Розвиток мовленнєвого дихання у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

УДК 371.91 + 372.927

13.00.03 - корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОГО ДИХАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ

Новікова Надія Володимирівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Шеремет Марія Купріянівна, Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, заступник директора.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Тарасун Валентина Володимирівна, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, головний співробітник лабораторії діагностики і психічного розвитку дитини;

- кандидат педагогічних наук, доцент Манько Наталія Володимирівна, Херсонський державний університет, доцент кафедри природничо-математичних дисциплін.

Захист дисертації відбудеться "26" червня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.04 Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розісланий "22" травня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. Копусь

Анотації

Новікова Н.В. Розвиток мовленнєвого дихання у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, Одеса, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню можливості використання спеціальної дихальної і фітбол-гімнастики для розвитку й корекції мовленнєвого дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення. Показниками мовленнєвого дихання визначено тривалість, силу, рівномірність й спрямованість максимального видиху й кількість складів і слів, що промовляються за один мовленнєвий видих. Фізіологічне дихання схарактеризували показники життєвої ємкості легенів і окружності грудної клітки. Виявлено, що рівень мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення значно відстає від норми. Досліджено педагогічні умови, що сприяють ефективному розвиткові мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

Ключові слова: мовленнєве дихання, загальне недорозвинення мовлення, дихальна гімнастика, фітбол-гімнастика.

Новикова Н.В. Развитие речевого дыхания у дошкольников с общим недоразвитием речи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Южноукраинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского, Одесса, 2009.

Диссертация посвящена исследованию возможности использования специальной дыхательной и фитбол-гимнастики для развития и коррекции речевого дыхания у дошкольников с общим недоразвитием речи. Разработана методика изучения способности детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи к вариативной деятельности с потоком выдыхаемого воздуха. Для характеристики речевого дыхания избраны показатели продолжительности, силы, равномерности и направленности максимального выдоха, а также количество слогов и слов, произнесенных за один речевой выдох. Состояние физиологического дыхания дошкольников исследовалось по показателям жизненной емкости легких и окружности грудной клетки.

На констатирующем этапе эксперимента выявлены и сопоставлены с возрастной нормой уровни развития речевого дыхания у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи. Значительное их отставание по этому показателю от нормы (на 29,2 %) подтверждено статистически. Теоретически обоснованы педагогические условия и разработана методика развития речевого дыхания у детей 5-6 лет с общим недоразвитием речи. В качестве эффективных коррекционно-логопедических средств предложены: специальная дыхательная гимнастика, упражнения на коррекционных мячах, лечебная физическая культура. Конечной целью формирующего этапа эксперимента было обучение детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи умению производить быстрый, бесшумный вдох, а затем в зависимости от речевой задачи рационально и плавно расходовать этот объем воздуха на выдохе во время речи.

По окончанию формирующего этапа эксперимента прирост длительности и силы выдоха у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи составил соответственно 57,1 % и 43,6 %. По показателям равномерности выдоха, от которых зависит плавность связной речи у детей, до начала формирующего этапа эксперимента отставание от нормы составляло 63 %, после его окончания оно сократилось до 8,4 %, то есть уменьшилось в 7,5 раз.

Выявлено, что в экспериментальной группе детей по окончанию формирующего этапа эксперимента произошла качественная перестройка, связанная с увеличением числа детей с более высоким уровнем речевого дыхания, прирост которого составил 52,7 %. Различия по этому показателю детей с общим недоразвитием речи и в норме не имели необходимой степени достоверности, то есть, дети шести лет с общим недоразвитием речи под воздействием формирующего этапа эксперимента по показателям речевого дыхания вышли на уровень возрастной нормы.

Среди обследованных детей старшего дошкольного возраста с нормальным развитием речи не все имели высокий уровень речевого дыхания. Только небольшая часть из них демонстрировали результаты в 4-5 баллов в показателях, характеризующих силу, продолжительность и равномерность речевого выдоха. Не у всех из них обнаружены показатели жизненной емкости легких и окружности грудной клетки, соответствующие возрастным нормам. В связи с этим предложено использовать экспериментальную методику развития речевого дыхания и для детей дошкольного и младшего школьного возраста, посещающих массовые учебные заведения.

Ключевые слова: речевое дыхание, общее недоразвитие речи, дыхательная гимнастика, фитбол-гимнастика.

Novikova H.V. Development of speech breathing of pre-school children with general speech deficiency. - Manuscript.

The dissertation aimed at getting the degree of candidate in pedagogical sciences in specialty 13.00.03 - Correction Pedagogics. - South Ukrainian State Pedagogical University named after K. D. Ushynskyj. - Odesa, 2009.

The dissertation is devoted to the research of usage possibilities of special breathing and feet-ball gymnastics for developing and correction of speech breathing of pre-school children with general speech deficiency. The speech breathing indices of duration, strength, evenness and direction of maximal exhalation are chosen, as well as the number of syllables and words pronounced within one speech exhalation. Physiological breathing condition has been studied by means of detecting the indices of lungs vital volume and chest circumference.

It is shown that the level of speech breathing of senior pre-school children with GSD is considerably lags behind norm. Investigated pedagogical conditions which promote effective developing of speech breathing of children with general speech deficiency.

Key words: speech breathing, general speech deficiency, breathing and feet-ball gymnastics.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку корекційної педагогіки та спеціальної психології характеризується посиленою увагою до поглибленого вивчення дітей з порушеннями розвитку, а також наданням їм необхідної комплексної, медико-психолого-педагогічної та соціальної допомоги (А.М. Богуш, В.І. Бондар, В.М Синьов, В.В. Тарасун, Б.Г. Шеремет, М.К. Шеремет та ін.).

