Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

КНИЖКА ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ЗАЛІТОК Людмила Михайлівна

УДК 373.3.015.311:028

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук,

старший науковий співробітник, доцент

Березівська Лариса Дмитрівна,

Інститут педагогіки НАПН України,

головний науковий співробітник

лабораторії історії педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання НАПН України,

директор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Федяєва Валентина Леонідівна,

Херсонський державний університет,

проректор з наукової роботи.

Захист відбудеться 14 квітня 2011 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки НАПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Автореферат розісланий 9 березня 2011 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради О. І. Пометун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У розвитку української держави, побудові в нашій країні громадянського суспільства важливу роль відіграє освіта. Саме на освіту покладається завдання забезпечити такий рівень навчання й виховання молодого покоління, який би відповідав світовим стандартам, залучав дітей до освоєння інформаційно-комунікаційних технологій, здобутків людської цивілізації. У Законі України “Про освіту” (1993) визначено мету освіти, яка полягає “у всебічному розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, формуванні її талантів, розумових, фізичних здібностей, вихованні високих моральних якостей” Закон України “Про освіту” : (Підписаний Президентом України 23 берез. 1993 р.). - К. : Генеза, 1996. - С. 1..

Для реалізації цієї мети необхідно виховувати духовну особистість, формувати в неї здібності і вміння користуватися багатствами культури, акумульовані, насамперед, у книжці, яка є унікальним, історично сформованим, універсальним засобом фіксації, збереження і передачі в часі й просторі суспільних і культурних надбань та цінностей.

Книжка розвивалася одночасно з розвитком суспільства, втілюючи в собі його основні досягнення і відповідаючи вимогам тієї чи іншої історичної епохи. Створена як відповідь на суспільно значущі потреби людства, вона стала частиною соціального процесу, його складовим елементом. Книжка, яка об'єднує в собі, крім освітнього, ще й пізнавальний та комунікативний потенціал, є важливим чинником формування людської особистості, її свідомості, а також унікальним засобом інтелектуального, естетичного, морального виховання.

Однак у сучасних умовах глобальної комп'ютеризації суспільства активно формується додаткова інформаційно-комунікаційна сфера із загальносистемними функціями, притаманними раніше лише друкованій продукції: зберігання, переробки і поширення знань, набутих людством. Книжка як матеріальний носій друкованої текстової інформації втрачає елементи автономності, інтенсивно включається у взаємодію з іншими засобами комунікації, зокрема, у конкуренцію з електронними ресурсами.

Нині діти спочатку прилучаються до телевізора та комп'ютера і тільки з опануванням грамоти стають безпосередніми читачами друкованої продукції. Така ситуація по-новому актуалізувала проблему книжки, її виховну роль. Учителів і батьків дедалі більше непокоїть відмежовування дітей від книжки. У сучасній школі спостерігається зниження читацької активності учнів, книжка слабко популяризується, у багатьох дітей помітно втрачається до неї інтерес. Тому проблема роботи з книжкою залишається актуальною в педагогічній науці, яка наголошує на неминущому значенні читання в сучасних умовах, коли юне покоління потребує високого рівня освіченості й загальної культури.

Особливе місце посідає друковане слово в початковій школі, де відбувається мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школяра; формуються морально-естетичні уявлення і поняття; збагачуються почуття; виховується потреба в систематичному читанні; відбувається становлення дитини, спроможної на самостійну читацьку, творчу діяльність Державний стандарт початкової загальної освіти : Проект // Почат. шк. - 2010. - № 8. - С. 6.. Книжка в початковій школі є потужним засобом морально-етичного й естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального та емоційно-творчого розвитку дітей. Тому важливо використати період молодшого шкільного віку для формування в дитини насамперед потреби в читанні, основ повноцінного сприйняття літературних творів, для виховання читача, здатного отримувати насолоду від читання.

У дослідженні цієї проблеми значний внесок належить історико-педагогічній науці, яка нагромадила цінний досвід з проблеми виховання особистості дитини. Різнобічні аспекти використання книжки в навчально-виховному процесі висвітлено в працях педагогів і письменників, зокрема, Я. Коменського, Г. Сковороди, К. Ушинського, Л. Толстого, Х. Алчевської, Б. Грінченка, І. Франка, С. Русової, А. Макаренка та інших.

Особливо великою є заслуга Василя Олександровича Сухомлинського в розв'язанні цієї проблеми в другій половині ХХ ст. Учений покладав на книжку провідні функції в різнобічному розвитку дитячої особистості, збагаченні її духовного життя, широко використовував книжку в навчально-виховному процесі школи. Науковий аналіз педагогічного доробку видатного українського педагога в цьому напрямі дає змогу повніше й глибше оцінити його теоретичне і практичне значення, визначити нові способи реалізації ідей педагога в навчально-виховному процесі школи ХХІ століття.

Сьогодні спадщина В. Сухомлинського - одна з найбільш розроблюваних тем серед педагогічних персоналій, до неї звертаються і вчителі, і науковці, причому як вітчизняні, так і зарубіжні. Це, зокрема, дисертаційні дослідження А. Аллагулова, М. Базилевич, Н. Басіладзе, Н. Безлюдної, Л. Бондар, Г. Бондаренка, Т. Будняк, Г. Веденської, М. Дубінки, К. Кривошеєнко, Л. Пархети, О. Петренко, Л. Петрук, О. Сараєвої, Н. Тарапаки, Г. Ткаченко, Г. Туюкіної, Г. Файзуліної, Л. Цзихуа та ін. Окремим питанням педагогічної спадщини В. Сухомлинського присвячено праці багатьох сучасних учених - М. Антонця, Л. Березівської, І. Беха, М. Богуславського, А. Богуш, М. Вашуленка, Н. Дічек, Н. Калініченко, В. Кузя, М. Мухіна, А. Розенберга, В. Риндак, О. Савченко, О. Сухомлинської, В. Федяєвої, В. Хайруліної та інших.

