Формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Михайла Коцюбинського

13.00.04 - Теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки

Горохівська Тетяна Миколаївна

Вінниця - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України, м. Суми

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Михайличенко Олег Володимирович, Сумський

державний педагогічний університет імені

А.С. Макаренка, кафедра методики викладання

суспільних дисциплін, завідувач, м. Суми

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович, відділ

гуманітарної освіти Львівського

науково-практичного центру професійно-технічної

освіти АПН України, завідувач, м. Львів

кандидат педагогічних наук, доцент

Гомонюк Олена Михайлівна, Хмельницький

національний університет, кафедра педагогіки і

психології, доцент, м. Хмельницький

Захист відбудеться 28 квітня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному

педагогічному університеті імені Михайла

Коцюбинського за адресою: 21001, м. Вінниця,

вул. Острозького, 32, 2-й поверх, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21001, м. Вінниця, вул. Острозького, 32).

Автореферат розісланий 24 березня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. У сучасному трансформаційному періоді соціально-економічного, політичного, духовно-морального життя молодої демократичної України, на етапі розбудови держави, проте з кризовими явищами розладнання суспільної свідомості і зниження моральної частини соціуму суттєво посилюються вимоги суспільства до професійної підготовки майбутніх учителів. Від них вимагається не лише ґрунтовне засвоєння фахових знань і умінь, а й високий рівень інтелектуального розвитку, громадянської позиції, національної свідомості, соціальної компетентності, активного і відповідального ставлення до життя, самостійності і гнучкості мислення, готовності до ефективного розв'язання проблемних ситуацій, здатності до постійного особистісного й професійного самовдосконалення. В цьому контексті важливого значення набуває проблема формування світоглядної культури майбутніх учителів, яка є визначником самосвідомості творчої особистості і чи не найважливішим чинником підготовки педагога.

Особливо це стосується майбутніх учителів історії, професійна підготовка і сама діяльність яких перебувають у стані концептуального переосмислення. Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень і практики підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України свідчать, що традиційні пояснювально-інформаційні методи та фронтальні форми навчання не забезпечують повної і суцільної ефективності світоглядної підготовки майбутнього учителя. Розв'язання цієї проблеми потребує пошуку нових підходів до організації навчального процесу й обґрунтування ефективних умов формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

У цьому зв'язку комплексність проблеми світоглядної культури майбутніх учителів визначила широту її дослідження філософами, соціологами, психологами, педагогами.

Світогляд як спосіб духовно-практичного, а не тільки теоретичного освоєння дійсності та формування суспільної й індивідуальної самосвідомості досліджували Є. Андрос, В. Афанасьєв, М. Гончаренко, В. Горський, П. Дишльовий, А. Колодний, А. Ніканорова, Є. Осічнюк, О. Яценко та ін. Світоглядну культуру як складне і поліфункціональне поняття, що охоплює повний змістовий спектр світоглядних і культурологічних аспектів ставлення людини до світу, як якісний стан світогляду вивчали А. Азархін, А. Бальсис, В. Іванов, Л. Кривега, Н. Соболєва, В. Табачковський, В. Шинкарук та ін.

Виокремленням елементів світогляду, його предметом, рівнями, змістовими компонентами в різні часи займались такі дослідники, як О. Агаронян, Р. Арцишевський, В. Горинь, О. Єрмолов, Г. Залеський, М. Ковальзон, П. Копнін та ін. Проблему світоглядного розвитку особистості на різних вікових етапах розвитку і становлення людини обґрунтовували Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, Г. Залеський, М. Каган, І. Кон, О. Лєонтьєв, С. Рубінштейн та ін.

Одним із головних аспектів вивчення проблеми формування світоглядної культури є її педагогічний аспект. Серед дослідників, які розглядали проблему світоглядного розвитку практично, аналізуючи форми, методи і шляхи його вдосконалення у навчально-виховному процесі - П. Блонський, Я. Коменський, А. Макаренко, К. Ушинський, В. Сухомлинський. Значний внесок у розробку проблеми світоглядного становлення особистості в останні роки зробили Н. Буринська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Ільченко, Н. Ничкало, Н. Мойсеюк, В. Паламарчук, Г. Тарасенко та ін.

Окремим аспектам професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів історії присвячені наукові розробки А. Алексюка, Є. Білозерцева, Л. Коваль, О. Кондратюка, М. Лисенка, В. Майбороди, Ф. Паначина, І. Прокопенка, Ю. Руденка, Г. Сагач, В. Семиченко, М. Стельмаховича та ін. Проблеми якості фахової підготовки учителів історії, використання творчого потенціалу сучасного учителя історії є предметом особливої уваги Л. Вовк, А. Колоскова, В. Лугового, Т. Мунаварової, С. Нікітчиної, М. Сметанського та ін.

Певним внеском у дослідження проблеми фахової підготовки майбутнього учителя історії є низка дисертаційних робіт (А. Булда, Т. Скрябіна, А. Старєва, І. Цебрій, П. Щербань).

Серед сучасних дослідників історії та світоглядного потенціалу теоретичних курсів історичних дисциплін слід назвати Л. Боголюбова, І. Бойченка, Г. Горак, Л. Губерського, В. Горського, В. Ємельянова, С. Кримського, В. Куценка, Л. Ліпіч, В. Лобаса, О. Михайличенка, В. Огнев'юка, О. Пометун, Л. Пироженко, В. Тихоненка, Н. Яковенка та ін.

