Організація групової навчальної діяльності школярів у процесі вивчення української літератури (9-11 класи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 373.5.016:821.161.2]:371.31

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Організація групової навчальної діяльності школярів у процесі вивчення української літератури (9-11 класи)

13.00.02 -теорія та методика навчання (українська література)

Сергієнко Антоніна Антонівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник:кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Фасоля Анатолій Миколайович, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, доцент Куцевол Ольга Миколаївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач, професор кафедри методики філологічних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, доцент Шуляр Василь Іванович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, доцент кафедри української філології та світової літератури.

Захист відбудеться "23 " вересня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського (за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано "21" серпня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиГ.Т.Шелехова

груповий навчання шкільний учень

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства перед освітою постала вимога докорінного перегляду її пріоритетів і методологічних засад. В умовах швидкого оновлення інформації, економічних і соціальних змін успішною і конкурентноздатною може бути людина, спроможна самостійно здобувати знання, застосовувати їх відповідно до виниклих потреб, налагоджувати комунікацію, співпрацювати в колективі.

Усвідомлення необхідності перемін відображено в нормативних освітніх документах. У "Законі про освіту" йдеться про зосередження зусиль на проблемах становлення особистості, розкриття її творчого потенціалу. Потребу створення умов для саморозвитку учня, вироблення у нього прагнення навчатися впродовж усього життя декларує Національна доктрина розвитку освіти. Про значення оновлення змісту й методичного інструментарію, звернення до особистісно орієнтованих педагогічних технологій наголошується в Державному стандарті базової і повної середньої освіти.

Важливість нововведень у галузі літературної освіти, покликаної сприяти розвиткові особистості, яка вміє критично мислити, обґрунтовувати власні судження, давати самостійні оцінки художнім творам, засвідчує "Концепція літературної освіти в 12-річній школі".

Реалізація зазначених завдань можлива за умов, коли учень стане суб'єктом навчальної діяльності, предметні знання і вміння будуть не метою, а засобом розвитку особистості, акцент зміститься з процесу їх передачі до набуття. Традиційне навчання з його домінуванням фронтальної роботи, пояснювально-ілюстративних методів, учительського авторитаризму повністю забезпечити дотримання цих вимог не в змозі. Відтак, виникає суперечність між посталими проблемами сьогодення і можливістю їх вирішення традиційними засобами.

Увага науковців і вчителів-практиків усе частіше звертається до інших методів, прийомів, форм організації навчального процесу, зокрема й групових. Міжособистісна взаємодія в групах у процесі вивчення літератури не лише сприяє зацікавленню мистецтвом художнього слова, оволодінню раціональними прийомами розумової і практичної діяльності, а й створює умови для самореалізації особистості, розвитку її внутрішніх структур і зрештою - здатності відповісти на виклики часу.

Найґрунтовніше проблеми групового навчання опрацьовані психологами й дидактами. Психологічні аспекти діяльності груп, їх види і структуру, функції та способи формування визначено у працях Ю. К. Бабанського, М. Д. Виноградової, Є. І. Головахи, Я. Л. Коломінського, Р. С. Немова, І. Б. Первіна, А. В. Петровського. Процес розвитку особистості у групах, проблеми комунікації, навчального співробітництва аналізують Н. С. Дежникова, Н. І. Дереклєєва, О. В. Киричук, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, Г. А. Цукерман, Г. І. Щукіна.

Дидактичний аспект групової роботи досліджується В. В. Гузєєвим, В. К. Дяченком, Х. Й. Лійметсом, Ю. І. Мальованим, Є. Д. Маргулісом, А. В. Хуторським, І. М. Чередовим, О. Г. Ярошенко.

Інноваційні технології сучасної шкільної освіти, які передбачають широке використання групових методів (особистісно орієнтоване, проблемне, розвивальне, інтерактивне навчання тощо), розглядаються М. О. Алексєєвим, А. М. Алексюком, К. О. Бахановим, Н. М. Бібік, І. П. Підласим, С. І. Подмазіним, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, Г. К. Селевком.

Погляди зарубіжних авторів на досліджувану проблему висвітлено у працях Л. Десєва, В. Оконя, Ч. Темпла, Л. Стіл, К. Мередіт та ін.

З'являються дисертаційні роботи, присвячені питанням групової діяльності у процесі вивчення окремих предметів у середніх загальнонавчальних закладах: О. В. Кузьміна, О. В. Овчарук (початкова школа), І. Я. Василенко, Н. В. Пожар (математика й інформатика), С. А. Кушнірук, О. Г. Ярошенко (хімія), Л. А. Покась (географія), а також у вищій школі (М. В. Артюшина, Т. В. Васильєва, Н. М. Савельєва).

Про необхідність звернення до групового навчання, його можливості для реалізації сучасних завдань літературної освіти йдеться у працях Н. Й. Волошиної, А. В. Градовського, С. О. Жили, О. О. Ісаєвої, О. М. Куцевол, Л. Ф. Мірошниченко, Є. А. Пасічника, А. Л. Ситченка, Б. І. Степанишина, Г. Л. Токмань та ін.

