Організація науково–методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи в Україні (1945-1990 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 37.011.31: 371.14:373.3 (477) ”1945-1990”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Організація науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи в Україні (1945-1990 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Матвеєва Наталія Олексіївна

Івано-Франківськ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Домінуючою ознакою сучасної української освіти розглядаємо безперервність. Її зумовлено розвитком науки і культури задля досягнення якісно нового стану українського суспільства. Соціально-економічні та політичні реформи у незалежній Україні посилюють вплив загальноосвітньої школи, потребу в інноваційних педагогічних технологіях з метою поглиблення змісту освіти. Загалом вищеозначене спричиняє зростання вимогливості соціуму до рівня професіоналізму вчителя, гнучке коригування цілей його педагогічної освіти в умовах інтегрування в європейський освітній простір, поліпшення якості підготовки та вдосконалення кваліфікації учителів відповідно до кон'юнктури ринку педагогічної праці, що ініціює оновлення всієї системи науково-методичної роботи. Її головними принципами визнано гуманізацію, орієнтування на особу з метою її соціального захисту в ринкових умовах; випереджаючу спрямованість професійної підготовки як умову майбутньої стабільності в країні; інтегрування науки й освіти; перманентність підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів, здатних працювати в нових реаліях сьогодення.

Концептуальні положення щодо змісту і форм організації професійної педагогічної підготовки грунтуються на засадах Конституції України, Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу школу”, Національної доктрини розвитку освіти, а також на вимогах документів Міжнародної організації співробітництва й розвитку освіти, які наголошують на необхідності неперервності професійної підготовки педагога, її гуманістичній спрямованості, всебічності й демократизації.

Проблеми безперервної освіти загалом, і науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи зокрема, привертали увагу науковців. У їхніх дослідженнях розглянуто методологію безперервності в системі післядипломної освіти (С.Антонюк, І.Жерносєк, Т.Завгородня, І.Зязюн, В.Луговий, В.Олійник, Н. Протасова, Н. Романенко, А.Соколова); сутність і особливості теорії й практики навчання у післядипломній педагогічній освіті, в тому числі в системі підвищення кваліфікації (В.Арешонков, Н.Бежанова, О.Капченко, А.Кузьмінський, С.Крисюк, В.Маслов, Л.Набока, В.Олійник, В.Павлютенков, В.Пікельна, Н.Протасова, В.Пуцов, В.Руссол, І.Титаренко); удосконалення системи післядипломної освіти різних категорій педагогічних працівників (Ю.Бабанський, В.Бондар, Є.Березняк, А.Вихрущ, Л.Гончаренко, В.Гуменюк, Г.Данилова, Л.Даниленко, М.Дробноход, Б.Дьяченко, Н.Калініченко, Н.Клокар, В.Пуцов, Д.Рупняк, Н.Устинова, А.Худомінський). Однак в українській педагогічній науці й досі відсутнє цілісне дослідження організації науково-методичної роботи з учителями початкових класів у контексті їх безперервної освіти упродовж означеного нами історичного періоду. Водночас вважаємо, що удосконалення ефективності науково-методичної роботи з учителями сучасної ЗОШ I ступеня можна досягти за умови творчого використання її історичних здобутків.

Актуальність і недостатня вивченість проблеми зумовили вибір теми дисертації: „Організація науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи в Україні (1945-1990 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до теми кафедри педагогіки імені Б.Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника „Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання в системі безперервної освіти в Україні та зарубіжжі” (номер державної реєстрації 0108U009122). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 7 від 30 березня 2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 28 лютого 2006 р.).

Мета дослідження -- виявити особливості науково-методичної роботи з учителями початкової школи України (1945-1990 рр.) задля творчого використання її здобутків у сучасних умовах.

Реалізація мети передбачала розв'язання таких завдань:

- проаналізувати стан дослідженості порушеної проблеми в історико-педагогічній науці України;

- охарактеризувати вплив соціокультурних факторів на організацію науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в Україні у 1945-1990 роках;

- обґрунтувати періодизацію науково-методичної роботи з учителями початкової ланки освіти в означених хронологічних межах;

- з'ясувати зміст і форми організації науково-методичної роботи у 1945-1990 рр. на різних рівнях її реалізації (школа, районний (міський) відділ народної освіти, інститути удосконалення вчителів та педагогічні інститути);

- увиразнити актуальність науково-методичної роботи досліджуваного періоду та основні напрями її використання в сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - науково-методична робота у системі безперервної освіти України.

Предмет дослідження - організація науково-методичної роботи та її реалізація на різних рівнях фахового удосконалення вчителів початкової школи упродовж 1945-1990 рр.

Хронологічні межі дослідження. Нижню межу зумовлено закінченням Другої світової війни, а верхню - розпадом Радянського Союзу, утвердженням незалежної української держави.

Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання і логіки: про взаємозв'язок явищ і взаємозумовленість їх вивчення в конкретно-історичних умовах; про взаємозв'язок теорії з практикою в процесі пізнання; діяльнісну і системну сутність управління, його дослідницьку спрямованість; про моральні цінності й покликання особистості; про діалектичну єдність національного і загальнолюдського; філософсько-педагогічні основи діалогової взаємодії основних суб'єктів освіти та соціуму.