Отже, нині в дослідженні проблеми світоглядного розвитку особистості є чималий науковий доробок. Проте спеціальних досліджень, в яких би розглядався процес світоглядного становлення особистості майбутнього учителя історії в умовах фахової підготовки, ще немає. Водночас, потребує змістовного уточнення вихідне поняття “світоглядна культура”, структура даного феномену, комплекс організаційно-методичних умов його становлення, вплив різних навчальних дисциплін, зокрема, історичних, на формування світоглядних орієнтацій, цінностей, переконань, моральних принципів поведінки особистості.

Актуальність зазначеної проблеми підсилюється виявленими суперечностями, що наявні у сучасній практиці:

- між зростаючими вимогами до педагогічної освіти та рівнем фахової підготовки майбутніх учителів історії в сучасних педагогічних ВНЗ;

- між соціальною значущістю світоглядної культури для майбутніх учителів і рівнем практичної готовності випускників ВНЗ до світоглядно-виховної діяльності;

- між об'єктивно високим світоглядно розвивальним потенціалом історичних наук і практично недостатнім рівнем підготовки майбутніх учителів історії до розвитку світоглядної культури засобами предметно-фахового навчання.

Отже, актуальність, теоретична та практична значущість вирішення проблеми, її недостатня розробленість у науковій літературі, а також нагальна необхідність у подоланні означених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження у такому формулюванні: “Формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка за темою: “Професійно-творча самореалізація майбутнього педагога: синергетичний підхід” (РК № 0107U002752).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (29 травня 2006 року, протокол № 11) та узгоджена у Міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (26 вересня 2006 року, протокол № 7).

Мета дослідження: визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити комплекс організаційно-методичних умов, що забезпечують ефективність формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

Відповідно до мети визначені основні завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з'ясувати сутність світоглядної культури особистості.

2. Проаналізувати стан дослідження проблеми фахової підготовки майбутніх учителів історії у педагогічній теорії.

3. Розробити структурні компоненти, критерії та визначити рівні сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

4. Визначити та експериментально перевірити організаційно-методичні умови формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки та розробити модель даного процесу.

5. Розробити навчально-методичні матеріали щодо формування світоглядної культури майбутніх учителів історії (навчальну програму дисципліни “Охорона та збереження пам'яток історії та культури” і методичні рекомендації до неї; методичні рекомендації з організації процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі вивчення фахових дисциплін). вчитель фаховий світоглядний культура

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки набуває ефективності за таких організаційно-методичних умов:

- структурування мети і завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів історії та комплексне проектування навчально-пізнавальної діяльності із освоєння фахових дисциплін;

- визначення світоглядно розвивального інваріанту змісту фахових історичних дисциплін і творчих завдань для їх ціннісного освоєння студентами;

- проектування комплексу освітніх технологій, що забезпечує досягнення мети і завдань розвитку й саморозвитку світоглядної культури майбутніх учителів історії;

- відбір активних форм і методів навчання, проектних завдань, спрямованих на розвиток професійної, інтелектуальної і творчої активності студентів;

- педагогічний контроль і корекція проявів світоглядної культури майбутніх учителів історії згідно розроблених критеріїв.

Об'єкт дослідження: фахова підготовка майбутніх учителів історії.

Предмет дослідження: організаційно-методичні умови формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про єдність теорії і практики, про людину як суб'єкт діяльності, про активність суб'єкта у пізнавальній діяльності; загальнотеоретичні і методологічні положення філософії, психології, педагогіки щодо розвитку і всебічного формування особистості; діалектичний метод розуміння єдності пізнавального і ціннісного в духовно-практичному освоєнні дійсності; культурологічний підхід до розгляду педагогічної реальності; сучасні концепції: демократизації та гуманізації освіти і виховання, особистісно орієнтованого навчання і виховання, формування змісту професійної освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, узагальнення, висновки філософів, педагогів, психологів з питань розвитку вітчизняної професійної освіти (В. Андрущенко, Г. Васянович, О. Гомонюк, С. Гончаренко, Р. Гуревич, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало, В. Семиченко, С. Сисоєва, М. Сметанський); професійної підготовки учителя історії (А. Алексюк, К. Баханов, А. Булда, В. Майборода, Т. Мунаварова, С. Нікітчина, О. Пометун, О. Удод); формування світоглядної культури як способу духовно-практичного освоєння дійсності (А. Азархін, Є. Андрос, М. Гончаренко, В. Давидович, В. Іванов, А. Колодний, В. Межуєв, Є. Осічнюк, Н. Соболєва, В. Шинкарук, О. Яценко); світоглядного розвитку особистості (М. Куліш, І. Лернер, А. Макаренко, Н. Мойсеюк, Е. Моносзон, В. Паламарчук, В. Сухомлинський, Г. Тарасенко, К. Ушинський); світоглядного потенціалу теоретичних курсів історичних дисциплін і їх ролі у процесі формування світоглядної культури особистості (А. Бальсис, Л. Боголюбов, І. Бойченко, Л. Губерський, В. Горський, С. Кримський, В. Лобас, М. Михальченко, П. Нікітін, В. Огнев'юк, В. Табачковський).