Погляди В. Сухомлинського на роль книжки у формуванні всебічно розвинутої, творчої особистості аналізуються в дисертаційних дослідженнях Г. Туюкіної (1984), Т. Остапйовської (1996), Г. Ткаченко (2000), І. Наливайка (2001), Л. Пархети (2006). Так, у науковій розвідці Г. Туюкіної “Творческое наследие В. А. Сухомлинского - научно-педагогическая основа повышения эффективности руководства детским чтением в библиотеке” (Москва, 1984) розкрито основні положення створеної В. Сухомлинським системи керівництва дитячим читанням у бібліотекознавчому аспекті. Г. Ткаченко у праці “Виховання школярів засобами слова у творчій спадщині В. О. Сухомлинського” (Київ, 2000) проаналізувала теоретичну й практичну діяльність педагога з проблеми виховання школярів за допомогою слова, його художньо-педагогічну спадщину, виокремила форми, методи, засоби виховання словом, дослідила словесну творчість учнів. Л. Пархета в дисертації “Українська література як навчальний предмет у спадщині В. О. Сухомлинського” (Умань, 2006) здійснила цілісний аналіз поглядів педагога на роль і значення української літератури в навчально-виховному процесі школи, обґрунтувала основні підходи Василя Олександровича до використання української літератури як навчальної дисципліни.

Аналіз зазначених наукових праць, присвячених вивченню педагогічної спадщини В. Сухомлинського, свідчить, що його ідеї відносно використання книжки в структурі виховних впливів на дитину молодшого шкільного віку розглядались фрагментарно і не були предметом окремого дисертаційного дослідження. Актуальність і недостатня дослідженість важливої проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Книжка як засіб виховання молодших школярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової тематики лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України “Розвиток новаторських навчально-виховних закладів України в ХХ ст.” (державний реєстраційний номер № 0106U012333). Тему дисертації погоджено на засіданні бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 14 червня 2005 року).

Мета дослідження - системне висвітлення внеску В. Сухомлинського в розробку проблеми прилучення молодших школярів до книжки в педагогічному процесі початкової школи задля глибинного ознайомлення з його спадщиною і творчого застосування запропонованих методик у виховній діяльності сучасних навчальних закладів.

Для досягнення мети дослідження визначено такі завдання:

1) з'ясувати розвиток ідей про значення книжки у вихованні дитячої особистості в історико-педагогічному процесі;

2) проаналізувати джерела, в яких розглядається спадщина В. Сухомлинського щодо ролі книжки у виховному процесі початкової школи;

3) охарактеризувати ставлення В. Сухомлинського до книжки як засобу виховання школярів та висвітлити роль бібліотеки в системі навчально-виховної роботи початкової школи;

4) розкрити погляди педагога на формування у молодших школярів інтересу до читання як засобу прилучення їх до книжки;

5) визначити й охарактеризувати особливості роботи з книжкою в початкових класах Павлиської середньої школи за часів діяльності педагога;

6) узагальнити досвід використання творчого доробку В. Сухомлинського з досліджуваної проблеми та розробити рекомендації щодо роботи з книжкою в сучасній початковій школі та шкільній бібліотеці.

Об'єкт дослідження - сукупність ідей про книжку в спадщині В. Сухомлинського та методика їх реалізації в діяльності початкової школи.

Предмет дослідження - процес виховання молодших школярів засобом книжки у педагогічній спадщині В. Сухомлинського та його відображення в діяльності початкової школи на різних етапах її розвитку.

Для реалізації завдань і досягнення мети дослідження застосовувались науково-педагогічні та загальнонаукові методи, а саме:

– пошуково-бібліографічний (для вивчення архівних і друкованих матеріалів з проблеми дослідження з метою наукових узагальнень);

– конкретно-пошуковий (для теоретичного аналізу, синтезу, систематизації і класифікації архівних і друкованих джерел);

– історико-ретроспективний (для висвітлення становлення і динаміки педагогічних поглядів В. Сухомлинського в історико-педагогічному аспекті);

– системно-структурний (для аналізу та систематизації педагогічних ідей і досвіду В. Сухомлинського щодо ролі книжки у навчально-виховному процесі початкової школи);

– культурологічний (для розгляду дитячої книжки як культурної цінності);

– метод теоретичного узагальнення (уможливив формулювання та обґрунтування висновків за результатами науково-пошукової роботи).

Джерельну базу дослідження становлять науково-педагогічні та художні твори В. Сухомлинського. Основою для написання дисертації стали документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф. № 5097 - Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970); Державного педагогічно-меморіального музею В. О. Сухомлинського при Павлиській середній школі (с. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області), зокрема, протоколи педагогічних рад, протоколи психологічних семінарів, протоколи засідань методоб'єднань Павлиської середньої школи, плани роботи школи, плани роботи шкільної бібліотеки, а також матеріали читального залу Фонду В. О. Сухомлинського Державної науково-педагогічної бібліотеки (ДНПБ) України імені В. О. Сухомлинського. Читальний зал Фонду В. О. Сухомлинського - наукова лабораторія з вивчення життя, діяльності і педагогічної спадщини В. Сухомлинського. Тут містяться оригінальні документи, подаровані родиною педагога (оп. 1 - Листи), окремі з яких ми вперше вводимо в науковий обіг.

Важливу роль у підготовці дисертації відіграло вивчення фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, матеріали І-ХVІІ всеукраїнських педагогічних читань “Василь Сухомлинський і сучасність”; дослідження життєвого і творчого шляху педагога; довідково-бібліографічна література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

– з'ясовано і систематизовано погляди педагога на підготовку дітей до читання книжки як до окремого і важливого етапу формування читацької культури молодшого школяра (емоційно-естетична підготовка до читання, усна літературна творчість школярів, вироблення основ уміння читати, удосконалення техніки читання, навчання усвідомленого читання, формування усталеного інтересу до книжки);

– визначено й репрезентовано особливості роботи молодших школярів з книжкою у Павлиській середній школі, де застосовувалась для цього система форм і методів, зокрема: створення відповідної емоційної атмосфери (організація куточків думки, Кімната казки, книжкові виставки, Свята книги і рідного слова, літературні гуртки, виготовлення плакатів, стендів); використання різних видів читання як способу прилучення учнів до книжки (читання вголос художніх творів, виразне читання, колективне читання, мовчазне читання, домашнє читання для батьків, літературні читання); складання рекомендаційних списків книжок для дітей різного віку;

– розкрито значення шкільної, домашньої та особистої бібліотек у педагогічних поглядах В. Сухомлинського, їх вплив на формування морально-етичних уявлень і переконань, інтелектуальний розвиток дитини засобами книжки. Розглянуто ідеї педагога щодо роботи з книжкою у просвітницькій діяльності шкільної бібліотеки.