Основні джерела дослідження становлять документи і матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України в м.Києві (ЦДАВО України) (ф. 166); державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО) (ф.2, 426, 2491, 2911); Центрального державного історичного архіву України у Львові (ф.179); Національної бібліотеки НАН України імені В.І.Вернадського (м. Київ); Наукової бібліотеки імені В.Стефаника НАН України (м. Львів); Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка; бібліотеки та музею освіти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника; бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Джерельною базою дослідження були матеріали тогочасних періодичних видань „Начальная школа” (1947-1956), „Советская педагогика” (1947-1958), „Учительская газета” (1947-1958), „Народное образование” (1950-1956), „Початкова школа” (1969-1990), „Організація початкової освіти” (1980-1990), а також сучасні - „Директор школи”, „Нива знань”, „Обрії”, „Освіта і управління”, „Післядипломна освіта в Україні”, „Рідна школа”, „Управління освітою”, „Шлях освіти”; надбання сучасних науковців у контексті порушеної проблеми.

Для досягнення мети та розв'язання поставлених завдань застосовували комплекс взаємозумовлених методів дослідження: історичний (аналіз передумов розвитку й етапів становлення науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи України); конкретно-пошуковий (теоретичний аналіз, синтез, систематизація матеріалів та архівних документів); теоретичного узагальнення й порівняння опрацьованих матеріалів (формулювання висновків та виокремлення можливостей використання передового педагогічного досвіду підвищення кваліфікації вчительства в теорії та практиці післядипломної освіти); метод інтерв'ювання (уточнення достовірності реалій науково-методичної роботи з учителями впродовж досліджуваного періоду та визначення її найбільш прогресивних надбань у цій галузі).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше: проаналізовано стан дослідженості проблеми в історико-педагогічній науці України; охарактеризовано вплив соціокультурних факторів на організацію науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в Україні у 1945-1990 роках; обгрунтовано періодизацію в означених хронологічних межах; поточнено шляхи реалізації науково-методичної роботи на різних рівнях; увиразнено для використання основні напрями науково-методичної роботи з огляду на сучасні проблеми післядипломної педагогічної освіти учителів ЗОШ I ступеня. У науковий обіг уведено маловідомі архівні матеріали (ДАІФО ф. 2491, спр. 2, 3, 373, 257, 258 та ін.)

Практичне значення дисертації. Основні положення та висновки дослідження впроваджено у викладання нормативної дисципліни „Педагогіка” („Загальні основи педагогіки”, „Дидактика”, „Школознавство”) та спецкурсу „Науково-методична робота з учителями початкової школи України в 1945-1990 рр.” для студентів педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт № 01-05/463 від 08.10.2008 р.), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (акт № 18-14/2482 від 02.10.2008 р.), Ужгородського національного університету (акт № 01-10/1721 від 01.10.2008 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (акт № 01-08/422 від 30.09.2008 р). Результати дослідження можуть бути використані для укладання навчальних програм, написання підручників, навчальних посібників для вищих начальних закладів; у підготовці методичних рекомендацій для закладів післядипломної педагогічної освіти.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднено на міжнародних: „Зміст громадянської освіти і виховання: історії, реалії, перспективи” (Херсон, 2006), „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2006), „Духовне виховання майбутніх вчителів початкових класів у контексті реформування системи освіти України щодо Болонського процесу” (Дрогобич, 2006), „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007); всеукраїнських: „Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (Вінниця, 2005), „Наука, освіта і суспільство очима молодих” (Рівне, 2007); регіональних: „Професійна кар'єра педагога: динаміка, основні проблеми, шляхи їх вирішення” (Івано-Франківськ, 2007) науково-практичних конференціях, а також на звітних наукових конференціях викладачів кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2004-2008).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 14 одноосібних публікаціях, із яких 7 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (357 найменувань), 16 додатків. Загальний обсяг дисертації - 288 сторінок, із них - 183 основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми та висвітлено стан її дослідженості, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, охарактеризовано джерельну базу; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, відображено їхню апробацію.

У першому розділі - „Організація науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи в Україні як педагогічна проблема” - проаналізовано науково-методичну роботу з учителями початкової загальноосвітньої школи України в системі їх безперервної освіти на різних рівнях її організації.

Метою безперервної освіти в освітянській галузі визначено формування цілісної особистості педагога, задоволення його потреб у фаховій підготовці учителів, стимулювання прагнень до самовдосконалення задля постійного розвитку та можливості подальшої самореалізації. Загалом це зумовлює зростання вимог до науково-методичної роботи з педагогами, зокрема початкової школи. За останні роки значно посилилась увага до означених проблем. У докторських (С.Крисюк, А.Кузьмінський, В.Луговий, Н.Протасова) та кандидатських (О.Арешонков, Н.Бежанова, Л.Гончаренко, Б.Дьяченко, В.Руссол, І.Титаренко) дисертаціях; монографіях (С.Крисюк, В.Луговий, В.Пікельна, Н.Протасова); статтях (Н.Калініченко, Н.Клокар, І.Кривонос, Д.Луцик, В.Пуцов, Н.Романенко, В.Сагарда, П.Саух, О.Сухомлинська, В.Швидун) обґрунтовано теоретико-методологічні та методичні засади післядипломної педагогічної освіти. Особливо цінними для нашого дослідження стали положення науковців Н.Протасової та С.Крисюка, які порушують питання еволюції змісту та організаційних форм національної системи післядипломної освіти вчителів, теоретико-методологічні основи її функціонування в Україні. У працях І.Жерносєка, В.Маслова, В.Пікельної, В.Пуцова, Є.Соф'янца, І.Титаренко, В.Швидуна однозначно йдеться про науково-методичну роботу з учителями, що, на думку вчених, сприяє їхній адаптації до професійної діяльності в нових умовах соціально-економічних відносин.

