Мистецтво у системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання

Размещено на http://allbest.ru

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

УДК 37.036: 7: 371.134: 377/378

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

МИСТЕЦТВО У СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

13.00.04 - „Теорія і методика професійної освіти”

ОТИЧ Олена Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (м. Київ).

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Зязюн Іван Андрійович, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, завідувач кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

доктор педагогічних наук, професор Васянович Григорій Петрович, завідувач відділу гуманітарної освіти Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України;

доктор педагогічних наук, професор Олексюк Ольга Миколаївна, завідувач кафедри теорії та методики музичної освіти Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка.

Захист відбудеться 23 червня 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 22 травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Реформування вітчизняної освіти на засадах забезпечення її випереджувального розвитку актуалізує значення творчої індивідуальності майбутнього педагога професійної школи й спонукає до пошуку ефективних способів формування в нього цієї сутнісної інтегративної якості. Водночас, для того, щоб творча індивідуальність педагога ПТНЗ відповідала соціальному замовленню сучасного постіндустріального суспільства, вона має бути не лише яскравою й неповторною, але й гуманною, невід'ємною від загальнолюдської і національної культури, здатною до творчого саморозвитку. Реалізація цього завдання уможливлюється на основі орієнтації професійної підготовки студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на розвиток їхньої творчої індивідуальності на гуманістичних засадах й використання у ній педагогіки мистецтва, якій притаманний потужний аксіологічний, культурологічний та творчо-розвивальний потенціал.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчої індивідуальності тривалий час розглядалася в контексті мистецтвознавства, естетики та психології творчості й до педагогічної проблематики увійшла лише з 90-х років ХХ століття у зв'язку з визнанням мистецького характеру педагогічної діяльності, її дослідженню присвячено низку наукових праць, які можна систематизувати за такими напрямами: філософія освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай та ін.); психологія індивідуальності (О. Асмолов, Б. Вяткін, Є. Ільїн, О. Лібін, В. Мерлін, І. Резвицький, С. Рубінштейн, Л. Собчик та ін.); педагогіка індивідуальності (С. Гільманов, О. Гребенюк, Т. Гребенюк, О. Заболотська, Л. Лузіна, М. Мажар, Л. Мільто, О. Пєхота та ін.); професійна й педагогічна освіта (В. Бех, В. Биков, О. Біда, А. Бойко, Г. Васянович, П. Воловик, О. Глузман, М. Гриньова, Н. Дем'яненко, Т. Десятов, О. Дубасенюк, В. Євтух, І. Зайченко, І. Зязюн, Л. Кондрашова, А. Кузьмінський, О. Матвієнко, Н. Ничкало, С. Нікітчина, А. Нісімчук, М. Носко, Л. Онищук, Л. Пуховська, В. Радул, Г. Яворська та ін.); формування особистості педагога професійної школи (С. Батишев, І. Васильєв, Г. Гребенюк, Р. Гуревич, О. Коваленко, В. Лозовецька, Л. Лук'янова, О. Макаренко, Н. Ничкало, В. Радкевич, І. Стариков, М. Цирельчук, О. Щербак та ін.); психологія професійної діяльності та професійного розвитку педагога (Г. Балл, І. Бех, В. Бодров, Є. Клімов, С. Максименко, В. Моргун, В. Панок, Н. Побірченко, Н. Пов'якель, Е. Помиткін, В. Рибалка, В. Семиченко, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.); психологія творчості й розвитку творчої особистості (Н. Вишнякова, О. Кульчицька, В. Моляко, Я. Пономарьов, Н. Посталюк, В. Рибалка, В. Роменець, Б. Теплов, та ін.); естетика й теорія художньої творчості (Ю. Борев, О. Гройсман, І. Зязюн, О. Кривцун, В. Кудін, Л. Левчук та ін.); гуманізація, гуманітаризація та забезпечення культуровідповідності сучасної освіти (Є. Бондаревська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Краєвський, Д. Лихачов Ю. Мальований, Д. Пащенко, Г. Тарасенко, Т. Усатенко, О. Семеног, Л. Хомич та ін.); педагогічна майстерність і творчість (Ю. Азаров, Є. Барбіна, Н. Гузій, В. Загвязинський, І. Зязюн, В. Кан-Калик, О. Лавріненко, М. Лещенко, О. Синиця, С. Сисоєва, М. Солдатенко); дослідження впливу мистецтва на розвиток особистості суб'єктів педагогічного процесу (В. Бутенко, О. Мелік-Пашаєв, С. Мельничук, Н. Миропольська, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, Т. Рейзенкінд, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Шевнюк, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін.).

Науковий аналіз праць цих та інших авторів зумовлює висновок, що попри грунтовне дослідження ними означених проблем, розробка мистецької проблематики в сучасній педагогіці до цього часу відбувається поза контекстом професійно-педагогічної освіти, а вивчення проблем особистісного й професійного становлення майбутніх педагогів ПТНЗ не пов'язується з мистецтвом.

Разом з тим, означена проблема є надзвичайно актуальною для сучасної освітньої практики, оскільки емпіричне дослідження особливостей прояву творчої індивідуальності педагогів сучасних професійних навчальних закладів засвідчило, що у своїй професійно-педагогічній діяльності вони зорієнтовані переважно на стандарт, зразок, шаблон (навіть у професіях художнього профілю); обирають за основу цінності й методи авторитарно-імперативної педагогіки, що викликають в учнів дидактогенії й руйнують їхнє психічне та фізичне здоров'я. Якщо в педагога професійного навчання й виявляється творча індивідуальність, вона нерідко є негуманною за своєю сутністю та відчуженою від його загальної і професійної культури.

