Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЕДАГОГІЧНЕ ТЕСТУВАННЯЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ ЗА НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ЧАРКІНА Олена Анатоліївна

Кривий Ріг - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Криворізькому державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор БУРЯК Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, ректор, завідувач кафедри психології та педагогічних технологій.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ЄВДОКИМОВ Віктор Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, перший проректор;

кандидат педагогічних наук, доцент ГОЛІВЕР Надія Олексіївна, Криворізький технічний університет, завідувач кафедри іноземних мов.

Захист відбудеться «04» листопада 2009 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54).

Автореферат розіслано «02» жовтня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Постійно змінні соціально-економічні умови висувають нові вимоги до системи освіти та підготовки майбутніх спеціалістів, здатних ефективно діяти й адаптуватися в динамічному суспільстві. Реагуючи на ці вимоги, система вищої освіти переходить у режим свого безперервного оновлення, який передбачає не разові реформи, а постійне вдосконалення змісту, методики та організації освітнього процесу. Проте управління цим процесом у контексті вступу України до європейської спільноти значною мірою залежить від розробленості механізмів відстеження та оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів, тобто від оптимізації контрольно-діагностичних процедур. Це створило об'єктивні передумови для розробки й упровадження нових механізмів управління вищою освітою, які забезпечували б, з одного боку, дотримання конституційного права громадян на доступність вищої освіти, збереження єдності освітнього простору, а з іншого, - видозміну форм і методів контролю за якістю професійної освіти.

Peфopмyвaння та стандартизація системи вищої педагогічної освіти є одним зі стратегічних напрямів процесу державотворення в Україні. Основні завдання щодо її розбудови та докорінного оновлення визначено Законом України «Про вищу освіту», Указом Президента № 832 (832/95) від 12.09.1995 р. «Про основні напрями реформування вищої освіти України», Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України №5/5-4 від 24.04.2003 р. «Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації», Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 р. № 65 (65-98-п) «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та наказу Міністерства освіти України від 04.03.1998 р. № 86 «Про введення в дію «Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)» та про нормативне і навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою», наказом Міністерства освіти і науки України «Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою», іншими документами.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 49 від 23.01.2004 р. «Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки» в Україні проводився педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу на основі критеріїв ECTS і тестування у вищих навчальних закладах, а також з удосконалення системи забезпечення якості вищої освіти на засадах тестового контролю й експертних методів оцінювання.

Аналізований документ з іншими документами освітнього змісту дає підстави стверджувати, що «тестовий метод оцінювання», або тестування, є однією з основних складових Болонського процесу.

На жаль, випускники вищих педагогічних навчальних закладів сучасної освітньої системи не готові включатися до інноваційних процесів контролю, активно брати участь у створенні педагогічних вимірників і використовувати тестування не тільки з діагностичною, а й з навчальною метою.

Отже, підвищення якості вищої педагогічної освіти є особливо актуальною та пріоритетною проблемою для України, а запровадження педагогічного тестування як об'єктивного засобу контролю за навчальним процесом у вищих навчальних закладах - одним з дієвих шляхів її розв'язання. Криворізький державний педагогічний університет серед інших залучений до роботи зі створення власної системи, що забезпечує якість підготовки фахівців. На нашу думку, система якості освіти повинна розповсюджуватися не тільки на кінцевий, результативний етап освітньої діяльності, але й на процес оволодіння знаннями, уміннями й навичками, професійно-педагогічною компетентністю, охоплювати всі елементи освітнього процесу, сприяючи досягненню цього результату.

Детальний розгляд емпіричних матеріалів закордонних (Р. Берк, Д. Вілфорд, К. Інкегамп, Дж. Равен), російських (В. Аванесов, Ж. Байрамова, В. Беспалько, Н. Єфремова, М. Кларін, І. Логвінов, О. Майоров, Є. Михайличев, О. Татур, М. Челишкова, В. Черепанов, І. Цатурова та ін.) і вітчизняних учених (І. Булах, В. Євдокимов, І. Зварич, О. Колгатін, В. Луговий, Т. Лукіна, О. Павленко, Т. Сікорський, Г. Цехмістрова, О. Якубовський та ін.) показав, що педагогічне тестування є потужним, надійним і об'єктивним методом контролю за навчальними досягненнями учнів, абітурієнтів, студентів.

Аналіз освітньої практики у вищій школі показав, що на сьогодні відсутнє теоретико-методологічне обґрунтування використання тестового контролю в системі менеджменту якості вищої освіти, підготовки студентів та їх особистісного розвитку. Не розроблено методику оптимального поєднання традиційного та тестового контролю в навчальному процесі, його використання для освітнього моніторингу, адекватного сучасним вимогам модернізації контрольно-оцінної системи й удосконалення засобів і методів управління якістю вищої освіти.

Таким чином, вибір теми дослідження «Педагогічне тестування як засіб контролю за навчальним процесом у педагогічних університетах» обґрунтований низкою протиріч, зумовлених невідкладними практичними потребами вищої освіти та реальними можливостями їх забезпечення. Узагальнено можна виокремити протиріччя між:

· необхідністю підвищення якості підготовки студентів і низькою ефективністю традиційних форм навчання;

· розширенням обсягів використання інформаційних технологій і переважанням практики традиційного суб'єктивного контролю;

· вимогами оперативності отримання та аналізу результатів контролю і недостатністю об'єктивності, системності й надійності отриманих даних;

· розширенням обсягів тестування, використанням його результатів для ухвалення важливих управлінських рішень і недостатнім використанням його освітнього потенціалу в навчальному процесі;

· накопиченням статистичної освітньої інформації та відсутністю методів її використання для управління якістю вищої освіти.

