Формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 629.7.07.072:658.3

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПІЛОТІВ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Задкова Олена Володимирівна

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній льотній академії України Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Кіровоград.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент СМИРНОВА ІРИНА ЛЕОНІДІВНА Державна льотна академія України, доцент кафедри авіаційного обладнання, м. Кіровоград.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор ЛУЗАН ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри педагогіки, м. Київ.

кандидат педагогічних наук, доцент ЛУППО ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНІЙОВИЧ, Національний авіаційний університет, доцент кафедри аеронавігаційних систем, м. Київ.

Захист відбудеться 18 жовтня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.15 у Національному авіаційному університеті України за адресою: 03680, м. Київ, пр. Космонавта Комарова 1, к. 1.215.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного авіаційного університету (03680, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1).

Автореферат розіслано 17 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Ладогубець

Анотації

Задкова О.В. Формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2011.

Дослідження присвячене проблемі професійної підготовки льотного складу у вищих навчальних закладах. Проаналізовані сутність і стан досліджуваної проблеми в педагогічній та психологічній теоріях, галузі безпеки польотів та практиці вищої школи. Уточнено зміст поняття "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" та "проблемне навчання курсантів-пілотів" у контексті професійної підготовки майбутніх пілотів; обґрунтовано необхідність формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності. Розроблено структурні компоненти моделі організації навчального процесу спеціальних теоретичних дисциплін в контексті формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність цієї моделі, яка окреслює взаємозв'язки етапів, компонентів підготовки, принципів, форм, методів навчання. Результати експериментальної роботи доводять ефективність запропонованої автором моделі, що дозволяє підвищити рівень професійної надійності майбутніх пілотів. льотний пілот психологічний

Ключові слова: вищий льотний навчальний заклад, професійна надійність льотного складу, безпека польотів, готовність майбутніх пілотів, проблемні ситуації, професійна діяльність, модель організації навчального процесу.

Zadkova O.V. The formation of readiness of future pilots to the decision of problem situations in their professional activity. - Manuscript.

The dissertation for the receipt of a scientific degree of candidate of pedagogical sciences on specialty 13.00.04 - theory and methods of professional education. - National Aviation University. - Kyiv, 2011.

The research is dedicated to the problem of professional preparation of flying structure in higher educational establishments. Essence and state of the investigated problem is analysed in pedagogical and psychological theories, also in sphere of safety of flights and practice of higher school. Content of concepts "readiness" and "problem studies" is specified in the context of professional preparation of future pilots; the necessity of forming of readiness of future pilots to the solving of problem situations in their professional activity is grounded. The structural components of model of organization of educational process of the special theoretical disciplines under forming of integration knowledge of future pilots in the context of forming of readiness of future pilots to the solving of problem situations in their professional activity are developed. Efficiency of this didactics model, which outlines interconnections of the stages, components of preparation, principles, forms, methods of studies is theoretically grounded and experimentally tested. Results of experimental work shows the efficiency of the model offered by an author, that allows to promote the level of professional reliability of future pilots.

Key words: higher flying educational establishment, professional reliability of flying structure, safety of flights, readiness of future pilots, problem situations, professional activity, model of organization of educational process.

Задкова Е.В. Формирование готовности будущих пилотов к решению проблемных ситуаций в профессиональной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Национальный авиационный университет, Киев, 2011.

Исследование посвящено проблемам безопасности полетов и профессиональной подготовки будущих пилотов в высших авиационных учебных заведениях. Проанализированы сущность и состояние исследуемой проблемы в педагогической теории и практике высшей школы, теории и практике подготовки летного состава гражданской авиации. Выявлено противоречие между возрастающими требованиями, предъявляемыми к профессиональной подготовке пилотов в контексте их готовности к решению проблемных ситуаций в профессиональной деятельности, и недостаточной разработкой теоретических и практических аспектов модели ее формирования. Определены психолого-педагогические условия, влияющие на эффективность формирования готовности будущих пилотов к решению проблемных ситуаций в профессиональной деятельности, а также основные критерии, уровни и показатели сформированности такой готовности. Разработан комплекс организационно-методического обеспечения дисциплины "Летная эксплуатация воздушных судов". Уточнена сущность понятий "готовность будущих пилотов к решению проблемных ситуаций" и "проблемное обучение курсантов-пилотов" в контексте профессиональной подготовки будущих пилотов.

Теоретически обоснована и экспериментально проверена эффективность предложенной модели формирования готовности будущих пилотов к решению проблемных ситуаций в профессиональной деятельности при изучении спецдисциплин, описывающая взаимосвязи этапов подготовки, принципов, форм, методов обучения.

Особенности профессиональной деятельности пилота обусловили доминирующее применение проблемных методов обучения на основе моделирования особых ситуаций полета. В целом эффективность модели обеспечивается комплексным применением традиционных и специальных методов, приемов и форм обучения пилотов в процессе теоретической подготовки. При этом, важное значение уделяется проблемно-поисковым методам, базирующимся на постановке проблемы и ее решении, а также решении ситуационных заданий и моделировании полетных ситуаций проблемного характера на компьютерных тренажерах.