Однак у методиці вивчення української літератури окреслена проблема ще не була предметом окремого дослідження. У цьому зв'язку залишається не з'ясованою низка питань: теоретичне обґрунтування місця і ролі групової роботи на різних етапах уроку літератури, її потенціалу на традиційних і нестандартних заняттях; уточнення змісту поняття "групова навчальна діяльність" як різновиду інтерактивної, що забезпечує необхідне співробітництво і взаємонавчання на уроках літератури; визначення критеріїв оцінювання сформованості вмінь працювати у групі; узагальнення позитивного досвіду використання групових форм навчання з метою розвитку діалогічного спілкування з художнім текстом та налагодження міжособистісної взаємодії, формування комунікативних умінь і навичок.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчального процесу та задоволення вимог сучасного суспільства до літературної освіти зумовили вибір теми дослідження - "Організація групової навчальної діяльності школярів у процесі вивчення української літератури (9-11 класи)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України: "Науково-методичне забезпечення вивчення української і зарубіжної літератур у 12-річній середній загальноосвітній школі (реєстр. № 0103U000400). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол № 6 від 16. 06. 2005 року) та узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 20. 12. 2005 року).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити методику групового навчання учнів 9-11 класів на уроках української літератури.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких завдань:

– проаналізувати психолого-педагогічну літературу, у якій розкриваються різні аспекти функціонування групових форм навчання;

– з'ясувати стан висвітлення проблеми в методиці викладання української літератури;

– дослідити частотність використання групових форм роботи у шкільній практиці;

– розробити експериментальну методику організації групової навчальної діяльності на уроках української літератури і перевірити її ефективність у процесі експериментально-дослідного навчання.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української літератури в 9-11 класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження - зміст, методи, прийоми групової навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури.

Методологічну основу дослідження становлять ідеї розбудови сучасної освітньої системи та оновлення літературної освіти; психолого-педагогічні підходи до організації групової діяльності; принципи особистісно орієнтованого навчання; положення державних нормативно-правових документів про освіту.

Дослідження базується на таких теоретичних засадах: висновки вчених про навчальні та виховні можливості групової роботи, погляди на шляхи її реалізації (К. О. Баханов, М. Д. Виноградова, І. Б. Первін, О. І. Пометун, О. Г. Ярошенко); сучасні підходи до модернізації шкільної літературної освіти (Н. Й. Волошина, Л. Ф. Мірошниченко, О. О. Ісаєва, О. М. Куцевол, Є. А. Пасічник, Г. Л. Токмань, А. М. Фасоля, В. І. Шуляр); психолого-педагогічна теорія розвитку комунікативних умінь у процесі спілкування (Ю. М. Ємельянов, В. А. Кан-Калик, Х. Й. Лійметс, С. Д. Максименко та ін.).

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань, отримання вірогідних результатів було використано такі методи дослідження:

- теоретичні: осмислення нормативно-правових документів про загальноосвітню школу, вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз навчальних програм, підручників з української літератури з метою встановлення рівня змістового й методичного розв'язання проблеми; вивчення шкільної документації (аналіз календарно-тематичних планів учителів-україністів, дидактичних матеріалів, методичних розробок тощо) для одержання інформації про стан досліджуваної проблеми у шкільній практиці;

- емпіричні: спостереження за навчальним процесом, анкетування, бесіди, педагогічний експеримент: констатувальний його етап - для визначення існуючих проблем щодо організації групового навчання старшокласників; формувальний - з метою апробації методики організації групової навчальної діяльності учнів 9-11 класів на уроках української літератури; кількісний та якісний аналіз здобутих результатів для підтвердження дієвості розробленої методики.

Експериментальною базою дослідження були навчальні заклади Дніпропетровської області (СЗШ № 13, CЗШ № 49, СЗШ № 107 м. Дніпропетровська, СЗШ № 44, ліцей № 81, гімназія № 91 м. Кривого Рогу, СЗШ № 23, СЗШ № 44 м. Дніпродзержинська, Васильківська СЗШ № 1 Васильківського району, Софіївська СЗШ № 1 Софіївського району) (довідка № 1113 від 26.12.07); Запорізької (колегіум "Елінт" м. Запоріжжя, Кушугумська спеціалізована середня школа "Інтелект" Запорізького району) (довідка № 378 від 18.12.07); Сумської (спеціалізована середня школа № 9 м. Суми, Великочернеччинська спеціалізована середня школа Сумського району) (довідка № 744 від 04.12.07) і Черкаської областей (Смілянський ліцей, Перша міська гімназія м. Черкаси) (довідка № 01-06/271 від 14.08.08). Експериментом було охоплено 690 учнів 9-11 класів.

Дослідження здійснювалося протягом трьох етапів:

На І етапі (2003 - 2004 рр.) було визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; вивчалася психолого-педагогічна, методична література з окресленої проблеми.

На ІІ етапі (2004 - 2005 рр.) проведено констатувальний зріз; проаналізовано його результати, підготовлено матеріали для організації формувального експерименту; розроблено та теоретично обґрунтовано методику групової навчальної діяльності старшокласників на уроках української літератури.

На ІІІ етапі (2005 - 2008 рр.) - здійснено формувальний експеримент з метою перевірки запропонованої методики за розробленими критеріями ефективності; оброблено і проаналізовано результати експериментальної роботи, здобуті в процесі навчання; підбито підсумки, зроблено висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано, розроблено й апробовано методику організації групової навчальної діяльності старшокласників на уроках української літератури у 9-11 класах; уточнено зміст поняття "групова навчальна діяльність"; удосконалено класифікацію навчальних учнівських груп із визначенням їхніх функціональних ролей; подальшого розвитку набула система літературних завдань, які забезпечують співробітництво під час групового навчання; конкретизовано перелік умов, додержання яких сприяє ефективності групової діяльності на уроках української літератури; визначено критерії оцінювання сформованості учнівських умінь працювати у групі.