Проблематика цього дослідження закономірно пов'язана з проблематикою квалітології як триєдиної науки про якість освіти. Передбачається, що дисертаційне дослідження певною мірою сприятиме подоланню в педагогічній теорії вагомого протиріччя між появою нових діагностичних технологій і недостатньою результативністю освітніх процесів, а також розширенню уявлення про якість вищої педагогічної освіти. Тому в нашій роботі вважаємо за потрібне інтегрувати досягнення вітчизняної та зарубіжної науки й практики в галузі навчання та контролю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної теми «Організація педагогічної освіти з елементами EСTS та її вплив на мотивацію суб'єктів навчального процесу», яка розробляється кафедрою психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету на замовлення Міністерства освіти і науки України (реєстраційний № 0106U001781). Тему дисертації затверджено вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 6 від 12.01.2006 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології при АПН України (протокол № 6 від 31.10.2006 року).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, практичній розробці та експериментальній перевірці технології педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом і менеджменту якості вищої педагогічної освіти.

Відповідно до поставленої мети визначено низку теоретичних і прикладних завдань дослідження, а саме:

1) уточнити і доповнити понятійно-категорійний апарат сучасної педагогічної тестології;

2) дослідити та охарактеризувати педагогічні засади контролю за якістю сучасної вищої освіти як підстави для розробки системи кваліметричного моніторингу;

3) визначити й обґрунтувати функції педагогічного тестування в оцінці якості вищої педагогічної освіти, виявити зв'язки між об'єктивністю тестового контролю, якістю навчальних досягнень студентів і якістю освітніх систем;

4) спроектувати на основі аксіоматичного підходу та інтеграції концептуальних ідей класичної і сучасної тестової теорії алгоритм упровадження технології педагогічного тестування у навчальний процес ВНЗ;

5) проаналізувати дидактичні умови й соціально-педагогічні чинники, що впливають на ефективність педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом в освітній системі педагогічних університетів;

6) розробити практичні рекомендації для студентів і викладачів щодо конструювання і використання педагогічних тестів з метою оптимізації контролю за навчальним процесом.

Об'єкт дослідження - контрольно-оцінний процес у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічне тестування як засіб контролю за навчальним процесом в освітній практиці університетів.

Гіпотеза дослідження: педагогічне тестування стане дієвим засобом контролю за навчальним процесом у педагогічному університеті за умов:

1) включення даної технології до системи управління якістю вищої педагогічної освіти на єдиній інформаційній основі об'єктивної освітньої статистики результатів педагогічного тестування з різних дисциплін викладання як даних однієї і тієї ж властивості, що дозволяють порівнювати якість різних освітніх програм і педагогічних систем у масштабах університету;

2) дотримання і реалізації в процесі контрольно-діагностичної діяльності наступних дидактичних умов та психолого-педагогічних чинників: а) урахування керівниками підрозділів (завідувачами кафедр, деканами факультетів, ректоратом університету), а також викладачами результатів тестування; б) формування методологічної позиції і професійно-педагогічної (тестологічної і кваліметричної) компетентності кадрів, працюючих у контексті концептуальних ідей тестової теорії та технології; в) педагогічного супроводу і технологічної адаптації студентів як суб'єктів освітнього процесу до нових форм контролю.

Методологічними орієнтирами дослідження стали положення сучасної філософської, психологічної та педагогічної науки про закони пізнання й розвиток психічних процесів, про мотивацію до навчання й організацію навчально-пізнавальної діяльності студентів, про протиріччя як рухову силу розвитку, про провідну роль діяльності в розвитку особистості; про єдність теорії та практики; про творчу активність особистості.

Методологічну основу дисертації складають учіння про якість освіти (В. Байденко, В. Беспалько, В. Качалов, В. Лазарев, O. Лебедєв, П. Підкасистий, М. Поташник, Н. Селезньова, А. Субетто, В. Соколов, В. Шадріков, О. Ямбург та ін.); структуру, конструювання і технологізацію навчального процесу (С. Архангельський, Ю. Бабанський, І. Блауберг, Н. Кузьміна, І. Лернер, В. Монахов, М. Скаткін, В. Сластьонін, В. Якунін та ін.); системно-діяльніснісний та особистісно зорієнтований підхід до організації навчального процесу, що передбачають гармонійне поєднання особистих та суспільних цілей у вищій освіті (В. Андрєєв, К. Бондаревська, В. Давидов, Д. Ельконін, С. Кульневич, В. Сєріков, В. Фоменко, І. Якиманська та ін.); IRT як методологічну основу сучасних методів конструювання тестів (А. Birnbaum, R. Hambleton, J. Keeves, F. Lord, G. Rasch, D. Raven, D. Weiss та ін.).

