Теорія і практика організації фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ–перша половина ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Теорія і практика організації фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.)

Золочевський Віталій Вікторович

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор, Якушко Наталія Михайлівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, декан факультету початкового навчання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, Вихрущ Віра Олександрівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент, Приходько Ганна Іванівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри фізичного виховання.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Попова.

Анотація

Золочевський В.В. Теорія і практика організації фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, 2009.

У дисертації вперше системно проаналізовано й узагальнено досвід організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю наприкінці ХІХ-у першій половині ХХ століття. Зокрема визначено ґенезу ідеї організації фізкультурно-масової роботи в історії вітчизняної педагогічної думки, поетапно розкрито спрямованість змісту, схарактеризовано найпоширеніші методи та форми організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в досліджуваний період - спортивні змагання, свята, вечори, прогулянки, естафети, екскурсії, спартакіади, карнавали, бесіди, універсіади, туристичні походи, конкурси тощо, визначено перспективи творчого використання позитивного досвіду організації фізкультурно-масової роботи зі студентами за сучасних умов. Визначено й схарактеризовано прогностичні тенденції розвитку досліджуваної категорії.

Ключові слова: організація фізкультурно-масової роботи, студентська молодь, етапи розвитку, зміст, форми й методи організації фізкультурно-масової роботи, тенденції розвитку.

Аннотация

Золочевский В.В. Теория и практика организации физкультурно-массовой работы со студенческой молодежью в отечественной педагогике (конец ХІХ-первая половина ХХ ст.) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2009.

В исследовании впервые научно обоснованы этапы развития идеи организации физкультурно-массовой работы студентов в высших учебных заведениях Украины в конце ХІХ-первой половине ХХ столетия. Первый этап (1889-1917 гг.) в диссертации охарактеризован как этап становления организации физкультурно-массовой работы с молодёжью. Установлено, что для этого этапа характерно повышение общественной роли физической культуры и спорта, создание первых профессиональных спортивных клубов, гимнастических обществ, студенческих и атлетических кружков, объединений физкультурно-патриотической направленности, разработка соответствующих инструкций и положений, массовый выпуск научных трудов по проблемам физического воспитания.

Второй этап (1918-1929 гг.) характеризовался накоплением опыта государственного управления организацией физкультурно-массовой работы со студентами, что нашло своё выражение в государственном контроле за развитием физкультурного движения в стране, четкой разработке положений по организации кружков физкультуры, спортивных клубов и обществ, введении новых форм и методов физкультурно-массовой работы, специальной подготовке методистов и инструкторов для этой деятельности, массовом выпуске периодических изданий физкультурного профиля, создании в высших учебных заведениях кружков по массовым видам спорта. Установлено, что третий этап (1930-1940 гг.) был связан с активизацией физкультурно-массовой работы со студентами, что привело к пересмотру цели, уточнению задач данной деятельности, введению физкультурного комплекса ГТО, централизации государственного управления и контроля за организацией физкультурно-массовой работы, введению единой всесоюзной спортивной классификации по десяти видам спорта, проведению массовых праздников, физкультурных парадов, спартакиад, олимпиад, созданию специальных исполнительных комитетов по вопросам физкультуры и спорта, подготовке инструкторских и тренерских кадров, широкой пропаганде спорта.

1941-1943 гг. - годы приостановки развития физкультурно-массовой работы со студентами вследствие их массовой мобилизации на фронт и эвакуации высших учебных заведений из Украины. Четвёртый этап (1944-1949 гг.) характеризовался восстановлением в послевоенные годы физкультурно-массовой работы со студентами и совершенствованием опыта её организации (массовое спортивное движение в сёлах, гигиена и производственная гимнастика, молодежный туризм, соревнования по спортивной классификации); системным подходом к организации физкультурно-массовой работы (научным обоснованием физической культуры и спорта, созданием методических отделов, подготовкой общественных инструкторов по физической культуре, внедрением мероприятий по лечебной физкультуре, уточнением цели, задач и усовершенствованием направлений физкультурно-массовой работы, многообразием форм данной деятельности).

В диссертации установлено, что содержание физкультурно-массовой работы со студентами в конце ХIХ-первой половине ХХ ст. было очень широким и включало организационно-методическую, учебную, спортивную, пропагандистско-агитационную, лечебно-профилактическую и хозяйственную составляющие. В диссертации также охарактеризованы эффективные формы и методы организации физкультурно-массовой работы со студенческой молодёжью в исследуемый период - спортивные соревнования, праздники, вечера, прогулки, экскурсии, эстафеты, спартакиады, карнавалы, беседы, универсиады, туристические походы, конкурсы и т.д. Определены перспективы творческого использования прогрессивных идей организации физкультурно-массовой работы в современных условиях Украины, а также выявлены прогностические тенденции дальнейшего развития исследуемой категории. На основе результатов исследования автор разработал программу спецкурса для студентов-магистров, который позволит им рационально и эффективно организовать физкультурно-массовую работу.

Научно-исторические обобщения, полученные в результате работы над диссертацией, могут быть использованы при изучении курсов “История педагогики”, “Общая педагогика”, “Педагогика высшей школы”, “Основы научных исследований”, “История физической культуры”, “Теория и методика физического воспитания” в высших учебных заведениях ІІI-IV уровней аккредитации, на курсах повышения квалификации научно-педагогических кадров, методических семинарах.

