Наступність і перспективність вивчення словотвору української мови в початкових і середніх класах загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ВИВЧЕННЯ СЛОВОТВОРУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ І СЕРЕДНІХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.02 - теорія і методика навчання української мови

ЧЕМОНІНА Лада В'ячеславівна

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

морфеміка словотвір наступність лінгводидактичний

Актуальність дослідження. Державний статус української мови, концепція її навчання вимагають безперервної лінгвістичної освіти, глибокого засвоєння мовних норм, підвищення рівня культури мовлення, постійного вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Початкова школа є ланкою системи навчання і виховання, зверненою, з одного боку, до дошкільного закладу, а з іншого, - до основної і старшої школи. Через це і завдання початкових класів переважно визначаються перспективністю роботи вчителя та учнів щодо основної школи і наступністю при переході від одного року навчання до іншого.

Проблемі наступності й перспективності у шкільному навчанні надавали важливого значення такі відомі педагоги, як Я.А. Коменський, Ф.А.В. Дистервег, І.Г. Песталоцці, К. Ушинський. І сьогодні вона є предметом досліджень психологів (Б. Ананьєв, П. Гальперін, Г. Люблінська, Н. Менчинська, Г. Орлова, Н. Тализіна та ін.), педагогів (М. Данилов, Б. Єсипов, В. Онищук, М. Скаткін, А. Кухта, А. Мороз, О. Савченко та ін.) і методистів (М. Вашуленко, М. Львов, М. Пентилюк, Л. Федоренко, Т. Чижова та ін.).

Питання вивчення словотвору на уроках рідної мови в загальноосвітньому навчальному закладі у своїх працях висвітлювали В. Горпинич, М. Львов, М. Мункан, Г. Передрій, М. Плющ, Т. Рамзаєва, З. Сікорська та ін. Ураховуючи той факт, що словотворення є основним засобом поповнення лексичного складу мови, вони обґрунтували необхідність ознайомлення школярів з найпоширенішими способами творення слів. Результати досліджень вітчизняних науковців переконливо довели, що свідоме засвоєння учнями основ словотвору не лише сприяє збагаченню, уточненню та систематизації їхнього словника, а й створює підґрунтя для вільного володіння граматичною, орфографічною і стилістичною нормами української літературної мови. Саме тому пропедевтичне ознайомлення з елементами словотвору передбачено вже під час навчання першокласників грамоти. Аналіз матеріалу, уміщеного на сторінках сучасного “Букваря”, дає змогу чітко визначити зміст і характер підготовчої роботи до вивчення словотворчих явищ.

Розкриваючи особливості традиційної методики вивчення на уроках рідної (російської) мови будови слова, учений-методист М. Львов не виключає можливості спеціального розгляду з молодшими школярами способів творення слів. На його думку, доцільним є виокремлення у програмі та підручниках для початкової школи теми «Словотвір», під час опрацювання якої в учнів мають бути сформовані такі найпростіші поняття з цього розділу лінгвістики: творення слова, гніздо спільнокореневих слів, значення кореня, значення суфікса. Пропонована М. Львовим методична модель формування в учнів зазначених понять, а саме: спостереження за морфемною будовою слів, морфемний аналіз, виділення ознак, способів творення нових слів, практичне творення слів за допомогою різних способів, аналіз семантики, уживання у власному мовленні - переконливо свідчить про забезпечення тісного взаємозв'язку у вивченні морфеміки і словотвору.

На необхідності паралельного розгляду будови слова і словотвору, розкриття сутності морфологічного способу словотворення в початковому курсі рідної (російської) мови неодноразово наголошує Т. Рамзаєва. З метою взаємозв'язаного вивчення морфеміки і словотвору вона пропонує поєднувати морфемний і словотвірний аналіз слів, пояснювати молодшим школярам моделі словотворення тощо.

Про доцільність опрацювання будови слова і словотвору в тісному взаємозв'язку, з урахуванням наступності і перспективності свідчить наявність спільних завдань вивчення цих розділів на уроках мови в основній школі. Серед них варто виділити такі:

сформувати в учнів стійкі вміння розрізняти форми слова й спільнокореневі слова;

забезпечити знання особливостей, у тому числі й стилістичних, значущих частин слова;

забезпечити засвоєння системи понять і їх визначень: закінчення й основа слова, корінь слова, префікс і суфікс, твірна основа, морфологічні і неморфологічні способи творення слів;

навчити учнів здійснювати морфемний і словотвірний аналіз слова;

осмислити способи і засоби творення слів.

Для розроблення теоретичних засад експериментальної методики взаємозв'язаного вивчення морфеміки і словотвору української мови в загальноосвітньому навчальному закладі нами проаналізовано праці вчених-лінгвістів, які досліджували словотворчу систему (І. Білодід, В. Виноградов, Г. Винокур, В. Земська, І. Ковалик, М. Плющ, М. Шанський, І. Ющук та ін.). Незважаючи на існування певних розбіжностей у трактуванні основних понять цієї галузі мовознавства, більшість авторів схиляється до думки, що словотвір - відносно автономний розділ мовознавчої науки, який “…вивчає будову слова і способи творення слів” (І. Білодід). Отже, формулювання теми нашого дослідження відбувалося з огляду на таке розуміння поняття словотвір сучасної української мови.

З метою досягти бажаних результатів під час вивчення словотвору педагог має дотримуватися принципів наступності і перспективності, які реалізуються внаслідок зв'язку в роботі вчителів 1-4 і 5-7 класів, достатньої підготовки учнів початкових класів, правильної організації повторення в основній школі тощо. Наступність передбачається як у змісті, структурі, обсязі матеріалу, його розміщенні, так і в організаційних формах діяльності вчителя й учнів.