Ключевые слова: высшее летное учебное заведение, профессиональная надежность летного состава, безопасность полетов, готовность будущих пилотов, проблемные ситуации, профессиональная деятельность, модель организации учебного процесса.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В авіації людський чинник визначає ефективність та надійність людино-машинних систем і всіх ланок інфраструктури професійної праці. У свою чергу, успішність забезпечення професійної надійності людського чинника багато в чому залежить від якості функціонування системи підготовки авіаційних фахівців.

Виходячи з даних аналізу стану аварійності в цивільній авіації, існуючий рівень професійної підготовки льотного складу не повною мірою відповідає сучасним вимогам експлуатації повітряних суден, що не може не позначатись на стані безпеки польотів. Причиною аварій, катастроф і серйозних інцидентів на авіатранспорті в 78% є помилкові дії людини-оператора в системі "людина - машина - навколишнє середовище". У зв'язку з цим виникає питання про професійну надійність льотного складу в екстремальних ситуаціях і про формування готовності льотного складу до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності як її складової.

Відповідно до науково-обґрунтованої структури й змісту моделей операторів особливо складних систем керування (Р.Н. Макаров, Л.В. Герасименко) сучасний льотчик повинен володіти: функціональною та психологічною готовністю до професійної діяльності, розвинутими евристичними компонентами діяльності, оперативною пам'яттю й мисленням, здатністю вирішувати проблемні задачі, аналізувати та правильно оцінювати обстановку в стресогенних умовах діяльності, грамотно приймати й надійно реалізовувати рішення в особливих та критичних ситуаціях тощо. Тому професійна підготовка курсантів-пілотів повинна бути орієнтованою на формування готовності льотного складу до вирішення проблемних ситуацій, що виникають в екстремальних умовах польоту.

Численні дослідження діяльності льотчика в аварійних ситуаціях дозволили вирішити ряд найважливіших теоретичних і прикладних питань.

У другій половині XX століття були проведені дослідження, що стосуються професійного відбору льотчиків (К.К. Платонов, Є.А. Мілерян); формування професійної придатності (В.Л. Марищук, Р.М. Макаров та ін.); педагогічних основ професійної підготовки пілотів цивільної авіації (Р.М. Макаров, П.В. Картамишев, О.К. Тарасов); професійної діяльності пілотів і психічних особливостей їхньої льотної діяльності (Н.Д. Завалова, Б.Ф. Ломов, В.Л. Марищук, К.К. Платонов, В.О. Пономаренко та ін.). Необхідно виділити тих учених, що займалися питаннями професійного мислення пілотів: В.Л. Марищук, Р.М. Макаров, Л.В. Герасименко, Ю.М. Руденко; розкривали необхідність розвитку оперативного мислення льотчиків: В.О. Пономаренко, Р.М. Макаров, Л.В. Герасименко.

Аналіз професійно-кваліфікаційних характеристик, програм і курсів навчально-льотної підготовки показує, що сучасні авіаційні заклади в цілому виконують свої функції з підготовки пілотів, але ж система професійної підготовки побудована на основі багатого досвіду льотної та льотно-методичної роботи її розробників, тому хоча й сприяє отриманню позитивних результатів навчання, однак не має достатнього наукового обґрунтування та виявляється не оптимальною, про що свідчать дані з безпеки польотів.

Так, недостатньо розробленими є аспекти цілеспрямованого формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, які сприяли б їхньому надійному функціонуванню під час виконання професійної діяльності; побудова процесу зазначеного формування неможлива без конкретизації поняття "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" і етапів її формування, обґрунтування та впровадження в процес спеціальної теоретичної підготовки курсантів-пілотів оптимізованої моделі навчання спеціальним дисциплінам, як базису готовності до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності, що до теперішнього часу не було об'єктом комплексного педагогічного дослідження. На сьогоднішній день не в повному обсязі узгоджені мета й зміст спецдисциплін, які впливають на підготовку майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, що є важливим аспектом у формуванні професійної надійності під час теоретичної підготовки курсантів.

Суперечності між сучасними вимогами, що стосуються формування готовності до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності у курсантів-пілотів з метою забезпечення їхньої професійної надійності і підвищенням рівня безпеки польотів, з одного боку, та відсутність науково-обґрунтованих психолого-педагогічних умов такої підготовки, з іншого боку, і визначили вибір теми дослідження: "Формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану роботи науково-дослідного сектора Державної льотної академії України (ДЛАУ), погодженого з Міністерством освіти і науки України як складової держбюджетної теми: "Дослідження шляхів підвищення надійності роботи екіпажів літака в особливих ситуаціях і розробка засобів підвищення безпеки польотів" - РК № 0108U000484 (від 23.01.2008 р.). Особистий внесок здобувача у виконанні цього дослідження полягає в обґрунтовуванні, розробці й апробації методики формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності в процесі вивчення спецдисциплін.

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради ДЛАУ (протокол №1 від 05 червня 2007 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 6 від 29 вересня 2009 р.).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці й експериментальній перевірці ефективності моделі формування готовності курсантів-пілотів до вирішення проблемних ситуацій, які можуть виникати в професійній діяльності під час спеціальної теоретичної підготовки, що сприятиме підвищенню рівня безпеки польотів з огляду на вплив людського чинника.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

1. Провести аналіз літературних джерел і нормативних документів з безпеки польотів, пов'язаних з людським чинником, з метою виявлення стану досліджуваної проблеми та визначення напрямів її розв'язання.