До категорії дітей з порушеннями розвитку належать діти, які мають затримку або відхилення в сенсорному, фізичному, мовленнєвому або розумовому розвиткові внаслідок органічного ушкодження чи функціональних порушень центральної нервової системи.

Учені використовують поняття "діти з порушеннями (відхиленнями, або відставанням) у розвитку", "діти з особливими освітніми потребами", "проблемні діти", "важкі діти" як синонімічні. Необхідність надання корекційної допомоги дітям з відхиленнями в розвитку проголошено в Декларації прав дитини Генеральної асамблеї ООН у листопаді 1959 року і закріплено в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI ст., Державній національній програмі "Діти України".

За останні десяліття в Україні виконано фундаментальні дослідження, що виявляють закономірності й особливості навчання та виховання дітей з різними відхиленнями в розвитку (А.М. Богуш, В.І. Бондар, В.В. Засенко, М.О. Козленко, Б.В. Сермєєв, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, О.П. Хохліна, Б.Г. Шеремет, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко та ін.). У задоволенні особливих освітніх потреб, що виникають у дітей цієї категорії в дошкільному віці, провідним завданням є підготовка до навчання в загальноосвітній школі, якщо це дозволяє рівень їхнього загального розвитку, або спеціальній, якщо в дошкільному дитинстві їм не було надано корекційної допомоги чи її рівень виявився недостатнім, або якщо первинний дефект розвитку був домінуючим і мав відповідні наслідки (В.В. Тарасун).

Стан мовленнєвого розвитку дитини багато в чому визначає загальний розвиток дошкільника. Оволодіваючи засобами спілкування, дитина розвивається, збагачує свої знання про довкілля, удосконалює форми її відбиття. Відомо, що в процесі мовленнєвого розвитку формуються вищі рівні пізнавальної діяльності, здатності до понятійного мислення.

Відповідно до вікових етапів розвитку дитини мова відіграє важливу роль у становленні її особистості (А.М. Богуш, Н.В. Алмазов, М.Ю. Кистяковська, Н.В. Манько та ін.). Порушення мовлення негативно впливає на всі психічні прояви дитини, позначається на її діяльності й поведінці. Тяжкі мовленнєві вади впливають і на інтелектуальний розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності. Це зумовлено тісним зв'язком мовлення та мислення (А.М. Богуш, Л.С. Волкова, О.М. Гвоздєв, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія та інші) й обмеженістю, зокрема для дитини-логопата, соціальних, мовленнєвих контактів, у процесі яких здійснюється пізнання дитиною довкілля (М.К. Шеремет).

На формування особистості дитини, яка має тяжкі мовленнєві порушення, а звідси й особливості комунікативної діяльності, впливає обмеження рухової активності дитини. Це, насамперед, стосується регуляції тонусу дихальних м'язів, оскільки промовляння звуків тісно пов'язане з дихальним процесом. До сьогодні в загальній і спеціальній літературі визнається той факт, що стан мовленнєвого дихання багато в чому зумовлює звукову культуру мовлення дитини (М.М. Алексєєва, Е.С. Алмазова, О.С. Трифонова, Г.А. Тумакова, О.С. Ушакова, В.І. Яшина та ін.). Відтак, для дитини-логопата, мовленнєву практику якої обмежено, крім мовленнєвих механізмів, повинні бути задіяні й інші можливості, які забезпечують створення необхідного для артикуляції струменя повітря, що йде з легенів. Засобами досягнення цієї мети для дошкільників-логопатів можуть бути спеціальні вправи, що сприяють формуванню злагодженої координації в роботі периферійного мовленнєвого апарату, мовленнєвих механізмів мозку й дрібної і загальної моторики дитини.

На сьогодні ще недостатньо розроблено досліджень стосовно вивчення механізмів мовленнєвої діяльності та розвитку дітей дошкільного віку, зокрема не виявлено його складників, що здійснюють продукування мовлення. Одним з таких системоутворювальних факторів мовлення є мовленнєве дихання (Л.І. Бєлякова, А.І. Кравченко, О.І. Максаков, О.С. Трифонова, Г.А. Тумакова та інші).

Протиріччя, що виникли між необхідністю засвоєння змісту програми мовленнєвого розвитку дітей п'яти-шести років і несформованістю в них мовленнєвих механізмів, зокрема мовленнєвого дихання; необхідністю розвитку мовленнєвого дихання й відсутністю його кількісних характеристик, що ускладнює можливість виявлення рівня розвитку мовленнєвого дихання як у нормі, так і при недорозвиненні мовлення, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Розвиток мовленнєвого дихання у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми кафедри дефектології та фізичної реабілітації Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського "Корекційний зміст фізичного виховання для різних категорій дітей з обмеженими психофізичними можливостями" (протокол № 8 від 22.12.2006 р.). Тема дисертації затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (протокол № 6 від 25.01.2007 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.07.2007 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й розробити методику формування та корекції мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Досягнення поставленої мети потребувало розв'язання таких завдань:

1. Вивчити й схарактеризувати специфіку мовленнєвого дихання дітей дошкільного віку в нормі та із загальним недорозвиненням мовлення; уточнити поняття "корекційно-мовленнєва діяльність".

2. Розробити діагностичну методику вивчення здатності дітей із загальним недорозвиненням мовлення до варіативної діяльності з потоком видихуваного повітря.

