі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язаний із проблематикою науково-дослідної роботи лабораторії навчання української словесності в школах національних меншин України та діаспори Інституту педагогіки НАПН України та є одним із аспектів комплексних тем «Зміст української мовно-літературної освіти в школах І ступеня національних меншин України й діаспори» (2004-2006, реєстр. № 0104U003086) і «Лінгводидактичне забезпечення змісту навчання української мови у початкових класах шкіл національних меншин України» (2007-2009 реєстр. № 0110U001263), у розробленні яких дисертантка брала безпосередню участь. Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 5 від 25.05.2005 р.) й узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 26.09.2006).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробленні методики формування граматичних навичок у процесі навчання української морфології учнів 4-их класів шкіл з польською мовою викладання.

З огляду на поставлену мету визначено такі завдання дослідження:

– вивчити психологічну, психолінгвістичну й лінгводидактичну літературу з проблеми дослідження;

– проаналізувати стан засвоєння молодшими школярами морфологічного матеріалу української мови в школах з польською мовою навчання;

– розглянути психолінгвістичні й лінгводидактичні особливості процесу оволодіння граматикою другої мови;

– здійснити компаративний аналіз морфологічних систем української і польської мов; виявити збіг і розбіжності в ньому;

– визначити зміст морфологічного матеріалу української мови як державної для 4 класу шкіл з польською мовою навчання;

– розробити лінгводидактичну модель формування граматичних навичок у процесі засвоєння української мови;

– визначити методи, прийоми, спрямовані на засвоєння знань та формування граматичних навичок української мови та експериментально перевірити їх ефективність.

Об'єктом дослідження є процес навчання української мови в початкових класах шкіл з польською мовою викладання.

Предметом - методика формування граматичних навичок у процесі засвоєння української морфології учнями 4-их класів шкіл з польською мовою навчання.

Теоретичною основою дослідження стали теорія мовленнєвої діяльності (Артемов В., Виготський Л., Леонтьєв О. О., Леонтьєв О. М.), теорія поетапного формування розумових дій (Гальперін П., Тализіна Н. та ін.), результати лінгвістичних досліджень про роль граматики у формуванні мовленнєвих умінь (Львов М., Пєшковський О., Супрун А., Щерба Л.), психологічні та психолінгвістичні дослідження з проблем формування граматичних навичок (Артемов В, Бєляєв. Б., Жинкін М., Лурія А., Пассов Ю.), а також результати психологічних і лінгводидактичних досліджень з проблем навчання других мов (Бєляєв О., Коваль Г., Кітроська І., Леонтьєв О. О., Леонтьєв О. М., Паужа Й., Пентилюк М., Рубінштейн С., Супрун А., Хорошковська О., Цетлін В., Щерба Л. та ін.).

Для розв'язання зазначених завдань було використано такі методи наукового дослідження:

теоретичні: аналіз і синтез джерелознавчої літератури з проблеми дослідження й аналіз і теоретичне узагальнення педагогічного досвіду для визначення актуальності та теоретико-методичних засад дослідження; компаративний аналіз морфологічного матеріалу польської й української мов з метою визначення збігу й розбіжностей в ньому;

емпіричні: діагностичні (бесіди з учителями й учнями, анкетування); обсерваційні (педагогічні спостереження та аналіз уроків української мови у початкових класах шкіл з польською мовою викладання з метою виявлення методичних знань та вмінь учителів; аналіз усних і письмових відповідей учнів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для виявлення стану й рівнів сформованості граматичних навичок учнів 4-их класів у процесі вивчення української морфології; кількісний і якісний аналіз результатів дослідного навчання з метою виявлення ефективності пропонованої методики.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась упродовж 2004-2009 рр. на базі загальноосвітніх навчальних закладів з польською мовою навчання м. Львів, м. Мостиська та с. Стрілецьке Львівської обл., м. Городок Хмельницької обл. Педагогічним експериментом було охоплено 386 учнів 1-4 класів зазначених шкіл.

Дисертаційне дослідженням здійснювалось у чотири етапи.

На першому етапі (2004-2005) було визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження; вивчалася лінгвістична, психолого-педагогічна й методична література з окресленої проблеми з метою з'ясування теоретичних засад дослідження.

На другому етапі (2005-2007) розпочато констатувальну частину педагогічного експерименту: проведено спостереження на уроках, констатувальні зрізи й проаналізовано їх результати; з'ясовано наявні рівні володіння граматичними навичками української мови учнями 4-их класів шкіл з польською мовою навчання; розроблено методику формувального експерименту.

На третьому етапі (2008-2009) проведено дослідне навчання за розробленим змістом і дібраними методами й прийомами навчання морфології в 4-их класах, у процесі якого з'ясовано їх ефективність і рівні сформованості граматичних навичок учнів 4-их класів, досліджено динаміку їх росту.

