Професійна підготовка медичних сестер в університетах Канади

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

13.00.04 ? “Теорія i методика професійної освіти”

УДК 378.1:614.253.5] (71)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

педагогічних наук

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МЕДИЧНИХ СЕСТЕР В УНІВЕРСИТЕТАХ КАНАДИ

Лавриш Юліана Едуардівна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, завідувач кафедри педагогіки, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти : доктор педагогічних наук, професор Руснак Іван Степанович, завідувач кафедри педагогіки і методики початкової освіти, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича;

кандидат педагогічних наук, доцент Артемчук Людмила Миколаївна, доцент кафедри інформатики та комп'ютерних технологій Київського національного лінгвістичного університету.

Захист відбудеться 25 березня 2009 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул. М. Берлинського, 9, (5-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул. М. Берлинського, 9, (9-й поверх).

Автореферат розісланий 24 лютого 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний медичний сестра

Актуальність та доцільність дослідження. Професійна підготовка медичних сестер в університетах Канади є ланкою національної системи професійної освіти даної країни. Для канадської системи професійної підготовки медичних сестер є характерною ідея інтеграції фахових та педагогічних дисциплін у навчальних програмах всіх наукових ступенів, що забезпечує якісну підготовку не лише фахівця сестринської справи, а й викладача сестринської справи. Це дає змогу сформувати їхню культуру мислення, критичність, комунікативну (міжособистісну, транскультурну) компетенцію в рамках реалізації неперервності освіти.

Порівняльно-педагогічне дослідження професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади визначає шляхи удосконалення сучасної сестринської освіти, виявляє позитивні аспекти канадського педагогічного досвіду, сприяє науковому обґрунтуванню напрямів розвитку сестринської освіти в Україні у період її інтеграції в освітній простір, що є одним із стратегічних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти України.

У цьому аспекті значний науковий інтерес становить досвід медсестринської освіти провідних зарубіжних країн, зокрема Канади. Медична сестра в канадському суспільстві має високий соціальний рейтинг, який забезпечує університетська освіта, яскраво виражену особистісно-гуманістичну спрямованість, є самостійною професією незалежного спеціаліста системи охорони здоров'я. Автономність, високий соціальний статус, можливість постійного навчання і кар'єрного росту визначають престижність і значимість сестринської справи у цій країні. Канада володіє значними педагогічними досягненнями, розвиненою багаторівневою системою професійної підготовки медичних сестер, теорія і практика якої базується на давніх багатонаціональних та історичних традиціях, що є показником державної політики. Тому, з метою удосконалення системи професійної підготовки кваліфікованих працівників сестринської справи в Україні, було обрано саме Канаду.

Світова проблема розвитку медсестринства спирається на документи стратегічного напряму Всесвітньої організації охорони здоров'я “Здоровье - 21. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ”. За даними цієї організації, стан здоров'я населення в Україні є одним із найнижчих в Європі (поширення хронічних, неінфекційних, інфекційних захворювань тощо). Водночас професія медичної сестри в Україні зведена до виконання обов'язків асистента лікаря, оскільки має недостатню наукову базу через незавершеність ступеневої медсестринської освіти.

Проблема підготовки медичних сестер у нашій країні пов'язана з неузгодженістю змісту ступеневої підготовки фахівців та змістом їхньої практичної діяльності, недостатньою розробленістю нормативно-правової бази по виокремленню сестринської професії в автономну, невизначеністю статусу освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра у галузі медсестринства.

На нашу думку, система медсестринської допомоги в Україні буде ефективнішою та економічно вигіднішою за умов виокремлення медсестринства в незалежну самодостатню галузь системи охорони здоров'я, наявності спеціально навчених висококваліфікованих медичних сестер, спроможних приймати компетентні рішення, викладати та займатися науковою діяльністю за прикладом багатьох зарубіжних країн, зокрема Канади. Необхідним є формування якісно нового типу медичних сестер, не лише безпосередньо для системи охорони здоров'я, а також для навчальних закладів і установ соціального захисту населення України.

Аспекти професійної підготовки та діяльності медичної сестри є предметом дослідження канадських науковців: теоретичні обґрунтування сучасних підходів до розвитку вищої професійної освіти в Канаді ( Дж.Келли, Р.Данко, П.Дансинг (P.Dancing), Д.Ливингстоун (D.Livingstone), Д.Харт (D.Hart)); питання реформи системи охорони здоров'я та системи підготовки фахівців сестринської справи у Канаді (М.Август - Бради (M.August-Brady), Р.Дебер. (R.Deber.), Дж.Салведж (J.Salvage), Р.Eванс (.R.Evans), Дж. Епп

(J.Epp)); шляхи вдосконалення, інновації та педагогічні стратегії процесу підготовки медичних сестер (М.Аллен (M.Allen), А.Мойер (A.Moyer), O.Бевіс (O.Bevies), Д.Месекар (D.Messecar), Л.Готтліб (L.Gottlieb); формування професійного мислення медичних сестер Р.Пауль (R.Paul.), П.Ліпман (P.Lipman), В.Дейлі (W.Daly), Н.Фачіоне (N.Facione), К.Раймонда (C.Raymonda), Дж.Профетто-Макграc (J.Profetto-McGrath), K.Шaeффер (K.Schaefer)); теоретичні засади та особливості формування транскультурної компетенції медсестер (М.Лейнингер (M.Leininger), Ле Вар (Le Var), М.Кампіна - Бакота (M.Camphina - Bacote), С.Джереджі (S.Geredgy )); основи педагогічного виховання та формування професійних педагогічних умінь майбутніх фахівців сестринської справи (С.Бестабл (S.Bastable), С.Де-Юнг (S.DeYoung), Х.Донован (H.Donovan), Ф.Фриберга (F.Friberga), Ф.Грегор (F.Gregor ), А.Копік, П.Хендерсон (P.Henderson), К.Редман (K.Redman)); обґрунтування та впровадження проблемно-пошукового методу навчання (Б.Вильямс (B.Williams), М.Вайт (M.White .), B.Рубенфельд (V.Rubenfeld).