У процесі дослідження було проаналізовано нормативно-законодавчу базу:

- щодо організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах: Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Концепцію національного виховання, “Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті”, Державну програму “Вчитель”.

- щодо фундаментальної підготовки учителів історії: Указ Президента України “Про основні напрямки формування вищої освіти України”, Постанову Кабінету Міністрів України від 18.04.96 р. № 443; Наказ міністерства освіти України від 2.06.93 р. № 161 “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”; Постанову Кабінету Міністрів України від 9.08.2001 р. № 978 “Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах”; Постанову Кабінету Міністрів України від 20.01.98 р. № 65 “Про затвердження ”Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”; Постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2003 р. № 1719 “Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавра”.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, перевірки гіпотези були використані такі методи: а) теоретичні: системно-структурний (класифікація, систематизація), ретроспективний аналіз, порівняння та узагальнення, праксиметричні (вивчення та узагальнення досвіду роботи, аналіз документів), які застосовувалися для здійснення цілісного теоретичного аналізу стану проблеми дослідження фахової підготовки майбутніх вчителів історії, сутності і структури світоглядної культури, для порівняння та узагальнення теоретичних положень і висновків дисертації, визначення організаційно-методичних умов формування світоглядної культури майбутніх учителів історії; б) емпіричні: метод анкетування, узагальнення педагогічного досвіду, педагогічного спостереження, самоспостереження, опитування, статистичної обробки одержаних даних, які були застосовані для аналізу рівнів світоглядної культури майбутніх учителів історії, методик оцінювання сформованості світоглядної культури студентів історичних факультетів, дослідно-експериментальної перевірки результатів упровадження розроблених організаційно-методичних умов формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки.

Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено в три етапи впродовж 2003-2008 рр.

На першому етапі (2003-2004 рр.) - визначено мету дослідження, його об'єкт і предмет, розроблено завдання, визначено методи проведення дослідницької роботи, здійснено вибір експериментальної бази дослідження, проаналізовано вітчизняну та зарубіжну літературу із проблеми дослідження.

На другому етапі (2004-2007 рр.) - відкореговано методику дослідження, розроблено і теоретично обґрунтовано структурні компоненти, критерії та рівні сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії, здійснено апробацію організаційно-методичних умов, що технологічно забезпечують формування світоглядної культури в процесі фахової підготовки та програми курсу “Охорона та збереження пам'яток історії та культури”.

На третьому етапі (2007-2008 рр.) - систематизовано й узагальнено результати дослідження, здійснено порівняльний аналіз результатів констатувального й формувального етапів експерименту, виявлено динаміку показників сформованості світоглядної культури, розроблено методичні рекомендації для викладачів, студентів історичних факультетів щодо програми курсу “Охорона та збереження пам'яток історії та культури” й організації процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі вивчення фахових дисциплін, сформульовано основні висновки дисертаційного дослідження, оформлено кандидатську дисертацію.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Рівненському державному гуманітарному університеті. Всіма видами експериментальної роботи було охоплено 1175 студентів та 26 викладачів історичних факультетів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше визначено, теоретично обґрунтовано й практично апробовано організаційно-методичні умови формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки; розроблено модель формування світоглядної культури майбутніх учителів історії (цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний етапи); визначено та обґрунтовано структурні компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, мотиваційний, діяльнісний, саморегулятивний), критерії (науково-теоретична готовність, духовно-моральна зрілість, соціальна і професійна компетентність, готовність до саморегуляції) сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки;

- уточнено зміст поняття “світоглядна культура” особистості, особливості та чинники її формування;

- подальшого розвитку набули рівні та показники рівнів сформованості світоглядної культури особистості.

Практичне значення результатів дослідження визначається розробкою навчальної програми фахової дисципліни “Охорона та збереження пам'яток історії та культури” і методичних рекомендацій до неї; методичних рекомендацій щодо організації процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів в процесі вивчення фахових дисциплін; методики діагностики світоглядної культури за критеріями готовності до професійно компетентної, духовно і соціально спрямованої діяльності в сфері освіти.

Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами педагогічних ВНЗ у фаховій підготовці майбутніх учителів, а також для визначення рівнів сформованості світоглядної культури особистості.

Основні результати дослідження впроваджено у роботу педагогічних вищих навчальних закладів, зокрема, Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка № 1367 від 22.09.08 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 15/58 від 18.11.08 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 1164 від 13.11.08 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 1068 від 17.11.08 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження апробовані на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна молодь: крок у майбутнє” (14-15 травня 2005 рік, м. Суми); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (21-23 травня 2008 рік, м. Вінниця); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (18-19 квітня 2007 рік, м. Суми); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійна підготовка учителів початкових класів в умовах входження України в європейський освітній простір” (23-24 жовтня 2007 рік, м. Дрогобич). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр педагогічної творчості, історії України та всесвітньої історії Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (2004-2008 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 12 одноосібних працях, із них: 8 статей у наукових фахових виданнях, з переліку ВАК України, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій, 2 методичні рекомендації. Загальний об'єм публікацій складає 5,75 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Список використаних джерел містить 282 найменування. Робота містить 15 таблиць, 8 рисунків на 18 сторінках і 9 додатків на 49 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 271 сторінка, основна її частина займає - 192 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної проблеми, визначено мету, завдання, гіпотезу, об'єкт і предмет, методологічні та теоретичні основи дослідження; висвітлено наукову новизну і практичне значення результатів наукового пошуку, подано відомості про організацію і проведення дослідження й апробацію та впровадження його результатів.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки” - досліджено сутність світоглядної культури особистості; здійснено аналіз теоретичних надбань з проблеми формування світоглядної культури особистості; визначено особливості фахової підготовки майбутніх учителів історії; розкрито роль історичних дисциплін у формуванні світоглядної культури майбутніх фахівців.