На завершальному етапі (2009-2010) здобуті результати аналізувалися й узагальнювалися, формулювалися й уточнювалися основні положення і висновки роботи; здійснювався опис експериментального дослідження; сформульовано висновки як результат теоретичного й експериментального дослідження системи роботи з формування граматичних навичок у процесі вивчення морфологічного матеріалу української мови.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що вперше розглянуто проблему формування граматичних навичок у процесі засвоєння морфології української мови учнями 4-их класів шкіл з польською мовою навчання; проведено компаративний аналіз морфологічного матеріалу польської й української мов на рівні вимог початкової школи і з'ясовано спільне й розбіжності в ньому; науково обґрунтовано і визначено зміст морфологічного матеріалу, що вивчається у початкових класах; теоретично обґрунтовано й розроблено принципи, методи і прийоми формування граматичних навичок у процесі вивчення української морфології у початкових класах шкіл з польською мовою викладання; дістала подальшого розвитку теорія і практика навчання української мови як державної; окреслено шляхи розвитку методики навчання української мови у школах з національними мовами викладання.

Практичне значення здобутих результатів визначається їх спрямованістю на підвищення рівня володіння українською мовою як державною в школах з навчанням мовами національних меншин України. Вони застосовані у розробці навчальних програм з української мови для 1-4 класів шкіл з польською мовою викладання та відповідного методичного посібника для вчителів, які мають гриф МОН України і рекомендовані до друку. Результати дослідження можуть бути використані під час створення підручників з української мови для 4-их класів ЗНЗ з польською мовою навчання, методичних посібників; розробки спецкурсів для студентів педагогічних факультетів, які готуються до викладання української мови як державної.

Апробація й упровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на звітних науково-практичних конференціях «Зміст і технології шкільної освіти» Інституту педагогіки НАПН України (2005-2010 рр.), Міжвузівській науково-практичної конференції: «Мовна освіта і мовленнєвий розвиток школярів в умовах поліетнічного середовища» (м. Мукачеве Закарпатської обл., 2006), Всеукраїнському науково-методичному семінарі методистів польської мови та літератури обласних (міських) ІППО: «Використання сучасних технологій на уроках польської мови» (м. Городок Хмельницької обл., 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції: «Актуальні проблеми викладання української мови як державної у школах з національними мовами навчання» (м. Чернівці, 2008).

Матеріали дисертації апробовано в усіх загальноосвітніх навчальних закладах з польською мовою навчання м. Львів: №10 (довідка про впровадження № 211 від 08.05.2009 р.) і №24 (довідка № 63 від 07.05.2009 р.), ЗНЗ із польською мовою навчання №3 м. Мостиська і с. Стрілецьке Мостиського р-ну Львівської обл. (довідка № 1-14/913 від 08.05.2009 р.); ЗНЗ з польською мовою навчання м. Городок Хмельницької обл. (довідка № 68 від 13.05.2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження відображено в 15 публікаціях у фахових виданнях і збірниках, затверджених ВАК України, у формі наукових статей (9) і тез (6).

Структура дисертації: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (234 найменування, з них іноземною мовою - 10). Повний обсяг дисертації становить 231 сторінку, 171 - основного змісту. У роботі вміщено 52 таблиці, 13 діаграм, 1 рисунок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, подано відомості про апробацію.

У першому розділі - «Наукові засади методики навчання української морфології учнів початкових класів шкіл з польською мовою викладання» - висвітлюється одна із основних функцій граматики - організовувати мовлення; з'ясовуються психологічні особливості засвоєння граматичних знань і формування мовленнєвих умінь з другої мови; визначаються психолінгвістичні й лінгводидактичні основи становлення граматичних навичок.

На сучасному етапі розвитку методики граматика визначається як взаємодія різних рівнів мови для вираження певної інформації про позамовну дійсність в окремих висловлюваннях. Вона становить собою механізм мови, за допомогою якого здійснюється побудова висловлювань. У живому мовленні лексичні одиниці використовуються не самі по собі, а в певних граматичних формах, які, по суті, конструюють мовлення. Знання з граматики забезпечують формування вмінь використовувати граматичні засоби мови й розглядаються як сукупність знань і вмінь поєднання лексем в окремі фрази і речення.

Найбільший внесок в теорію і практику оволодіння граматичним ладом других мов, зокрема іноземних, внесли психологи, психолінгвісти, лінгводидакти (Гез М., Гурвіч П., Кудряшов Ю., Лапідус Б., Цетлін В., Пассов Ю., Шатилов С. та інші). Ці вчені поклали початок новому напряму в методиці, у рамках якого було розроблено концепцію навчання граматики з метою практичного володіння нею. Б. Лапідус і П. Гурвич дійшли висновку, що умови формування граматичної навички мають поступово ускладнюватись і наближатися до умов реальної мовленнєвої комунікації. Учені (Бім І., Гурвич П., Кліментенко Г., Лапідус Б., Пассов Ю.) створили класифікацію вправ, у якій розрізняються немовленнєві (некомунікативні, домовленнєві) і мовленнєві (комунікативні) вправи, а серед останніх - умовно мовленнєві (умовно комунікативні) і власне комунікативні (реально-комунікативні). Ю. Пассовим показано різницю і співвідношення між навичками (граматичними, вимовними тощо), що становлять рівень дій, які необхідно автоматизувати, і вміннями як видами мовленнєвої діяльності. Ученими (Гурвичем П., Кудряшовим Ю., Пассовим Ю., Шатиловим С.) визначено якості сформованої навички, серед яких особливе значення мають сталість і гнучкість, які дають навичці можливість успішно функціонувати в змінених умовах. Результати цих досліджень мають неабияке значення для розроблення методики засвоєння морфології української мови як державної.