Загальні питання теорії і практики вищої освіти в Канаді відображені в дослідженнях українських дослідників Л.Булай, М..Лещенко, В.Хорошилової, Н.Мукан, Н.Микитась, Г.Воронки, В.Воск, Г.Горбаня. Реформування системи охорони здоров'я та сестринської освіти, питання його нормативно-методичного і програмного забезпечення в Україні за прикладом канадської системи вивчали науковці медичного профілю: Ю.Вороненко Т.Чернишенко, М.Шегедин, В.Лойко, Н.Пасєчко, В.Пирогова, Б.Локай, Н.Хабарова, Н.Банадига, І.Костенко. Шляхи удосконалення навчальної діяльності студентів у вищих навчальних медичних закладах та медичних коледжах досліджували О.Волосовець, М.Шегедин, Л.Артемчук, Є.Мілерян, Х.Мазепа, Л.Джулай, О.Біловол. Проблему підготовки педагогічних кадрів зі спеціальності сестринська справа висвітлювали М.Панченко, Т.Кудрявцева, Л.Ольховська. Проблеми медичної освіти в Україні та закордоном розкрито у дослідженнях Ю.Поляченко, В.Москаленко, І.Булах, Я.Цехмістера, В.Передерія, Н. Яреми.

Наукові дослідження з питаннь реформування сестринської освіти проводять російські дослідники: С.Лапик, Г.Скоробогатова, Т.Павленко, Н.Камініна, Н.Туркина, А.Каверін, Ю.Філімонов, Ф.Малихін, Є.Лаптєва, Є.Зоткин, І.Бахтіна - представники Московської та Санкт- Петербурзьської медичних академій.

Однак, результати аналізу джерел з проблеми дослідження свідчать про недостатнє вивчення проблеми, з точки зору науково-педагогічного комплексного дослідження, яке б висвітлювало зміст та організацію професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади. Вивчення вітчизняних джерел доводить, що ця проблема не була предметом спеціального педагогічного дослідження і розкривала тільки деякі аспекти зазначених питань. На нашу думку, питання особливостей професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади не розглядалось цілісно у контексті неперервної професійної освіти.

Таким чином, науково-практичне значення проблеми професійної підготовки медичних сестер, недостатнє вивчення зарубіжного, зокрема канадського педагогічного досвіду та актуальність вирішення цієї проблеми обумовили вибір теми нашого дослідження „Професійна підготовка медичних сестер в університетах Канади”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми комплексного дослідження відділу порівняльної професійної педагогіки і психології Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Академії педагогічних наук України “Теорія і практика підготовки педагогічного і виробничого персоналу в зарубіжних країнах ” РК № 0105U000040. Тема дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих (протокол № 11 від 25 жовтня 2005 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 28 листопада 2006 р.).

Об'єкт дослідження - система професійної підготовки медичних сетер в університетах Канади.

Предмет дослідження - зміст та організація професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади.

Мета дослідження - здійснити цілісний порівняльно-педагогічний аналіз системи професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади і розробити науково-методичні рекомендації щодо творчого застосування канадського педагогічного досвіду в системі сестринської освіти України. Виходячи з мети, об'єкта та предмета дослідження було сформульовано такі завдання:

1. Здійснити історико - педагогічний аналіз процесу розвитку і становлення медсестринської освіти в університетах Канади.

2. Проаналізувати законодавчу базу та її вплив на функціонування системи професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади.

3. Дослідити особливості організації професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади.

4. Здійснити порівняльний аналіз навчальних програм і планів професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади.

5. Виявити особливості педагогічної підготовки медичних сестер в університетах Канади.

6. Охарактеризувати специфіку підготовки викладачів сестринської справи в системі вищої сестринської освіти Канади.

7. Розробити науково-методичні рекомендації щодо творчого використання прогресивних ідей педагогічного досвіду підготовки медичних сестер в університетах Канади для вищих медичних закладів та медичних коледжів України.

Концептуальні ідеї дослідження:

В контексті дослідження міжнародної педагогічної реальності професійної підготовки медичних сестер як сукупності просторів окремих освітніх систем, що взаємовпливають та взаємодіють між собою, потребують дослідження не тільки спільні характеристики, а й специфічні особливості кожної національної системи професійної освіти.

Важливим є поглиблене розкриття особливостей впливу педагогічних знань на ефективність професійної медсестринської освіти та забезпечення високого наукового рівня підготовки медсестринських кадрів в університетах Канади.

Висока якість медсестринської освіти в Канаді забезпечується інтеграцією фахових та педагогічних складових змісту, спрямованого на формування комунікаційної компетенції та умінь до неперервного навчання. У дослідженні ми виходимо з ідеї неперервності освіти, положень про цілісність професійних, соціальних та педагогічних систем, досліджень канадських і американських науковців, присвячені питанням інтеграції теорії з практикою у процесі професійної підготовки медичних сестер та окремим аспектам канадської університетської освіти медичних сестер.

Методологічну основу дослідження становлять принципи науковості, об'єктивності, системності, комплексного використання якісних та кількісних методів наукового пошуку, теорія наукового пізнання, провідні положення дидактики вищої школи, порівняльної педагогіки, системно-структурний та культурологічний підхід до аналізу явищ та процесів об'єктивної дійсності, принцип єдності теорії і практики.

Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення:

- філософії сучасної неперервної освіти (В.Андрущенко, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Кремень Н.Ничкало та інш.);

- методології порівняльно-педагогічних досліджень (Н.Абашкіна, Т.Десятов, О.Джуринський, К.Корсак, В.Кудін, М.Лещенко, О.Матвієнко, Л.Пуховська, І.Руснак, О.Сухомлинська та інш. );

- теорії розвитку вищої медичної та медсестринської освіти (Л.Артемчук,

О.Волосовець, Ю.Вороненко, В.Москаленко, Я.Цехмістер, Т.Чернишенко, М.Шегедин та інш.).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дослідження було застосовано такі теоретичні методи дослідження: порівняльно-історичний метод дослідження освітніх документів, який дав можливість порівняти в ретроспективі соціально-педагогічні явища; бібліографічний метод вивчення джерел з проблеми дослідження з метою виявлення наявної джерельної бази; контент-аналіз навчально-методичного забезпечення навчального процесу університетської підготовки медичних сестер у Канаді для з'ясування специфіки її змісту на різних рівнях; компаративний аналіз для встановлення спільних та специфічних ознак у змісті професійної підготовки медичних сестер в Україні та Канаді з метою визначення доцільності застосування канадського педагогічного досвіду у національних умовах; узагальнення, конкретизація.

Впродовж роботи над дослідженням було застосовано емпіричні методи: інтерв'ю з професорсько-викладацьким складом, адміністрацією та студентами сестринських факультетів канадських університетів міста Торонто та провінції Альберта і вітчизняних коледжів, відвідування лекцій та семінарів на сестринських факультетах канадських університетів, спостереження, участь у роботі круглих столів та семінарів з проблеми покращення сестринської освіти, оцінювання одержаної інформації з метою з'ясування особливостей системи професійної підготовки медичних сестер.

Джерельну базу становлять законодавчо-нормативні документи в галузі системи охорони здоров'я та медсестринства виданих Міністерством Охорони Здоров'я Канади (“Акт працівників системи охорони здоров'я” (“Health Professionals Act”)) та Фондом досліджень системи охорони здоров'я Канади (CHSRF), розроблені на основі документів ВООЗ (Всесвітня Організація Охорони Здоров'я), документація Міжнародної Асоціації Медсестер (ICN) та Канадської Асоціації Медсестер (СNA), державні стандарти вищої професійної освіти медичних сестер розроблених Радою Схвалення Навчальних Програм провінції Альберта (NEPAB), Міністерством Навчання, Коледжів та Університетів провінції Онтаріо (MCU Code 51407); законодавчі акти та декларації в галузі освіти Канади; звіти Асоціації Зареєстрованих Медсестер та Коледжів провінції Альберта (CARNA), матеріали видань провінціальних асоціацій медсестер, монографії та наукові збірники канадських та зарубіжних науковців з проблем дослідження (Дж.Келли, Р.Данко, П.Дансинг, Д.Ливингстоун, Д.Харт, Дж.Абельсон, Б.Гатчісон, Дж.Френк, Дж.Епп, Дж.Салведж, А.Мойра, І.Бевіс, Дж.Уатсон, Д.Месекар, Л.Райт, Дж.Лігі, Дж.Фітцпатрік, А.Уолт, Л.Готтліб, Р.Пауль, П.Ліпман); матеріали, одержані від представників навчальних закладів країни (університети провінції Альберта, м. Торонто та Лаурентіанський); навчально-методична документація сестринських факультетів (описи курсів навчальних дисциплін, приклади навчальних програм, звітної документації).

Наукові праці (монографії, дисертації, статті) вітчизняних науковців; законодавчі вітчизняні матеріали; матеріали науково-практичних конференцій, присвячених проблемам розвитку сестринської освіти; навчальні програми підготовки медичних сестер.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось упродовж 2003-2008 років.

На першому етапі (2003-2004 рр.) - вивчення та аналіз наукових джерел дослідження, розробка вихідних теоретичних положень та методологічних основ дослідження, формування його концепцій, визначення та конкретизація об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження.

На другому етапі (2004-2007 рр.) - продовження виявлення та вивчення джерел дослідження, їх систематизація, обґрунтування наукового апарату дослідження, вивчення та аналіз практичного досвіду безпосередньо в Канаді (стажування в університеті провінції Альберта факультет сестринської справи, університет міста Торонто факультет сестринської справи).

На третьому етапі (2007-2008 рр.) - узагальнення результатів дослідження; розробка рекомендацій щодо використання канадського досвіду в Україні; формування загальних висновків та перспектив подальшого вивчення проблеми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на основі цілісного аналізу охарактеризовано основні педагогічні засади професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади, визначено етапи становлення і розвитку вищої сестринської освіти в Канаді на підставі результатів історико-педагогічного аналізу; виявлено особливості структури та змісту наукових ступенів системи професійної підготовки медичних сестер в Канаді (ступеневий характер організації навчального процесу, ефективність методів інтеграції теоретичної та практичної складових, пріоритетність формування професійного критичного мислення студента засобами проблемно-пошукового методу навчання, реалізація міжпредметних зв'язків при впровадженні інтердисциплінарних програм, інтегрування фахових та психолого-педагогічних дисциплін, дотримання принципів послідовності, наступності, індивідуалізації навчання, формування дослідницьких умінь та навичок); узагальнено сучасний досвід організації та змісту педагогічної підготовки медсестер і викладачів сестринської справи на сестринських факультетах університетів Канади; представлено опис сучасних форм, методів, засобів навчання, що застосовуються в процесі підготовки медичних сестер; удосконалено характеристики професійно значущих якостей медичної сестри в контексті сучасних аксіологічних тенденцій у Канаді; до наукового обігу уведено основні положення світових кваліфікаційних стандартів професійної підготовки медичних сестер всіх наукових ступенів, поняття “транскультурна компетенція”, “сестринська педагогіка” та персоналії канадських учених у кількості 100 осіб; подальшого розвитку набули ідеї розвитку ефективних навчальних програм професійної підготовки медичних сестер на основі вивчення досвіду підготовки фахівців в університетах Канади; розширено відомості про закордонні моделі професійної підготовки викладачів сестринської справи.

