ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, сформульовано мету, гіпотезу і завдання, розкрито його етапи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, вірогідність здобутих результатів, подано відомості про апробування та впровадження результатів дослідного навчання в практику роботи шкіл з російською мовою викладання.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів у процесі роботи над виражальними засобами художнього тексту” розкрито лінгвістичні, психолого-дидактичні передумови розвитку зв'язного мовлення учнів 5-х класів під час засвоєння виражальних засобів художнього тексту.

Визначення лінгвістичних засад розвитку зв'язного мовлення свідчить про те, що головною умовою ефективності формування комунікативно-мовленнєвих умінь учнів у процесі роботі над виражальними засобами художнього тексту на уроках російської мови є засвоєння п'ятикласниками практичним шляхом таких лінгвістичних понять, як “художній текст”, “категорія виразності” і пов'язаних з ними категорій: “образність”, “експресивність”, “виражальні засоби мови”.

У лінгвістичній науці питання про тлумачення художнього тексту отримало наукове обґрунтування на початку тридцятих років ХХ століття в працях В.В.Виноградова, Г.О.Винокура, О.І.Єфімова, Б.А.Ларіна, О.О.Потебні, Л.В.Щерби та інших дослідників. Пізніше поглибленим вивченням мовних особливостей художніх творів займались І.В.Арнольд, Р.А.Будагов, Р.Я.Гладкова, В.П.Ковальов, М.М.Кожина, В.В.Одинцов, Н.В.Черемисіна, Д.Н.Шмельов та ін.

Для тлумачення поняття “художній текст” ми обрали таке визначення: текст - організоване ціле, що має внутрішню ієрархічну єдність фонетичних, лексичних та граматичних елементів. Як стилістична категорія, художній текст - це літературно оброблене письмове повідомлення, що складається з низки висловлювань, об'єднаних у єдине ціле ідеєю автора та різними типами зв'язку, має прагматичну направленість (Р.Я.Гладкова).

Специфіка роботи над виражальними засобами художнього тексту на уроках російської мови з метою розвитку зв'язного мовлення учнів потребує усвідомлення естетичної функції мови, яка реалізується за допомогою одиниць усіх мовних рівнів: звуків, складів, морфем, слів, словосполучень, речень. З естетичною функцією художнього тексту пов'язана художня виразність його мови. На думку вчених, усі мовні одиниці мають потенційні можливості впливати на почуття слухачів і читачів.

Аналіз наукових джерел указує на те, що виразність - це мовний ефект, що виникає в результаті постійної тенденції мовців до якнайповнішої адекватності; виразність у художньому тексті виявляється за допомогою засобів різних рівнів мовної системи в комплексі зі стилістичними прийомами. У дослідженні виразність - це категорія, що об'єднує всі мовні засоби виразності, які визначають ефект, естетичний вплив художнього тексту на читача.

Поняття про виразність та мовні виражальні засоби уведено в експериментально-дослідне навчання на основі визначень, що не можуть бути ідентифіковані представленим поняттям у теоретичних лінгвістичних дослідженнях, оскільки їх орієнтація дещо інша. Для учнів 5-х класів поняття про виразність та ВЗ мови адаптовано відповідно до їх вікових особливостей, до поступового ускладнення відомостей про поняття залежно від етапу роботи.

Під час створення методики роботи над виражальними засобами художнього тексту на уроках російської мови з метою розвитку зв'язного мовлення учнів ураховуємо не тільки основи лінгвістичної теорії, але й психологічні аспекти мовленнєвого розвитку учнів 5-х класів, як-от: особливості сприйняття учнями художнього тексту та мовних засобів виразності, специфіку образного мислення школярів, особливості пізнавальної та творчої мовленнєвої діяльності учнів, психологічні риси школярів зазначеного віку.

