Формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров’я в процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ОСНОВ ЗДОРОВ'Я В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.07 - теорія і методика виховання

ЗЕНЧЕНКОВ Ілля Петрович

Луганськ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

духовний цінність вчитель педагогічний

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство значну увагу приділяє вихованню духовної особистості, залученню її до загальнолюдських цінностей, саморозвитку та самореалізації в конкретній діяльності. Цьому сприяє державна політика в галузі освіти та виховання студентської молоді. У Законі України „Про вищу освіту”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті; Указі Президента від 24 листопада 2005 р. „Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства” зазначено, що важливою умовою модернізації освіти й виховання є розвиток духовності, становлення особистості професіонала, коли професія стає важливою умовою самовизначення індивіда.

Входження в професійну діяльність вимагає від майбутніх фахівців не тільки оволодіння знаннями, уміннями та навичками, а в першу чергу значної перебудови самосвідомості, переходу від власне навчання до професійного самовизначення в реальних умовах трудової діяльності. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів, створення відповідного освітньо-виховного середовища, де мають цінність не тільки знання, а й людина, розвиток її творчого потенціалу, прояв гуманності, розумової активності.

Сфера духовних цінностей охоплює сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, любов, добро тощо, тобто сенс вищих моральних категорій, що має велике значення в підготовці майбутнього фахівця з основ здоров'я. В Указі Президента від 27 квітня 1999 р. „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” наголошено на необхідності формування духовних цінностей як основи визнання самоцінності людини, її потреб у напрямі турботи про стан здоров'я та ведення здорового способу життя. Передусім це стосується й підготовки фахівців нового якісного рівня, від результатів професійної діяльності яких залежить рівень формування культури здоров'я громадян України, а також якість формування в учнів загальноосвітніх навчальних закладів свідомого ставлення до свого життя й здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної для життя й здоров'я поведінки. Для цього фахівцям з основ здоров'я разом з духовними цінностями необхідні глибокі теоретичні знання й практичні навички. Проте підвищення якості й рівня знань у студентів призводить до того, що в майбутніх фахівців з основ здоров'я формується механічний підхід до людини як до медико-біологічної системи. У результаті в студентів втрачається розуміння соціального значення й духовної сутності людини, і ми вже розглядаємо її як біологічну істоту. Формується вузькопрагматичний підхід, раціоналістичне ставлення до світу. Отже, існуюча професійна підготовка має технологічний характер і не дає можливості сформувати в майбутніх фахівців з основ здоров'я духовні цінності, що надають можливості збагачувати внутрішній, духовний потенціал та спрямовувати його на служіння людям у соціально схвалених видах професійної діяльності, що водночас постає одним з основних засобів життєвого самовизначення.

Різноманітні аспекти виховання духовності, формування духовних цінностей знайшли своє відображення в працях античних філософів Сократа, Платона, Аристотеля, дослідників Середньовіччя - Аврелія Августіна, Миколи Кузанського, епохи Відродження - М. Монтеня, епохи Нового Часу - Р. Декарта, Г. Лейбниця, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ф. Бекона, Б. Паскаля, Б. Спінози, учених епохи Просвітництва - І. Канта, І. Фіхте, Ф. Шеллінга, Г. Гегеля, учених ХІХ та ХХ ст. - Г. Муньє, А. Уайтхеда, А. Камю, А. Бергсона, В. Франкла, О. Хомякова, В. Соловйова, В. Розанова, М. Страхова, М. Бердяєва, О. Лосєва, Є. Трубецького, П. Флоренського, С. Булгакова, С. Франка, А. Глінке, Д. Мережковського, П. Новгородцева, М. Алексєєва, І. Ільїна, М. Дебольського, Б. Чичеріна, Л. Петражицького, П. Лаврова, М. Михайловського, Г. Шпета, П. Бициллі, С. Гессена, М. Гофмана, Е. Єлачича, О. Єльчанінова, Л. Задера, В. Зеньковського, С. Карцевського, О. Маклецова, С. Четверікова, С. Кримського, В. Вернадського, В. Соловйова, М. Мойсєєва, Г. Горака, М. Бахтіна, М. Бубера, М. Гартмана, В. Олексюка, В. Федотової, Р. Александрова, В. Звиглянича, В. Рижко. Ці ідеї отримали продовження в публікаціях сучасних дослідників: Г. Шевченко, Т. Ротерс, О. Олексюк та ін.

Утім, аналіз наукових праць і практики професійної підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я свідчить про те, що проблема формування в них духовних цінностей не була предметом спеціального дослідження.