Причини такого стану вбачаємо у суперечностях сучасного суспільства, в яке „вдихнули силу прогресу, але забули про дух” (Х. Ортега-і-Гассет). Екстраполюючись у площину професійно-педагогічної освіти, означені суперечності виявляються у невідповідності між:

· соціальним замовленням на творчу індивідуальність педагогів професійної школи й репродуктивним змістом їхньої професійної підготовки, зорієнтованої на „середнього” студента;

· необхідністю впровадження індивідуального підходу до формування особистості студентів професійно-педагогічних навчальних закладів і масовими формами їхньої професійної підготовки;

· завданням цілісного розвитку майбутнього професіонала й спрямуванням його професійно-педагогічної підготовки на формування окремих компетентностей, становлення лише наукової картини світу;

· гіпертрофованою увагою у змісті професійної підготовки студентів спеціальності “Професійна освіта (за профілем)” до загальнонаукових і фахових дисциплін й недооцінкою значення гуманітарних;

· потужним творчо-розвивальним педагогічним й аксіологічним потенціалом мистецтва та відсутністю уваги до нього з боку педагогів професійно-педагогічних і професійних навчальних закладів;

· індивідуальними цілями студента та навчально-виховними цілями педагога.

Необхідність подолання означених суперечностей та приведення професійно-педагогічної освіти у відповідність з вимогами сучасного суспільства знань до педагога професійного навчання як до творчої й гуманної індивідуальності, а також недостатня теоретична і практична розробленість проблеми використання мистецтва у розвитку в нього цієї інтегративної якості зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження - „Мистецтво у системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (до 20 лютого 2007 р. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) як складова теми „Творчий розвиток особистості засобами мистецтва в системі професійної освіти” (РК № 014U010513), напрям 4 - „Неперервна освіта”.

Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 26 червня 2003 р., протокол № 9 та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 21 вересня 2004 року, протокол № 7.

Об'єкт дослідження: розвиток творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи.

Предмет дослідження: методологічні, теоретичні, методичні засади і педагогічні умови використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання.

Мета дослідження: обґрунтування методологічних, теоретичних, методичних засад і педагогічних умов використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання на основі розвивальної педагогічної технології.

Концепція дослідження. Поширення в сучасному світі ідеї холізму актуалізує значення міждисциплінарного та інтегративного підходів у науці й освіті та об'єктивно зумовлює необхідність зміни ньютонівсько-картезіанської сцієнтистсько-технократичної філософської парадигми науково-мистецькою, що забезпечує основу для відновлення цілісності картини світу й холістичного розуміння людини як мікрокосму, неповторної індивідуальності, яка є творчою за своєю природою.

Посилення уваги до культуротворчого й креативного потенціалу освіти спричинює зміну соціокультурного статусу мистецтва як процесу та результату творчості, найбільш позначеної впливом індивідуальності й здатної найбільш ефективно впливати на розвиток останньої. Це зумовлює набуття мистецтвом ролі важливого чинника забезпечення творчої та індивідуально-особистісної спрямованості освіти й перетворення його на важливий компонент її змісту, що надає суб'єктам освіти унікальну можливість пережити й водночас осмислити та оцінити суспільний та педагогічний досвід і завдяки цьому набути універсальної самовизначеності, недосяжної інтелектуальними засобами.

Мистецтво може виступати основою розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання за умови його залучення до творчої взаємодії з ним на засадах педагогіки мистецтва. Остання поєднує в собі усі його педагогічні функції й репрезентує невичерпність педагогічного і творчого потенціалу мистецтва, а також його здатність виступати засобом навчання, виховання і розвитку людини упродовж життя, основою гуманізації освіти, компонентом її змісту, чинником індивідуалізації та соціалізації особистості, „сходження” до своєї творчої індивідуальності, детермінантою її етнічної й соціокультурної ідентифікації, елементом соціокультурного та естетико-розвивального середовища навчального закладу тощо.

В основу концепції покладено базову ідею, згідно з якою розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання відбуватиметься більш ефективно за умови його ґрунтування на засадах не сцієнтистської, а науково-мистецької парадигми освіти, що передбачає системне використання педагогіки мистецтва у професійній підготовці майбутнього педагога ПТНЗ як системі розвитку його творчої індивідуальності. Це забезпечить „синтез праці, навчання і мистецтва” (Г. Васянович), що дозволить, з одного боку, подолати технократизацію творчої індивідуальності студентів, а з іншого - уникнути її „чистої” естетизації, відірваної від практики життя. Такий підхід сприятиме досягненню майбутніми педагогами професійної школи найвищого - мистецького - рівня професійно-педагогічної майстерності, оскільки він сприяє перетворенню процесу їхньої професійної підготовки на самодертермінацію, вільну самореалізацію та неперервний саморозвиток їхньої творчої індивідуальності, що виявляється в різних видах педагогічно-мистецької діяльності.

