Робота над уживанням учнями 5–7 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів

Размещено на http://www.allbest.ru//

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

13.00.02 - Теорія і методика навчання української мови

виражальний мовний текст

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Робота над уживанням учнями 5-7 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів

Алєксєєва Лариса Олександрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Бердянському державному педагогічному університеті.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Вашуленко Микола Самійлович,

Інститут педагогіки АПН України,

головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Бадер Валентина Іванівна,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

завідувач кафедри української мови і літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент

Омельчук Сергій Аркадійович,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри мовної освіти.

Захист відбудеться “18” лютого 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д). З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В. О. Сухомлинського (04060, м.Київ, вул.Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “17” січня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г. Т. Шелехова

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Українська мова кінця XX - початку XXI ст. зазнала активного впливу науково-технічних, суспільно-економічних, політичних та культурних змін, якими позначено останні десятиріччя. Вона значно розширила ресурси своїх виражально-зображувальних засобів на всіх рівнях. Особливо активно це позначилося на одному з її розділів - морфології (вивчення граматичного матеріалу передбачає творче застосування знань з лексикології, словотвору, фонетики, а також є передумовою успішного засвоєння синтаксичного матеріалу).

Поряд з помітним розширенням сфери функціонування української мови відбулися зрушення комунікативно-прагматичного характеру. Cучасна лінгвістична наука прагне глибше розкрити суть самої мови, проникнути в її природу, поглибити дослідження мови в контексті національної культури. Простежується чіткий антропоцентричний підхід до вивчення мови, що передбачає орієнтацію на такі проблеми, як “мова в людині” і “людина в мові”.

Це відображено в найвагоміших державних документах: Національній програмі “Освіта. Україна XXI століття”, Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Законі про освіту та ін. Конкретизують освітянську стратегію розвитку Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепція мовної освіти 12-річної школи, в яких наголошується на необхідності розвитку в школярів здатності до творчого самовираження, формування вмінь виконувати творчі завдання, розвивати комунікативну компетенцію.

Формування в учнів 5-7 класів умінь і навичок користуватися мовними засобами у процесі сприймання, розуміння і продукування текстів усної і письмової форм є провідною метою навчання української мови. Від того, як школярі оволодіють цими формами мовленнєвої діяльності, залежить їхня внутрішня культура, моральні переконання та естетичні ідеали.

Ґрунтовне дослідження мовленнєвої діяльності учнів 5-7 класів передбачає вивчення її емоційно-експресивної функції. Мотиваційні моменти і тісно пов'язаний з ними емоційний стан мовця накладають відбиток на організацію його мовлення, що практично реалізується добором виражальних мовних засобів на всіх її рівнях у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів.

Багатоаспектність і складність проблеми вживання учнями 5-7 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів зумовили її розгляд з різних позицій: розробка мовного компонента загальноосвітньої підготовки учнів (О. Біляєв, М. Вашуленко, І. Ґудзик, Л. Мацько, Н. Пашківська, М. Пентилюк, К. Плиско, О. Хорошковська та ін.); методичне обґрунтування змісту, форм і прийомів роботи над текстом (В. Бадер, Ф. Бацевич, О. Біляєв, Л. Варзацька, М. Вашуленко, Н. Грипас, О. Караман, Л. Мацько, В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Плющ, О. Потапенко, М. Стельмахович, Г. Шелехова та ін.); збагачення словникового запасу учнів на різних етапах мовленнєвого розвитку (Н. Гавриш, Н. Голуб, Т. Коршун, Л. Кулибчук, Т. Лановик, В. Тихоша та ін.); культура мовлення (Н. Бабич, Б. Головін, О. Горошкіна, В. Костомаров, Л. Мацько та ін.); емоційність, образність, оцінність, експресія мови і мовлення (Н. Бойко, Є. Галкіна-Федорук, Г. Дідук, Л. Жаркова, Є. Загоровська, В. Ковальов, І. Лопушинський, Є. М'ягкова, А. Мовчун, В. Новосьолова, М. Пилинський, О. Пономарів, В. Русанівський, Г. Сагач, Л. Соловець, Й. Стернін, Г. Ткачук, О. Тодор, Т. Федоренко, В. Чабаненко, І. Чередниченко, В. Шевчук та ін.); комунікативний аспект вивчення мови (Н. Бабич, А. Богуш, Л. Булаховський, Л. Вознюк, Н. Гавриш, Є. Голобородько, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, В. Іваненко, В. Капінос, Т. Котик, С. Караман, Т. Ладиженська, Л. Мацько, В. Мельничайко, Г. Михайловська, Г. Олійник, С. Омельчук, Н. Пашківська, М. Пентилюк, О. Пономарів, М. Стельмахович, М. Сулима, Г. Шелехова та ін.); психологічні засади розвитку мовлення (Б. Баєв, Л. Виготський, М. Жинкін, І. Зимня, Г. Костюк, О. Леонтьєв, О. Лурія, І. Синиця та ін.).

Зростає роль уроків мови у формуванні таких загальнонавчальних способів формування розумових дій, як сприйняття і переробка інформації (оволодіння різними видами читання, робота з довідниками, словниками, конспектування, уважне слухання усного мовлення, стислий запис змісту прослуханого), її осмислення й оцінювання у процесі усних і письмових переказів, творів і творчих робіт інших жанрів, які водночас впливають на формування емоційно-почуттєвої сфери підлітків, сприяють виробленню ціннісних настанов, орієнтацій і поведінки особистості.

Добір необхідних для досягнення комунікативної мети виражальних одиниць у поєднанні з відповідною формою, стилем, темпом, інтонацією становить необхідну умову процесу спілкування. Чітка інформаційна виразність, експресивність, емоційність, образність висловлювання досягаються передусім за рахунок активного використання виражальних засобів. Тому, збагачуючи мовлення, необхідно домагатися, щоб учні усвідомлювали об'єктивно існуючу відмінність між навколишньою дійсністю, об'єктами, які нас оточують і наповнюють, їх якостями, залежностями, що існують між ними, і словами, які позначають елементи цієї дійсності.