Аналіз філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури засвідчив, що у визначенні поняття ”світоглядна культура особистості” єдиного підходу немає. Науковці розглядають світоглядну культуру: як втілений в образі життя людини світогляд особливої якості, світогляд, що ідеально санкціонує саме культурний спосіб життя (А. Азархін); як якісний стан світогляду, що визначається як результат осмислення процесів взаємодії людини з природою і соціальною дійсністю з позицій розвитку і реалізації сутнісних сил суб'єкта в процесі такої співдії (Н. Соболєва); як “внутрішнє середовище” особистості, певне інтелектуальне підґрунтя, діалектичне мислення (А. Бальсис); як внутрішнє, суб'єктивнє джерело активності, що визначає процес засвоєння діючого в суспільстві світогляду (В. Андрущенко); як поняття, що відображає певну градацію рівнів розвитку світоглядної свідомості, співіснування її зразків, що відповідають вимогам суспільства і менш прийнятних її варіантів (Л. Кривега); як важливий компонент духовної культури людства, конкретний життєвий вияв духовності особистості (В. Іванов, Е. Бистрицький); як необхідна умова практичної діяльності індивідів, спрямованої на перетворення навколишнього світу і самих себе (В. Табачковський).

Узагальнивши різні підходи до розуміння сутності досліджуваного поняття, у дисертації світоглядну культуру особистості визначено як складний, поліфункціональний феномен, що охоплює повний змістовий спектр світоглядних і культурологічних аспектів ставлення людини до світу і виявляється у всіх особистісних сферах - когнітивній, емоційно-ціннісній, мотиваційній, саморегулятивній, діяльнісній.

У дисертаційній роботі доведено, що світоглядна культура є результатом духовно-практичного освоєння світу, який передбачає системну організацію внутрішнього світу особистістю, процес діяльного освоєння нею природного та соціального середовища, розвиток і реалізацію сутнісних творчих сил та здібностей на всіх рівнях організації і самовияву соціального. Важливим моментом є та обставина, що світоглядна культура особистості виступає вінцем, що завершує формування цілісного світогляду особистості, способом внутрішнього впорядкування взаємозв'язків індивідуального та соціального суб'єктів.

Установлено, що чинниками становлення світоглядної культури особистості майбутніх фахівців освітньої галузі є:

- система ціннісних орієнтацій, світоглядних переконань, ідеалів і принципів, які скеровують соціальну, професійну, творчу, інтелектуальну та вольову активність людини в процесі світоглядного самовизначення і саморозвитку, що утворює світоглядну самосвідомість особистості;

- моральні ідеали, соціальні норми, патріотичні цінності, взаємопов'язані із загальною культурою, знанням, практикою виховання і навчання, що формують духовно-культурну спадщину українського суспільства;

- соціально-економічні, соціокультурні, історичні умови життєдіяльності суспільства, що відображаються у світоглядній свідомості і перетворюються у соціальні вимоги до моральності і професійної діяльності фахівця.

На основі вивчення теоретичних засад фахової підготовки майбутніх учителів історії (А Алексюк, А. Булда, Л. Вовк, Л. Коваль, В. Луговий, Т. Мунаварова, С. Нікітчина, О. Пометун та інші) з'ясовано, що вона є автономною складовою єдиної системи професійної підготовки, яка розвивається і функціонує в єдності з іншими напрямами цієї системи і відповідає певним орієнтаціям суспільного життя; виступає цілісним процесом історичної підготовки майбутнього учителя, що криється в реалізації теоретичної й методичної готовності до перетворювальної предметної діяльності; є обов'язковим компонентом професійної програми для здобуття певного кваліфікаційного рівня.

Метою фахової підготовки майбутніх учителів історії можна вважати розвиток особистісно-ціннісного ставлення до історії, здатності до сприймання і розуміння історичних фактів, потреби у творчій реалізації та духовному самовдосконаленні, забезпечення належного рівня професійних умінь і навичок навчально-виховного процесу у загальноосвітньому навчальному закладі та готовності до самостійної педагогічної діяльності. Фахова підготовка майбутніх учителів історії передбачає оволодіння студентами комплексом спеціальних знань із дисциплін предметно-фахового циклу і має бути спрямована на поглиблення та інтеграцію загально-філософських, психолого-педагогічних і спеціальних історичних знань; створення спеціальних умов для формування сучасного учителя - просвітителя, фахівця широкого гуманітарного профілю, і з цією метою - на оволодіння цілісною системою філософських, моральних, історико-педагогічних позицій.