Практичне значення результатів дослідження полягає у впровадженні в практику роботи вчителів-словесників методики організації групової діяльності на уроках української літератури, спрямованої на підвищення рівня літературної освіти старшокласників, становлення їхніх особистісних структур, формування життєвих компетентностей. Результати та висновки експериментального дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчально-виховного процесу на уроках української літератури та інших предметів в основній і старшій школі, застосовані в роботі зі студентами педагогічних училищ та вищих навчальних закладів, на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі експериментальної роботи, безпосередньої педагогічної діяльності автора, популяризації ідей на Другому українському педагогічному конгресі "Проблеми реформування середньої загальноосвітньої школи в Україні" (Львів, 2005); всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Творчість шістдесятників у координатах української і світової літератури" (Дніпропетровськ, 2005); "Талановитий учитель Дніпропетровщини (за проблемою "Педагогіка особистості - основа гуманізації освіти")" (Дніпропетровськ, 2005); "Філософія освіти і педагогіка особистості ХХІ століття" (Дніпропетровськ, 2006); "Організація групової навчальної діяльності школярів на уроках української літератури" (Дніпропетровськ, 2007); "Розвиток читацьких інтересів учнів у процесі вивчення української мови і літератури" (Київ, 2007); звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України (2006, 2007).

Результати дослідження доповідалися на засіданнях вченої ради Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, засіданнях лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України (2004-2008). Окремі ідеї, викладені в дисертаційному дослідженні, висвітлювалися на обласних семінарах (Дніпропетровська, Сумська, Запорізька, Черкаська області); на курсах підвищення кваліфікації учителів-словесників Дніпропетровського ОІППО.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 12 робіт, із них - 1 - науково-методичний посібник, 5 статей видруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 - у матеріалах конференцій, 2 - у вигляді тез звітних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 245 сторінок, з них основного тексту - 176 сторінок. У роботі подано 11 таблиць, 1 схема, 6 рисунків. Список використаних джерел містить 383 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, з'ясовано методологічні та теоретичні засади, методи й етапи дослідження, сформульовано завдання роботи; розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів і можливість їх упровадження в шкільну практику.

У першому розділі - "Науково-теоретичні засади групової навчальної діяльності школярів у процесі вивчення української літератури в 9-11 класах" - розглянуто теоретичний аспект групового навчання, проаналізовано програми, підручники, посібники з української літератури з метою з'ясування стану досліджуваної проблеми в методиці літератури, висвітлено труднощі організації роботи в групах у шкільній практиці, визначено методологічні й теоретичні основи експериментального дослідження.

Аналіз наукових джерел показав, що витоки групового навчання сягають діяльності братських шкіл XVI - XVII ст. Активне впровадження групових форм навчання спостерігається у к. ХІХ - на поч. ХХ століття (метод проектів, дальтон-план, бригадно-лабораторний метод та ін.) і посилюється у 60-х - 70-х роках минулого століття. Активізація пошуків в останні десятиліття зумовлена вимогами часу: необхідність формування особистості нового типу - людини критично мислячої, ініціативної, творчої, здатної діяти залежно від виниклих потреб, - висуває на передній план потребу звернення до методів, прийомів, форм організації навчальної діяльності, адекватних посталим проблемам.

Перегляд усталених поглядів стосується в основному переосмислення ролі предметних знань і вмінь в особистісному розвитку школяра, міри його суб'єктності у навчальному процесі як одного з ключових складників саморозвитку та самореалізації. Результати наукових досліджень засвідчують, що найбільш продуктивно становлення особистості відбувається саме у груповій діяльності.

Групове навчання ми трактуємо як форму організації навчальної діяльності учнів. У дослідженні послуговуємося таким авторським визначенням: "Групова навчальна діяльність - це систематична, розрахована на певний час взаємодія у невеликих (4-7 учнів) групах на основі взаємонавчання, співробітництва і спілкування з чітко визначеними функціональними ролями кожної групи та обов'язками її представників". За своєю природою групове навчання є інтерактивним.

У результаті аналізу наукових праць (В. І. Бондар, М. Д. Виноградова, І. Б. Первін, Х. Й. Лійметс, Ю. І. Мальований, І. М. Чередов та ін.) було з'ясовано підходи дослідників до організації групового навчання: кількісний склад (3-6 учнів); класифікація груп (диференційовані, тимчасові, однорідні (гомогенні), різнорідні (гетерогенні) та ін.); ознаки, за якими відбувається формування груп (психологічна сумісність учнів, рівень успішності, на добровільній основі, різноманітними, у т.ч. й ігровими, способами); мета застосування (для активізації пізнавальної діяльності, підвищення ефективності навчального процесу, формування практичних умінь і навичок).

У дослідженнях остатніх десятиліть (Н. М. Бібік, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, А. В. Хуторськой, О. Г. Ярошенко та ін.) увага все частіше акцентується на виховних можливостях спільної діяльності, її ролі у формуванні життєвих компетентностей, особистісному розвиткові учня. Йдеться також про оволодіння важливими для сьогодення оргдіяльнісними вміннями (цілевизначення, планування, реалізація задуму, контроль і оцінка досягнень), задоволення потреби у самовираженні, самоствердженні.

Аналіз методичних праць у контексті досліджуваної проблеми підтвердив висновок про складний шлях становлення групового навчання. Спроби 20-х-30-х років минулого століття було засуджено, і певного розвитку проблема набула лише через кілька десятиліть.

Пошуки активізувалися у 80-х роках минулого століття. Є. А. Пасічник, Б. І. Степанишин, інші вчені наголошують на необхідності практикувати завдання, розраховані на індивідуальне, групове і колективне виконання, дбати на уроках літератури не тільки про зміст навчання, а й комунікативний його аспект, щоб учень був не лише об'єктом, а й суб'єктом, співтворцем навчального процесу.

Активністю позначене й нинішнє століття. Н. Й. Волошина, А. В. Градовський, О. О. Ісаєва, Л. Ф. Мірошниченко, О. М. Куцевол, А. Л. Ситченко, Г. Л. Токмань та інші науковці орієнтують учителів на активне використання групових форм роботи, які забезпечують міцне засвоєння матеріалу й оптимізацію навчального процесу на уроці літератури, сприяють розвиткові творчих здібностей учнів і створюють сприятливу атмосферу для доброзичливого спілкування, підвищують рівень комунікативних можливостей школярів і відкривають шлях до самовираження і самореалізації кожного учасника навчального процесу.