Механізмом розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів ПТНЗ засобом мистецтва є перенесення досвіду їх художньо-творчої діяльності до сфери професійно-педагогічних відносин, зумовлене впливом на їхні емоції й почуття. Цьому сприяє впровадження педагогічної технології розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності “Професійна освіта (за профілем)” на основі використання мистецтва, яка є цілісною інтегративною системою, що охоплює упорядковану множину операцій і дій. Останні забезпечують педагогічне цілепокладання, змістові, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти розвитку засобом мистецтва властивостей творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання, заданих метою професійно-педагогічної підготовки, а також моніторинг якості цього процесу.

Використання мистецьких форм професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання у межах організаційно-методичної системи розвитку їхньої творчої індивідуальності засобом мистецтва сприятиме опануванню ними творчої педагогічно-мистецької діяльності. Її мета полягає не в художньо-творчому чи професійному розвиткові студентів як митців, а в актуалізації їхнього творчого потенціалу, формуванні в них гуманістичних цінностей та педагогічній підтримці їхнього „сходження” до власної творчої індивідуальності.

Провідні ідеї концепції знайшли відображення у загальній гіпотезі дослідження, згідно з якою розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання як його сутнісної якості, яка інтегрує в собі компоненти усіх рівнів його функціонування як людини і як професіонала, відбуватиметься більш ефективно за умови ґрунтування його на засадах науково-мистецької парадигми освіти, що передбачає впровадження мистецтва до змісту усіх складових професійної підготовки студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” як організаційно-методичної системи розвитку їхньої творчої індивідуальності на основі розвивальної педагогічної технології цієї підготовки.

Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в низці часткових гіпотез теоретичного та методичного характеру.

Теоретичні гіпотези. Якісний рівень розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання підвищиться за умови надання цьому процесу системного характеру й організації його на засадах педагогіки мистецтва.

Розвиток творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання засобом мистецтва набуде більшої ефективності, якщо він відбуватиметься: на засадах інтеграції мистецтва, освіти і науки; на основі застосування аксіологічного, екзистенційного, культурологічного, етнопедагогічного, креативного та системно-синергетичного підходів; з урахуванням типології творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання; у взаємозв'язку з процесами їхньої соціокультурної та етнокультурної ідентифікації.

Методичні гіпотези. Ефективність функціонування системи розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” на основі використання мистецтва забезпечується:

- впровадженням її узагальненої динамічної предметно-інтегративної моделі та узгодженням її зі структурно-функціональною моделлю означеної системи;

- виявленням зовнішніх і внутрішніх умов використання мистецтва у розвиткові в студентів цієї сутнісної інтегративної якості;

- перенесенням акцентів з теоретичного опанування студентами відомостей про мистецтво на практичне залучення їх до творчої педагогічно-мистецької діяльності;

- проведенням цілеспрямованих педагогічних заходів, що забезпечують реалізацію педагогічного впливу викладача на студентів засобами мистецтва, впливу на них самого твору мистецтва (його катарсичної педагогічної дії й післядії) та організацію їхньої самостійної творчої педагогічно-мистецької діяльності;

- дотриманням міри у впровадженні мистецького компонента до змісту навчальних дисциплін на основі принципів добровільності й педагогічної доцільності залучення студентів до опанування мистецтва, зв'язку творчої педагогічно-мистецької діяльності з майбутньою професійно-педагогічною діяльністю;

- забезпеченням естетико-розвивального середовища їхньої професійної підготовки.

Педагогічна ефективність процесу розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи залежить від усвідомлення ними:

- сутності творчої індивідуальності як критерію їхньої професійно-педагогічної майстерності;

- значення концептуальної моделі цієї сутнісної інтегративної якості як орієнтиру у „сходженні” їх до власної творчої індивідуальності;

- змісту, рушійних сил та механізмів розвитку і саморозвитку цієї сутнісної інтегративної якості;

- соціокультурної місії й творчо-розвивального потенціалу педагогіки мистецтва;

- змін в характері власної діяльності, зумовлених впровадженням педагогіки мистецтва до змісту їхньої професійної підготовки.

Відповідно до мети та гіпотез дослідження визначено такі завдання:

1. Теоретично обґрунтувати концепцію використання мистецтва у змісті професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ як системи розвитку їхньої творчої індивідуальності.

2. Розробити концептуальну модель творчої індивідуальності педагога професійного навчання.

3. З'ясувати сутність, рушійні сили, механізми та етапи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання.

4. Обґрунтувати теоретичні засади педагогіки мистецтва як основи розвитку творчої індивідуальності суб'єктів педагогічного процесу.

5. Здійснити педагогічну діагностику сучасного стану, типології та рівнів розвиненості творчої індивідуальності в майбутніх і працюючих педагогів ПТНЗ.

6. Виявити педагогічні умови впровадження мистецтва до системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання.

7. Розробити та експериментально перевірити ефективність організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва.

8. Створити та експериментально апробувати навчально-методичний комплекс для забезпечення процесу використання мистецтва у системі розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання.