На основі вивчення навчальних планів і програм також встановлено, що зміст фахової підготовки майбутніх учителів історії ґрунтується на комплексі глибоких знань з фахових історичних дисциплін і сучасних досягнень у цій галузі; володінні педагогічною технікою учителя історії, методикою навчання і виховання; умінні науково аналізувати педагогічний процес, реалізовувати конкретні педагогічні технології; високому загальнокультурному рівні; інтересі до педагогічної діяльності, професійній самосвідомості і адекватній самооцінці, сформованості мотиваційної, емоційно-ціннісної сфер.

У роботі розкрито роль і значення історичних дисциплін для формування світоглядної культури майбутніх учителів історії. Аналіз наукових праць показав потужне світоглядне навантаження даних навчальних предметів: історія позиціонується як частина національного світогляду, важлива складова загальної культури суспільства, усіх його членів (В. Огнев'юк); для світоглядного становлення особистості важливе світоглядне освоєння історичного досвіду і визнання людства у всьому різноманітті і повноті його духовно-практичних настанов (В. Табачковський); використання світоглядного потенціалу історичних дисциплін у навчально-виховному процесі сприяє творчому осмисленню законів та історичних закономірностей, співвідношенню загального і особистого в історії країн і народів (О. Зеленько); історична освіта озброює особистість науковими знаннями, формує наукову картину світу, фундаментальні цінності і орієнтації; історична освіта - це виховання особистості, становлення її внутрішнього духовного світу, людського ставлення до дійсності, це утвердження пріоритету особистості, демократичних свобод, прогресивних орієнтацій. Доведено, що історичні знання, які стали елементом, невід'ємною органічною частиною світоглядної культури особистості, виконують роль певного орієнтира для неї в її стосунках з навколишньою дійсністю, в упорядкуванні і організації цих стосунків, у розумінні їхнього значення.

З'ясовано, що місце і роль історичної науки в суспільстві визначаються її функціями: світоглядною, ідеологічною та практичною (Г. Горак); гносеологічною, культуротворчою та світоглядно-виховною (В. Огнев'юк, П. Кравченко). В контексті даного дисертаційного дослідження доцільно вести мову, насамперед, про пізнавально-освітню, світоглядну, виховну, прагматично-практичну функції історичної науки, можливості використання історичного досвіду сьогодні, а також моделювання його проявів у майбутньому.

У другому розділі - “Експериментальна перевірка організаційно-методичних умов формування світоглядної культури майбутніх вчителів історії у процесі фахової підготовки” - визначено структурно-компонентний склад, критерії, рівні та показники рівнів сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії; обґрунтовано організаційно-методичні умови, що забезпечують формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки; розроблено модель формування досліджуваного поняття; відображено етапи та результати дослідно-експериментальної роботи з формування світоглядної культури майбутніх учителів історії.

У процесі дослідної роботи встановлено, що найбільш повно і комплексно відобразити основні аспекти світоглядної культури майбутніх учителів історії дає змогу виділення такого структурно-компонентного її складу: когнітивний, мотиваційний, емоційно-ціннісний, саморегулятивний, діяльнісний. Когнітивний компонент характеризується рівнем світорозуміння особистості, який визначається системним і науковим формуванням загальних та спеціальних фахових знань, розумінням культурно-історичних наукових цінностей. Емоційно-ціннісний компонент виявляє ступінь духовно-моральної зрілості фахівців, визначає засоби морального вдосконалення, духовного наповнення життя особистості й утворює духовно-ціннісну основу світоглядної культури. Властивість мотиваційного компоненту пов'язана з процесами соціального, морального, світоглядного усвідомлення студентами загальнонаукових і спеціальних історичних знань, відповідального вибору ними особистої поведінки. Саморегулятивний компонент включає в себе здатність майбутнього учителя історії до усвідомленої і відповідальної постановки життєвих завдань, професійних цілей й особисту активність у їх досягненні засобами самоорганізації та вольової саморегуляції діяльності. Діяльнісний компонент дає можливість визначити рівень творчого світоперетворення, що проявляється у педагогічній професійній, соціально-творчій діяльності фахівця.

Ураховуючи визначені структурні компоненти світоглядної культури майбутніх учителів історії, встановлено відповідні критерії її сформованості в процесі фахової підготовки: науково-теоретична готовність (усвідомлене і самостійне оволодіння науковими знаннями (предметно-фахового циклу, методичних основ та категорій педагогіки, змісту й організації освіти та виховання, основних напрямів оновлення і розвитку національної освіти та педагогічної науки, проведення дослідницької та методичної роботи з фаху); діалектичне і гнучке світорозуміння, аналітико-синтетичні способи мислення; уміння витлумачити світоглядну сутність історичних явищ та процесів), духовно-моральна зрілість (світосприйняття майбутнього учителя історії (ціннісні орієнтації на ідеали і традиції українського народу, прагнення до морального вдосконалення особистості), творча відповідальна самореалізація у діяльності та спілкуванні), соціальна компетентність (світовідношення майбутнього спеціаліста освітньої галузі (установка особистості на моральні норми суспільства, світоглядна спрямованість особистісної позиції, прояви соціально-відповідальної поведінки, здатність до толерантної взаємодії, розуміння свідомої спрямованості власних світоглядних знань), професійна компетентність (системність в оволодінні фаховими знаннями, уміннями і навичками, цілісне планування і вирішення професійних педагогічних і соціальних завдань, відповідальне світоперетворення шляхом обраної професійної діяльності, адекватна оцінка власної педагогічної творчості), готовність до саморегуляції (самовідношення особистості (вольова саморегуляція поведінки, вимогливість до себе, здатність до самопізнання й самоосвіти, переконаність у необхідності самовдосконалення, самостійність у прийнятті рішень, національна, професійна, соціокультурна самоідентифікація).