Для розробки експериментальної методики з досліджуваної проблеми проведено констатувальний зріз, у ході якого визначалися такі вихідні дані:

- стан психологічної і фахової готовності вчителів до організації групової навчальної діяльності на уроках української літератури;

- пріоритети словесників у виборі методів, прийомів групової роботи на різних етапах уроку;

- фактори, що впливають на процес упровадження групових форм;

- підготовленість старшокласників до групового навчання;

- рівень навчальної мотивації і успішності учнів експериментальних і контрольних класів з української літератури.

У процесі констатувального зрізу взяли участь 165 учителів і 696 учнів. На цьому етапі ми зверталися до таких методів дослідження, як анкетування учителів і учнів, спостереження за ходом навчального процесу, аналіз календарних та поурочних планів, тестування учнів контрольних і експериментальних класів. Обрані шляхи забезпечили достовірність здобутих результатів, дали змогу глибше розкрити окремі аспекти досліджуваної проблеми.

Аналіз шкільної практики, публікацій учителів у методичній періодиці засвідчив увагу словесників до проблем організації групової навчальної діяльності. Найважливішими серед обговорюваних педагогами питань є такі: планування і здійснення групового навчання; вибір групових форм роботи, які не лише забезпечують літературний розвиток учнів, а й сприяють становленню особистості; зміст завдань і добір дидактичних матеріалів для організації групової діяльності; оцінювання і результативність групової роботи.

Водночас було з'ясовано, що сучасна школа, незважаючи на проголошене реформування, здебільшого базується на фронтальній та індивідуальній діяльності учнів, де їм традиційно відводиться роль об'єкта. Так, зі 136 відвіданих уроків української літератури до роботи у групах учителі зверталися на 25 заняттях (18,3% від загальної кількості). Здебільшого це відбувалося на етапах вивчення нового матеріалу, закріплення і застосування знань, формування та вдосконалення умінь і навичок.

Серед проблем, які перешкоджають активному використанню групового навчання, учителі відзначають недостатність теоретичних знань і практичних умінь, відсутність методичного забезпечення, велику часозатратність під час підготовки до уроку.

Із 240 учнів 9-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів 214 опитаних (89%) зазначили, що їм подобається працювати у групі. 161 респондент (67%) вважає, що володіє відповідними навичками роботи. Однак питання про специфіку групової діяльності викликало труднощі, що підтверджує висновок про епізодичність звернення вчителів до групового навчання і, як наслідок, відсутність в учнів необхідних знань і умінь.

При цьому вихованці, як і їхні педагоги, зазначають, що групове навчання дає можливість працювати ефективніше, виявляти власні можливості, розвивати творчі здібності, відчувати комфортність і захищеність. До того ж, на думку школярів, групова робота є більш демократичною формою навчання.

Сформованість навчальної мотивації визначалася за такими рівнями: внутрішня, зовнішня позитивна, зовнішня негативна. Результати анкетування засвідчили, що головною спонукою у навчанні є зовнішня позитивна мотивація: бажання одержати гарну оцінку, добре підготуватися до екзамену (для 67% опитаних в експериментальних і 64% - у контрольних класах). Прагнення й інтерес до знань, зацікавлення читанням (внутрішня мотивація) засвідчили відповідно 31% і 32% респондентів; страх покарання (зовнішня негативна мотивація) відчувають 2% і 4% старшокласників.

Для з'ясування стану навчальних досягнень учнів проведено тестування. Завдання трьох рівнів (репродукції, трансформації, творчості) давали змогу оцінити літературні знання і здатність застосовувати їх практично (аналізувати художній твір, висловлювати власне ставлення до прочитаного, доводити свою думку тощо). Тобто увага зосереджувалася на критеріях, які планувалося використати для перевірки ефективності експериментальної методики. Оцінювання здійснювалося на основі 12-бальної шкали вимірювання навчальних досягнень.

Порівняльний аналіз здобутих під час проведення констатувального зрізу результатів засвідчив, що в 10-11-х класах навчаються учні переважно з достатнім рівнем успішності, а в 9-х класах - середнім.

Розглянуті в першому розділі концептуальні підходи до організації групового навчання, результати констатувального зрізу покладено в основу розробленої експериментальної методики групової навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури і визначення критеріїв її ефективності.

У другому розділі - "Дослідно-експериментальна робота з організації групової навчальної діяльності учнів 9-11 класів на уроках української літератури" - представлено теоретичну модель організації групового навчання учнів 9-11 класів у процесі вивчення української літератури, описано хід педагогічного експерименту, проаналізовано результати дослідження.

Сутність розробленої методики полягає в забезпеченні психолого-педагогічних умов для осмислення учнями змісту групового навчання, поетапного оволодіння вміннями роботи у групі, що розглядається як засіб здобуття літературних знань, вироблення предметних і загальнонавчальних умінь, розвитку особистісних структур. Групова робота сприяє посиленню навчальної мотивації школярів, зростанню рівня навчальних досягнень з української літератури, спонукає до саморозвитку і самореалізації.

У методиці обґрунтовано необхідність системного і систематичного звернення до групового навчання у поєднанні з елементами розвивального, проблемного, особистісно орієнтованого, інтерактивного та проектного навчання. Вважаємо, що лише комплексне застосування різноманітних методів, прийомів і форм організації навчальної діяльності забезпечує її ефективність. Доцільність вибору зумовлюється змістом літературного матеріалу, дидактичними завданнями, складом учнів тощо.

Вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури, аналіз результатів констатувального зрізу дали змогу сформулювати критерії і визначити рівні оцінювання ефективності методики групової навчальної діяльності.