Проте спостереження за організацією процесу опрацювання морфеміки і словотвору в обох ланках загальноосвітнього навчального закладу, аналіз результатів констатувальних зрізів, бесіди з учителями дали змогу зробити висновок про далеко не повну реалізацію принципів наступності і перспективності у практиці роботи. Однією з причин цього є недостатня розробленість лінгводидактичних засад забезпечення безперервної мовної освіти школярів на основі втілення цих принципів. Водночас удосконалення навчальної роботи, спрямованої на засвоєння учнями початкової та основної школи знань з морфеміки і словотвору і формування в них відповідних мовних умінь, є актуальною методичною проблемою, що вимагає ґрунтовного вивчення.

Отже, вибір теми дослідження "Наступність і перспективність вивчення словотвору української мови в початкових і середніх класах загальноосвітньої школи" зумовлений недостатнім рівнем розробленості теоретичного і практичного аспектів цієї проблеми в методиці навчання української (рідної) мови.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробленні й експериментальній перевірці ефективності методики безперервного навчання школярів морфеміки і словотвору української мови з урахуванням принципів наступності і перспективності.

Для досягнення мети дослідження були сформульовані такі завдання:

визначити психолого-педагогічні та лінгводидактичні основи забезпечення наступності і перспективності в опрацюванні програмового матеріалу з морфеміки і словотвору на різних етапах мовної освіти учнів загальноосвітнього навчального закладу;

проаналізувати чинні програми і підручники з української (рідної) мови для початкової та основної школи в аспекті досліджуваної проблеми;

з'ясувати стан готовності педагогів початкової та основної школи до реалізації принципів наступності і перспективності у практиці викладання морфеміки і словотвору;

виявити рівні засвоєння учнями 4 і 5 класів теоретичних понять із названих розділів і сформованості (кількісні показники) мовних умінь школярів із морфеміки і словотвору;

розробити й експериментально перевірити методику опрацювання розділів „Будова слова” і „Словотвір” у 2-4 і 5-7 класах на основі принципів наступності і перспективності.

Об'єктом дослідження є процес вивчення морфеміки і словотвору української мови в початковій та основній школі.

Предмет дослідження - методика навчання морфеміки і словотвору в початковій і основній школі на засадах принципів наступності і перспективності.

Теоретичну основу дослідження становлять: філософські праці (З. Баллер, Гегель, З. Мукашев, Ф. Константинов, І. Фролов, В. Шинкарук та ін.), концептуальні основи психологічних (Б. Ананьєв, П. Гальперін, Г. Люблінська, Н. Менчинська, Г. Орлова, Н. Тализіна та ін.), педагогічних (І.Ф. Гербарт, Ф.А.В. Дистервег, Я.А. Коменський, М. Корф, І.Г. Песталоцці, Ш. Ганелін, М. Данилов, Б. Єсипов, В. Онищук, М. Скаткін, А. Кухта, А. Мороз, О. Савченко та ін.) і лінгводидактичних (Ф. Буслаєв, В. Масальський, А. Медушевський, І. Срезневський, К. Ушинський, О. Текучов, Л. Федоренко, С. Чавдаров, М. Вашуленко, М. Львов, М. Пентилюк, К. Плиско та ін.) досліджень з проблеми впровадження принципів наступності і перспективності у практику роботи загальноосвітнього навчального закладу, праці методистів (М. Баранов, О. Мельничайко, В. Мельничайко, М. Плющ, Т. Потоцька, Т. Рамзаєва, І. Хом'як, С. Яворська та ін.), присвячені вивченню морфеміки і словотвору на уроках рідної мови в початковій та основній школі.

Для розв'язання поставлених завдань були використані методи наукового пошуку, а саме:

теоретичні: аналіз, систематизація і узагальнення, що проводилися з метою вивчити стан розроблення проблеми у філософській, психолого-педагогічній і лінгводидактичній літературі та визначити сутність наступності і перспективності;

емпіричні: педагогічний експеримент, що складався з констатувального (для з'ясування (шляхом анкетування і спостереження) стану готовності педагогів початкової та основної школи до реалізації принципів наступності і перспективності у практиці викладання морфеміки і словотвору, виявлення рівнів навчальних досягнень учнів 4 і 5 класів з названих розділів), формувального і контрольного етапів (для перевірки ефективності пропонованої методики); кількісний і якісний аналіз для обробки одержаних даних про рівень сформованості мовних компетенцій в учнів початкової й основної школи.

Дослідження проводилося поетапно впродовж 1998-2007 років.

На першому етапі (1998 - 1999), пошуковому, вивчалася наукова література з досліджуваної проблеми, аналізувалися програми, підручники, методичні посібники, що дало змогу визначити завдання роботи, теоретичні основи впровадження принципів наступності і перспективності у процес мовної освіти. Здійснено констатувальний експеримент у загальноосвітніх навчальних закладах м. Бердянська Запорізької області, м. Дніпропетровська, м. Маріуполя і с. Новоукраїнки Мар'їнського району Донецької області.

На другому етапі (1999 - 2005), основному, розроблено методику роботи над словотвором української мови в 2-4 і 5-7 класах з урахуванням принципів наступності й перспективності. Проведено формувальний експеримент, яким перевірено доцільність використання положень дослідної програми, а також підтверджено правильність нашого припущення.

На третьому етапі (2005 - 2007), підсумковому, завершувалося експериментально-дослідне навчання словотвору в початкових і 5-7 класах загальноосвітнього навчального закладу. Формулювалися висновки, методичні рекомендації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику навчання морфеміки і словотвору в початковій і основній школі з урахуванням принципів наступності і перспективності на засадах комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів, удосконалено систему вправ із зазначених розділів; подальшого розвитку набула ідея організації безперервної мовної освіти школярів.