Оскільки нині підліток розвивається в раціоналізованому світі, і навчання ґрунтується переважно на інтелектуальних контекстах, які здебільшого не передбачають емоційного сприйняття, здивування, творчого відкриття світу і себе в ньому, необхідно саме вчителеві-словеснику, використовуючи унікальні можливості мистецтва слова як символічного відображення дійсності, розвивати асоціативне мислення школярів, формувати творчу особистість.

Відомості зі стилістики автори шкільної програми пропонують вивчати переважно на уроках розвитку зв'язного мовлення. Наші дослідження свідчать про те, що на уроках мовно-літературного циклу увага до стилістичного, лексичного, синтаксичного багатства мови учнів досить ослаблена. Такий однобічний підхід до вивчення стилістичних властивостей мовних засобів не сприяє формуванню в учнів комунікативних умінь, в основу яких кладеться сукупність понять з лінгвістики тексту, стилістики і теорії мовленнєвої діяльності, які відображають комунікативно-діяльнісний і функціонально-стилістичний підходи до навчання мови. Але оптимальних шляхів такого поєднання у лінгводидактиці все ще не визначено. Звідси випливає, що вдосконалення навчальної роботи, яке спрямоване на формування мовленнєвих умінь, є актуальною методичною проблемою. Складова цієї проблеми - засвоєння учнями виражальних мовних засобів для використання їх у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.

Вибір теми дослідження “Робота над уживанням учнями 5-7 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів” зумовлений, з одного боку, потребою розвитку в учнів необхідних умінь сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні мовні засоби, рівнем теоретико-практичного опрацювання проблеми роботи над виражальними мовними засобами у текстах різних стилів, слабкою дієвістю традиційних методик щодо підвищення рівня мовленнєвої підготовки школярів; з іншого, - недостатнім рівнем культури мовлення учнів 5-7 класів, а також рівнем опрацювання проблеми збагачення словникового запасу виражальними засобами, роботи над ними з метою формування культури мовлення молодших підлітків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дослідження є складовою комплексної теми кафедри загального мовознавства та слов'янської філології Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету “Мова і текст в аспекті когнітивної лінгвістики” (протокол № 7 від 29.08.2005 р.). Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні при Академії педагогічних наук України (протокол № 1 від 31 січня 2006 р.).

Мета дослідження полягає у створенні й експериментальній перевірці науково обґрунтованої методики формування в учнів 5-7 класів умінь і навичок сприймати, розуміти і вживати в самостійних висловлюваннях виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

З'ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми, проаналізувати науково-теоретичну і навчально-методичну літературу.

На основі спостережень і дослідницької діяльності вивчити лінгвостилістичні та психолого-дидактичні засади традиційної методики роботи над виражальними мовними засобами у 5-7 класах на уроках розвитку зв'язного мовлення та в процесі вивчення програмового матеріалу.

З'ясувати рівні сформованості лінгвостилістичних понять, умінь і навичок уживати виражальні мовні засоби учнями основної школи у власних висловлюваннях.

Розробити експериментальну розосереджену (крапельну) методичну систему формування в учнів 5-7 класів умінь і навичок сприймати, розуміти і використовувати виражальні мовні засоби, експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.

Об'єктом дослідження є процес мовленнєвого розвитку учнів 5-7 класів під час вивчення частин мови та словотвору.

Предметом дослідження є методика формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і вживати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів в 5-7 класах загальноосвітньої школи.

Дослідження було проведене у двох аспектах: лінгвостилістичному і методичному. Лінгвостилістичний аспект проблеми полягає в осмисленні суті виражальних мовних засобів як мовних явищ емоційно-експресивного значення. Методичний аспект проблеми дослідження стосується визначення форм і методів роботи на уроках української мови у 5-7 класах, спрямованої на формування вмінь знаходити виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів, використовувати їх у власних зв'язних висловлюваннях та усувати недоліки і помилки в їх використанні.

Методологічними засадами дослідження є: положення наукової теорії пізнання про взаємозв'язок мови, мовлення і мислення; єдність мовленнєвого змісту і мовної форми; законодавчі акти і концепція навчання державної мови в Україні; праці відомих лінгвістів і методистів з питань стилістики - основні положення теорії емоційності, експресивності, оцінності, образності та виразності мовлення (І. Білодід, В. Бадер, В. Ващенко, В. Виноградов, М. Зарицкий, Ю. Карпенко, Л. Мацько, В. Мельничайко, О. Пономарів, Г. Сагач, З. Франко, В. Чабаненко та ін.); теорія мовленнєвої діяльності та роль емоційно й експресивно забарвлених частин слова і самих слів у її механізмі. При цьому ми спиралися на висновки вітчизняної і зарубіжної філософії про розумове й емоційне сприйняття зовнішнього і внутрішнього світу людини та її особистісний розвиток (Г. Сковорода, І. Огієнко, Г. Ващенко, М. Хайдегер, К. Ясперс, Ж. П. Сартр).

Експериментальна база дослідження. Матеріали дисертації апробовано в школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент: загальноосвітні школи Бердянська, Бердянського району (Запорізька область): ЗОШ I-III ступенів № 3 (довідка № 82 від 5.05.2008 р.), ЗОШ I-III ступенів № 11 (довідка № 101 від 11.05.2008 р.), спеціалізована школа I-III ступенів № 16 з поглибленим вивченням іноземних мов (довідка № 91 від 7.05.2008 р.), Оріхівська ЗОШ I-III ступенів № 2 (довідка № 96 від 11.04.2008 р.), Нестерянська спеціалізована різнопрофільна ЗОШ I-III ступенів (довідка № 87 від 3.05.2008 р.); загальноосвітні школи м. Донецька, Донецького району (Донецька область): Донецька ЗОШ I-III ступенів № 132 (довідка № 119 від 11.04.2008 р.), Донецька гімназія № 41 (довідка № 109 від 17.03.2008 р.), Дзержинська ЗОШ I-III ступенів № 2 (довідка № 44 від 22.12.2002 р.), Новоазовська ЗОШ I-III ступенів № 1 (довідка № 79 від 27.03.2008 р.); Генічеська санаторна ЗОШ I-III ступенів Херсонської області (довідка № 123 від 21.04.2008 р.). Усього експериментом охоплено 763 учнів 5-7 класів.