Практичне значення складають визначені шляхи творчого використання здобутків досвіду університетів Канади в напрямі професійної підготовки медичних сестер. Матеріали наукового пошуку включено в методичні рекомендації “Формування професійного мислення студентів сестринських факультетів в університетах Канади” та “Освітня діяльність медичної сестри: досвід сестринських факультетів університетів Канади ”, розроблених автором. Методичні рекомендації можуть широко використовуватися вітчизняними ВНЗ у процесі професійної освіти фахівців за спеціальністю „сестринська справа”, а також для підготовки менеджерів та викладачів сестринської справи, практики студентів.

Матеріали та джерельна база дослідження можуть бути використані дослідниками тенденцій розвитку міжнародного освітнього простору, викладачами курсів порівняльної професійної педагогіки, викладачами сестринських факультетів вищих закладів системи професійної освіти України для поглиблення знань викладачів та студентів із питань сучасного розвитку професійної підготовки медичних сестер, з метою формування оцінок та суджень щодо розвитку сестринської освіти у світовому освітньому просторі, оновлення навчальних програм, планів, курсів і бібліографічних баз.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; комплексним застосуванням методів, відповідно до предмету, мети і завдання дослідження; логіко-системним аналізом значного обсягу наукових теоретичних та педагогічних джерел, історико-педагогічних праць, нормативних і методичних документів, а також безпосередньою участю дисертанта в обговоренні проблем професійної підготовки медсестер з канадськими педагогами під час інтерв'ю, бесід, опитувань і наукових дискусій; позитивними результатами впровадження рекомендацій автора у вищих педагогічних навчальних закладах різних регіонів України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження висвітлено на міжнародній науково-практичній конференції “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти” (Київ, 2007), міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу ” (Ялта, 2008), міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток освіти в умовах полі етнічного регіону ” (Ялта, 2008),

V Міжнародній науково-практичній конференції, україно-польський форум “Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість технології ” (Київ, 2007), VII всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006), звітних наукових конференціях Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (Київ, 2005, 2006, 2007, 2008), засіданнях відділу порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.

Окремі аспекти дослідження обговорювались із викладачами Університету провінції Альберта та міста Торонто, де автор дослідження проходила стажування в 2008 році, і була учасником тренувальних семінарів “Проблемне навчання як провідний метод формування критичного мислення” та “Перспективи розвитку медсестринської освіти в Канаді”.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в Житомирському Інституті Медсестринства (довідка №342 від 02.09.2008р.), Чернівецькому медичному коледжі Буковинського медичного університету (довідка № 321/01.1 від 16.09.2008р.), акт впровадження (від 15.09.2008), Київському медичному коледжі ім. П.І.Гаврося (довідка №330 від 13.11.2008 р.), акт впровадження (від 25.09.2008), Київському медичному коледжі №3 (довідка №138 від 24.06.2008р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 15 одноосібних публікаціях, у тому числі 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 статей у збірниках матеріалів конференцій, 2 брошури з методичними рекомендаціями.

Структура дисертації. Дисертація містить словник використаних термінів, вступ, три розділи, висновки до розділів, загальні висновки, 20 додатків, список використаних джерел, який включає 233 найменувань, з них 120 ? іноземною мовою. Загальний обсяг дисертації становить 270 сторінок, основний зміст викладено на 180 сторінках. Дисертація містить 3 таблиці та 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність і доцільність дослідження, показано обсяг вивчення проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету, концептуальні ідеї, завдання, методологічну основу і методи дослідження, визначено джерельну базу дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Становлення і розвиток професійної освіти медичних сестер в університетах Канади” здійснено аналіз канадських та вітчизняних педагогічних джерел з проблеми дослідження; охарактеризовано історико-соціальні передумови розвитку та становлення сучасної системи сестринської освіти Канади; визначено зміст та особливості організації медсестринської освіти в Канаді.

У ході дослідження виявлено, що в Канаді існує 12 автономних регіональних систем освіти громадян. В кожній провінції функціонує власне міністерство у справах освіти. Але існують загальні національні рекомендації та положення щодо стандартів освіти, вимог до навчальних програм та наукових ступенів, розроблених департаментом освіти уряду країни. Також централізованими є фахові вимоги до випускників, оскільки для отримання ліцензій на практичну діяльність фахівці мають скласти загальнонаціональні фахові іспити. Регіональні системи освіти дотримуються цих положень, проте мають право відходити від них залежно від соціально-економічних умов та перспектив розвитку провінції. Тому спостерігаються певні розбіжності у навчальних програмах та стандартах освіти.

На теренах країни налічується 64 навчальні програми з медсестринства на отримання ступенів бакалавра, магістра та доктора сестринських наук, які забезпечуються 25 університетами Канади. Оскільки базова модель професійної підготовки сестринських фахівців в Канаді ринково-орієнтована, то саме сфера праці формує власні вимоги та стандарти діяльності. З 1995 року структура медсестринської освіти складалась з таких рівнів: дипломована медична сестра (2 роки 6 міс. - медичний коледж); медична сестра - бакалавр (4 роки - університет); медична сестра - магістр 2 роки - університет (6 років із здобуттям ступеня бакалавра); медична сестра - доктор 4 роки - університет. (9-10 років із здобуттям ступеня магістра). З 2008 року рівень дипломованої медичної сестри скасовано, оскільки для отримання ліцензій на практичну діяльність необхідно мати лише вищу сестринську освіту.

Законодавчою основою забезпечення підготовки медичних сестер є “ Акт працівників системи охорони здоров'я” (“Health Professionals Act”), який було прийнято міністерством охорони здоров'я Канади у 2000 році. Додатковими регламентуючими документами вважають акти Асоціації реєстрованих медичних сестер Канади (Canadian Registered Nurse Association), акти міністерства освіти (Ministry of Education and Training) та міністерства охорони здоров'я (Ministry of Health Care) та акти Асоціації коледжів та сестринських факультетів університетів Канади (College and Association of Registered Nurses).

Дослідження показало, що процес становлення вищої сестринської освіти у Канаді співпадає із відокремленням сестринських шкіл від лікарень. На початку, розвиток сестринської освіти в цілому та професії медсестри, зокрема, відбувався під значним впливом лікарні, яка була монополістом у наданні сестринських послуг та підготовці фахівців сестринської справи.

На основі вивчених документів і літературних джерел, нами було виокремлено кілька етапів становлення сестринської освіти у Канаді. Перший етап (кінець ХІХ століття) ? започаткування шкіл сестринської освіти. Перші школи сестринської освіти ґрунтувалися на традиційних французьсько-католицьких засадах та положеннях запропонованих Флоренс Нантингейл, засновниці сестринської справи, які передбачали відхід від опіки шкіл лікарнями та отримання статусу незалежного освітнього закладу. Метою навчання була лише практична підготовка спеціалістів загального профілю. На той час медсестри здобували лише кваліфікацію “навчена медсестра” (“trained nurse”), що не передбачало підготовку фахівців до наукової, адміністративної та викладацької діяльності. По закінченню студенти отримували диплом про середню сестринську освіту.

Другий етап (початок ХХ століття) ? створення програм бакалаврату на базі університетів. Вища освіта медичних сестер була започаткована у 1918 році. Першим університетом, який погодився на проведення експерименту був університет провінції Британська Колумбія. Основним завданням програми було розширення професійної компетентності медсестер та підготовка майбутніх фахівців до санітарно-освітньої роботи.

Третій етап (ІІ половина ХХ століття - початок ХХІ століття) ? визнання медсестринства як незалежної професії та перехід до повної вищої сестринської освіти із отриманням наукових ступенів магістра та доктора сестринських наук. Розширення функцій медсестринського персоналу з першочергового догляду до менеджера, викладача та науковця вимагало підвищення рівня професійної підготовки сестринського персоналу. Мета системи вищої медсестринської освіти ? підготовка фахівців спроможних працювати на вищому рівні в лікарнях, службі охорони здоров'я та освітніх центрах, забезпечувати кадрами весь спектр сестринських послуг.

На основі історико-педагогічного аналізу нами зроблено висновки, що кожен з етапів поступово створював необхідні умови для розвитку та вдосконалення системи освіти медсестер. Виокремлення сестринських шкіл від лікарень сприяло становленню сестринської справи та усвідомленню сестринської освіти як окремого компонента медичної освіти. Запровадження вищої сестринської освіти відбувалося з метою підвищення якості та розширення можливостей практичної діяльності; визнання професії медсестри незалежною призвело до формування ступеневої (магістр, доктор сестринської справи) системи вищої освіти для медсестер та визнання незалежного статусу професії медичної сестри у суспільстві.

Перевагами зазначених змін є: служби охорони здоров'я отримують висококваліфікованих фахівців сестринської справи; підвищується мотивація для молоді у виборі медсестринської спеціальності своєю професією; зменшується плинність кадрів з медсестринської галузі, оскільки професійні перспективи в сестринській справі зростають; зменшується потреба у стаціонарному лікуванні за умов висококваліфікованої медсестринської допомоги в системі первинного медико-санітарного обслуговування населення.

Було з'ясовано, що педагогічними умовами реалізації професійної підготовки медичних сестер є: неперервність освіти, викладання на базі концепції проблемно-орієнтованого навчання (рroblem-based learning) з метою формування професійного мислення, міждисциплінарний підхід, формування дослідницьких умінь та навичок, застосування новітніх технологій навчання, організація навчального процесу орієнтованого на студента, поєднання фахових та педагогічно-психологічних компонентів навчальної програми.

Серед методів організації навчальних занять в університетах Канади превалюють інтерактивні методи проблемно-пошукового навчання, що ґрунтуються на аналізі практичних ситуацій та інших інтерактивних методах навчання (дискусії, обговорення, складання графічного плану теми, інтерактивні лекції, проведення лабораторних занять у симуляційних лабораторіях тощо). Такі методи забезпечують формування вмінь і навичок вирішення практичних завдань, розвивають критичне мислення та спрямовані на інтеграцію діяльності викладача і студентів у процесі навчання, сприяють творчому підходу до розробки схеми занять та розширюють самостійну пошукову і дослідницьку діяльність студентів. До загальноприйнятих форм організації навчання на факультетах сестринської справи відносять: лекційні заняття, семінари, практикуми, консультування та індивідуальна робота. Провідною формою організації навчальних занять у Канаді є інтегроване 3-годинне заняття, в ході якого органічно поєднуються лекційна форма викладу навчального матеріалу з практичною роботою над його закріпленням. Практичні завдання складаються з ситуаційних задач, проблемних ситуацій та питань.