3. Визначити педагогічні умови розвитку мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення і схарактеризувати рівні мовленнєвого дихання старших дошкільників у нормі та із загальним недорозвиненням мовлення.

4. Розробити й апробувати у відповідних педагогічних умовах експериментальну методику розвитку мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення в процесі корекційно-логопедичної роботи.

Об'єкт дослідження - навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Предмет дослідження - розвиток мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення в процесі корекційно-мовленнєвої діяльності.

Гіпотеза дослідження: розвиток мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення буде ефективним, якщо зреалізувати такі педагогічні умови: створення комплексної системи засобів корекції мовленнєвого дихання; занурення дітей із загальним недорозвиненням мовлення в активну корекційно-мовленнєву діяльність, спрямовану на розвиток і корекцію мовленнєвого дихання; спільна робота логопеда й вихователя з розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення; уведення елементів контролю й оцінки в систему вправ з продукування та корекції мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

Методи дослідження. З метою обґрунтування теоретичних положень дисертації й уточнення основних наукових понять застосовано аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми, державних програмних документів з навчання й виховання дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку. На емпіричному рівні для виявлення реального стану розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення й ефективності проведеної з ними корекційно-логопедичної роботи використано: педагогічне спостереження, бесіди, експрес-анкетування, діагностування, тестування, педагогічний експеримент (попередньо-пошуковий, констатувальний і формувальний етапи). Під час обробки експериментальних даних застосовано методи математичної статистики.

Експериментальна база. Дослідження було проведене на базі ДНЗ комбінованого типу № 174 і № 228 для дітей з нормальним мовленнєвим розвитком і порушеннями мовлення (м. Одеса), ДНЗ № 193 компенсуючого типу для дітей з фізичними порушеннями. В експерименті взяли участь 150 дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення і 58 дошкільників з нормальним мовленням. До експерименту було залучено 98 вихователів ДНЗ і 98 вихователів спеціальних ДНЗ Одеської, Миколаївської і Херсонської областей.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження: уперше здійснено порівняльний аналіз розвитку мовленнєвого дихання дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення і в нормі, описано його специфіку; виявлено педагогічні умови розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення (створення комплексної системи засобів корекції мовленнєвого дихання; занурення дітей із загальним недорозвиненням мовлення в активну корекційно-мовленнєву діяльність, спрямовану на розвиток і корекцію мовленнєвого дихання; спільна робота логопеда та вихователя з розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення; уведення елементів контролю й оцінки в систему вправ з продукування мовленнєвого дихання); виявлено показники і схарактеризовано рівні розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення; уточнено сутність поняття "корекційно-мовленнєва діяльність"; виявлено причини порушення мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення; подальшого розвитку одержала методика корекції мовлення дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Практичне значення результатів дослідження: розроблено методику діагностики мовленнєвого дихання й експериментальну методику розвитку та корекції мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку під час корекційно-мовленнєвої діяльності; комплексну систему засобів корекції мовленнєвого дихання в дітей: комплекси дихальної гімнастики, вправи на корекційних м'ячах; комплекси лікувальної фізичної культури для корекції постави; завдання для сполученого виконання рухів і мовлення.

Результати дослідження можуть бути використані в роботі вихователів і логопедів спеціальних дошкільних закладів, у розробці програм і методичних посібників, післядипломній освіті педагогів, логопедів і в навчальному процесі вищих закладів освіти.

Оскільки частина дітей дошкільних навчальних закладів не володіє необхідними вміннями мовленнєвого дихання, запропонована методика розвитку мовленнєвого дихання може бути використана й для дітей, які не мають відхилень у мовленнєвому розвиткові.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес спеціального дошкільного закладу комбінованого типу № 174 м. Одеси (акт про впровадження № 107 від 10.12.08), спеціального дошкільного закладу комбінованого типу № 228 м. Одеси (акт про впровадження № 54 від 17.12.08), спеціального дошкільного закладу №193 м. Одеси компенсуючого типу для дітей з фізичними порушеннями (акт про впровадження № 150 від 25.12.08), спеціального дошкільного закладу №2 комбінованого типу м. Білгород-Дністровського (акт про впровадження № 63 від 11.12.08), Білгород-Дністровської спеціальної школи-інтернату № 10 для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (акт про впровадження № 132 від 10.12.08), а також Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (акт про впровадження № 6013 від 25.12.08).

Достовірність результатів дослідження забезпечено теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням сучасних методів наукового дослідження, адекватних його об'єкту, предметові та завданням, обсягом, змістом і аналізом експериментального матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорено на міжнародних: "Проблеми реабілітації" (Одеса, 2008), "Адаптаційні можливості дітей та молоді" (Одеса, 2006, 2008), "Сучасні тенденції розвитку корекційної освіти" (Кам'янець-Подільський, 2008), всеросійській "Актуальные вопросы реабилитологии и пути их решения" (Нижній Новгород, 2006) науково-практичних конференціях, на наукових семінарах кафедри дефектології та фізичної реабілітації Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (2005-2008 рр.).

Особистий внесок автора в працях у співавторстві полягає в розробці програми дослідження й проведенні формувального етапу експерименту з дошкільниками із загальним недорозвиненням мовлення.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 14 публікаціях автора, з яких 6 - у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 3 додатків. Загальний обсяг роботи становить 176 сторінок. У дисертації вміщено 16 таблиць, 11 малюнків, що обіймають 4 сторінки основного тексту. Додатки викладено на 16 сторінках. У списку використаних джерел 192 найменування, що охоплюють 17 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію й упровадження основних положень дисертації.