З метою реалізації завдань дослідження, забезпечення вірогідності його результатів під час роботи над дисертацією використано такі методи наукового пошуку:

Теоретичні - аналіз, синтез, зіставлення лінгвістичних, психолого-педагогічних і методичних джерел за темою дослідження, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз шкільних програм, підручників з української мови для 5-7 класів, текстів різних типів і стилів мовлення для цієї вікової групи учнів, з метою визначення наукових основ методики роботи над виражальними мовними засобами;

Емпіричні - спостереження за особливостями учнівського сприйняття текстів різних стилів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи), анкетування, аналіз уроків, усних і письмових робіт учнів, кількісний і якісний аналіз даних, аналіз шкільної документації з метою визначення рівнів сформованості знань, умінь і навичок учнів 5-7 класів використовувати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів до і після експериментального навчання.

Дисертаційне дослідження здійснювалося у три етапи.

На першому етапі (2002-2003 рр.) теоретично осмислювалася лінгвістична, психологічна і методологічна література з досліджуваної проблеми, аналізувалися чинні програми й підручники з рідної мови, вивчався передовий педагогічний досвід учителів-словесників, проведено констатувальні зрізи.

На другому етапі (2003-2005 рр.) на основі результатів констатувальних зрізів визначалися рівні психолого-педагогічної готовності учнів до успішної роботи над виражальними мовними засобами у текстах різних стилів; рівні знань, сформованих мовленнєвих умінь в оволодінні комунікативно доцільними засобами мови; розроблялися програма і методика формувального експерименту, моделювалася система вправ і завдань.

На третьому етапі (2005-2008 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності методики вироблення вмінь в учнів 5-7 класів сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів. Проведено аналіз, систематизацію й уточнення результатів дослідження, сформульовано висновки про ефективність запропонованої системи роботи над виражальними мовними засобами.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено розосереджену (крапельну) методику формування вмінь і навичок сприймати, розуміти і вживати у власних висловлюваннях виражальні мовні засоби у текстах різних типів і стилів мовлення на уроках української мови в 5-7 класах; набули подальшого розвитку підходи до оцінювання рівнів сформованості вмінь відтворювати виражальні одиниці у текстах різних стилів у 5-7 класах.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення рівня розвитку зв'язного мовлення в учнів 5-7 класів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в удосконаленні програм і підручників з української мови, у практичній роботі вчителів, у підвищенні їхньої кваліфікації в системі післядипломної освіти, у процесі підготовки студентів філологічних факультетів.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення дослідження, проміжні та кінцеві результати доповідалися й обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Мова. Культура. Бізнес” (м. Київ, 2003); “Лексико-граматичні інновації у сучасних слов'янських мовах” (м. Дніпропетровськ, 2005); “Сучасні мовленнєві технології” (м. Одеса, 2005); на I електронній науково-практичній конференції “Актуальні питання освіти і науки” (м. Київ, 2008); всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (м. Харків, 2005); “Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (м. Горлівка, 2006); “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (м. Київ, 2007); “Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження” (м. Полтава, 2007).

Матеріали дисертаційного дослідження висвітлювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства і слов'янської філології Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету, у доповідях на засіданнях міських і районних об'єднань учителів української мови і літератури та науково-практичних семінарах з української мови вчителів-словесників шкіл м. Бердянська Запорізької області.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 14 публікаціях, із них - 11 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 287 найменувань, додатків. Обсяг дисертації - 245 сторінок, із них основного тексту - 195 сторінок. У тексті 17 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, схарактеризовано методологічні засади, описано методи й етапи роботи; розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів; наведено дані про апробацію дослідження і впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі дисертації - “Теоретичні основи вивчення виражальних мовних засобів у курсах української мови та методики викладання української мови у школі” - окреслено лінгвостилістичні, психолого-педагогічні і методологічні засади методики роботи над виражальними мовними засобами, з'ясовано питання про їх місце в системі роботи над розвитком зв'язного мовлення учнів.

Моделювання системи роботи над виражальними мовними засобами у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів неможливе без урахування досягнень психологічної науки. Психологи і методисти, зокрема М. Жинкін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, І. Синиця та інші, розглядають психологічні фактори засвоєння учнями 5-7 класів виражальних одиниць мови, зміст і обставини мовленнєвої комунікації, свідомість і активність у процесі навчання, потенціал навчально-виховного середовища. Основою успішної роботи над текстами різних стилів є розвиток здібностей учнів і опора на такі психологічні фактори, як: особливості мислення, мовлення, уява, увага, пам'ять та ін.

У дослідному навчанні ми спиралися на досягнення психолінгвістики, яка розглядає мовлення з емоційно-експресивної сторони, з властивими їй чотирма етапами - орієнтацією, плануванням, реалізацією програми і контролем (О. Леонтьєв), а також виходить з того, що мова у своїй комунікативній функції слугує не тільки обміну думками, а й вираженню емоцій, переживань, волевиявлення, експресії інформанта і впливу на емоційну сферу реципієнта (В. Виноградов, Ю. Карпенко, О. Реформатський, В. Русанівський, В. Чабаненко, В. Шаховський та ін.).

Основою роботи над формуванням стилістичних умінь, складовою яких є уміння використовувати словотворчі та морфологічні виражальні засоби, повинна бути цілісна система різних підготовчих і тренувальних вправ (В. Мельничайко, М. Пентилюк, В. Новосьолова, С. Іконніков, Т. Ладиженська, Л. Федоренко, Т. Чижова та ін.).