Визначено, що науково-методична робота є складником системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Фахове зростання учителів уможливлюють постійне збагачення теоретичних знань, практичних умінь і навичок, підвищення рівня професійної майстерності. Післядипломну педагогічну освіту спрямовано на удосконалення професійної підготовки вчителя шляхом поглиблення, розширення й оновлення його професійних знань, умінь і навичок або опанування іншою спеціальністю на основі попереднього освітньо-кваліфікаційного рівня. Відтак цей процес вирізняється постійним зростанням інтелектуального, духовного потенціалу педагога відповідно до розвитку різних галузей знань і впровадження нових технологій.

Науковцями досліджуваного періоду (А.Волковський, П.Дроб'язко, А.Демінцев, О.Коваленко, К.Кіндрат, І.Кондаков, Є.Климова, П.Семко, А.Стеценко, І.Трилінський, Н.Чумаков, А.Яковлєва) особливу увагу приділено науково-методичній роботі з учителями початкової школи. Як засвідчують результати аналізу першоджерел, за досліджуваної доби початкова ланка освіти відчувала нагальну потребу у кваліфікованих спеціалістах. Скажімо, з-поміж працюючих учителів початкових класів лише 21,4% мали вищу освіту, 29,8% - незакінчений учительський інститут, 39,8% - середню педагогічну освіту, 6,9% - загальну середню освіту, 2,1% - незакінчену середню освіту станом на 1954-1955 навчальний рік.

Утім у працях дослідників недостатню увагу приділено аналізу форм організації науково-методичної роботи як компонента системи безперервної освіти учителів початкової загальноосвітньої школи України. Нами обґрунтовано в розділі, що у повоєнні роки її здійснювали в школі, а також при районних (міських) відділах народної освіти, обласних інститутах удосконалення та шляхом самоосвіти і цілепокладали на підвищення ідейно-політичного, професійного та загальнокультурного рівня педагогів. Зміст науково-методичної роботи визначали згідно положень „Про інспекторів шкіл” (1945), „Про поліпшення заочного навчання вчителів початкових, семирічних і середніх шкіл УРСР” (1946), „Положення про методичну роботу у школі” (1948), „Положення про кущове методичне об'єднання вчителів 1-1V класів” (1948).

Вимогами суспільства до народної освіти й доцільність її оновлення за досліджуваного періоду, перехід на нові програми й навчальні плани загальноосвітніх закладів зумовлено еволюцію змісту науково-методичної роботи з учителями початкових класів. Із ухвалою „Закону про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР” (1958) визначено науково-теоретичну та психолого-педагогічну підготовку учителів її головною метою. Виховання творчих та ініціативних учителів із поступовим їх залученням до наукових розробок спільно з викладачами педагогічних інститутів набуло першочергового значення.

На підставі тогочасних нормативних документів („Про стан і заходи поліпшення методичної роботи в школах республіки” (1958), „Про організацію методичної роботи в школі, районі, області відповідно до Закону про народну освіту” (1960), „Про стан проведення курсової перепідготовки вчительських кадрів при педагогічних навчальних закладах” (1960), „Положення про громадського інспектора шкіл районного, міського, обласного відділу народної освіти та Міністерства освіти України” (1962), „Положення про педагогічні кабінети на громадських засадах” (1964), „Положення про методичну роботу (1964), „Положення про районний (міський) методичний кабінет Української РСР” (1968) нами проаналізовано основні змістоутворюючі положення. Відтак доведено, що на мінливість досліджуваного нами аспекта безперервної освіти вчителів суттєво впливали соціокультурні фактори. До них відносимо модернізацію змісту освіти відповідно до досягнень науки і техніки, політехнізацію навчання, перехід шкіл на нові плани й програми, зв'язок навчання із життям тощо.

Головну мету науково-методичної роботи, починаючи з 1972 р., здійснювали відповідно до основних положень і нормативних документів про школу („Положення про порядок проведення атестації вчителів загальноосвітніх шкіл” (1974), „Про заходи по вдосконаленню підготовки, підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів системи освіти і професійно-технічної освіти та поліпшенню умов їх праці й побуту” (1984), „Про атестацію вчителів, вихователів, старших піонервожатих загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинків усіх типів і найменувань, вихователів дитячих дошкільних закладів” (1985), унаслідок залучення педагогів-практиків до наукових розробок й участі в експериментах, що надавало їй пошукової спрямованості.

Загалом зміни в освіті України на початку 1980-х років (інтенсивне реформування системи середньої освіти, удосконалення управлінської діяльності органів народної освіти, демократизація системи підвищення кваліфікації учителів) зумовили потребу в модернізації її змісту і, передусім, забезпечення підвищення наукового рівня і творчого спрямування методичної роботи з учителями шляхом добору нових організаційних форм. Відтак започатковано співпрацю викладачів кафедр педагогічних інститутів із учителями-практиками.

Результати дослідження засвідчують, що розвиток науково-методичної роботи в Україні впродовж 1945-1990 рр. (аналогічно й в інших республіках колишнього СРСР) був зумовлений розв'язанням низки суперечностей. Спроби втілити відомі в світовому освітньому просторі педагогічні технології йшли всупереч із рішенням керівництва СРСР щодо подальшої розбудови унітарної радянської школи за єдиними типовими навчальними планами. Вони вирізнялися нехтуванням національними традиціями як проявами „буржуазного націоналізму”; нівелюванням педагогічної ініціативи та утисками намагань учителів впроваджувати оптимальні шляхи методичного вдосконалення процесів навчання і виховання. Натомість зміцнювалась централізація управління й обстоювалась однотипність навчально-програмної документації, а прояви новаторства й творчості зароджувались в несприятливих умовах уніфікації форм підвищення професійного рівня учителів початкової школи.

У першому розділі дисертації доведено, що за досліджуваного періоду означені вище особливості були зумовлені запитами тодішнього соціуму. Основними замовниками післядипломної педагогічної освіти здебільшого виступали органи державного управління. Відповідно на зміст навчальних планів і програм курсів підвищення кваліфікації учителів запити і вимоги вчителів не впливали. Між одержаними знаннями та потребами реальної професійної діяльності поглиблювалась невідповідність. На підставі результатів здійсненого аналізу джерельної бази відзначено нами і певні успіхи вчителів-практиків, що значною мірою зумовлені саме завдяки впровадженню різноманітних форм науково-методичної роботи з ними.

У другому розділі - „Особливості науково-методичної роботи з учителями на первинних рівнях її реалізації ” - розглянуто організацію науково-методичної роботи на рівні школи та району (міста), увиразнено її особливості щодо надання реальної методичної й теоретичної допомоги педагогам задля розвитку їх професійної майстерності та стимулювання активності творчого підходу до моделювання навчально-виховного процесу.

Основне завдання науково-методичної роботи полягало у вивченні, узагальненні й упровадженні результатів передового педагогічного досвіду. Встановлено, що у школі вона набувала особливого значення, постійності, неподільності із практичною діяльністю. Загалом це уможливлювало поєднання набутих теоретичних знань із практикою та педагогічним експериментуванням. Шкільне середовище сприяло синтезу змісту різних видів діяльності. надання дотичної спрямованості науково-методичній роботі до проблем реального навчально-виховного процесу, вивчення діяльності та проявів особистісних якостей конкретних учителів упродовж тривалого часу зумовлювалось оперативною індивідуальною методичною допомогою; простеженням і підтримкою проявів педагогічного новаторства; екстраполяцією індивідуальної педагогічної майстерності у колективні досягнення. Зміст науково-методичної роботи стимулював вивчення передового педагогічного досвіду, підвищення ідейно-політичного рівня, наукової та методичної кваліфікації учителів початкової школи.

Результати аналізу джерельної бази дослідження свідчать, що керівники середніх загальноосвітніх шкіл в організації науково-методичної роботи з учителями початкових класів упродовж 1945-1957 рр. першочергового значення надавали підвищенню їхнього ідейно-політичного та професійного рівнів. Водночас за умов адміністративно-командного керівництва контролювалась робота підлеглих за наказом „зверху”. Натомість особу для узагальнення досвіду визначали не завжди ураховуючи її доробок. Оскільки існувало чимало видів контролю за діяльністю учителів (оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний), то їх надмірне застосування гальмувало внутрішню мотивацію педагогів до участі у творчих пошуках, формування індивідуального стилю, створювало умови постійного напруження. Зазвичай організацію науково-методичної роботи з учителями початкових класів дирекція школи ототожнювала з соцзобов'язаннями та вивченням постанов партії й уряду.

У розділі охарактеризовано основні організаційні форми науково-методичної роботи в школі на початку 1960-х років: індивідуальна робота вчителя, бесіди, консультації, участь у педагогічних радах, методичних об'єднаннях, семінарах-практикумах молодих учителів, відкритих уроках передових педагогів, інструктивно-методичних нарадах, оперативках, діяльності методичних кабінетів і виставок. Поширенню передового педагогічного досвіду сприяли проведення і обговорення відкритих уроків найдосвідченіших педагогів і вчителів-новаторів.

На прикладах реалізації їхньої діяльності впродовж 1970-1980 рр. простежено використання елементів наукового пошуку, нових організаційних форм педагогічного експериментування. Спільно з викладачами вищих навчальних закладів представлено діяльність методичних об'єднань учителів початкових класів, яка набувала науково-пошукового спрямування. Зазвичай розглядались питання про науково-дослідницьку роботу вчителів та її результати; на засідання методичних об'єднань запрошували викладачів педагогічних інститутів та науковців, яких заохочували до спільних наукових розробок. Питання залучення учителів початкових класів до експериментальної роботи в обов'язковому порядку розглядали на засіданнях педагогічної ради школи. Внаслідок цього самоосвіта учителів сприяла не лише поглибленню їхньої обізнаності з педагогіки, психології, методик викладання окремих предметів, а й знайомила з новими досягненнями науки й практики. Розглядаємо це як якісну особливість інформативно-методичного забезпечення порівняно з минулими десятиріччями. Залучення вчителів до підготовки шкільних виставок і стендів, методичних кутків і кабінетів шкіл сприяло вивченню, узагальненню та впровадженню в практичну діяльність досвіду роботи учителів, директорів шкіл, працівників відділів народної освіти, методистів обласних інститутів удосконалення вчителів та науковців. Відзначено позитивний вплив адміністрації школи, яка допомагала вчителям в оприлюдненні досвіду роботи у виступах на засіданнях методичних об'єднань і предметних комісій, семінарах і науково-практичних конференціях. Наголошено, що у досліджуваний період самоосвіта все ж не завжди виступала внутрішньою потребою самовдосконалення, а була професійним обов'язком кожного вчителя.

На первинному рівні організації науково-методичної роботи з учителями вагомий внесок зроблено працівниками рай(міськ)вно. Вони інспектували діяльність шкіл, консультували вчителів, читали лекції; організовували педагогічні районні та шкільні методичні кабінети; сприяли діяльності кущових методичних об'єднань, опорних шкіл, шкіл передового досвіду та педагогічної майстерності; проводили науково-практичні конференції, спецсемінари з актуальних питань щодо вивчення окремих предметів, педагогічні читання, обласні та районні педагогічні виставки тощо. Скажімо, в Івано-Франківській області станом на 1968 рік налічувалось 140 опорних і шкіл передового досвіду, а загалом по Україні - 800.

