Просвітницько-педагогічна діяльність Б.Д. Грінченка на Слобожанщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 37.013.2(09)(477.54/.62)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Просвітницько-педагогічна діяльність Б.Д. Грінченка на Слобожанщині

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Тимошенко Катерина Василівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник:кандидат педагогічних наук, професор Якушко Наталія Михайлівна Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, декан факультету початкового навчання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Завгородня Тетяна Костянтинівна, Прикарпатський національний педагогічний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Гнізділова Олена Анатоліївна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, доцент кафедри початкової та дошкільної освіти.

Захист відбудеться «_4_» грудня 2008 р. о _13 00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 214-В.)

Автореферат розісланий «_3_»__листопад__2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та ступінь наукової розробки дослідження. Однією з умов розвитку незалежної держави є виховання всебічно розвиненої, цілісної особистості, якій властивим є наслідування та збагачення духовної культури і скарбів українського народу. Свідоме ставлення молоді до здобутків попередніх поколінь може забезпечити гармонійність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагативши на цій основі інтелектуальний потенціал народу, його духовність і культуру. Основні засади формування такої особистості розкрито в Національній доктрині розвитку освіти України XXI століття, Концепції національного виховання.

Аналіз історико-педагогічної, наукової літератури, публікацій у періодичних виданнях ХІХ - ХХ століття показав, що в працях видатних педагогів і просвітників порушено чимало важливих питань, які не втратили своєї актуальності й сьогодні і, за детального їх вивчення, можуть дати відповіді і на сучасні проблематичні питання педагогіки. Серед відомих діячів та просвітителів минулого можна назвати: М. Драгоманова, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, О. Потебню, К. Ушинського, І. Франка, Т. Шевченка та інших. Особливо необхідно виділити Б. Грінченка, який залишив значний теоретичний доробок, що не втратив своєї актуальності і до сьогодення.

Б. Грінченко - автор наукових праць з педагогіки («Українська граматка для науки читання і письма» (1888), «Якої нам треба школи?» (1907), «Яка тепер народна школа на Вкраїні?», «На беспросветном пути» (1912), підручників («Рідне слово» (1917), «Українська читанка» (1917), «Перша після граматики книга для читання» та інших), численних педагогічних статей, в яких порушує проблеми становлення та розвитку національної культури й освіти, навчально-виховної діяльності різних типів шкіл, а також праць з історії, літератури, лексикографії тощо. Як педагог-практик, Б. Грінченко створив власну педагогічну систему, котра базувалась на ідеях демократизму, гуманізму, народності. Сучасники Б. Грінченка високо цінували просвітницько-педагогічну діяльність педагога.

Важливі дані щодо наукової спадщини Б. Грінченка містять дореволюційні історико-педагогічні праці, як: В. Плевако «Життя та праця Бориса Грінченка» (1911), С. Волох «По дорозі до рідної школи» (1912), Г. Шерстюк «Борис Грінченко і вкраїнська школа» (1910), «Над могилою Бориса Грінченка» (1910) та деякі інші.

Аналіз історико-педагогічної та психолого-педагогічної літератури показав, що в працях сучасних науковців глибоко досліджувались багатоаспектні питання творчої спадщини Б. Грінченка, а саме:

- його педагогічні ідеї (М. Веркалець, В. Дурдуківський, С. Єфремов, А. Животенко-Піанків);

- життєвий шлях та бібліографічні нариси (Ю. Єненко, А. Погрібний);

- суспільно-політичне життя (В. Борисенко, Б. Пастух, Л. Сахно, В. Чорновол, В. Шаян );

- літературна спадщина (Г. Грищенко, Ю. Єненко, Є. Єфремов, В. Погребенник);

- лінгвістичні засади опрацювання текстів (В. Задорожний, М. Кравченко).

У сучасних дисертаційних працях, присвячених аналізу педагогічної діяльності Б. Грінченка, розкрито ідеї національної школи та національного виховання, схарактеризовано його педагогічну систему та освітню діяльність, проаналізовано літературні твори: «Борис Грінченко. Проза» (В. Яременко, 1969), «Творча спадщина Бориса Грінченка і проблеми національного виховання» (О. Неживий, 1994).

Однак проведений аналіз численних наукових праць дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні в педагогічній науці не розкрито просвітницько-педагогічні ідеї Б. Грінченка на Слобожанщині, не узагальнено провідні ідеї педагога, не висвітлено зміст навчання грамоти, а також практичний досвід навчання школярів та дорослого населення Б. Грінченком в зазначеному регіоні.

Отже, вибір теми дослідження «Просвітницько-педагогічна діяльність Б. Грінченка на Слобожанщині» зумовлений її актуальністю, теоретичною та практичною значущістю, а також недостатнім рівнем висвітлення питань організації навчання в початкових школах східного регіону України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темами науково-дослідної роботи кафедр загальної педагогіки («Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх закладах» (РК №1 -200199004104) й історії педагогіки та порівняльної педагогіки («Підготовка викладацьких кадрів для середньої і вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних та світових педагогів, діячів освіти й культури ХІХ-ХХ ст.») Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 2 від 20.03.2005 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 20.12.2005 року).

Мета дослідження - схарактеризувати теоретичні питання та узагальнити досвід просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка на Слобожанщині.

Мета дослідження зумовила постановку таких завдань:

1. На підставі аналізу педагогічної спадщини Б. Грінченка розкрити просвітницько-педагогічні ідеї видатного педагога та визначити основні етапи його просвітницько-педагогічної діяльності.

2. Проаналізувати сутність, мету і принципи просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка.