Критерії, які засвідчили дієвість розробленої методики:

- рівень мотивації та навчальних досягнень з предмета (внутрішня, зовнішня позитивна (негативна) мотивація; уміння аналізувати художній твір; висловлювати власне судження й давати обґрунтовану оцінку прочитаного; створювати усні й письмові висловлення);

- сформованість умінь працювати у групі (ініціативність; здатність налагодити спілкування; готовність до виконання різноманітних функціональних ролей).

Відповідно до цих критеріїв було визначено чотири рівні навчальних досягнень: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень навчальних досягнень характеризує учнів, які мають внутрішню мотивацію до вивчення української літератури; володіють міцними і глибокими знаннями з предмета; самостійно аналізують і оцінюють художні твори, проявляють готовність і здатність творчо застосовувати вироблені вміння роботи з текстом, створювати власні висловлення; ініціативні у процесі групової діяльності, спроможні налагодити співпрацю в роботі над визначеною літературною проблемою.

Учням, чиї навчальні досягнення знаходяться на достатньому рівні, притаманні: внутрішня мотивація; достатній рівень знань із літератури; готовність і здатність застосовувати сформовані вміння для розв'язання поставлених завдань, уміння логічно і зв'язно висловлюватися під час аналізу виучуваного художнього твору; активність у діалозі, вправність у виконанні групових ролей.

Середній рівень навчальних досягнень характеризується такими показниками: мотиваційним чинником для учня є позитивна оцінка з предмета; навчальний матеріал відтворюється на репродуктивному рівні; застосування вироблених умінь відбувається за аналогією або зразком; судження про художній твір не завжди логічні й аргументовані; здатність працювати у групі над спільним завданням сформована, однак активність та ініціатива не проявляються; відчутні труднощі у веденні діалогу.

Низький рівень - мотиваційним чинником для учня є прагнення уникнути покарання; навчальний матеріал розуміє, але для виконання практичних завдань потребує допомоги однокласників чи вчителя; індиферентний до результатів групової роботи, відсутнє прагнення до виконання дорученої справи; наявні труднощі у спілкуванні, зокрема у веденні діалогу.

Розроблена методика враховує вікові особливості старшокласників, пропозиції науковців щодо кількості учнів у групі (вважаємо, що найефективнішою є діяльність групи з 4 осіб) та її якісного складу (дотримуємося думки, що для успішного функціонування доречніше формувати гетерогенні групи), можливості задоволення індивідуальних інтересів (самостійний вибір групи), дидактичні цілі (активізація пізнавальної діяльності чи актуалізація суб'єктного досвіду, певний етап уроку чи вивчення художнього твору), вимоги дотримання гігієнічних норм, спеціального облаштування класної кімнати.

Методика передбачає реалізацію основних змістових ліній літературної освіти (аксіологічної, літературознавчої, культурологічної); засвоєння школярами теоретико-літературних знань, формування читацьких умінь і навичок, комунікативних здатностей.

Увагу в методиці акцентовано на таких аспектах: використання можливостей групового навчання в оволодінні літературними знаннями, предметними і загальнонавчальними вміннями, у формуванні життєвих компетентностей, особистісному розвитку учнів; фахова і психологічна готовність учителя до впровадження групових технологій; методичний супровід групової роботи; дотримання послідовності й наступності в організації групової учнівської діяльності; визначення впливу роботи у групах на рівень навчальних досягнень старшокласників з української літератури.

Експериментальна модель організації групової навчальної діяльності представлена на рис. 1.

Методика реалізовувалася протягом трьох етапів: підготовчого, діяльнісного та узагальнювального.

Головне завдання підготовчого етапу - забезпечення психологічної і фахової готовності словесників до роботи в нових умовах. Насамперед усвідомлення факту, що "місія вчителя переорієнтовується на фасилітативний спосіб співпраці і співробітництва, де він виступає як організатор, партнер, технолог" (В. І. Шуляр), який супроводжує процес самопізнання, забезпечує учневі позицію суб'єкта навчання, створює сприятливі умови для самореалізації особистості.

Освоєння теоретичних питань, вироблення практичних умінь організації та оцінювання групового навчання відбувалося на семінарах-практикумах і тренінгових заняттях. Учителі-експериментатори ознайомлювалися з критеріями оцінювання учнівських умінь працювати у групі, їм було запропоновано орієнтовний перелік методів, прийомів, технологій для групової роботи у 9-11класах. При цьому враховувався принцип наступності, адже частина із зазначеного у переліку могла бути знайома учням з основної школи. Для забезпечення системності й послідовності у навчальній діяльності до календарних планів учителів експериментальних класів було введено рубрики "Групові методи, прийоми, технології" та "Назва групи". Класифікація навчальних учнівських груп з конкретизацією функціональної ролі - літературно-творчі, дискусійні, проблемні, пошукові, артистичні, ігрові, експертні - давала можливість учителеві заздалегідь визначити напрям діяльності, чіткіше спланувати роботу, забезпечити реалізацію індивідуальних здібностей учнів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Експериментальна модель організації групової навчальної діяльності

Діяльнісний етап розпочинався з ознайомлення старшокласників із сутністю групового навчання, прийомами створення груп і функціональними обов'язками їх представників, вимогами до організації взаємодії у групі, методами, прийомами групової роботи.

Основний зміст етапу - моделювання й проведення традиційних і нестандартних (захист проектів, урок-відкриття, урок-зустріч та ін.) занять з української літератури з використанням групових методів, прийомів, технологій.

Експериментальне навчання відбувалося на основі діючої програми з української літератури (автори О. М. Бандура, Н. Й. Волошина). Для цього обрано різнопланові літературні теми. Перевага надавалася творам, які мали широку "подієво-образну основу" (А. Л. Ситченко), спонукали до проблемного аналізу, утверджували загальнолюдські та національні цінності, морально-етичні орієнтири.