2. Уточнити сутність понять "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" і "проблемне навчання курсантів-пілотів" у контексті професійної підготовки майбутніх пілотів.

3. Визначити психолого-педагогічні умови, що впливають на ефективність формування готовності курсантів-пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності.

4. Визначити основні критерії, показники й рівні сформованості готовності курсантів-пілотів до вирішення проблемних ситуацій, які виникають в професійній діяльності.

5. Розробити комплекс організаційно-методичного забезпечення дисципліни "Льотна експлуатація повітряних суден", який дозволяє реалізувати запропоновану модель.

6. Удосконалити й обґрунтувати структуру дидактичної моделі організації навчального процесу спеціальних теоретичних дисциплін при формуванні інтегративних знань майбутніх пілотів в контексті їхньої готовності до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності.

7. Експериментально перевірити технологію підготовки курсантів-пілотів у відповідності з пропонованою моделлю формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності при вивченні спецдисциплін.

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки курсантів-пілотів вищого льотного навчального закладу.

Предмет дослідження - формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності при вивченні спецдисциплін.

Для досягнення сформульованої мети й вирішення поставлених завдань було розроблено програму дослідження, в якій використовувався комплекс взаємопов'язаних методів дослідження, основу яких склали:

? теоретичні: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, навчально-методичної, спеціальної літератури з метою визначення стану досліджуваної проблеми; синтез; порівняння; узагальнення; систематизація;

? емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); анкетування льотного складу; спостереження;

? статистичні: методи математичної статистики для аналізу отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів відбита в науково-практичних результатах, які виносяться на захист, та полягає в тому, що вперше:

? визначено психолого-педагогічні умови, які впливають на ефективність формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності, а саме: забезпечення інтелектуального й творчого розвитку майбутніх пілотів на основі інтеграції сучасних технологій та методик навчання (особистісно-орієнтоване навчання, проблемне навчання, ігрове навчання), залучення курсантів до творчої навчальної діяльності в межах самостійної роботи, а також широке використання комп'ютерних програм і тренажерів у процесі професійної підготовки майбутніх пілотів;

? визначені основні критерії сформованості готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності (рівень спеціальної теоретичної підготовки; рівень виконання вправ на тренажерах; швидкість та точність вирішення ситуаційних завдань; рівень сформованості умінь та навичок з льотної експлуатації повітряних суден); показники сформованості готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності (якість знань - об'єм, глибина, системність, інтегративність; рівень сформованості навчальних умінь; творчий характер самостійної діяльності); рівні сформованості готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності (незадовільний, задовільний, продуктивний, високий).

Автором уточнено:

? сутність понять "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" і "проблемне навчання курсантів-пілотів" у контексті професійної підготовки фахівців льотного складу;

удосконалено:

? структуру дидактичної моделі організації навчального процесу спеціальних теоретичних дисциплін з метою формування інтегративних умінь майбутніх пілотів у контексті їхньої готовності до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності;

подальшого розвитку набули:

? науково-теоретичні уявлення про сутність, зміст, системоутворювальні компоненти теоретичної підготовки майбутніх пілотів; педагогічні основи організації навчально-виховного процесу майбутніх пілотів у вищих навчальних авіаційних закладах.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене його прикладним характером та полягає в тому, що результати дослідження стали основою для розробки комплексу методичного забезпечення дисципліни "Льотна експлуатація повітряних суден", що включає ситуаційні завдання, методичні рекомендації до виконання курсової роботи, методичні рекомендацій щодо організації самостійної роботи курсантів-пілотів, програму тренажерної підготовки, та науково-методичних рекомендацій педагогічному складу щодо організації навчально-виховного процесу спеціальної теоретичної підготовки майбутніх пілотів.

Запропонована модель формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності при вивченні спецдисциплін та відповідна технологія професійної підготовки може бути адаптована для формування професійної надійності льотного складу при вивченні будь-якої спецдисципліни, а також для формування професійної надійності операторів особливо складних систем в інших галузях діяльності.

Обґрунтовані результати дослідження впроваджено в практику роботи кафедри льотної експлуатації, аеродинаміки та динаміки польоту Державної льотної академії України (акт впровадження від 15.11.2010 р.), у процес підвищення кваліфікації льотного складу й навчання пілотів-аматорів спеціальним дисциплінам в Кіровоградському льотному училищі (акт впровадження від 05.11.2010 р.) та навчально-виховний процес Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (акт реалізації дисертаційних досліджень № 350/176/41/33/191 ПС від 9 червня 2011 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети та програми дослідження, а також в аналізі теоретичних матеріалів, обранні методик досліджень, аналізі отриманих даних, удосконаленні моделі організації навчального процесу спеціальних теоретичних дисциплін при формуванні інтегративних знань майбутніх пілотів, розробленої І. Л. Смирновою та впровадженої в процес викладання навчальних дисциплін на кафедрі авіаційного обладнання ДЛАУ, в контексті їхньої готовності до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності.

Основні концептуальні ідеї, теоретичні положення, висновки та рекомендації, які викладено в дисертації та опубліковано у спеціалізованих виданнях, належать авторові. Окремі результати обговорювались з науковим керівником та іншими дослідниками й фахівцями, що знайшло відбиття у спільних наукових працях. Зокрема, у праці з І. Л. Смирновою автор дослідження проаналізувала підходи щодо питання формування готовності випускників авіаційних ВНЗ до професійної діяльності. У тезах доповіді на міжнародній науково-практичній конференції, які були написані в співавторстві з А.М. Вітряком, автором репрезентовано методолого-теоретичні аспекти аналізу формування професійної надійності льотного складу.