Визначити вихідні теоретичні положення, які стали базовими для створення методичної системи роботи над виражальними мовними засобами у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів, допоміг детальний огляд, вивчення і всебічний аналіз лінгвостилістичної, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз шкільних програм, підручників і посібників.

Практична спрямованість програм: (“Українська (рідна) мова” для 5-12 класів (2005), створена авторським колективом у складі Г. Шелехової, В. Тихоші, А. Корольчук, В. Новосьолової, Я. Остаф, за редакцією Л. Скуратівського; “Рідна мова” для 5-11 класів (2001) - автори Л. Скуратівський, Г. Шелехова, В. Новосьолова; “Рідна мова” для 5-11 класів (2003) - автор І. Ющук) і підручників орієнтує на розвиток зв'язного мовлення учнів, сприяє формуванню вмінь вільно здійснювати мовленнєві акти, досконало спілкуватися в усній і письмовій формах, доцільно використовувати ресурси рідної мови, залучає до культурологічної спадщини нації, сприяє розвиткові мовленнєвої компетенції школярів. Проте в них лише частково подається інформація про стильові, типологічні ознаки текстів, стилістичні, виражальні функції граматичних категорій у процесі вивчення словотвору і частин мови. Спостерігається недостатня кількість завдань і вправ, спрямованих на вдосконалення мовленнєвих умінь, зокрема доречно вживати виражальні мовні засоби у власних висловлюваннях, приналежних до різних стилів.

У чинних підручниках “Українська мова”, “Рідна мова” для 5-12 класів (2005 і 2006), створених авторським колективом у складі Г. Шелехової, Г. Передрій, Л. Скуратівського, Я. Остаф; “Рідна мова” (2005) - автори О. Глазова, Ю. Кузнєцов; підручник “Рідна мова” (2005) - автори С. Єрмоленко, В. Сичова; “Рідна мова” (2005) - автори О. Заболотний, В. Заболотний; “Рідна мова” (2006) - автори М. Пентилюк, І. Гайдаєнко, А. Ляшкевич, С. Омельчук подаються різноманітні вправи для практичного засвоєння теоретичного матеріалу, але стилістичні, виражальні функції мовних засобів у багатьох випадках залишаються поза увагою. Докладний розгляд поданих у підручниках завдань і вправ, побудованих на зв'язних текстах, засвідчив, що в них бракує цілісної системи вивчення виражальних мовних засобів: вправ на стильові, типологічні ознаки текстів, відтворення виражальних одиниць у текстах в усній і письмовій формі.

На нашу думку, заслуговують більшої уваги наступні питання: особливості стилістичного використання категорії роду іменників, форм числа іменників, варіантів відмінкових форм іменників; стилістичне використання повних і коротких форм прикметників, синонімія конструкцій “прикметник + іменник” та “іменник + іменник”; синонімія форм часу дієслова, синонімія форм способу дієслова; стилістичне використання кількісних, порядкових числівників, типові помилки в мовностилістичному використанні числівників; стилістичне використання займенників, типові помилки в мовностилістичному використанні займенників; стилістичне використання форм особи й числа дієслова, синонімія цих форм.

Щодо планування роботи з формування вмінь використовувати виражальні засоби мови, то система повинна полягати у раціональній послідовності видів робіт на сприймання, розуміння, аніліз і відтворення та виборі ефективних прийомів, принципів, методів і засобів навчання.

До основних методичних принципів, які забезпечують ефективність роботи з виражальними засобами мови, належать: єдність розвитку мовлення і мислення; взаємозв'язок усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; випереджувальний розвиток усного мовлення; зв'язок розвитку мовлення з формуванням мовної, стратегічної, соціокультурної компетенцій (соціокультурна змістова лінія передбачає у процесі роботи над сприйманням, розумінням і вживанням виражальних одиниць застосування системи спеціальних та інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, а також текстів, які сприяють культурному, естетичному і морально-етичному розвиткові особистості); внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки.

На основі аналізу класифікацій методів навчання мови нами було визначено основні методи роботи над виражальними одиницями у текстах різних стилів: виклад матеріалу вчителем; бесіда; спостереження учнів над мовними явищами; проблемний виклад матеріалу; стилістичний, типологічний аналіз тексту; робота з підручником; метод вправ і завдань; метод смислового і символічного бачення; метод запитань евристичного характеру; порівняння, прогнозування.

Інтерактивні методи навчання дають можливість формулювати власну думку, правильно її висловлювати, арґументувати і дискутувати, учитися слухати і розуміти, формувати навички самостійної роботи, виконувати творчі роботи. Інтерактивне навчання передбачало використання вчителями експериментальних класів ігрових завдань (лінгвістичне лото), діалогів, редагування висловлювань, словникової роботи, тестових завдань, дидактичних матеріалів (специфічні картки з різними завданнями і вправами), наочності, технічних засобів навчання.

Вивчення стану роботи над виражальними мовними засобами в основній школі дало підстави для висновку про те, що в процесі роботи над виражальними одиницями недостатня увага приділяється: комунікативно-діяльнісному, функціонально-стилістичному і соціокультурному підходам; внутрішньопредметним і міжпредметним зв'язкам (тексти для роботи на уроках української мови доцільно добирати з підручників українознавства, історії, географії тощо); стилістичному і типологічному аналізам; не враховуються взаємозв'язок і взаємодія всіх тих факторів, які впливають на розвиток умінь аналізувати текст.

У практичній частині занять мало приділяється уваги формуванню вмінь сприймати, розуміти й адекватно відтворювати виражальні мовні засоби. Систематична робота над текстом стає невід'ємною складовою шкільного навчання української мови. Однак не для всіх учнів посильним є самостійне його конструювання, не використовується при цьому активний словник виражальних засобів. На основі спостережень за навчальним процесом, анкетування вчителів та учнів, бесід з ними було розроблено завдання для констатувальних зрізів, якими було охоплено 763 учні 5-7 класів шкіл з українською мовою навчання.