Нашу увагу звернено на дослідження пріоритетів формування духовних цінностей у майбутніх фахівців з основ здоров'я в професійній освіті. Особливістю наукового пошуку є виявлення педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я. Саме це й зумовило вибір теми нашої дисертаційної праці ? „Формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах досліджуваної в Інституті фізичного виховання і спорту ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” теми „Формування культури здоров'я дітей та учнівської молоді ” (протокол № 3 засідання ради факультету фізичного виховання від 1 листопада 2001 року), а також у руслі науково-дослідної роботи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту на 2006 ? 2010 рр., що виконувалися в Донецькому державному інституті здоров'я, фізичного виховання і спорту: „Моніторинг здоров'я дітей дошкільного і шкільного віку” (УДК 616-053.2(048)+371.71(048). № держреєстрації 0107U000298); „Корекція фізичного і психологічного стану дітей з фізичними порушеннями здоров'я” (УДК 615.8(048)+159.9:371(048). № держреєстрації 0107U000296).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23.12.2005) та рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 25.04.2006).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

Завдання дослідження:

визначити теоретичні засади формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я за результатами аналізу філософської, психологічної й педагогічної літератури;

розкрити сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я;

дослідити стан формування духовних цінностей у практиці підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я;

розробити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я;

експериментальним шляхом апробувати ефективність педагогічних умов формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

Об'єкт дослідження - процес формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я.

Відповідно до поставленої мети та завдань у дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз філософської, педагогічної й психологічної літератури для вирішення проблеми духовних цінностей, розкриття змісту духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я; порівняння, узагальнення й систематизація теоретичних та емпіричних даних, що характеризують стан й особливості формування духовних цінностей; емпіричні - педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) - для перевірки ефективності розроблених педагогічних умов формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки; діагностичні (анкетування, тестування, бесіда, аналіз лекційних, практичних занять та освітньо-кваліфікаційної характеристики); методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що: вперше обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, що спрямовані на створення особистісно орієнтованого виховного середовища в процесі професійної підготовки, використання нетрадиційних форм проведення занять для особистісної самореалізації, побудову виховного процесу з використанням психологічних чинників впливу на особистість майбутнього фахівця з основ здоров'я; розкрито сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я та особливості їхнього формування; уточнено критерії, рівні й показники сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки; подальшого розвитку набули ідеї виховання духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я в процесі професійної підготовки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки. Отримані результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі майбутніх фахівців з основ здоров'я, для підвищення якісного рівня професійної підготовки у вищих навчальних закладах, кураторами-наставниками для організації виховного середовища в академічних групах, у процесі підвищення кваліфікації вчителів основ здоров'я в системі післядипломної педагогічної освіти.

Результати дисертаційної роботи може бути використано викладачами вищих педагогічних навчальних закладів у процесі створення особистісно орієнтованого середовища підготовки майбутніх фахівців з основ здоров'я.

Результати дослідження впроваджено в процес професійної підготовки Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (довідка № 1/3403 від 22.11.2010), Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ) (довідка № 755 від 22.11.2010), Інституту фізичної культури і здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/4628 від 23.11.2010).

Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом публікації матеріалів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення роботи, результати дослідження представлено на наукових конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Духовне відродження фізичної культури й спорту” (у рамках проведення року Грузії в Україні) (Донецьк, 2005); III Міжнародній науково-практичній конференції „Спорт, духовність і гуманність у сучасному світі” (Донецьк, 2005); ІІ Міжнародній електронній науковій конференції „Фізичне виховання і спорт у вищих навчальних закладах” (Харків - Бєлгород - Красноярськ, 2006); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Спорт, духовність і гуманність у сучасному світі” (Донецьк, 2006); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку руху „Спорт для всіх”: досвід, досягнення, тенденції” (Тернопіль, 2007); І Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Донецької області „Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2007); Всеукраїнських науково-практичних конференціях - „Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2007); VI Міжнародній науково-практичній конференції „Спорт, духовність і гуманність у сучасному світі” (Донецьк, 2008); ІІI Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у 12 публікаціях: 10 статей надруковано у наукових фахових виданнях затверджених ВАК України, 2 статті - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, 6 додатків на 39 сторінках, списку використаних джерел, який містить 363 найменування. Роботу проілюстровано 16 таблицями, 17 рисунками. Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок, обсяг основного тексту ? 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи, публікації автора.

У першому розділі „Теоретичні засади формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця з основ здоров'я” розкрито проблему духовних цінностей у науковій думці, визначено сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, охарактеризовано особливості формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я.

У процесі теоретичного аналізу наукової літератури з філософії, соціології, педагогіки й психології з'ясовано, що предметом педагогічного дослідження завжди є людина, її самореалізація й самовдосконалення під впливом виховання й освіти. Саме виховання формує цілісну особистість фахівця з розвинутим світоглядом і ціннісною системою, здатною відповідати за все, що відбувається у світі. Кожна історична епоха формувала свій образ людини, і складником цього образу завжди були духовні цінності як вищі стимули людської поведінки, за допомогою яких проходить утвердження у світі людського начала, духовності.

Античні філософи Сократ, Платон, Аристотель розглядали духовність як діяльність, корисну людині та суспільству, у процесі якої формуються духовні якості особистості. В епоху Просвітництва (І. Кант, І. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г. Гегель) духовність визначається як саморозвиток і самореалізація людини. З кінця ХІХ на початку ХХ століття духовність стає мірою людських взаємин, почуттів, етико-естетичної громадянської позиції, здібності співчувати й милосердя.

Доведено, що в сучасних умовах (В. Вернадський, М. Моісєєв, Г. Горак, К. Поппер, М. Бахтін, М. Бубер, М. Гартман) духовність впливає на ціннісне ставлення людини до самої себе та до світу, у якому вона реалізує свої творчі здібності, особисті установки й прагнення. Духовність стає якістю особистості, що проявляє себе в потребі жити, творити відповідно до ідеалів Істини, Добра й Краси та здійснюється в діяльності, самореалізації, естетичній досконалості. Дослідження підтверджують, що прояв духовності здійснюється через духовні цінності, які існують як ціннісні категорії, норми, цілі й ідеали. Кожна духовна цінність має свій сенс, призначення, обов'язки, функції, завдання, мету. Вона за змістом є джерелом перетворень, змін у позитивному та творчому напрямку, за умови, якщо людина повинна відчувати її, жити нею.

У процесі засвоєння духовних цінностей здійснюється духовне оновлення, розвиток і самовиховання особистості професіонала. З'ясовано, що духовність сприяє збагаченню внутрішнього потенціалу та його реалізації в навколишньому світі. Прояв духовності здійснюється через духовні цінності Істини, Добра й Краси. Саме цим цінностям відповідають три сфери духовності: теоретична, естетична, й етична (В. Федотова, М. Бахтін, Р. Александрова, В. Звиглянич, В. Рижко). У теоретичній сфері духовності людина може проявити себе в активному прагненні до Істини, яка щодо Краси, Добра може бути структурою життя. Через естетичну сферу відбувається естетичне сприйняття, переживання, творчість, естетична активність у творчості й у соціальному житті, самовдосконалення до естетичного ідеалу. Етична сфера духовності забезпечує узгодженість між прагненнями й бажаннями людини із системою норм, заповідей і традицій.

У дисертації розкрито сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я. Ураховуючи специфіку професійної підготовки майбутнього фахівця з основ здоров'я, духовність має аксіологічний змістом та є духовним розвитком особистості спрямованої на служіння людям. Відповідно до особливостей викладання основ здоров'я в загальноосвітніх навчальних закладах основним складником духовності є людяність, гуманність, довіра, співчуття, що виявляється в потребі жити й творити згідно з ідеалами істини, добра й краси.

Доведено, що духовні цінності стають основою для діяльності, самореалізації, естетичної досконалості фахівців з основ здоров'я та поділяються на теоретичні, естетичні й етичні духовні цінності. Теоретичні - це знання, естетичні - творчість, етичні - гуманність.

Підкреслимо, що теоретичні цінності базуються на основі формування в студентів цінностей знань, від яких залежить рівень професійної підготовки фахівця з основ здоров'я. Завдяки знанням майбутній фахівець зможе виконувати свої професійні обов'язки. Знання орієнтують студента в майбутню діяльність, є взаємозв'язком між теорією й практикою. У процесі професійної підготовки саме за рахунок теоретичних знань здійснюється формування духовних цінностей. Аксіологічний зміст теоретичних знань сприяє підвищенню ефективності процесу професійної підготовки шляхом від конкретного образу до формування абстрактного поняття. При цьому подальше теоретичне відтворення реального, конкретного як єдності розмаїтості здійснюється зворотним шляхом - шляхом спрямування мислення від абстрактного до конкретного, що надає можливості майбутньому фахівцю з основ здоров'я орієнтуватися в професійній діяльності, здійснювати взаємозв'язок теорії й практики.

Естетична духовна цінність спрямовує процес фахової підготовки на формування творчості в діяльності фахівця з основ здоров'я. Визначено, що загальна характеристика творчості є синонімом можливостей людини в конструктивному, нестандартному мисленні й поведінці, у спілкуванні, прояві почуттів, активності (Я. Пономарьов, Б. Ананьєв, В. Петровський). У творчому процесі мислення різноспрямоване та варіативне, що стимулює ефективний пошук різних шляхів розв'язання проблеми. Творчість спрямовує розвиток інтелектуальних здібностей у коло оригінального вирішення завдань виховання та освіти, формує здібність усвідомлювати проблеми й протиріччя, відходити від стандартних засобів мислення.

Наше дослідження духовної цінності - творчість - ґрунтується на теорії А. Маслоу, згідно з якою творчість є природною властивістю кожної людини й не залежить від талантів і здібностей. Це надихає нас на думку, що формування творчості в процесі професійної підготовки полягає в тому, щоб дати студентові можливість розкрити її в собі та трансформувати в зміст навчальних дисциплін, а потім - у професійну діяльність, де людина повною мірою може використовувати свої таланти, здібності й увесь творчий потенціал. Засвідчуємо, що в професійній діяльності трапляється багато непередбачених обставин, завдяки яким фахівець з основ здоров'я повинен адаптувати різноманітні підходи, методи й методики, використовувані в навчально-виховному процесі з основ здоров'я, до індивідуальних особливостей кожного школяра, творчо застосовувати фахові знання в напрямку створення нового продукту виховання й освіти школярів.