У першому розділі "Психолого-педагогічні та методичні засади розвитку мовленнєвого дихання в дошкільників" викладено науково-методичні аспекти розвитку та корекції мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку в нормі та із загальним недорозвиненням мовлення.

Теоретичний підхід до досліджуваної проблеми ґрунтується на уявленнях про закономірності мовленнєвого розвитку дітей, які були сформульовані в працях В.І. Бельтюкова, А.М. Богуш, Л.С. Виготського, Н.В. Гавриш, О.М. Гвоздєва, Д.Б. Ельконіна, О.О. Леонтьєва, А.Р. Лурія, Ф.О. Сохіна, Є. Ф. Соботович, В.В. Тарасун, О.С. Ушакової, М.К. Шеремет та інших. На думку вчених, природа формування мовлення полягає в тому, що, по-перше, мовлення дитини розвивається внаслідок сприйняття мовлення дорослих і власної мовленнєвої активності; по-друге, орієнтування дитини в мовних явищах створює умови для самостійного розвитку мовлення і, нарешті, провідним завданням під час розвитку мовлення дітей є формування в них мовних узагальнень і елементарного усвідомлення явищ мови та мовлення.

Процес розвитку мовлення - це не лише кількісні зміни в збільшенні словника й асоціативних зв'язків слова, але й якісні зміни, тобто це такий розвиток, який внутрішньо пов'язаний з розвитком мислення і свідомості й охоплює всі означені функції і зв'язки слова. Зазначені характеристики мовлення зумовлюють необхідність педагогів звертати більше уваги на змістовий і понятійний боки мовних явищ, на мову як засіб вираження, формування й існування думки, на цілісний розвиток усіх функцій і форм мовлення.

Розвиток звуковимови значною мірою пов'язаний з удосконалюванням роботи периферійного мовленнєвого апарату. Розвиток органів артикуляції у філогенезі нерозривно пов'язаний з формуванням їх диференційованої моторики (В.В. Лебединський, О.М. Шахнарович). За нормального мовленнєвого розвитку дитина опановує звукову систему мови одночасно з розвитком загальної моторики і диференційованих рухів рук (Л.О. Бадалян). Особливо важливою для мовленнєвої діяльності є координація роботи периферійного мовленнєвого апарату з роботою мовленнєвих механізмів мозку, зокрема, з артикуляцією тісно пов'язана робота м'язів руки (М.М. Кольцова). Відтак, у процесі розвитку мовлення важливо одночасно формувати і розвивати рухи руки й артикуляцію, при цьому необхідно, щоб артикуляція, фонація та дихання були скоординованими між собою.

Щодо засвоєння дитиною звукового боку мовлення Л.С. Виготський зазначав, що спочатку дитина опановує зовнішню структуру мови, тобто звукову. Для засвоєння окремих звуків мови їй потрібний різний час. Фонетичні спостереження дітей над артикуляцією створюють підґрунтя не лише для формування мовленнєвого слуху, але й для розвитку культури усного мовлення в його вимовному аспекті (Н.В. Гавриш).

На жаль, сучасні дослідження виявили тенденцію до збільшення в Україні кількості дітей з мовленнєвими порушеннями серед усього масиву дитячого населення. Сьогодні в різних регіонах нашої країни діти з дефектами мовлення посідають домінуюче місце і складають 40-50% серед усіх дітей з особливостями психофізичного розвитку. Українськими й російськими вченими (Е.С. Алмазова, Л.І. Бєлякова, А.І. Кравченко, С.С. Ляпідевський, О.І. Максаков, С.Д. Притиковська, М.О. Фідірко та інші) встановлені факти значного відставання від вікової норми таких показників дихання, як життєва ємкість легенів і окружність грудної клітки в дошкільників, які мають дефекти мовленнєвої функції. Під час висловлювання в них можуть спостерігатися затримка дихання, судомні скорочення м'язів діафрагми і грудної клітки, додаткові вдихи. У дошкільників відзначено недостатній обсяг вдихуваного повітря перед початком мовленнєвого висловлювання й скорочений, нераціонально використовуваний мовленнєвий видих. Промовляння окремих слів відбувається в різні фази подиху - як на вдихові, так і на видиху. Л.І. Бєлякова дійшла висновку, що в дітей з порушеннями мовлення під час природного дорослішання не виникає необхідного найбільш раціонального грудочеревного типу дихання. Водночас, відзначаючи несформованість мовленнєвого дихання в дітей з мовленнєвими дефектами, не було виявлено ступеня їхнього відставання від однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком, що утрудняє добір відповідних, адекватних у кожному конкретному випадку, необхідних корекційно-логопедичних засобів.

У другому розділі "Експериментальне дослідження розвитку мовленнєвого дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення" описано результати і подано аналіз проведеного педагогічного експерименту з розвитку мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Дослідження охопило декілька етапів: попередньо-пошуковий, констатувальний і формувальний. Кожний з них передбачав певні завдання та реалізацію визначених педагогічних умов. На попередньо-пошуковому етапі було виявлено особливості мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку в нормі та із загальним недорозвиненням мовлення. Аналіз спеціальної літератури і власні спостереження під час роботи з дошкільниками із загальним недорозвиненням мовлення дали нам змогу дійти висновку про те, що навіть старші дошкільники спеціальних логопедичних дошкільних навчальних закладів мають утруднення у звуковому аналізі й синтезі слів. Причиною цього можуть бути не лише особливості засвоєння лексики та граматики, але й недостатній ресурс мовленнєвого дихання, унаслідок чого такі діти будують свої висловлювання короткими і малоінформативними фразами. Ці особливості мовленнєвого дихання в подальшому стають причиною їхніх труднощів в оволодінні грамотою в загальноосвітній школі. Відтак, порівняння характеристик звукового аспекту мовлення в дошкільників дозволило стверджувати про існування якісно іншого, більш низького, рівня розвитку мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення порівняно з віковою нормою.