Університети Канади застосовують дві основні моделі проведення клінічного навчання, а саме розподільну та блокову. Практична підготовка фахівців сестринської справи, яка здійснюється в університетах Канади, ґрунтується на аналітичному та критичному підходах до практичної діяльності і до бази здобутих теоретичних знань спеціальних дисциплін.

У другому розділі ”Наукові ступені в системі професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади” наведено компаративний аналіз наукових ступенів системи професійної підготовки медичних сестер в університетах Канади, представлено організаційні та змістові аспекти професійної підготовки медичних сестер, відображено особливості змісту теоретичного та практичного компонентів навчальних програм. У розділі представлено порівняльну характеристику навчальних програм та наукових ступенів сестринських факультетів трьох університетів Канади: університет м. Торонто, університет провінції Альберта, Лаурентіанській університет.

Професійна підготовка медсестер в університетах Канади здійснюється відповідно до положень ступеневої системи освіти, яка включає здобуття ступеня бакалавра, магістра чи доктора сестринської справи. Як відомо, саме ступенева система передбачає реалізацію принципів послідовності та наступності в професійній підготовці фахівців на різних її етапах.

У ході дослідження було з'ясовано залежність навчальних планів і термінів професійної підготовки від типу кваліфікації та обраної спеціальності. Відповідно до цього, кожна навчальна програма складається з таких компонентів: загально-галузеві, фахові, загальноосвітні. Загальними рисами є: орієнтація на практичну діяльність, дотримання принципів індивідуалізації та спеціалізації, інтеграція наукового пошуку з обраною спеціальністю, можливість здійснення наукового пошуку внаслідок створення наукової кваліфікаційної праці. Характерним для системи професійної підготовки медичних сестер є рання спеціалізація та поєднання наукового спрямування навчання і практичних аспектів сестринської справи.

На сьогодні в Канаді існує певне розгалуження наукових ступенів, які може отримати студент, що обрав спеціальність “Сестринська справа”: бакалавр сестринської справи (BScN), магістр сестринської справи (MScN), доктор сестринської справи (DNP). Науковий ступінь магістра має внутрішнє розділення за такими напрямами: лідер-адміністратор клінічного медсестринства (Clinical Nurse Leader), спеціаліст-практик клінічного медсестринства (Clinical Nurse Specialist), викладач сестринської справи (Nursing Educator), спеціаліст-практик громадського медсестринства (Community Nursing Specialist). В свою чергу, науковий ступінь доктора має внутрішнє розділення за критеріями професійності та академічності : доктор практичного медсестринства (Doctor of Nursing Practice), доктор сестринських наук (Doctor of Nursing Science).

Навчальні програми наукових ступенів було проаналізовано згідно з такими критеріями: кількість навчальних напрямів, термін навчання, мета та завдання програми, перелік основних навчальних курсів, сфери працевлаштування випускників, особливості організації впровадження програм.

Нами було визначено особливості навчальних програм і планів професійної сестринської освіти в університетах Канади. На рівні бакалаврату: вивчення фахово-орієнтованих дисциплін; значна увага приділяється практичній доклінічній та клінічній підготовці студентів, формуванню критичності та культури професійного мислення, спрямованого на самостійне розв'язання професійних завдань, розвитку навичок професійного спілкування у міждисциплінарній команді фахівців. На рівні магістратури ? наявність різноманітних спеціалізацій: клінічна робота, викладання, адміністрування сферою сестринських послуг; відведення близько третини навчального часу практичній підготовці студентів (якщо не передбачається написання кваліфікаційної магістерської роботи); поєднання фахових та психолого-педагогічних курсів; обов'язковість проходження педагогічної практики.

На рівні докторантури: свобода вибору тематики докторських досліджень у рамках пріоритетних напрямів наукових досліджень; проведення та презентація наукового дослідження; обов'язковість вивчення низки теоретичних курсів методики та деонтології наукового дослідження. Для того, щоб вступити до магістратури, необхідно мати диплом бакалавра з сестринських наук, медичних наук або споріднених наук. Система університетської освіти Канади передбачає наявність додаткового перед магістерського кваліфікаційного року навчання, успішне завершення якого дає змогу бакалаврам інших спеціальностей змінити свій фах і продовжити навчання за програмою підготовки магістра сестринської справи. На програми докторантури зараховуються після завершення магістратури.

Нами було проаналізовано два напрями підготовки магістрів, незалежно від обраної спеціалізації. Це - науково-дослідницький, який передбачає написання магістерської роботи з обраного фаху (thesis stream) та проектний напрям, на якому на основі засвоєння певних курсів зі спеціальності студенти мають презентувати науково-практичний проект (research project stream). Перший напрям розвиває дослідницькі вміння та критично-наукове мислення; другий спрямовано на впровадження і застосування результатів досліджень на практиці.

Програми підготовки докторів філософії або докторів з сестринської справи характеризуються міждисциплінарним підходом. Окрема увага приділяється проблемам зв'язку сестринської справи з іншими дисциплінами: філософією, історією, медициною, педагогікою, психологією, політикою, правом, соціологією тощо. Навчальний процес побудований на аналітичному та критичному підходах до змісту навчальних курсів, оскільки наголошується на дослідженні та розвитку інноваційних методів сестринської справи на усіх її рівнях. Університети Канади, що забезпечують навчання за програмами докторантури з сестринської справи, керуються міжнародними стандартами та критеріями якості програм, що були прийняті у 2000 році Міжнародною Мережою Докторської Освіти з Медсестринства. Критеріями докторських програм визначено потреби студента, викладацько-професорський штат факультету, якість навчальних програм, методичні ресурси та методи оцінювання діяльності студентів.