Теоретичною основою дослідження є практико орієнтовані праці провідних дослідників у галузі управління освітніми системами (С. Булдаков, B. Лазарев, О. Мармаза, В. Нуждін, Н. Фоменко і Г. Цехмістрова та ін.); теорії тестології та педагогічної кваліметрії, тестового контролю, діагностики функціонування педагогічних систем (В. Аванесов, А. Анастазі, І. Булах, В. Євдокимов, Н. Гронлунд, Н. Єфремова, К. Інкегамп, Д. Кеттел, Г. Ковальова, О. Майоров, Є. Михайличев, В. Нардюжев, Ю. Нейман, Дж. Равен, О. Татур, В. Хлєбніков, М. Челишкова, О. Шмельов та ін.); стандартизації та моніторингу вищої освіти, пов'язані з діагностикою якості підготовки (В. Андрєєв, В. Кальней, О. Майоров, Т. Михалєва, Г. Селевко, О. Субетто, Ю. Татур, С. Шишов, В. Шухардіна та ін.); таксономії цілей освіти (В. Беcпалько, Б. Блум, В. Кларін, О. Лебедєв та ін.).

Відповідно до зазначених завдань було обрано такі методи дослідження:

– теоретичні: ретроспективний і системний аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури з проблем якості, управління, тестування та моніторингу у вищій освіті, що дозволило уточнити понятійний апарат дослідження, виявити закономірності в організації педагогічного контролю в системі вищої освіти, осмислити емпіричний матеріал; аналіз навчально-методичного забезпечення контрольно-діагностичного процесу під час вивчення психолого-педагогічних дисциплін; моделювання та проектування технології педагогічного тестування; узагальнення й систематизація здобутих наукових даних;

– емпіричні: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, опитування, включене спостереження, бесіда); вивчення й узагальнення передового та масового педагогічного досвіду з організації тестового контролю за навчальним процесом, вивчення нормативної документації; експериментальні (констатувальний і формувальний етапи експерименту з використання технології педагогічного тестування), експертний аналіз й узагальнення незалежних характеристик, що дозволило оцінити розроблені дидактичні матеріали на предмет якості й відповідності навчальним програмам;

– статистичні: кількісний та якісний аналіз результатів констатувального і формувального експериментів з метою порівняння ефективності традиційного і тестового контролю за навчальним процесом з психолого-педагогічних дисциплін.

Експериментальна база та етапи дослідження. Педагогічний експеримент проводився на базі кафедри психології та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету (КДПУ, м. Кривий Ріг); кафедри видавничої справи й редагування Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української академії друкарства (КІІПТ УАД, м. Сімферополь), науково-методичного відділу Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти (КРІППО). Експериментом було охоплено 271 особу - 206 студентів і 65 викладачів.

Дослідження проводилося у чотири етапи впродовж 2006-2009 рр.

На першому - підготовчому, або діагностико-констатувальному - етапі (2005-2006 рр.) було вивчено, проаналізовано й узагальнено вітчизняний та закордонний досвід використання тестування й педагогічної діагностики, моніторингу й експертизи якості вищої педагогічної освіти в практиці вищих навчальних закладів; використання педагогічних тестів як засобу контролю в навчальному процесі; визначено мету та завдання дослідження, об'єкт, предмет, наукову гіпотезу, а також розроблено інструментарій дослідження й спроектовано програму запровадження педагогічного тестування у навчальний процес. Було проведено констатувальний експеримент й обґрунтовано актуальність та практичну значущість проблеми дослідження для освітньої практики, що має місце в сучасній вищий школі України; розроблено понятійний апарат і сформульовано робочу гіпотезу.

На другому - аналітико-пошуковому й науково-дослідному - етапі (2006-2007 рр.) розроблено програму формувального експерименту, проведено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези дослідження, розпочато апробацію адаптованої до умов педагогічного університету технології педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом.

На третьому - аналітико-синтетичному, або контрольному - етапі (2007-2008 рр.) здійснено компаративне дослідження ефективності тестової та традиційної форм контролю, статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту, узагальнення висновків; удосконалення розроблених дидактичних засобів контролю на основі даних освітньої статистики; апробовано результати досліджень на конференціях, семінарах і нарадах, засіданнях кафедри й через публікацію результатів дослідження в науковій періодиці; розроблено майстер-клас з критеріально зорієнтованого тестування.

На четвертому - завершальному - етапі (2008-2009 рр.) було підбито й технічно оформлено підсумки дослідження, розроблено рекомендації з підготовки студентів до тестування, з використання результатів тестування з метою оперативного й адекватного управління якістю вищої педагогічної освіти; розроблено навчально-методичний посібник для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів «Методичні основи розробки і використання педагогічних тестів».

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором уперше у вітчизняній дидактиці розглянуто педагогічне тестування як цілісну освітню технологію, засновану на дидактичному принципі єдності навчання і контролю, унаслідок чого тестовий контроль стає не тільки засобом вимірювання рівня навчальних досягнень, але й інноваційною технологією навчання та особистісного розвитку студентів педагогічних університетів; систематизовано уявлення про категорію якості вищої освіти й обґрунтовано можливості використання педагогічного тестування як об'єктивної форми контролю за якістю навчальних досягнень студентів; уточнено понятійний апарат тестології як науки, що досліджує проблеми педагогічного тестування; узагальнено теоретичні, методологічні й технологічні принципи педагогічного тестування як засобу вимірювання рівня навчальних досягнень і контролю за навчальним процесом; спроектовано технологію діагностики знань студентів з психолого-педагогічних дисциплін з використанням різних видів педагогічного тестування та дидактичних засобів контролю; складено алгоритм діяльності викладача з підготовки студентів до тестування; обґрунтовано функції педагогічного тестування як засобу контролю й методу об'єктивної експертизи.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблено експериментальну навчальну програму - майстер-клас з підготовки студентів і викладачів до використання тестування в освітній практиці та укладено навчально-методичний посібник з метою формування і розвитку кваліметричної культури особистості сучасного педагога.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української академії друкарства (довідка № 07-711/04 від 30.12.2008 р.); Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 684/01-22 від 15.09.2009 р.) і Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 03-292 від 29.09.2009 р.).