На попередньо-пошуковому етапі експерименту було виявлено, що у вихователів дошкільних навчальних закладів, у тому числі і спеціальних, відсутні достатні необхідні теоретичні знання щодо особливостей мовленнєвого дихання порівняно з фізіологічним. Вони не мають чіткого уявлення про належний рівень мовленнєвого дихання в дітей означеної категорії і не володіють методичними прийомами його цілеспрямованого розвитку. Зазначене підтвердило актуальність розробки й упровадження експериментальної методики розвитку і корекції мовленнєвого дихання в дітей дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення.

Метою констатувального етапу експерименту було виявлення рівнів мовленнєвого дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення та їхніх однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком. Насамперед було визначено показники, за якими було оцінено рівні розвитку мовленнєвого дихання дошкільників і виявлено ступінь відставання дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення від вікової норми.

Розроблено методику дослідження здатності старших дошкільників до варіативної діяльності зі струменем повітря, що видихається. Назва методики обґрунтовується тим, що в процесі мовлення дитина із загальним недорозвиненням мовлення випробовує різні варіанти видиху (сильний чи слабкий, тривалий чи короткий, плавний чи переривчастий), стежить за його напрямком, або не звертає на це уваги. Шляхом випробувань і помилок кожна дитина поступово доходить у своєму мовленні до певного, зручного для неї поєднання сили, тривалості, спрямованості і рівномірності видиху. Кожній дитині було запропоновано три тестових завдання, що давали змогу визначити силу, тривалість, рівномірність і спрямованість максимально можливого видиху в старших дошкільників. Для оцінки результатів виконання цих завдань було використано п'ятибальну шкалу.

У констатувальному етапі експерименті взяли участь 116 дітей п'ятого та шостого років життя із загальним недорозвиненням мовлення і 58 їхніх однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком. Було виявлене значне відставання дітей із загальним недорозвиненням мовлення від вікової норми під час виконання усіх трьох завдань.

Одержані на цьому етапі експерименту показники видиху в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення і подальший їх аналіз дозволили дійти висновку не лише про кількісні, а й якісні їх відмінності від аналогічних показників дітей із нормальним розвитком мовлення. Відтак, для старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення був характерний більш низький, порівняно з віковою нормою, рівень функціонування дихання в процесі мовлення.

У дошкільній педагогіці останніх років (А.М. Богуш, Н.В. Савінова та інші) стан мовленнєвого розвитку дітей прийнято подавати у вигляді рівнів, що послідовно підвищуються: від низького і середнього до достатнього й високого. У дослідженні виявлено, що про низький рівень мовленнєвого дихання свідчить нездатність дітей старшого дошкільного віку регулювати якість повітряного струменя при видиху. Окремі діти робили вдих після кожного слова, подекуди навіть усередині слова. Видих був слабким і коротким. Усвідомлена регуляція видиху в цих дітей була відсутня.

Середній рівень розвитку мовленнєвого дихання характеризувався незбалансованою здатністю регулювати видих. Діти цього рівня могли робити доволі тривалий, але не сильний видих, диференціація рото-носового вдиху-видиху в них була відсутня, рівномірність мовлення не досягалася. Дітям з достатнім рівнем мовленнєвого дихання характерний пропорційний рівень усіх трьох його компонентів - тривалості, сили й рівномірності видиху. На цьому рівні в дітей сформований певний стереотип регуляції цих трьох компонентів під час мовлення, що дозволяє покращити його якість. Діти із цим рівнем розвитку мовленнєвого дихання можуть на одному видиху промовити фразу, що складається із чотирьох двоскладних слів. У дітей з високим рівнем мовленнєвого дихання наявне плавне, виразне мовлення зі смисловими й інтонаційно насиченими відрізками, по п'ять-шість слів кожний. мовлення дихання гімнастика дошкільник

Кількісна характеристика рівнів розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення позначалася відповідними балами: низький рівень розвитку мовленнєвого дихання коливався в межах від 0 до 2 балів; середній відповідав оцінкам у 2-2,5 бала, достатній - у 2,6-4 бали, високий оцінювався понад 4 бали. Можливість кількісної оцінки тривалості, сили й рівномірності видиху для дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення дозволили дати якісну характеристику мовленнєвого дихання і виявити його особливості в цілісній системі розвитку мовлення. Було відзначено, що діти старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення найбільше відстають від вікової норми в здатності робити тривалий і рівномірний видих, що надзвичайно важливо для продукування зв'язного мовлення.

Стан мовленнєвого дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення було вивчено також і на вербальному матеріалі - за здатністю промовляти мовленнєві завдання на одному мовленнєвому видихові. Одержані результати засвідчили значне (відповідно на 42,8 % у вимовлянні складів і на 71,4 % за кількістю слів) відставання дітей із загальним недорозвиненням мовлення від вікового орієнтира. З урахуванням того, що всі п'ять досліджуваних характеристик мовленнєвого дихання відображають звуковий аспект мовлення старших дошкільників, для кожного з дітей за п'ятибальною шкалою виводилась одна сукупна оцінка - інтегральний показник звучання мовлення. Середньогрупова оцінка інтегрального показника звучання мовлення дітей із загальним недорозвиненням мовлення склала 2,27 бала, що вдвічі нижче ніж в однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком.