Державний стандарт початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови і літератури») орієнтує вчителя на комунікативно-діяльнісний підхід до навчання як першої (рідної), так і української мови як державної. За такого підходу граматика розглядається в дії як механізм, що забезпечує спілкування. При цьому процес оволодіння мовою, що вивчається паралельно з рідною, проходить від усвідомленого вживання мовних одиниць до автоматичного використання їх у мовленні.

У дослідженні ми виходили з положення про те, що оволодіння другою мовою є складним процесом психічної діяльності дитини, у процесі якої відбувається утворення нових стереотипів на основі тих, що вже існують у рідній мові. Учень під час оволодіння другою мовою свідомо чи несвідомо звертається до системи мовних засобів рідної, зокрема мовних категорій, за посередництва яких «переломлюється» в його свідомості мовна об'єктивна реальність, що породжує такі психологічні явища, як транспозиція (позитивний перенос) й інтерференція (негативний перенос). За визначенням С. Рубінштейна, перенос - це застосування сформованого в індивіда й закріпленого у вигляді навички способу дії в нових умовах, під час розв'язання інших аналогічних завдань.

Дослідження в галузі навчання іноземних (Кітроська І., Паужа Й.) і споріднених мов (Біляєв О., Коваль Г., Лебедєва Ю., Місяць Н., Пашківська Н., Супрун А., Хорошковська О. та ін.), і наші власні спостереження засвідчили, що позитивним перенос є тоді, коли вивчається матеріал, однаковий в обох мовах, а отже знання, уміння й навички в обох мовах є спільними. Негативним він виявляється в тих випадках, коли матеріал відрізняється повністю чи частково. Саме тому в навчанні української мови як спорідненої необхідно брати до уваги як спільне, так і розбіжності в обох мовах, що дає можливість передбачити в навчальному процесі потенційні можливості як для позитивного, так і для негативного переносу. У першому випадку важливо підсилювати його, а в іншому, - запобігати негативному впливу вже сформованих знань, умінь і навичок на формування нових.

Оволодіння мовними знаннями нерозривно пов'язане з навичками й уміннями (фонетичними, лексичними, граматичними), які формуються в процесі оволодіння мовою і знаходять свій вияв у мовленні, яке є основною метою навчання української мови як державної. У психології вміння і навичка розглядаються як дві стадії автоматизації дій, причому вміння розуміється як проміжний етап нового способу дії, що ґрунтується на певному правилі, але який ще не досяг рівня навички.

У методиці іноземної мови вважається, що граматична навичка - це автоматизований компонент свідомо виконуваної мовленнєвої діяльності , яка забезпечує правильне вживання граматичної форми в мовленні, а вміння розглядається як здатність людини здійснювати ту чи іншу дію в умовах розв'язання комунікативних завдань на основі вироблених навичок і здобутих знань. Формування граматичних навичок, за С. Шатиловим, це насамперед створення навичок уживання відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів й інших морфологічних формантів слів; а також синтаксичних навичок, тобто навичок структурного оформлення різних видів речень.

Операції є необхідним компонентом будь-якої граматичної навички. Вони спочатку не є автоматизованими, автоматизація відбувається лише в результаті виконання низки цілеспрямованих граматичних вправ. Автоматизація операцій звільняє свідомість від контролю за здійсненням моторних, сенсорних й інтелектуальних операцій і цим самим дає можливість звертати увагу не на технічну, а передусім на змістову сторону мовлення. За В. Артемовим, шлях до створення автоматизованої навички має починатися зі засвоєння правила (здобуття знань). Потім, неодноразово застосовуючи правило в процесі виконання дії, учень оволодіває «первинним умінням», яке характеризується зосередженням на ньому довільної уваги. Після повідомлення правила відбувається його практичне застосування шляхом усвідомленого граматичного конструювання. У результаті вправлянь відповідні дії з конструювання виконуються все легше, усе менш усвідомлено, наступає безпосереднє формування навички. Отже, формування граматичних навичок можна зобразити у вигляді такої схеми: знання - первинні вміння - навичка - вторинні вміння (стосуються мовлення).

Основними якостями навички вважаються автоматизованість, стійкість, гнучкість. Показником сформованості граматичної навички, за Ю. Пассовим, є здатність її комбінування з іншими моделями, на основі чого виробляється її стійкість.

Описуючи механізм формування іншомовного мовлення, І. Зимня та О.О. Леонтьєв визначають три групи навичок: 1) навички, які мають бути перенесені на новий мовний матеріал й актуалізуватися на ньому; 2) навички, які вже сформовані в рідній мові й мають корегуватися в процесі оволодіння іншою мовою; 3) навички, які повинні формуватися заново. На основі аналізу психологічних особливостей формування граматичних навичок з другої мови О. О. Леонтьєв дійшов висновку, що основна проблема формування мовленнєвої діяльності іншою мовою полягає в оптимальних способах корекції навичок, засвоєних у процесі оволодіння рідною мовою. Такої думки дотримувався й інший дослідник у галузі навчання граматики таких близькоспоріднених мов, як білоруська й російська, - А. Супрун.

Висновки вчених про три групи навичок мають надзвичайно важливе значення в умовах навчання другої спорідненої мови, зокрема, української в школах з польською мовою викладання. Однак аналіз практики навчання свідчить про те, що вчителі не враховують фактор переносу як позитивного, так і негативного, що, з одного боку, робить навчальний процес нецікавим і неефективним щодо використання навчального часу, з іншого, - не беруться до уваги розбіжності в граматичних формах різних частин мови під час засвоєння морфологічного матеріалу, що призводить до граматичних помилок, які мають вияв в усному і писемному мовленні. Такий стан спричиняється тим, що нині бракує не лише лінгвістичних досліджень щодо порівняльного аналізу двох мов - польської й української, зокрема морфолого-синтаксичного рівня, результати якого дали б можливість урахувати спільне й відмінне в граматичних системах польської і української мов у методиці навчання, а й лінгводидактичних.

Другий розділ - «Компаративний аналіз морфологічного матеріалу польської та української мов і врахування його результатів у методиці навчання» - присвячено порівняльному аналізу морфологічного матеріалу польської й української мов, який здійснено з лінгводидактичною метою в межах шкільної програми, з огляду на практичні завдання вивчення української мови в початкових класах ЗНЗ з польською мовою навчання.

Як уже зазначалося, польська й українська мови є спорідненими і належать до родини слов'янських мов, хоч і до різних груп. В обох мовах усі слова, залежно від їх значення, граматичних ознак, способів змінювання й ролі в реченні поділяються на десять частин мови. Частини мови так само діляться на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні), що є спільним для обох мов. Таким чином, граматична класифікація лексики в обох мовах є однаковою, що створює умови для позитивного переносу відповідних знань.

У результаті порівняльного аналізу морфологічного матеріалу польської й української мов ми виділили за ступенем збігу навчального матеріалу такі групи:

І - матеріал, який повністю збігається в обох мовах. До цієї групи віднесено всі граматичні поняття і категорії, а також 36,6% граматичних форм іменників, 59,5% - прикметників, 11,1% - дієслів, 25% - займенників;

ІІ - граматичні форми подібних в обох мовах слів, які за спільної граматичної основи збігаються частково, в основному через часткові розбіжності фонетико-графічного характеру (koniem - конем, pola - поля; ostatniemu - останньому; mуwimy - мовимо). До цієї групи віднесено 23,5% граматичних форм іменників, 21,4% - прикметників, 50% - дієслів, 56,3% - займенників;

ІІІ - граматичні форми подібних в обох мовах слів, які за спільної граматичної основи мають повну розбіжність (szkoі№ - школою, niej - її, pisz№ - пишуть). До цієї групи віднесено 39,9% граматичних форм іменників, 19,1% - прикметників, 38,9% - дієслів, 18,7% - займенників.

Зазначимо, що поділ морфологічного матеріалу на ІІ і ІІІ групи є дещо умовним, оскільки в обох випадках є спільна граматична основа, а розбіжності в закінченнях в обох випадках можна віднести до фонетико-графічних, хоч у матеріалі, віднесеному до ІІ групи, вони є чіткішими, а граматичні форми ІІІ групи - різні.

Із результатів порівняльного аналізу можна зробити висновки психологічного й методичного характеру. У всіх випадках повного збігу навчального матеріалу української й польської мов (усі граматичні поняття й 35,5% граматичних форм) матиме місце позитивний перенос знань, умінь і навичок. Отже, такий матеріал не може вивчатися як новий, учитель повинен методично правильно організувати транспозицію знань та вже сформованих на уроках польської мови граматичних навичок. Під час вивчення матеріалу, який має частковий збіг (28,9% граматичних форм), матиме вияв інтерференція знань, умінь і навичок, тому в кожному випадку навчальний процес необхідно спрямовувати на диференціацію відмінностей і корекцію вже сформованих знань, умінь і навичок, зокрема на фонетико-графічному рівні, і на відпрацювання корекцій. За спільної граматичної основи не збігаються в обох мовах 35,6 відсотків граматичних форм різних частин мови. Їх засвоєння також зазнаватиме впливу інтерференції. Основне завдання полягатиме в корекції засвоєних на уроках польської мови знань, умінь і навичок, ураховуючи закономірності української мови.

Результати порівняльного аналізу польської та української мов і врахування психологічних особливостей засвоєння морфологічного матеріалу української мови в школах з польською мовою навчання дають можливість стверджувати, що методика засвоєння граматичних знань і формування відповідних граматичних навичок в умовах вивчення споріднених мов матиме транспозиційно-корекційний характер.

У третьому розділі - «Зміст, методи і прийоми засвоєння морфологічного матеріалу української мови й експериментальна перевірка їх ефективності» - аналізується навчально-методична література й практика навчання, наводяться результати констатувальних зрізів, обґрунтовуються теоретичні засади експериментальної методики, визначаються зміст, принципи, методи і прийоми навчання та результати перевірки її ефективності.

Аналіз навчально-методичної літератури виявив, що на сьогодні немає не лише програм з української мови для 1-4 класів шкіл зазначеного типу, а й підручників.

Експериментальне дослідження проблеми формування граматичних навичок з української мови за паралельного навчання польської й української мов провадилося нами в ЗНЗ з польською мовою викладання: № 10 і 24 м. Львів, № 3 м. Мостиська та с. Стрілецьке Львівської обл. і м. Городок Хмельницької обл. протягом 2004-2008 років. При цьому бралися до уваги соціолінгвістичні особливості мовлення населення місцевостей, де розташовані такі школи, оскільки воно так чи інакше позначається на результатах оволодіння українською мовою учнями. Спостереження на уроках й аналіз практики навчання української мови проводилися нами в 2004/2005 н. р. у 1-4 класах, і в 2005/2006 н. р. - повторно лише в 4-их класах під час вивчення морфологічного матеріалу.

Педагогічним експериментом (констатувальний етап) було охоплено: 17 класів, 305 учнів, 20 учителів. На цьому етапі проводилися спостереження на уроках, анкетування вчителів та зрізові контрольні роботи. Періодичні спостереження на уроках й аналіз анкет засвідчили, що вчителі недостатньо володіють методикою навчання української мови як державної.

Результати зрізової контрольної роботи, проведеної в 4-их класах у кінці навчального року, показали, що високого рівня граматичних умінь досягло в середньому лише 21% учнів міських шкіл. У сільських школах прикордонних районів, де переважає польськомовне населення, високого рівня не досяг жоден учень; достатнього рівня досягло близько 29% учнів, середнього - близько 20%. На початковому рівні знаходилося майже 39% учнів.

Експериментальна методика будувалася з урахуванням результатів теоретичного аналізу особливостей засвоєння української морфології; сутності понять «граматичні навички» і «граматичні вміння»; поетапності в їх формуванні; порівняльного аналізу морфологічного матеріалу польської й української мов, який дав можливість згрупувати його за ступенем збігу і визначити зміст, методи та прийоми навчання.

Організаційною основою експериментальної методики були дидактичні й лінгводидактичні принципи навчання. З-поміж дидактичних принципів найважливішими були: мотивації навчання, а також науковості й доступності, урахування міжпредметних зв'язків, свідомості в засвоєнні знань, наочності, повторюваності. Серед лінгводидактичних принципів найважливішими були: урахування особливостей рідної (першої) мови, їх міцності; урахування знань, умінь і навичок з рідної мови, урахування якого давало змогу здійснювати транспозицію чи корекцію. Враховувався й принцип усної основи у формуванні граматичних навичок, а також комплексного підходу до засвоєння морфології, та принцип комунікативної спрямованості в формуванні граматичних навичок. Важливим був також принцип оптимального співвідношення між знаннями з мови та мовними й мовленнєвими завданнями і вправами.

В експериментальній методиці враховано поетапність формування граматичних навичок, в основі яких лежать знання з мови: знання - первинні уміння (усвідомлені дії) - навичка (автоматизовані дії) - вторинні уміння (автоматичне використання граматичних навичок у процесі комунікативного мовлення). З огляду на це в методиці процес формування граматичних навичок складався з трьох етапів: 1) здобування мовних знань (аналітико-пізнавальний етап навчання); 2) формування мовних умінь і навичок (операційно-тренувальний етап); 3) формування мовленнєвих умінь (продуктивно-творчий етап). Відповідно до кожного етапу добиралися методи і прийоми активізації і переносу мовних знань чи їх корекції, корекції граматичних навичок, використання їх у процесі мовленнєвої діяльності.

Зі способів презентації навчального матеріалу найбільш доцільними були: 1) повідомлення про спільні факти з наступною активізацією засвоєних знань з польської мови на основі практичних вправ і завдань евристичного характеру, та факти, які відрізняються; 2) зіставне пред'явлення в таблицях граматичного матеріалу, який відрізняються в обох мовах, з наступним аналізом розбіжностей; 3) використання лінгвістичних текстів, спрямованих на усвідомлення спільного чи розбіжностей.

В експериментальній методиці під час опрацювання спільного матеріалу (І група) ставилося завдання транспозиції здобутих на уроках польської мови знань, умінь і навичок, а під час опрацювання матеріалу, що відрізняється в обох мовах (ІІ і ІІІ групи), - їх корекції з наступним формування первинних мовних умінь і граматичних навичок.

Під час вивчення матеріалу І групи найдоцільнішим було використання частково-пошукового методу, який полягав у розпізнаванні знайомої мовної одиниці серед інших та активізації знань у процесі відповідей на запитання, що вимагали доведення правильності вибору. У процесі засвоєння матеріалу ІІ групи використовувався метод «відкритого» міжмовного зіставлення, який сприяв усвідомленню фактів рідної й української мов і був спрямований на зменшення інтерферентного впливу знань, умінь і навичок з першої мови. Якщо граматичні форми мали варіанти закінчень, доцільним було використання проблемного методу й застосування опорних схем.

Окрім методів, спрямованих на засвоєння (транспозицію чи корекцію) теоретичних знань, використовувалися тренувальні або практичні методи, що передбачали формування мовних і мовленнєвих умінь, оскільки граматичні навички вважаються сформованими, якщо учні не допускають граматичних помилок в усному і писемному мовленні. Укладаючи експериментальну методику, ми орієнтувалися на типологію вправ, визначену в методиці іноземних мов (Грузинська І., Пассов Ю., Рахманов І., Цетлін В. та ін.), що дало змогу виокремити мовні вправи, спрямовані на усвідомлення мовних знань і формування первинних умінь та граматичних навичок, і мовленнєві. Вони були співвіднесені з етапами формування граматичної навички. Так, на етапі формування первинних умінь уживати те чи інше закінчення, використовувалися мовні вправи - аналітичні й репродуктивні, в основі яких лежав зразок. На етапі формування граматичних навичок ефективними були вправи аналітико-конструктивного й конструктивного характеру. Окрім мовних вправ, на етапі формування граматичних навичок використовувались умовно мовленнєві й мовленнєві вправи й завдання, які формували уміння автоматично вживати виучувану граматичну форму під час продукування висловлювань на основі створених мовленнєвих ситуацій.

У процесі дослідження було створено комплексну лінгводидактичну модель формування граматичних навичок під час засвоєння морфологічного матеріалу української мови. У її основі лежали дидактичні й лінгводидактичні принципи, обумовлені метою навчання та специфікою оволодіння українською мовою як державною; вона охоплювала такі етапи: пізнавально-аналітичний, пов'язаний із переносом і корекцією граматичних знань; операційно-тренувальний, що передбачав корекцію і формування первинних граматичних умінь і перехід їх у навичку; продуктивно-творчий, пов'язаний із автоматизованим застосуванням засвоєних граматичних навичок у процесі мовлення. До кожного етапу добиралися відповідні методи і прийоми навчання.

Ефективність розробленої методики перевірялася під час експериментально-дослідного навчання, проведеного в 2008/2009 н. р. у 4-их класах тих шкіл з польською мовою викладання, у яких у 2004-2006 рр. було проведено констатувальну частину педагогічного експерименту. Експериментально-дослідним навчанням було охоплено всіх учнів 4-их класів шкіл України з польською мовою навчання (усього 83 учні).

Для порівняння успішності в оволодінні граматичними формами української мови ми використали результати зрізових контрольних робіт, проведених у цих самих школах під час констатувального експерименту.

З'ясовуючи рівні сформованості граматичних навичок, ми орієнтувалися на критерії оцінювання орфографічної грамотності, визначені у Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджені МОН України. Однак внесли певні корективи з огляду на формування граматичних навичок. Під час визначення рівнів їх сформованості ми брали до уваги лише граматичні помилки. Грубими вважалися помилки у вживанні граматичних форм української мови (сольом, книжкі, Миколові); 2 помилки на заміну букв українського алфавіту (книжкоjу, моріа) вважалися однією негрубою, 3 - однією грубою; 3 виправлення прирівнювалися до однієї негрубої помилки.

До високого рівня були віднесено роботи, у яких учні припустилися до двох негрубих помилок; до достатнього - до 6 помилок (3 негрубі і 3 грубі); до середнього - від 7 (4 негрубі і 3 грубі) до 9 (5 негрубих і 4 грубі) помилок; до низького рівня - від 10 до 12 помилок.

Рівні сформованості граматичних навичок з української мови учнів 4 класу

ЗНЗ з польською мовою навчання	Рівні сформованості граматичних навичок (у %)
	високий	достатній	середній	початковий
	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК
м. Городок	60	31,3	25	37,5	10	6,3	5	25,0
№10 м. Львова	43,7	15,0	31,3	35,0	18,7	25,0	6,3	25,0
№24 м. Львова	52,4	16,7	28,6	38,9	9,5	22,2	9,5	22,2
№3 м. Мостиська	26,7	-	26,7	12,5	20,0	25,0	26,6	62,5
с. Стрілецьке	18,2	-	36,4	20,0	18,2	20,0	27,2	60,0

Результати експериментального навчання засвідчили ефективність розробленої методики. Рівень сформованості граматичних навичок в експериментальних класах, порівняно з контрольними, зріс у середньому в 2-4 рази, особливо слід відзначити зростання кількості учнів, які досягли високого рівня, у міських школах.

Здійснене дисертаційне дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. За комунікативно орієнтованого навчання граматики (морфології) граматичні навички розглядаються як автоматизований компонент свідомо виконуваної мовленнєвої діяльності, а вміння - як здатність здійснювати ту чи іншу дію в умовах розв'язання комунікативних завдань на основі здобутих знань і навичок. Формування граматичних навичок відбувається поетапно. У їх основі лежать знання з мови: знання - первинні вміння - навички - вторинні (комунікативні) вміння.

2. Процес засвоєння морфологічного матеріалу української мови в школах з польською мовою навчання супроводжується таким психологічним явищем, як перенос - позитивний, або транспозиція (у всіх випадках, коли навчальний матеріал обох мов, що вивчаються паралельно, є однаковим), та негативний, або інтерференція, що виявляється у випадках розбіжностей у навчальному матеріалі.

3. Виявлено, що морфологічний матеріал української мови у порівнянні з польською в одних випадках збігається повністю, в інших - має частковий збіг або повну розбіжність. Повністю збігаються усі граматичні поняття і категорії та 35,5% граматичних форм різних частин мови. Частково збігаються 28,9% граматичних форм, повну розбіжність мають 35,6%.

4. Доведено, що засвоєння спільного для обох мов матеріалу має відбуватися шляхом організації транспозиції знань, а матеріалу, який має часткову чи повну розбіжність, - шляхом їх корекції.

5. Вивчення граматики (морфології) охоплює: а) засвоєння мовних засобів (знання), б) формування граматичних навичок, які мають своє застосування в усному і писемному мовленні;

6. Доведено, що зміст навчального матеріалу з української мови в школах з польською мовою викладання має розроблятися на основі порівняльного аналізу з особливою увагою до випадків часткової чи повної розбіжності.

7. Методи і прийоми навчання мають бути спрямовані на активізацію знань, що є спільними, й перенос і застосування їх на українському мовному матеріалі; у випадках розбіжностей - на корекцію знань, умінь і навичок відповідно до особливостей морфологічного матеріалу української мови, усвідомлення суті розбіжностей і відпрацювання корекцій на основі мовних і мовленнєвих вправ.

8. Під час вибору методів і прийомів на етапі засвоєння знань особливого значення слід надавати пізнавальним методам навчання, в основі яких (за розбіжностей) лежить метод відкритого міжмовного зіставлення матеріалу, що є предметом засвоєння, а під час презентації спільного матеріалу в обох мовах - частково-пошуковому методу з використанням вправ мовного характеру, спрямованих на активізацію засвоєних знань, умінь і навичок. На етапі формування граматичних навичок - практичним, або тренувальним, методам навчання, що мають вияв у вправах мовного і мовленнєвого характеру, які використовуються відповідно до етапу формування граматичних навичок. На етапі формування первинних мовних умінь доцільними є вправи мовного характеру, репродуктивні, аналітичні й аналітико-конструктивні, на етапі формування граматичних навичок - конструктивні й частково мовленнєві у зв'язку з побудовою окремих висловлювань, які передбачають уживання засвоюваної граматичної форми в мовленні, пов'язаному з певною мовленнєвою ситуацією, та комунікативні, які передбачають уживання в мовленні всіх засвоєних граматичних структур (розповіді за малюнками, діалоги за певними ситуаціями, усні розповіді різного типу тощо).

9. Методика навчання морфології української мови учнів початкових класів шкіл з польською мовою викладання має транспозиційно-корекційний характер.

Експериментальна перевірка розробленої методики засвідчила її ефективність. Рівень знань та відповідних граматичних навичок в експериментальних класах порівняно з контрольними підвищився в середньому в 2,5 рази, а в деяких міських школах - у 3-4.

Дослідження стосується лише одного аспекту проблеми навчання української мови як державної у школах з польською мовою викладання. Окремого вивчення потребують питання збагачення українського словникового запасу учнів. Важливими і зовсім не дослідженими є проблеми формування орфоепічних, графічних й орфографічних умінь учнів початкових класів шкіл з польською та іншими мовами навчання національних спільнот України, а також умінь українського діалогічного й монологічного мовлення.

Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в публікаціях

Статті в наукових журналах

1) Яновицька Н. І. Особливості вивчення фонетико-графічного матеріалу української мови у школах з польською мовою викладання / Н. І. Яновицька // Рідні джерела. - 2004. - №2. - С. 30-33.

2) Яновицька Н. І. Взаємозв'язки польської й української мов у процесі вивчення теми «Іменник» / Н. І. Яновицька // Рідні джерела. - 2004. - № 3-4. - С. 44-48.

3) Яновицька Н. І. Орієнтовний список українських слів для засвоєння учнями 1-2 класів шкіл національних меншин України / О. Н. Хорошковська, К. З. Повхан, О. М. Петрук, Н. І. Яновицька // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 8. - С. 45-49.

4) Яновицька Н. І. Мовне забезпечення комунікативної діяльності учнів у процесі формування усного українського мовлення (для шкіл етнічних меншин України) / О. Н. Хорошковська, К. З. Повхан, О. М. Петрук, Н. І. Яновицька // Початкова школа. - 2005. - № 12. - С. 29-34. - 2006. - №12. - С. 38-43.

5) Яновицька Н. І. Порівняльний аналіз іменника та його граматичних категорій у польській та українській мовах / Н. І. Яновицька // Українська мова і література в школі. - 2007. - №7-8. - С. 55-59.

6) Яновицька Н. І. Проблеми навчання української мови в школах з польською мовою викладання / Н. І. Яновицька // Науковий вісник Ужгородського національного університету, вип. 12-13. - 2008 р. - С. 84-86.

7) Яновицька Н. І. Особливості формування граматичних умінь з української мови у початкових класах шкіл з польською мовою викладання / Н. І. Яновицька // Українська мова і література в школі. - 2008. - №3. - С. 44-47.

8) Яновицька Н. І. Типи та види вправ під час вивчення граматичного матеріалу з української мови як другої / Н. І. Яновицька // Українська мова і література в школі. - 2009. - №2. - С. 29-32.