Методологічну основу дослідження становлять категорії діалектики „загальне - одиничне - особливе”, „суще - існуюче”; філософське розуміння людини як мікрокосму (К.Тр. Ставровецький, Г. Сковорода, М. Гоголь, П. Юркевич, І. Фролов); „філософія серця” (Д. Туптало, Г. Сковорода, П. Юркевич); філософські підходи до визначення ролі особистості в історії (Ф. Ніцше, Р. Нібур та ін.), свободи й відповідальності особистості (І. Кант, Б. Спіноза, М. Бакунін, Г. Плеханов та ін.); сутності національно-культурної ідентифікації як процесу формування національної індивідуальності (М. Бердяєв, К. Зеленецький, Д. Чижевський); філософське розуміння творчості як вираження загального через індивідуальне (Платон, Горацій, Ф. Шеллінг, Ф. Шлегель, А. Бергсон, В. Дільтей, Г. Зіммель, Х. Ортега-і-Гассет), естетичної діяльності як діяльності індивідуальності (М. Бахтін), становлення індивідуальності як розчинення ідентичності (Ж. Батай, М. Фуко, Ю. Хабермас); теорія „нової чутливості” Г. Маркузе; філософські ідеї екзистенціалізму („самості”, „буття у світі” - М. Хайдеггер, Г. Марсель); провідні положення гуманістичного, аксіологічного, антропологічного, акмеологічного, екзистенційного, індивідуально-особистісного, індивідуально-диференційованого, діалогічного, діяльнісного, цивілізаційного, конкретно-історичного, холістичного, міждисциплінарного, інтегративного, поліхудожнього, контекстного, компетентнісного, герменевтичного, культурологічного, етнопедагогічного, креативного, семіотичного, медіологічного, феноменологічного та системно-синергетичного підходів.

Теоретичною основою дослідження є наукові ідеї психології, педагогіки, мистецтвознавства та культурознавства щодо гуманізації й гуманітаризації освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Краєвський, Ю. Мальований, Н. Ничкало); естетичної (А. Конева), психологічної (Е. Голубєва, Є. Ільїн, О. Лібін) та педагогічної (С. Гільманов, М. Мажар, Л. Мільто) сутності творчої індивідуальності; інтегральної індивідуальності (Б. Вяткін, В. Мерлін), розуміння індивідуальності як найвищого рівня розвитку особистості (О. Асмолов, А. Еткінд, Е. Ільєнков); ідеї креативної акмеології (Н. Вишнякова), педагогіки творчості (Н. Гузій, С. Сисоєва) та креативної психології і педагогіки (О.Морозов, Д. Чернилевський) щодо розвитку творчої індивідуальності як становлення й реалізації узагальненого творчого потенціалу людини; “сходження” до індивідуальності (Ю. Орлов), взаємозалежності процесів індивідуалізації та ідентифікації особистості (Л. Лузіна, В. Рибалка); розуміння педагогічної майстерності як мистецтва педагогічної дії (Ю. Азаров, І. Зязюн, М. Лещенко, Б. Лихачов, О. Рудницька); наукові положення теорії професійного становлення педагога (Г. Васянович, П. Воловик, О. Пєхота, М. Солдатенко, Л. Хомич); ідеї педагогіки культури й педагогіки свободи щодо необхідності забезпечення вільного розвитку й самовиявлення суб'єктів педагогічного процесу, що уможливлюється шляхом залучення їх до освоєння загальнолюдської й національної культури (Є. Бондаревська, С. Гессен, І. Зязюн); концептуальні положення педагогіки мистецької освіти (О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, Н. Миропольська, О. Рудницька, О. Щолокова), зокрема, щодо взаємозв'язку процесів художнього сприйняття й формування загальної культури майбутніх педагогів (О. Рудницька), культуровідповідності освіти (І. Зязюн, О. Рудницька); сутності інтегративного поліхудожнього підходу у викладанні мистецьких дисциплін (С. Коновець, Л. Масол, С. Соломаха, та ін.); визначення сутності та механізмів впливу мистецтва й художньої творчості на розвиток творчої індивідуальності учнів загальноосвітньої школи (С. Анчуков, С. Венцлав).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження використовувалися загальнонаукові методи, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання об'єкта й предмета дослідження:

- теоретичні: науковий аналіз основних категорій дослідження; вивчення та критичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної й мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження; аналіз, екстраполяція, порівняння, аналогія, узагальнення, синтез теоретичного матеріалу з метою визначення авторського дослідницького підходу до розв'язання досліджуваної проблеми; моделювання структури творчої індивідуальності педагога професійного навчання та системи розвитку в нього цієї сутнісної інтегративної якості на основі використання мистецтва; прогнозування ефективності впровадження цих моделей до процесу професійної підготовки студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”;

- інтерпретаційно-теоретичні: педагогічно-герменевтичний (зокрема, проективні методи); психографічний, біографічний та автобіографічний методи; контент-аналіз;

- емпіричні: діагностичні (бесіди, анкетування, інтерв'ювання, тестування, виконання творчих завдань, інтроспекція, самооцінювання, метод експертних оцінок, педагогічний консиліум, психодіагностичні методики); обсерваційні (пряме, опосередковане і включене педагогічне спостереження, аналіз продуктів діяльності студентів); констатувальний та формувальний педагогічний експеримент;

- методи математичної статистики (на етапі узагальнення результатів, отриманих у процесі експериментальної роботи, та вивчення їх вірогідності).

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи.

Перший етап (1998-2001 рр.) - теоретичний аналіз проблеми дослідження: вивчення філософської, наукової та методичної літератури; аналіз теорії й практики використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання; формулювання робочої гіпотези, визначення завдань, розробка програми та методики дослідження.