Дослідження психологів та психолінгвістів (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, М.І.Жинкін, О.М.Леонтьєв, О.О.Леонтьєв, Н.Є.Миропольська, О.І.Нікіфорова, С.Л.Рубінштейн та ін.) указують на те, що розумова та мовленнєва діяльність, покладені в основу побудови образних висловлювань, доступні для усвідомлення та практичного засвоєння п'ятикласниками. Цей вік є синтезованим для формування комунікативно-мовленнєвих умінь, розвитку психічних процесів - мислення, сприйняття; період інтенсивного формування мовних здібностей, особливого чуття дитини до мовних явищ.

Під час вивчення психологічної літератури встановлено наявність у школярів молодшого підліткового віку психологічних рис, що визначають їх готовність до сприйняття й осмислення естетичних значень слова: чуйність та підвищену емоційну чутливість до образно-емоційних елементів мовлення, переважання образного мислення та художнього типу мислення.

Аналіз психологічної літератури і розкриття в дослідженні психологічних аспектів розвитку зв'язного мовлення дозволяють при створенні методики роботи спиратися на такі положення:

- сприйняття виражальних засобів художнього тексту в процесі навчання мови передбачає, по-перше, декодування школярами образного мовлення, його розгляд з погляду виражальних можливостей мови і, по-друге, розуміння емоційно-оцінної, образотворчої, виразної функцій мовних засобів виразності;

- умовою володіння зв'язним мовленням учнів у процесі засвоєння виражальних мовних засобів є мовленнєва творча діяльність учнів, яка передбачає не тільки підвищення рівня теоретичних знань учнів про виражальні мовні одиниці, але і рівня сформованості практичних мовленнєво-творчих умінь у роботі над засобами виразності художнього тексту. Саме творча мовленнєва діяльність є своєрідним показником високого рівня оволодіння зв'язним мовленням.

Під творчою мовленнєвою діяльністю учнів розуміємо вільне використання кожним учнем у різних комбінаціях лексичного багатства та мовних виражальних засобів.

Результативність формування комунікативно-мовленнєвих умінь у роботі над виражальними засобами мови залежить від того, наскільки розвинені в учнів асоціативна пам'ять та емоційно-чуттєва сфера: відчуття, уявлення, техніка асоціацій; діяльнісний характер сприйняття, художній тип мислення.

Методика розвитку зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів може бути реалізована за допомогою поетапного формування комунікативно-мовленнєвих умінь у процесі засвоєння засобів виразності художнього тексту на уроках російської мови. При цьому розвиток рецептивно-репродуктивної та творчої мовленнєвої діяльності учнів є одним із основних завдань експериментально-дослідного навчання.

Під час розробки експериментальної методики ми враховуємо, що термін “зв'язне мовлення” вживається у лінгводидактиці в трьох значеннях: 1) діяльність мовця, процес висловлювання думки; 2) текст, висловлювання, продукт мовленнєвої діяльності; 3) розділ методики як галузь роботи з розвитку мовлення.

Спираючись на думку Т.О.Ладиженської, розглядаємо зв'язне мовлення як системний об'єкт: одиницею найвищого рівня є загальна система навчання російської мови; в якості одного з її елементів виступає процес розвитку зв'язного мовлення, визначальним компонентом якого є методика роботи над виражальними засобами мови, яка включає знання та комунікативно-мовленнєві вміння.

Лінгводидактичний аспект дослідження передбачав усебічний аналіз принципів, методів та прийомів роботи над мовними виражальними засобами художнього тексту з метою розвитку зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів.