Практичне значення дослідження визначається створенням і застосуванням дослідної методики опрацювання морфеміки і словотвору з урахуванням принципів наступності і перспективності на уроках рідної мови в початковій і основній школі та використанням результатів дослідження в процесі професійно-методичної підготовки майбутніх учителів у педагогічних ВНЗ різних рівнів акредитації, під час удосконалення навчальних програм, підручників, методичних посібників.

Експериментальна база. Теоретичні положення та практичні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів, на базі яких проводився педагогічний експеримент, а саме: загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів с. Новоукраїнки Мар'їнського району (довідка № 39 від 08.11.2005 р.) та № 36 м. Маріуполя (довідка № 23 від 01.11.2005 р.) Донецької області, № 11, 16 м. Бердянська Запорізької області (відповідно довідки № 7 від 11.11.2005 р. і № 17 від 28.10.2005 р.), середньої загальноосвітньої школи № 37 м. Дніпропетровська (довідка № 45 від 17.01.2006 р.). На різних етапах експериментом було охоплено 675 учнів 2-7 класів.

Апробація результатів дослідження. Результати роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і методики початкового навчання Бердянського державного педагогічного університету, у виступах на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Особливості підготовки вчителів для сільської малокомплектної школи” (Бердянськ, 2003), “Навчання, виховання, розвиток” (Бердянськ, 2004), “Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки” (Бердянськ, 2005), “ІІІ Всеукраїнська інтернет-конференція” (2007), “Використання інтерактивних методів при викладанні мови та літератури у середніх та вищих навчальних закладах” (Євпаторія, 2008).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено у 12 публікаціях, із них 7 - у виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел, який налічує 186 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок, із них основного тексту - 172. У тексті 3 схеми, 17 таблиць, 8 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито новизну і практичне значення, відображено вірогідність здобутих результатів.

У першому розділі - „Теоретичні засади реалізації принципів наступності і перспективності у викладанні шкільного курсу рідної мови" - проаналізовано філософську, психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблема наступності і перспективності не є новою. Її важливе значення підкреслено у працях психологів (І. Гальперін, Г. Люблінська, Н. Менчинська та ін.) і педагогів (Я.А. Коменський, А. Дистервег, І.Г. Песталоцці, О. Савченко, М. Скаткін, К. Ушинський та ін.).

У середині ХХ століття вченими-психологами було здійснено низку вдалих спроб дослідити проблеми пам'яті, мислення, уваги. Науковці Д. Богоявленський, І. Гальперін, Н. Менчинська, Н. Тализіна та ін. у своїх працях розкрили роль взаємозв'язку старих і нових знань для розвитку пам'яті учнів і стимуляції їхньої розумової діяльності. Результати цих досліджень дали поштовх психологічному обґрунтуванню проблеми організації навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу на основі наступності.

Сьогодні вчені-психологи визначають наступність як один із найголовніших психолого-педагогічних принципів, який передбачає встановлення взаємозв'язків між освітніми ланками за такими напрямами:

психофізичний розвиток дітей;

завдання формування особистості;

зміст освіти;

методи навчання і виховання.

У педагогічній літературі наступність розглядається не як просте збільшення, ускладнення організації навчальної діяльності учнів, а як безперервний процес переходу кількісних змін у якісні. Серед найважливіших ознак наступності науковці називають перспективність. Наступність і перспективність виступають стратегічним напрямом у здійсненні розвивального навчання (А. Кухта, А. Мороз, О. Савченко та ін.).

Встановлено, що навчання сприяє розвитку учнів за таких умов: орієнтації змісту навчання на оптимальну реалізацію навчальних можливостей школярів; побудови учіння як розв'язання системи навчальних завдань, що поступово ускладнюються; перенесення засвоєного в нову навчальну ситуацію.

У лінгводидактиці принципи наступності і перспективності розглядаються як важлива передумова успішного засвоєння школярами знань про мовні явища (М. Вашуленко, О. Горошкіна, О. Глазова, М. Львов, М. Пентилюк, К. Плиско та ін.). Практично наступність виражається в тому, що вивчення систематичного курсу мови відбувається на основі лінгвістичних знань, засвоєних дітьми в початкових класах. Цей принцип спрямовує увагу вчителя на врахування логіки предмета і його окремих розділів, на своєчасне підвищення вимог до учнів на всіх етапах навчання. Наступність у навчанні мови реалізується через опору на вже відомий учням матеріал. Такий підхід передбачає взаємодію старих і нових знань, тобто сприяє утворенню системи міцних і глибоких знань, умінь і навичок учнів, їхньої мовної та мовленнєвої компетенції.

Як справедливо вважають дослідники, наступність тісно пов'язана з перспективністю навчання. Тому, опрацьовуючи мовні явища, учитель має не тільки спиратися на вже відоме учням, а й встановлювати зв'язок матеріалу, що вивчається на певному етапі, з наступним, розглядати його ширше, створюючи тим самим базу для міцного засвоєння тем і розділів.

Проблема перспективності та наступності між початковою та основною школою набуває особливого значення на сучасному етапі реформування безперервної мовної освіти. Урахування цих принципів у навчанні рідної мови, на думку вчених-методистів, забезпечуватиме повноцінне оволодіння мовою як засобом спілкування, а отже, сприятиме формуванню мовної особистості школярів.

У другому розділі - „Стан упровадження принципів наступності і перспективності у практиці мовної освіти учнів початкової та основної школи” - подано аналіз чинних програм і підручників з рідної мови, з'ясовано стан (шляхом констатувальних зрізів) навчання морфеміки і словотвору учнів 2-4 і 5-7 класів.