Другий етап (2001-2005 рр.) - аналіз стану практичної розробленості проблеми; розробка методики та проведення констатувального експерименту з метою аналізу куррікулуму професійної підготовки та визначення типології й рівнів сформованості творчої індивідуальності майбутніх і працюючих педагогів професійної школи.

Третій етап (2005-2009 рр.) - розробка й експериментальна перевірка ефективності організаційно-методичної системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання на основі використання мистецтва в ході формувального експерименту; систематизація, узагальнення, апробація та впровадження результатів дослідження; формулювання загальних висновків.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка, Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, Івано-Франківського вищого професійного училища готельного сервісу і туризму, 5 вищих професійних училищ Львова та Львівської області.

В експерименті взяли участь 1034 студентів професійно-педагогічних та вищих навчальних закладів і 238 працюючих педагогів професійних навчальних закладів.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження.

Вперше здійснено аналіз науково-мистецької парадигми освіти як методологічної основи розвитку творчої індивідуальності суб'єктів педагогічного процесу; обґрунтовано концептуальні засади педагогіки мистецтва як теоретичної основи формування цієї сутнісної інтегративної якості в майбутніх і працюючих педагогів професійної школи; розроблено методологічні, теоретичні та методичні засади використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання; створено організаційно-методичну систему та технологію розвитку цієї сутнісної інтегративної якості в студентів професійно-педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва; визначено типологію, критерії та рівні діагностики в них творчої індивідуальності; здійснено дефініцію поняття „творча індивідуальність” у широкому міждисциплінарному контексті (філософському, естетичному, соціологічному, акмеологічному, психологічному, педагогічному); з'ясовано його сутність з позицій різних методологічних підходів; доведено значення творчої індивідуальності як критерію професійно-педагогічної майстерності педагога ПТНЗ.

Уточнено концептуальні засади педагогіки мистецтва як: сфери наукової діяльності щодо вироблення й теоретичної систематизації науково-педагогічних знань про використання педагогічного потенціалу мистецтва у формуванні особистості та розвитку її індивідуальності; практичної педагогічно-мистецької діяльності щодо здобуття цих знань та організації навчально-виховної роботи у закладах освіти різних типів і рівнів акредитації на основі використання мистецтва; субдисципліни педагогіки, що розробляє естетичні, етичні, культурологічні, акмеологічні та аксіологічні засади формування особистості, її загального, професійного й творчого розвитку засобами мистецтва; самостійної педагогічної галузі, що досліджує методологічні, теоретичні й методичні проблеми навчання, виховання і розвитку особистості засобами мистецтва й визначає особливості та умови реалізації мистецтвом педагогічної функції.

Подальшого розвитку набув науковий підхід щодо розробки педагогічних технологій розвитку особистості й творчої індивідуальності студентів вищих педагогічних навчальних закладів на основі використання мистецтва. освіта професійний мистецтво

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці, експериментальній апробації й впровадженні в практику роботи професійно-педагогічних та вищих навчальних закладів комплексу навчально-методичного забезпечення процесу розвитку творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”, що охоплює: навчально-методичні комплекси з психолого-педагогічних дисциплін, інтегрованого елективного спецкурсу „Педагогіка мистецтва” та варіативного елективного спецпрактикуму „Творчі педагогічно-мистецькі майстерні”; навчальні та навчально-методичні посібники, методичні рекомендації з психолого-педагогічних дисциплін; комплекс навчально-методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних дисциплін, що складається з навчальних планів та програм психолого-педагогічних курсів; конспекту лекцій з педагогіки та матеріалів комплексного, підсумкового й проміжного контролю знань студентів з психолого-педагогічних дисциплін.

Матеріали цих посібників можуть використовуватися у навчально-виховному процесі професійно-педагогічних та вищих закладів освіти, в системі підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників, в процесі організації їхньої самостійної роботи з розвитку творчої індивідуальності.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження впроваджено до навчально-виховного процесу Київського професійно-педагогічного коледжу ім. А. Макаренка (довідка № 22/3 від 19.02. 2009), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (довідка № 76/2 від 23.05. 2007); Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 982-40/03 від 31.10. 2008), Державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка № 703 від 20.10. 2006), Київського університету економіки і технологій транспорту (довідка № 01-25/356 від 03.06. 2005), Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ) (довідка № 1/21.7-81 від 22.01. 2008), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій обл. (довідки № 3 від 12.03. 2007 та № 5 від 08.12. 2008), Міжрегіонального вищого професійного училища зв'язку м. Києва (довідка № 03/127 від 11.05. 2007), Івано-Франківського вищого професійного училища готельного сервісу і туризму (довідка № 304 від 13.04. 2005), професійних закладів освіти Львівської обл. (довідка Управління професійно-технічної освіти, координації діяльності вищих навчальних закладів та науки Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації № 11/1-98 від 12.02. 2007), в тому числі Міжрегіонального центру професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова (довідка № 60/1 від 17.02. 2009), Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг (довідка № 141 від 28.03. 2006), Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (довідка № 76 від 18.04. 2005), Львівського професійного ліцею харчових технологій (довідка № 96 від 23.03. 2007), Червоненського вищого професійного училища Львівської обл. (довідка № 81 від 22.03. 2007), Сокальського професійного ліцею (довідка № 127 від 19.02. 2009).