Вірогідність результатів і висновків забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; адекватністю використаних методів меті, предмету дослідження та його завданням; апробацією технологій тестового контролю на практиці; репрезентативністю нормативної вибірки й достовірністю статистичних результатів, позитивною динамікою змін у навченості студентів експериментальних груп. Достовірність висновків за результатами роботи підтверджується перевіркою їх на відповідність загальним тенденціям розвитку педагогічної теорії та практики.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інноваційного розвитку системи вищої освіти в Україні» (Донецьк, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти» (Київ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Науково-методичні засади моніторингу якості освіти у педагогічних університетах» (Київ, 2007), Всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми підготовки педагога професійного навчання: теорія і практика» (Кривий Ріг, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції» (Черкаси, 2008). Основні положення, висновки, рекомендації та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри психології та педагогічних технологій КДПУ. Теоретико-методологічні здобутки висвітлено у навчально-методичному посібнику «Методичні основи розробки і використання педагогічних тестів».

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження відображено в 9 одноосібних публікаціях, з яких 5 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у матеріалах наукових конференцій та інших спеціалізованих виданнях, 1 авторський посібник.

Структура дисертації: робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел з 298 найменувань і 24 додатків на 46 сторінках. Повний обсяг дисертації - 265 сторінок машинописного тексту, з них 190 сторінок основного тексту, який містить 15 таблиць та 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу; охарактеризовано методологічні та теоретичні основи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість результатів дослідження, розглянуто шляхи й форми апробації та впровадження основних положень дослідження у практику вищих навчальних закладів, подано відомості про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Історико-педагогічний аналіз проблем тестового контролю» здійснено аналіз стану вирішення проблеми педагогічного контролю у філософській, психологічній, педагогічній та методичній літературі, що дало можливість з'ясувати психолого-педагогічну сутність контролю як дидактичної категорії та виду діяльності, визначити структуру, форми, види, функції педагогічного тестування як засобу контролю та дидактичні умови ефективності впровадження цієї технології в навчальний процес вищих навчальних закладів.

Під час теоретичного аналізу встановлено, що в сучасній педагогічній теорії і практиці вітчизняної вищої школи не розкрито концептуальні засади і принципи використання педагогічного тестування як засобу контролю в навчанні студентів, а в опублікованих роботах практично не виявлено функції сучасного тестування в системі моніторингу якості професійної підготовки майбутнього педагога.

Аналіз підручників і посібників з педагогіки, дидактики, освітніх технологій, виданих останніми роками, не виявив ґрунтовного теоретичного осмислення тестового контролю. Аналіз змісту програм професійної підготовки педагогів також свідчить про відсутність навчальних курсів і факультативів з теорії педагогічних вимірювань. Випускники вищих педагогічних навчальних закладів сучасної освітньої системи не готові включатися до інноваційних процесів контролю й активно брати участь у створенні педагогічних вимірників.

Вивчення сучасної психолого-педагогічної літератури дозволяє виділити наступні напрямки дослідження проблем контролю і оцінки рівня навченості: психологічні особливості контрольно-управлінської діяльності (Б. Ананьєв, Л. Виготській, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Н. Тализіна); раціональна організація контролю за процесом і результатами навчально-пізнавальної діяльності (В. Беспалько, Т. Ільїна, Є. Перовський, Н.Тализіна, Г. Щукіна); класифікація видів, засобів і форм контролю (В. Єфімов, М. Кудаєв, І. Лернер, Н. Тализіна, Г. Щукіна); функції контролю в навчальному процесі (Б. Ананьєв, Ж. Байрамова, В. Єфімов, М. Кудаєв, Н. Кузьміна, О. Маслов, Є. Перовський, П. Підкасистий, С. Фролова); цілі та завдання контролю у навчальному процесі (В. Єфімов, М. Кудаєв, С. Фролова, О. Чередниченко, Г. Ярочкіна); програмований і стандартизований контроль знань (В. Беспалько, Т. Ільїна, Н. Тализіна); тестовий контроль (В. Аванесов, Ж. Байрамова, Д. Горбатов, В. Євдокимов, Н. Єфремова, О. Майоров, Дж. Равен, М. Челишкова); самоконтроль і організація самостійної роботи студентів (В. Буряк, В. Кукла, А. Линда, І. Столярова); створення нових, нетрадиційних методик і технологій контролю (М. Іошанов, В. Кальней, Ф. Костилев, В. Овчинников, А. Махмурян, С. Савельєва, С. Фролова, М. Челишкова, О. Чередниченко, С. Шишов).

Ретельний розгляд вищезазначених напрямів виявив різні позиції щодо розуміння суті педагогічного контролю, його функцій, видів, методів, засобів і форм, а також особливостей взаємодії суб'єктів контролю і, таким чином, зумовив необхідність їх детального вивчення. Ми визначаємо контроль як цілеспрямовану інформаційно-констатуючу, діагностико-навчальну та рефлексивну взаємодію суб'єктів освітнього процесу, орієнтовану на встановлення відповідності процесу й результатів навчання Державним галузевим стандартам вищої освіти, на вдосконалення навчального процесу та формування в студентів стійких навичок самоаналізу й самоконтролю навчальної діяльності. Ураховуючи той факт, що педагогічний контроль є органічним компонентом будь-якої дидактичної системи, рекомендуємо проводити аналіз його ефективності з позицій системного підходу, використовуючи певний алгоритм. У його основі - розподіл компонентів будь-якої педагогічної системи на функціональні (проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський, гностичний) і структурні компоненти (мета, інформація, засоби педагогічної комунікації, викладачі).