У розділі визначено особливості та відмінності програм докторантури. Так, програма доктора з практичного медсестринства ґрунтується на поглибленому вивченні спеціалізованої сестринської практики та готує лідерів-менеджерів практичного медсестринства. Метою програми докторантури сестринських наук є підготовка лідерів-дослідників у різноманітних галузях медсестринства. Доктори сестринських наук є теоретиками, що розробляють основні напрями розвитку та реформування політики та освіти медсестринства. До навчальних дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки у межах цієї програми можна віднести такі: соціологію і здоров'я, філософські теоретичні і практичні основи медсестринства, професійна відповідальність, логіка і філософія науки, педагогіка загальна і професійна тощо.

Порівняльна характеристика навчальних планів із спеціальності “сестринська справа” показала, що навчальні дисципліни університетів Канади, які можна віднести до циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки є адаптованими до спеціальності за якою здійснюється підготовка. На факультетах сестринської справи велике значення приділяється вивченню психології та стратегіям міжособистого спілкування (основи психології для професіоналів в охороні здоров'я, соціальна психологія, вікова психологія та психологія навчання, психологія здоров'я, психологія консультування, психологія-філософія, психологія-етика) у поєднанні із культурологічними та соціальним дисциплінами, що дає можливість готувати медсестер з надання соціально-медичних послуг населенню.

У третьому розділі „ Педагогічний компонент у підготовці фахівців сестринської справи в університетах Канади” охарактеризовано сутність педагогічної підготовки медичних сестер до виконання санітарно-освітньої та викладацької діяльності, визначено вимоги до якості педагогічної діяльності фахівців, узагальнено вітчизняний досвід підготовки медичних сестер, окреслено основні шляхи адаптації кращих здобутків канадського досвіду професійної підготовки медичних сестер на основі порівняльного аналізу.

Існують дві педагогічні функції, що їх виконують медсестри: виховна та навчальна. Виховна функція полягає у запланованому виховному впливі на тих людей, за якими медсестра здійснює догляд. Вона може впливати на переконання пацієнта, його активність, мотиви поведінки, на формування відповідальності за власне здоров'я. Функція навчання пов'язана з процесом навчання пацієнта спрямованого на оволодіння окремими процедурами і правилами медичної культури.

Проте головне полягає в тому, щоб навчити пацієнта бути готовим жити з наслідками хвороби чи запобігати повторним захворюванням. Курс педагогіки медсестринства, який викладається для майбутніх фахівців сестринської освіти, передбачає формування специфічних вмінь та навичок для розв'язання завдань, що стоять перед викладачами сестринської справи: сприяти процесу учіння, впливати на особистісний та професійний розвиток студента, застосовувати адекватні методи та форми моніторингу навчальної діяльності, вміти розробляти навчальні програми та плани, бути лідером під час навчальної діяльності з метою соціалізації студентів до практичної діяльності, мотивувати студентів до неперервної освіти, проводити дослідження, забезпечувати якість результатів навчальної діяльності відповідно до вимог сучасного суспільства та науки.

У розділі зазначено, що сучасна система охорони здоров'я не може ігнорувати існування потреби в медичних послугах, які б враховували культурні особливості кожної етнічної групи, оскільки канадська система охорони здоров'я функціонує в полікультурному суспільстві. Транскультурна компетенція фахівця розглядається у цьому розумінні як найважливіша.

Однією з провідних вимог Всесвітньої організації охорони здоров'я є здійснення навчання з сестринської справи за умов залучення кваліфікованих медсестер. Саме тому, визначальною умовою забезпечення ефективного розвитку професійної підготовки медичних сестер є викладання фахових дисциплін медсестрами з науковим ступенем магістра або доктора сестринських наук.

Магістерські та докторські програми мають додаткові курси з педагогіки та методики викладання для тих студентів, які бажають працювати в освітніх закладах. Асоціацією медсестер та коледжів Канади було розроблено курс з педагогіки медсестринства, що складається з 13 основних тем, а саме: “Основи педагогіки медсестринства”, “Філософія педагогіки медсестринства”, “Мистецтво та наука педагогіки медсестринства”, “Кар'єра у галузі сестринської освіти”, “Формування курікулуму”, “Індивідуалізація навчання”, “Стратегії керування процесом учіння під час аудиторної роботи”, “Стратегії керування клінічного навчання”, “Новітні технології навчання”, “Особливості викладання у навчальному ресурсному центрі”, “Методи та форми аудиторної роботи”, “Стратегії та методи оцінювання”, “Стратегії професійного розвитку медсестер в галузі медсестринської педагогіки ”.

Відповідно до проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. На основі результатів історико-педагогічного аналізу нами здійснено періодизацію становлення та розвитку вищої сестринської освіти в університетах Канади, що складається з трьох етапів, які сприяли визначенню у рамках спеціальності самостійної сукупності теоретичних знань, на яких ґрунтуються практичні навички. Було визначено, що зміни у процесі становлення вищої сестринської освіти, залежно від вимог часу протягом різних етапів, відбувалися під впливом таких педагогічних ідей: безперервність професійної освіти, демократизація і гуманізація навчального процесу, інтеграція фахового та педагогічно-психологічного компонентів, забезпечення професійної та академічної мобільності медичних фахівців. Для підготовки висококваліфікованого фахівця у навчальних закладах Канади використовується комплексний підхід до організаційного і науково-методичного забезпечення навчального процесу, складовими якого є: активізація пізнавальної діяльності студентів, використання власного досвіду студента для розроблення особистісно-орієнтованих методик навчання.

