Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Дидактичні умови стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу

13.00.09 - теорія навчання

Жерновникова Оксана Анатоліївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться "3" червня 2009 року о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий "30" квітня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Штефан

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Національна доктрина розвитку освіти проголошує головною метою державної політики створення необхідних умов для творчої самореалізації кожного громадянина України. Вперше освітня політика держави стала чітко детермінованою цивілізаційними процесами, що відбуваються в Європі і прогресивній світовій спільноті. У зв'язку з цим провідною тенденцією вищої школи стає збільшення обсягу й підвищення якості самостійної навчальної діяльності студентів як основного чинника їхнього особистісного розвитку й набуття професійної компетентності.

На теоретичному і методологічному рівнях проблему організації самостійної навчальної діяльності студентів розглядають науковці А. Алексюк, Л. Барановська, В. Буряк, Р. Гуревич, М. Данилов, В. Євдокимов, Б. Єсипов, В. Козаков, І. Лернер, П. Підкасистий, І. Прокопенко, О. Рогова, Л. Романишина, М. Сметанський, А. Усова, І. Федоренко, Т. Шамова.

Дослідження Г. Романової, Л. Онучак, А. Цюприка, І. Шимко довели, що самостійна навчальна діяльність студентів дозволяє їм успішно формувати свідомість і зміцнювати знання; вдосконалювати професійні вміння і навички; розвивати пізнавальні здібності, потребу ефективно підвищувати освітній рівень; виховувати культуру розумової та фізичної праці; стимулювати до навчання.

За даними досліджень, студенти коледжів, зокрема медичних, недостатньо володіють способами самостійної навчальної діяльності, особливо позааудиторного характеру. Прогалини в цій галузі підтверджують також результати анкетування: серед 348 опитаних студентів Харківського базового медичного коледжу № 1 30% взагалі майже не працюють самостійно, оскільки не знають, що "хоче" від них викладач, або ж не мають зразка виконання роботи (вимог); 60% працюють самостійно, але без особливого ентузіазму та лише близько 10% вбачають у цьому сенс. Причини такого явища й у слабкій загальнонауковій підготовці більшості студентів.

Аналіз наукової літератури свідчить про розробку проблеми педагогічного стимулювання студентів у навчальному процесі, зокрема, авторами розглядається його сутність (А. Алексюк, І. Лернер, В. Лозова, М. Махмутов), роль і місце окремих методів стимулювання, а саме: заохочення та покарання (Т. Греков, В. Коротов), сократичної бесіди (Я. Бурлака), дискусії (Г. Щедровицький), сюжетно-рольової гри (А. Вербицький, Д. Ельконін, В. Мамігонов, Л. Нечепоренко). Проте дослідниками не виявлено впливу педагогічного стимулювання на ефективність самостійної навчальної діяльності студентів.

Було зазначено низку суперечностей, що стримують вирішення проблеми стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу:

між необхідністю суттєвого вдосконалення самостійної навчальної діяльності студентів та недостатньою розробленістю науково-методичної бази з цих питань;

між розробкою форм і методів самостійної навчальної діяльності студентів та недостатнім урахуванням специфіки підготовки майбутніх медичних працівників.

Актуальність проблеми, необхідність вирішення суперечностей, об'єктивна потреба розвитку в студентів - майбутніх медичних працівників - таких рис особистості, які свідчили б про їхню готовність до самостійної навчальної діяльності та підвищення особистої відповідальності самого студента за результати навчання, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Дидактичні умови стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу".

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планами науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 4 від 29.10.2006 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні впливу науково обґрунтованих дидактичних умов стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів на ефективність її здійснення ними в процесі навчання.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукової літератури уточнити сутність понять "самостійна навчальна діяльність студентів медичного коледжу" і "стимулювання самостійної навчальної діяльності".

2. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови, що сприяють стимулюванню самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу.

3. Уточнити критерії, показники, рівні, характер прояву самостійної навчальної діяльності.

Об'єкт дослідження: самостійна навчальна діяльність студентів медичного коледжу.