На основі розроблених критеріїв визначено якісно своєрідні рівні (високий, середній, низький) та показників рівнів сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

Аналіз теорії педагогічної діяльності і практики фахової підготовки майбутніх учителів історії дозволив виявити організаційно-методичні умови формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки, до яких віднесено: структурування мети і завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів історії та комплексне проектування навчально-пізнавальної діяльності із освоєння фахових дисциплін; визначення світоглядно розвивального інваріанту змісту фахових історичних дисциплін і творчих завдань для їх ціннісного освоєння студентами; проектування комплексу освітніх технологій, що забезпечує досягнення мети і завдань розвитку й саморозвитку світоглядної культури майбутніх учителів історії; відбір активних форм і методів навчання, проектних завдань, спрямованих на розвиток професійної, інтелектуальної і творчої активності студентів; педагогічний контроль і корекція проявів світоглядної культури майбутніх учителів історії згідно з розробленими критеріями.

З метою комплексної реалізації означених організаційно-методичних умов розроблено світоглядно розвивальну модель формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі вивчення фахових дисциплін, що визначається як інтегративний вид діяльності, котрий включає такі структурні компоненти-етапи: цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний (див. рис. 1).

Цільовий етап містить структурування мети і завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів історії. Враховуючи структурно-компонентний склад світоглядної культури і розроблені критерії її сформованості, мету формування світоглядної культури майбутніх учителів історії визначено у такому формулюванні - підготовка світоглядно свідомого, наділеного духовною і вольовою зрілістю, професійно й соціально компетентного спеціаліста освітньої галузі.

Змістовий етап педагогічного проектування містить розробку світоглядно розвивального інваріанту пізнавальної діяльності з освоєння студентами історичних факультетів змісту фахових дисциплін (в межах даного дослідження: “Історія України” (період XVII-XVIII століття), “Охорона та збереження пам'яток історії та культури”), в ході якого проведено аналіз і виявлення світоглядних можливостей змісту фахових дисциплін (відповідно до методики С. Сисоєвої), визначено показники світоглядного освоєння історичних дисциплін згідно з критеріями сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії, відібрано методичні засоби світоглядного освоєння фахових історичних дисциплін у складі форм, методів навчання, освітніх технологій, способів діагностики та контролю.



Рис.1. Структурно-компонентна модель формування світоглядної культури майбутніх учителів історії

Організаційно-діяльнісний етап відображає розробку комплексу світоглядно розвивальних технологій, які спроектовано з урахуванням умов організації навчальної, позанавчальної і самоосвітньої діяльності майбутніх учителів історії. В умовах організації навчальної діяльності студентів розроблено системно, проблемно і ціннісно інформативні технології в процесі проведення проблемної і розвивальної лекції, семінару-розгорнутої бесіди, проблемної та ігрової дискусії, семінару-конференції, розв'язання творчих і практичних завдань, пізнавальних історичних вправ. У рамках організації позанавчальної діяльності студентів розроблено соціально орієнтовані, діяльно закріплюючі технології під час проведення навчальної експедиції, ознайомчої екскурсії, творчих зустрічей із фахівцями освітньої і пам'яткоохоронної сфер, організації науково-дослідної, проектно-творчої роботи, підготовки пам'яткознавчих проблемних виставок. В умовах самоорганізації студентами пізнавальної діяльності розроблено суб'єктно і рефлексивно активізуючі технології самопідготовки до практичних занять з фахових дисциплін, виконання творчих проектів, підготовки просвітницької проблемної лекції.

Контрольно-регулятивний етап передбачає діагностичний контроль якісних змін у структурі світоглядної культури майбутніх учителів історії; адекватну педагогічну оцінку одержаних світоглядно важливих результатів навчання й ефективності організації світоглядно розвивальної навчальної діяльності студентів; самоконтроль, самодіагностику, адекватну самооцінку студентами світоглядних новоутворень.

Експериментальна перевірка ефективності організаційно-методичних умов здійснювалася в процесі викладання фахових історичних дисциплін у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Рівненському державному гуманітарному університеті.

Організаційна схема експериментального дослідження передбачала послідовне проходження трьох етапів: констатувального, формувального та контрольного.

На першому етапі експерименту вирішувались такі завдання:

- виокремлення основних світоглядних уявлень та ціннісних орієнтацій майбутніх учителів історії, їх ставлення до обраної професійної діяльності, спрямованість особистої життєвої позиції;

- виявлення чинників, що впливають на становлення світоглядної культури майбутнього учителя історії в процесі фахової підготовки;

- співвідношення завдання світоглядного становлення особистості з організацією навчально-пізнавальної діяльності у вищому навчальному закладі;

- визначення рівня сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії.