Аналіз навчальних програм з рідної мови для початкової та основної школи свідчить, що вони побудовані за лінійним і концентричним принципами. Як зазначає М. Пентилюк, лінійний принцип передбачає розташування матеріалу від мовних одиниць нижчого рівня до вищого. Згідно з концентричним принципом орфографія і пунктуація в основній ланці вивчаються роззосереджено разом з іншими темами, наприклад: „Будова слова. Орфографія”, „Словотвір. Орфографія” тощо. Значна частина запропонованого матеріалу з морфеміки і словотвору має яскраво виражений орфографічний характер, тобто розглядається в основному як засіб засвоєння школярами морфологічного принципу правопису. Автори чинних програм з рідної мови для 1-4 і 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів вважають, що вміння учнів членувати слово на морфеми є ключовим у роботі над правилами української орфографії. Проте реалізації можливостей вивчення словотвору для збагачення й уточнення словника школярів відводиться другорядна роль.

У процесі вдосконалення змісту розділів “Будова слова” і “Словотвір” у програмах з рідної мови для початкової та основної школи, на нашу думку, важливо передбачити:

врахування дошкільної мовної підготовки дітей у галузі словотворення;

посилення уваги до семантики афіксів під час вивчення морфемної структури слова;

усвідомлення дітьми взаємозв'язку морфемного складу слова і його лексичного значення;

вивчення морфеміки і словотвору у функціонально-стилістичному і комунікативно-діяльнісному аспектах;

розвиток логічного мислення учнів, удосконалення їхніх комунікативних умінь.

Державними освітніми стандартами і чинними програмами визначено зміст базової мовної освіти. Забезпечити ж засвоєння учнями теоретичних знань і вироблення в них практичних умінь покликані сучасні підручники з рідної мови. Аналіз навчальних книжок дає змогу стверджувати, що вони передбачають реалізацію таких загальнодидактичних принципів, як єдності навчання, виховання і розвитку особистості, науковості, системності, послідовності, зв'язку теорії з практикою, наступності, перспективності, доступності, наочності тощо.

Водночас, на наш погляд, у підручниках як для 2-4, так і для 5-7 класів недостатньо впроваджено принцип функціонально-стилістичної спрямованості вивчення морфеміки і словотвору. Так, учням основної школи пропонується обмаль вправ, що супроводжуються завданнями творчого характеру на засвоєння особливостей уживання слів з афіксами. Також треба зазначити, що вміщені в підручниках для 2-4 і 5-7 класів завдання не запобігають такому стилістичному огріху в мовленні школярів, як близьке вживання спільнокореневих слів.

Для одержання об'єктивних даних про те, як упроваджуються принципи наступності і перспективності в практику мовної освіти молодших школярів і учнів 5 класів, нами здійснено констатувальні зрізи: анкетування вчителів початкової та основної школи, опитування учнів 4 і 5 класів, а також письмові контрольні роботи.

Аналіз тестових робіт учнів початкової та основної ланок ЗНЗ дав змогу констатувати недостатній рівень засвоєння ними знань з морфеміки і словотвору. Це негативно впливає на сформованість мовних умінь і навичок дітей, про що свідчать результати виконання школярами письмових завдань. Однією з причин труднощів в опануванні знань з морфеміки і словотвору є недостатня обізнаність учителів початкової та основної школи в питаннях технології опрацювання цих розділів на різних етапах мовної освіти школярів, а саме шляхів реалізації принципів наступності і перспективності. У зв'язку з цим актуалізується проблема створення стрункої системи опрацювання морфеміки і словотвору в загальноосвітньому навчальному закладі на основі наступності і перспективності, а також забезпечення належної професійно-методичної підготовки вчителів до реалізації безперервної мовної освіти школярів.

У третьому розділі - „Експериментальна методика опрацювання морфеміки і словотвору в початковій і основній школі на основі принципів наступності і перспективності" - визначено вихідні положення, зміст і програму дослідного навчання, описано експериментальну модель навчання морфеміки і словотвору, висвітлено етапи і результати формувального експерименту.

Мета формувального експерименту полягає в перевірці доцільності впровадження пропонованої методики в практику опрацювання розділів „Будова слова” і „Словотвір” у початковій та основній школі; визначенні найбільш ефективних методів безперервного вивчення морфеміки і словотвору; виявленні впливу опрацювання згаданих вище розділів за пропонованою методикою на формування в учнів 2-4 і 5-7 класів навички усвідомленого вживання у власному мовленні похідних слів.

Педагогічний експеримент передбачав розв'язання таких завдань:

визначити сукупність істотних ознак понять, засвоюваних учнями на різних етапах вивчення морфеміки і словотвору за експериментальною методикою;

розробити спеціальний комплекс вправ з морфеміки і словотвору;

визначити критерії відбору лексики для наповнення вправ;

розробити шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів з морфеміки і словотвору.

Для реалізації мети і завдань було розроблено програму експериментального навчання, побудовану згідно з визначеною нами етапністю опрацювання морфеміки і словотвору на основі чинних програм для початкової та основної школи.

З метою з'ясування доцільності впровадження пропонованої методики, спрямованої на вивчення морфеміки і словотвору на функціонально-стилістичній і комунікативно-діяльнісній основі з урахуванням принципів наступності і перспективності, експеримент проводився в експериментальних класах. Вивчення розділів за пропонованою методикою не виходило за межі зазначених годин, відведених чинними програмами для обох ланок ЗНЗ.

Згідно з програмою експерименту в класах „А” навчання проводилося за діючими підручниками. Для досягнення ефективності безперервного навчання морфеміки і словотвору було використано і розроблено на основі сучасних педагогічних технологій конспекти уроків з розділів „Будова слова. Орфографія”, „Словотвір. Орфографія”, „Морфологія. Орфографія”.

Було обрано і контрольні класи (класи „Б”), де згадані розділи вивчалися за традиційною методикою, згідно з якою робота над словотворчими темами розглядалася в основному як засіб формування у школярів орфографічних навичок, проте ознайомленню учнів із семантикою афіксів відводилася другорядна роль.

Експериментальні і контрольні класи мали приблизно однакові наповнюваність (різниця в кількості учнів не перевищувала 5) і загальний рівень навчальних досягнень школярів. Навчальний процес в основній школі здійснювали одні і ті ж самі вчителі.

Аналіз чинних програм і підручників з рідної (української) мови, результати констатувальних зрізів ураховано під час розроблення методики опрацювання морфеміки і словотвору, за якою вивчення теоретичного матеріалу із зазначених вище розділів здійснювалося в чотири етапи:

І (2, 3 клас) - засвоєння молодшими школярами основних понять з морфеміки, оволодіння навичками морфемного аналізу слів;

ІІ (4 клас) - поглиблення теоретичних знань з морфеміки і словотвору під час вивчення частин мови, вдосконалення морфемно-аналітичних умінь;

ІІІ (5 клас) - актуалізація знань з морфеміки, засвоєних у початковому курсі рідної мови, узагальнення і систематизація знань, їх розширення за рахунок відомостей про способи словотворення;

ІV (6, 7 клас) - узагальнення і систематизація знань про способи творення слів різних частин мови.

В експериментальній методиці враховано загальнодидактичні принципи (наступність, перспективність, науковість, доступність, активність, наочність) і специфічні принципи вивчення словотворення (лексико-словотворчий, структурно-словотворчий, функціонально-стилістичний, мотиваційний).

Одним із шляхів реалізації принципів наступності і перспективності є забезпечення функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення мовних явищ, що полягають у засвоєнні їх виражальних можливостей і особливостей функціонування в текстах різних стилів. Зазначені підходи передбачають дотримання принципу цілісного вивчення мови і мовлення. Кінцевою метою такої системи роботи є формування мовної особистості, тобто людини, яка володіє виражальними засобами рідної мови й уміннями їх доцільно використовувати в різних комунікативних ситуаціях.

Висувалося передбачення, що опрацювання морфеміки і словотвору в такий спосіб допоможе не тільки виробити у школярів уміння членувати слова на значущі частини, встановлювати способи творення слів, а й конструювати зв'язні висловлювання з похідними словами, розрізняти їх комунікативно-стилістичну функцію, помічати та усувати словотвірні і стилістичні огріхи у власному і чужому мовленні.

Експериментально-дослідне навчання морфеміки і словотвору за пропонованою методикою дало змогу визначити шляхи реалізації принципів наступності і перспективності:

опора на раніше засвоєні знання, актуалізація й систематизація набутих учнями знань;

уточнення, поглиблення понять, розширення кола істотних ознак кожного поняття, поступове наближення визначення понять до наукових дефініцій;

розкриття взаємозв'язку між морфемікою і словотвором, морфемікою, словотвором і орфографією, морфемікою, словотвором і лексикологією;

забезпечення комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до опрацювання явищ морфеміки і словотвору на всіх етапах навчання;

використання сучасних педагогічних технологій (проблемний виклад матеріалу, мультимедійні навчальні програми, групова робота учнів).

Трансформації знань учнів експериментальних класів в уміння й навички сприяла сукупність вправ, розроблена згідно з етапами дослідного навчання на основі принципів наступності і перспективності. З метою формування у школярів мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору нами були використані описані в сучасній методиці типи вправ, які, слідом за М. Пентилюк і С. Караманом, поділяли відповідно до змісту виучуваного матеріалу на морфемні і словотворчі. Усередині кожної групи згідно з дидактичною метою виділяли підготовчі, вступні, пробні, тренувальні, творчі і контрольні вправи.

Ми погоджуємося з думкою Т. Потоцької щодо поділу вправ з морфеміки і словотвору на аналітичні і синтетичні. Оскільки взаємозвя'зок цих двох типів вправ не викликає сумніву, певна частина вправ, які використовували під час дослідного навчання, мала аналітико-синтетичний характер. Таким чином, у ході формувального експерименту було використано сукупність вправ з морфеміки і словотвору, розроблених на основі загальнодидактичних принципів наступності і перспективності з урахуванням функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів, спрямованих на забезпечення безперервного вдосконалення мовних умінь і навичок школярів.

Педагогічний експеримент мав на меті з'ясувати ефективність розробленої методики безперервного вивчення морфеміки і словотвору в початковій і основній школі. Для цього наприкінці кожного етапу формувального експерименту проведено контрольний зріз і виявлено рівні сформованості мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору. Навчальні досягнення школярів оцінювалися за 12-бальною шкалою згідно з уточненими нами існуючими критеріями.

Так, у початковій школі високий рівень навчальних досягнень виявили учні, які навчилися застосовувати способи діяльності (змінювати слова за питаннями, виділяти змінну частину, визначати основу, знаходити і визначати закінчення в слові, поданому в кількох формах; пояснювати роль закінчення у зв'язках слів у реченні; знаходити і визначати корінь у ряді спільнокореневих слів; визначати префікс, суфікс у ряді слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом; розрізняти спільнокореневі слова і форми того самого слова; аналізувати слова за будовою; утворювати нові слова від заданої основи за допомогою префіксів, утворювати нові слова, що належать до тієї самої частини мови, за допомогою поданих суфіксів, пояснювати значення, якого надають словам суфікси зменшеності, здрібнілості, пестливості) в нових ситуаціях; самостійні роботи виконували під опосередкованим керівництвом; оволоділи вміннями самостійно вирішувати проблеми за аналогією (пошукова діяльність).

Відповідно достатній рівень навчальних досягнень виявили молодші школярі, які володіли вміннями змінювати слова за питаннями, виділяти змінну частину, визначати основу, знаходити і визначати закінчення в слові, поданому в кількох формах; пояснювати роль закінчення у зв'язках слів у реченні; знаходити і визначати корінь у ряді спільнокореневих слів; визначати префікс, суфікс у ряді слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом; розрізняти спільнокореневі слова і форми того самого слова; аналізувати слова за будовою; утворювати нові слова від заданої основи за допомогою префіксів, утворювати нові слова, що належать до тієї самої частини мови, за допомогою поданих суфіксів, пояснювати значення, якого надають словам суфікси зменшеності, здрібнілості, пестливості на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконували з незначною допомогою вчителя; володіли вміннями виконувати окремі етапи вирішення проблеми і застосовували їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність).

Середній рівень - ті, що володіли вміннями змінювати слова за питаннями, виділяти змінну частину, визначати основу, знаходити і визначати закінчення в слові, поданому в кількох формах; пояснювати роль закінчення у зв'язках слів у реченні; знаходити і визначати корінь у ряді спільнокореневих слів; визначати префікс, суфікс у ряді слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом; розрізняти спільнокореневі слова і форми того самого слова; аналізувати слова за будовою; утворювати нові слова від заданої основи за допомогою префіксів, утворювати нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів, пояснювати значення, якого надають словам суфікси зменшеності, здрібнілості, пестливості, на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації, самостійну роботу виконували зі значною допомогою вчителя.

Відповідно низький рівень навчальних досягнень виявили учні, які під безпосереднім керівництвом учителя: змінювали слова за питаннями, виділяли змінну частину, визначали основу, знаходили і визначали закінчення в слові, поданому в кількох формах; пояснювали роль закінчення у зв'язках слів у реченні; знаходили і визначали корінь у ряді спільнокореневих слів; визначали префікс, суфікс у ряді слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом; розрізняли спільнокореневі слова і форми того самого слова; аналізували слова за будовою; утворювали нові слова від заданої основи за допомогою префіксів, утворювали нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів, пояснювали значення, якого надають словам суфікси зменшеності, здрібнілості, пестливості, але допомогу не могли сприйняти відразу, а потребували детального кількаразового її пояснення.

В основній школі високого рівня досягли школярі, які володіли вміннями виділяти у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова, визначати спосіб творення відомих слів, а також поетичних неологізмів; самостійно утворювати нові слова вивченими способами, знаходити і пояснювати вивчені орфограми в словах, користуватися словотвірним і орфографічним словниками, утворювати і вживати складноскорочені слова у власному мовленні, правильно писати і вимовляти складні і складноскорочені слова, складати речення зі словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу; редагувати тексти, усуваючи недоліки в їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору; застосовувати способи діяльності в нових ситуаціях; самостійні роботи виконували під опосередкованим керівництвом; оволоділи вміннями самостійно вирішувати проблеми за аналогією (пошукова діяльність).

Достатнього рівня - школярі, що володіли вміннями виділяти у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова, визначати спосіб творення відомих слів, самостійно утворювати нові слова вивченими способами, знаходити і пояснювати вивчені орфограми в словах, користуватися словотвірним і орфографічним словниками, утворювати і вживати складноскорочені слова у власному мовленні, правильно писати і вимовляти складні і складноскорочені слова, складати речення зі словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу; редагувати тексти, усуваючи недоліки в їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору, на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконували з незначною допомогою вчителя; оволоділи вміннями виконувати окремі етапи вирішення проблеми і застосовувати їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність).

Учні основної школи, які досягли середнього рівня, володіли вміннями виділяти у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова, визначати спосіб творення відомих слів, утворювати нові слова вивченими способами, знаходити і пояснювати вивчені орфограми в словах, користуватися словотвірним і орфографічним словниками, утворювати і вживати складноскорочені слова у власному мовленні, правильно писати і вимовляти складні і складноскорочені слова, складати речення зі словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу; редагувати тексти, усуваючи недоліки в їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору, на рівні виконання способів діяльності за зразком у подібній ситуації, самостійну роботу виконували зі значною допомогою.

Низький рівень навчальних досягнень виявили учні, що вміли виділяти у слові закінчення, корінь, префікс, суфікс та основу, розрізняти форми слова і спільнокореневі слова, визначати спосіб творення відомих слів, утворювати нові слова вивченими способами, знаходити і пояснювати вивчені орфограми в словах, користуватися словотвірним і орфографічним словниками, редагувати тексти, усуваючи недоліки в їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору, під безпосереднім керівництвом учителя, але допомогу не могли сприйняти відразу, а потребували детального кількаразового її пояснення.

Завершальний етап експериментального навчання передбачав виявлення ефективності пропонованої методики формування в учнів 3-4 і 5-7 класів навчально-мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору. Узагальнені дані вміщено в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору в учнів 3, 4, 5, 6 і 7 класів

Рівні навчальних досягнень учнів	Високий	Достатній	Середній	Низький
Класи	Загальна к-ть учнів	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК
	ЕК	КК	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%	к-ть	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19
3	165	161	25	15	23	14	59	36	51	32	60	36	63	39	21	13	24	15
4	171	168	27	16	22	13	63	37	51	30	62	36	65	39	19	11	30	18
5	168	163	23	14	20	10	59	35	43	26	64	38	67	41	22	13	32	20
6	170	166	25	15	15	9	65	38	42	25	61	36	74	45	19	11	35	21
7	168	164	29	17	11	7	67	40	39	24	55	33	80	49	17	10	34	21

Загальний рівень виконання підсумкових робіт учнями четвертих експериментальних класів (високий, достатній і середній показники) становить 89% , що на 7% більше, ніж у школярів, які навчалися за традиційною методикою. Відповідно в учнів сьомих експериментальних класів цей показник становить 90%, або на 10% вищий, ніж у їхніх ровесників, що навчалися в контрольних класах. Якість знань (показники високого і достатнього рівнів навчальних досягнень) четвертокласників, що навчалися за дослідною методикою, становить 53% , а в учнів КК - 43%, відповідно в сьомих класах - 57% і 31%.