Ключевые слова: организация физкультурно-массовой работы, студенческая молодежь, этапы развития, содержание, формы и методы организации физкультурно-массовой работы, тенденции развития.

Annotation

Zolochevskiy V.V. The theory and practice of organization of mass sports activities with students in domestic pedagogies (in the late of the ХІХ century and the first half of XX century). - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of candidate of pedagogical science, speciality 13.00.01 - general pedagogics and history of pedagogics. - Kharkiv G.S. Skovoroda national pedagogical university, Kharkiv, 2009.

The experience of organization of mass sports activities with students in the late of the ХІХ century and the first half of the XX century is analyzed and generalized systemically in the thesis for the first time. Among other things the origin of the idea concerning organization of mass sports activities in the history of domestic pedagogy is revealed. The content as well as methods and forms of organization of mass sports activities with students in the period under investigation such as sports competitions, festive occasion, parties, walks, relay races, excursions, sports contests, carnivals, discussions, student games, hikes, contests etc. are defined. The prospects for creative use of positive experience of organization of mass sports activities with students are described in modern context. The prognostic tendencies of development of the category under investigation are defined and described.

Key words: organization of mass sports activities, student youth, stages of development, content, forms and methods of organization of mass sports activities, trends of development.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний стан педагогічної науки та освітньої практики позначився загальними глобалізаційними процесами, що актуалізують розробку питань формування в молоді життєвих цінностей, орієнтування національної системи освіти на гуманістичні й валеологічні принципи виховних впливів, створення сприятливих умов для саморозвитку кожної особистості. Законом України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, Національною доктриною розвитку освіти України в XXI ст., концепціями національного виховання, педагогічної освіти та іншими документами стверджується необхідність стимулювання в молоді прагнення до здорового способу життя, створення умов для розвитку дитячого, юнацького та молодіжного спорту, туризму. У цих документах визначено доцільність звернення до історико-педагогічної спадщини для вдосконалення національної системи освіти.

Практичний досвід показує, що фізична культура, фізичне виховання особистості на сучасному етапі розвитку українського суспільства вимагають особливої уваги сім'ї, навчальних закладів, громадських організацій та інших соціальних інститутів. Це зумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, зокрема несприятливою екологічною ситуацією в Україні, що призводить до погіршення стану здоров'я нації, зниження життєвого рівня населення внаслідок політичної та економічної нестабільності; невиробленістю сталих стереотипів, що вели б до втілення здорового способу життя серед української молоді. Громадські організації, переживаючи процеси становлення чи відновлення діяльності, недостатньо уваги приділяють спортивно-масовій просвітницькій роботі.

Зусилля сучасної педагогічної науки спрямовані на розробку теоретичних і практичних засад фізичного виховання молоді, оптимальне визначення мети, удосконалення змісту, форм і методів фізкультурно-масової роботи. Так, окремі аспекти організації фізичного виховання в контексті питань загальноосвітньої практики, соціально-педагогічної діяльності, історії професійної педагогічної освіти розглядали Я. Бельський, С. Єрмаков, П. Єфіменко, Т. Кравчук, М. Носко, Т. Пантюк, Г. Приходько, Є. Приступа, О. Півень, Т. Ротерс, Т. Цюпак, Г. Шепеленко та інші; практичні та методичні чинники підготовки вчителів до фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх шкіл - Н. Башавець, Л. Іванова, А. Полулях, І. Рядинська, Л. Сущенко, Б. Шиян, В. Яловик та інші.

У дисертаційних роботах І. Андрухіва, М. Баяновської, А. Бондар, О. Винничука, Ю. Жданович, М. Пантюка розкрито окремі питання організації фізкультурно-масової роботи з молоддю, зокрема становлення й розвиток молодіжних товариств та об'єднань в окремих регіонах України.

Однак дослідження проблеми розвитку організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в період кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. не набуло цілісності. Установлено, що поза увагою вчених залишилися такі аспекти історико-педагогічної проблеми, як-от: педагогічний аналіз фактологічного матеріалу хронік, архівних джерел, у яких конкретизовано суть організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.); узагальнення та критичне оцінювання змісту й методичного забезпечення такої роботи. Вивчення та творче використання цього досвіду сприятиме вдосконаленню змісту, форм і методів організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в сучасних вищих навчальних закладах.

Отже, об'єктивна потреба системного вивчення й узагальнення історії становлення та розвитку питань організації фізкультурно-масової роботи з молоддю в період кінця ХІХ-першої половини ХХ ст., те, що немає ґрунтовних наукових праць із зазначеної проблеми зумовили доцільність проведення дисертаційного дослідження на тему “Теорія і практика організації фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено відповідно до тематики комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди “Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і світових педагогів, діячів освіти та культури ХІХ-ХХ ст.”.

Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 3 від 26 жовтня 2007 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27 листопада 2007 р.).

Мета дослідження: систематизувати теоретичні ідеї та узагальнити досвід організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.) для якісного вдосконалення навчально-виховного процесу в українських вищих навчальних закладах.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Розкрити ступінь наукової розробки проблеми, визначити ґенезу ідеї організації фізкультурно-масової роботи з молоддю в історії вітчизняної педагогічної думки.

2. Науково обґрунтувати етапи розвитку теоретичних положень і практики організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в досліджуваний період.