На основі аналізу праць А.Д.Дєйкіної, О.В.Дудникова, Л.М.Зельманової, М.Р.Львова, Г.О.Михайловської, М.І.Пентилюк, Т.Г.Рамзаєвої, М.О.Стельмаховича, Л.П.Федоренко, присвячених дидактичним основам навчання, виявлено специфіку застосування загальнодидактичних принципів (свідомості й творчої активності, доступності, наочності, наступності і перспективності, зв'язку роботи над мовними засобами виразності з теоретичними розділами програми, зв'язку теорії з практикою, міжпредметних зв'язків), загальнометодичних принципів (розуміння мовних значень, оцінки виразності мовлення, розвитку чуття мови, єдності розвитку мовлення та образного мислення), специфічних принципів (забезпечення емоційного фону, розвиток емоційної сфери психіки дитини), спрямованих на володіння зв'язним російським мовленням учнями 5-х класів у процесі роботи над виражальними засобами художнього тексту.

Результативність методики розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках російської мови в 5-х класах залежить від застосування ефективних методів і прийомів. Найбільш ефективними в роботі над виражальними засобами художнього тексту учнів 5-х класів є теоретичні (пізнавальні), теоретико-практичні, практичні методи, а також методи контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). Характерними прийомами виступають традиційні прийоми (графічне виділення виражальних засобів, класифікація засобів виразності, робота над словом, конструювання словосполучень, речень, текстів) та інтерактивні (рольові, лінгвістичні ігри, ситуативні завдання).

Зазначимо, що в експериментально-дослідному навчанні використання інтерактивних прийомів стимулює мовленнєво-розумові процеси школярів, позитивно впливає на емоційну сферу психіки дітей, розвиває їх творчі здібності і, таким чином, сприяє успішному формуванню комунікативно-мовленнєвих умінь учнів у роботі над виражальними засобами на уроках російської мови.

На основі вивчення існуючих класифікацій вправ, описаних у методиках викладання російської мови як рідної (М.Т.Баранов, А.Ю.Купалова, Н.О.Купіна, Т.О.Ладиженська, Т.Г.Рамзаєва, М.Ф.Скорнякова), виявлено вихідні позиції, що визначають побудову системи вправ (рецептивних, репродуктивних, конструктивних, творчих), спрямованих на розвиток зв'язного російського мовлення учнів у процесі роботи над засобами виразності художнього тексту.

Рецептивні вправи направлені на сприйняття виражальних засобів у художньому тексті, з'ясування відмінностей мовних засобів виразності від простих слововживань, осмислення їх ролі в художньому тексті.

Репродуктивні вправи спрямовані на формування комунікативно-мовленнєвих (репродуктивних) умінь, які пов'язані з переказом художніх текстів-взірців, що передбачають збереження авторських засобів виразності в процесі відтворення.

Конструктивні вправи орієнтовані на роботу з елементами тексту: конструювання словосполучень, речень з використанням виражальних мовних одиниць, а також перетворення текстів (відтворення деформованого тексту, продовження тексту за даним початком, вставка в текст слів і словосполучень, заміна слів синонімами у тексті).

Продуктивні (творчі) вправи націлені на створення власних, усних і письмових висловлювань, різних за формою та змістом (тексти-мініатюри, художні замальовки, словесні натюрморти, лінгвістичні казки) з використанням мовних засобів виразності. Творчі вправи сприяли формуванню в учнів продуктивних умінь самостійно, доречно й творчо використовувати виражальні засоби у власному мовленні.

У другому розділі “Проблема розвитку зв'язного мовлення в теорії і практиці навчання мови” проаналізовано стан проблеми розвитку зв'язного російського мовлення учнів у процесі роботи над засобами виразності художнього тексту і її віддзеркалення в методичній літературі; проведено детальний аналіз чинних програм, підручників і методичних посібників з проблеми дослідження; в ході діагностико-констатувального зрізу виявлено рівні володіння виражальними засобами художнього тексту учнями 5-х класів.

Вивчення стану проблеми в історії лінгводидактики вказує на те, що ідея необхідності роботи над виразністю мовлення учнів має багатовікову традицію. Історичний досвід розробки теорії і практики доводить, що актуальність її не тільки не зменшилася, але стала ще вагомішою.