Предмет дослідження: дидактичні умови стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичних коледжів буде ефективним за таких умов, як: формування мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу з урахуванням чинників (інтерес до предмета, зв'язок зовнішньої та внутрішньої мотивацій, відчуття успіху, врахування відтінків почуттів/ емоцій, виявлення і врахування рівня стурбованості студентів, знання результатів самостійної навчальної діяльності) та використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами (пов'язані зі змістом і структурою навчальної інформації, з характером і структурою пізнавальної діяльності, відносинами в студентській аудиторії), що забезпечить зростання пізнавального інтересу, підвищення рівня сформованості знань та вмінь самостійної навчальної діяльності.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять праці вчених, які розглядають сучасні тенденції розвитку педагогічної теорії та практики (А. Алексюк, С. Архангельський, А. Вербицький, С. Гончаренко, В. Гриньова, В. Лозова, Р. Гуревич, О. Долженко, І. Зязюн, В. Євдокимов, О. Коваленко, Н. Ничкало, О. Полат, І. Прокопенко, О. Романовський, М. Сметанський, Г. Тарасенко, А. Троцко, В. Шатуновський та інші), самостійної роботи студентів і її впливу на розвиток особистості (С. Бєляєв, В. Буряк, Н. Гелашвілі, Б. Єсипов, С. Золотухіна, Ю. Калугін, В. Козаков, Є. Марусова, М. Моро, В. Мороз, І. Наумченко, П. Підкасистий, О. Попова, О. Рогова, Л. Заславська, В. Шпак та інші), індивідуалізації, диференціації навчання (Н. Басова, С. Батишев, Р. Галустов, Л. Дєсєв, Д. Кірюшкін, М. Махмутов, А. Мінзов, І. Роберт, В. Стрельніков, І. Унт, Н. Федорова та інші).

На всіх етапах наукового пошуку з метою вирішення завдань дослідження було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів:

теоретичних - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних і дослідних даних, застосованих для з'ясування стану розробки досліджуваної проблеми, вивчення основних понять дослідження;

емпіричних - спостереження для виявлення особливостей самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу; вивчення продуктів діяльності для аналізу результатів їхніх самостійних досліджень; анкетування - для з'ясування ставлення студентів до самостійної роботи і ставлення викладачів до організації самостійної навчальної діяльності студентів; експертне оцінювання - для виявлення якості виконання студентами навчальних завдань, здатності до самостійного навчання й здійснення самостійної навчальної діяльності студентів; констатувальний, формувальний та контрольний експерименти - для дослідження ефективності дидактичних умов стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу;

статистичних - методи обробки експериментальних даних.

Експериментальною базою дослідження було обрано Харківський базовий медичний коледж № 1. Різними видами експериментальної роботи було охоплено 346 студентів.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягають у тому, що:

вперше обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу: формування мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу за допомогою відповідних чинників (інтерес до предмета, зв'язок зовнішньої та внутрішньої мотивації, відчуття успіху, врахування відтінків почуттів/ емоцій, рівень стурбованості студентів, знання результатів) та використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами (пов'язані зі змістом і структурою навчальної інформації, з характером і структурою пізнавальної діяльності, відносинами в студентській аудиторії);

уточнено поняття „самостійна навчальна діяльність студентів коледжів”; критерії і показники (мотиваційний /інтерес та ставлення до самостійної навчальної діяльності/, змістово-операційний /сформованість знань; інтелектуальні та організаційні уміння особистісних якостей; ініціативність до самостійної навчальної діяльності, самостійність і глибина висновків та узагальнень/, рефлексивний /рефлексивні вміння/ і рівні сформованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу /високий, середній, низький/) щодо ефективності стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів;

студент дидактична умова самостійний навчальний

подальшого розвитку дістали положення про педагогічне стимулювання навчальної діяльності студентів, особливості організації самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу.

Практичне значення дослідження визначається тим, що внесено зміни і доповнення у зміст лекційних та практичних занять, програму педагогічної практики, розроблено навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни "Основи медичної та біологічної фізики" для студентів вищих медичних навчальних закладів.

Упровадження результатів дослідження здійснено в процесі підготовки студентів у Харківському базовому медичному коледжі № 1 (довідка № 01-41/ 365 від 30.05.2008 р.), у Новоград-Волинському медичному коледжі Житомирської області (довідка № 965 від 24.04.2008 р.) та в Харківському коледжі Харківського національного медичного університету (довідка № 166 від 28.05.2008 р.).

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, навчально-методичному посібнику для самостійного вивчення дисципліни "Основи медичної та біологічної фізики" можуть бути використані в системі вищої школи як під час проведення аудиторних і позааудиторних занять викладачами, так і студентами медичного коледжу під час самостійного вивчення матеріалу і самоперевірки.