У дисертаційній роботі підкреслено важливість формування етичної духовної цінності - гуманності, яка сприяє внутрішньому прийняттю суспільних взаємин і зв'язків,у яких знаходиться особистість. Гуманність інтегрує суспільні вимоги, особистісні інтереси й ставлення людини до світу. Прояв гуманності відбувається в повсякденному житті: особистісна участь у розвитку стосунків взаємодопомоги, співпраці, довіра в навколишньому середовищі, подолання байдужого ставлення до людей, активний захист людської гідності, боротьба з проявами соціальної несправедливості, терпимість до дрібних недоліків людей, прийняття загальноприйнятих норм моралі, критичне ставлення до власної гідності й недоліків. Засвідчуємо, що духовна цінність гуманності є основою забезпечення людського ставлення до людини, бажання зробити добро, відповідальності перед своїм обов'язком, співчуття до інших людей, допомоги. Для нашого дослідження великого значення набуває змістовний бік гуманності майбутнього фахівця з основ здоров'я, до якого входять такі якісні поняття: повага - визнання гідності, цінності іншого; чутливість - уважне й турботливе ставлення до проблем інших людей; чуйність - уміння ставити себе на місце іншої людини та здатність з розумінням реагувати на переживання інших людей; співчуття - властивість особистості, яка дозволяє ставити себе на місце іншої людини, бачити в ній подібну до себе й таким чином розуміти її душевний стан; взаємодопомога - допомога один одному; довіра - ставлення до іншого як до людини, яка діє справедливо; доброта - чуйність, душевна прихильність до людей, прагнення зробити добро іншим; пошана - шанобливе ставлення, засноване на визнанні достоїнств людини; взаєморозуміння - розуміння один одного, згода; милосердя - готовність допомогти людині, у якому б стані вона не знаходилась; терпіння - наполегливість, завзятість і витримка в будь-якій справі, роботі; справедливість - діяти неупереджено, відносно істини, чесно, порядно; турбота - неспокійна, обтяжлива справа. Підкреслимо, що тільки в сукупності теоретичних, естетичних та етичних духовних цінностей здійснюється прояв духовних цінностей фахівця з основ здоров'я у професійній підготовці повною мірою.

У дисертації розглянуто особливості формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, а саме: урахування студентського віку та використання особистісно орієнтованого підходу для формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки.

Студентський вік є „сензитивним” для духовного становлення особистості й засвоєння нею духовних цінностей. У цьому відбувається соціальне самовизначення, пошук шляхів самореалізації й визначення свого місця в житті. У процесі навчання змінюється розвиток пізнавальної сфери, проходить ускладнення розумової діяльності особистості й формування цілісної структури інтелекту. Навчальна діяльність впливає на розвиток рівня розумової активності та допомагає людині зрозуміти навколишнє буття й вийти за його межі, знайти істину на основі професійної ерудиції, рівня фахових знань і творчих здібностей. Формування духовних цінностей залежить від професійної спрямованості, яка містить ставлення студентів до майбутньої професії, навчальної діяльності, знань, що, у свою чергу, стимулює мотиваційну сферу навчальної діяльності, до якої входять: мотиви, потреби, цілі, інтереси та ін. З'ясовано, що самостійно сформовані цілі чи обрані й прийняті за допомогою викладачів, сприяють ефективності навчання. Завдяки власним цілям студент задовольняє потреби самовдосконалення, самореалізації, визнання, схвалення, що можливо при зміні підходів у навчанні.

Доведено, що запровадження особистісно орієнтованого підходу в навчанні найбільш ефективно сприяє формуванню духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, а саме: ціннісного ставлення до своєї професії, знань, проява творчості й гуманності. При особистісно орієнтованому підході забезпечується право студента на свободу вибору в духовному просторі, формується ставлення до людини як найвищої цінності, відбувається самореалізація в гуманістичному напрямку. Підкреслимо, що самореалізація майбутніх фахівців з основ здоров'я в процесі професійної підготовки повинна здійснюватися таким чином, щоб можна було спрямувати особистісний потенціал на активний пошук Істини, Добра й Краси. За таких умов у процесі професійної підготовки формується система соціально-професійних якостей, духовних цінностей, глибоких переконань, світоглядних позицій.

Зазначено, що саме при особисто орієнтованому підході, який зосереджено на студентові, створюються суб'єктно-суб'єктні взаємини, що сприяє духовному розвитку, самореалізації й самоутвердженню особистості. У нашому дослідженні такий підхід надає можливості побудувати процес професійної підготовки на позиціях партнерства, взаємній повазі, рівних позиціях викладачів і студентів, а це, у свою чергу, впливає на співпрацю та самоврядування, реалізацію принципу самореалізації й самовираження, розвиток творчого стилю діяльності, творчу співпрацю студентів між собою.

Підкреслимо, що особистісно орієнтований підхід формує ставлення до людини як до найвищої цінності, навколо якої ґрунтуються всі цінності. Так, добро стає сутнісним визначенням людини, а знання - засобом для розвитку її духовності. Особистісно орієнтований підхід виключає директивний вплив на особистість, що діє завдяки реактивним, адаптивним виховним засобам. Студент намагається повністю активізувати вищий рівень своєї самосвідомості для самостійного пошуку й реалізації рішень у своїх діях, нових форм поведінки та взаємодії в міжособистісних взаєминах. Тому одна з функцій викладача в цій ситуації полягає в тому, щоб спрямувати студента до гуманності в міжособистісних і професійних стосунках. Студент, постійно проявляючи цю здібність, повністю залучається до процесу формування й становлення самого себе, набуває власної відповідальної свободи, морально самовиховується.

Установлено, що для ефективної активізації навчального процесу необхідні діалогові форми навчання, концепції педагогічної співпраці й діяльного спілкування. Форма співпраці між викладачем і студентом впливає на активізацію навчально-пізнавальних прагнень студентів і відкриває можливості для індивідуальних творчих проявів не тільки особистості студента, але й особистості викладача. Співпраця між викладачем і студентом проходить у єдиному емоційно-чуттєвому просторі, який запобігає психічному напруженню як результату переживання небезпеки. Студент розуміє й відчуває, що співпраця з викладачем відкриває для нього нові можливості щодо емоційних вражень, спілкування, набуття нових знань, прояву творчості. При особистісно орієнтованому підході відбувається розширення свідомості студентів, що є дієвим виховним чинником.

У другому розділі „Педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки” представлено критерії, показники та рівні сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, аналіз існуючого стану формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки, здійснено кількісний та якісний аналіз результатів формувального етапу експерименту.

Дослідження проводилось упродовж 2005 - 2010 років на базі Інституту фізичного виховання і спорту Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ), Інституту фізичної культури і здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки.

На констатувальному етапі експерименту, у якому брали участь 57 викладачів, які мають стаж педагогічної роботи у вищому навчальному закладі від 1 до 30 років, та 270 студентів віком від 17 до 21 року, виявлявся рівень сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я.

Аналіз проведення лекційних і семінарських занять з фахових дисциплін засвідчив, що формуванню духовних цінностей приділено недостатньо уваги. У більшості викладачів в основному зосереджено увагу на передачі знань, їхньому оцінюванні за традиційними формами. Потенційні можливості навчального процесу з формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я не використовують.

Анкетування викладачів свідчить, що 68% уважають, що духовність - релігійний прояв, віра в Бога; 11% - дотримання моральних вимог; 9% - здатність любити; 5% - гуманне ставлення до людей; 2% - жити за законами совісті. Тільки 5% викладачів відзначили, що духовність - вільна самореалізація людських можливостей, а, як відомо, саме від особистості викладача, його знань, світогляду та побудови ним навчального процесу залежить процес формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я.

Було визначено критерії сформованості духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я, а саме: теоретичний, естетичний і етичний, що дало змогу визначити показники та рівні: високий, середній і низький.

За теоретичним критерієм (на основі анкетування) констатовано, що студенти недостатньо уважно ставляться до набуття знань, процесу навчання та майбутньої професійної діяльності. Низький рівень показали 62,6%, що відзначено відсутністю інтересу до професії, нехтування окремими фаховими дисциплінами. 30% студентів, що відповідає середньому рівню, старанні в навчанні, але знання засвоюють без захоплення, тому ще остаточно не визначилися зі своєю майбутньою професією, але при цьому вони цікавляться художньою та науковою літературою. Лише 7,4% студентів (високий рівень) засвідчили, що професія їм подобається, вони прагнуть до всього нового, незалежно від того, стосується це майбутньої професії чи ні.

Аналіз стану формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я за естетичним критерієм (на основі питальника самоактуалізації особистості А. Лазукіна в адаптації Н. Каліни) за шкалою „творчість” засвідчив, що найвищі результати показали 8,5% студентів, що виявляється в реалізації внутрішнього натхнення, задуму у своїй праці, сумлінному ставленні до справи, отриманні задоволення від роботи, бажанні вносити щось нове у свою працю. Середні результати отримали 30% студентів, що відзначається в частковій реалізації внутрішнього натхнення, задуму у своїй праці, частковому отриманні задоволення від роботи. Найнижчі показники отримали 61,5% респондентів, що відзначається в забороні внутрішнього натхнення, задуму у своїй праці, формальному ставленні до справи.

Констатуємо, що відповідно до етичного критерію аналіз стану формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я засвідчив, що за шкалою „гнучкості” 7% студентів знаходяться на високому рівні, 32,9% - на середньому рівні та 60,1% - на низькому рівні. За шкалою „контактності” - 8,5% студентів знаходяться на високому рівні, 30% - на середньому рівні й 61,5% - на низькому рівні. За шкалою „погляд на людину” - 7% студентів знаходяться на високому рівні, 31,5% - на середньому рівні й 61,5% студентів відповідають низькому рівню. Згідно з тестом Т. Лірі за шкалою „дружелюбність” - 8,9% студентів знаходяться на високому рівні, 37% - на середньому рівні, 54,1% респондентів відповідають показникам низького рівня. За шкалою „альтруїзм” 9,6% - високий рівень, 37% - середній та 53,4% студентів знаходяться на низькому рівні. Згідно з тестом діагностики рівня емпатійних тенденцій були отримані такі результати: високий рівень - 8,9%, середній - 38,9%, низький - 52,2% студентів. При цьому високий рівень етичного критерію проявляється в чуйності до потреб оточуючих, великодушності, схильності багато що вибачати; інтересі до людей; емоційної чуйності; здібності швидко встановлювати спілкування; душевності; прагненні не допускати конфліктів і знаходити компромісні рішення; терпимості до критики на свою адресу; оцінці подій, більше довіри своїм відчуттям та інтуїції, ніж аналітичним висновкам; бажанні працювати з людьми, ніж індивідуально; потребі соціального схвалення своїх дій. Середній рівень етичного критерію проявляється в чуйності до оточуючих; у судженні про людей за їхніми вчинкам, ніж у довірі своїм особистісним почуттям; не чужі емоційні прояви, але в більшості своїй вони знаходяться під самоконтролем; у спілкуванні уважні, прагнення зрозуміти більше, ніж сказано словами, але при зайвому впливові відчуттів співбесідника втрачається терпіння. Низький рівень етичного критерію проявляється в складних контактах з оточуючими; незнаходження взаєморозуміння з оточуючими; у діяльності дуже центровані на собі; хворобливому перенесенні критики на свою адресу.

Отже, аналіз результатів констатувального етапу експериментальної роботи засвідчив, що стан формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я знаходиться в основному на низькому рівні.

Аналіз теоретичних засад дослідження, результатів констатувального етапу експерименту дозволив визначити педагогічні умови формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я в процесі професійної підготовки. Перша педагогічна умова - створення особистісно орієнтованого виховного середовища в процесі професійної підготовки - передбачала гармонійний розвиток особистості студента, відкриття потенційних можливостей на основі сукупності уявлень, цільових установок, психодіагностичних і технологічних засобів, що забезпечують створення мотивації до майбутньої професії, процесу навчання й отримання знань, перетворення навчання у сферу самоствердження й самореалізації особистості студента, підвищення престижу вищої освіти, професії фахівця з основ здоров'я за рахунок формування загальних та особистісних смислів, потреби самоактуалізації в професійній і особистісній сферах.

Друга педагогічна умова - використання нетрадиційних форм проведення занять для особистісної самореалізації - полягала в запровадженні різних напрямків проблемного навчання, де знання є не самоціллю, а засобом розвитку теоретичного мислення або всебічного розвитку. Залежно від мети проблемне навчання мало кілька напрямків: на вирішення проблемних ситуацій; збільшення самостійності студентів при вирішенні проблемних питань у різних формах: лекція-діалог, прес-конференція, інформація із залученням активних методів навчання (логічних задач, дискусії, мозкового штурму, евристичної бесіди та ін.).

Третя педагогічна умова - побудова виховного процесу з урахуванням внутрішнього розвитку особистості й використанням психологічних чинників впливу - передбачає формування гуманності як духовної цінності в студентському віці й ґрунтується на основних потребах людини, до яких належать бажання бути зрозумілим, прийнятим і визнаним, урахування індивідуальних особливостей. Найважливішою потребою є любов до себе. При цьому нами враховано, що виховання в студентів гуманності неможливе, якщо вони не люблять себе.

У формувальному експерименті взяли участь студенти 2 - 4-х курсів майбутніх фахівців з основ здоров'я, з яких було сформовано генеральну групу, а також 11 викладачів. Генеральна група складалася зі студентів: Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” - (91 студент), Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України (м. Київ) - (90 студентів), Інституту фізичної культури і здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки - (89 студентів). Генеральна група студентів була поділена на дві підгрупи: експериментальну й контрольну. Кожна з них складалася зі 135 студентів.

Формувальний експеримент охоплював кілька етапів. На підготовчому етапі для викладачів, які брали участь у дослідженні, нами було проведено методичний семінар, присвячений питанням формування духовних цінностей майбутніх фахівців з основ здоров'я. Під час основного етапу експерименту проводилися навчально-виховні заходи, спрямовані на формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я.

Так, упровадження першої педагогічної умови - створення особистісно орієнтованого виховного середовища в процесі професійної підготовки -допомагало створенню позитивної мотивації до навчання, засвоєння фахових знань, що сприяло ефективному формуванню ціннісного ставлення майбутніх фахівців з основ здоров'я до професії, професіоналізму. Аналіз результатів бесід зі студентами експериментальної групи виявив, що професія фахівця з основ здоров'я й процес професійної підготовки у ВНЗ стали для них більш значущими. Це також було підтверджено анкетуванням. Так, у контрольній групі в кінці формувального експерименту значущість професії для студентів збільшилася на 0,5% відповідно до високого рівня теоретичного критерію й 2,5% ? відповідно до середнього рівня теоретичного критерію. В експериментальній групі збільшення відбулося значно вище: відповідно до високого рівня теоретичного критерію на 8%, а середнього рівня теоретичного критерію - на 14,5%. Математичний аналіз отриманих даних за -критерієм Фішера довів, що експериментальна й контрольна групи мають між собою достовірну різницю наприкінці формувального експерименту, тобто впровадження першої педагогічної умови з формування теоретичної духовної цінності є ефективною.

Упровадження другої педагогічної умови - використання нетрадиційних форм проведення занять для особистісної самореалізації - сприяло підвищенню ефективності навчально-виховного процесу з фахових дисциплін. Для цього були використані різноманітні форми проведення семінарських і практичних занять: „Круглий стіл”, „Мозковий штурм”, „Дискусійна гра”, „Брейн-ринг”, вирішення навчальних проблем; моделювання навчальних ситуацій та їхній аналіз; взаємоконтроль. Для наближення до реальної професійної діяльності створювалися ситуаційні рольові ігри. Майбутні фахівці з основ здоров'я брали участь у різних ролях: педагоги, фахівці з основ здоров'я, учні, експерти. Як результат творчих зусиль студентів рольова взаємодія стала ефективним засобом знаходження нових рішень.