Далі було проведено дослідження з визначення в дітей із загальним недорозвиненням мовлення показників життєвої ємкості легенів та окружності грудної клітки, а потім проведено їх порівняння з аналогічними даними ровесників з нормальним мовленнєвим розвитком. Виявлено, що ці показники дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення достовірно (Р0,05) відстають від вікової норми на 7 % за окружністю грудної клітки і на 33 % - за життєвою ємкістю легенів.

Аналіз проведеного констатувального етапу експерименту дозволив дійти висновку про те, що старші дошкільники із загальним недорозвиненням мовлення не є однорідним масивом за рівнем розвитку мовленнєвого дихання, а можуть бути розподілені на дві підгрупи: 96,5 % дітей мали низький рівень мовленнєвого дихання і лише 3,5 % - середній. Водночас діти такого самого віку за нормального мовленнєвого розвитку також складають дві підгрупи, але 36,4 % мають середній, а 63,6 % - достатній рівні. Середньогруповий показник мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення становив 1,84 бала, а в нормі - 2,6 бала. Відставання цих дітей від вікової норми склало 29,2 % і мало необхідний ступінь (Р0,05) статистичної достовірності.

За результатами кореляційного аналізу встановлено, що концентрація зусиль на вдосконаленні звучання мовлення, рівномірності видиху, підвищенні показників окружності грудної клітки і життєвої ємкості легенів дала змогу досягти високої ефективності корекційно-логопедичного впливу на старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення.

Метою формувального етапу експерименту було навчання дітей старших дошкільників логопедичного ДНЗ уміння робити швидкий, безшумний вдих, а потім, залежно від мовленнєвого завдання під час мовлення раціонально й плавно витрачати повітря на видиху. Зважаючи на це, на цьому етапі для нормалізації мовленнєвого дихання було передбачено: а) навчання дітей найбільш ефективного діафрагмально-реберного (грудочеревного) типу дихання; б) розвиток у них здатності контролю, доведеного до автоматизму, за ступенем напруження й розслаблення м'язів верхнього плечового пояса і черевного преса; в) здатність зберігати під час рухів правильну поставу; г) формування вміння дітей раціонального використання голосу в мовленнєвої діяльності; д) навчання їх синхронізації рухової і мовленнєвої діяльності.

Для вирішення цих завдань було розроблено систему спеціальних корекційних засобів, спрямованих на розвиток мовленнєвого дихання в дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення, що відповідали віку дітей та їхнім індивідуальним можливостям; забезпечено занурення дітей в активну корекційно-мовленнєву діяльність, спрямовану на розвиток і корекцію мовленнєвого дихання; організовано спільну роботу логопеда й вихователя з розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення; здійснено введення елементів контролю й оцінки в розроблену систему вправ з продукування і корекції мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

На констатувальному етапі експерименту 116 дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення, які взяли участь в експерименті, було розподілено на дві групи - експериментальну і контрольну - по 58 дітей з приблизно однаковим психофізичним та мовленнєвим рівнем розвитку в кожній з них.

Ураховуючи рекомендації А.А. Катаєвої, С.С. Ляпідевського, А.І. Максакова, О.А. Стрєбелєвої, Л.П. Федоренко, Г.А. Фомічової та інших учених про те, що робота з формування в дітей уміння регулювати і правильно користуватися диханням під час мовлення є багаторічним процесом, на початку формувального етапу експерименту крім дітей експериментальної і контрольної груп додатково було залучено 16 дітей молодшого і 18 дітей середнього дошкільного віку. Відтак, усього в педагогічному експерименті взяли участь 150 дітей із загальним недорозвиненням мовлення і 58 - з нормальним мовленнєвим розвитком.

З дітьми, які брали участь у формувальному етапі експерименту, крім загальноприйнятих занять, визначених програмою, у трьох групах (молодшій, середній і старшій) спеціального дошкільного навчального закладу № 193 м. Одеси впродовж одного навчального року проводилися додаткові щоденні заняття дихальною гімнастикою. Вибір цих спеціальних корекційних вправ для навчального експерименту ґрунтувався на теоретичному і методичному положеннях про те, що для формування найбільш ефективного грудочеревного типу дихання в дітей дошкільного віку потрібна активізація діафрагмального м'яза (Л.І. Бєлякова, А.І. Максаков, Г.А. Тумакова). Саме тому основну увагу вчені звертають на те, щоб навчити дітей контролювати ступінь участі діафрагми під час виконання дихальних вправ, зазначаючи, що особливо результативною при цьому є затримка дихання на фазі повного вдиху чи повного видиху (Л.П. Матвєєв, О.Д. Новіков), оскільки статичні навантаження в розвитку сили різних м'язових груп є більш ефективними, ніж динамічні.

На першому - підготовчому - етапі ставилося завдання навчити дітей молодшої групи під час дихальних вправ формувати носовий вдих-видих, збільшувати об'єм ротового видиху, уміти робити спокійний, короткий вдих і вільний, плавний, подовжений видих. На другому - диференційно-підготовчому - етапі дітей середнього дошкільного віку вчили диференціювати ротове й носове дихання. На прикінцевому - комунікативно-мовленнєвому - етапі в експериментальній групі формування правильного мовленнєвого дихання в дітей старшого дошкільного віку здійснювалося не лише на щоденних спеціально організованих заняттях дихальною гімнастикою, але й на заняттях фізичного виховання, лікувальної фізичної культури, логопедичної корекції.