3. Проаналізувати історично зумовлені особливості змісту, форм і методів фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.) та накреслити перспективи творчого використання педагогічно цінних ідей за сучасних умов розвитку освіти України.

Об'єкт дослідження - фізкультурно-масова робота в Україні наприкінці ХІХ-у першій половині ХХ століття.

Предмет дослідження - теоретичні положення, зміст, форми й методи організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.).

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й доказовості; концептуальні ідеї філософії, психології, педагогіки про людину як найвищу цінність суспільства; положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність їх вивчення за конкретно-історичних умов, про залежність “одиничне - часткове - загальне”; ідеї національних культурної та освітньо-педагогічної традицій, що визначають сучасні процеси національного відродження та формування державності; ідеї нової освітньої парадигми, гуманізації освіти, інтеграції в загальноєвропейський освітній простір за умови збереження національних особливостей. У дослідженні також дотримувалися принципів науковості, історизму, об'єктивності, єдності теорії та практики, системності, детермінізму й персоніфікації.

В основу дослідження покладено узагальнення вчених із проблем становлення й розвитку системи освіти та педагогічної думки в Україні (В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Дем'яненко, М. Євтух, С. Золотухіна, В. Майборода, О. Микитюк, Л. Попова, О. Попова, О. Сухомлинська, Л. Штефан та інші); історичного розвитку фізичної культури і спорту (О.Вацеба, А. Догмаров, Є. Приступа, В. Прядченко, Ю. Теппер, А. Цьось, Є. Чернова); концепція організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах фізичної культури (О. Петунін, В. Приходько); ідеї теоретиків фізичного виховання щодо оновлення педагогічної теорії та практики на основі принципів оздоровчого спрямування й усебічного розвитку особистості (Б. Ашмарін, Г. Наталов, О. Новиков, В. Папуша, Б. Шиян та інші). Дослідження проводилося відповідно до чинної законодавчо-нормативної бази, закріпленої в Конституції України, Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, концепціях національної системи освіти, фізичного виховання в системі освіти України, Державній програмі розвитку фізичної культури.

Методи дослідження, що запроваджувалися для отримання об'єктивної інформації та доказовості тверджень:

- теоретичні: загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, систематизація) - для визначення ступеня наукової розробки проблеми, ґенези досліджуваної категорії, принципів організації фізкультурно-масової роботи в зазначений історичний період; порівняльно-історичний і системно-структурний - для вивчення й характеристики етапів розвитку ідеї організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в Україні; контент-аналіз матеріалів періодичної преси, документів закладів освіти, позашкільних установ; фактографія та статистична обробка цифрових даних, вивчення первинної документації - для наукового узагальнення практичного досвіду щодо змісту, навчально-методичного та кадрового забезпечення організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в досліджуваний період;

- емпіричні: ретроспективний та діагностичний методи - для виявлення й узагальнення практики фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду; праксиметричний - для вивчення передового досвіду фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю та окреслення шляхів творчого застосування позитивних здобутків за сучасних умов.

Джерельну базу дослідження складають:

- архівні матеріали Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІА в м. Києві) (Ф. 100, Ф. 101, Ф. 206, Ф. 1439, Ф. 1680, Ф. 422, Ф. 707), Центрального державного історичного архіву України в м. Львові (ЦДІА в м. Львові) (Ф. 1439, Ф. 1680, Ф. 422, Ф. 707), Державного архіву Харківської області (ДАХО) (Ф. 9, Ф. 200, Ф. 667, Р-4612, Р-4605, Р-2753, Р-2786, Р-2792), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України) (Ф. 166, Р-2440, РО-002);

- матеріали фондів Центральної наукової бібліотеки НАН України імені В.І. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, Обласної наукової бібліотеки (м. Харків), Наукових бібліотек Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна та Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди;

- періодичні видання кінця ХІХ-першої половини ХХ ст., зокрема “Русский спорт”, “Вестник воспитания”, “Киевлянин”, “Семья и школа”, “Физическое образование и спорт”, “Шлях освіти”, “Фізкультурник України”, “Журнал Министерства народного просвещения”;

- науково-літературні джерела педагогічного, психологічного, філософського, історичного, соціологічного змісту, спортивна література.

Хронологічні межі дослідження визначено періодом кінця ХІХ-першої половини ХХ ст., часом, коли активізувалися процеси розвитку фізичної культури і спорту.

Нижня межа - 1889 р. - зумовлена затвердженням Міністерством народної освіти “Інструкції та програми викладання гімнастики в чоловічих навчальних закладах”, практична реалізація якої започаткувала розвиток масового фізкультурного руху молоді.