3. Визначити методи та форми просвітницько-педагогічної роботи Б. Грінченка з учнями й дорослими.

4. Узагальнити досвід педагогічної діяльності Б. Грінченка та вивчити можливості його творчого використання в сучасній освіті.

Об'єкт дослідження - педагогічна спадщина Б. Грінченка.

Предмет дослідження - зміст просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка на Слобожанщині.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності, науковості й доказовості; положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, зв'язок історії з сьогоденням, залежність «одиничне - часткове - загальне», а також Закон України про загальну середню освіту, Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття), комплексна програма «Вчитель», Державний стандарт початкової загальної освіти; ідеї національного відродження та українського державотворення, а також нової філософії освіти й сучасної парадигми виховання; доцільності творчого використання в сучасних умовах теоретичних надбань і позитивного історико-педагогічного досвіду.

Теоретичною основою дослідження є: загальні питання історичного розвитку регіону, зокрема освіти на Слобожанщині (Д. Багалій, В. Борисенко, М. Грушевський, О. Микитюк, І. Прокопенко, М. Сумцов та ін.); особливості організації навчання дітей молодшого шкільного віку в педагогічній діяльності Б. Грінченка (Х. Алчевська, В. Дурдуківський, С. Єфремов, Д. Пісочинець); принципи, методи навчання та формування національної свідомості в дорослого населення України у спадщині Б. Грінченка (А. Плевако, М. Веркалець); концепція національної школи за Б. Грінченком (А. Животенко-Піанків, Н. Неживий,); наукові праці, в яких розкрито загальні питання історії розвитку педагогіки і шкільництва в Україні (Л. Вовк, М. Євтух, О. Гнізділова, Т. Завгородня, С. Золотухіна, О. Сухомлинська) та висвітлено сучасні підходи до розробки теоретичних проблем педагогічної науки (В. Євдокимов, І. Зязюн, О. Іонова, В. Лозова, О. Попова, Г. Троцко, Л. Штефан, Н. Якушко); законодавчі акти: Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХІХ ст.

Методи дослідження використовувалися для отримання достатньої об'єктивної інформації з обраної проблеми на двох рівнях:

теоретичному - загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація історико-педагогічних джерел, архівних документів, матеріалів періодичних видань досліджуваного періоду), що дозволило узагальнити та систематизувати погляди вітчизняних педагогів на проблему, яка розглядається, вивчити зміст навчальної програми, особливості використання методів, організаційних форм навчання молодших школярів у педагогічній діяльності Б. Грінченка;

емпіричному - спостереження і ретроспективний - для виявлення та врахування особливостей використання методів й організаційних форм навчання учнів початкових шкіл Слобожанщини за Б. Грінченком в умовах сучасної початкової школи.

Джерельну базу дослідження складають:

- архівні матеріали: Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА України, м. Київ) - ф. 842 «Грінченко Б.Д. Із листів до сестер Аполінарії і Анни», ф. 274 «Огляд департаменту поліції про український національний рух»; Державного архіву Харківської області (ДАХО, м. Харків) - ф. 200 «Доповідь про історію Харківського товариства грамотності. Відомості за 1909--1910 рр.», ф. 200. «Харківське товариство розповсюдження в народі грамотності. Листування з приводу видання газети українською мовою» ф. 52 «Папери, прийняті до відома і керівництва за 1906 рік»;

- фонди ім. Б.Д.Грінченка, матеріали фондів рідкісних видань Центральної наукової бібліотеки НАН України ім. В.І.Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, бібліотек Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Харківського національного педагогічного університету імені. Г.С.Сковороди, Російської державної бібліотеки (м. Москва), Російської педагогічної наукової бібліотеки ім. К.Ушинського;

- періодичні профільні видання:

- дореволюційні: «Русский народный учитель», «Педагогический листок», «Учитель»;

- сучасні: «Педагогическое обозрение», «Народное образование», «Образование», «Наша школа», «Обновление школы», «Учитель и школа», «Світло»;

- урядові документи досліджуваного періоду, законодавчі акти, циркуляри Міністерства народної освіти, протоколи засідань педагогічних рад, навчальна документація шкіл, статути, положення, статистичні дані шкільних і громадських організацій, в яких фіксувались різні аспекти проблеми, що вивчається;

- наукові джерела педагогічного, філософського, історичного, психологічного, політичного змісту;

- довідково-бібліографічна література.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше в історико-педагогічному аспекті здійснено цілісний аналіз теорії та практики навчання молодших школярів на Слобожанщині в педагогічній спадщині Б. Грінченка: систематизовано погляди вітчизняних педагогів на просвітницько-педагогічну спадщину Б. Грінченка у тогочасних та в сучасних дослідженнях; проаналізовано його головні просвітницько-педагогічні ідеї - народність, демократизм, гуманізм; виділено етапи просвітницько-педагогічної діяльності педагога (1-й етап - 1881 - 1905 рр. - етап становлення та інтенсивного розвитку просвітницько-педагогічних поглядів ученого; 2-й етап - 1906 - 1910 рр. - етап вдосконалення просвітницько-педагогічних поглядів); розкрито та схарактеризовано погляди Б. Грінченка на формування особистості відповідно до національної належності: у психолінгвістичному плані (формування навичок мовленнєвої діяльності), в естетичному (розвиток мовного чуття, дару слова), соціолінгвістичному (формування самосвідомості, духовності людини).

Конкретизовано принципи просвітницько-педагогічної діяльності педагога (природовідповідність навчально-виховного процесу, національне навчання й виховання, виховуюче та розвивальне навчання, науковість, зв'язок навчання і життя, цілеспрямованість і безперервність розвитку особистості, послідовність та системність навчання), методи (словесні, наочні, практичні) та організаційні форми (урок, домашня робота, предметні гуртки, наукові товариства, додаткові заняття, групові та індивідуальні заняття) навчання грамоти школярів і дорослих у просвітницько-педагогічній спадщині Б. Грінченка.