Апробація результатів дослідження здійснювалась безпосередньо під час доповідей пошукувача. Основні положення, висновки, рекомендації та результати дослідження обговорювалися на таких науково-практичних конференціях:

? міжнародних: "Актуальні проблеми підготовки авіаційних фахівців в умовах міжнародної і європейської інтеграції" (Кіровоград, 2007); "Сучасні інформаційні технології в управлінні і професійній підготовці операторів складних систем" (Кіровоград, 2008, 2009, 2010); "Вища освіта України в контексті інтеграції в європейський освітній простір" (Київ, 2009, 2010);

? звітній науковій конференції Інституту вищої освіти АПН України - "Наука і вища освіта в Україні: міра інтеграції" (Київ, 2009);

? міжнародному науковому конгресі - "Креатівність і творчість" (Київ, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження відбиті у 12 публікаціях (2 у співавторстві), з них шість - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, п'ять - в матеріалах конференцій, одна - методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (216 найменувань, з них іноземними мовами - 8) та 12 додатків (26 стор.). Загальний обсяг роботи - 214 сторінок (основний текст викладено на 170 стор.). Робота містить 15 таблиць та 8 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методичні основи формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в процесі спеціальної теоретичної підготовки" - розглянуті основні теоретичні й методичні аспекти професійної підготовки майбутніх пілотів у вищих навчальних закладах, проведено аналіз стану аварійності в цивільній авіації та нормативних документів щодо підготовки пілотів і визначено шляхи реформування змісту професійної авіаційної освіти.

Аналіз стану аварійності в цивільній авіації дозволяє зробити висновок про те, що в основі подій, пов'язаних з небезпечним зближенням, виходом за встановлені коридори й ешелони польоту, перевищенням експлуатаційних обмежень, виникненням на борту небезпечних ситуацій (пожежа, розгерметизація), іншими словами, коли необхідно на основі інформації, що надходить, і наявних теоретичних знань провести аналіз та ухвалити єдине правильне рішення, лежить недостатньо сформована готовність льотного складу до вирішення проблемних ситуацій.

У дослідженнях Р.М. Макарова, Л.В. Герасименко, В.Л. Марищука, К.К. Платонова, І.Л. Смирнової доведено, що важливим компонентом професійної надійності пілота є його інтелектуальні здібності, що включають теоретичні знання, продуктивні навички та інтегральні уміння.

Значний внесок у вирішення проблеми оптимізації професійної підготовки льотного складу з метою підвищення рівня його надійності вносять розроблені психолого-педагогічні теорії С.І. Архангельського, Ю.К. Бабанського, Б.Ф. Ломова, М.І. Махмутова, Н.Ф. Тализіної; роботи з безпеки польотів Д.В. Гандера, В.О. Пономаренка; авіаційної педагогіки й психології О.О. Ворони, Р.М. Макарова, К.К. Платонова; інженерної психології й ергономіки Н.Д. Завалової; проблем формування психофізіологічної готовності В.Л. Маріщука та ін. Серед наукових досліджень в авіаційній галузі, що висвітлюють питання професійно-прикладної підготовки майбутніх пілотів у вищих навчальних закладах України, слід відзначити роботи І.Л. Смирнової, О.М. Реви, В.В. Півень, О.М. Керницького, Л.М. Зеленської, Н.О. Єпіхіної, Ю.А. Руденко, Ю.В. Щербини, В.А. Шульгіна, Н.А. Орленко тощо.

Особливості професійної діяльності льотного складу зумовлені тим, що професійно необхідні якості проявляються в більшості випадків в неординарних, екстремальних умовах та вимагають мобілізації евристичних і творчих здібностей льотчика для прийняття обґрунтованого та правильного рішення і безпечного завершення польоту.

Саме тому навчання в льотному вищому навчальному закладі повинно будуватися таким чином, щоби сформувати в курсантів готовність до вирішення проблемних ситуацій в майбутній професійній діяльності, що, у свою чергу, припускає необхідність розвитку логічного мислення у курсантів-пілотів; тренування інтелектуальних функцій і механізмів перетворення невизначених сигналів у визначені для ухвалення єдиного правильного рішення в різних умовах навчальної діяльності; моделювання аварійних ситуацій не тільки в процесі тренажерної підготовки, що уже впроваджено в практику підготовки льотного складу, але й на етапі теоретичної підготовки.

Проте практика підготовки льотного складу та результати спеціальних наукових досліджень, проведених останніми роками, розширили уявлення про значення й зміст теоретичної підготовки майбутніх пілотів і дозволили з'ясувати, що в процесі цієї підготовки успішно формується великий комплекс психофізіологічних та особистісних якостей, яких потребує пілот у своїй професійній діяльності. У ході дослідження встановлено, що важливою складовою надійності пілота є готовність до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності, яка формується на трьох рівнях - знань, умінь та навичок у процесі як теоретичної, так і практичної (тренажерної та льотної) підготовки. Саме тому, на наш погляд, шляхи вирішення проблеми оптимізації теоретичної підготовки льотного складу слід шукати в системі накопичених теоретичних знань в області педагогічної науки, авіаційної педагогіки й психології, психології праці, соціології, інженерної психології й ергономіки, що базуються на сучасних методологічних позиціях системного підходу, а також в методологічних основах теорій: функціональних систем, професійної надійності операторів особливо складних систем управління, прогнозування з математичними методами його опису, навчання та поетапного формування розумових дій.