Подальшого розвитку набуло вивчення ідей В. Сухомлинського щодо використання книжки як засобу виховання особистості молодшого школяра, введення його в систему людських знань, вироблених у процесі історичного розвитку суспільства, джерела розумового розвитку, морального, естетичного і трудового виховання.

Уточнено і розширено досвід творчого застосування ідей В. Сухомлинського у вихованні дитячої особистості засобами книжки в сучасній початковій школі. Обґрунтовано можливості використання творчого доробку вченого в діяльності сучасної шкільної бібліотеки.

До наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи (зокрема, документи читального залу Фонду В. О. Сухомлинського ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського та Державного педагогічно-меморіального музею В. О. Сухомлинського при Павлиській середній школі), які розширили межі знань про педагогічну спадщину В. Сухомлинського.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості творчого застосування узагальнених положень і матеріалів дисертації в подальших наукових розвідках у галузі теорії та історії педагогіки, у розробці спецкурсів і спецсемінарів; фактологічний матеріал може сприяти упорядкуванню біобібліографічних покажчиків, присвячених В. Сухомлинському, прислужитись у підготовці та проведенні екскурсій, семінарів у читальному залі Фонду В. О. Сухомлинського ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.

На основі систематизації джерельної бази дисертації опубліковано біобібліографічний покажчик “В. О. Сухомлинський. Біобібліографія: 2001-2008 рр.” Узагальнена в ньому інформація сприятиме поглибленню і збагаченню історико-педагогічної науки, може бути використана в розробці лекційних курсів, спецкурсів.

На основі ідей В. Сухомлинського та з урахуванням особливостей соціальної ситуації розвитку сучасного суспільства розроблено комплексну програму формування бібліотечно-бібліографічної грамотності молодших школярів. Спроектована діяльність шкільної бібліотеки щодо формування навичок роботи з книжкою дасть можливість молодшим школярам оволодіти вмінням здійснювати інформаційний пошук та використовувати книжку в щоденній життєдіяльності, а також, допоможе в практичній роботі учителів початкових класів, бібліотекарів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Житомирського державного університету імені Івана Франка (акт про впровадження № 553 від 29.11.2010 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (акт впровадження № 149 від 05.10.2010 р.), Херсонського державного університету (акт про впровадження № 07-11/1657 від 03.12.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Зміст і результати дослідження розглядались і обговорювались на засіданнях лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України, на науково-звітних конференціях Інституту педагогіки НАПН України (Київ, 2006, 2008, 2010), на Всеукраїнській історико-педагогічній науково-практичній конференції “Радянське минуле в дзеркалі сучасних досліджень з історії педагогіки” (Київ, 2010), на міжнародних і всеукраїнських педагогічних читаннях: “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість у навколишньому середовищі” (Миколаїв, 2004), “В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблеми свободи і відповідальності у вихованні особистості” (Полтава, 2005), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної й педагогічної освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2006), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховання громадянина” (Слов'янськ, 2007), “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ідеї пошуки, перспективи” (Кіровоград, 2008), “В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті” (Херсон, 2009), “В. Сухомлинський і О. Захаренко: вивчати минуле, творити сьогодення, передбачати майбутнє” (Черкаси, 2010), на Міжнародній науковій конференції “Інтернет/екстернет-ресурси в наукових бібліотеках” (Київ, 2007), на п'ятих Чишківських читаннях з історичної біографістики “Українська біографістика: науково-теоретичні, методичні та практичні здобутки” (Київ, 2009).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях автора, з них 10 - у фахових науково-педагогічних виданнях, що затверджені ВАК України, 3 - у формі тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, 9 додатків, розміщених на 35 сторінках, списку використаних джерел із 335 найменувань на 34 сторінках. Повний обсяг дисертації - 261 сторінка, з них основний текст становить 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; охарактеризовано джерельну базу дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи; вміщено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, а також про публікації та структуру дисертації.

У першому розділі - “Генеза ідей про виховання дітей засобами книжки в історико-педагогічному процесі” - розглядається розвиток ідей про виховне значення книжки в історичній ретроспективі; висвітлюються дослідження спадщини В. Сухомлинського щодо використання книжки у вихованні дітей; проаналізовано погляди педагога на використання книжки у навчально-виховному процесі школи.

На основі аналізу підходів українських науковців (Л. Кіліченко, А. Мовчун, Е. Огар, М. Славова) до визначення змісту поняття “книжка” встановлено, що книжка розглядається як один із найважливіших чинників формування дитячої особистості, її людської гідності та національної свідомості, а також інтелектуального, гуманістичного, етичного й естетичного виховання.