Подальшої розробки набули питання науково-методичного забезпечення вчителів до просвітницько-педагогічної діяльності, яка була запропонована Б. Грінченком; ролі Б. Грінченка в ініціюванні та організації просвітньої діяльності товариства «Просвіта».

У науковий обіг введено маловідомі і раніше невідомі архівні матеріали (32 архівних джерела), які розширюють уявлення про просвітницько-педагогічну діяльність Б. Грінченка на Слобожанщині.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що теоретичні положення і фактичний матеріал втілено в розробку «Теорія та практика просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка» для слухачів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Висновки і рекомендації, викладені в дисертації, впроваджено в навчально-виховний процес Київського національного лінгвістичного університету (довідка № 927/01 від 28.10.2008р.) та Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка №01-437 від 10.09.2008р.).

Матеріали дослідження можуть бути підґрунтям для подальших історико-педагогічних пошуків; сприятимуть збереженню й передачі регіонального історико-педагогічного досвіду, а також можуть бути використаними в навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів України ІІІ -ІV рівнів акредитації, в розробці курсів «Історія педагогіки», «Педагогіка», методики викладання окремих предметів, в розробці спецкурсів та спецсемінарів, під час підготовки курсових і дипломних робіт, у розробці відповідних навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів.

Вірогідність та наукова обґрунтованість наукових положень і висновків, сформульованих у результаті проведеного дослідження, забезпечується чіткими теоретико-методологічними позиціями, застосуванням комплексу методів, адекватних меті, об'єкту, предмету і завданням дослідження, якісним аналізом отриманих результатів, широким використанням джерельної бази (архівні матеріали, науково-педагогічна література, документи, педагогічна публіцистика (з кінця XIX до початку XX ст.), науковим підходом до аналізу педагогічних явищ і фактів, апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди протягом 2003-2006 рр., у доповідях і виступах на Міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, а саме: «Проблеми збереження інтелектуального потенціалу нації: європейський вибір освітньої стратегії» (Харків, 2003), «Болонський процес і педагогічне самовизначення України» (Харків, 2004), «Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти» (Київ, 2004), «Сучасні проблеми науки та освіти» (Алушта, 2004), «Григорій Сковорода і духовне оновлення українського суспільства» (Харків, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 10 одноосібних публікаціях автора, із них 4 статті - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 - матеріали конференцій. педагогічний грінченко учень творчий

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (253 найменування). Загальний обсяг роботи становить 199 сторінок, з них основного тексту - 175 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету, завдання, методи дослідження, висвітлено методологічні й теоретичні засади, окреслено джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Ступінь наукової розробки проблеми» проведено аналіз науково-педагогічних матеріалів і дисертацій, монографій, архівних документів, збірок періодичних видань, історико-педагогічної, психолого-педагогічної літератури, присвячених темі дисертаційної роботи.

У ході дослідження встановлено, що предметом аналізу науковці обрали широкий спектр теоретичних і практичних проблем у педагогічній діяльності Б. Грінченка, а саме: питання розробки теорії національної української школи за Б. Грінченком (С. Волох, В. Плевако, Г. Шерстюк); ідеї українського національного, культурно-політичного відродження (В. Дурдуківський, М. Драгоманов, С. Єфремов, А. Животенко-Піанків, М. Загірна); освітню діяльність і педагогічні ідеї Б. Грінченка (О. Білецький, В. Борисенко, Г. Гриценко, М. Гуменюк, І. Пільгук, А. Погрібний, Л. Сахно, В. Чорновол, В. Яременко); ідейну і творчу співпрацю родини Б. Грінченка (Б. Пастух, І. Покотило, Л. Сахно); літературну творчість Б. Грінченка (А. Животенко-Піанків, О. Неживий, А. Погрібний).

На підставі аналізу архівних матеріалів педагогічної спадщини Б. Грінченка можна стверджувати, що наукові дослідження мали досить нерівномірний, стихійний, політично залежний характер. За тривалий проміжок часу, - від його смерті до наших днів, - можна спостерігати як схвальні відгуки про творчість Б. Грінченка (В. Дурдуківський, Д. Пісочинець, С. Єфремов), так і упереджене ставлення до наукових досягнень педагога (О. Засенко, О. Мазуркевич, С. Рудниченко).

Результати аналізу історичної, педагогічної, літературної, просвітницької спадщини видатного українського педагога, письменника, просвітителя, публіциста, історика Б. Грінченка виявили, що науковцями не було чітко сформульовано принципи та методи просвітницько-педагогічної діяльності педагога, не проводилося дослідження зазначеної діяльності взагалі й на Слобожанщині зокрема, завдяки якій і відбулося становлення Б. Грінченка як педагога та просвітителя, бо саме на Слобожанщині Б. Грінченко набуває педагогічного досвіду, стверджується як борець за українську національну школу, за ідею відродження національної самосвідомості, що й зумовило цей науковий пошук.

У другому розділі «Теоретичні питання просвітницької спадщини Б. Грінченка» визначено передумови становлення Б. Грінченка як педагога, просвітителя, громадського діяча, активного борця за становлення та розвиток національної школи, виділено основні етапи, висвітлено просвітницько-педагогічні ідеї, проаналізовано сутність, мету та принципи просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка.