Особистий внесок здобувача. У навчально-методичному посібнику „Психологія управління” (2005), написаному у співавторстві з В. Галаган та В. Орловим, дисертантом підготовлено лекційний матеріал. У навчальному посібнику „Психологія управління” під грифом МОН України (2006), виданому друком у співавторстві з В. Галаган та В. Орловим, автору належать розділ 2 „Особистісні й професійні якості керівника (менеджера)”, підрозділ 3.3 „Психологічна сутність влади менеджера” та Додатки. У навчально-методичному посібнику „Психологія і педагогіка” (2007), підготовленому у співавторстві з В. Галаган, автору належить зміст лекційного матеріалу, плани практичних занять, тематика контрольних робіт та критерії оцінки знань студентів. У навчально-методичному посібнику „Психологія конфлікту” під грифом МОН України (2008), співавторами якого є В. Орлов та О. Фурса, автором підготовлено розділ 6 „Мистецтво як засіб психологічного захисту особистості в конфлікті” та Словник ключових конфліктологічних термінів. У навчальному посібнику „Конфліктологія: конспект лекцій” (2008), співавторами якого є В. Галаган та В. Орлов, дисертантові належить матеріал лекцій № 1 „Конфліктологія: наука і мистецтво”, № 5 „Змістовий та структурно-функціональний аналіз конфлікту”, № 7 „Психологічні методики подолання негативних емоцій у конфлікті”, Творчі завдання й питання для обговорення на практичних заняттях та Додатки. У колективному навчальному „Українське мистецтво у полікультурному просторі” (2000) здобувачем написано розділ 10 „Народний танець”. У колективній монографії „Мистецтво у розвитку особистості” (2006) дисертантом здійснене літературне редагування рукопису й підготовлено підрозділ 2.2. „Танцювальне мистецтво у розвитку особистості”. У колективній монографії „Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи” (2005) здобувачем написано підрозділ 9.2. „Мистецтво у розвитку професійної майстерності педагога ПТНЗ”.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, достатньою джерельною базою, використанням комплексу методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом результатів дослідно-експериментальної роботи за допомогою методів математичної статистики, висновками експертів.

На захист виносяться положення:

1. Використання мистецтва у навчально-виховному процесі професійно-педагогічних навчальних закладів як системі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи має відбуватися на основі індивідуалізації та забезпечення художньо-естетичної, творчо-розвивальної й професійно-педагогічної спрямованості їхньої професійної підготовки у взаємозв'язку й взаємоузгодженості усіх її складових й сприяти особистісному залученню студентів до творчої, аксіологічно та акмеологічно зорієнтованої педагогічно-мистецької діяльності, в якій формуватиметься їхня творча індивідуальність на засадах діалектичної єдності холізму й елементалізму у взаємозв'язку зі становленням їхньої професійно-педагогічної майстерності.

2. Концептуальна модель творчої індивідуальності педагога професійного навчання є складним, ієрархічним утворенням, що охоплює п'ять рівнів (конституційний, індивідний, особистісний, суб'єктний, інтегральний), які цілісно й всебічно характеризують його як людину і як професіонала.

3. Теоретичною основою розвитку творчої індивідуальності студентів професійно-педагогічних навчальних закладів є педагогіка мистецтва як субдисципліна педагогіки, що вивчає сферу наукової діяльності, яка стосується вироблення й теоретичної систематизації науково-педагогічних знань про використання педагогічного потенціалу мистецтва у формуванні особистості та розвитку її індивідуальності, а також аналізує педагогічно-мистецьку діяльність, спрямовану на досягнення цього знання та організацію навчально-виховної роботи в різних закладах освіти засобами мистецтва.

4. Використання мистецтва у становленні творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” набуде максимальної ефективності за умови забезпечення системності, наступності й цілісності цього процесу в межах організаційно-методичної системи розвитку цієї сутнісної інтегративної якості на основі педагогіки мистецтва.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-педагогічних конгресах - Міжнародний конгрес „ІV Слов'янські педагогічні читання: Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі” (30.06-01.07. 2005, Черкаси); ІІ Український Педагогічний Конгрес (03-04.11. 2005, Львів); методологічних та науково-практичних конференціях і семінарах: міжнародних - „Украина в мировом культурном пространстве” (12-16.05. 2008, Санкт-Петербург, Росія); Міжнародна науково-практична конференція під егідою ООН „Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції” (22-25.04. 2009, Житомир); „Спадщина А.С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності” (12-13.03. 2008, Полтава), ІХ Міжнародна науково-практична конференція „Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів” (17.04. 2008, Миколаїв), ІV Міжнародна науково-практична конференція „Полікультуротворча діяльність” (06-07.02. 2006, Київ), VІ Міжнародний „Тиждень освіти дорослих” в Україні (19-24.09. 2005, Київ), „Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями” (19-21.04. 2007, Полтава); І Міжнародна науково-практична конференція „Професійно-мистецька школа в системі національної освіти” (01-03.10, 2008, с. Мала Білозерка, Василівського р-ну, Запорізької обл.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (22-24.04. 2009, Київ); всеукраїнських - „Психолого-педагогічні аспекти розвитку педагогічної майстерності викладачів в умовах євроінтеграції” (4-5.10. 2007, Глухів), “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції” (30.06-2.07. 2004, Суми), “Духовність, культура і освіта соборної України” (21.01. 2008, Київ), „Психолого-педагогічні засади розвитку соборної особистості” (14.02. 2008, Київ), ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Психолого-педагогічні засади розвитку соборності особистості” (12.02. 2009, Київ); Науково-педагогічні читання, присвячені 120-й річниці від дня народження А.С. Макаренка (11-21.03. 2008, Київ), „Упровадження ідей А.С. Макаренка в управління навчальними закладами” (14.03. 2008, Полтава), „Ставропігійські філософські студії” (25-26.04. 2008, Львів), „Теоретико-методологічні і методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника” (06-07.10. 2005, Глухів), „Мистецький компонент у змісті художньої професійної освіти” (05-06.10. 2005, Чернівці), „Методологічні та методичні засади мистецької освіти” (18.05. 2006, Умань), „Особливості педагогічного маркетингу в організації культурного дозвілля школярів” (16.02. 2009, Київ), “Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи” (18.05. 2009, Київ); звітних наукових конференціях ІПППО АПН України (з 20.02. 2007 - ІПООД АПН України), круглих столах, методологічних семінарах для аспірантів і докторантів ІПООД АПН України (23.09. 2007, 15.10. 2008, Київ), засіданнях відділу мистецької освіти (з 20.02. 2007 - відділу педагогічної естетики та етики ІПООД АПН України).