Верхня межа - 1949 р. - зумовлена початком демократичних процесів в організації фізкультурно-масової роботи, посиленням ролі громадських та самоврядних організацій в управлінні зазначеною роботою, її спрямуванням на підвищення рівня спортивних досягнень молоді для виходу на міжнародну арену та виборювання світової першості з найважливіших видів спорту, що потребує окремого дослідження. Наукова новизна й теоретичне значення здобутих результатів полягає в тому, що вперше в історико-педагогічному аспекті здійснено цілісний аналіз теорії та практики організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю наприкінці ХІХ-першій половині ХХ століття. Визначено витоки ідеї організації фізкультурно-масової роботи в історії вітчизняної педагогічної думки (масові розваги, традиційні народні рухливі ігри й забави, колективні дійства та ритуали, система традицій військового єдиноборства й самозахисту в козацьких та братських школах тощо); науково обґрунтовано етапи розвитку фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю: 1889-1917 рр. - етап становлення організації фізкультурно-масової роботи з молоддю; 1918-1929 рр. - накопичення досвіду державного управління організацією фізкультурно-масової роботи з молоддю; 1930-1940 рр. - активізації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю; 1944-1949 рр. - етап відновлення фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю та вдосконалення досвіду її організації; схарактеризовано методи та форми фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю кінця ХІХ-першої половини ХХ ст. (спортивні змагання, прогулянки, екскурсії, спортивні свята, фізкультурні паради, вечори, олімпіади, естафети, спортивні карнавали, конкурси-огляди з фізичної культури тощо); визначено перспективи використання позитивного досвіду організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю за сучасних умов (широка пропаганда фізичної культури та спорту, популяризація фізкультурно-оздоровчих заходів та спортивних змагань, організаційне зміцнення фізкультурних колективів, організація літніх спортивних оздоровчих таборів, зміст підготовки громадських інструкторів та викладачів із фізкультурно-масової роботи).

Уточнено суть поняття “організація фізкультурно-масової роботи” як планомірна діяльність державних та громадських органів щодо керівництва, планування, забезпечення (змістове, методичне, інформаційне, кадрове, матеріальне) та обліку фізкультурно-масової роботи, що спрямована на масове залучення молоді до фізкультурно-спортивного руху з метою гармонійного розвитку, зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров'я, спортивного вдосконалення, згуртування молоді, забезпечення її активного відпочинку та дозвілля.

Конкретизовано напрями фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю, поширені в досліджуваний період: пропагандистсько-агітаційний (організація окружних, губернських спартакіад, показових виступів гімнастів), спортивний (організація спортивних бойових дружин, клубів, фізкультурних гуртків, секцій), лікувально-профілактичний (підготовка розрядників комплексу ГПО залежно від стану здоров'я та фізичної підготовки, упровадження лікувальної виробничої та навчальної гімнастики, залучення медиків до розробки змісту відновлювальних масових і групових фізкультурних занять на четвертому етапі), навчальний (постановка навчальних завдань, підготовка педагогів-інструкторів і тренерів, календарних планів проведення спортивно-масових заходів тощо), методичний (створення й упровадження в практику форм масової та індивідуальної фізкультурної роботи, проведення семінарів і курсових занять із підготовки та перепідготовки фізкультурного активу) та господарчий (складання планів роботи, кошторисів, установлення зв'язків представників комсомолу з масовими оборонними організаціями).

Подальшої розробки набули перспективні форми й методи організації фізкультурно-масової роботи (туристичні походи, рухливі ігри, масові легкоатлетичні забіги, фізкультурно-масова робота в літніх оздоровчих таборах, спільні фізкультурні паради та показові виступи спортсменів вищих навчальних закладів, матчеві зустрічі та товариські ігри між навчальними закладами з нагоди визначних дат в Україні; тематичні бесіди та вечори спортивної тематики тощо).

У науковий обіг уведено невідомі й маловідомі документи (26 найменувань), окремі факти й теоретичні положення з теорії та практики організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.). Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в укладанні здобувачем авторської програми спецкурсу “Фізкультурно-масова робота в навчальних закладах”, визначенні й характеристиці прогностичних тенденцій розвитку досліджуваної категорії.

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (№ 1545 від 25.12.2008 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (№ 01-12/1151 від 30.12.2008 р.), Харківської державної академії фізичної культури (№ 82/1 від 23.01.2009 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (№ 1/2696 від 23.09.2009 р.).

Науково-педагогічні узагальнення теорії та практики організації фізкультурно-масової роботи можуть стати змістом історико-педагогічних і методичних курсів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та програм занять інститутів післядипломної педагогічної освіти, курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, методичних семінарів районних та міських відділів та управлінь освіти. Основними положеннями, результатами та висновками дисертаційного дослідження доцільно послуговуватися при розробці нормативних документів щодо організації профільного навчання на регіональному рівні, при написанні підручників і навчальних посібників із теорії та історії педагогіки, історії фізичної культури і спорту, теорії та методики фізичного виховання, при укладанні спецкурсів і спецсемінарів, при здійсненні керівництва курсовими й дипломними роботами з психолого-педагогічних дисциплін.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його теоретичних положень; запроваджуванням комплексу взаємодоповнювальних методів, адекватних меті, об'єкту, предмету й завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, теоретико-методичним обґрунтуванням вихідних положень на підставі вивчення широкої джерельної бази (архівні матеріали, науково-педагогічна література, нормативні документи тощо), апробацією матеріалів дисертації на конференціях. Особистий внесок автора в працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, у науковій обробці отриманих результатів, а також у виробленні методичних рекомендацій та укладанні спецкурсу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та методики професійної освіти, історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2003-2006 рр.), на конференціях, семінарах, ініційованих Міністерством освіти і науки України, Головним управлінням освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації.

Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних, усеукраїнських та регіональних конференціях, а саме: “Научно-методические и практические аспекты подготовки специалистов в современном техническом вузе” (м. Бєлгород, 2003), “Фізична підготовка військовослужбовців” (м. Київ, 2003), “Перша науково-технічна конференція Харківського університету Повітряних Сил” (м. Харків, 2005), “Сучасний стан, проблеми й перспективи формування здорового способу життя студентської молоді” (м. Харків, 2008), “Физическая культура, спорт и здоровье” (м. Харків, 2008), “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (м. Суми, 2009), “Найновите научни постижения” (Република България, гр. София, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 20 публікаціях, із них: 6 навчально-методичних посібників (у співавторстві), 6 статей (5 - одноосібних), опублікованих у наукових фахових виданнях, 2 публікації у збірниках статей (1 - у співавторстві), 6 статей (3 - одноосібних) у збірниках матеріалів і тез доповідей наукових конференцій. Обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 8,8 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (312 найменувань, із них - архівних джерел - 76 одиниць зберігання), 2 додатків, 2 таблиць (на 16 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 206 сторінок, із них основного тексту - 161 сторінка.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено хронологічні межі та схарактеризовано джерельну базу, відображено форми апробації й впровадження у практику результатів дослідження.

У першому розділі “Ступінь наукової розробки проблеми” здійснено аналіз вітчизняних науково-педагогічних праць із питань організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю, визначено та схарактеризовано основні шляхи наукової розробки проблеми.

У процесі дослідження встановлено, що предметом аналізу науковці обирали широкий спектр теоретичних і практичних проблем організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю, а саме:

- теоретичні основи й методологія фізичного виховання та спортивного тренування (А. Журавель, Е. Жарський, Ж. Демені, В. Москвітін, М. Стремовський та інші);

- питання історії розвитку фізичної культури та масових видів спорту (В. Блях, М. Філь, Т. Франко, І. Калічка, О. Буценко, І. Бутко та інші); впровадження комплексу ГПО (В. Блях, П. Мамонтов, П. Ратов, К. Градополов та інші);

- медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спортивного тренування (О. Недригайлова, Н. Каландарова, Д. Шабалова та інші), питання гігієни фізичних вправ (В. Блях, М. Тесленко), лікувальної фізкультури (К. Варринген, Т. Нікітін, О. Вольянський та інші);

- питання підготовки педагогічних кадрів за напрямами: спортивно-педагогічна підготовка (С. Балбенко, Г. Блахін, Л. Волков, О. Жданова, Ю. Железняк, П. Калашніков, М. Мороз, Ю. Шкребтій, В. Яловик), медико-біологічна (Л. Євгеньєва, В. Завацький, В. Міщенко, Л. Поташнюк) психолого-педагогічна (С. Батишев, Ю. Васьков, І. Волкова, Д. Гасанова, Р. Гуревич, О. Дубинчук, Т. Кравчук, Г. Ложкін, В. Мадзігон, Н. Стамбулова, І. Решетень та інші).

Установлено, що окремі аспекти соціально-педагогічного значення фізкультурно-масової роботи зі студентською та учнівською молоддю та історію розвитку окремих фізкультурно-масових заходів розкрито в дисертаційних дослідженнях М. Башаєвої (1981), Я. Боднар (2002), А. Калимової (1985), С. Козіброцького (2002), А. Кухтія (2002), А. Окопного (2001), Г. Приходько (1999), С. Степанюк (2003), Г. Шепеленко (2002).

Проведений аналіз історико-педагогічних джерел і спеціальної літератури дав підстави свідчити, що питання теорії та практики організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в Україні наприкінці ХІХ-у першу половину ХХ ст. системно не вивчалися, що й зумовило цей науковий пошук. Визначено, що наукові й методичні узагальнення можна згрупувати так: питання теорії та методологія фізкультурно-масової роботи, історія розвитку фізкультурно-масових заходів зі студентською та учнівською молоддю, медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спортивного тренування, підготовка відповідних педагогічних кадрів.

У другому розділі “Становлення та розвиток фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.)” розкрито витоки і ґенезу ідеї організації фізкультурно-масової роботи з молоддю у вітчизняній педагогічній думці, науково обґрунтовано етапи розвитку цієї ідеї наприкінці ХІХ-першій половині ХХ століття. Проведене дослідження дало підстави визначити організацію фізкультурно-масової роботи як планомірну діяльність державних та громадських органів щодо керівництва, планування, забезпечення (змістове, методичне, інформаційне, кадрове, матеріальне) та обліку фізкультурно-масової роботи, що спрямована на масове залучення молоді до фізкультурно-спортивного руху з метою гармонійного розвитку, зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров'я, спортивного вдосконалення, згуртування молоді, забезпечення її активного відпочинку та дозвілля. На підставі вивчення науково-педагогічних джерел у дослідженні констатовано, що витоки ідеї організації фізкультурно-масової роботи сягають у давнину та практично виявлялися вже в традиційних народних рухливих іграх та забавах, ритуальних ігрищах між поселеннями, військових танцях, формах військово-фізичної підготовки молоді доби Київської Русі та козаччини, в організації дозвілля членів парубоцьких громад та вихованців братських шкіл, народних традиціях виховання студентів у Києво-Могилянській академії.

У дисертації також з'ясовано, що становленню ідеї організації фізкультурно-масової роботи з молоддю у вітчизняній педагогічній думці передували відкриття додаткових військових класів при Харківському колегіумі; запровадження фехтування й гімнастики в ліцеях, військових гімназіях, кадетських корпусах та комерційних училищах; відкриття на початку ХІХ ст. спеціальних фізкультурних установ: приватних фехтувальних шкіл, шкіл гімнастики та плавання. Проведений історико-педагогічний аналіз дав підстави виокремити в межах досліджуваного періоду (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.) чотири етапи розвитку ідеї організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю (1889-1917 рр., 1918-1929 рр., 1930-1940 рр., 1944-1949 рр.).