Визначено умови успішної реалізації системи контролю у вищих навчальних закладах: розгляд педагогічного контролю як органічної частини навчального процесу; адекватність вибраного методу та засобу контролю, місця діагностичної процедури в структурі навчальної діяльності певній меті та завданням контролю на даному етапі навчання; розробка дидактично й нормативно обґрунтованих форм, змісту та структури завдань системи педагогічного тестування як засобу контролю; побудова взаємин учасників освітнього процесу на суб'єкт-суб'єктній основі; взаємозумовленість і взаємодія інформаційно-констатувального, діагностико-навчального і рефлексивного компонентів системи тестового контролю; урахування загальнодидактичних і частковометодичних принципів в організації функціонування цієї системи контролю.

Сформульовано принципи проектування, функціонування та реалізації системи педагогічного тестування у вищих навчальних закладах. Принципи проектування: планомірності; операціональності поставлених цілей і завдань; усебічності; диференційованого підходу; розвиваючого навчання. Принципи функціонування та реалізації системи тестового контролю: науковості; системності; індивідуального підходу; посильності; єдності навчання і виховання; свідомості та активності; опори на позитивне; гласності; оптимальності; об'єктивності контролю; економічності контролю; простоти; якісного аналізу досягнутих результатів навчання; надійності й валідності результатів; інформативності; бінарності та технологічності.

Аналіз практичного досвіду викладацької роботи показав, що інтерес освітньої спільноти до досягнень класичної та сучасної тестової теорії, до методів розробки високоякісних педагогічних тестів, до оцінки їх надійності та валідності колосальний.

Дослідження проблеми в історичному аспекті дозволило виділити три етапи розвитку тестології як самостійної галузі знань: донауковий (стародавні часи - до початку XX століття); класичний (1930-1970 рр.) і сучасний (кваліметричний) - з кінця 70-х рр. Останнім часом відбувається концептуальне оновлення наукових засад тестування. Тому ми вважаємо за потрібне виділити як окремий етап розвитку педагогічного тестування - четвертий, кризовий, що має місце за кордоном із середини 90-х рр., характеризується різкою критикою IRT з позицій компетентнісного підходу до вищої освіти та супроводжується вдосконаленням теоретико-методологічних аспектів тестового методу педагогічної дігностики.

Проаналізовано й узагальнено дефініції поняття «Педагогічний тест» у сучасній дидактиці. Установлено, що наукове визначення цього поняття залежить від методологічних орієнтирів дослідження, відповідно до яких науковці вивчають тест як явище педагогічної дійсності. На нашу думку, педагогічний тест слід розглядати як вимірювальний засіб, що є стандартизованою системою каліброваних завдань специфічної форми й дозволяє надійно та об'єктивно оцінити рівень навчальних досягнень тестованих і відтворити результат у кількісному еквіваленті. Під тестуванням ми розуміємо процес і результат педагогічних вимірювань, засіб педагогічної діагностики та контролю за навчальним процесом, різновид педагогічних технологій, що включає: тест як інструмент педагогічного вимірювання; процедуру, алгоритм, засоби використання цього інструменту для об'єктивізації ефективності, репрезентативності вимірювання рівня навченості; програмну обробку та інтерпретацію результатів тестування.

Систематизовано сучасні підходи до класифікації педагогічних тестів.

Підтверджено, що за ефективністю й адекватністю задачам об'єктивного вимірювання рівня навчальних досягнень студентів сучасне тестування відрізняється від класичного технологічністю, здатністю вирішувати велику кількість задач, компаративністю результатів і можливістю стандартизації контрольно-діагностичних процедур і вимірників.

Оскільки в сучасній освітній системі України науковий рівень тестування (розробка тестів, проведення тестування, обробка, презентація, педагогічний аналіз результатів та їх інтерпретація) не відповідає міжнародним стандартам у цій галузі, то нами було визначено основні труднощі впровадження тестування до освітньої практики: кадрові (низька тестологічна компетентність суб'єктів вищої освіти, необхідність скоординованих зусиль багатьох спеціалістів під час розробки тесту; ресурсні (матеріально-технічні, фінансові) і соціально-психологічні (суперечливе ставлення до педагогічних інновацій з боку різних верств населення, відсутність психологічної адаптації до об'єктивної атестації у викладачів і студентів).

У другому розділі «Науково-теоретичні основи контролю за якістю вищої педагогічної освіти у сучасних умовах» здійснено системний підхід до визначення функцій педагогічного тестування у системі кваліметричного моніторингу.

Аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної наукової літератури показав, що розробка проблем якості вищої освіти здійснюється вченими з позицій системного підходу до дослідження освіти як соціально-педагогічного явища (В. Байденко, О. Гохман, В. Лазарев, В. Огнев'юк, М. Поташник, З. Слєпкань, В. Соколов, Н. Тализіна, В. Шамардін та ін.). При цьому під якістю вищої освіти мають вони розуміють перш за все її кінцевий результат: компетентність спеціаліста, його моральні якості, здатність до успішної соціалізації в суспільстві та активної адаптації на ринку праці.