У другому розділі - "Дидактичні основи формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій як складової професійної підготовки" - на основі аналізу особливостей діяльності льотного складу теоретично обґрунтовано необхідність формування готовності до вирішення проблемних ситуацій у майбутніх пілотів.

Визначено сутність понять "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" і "проблемне навчання курсантів-пілотів" в контексті професійної підготовки фахівців льотного складу.

Так, під поняттям "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" як категорії діяльності й складової професійної надійності пілота ми розуміємо цілісний прояв усіх сторін особистості (досвіду - знань, умінь і навичок; соціально-обумовлених особливостей - мотивації та спрямованості; індивідуальних психічних процесів - увага, пам'ять, мислення), що є результатом професійної льотної підготовки, які сприятимуть безпечному виконанню пілотом професійної діяльності, а під "проблемним навчанням курсантів-пілотів" - систему науково обґрунтованих методів і засобів, що припускає створення під керівництвом викладача таких проблемних ситуацій та активної самостійної діяльності курсантів, спрямованої на їхнє вирішення, метою яких є, у першу чергу, інтелектуальний і творчий розвиток майбутніх пілотів, а також оволодіння ними знаннями, уміннями і навичками, які, у свою чергу, сприятимуть формуванню готовності до вирішення проблемних ситуацій в професійній льотній діяльності.

Виділені основні закономірності формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності дозволили нам удосконалити структуру дидактичної моделі організації навчального процесу спеціальних теоретичних дисциплін з метою формування інтегративних умінь майбутніх пілотів, запропоновану І. Л. Смирновою, та розробити структурні компоненти моделі формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності при вивченні спецдисциплін в галузі знань 0701 "Транспорт і транспортна інфраструктура" напряму підготовки 6.070102 "Аеронавігація".

Схематично зазначена модель представлена на рис.1 (подвійною лінією визначені елементи моделі удосконалені нами).

Результатом, тобто метою функціонування моделі навчального процесу є отримання курсантами нових якісних властивостей, що виражаються в готовності продукувати нові уміння для вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності льотного складу, які становлять основу підвищення рівня безпеки польотів з огляду на людський чинник.

Для досягнення поставленої мети нами були сформульовані наступні завдання теоретичної підготовки курсантів-пілотів:

? формування професійних знань та навичок з експлуатації повітряних суден як у звичайних, так і в особливих ситуаціях польоту;

? формування здатності працювати в переобтяженому інформаційному полі в умовах дефіциту часу й ліміту інформації;

? формування навичок аналізу та прогнозування обстановки, що складається, з метою побудови образно-концептуальної моделі польоту;

? формування професійних умінь на тлі пошукової активності; у складних ситуаціях визначати проблему, формувати гіпотези для ухвалення й реалізації правильного рішення.

Представлені в зазначеній моделі принципи навчання розподілені на два блоки: загальнодидактичні (системність, науковість, свідомість та активність, індивідуальний підхід, міцність знань, навичок і умінь, предметна діяльність, розвиваюче навчання, проблемність) та специфічні процесуальні принципи (суворої регламентації і часової лімітації освоюваних дій, додаткового психофізіологічного навантаження на тлі основної діяльності, ритмічного зростання психофізіологічного навантаження, комплексного формування професійних якостей та механізмів адаптації).

Рис. 1. Структура моделі формування готовності курсантів-пілотів до вирішення проблемних ситуацій в майбутній професійній діяльності

	І етап - формування у курсантів загальнотехнічних знань в області аеродинаміки й динаміки польоту, а також льотної експлуатації повітряних суден.
	ІІ етап - професійна підготовка курсанта як члена екіпажу, формування навичок та умінь роботи у складі екіпажу.
	ІІІ етап - удосконалення особових якостей курсантів, які необхідні для дотримання встановленого розподілу обов'язків між членами екіпажу.
	ІV етап - професійна підготовка курсанта як оператора особливо складних систем управління, формування навичок в оцінці стану повітряного судна й бортового устаткування (тренажерна підготовка).
	V етап - формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності.

Основні етапи професійної підготовки майбутніх пілотів, передбачені моделлю, реалізуються послідовно на І - IV курсах та дозволяють розвивати професійно важливі навички й уміння, а також особисті якості курсантів.

Практичний компонент готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності послідовно розвивається й удосконалюється в п'ять етапів (у моделі вони мають вигляд піраміди).

На першому етапі, який відповідає першому курсу навчання майбутніх пілотів, у курсантів формується позитивна мотивація до експлуатації техніки, засвоюються основні поняття й визначення загальнотехнічних дисциплін, що вивчаються. Достатній рівень знань і умінь курсантів на цьому етапі підготовки регламентується відповідними програмами навчальних дисциплін. У відповідності з розробленою моделлю на цьому етапі ми пропонували курсантам разом з традиційним опрацюванням матеріалу зі спецдисциплін, які вивчаються на кафедрі льотної експлуатації, аеродинаміки та динаміки польоту, опанувати структуру класифікації відмов систем повітряних суден й особливості дій екіпажу в аналогічних ситуаціях. Таким чином, на першому етапі підготовки курсантів-пілотів формуються їх уявлення про сутність польоту, а також зміни характеристик польоту, що лежить в основі концептуальної моделі образу польоту й готовності до вирішення проблемних ситуацій у професійній льотній діяльності.