Критеріями визначення етапів розвитку досліджуваної ідеї були:

нормативні документи, що визначали планомірність, структуру й послідовність організації фізкультурно-масової роботи;

урядові розпорядження, що регламентували діяльність управлінських органів;

програми й методичні рекомендації, що визначали зміст і форми фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю.

Перший етап (1889-1917 рр.) у дослідженні представлено як етап становлення організації фізкультурно-масової роботи з молоддю. Дисертаційним дослідженням установлено, що на цьому етапі урядом були видані нормативні документи (“Інструкція та програма викладання гімнастики в чоловічих навчальних закладах” відомства Міністерства народної освіти 1889 року, циркуляр про зимові види масових спортивних змагань серед студентів, “Тимчасові правила про порядок організації студентських установ у вищих навчальних закладах Міністерства народної освіти” 1902 року), у яких наголошувалося на необхідності фізичного виховання та загартування молоді. Цими документами започатковано організацію фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю.

Незважаючи на певне піднесення ролі фізичної культури в житті студентів, поширення гімнастики, організація фізкультурно-масової роботи відбувалась переважно за приватної ініціативи й носила стихійний, неплановий характер. На цьому етапі були засновані перші професійні спортивні клуби, атлетичні гуртки, гімнастичні товариства, комерційні товариства та ліги, студентські спортивні гуртки вищих навчальних закладів, фізкультурні самодіяльні осередки, об'єднання спортивного та фізкультурно-патріотичного спрямування (“Сокіл”, “Пласт”, “Січ”, “Луг” тощо), популяризувалися різні види спорту, поширювалися футбол та хокей як масові спортивні ігри, проводились любительські, комерційні та масштабні комплексні спортивні змагання у яких брала участь студентська молодь.

Слід зазначити, що на цьому етапі зроблено спробу централізувати управління фізкультурно-масовою роботою з молоддю. Так, 1913 року запроваджено посаду головного наглядача за фізичним вихованням народонаселення Російської імперії. Однак цю посаду скасовано як неефективну вже 1914 року. На цьому етапі з'ясовано такі огріхи організації фізкультурно-масової роботи зі студентами: недостатня участь громадськості у справі фізичного виховання молоді, що спровокувало швидкий розпад створюваних спортивних об'єднань; недостатній контроль керівництва вищих навчальних закладів організації фізкультурно-масової роботи зі студентами; відсутність фахівців, які були б здатні організувати зазначену роботу на професійному рівні. Другий етап (1918-1929 рр.) визначено як етап накопичення досвіду державного управління організацією фізкультурно-масової роботи з молоддю. На основі аналізу архівних джерел, урядової документації та науково-педагогічної літератури встановлено, що у зв'язку зі зміною суспільно-політичного устрою та органів державної влади на цьому етапі спостерігалася участь в управлінні організацією фізкультурно-масової роботи зі студентами представників державних органів влади, комсомольських та профспілкових організацій. Уряд змінив мету організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю: ідеологічне виховання та залучення молоді до громадсько-політичного життя країни.

1919 року було створено Всеукраїнський центральний виконавчий комітет, на який покладено обов'язки укладання програм, положень, статутів, інструкцій про зміст і форми фізичного виховання; затвердження планів типових споруд для занять фізичною культурою і спортом; улаштування загальнореспубліканських свят фізичної культури, виступів спортсменів, змагань, виставок, з'їздів, нарад; керівництво агітаційно-пропагандистською роботою серед молодого населення. Наступного року при Всеобучі створюється Вища рада фізичної культури, що здійснює централізоване управління всіма гуртками фізичної культури та спортивними клубами, масове заснування яких за виробничо-територіальним принципом відбулось у 1922-1923 рр. Упродовж другого етапу централізоване управління й державний контроль за організацією фізкультурно-масової роботи посилювався.

Установлено, що положенням 1924 року про гурток фізичної культури при профспілкових клубах, яким конкретизувалися вимоги до змісту й методичного забезпечення фізкультурно-масової роботи з молоддю запроваджувалися нові форми організації фізкультурно-масової роботи: виробнича та гігієнічна гімнастика, теоретичні та практичні заняття в групах здоров'я, туристичні походи, оздоровчі табори, усеукраїнські спартакіади, масові пробіги, естафети врожаю (члени спортивних об'єднань і фізкультурних гуртків змагались у збиранні врожаю), загальнореспубліканські фізкультурні свята, олімпіади, показові виступи, агітаційно-пропагандистські виставки. Пропаганда фізкультурно-масової роботи відбувалася під час методичних з'їздів та нарад із фізичної культури, спеціальної підготовки методистів та інструкторів по організації фізкультурно-масової роботи, створення у вищих навчальних закладах гуртків із окремих видів спорту без складного обладнання, будівництва стадіонів і спортивних майданчиків.

У дослідженні зазначено негативні характеристики організації фізкультурно-масової роботи на цьому етапі: вона була надміру плановою й передбачала об'єднання людей у групи для розв'язання тільки професійних завдань, спостерігався обмежений підхід до вирішення завдань оздоровлення студентської молоді та масового залучення її до занять різними видами спорту. Розвиток масовості фізкультурної роботи зі студентською молоддю гальмувала відсутність достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Третій етап (1930-1940 рр.) обґрунтовується в дисертації як етап активізації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю.