У дослідженні доведено, що, починаючи з 60-х років ХІХ ст., під впливом національно-визвольних подій у Європі, антикріпосницької реформи 1861 року, становлення українських університетів, а також піднесення шкільної справи були створені умови для розвитку інтелектуальних і моральних сил в усіх сферах громадсько-політичного життя Російської імперії. Лібералізація та реформування суспільного життя водночас сприяли пожвавленню національного руху. Саме в цей період повертаються із заслання члени Кирило-Мефодіївського товариства В. Бєлозерський, М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, які в Петербурзі об'єднуються в українську Громаду. Цей рух охопив Київ, Одесу, Полтаву, Харків, Чернігів та інші міста і вилився в потужну просвітницько-педагогічну діяльність української інтелігенції.

У зазначений період здійснювався комплекс заходів у галузі культури та освіти: засновувались перші друковані органи: журнал «Основа» в Петербурзі, газета «Черниговский листок» в Чернігові; створювались недільні школи з українською мовою викладання, починали видаватись українські підручники, збиратись етнографічні і фольклорні матеріали, вперше запроваджувалась така нова форма організації просвітництва серед населення, як народні читання (публічні лекції). Видавались перші навчальні книги для українських дітей і дорослих - букварі, розроблялась методика викладання окремих предметів, проходили апробацію в недільних школах перші україномовні підручники. За короткий проміжок часу створюються унікальні пам'ятки української національної культури, а саме: «Українська абетка» М. Гатцука, «Граматка» П. Куліша, «Букварь Южнорусский» Т. Шевченка, «Домашня наука» К. Шейковського.

У дисертації на основі всебічного й ґрунтовного аналізу та узагальнення конкретних історико-педагогічних праць науковців простежено становлення педагогічних поглядів Б. Грінченка. Установлено, що вони базувалися на ідеях видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів, а саме: А. Дістерверга (природовідповідність), М. Драгоманова (демократизм), Я. Коменського (організація навчального процесу), О. Потебні (значення національної культури і мови у формуванні особистості), К. Ушинського (народність), Т. Шевченка (гуманізм).

З проведеного аналізу історико-педагогічних джерел та наукових праць можна стверджувати, що на становлення світоглядних та суспільно-політичних спрямувань Б. Грінченка великий вплив мали посилення громадських ініціатив та цілеспрямоване гноблення української національної школи урядом Російської імперії.

У результаті ретельного вивчення історико-педагогічних, архівних першоджерел визначено характерні особливості просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка на двох етапах. Для визначення етапів зазначеної діяльності було обрано такі критерії: зміни культурно-історичних, соціально-економічних та суспільно-педагогічних умов розвитку держави, змісту, мети, принципів та напрямів просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка.

Установлено, що перший етап 1881 - 1905 рр. є етапом становлення та інтенсивного розвитку просвітницько-педагогічних поглядів Б. Грінченка, особливістю якого була розробка концепції національної школи, що базувалася на основних ідеях педагога:

- народності в суспільному вихованні, сутність якої полягає в розумінні ролі та значення національної культури і мови у формуванні особистості;

- демократизму, що полягає в активній, самовідданій праці української інтелігенції у справі становлення та розвитку національної школи;

- гуманізму, котра проявляється в категоричному запереченні Б. Грінченком фізичних покарань;

- природовідповідності, яка реалізовувалась у викладанні всіх предметів рідною мовою дитини.

Концепція національної школи за Б. Грінченком мала за мету виховувати національно свідомих людей. Мета була конкретизована в таких завданнях, як: вільний вибір мови навчання та виховання, створення широкої мережі початкових шкіл та шкіл для дорослого населення. На зазначеному етапі Б. Грінченко обґрунтував провідні принципи просвітницько-педагогічної діяльності як зі школярами (природовідповідність навчально-виховного процесу, національне навчання й виховання, виховуюче та розвивальне навчання, науковість у навчанні, зв'язок навчання з життям, цілеспрямованість і безперервність розвитку, послідовність викладу матеріалу, систематизація знань); так і з дорослими (різнобічність розвитку особистості, системність подання матеріалу); визначив більш ефективні методи (словесні (розповідь, художня розповідь, розповідь-опис, пояснення, вступна бесіда, пояснювальне читання, повторювальна бесіда, робота з книгою), наочні (спостереження, ілюстрація, демонстрація) та практичні (письмові, усні, тренувальні та контрольні вправи); і форми (урок, додаткові заняття, домашня робота, предметні гуртки, наукові товариства, групова та індивідуальна робота).

У дисертації другий етап - 1906 - 1910 рр. - етап удосконалення просвітницько-педагогічних поглядів Б. Грінченка. Характерним для цього етапу було поширення принципів (українізація народної освіти, яка передбачала культурно-просвітницьку діяльність серед населення, поширення українського друкованого слова) та форм (з'їзди, конференції, публічні тематичні лекції, громадські читання, вистави). Установлено, що на цьому етапі просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченком проводилась робота щодо популяризації концепції національної школи серед педагогічної спільноти шляхом створення багаточисленних товариств «Просвіта» (у Катеринославі, Одесі, Чернігові, Херсоні), педагогічних спілок та співпраці з товариствами грамотності з метою видання та розповсюдження книжок українською мовою для дітей і дорослого населення, організації громадських читань з актуальних проблем політичного та освітянського життя, постановку в аматорських театрах п'єс українських авторів тощо.