На другому етапі (ІІ - ІІІ курс) відпрацьовується взаємодія в екіпажі й навички взаємоконтролю виконання процедурних операцій. Таке відпрацювання відбувається в процесі виконання практичних і лабораторних робіт з таких спецдисциплін, як "Принципи польоту", "Льотна експлуатація повітряних суден", "Підготовка і виконання польоту", а також у межах самостійної роботи під час занять за допомогою комп'ютерних програм "Flight simulator 2004" і "Flight simulator 2007" на кафедрі льотної експлуатації, аеродинаміки і динаміки польоту ДЛАУ.

На третьому етапі (ІІІ курс) курсант засвоює технологію роботи екіпажу в особливих ситуаціях польоту, при цьому формуються такі риси особистості майбутнього пілота: самостійність, уважність і відповідальність під час експлуатації техніки, рішучість, кмітливість, тактовність у спілкуванні з членами екіпажу. На практичних заняттях вирішуються змодельовані проблемні ситуації (визначення подано на с. 76 дисертації). На тлі знайомства з помилковими діями екіпажів відбувається актуалізація наявних знань, умінь і навичок курсантів, формується образ льотної діяльності на етапах від ухвалення до реалізації рішення й готовність до вирішення подібних ситуацій.

На четвертому етапі (ІІІ - ІV курс) формуються професійні навички курсантів як операторів особливо складних систем керування під час тренажерної підготовки.

Відомо, що в процесі підготовки на авіаційних тренажерах реалізується три види задач: процедурні (управління системою зв'язку; робота з навігаційним обладнанням; управління паливною системою; робота з датчиками), вирішальні (планування польоту; дії в звичайних та екстремальних ситуаціях; розподіл обов'язків між членами екіпажу), перцептуально-моторні (географічне орієнтування; пілотування літака; ведення зв'язку; визначення й ідентифікація небезпеки).

З метою формування готовності льотного складу до вирішення проблемних ситуацій у майбутній професійній діяльності нами в процесі тренажерної підготовки регулювалася складність виконання операцій. Уведення додаткових задач у ході виконання основного завдання сприяло зазначеному формуванню та підвищенню надійності пілота.

До п'ятого етапу (льотної практики на IV курсі), в основному, завершується формування професійної готовності курсантів до льотної діяльності в контексті вирішення проблемних ситуацій. Цьому сприяє і льотна підготовка курсантів-пілотів.

Кожному етапу формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності відповідав певний вид контролю.

На І-му етапі, у процесі формування загальнотехнічних знань, використовувався вхідний контроль.

На ІІ-му етапі, у процесі поточного контролю, ми акцентували увагу на рівні знань і умінь курсантів-пілотів, що демонструвалися ними на практичних заняттях (швидкість та точність вирішення ситуаційних завдань - завдань для перевірки знань та умінь курсантів-пілотів діяти в практичних ситуаціях), а також у процесі підготовки на комп'ютерних тренажерах кафедри льотної експлуатації, аеродинаміки і динаміки польоту.

ІІІ-му етапу відповідає рубіжний контроль - контроль навичок і знань курсантів після закінчення вивчення теми (розділу), модуля, який передбачає розв'язання системи завдань у вигляді тестів та виконання курсової роботи, у межах якої курсант вирішує запропоновані ситуаційні завдання. Цей вид контролю носить інтелектуально-операційний характер.

На ІV-му етапі здійснювався підсумковий контроль - контроль знань, навичок, умінь у вигляді залікового тесту з усього предмету (у процесі складання іспиту).

Відстрочений контроль - контроль залишкових знань і умінь проводився в процесі тренажерної підготовки, тобто безпосередньо перед початком льотної практики на V-му етапі.

Ґрунтуючись на досягненнях наукової думки для визначення якісної характеристики готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності, ми виділили рівні оволодіння курсантами знаннями, навичками, уміннями (незадовільний, задовільний, продуктивний, високий) та встановили критерії сформованості готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності (рівень підготовки до занять; рівень виконання ситуаційних вправ на тренажерах; швидкість та точність вирішення ситуаційних завдань; рівень сформованості умінь та навичок з льотної експлуатації повітряних суден).

Показниками ефективності процесу формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності були вибрані якість знань (об'єм, глибина, системність, інтегративність), рівень сформованості навчальних умінь, творчий характер самостійної діяльності, який дозволяє курсантам знаходити неординарні, обґрунтовані рішення.

У цьому розділі нами також обґрунтовані умови формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій. Ці умови передбачають забезпечення інтелектуального й творчого розвитку майбутніх пілотів на основі сучасних технологій та методик навчання (особистісно-орієнтоване навчання, проблемне навчання, ігрове навчання), залучення курсантів до творчої навчальної діяльності в межах самостійної роботи, а також широке використання комп'ютерних програм і тренажерів у процесі професійної підготовки майбутніх пілотів. Таким чином, у другому розділі представлено розв'язання другого, третього, четвертого й п'ятого завдань дослідження.