Було з'ясовано, що зміни та реформи зумовлені одним важливим фактом, що базова модель професійної підготовки сестринських фахівців в Канаді ринково-орієнтована, і саме сфера праці формує власні вимоги та стандарти діяльності. Метою системи професійної підготовки медсестер в Канаді є орієнтація на підготовку конкурентноспроможного фахівця, спрямованого на неперервність освіти.

2. На основі аналізу законодавчих документів було встановлено, що система професійної підготовки медсестер в університетах Канади є незалежною, децентралізованою, доступною, орієнтованою на підготовку конкурентноспроможного фахівця, спрямованою на неперервність освіти. Поетапне прийняття законів відповідно до періоду становлення освіти медичних сестер в університетах Канади сприяло створенню стандартизованих освітніх програм; розробленню стандартів професійної діяльності та здійсненню контролю за їхнім виконанням; визнанню законодавством етичної та юридичної відповідальності представників спеціальності; появі незалежної професійної функції, яка передбачає гнучку та критично осмислену практичну діяльність.

3. У ході дослідження виявлено, що система професійної освіти медичних сестер забезпечує формування компетентного фахівця сестринської справи і характеризується варіативністю та гнучкістю навчальних програм, децентралізацією, ранньою спеціалізацією, поєднанням наукового навчання і практичних аспектів сестринської справи, дотриманням принципів послідовності, наступності та індивідуалізації у навчальному процесі, інтегративністю фахових та педагогічних курсів.

Встановлено, що основними принципами навчання є: викладання на базі концепції проблемно-орієнтованого навчання з метою формування професійного мислення, міждисциплінарний підхід, формування дослідницьких умінь та навичок, застосування новітніх технологій навчання, організація навчального процесу орієнтованого на студента. Міждисциплінарний підхід до професійної підготовки сестринських фахівців визначається як один із провідних, оскільки міждисциплінарність та поліфункціональність є важливими характеристиками професійної діяльності медичних сестер. Саме ці принципи передбачають фундаментальну фахову, психолого-педагогічну, методичну, інформаційно-технологічну, практичну, соціально-гуманітарну підготовку фахівців практичного сестринства і науково-педагогічних працівників у галузі сестринської справи. Визначені особливості професійної підготовки медичних сестер сприяють реалізації мети системи професійної освіти медсестер Канади ? виховання та підготовка конкурентоспроможного висококваліфікованого спеціаліста з світоглядом гуманістичного спрямування, готового до гармонійного життя та ефективної діяльності в суспільстві.

4. Порівняльний аналіз навчальних планів та програм факультетів сестринської справи університетів Канади засвідчив, що існують такі наукові ступені, а саме: бакалавр, магістр, доктор сестринських наук. Зміст професійної підготовки медсестринських працівників в університетах Канади спрямований на формування функціональних компетентностей.

На нашу думку, ступенева система професійної підготовки медичних сестер в Канаді сприяє поширенню академічної та професійної мобільності фахівців, завдяки наявності великої кількості навчальних програм; реалізації сучасного принципу циклічності розвитку особистості (можливість отримання різних спеціальностей протягом навчання); розвиткові процесу професіоналізації, що виражається через розробку та впровадження стандартів професійної підготовки та діяльності медичного персоналу безпосередньо фахівцями цієї галузі і затверджується відповідними професійними асоціаціями.

5. Аналіз навчальних програм та планів, спостереження за навчальним процесом на сестринських факультетах виявив, що педагогічний компонент загальної підготовки медичних сетер відбувається під час навчання на бакалавра сестринської справи та полягає у формуванні методичної та соціальної компетентностей, що складаються з педагогічної, комунікативної, транскультурної, деонтологічної компетенцій і забезпечуються інтеграцією педагогічних та фахових дисциплін.

6. Педагогічна підготовка викладачів сестринської справи відбувається під час навчання у магістратурі або докторантурі педагогічно-наукового спрямування та передбачає формування специфічних вмінь та навичок, а саме: сприяти процесу учіння, впливати на особистісний та професійний розвиток студента, застосовувати адекватні методи та форми моніторингу навчальної діяльності, вміти розробляти навчальні програми та плани, бути лідером під час навчальної діяльності з метою соціалізації студентів до практичної діяльності, мотивувати студентів до неперервної освіти, забезпечувати якість результатів навчальної діяльності відповідно до вимог сучасного суспільства та науки.

7. Розроблено методичні рекомендації “Розвиток професійного мислення майбутнього фахівця сестринської справи: досвід сестринських факультетів університетів Канади” для викладачів і менеджерів навчальних закладів та “Освітня діяльність медичної сестри: досвід сестринських факультетів університетів Канади” до курсу “Основи медсестринства” для бакалаврів спеціальності “Сестринська справа” на основі цілісного порівняльного аналізу результатів дослідження системи професійної підготовки медичних сетер в університетах Канади .

На нашу думку, основними шляхами адаптації ідей педагогічного досвіду Канади у вітчизняну практику є:

- на загальнодержавному рівні: внести зміни до державного класифікатора професій і переліку посад з реєстрацією посад медичної сестри-бакалавра та магістра; удосконалити галузеві стандарти професійної підготовки медсестер-магістрів; запровадити навчальну програму з підготовки докторів сестринської справи;

- на галузевому рівні: організувати на базі вищих навчальних закладів нашої країни підготовку педагогічних кадрів для викладання сестринської справи; створити методичні центри допомоги викладачам-медсестрам фахівцями педагогіки і психології; розвивати медсестринство та галузь медсестринської освіти як наукову, окрему від соціології, психології і педагогіки з можливістю проведення наукових досліджень та присвоєння ступенів кандидата і доктора наук із сестринської справи;