Як завідувач відділу мистецької освіти виступила ініціатором й організатором І-VІ Мистецько-педагогічних читань пам'яті професора О.П. Рудницької (грудень 2002-2008 рр.), які набули статусу міжнародної науково-практичної конференції.

Кандидатська дисертація „Підготовка вчителя початкових класів до виховної роботи в школі (на матеріалі пісенного фольклору)” захищена у 1997 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлені у 62 публікаціях, з них 54 написані без співавторів, у тому числі: 2 одноосібні монографії, з яких 1 відзначена ІІ Премією й Дипломом ІІ ступеня АПН України (2008), 2 розділи у колективних монографіях, 1 одноосібний навчально-методичний посібник (І Премія й Диплом І ступеня АПН України (2005)), 6 навчальних та навчально-методичних посібників у співавторстві (з них 2 під грифом МОН України), 1 навчально-методичний комплекс (у 3-х частинах), 1 методичні рекомендації, 25 статей у провідних вітчизняних фахових виданнях, 7 статей у міжнародних наукових виданнях, затверджених ВАК України; 11 статей і тез у збірниках матеріалів конференцій, 6 статей в інших наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (497 найменувань, з них 17 - іноземними мовами), 14 додатків на 190 сторінках (окремим томом). Загальний обсяг дисертації - 456 сторінок, обсяг основного тексту становить 408 сторінок. У роботі міститься 9 таблиць на 5 сторінках, 13 рисунків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету й завдання, викладено концепцію й гіпотезу, описано методи та етапи науково-дослідної роботи, представлено методологічну й теоретичну основу, обгрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено особистий внесок дисертанта в одержання наукових результатів, подано інформацію щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання” на основі аналізу тенденцій модернізації сучасної педагогічної освіти, які репрезентують зв'язок науки і мистецтва, обґрунтовано сутність науково-мистецької парадигми освіти як методологічного орієнтиру й водночас моделі постановки і розв'язання проблеми проектування аксіологічно, акмеологічно й творчо зорієнтованого змісту професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ на засадах інтеграції мистецтва з науковими теоріями навчальних дисциплін та інтерактивними художньо-творчими формами й методами навчання з метою сприяння становленню їхньої творчої індивідуальності в річищі гуманістичної, культуровідповідної науково-педагогічної традиції.

Оскільки кожна освітня парадигма формується залежно від елемента, який є домінуючим в системі основних параметрів освіти, то при аналізі науково-мистецької парадигми за її фундаментальну основу обрано ідею міждисциплінарного підходу в освіті. В якості освітніх цінностей вона утверджує: цілісну гармонійну особистість зі сформованою холістичною картиною світу й гармонійно розвиненими інтелектуальною, емоційно-почуттєвою та вольовою сферами; художньо образний і почуттєво впливовий зміст освіти, що забезпечує її аксіологізацію, творчий характер та культуровідповідність; творчу суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу на засадах самореалізації й неперервного творчого самозростання кожного з них.

Враховуючи те, що парадигмальна освітня ідея функціонує як квінтесенція певних наукових підходів, нами, відповідно до концептуальних положень науково-мистецької парадигми освіти, обрано серед множини існуючих науково-педагогічних підходів ті, які є найбільш близькими до її методологічних засад, а саме: аксіологічний, екзистенційний, креативний, культурологічний, етнопедагогічний, інтегративний та системно-синергетичний.

Розгляд проблеми впровадження мистецтва до системи розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійного навчання з позицій означених підходів передбачав: ґрунтування цього процесу на цінностях гуманістичної педагогіки; визнання свободи вибору й водночас, відповідальності майбутніх педагогів ПТНЗ за своє становлення як творчих індивідуальностей; забезпечення культуровідповідності, національної спрямованості й творчого характеру навчально-виховного процесу на засадах інтеграції мистецтва зі змістом професійної підготовки студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)”, а також розуміння цього процесу як педагогічної системи, що саморозвивається й самовдосконалюється.