У ході наукового пошуку розкрито і проаналізовано погляди Б. Грінченка на формування мовної особистості в таких аспектах:

- психолінгвістичному - формування навичок мовленнєвої діяльності (на основі мовних уявлень свого народу дитина будує стереотипи, сприймає і засвоює й іншомовні закони та лексику переважно через порівняння з рідними мовними явищами і словами на базі спільних рис);

- естетичному - розвиток мовного чуття, дару слова (створення національно-культурного середовища, розвиток народних бібліотек, театрів, художньої літератури й преси тощо);

- соціолінгвістичному - формування самосвідомості, духовності людини (розробка педагогічної системи, основа якої полягає в урахуванні культури, характеру, побуту, історії конкретної національності).

Аналіз просвітницько-педагогічної спадщини Б. Грінченка дозволив стверджувати, що навчання учнів початкових класів здійснювалося згідно з закономірностями процесу навчання в широкому розумінні цього слова. Адже на той час не проводилися статистичні дослідження отриманих педагогом результатів, а про певні досягнення можна говорити тільки на основі емпіричних даних.

На підставі аналізу архівних джерел можна зробити висновок, що, окрім існуючих закономірностей, в просвітницько-педагогічній діяльності Б. Грінченко формує систему вихідних дидактичних вимог, установок до процесу навчання, дотримання яких дозволить досягти значних успіхів, тобто в цьому випадку можемо стверджувати, що Б. Грінченко, продовжуючи та розвиваючи цілісну систему принципів навчання А. Дістервега, Я. Коменського, Г. Песталоцці та К. Ушинського, в своїй просвітницько-педагогічній діяльності найбільшу увагу приділяв принципу системності подання матеріалу.

У дисертації наголошено на тому, що Б. Грінченко в результаті системного узагальнення практико-методичних розробок вітчизняних педагогів у своїй книзі «Українська граматика до науки читання і писання» запропонував схему, яка побудована за принципом системності подання матеріалу. Відповідно до цієї системи учням початкових класів спочатку викладаються художні твори переважно українських авторів про те, що їх оточує з рослинного, тваринного світу, неживої природи, а потім, на базі існуючих знань, відбувається вивчення нового матеріалу. Принцип побудови підручника для початкової школи, який містив букварну частину, матеріали для закріплення абеткових навичок та зразків каліграфії, також передбачав системність у поданні матеріалу.

У дослідженні виявлено, що Б. Грінченко, розвиваючи принцип систематизації навчання, в праці «К вопросу о журнале для детского чтения в земской школе» пропонує розгорнуту систему розвитку підлітків за всіма необхідними напрямами: виховання художнього смаку за допомогою творів вітчизняних та зарубіжних письменників, ознайомлення з історією літератури, з історією географії, етнографії, природознавства, відомостями про ремесла та промисли, прикладними знаннями.

З аналізу просвітницько-педагогічних праць Б. Грінченка зазначимо, що педагог приділяв увагу питанням просвіти та виховання не тільки дітей, а й дорослого населення. З огляду на це педагог розробив принцип системності народної просвіти, який реалізував через популярну літературу. Принцип системності, на думку Б. Грінченка, міг бути впроваджений через систематичне видання книг, що складали б систематизовану бібліотеку, яка могла дати знання з питань медицини, гігієни, релігії, історії, етнографії, політики, економіки тощо. Б. Грінченко пропонує і розгорнутий план конкретних тем майбутніх видань для народу, також групуючи їх за видами літератури, наводить списки книг, якими можна скористатися письменникам під час написання нових творів для народу.

У третьому розділі «Практична просвітницько-педагогічна діяльність Б. Грінченка на Слобожанщині» на основі вивчення наукових і архівних джерел, періодичних видань, методичної та педагогічної літератури з теми дослідження проаналізовано практичну просвітницько-педагогічну діяльність Б. Грінченка на Слобожанщині, схарактеризовано методи навчання учнів початкових класів та дорослого населення, які впроваджував у своїй педагогічній діяльності Б. Грінченко, узагальнено досвід педагогічної підготовки вчительських кадрів за програмою Б. Грінченка, проаналізовано основні форми та методи зазначеної підготовки, схарактеризовано особливості організації просвітницько-педагогічної діяльності в громадських об'єднаннях, які очолював Б. Грінченко, та можливості використання просвітницько-педагогічного досвіду педагога-реформатора в сучасних умовах.

Установлено, що Б. Грінченко у своїй практичній просвітницько-педагогічній діяльності широко застосовував різні групи методів навчання учнів початкової школи та дорослого населення, а саме: словесні, практичні, наочні. У дослідженні виявлено, що до словесних методів Б. Грінченко відносив: розповідь, художню розповідь, розповідь-опис, пояснення, вступну бесіду, пояснювальне читання, повторювальну бесіду, роботу з книгою. Учений також розробив план використання словесних методів навчання. Зокрема художню розповідь він радив застосовувати перед письмовими творами, вона має бути жвавою, емоційною, образною, логічною, послідовною, простою, доступною; під час розповіді-опису необхідно спиратися на враження та почуття дітей; розповідь у початковій школі має бути також короткотривалою; необхідно залучати учнів до самоаналізу та коментування нового матеріалу; під час бесіди запитання необхідно ставити чітко, відповіді давати коротко та змістовно.

Реалізація наочного методу навчання, на думку педагога, може полягати в ілюстрації до матеріалу, що викладається на уроках, демонстрації будь-яких фізичних процесів, спостереженні за природними явищами тощо. Б. Грінченком розроблені вимоги і до використання методу спостереження для дітей молодшого шкільного віку, а саме: вивчення різних предметів та явищ здійснювати на природі; забезпечити часту зміну вражень учнів; планувати хід наочного спостереження та здійснювати педагогічне керівництво діяльністю учнів; аналізувати, коментувати, обговорювати побачене разом з дітьми; використовувати наочний метод навчання у взаємозв'язку з словесним та практичним методами.

Практичний метод навчання, на думку Б. Грінченка, слід використовувати для поглиблення та закріплення здобутих теоретичних знань (письмові, усні, тренувальні, творчі та контрольні вправи).

Відповідно до методів просвіти школярів, які запропонував та реалізував у своїй просвітницько-педагогічній діяльності Б. Грінченко, можна зробити висновок про те, що запроваджені методи не тільки не втратили свого значення в сучасній школі, а й набули широкого використання в педагогічній практиці сьогодення.

Дослідження педагогічної практики Б. Грінченка показало, що педагог справедливо вважав основним, найбільш вагомим завданням у початкових класах вивчення грамоти, що є основою для подальшого саморозвитку учнів. Для ефективного навчання грамоти Б. Грінченко не тільки поєднував класичні методи навчання, а й уводив інноваційний звуковий аналітико-синтетичний метод.

На підставі аналізу просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка виділено основні форми організації навчання учнів, а саме:

- урок;

- домашня робота;

- предметні гуртки, наукові товариства;

- додаткові заняття з учнями.

Аналіз історико-педагогічних, архівних першоджерел показав, що найбільш ефективною системою навчання Б. Грінченко справедливо вважав індивідуальне навчання. Але з метою створення загальнодоступної системи національної школи, з дефіцитом матеріальних ресурсів та браком часу, педагог наполягав на впровадженні класно-урочної системи організації навчальної діяльності.

За результатами дослідження визначено вимоги, які висував Б. Грінченко до проведення уроків, а саме: методична підготовка вчителя (планування ходу і кінцевого результату заняття); постановка завдань (розвиток національної духовності, самосвідомості, загальнолюдських моральних якостей, гуманності, патріотизму, добропорядності, працелюбності, виховання естетичних почуттів); визначення чіткої структури уроку (вивчення нового або повторення вивченого матеріалу, створення ситуації зацікавлення, виявлення ступеня зацікавленості навчальним матеріалом).

Дослідження спадку Б. Грінченка допомогло також виділити методи та форми навчання, які педагог упроваджував під час занять з дорослим населенням, а саме: словесний метод навчання у груповій формі його організації та наочний і практичний - в індивідуальній формі навчання.

Вивчення архівних джерел показало, що Б. Грінченко на сторінках періодичних видань, у наукових працях та під час проведення педагогічних з'їздів, займав активну позицію щодо вивчення проблем професійної підготовки вчительських кадрів (організація вчительських курсів, семінарів, педагогічних конференцій), їхнього матеріально-технічного забезпечення та фінансування (утримання закладу, заробітна плата вчителів, забезпечення одягом, їжею вчителів та учнів тощо). Доцільно звернути увагу й на те, що Б. Грінченко розробив програму професійної підготовки вчителів для національних шкіл, яка включала: володіння українською літературною мовою; національною і світовою культурою й мистецтвом; засвоєння педагогічного досвіду (української етнопедагогіки, історії педагогічної думки в Україні); формування національної самосвідомості (вивчення народного життя, побуту, традицій, звичаїв, інтересів людей); організацію культурно-просвітницької роботи серед населення (пропаганда педагогічних знань).

Як свідчать вивчені в ході дослідження матеріали, активна політична діяльність Б. Грінченка була спрямована на національне відродження, де результатом суспільно-політичних ініціатив просвітителя було створення товариства «Просвіта». Діяльність товариства була організована за такими напрямами: українізація народної освіти; культурно-просвітницька діяльність серед населення; поширення українського друкованого слова. Аналіз роботи товариства «Просвіта» показав, що розвиток мережі просвіт на території України привів до стрімкого піднесення національного руху та створення передумов для відкриття громадських бібліотек, організації читань з проблем політичного та освітянського життя.

На основі аналізу просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка виявлено та узагальнено позитивний досвід поширення ідеї національного та духовного відродження, єднання нації та розбудови національної школи. У сучасних умовах, на наш погляд, досвід видатного педагога та суспільно-політичного діяча може бути використаний у процесі створення програм для початкової школи.

Відповідно до статистичних даних перепису населення України за 2001 рік в нашій країні мешкає понад 130 народностей, а майже половина народонаселення вважають за рідну мову не державну мову країни. В умовах сучасної української школи, на наш погляд, доцільно буде дотримуватись принципу природовідповідності за Б. Грінченком. Цей принцип полягає в необхідності уникнення в навчанні та у виховному процесі всього, що суперечить звичкам, традиціям середовища, в якому виховується дитина, розвивати, тренувати природні задатки, діяти у злагоді з природою. Насамперед основою принципу природовідповідності є навчання дитини рідною мовою. За Б. Грінченком, реалізація цього принципу потребує навчання на початковому етапі вести рідною мовою з поступовим переходом до державної мови. Дотримання принципу природовідповідності дозволить новим поколінням максимально осягнути курс повної, професійно-технічної та вищої освіти і, відповідно, зробити максимальний внесок у розбудову української держави.

Додатковим аспектом застосування педагогічного досвіду Б. Грінченка в сучасних умовах можна вважати необхідність чіткого дотримання системності подання матеріалу в друкованих виданнях. Контроль з боку держави за переліком та якістю друкарської продукції для дітей дозволить виховати всебічно розвинених та ерудованих громадян з відчуттям національної гідності та самосвідомості.

Висновки

У дисертації відповідно до мети й завдань дослідження простежено і схарактеризовано теоретичні питання та узагальнено досвід просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка на Слобожанщині.

1. Доведено, що вагомий внесок у дослідження наукової спадщини Б. Грінченка зробили такі відомі діячі, як: В. Борисенко, М. Веркалець, С. Волох, Г. Гриценко, В. Дурдуківський, С. Єфремов, А. Животенко-Піанків, О. Неживий, П. Охріменко, Б. Пастух, В. Плевако, А. Погрібний, І. Покотило, Л. Сахно, В. Чорновол, Г. Шерстюк, Н. Шумило, В. Яременко.

У ході наукового пошуку також висвітлено роль та місце педагогічної спадщини попередників Б. Грінченка (А. Дістерверг, М. Драгоманов, Я. Коменський, Й. Песталоцці, О. Потебня, К. Ушинський, Т. Шевченко) в формуванні його педагогічних поглядів. Доведено, що становлення Б. Грінченка як педагога та просвітителя відбувалося на Слобожанщині, де вже в перші роки своєї педагогічної праці він обґрунтував ідею національної школи, яка є комплексною реалізацією ідей гуманізму, природовідповідності, демократизму та народності.

У дослідженні згідно зі зміною культурно-історичних, соціально-економічних та організаційно-педагогічних чинників науково обґрунтовано етапи просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка.

Доведено, що перший етап (1881 - 1905 рр.) просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка - етап становлення та інтенсивного розвитку просвітницько-педагогічних поглядів - характеризується розробкою концепції національної школи та обґрунтуванням основоположних принципів, методів та форм зазначеної діяльності.

Установлено, що на другому етапі (1906 - 1910 рр.) - етапі вдосконалення просвітницько-педагогічних поглядів Б. Грінченка - розширено принципи та форми просвітницько-педагогічної діяльності і залучено суспільно-політичні організації до реалізації концепції національної школи.

2. У дисертації конкретизовано сутність, мету, принципи просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка.

У ході наукового пошуку розкрито та проаналізовано погляди Б. Грінченка на формування мовної особистості в таких аспектах: психолінгвістичному, естетичному, соціолінгвістичному.

На думку Б. Грінченка, справа народної освіти має широке значення і має здійснюватися не тільки в межах навчального процесу школи. Педагог закликав створювати народні бібліотеки, театри тощо. Становлення юної особистості має бути цілеспрямованим, безперервним. Адже дитина знаходиться в процесі постійного розвитку.

Спираючись на дослідження й результати педагогічних пошуків у просвітницько-педагогічній діяльності Б. Грінченка, варто зробити висновок, що педагог в своїй просвітницько-педагогічній діяльності продовжував та розвивав цілісну систему принципів навчання Я. Коменського, Г. Песталоцці, А. Дістервега й К. Ушинського, сформував та узагальнив основоположні принципи навчання дітей (природовідповідність навчально-виховного процесу; національне навчання й виховання; виховне та розвивальне навчання; науковість у навчанні; зв'язок навчання з життям; цілеспрямований і безперервний розвиток особистості дитини; послідовний виклад навчального матеріалу, систематизація знань) та дорослого населення (різнобічного розвитку особистості й системності подання матеріалу).

3. У дисертаційному дослідженні розкрито методи та організаційні форми навчання грамоти школярів та дорослих, які широко використовував у своїй просвітницько-педагогічній спадщині Б. Грінченко.

Установлено, що Б. Грінченко застосовував словесні (розповідь, художня розповідь, розповідь-опис, пояснення, вступна бесіда, пояснювальне читання, повторювальна бесіда), наочні (спостереження, ілюстрація, демонстрація) та практичні (письмові, усні, тренувальні, творчі та контрольні вправи) методи просвітницько-педагогічної діяльності.

У навчанні грамоти учнів Б. Грінченко органічно поєднав використання словесного, наочного, практичного методів та додатково ввів звуковий аналітико-синтетичний метод.

У ході наукового пошуку узагальнено шкільні (урок, додаткові заняття) та позашкільні (домашня робота, предметні гуртки, наукові товариства) форми навчання учнів у просвітницько-педагогічній спадщині Б. Грінченка.

Установлено, що Б. Грінченко, працюючи з дорослою аудиторією, застосовував словесний метод у груповій формі організації навчання та, додатково, наочний і практичний - в індивідуальній формі навчання.

4. У дослідженні узагальнено перспективи творчого використання педагогічної спадщини Б. Грінченка в діяльності сучасної початкової школи, доведено доцільність упровадження принципів навчання та виховання школярів (природовідповідність навчально-виховного процесу, послідовність викладу навчального матеріалу, систематизація знань) та запропоновано інтеграцію класичних методів і форм навчання з новітніми інформаційними технологіями.

На основі узагальнення результатів наукового пошуку розроблено і впроваджено в навчально-виховний процес ВНЗ ІІІ - ІV рівнів акредитації авторський спецкурс «Теорія та практика просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка».

Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектності означеної наукової проблеми. Подальшого вивчення й ґрунтовної розробки потребує порівняльна характеристика методів та форм навчання в педагогічній практиці Б. Грінченка з педагогічними моделями інших світових діячів, а також літературно-педагогічна спадщина вченого.

Основні результати дослідження викладено у таких публікаціях

1. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Іванова К.В. Просвітницька діяльність Бориса Грінченка на Слобожанщині / К.В. Іванова //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. Х., 2004.- Вип. 21. - С. 104-107

2. Іванова К.В. Аналіз розробки програми підготовки вчителя початкових класів як важлива умова організації національної школи за Б.Д.Грінченком в контексті сучасності / К.В. Іванова // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. Х., 2005.- Вип. 22. - С. 67-71

3. Іванова К.В. Педагогічний шлях Б.Д.Грінченка / К.В. Іванова // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. Х., 2005.- Вип. 23. - С. 47-54

4. Іванова К.В. Педагогічні погляди Б.Д.Грінченка / К.В. Іванова // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. Х., 2006.- Вип. 24. - С. 48-57

2. Матеріали конференцій:

5. Іванова К.В. Завдання та напрями організації науково - дослідної роботи студентів у ВНЗ України ХІХ століття: матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених [«Методологія сучасних наукових досліджень»], (Харків, 20 - 21 листопада 2003) / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - Х: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди, 2003. - С. 14

6. Іванова К.В. Концепція національної школи за Б.Д.Грінченком: матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених [«Методологія сучасних наукових досліджень»], (Харків, 19 - 20 листопада 2005) / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - Х: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди, 2005.- С. 21-23

7. Іванова К.В. Програма підготовки вчителя початкової школи як важлива умова організації національної школи за Б.Д.Грінченком: матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. (Київ, 1-2 квітня 2004) / Нац. пед. ун-т. імені М.П.Драгоманова. - К: Нац. пед. ун-т. імені М.П.Драгоманова, 2004. - С. 33-35

8. Іванова К.В. Просвітницька діяльність Бориса Грінченка: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [«Сучасні проблеми науки та освіти»], (Алушта, 30 квітня - 10 травня 2004) / Харк. нац. ун-т. імені В.Н.Каразіна. - Х: Харк. нац. ун-т. імені В.Н.Каразіна, 2004. - С.220

9. Іванова К.В. Питання формування особистості в педагогічній спадщині Г.С.Сковороди і Б.Д.Грінченка: матеріали наук.-практ. конф. [«Г.С.Сковорода і духовне оновлення українського суспільства»] / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - Х: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди, 2005. - С.118 - 121

10. Іванова К.В. Значення педагогічної спадщини Б.Д.Грінченка в розвитку національної школи України: матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. [«Освіта і доля нації»] / Харк. нац. пед. ун-т. імені Г.С.Сковороди. - Х: Харк. нац. пед. ун-т. імені Г.С.Сковороди, 2006. - С. 43-44

Анотація

Тимошенко К.В. Просвітницько-педагогічна діяльність Б.Д.Грінченка на Слобожанщині. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський національній педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2008.

У дисертації розкрито витоки проблеми, що досліджується. Проведено цілісний аналіз діяльності Б. Грінченка, визначено й науково обґрунтовано етапи його просвітницько-педагогічної діяльності.

Доведено, що перший етап (1881 - 1905 рр.) просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка - етап становлення та інтенсивного розвитку просвітницько-педагогічних поглядів ученого - характеризувався розробкою концепції національної школи та обґрунтуванням основоположних принципів, методів та форм просвітницько-педагогічної діяльності.

Установлено, що на другому етапі (1906 - 1910 рр.) - етапі вдосконалення просвітницько-педагогічних поглядів Б. Грінченка -відбувається зміна принципів та форм просвітницько-педагогічної діяльності і створення та залучення суспільно-політичних організацій до впровадження концепції національної школи.

Проаналізовано методи та форми просвіти школярів та дорослих у просвітницько-педагогічній спадщині педагога. Досліджено та обґрунтовано науково-методичні складники у підготовці вчителів до просвітницько-педагогічної діяльності, які були запропоновані Б. Грінченком.

На основі результатів дослідження здобувачем розроблено авторський спецкурс «Теорія та практика просвітницько-педагогічної діяльності Б. Грінченка».

Ключові слова: просвітницько-педагогічна діяльність, національна школа, методи та форми, просвіта на Слобожанщині, Б. Грінченко, теорія та практика просвітницько-педагогічної діяльності.

Аннотация

Тимошенко Е.В. Просветительско-педагогическая деятельность Б. Гринченко на Слобожанщине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.Сковороды, Харьков, 2008.

В диссертации рассмотрены цели, задачи, принципы, содержание, формы и методы просветительско-педагогической деятельности Б. Гринченко.

Раскрыто истоки рассматриваемой проблемы. Исследованы научные работы Б. Гринченко. Проанализированы статьи современников, посвященные изучению наследия великого педагога к которым относятся: Г. Гриценко «Буквар Б. Грінченка», В. Чорновол «Борис Грінченко на ниві народної освіти» (до 100-річчя з дня народження). І. Покотило «Грінченко -- народний вчитель», Л. Сахно «Виховання особистості в школі Б. Грінченка», Б. Пастух «У сімейному колі» (до питання ідейної і творчої співпраці родини Грінченка), Н. Шумило «Б. Грінченко і проблема читача», М. Веркалец «Педагогічні погляди Б. Грінченка (До 125-річчя з дня народження)», В. Яременко «Більше працював, ніж жив...», П. Охрименко «Серце зотлілеє з муки» и т.д. Кроме докладов и статтей А. Погрибной печатает свое первое монографическое исследование «Борис Грінченко. Нарис життя і творчості» (1988 год).

В диссертации на основе целостного анализа и обобщения конкретных историко-педагогических работ ученых исследованы пути становления педагогических взглядов Б. Гринченко. Установлено, что они базировались на исследованиях известных отечественных и зарубежных педагогов, таких как А. Дистерверг, М. Драгоманов, Я. Коменский, И. Песталоцци, А. Потебня, К. Ушинский, Т. Шевченко.

Доказано, что первый этап (1881 - 1905 гг.) просветительско-педагогической деятельности Б. Гринченко - этап становления и интенсивного развития просветительско-педагогических взглядов - характеризуется разработкой концепции национальной школы и обоснованием основоположных принципов, методов и форм просветительско-педагогической деятельности.

...