Визначено структуру якості вищої педагогічної освіти у вигляді таких її компонентів: якість навчально-пізнавальної діяльності як результату педагогічної праці (в осучасненому розумінні - суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників освітнього процесу); якість навчально-методичного забезпечення; якість професійної підготовки та кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних кадрів (професійно- та комунікативно-педагогічна компетентність викладачів вищої школи); якість ресурсного забезпечення та навчального середовища, у якому відбувається освітній процес (нормативно-правового, фінансового, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного); якість студентського контингенту (особистісні риси, наприклад, спрямованість, мотивація та рівень загальних академічних здібностей студентів); якість та ефективність державно-громадського управління системою вищої освіти; якість контрольно-діагностичних процедур, інтерпретації отриманих даних, тобто проведення моніторингових досліджень.

Обґрунтовано, що в системі менеджменту якості вищої освіти все більшого значення набуває контроль, який забезпечено діагностикою навчальних досягнень студентів на різних етапах навчання за допомогою матеріалів і технологій педагогічного тестування. Доведено, що ефективність використання теорії, технології та практики сучасного тестування в системі моніторингу якості досягається компетентнісним підходом до навчання й контролю, адекватним визначенням таких базових педагогічних понять, як «навчальні досягнення», «рівні навчальних досягнень», «якість навчальних досягнень». Навчальні досягнення розкривають не тільки підготовку студентів у даній предметній галузі (знання, уміння, навички, досвід творчої діяльності, предметні, міжпредметні й транспредметні компетенції), але й ступінь розвитку та сформованості професійно-необхідних особистісних якостей (ціннісно-смислове ставлення до навчання, до майбутньої педагогічної діяльності, педагогічний такт і системне педагогічне мислення, емпатія та рефлексія, орієнтація й адаптація до навколишньої дійсності, саморегуляція, самоконтроль, самоосвіта, цілеспрямованість тощо). Якість навчальних досягнень виявляється у відповідності досягнутого рівня вимогам стандарту й особистісного розвитку як інтегрованого показника, що відображає досягнення всіх етапів і складових навчального процесу, якість навчальної діяльності всіх його суб'єктів і самої освітньої системи. У педагогічній оцінці результатів тестування відбиваються рівень навчальних досягнень студентів, рівень професіоналізму та інтенсивність діяльності викладача, зовнішні й внутрішні установки на досягнення результату, а також надійність методів і технологій оцінювання. У процесі педагогічного тестування змістовні елементи предметної підготовки студента (латентний параметр) виявляються як вимірювані параметри (рівень навчальних досягнень), а ступінь особистісного розвитку оцінюється в процесі якісного аналізу результатів тестування.

Показано, що система функцій педагогічного тестування як засобу контролю за якістю навчального процесу відрізняється високим ступенем диференціації. Серед основних функції діагностики, контролю, навчальна, розвивальна, мотиваційно-спонукальна, організаційна, стандартизації, демократизації, інформаційна, соціально-економічна, гуманістична і управлінська. Фундаментальні підстави сучасного тестування дозволяють прогнозувати розвиток освітніх систем, створювати навчальні та контролюючі інформаційні програми й технології, удосконалювати засоби та методи управління якістю вищої освіти. В умовах тестового контролю об'єктами оцінювання стають всі суб'єкти освітнього процесу: студенти, викладачі, освітні системи, адміністративно-керівний апарат вищих навчальних закладів. Комп'ютерні технології педагогічного тестування й аналізу його результатів забезпечують можливість формування нових інформаційних засобів управління якістю вищої педагогічної освіти у вищих навчальних закладах країни на єдиній основі освітньої статистики результатів педагогічних вимірювань.

Сформульовано уявлення про кваліметричний моніторинг. Принципова відмінність кваліметричного моніторингу полягає у використанні таких контрольно-оцінних процедур, які орієнтовані не на суб'єктивні механізми локального контролю, а на технології педагогічного тестування, дистанційованого від викладача та задовольняючого вимогам об'єктивності, компаративності й репрезентативності оцінок. Основними принципами організації такого моніторингу є системність, автономність, узгодженість, технологічність, інформативність, компаративність, інтегрованість і диференційованість інформації, об'єктивність тощо. До основних елементів кваліметричного моніторингу якості вищої педагогічної освіти віднесено: установлення освітніх стандартів і операціоналізацію засобів і методів контролю; розробку стандартизованих контрольних вимірювальних матеріалів, техніки та технології педагогічного тестування й аналізу результатів; вибір методів шкалювання й оцінювання рівнів навчальних досягнень студентів; збір метричних даних про якість навчальних досягнень у різних вибірках досліджуваних з використанням інформаційних технологій і програмно-інструментальних засобів обробки; систематизацію й аналіз даних моніторингових досліджень; інтерпретацію результатів аналізу та укладання рекомендацій з удосконалення навчального процесу; упровадження відповідних коректувальних заходів, які спрямовані на досягнення позитивних змін в діяльності вищих навчальних закладів з підвищення якості навчання. Уважаємо, що такий моніторинг може стати дієвим методом модернізації вищої педагогічної освіти в Україні.

У третьому розділі «Дослідження ефективності педагогічного тестування як засобу контролю в практиці викладання психолого-педагогічних дисциплін» проаналізовано й узагальнено результати дослідно-експериментальної перевірки сукупності дидактичних умов, що забезпечують ефективність реалізації цієї технології як засобу контролю за навчальним процесом.