Відповідно до укладеного календарного планування учням пропонувалися різні за складністю і змістом групові завдання: розкрити зміст філософської ідеї Г. Сковороди: "Серце - джерело думок і бажань… його необхідно тримати в чистості"; підготуватися до рольової гри "Перевтілення" (за повістю Г. Квітки-Основ'яненка "Маруся") (9 клас); обговорити проблемне питання: "Ким був для України Іван Виговський - зрадником чи захисником? (За романом І. Нечуя-Левицького "Гетьман Іван Виговський")"; провести перетворення літературного жанру (поезія І. Франка "Чого являєшся мені у сні") (10 клас); написати лист одному з героїв роману Ю. Яновського "Вершники"; підготувати запитання для проведення прес-конференції за змістом новели Г. Тютюнника "Три зозулі з поклоном" (11 клас). При цьому забезпечувалися можливість вибору, задоволення учнівських запитів, врахування схильностей і пріоритетів. Передбачалися різноманітні форми виконання завдань: самостійно з подальшим груповим обговоренням і узгодженням напрацювань, розподілом окремих частин завдання між членами групи і виробленням спільного рішення та ін. Учні вчилися вести діалог з автором твору, літературними героями, іншими групами, формулювати запитання до тексту твору, учителя, до себе.

У 9-х класах дослідження зосереджувалося на різних етапах традиційних уроків (перевірка домашнього завдання, засвоєння нових знань, розвиток умінь і навичок, систематизація та узагальнення) під час вивчення літературної творчості Г. Сковороди, творів І. Котляревського "Енеїда" і "Наталка Полтавка", життєвого та творчого шляху Т. Шевченка. Особливо ретельно планувалися етапи актуалізації опорних знань і рефлексивно-оцінювальний, які в умовах традиційного навчання часто залишалися поза увагою вчителів.

Парно-групова діяльність поєднувалася з фронтальною і самостійною. Перевага надавалася елементам проблемного й особистісно орієнтованого навчання, пошуково-дослідницьким завданням, наприклад: позначити на карті місця перебування письменника (перевірка засвоєння знань); адресувати вибраний афоризм Г. Сковороди комусь із однокласників; визначити актуальність тем та ідей творів Т. Шевченка для нинішнього покоління і для себе (рефлексивно-оцінювальний етап). Практикувалися лекція вчителя, евристична бесіда, словникова робота, різноманітні види читання (мовчазне, коментоване, вибіркове, читання з позначками), застосовувалися інтерактивні методи і прийоми (активне слухання, робота з таблицею ЗХД (Знаю - Хочу знати - Дізнав(ла)ся), коло ідей, діаграма Вена та ін.).

У 10-х і 11-х класах об'єктом уваги були окремі етапи вивчення художнього твору (підготовка до сприймання, аналіз та інтерпретація прочитаного, узагальнення й підсумок роботи з текстом, написання творчих робіт). До групової діяльності вчителі зверталися у процесі вивчення роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", поетичної творчості І. Франка, новели М. Коцюбинського "Intermezzo", драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня", твору В. Стефаника "Камінний хрест" (10 клас); романів Ю. Яновського "Вершники", І. Багряного "Тигролови", В. Барки "Жовтий князь", п'єси М. Куліша "Мина Мазайло", творів О. Довженка "Зачарована Десна", "Україна в огні" та його "Щоденника", п'єси О. Коломійця "Дикий Ангел", життєвого і творчого шляху Ліни Костенко та шістдесятників, новели Г. Тютюнника "Три зозулі з поклоном" (11 клас).

Якщо у 9-х класах учні частіше працювали у проблемних, літературно-творчих, рольових групах, то у 10-х збільшувалася вага дискусійних, пошукових, а в 11-х класах - проектних, рефлексивних груп.

Десятикласники освоювали інтерактивні технології (акваріум, мозаїка, карусель та ін.); учні 11-х класів удосконалювали вміння організовувати дискусії, готувати прес-конференції, проекти тощо. Застосовувалися нестандартні види занять (урок-аукціон, урок-тренінг та ін.).

Предметом розгляду були завдання: "Моє розуміння щастя" (підготовка до сприймання драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки), "Розв'язання І. Франком проблеми "вождь і народ" (аналіз та інтерпретація прочитаного); "Чи завжди сміливі мають щастя? (За романом І. Багряного "Тигролови") (підсумковий етап роботи з текстом). Учням надавалася можливість вибору форм роботи (індивідуальна, парна, групова), тем і видів творчих робіт (вільне письмо, есе, сенкан) з подальшим обговоренням написаного у групах.

Комунікативно-діяльнісні уміння вироблялися також під час виконання спільних навчальних проектів. Так, дев'ятикласники працювали над з'ясуванням історичної тематики, проблематики, жанрової своєрідності творів Т. Шевченка періоду "Трьох літ"; темами проектів учнів 10-х класів стали основні мотиви лірики Лесі Українки, утвердження духовно-естетичної сутності людини за драмою-феєрією "Лісова пісня", художнє розкриття трагедії української нації і окремої людини в драмі "Бояриня"; одинадцятикласники досліджували творчість О. Довженка ("Україна в огні", "Зачарована Десна", "Щоденник").

Протягом експериментального навчання формувалися рефлексивно-оцінювальні вміння. Учні працювали з картками само- та взаємооцінки, аналізували рівень оволодіння здатністю взаємодіяти у групі. Виставлені оцінки обговорювалися, узгоджувалися з експериментальними критеріями, контролювалися вчителем.

На узагальнювальному етапі з метою перевірки ефективності експериментальної методики проводилися контрольні зрізи, анкетування, бесіди, спостереження, аналіз творчих робіт, учительських "Щоденників спостережень". Відстежувалися такі параметри: рівень навчальної мотивації та навчальних досягнень з української літератури, сформованість умінь працювати у групі. Результати аналізувалися і зіставлялися з показниками контрольних класів та констатувального зрізу.