Для розвитку фонаційного дихання на заняттях з дітьми експериментальної групи було апробовано п'ять різних комплексів дихальних вправ. Після статичної дихальної гімнастики для розвитку мовленнєвого дихання включалися динамічні вправи, пов'язані з ходьбою, повільним бігом, рухами рук, ніг і тулуба. Більшість запропонованих вправ включали вимовляння голосних і приголосних звуків одночасно з рухами верхніх і нижніх кінцівок. Тривале вимовляння голосних і приголосних звуків розвивало подовжений видих. Зазвичай на початковому етапі навчання діти могли вимовляти ці звуки впродовж 2-3 секунд, поступово видих подовжувався до 5 секунд. У подальшому вправи ускладнювали - на одному видиху діти вимовляли комбінації з двох голосних або сполучення голосних і приголосних звуків (во, ву, зу, жу тощо).

Окремі завдання з формування мовленнєвого дихання діти експериментальної групи виконували на заняттях логопедів під час вимовляння на одному видиху фраз різної тривалості, що містили від одного-двох до п'яти слів, на логоритміці, під час фізкультурних пауз на заняттях з розвитку мовлення, ліплення, малювання, під час ігор на майданчику і прогулянок, при цьому мовленнєві завдання старші дошкільники виконували в більш ускладненому варіанті - у поєднанні з відповідними рухами. Крім занять дихальною гімнастикою, в експериментальній групі двічі на тиждень проводилися заняття з лікувальної фізичної культури, головним завданням яких було виховання правильної постави в дітей. На заняттях фізичного виховання діти виконували вправи на корекційних м'ячах.

Заняття в контрольній групі дітей із загальним недорозвиненням мовлення відповідали загальноприйнятій в Україні програмі навчально-виховного процесу спеціального дошкільного закладу.

Наприкінці навчального року в експериментальній групі за такою самою методикою, як на констатувальному етапі експерименту, на невербальному й вербальному матеріалі було проведено контрольні випробування. Виявлено, що по завершенні формувального етапу експерименту всі досліджувані показники мовленнєвого дихання в дітей експериментальної групи із загальним недорозвиненням мовлення стали значно вищими, ніж на констатувальному етапі. Середньогрупові значення тривалості видиху склали 3,72 бала, сили видиху - 3,65 бала, рівномірності видиху - 3,6 бала. Відповідно до раніше прийнятих критеріїв у всіх трьох випадках вони відповідали достатньому рівневі розвитку мовленнєвого дихання. Якщо взяти рівень показників дітей шести років з нормальним мовленнєвим розвитком за 100 %, то можна виявити приріст аналогічних показників у дітей із загальним недорозвиненням мовлення за час навчального експерименту. Так, за тривалістю видиху він склав 57,1 %, силою - 43,6 %, рівномірністю - 29,4 %. У всіх трьох завданнях зміни в дітей експериментальної групи мали статистично достовірний характер (Р0,05). Особливо слід відзначити виражений приріст у дітей із загальним недорозвиненням мовлення показників за третім завданням, що засвідчує рівномірність видиху. За даними констатувального етапу відставання від норми в дітей із загальним недорозвиненням мовлення за цією здатністю дихання складало 63 %, після навчального експерименту воно скоротилося до 8,4 %, тобто зменшилось у 7,5 разів.

Аналогічну динаміку в дітей експериментальної групи було виявлено за показниками вимовних здатностей. По завершенні формувального етапу результати дітей із загальним недорозвиненням мовлення з контрольної та експериментальної груп значно відрізнялися. У дітей контрольної групи відставання від норми залишилося доволі значним. Воно склало 19 % за результатами у вимовлянні складів і 52 % - за кількістю слів. За цей самий період показники дітей із загальним недорозвиненням мовлення експериментальної групи практично дорівнювали нормі. Їхнє відставання знизилося до 6,5-6 % порівняно з результатами дітей шести років з нормальним мовленнєвим розвитком.

Підсумковий аналіз динаміки мовленнєвого дихання старших дошкільників відповідно до досягнутих рівнів дозволив дійти висновку про значну ефективність запропонованої методики розвитку мовленнєвого дихання в дітей із загальним недорозвиненням мовлення (табл.).

Як бачимо, на завершенні формувального етапу експерименту в експериментальній групі не було виявлено жодної дитини з низьким рівнем розвитку мовленнєвого дихання (на констатувальному етапі таких дітей було 96,5 %); на середньому рівні стало 19 % (було 3,5 %); достатнього рівня досягли 81 % (не було зовсім).

Таблиця. Показники мовленнєвого дихання в старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення і в нормі до і після формувального етапу експерименту (за рівнями і балами)

Відтак, в експериментальній групі під час формувального етапу відбулась якісна перебудова, пов'язана зі збільшенням кількості дітей з більш високим рівнем розвитку мовленнєвого дихання, ніж це було виявлено на констатувальному етапі. Така якісна перебудова в показниках дітей із загальним недорозвиненням мовлення експериментальної групи по завершенні формувального етапу експерименту дала змогу їм піднятися від середньогрупового вихідного рівня мовленнєвого дихання, що становив 1,84 бала, до показника достатнього рівня (2,81 бала), тобто відбувся приріст на 52,7 %. Розбіжності між показниками дітей із загальним недорозвиненням мовлення і в нормі не є достовірними (Р0,05). Цей факт дозволив дійти висновку, що по завершенні формувального етапу експерименту діти шести років із загальним недорозвиненням мовлення за розвитком мовленнєвого дихання вийшли на рівень вікової норми.

Крім того, слід вказати й на інші ознаки, що свідчать про покращання загального стану мовленнєвої функції в дітей експериментальної групи. У більшості з них практично зникла салівація під час мовлення, вони навчилися регулювати роботу щокових м'язів, робити тривалий і рівномірний видих.

У більшості дітей експериментальної групи (57 %) було сформовано практично нормальне мовлення, що дозволило їм вступити до загальноосвітньої школи. Частина дітей експериментальної групи, які не досягли шестирічного віку (34,4 %), продовжували відвідувати логопедичний дошкільний заклад. В окремих дітей цієї групи (8,6 %) збереглося загальне недорозвинення мовлення, а саме недостатній розвиток нормативного словника з порушеннями граматичної побудови мовлення, що потребує подальшої корекційної роботи.

Проте, слід відзначити, що як у шестирічних дітей із загальним недорозвиненням мовлення, так і в дітей з нормальним мовленням не були досягнуті максимально можливі результати в розвитку мовленнєвого дихання, тобто не всі з них мали високий рівень (у 4-5 балів) у показниках, що характеризують силу, тривалість і рівномірність мовленнєвого видиху. Не в усіх, у тому числі й у дітей, що відвідують ДНЗ, показники зовнішнього дихання (життєва ємкість легенів, окружність грудної клітки) відповідали віковим нормативам. Це можна пояснити кількістю дітей з різними порушеннями мовленнєвого розвитку, що постійно зростає (М.І. Грицан). Вони відвідують ДНЗ і школи внаслідок того, що в деяких з них мовленнєві дефекти не булли своєчасно виявлені, або батьки з якихось причин не забажали навчати своїх дітей у спеціальних корекційно-реабілітаційних закладах. З огляду на це, вважаємо доцільним запропонувати використовувати розроблену нами методику розвитку мовленнєвого дихання для таких дітей і в загальноосвітніх школах.

У висновках викладено основні результати дослідження.

Дослідження спрямоване на вивчення можливостей розвитку мовленнєвого дихання як ефективного корекційно-логопедичного засобу для дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Розроблено й науково обґрунтовано методику системного включення спеціальних вправ та ігор, що сприяє формуванню грудочеревного типу дихання й збільшенню сили, тривалості і рівномірності мовленнєвого видиху в дітей означеної категорії.

Аналітичний огляд загальної і спеціальної літератури з метою пошуку нових шляхів і обґрунтування ефективних педагогічних умов для розвитку, навчання та виховання дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку й апробація експериментальної методики розвитку мовленнєвого дихання в старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення дозволили сформулювати такі висновки:

1. Відхилення у функціонуванні органів мовлення можуть суттєво впливати на загальний розвиток дошкільників, особливо на формування їх вищих рівнів пізнавальної діяльності, що обумовлено тісним зв'язком мовлення і мислення й обмеженістю в дитини-логопата соціальних, зокрема мовленнєвих контактів. Ці особливості комунікації призводять, у свою чергу, до обмеження рухової активності дітей, що не дозволяє повноцінно формуватись основним фізіологічним функціям і рухам дитини, звужує можливості розвитку в них життєво важливих якостей. Однією з таких якостей у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення є мовленнєве дихання. Виявлено, що для успішної корекції мовленнєвого недорозвитку дошкільників необхідна систематична корекційно-мовленнєва діяльність дітей з дотриманням адекватних педагогічних умов з обов'язковим наданням дітям кваліфікованої корекційно-педагогічної допомоги фахівців.

2. Запропоновано методику вивчення здатностей дошкільників до варіативної діяльності з потоком видихуваного повітря, що дозволила виявити суттєве відставання дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення за показниками сили, тривалості та рівномірності фізіологічного видиху від вікової норми. Для дітей старшого дошкільного віку відставання склало відповідно 27,4 %, 46,7 % і 63 % і мало статистично підтверджений достовірний характер. У старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення було виявлено занижений рівень володіння елементами мовлення: за кількістю максимально можливих складів і слів, що вимовляються за один видих, вони відставали від вікової норми відповідно на 42,8 % та 71,4 %. Загалом за рівнем розвитку мовленнєвого дихання відставання від норми в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення склало 29,2 %.

3. Кореляційний аналіз результатів констатувального етапу експерименту засвідчив наявність певної залежності рівня загального розвитку мовлення від рівномірності видиху, окружності грудної клітки і життєвої ємкості легенів у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Концентрація зусиль на корекції саме цих характеристик дихання в старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення дозволить підвищити ефективність корекційно-логопедичного впливу відповідно до розробленої програми.

4. Під час проведення формувального етапу експерименту однією з педагогічних умов було системне занурення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення в активну корекційно-мовленнєву діяльність, спрямовану на розвиток мовленнєвого дихання. При цьому крім традиційно використовуваних засобів для досягнення цієї мети додатково було включено заняття дихальною гімнастикою, вправи на корекційних м'ячах, лікувальна фізична культура для корекції постави, а також різноманітні рухливі і мовленнєві ігри, спрямовані на розвиток у дітей із загальним недорозвиненням мовлення здатності до варіативної діяльності з потоком видихуваного повітря.