У процесі дослідження з'ясовано, що виховання за допомогою книжки має глибинні історичні, суспільно-політичні та духовні корені. На основі узагальнення ідей класичної педагогіки, досліджень вітчизняних педагогів-просвітників, українських письменників, методистів, громадських діячів ХІХ-ХХ ст. можна стверджувати, що книжка тлумачилася не тільки як важливий засіб активізації пізнавальної діяльності дитини, а й як джерело її духовного розвитку. При цьому велика увага приділялась:

– публікуванню високохудожніх творів для дітей (Б. Грінченко, М. Новіков, С. Черкасенко, Г. Шерстюк та ін.);

– забезпеченню різножанрових книжок для дітей (художні, пізнавальні, навчальні). З-поміж них виділялася казка (К. Ушинський, С. Русова, І. Франко та ін.);

– змісту, виразності образів творів для дітей (К. Ушинський, Л. Толстой, С. Русова, А. Макаренко та ін.);

– мові дитячих книжок (К. Ушинський, І. Франко, Б. Грінченко та ін.), яка мала бути доступною дітям і водночас високохудожньою;

– розробленню методичних рекомендацій щодо виховання активного учня-читача (Є. Адамович, О. Бєрєстнєва, М. Каргін, О. Мазуркевич та ін.);

– педагогічному керівництву дитячим читанням (М. Новіков, В. Острогорський, С. Русова та ін.);

– формуванню вміння самостійно читати (Ф. Костенко, Е. Марієнгоф, М. Рибнікова, Н. Свєтловська та ін.);

– створенню бібліографій літератури для дітей (Х. Алчевська, В. Гаршин, О. Герд, О. Острогорський, Ф. Толль та ін.).

Яскравим виявом піклування про інтелектуальний і моральний розвиток дитини було складання дитячих оповідань і казок педагогами-письменниками: К. Ушинським, Л. Толстим, Б. Грінченком, С. Черкасенком та ін.

Аналіз джерел з досліджуваної проблеми дає змогу стверджувати, що на початку ХХ ст. висувались і обґрунтовувались ідеї про важливість використання книжки у формуванні моральних цінностей, уподобань, смаків та загальної ерудиції дитини (Б. Грінченко, С. Русова, С. Черкасенко), у вихованні почуття любові до народу, Батьківщини (І. Франко). При цьому слід зазначити, що ідеологи ранньорадянського періоду становлення початкової школи (Н. Крупська, О. Яновська) забороняли використовувати народну казку, переконували громадськість у її шкідливості для виховання підростаючого покоління, що правда, ці підходи були недовговічними.

У повоєнний період книжка визнавалася засобом ідеологічного і художньо-естетичного впливу на дитину, за допомогою якого формувався її так званий “радянський” світогляд, збагачувались знання та емоції.

Вирішальними для впровадження книжки у виховний процес стали 50-60 роки минулого століття, період підготовки до переходу і перехід шкіл на трирічне початкове навчання і загальну десятирічну середню освіту. Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробив В. Сухомлинський, обґрунтувавши у своїх працях значущість книжки у процесі всебічного розвитку молодшого школяра.

Як засвідчив історіографічний аналіз, перші спроби висвітлити окремі ідеї В. Сухомлинського стосовно роботи з книжкою було зроблено в 70-х роках ХХ ст. Розглядались, зокрема, такі питання: культура читання, робота з книжкою як основним засобом самоосвіти (К. Кривошеєнко); відбір книжок для читання, організація бібліотек (А. Резнік); літературно-художня спадщина педагога та роль казки (І. Гінтовт, Т. Кобржицька, В. Святовець). Темою окремих праць стала проблема залучення дітей до читання книжки (А. Борисовський, Д. Лодзинський).

У 80-х роках тематика досліджень виховної ролі книжки в спадщині В. Сухомлинського розширилась. Публікації в періодичних виданнях збагатили проблематику наукових розвідок. Вони присвячувались аналізу системи роботи В. Сухомлинського з книжкою (Є. Коган); вихованню навичок самостійної роботи з підручником (Н. Гончар); навчанню читання (А. Борисовський, В. Бровченко). У двох кандидатських дисертаціях того періоду висвітлювалась методика викладання літератури в школі (Г. Веденська, 1980) і розглядалась спадщина В. Сухомлинського в бібліотекознавчому аспекті (Г. Туюкіна, 1984).

У 90-х роках кількість досліджень спадщини В. Сухомлинського значно зросла. Науковці розкривали проблему керівництва дитячим читанням у спадщині педагога (В. Мартиненко); розглядали роль казки в його виховній системі (С. Майборода, В. Охман, Л. Пабат, Т. Рабченюк, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Тадеєва та ін.); аналізували книжку з погляду інноваційних зрушень у педагогіці 90-х років (О. Козир, І. Кулибчук). Особливий інтерес становлять окремі розділи монографічних досліджень М. Мухіна “Гуманизм педагогики В. А. Сухомлинского” (1994) та Б. Кваші “Воспитательная система В. А. Сухомлинского” (1999).

Початок ХХІ ст. характеризувався появою нових досліджень спадщини В. Сухомлинського, в яких розкривались його педагогічні погляди на книжку та її значення у вихованні молодших школярів. Окремі аспекти досліджуваної проблеми висвітлено в дисертаційних дослідженнях Г. Ткаченко (2000), О. Тимофеєвої (2005), В. Волошиної (2006), Л. Пархети (2006). Здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз теоретичної і практичної діяльності В. Сухомлинського з проблеми виховання школярів засобами слова; висвітлено його літературно-педагогічну спадщину; досліджено внесок В. Сухомлинського в теорію і практику вивчення української літератури в загальноосвітній школі, охарактеризовано його погляди на літературу як навчальну дисципліну; проаналізовано особливості використання мовностилістичних засобів у казках Василя Олександровича, а також їх педагогічного потенціалу у виховному процесі, зокрема, у вихованні в молодших школярів поваги до батьків, в орієнтуванні їх на важливі духовно-моральні цінності, однією з яких є сім'я.

Водночас поза увагою дослідників залишились важливі аспекти досліджуваної проблеми, а саме: погляди В. Сухомлинського на підготовку молодших школярів до читання як на процес прилучення їх до книжки; робота з книжкою в початкових класах Павлиської середньої школи; роль бібліотеки в системі виховної роботи В. Сухомлинського; застосування сучасною школою його педагогічних ідей щодо виховного потенціалу книжки.