Організація процесу професійної підготовки за допомогою нетрадиційних форм навчання надала можливість кожному студенту повністю включитися в навчальну роботу, усвідомлювати навчальні завдання, шукати вихід зі складних ситуацій, відповідати на складні запитання й обґрунтовувати власну думку. Знаходячись у створених складних ситуаціях, студент вступав у контакт з іншими учасниками й тим самим займав певні функціональні позиції.

Аналіз результатів навчальної діяльності студентів, проведеного в ході формувального експерименту, виявив, що в експериментальній групі студенти на заняттях стали проявляти більшу активність і творчість у навчанні із засвоєння знань порівняно з контрольною групою. Проведене тестування за „Питальником самоактуалізації особистості” в експериментальній і контрольній групах дало підставу вважати, що в експериментальній групі в студентів прояв творчості в навчанні збільшився порівняно з контрольною групою. Так, у контрольній групі на кінець формувального експерименту за шкалою „творчість” для студентів збільшилася на 2% відповідно до високого рівня естетичного критерію й на 0,7% знизився середній рівень естетичного критерію. В експериментальній групі збільшення відбулося значно вище: згідно з високим рівнем естетичного критерію на 6,9%, а середнього ? на 11,5%. Математичний аналіз отриманих даних за -критерієм Фішера довів, що експериментальна й контрольна групи мають між собою достовірну різницю наприкінці формувального експерименту, тобто впровадження другої педагогічної умови з формування естетичної духовної цінності є ефективною.

Упровадження третьої педагогічної умови - використання психологічних чинників впливу - дало змогу оцінити показники гуманності за етичним критерієм у структурі духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я. Конструктивне використання позитивного ставлення викладачів до розвитку в студентів пізнавальних задатків і прагнень сприяло підвищенню навчальної активності, формуванню гуманності.

Згідно з „Питальником самоактуалізації особистості” за шкалою гнучкості в контрольній групі відсоток високого рівня збільшився на 0,6%, а середнього ? на 4,4%. В експериментальній групі зміни такі: за високим рівнем збільшення відбулося на 7,9%, а за середнім ? на 15,6%.

За шкалою контактності відбулися такі зміни в контрольній групі: високий рівень збільшився на 2%, а середній зменшився на 0,7%. В експериментальній групі результати високого рівня зросли на 6%, а середнього ? на 18,5%.

За шкалою „погляд на людину” в контрольній групі високий рівень збільшився на 2%, а середній зменшився на 0,7%; в експериментальній групі високий рівень збільшився на 8,9%, середній ? на 15,6%.

Аналіз результатів формувального експерименту за тестом Т. Лірі засвідчив позитивну динаміку в експериментальній групі, а саме за шкалою „дружелюбність” у контрольній групі на високому рівні змін не відбулось, а в експериментальній групі сталося збільшення на 8,1%. На середньому рівні в контрольній групі також змін не відбулось, а в експериментальній групі показники збільшилися на 7,4%.

За шкалою „альтруїзм” у контрольній групі високий рівень збільшився на 0,8%, а середній зменшився на 2,2%. В експериментальній групі збільшення за високим рівнем складає на 3%, а за середнім ? на 8,1%.

Результати тесту „Емпатія” такі: у контрольній групі на високому й середньому рівнях зміни не відбулися, а в експериментальній групі високий рівень збільшився на 2,3%, а середній ? на 13,2%, що свідчить про збільшення відсотка за високим і середнім рівнями в експериментальній групі порівняно з контрольною.

Математичний аналіз отриманих даних „Питальника самоактуалізації особистості”,тестів Т. Лірі й „Емпатія” за -критерієм Фішера довів, що експериментальна й контрольна групи мають між собою достовірну різницю наприкінці формувального експерименту, тобто впровадження третьої педагогічної умови з формування етичної духовної цінності є ефективною.

Аналіз результатів експериментальної роботи дозволив зробити висновок про позитивні зміни сформованості духовних цінностей у майбутніх фахівців з основ здоров'я в експериментальних групах порівняно з контрольними. Кількість студентів в експериментальних групах, які мали сформованість духовних цінностей на низькому рівні, за час експерименту зменшилась, збільшилось число студентів, які мають середній і високий рівень. Це свідчить про ефективність розроблених педагогічних умов з формування духовних цінностей майбутнього фахівця в процесі професійної підготовки.

Якісний аналіз результатів експериментального дослідження формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я дав підставу вважати, що ціннісне ставлення до знань, до своєї професії з позиції практичної допомоги людям у студентів експериментальних груп зросло.

Теоретичний аналіз проблеми й одержані результати дослідно-експериментальної роботи дозволяють зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання проблеми формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують ефективність цього процесу.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив з'ясувати, що на всіх етапах розвитку людського суспільства формування духовності, духовних цінностей входило складовою частиною в процес виховання й освіти особистості. Духовність, духовні цінності вчені різних історичних епох визначали як: релігійне життя з Богом і в Богові; залучення до загальнолюдських цінностей; психологічний стан; самореалізація й саморозвиток. Для нашого дослідження доцільно розглядати формування духовних цінностей щодо визначення духовності як самореалізацію й саморозвиток, тобто ми прийняли, що духовність - це вільна самореалізація людських можливостей.