Формувальною дослідно-експериментальною роботою протягом 2005-2008 років було охоплено 406 студентів історичних факультетів (204 в експериментальних і 202 в контрольних групах) денної форми навчання і 19 викладачів. У експериментальних групах в процесі вивчення фахових історичних дисциплін реалізовувалася розроблена модель світоглядно розвивального навчання відповідно до обґрунтованих організаційно-методичних умов формування світоглядної культури майбутніх учителів історії, у контрольних групах навчання здійснювалось за традиційною методикою. Експеримент проводився за такими етапами: світоглядно-орієнтуючий, світоглядно-коректуючий; світоглядно-закріплюючий.

Кожен з етапів характеризувався певною цілеспрямованою функцією та цілями; визначенням завдань освоєння фахових дисциплін; використанням відібраних форм, методів і технологій навчання, що сприяли перетворенню знань у світоглядні переконання, становленню ціннісних і мотиваційних позицій особистості, виробленню навичок саморегуляції та самоосвіти, формуванню професійної активності і соціально-моральних способів діяльності; формами педагогічного контролю й освітнім продуктом. Кожен етап був логічним продовженням попереднього і спрямовувався на розвиток компонентів світоглядної культури майбутніх учителів історії.

На контрольному етапі було проаналізовано результати експериментальної роботи, які засвідчили, що розроблена на основі обґрунтованих організаційно-методичних умов комплексна цільова модель забезпечила статистично значущі кількісні та якісні зміни в основних критеріях сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії, що виявилося в позитивній динаміці рівнів їхньої світоглядної культури (див. таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка рівнів сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії в умовах експериментального дослідження

(у % до загальної кількості студентів)

групи	Рівні сформованості світоглядної культури
	низький	середній	високий
	на поч. експер-ту	наприкінці експер-ту	на поч. експер-ту	наприкінці експер-ту	на поч. експер-ту	наприкінці експер-ту
контрольні (202 студента)	42,2	35,7	37,5	40,9	20,3	23,4
експериментальні (204 студента)	42,3	9,1	38,1	48,9	19,6	42,3

Одержані результати свідчать, що за період проведення формувального етапу експерименту в експериментальних групах, на відміну від контрольних, зменшилась кількість студентів з низьким рівнем світоглядної культури (з 42,3% до 9,1%), водночас зросла кількість студентів з середнім (з 38,1% до 48,9%) і високим (з 19,6 % до 42,3%) рівнями світоглядної культури.

Використання коефіцієнта достовірності за Стьюдентом засвідчило статистичну достовірність цих змін, що підтверджує позитивний вплив визначених організаційно-методичних умов та розробленої на їхній основі комплексної моделі на формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки.

Отже, результатом проведеної роботи є досягнення мети, підтвердження гіпотези та розв'язання поставлених завдань, що дає можливість зробити такі висновки:

1. На основі аналізу філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури у дослідженні з'ясовано сутність світоглядної культури особистості як фундаментальної, універсальної і цілісної характеристики особистості. Стрижневе значення в ній відіграють світоглядна спрямованість і позиція особистості стосовно історико-культурних традицій суспільства та професійної діяльності, інших людей і самої себе, світу в цілому. Глибокий духовно-практичний смисл світоглядної культури забезпечується єдністю теоретичного і діяльнісного ставлення людини до навколишньої дійсності. Способами її цілісного світоглядного освоєння виступають гармонійне світовідчуття, позитивне світосприйняття, гуманістичне світорозуміння.

Під світоглядною культурою особистості ми розуміємо складний, поліфункціональний феномен, що охоплює повний змістовий спектр світоглядних і культурологічних аспектів ставлення людини до світу і виявляється у всіх особистісних сферах - когнітивній, емоційно-ціннісній, мотиваційній, саморегулятивній, діяльнісній. Вона є результатом духовно-практичного освоєння світу, який передбачає системну організацію внутрішнього світу особистістю, процес діяльного освоєння нею природного та соціального середовища, розвиток і реалізацію сутнісних творчих сил та здібностей на всіх рівнях організації і самовияву соціального.

У процесі теоретичного дослідження встановлено, що формування світоглядної культури особистості становить процес і результат особистісного самоусвідомлення людиною системи духовно-моральних, історико-культурних цінностей, які наявні в конкретному суспільстві. Означені цінності, шляхом їх світоглядного і рефлексивного переживання, системного пізнання й особистісно значущого усвідомлення перетворюються в життєві принципи, особистісні духовні орієнтири поведінки і творчої діяльності, що обумовлюють духовно-ціннісне ставлення особистості до себе, інших людей, до професії, навколишнього природного і соціального середовища, забезпечуючи гармонійну життєдіяльність в суспільстві.

2. У результаті дослідження з'ясовано, що фахова підготовка учителів історії в педагогічних навчальних закладах України є автономною складовою єдиної системи професійної підготовки педагога; цілісний процес історичної підготовки особистості, що криється в реалізації теоретичної й методичної готовності до перетворювальної предметної діяльності. Разом з тим, фахова підготовка майбутніх учителів історії, яка здійснюється у вищій педагогічній школі, є обов'язковим компонентом професійної програми для здобуття певного кваліфікаційного рівня і має на меті формувати у вчителя відповідні уміння й навички навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Як складова професійної підготовки, фахова підготовка майбутнього учителя історії передбачає оволодіння студентами комплексом спеціальних знань із дисциплін предметно-фахового циклу. Вона спрямовується на поглиблення та поширення, інтеграцію загально-філософських, психолого-педагогічних і спеціальних історичних знань; створення спеціальних умов для формування сучасного учителя.

Метою фахової підготовки можна вважати розвиток особистісно-ціннісного ставлення до історії, здатності до сприймання і розуміння історичних фактів, потреби у творчій реалізації та духовному самовдосконаленні, забезпеченні належного рівня професійних умінь і готовності до самостійної педагогічної діяльності.

3. За результатами дослідження у структурі світоглядної культури майбутніх учителів історії визначено і науково обґрунтовано основні компоненти: когнітивний, мотиваційний, емоційно-ціннісний, саморегулятивний, діяльнісний. Доведено, що сформованість світоглядної культури майбутніх учителів історії оцінюється за критеріями, які характеризують її структурні компоненти: науково-теоретичною готовністю, духовно-моральною зрілістю, соціальною компетентністю, професійною компетентністю, готовністю до саморегуляції. Означені критерії дали змогу виділити три якісно своєрідні рівні сформованості світоглядної культури майбутніх учителів історії: високий, середній, низький.

4. Виявлено та обґрунтовано організаційно-методичні умови формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки: структурування мети і завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів історії та комплексне проектування навчально-пізнавальної діяльності з освоєння фахових дисциплін; визначення світоглядно розвивального інваріанту змісту фахових історичних дисциплін і творчих завдань для їх ціннісного освоєння студентами; проектування комплексу освітніх технологій, що забезпечує досягнення мети і завдань розвитку й саморозвитку світоглядної культури майбутніх учителів історії; відбір активних форм і методів навчання, проектних завдань, спрямованих на розвиток професійної, інтелектуальної і творчої активності студентів; педагогічний контроль і корекція проявів світоглядної культури майбутніх учителів історії згідно розроблених критеріїв.

Розроблена та обґрунтована модель формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі фахової підготовки включає такі структурні компоненти-етапи: цільовий (конкретизація й структурування мети та завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів історії), змістовий (розробка світоглядно розвивального інваріанту пізнавальної діяльності з освоєння студентами змісту фахових дисциплін, методичних засобів світоглядного освоєння предметів у складі форм, методів навчання, освітніх технологій, способів діагностики та контролю), організаційно-діяльнісний (розробка комплексу світоглядно розвивальних технологій, які проектуються з урахуванням умов організації навчальної, позанавчальної і самоосвітньої діяльності студентів), контрольно-регулятивний (діагностичний контроль якісних змін у структурі світоглядної культури, адекватна педагогічна оцінка світоглядно важливих результатів навчання й ефективності організації світоглядно розвивальної навчальної діяльності студентів).

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчив, що реалізація обґрунтованих організаційно-методичних умов суттєво стимулює сформованість усіх критеріїв світоглядної культури майбутніх учителів історії: науково-теоретичної готовності, духовно-моральної зрілості, готовності до саморегуляції, соціальної компетентності, професійної компетентності. В експериментальних групах, на відміну від контрольних, на статистично значущому рівні зросла кількість студентів з високим (з 19,6 % до 42,3 %) і середнім (з 38,1 % до 48,6 %) рівнями світоглядної культури, і водночас зменшилось число студентів з низьким рівнем світоглядної культури (з 42,3 % до 9,1 %).

5. Розроблено навчально-методичні матеріали щодо формування світоглядної культури майбутніх учителів історії: навчальну програму дисципліни “Охорона та збереження пам'яток історії та культури”, методичні рекомендації з її вивчення; методичні рекомендації з організації процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів історії в процесі вивчення фахових дисциплін.

Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми формування світоглядної культури майбутніх учителів у зв'язку з об'єктивною складністю і багатоаспектністю процесу становлення даного феномену. Перспективи подальших досліджень полягають у з'ясуванні можливостей ефективного застосування нових інформаційних технологій в активізації світоглядної культури студентів, вивченні факторів успішного її становлення у процесі вивчення студентами природничих і соціально-економічних дисциплін. Подальшого дослідження потребує взаємозв'язок особистісного світоглядного розвитку з індивідуальними творчими здібностями майбутніх фахівців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Горбунова Т.М. Використання художньої літератури на уроках історії в загальноосвітній школі / Т.М. Горбунова // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць / [за заг. редакцією академіка АПН України Б.М. Євтуха]. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 30. - С. 223-225.

2. Горохівська Т.М. Світоглядна культура майбутнього вчителя як чинник творчої та інноваційної діяльності / Т.М. Горохівська // Філософські науки: зб. наук. праць. - Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - Вип. 2. - С. 56-70.

3. Горохівська Т.М. Світоглядна культура як складова становлення особистості майбутнього вчителя / Т.М. Горохівська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць / [за заг. редакцією академіка АПН України М.Б. Євтуха]. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 33. - С. 202-205.

4. Горохівська Т.М. До проблеми формування світоглядної культури особистості / Т.М. Горохівська // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць / [за заг. редакцією академіка АПН України М.Б. Євтуха]. - Суми: ВАТ “Сумська обласна друкарня”, вид-во “Козацький вал”, 2007. - Вип. 34. - С. 191-194.

5. Горохівська Т.М. Використання сучасних освітніх технологій у процесі формування світоглядної культури студентів ВНЗ / Т.М. Горохівська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць / [ред. кол.: І.А. Зязюн (голова) та ін.]. - Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2008. - Вип. 16. - С. 347-351.

...