Програмою експериментального дослідження передбачено три етапи: діагностико-констатувальний, формувальний і контрольний.

Метою діагностико-констатувального експерименту був аналіз реального стану організації педагогічного контролю у вищих навчальних закладах: діагностували ставлення суб'єктів освітнього простору (викладачів і студентів) до існуючої практики контролю. Було проведено спостереження за процедурою контрольно-діагностичної діяльності; анкетування студентів і викладачів за сконструйованими нами матеріалами; з'ясовано рівень обізнаності з проблематики педагогічного тестування і ступінь використання цієї технології в практиці викладання психолого-педагогічних дисциплін.

Аналіз емпіричних даних, а також педагогічні спостереження при відвідуванні аудиторних занять дозволили виявити ряд недоліків у практиці організації контролю: перевагу зовнішнього контролю, тобто контролю, здійснюваного безпосередньо викладачем відзначили 79,0 % опитаних; розвиваючий потенціал самоконтролю використовують лише 24,4 % викладачів; консервативне сприйняття (визнання констатувального характеру) контролю притаманне 87,0 % опитаних викладачів. Лише незначний відсоток респондентів (18,0 %) реалізують освітній, виховний і розвивальний потенціал контролю, а 13,4 % використовують результати контролю для внесення корективів до освітнього процесу (перерозподіл нормативів часу на вивчення окремих тем, удосконалення робочих навчальних програм, методів діагностики якості знань тощо). 75,6 % респондентів відзначили, що самоконтроль і самооцінювання не є предметом спеціального формування в процесі навчання ними студентів. Результати дослідження також виявили одноманітність методів і засобів контролю: найчастіше практикують усне і письмове опитування (100 % респондентів), набагато рідше використовують тестування (54,0 %), хоча актуальність удосконалення існуючої системи контролю визнають 81,0 % викладачів, а реалізацію цієї мети в упровадженні педагогічного тестування вбачають 92,0 % опитаних викладачів. Найбільш активно тестування використовують викладачі мов (іноземних, української) та циклу психолого-педагогічних дисциплін: близько 80,0 % викладачів філологічного та 68,0 % викладачів педагогічного факультету КДПУ використовують тести при оцінюванні знань студентів. Однак ці тести не є стандартизованим діагностичним інструментом, адже вони спроектовані на основі власного досвіду викладача й не пройшли перевірку на якість. На основі результатів діагностико-констатувального експерименту було розроблено програму впровадження технології педагогічного тестування у навчальний процес з метою оптимізації контрольно-оцінних процедур.

Метою формувального експерименту була перевірка ефективності дидактичних умов упровадження технології педагогічного тестування у навчальний процес вищих навчальних закладів.

При проектуванні технології педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом ми використовували такі вихідні положення: технологія педагогічного тестування - це дієвий засіб досягнення цілей навчання у вищих навчальних закладах з метою підвищення якості професійної освіти; суть цього засобу полягає в поопераційному здійсненні контрольно-діагностичної діяльності; операції розроблюються на основі аналізу та з урахуванням вимог Державного освітнього стандарту й навчальної програми з певної дисципліни; розробка дидактичного інструменту контролю та визначення обсягу контрольованої інформації проводиться з урахуванням рівня навченості студентів і специфіки кожного з цих рівнів, що забезпечує індивідуалізацію траєкторії навчальної діяльності; технологія педагогічного тестування розглядається як проект організації системи тестового контролю та механізм діяльності викладача й студента, побудований відповідно до цього проекту; дана технологія може виступати як структурний компонент будь-якої освітньої технології навчання.

Основою реалізації технології педагогічного тестування було використання дидактичних засобів, спроектованих нами з урахуванням вимог до контролю та принципів його впровадження: технологічні карти педагогічного тестування для викладачів; власне дидактичний інструментарій (контрольно-вимірювальні матеріали - тести, псевдотести); інформаційні карти студентів; пам'ятки-інструкції для студентів при роботі над тестом. Тестування проводилося за розробленими на основі нормативної навчальної документації тестом вхідного контролю знань з педагогіки і контрольним тестом. Компаративність результатів було забезпечено шляхом приведення у відповідність оцінок за виконання тестів. Аналіз результатів експериментального навчання за спроектованою нами технологією дозволив виявити позитивну динаміку навченості студентів з психолого-педагогічних дисциплін.

Метою контрольного експерименту був порівняльний аналіз даних, отриманих за умов традиційного навчання у контрольних групах та під час навчання з використанням технології педагогічного тестування у експериментальних групах. Обробка результатів експерименту з використанням методів математичної статистики засвідчила, що перехід студентів з нижчого рівня навченості на вищий за умов використання спроектованої технології (на прикладі вивчення психолого-педагогічних дисциплін) є статистично достовірним за t-критерієм Стьюдента на високому рівні значимості (P0,05). Порівняльні дані подано в табл. 1, 2, 3 і 4.