Вірогідність та аргументованість наукових результатів дослідження забезпечується методологічним підходом до стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів, відповідністю наукового апарата предмету дослідження і адекватністю дослідницької методики до поставлених завдань. Реалізацію методики дослідження підтверджено позитивними результатами проведеного експерименту. Висновки дослідження перевірено і підтверджено в експериментальній роботі.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час виступів на Міжнародних та регіональних конференціях: “Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2006); “Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи" (Київ - Переяслав-Хмельницький, 2006); “Професіоналізм педагога у контексті європейського вибору України" (Ялта, 2007); “Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи" (Массандра, 2007); конференції викладачів та аспірантів кафедри загальної педагогіки ХНПУ імені Г.С. Сковороди (Харків, 2007); “Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність” (Харків, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено в 17 одноосібних публікаціях, що відтворюють зміст дисертації, з них 1 - навчальний посібник, 6 статей у фахових виданнях, 4 - в інших виданнях, 6 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. У тексті міститься 27 таблиць (на 14 сторінках), 2 рисунки та 13 додатків (на 32 сторінках). Загальний обсяг дисертації 219 сторінок (обсяг основного тексту - 169 сторінок). Список використаних джерел містить 266 найменувань, з них - 12 іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання і гіпотезу, методологічні і теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, доведено їх вірогідність та обґрунтованість, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів як психолого-педагогічна проблема” - на підставі вивчення наукової літератури проаналізовано сутність самостійної навчальної діяльності, стимулювання, теоретично обґрунтовано дидактичні умови, що забезпечують успішність організації самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє стверджувати, що поняття "самостійна навчальна діяльність" визначається авторами як:

різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності студентів, що здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданням педагога, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі (С. Гончаренко, М. Зайкін, С. Зінов'єв, І. Кобиляцький, В. Крупич, Р. Нізамов);

така робота, що потребує від студентів активної розумової діяльності, ініціативи, застосування раніше отриманих знань на практиці (В. Буряк, А. Линда, І. Підласий, Т. Хмель);

діяльність, у якій студент займає активну позицію в пізнанні навколишнього світу, умінні ставити власні питання й самостійно знаходити на них відповіді (Д. Ельконін, Б. Єсипов, Н. Чиканцева).

Теоретичний аналіз літературних джерел (С. Бєляєв, О. Божович, В. Буряк, О. Демченко, К. Інгенкамп, О. Кривонос, М. Лазарєв, А. Огаркова, І. Підласий, Д. Чернилевський, А. Хуторський та інші) дозволив визначити самостійну навчальну діяльність студентів (СНДС) як одну з форм навчання, за якої студент без допомоги викладача оволодіває навчальним матеріалом як у процесі аудиторних, так і позаудиторних занять: вона сприяє розвитку мислення, творчому підходу до питань, що вирішуються, самостійному пошуку і запам'ятовуванню інформації, самоорганізації і самоконтролю що значно підвищує ефективність навчання. Організація СНДС має розвивати індивідуальні здібності і нахили студентів, викликати інтерес до предметів, що вивчаються. Основними шляхами проведення СНДС медичного коледжу є організація лабораторних, практичних і семінарських занять, у процесі яких розвиваються вміння самостійної роботи; постійне проведення консультацій для вирішення виникаючих труднощів, що виникають, за суворо встановленим графіком, при якому студент зміг би принаймні раз у тиждень зустрітися з викладачем; забезпечення студентів достатньою кількістю підручників для вивчення дисциплін, науковою професійною літературою і монографіями; надання технічних засобів для перегляду кінопосібників, діафільмів, слайдів, рентгенівських знімків, а також прослуховування звукозаписів; видача для вивчення мікро - і макропрепаратів, кісток, результатів лабораторних та інструментальних досліджень, скенограм, електрокардіограм, флебограм; забезпечення студентів методичними розробками для самопідготовки, а також текстами лекцій у випадку відсутності необхідної літератури з теми; ознайомлення студентів упродовж перших тижнів з предметом, що вивчається, з основами організації СНД на весь семестр і формами контролю; надання студентам робочих місць з необхідним обладнанням для виконання практичних навичок у присутності викладача-консультанта тощо. Слід підкреслити, що СНДС має бути обов'язковою, керованою, цілеспрямованою, проблемною, систематично наростаючою, виховною, і тільки за таких умов вона буде ефективною.

Розрізняють два види СНДС: аудиторну, що проводиться в період заняття під керівництвом або при консультації викладача; позааудиторну, що виконується в бібліотеці, комп'ютерному класі, кабінеті доклінічної практики або тренажорному, в домашніх умовах. Ці види СНДС мають найрізноманітніші форми, які використовує викладач з урахуванням змісту студійованої теми в методичних розробках.