Розгляд даних засвідчив, що учні експериментальних класів сприйняли зміни із зацікавленням. В есе "Мої враження від роботи у групі" схвально про нововведення відгукнулися 342 респонденти (93%), 27 (7%) подали пропозиції щодо покращення роботи.

Найбільше учителям і учням сподобалися нетрадиційні уроки з використанням групових технологій та тематичне оцінювання у формі захисту проектів. На їхню думку, такі заняття забезпечують можливість для творчості, саморозвитку та самореалізації. Учителі-експериментатори серед найефективніших назвали методи і прийоми інтерактивного навчання ("Займи позицію", акваріум, карусель, синтез думок, метод ПРЕС, спільний проект, передбачення), міні-дискусії, рольові та театралізовані ігри, творчі завдання (складання сенкану, листів-звернень до літературних героїв та письменників, формулювання запитань до вчителя).

Всі учасники навчального процесу відзначили ефективність застосованих способів оцінювання групової роботи: картки індивідуального контролю, само- та взаємооцінювання, груповий моніторинг, оцінювання експертними групами та координаторами.

Проведений на основі визначених критеріїв аналіз сформованості учнівських умінь працювати у групі засвідчив позитивну динаміку: послідовне зменшення низького й середнього рівнів, зростання достатнього і високого (див. рис. 2). Такий результат підтвердив зацікавлення старшокласників новаціями, усвідомлення можливостей групового навчання для особистісного розвитку.

Рис. 2. Динаміка учнівських умінь працювати у групі

Набуті учнями уміння групової взаємодії позитивно вплинули на мотивацію (див. таблицю 1) і ставлення до предмета: серед улюблених навчальних предметів українську літературу назвали 43% опитаних учнів 9-11 класів експериментальних шкіл (під час констатувального зрізу - 26%).

Спонукою до навчання у 47% старшокласників експериментальних класів стали зацікавлення процесом читання, новими знаннями (внутрішня мотивація). У контрольних класах для 58% учнів переважаючим чинником залишилося прагнення одержати гарну оцінку, добре підготуватися до екзамену тощо (зовнішня позитивна мотивація). Зовнішня негативна мотивація у контрольних класах на кінець експерименту зазнала незначних змін, в експериментальних класах - відсутня.

Таблиця 1. Результати визначення рівня мотивації навчання

Мотивація	Експериментальні класи	Контрольні класи
	Початок експерименту	Завершення експерименту	Початок експерименту	Завершення експерименту
Внутрішня	115	31%	171	47%	103	32%	125	39%
Зовнішня позитивна	246	67%	198	53%	206	64%	187	58%
Зовнішня негативна	8	2%	-	-	12	4%	9	3%
Всього учнів	369		369		321		321

З метою перевірки ефективності пропонованої методики в експериментальних (369 учнів) і контрольних (321 учень) класах проведено контрольні зрізи у формі тестових завдань трьох рівнів (репродукції, трансформації, творчості), які аналогічно до констатувального зрізу оцінювалися за 12-бальною шкалою.

Результати тестування засвідчили зростання навчальних досягнень з української літератури у класах, які працювали за експериментальною методикою (див. таблицю 2).

Таблиця 2. Навчальні досягнення учнів 9-11 класів з української літератури (результати контрольних зрізів) КК-контрольні класи, ЕК-експериментальні класи

Клас	К-сть учнів	Початковий рівень	Середній рівень	Достатній рівень	Високий рівень
		ек	кк	ек	кк	ек	кк	ек	КК
	ек	кк	1-3	%	1-3	%	4-6	%	4-6	%	7-9	%	7-9	%	10-12	%	10-12	%
9	110	93	0	0	8	8,6	24	21,8	42	45,2	62	56,3	32	34,4	24	21,9	11	11,8
10	106	88	0	0	6	6,8	21	20	30	34,6	59	55,6	40	45	26	24,4	12	13,6
11	153	140	0	0	4	3	29	19	53	37,8	89	58	72	51,2	35	23	11	8
Разом	369	321	-	-	18	5,6	74	20,1	125	39,0	210	56,9	144	44,9	85	23,0	34	10,5

Як бачимо, 210 старшокласників експериментальних класів показали достатній рівень предметних знань і вмінь (56,9%), у той час як у контрольних класах цей показник становить 44,9%. Високий рівень знань в експериментальних класах продемонстрували 23% учнів (у контрольних - 11,1%). Порівняно з результатами констатувального зрізу зростання в експериментальних і контрольних класах становило: високий рівень - 12,1% і 0,5%, достатній рівень - 11,7% і 1,8%; початковий рівень в експериментальних класах зменшився на 6,4%, у контрольних - на 1,5%.

Роботи учнів експериментальних класів відзначаються вмінням кваліфіковано аналізувати художні твори, робити узагальнення і висновки, давати аргументовані оцінки. Їхні висловлення емоційні, відверті, акценти зроблено на особистому баченні порушених проблем, власних оцінних судженнях з позицій сьогодення, що, на наш погляд, є результатом навчання в умовах взаємодії, міжособистісного спілкування. Натомість твори учнів контрольних класів більш схематичні, фрагментарні, позбавлені прагнення виявити власні міркування, ставлення й оцінку.

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів формувального експерименту засвідчив ефективність розробленої методики групової навчальної діяльності старшокласників на уроках української літератури.

Проведене теоретичне та експериментальне дослідження проблеми організації групового навчання учнів старших класів у процесі вивчення української літератури дало можливість зробити такі висновки:

1. Групова навчальна діяльність старшокласників під час вивчення української літератури є дієвим засобом підвищення ефективності літературної освіти. Зацікавленість проблемою в останні десятиліття викликана орієнтацією освітнього процесу на особистісний розвиток, формування життєвих компетентностей учня.