Динаміку розвитку мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору в експериментальних і контрольних класах подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка розвитку мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору в учнів 3, 4, 5, 6 і 7 класів

Класи	Середньоарифметичний бал успішності
	ЕК	КК
3	6,8	6,4
4	7	6,3
5	6,8	6,1
6	7	6,1
7	7,1	6

Як видно з таблиці, динаміка розвитку мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору в учнів КК має негативні тенденції. Про це свідчить помітне спадання середнього балу успішності у школярів цієї групи, проте в ЕК спостерігається поступове його зростання.

Виразивши відношення здобутих результатів на межових етапах навчання (4 і 7 клас) коефіцієнтом успішності (К_у), одержимо:

К_у4 == = 1,11;

К_у7 == = 1,18,

де А_е - середньоарифметичний бал успішності в експериментальних класах, А_к - середньоарифметичний бал успішності в контрольних класах.

Так, середній бал успішності в четвертих експериментальних класах в 1,11 рази вище, ніж у контрольних. Відповідно, середній бал успішності семикласників, що навчалися за дослідною методикою, в 1,18 рази вище, ніж у їхніх однолітків із контрольних класів.

Результати дослідного навчання, здійснюваного на функціонально-стилістичній і комунікативно-діяльнісній основі, переконливо засвідчили, що учні експериментальних класів краще (4 клас - на 11%, 7 клас - на 18%), ніж контрольних, володіють мовними вміннями і навичками з морфеміки і словотвору, оскільки їх формування проводилося поетапно з урахуванням принципів наступності й перспективності.

Аналіз даних таблиць 1 і 2 дозволив зробити висновок, що школярі, які навчалися за експериментальною методикою, виявили вищий рівень сформованості мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору. Так, більшість учнів ЕК (4 кл. - 53%, 7 кл. - 57%) уміє застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях; самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя чи під його опосередкованим керівництвом; володіє вміннями діяти на окремих етапах розв'язання проблеми і застосовує їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність) тощо).

Отже, це є свідченням того, що розроблена нами дослідна методика формування в учнів 2-4 і 5-7 класів мовних умінь з морфеміки і словотвору на основі загальнодидактичних принципів наступності і перспективності з урахуванням комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів забезпечує позитивну динаміку розвитку навчальних досягнень школярів.

На підставі результатів дисертаційного дослідження зроблено такі загальні висновки:

Сучасне розуміння ролі якісної мовної освіти у формуванні особистості школяра, визнання пріоритетності його мовленнєвого розвитку зумовлюють необхідність створення такої системи безперервного навчання рідної мови, яка б ураховувала найважливіші лінгводидактичні принципи. У дисертації обґрунтовано актуальність проблеми реалізації принципів наступності і перспективності у викладанні шкільного курсу рідної мови, проаналізовано психологічні, педагогічні та лінгводидактичні засади її розв'язання.

Аналіз чинних програм і підручників з рідної мови засвідчив те, що в процесі їх удосконалення було забезпечено належну орієнтацію на втілення принципів наступності та перспективності між початковою й основною школою.

Проведений у ході констатувальних зрізів аналіз стану сформованості в учнів 4 і 5 класів мовних умінь з морфеміки і словотвору виявив недоліки традиційної методики опрацювання зазначених розділів, зокрема недостатньо повну реалізацію принципів наступності та перспективності. Результати анкетування вчителів початкової школи та вчителів-словесників 5-7 класів підтвердили те, що частині опитаних бракує спеціальної професійно-методичної підготовки до опрацювання навчального матеріалу з морфеміки і словотвору з урахуванням зазначених лінгводидактичних принципів.

За результатами аналізу теоретичних засад і практики опрацювання морфеміки і словотвору в початковій та основній школі було розроблено й апробовано методику безперервного вивчення названих розділів, елементами якої є: перспективна підготовка учнів до систематичного засвоєння ними лінгвістичної теорії; уточнення, поглиблення мовних понять, розширення кола істотних ознак кожного поняття, поступове наближення визначення понять до наукових дефініцій; послідовне розкриття взаємозв'язку між морфемікою і словотвором, морфемікою, словотвором і орфографією, морфемікою, словотвором і лексикологією; забезпечення комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до опрацювання явищ морфеміки і словотвору на всіх етапах навчання; використання сучасних педагогічних технологій (проблемний виклад матеріалу, мультимедійні навчальні програми, групова навчальна діяльність учнів).

Обґрунтовано, що необхідними організаційно-педагогічними умовами забезпечення наступності та перспективності під час опрацювання морфеміки і словотвору є такі: стикування чинних програм і підручників суміжних класів у завданнях та змісті цих розділів; систематичність і послідовність викладання теоретичних відомостей з опорою на вивчене; організація пропедевтичного вивчення способів творення слів у початковій школі; здійснення вивчення морфеміки і словотвору на основі функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів; підвищення вимог до якості мовної освіти і мовленнєвого розвитку учнів - випускників початкової школи; єдиний підхід до оцінювання навчальних досягнень учнів 3-4 і 5-7 класів з розділів «Будова слова» і «Словотвір».

Результативність дослідної методики вивчення морфеміки і словотвору на засадах наступності та перспективності визначалася сформованістю в учнів таких компетенцій: розрізняти форми слова і спільнокореневі слова; самостійно добирати до поданого слова спільнокореневі; визначати морфемну структуру і спосіб творення слова; виконувати словотворчі завдання різного рівня складності; розуміти семантику слів на основі встановлення смислових зв'язків між словами одного гнізда; тлумачити лексичне значення похідного слова через значення твірного; усувати стилістичні недоліки щодо близького вживання спільнокореневих слів і форм одного і того ж слова у зв'язних висловлюваннях.