У дослідженні встановлено, що на третьому етапі посилилась централізація управління та пропаганда воєнізації фізичного виховання молоді. Так, Постановою ЦВК СРСР від 3 квітня 1930 р. мету фізкультурно-масової роботи зі студентами було визначено як допризовну підготовку молоді. У цей період створюється Всесоюзна рада фізичної культури та Всесоюзний комітет у справах фізичної культури і спорту при Раднаркомі Союзу РСР. Уряд вимагав розуміння фізкультурно-масової роботи як засобу підвищення виробничих потужностей і боротьби з професійними помилками. Урядовими розпорядженнями 1932-1934 рр. здійснено перехід від клубно-територіальних гуртків фізичної культури до виробничих колективів фізичної культури з поступовим об'єднанням їх за профспілковою належністю в Добровільні спортивні товариства (ДСТ) профспілок, що повністю завершило формування двох гілок управління у сфері фізичної культури і спорту - громадської (самодіяльної) і державної. Широкій пропаганді спорту сприяли: створення закладів для підготовки інструкторських та тренерських кадрів; запровадження 1932 року фізкультурного комплексу “Готовий до праці та оборони” (ГПО), проведення фізкультурних парадів та видовищних спортивних свят, якісне зростання досягнень у спорті; уведення 1937 року “Єдиної всесоюзної спортивної класифікації”, що передбачала норми й вимоги до спортивного рівня підготовленості - розряди і звання з десяти видів спорту; участь студентів у міжнародних змаганнях (Антверпен, Бельгія), святкування Дня фізкультурника, визначення форм організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю.

Найбільшим збоченням в організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю на цьому етапі визначено воєнізований ухил змісту такої роботи. 1941-1943 рр. спостерігалося призупинення в розвитку досліджуваної ідеї через масову військову мобілізацію студентської молоді. Четвертий етап (1944-1949 рр.) схарактеризовано як етап відновлення фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю та вдосконалення досвіду її організації.

У зазначений період на рівні урядових керівних органів (Постанова 1945 року “Об оказании помощи комитетам по делам физической культуры и спорта и улучшения их работы”) вжито заходи щодо організації фізкультурно-масової роботи зі студентами. Найважливішими стали масовий спортивний рух у селах, гігієна й виробнича гімнастика, молодіжний туризм, змагання за спортивною класифікацією, заходи з лікувальної фізкультури (лікувальна гімнастика, заняття фізкультурою у групах людей, об'єднаних діагнозом), широка пропаганда фізичної культури серед молоді, створення науково-методичних відділів, факультетів фізичного виховання в педагогічних інститутах, організація підготовки громадських інструкторів із фізичної культури, будівництво спортивних споруд, виготовлення спортивного інвентарю та обладнання. Організація фізкультурно-масової роботи, як зазначалось у програмних і методичних документах, мала відповідати державним освітнім завданням, бути доступною, безпечною, естетично спрямованою, видовищною, сприяти відновленню здоров'я та розвитку фізичних здібностей молодих людей. На зазначеному етапі популярними стали спортивні змагання на першість ВНЗ, участь студентів у кубкових матчах, стартах, туристичних походах, масових лижних гонках та профспілково-комсомольських кросах, зимових спартакіадах, святах фізичної культури, заочних змаганнях із гімнастики.

Установлено, що з ліквідацією “Комітетів у справах фізичної культури і спорту” та створенням нового громадського органу “Союзу спортивних товариств та організацій СРСР”, що координував розвиток фізкультурного руху в державі, в управлінні та організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю спостерігалися демократичні процеси: добровільність спортивних об'єднань, виборність керівних органів, самодіяльний характер індивідуальних і групових занять фізичною культурою.

У третьому розділі “Практика фізкультурно-масової роботи із студентською молоддю у вітчизняній педагогіці (кінець ХІХ-перша половина ХХ ст.)” на підставі вивчення й узагальнення архівних джерел визначено особливості змісту та схарактеризовано форми й методи фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю наприкінці ХІХ-у першій половині ХХ ст., накреслено шляхи творчого використання педагогічно цінного досвіду за сучасних умов, спрогнозовано тенденції подальшого розвитку фізкультурно-масової роботи у ВНЗ України. Аналіз документації та педагогічних джерел досліджуваного періоду дав підстави стверджувати, що зміст фізкультурно-масової роботи у вищих навчальних закладах змінювався поетапно, визначався науковістю, методичною послідовністю та різноманітністю організаційних форм і засобів фізичного розвитку. На першому етапі (1889-1917 рр.) розвитку організації фізкультурно-масової роботи визначено такі напрями її змісту: пропагандистсько-агітаційний (популяризація різних видів спорту, поширення масових спортивних ігор, проведення показових виступів під час масштабних комплексних спортивних змагань); навчальний (формування у молоді в процесі фізкультурно-масових заходів знань про функціональні можливості людського організму та роль фізичного виховання в гармонійному розвитку особистості); спортивний (підготовка та проведення змагань різного рівня, спортивне вдосконалення молоді, досягнення високих спортивних результатів).