Районні педагогічні кабінети за допомогою вчителів-методистів укладали навчальні плани і програми діяльності шкіл передового педагогічного досвіду; проводили докурсову підготовку вчителів; забезпечували школи наочністю; супроводжували вивчення передового педагогічного досвіду та його впровадження у практику; аналізували повідомлення вчителів та надавали їм поради щодо використання ефективних методів навчання й виховання учнів. У розділі проаналізовано вплив діяльності районних педагогічних кабінетів, які за допомогою досвідчених фахівців і працівників відділів народної освіти організовували спецсемінари, вивчення шкільної документації, планування індивідуальної роботи з молодими вчителями, проведення нарад і надання допомоги у підготовці відкритих уроків, розробці поурочних планів тощо.

На первинному рівні організації науково-методичної роботи районні (міські) відділи народної освіти контролювали діяльність кущових методичних об'єднань учителів початкових класів, знайомили їх з нормативними документами, запрошували лекторів і доповідачів, брали участь у заняттях їх керівників при обласних ІУВ. Активну діяльність розгорнули рай(міськ)вно щодо перепідготовки вчителів у зв'язку з переходом шкіл на нові начальні плани та програми. Це проаналізовано нами на прикладах діяльності постійно діючих семінарів, які пропагували нові досягнення у педагогічній науці впродовж досліджуваного періоду і, особливо, наприкінці.

Отже, організація науково-методичної роботи з учителями початкових класів за досліджуваного періоду на районному (міському) рівні й у школах сприяла підвищенню їх професійності в різних напрямах, дотичну до запитів соціуму.

У третьому розділі - „Організаційно-педагогічна діяльність обласних інститутів удосконалення вчителів та вищих навчальних закладів із підвищення кваліфікації вчителів початкової школи” - розглянуто діяльність обласних інститутів удосконалення вчителів, а також співпрацю викладачів кафедр педагогічних інститутів з учителями початкових класів в руслі порушеної проблеми наукового пошуку.

Діяльність інститутів удосконалення вчителів (далі обласні ІУВ) започатковано в Україні з 1939 року в усіх обласних центрах, замінивши відтак різновекторні та різнорівневі курси і семінари-практикуми, які працювали безсистемно у підпорядкуванні різних відомств. Означені нами внаслідок дослідження заклади, організовували курси перепідготовки учителів початкової школи із читанням лекцій та виголошенням наукових доповідей; проведення екскурсій, семінарів, семінарів-практикумів, науково-практичних конференцій; постійнодіючих педагогічних виставок; листування з учителями шкіл щодо обміну передовим досвідом. Вони також допомагали в роботі опорних, шкіл передового досвіду та педагогічної майстерності. Працівники обласних ІУВ організовували індивідуальні („Тематика роботи педрад та методичних об'єднань школи”, „Урок та його структура”, „Методика опрацювання важких розділів окремих дисциплін”, „Аналіз уроку”) та групові („Боротьба з проявами формалізму у школі”, „Творчі роботи учнів і повторення граматики в молодших класах”, „Організація обліку успішності учнів”, „Весняні екскурсії в природу та навички їх проведення”, „Види письмових робіт та методика їх проведення”) консультації із актуальних проблем початкової школи, самоосвіти та обміну передовим педагогічним досвідом. Приміром, у 1949 р. у м. Києві було проведено 4679 консультацій, у Вінницькій області - відповідно 2166, у Львівській області - 920, у Станіславській області - 231. Окрім іншого, керівництвом обласних ІУВ забезпечувались виїзди методистів кабінетів початкових класів у школи задля відвідування й аналізу відкритих уроків, позакласних заходів; обговорення зразків конспектів; ознайомлення вчителів із новою літературою; зразками наочності для доцільного використання в навчально-виховному процесі початкової школи.

Результати аналізу першоджерел засвідчують, що в організації науково-методичної роботи ІУВ з учителями початкової школи здебільшого простежувалася відсутність вибору ефективних заходів щодо підвищення їхнього наукового рівня; спорадичне вивчення стану навчально-виховної роботи в школах; пасивне ставлення до пошуків шляхів організації самоосвіти. Враховуючи відсутність у штаті обласних ІУВ викладачів із науковими ступенями, до перепідготовки учителів початкової школи залучали викладачів педагогічних інститутів. Таку співпрацю постійно посилювали. Скажімо, в Кременецькому педагогічному інституті Тернопільської області в 1968-1969 н.р. створювали методичні комісії із 9-10 представників різних кафедр для співпраці з опорними школами; організовували роботу університетів наукових знань і передового педагогічного досвіду. Мету діяльності вбачали в участі в колективних науково-дослідницьких проектах із подальшою публікацією результатів; постійних семінарах; читаннях лекцій на педагогічних лекторіях для батьків і вчителів. На базі кафедр Тернопільського педагогічного інституту спільно з ІУВ проводились курси перепідготовки вчителів, організовувались педагогічні читання, конференції, методичні семінари.

На початку 1980 рр. в обласні ІУВ України почали залучати висококваліфіковані кадри викладачів. Приміром, при Ворошиловградському обласному ІУВ у 1970-х роках систематично працювало 12 докторів педагогічних наук, 75 доцентів, 60 учителів-практиків, 45 методистів та інспекторів рай(міськ)вно). Так було започатковано створення спеціалізованих кафедр. Напрями їх діяльності увиразнились у дослідженнях актуальних проблем підвищення кваліфікації педагогів.