Аналіз результатів виконаних учнями завдань дав змогу визначити місце роботи з формування вміння використовувати виражальні мовні засоби в системі роботи над розвитком мовлення, а також рівень умінь і навичок учнів 5-7 класів сприймати, відтворювати і вживати в самостійних висловлюваннях виражальні одиниці мови у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів. Результати опитування вчителів показали, що вони приділяють увагу стилістиці, але відчувають потребу в методичній допомозі щодо вивчення виражальних засобів у текстах різних стилів, багато вчителів недостатньо володіють методикою роботи з лінгвостилістики, не забезпечують чіткої системи її вивчення.

У власних зв'язних висловлюваннях школярі рідко використовують емоційно-експресивні одиниці мови у їх зображувально-виражальній функції, що призводить до втрати виразності, емоційності мовлення. Низькими залишаються вміння лінгвостилістичного аналізу тексту. Лише 15% учнів зазначили, що перед написанням переказу, твору вони разом з учителем обговорюють стильові, типологічні ознаки текстів, 20% учнів додали, що вони усно відтворюють складні частини тексту переказу.

Рівні сформованості знань, умінь і навичок виявлявся на основі письмових робіт школярів. Здобуті результати засвідчують, що в учнів 5-7 класів недостатньо сформовані вміння вживати виражальні засоби мови у текстах різних типів і стилів мовлення, унаслідок чого вони припускаються помилок: порушують послідовність викладу думок (5 клас - 35,4%; 6 клас - 34,2%; 7 клас - 32,3%), порушують принцип точності і логічності викладу думок (5 клас - 34,2%; 6 клас - 32,4%; 7 клас - 31,6%), єдність стилю (5 клас - 34,7%; 6 клас - 33,5%; 7 клас - 32,6%), не використовують авторські виражальні засоби (5 клас - 23,5%; 6 клас - 25,2%; 7 клас - 26,3%), порушують правила мовного оформлення (5 клас - 49,4%; 6 клас - 51,2%; 7 клас - 53,2%) тощо.

Аналіз виконаної роботи дав змогу з'ясувати, що рівні підготовки учнів до відтворення виражальних засобів у текстах художнього, розмовного та публіцистичного стилів у цілому недостатній (див. табл. 1).

Таблиця 1

Рівні підготовки учнів 5-7 класів до відтворення виражальних мовних засобів у текстах

Класи	Кількість учнів	Рівні
		Високий	Достатній	Середній	Низький
		Кіль- кість учнів	%	Кіль- кість учнів	%	Кіль- кість учнів	%	Кіль- кість учнів	%
5	128	17	13,3	25	19,5	44	34,4	42	32,8
6	147	23	15,6	38	25,9	52	35,4	34	23,1
7	165	29	17,6	42	25,5	51	30,9	43	26

У чинній програмі з української мови закладено певну систему роботи над виражальними мовними засобами, проте шкільна практика потребує створення методики, якою буде передбачено розосереджену підготовку до формування в учнів уміння використовувати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів, з урахуванням функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів до навчання, внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, особливостей побудови текстів різних стилів, інтерактивних методів і прийомів навчання, вікових можливостей учнів 5-7 класів тощо.

У другому розділі - “Експериментально-дослідна робота над виражальними мовними засобами у текстах художнього, розмовного та публіцистичного стилів” - розкривається мета, завдання, сутність, зміст і методика дослідного навчання, хід формувального експерименту, аналізуються його результати. Експеримент мав на меті перевірити ефективність пропонованої розосередженої методики роботи з формування в учнів 5-7 класів уміння використовувати виражальні мовні засоби, а саме: доступність дібраних вправ і завдань відповідно до експериментально-дослідної програми навчання школярів на уроках рідної мови, ефективність запропонованих форм, методів, і засобів роботи над виражальними одиницями, систему завдань і вправ, кількість використаних позицій з активного словника виражальних засобів у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів.

Формувальний експеримент передбачав розв'язання таких конкретних завдань: а) визначити зміст роботи над виробленням умінь сприймати, розуміти і відтворювати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів; б) провести добір навчального матеріалу, який відповідає меті й завданням формувального експерименту; в) розробити систему і технологію застосування вправ і завдань на вироблення в учнів умінь сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні одиниці мови у текстах різних стилів; г) провести контрольні зрізи рівнів знань, умінь і навичок учнів; ґ) перевірити і довести ефективність запропонованої методики.

Вихідними для організації експериментальної роботи стали такі положення: система вивчення словотворчих і граматичних явищ як виражальних засобів ґрунтується на текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів; вивчення словотворчих і морфологічних виражальних одиниць на аспектних уроках і уроках розвитку зв'язного мовлення здійснюється у зіставленні на зразках текстів розмовного, художнього і публіцистичного стилів та усвідомленні їх різного стильового забарвлення; дотримання принципу наступності і перспективності в роботі з розвитку мовлення; опора системи роботи над виражальними мовними засобами на тексти розмовного, художнього і публіцистичного стилів з урахуванням загальнодидактичних і лінгвометодичних принципів, а також вікових особливостей учнів 5-7 класів; поглиблення і систематизація знань про типи і стилі мовлення, усвідомлення учнями різниці між ними; підпорядкування всієї системи роботи над виражальними мовними засобами в 5-7 класах меті активного користування українською мовою як засобом спілкування, розвиткові усного і писемного мовлення учнів.

Формування вмінь і навичок відтворювати виражальні мовні одиниці у текстах різних стилів відбувалося таким чином, щоб на кожному наступному етапі учень наближався до самостійного комунікативно доцільного пошуку: від аналізу виражальних мовних засобів у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів до створення і вдосконалення власних зв'язних висловлювань.

Робота з формування вмінь використовувати виражальні мовні одиниці проводилась у два етапи, кожен з яких мав свої особливості щодо використання виражальних засобів, рівня самостійності й активності учнів. У межах кожного класу також було визначено етапи, на яких проводилася робота над текстом, його будовою і змістом. Закріплення програмового матеріалу також проходило на основі тексту.