У третьому розділі - "Експериментальна оцінка ефективності моделі формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" - викладено загальну характеристику основних етапів експериментальної роботи, представлено результати апробації моделі формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у майбутній професійній діяльності при вивченні спецдисциплін, визначено характеристики адекватності запровадженої моделі.

На першому етапі нами були проаналізовані літературні джерела й наукові дослідження в галузі педагогіки, психології та безпеки польотів. На другому етапі здійснювалося обґрунтування, розроблення компонентів і дидактичних засобів моделі формування готовності курсантів до вирішення проблемних ситуацій у майбутній професійній діяльності в процесі їхньої теоретичної підготовки, а також було проведено вирівнювання груп курсантів, що брали участь в експерименті, за певними параметрами (рівень знань із загальнотехнічних та спецдисциплін; рівень інтелекту; вибірковість та концентрація уваги; оперативна пам'ять та логічне мислення). На третьому етапі здійснювалася експериментальна перевірка ефективності моделі формування готовності курсантів-пілотів до вирішення проблемних ситуацій в майбутній професійній діяльності в процесі вивчення базової професійно-спрямованої дисципліни "Льотна експлуатація повітряних суден", математична обробка експериментальних даних та інтерпретація результатів.

Усього в дослідженнях, включно з анкетуванням та тестуванням, брали участь близько 250 респондентів - викладачі спецдисциплін, пілоти, методисти льотного навчання та курсанти-пілоти.

Зазначимо, що педагогічний формувальний експеримент з курсантами-пілотами третього курсу (всього 120 осіб) включав три етапи. Представлені в дисертаційній роботі результати експериментальних досліджень курсантів 16 роти, які навчались у 2008-2009 навчальному році, тісно корелюють (r?0,9) з аналогічними результатами курсантів попередніх років навчання. Експеримент був проведений в природніх умовах перебігу навчального процесу. Під час констатуючого експерименту нами було сформовано дві групи курсантів (контрольна та експериментальна).

З метою коректності проведення дослідження в процесі констатувального експерименту ми визначили рівень підготовки курсантів-пілотів зі спеціальних і загальноосвітніх дисциплін (за поточними оцінками), інтелекту та стану психологічних показників: пам'ять, увага, логічне мислення (за допомогою спеціальних методик: вербального тесту Айзенка, методики Мюнстерберга, методики з вивчення оперативної пам'яті та методики "Складні аналогії"), що дозволило сформувати дві групи курсантів (контрольну й експериментальну) по 20 осіб у кожній. Тобто у формувальному педагогічному експерименті брали участь курсанти-пілоти з практично однаковим рівнем вищезазначених показників.

Під час формувального експерименту здійснювалась експериментальна перевірка ефективності запропонованої моделі шляхом порівняння показників успішності курсантів контрольної групи, які навчались за традиційною методикою, та експериментальної групи, в якій навчання було організовано у відповідності до моделі формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності при вивченні спецдисциплін.

За програмою навчальної дисципліни "Льотна експлуатація повітряних суден", кількість годин, що відводиться на її вивчення, була в обох групах однаковою, а форма організації - різна. Навчальний процес в експериментальній групі, у відповідності до нашої моделі, принципово відрізнявся від контрольної групи поставленою метою, задачами та змістом. Так, метою організованого нами навчального процесу було формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, що можуть виникати в процесі їхньої професійної діяльності.

Основною задачею навчального процесу була така його організація, при якій головним є забезпечення розвитку в курсантів необхідних для досягнення поставленої мети особистісних рис і якостей. На наш погляд, це досягається шляхом організації мотивованої проблемно-пошукової діяльності курсантів-пілотів, а принцип свідомості й активності, що припускає всебічний розвиток діяльної активності та глибоку усвідомленість своїх дій, стає одним з керівних принципів навчання. Зміст підготовки полягав в теоретичному й практичному вирішенні ситуаційних завдань на основі аналізу авіакатастроф та подій, пов'язаних з льотною експлуатацією повітряних суден.

Для розв'язання поставлених задач і досягнення мети дослідження нами застосовувався комплекс методів (теоретичні; методи оцінки психологічних та інтелектуальних якостей; педагогічний експеримент; методи математичної статистики), який дозволяє всебічно підійти до проблеми, що вивчається, та розробки організаційно-технологічних і дидактичних основ моделі формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, що виникають у процесі їхньої професійної діяльності.

Необхідно відзначити, що наша експериментальна модель порівнювалася з традиційною моделлю організації навчального процесу в льотних вищих навчальних закладах відповідно до мети, задач і методів дослідження. Вірогідність розходжень параметрів обчислювалася за допомогою критерію Ст'юдента.

На завершальному етапі контрольного експерименту ми провели відстрочений контроль інтегративних знань курсантів, що формують готовність до вирішення проблемних ситуацій в професійній діяльності льотного складу.

З цією метою нами був розроблений блок вправ на пілотажному тренажері літака Ан-2, до якого було включено відмови, що вводяться з пульту інструктора в різних комбінаціях, у контексті програми тренажерної підготовки.