У дисертаційному дослідженні розглянуто основні напрями виховання школярів у Павлиській середній школі: моральне, патріотичне, розумове, естетичне, трудове, що здійснювалося різними засобами, і насамперед, за допомогою книжки. Її директор так побудував навчально-виховний процес, що його головною засадою стала книжка в усій різноманітності педагогічних форм, засобів і методів її використання в урочній, позаурочній та позашкільній діяльності. Він тлумачив книжку як засіб уведення дитини в систему людських знань, вироблених у процесі розвитку національної і загальнолюдської культури, вищих її досягнень.

З'ясовано, що Василь Олександрович особливу увагу приділяв вихованню молодших школярів засобом книжки. Він вважав, що максимальне використання всіх її можливостей у початковій школі відіграватиме провідну роль у середніх і старших класах та в усьому подальшому житті особистості, сприятиме розвитку її мовлення, розуму, почуттів, світогляду.

У другому розділі - “Реалізація В. Сухомлинським ідей щодо виховання молодших школярів за допомогою книжки” - висвітлено специфіку підготовки молодших школярів Павлиської середньої школи до читання; розкрито роль бібліотеки у використанні ними книжки; а також форми роботи з книжкою у початкових класах.

Розглядаючи читання як складний вид діяльності, педагог виділяв у ньому основні компоненти: сприймання та розуміння прочитаного, вироблення навичок усвідомленого читання. Читання, під час якого дитина мислить, - один із провідних системоутворювальних чинників педагогічної системи В. Сухомлинського.

У розділі визначено й охарактеризовано основні етапи навчання читання молодших школярів: емоційно-естетична підготовка до читання; літературна творчість школярів; формування основ уміння читати; удосконалення техніки читання; вироблення навички усвідомленого читання; розвиток усталеного інтересу до читання.

З'ясовано, що Василь Олександрович наголошував на важливості емоційно-естетичної підготовки молодших школярів до читання, що є процесом активної розумової праці, передбачає живе, безпосереднє сприймання образів, явищ, предметів навколишнього світу, пробуджує дитячу думку, зумовлює мовленнєву активність.

Обов'язковим підготовчим етапом у набутті основ уміння читати В. Сухомлинський вважав гру та малювання, коли перед дітьми не ставилося обов'язкове завдання вивчити літери, навчитися читати.

Проблема читання в початковій школі була предметом обговорення на педагогічних радах, психологічних семінарах, методичних об'єднаннях учителів. З-поміж доповідей директора ми виділили такі: “Роль читання в розумовому вихованні й духовному житті учнів”; “Психологічні основи швидкого читання”; “Як навчити читати вірші й прозу напам'ять”; “Про позакласне читання учнів”. Уже самі теми доповідей свідчать про те, що В. Сухомлинський і педагогічний колектив Павлиської середньої школи, навчаючи школярів читати, прищеплювали їм любов до книжки, вводили її у духовний світ дітей як джерело знань, як засіб розвитку мислення, почуттів, морального, естетичного виховання.

На основі аналізу творчої спадщини В. Сухомлинського можна стверджувати, що він розробив методичну систему роботи з книжкою в початковій школі і втілив її у навчально-виховний процес Павлиської середньої школи. У його концепції роботи з книжкою можна виділити такі структурні складові: використання наочності; різні види читання; організаційні форми роботи; добір книжок для читання.

У процесі дослідження з'ясовано, що наочність, яка, безперечно, має важливе значення в навчальному процесі початкової школи, у Павлиській середній школі відігравала особливу роль у роботі з книжкою. Ефективним способом використання наочності з метою формування потреби в книжці було оформлення виставок, куточків думки, Кімнати казки, виготовлення стендів, плакатів.

У початкових класах Павлиської середньої школи використовувались різні види читання: читання художніх творів вголос, виразне читання, колективні читання (класні читання); читання творів з продовженням; вечори та ранки виразного читання; домашнє читання дітей для батьків; мовчазне читання (позакласне читання). Урізноманітнення видів читання сприяло виробленню потреби в постійному спілкуванні дитини з книжкою.

Запропоновані педагогом критерії відбору книжок для читання (ідея твору повинна бути зрозумілою дитині, пробуджувати в неї радість співпереживання, втілюватись у яскравих художніх образах; ознайомлювати учня з різноманітними питаннями культури; розвивати уяву, розум; виховувати інтерес до історії людства) були результатом багаторічних спостережень, глибокого вивчення дитячих інтересів, їхніх запитів, врахування інтелектуальних, психічних та естетичних можливостей дітей молодшого шкільного віку. У Павлиській середній школі рекомендаційний перелік творів для читання був розроблений для кожного класу. Аналіз списків книжок для читання учнів початкової школи свідчить, що В. Сухомлинський орієнтував дітей на кращі зразки класичних творів (як вітчизняних, так і світових), що сприяють розвитку уяви, вихованню високоморальних почуттів.

Встановлено, що Василь Олександрович особливо великого значення надавав казці як засобу виховання особистості в молодшому шкільному віці. Він був переконаний, що читання, розповідь, інсценізація, створення казки - могутній засіб виховання розуму і добрих людських почуттів. Казкова алегорія, краса рідного слова, на думку педагога, зворушують дитину, пробуджують почуття власної гідності, посилюють враження, утверджують моральні поняття.

Педагог сам писав казки, використовував їх у навчально-виховному процесі школи. Створюючи казки, він часто вдавався до книжкової теми. Про це свідчать назви текстів: “Батьківський буквар”, “Дві сторінки книги”, “Книга й цукерки”, “Спляча книга”, “Суперечка двох книг”, “Як Дівчинка образила Букваря” та ін. Автор у доступній формі ознайомлював дітей з елементами книжки, давав їм уявлення про призначення книжки в житті людини, сприяв усвідомленню дітьми книжки як культурного і духовного явища, розвивав інтерес до книжки. Казки В. Сухомлинського активно використовуються в змісті сучасних підручників для початкової школи.