Узагальнення методологічних підходів до використання мистецтва у розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів професійної школи стало основою формулювання концепції дослідження як сукупності теоретичних положень та педагогічних ідей щодо сутності й механізмів становлення творчої індивідуальності студентів спеціальності „Професійна освіта (за профілем)” на основі застосування мистецтва.

Концепція ґрунтується на ідеї, згідно з якою розвиток творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання відбуватиметься більш ефективно за умови організації його на засадах педагогіки мистецтва й перенесення досвіду художньо-творчої діяльності у сферу професійно-педагогічних відносин. Згідно з концепцією, використання педагогіки мистецтва у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ сприятиме перетворенню його на процес їхньої вільної самореалізації та неперервного саморозвитку в різних видах педагогічно-мистецької творчості, здійснюваної на основі педагогічної технології розвитку творчої індивідуальності студентів засобом мистецтва. Таким чином, професійно-педагогічна підготовка майбутнього педагога професійного навчання перетвориться на організаційно-методичну систему розвитку його творчої індивідуальності на основі використання педагогіки мистецтва і забезпечуватиме його становлення як самоактуалізованої гуманної особистості, представника свого народу, людини культури, майстра професійно-педагогічної діяльності.

Другий розділ дисертації “Психолого-педагогічні засади розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога професійного навчання” присвячено теоретичному аналізу її сутності та структури, обґрунтуванню її взаємозв'язку з професійно-педагогічною майстерністю викладача ПТНЗ.

Творча індивідуальність педагога професійного навчання розглядається в дослідженні як сутнісна інтегративна якість його особистості, що унікально і неповторно сполучає в собі індивідуальні, особистісні, професійні й творчі риси та властивості, які зумовлюють самобутність педагога як людини і професіонала й визначають індивідуальний стиль його професійно-педагогічної діяльності та спілкування, власний педагогічний почерк та сукупність обраних ним педагогічних засобів, що утворюють його творчу лабораторію й зумовлюють формування його власної педагогічної школи.

На основі аналізу змісту та особливостей професійно-педагогічної діяльності з'ясовано, що відмінність творчої індивідуальності педагога професійного навчання від творчої індивідуальності представників інших категорій педагогічних працівників полягає, по-перше, в є її бінарності, зумовленій поєднанням у ній якостей, що характеризують його, з одного боку, як високого майстра у певній галузі виробництва чи сфери послуг, а з іншого - як педагога, здатного передати цю майстерність своїм учням. По-друге, вона виявляється у широті й варіативності професійних якостей, які утворюють творчу індивідуальність педагога професійної школи. Адже останні охоплюють як суто педагогічні, так і професійні якості, відповідно до одного з п'яти типів професій, визначених Є. Клімовим.

Творча індивідуальність педагога професійного навчання розглядається в дослідженні як критерій його професійно-педагогічної майстерності, що репрезентує міру сформованості його професійної педагогічної самосвідомості й творчої професійно-педагогічної діяльності, вершиною якої є професійне і педагогічне мистецтво. На основі цього критерію визначено рівні професійно-педагогічної майстерності педагога професійної школи, які співвідносяться з рівнями розвитку його творчої індивідуальності, а саме: потенційний рівень професійно-педагогічної майстерності - з потенційним рівнем творчої індивідуальності; елементарний - з фрагментарним; базовий - із ситуативним; компетентнісний - з компетентнісним; творчий - з креативним; мистецький - з артистичним.

Порівняльний аналіз структури творчої індивідуальності, здійснений на основі теорії рис А. Петровського, теорії системного аналізу індивідуальності Б. Ананьєва, теорії „інтегральної індивідуальності” В. Мерліна, формального підходу О. Лібіна, системного підходу В. Ганзена та образно-концептуальної моделі індивідуальності вчителя О. Пєхоти дозволив розробити її авторську концептуальну модель, яка становить собою складне, багатоструктурне утворення, що охоплює п'ять взаємопов'язаних підструктур - рівнів (конституційний; індивідний; особистісний; суб'єктний; інтегральний), кожен з яких має свої компоненти. Вони характеризують педагога професійного навчання як біологічну істоту (організм), індивіда, особистість, суб'єкта діяльності та професіонала.

Модель творчої індивідуальності представлено у вигляді піраміди, в основу якої покладено, як базовий, конституційний рівень, над яким надбудовуються усі наступні, підводячи до вершини побудови, що виступає інтегральним рівнем творчої індивідуальності.

Конституційний рівень концептуальної моделі творчої індивідуальності характеризує природу й міру генетично зумовлених конституційних (біологічних, організмічних) та психофізіологічних індивідуальних відмінностей педагога професійного навчання, а також їх взаємозв'язки. Найважливішими його характеристиками виступають коефіцієнт морфофункціональної асиметрії мозку та провідна репрезентативна система (візуальна, аудіальна, кінестетична, логічна).

Індивідний рівень характеризує індивідуально-психологічні особливості педагога професійного навчання, зумовлені генетично, і сприяє виявленню своєрідності його темпераменту, психічних процесів (когнітивних, емоційно-вольових), здібностей та задатків.

Особистісний рівень моделі дає уявлення про соціально зумовлені якості педагога професійної школи (особистісні й професійні), характер, ціннісні орієнтації, особистісну й професійну спрямованість, ставлення до оточуючого світу, своїх учнів, професії взагалі.