Кількісний та якісний аналіз здобутих результатів контрольного етапу експерименту підтвердив ефективність розробленої методики вивчення морфеміки і словотвору з урахуванням принципів наступності і перспективності. Результати дослідного навчання, здійснюваного на функціонально-стилістичній і комунікативно-діяльнісній основі, переконливо засвідчили, що учні експериментальних класів краще (4 клас - на 11%, 7 клас - на 18%), ніж контрольних, володіють мовними вміннями і навичками з морфеміки і словотвору, оскільки їх формування проводилося поетапно з урахуванням принципів наступності й перспективності.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання порушеної проблеми. Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у дослідженні шляхів забезпечення безперервного навчання морфеміки і словотвору в умовах білінгвізму, створенні програмно-педагогічних засобів навчання морфеміки і словотвору, методичних посібників, удосконаленні професійно-методичної підготовки вчителів початкової та основної школи до реалізації принципів наступності і перспективності у викладанні шкільного курсу рідної мови.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чемоніна Л.В. Підготовка вчителя початкових класів до реалізації принципу наступності та перспективності в умовах сільської школи / Л.В. Чемоніна // Збірник наукових праць БДПУ. - Бердянськ, 2002. - № 6. - С. 59-68.

Чемоніна Л.В. Реалізація принципу наступності та перспективності в чинних програмах з рідної мови (на матеріалі розділів „Будова слова” і „Словотвір”) / Л.В. Чемоніна // Збірник наукових праць БДПУ. - Бердянськ, 2004. - № 1 - С. 144-151.

Чемоніна Л.В. Проблема наступно-перспективних зв'язків у практиці вивчення морфеміки і словотвору в шкільному курсі рідної мови програмах з рідної мови (на матеріалі розділів „Будова слова” і „Словотвір”) / Л.В. Чемоніна // Збірник наукових праць БДПУ. - Бердянськ, 2004. - № 2 - С. 41-47.

Чемоніна Л.В. Наступність і перспективність у викладанні рідної мови як лінгводидактична проблема / Л.В. Чемоніна // Навчання, виховання та розвиток: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Бердянськ, 2004. - С. 50-51.

Чемоніна Л.В. Групова робота як засіб реалізації наступності і перспективності вивчення словотвору української мови в умовах особистісно-орієнтованої освіти / Л.В. Чемоніна // Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки / Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Бердянськ, 2005. - С. 60-63.

Чемоніна Л.В. Реалізація принципів наступності та перспективності під час вивчення розділів „Будова слова” і „Словотвір” (на матеріалі шкільних підручників з рідної мови для початкової та основної ланки) / Л.В. Чемоніна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. - Збірник наукових праць. - Вип. 34. - Київ-Запоріжжя, 2005. - С. 309-315.

Чемоніна Л. Наступність і перспективність як передумова засвоєння школярами понять з морфеміки / Лада Чемоніна // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 3. - С.7-12.

Чемоніна Л. Наступність і перспективність у засвоєнні школярами словотворчих понять / Лада Чемоніна // Українська мова і література в школі. - 2007. - №1. - С. 5-10.

Чемоніна Л. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення морфеміки і словотвору як засіб реалізації спадкоємності між освітніми ланками / Лада Чемоніна // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 6. - С.2-6.

Чемоніна Л.В. Наступність і перспективність як передумова безперервної мовної освіти / Л.В. Чемоніна // І Корфівські педагогічні читання / Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Бердянськ, 2007. - С. 47-49.

Чемоніна Л.В. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення будови слова і словотвору як засіб реалізації загальнодидактичних принципів наступності і перспективності / Л.В. Чемоніна // ІІІ Всеукраїнська інтернет-конференція / Тези доповідей. - Київ, 2007. - С. 71-73.

Чемоніна Л.В. Інтерактивне навчання як засіб реалізації комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів до вивчення морфеміки і словотвору / Л.В. Чемоніна // Використання інтерактивних методів при викладанні мови та літератури у середніх та вищих навчальних закладах / Матеріали третьої міжвузівської науково-практичної конференції. - Євпаторія, 2008. - С. 36-39.

АНОТАЦІЇ

Чемоніна Л.В. Наступність і перспективність вивчення словотвору української мови в початкових і середніх класах загальноосвітньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання української мови. -Інститут педагогіки АПН України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми реалізації у процесі навчання рідної мови загальнодидактичних принципів наступності і перспективності (на прикладі морфеміки і словотвору).

На основі аналізу теоретичних джерел визначено психолого-педагогічні та лінгводидактичні основи забезпечення наступності і перспективності в опрацюванні програмового матеріалу з розділів «Будова слова» і «Словотвір» на різних етапах мовної освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Теоретично обґрунтовано і створено методичну систему, спрямовану на безперервне вивчення морфеміки і словотвору та побудовану на засадах комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів. Конкретизовано критерії оцінювання навчальних досягнень школярів з названих розділів на основі компетентнісного підходу. Визначено умови успішної реалізації принципів наступності і перспективності у формуванні в учнів початкових і 5-7 класів мовних умінь і навичок з морфеміки і словотвору. Експериментально доведено, що вивчення розділів «Будова слова» і «Словотвір» з урахуванням принципів наступності і перспективності сприяє підвищенню рівня сформованості навчально-мовних умінь і навичок школярів.

Ключові слова: принципи навчання, наступність, перспективність, безперервна освіта, морфеміка, словотвір, мовні вміння й навички, комунікативно-діяльнісний і функціонально-стилістичний підходи.

Чемонина Л.В. Преемственность и перспективность изучения словообразования украинского языка в начальных и средних классах общеобразовательной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Институт педагогики АПН Украины. - Киев, 2009.

...