Особливостями СНДС медичного коледжу є, по-перше, професійна спрямованість навчання, що вимагає від студентів, розпочинається з першого курсу: самостійного обстеження хворих; призначення лікування; розробки та виконання профілактичних заходів; створення діагностичних, лікувальних та тактичних алгоритмів, ведення хворих, вирішення ситуаційних завдань, у тому числі й за системою "Крок", тощо; а по-друге, те, що набуття знань вимагає вивчення напам'ять значної кількості матеріалу. Якщо можна, наприклад, логічно дійти до розуміння фізичного закону, теореми або хімічної формули, то для студента-медика цей спосіб не завжди придатний. Жодні формули або закони не допоможуть засвоїти безліч анатомічних або гістологічних структур і термінів, що складають фундаментальну базу медичної освіти і без яких неможливий перехід до вивчення клінічних дисциплін.

Аналіз праць науковців (А. Алексюк, В. Буряк, І. Лернер, М. Махмутов) засвідчує, що використання певних методів і засобів організації навчання спонукає студентів до самостійної пізнавальної діяльності, а саме: методів проблемного навчання; методично цілеспрямованих засобів наочності; групових способів організації учіння, взаємонавчання; проведення нестандартних занять та дидактичних ігор, методів стимулювання тощо.

Варто також наголосити і на тому, що багато досліджень присвячені проблемі педагогічного стимулювання, існують різні підходи до визначення цього поняття (Л. Гордін, О. Любашенко, В. Прянікова, В. Тарасюк, Г. Щукіна). У дисертації педагогічне стимулювання розглядається як така рушійна сила навчального процесу, що забезпечує сприятливі умови між педагогом та студентом з метою навчання на основі об'єднання суб'єктивного досвіду студентів (інтерес, здібності, бажання) зі знаннями педагога, застосування методів одних дисциплін для самостійного вирішення проблем з інших дисциплін, переносячи набуті знання, вміння, навички СНД як у нові ситуації навчання, так і професійну діяльність. Все вищезазначене можливе за реалізації дидактичних умов, які б забезпечили стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного колледжу, а саме: формування мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу з урахуванням чинників та використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами.

Істотною характеристикою діяльності, зокрема самостійної, є її вмотивованість. Особливо актуальне це положення для теоретичних дисциплін навчального циклу, у яких лекція лишається основною формою навчання. Формування позитивної мотивації учіння та підтримка вже наявних пізнавальних потреб відбуваються завдяки організації педагогічних впливів на студента як на здебільшого вже сформовану особистість, використання методів педагогічного стимулювання (О. Альфьоров, Л. Божович, І. Кобиляцький, О. Кондратюк, О. Любашенко, В. Моргун). Формування мотиваційної спрямованості СНД студентів медичного коледжу підвищується за допомогою таких чинників мотивації, як: інтерес до предметів, що вивчаються; перехід від зовнішньої мотивації (вони мають вчитися) до внутрішньої мотивації (їм подобається вчитися); відчуття успіху (створюються ситуації успіху, що забезпечують самовдосконалення майбутнього фахівця); врахування відтінків і почуттів/емоцій (підтримка позитивними емоціями за допомогою доброго слова, оцінки); виявлення і врахування рівня стурбованості (зменшення рівня тривоги); знання результатів СНД (забезпечення зворотнього зв'язку, рефлексія діяльності).

Підвищенню ефективності СНДС сприяють різнорівневі завдання, що поступово ускладнюються: робота з елементами самостійного виконання завдань під керівництвом викладача напівсамостійна робота (студенти починають працювати за допомогою педагога, а завдання виконують самостійно) самостійна навчальна діяльність. Кожен студент спочатку виконуває найпростіші завдання; оволодівши вміннями репродуктивної діяльності, переходить до виконання завдань, що вимагають стандартних операцій; потім виконуються завдання, що вимагають умінь аналізувати, синтезувати, узагальнювати, а далі - завдання творчого характеру. Перехід від однієї групи завдань до наступної заохочується певними стимулами. Ідея стимулювання в навчанні пов'язана з використанням певної системи стимулів у різних їх комбінаціях. Ці комбінації мають відповідати тій або іншій пізнавальній меті, включаючи різні способи та прийоми діяльності. Стимул є специфічним педагогічним засобом, що здатний виконувати спонукальні функції стосовно внутрішніх рушійних сил розвитку особистості. Ця здатність визначається, з одного боку, відносинами між студентами в процесі спеціально організованої діяльності, з, іншого - рівнем і якісною своєрідністю розвитку їхньої свідомості. На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень (В. Тарасюк, В. Шуман, Г. Щукіна) з'ясовано, що стимули можна поділити на групи, що пов'язані зі змістом та структурою навчальної інформації; з характером і структурою пізнавальної діяльності; відносинами в студентській аудиторії.