Перший етап (пізнавально-формувальний) - здійснювався під час вивчення конкретної теми, відбувалася підготовка до роботи над виражальними засобами мови. У кінці навчального року проводився другий етап - систематизувально-формувальний. Навчання на першому етапі розпочиналося з повторення мовних ознак розмовного, художнього і публіцистичного стилів, критеріїв їх розмежування (основна функція, обставини мовлення, сфера використання, загальні ознаки, завдання стилів, найголовніші стильові риси, мовні ознаки), типів мовлення (опис, розповідь, роздум). На цьому етапі учні вчилися слухати текст, пояснювати смислові відтінки та емоційну забарвленість синонімів, визначати тему, основну думку висловлювання, ділити його на частини і складати простий план. Уся робота спрямовувалась на вироблення в учнів 5-х класів практичних умінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і доречно відтворювати виражальні одиниці у текстах різних стилів. Відпрацьовувався понятійно-термінологічний апарат, з'ясовувалися стилістичні та виражальні функції словотворчих і частиномовних засобів, їх загальні характеристики, формувались комунікативні вміння.

На другому етапі поглиблювались знання про словотворчі й частиномовні виражальні одиниці на аспектних уроках й уроках розвитку зв'язного мовлення, продовжувалось засвоєння виражальних і стилістичних можливостей граматичних засобів, активно формувалися вміння використовувати їх у мовленні.

Засвоєння словотворчих і морфологічних одиниць як виражальних засобів мови відбувалося у такій послідовності: 1) ознайомлення з лінгвостилістичними поняттями на текстовому матеріалі; 2) визначення стилю тексту за мовленнєвою ситуацією; 3) виявлення системи ознак, необхідних для розпізнавання виражальних одиниць мови у певних стилях; 4) власне лінгвостилістичний аналіз.

У процесі навчання відпрацьовувались комунікативно-стилістичні вміння, складовою яких є вміння використовувати виражальні мовні засоби відповідно до умов і мети спілкування. Вироблення цих умінь здійснювалося на таких вправах:

Аналітичні вправи - сприяють актуалізації раніше здобутих знань, умінь і навичок, забезпечують пізнавальну і психологічну підготовку до роботи над виражальними одиницями мови, активізують в учнів практичний досвід: 1) вправи на знаходження виражальних засобів мови, характерних тому чи іншому стилю мовлення, оцінка стилістичної, виражальної функції мовного засобу у контексті; 2) вибір мовного засобу з синонімічного ряду залежно від запропонованої ситуації або основної думки; 3) визначення стилю тексту за мовними засобами; 4) частковий лінгвостилістичний аналіз та ін.

Репродуктивні вправи - спрямовані на усвідомлення відповідних понять і правил, формування вмінь і навичок застосовувати теоретичні знання на практиці, сприймати і розуміти висловлювання. Ця група передбачає застосування аудіативних вправ, проблемних, тестових завдань тощо.

Конструктивні вправи - забезпечують продуктивну діяльність учнів: складання і трансформація текстів, усне чи письмове відтворення певних частин тексту, його перебудова і т. ін.

Продуктивно-творчі вправи - відтворення текстів із творчим завданням (домислення, роздуми, реконструювання, заміна в тексті тощо).

Зміст і завдання цієї системи вправ спрямовані на послідовну, поступово ускладнену діяльність учнів, вироблення в них умінь і навичок відтворювати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів. Як дидактичний матеріал до вправ, переказів підбиралися зв'язні тексти з художньої, публіцистичної літератури, підручників історії, біології, українознавства, що ефективно впливає на підвищення якості знань із предметів гуманітарного циклу.

Показники досягнутих успіхів зіставлялися засобом контрольних зрізів, проведених у 2007-2008 навчальному році в експериментальних і контрольних класах. На завершальному етапі дослідного навчання проведено по дві контрольні роботи (переказ і твір) у 5-7 класах з метою перевірки результативності вивчення виражальних засобів словотвору і морфології за пропонованою методикою.

Перший контрольний зріз (написання переказів) характеризував рівень сформованих умінь використовувати словотворчі та частиномовні виражальні засоби на основі готового матеріалу.

Таблиця 2

Показники порівняльного аналізу рівнів сформованості вмінь і навичок докладно, стисло і вибірково вживати виражальні засоби мови у текстах учнями 5-7 класів після експериментального навчання

Клас	Уміння й навички відтворювати ВЗМ	Рівні
		Високий	Достатній	Середній	Низький
		КК	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК
5	докладно	42,5%	54,9%	29,3%	34,8%	16,9%	8%	11,3%	2,3%
6	докладно	41,8%	55,1%	28,7%	33,1%	17,7%	9,1%	11,8%	2,7%
	вибірково	43,6%	56,8%	32,3%	35%	17,5%	6,1%	6,6%	2,1%
7	докладно	45,6%	56,7%	26,8%	39,8%	19,4%	2,3%	8,2%	1,2%
	вибірково	33,6%	48,4%	24,5%	30,5%	20,7%	14,1%	21,2%	7%
	стисло	35,3%	52,1%	26,1%	30,8%	22,3%	15%	16,3%	2,1%

У підбитті підсумків роботи використовувалась формула К = К(2) : К(1)* 100%, де ділене (К2) - запрограмована кількість виражальних одиниць у тексті, а дільник (К1) - середня кількість виражальних засобів мови, використаних в учнівських роботах.

Зіставлення даних, одержаних в ЕК і КК, засвідчило більшу ефективність дослідної методики. Наочне порівняння результатів подаємо в таблиці 2.

Прийнявши традиційну систему оцінювання (високий рівень - “5” балів, достатній - “4”, низький - “3”, недостатній - “2”) і вивівши середній бал, одержано показник сформованості вмінь використовувати словотворчі та морфологічні виражальні засоби. Для ЕК він виявився: 5 кл. - 3,7; 6 кл. - 3,8; 7 кл. - 3,7; для КК відповідно 3,4; 3,2 і 3,2. Отже, різниця за переказ у 5 класі становить 0,3 бала, у 6 класі - 0,6, у 7 класі - 0,5.