У розділі доведено, що співпраця викладачів кафедр вищих навчальних закладів із учителями початкової школи загалом посідала чільне місце щодо їх залучення до експериментально-дослідницької роботи. Науковці педагогічних інститутів проводили показові уроки, лекції, диспути, філософські бесіди, спільні засідання методичних об'єднань, кафедр інститутів та педагогічної ради школи, рецензували доповіді; вивчали шкільну документацію; організовували методичні вітрини передового педагогічного досвіду, виїзні засідання; здійснювали експериментальну роботу із упровадження нових навчальних програм та підручників. Позитивним розглядаємо залучення найдосвідченіших учителів шкіл до спільних наукових розробок, які керували опорними та школами передового досвіду. Їх запрошували до читання лекцій студентам педагогічних інститутів, а передовий досвід ставав об'єктом вивчення працівників кафедр. Приміром, викладачі Івано-Франківського педагогічного інституту ознайомлювались зі станом викладання природознавства за новими програмами в І-ІІІ класах СШ № 8 міста (А. Васильєва, О. Біла); досвідом виховання на уроках природознавства в Івано-Франківській школі-інтернаті (М.Михайличенко); узагальненням досвіду виховної роботи у першому класі шкіл № 4, № 5, № 8 (Н. Зеленіна).

Доведено, що праця викладачів з учителями початкової школи позитивно впливала на підвищення їх наукового і методичного рівня, сприяла поєднанню навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів із роботою школи, опануванню вчителями новими знаннями з педагогіки, ефективними технологіями навчання й виховання та ідеями передового педагогічного досвіду; активно залучала їх до науково-методичних розробок та участі в експериментальній роботі із упровадження нових програм, планів, підручників; спонукала до розробки авторських програм.

Отже, впродовж 1945-1990 рр. обласні ІУВ посіли чільне місце як організаційно-методичні та центри підвищення наукового рівня учителів початкової школи. Натомість кафедри педагогічних інститутів ставали важливими інформаційними центрами обміну передовим педагогічним досвідом, проведення експериментально-пошукової та науково-дослідницької роботи. Загалом, це сприяло підвищенню професійного, методичного і наукового рівня учителів початкової школи та удосконаленню системи безперервної освіти за досліджуваного періоду.

За результатами здійсненого дослідження доходимо таких узагальнених висновків:

1. Наукові дослідження порушеної нами проблеми здійснено за такими основними напрямами: актуалізація особистісно-орієнтованого підходу до організації безперервної освіти; післядипломна освіта (теоретичні основи розвитку як невід'ємного складника безперервної освіти; удосконалення системи післядипломної освіти різних категорій педагогічних працівників; окремі аспекти роботи обласних ІУВ;); підвищення кваліфікації учителів (організаційно-педагогічні умови підвищення її ефективності; теорія і методика організації безперервного підвищення кваліфікації керівників шкіл; розвиток професіоналізму молодих учителів); науково-методична робота (проблеми управління та професійної підготовки працівників методичних служб; науково-методична робота районного відділу освіти; організація методичної роботи у школі; післядипломна освіта вчителя в системі методичної роботи; удосконалення науково-методичної роботи в сучасній ЗОШ, ліцеях та гімназіях; методична робота з молодими учителями) тощо.

2. Охарактеризовано вплив соціокультурних факторів на становлення й розвиток науково-методичної роботи з учителями початкової школи у визначений період: державна політика в галузі освіти у перші повоєнні роки (відновлення мережі шкіл та їх поповнення належною кількістю педагогічних кадрів - 2,1% учителів не мали навіть закінченої середньої освіти); зростання промислового виробництва; модернізація змісту освіти відповідно до досягнень науки і техніки та перехід до загальної середньої освіти; політехнізація навчання; зв'язок навчання із життям унаслідок „хрущовської відлиги” й реформування школи; превалювання функцій контролю за діяльністю школи; удосконалення управлінської діяльності органів народної освіти в умовах демократизації суспільства; початок демократизації системи підвищення кваліфікації.

Загалом означені чинники, змінюючись в руслі розвитку різних сфер життя країни, впливали і на еволюцію змісту науково-методичної роботи з учителями початкової школи. По цьому їх супроводжували такі суперечності: цілеспрямовану методичну роботу здійснювали водночас із жорстким регламентуванням змісту й організаційних форм підвищення кваліфікації учителів; відсутність демократизації управлінських рішень; примітивізм в означенні змісту навчання, його спорадичність на різних рівнях; дублювання та ігнорування актуальних проблем педагогіки у реальній практиці; укладання навчальних планів і програм курсів підвищення кваліфікації учителів без урахування їх потреб.

3. У процесі наукового дослідження обґрунтовано такі його періоди:

Перший (1945-1957 рр.) - відбудова народного господарства і освіти України; розширення мережі шкіл, підготовка кваліфікованих учителів і налагодження методичної роботи з ними (у перші повоєнні роки заідеологізована внаслідок відсутності наукового підґрунтя: педагогічні надбання учителів та обмін їх передовим досвідом були другорядною справою); увиразнено основні структурні компоненти науково-методичної роботи з учителями: індивідуальна (самоосвітня) діяльність адміністрації шкіл, рай(міськ)вно та обласних ІУВ. Посилення контролю за всіма видами діяльності учителів та шкіл.

Другий (1958-1971 рр.) - акцентовано пошуки творчої ініціативності вчителів та впровадження в практику передового педагогічного досвіду; масова перепідготовка педагогічних кадрів до роботи в нових умовах; активізація діяльності рай(міськ)вно, обласних ІУВ та кафедр педагогічних інститутів попри насаджування унітарного підходу до шкільної справи, що надавало змісту науково-методичної роботи з учителями початкової школи заполітизованого й заідеологізованого спрямування.