Детальний аналіз програм з російської мови свідчить про орієнтацію сучасної методики на активізацію мовленнєвої діяльності учнів, розвиток у них умінь уживати мовні засоби відповідно до ситуації спілкування.

Разом з тим у змісті чинних програм недостатня увага приділяється формуванню та розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь, спрямованих на роботу над виражальними засобами художнього тексту. Практика підтвердила, що на аспектних уроках не в повній мірі використовуються продуктивно-творчі види діяльності.

Наявні в діючому підручнику передтекстові та післятекстові завдання не забезпечують динаміку розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь учнів 5-х класів у роботі над виражальними засобами мови.

У ході опитування вчителів визначено основні причини, через які на уроках російської мови не приділяється належна увага роботі над засобами виразності художнього тексту, як-от: відсутність теоретичних відомостей про виражальні засоби мови в діючій програмі та підручниках, недостатнє забезпечення методичною літературою із зазначеної проблеми.

Результати анкетування вчителів дозволяють зробити висновки про те, що відсутність глибокого розуміння проблеми розвитку мовлення, особливостей роботи над мовними засобами виразності позбавляють учителя надійного орієнтування у виборі типів вправ, дидактичного матеріалу, форм роботи. Усе це, безперечно, відбивається на рівні сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь учнів.

Для того щоб створити експериментально-дослідну методику розвитку зв'язного російського мовлення учнів 5-х класів у процесі роботи над засобами виразності художнього тексту та визначити показники її ефективності, проведено діагностико-констатувальний зріз, мета якого - з'ясування рівня володіння виражальними засобами художнього тексту учнями 5-х класів.

На констатувальному етапі дослідного навчання визначено критерії оцінювання правильності виконання учнями запропонованих завдань. При складанні зрізу виходили з того, що показником рівня володіння виражальними засобами можуть бути такі комунікативно-мовленнєві вміння: а) сприймати, осмислювати виражальні можливості мовних одиниць у зразкових художніх текстах; б) добирати засоби виразності залежно від поставленого навчального комунікативного завдання; в) доречно використовувати виражальні мовні одиниці в усному та писемному мовленні.

Відповідно до критеріїв виділено рівні володіння виражальними засобами художнього тексту учнями 5-х класів.

Високого рівня досягають учні, які, сприймаючи виразні засоби, визначають їх стилістичну роль у зразкових художніх текстах, добирають залежно від ситуації спілкування, доречно вживають у власних висловлюваннях, максимально використовують виразні можливості одиниць різних мовних рівнів. Мова учнів вирізняється образністю, виразністю, правильністю, точністю.

Учні достатнього рівня сприймають виражальні засоби, але не завжди усвідомлюють їх роль у тексті; добирають залежно від навчального комунікативного завдання; використовують при створенні власних висловлювань. У мовленні зустрічаються поодинокі орфографічні, пунктуаційні, граматичні помилки та незначна кількість стилістичних огріхів.

Середній рівень виявляють учні, що “бачать” мовні засоби виразності в запропонованому контексті, але не можуть визначити їх функції; у таких школярів виникають труднощі при виборі виражальних засобів залежно від ситуації спілкування; фрагментарно використовують виражальні засоби мови у власних висловлюваннях: спостерігаються випадки їх недоречного вживання або в невластивому для них значенні.

Уміння й навички учнів низького рівня характеризуються тим, що вони не розпізнають той чи інший виражальний засіб у художньому тексті; не вміють добирати відповідно до ситуації спілкування доречні мовні засоби виразності. У висловлюваннях спостерігаються поодинокі випадки їх використання. В основному школярі вживають незначну кількість тропів (порівнянь, епітетів). У роботах багато орфографічних, граматичних, пунктуаційних помилок, а також стилістичних недоліків.

Для підрахування різного типу помилок, що зустрічаються в учнівських роботах, ми спираємося на критерії оцінювання навчальних досягнень, які запропоновані у діючий програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання.