Ивашкова Т.А. Формирование культуры самообразования будущих офицеров правоохранительных органов в высших учебных заведениях. - Рукопись.

По результатам анализа диссертационных работ, монографий и учебников сделан вывод, что самообразование курсанта - это целенаправленная, систематическая, управляемая им самим познавательная деятельность, необходимая для удовлетворения его познавательных и духовных нужд. Она заключается в самостоятельной деятельности будущего офицера и происходит, как правило, во внеучебное время в условиях, когда нет непосредственного педагогического влияния и наиболее полно проявляется самостоятельность как качество личности. Анализ научной литературы позволил нам под культурой самообразования будущих офицеров-правохранителей понимать меру и способ их творческой самореализации в разнообразных видах учебной и профессиональной деятельности, направленной на самостоятельное усвоение новых знаний, умений и навыков. Культура самообразования является условием успешной учебной деятельности курсанта, ее составляющей и характеристикой.

Ivashkova T. O. Self-education culture formation of future law-enforcement officers in higher educational establishments. - Manuscript.

Thesis for obtaining of a scientific degree of the Candidate of Pedagogical sciences in specialty 13.00.04 - "Theory and methods of professional education". - Bogdan Khmelnytsky National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. - Khmelnytsky, 2008.

The thesis is dedicated to the problem of self-education culture formation of future law-enforcement officers in higher educational establishments. As a result of research the essence and structure of future law-enforcement officers' self-education culture have been described; the author has distinguished and established pedagogical conditions of cadets' self-education culture formation during their studies at higher educational establishments of law-enforcement agencies and experimentally tested their efficiency in teaching and educational process; the essence of the definition "self-education culture of future law-enforcement officers", criteria, indicators and levels of self-education culture formation of future law-enforcement officers were specified.

Key words: self education culture, future officers, formation, pedagogical conditions, professional training.

Особистий внесок здобувача. У статті [3], написаній у співавторстві з О.В. Діденком, особистим внеском здобувача є розкриття особливостей культури самоосвіти та визначення педагогічних умов її формування. У статті [5], написаній у співавторстві з О.В. Діденком, особистим внеском здобувача є визначення структурних компонентів культури самоосвіти, перебіг експериментального дослідження та його результати. У статті [6], написаній у співавторстві з І. І. Юрас, особистим внеском здобувача є обґрунтування змісту та структури культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на:

ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти" (Київ, 2007 р.); всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у вищих навчальних закладах України" (Хмельницький, 2007 р.) та третій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив" (Київ, 2007 р.).

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження відображено у 11 наукових публікаціях: 8 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, з яких 5 є одноосібними, та 3 у матеріалах наукових конференцій.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та здійснено аналіз її розробленості у науковій літературі; визначено мету та основні завдання, об'єкт, предмет, розкрито теоретичну та методологічну основу, обґрунтовано наукову новизну, розкрито практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі - "Формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів правоохоронних органів України як педагогічна проблема" - проведено аналіз і узагальнення наукової літератури з проблеми формування культури самоосвіти, з'ясовано сутність, зміст та особливості культури самоосвіти майбутніх офіцерів правоохоронних органів України, проаналізовано сучасні наукові підходи до формування культури самоосвіти, здійснено аналіз стану сформованості культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців та випускників ВНЗ правоохоронних органів.

Окремі аспекти проблеми формування культури самоосвіти розглядалися у працях В. Бєшєнцева (розвиток пізнавальної активності курсантів ВВНЗ), О. Горохівського (формування пізнавальної активності курсантів ВНЗ МНС у процесі вивчення спеціальних дисциплін), Д. Іщенка (самовиховання слухачів ВВНЗ), О. Діденка (педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів), М. Мацишина (педагогічна технологія становлення майбутніх офіцерів ДПСУ), Л. Боровик (організація пізнавальної самостійності курсантів-прикордонників з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей), Н. Генералової (педагогічні умови керівництва самостійною підготовкою курсантів ВВНЗ) та інших. Запропоновані дослідниками підходи до визначення самоосвіти та її особливостей в умовах ВНЗ (ВВНЗ) розкривають різні її аспекти, доповнюючи один одного. За результатами аналізу праць дослідників зроблено висновок, що самоосвіта курсанта - це цілеспрямована, систематична, керована ним самим пізнавальна діяльність, необхідна для задоволення його пізнавальних і духовних потреб. Вона полягає в самостійній діяльності майбутнього офіцера та відбувається, як правило, в позааудиторний час в умовах, коли немає безпосереднього педагогічного впливу викладача і найбільш повно виявляється самостійність як якість особистості.

Під культурою самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців ми розуміємо міру та спосіб їх творчої самореалізації в різноманітних видах навчальної та професійної діяльності, спрямованої на самостійне засвоєння нових знань, умінь і навичок. Культура самоосвіти є умовою успішної навчальної та професійної діяльності курсанта, їх складовою та характеристикою. Зміст культури самоосвіти курсанта - це знання принципів, організаційних форм, методів і технологічних прийомів самоосвітньої діяльності, що спрямовані на підвищення її ефективності.

На основі теоретичного аналізу наукових підходів до структури культури самоосвіти (позиції Б. Ломова, М. Кагана, Л. Мар'яненко) визначено компоненти культури самоосвіти: мотиваційний (сукупність мотивів, адекватних меті особистісного розвитку та навчальної діяльності), когнітивно-операційний (сформованість у курсантів узагальнених навчальних умінь і прийомів самоосвітньої діяльності) та рефлексивно-оцінний (система особистісних характеристик курсанта, яка впливає на результативність його діяльності щодо самоосвіти).

Результати, отримані під час констатувального етапу дослідно-експериментальної роботи свідчать, що сучасний освітній процес ВНЗ правоохоронних органів недостатньо орієнтований на формування культури самоосвітньої діяльності курсантів і потребує коригування. Було визначено початковий стан сформованості культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців (на високому рівні сформованості культури самоосвіти було зафіксовано від 3% до 3,57% курсантів; основна кількість курсантів знаходилась на низькому рівні - в межах 77,56-79,5%), та виявлено ступінь впливу науково-педагогічного складу на цей процес. Проведений аналіз показав наявність проблем: у мотивації пізнавальної діяльності курсантів і їхнього ставлення до самоосвітньої діяльності; ступені самостійності курсантів при підготовці до навчальних занять; розумінні викладачами й курсантами сутності, ролі й місця культури самоосвіти у навчально-педагогічному процесі та особистісному становленні майбутніх офіцерів правоохоронних органів тощо. Це обумовило необхідність впровадження у навчальний процес ВНЗ педагогічних умов формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців.

У другому розділі - "Обґрунтування педагогічних умов формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців" - теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронних органів України та описано порядок їх реалізації у навчальному процесі ВНЗ.

З метою пошуку ефективних педагогічних шляхів формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів правоохоронних органів здійснено аналіз сучасних наукових підходів до вирішення цієї проблеми (В. Буряк, О. Горохівський, С. Смирнов, Р. Гуревич, М. Жалдак). Було з'ясовано, що її рівень можна підвищити через реалізацію у професійній підготовці майбутніх офіцерів педагогічних умов, а саме: формування мотивації майбутніх офіцерів-правоохоронців до самоосвіти; професійної спрямованості навчального процесу у ВНЗ правоохоронних органів; застосування елементів проблемного навчання для активізації пізнавальної діяльності курсантів; організацію взаємодії курсантів і викладачів на основі суб'єкт-суб'єктних відносин; забезпечення формування у курсантів навчальних умінь і прийомів самоосвітньої діяльності.

Для реалізації у навчально-виховному процесі педагогічної умови - формування мотивації майбутніх офіцерів-правоохоронців до самоосвіти було використано наукові розробки щодо сутності мотиваційної сфери людини (Л. Божович, С. Занюк, О. Леонтьєв), особливостей професійної мотивації в контексті готовності військовослужбовців до військової діяльності (С. Будник, А. Гребенюк, М. Дяченко). Для успішного формування у курсантів потреби у самоосвітній діяльності створювалась відповідна атмосфера під час навчальних занять та у повсякденній діяльності в курсантських колективах (шляхом використання можливостей військово-наукового товариства, військового стажування, юридичної практики). Визначено, що при цьому виникають спонуки до самоосвіти, змінюється ставлення до навчання, з'являється прагнення до різнобічного розвитку, самовиховання. Для старшокурсників істотне значення мають мотиви суспільного плану, а у курсантів молодших курсів - особистісні. Для розвитку мотивації майбутніх офіцерів-правоохоронців до самоосвітньої діяльності важливе значення має розвиток їх професійних інтересів. Тому в роботі з розвитку мотивації курсантів до самоосвітньої діяльності було розкрито зміст обраної професії та окреслено всі її аспекти. Було визначено, що взаємозалежність професійних і навчальних інтересів сприяє більш серйозному ставленню майбутніх офіцерів до навчального процесу в цілому, спонукає їх до самостійного набуття знань.

Важливою умовою формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців в умовах професійної підготовки є забезпечення професійної спрямованості навчального процесу. Цій умові були підпорядковані: порядок добору змісту навчання й послідовність вивчення тем навчальних дисциплін; технологія оволодіння знаннями, уміннями та навичками; об'єктивні критерії оцінювання рівня підготовленості курсантів; гнучке поєднання теоретичних і практичних форм і методів навчання. Особлива увага приділялась створенню ситуацій, розв'язання яких вимагає самопідготовки курсантів, забезпечує можливість обмінюватися своїми думками і спостереженнями, співвідносити свої погляди й оцінки відповідно до професійних вимог з точкою зору інших курсантів. З цією метою ми впроваджували завдання, для виконання яких необхідні не тільки додаткові знання, але й змінені способи дій, для реалізації яких курсантам необхідно самостійно попрацювати з додатковою літературою, або подати власні міркування (це ситуації "офіцер - колега", "офіцер - підлеглий", "офіцер - начальник", "офіцер - громадянин", "офіцер - порушник громадського порядку").

Реалізація педагогічної умови - активізація навчально-пізнавальної самостійної діяльності курсантів забезпечувалась шляхом використання проблемного навчання, в основу якого покладена дослідницька діяльність курсантів, що вчить їх ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх. З цією метою було розроблено методичні рекомендації для викладачів щодо використання методів проблемного навчання на заняттях для формування культури самоосвіти: пов'язаність змісту навчального матеріалу з майбутньою професійною діяльністю; відповідність сучасному розвитку науки; розвивальний характер проблемних ситуацій; використання сучасних інформаційних технологій; створення сприятливої атмосфери навчання, збудження інтересу до навчального матеріалу; забезпечення емоційності викладання; диференціація та індивідуалізація навчання, врахування психологічних особливостей кожного курсанта; актуалізація попередніх знань, умінь і навичок; систематичний контроль за якістю засвоєння знань. З цією метою було створено систему завдань, які забезпечили безперервність творчого процесу за вимогами: завдання повинні включати елементи наукового дослідження; комплексні завдання повинні розрізнятися за рівнем когнітивної складності, передбачати поєднання різних видів інформації (вербальної, знакової, образної), забезпечувати зв'язок із практичною реалізацією творчих ідей, передбачати багатоваріантність рішень, самостійне складання курсантами алгоритмів вирішення проблемних завдань.

Важливою умовою, яка сприяє ефективному формуванню культури самоосвіти, є організація взаємодії курсантів і викладачів на основі суб'єкт-суб'єктних відносин. Взаємодія курсантів і викладачів на основі суб'єкт-суб'єктних відносин будувалась на основі міжособистісної комунікації, де індивіди взаємодіють у творчості як особистості. За таких умов у курсанта формуються позитивна Я-концепція, позитивне ставлення до інших людей, творчий підхід до самоосвітньої діяльності, що є важливим для формування культури самоосвіти.

За результатами опитування курсантів-випускників Національної академії Державної прикордонної служби України, ми дійшли висновку, що переважна більшість опитаних курсантів (73%) вважає викладача найвпливовішим чинником у формуванні культури самоосвіти у навчанні. Це дає підстави стверджувати: щоб формувати у курсанта культуру самоосвітньої діяльності, викладач передусім сам повинен бути зразком, володіти загальною культурою, високою фаховою підготовкою та відповідним науковим потенціалом.

Ефективним методом організації взаємодії курсантів і викладачів на основі суб'єкт-суб'єктних відносин є дискусії. Під час дискусії забезпечувалась можливість кожному курсанту визначити власне ставлення до проблеми, її обґрунтування й аргументований захист своєї позиції. Одночасно курсанти виконували роль керівника семінару (або практичного заняття). Курсант-керівник відповідає за підготовку і проведення заняття. Роль викладача полягає у наданні курсанту допомоги у цьому. Під час підготовки до заняття викладач бере участь у постановці й обговоренні проблем, у підведенні підсумків та оцінюванні процесу роботи на основі принципу співробітництва. Дослідження свідчить, що встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між викладачем і курсантами у навчальному процесі потребує опори на принцип їх рольової участі в навчальному процесі, який був реалізований за допомогою імітаційно-моделювальних ігор під час практичних занять. Підготовка до рольових і ділових ігор сприяла самостійності курсантів у прийнятті рішень під час вибору рівня складності завдання, методів оволодіння матеріалом, особистісно й практично значущого змісту. Проведення ділових та рольових ігор сприяло розвитку вміння висловлювати і захищати власні думки, виявляти самостійність у діях і поведінці під час гри.

Забезпечення формування у курсантів умінь і прийомів самоосвітньої діяльності має важливе значення для організації навчально-виховного процесу у ВНЗ. Проаналізувавши й узагальнивши матеріали, присвячені проблемам самоосвітньої діяльності особистості, було встановлено, що для формування умінь самоосвітньої діяльності курсантів важливе значення мають такі організаційні форми навчального процесу, як лекції, лабораторні, практичні і семінарські заняття, іспити та заліки, виконання курсових і дипломних проектів, самостійна робота. Серед різних видів лекцій особлива роль належить настановним та узагальнюючим. Важливим для курсантів у процесі самостійної роботи над лекцією виявилося виділення нового понятійного апарату, усвідомлення суті нових понять, необхідність звернення до словників та інших джерел. Робота над лекцією стимулювала самостійний пошук відповідей на різні запитання. Головним засобом, який спрямовував самоосвіту, стало виконання різних завдань за текстом узагальнюючої лекції, наприклад, складання її розгорнутого плану або тез; відповідь на запитання проблемного характеру, наприклад, про основні тенденції розвитку того чи іншого явища; необхідність придумати й скласти перевірочні тести з проблеми, написати й "захистити" реферат, зробити графічні схеми.

Встановлено, що семінарські заняття сприяли розширенню та закріпленню знань, викладених на лекціях. На них виносилися питання, особливо необхідні для практики, або проблемні питання, які можна вирішити тільки в процесі співробітництва. Підготовка до семінару давала змогу курсантам зрозуміти, усвідомити той чи інший процес; навчитися оперувати поняттями, категоріями різних навчальних дисциплін; застосовувати способи, прийоми, методи практичної конструктивної діяльності й спілкування, привчити себе до постійного перегляду й удосконалення умінь спілкування, до вироблення власних переконань. Запропоновано застосовувати такий алгоритм підготовки курсантів до семінару: ознайомлення з планом; складання свого плану-графіка підготовки до семінару; осмислення й вивчення основної та додаткової літератури; виявлення основних ідей, що розкривають проблему; звірка визначень з довідниками, енциклопедіями; підготовка плану-проспекту розкриття проблеми; виявлення незрозумілих питань та підбір додаткової літератури для їхнього висвітлення; складання тез виступу або підготовка доповіді (реферату) для виступу на семінарі.

Ефективність самостійної роботи залежить від її планування, чіткого проведення, контролю та врахування специфіки навчальних дисциплін. Це вимагає удосконалення планування, організації й керівництва самостійною роботою. При плануванні самостійної роботи курсантів враховувались: розклад навчальних занять та іспитів, графік навчальних завдань на місяць (семестр), графік несення служби у складі варти або у внутрішньому наряді. На основі цих даних складались індивідуальні тижневі плани самостійних завдань з використанням рекомендацій кафедр щодо розподілу часу занять у місяці (семестрі) і своїх особистих можливостей. Важливе значення надавалось розвитку пізнавальної активності курсантів, який забезпечували у три етапи. Перший передбачає діагностування й цілепокладання (створення позитивно-емоційного ставлення курсантів до навчальної дисципліни, до себе й до своєї діяльності шляхом створення сприятливої емоційно-психологічної атмосфери на заняттях, застосування цікавих прикладів про важливість навчальних дисциплін тощо). На другому етапі робота спрямовувалась на систематичну пошукову навчально-пізнавальну діяльність курсантів, забезпечуючи їх адекватну самооцінку в процесі навчання на основі самоконтролю й самокорекції. На третьому етапі викладач забезпечує умови для індивідуально-творчої діяльності з урахуванням сформованих інтересів. При цьому проводилась індивідуально-диференційована робота з курсантами з урахуванням їх досвіду, способу мислення, ціннісних орієнтацій.

Покладаючись на позицію науковців (Б. Райський, М. Скаткін), ми дійшли висновку, що підготовка до самоосвіти потребує навчання курсантів прийомам творчої діяльності: перенесення знань та умінь у нову ситуацію, бачення проблем, комбінування та перетворення засвоєних засобів діяльності, побудови принципово нового способу вирішення проблем. Перенесення знань і вмінь у нову ситуацію означає їх свідоме використання, свідчить про високий рівень розумового розвитку, про їх готовність оперувати вивченим матеріалом, готовність до самоосвітнього творчого пізнання.

Розвиток умінь і навичок самоосвітньої діяльності майбутніх правоохоронців передбачає застосування інформаційних технологій. Запропоновано основні методичні рекомендації щодо цього, а саме: використання методів навчання, що формують у курсантів практичні навички аналізу інформації; підвищення ролі й значущості самостійної роботи; широке впровадження навчальних та тестових програм, орієнтованих на закріплення знань, одержаних у процесі навчальних занять, формування практичних навичок з майбутньої спеціальності; створення умов для персонального доступу до комп'ютера (не менше 6 годин в тиждень на кожного курсанта); забезпечення необхідної базової підготовки курсантів за основними напрямками застосування інформаційних і телекомунікаційних технологій.

У третьому розділі - "Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців" - описано етапи та методику педагогічного експерименту, проаналізовано його результати.

Для вирішення завдань дослідження було проведено педагогічний експеримент, який передбачав два етапи: констатувальний (травень - червень 2006 року) і формувальний (2006-2007 рр.). Експериментальну роботу за кількісно-якісним складом учасників було організовано згідно з нормативними вимогами до подібних досліджень. В експерименті брали участь 396 курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України 2-го та 3-го курсів напрямків підготовки "Право" й "Охорона та захист державного кордону". Для проведення експерименту було сформовано експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи чисельністю 200 та 196 курсантів відповідно.

Для підвищення ефективності роботи з формування культури самоосвіти майбутніх офіцерів правоохоронних органів та розробки педагогічних умов удосконалення цієї роботи було проаналізовано стан сформованості культури самоосвітньої діяльності курсантів на початковому етапі у реальній освітній практиці. Аналіз різних підходів до проблеми вибору критеріїв, реалізованих у роботах вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів, уточнення сутності та структури культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців, дозволили виділити такі критерії сформованості культури самоосвіти: емоційно-спонукальний (характеризує професійну мотивацію і спрямованість, ставлення курсантів до навчання, інтерес до самоосвітньої діяльності, сформованість емоційно-спонукальних чинників самоосвітньої діяльності, бажання належним чином виконати усі поставлені завдання навчальної діяльності); процесуальний (відображає рівень знань про культуру самоосвіти, навчальні уміння і розумові операції, властивості мислення та зовнішні вияви самоосвітньої діяльності курсантів); результативно-вольовий (характеризує сформованість особистісних якостей курсантів, що виявляються і розвиваються в самоосвітній діяльності).

Дослідження рівнів сформованості умінь самостійної роботи, когнітивної готовності курсантів до самоосвітньої діяльності, інтелектуальної активності та володіння технологіями самонавчання, критичності в оцінюванні умінь самостійної праці, умінь самоконтролю самоосвітньої діяльності виявило невідповідність існуючим вимогам до сформованості культури самоосвіти, яка визначалась за трьома рівнями: низький, середній та високий.

У формувальному етапі експерименту брала участь ЕГ. З метою здійснення оціночної діяльності була сформована група експертів, до якої увійшов науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України загальною кількістю 20 осіб.

Формувальний етап педагогічного експерименту передбачав перевірку дієвості обґрунтованих педагогічних умов формування культури самоосвіти курсантів. Експеримент було здійснено у процесі викладання низки навчальних дисциплін у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, зокрема "Основи римського цивільного права", "Цивільне та сімейне право" та "Цивільне процесуальне право". З метою комплексної реалізації в експериментальних групах визначених та обґрунтованих педагогічних умов було розроблено спеціальну цільову програму формування культури самоосвіти курсантів, яка містить чотири складові педагогічного впливу на компоненти культури самоосвіти курсантів:

1. Методичне забезпечення роботи з формування культури самоосвіти курсантів (робоча навчальна програма; плани та методичні рекомендації для проведення семінарських, практичних, групових, лабораторних та самостійних занять під керівництвом викладача; завдання та методичні матеріали для самостійної підготовки, а також навчально-методичні посібники та підручники).

2. Підвищення рівня професійної майстерності педагогічного персоналу при розв'язанні завдань з формування культури самоосвіти курсантів через самоосвіту (з викладачами проводились інструктивно-методичні заняття; інструктажі; навчально-методичні збори, низка показових та відкритих занять. Викладачі юридичних кафедр проходили стажування в підрозділах органів охорони державного кордону з метою набуття навичок практичної роботи).

3. Здійснення організаційно-педагогічного впливу на курсантів з метою формування культури самоосвіти (проведення факультативних занять, бесід, консультацій з курсантами; використання Інтернет-ресурсу, законодавчої бази та Єдиного державного реєстру судових рішень; участь у військово-науковому товаристві та написання курсових робіт. З метою активізації уваги та мислення курсантів під час викладання навчальної дисципліни "Цивільне процесуальне право" передбачено проведення рольової гри "Судовий процес").

4. Зворотний зв'язок через систематичну діагностику рівнів сформованості культури самоосвітньої діяльності курсантів (діагностування рівнів сформованості культури самоосвітньої діяльності курсантів; корекція організації самостійної підготовки).

Проведення кінцевого зрізу для визначення рівнів сформованості культури самоосвіти майбутніх офіцерів-правоохоронців було здійснено за тими ж правилами і участю тих самих експертів, що й при здійсненні початкового зрізу. Основні результати зображено у таблиці.

Аналіз отриманих даних показав, що в експериментальних групах суттєво збільшилась кількість курсантів (на 10,5%) з високим рівнем сформованості культури самоосвіти, яких вирізняє загальне позитивне ставлення до навчання, орієнтація на внутрішні мотиви навчальної діяльності, прагнення до глибокого засвоєння основ майбутньої професії, добре володіння навчальними уміннями і прийомами самоосвітньої діяльності, критичність, рефлективність, допитливість, розвинені вольові якості. Одночасно збільшилася кількість курсантів із середнім рівнем сформованості культури самоосвіти (з 17,5% до 33,0%). У таких курсантів розвинені стійкі мотиви самоосвітньої діяльності. Вони доволі добре володіють прийомами розумової діяльності, вміють аналізувати, виділяти головне, робити висновки та узагальнення. Статистична значущість змін визначалась за критерієм Пірсона, коефіцієнт успішності за В. Беспальком.