Духовність пронизує всі сфери особистості й стає її основою в процесі освіти та виховання. Духовність проявляється як вільна самореалізація людських можливостей, спрямована на служіння людям, вимірюється аксіологічним змістом, постає стрижнем духовного розвитку особистості. Прояв та реалізація духовності здійснюється через духовні цінності: Істини, Добра й Краси.

Згідно з теоретичним аналізом визначено, що духовним цінностям Істини, Добра й Краси відповідають три сфери духовності: теоретична, етична й естетична. Доведено, що в теоретичній сфері духовності людина може проявити себе в активному прагненні до Істини, щодо Краси й Добра може бути структурою життя. Через естетичну сферу відбувається естетичне сприйняття, переживання, творчість, естетична активність у творчості й у соціальному житті, самовдосконалення до естетичного ідеалу. Етична сфера духовності забезпечує узгодженість між прагненнями й бажаннями людини із системою норм, заповідей і традицій.

3. У дисертації було розкрито та теоретично обґрунтовано сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, а саме: знання, творчість і гуманність. Знання - це продукт суспільної матеріальної та духовної діяльності людей. Творчість - це універсальна функція людини, яка сприяє самовираженню й самореалізації в усіх формах. Гуманність - це складна інтегрована духовна цінність, яка виявляється в різних життєвих ситуаціях як укорінене в поведінці стійке, визначене позитивне ставлення до самого себе, до людей,які оточують, продуктів їхньої праці, природи й суспільства.

Доведено, що формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я здійснюється в процесі професійної підготовки за рахунок потенційних можливостей навчального процесу. Саме в навчальній діяльності студенти формують власні погляди, розвиваються як вільні, творчі, мислячі особистості. Вони тим самим знаходяться в активному процесі духовного розвитку, засвоюючи духовні цінності.

З'ясовано, що запровадження особистісно орієнтованого підходу надає можливості формуванню ціннісного ставлення до своєї професії й знань, прояв творчості й гуманності. Забезпечується право студента на свободу вибору в духовному просторі, формується ставлення до людини як найвищої цінності, відбувається самореалізація в гуманістичному напрямку.

4. Визначено критерії сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я. До них віднесено: теоретичний, естетичний і етичний. Відповідно до критеріїв виявлено рівні й показники духовних цінностей: високий, середній та низький.

5. На основі результатів констатувального експерименту визначено, що викладачі фахових дисциплін приділяють недостатньо уваги формуванню духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки. З'ясовано, що сформованість духовних цінностей більшості студентів спеціальності основ здоров'я на початок дослідно-експериментального дослідження знаходиться на низькому рівні.

6. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я: створення особистісно орієнтованого виховного середовища в процесі професійної підготовки; використання нетрадиційних форм проведення занять для особистісної самореалізації; побудова виховного процесу з урахуванням внутрішнього розвитку особистості й використанням психологічних чинників впливу, конкретизовано їхній зміст.

7. Реалізація педагогічних умов сприяла підвищенню ефективності формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки, що проявилося в підвищенні ціннісного ставлення до знань і професії, творчому оволодінні знаннями з гуманістичним напрямком.

Аналіз результатів дисертаційної праці засвідчує суттєву динаміку рівнів сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я експериментальних груп порівняно з контрольними групами за визначеними критеріями та показниками.

Математичний аналіз отриманих даних за -критерієм Фішера довів, що наприкінці формувального експерименту між показниками експериментальної та контрольної груп за всіма критеріями є достовірна різниця, тобто впровадження розроблених педагогічних умов формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я ефективне.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки. Перспективними є розробка цілісної методичної системи формування духовних цінностей у процесі професійної підготовки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

У наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

Зенченков І. П. Творчість як духовна цінність фахівця з основ здоров'я / І. П. Зенченков // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2010. - 15 (202). - С. 171 - 176.

Зенченков І. П. Гуманність як духовна цінність фахівців з основ здоров'я / І. П. Зенченков // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - 2009. - Вип. 23. - С. 113 - 117.

Зенченков І. П. Духовні цінності майбутніх фахівців основ здоров'я / І. П. Зенченков // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2009. - № 5. - С. 93 - 96.

Зенченков І. П. Знання, як духовна цінність фахівців з основ здоров'я / І. П. Зенченков // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. - 2008. - Вип. 6 (29). - С. 82 - 89.

Зенченков І. П. Духовні цінності фахівців фізичної реабілітації / І. П. Зенченков // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2008. - № 11. - С. 175 - 178.

Зенченков І. П. Підвищення якості процесу професійного виховання / І. П. Зенченков // Вісн. Черніг. держ. пед. ун-ту імені Т. Г. Шевченка. - 2007. - № 44. - С. 53 - 55.

Зенченков І. П. Виховання студентів в процесі професійної підготовки / І. П. Зенченков // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2007. - № 5. - С. 207 - 209.