Визначено, що в педагогічній діяльності В. Сухомлинського важливе місце відводилось організації свят як формі популяризації книжки. Аналізуючи організаційну структуру та методику проведення позакласної роботи в школі, можна виділити групу свят, які сприяли розвитку інтересу та вихованню дбайливого ставлення до книжки, як-от: Свято книги, Свято першої книги, проводи Букваря, Свято рідного слова, на яких учнів обов'язково нагороджували призами - книжками. Книжка в подарунок - один з ефективних способів заохочення до читання, впроваджений у школі В. Сухомлинського. Він не тільки спонукав до створення власної бібліотеки, а й виховував у школярів ціннісне ставлення до книжки.

Характерною особливістю використання В. Сухомлинським книжки у навчально-виховному процесі молодших школярів є включення до нього навколишнього середовища (школи, сім'ї, бібліотек, місцевої громади), як засобу їхнього виховання.

З'ясовано, що велика роль у процесі використання книжки в навчально-виховному процесі початкової школи належала шкільній бібліотеці Павлиської середньої школи. Про постійну увагу директора школи та всього педагогічного колективу до функціонування шкільної бібліотеки свідчать плани роботи школи, бібліотеки, аналізи уроків, відвіданих директором. Діяльність бібліотеки була предметом обговорення на педагогічних радах, психологічних семінарах, методичних об'єднаннях учителів. Узагальнений досвід роботи шкільної бібліотеки свідчить, що вона була центром духовного становлення особистості, духовної культури школярів. Її бібліотечно-бібліографічна діяльність підпорядковувалась навчально-виховному процесу школи. Для прикладу можна назвати організацію колекції перших видань книжок під назвою “Вічна бібліотека”. Метою цієї колекції було виховання в дітей шанобливого і бережливого ставлення до книжки як до найважливішої і неминущої духовної цінності.

У розділі розкрито особливості функціонування в Павлиші різних типів бібліотек - шкільної, сімейної, індивідуальної, як в учителів, так і в учнів. Такі види бібліотек сприяли виробленню в школярів стійкої потреби в книжці.

В. Сухомлинський особливо високо цінував особисті бібліотеки, вважаючи, що їх створення й поповнення потребують ерудиції, знань і культури. На основі аналізу особистої бібліотеки В. Сухомлинського виокремлено два основних підходи до формування її фонду: забезпечення загального інтелектуального розвитку особистості (фонд світової культури), сприяння розширенню світогляду з певних галузей знань (науково-популярна література).

У третьому розділі - “Творче використання ідей В. Сухомлинського щодо роботи з книжкою в практиці сучасних навчальних закладів” - висвітлено роботу з книжкою, яка продовжується в закладах, названих ім'ям В. Сухомлинського; розроблено рекомендації щодо роботи з книжкою в сучасній початковій школі як творчий розвиток ідей педагога.

Оскільки педагогічна спадщина В. Сухомлинського в цілому і його науково-практичний досвід виховної роботи з книжкою в початковій школі є актуальними для розвитку сучасної педагогічної практики, у розділі висвітлюється впровадження його ідей у сучасній Павлиській середній школі ім. В. О. Сухомлинського Кіровоградської області та в Українському колежі ім. В. О. Сухомлинського (м. Київ). Встановлено, що ці заклади цілеспрямовано працюють над розвитком ідей ученого щодо ролі і значення книжки в початковій школі.

Продовжуючи традиції, започатковані В. Сухомлинським, учителі Павлиської середньої школи дбають про утвердження культу книжки, проводять Свята книги, казки, на яких учні інсценізують прочитані твори, організовують ігри, вікторини, конкурси малюнків-ілюстрацій до улюблених книжок, насамперед казок, створених В. Сухомлинським. У школі збереглася традиція нагороджувати учнів книжками за успіхи в навчанні, за участь в олімпіадах, літературних конкурсах і спортивних змаганнях.

Особливу роль у вихованні книжкою продовжує відігравати шкільна бібліотека як культурно-освітній центр. Тут проводиться системна робота з молодшими школярами: їх ознайомлюють з бібліотекою; організовують посвяту в читачі; записуючи до бібліотеки, виявляють читацькі інтереси, щоб задовольняти запити школярів. Розвитку інтересу до читання сприяє робочий “екран читання” дитини (на бібліотечних формулярах - особливі помітки: швидкість читання учня, особливості мовлення, інтереси). Водночас він допомагає бібліотекареві у виборі потрібної книжки, оскільки при цьому враховуються загальний розвиток, характер, нахили, інтереси школяра.

Виявлено, що колектив Українського колежу ім. В. О. Сухомлинського, творчо використовуючи спадщину педагога, враховуючи потреби сучасного суспільства, соціальні умови сьогодення, створив власну ефективну систему виховання молодших школярів, у якій чільне місце посідає книжка. Педагогічний колектив навчального закладу виконує ряд цільових творчих програм, серед яких - “Я і чарівний світ книги”, “Я і казка”. До виконання програм залучаються музей і бібліотека колежу. Тут проводяться різноманітні заходи, зокрема, присвячені дню народження В. Сухомлинського, у яких беруть участь молодші школярі. Діти вивчають літературну творчість Василя Олександровича, читають його казки, знаходять чарівні й магічні слова, запам'ятовують їх, ілюструють або інсценізують твори за вибором.

У розділі подається авторська система виховної роботи з книжкою, яка ґрунтується на ідеях В. Сухомлинського, сучасних соціокультурних засадах освітнього середовища і вікових особливостях молодших школярів. Вона охоплює традиційні та інноваційні методи роботи з книжкою, що застосовуються в початковій школі, яка тісно співпрацює зі шкільною бібліотекою. Визначено найефективніші форми виховної роботи з книжкою: організація заходів (“Зустріч з книжкою”, “Знайомство з книжкою”, “Орієнтування у книжках”, Тиждень книжки, Свято книжки, літературні ранки, акція “Подаруй бібліотеці книжку”, конкурси, ігри), класне читання, позакласне читання, бібліотечне читання, сімейне читання, колективні бесіди про книжку, створення проблемних ситуацій, творчі роботи школярів, прийоми усного малювання, ведення читацького щоденника і захист читацьких інтересів, інтерактивні методики, робота в малих групах “Один проти одного”, “Один-удвох-усі разом”, “Чудо-дерево” та ін.