Однак відсутність системних наукових досліджень проблеми, належного методичного забезпечення, рівень психологічної і фахової готовності словесників до впровадження групового навчання зумовлюють його епізодичність, недооцінку можливостей.

2. Сутність апробованої методики полягає у створенні психолого-педагогічних умов для осмислення учнями відповідних теоретичних положень, поетапного оволодіння уміннями працювати в групі, готовності застосовувати здобуті знання і вміння у процесі роботи з художнім твором.

Системне і систематичне звернення вчителя до групового навчання у поєднанні з елементами розвивального, особистісно орієнтованого, проблемного, проектного та інтерактивного навчання забезпечує пізнавальну й комунікативну активність старшокласників, їхній літературний розвиток, вироблення предметних і оргдіяльнісних умінь, формування життєвих компетентностей, становлення особистісних рис.

3. Експериментальне дослідження підтвердило, що ефективність групової навчальної діяльності залежить від дотримання певних психолого-педагогічних умов:

- наявності у педагога теоретичних знань і практичних умінь організації групового навчання, його готовності бути на уроці партнером, координатором, який забезпечує взаємодію учасників навчальної діяльності у процесі вивчення української літератури;

- підготовленості учнів до групової роботи (знання про способи організації груп, функціональні обов'язки їх членів тощо) та володіння необхідними навичками співробітництва у групі);

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, гігієнічних вимог, необхідності спеціального облаштування навчальної кімнати;

- системного впровадження форм групового навчання на уроках української літератури;

- забезпечення діяльнісної основи уроку, суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учасниками навчального процесу;

- використання під час роботи з текстом художнього твору різних за дидактичним характером завдань (проблемних, творчих, пошукових, дослідницьких, рефлексивних), виконання яких сприяє взаємонавчанню, співробітництву і спілкуванню.

4. Пропонована методика групової навчальної діяльності учнів 9-11 класів під час вивчення української літератури засвідчує можливість і необхідність використання групових форм на різних етапах уроку літератури й опрацювання художнього тексту, містить систему завдань для роботи у групах.

Даною методикою визначено місце групових форм діяльності школярів у структурі традиційних і нестандартних уроків української літератури, подано схему поетапного оволодіння школярами груповими методами, прийомами і технологіями від найпростіших до складніших; удосконалено класифікацію учнівських груп з конкретизацією їхніх функціональних ролей та обов'язків кожного учасника; експериментальним шляхом доведено доцільність упровадження групових форм роботи під час вивчення української літератури учнями 9-11 класів.

5. Результати експериментального навчання засвідчили позитивні зміни за всіма визначеними параметрами. Відбулися зрушення в учнівській мотивації і ставленні до предмета.

Зафіксовано позитивну динаміку навчальних досягнень учнів експериментальних класів. Старшокласники експериментальних класів продемонстрували самостійність суджень, уміння аргументувати особисте бачення проблеми, висловлюватися відверто, критично, творчо, коректно, тобто виявили сформованість не лише літературних, а й комунікативних умінь та навичок, які вони здобули в результаті групової навчальної діяльності на уроках української літератури.

Результатом здійсненої роботи є вироблення в учнів умінь працювати у групі (готовність виконувати доручені ролі, спроможність налагодити необхідну комунікацію між учасниками, організувати співпрацю та ін.).

6. Основні положення й результати експериментального дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчально-виховного процесу на уроках української і зарубіжної літератур, інших предметів, застосовуватися в роботі зі студентами педагогічних училищ і вищих навчальних закладів, курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, під час створення підручників і посібників.

Проблема організації групової навчальної діяльності у процесі вивчення української літератури не вичерпується результатами цього експерименту. Актуальним є проведення дослідження, розроблення методичного супроводу групового навчання у класах основної школи, подальше вдосконалення системи оцінювання роботи учнів у групах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сергієнко А. А. Методика використання технологій групового навчання на особистісно орієнтованому уроці української літератури / А. А. Сергієнко // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 1. - С. 31-34.

2. Сергієнко А. А. Групова і парна діяльність школярів як пріоритетні форми роботи на сучасному особистісно орієнтованому уроці української літератури / А. А. Сергієнко // Нива знань. - 2005. - № 3. - С. 37-39.

3. Сергієнко А. А. Розвиток комунікативно-діяльнісних умінь і навичок учнів 9-11 класів на уроках української літератури в процесі групової навчальної діяльності / А. А. Сергієнко // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 7. - С. 21-22.

4. Сергієнко А. А. Організація групової діяльності учнів на позакласному читанні з української літератури за романом Павла Загребельного "Я, Богдан" / А. А. Сергієнко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - № 6. - С. 33-36.

5. Сергієнко А. А. Пріоритет групових технологій на сучасному особистісно зорієнтованому уроці української літератури / А. А. Сергієнко // Українська мова і література в школі. - 2008. - № 1. - С. 24-27.

6. Сергієнко А. А. Групові форми навчання як стимул ініціативності й розвитку читацьких інтересів старшокласників / А. А. Сергієнко // Дивослово. - 2008. - № 3. - С. 7-10.

7. Сергієнко А. А. Організація групової навчальної діяльності учнів на уроках української літератури / А. А. Сергієнко // Бібліотечка "Дивослова". - 2008. - № 4. - 56 с.

8. Сергієнко А. А. Роль групових технологій у формуванні комунікативних компетенцій учнів 9-11 класів на уроках української літератури / А. А. Сергієнко // Дивослово. - 2008. - № 10. - С. 14-18.

9. Сергієнко А. А. Комунікативний аспект групової діяльності учнів на уроках української літератури / А. А. Сергієнко // Філософія освіти і педагогіка особистості ХХІ століття : матеріали ІІ Всеукраїнських педагогічних читань 14 березня 2006 р. - Дніпропетровськ : НДУ, 2006. - С. 184-187.

...