Другий контрольний зріз (написання творів) виявив уміння використовувати виражальні засоби мови у власному мовленні в текстах художнього стилю з елементами опису (тварин або предметів - 5-й клас; приміщення або природи - 6-й клас; зовнішності людини або процесу праці - 7-й клас). Роботи школярів ЕК відзначалися доречністю, багатством лексики, правильністю, більшою точністю вживання виражальних одиниць, виразністю.

В аналізі творів ураховувалась загальна кількість виражальних одиниць, використаних учнями, і на цій основі виводився середній показник. Оцінювання проводилось за такими критеріями:

Високий рівень володіння знаннями і вміннями - правильна повна відповідь (допускалася одна помилка), використання від 9 до 14 виражальних засобів - оцінка (“5”). 22,9% учнів показали високий рівень сформованості вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні засоби у текстах різних типів і стилів мовлення, знаходити і виправляти помилки в змісті й мовному оформленні тексту. Роботи цих учнів відзначалися багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту.

Достатній рівень - правильна неповна відповідь (допускалося три помилки), від 6 до 9 виражальних одиниць - оцінка (“4”). 32,3% школярів показали достатній рівень. Учні здобули певні системні знання про виражальні засоби мови, оволоділи вміннями розрізняти тексти різних типів і стилів мовлення; навчилися самостійно будувати висловлювання, використовуючи при цьому авторські виражальні засоби. Проте ці учні все ж припускалися помилок у мовному оформленні текстів різних типів і стилів мовлення, порушували послідовність викладу думок.

Середній рівень - частково правильна відповідь (помилок більше трьох), від 3 до 6 виражальних мовних засобів - оцінка (“3”). Учні експериментальних класів із середнім рівнем (36,4%) оволоділи основними вміннями і навичками. Вони зв'язно відтворювали тексти різних типів і стилів мовлення, розкривали тему, дотримуючись стилю. Але роботам учнів цієї групи притаманний репродуктивний характер, відсутність самостійних суджень, їх арґументованість, добір виражальних засобів не завжди вдалий; їхні перекази, твори не відзначаються досконалістю.

Низький рівень - неправильна відповідь (допущено більше ніж 7 помилок), використано менше 2 виражальних засобів - оцінка (“2”). 8,4% учнів з низьким рівнем сформованості вмінь і навичок зв'язного мовлення не змогли використати виражальні засоби мови у власному мовленні.

Аналіз контрольних творів-описів (тварин, окремих предметів за власним спостереженням, за репродукцією, природи, приміщення, зовнішності людини, процесу праці) виявив значно вищий рівень умінь в учнів ЕК самостійно використовувати словотворчі й морфологічні виражальні засоби (2741 од., в середньому - 7,2 виражальних одиниць на роботу), учні КК використали 1796 виражальних засобів, в середньому 4,7 на роботу; у доборі більш влучних виражальних одиниць, фраз, чіткіших формулювань думок, у стилістичній грамотності, у зв'язному і послідовному викладі та у вдосконалених мовленнєвих уміннях, про що засвідчує таблиця № 3.

Результати кількісного аналізу контрольних творів свідчать, що середній бал для ЕК становить: 5 кл. - 3,9; 6 кл. - 3,9; 7 кл. - 3,8 бала; для КК відповідно 3,4; 3,5 і 3,3 бала. Отже, різниця в контрольних творах у 5 кл. - 0,5; у 6 кл. - 0,4; у 7 кл. - 0,5 бала.

Значна перевага виявилась не тільки в кількості вжитих виражальних засобів, але й у їх різновидах: учні контрольних класів здебільшого вживали суфіксальні форми іменників і прикметників, префіксальні і префіксально-суфіксальні форми ступенів порівняння прикметників та прислівників. В експериментальних класах, крім того, використано значну кількість рідковживаних морфологічних виражальних засобів: варіантні форми роду іменників - (апельсинчик, апельсинка; мотузок, мотузка); морфологічні синоніми - веселіший - більш веселий, зелений - зелен; синонімія конструкцій “прикметник + іменник” та “іменник + іменник” - світло місяця - місячне світло, книга брата - братова книга; синонімія числівників - два хлопці - двоє хлопців, десять, десятеро - десяток, фразеологічні звороти: треті півні, п'яте колесо до воза, шосте чуття); поєднання числівників із дієсловами - зробить один-два кроки і зупиняється; прислівники способу дії - працювати гуртом, іти навпочіпки, навшпиньки, підтюпцем, назирці; частки - аж, та, же(ж), бо, навіть, якраз... та інші; вигуки - ах, цить, ага, ого-го; ой, горенько; ой! лишенько; Ех! Не тямиш ти...; Ого-го! Далеченько ще? та інші.

Із зіставлення показників, одержаних на початку і в кінці дослідного навчання, видно, що в експериментальних класах більш помітне зростання кількості учнів 5-7 класів із достатнім і високим рівнем сформованих умінь використовувати словотворчі та морфологічні виражальні засоби. Кількісний і якісний аналіз результатів експериментального навчання підтверджує ефективність розробленої системи опрацювання виражальних засобів словотвору та морфології у 5-7 класах.

Таблиця 3

Показники порівняльного аналізу рівнів сформованості вмінь і навичок вживати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів учнями 5-7 класів після експериментального навчання

Рівні	КК (383 учні)	ЕК (380 учнів)
	К-сть учнів	%	К-сть учнів	%
Високий	30	7,8	63	16,5
Достатній	119	31,1	188	49,5
Середній	152	39,7	104	27,4
Низький	82	21,4	25	6,6

Проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки:

1. У процесі дослідження з'ясовано, що вдосконалення вмінь учнів сприймати, розуміти, аналізувати, відтворювати і самостійно вживати виражальні мовні засоби, формування комунікативних умінь і навичок на уроках рідної мови залежить від системи підготовчої роботи та її місця на уроках мови і зумовлене ефективністю застосування методів, прийомів і засобів навчання, які стимулюють мовленнєву діяльність, впливають на засвоєння учнями необхідних лінгвістичних явищ, розвиток їхньої комунікативної компетенції.