9) Яновицька Н. І. Граматика як лінгвістична основа формування комунікативного мовлення / Н. І. Яновицька // Українська мова і література в школі. - 2010. - №8. - С. 61-65.

Матеріали науково-практичних конференцій

10) Яновицька Н. І. Проблема взаємозв'язків у формуванні граматичних умінь і навичок у процесі вивчення польської та української мов / Н. І. Яновицька // Зміст і технології шкільної освіти : матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 30-31 березня 2005 року. - Ч. І. - К. : Пед. думка, 2005. - С. 60-61.

11) Яновицька Н. І. Проблеми інтерференції та способи запобігання їй у процесі вивчення польської та української мов / Н. І. Яновицька // Зміст і технології шкільної освіти : матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 3-4 квітня 2006 року. - К. : Пед. думка, 2006. - С. 86-87.

12) Яновицька Н. І. Урахування відмінностей у граматичних системах польської й української мов під час визначення змісту навчання української мови / Н. І. Яновицька // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки АПН України за 2006 р. - К. : Педагогічна думка, 2007. - с. 91-92.

13) Яновицька Н. І. Види граматичних вправ з української мови в школах з польською мовою викладання / Н. І. Яновицька // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2007 р. - К. : Педагогічна думка, 2008. - С. 140-141.

14) Яновицька Н. І. Аналіз граматичних помилок з української мови учнів шкіл з польською мовою викладання / Н. І. Яновицька // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2008 р. - К. : Педагогічна думка, 2009. - С. 184-186.

15) Яновицька Н. І. Способи презентації граматичного матеріалу / Н. І. Яновицька // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки АПН України за 2009 рік: інформаційне видання. - К. : Педагогічна думка, 2010. - С. 133-134.

АНОТАЦІЇ

Яновицька Н. І. Методика навчання української морфології учнів початкових класів шкіл з польською мовою викладання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Інститут педагогіки НАПН України. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження стосується проблеми формування граматичних навичок у процесі засвоєння української морфології учнями початкових класів шкіл з польською мовою навчання. Під час дослідження здійснено теоретичний аналіз цієї проблеми; з'ясовано, що в методиці навчання других мов знання з граматики розглядаються як основа розвитку мовленнєвих умінь. В умовах комунікативно орієнтованого навчання засвоєння морфологічного матеріалу відбувається не з метою набуття теоретичних знань з мови, а використання їх у процесі мовлення.

Граматичні навички, тобто навички правильного вживання граматичних форм різних частин мови у процесі мовлення, формуються поетапно: мовні знання - первинні мовні уміння - граматичні навички - вторинні (мовленнєві) уміння, що вимагає відповідної організації навчального процесу.

Аналіз літератури, що стосується психологічних особливостей засвоєння других мов, показав, що в навчальному процесі необхідно враховувати знання, уміння і навички з рідної, які в одних випадках (за повного збігу мовного матеріалу) можуть позитивно, а в інших (за розбіжностей) - негативно впливати на засвоєння навчального матеріалу з другої мови.

З метою виявлення спільного й розбіжностей у дослідженні вперше проведено компаративний аналіз морфологічного матеріалу польської і української мов та згруповано його за ступенем збігу: матеріал, який повністю збігається в обох мовах (I група - усі граматичні поняття й категорії і 35,5% граматичних форм різних частин мови), має частковий збіг (ІІ група - 28,9% граматичних форм), не збігається повністю (ІІІ група - 35,6%). Результати аналізу дали можливість визначити зміст морфологічного матеріалу української мови та врахувати в експериментальній методиці можливості транспозиції знань, умінь і навичок з рідної мови та інтерференції, і відповідно дібрати форми презентації, методи і прийоми, які були спрямовані як на організацію й підсилення транспозиції, так і на подолання інтерференції.

Формування граматичних навичок відбувалося за розробленою лінгводидактичною моделлю. В її основу було покладено дидактичні й лінгводидактичні принципи, обумовлені метою навчання та специфікою оволодіння українською мовою як державною. Вона охоплювала такі етапи: пізнавально-аналітичний, пов'язаний із переносом і корекцією граматичних знань; операційно-тренувальний, що передбачав корекцію і формування первинних граматичних умінь і перехід їх у навичку; продуктивно-творчий, пов'язаний із автоматизованим застосуванням засвоєних граматичних навичок у процесі мовлення. Відповідно до кожного етапу добиралися методи і прийоми засвоєння теоретичних знань та формування граматичних навичок.

Результати експериментального навчання підтвердили ефективність розробленої методики. Рівні сформованості граматичних навичок зросли в середньому в 2,5 (сільські школи) - 4 рази (міські).

Ключові слова: українська мова як державна, польська мова, морфологія, порівняльний аналіз, ступінь збігу, частковий збіг, повна розбіжність, транспозиція, інтерференція, принципи, методи і прийоми навчання, граматична навичка, комунікативні уміння.

граматичний український мова морфологія

Яновицкая Н. И. Методика обучения украинской морфологии учащихся начальных классов школ с польским языком преподавания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинский язык). - Институт педагогики НАПН Украины. - Киев, 2011.

...