Виконання курсантами завдань на тренажері свідчило не тільки про наявність знань з льотної експлуатації повітряних суден, але й про уміння визначати та виправляти відхилення в роботі систем літака, здійснювати пілотування та навігацію в особливих ситуаціях, пов'язаних із відмовами систем літака, працювати в умовах обмеженого часу і (або) обмеженої інформації, пов'язаної з відмовами в роботі його систем.

Всі ці знання й відповідні їм уміння об'єктивно свідчать про сформовану готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, що виникають у процесі їхньої майбутньої професійної діяльності.

Після формувального експерименту в курсантів-пілотів експериментальної групи в порівнянні з курсантами-пілотами контрольної групи відмічено більш високий рівень знань (ЕГ: високий - 20%; продуктивний - 50%; задовільний - 30% (зазначимо, що незадовільний рівень не зафіксовано); КГ: високий - 5%; продуктивний - 35%; задовільний - 50%; незадовільний - 10%) завдяки сформованій готовності до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності, високому рівню мотивації до вивчення спецдисциплін і можливості використання придбаних знань у практичній діяльності (зокрема при застосуванні комп'ютерних програм і тренажерів).

Таким чином, у третьому розділі представлене розв'язання шостого завдання дослідження, а саме, експериментально доведено, що модель формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності при вивченні спецдисциплін та відповідна технологія підготовки курсантів-пілотів забезпечує підвищення рівня фахово важливих якостей майбутніх пілотів і є ефективною в процесі формування їх професійної надійності (відповідні визначення подано на с. 25, 35 дисертації).

Висновки

У дисертації наведено узагальнення й нове розв'язання актуальної наукової задачі, що виявляється в теоретичному та методологічному обґрунтуванні підходів до структури й змісту моделі організації процесу спеціальної теоретичної підготовки у вищих льотних навчальних закладах, що впливають на формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності. Результати реалізації мети й завдань дають можливість зробити такі висновки та рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Проведений аналіз літературних джерел і нормативних документів з безпеки польотів стосовно готовності льотного складу до вирішення проблемних ситуацій свідчить, що на сучасному етапі однією з головних причин, що впливають на безпеку польотів, є людський чинник. Як показує статистика, частка аварій і катастроф в авіації, що стаються з вини саме цього чинника, зростає. Особливу стурбованість викликають катастрофи справних і керованих повітряних суден, що свідчить про недостатню готовність екіпажів до вирішення проблемних ситуацій, що виникають у польоті. Відзначено, що методичне забезпечення тренувань льотних екіпажів до розпізнавання та виправлення небезпечних відмов не повною мірою відповідає вимогам міжнародної організації цивільної авіації та потребує вдосконалення. Одним з ефективних напрямків сприяння безпеці польотів є вирішення проблеми підвищення якості професійної підготовки льотного складу. При цьому в її основі лежить формування готовності майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій у професійній діяльності, що виражається у своєчасному виявленні льотним складом відхилень в роботі систем літака, поєднання яких може призвести до авіаційної події.

Хоча традиційна система професійної підготовки льотного складу протягом останніх десятиріч зазнавала ряду позитивних змін, проте на сьогоднішній день не в повному обсязі узгоджені мета й зміст спецдисциплін, які впливають на підготовку майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій, що є важливим аспектом у формуванні професійної надійності під час теоретичної підготовки курсантів-пілотів.

2. Процес підготовки пілотів у льотному закладі побудовано переважним чином на основі багатого досвіду льотної та льотно-методичної роботи його розробників, тому, хоча й сприяє отриманню позитивних результатів навчання, однак не має наукового обґрунтування. У діючих навчальних планах помітно зменшена кількість аудиторних занять, у той час кількість годин, відведених на самостійну роботу - збільшується, що відповідає загальноприйнятій практиці підготовки фахівців, але вимагає цілеспрямованої її організації. У зв'язку з цим очевидно, що для формування якісних знань, умінь і навичок, які відповідають високому рівню професійної підготовки пілотів, важливо максимально оптимізувати навчальний процес.

Саме тому аспекти професійної підготовки майбутніх пілотів, пов'язані з формуванням їхньої готовності до вирішення проблемних ситуацій у майбутній професійній діяльності, потребують значної уваги та перегляду окремих положень.

З цією метою нами було уточнено сутність понять "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" і "проблемне навчання курсантів-пілотів" у контексті професійної підготовки фахівців льотного складу. Готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій як категорія діяльності формується в процесі професійної підготовки. Так, під поняттям "готовність майбутніх пілотів до вирішення проблемних ситуацій" як категорії діяльності й складової професійної надійності пілота ми розуміємо цілісний прояв усіх сторін особистості (досвіду - знань, умінь і навичок; соціально-обумовлених особливостей - мотивації та спрямованості; індивідуальних психічних процесів - увага, пам'ять, мислення), що є результатом професійної льотної підготовки, які сприятимуть безпечному виконанню пілотом завдань професійної діяльності, а під "проблемним навчанням курсантів-пілотів" - систему науково обґрунтованих методів і засобів, що передбачає створення під керівництвом викладача таких проблемних ситуацій та активної самостійної діяльності курсантів, спрямованої на їхнє вирішення, метою яких є, у першу чергу, інтелектуальний і творчий розвиток майбутніх пілотів, а також оволодіння ними знаннями, уміннями і навичками, які, у свою чергу, сприятимуть формуванню готовності до вирішення проблемних ситуацій в професійній льотній діяльності.

...