Аналіз упроваджених ідей В. Сухомлинського в сучасних закладах освіти, названих його ім'ям, та їх досвід застосування власних методик свідчать про розвиток педагогічного досвіду Василя Олександровича в процесі модернізації освіти в Україні. Вважаємо, що його методика роботи з книжкою в початковій школі є перспективним соціально-педагогічним явищем, в якому органічно поєднуються теоретико-методичні ідеї та шкільна практика.

ВИСНОВКИ

Цілісний історико-педагогічний аналіз теоретичної і практичної діяльності В. Сухомлинського з проблеми прилучення молодших школярів до книжки в навчально-виховному процесі початкової школи на основі опублікованих та архівних джерел дає підстави для таких висновків:

1. Узагальнивши ідеї класичної (Я. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський, Л. Толстой та ін.) і вітчизняної педагогіки (Х. Алчевська, Б. Грінченко, Т. Лубенець, А. Макаренко, С. Русова, І. Франко, С. Черкасенко та ін.), методистів (Є. Адамович, О. Бєрєстнєва, О. Мазуркевич, Е. Марієнгоф, М. Рибнікова, Н. Свєтловська та ін.), громадських діячів (Л. Дубровіна, Н. Крупська та ін.) ХІХ-ХХ ст., можна стверджувати, що книжка вважалася не тільки важливим засобом активізації пізнавальної діяльності дитини, а й джерелом її духовного розвитку. Педагогічна і суспільна думка надавала великого значення впровадженню книжки у виховний процес, висловлювалися різні думки щодо виховання дитини за допомогою книжки, застосовувалися різні підходи до цієї проблеми, але в цілому книжка розглядалась і як розважальна, і як навчальна, і великою мірою як джерело моральних ідей. При цьому значна увага приділялась таким аспектам проблеми, як видання високохудожніх творів для дітей; жанри дитячих книжок (художні, пізнавальні, навчальні), з-поміж яких особливо виділялася казка; зміст, виразність образів дитячих творів; мова дитячих книжок; рекомендації щодо виховання активного учня-читача (робота з книжкою в позаурочний час, методика проведення уроків позакласного читання, визначення вимог до знань, умінь і навичок учнів); керівництво дитячим читанням; самостійне читання; створення бібліографій літератури для дітей тощо.

2. Аналіз досліджень спадщини В. Сухомлинського свідчить, що науковці намагалися розкрити окремі ідеї педагога щодо роботи з книжкою, а саме: підхід Василя Олександровича до відбору книжок для читання як до серйозної передумови формування духовних інтересів учнів; організація самостійної роботи з книжкою; керівництво дитячим читанням; розвиток педагогом ідей про роль книжки в емоційному, естетичному, громадянському вихованні та формуванні соціально активної особистості. Особливу увагу дослідники приділяли висвітленню ролі казки в педагогічній системі В. Сухомлинського; їй відводилось провідне місце в творчості педагога та в практиці Павлиської середньої школи.

Історіографічний пошук показав, що обрана проблема порушувалась і в статтях журналістів, письменників, які акцентували увагу на створенні для учнів початкових класів Павлиської середньої школи Кімнати казки, бібліотечки школяра, на використанні особистої бібліотеки В. Сухомлинського, на традиції дарувати дітям книжки в сім'ї та школі.

Водночас з'ясовано, що такі питання, як розвиток у дітей інтересу до книжки у процесі підготовки до читання, роль бібліотеки в системі виховної роботи школи, застосування в сучасній школі педагогічних ідей Василя Олександровича щодо використання виховного потенціалу книжки, висвітлювались у працях учених і публіцистів лише побіжно.

3. Доведено, що В. Сухомлинський вважав книжку важливим засобом цілісного, гармонійного виховання і всебічного розвитку особистості. З'ясовано, що в Павлиській середній школі виховання за допомогою книжки було одним із головних структурних елементів цілеспрямованого педагогічного процесу. Особливо велика роль належала книжці у вихованні учнів молодшого шкільного віку, оскільки в цей період відбуваються активне формування характеру, розвиток мислення, мовлення, виробляється органічна потреба в читанні. Книжку педагог розглядав різнобічно, пов'язував її з широким колом виховання та навчання, самоосвіти та самопізнання підростаючої особистості. На думку Василя Олександровича, книжка вводила дитину в систему людських знань, сприяла формуванню уявлень про головні етапи життя людства. Педагог розробив цілісну систему використання книжки як засобу розумового розвитку, морального, патріотичного, громадянського, естетичного та трудового виховання молодших школярів. Розвиток в учнів інтересу до книжки, вироблення постійної потреби в читанні Василь Олександрович пов'язував із створенням “фону для багатого інтелектуального життя” класного і шкільного колективу, фону, на якому відбувається саме навчання.

Висвітлено погляди В. Сухомлинського на роль бібліотеки у використанні книжки в процесі виховання молодших школярів; охарактеризовано роль бібліотеки Павлиської середньої школи, яка, виконуючи специфічні функції (бібліотечно-бібліографічні), враховувала потреби початкової школи в своїй діяльності, а саме: проводила бібліотечні уроки, читання вголос, групові бесіди, літературні ранки, ігри, організовувала гуртки юних книголюбів тощо. З'ясовано, що з ініціативи директора школи в Павлиші започатковувались і розвивалися різні види бібліотек - шкільна, сімейна, індивідуальна вчительська та учнівська, що стали осередками духовного життя не тільки в школі, а й у селі, оскільки задовольняли зрослі інтереси й потреби дітей та їхніх батьків у книжці й читанні. Виявлено, що прикладом комплектування індивідуальних бібліотек учителів слугувала особиста бібліотека В. Сухомлинського.

4. У процесі вивчення праць В. Сухомлинського, архівних документів визначено та охарактеризовано особливості підготовки молодших школярів до читання як процесу прилучення дітей до книжки. Виділено основні етапи процесу навчання читання в молодшому шкільному віці: емоційно-естетична підготовка до читання; літературна творчість дітей; вироблення основ уміння читати; удосконалення техніки читання; формування навичок усвідомленого читання; розвиток усталеного інтересу до читання.