педагогічний тестування дидактичний контроль

Таблиця 1. Динаміка середнього тестового балу студентів (N=100) з педагогіки на етапі констатувального та після завершення формувального експерименту

Таблиця 2. Розподіл студентів (N=100) за рівнями навченості з педагогіки на етапі констатувального та після завершення формувального експерименту за результатами тестування

Таблиця 3. Розподіл студентів (N=100) за рівнями навченості з педагогіки на етапі констатувального та після завершення формувального експерименту за результатами тестування, %

Таблиця 4. Статистичний аналіз достовірності різниці у рівні навченості між контрольними та експериментальними групами після завершення формувального експерименту

ВИСНОВКИ

Упровадження педагогічного тестування як засобу контролю до освітньої практики університетів на єдиній концептуально-методологічній основі та перерозподіл акцентів з оцінок успішності студентів, отриманих суб'єктивно, на збір об'єктивної освітньої інформації дозволяє визначити статистичні норми і критерії досягнення якості вищої освіти. Результати впровадження спроектованої технології в умовах експериментального навчання підтвердили, що найбільш дієвим й оптимальним на сьогодні стає контроль за якістю вищої освіти, що базується на засадах педагогічного тестування. У кібернетичному розумінні тестовий контроль розглядається як один з елементів здійснення принципу зворотного зв'язку, характерного для управління самокерованою системою. Узагальнюючи результати дисертаційного дослідження, слід зазначити наступне:

1. Вибірковий порівняльний аналіз чинних підручників з педагогіки, освітніх технологій і дидактики засвідчив, що функції педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом у вищих навчальних закладах розкрито недостатньо, а сама дефініція даного поняття є невизначеною. Було установлено, що наукове визначення цього поняття залежить від методологічних орієнтирів дослідження, відповідно до яких науковці вивчають тест як явище педагогічної дійсності. Теоретико-методологічний аналіз проблеми педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом дозволив уточнити й доповнити понятійний апарат сучасної педагогічної тестології, основні категорії якої, разом з процедурними та технологічними аспектами розробки тестів, детально розкрито у відповідних розділах дисертації. На нашу думку, педагогічний тест слід розглядати як вимірювальний засіб, що є стандартизованою системою каліброваних завдань специфічної форми й дозволяє надійно та об'єктивно оцінити рівень навчальних досягнень тестованих і відтворити результат у кількісному еквіваленті. Під тестуванням ми розуміємо процес і результат педагогічних вимірювань, засіб педагогічної діагностики та контролю за навчальним процесом, різновид педагогічних технологій, що включає: тест як інструмент педагогічного вимірювання; процедуру, алгоритм, засоби використання цього інструменту для об'єктивізації ефективності, репрезентативності вимірювання рівня навченості; програмну обробку та інтерпретацію результатів тестування.

2. Використання педагогічного тестування як засобу контролю за навчальним процесом з психолого-педагогічних дисциплін сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності і професійному самовдосконаленню суб'єктів освіти. Однак студенти й викладачі не мають чіткого уявлення про дидактичні можливості та кваліметричний потенціал педагогічного тестування і, як наслідок, застосування тестів у сучасній вищій школі є малоефективним. Для оцінки ефективності запропонованої технології контролю ми пропонуємо три групи показників, взаємопов'язаних між собою: до першої групи належать показники, що ілюструють кінцеві результати впровадження контрольно-оцінної системи до навчального процесу: збільшення динаміки позитивних змін якості професійних знань студентів, упровадження інноваційних методів навчання, зростання особистісних досягнень студентів і викладачів у творчій та науковій діяльності тощо. До другої групи належать показники, що характеризують очікувані позитивні зміни в процесі управління якістю навчання у ВНЗ: збільшення обсягу інформації про навчальні досягнення студентів, скорочення часу й економія морально-психологічних ресурсів викладачів на проведення контролю й оцінювання знань, індивідуалізований підхід до студентів, ріст оперативності в ухваленні управлінських рішень у навчальному процесі, зменшення витрат, підвищення ефективності використання технічних засобів, якісні зміни в роботі викладачів. Третю групу становлять показники, що характеризують раціональність організаційної структури навчального процесу з використанням контрольно-оцінної системи на основі педагогічного тестування: збалансованість у розподілі пропорцій контролю і самоконтролю, підсумкового і поточного контролю, адаптивність контрольно-діагностичної системи, що виявляється у можливості її модифікації відповідно до запитів суспільства і специфіки вищого навчального закладу.

3. Показано, що система функцій педагогічного тестування як засобу контролю за якістю навчального процесу відрізняється високим ступенем диференціації. Серед основних функції діагностики, контролю, навчальна, розвивальна, мотиваційно-спонукальна, організаційна, стандартизації, демократизації, інформаційна, соціально-економічна, гуманістична і управлінська. Доведено, що цілеспрямований відбір тестових завдань, характеристики яких відповідають зоні найближчого розвитку професійного мислення студентів, сприяє творчому розвитку особистості, стає домінуючим, самоцінним, забезпечуючи активізацію освітньої, розвивальної та мотиваційної функцій контролю. Отже, об'єктивний, надійний і валідний тестовий контроль має важливе освітнє та розвивальне значення, сприяє багатогранному вивченню програми, розширенню, поглибленню й удосконаленню предметних компетенцій, розвитку пізнавальних інтересів студентів. Кожен студент вимушений активно, умотивовано брати участь в процесі тестового контролю, оскільки технологія науково-організованого педагогічного тестування не допускає неуважного відношення респондентів до виконання завдань. Об'єктивний тестовий контроль у процесі навчання характеризується також великим виховним значенням, оскільки підвищує відповідальність за виконувану роботу не тільки студентів, але й викладачів, привчає студентів до систематичної праці й охайності у виконанні навчальних завдань, формує у них позитивні етичні якості й створює об'єктивну громадську думку.