Третій (1972-1990 рр.) - посилення зацікавленості проблемами освіти, творчості й педагогічного пошуку (зростання кількості науково-методичних розробок; проведення експериментів), що супроводжувалось централізацією управління і однотипністю навчально-програмної документації; уніфікацією форм і методів підвищення професійної майстерності освітян. Зміст науково-методичної роботи з учителями ставав ширшим і полягав у залученні не лише до підвищення професійного рівня, а й утвердження творчих пошуків, науково-дослідницької та експериментальної роботи з учнями.

4. З'ясовано, що впродовж 1945-1990 рр. у змісті науково-методичної роботи відповідно до вимог суспільства зміщено акцент з ідейно-політичної спрямованості на підготовку всебічно розвинутої особистості вчителя, здатного до творчої самореалізації. Починаючи з 1958 р., її основний зміст вирізняється пошуковим, науково-дослідницьким і експериментальним спрямуванням: учителі виявляють творчість і самостійність, оволодівають прогресивними методами і засобами навчання та виховання, опановують знаннями й уміннями дослідницько-експериментальної та наукової діяльності; органи народної влади сприяють систематичному інформуванню вчителів про нові досягнення в педагогіці й психології, створюють умови для їх самовдосконалення.

Еволюція змісту науково-методичної роботи з учителями віддзеркалюється в переході від незначної кількості організаційних форм їх реалізації до широкого спектра, зумовленого вимогами часу до професійності учителя.

Простежено динаміку форм науково-методичної роботи на всіх її рівнях від перших повоєнних років і впродовж означеного періоду. Так, спочатку її було зведено до участі в політичних та гуртках історії педагогіки, консультаційних пунктах, методичних об'єднаннях, семінарах-практикумах молодих учителів, очно-заочному навчанні, курсах підвищення кваліфікації при обласних ІУВ (двотижневих, місячних, з відривом від виробництва); самоосвіти із чітко вираженим ідеологічним змістом.

На початку 1960-х років започатковано широке використання різноманітних індивідуальних (наставництво, творчі звіти, стажування, індивідуальна робота над науково-методичною проблемою та атестація) та групових організаційних форм науково-методичної роботи з учителями початкової школи (методичні об'єднання, шкільні семінари, консультації). Започатковується практика проведення відкритих уроків науковцями та педагогами-новаторами; створення і діяльність „школи методиста та інспектора”; опорних, шкіл передового педагогічного досвіду та педагогічної майстерності як своєрідних лабораторій експериментально-пошукової діяльності; науково-практичні конференції, семінари (короткотермінові семінари замінюються постійно діючими), семінари-практикуми. Педагоги беруть участь у конкурсі „Учитель року,” проведенні „Дня науки” та спільних засіданнях кафедр педагогічних інститутів, республіканських педагогічних виставках, конкурсах написання методичних і навчальних посібників, симпозіумах.

5. У дослідженні увиразнено основні напрями науково-методичної роботи. Їх творче використання може сприяти розв'язанню низки проблем відповідно до запитів сьогодення у післядипломній педагогічній освіті учителів ЗОШ I ступеня в Україні:

- насичення змісту науково-методичної підготовки учителів початкових класів методологічною та методичною проблематикою в руслі сучасних наукових досліджень учених України і зарубіжжя;

- урахування в атестації учителів їх активності в науково-дослідницькій, пошуковій та експериментальній роботі;

- посилення взаємозв'язку та співпраці педагогічних кафедр ВНЗ із закладами освіти; науковий методичний робота вчитель

- співпраця загальноосвітніх закладів освіти, районних (міських) відділів освіти із інститутами післядипломної педагогічної освіти щодо підвищення наукового, професійного, загальнокультурного рівня учителів початкової школи;

- створення умов для вибору змісту, форм, проектування індивідуальної освітньої програми учителем з метою формування внутрішньої мотивації до особистісного самозбагачення, самовдосконалення, саморозвитку та самореалізації;

- індивідуальна робота досвідчених педагогів з молодими учителями.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами для подальшого вивчення вважаємо: розробку особистісно-орієнтованої моделі післядипломної педагогічної освіти; оновлення змісту науково-методичної роботи з учителями початкової школи в системі безперервної освіти задля підготовки учителя-експериментатора та науковця; порівняльний аналіз організації підвищення кваліфікації учителів початкової школи в українській та зарубіжній педагогіці.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. Матвеєва Н. Діяльність методичних об'єднань вчителів початкових класів (1945-1990 роки) / Н.Матвеєва // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 43. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.48-53.

2. Матвеєва Н. Організація роботи методичного кабінету школи в Україні у 60-80 роки ХХ ст. / Н.Матвеєва // Наукові записки. - Тернопіль, 2006. - № 9. - С.74-78.

3. Матвеєва Н. Проблеми початкової освіти України в роботі учительських обласних (районних) нарад (1945-1990 рр.) / Н.Матвеєва // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 41. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.59-63.

4. Матвеєва Н. Діяльність районних відділів народної освіти на шляху громадянського виховання (1945-1990 рр.) / Н.Матвеєва // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 44. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - С.25-30.

5. Матвеєва Н. Науково-методична робота з вчителями у школі: історія, реалії, перспективи / Н.Матвеєва // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, практика: збірник наукових праць. Випуск 15. - Київ-Вінниця, 2007. - С. 91-96.

6. Матвеєва Н. Педагогічні читання як важливий фактор підвищення наукового рівня учителів (1945-1990 рр.) / Н.Матвеєва // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 300. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 86-94.

7. Матвеєва Н. Науково-методична робота викладачів кафедр педагогічних інститутів з учителями початкової загальноосвітньої школи України (історико-педагогічний аспект) / Н.Матвеєва // Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу: збірник наукових праць. Педагогічні науки. - № 3. - Ч.2. - Бердянськ, 2008. - С. 185-189.