Підготовка до роботи з книжкою пов'язується з процесом активної розумової праці: це “подорожі до джерел думки і слова”; дитячі свята; уроки мислення серед природи; живе, безпосереднє сприймання образів, явищ, предметів навколишнього світу, що є засобом розвитку мислення й мовлення молодших школярів, становлення їхнього духовного світу.

Навчаючи учнів володіти словом, педагог виховував творчого читача. Залучення молодших школярів до літературної діяльності (самостійне створення казкових образів) розкривало перед вихованцями Павлиської середньої школи горизонти людських можливостей, викликало в них позитивний емоційний потяг до всього нового, пробуджувало уяву, бажання не тільки складати казки й оповідання, а й читати для цього різні книжки.

До складових етапу набуття основ уміння читати В. Сухомлинський відносив гру, спостереження, малювання, слухання музики. Встановлено, що удосконалення техніки читання учнів і вчителів, вироблення напівавтоматичного вміння читати Василь Олександрович пов'язував з навчанням усвідомленого читання, що було одним із головних системоутворювальних чинників у роботі з книжкою. Процес усвідомленого читання передбачав: розуміння значень усіх слів, речень у тексті; усвідомлення зв'язку між окремими реченнями (часового, просторового, причинного), взаємозв'язку між його логічними частинами; засвоєння головної думки, тематичного змісту прочитаного тексту.

Виявлено, що принципово важливого значення учений надавав такому етапу навчання дітей читати, як формування усталеного інтересу до читання. Він стверджував, що наявність у школяра інтересу до читання, до книжки як джерела знань дасть можливість удосконалити навичку читання, усвідомлено сприймати прочитане, орієнтуватися в художній, науково-пізнавальній та довідковій літературі, дитячій періодиці.

5. З'ясовано, що робота з книжкою у початкових класах Павлиської середньої школи передбачала використання таких форм, як наочність; різні види читання; тематичний добір книжок для читання; різноманітні види позакласної роботи. Встановлено, що наочність як одна з форм популяризації книжки у Павлиській середній школі безпосередньо пов'язувалася з процесом сприймання дитиною візуальної інформації і переважала в роботі з молодшими школярами. Естетично оформлені стенди, плакати, книжкові виставки, списки рекомендованої літератури, спеціально обладнані в початковій школі куточки думки, Кімната казки - усе це давало дитині можливість якнайчастіше зустрічатися з книжкою, спонукало до потреби в її постійному використанні.

Виокремлено ті види читання, які, на думку В. Сухомлинського, вважались ефективним засобом розвитку інтересу до книжки, а саме: класне читання (читання художніх творів вголос, виразне читання, колективне читання, читання творів з продовженням) та позакласне читання (самостійне читання, вечори та ранки виразного читання, домашнє читання дітей для батьків).

Аналіз позакласної роботи в Павлиській середній школі дав змогу виявити виховні заходи, що сприяли популяризації книжки, вихованню бережливого ставлення до неї, як-от: Свята книжки, рідного слова, першої книжки; використання книжки як подарунка під час проведення свят. З'ясовано, що новаторство В. Сухомлинського полягало в системному прилученні молодших школярів до книжки, а також у доборі літератури для читання, де значна увага приділялась народній та літературній казці, творам античної класики, що не входили до рекомендованих списків 60-х років минулого століття; у залученні навколишнього середовища (школи, сім'ї, бібліотек, місцевої громади) до процесу виховання молодших школярів.

6. Узагальнено досвід використання творчого доробку В. Сухомлинського з досліджуваного питання та розроблено рекомендації щодо роботи з книжкою в умовах сучасної початкової школи і шкільної бібліотеки. Досліджено, що й нині педагогічний колектив Павлиської середньої школи ім. В. О. Сухомлинського утверджує культ книжки, продовжує наслідувати традиції започатковані педагогом. Розкрито роль сучасної шкільної бібліотеки в утвердженні культу книжки серед молодших школярів, робота з якими проводиться в таких напрямах: ознайомлення з бібліотекою, посвята в читачі, запис до бібліотеки, виявлення читацьких інтересів, проведення масових заходів (бібліотечні уроки, уроки спілкування). У школі організовано кімнату-музей “Літературна Кіровоградщина”, де школярами зібрано багато книжок з автографами українських письменників, матеріали про письменників-земляків Кіровоградщини.

Проаналізовано впровадження ідей Василя Сухомлинського у практику роботи Українського колежу ім. В. О. Сухомлинського, колектив якого працює над виконанням цільових творчих програм, окремі з яких присвячені вихованню в молодших школярів любові до книжки. Велику роль у виховному процесі відіграють музей В. О. Сухомлинського та бібліотека колежу, де проводяться: Свято книжки, Свято казки, літературні ігри, конкурси, читацькі конференції, зустрічі з письменниками, обговорюються прочитані книжки.

У результаті дослідження проблеми розроблено авторську систему виховної роботи з книжкою в сучасній початковій школі, яка співпрацює зі шкільною бібліотекою, де поєднуються традиційні та інноваційні методи роботи з книжкою. Особливості запропонованої роботи з книжкою: системність, варіативність форм і методів, творчість учителя, бібліотекаря, самостійність учнів у виборі книжок, опора на літературні тексти й казки В. Сухомлинського, які відіграють роль навчальних, дидактичних та виховних матеріалів у процесі розвитку в молодших школярів інтересу до книжки, читання.

Вважаємо, що актуалізація процесу використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського, стосовно використання книжки як засобу виховання в початковій школі, сприятиме розвитку сучасної педагогічної науки і практики, зокрема системи виховання особистості школяра. Запропонована й апробована В. Сухомлинським система роботи з книжкою є ефективним засобом виховання особистості молодшого школяра, активного читача, який володіє навичками усвідомленого читання, підготовлений до самостійного використання книжки в подальшому навчанні.

...