Отже, аналіз наукових праць дозволяє зробити припущення про те, що стимулюванню СНДС медичного коледжу сприятиме забезпечення певних дидактичних умов (формування мотиваційної спрямованості СНДС медичного коледжу за допомогою чинників та використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами, що будуть сприяти поліпшенню якості підготовки майбутніх медичних працівників. Разом із тим ці умови вимагають комплексної реалізації, адже вони взаємопов'язані і не можуть діяти ізольовано одна від одної. Це пояснюється тим, що в навчальному процесі дуже важливо домагатися, щоб педагогічні стимули перетворювалися в позитивні мотиви, які забезпечують бажання й активність студентів в оволодінні новою навчальною інформацією.

У другому розділі - “Експериментальна робота з перевірки ефективності дидактичних умов стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів" - розкрито загальні питання організації та проведення експериментальної роботи.

З метою перевірки гіпотези щодо ефективності дидактичних умов стимулювання СНДС було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь 186 студентів 1-2 курсів Харківського базового медичного коледжу № 1. Згідно з програмою експерименту було утворено три експериментальні групи ЕГ-1 (48 особи), ЕГ-2 (46 особи), ЕГ-3 (47 особи) і контрольну групу КГ (45 осіб). Експериментальна робота мала варіативний характер, що передбачало перевірку визначених умов окремо або в поєднанні. Перша умова реалізувалася в усіх експериментальних групах, в експериментальних групах ЕГ-2 і ЕГ-3 забезпечувались обидві з визначених умов, але в групі ЕГ-3 додатково проводилася робота з формування вмінь самостійної роботи. Кількість сформованих експериментальних груп зумовили завдання, зміст і організацію формувального експерименту.

На констатувальному етапі експерименту було проведено діагностування студентів усіх груп згідно з визначеними критеріями успішності стимулювання СНД (мотиваційний, змістово-операційний, рефлексивний).

У процесі формувального етапу експерименту організовували СНД з упровадженням обґрунтованих дидактичних умов при вивченні загальноосвітніх і природничо-наукових дисциплін.

Формування мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу реалізувалося в усіх експериментальних групах у процесі семінарських і практичних занять завдяки шести чинникам:

інтерес до предмета активізували таким чином: пропонували студентам у домашніх умовах провести експеримент (наприклад, з фізики "Визначення коефіцієнту в'язкості речовини", основ біологічної фізики та медичної апаратури - "Вивчення в'язкості біологічних рідин"), підготуватися до семінару-дискусії ("Позитивна та негативна дія використання лазерів у медицині", "Застосування ультрафіолетового випромінювання у медицині"). Студенти отримували домашнє завдання на самостійне опрацювання теми, що розкривалася викладачем на лекції. Якщо студент мав хороші результати, він не виконував контрольну роботу з даної теми);

зв'язок зовнішньої та внутрішньої мотивації: стимулювали студентів за допомогою міжпредметних зв'язків (між фізикою та медициною, математикою та генетикою), які вони виявили самостійно, а також обов'язково показували зв'язок із майбутньою професійною діяльністю (наприклад, "Інтегрований урок з теми "Застосування методів теорії ймовірностей у задачах з генетики"");

відчуття успіху: під час занять створювали ситуації успіху, працюючи з малими групами (2-3 особи) „проблемних" студентів (поки інші продовжували працювати самостійно), що давало можливість надати студентам додаткову допомогу, піднімаючи і опускаючи „навчальну планку” залежно від їхніх індивідуальних можливостей, користуючись при цьому чинником успіху досягнення і тим самим підвищуючи їхню мотивацію до навчання;

врахування відтінків почуттів/ емоцій (негативні почуття також активізують студента, спонукаючи його до дій („Якщо не підготуєтеся до заняття, Вас чекатимуть неприємності”). Але використовували їх з обережністю, оскільки дані прийоми викликають неприємні почуття в студентів, стимулюючи їх до активних дій, але водночас викликаючи небажані ускладнення;

виявлення і врахування рівня стурбованості студентів вимагало використання таких прийомів: щоб зменшити рівень тривоги занадто стурбованого студента, намагалися менше звертати на нього уваги, даючи можливість заспокоїтися; постійно підбадьорювали студентів словами: „Цей розділ важкий для засвоєння, але в процесі його вивчення Ви відчуєте, що справа пішла”; намагалися говорити більш стримано, без зайвої суворості; проводячи модулі і визначаючи підсумкову оцінку, викладач пропонував велику кількість мінітестів, де одна невисока оцінка не впливала на контрольний модуль;

знання результатів СНД (використовували зворотній зв'язок, який допомагав студентам дізнаватися про свої досягнення). Якщо студенти знали, де слід внести виправлення й покращення і, головне, що робити, щоб їх внести, їхня мотивація зростала, а також зростав рівень сформованості знань, умінь і якостей.

Результати реалізації першої з визначених дидактичних умов стимулювання СНДС виявилися в появі професійно-пізнавального інтересу до вивчення предметів природничо-наукового циклу, бажання навчатися самостійно в позааудиторний час.

Упровадження другої дидактичної умови в групах ЕГ-2 і ЕГ-3 передбачало використання різнорівневих завдань з послідовним збільшенням частки самостійної роботи від семестру до семестру в силу оволодіння студентами навичками самоосвіти; розширення аудиторної самостійної роботи пошукового характеру (подоланню цих труднощів допоміг добре відомий у методичній літературі “метод доцільних задач”, сутність якого полягала в тому, щоб кожне математичне поняття було проілюстровано відповідно до підібраної реальної /в даному випадку - медичної/ задачі), постійне підвищення її творчого рівня; включення в самостійні завдання елемента практичного досвіду (на заняттях з математики показували, як можна будувати графіки складних функцій за допомогою комп'ютера, а вдома студенти виконували подібні і складніші завдання). Різнорівневі завдання для студентів, поступово ускладнюючись, уключали:

роботу з літературними навчальними джерелами (вивчення та конспектування лекцій для самопідготовки, основної і додаткової літератури, написання рефератів, тез доповідей, повторення вивченого матеріалу);

виготовлення наочних посібників (муляжів, фантомів, таблиць, стендів, схем діючих моделей);

розв'язання ситуаційних задач, тестів, кросвордів або їх складання;

роботу з комп'ютерними програмами; вивчення офіційних матеріалів (законів, наказів, спеціальних положень, стандартів, ГОСТів, ОСТів, санітарних норм і правил - СНіП);

пошукову роботу (збір фактичного матеріалу для визначення захворювання або історії рідного краю);

змалювання окремих клітинних елементів, органів, кісток, інструментів або якогось обладнання, приладу схеми; оформлення буклетів, альбомів, ілюстративних карт-завдань, текстів, бесід з хворими, санітарного бюлетеня;

складання алгоритмів, стандартів догляду за хворими або професійної діяльності; вивчення і заповнення методичної документації;

санітарне обстеження палат або інших об'єктів і складання відповідних актів, виписки протоколів про санітарні порушення;

курацію хворого; складання листів сестринської оцінки стану хворого і його генограми; планування заходу щодо догляду за хворими; виписування рецептів; патронаж новонароджених; онкологічних хворих, диспансерної групи пацієнтів і складання плану догляду за ними; розробку плану диспансерного спостереження за дітьми з хронічними захворюваннями;

спостереження за пологами, перебігами операцій, проведення перев'язок, виконанням ін'єкцій і кровозмісних рідин, забором крові, виконанням щеплення тощо;

тренінг практичних навичок (виконання передстерилізаційної обробки медичного інструментарію, накладання пов'язок, виготовлення гіпсових лонгетів, транспортних шин тощо).

Студентів заохочували до виконання завдань за допомогою груп стимулів.

Перша група стимулів сприяла професійному спрямуванню навчальних предметів і виступала як ланка неперервної освіти, що забезпечувало перехід від загальноосвітньої до профільної підготовки; створювала передумови для опанування майбутньою професією та свідомого вибору спеціальності, стимулювала розвиток особистості (в тому числі важливих для фаху особистісних якостей), поступове професійне становлення. За допомогою прийомів (риторичні питання, "провокація", "несподіванка", драматизація) та проблемних ситуацій привертали увагу до навчальної інформації, стимулювали постановку навчальної мети, створювали позитивні установки на майбутню професійну діяльність, оскільки почесною місією медичної сестри є рятувати життя та оберігати здоров'я людей.

Поряд з традиційними прийомами викладу теоретичної інформації (ознайомлення з історією наукової проблеми, розкриття наукової, практичної, соціальної значущості теоретичних знань, показ міжпредметних зв'язків, зв'язків нової інформації з відомою і з поточними подіями) використовували прийоми, що, з одного боку, давали можливість зацікавити, здивувати багатством і новизною наукових знань, з іншого - цілеспрямовано орієнтувати студентів на активне самостійне опанування системою знань і способів діяльності, також використовували новітні інформаційні технології.

Друга група стимулів реалізувалася за допомогою пошукових ситуацій, на лекційних заняттях формували вміння шукати й будувати послідовність доведення вирішення завдань, що підвищувало інтелектуальний рівень студентів (заняття "Стомлення м'язів"), створювали ситуації успіху (дивували студентів парадоксальними фактами і пропонували їм їх пояснити, самостійно опанувати матеріал ("Значення опорно-рухової системи. Будова, склад і зростання кісток", "Переливання крові").

Третю групу стимулів використовували в основному для створення атмосфери творчого підходу до набутих знань, збудження прагнення до пошуку нового, що викликало в студентів потребу в самовдосконаленні, оскільки взаємодію викладача та студента пов'язували з характером взаємовідносин: ділового співробітництва, взаємодопомоги, довіри - в реалізації традиційних для медичного коледжу організаційних форм навчального процесу. Найкраще це діяло в тій ситуації, коли викладач не карав відразу студента, який завинив, а давав йому можливість виправитися. Студент намагався ніколи більше не підводити викладача.

Проведення роботи з формування вмінь самостійної роботи (ЕГ-3 група) полягало в організації додаткових занять зі студентами з низьким рівнем сформованості знань і умінь, що передбачали: розвиток інтелектуальних і організаторських умінь (планувати роботу, науково організовувати працю, користуватися інформаційними джерелами, Інтернетом тощо), розвиток умінь складати конспекти та тези; оформлювати реферати, модульні завдання, індивідуальну роботу, застосовувати знання в стандартних ситуаціях, аналізувати реальний процес із точки зору отриманих знань; розвиток творчих умінь.

Метою контрольного етапу експерименту був аналіз результатів перевірки ефективності дидактичних умов стимулювання СНДС, для чого було проведено обробку і зіставлення даних, отриманих у ході експериментальної роботи. Було з'ясовано, що запропоновані умови викликали позитивні зміни в рівнях навчальних досягнень студентів, їхнього пізнавального інтересу, в процесі проведеної роботи зросли коефіцієнти повноти засвоєння знань основних питань з основ біологічної фізики та медичної апаратури, коефіцієнт успішності засвоєння прийомів СНД; став доведеним той факт, що зростання рівня стимулювання СНДС відбувається поступово, послідовно переходячи з одного рівня на інший. Так, зріс інтерес та позитивне ставлення студентів до СНД, рівень сформованості знань, умінь, якостей за рахунок поставленої і цілеспрямованої роботи стимулювання СНД. Проте, результати різняться: 51,4 % ЕГ-1, 58,3 % ЕГ-2, 61,7 ЕГ-3 студентів не тільки розуміли поставлені перед ними завдання, але й пояснювали їх необхідне вирішення, у групі ЕГ-2 з'явилися наявні прагнення правильно розуміти проблему та її складові за рухунок впровадження в процес навчання стимулів, розвинулись здібності до власного розуміння проблеми порівняно з констатувальним етапом експерименту.

З'ясувалося, що 59,4 % студентів ЕГ-1, 72,8 % ЕГ-2 і 81 % ЕГ-3 мають бажання до СНД, зросла ініціативність, самостійність, активність, відповідальність, організованість. Найвищі результати зафіксовано в ЕГ-3, оскільки саме в цій групі в комплексі застосовувались дві зазначені умови та додаткові заняття по формуванню вмінь самостійної роботи, що дозволило їм активно включатися у пошукову діяльність, швидко й оперативно виконувати різнорівневі завдання, виявляти високий рівень сформованості вмінь і особистісних якостей в процесі клінічної практики.

Узагальнені результати експериментальної роботи за визначеними в дослідженні критеріями і показниками самостійної навчальної діяльності студентів подано в таблиці.

Цінність роботи була розкрита повністю і підтверджена теоретичними аргументами і практичними результатами.

Вірогідність результатів експериментальної роботи доведена засобами математичної статистики за допомогою критерію Стьюдента.

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези та дозволило сформулювати висновки відповідно до поставлених завдань:

1. Самостійна навчальна діяльність є специфічною організаційною формою навчально-виховного процесу, яка охоплює як позааудиторну, так і аудиторну діяльність: вона сприяє розвитку мислення, творчому підходу до питань, що вирішуються, самостійному пошуку і запам'ятовуванню інформації, самоорганізації і самоконтролю, що значно підвищує ефективність навчання.

Педагогічне стимулювання самостійної навчальної діяльності є рушійною силою навчального процесу, що забезпечує сприятливі умови між педагогом та студентом з метою навчання на основі об'єднання суб'єктивного досвіду студентів (інтерес, здібності, бажання) зі знаннями педагога, застосування методів одних дисциплін для самостійного вирішення проблем, поставлених іншими, переносячи набуті знання, вміння, навички як у новій ситуації навчання, так і професійну діяльність.

2. Успіх організації самостійної роботи забезпечується дотриманням таких дидактичних умов: формуванням мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу за

Таблиця

Результати експериментальної перевірки впливу дидактичних умов стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу (приріст у %)

допомогою відповідних чинників та використанням різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами, що пов'язані зі змістом і структурою навчальної інформації, з характером і структурою пізнавальної діяльності, відносинами в студентській аудиторії.

2.1 Формування мотиваційної спрямованості СНДС медичного коледжу відбувалося за допомогою чинників: інтересу до предмета, зв'язку зовнішньої та внутрішньої мотивації, відчуття успіху, врахування відтінків почуттів/ емоцій, врахування рівня стурбованості студентів, знання результатів СНД. Серед чинників, які найкраще формують мотиваційну спрямованість СНДС, виділені такі: відчуття успіху; інтерес до предмета; зовнішня та внутрішня мотивація.

2.2 Використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами, виявило, що найкраще активізують СНДС:

1) у групі стимулів, що пов'язані зі змістом і структурою навчальної інформації, стимул важливості і стимул професії; б) у групі стимулів, що пов'язані з характером та структурою пізнавальної діяльності, - стимул різноманітних форм самостійної навчальної діяльності і стимул зближення навчальної й дослідницької діяльності; в) у групі стимулів, що визначають відносини в студентській аудиторії, - підтримка педагогом студента; стимул самоконтролю.

3. Визначено критерії та показники сформованості вмінь СНД: мотиваційний (інтерес та ставлення до СНД), змістово-операційний (сформованість знань; інтелектуальні та організаційні уміння, особистісні якості; ініціативність до СНД, самостійність і глибина висновків та узагальнень), рефлексивний (рефлексивні вміння) і рівні сформованості СНДС медичного коледжу (високий, середній, низький).

У процесі експериментальної роботи зафіксовано зростання коефіцієнту повноти засвоєння знань основних питань з основ біологічної фізики та медичної апаратури (0,71), коефіцієнту успішності засвоєння прийомів самостійної навчальної діяльності (1,76), значення коефіцієнту ефективності технології, що перевищує одиницю (1,48), що дозволяє вважати результати роботи позитивними; підтверджено, що зростання рівня стимулювання СНДС відбувається поступово, послідовно, переходячи з одного рівня на інший. В ЕГ-2 і ЕГ-3, де реалізовувалося дві дидактичні умови, значно підвищилися рівні розвитку СНДС: студенти правильно розуміли поставлену перед ними проблему, цікавилися нею, доводили необхідність її вирішення; активно, самостійно і повно накреслювали цілі та всі завдання роботи; висновки та узагальнення виконаної роботи стали оригінальними й глибокими, свідчили про високий рівень теоретичного мислення студентів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань, пов'язаних з досліджуваною проблемою. Подальшої розробки вимагають такі питання, як обґрунтування цілісної системи організації навчально-виховного процесу в поєднанні самостійних видів навчання з аудиторним навчанням під керівництвом викладача; проведення спеціальних розробок науково-методичного забезпечення процесу формування вмінь і навичок та організації стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню дидактичних умов стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів медичних коледжів. У роботі уточнено поняття „самостійна навчальна діяльність студентів-майбутніх медичних працівників”, критерії і показники самостійної навчальної діяльності студентів. Обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичні умови стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів-медиків: формування мотиваційної спрямованості самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу та використання різнорівневих завдань, виконання яких заохочується різними стимулами.