8. Матвеєва Н. Методична і культурологічна підготовка вчителя до творчої роботи з молодшими школярами / Н.Матвеєва // Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів: матеріали третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Вінниця: ВДВУ ім. Михайла Коцюбинського, 2005. - С. 113-115.

9. Матвеєва Н. Краєзнавство у підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів України ( друга половина ХХ ст.) / Н.Матвеєва // Духовне виховання майбутніх учителів початкових класів у контексті реформування системи освіти України щодо Болонського процесу: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Дрогобич: Посвіт, 2006. - С. 183-188.

10. Матвеєва Н. Підвищення кваліфікації вчителів початкових загальноосвітніх шкіл України (1945-1990 р.) / Н.Матвеєва // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць. Випуск ІІІ, ч.1. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. - С. 192-199.

11. Матвеєва Н. Обмін передовим педагогічним досвідом як умова професійного росту учителя початкової школи України (1945-1990 рр.) / Н.Матвеєва // Професійна кар'єра педагога: динаміка, основні проблеми, шляхи їх вирішення: збірник наукових повідомлень обласної науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського університету імені В.Стефаника, 2007. - С. 234-238.

12. Матвеєва Н. Самоосвіта як фактор трансформації особистості вчителя. Історико-педагогічний аспект / Н.Матвеєва // Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 493-499.

13. Матвеєва Н. Учитель початкових класів в умовах реформи школи (історико-педагогічний аспект) / Н.Матвеєва // Професійна підготовка вчителів початкових класів в умовах входження України в європейський освітній простір: збірник Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дрогобич: Посвіт, 2007. - С. 61-66.

14. Матвеєва Н. Школи передового педагогічного досвіду на службі молодим учителям / Н.Матвеєва // Наука, освіта, суспільство очима молодих: матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Рівне: РВВ РДГУ, 2007. - С. 48-50.

Анотація

Матвеєва Н.О. Організація науково-методичної роботи з учителями початкової загальноосвітньої школи в Україні (1945- 1990 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2009.

У дисертації розкрито зміст, організаційні форми науково-методичної роботи з учителями початкової школи України у 1945-1990 рр. як складника безперервної освіти. Проаналізовано стан дослідженості порушеної проблеми в історико-педагогічній науці України; обґрунтовано періодизацію науково-методичної роботи в означених хронологічних межах; увиразнено її актуальність та основні напрями використання в післядипломній педагогічній освіті та підвищенні кваліфікації учителів ЗОШ I ступеня на сучасному етапі.

Вивчено організацію науково-методичної роботи на різних рівнях: самоосвіти, школи, районних органів народної освіти, обласних інститутів удосконалення вчителів та педагогічних інститутів, що здійснювалась відповідно до вимог розвитку усіх сфер суспільства і була зумовлена наявністю соціально-економічних та суспільно-політичних потреб, впливом зовнішніх (державна політика, економіка, соціум) та внутрішніх (мотивація діяльності, самооцінка) факторів, а також необхідністю подолання суперечностей між чинними вимогами до професійної педагогічної діяльності й рівнем підготовленості педагогічних кадрів.

Ключові слова: науково-методична робота, післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, безперервна освіта, організаційні форми, інститути удосконалення вчителів, педагогічні інститути, початкова школа, самоосвіта.

Аннотация

Матвеева Н.А. Организация научно-методической работы с учителями начальной школы в Украине (1945-1990 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2009.

В диссертации проанализированы содержание, основные организационные формы научно-методической работы с учителями начальной школы Украины в 1945-1990 годах как составной непрерывного образования. Проанализированы уровень разработки данной проблемы в историко-педагогической науке Украины; конкретизирована периодизация научно-методической работы с учителями начальной школы в исследуемый период, актуальность и основные подходы ее внедрения в практику современного последипломного педагогического образования и повышения квалификации учителей.

Научно-методическая работа рассматривается как система целенаправленного влияния на профессиональный рост, процесс углубления теоретических знаний, практических навыков и умений с целью повышения профессионального уровня и общей культуры личности педагога. Последипломное образование осуществлялось методом обогащения новыми научными знаниями, передовым педагогическим опытом, участием учителей в различных формах организации научно-методической работы.

Изучена деятельность различных органов народного образования с учителями начальной школы Украины (самообразование, школа, рай(гор)оно, педагогические и институты усовершенствования учителей) в разные периоды, которая была обусловлена наличием социально-экономических и общественно-политичеческих факторов (экономика, политика, социум) и внутренних (мотивирование деятельности, самооценка) факторов, а также необходимостью преодоления противоречий между существующими требованиями к профессиональной педагогической деятельности и уровнем подготовки педагогических кадров.

Показана эволюция форм повышения профессионального уровня учителей: от изучения литературы и участия в работе политических кружков до написания докладов на научно-методические конференции, семинары, педагогические чтения; участия в работе опорных, школ передового опыта и педагогического мастерства, совместных научных разработок. В школе учителя повышали профессиональный и научный уровень посредством написания рефератов, участия в работе методических объединений, методических совещаний, педагогического совета школы, открытых уроков и др. Методисты районных педагогических кабинетов предоставляли педагогам необходимую информацию на консультациях, беседах, лекциях; работники рай(гор)оно составляли учебные планы и программы школ передового опыта, использовали на практике уже разработанные учебники и наглядные пособия, а также проводили инспектирование школ и аттестацию учителей. С началом перехода школ на новые учебники и программы, методические объединения учителей начальных классов пытались привлечь как можно больше педагогов к научно-исследовательской работе. Совместно с преподавателями педагогических институтов учителя осуществляли поисковую и экспериментальную работу.