2. Процес удосконалення вмінь учнів 5-7 класів відтворювати усно і письмово виражальні одиниці є неперервним процесом і ґрунтується на таких уміннях: сприймати, розуміти й аналізувати виражальні мовні засоби; розпізнавати тексти за типами, стилями і жанрами мовлення; визначати тему, мікротеми, основну думку; виділяти головне і другорядне в тексті; добирати синонімічні варіанти і співвідносити їх з метою висловлювання; пояснювати смислові відтінки й емоційне забарвлення синонімів, визначати зміст висловлювання, добирати виражальні мовні засоби; творчо вдосконалювати висловлювання; стисло відтворювати тексти; вибирати конкретну інформацію з одного чи кількох текстів; запам'ятовувати якомога точніше зміст висловлювання.

3. Спостереження за навчально-виховним процесом підтвердили недостатнє усвідомлення вчителями змісту роботи над виражальними одиницями, недостатню кількість у підручниках вправ на сприймання, аналіз і відтворення виражальних мовних засобів і нечіткість у системі проведення таких завдань (недотримання послідовності у підготовчій роботі з виражальними засобами у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів). Такі фактори, як здійснення функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів до навчання, урахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, етапності та місця розосередженої підготовчої роботи з виражальними засобами на уроках мови, активізація мислительно-мовленнєвої діяльності учнів у процесі вивчення програмового матеріалу, систематична робота над сприйманням, розумінням і аналізом виражальних засобів мови, а також творчі вправляння позитивно впливають на розвиток зв'язного мовлення, уміння доречно використовувати виражальні відтінки мовних значень.

4. Розроблена і перевірена в ході експериментального дослідження система вивчення словотворчих і морфологічних засобів як виражальних одиниць на основі зв'язного висловлювання виявилася ефективною. Матеріали експерименту підтвердили робочу гіпотезу про те, що вивчення словотворчих і частиномовних засобів як виражальних у поєднанні функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного аспектів на різностильовій основі забезпечує належний рівень знань і вмінь сприймати, аналізувати і конструювати зв'язні висловлювання різних типів і стилів мовлення, впливає на загальний рівень мовної культури школярів, їхній емоційний та інтелектуальний розвиток.

5. Організація роботи над виражальними засобами словотвору і морфології потребує врахування вікових і психологічних особливостей школярів, їх комунікативних здібностей, рівня загального розвитку. Дослідне навчання переконало в необхідності посилення уваги до мовленнєвої практики, а отже, до практичного оволодіння зазначеними вище засобами в текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.

6. Результати експериментальної перевірки свідчать, що:

- вивчення виражальних засобів має проходити у взаємозв'язку з програмовим матеріалом; спеціальні терміни засвоюються шляхом опрацювання лінгвостилістичних ознак мовних одиниць та екстралінгвістичних чинників;

- поняття виражальних мовних засобів краще усвідомлюється шляхом аналізу та зіставлення текстів різних стилів;

- використання учнями виражальних мовних засобів у власних висловлюваннях відповідно до мети й умов комунікації є одним із дієвих факторів формування мовної особистості.

Проблема формування вмінь відтворювати виражальні мовні засоби не вичерпується результатами виконаного дослідження, яке необхідно розглядати як один із можливих підходів до її розв'язання. Подальші дослідження проблеми можуть стосуватися комплексної підготовки до роботи над виражальними мовними засобами в 1-12 класах, забезпечення принципів перспективності і наступності у формуванні вмінь відтворювати виражальні одиниці в процесі вивчення української мови в основній і старшій школі, створення системи роботи над виражальними засобами мови з учнями 8-9, 10-11 (12) класів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Алєксєєва Л. О. Шляхи реалізації особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії у сучасній школі / Л. О. Алєксєєва // Зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - № 1. - Бердянськ : БДПУ, 2003. - С. 14--27.

2. Алєксєєва Л. О. Вивчення предметів мовно-літературного циклу як засіб впливу на емоційно-почуттєву сферу підлітка / Л. О. Алєксєєва // Актуальні проблеми слов'янської філології : Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. X : Лінгвістика і літературознавство. - К. : Знання України, 2004. - С. 191--202.

3. Алєксєєва Л. О. Емоційна насиченість змісту навчального матеріалу - важлива умова розвитку інформаційних і пізнавальних потреб підлітків / Л. О. Алєксєєва // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Серія “Філологічні науки”. - Вип. XI. Т. 2. - Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2005. - С. 187--198.

4. Алєксєєва Л. О. Вплив мовленнєвих вправ на розвиток емоційно-естетичних суджень / Л. О. Алєксєєва // Зб. наук. праць Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського (Лінгвістичні науки). - № 2. - Одеса : ПДПУ, 2005. - С. 62--69.

5. Алєксєєва Л. О. Слово вчителя як спосіб емоційного впливу на учнів / Л. О. Алєксєєва // Вісник Дніпропетровського національного університету (Серія : Мовознавство). Вип. 11, том 2. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. - С. 64-72.

6. Алєксєєва Л. О. Текст як шлях до оволодіння мовними скарбами / Л. О. Алєксєєва // Лінгвістичні дослідження : Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л. А. Лисиченко. - Харків, 2006. - Вип. 17. - С. 159--166.

7. Алєксєєва Л. О. Літературні тексти як засіб розвитку образного мислення учнів / Л. О. Алєксєєва // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - Вип. XI: Лінгвістика і літературознавство. Частина II. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. - С. 581--588.

8. Алєксєєва Л. О. Формування позитивної мотивації підлітків у процесі вивчення мови та літератури / Л. О. Алєксєєва // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 2. - С. 34--45.

...