На другому етапі (1918-1929 рр.) у змісті фізкультурно-масової роботи зі студентами виокремлено напрями: організаційно-адміністративний, науково-навчальний, лікувально-контрольний, агітаційно-просвітницький. На третьому етапі (1930-1940 рр.) у змістовому забезпеченні спостерігалися процеси уніфікації змісту фізкультурно-масової роботи за напрямами першого етапу з додатковим розробленням напрямів: організаційно-методичний (запровадження фізкультурного комплексу “Готовий до праці і оборони”, прийняття у члени фізкультурного колективу, складання планів роботи, кошторису витрат) та господарчий (участь у будівництві спортивних споруд, ремонт місць занять фізичною культурою, придбання та збереження спортивного інвентарю й обладнання). На четвертому етапі (1944-1949 рр.) було відновлено змістове забезпечення характерне для першого етапу з додаванням лікувально-профілактичного напряму (загартовування організму, виправлення різноманітних тілесних вад).

З'ясовано, що навчальний і спортивний складники змісту фізкультурно-масової роботи з молоддю конкретизувались і в діяльності молодіжних спортивних товариств та об'єднань. Товариства на першому етапі поділялися на гігієнічні, спортивні, гімнастичні, скаутські. До наймасовіших із них належали “Сокіл”, “Пласт”, “Січ”, “Луг”. На другому і третьому - масовими стали спортивні клуби “Динамо”, “Спартак”, низові колективи фізичної культури, добровільні спортивні товариства (ДСТ) “Буревісник”, “Авангард”, на четвертому етапі - ДСТ “Трудові резерви”, цехи здоров'я. Позитивним надбанням досліджуваного періоду визначено на всіх етапах уведення до навчальних планів та програм вищих навчальних закладів гімнастики, легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор як засобів фізичного виховання та елементів фізкультурно-масової роботи.

У розділі на підставі вивчення значної кількості архівних джерел та науково-педагогічної літератури проаналізовано ефективні форми та методи організації фізкультурно-масової роботи зі студентами на вищезазначених етапах. Установлено, що основними формами та методами організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю на першому етапі були спортивні змагання, прогулянки, екскурсії; на другому етапі - фізкультурні свята, усеукраїнські спартакіади, показові виступи, туристичні походи, оздоровчі табори, масові пробіги, виробнича та гігієнічна гімнастика; на третьому етапі - фізкультурні паради та видовищні свята, естафети, кроси, олімпіади, спортивні змагання за єдиною всесоюзною спортивною класифікацією, складання комплексу ГПО; на четвертому етапі - тематичні бесіди та вечори, мітинги, профспілково-комсомольські кроси, змагання на першість ВНЗ, універсіади, туристичні походи, конкурси-огляди з фізичної культури, фізкультурні хвилинки й паузи в режимі навчального дня.

Дослідженням доведено, що свого творчого розвитку за сучасних умов української держави потребують такі питання, як-от: широка пропаганда фізичної культури та спорту, популяризація різних видів спорту та фізкультурно-оздоровчих заходів за допомогою радіогазети, стінної газети, фізкультурних і спортивних парадів, товариських зустрічей спортсменів та кубкових матчів; організаційне зміцнення фізкультурних колективів, що досягається під час формування команд, підготовки до змагань, вибору організаторів, капітанів команд, призначення інструкторів із видів спорту; організація літніх спортивних оздоровчих таборів; зміст підготовки інструкторів та викладачів із фізкультурно-масової роботи. У дослідженні на підставі узагальнення досвіду фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю укладено навчальну програму спецкурсу “Фізкультурно-масова робота в навчальних закладах”, визначено й схарактеризовано прогностичні тенденції розвитку досліджуваної проблеми, а саме: поширення пропаганди фізичної культури та спорту як першорядне завдання фізкультурно-масової роботи; популяризація масових видів спорту через урізноманітнення форм і видів фізкультурно-оздоровчих заходів та спортивних змагань; винайдення перспективної молоді для залучення до занять різними видами спорту; проведення регулярного тестування з метою оцінювання рівня фізичної підготовленості різних верств населення України.

Висновки

1. Дослідженням установлено, що організація фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю в означених хронологічних межах визначала планомірну діяльність державних та громадських органів щодо керівництва, планування, забезпечення та обліку фізкультурно-масової роботи, що спрямована на масове залучення молоді до фізкультурно-спортивного руху з метою гармонійного розвитку, зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров'я, спортивного вдосконалення, згуртування молоді, забезпечення її активного відпочинку та дозвілля.

2. Витоками ідеї організації фізкультурно-масової роботи зі студентами були масові розваги, традиційні народні рухливі ігри й забави, військові танці, колективні дійства та ритуали, поширені в епоху Київської Русі; система традицій козацького військового вишколу, організації дозвілля вихованців братських шкіл, виховання студентів у Києво-Могилянській академії та учнів додаткових військових класів Харківського колегіуму; діяльність приватних шкіл фехтування, гімнастики та плавання.

3. Виходячи з нормативного та методичного забезпечення, розробки змісту, форм і методів організації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю виокремлено чотири етапи її розвитку: 1889-1917 рр. - етап становлення організації фізкультурно-масової роботи з молоддю; 1918-1929 рр. - накопичення досвіду державного управління організацією фізкультурно-масової роботи з молоддю; 1930-1940 рр. - активізації фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю; 1944-1949 рр. - етап відновлення фізкультурно-масової роботи зі студентською молоддю та вдосконалення досвіду її організації.