Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

УДК 378.037-057.87

13.00.07 - теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ПЛАНЕТАРНОГО ВИХОВАННЯ

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

ЗЕЛЕНОВ Євгеній Анатолійович

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри педагогіки, директор науково-дослідного інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України БЕХ Володимир Павлович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, перший проректор;

академік АПН України, доктор педагогічних наук, професор ЄВТУХ Микола Борисович, Академія педагогічних наук України, академік-секретар відділення вищої освіти;

доктор педагогічних наук, професор ГРЯЗНОВ Ігор Олександрович, Національна академія державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького начальник докторантури.

Захист відбудеться 29 січня 2010 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд. 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 28 грудня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Фунтікова

Анотації

Зеленов Є.А. Теоретико-методологічні основи планетарного виховання студентської молоді. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2009.

У дисертації розглядаються методологічні підходи до розгляду планетарного виховання студентської молоді (цивілізаційний, аксіологічний, культурологічний та синергетичний) та його теоретичні основи: філософські (російський космізм, концепція сталого розвитку, вчення В. Вернадського про ноосферу, концепція діалогу культур, концепція культури миру), психологічні (інтерсуб'єктний підхід до педагогічної діяльності, концепції ментальності та менталітету, особливості студентського віку, концепція культурної ідентифікації), педагогічні (педагогіка ненасильства, ноосферна педагогіка, космічна педагогіка, освіта для сталого розвитку, педагогіка толерантності, концепція школи діалогу культур, теорія полікультурної освіти, педагогіка культури миру).

Визначені сутність планетарного виховання, його функції, система його принципів, основні засоби та методи. Основним середовищем планетарного виховання студентської молоді визначається університет як простір полікультурного діалогу, академічної свободи та універсального знання. виховання планетарний студентський

Ключові слова: планетарне виховання, студентська молодь, цивілізаційний підхід, аксіологічний підхід, культурологічний підхід, синергетичний підхід, університет, виховний потенціал вищої школи, засоби мистецтва.

Зеленов Е.А. Теоретико-методологические основы планетарного воспитания студенческой молодежи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2009.

Рассматриваются методологические подходы к анализу нового направления воспитательной работы в высшей школе - планетарного воспитания студенческой молодежи. Такими подходами определены: цивилизационный, аксиологический, культурологический и синергетический.

Также анализируются теоретические основы планетарного воспитания: философские (российский космизм, концепция устойчивого развития, учение В. Вернадского о ноосфере, концепция диалога культур, концепция культуры мира), психологические (интерсубъектный подход к педагогической деятельности, концепции ментальности и менталитета, особенности студенческого возраста, концепция культурной идентификации), педагогические (педагогика ненасилия, ноосферная педагогика, космическая педагогика, образование для устойчивого развития, педагогика толерантности, концепция школы диалога культур, теория поликультурного образования, педагогика культуры мира).

Планетарное воспитание определяется как самоорганизованный педагогический процесс культурной идентификации, социализации, духовного развития личности студента, имеющий экологический, креативный, диалектический, интегральный характер, направленный на воспитание интеллигентной, ноосферной духовной личности специалиста, способного к принятию ответственных решений с учетом интересов всего человечества, на основе нелинейного, синергетического мышление. Кроме того, это - создание условий для самовоспитания, самоусовершенствование личности студента, вектор которого направлен на осознание человека себя как части человечества, восприятие его проблем как своих собственных.

Основными направлениями планетарного воспитания студенческой молодежи должны стать: формирование экологического сознания, основаного на идее коэволюции природы и человека, воспитание культуры толерантности, ненасилия в межличностных отношениях, креативной направленности личности, синергетичности, нелинейности мышления, гражданского менталитета.

Основными функциями планетарного воспитания студенческой молодежи выступают: гносеологично-информационная, культурологическая, прогностическая, преобразовательная, интегрирующая.

Определена система принципов планетарного воспитания студенческой молодежи (гуманизма, поликультурности, построения планетарного воспитания на основе толерантности, диалогичности, сочетание в педагогическом процессе достижений научно-технического прогресса и гуманистической составляющей мировых религий, экологичности, активности, креативности, природосообразности, гносеологичности, культуросообразности, формирование способности к принятию решений адекватных планетарным интересам всего человечества, информатизации, эстетизации, ноосферной направленности, ориентации на общечеловеческие ценности).

Ключевые слова: планетарное воспитание, студенческая молодежь, цивилизационный подход, аксиологический подход, культурологический подход, синергетический подход, университет, воспитательный потенциал высшей школы, средства искусства.

Zelenov E.A. Methodological and theoretical basis of planetary upbringing of student youth. - Manuscript.

Dissertation for the obtaining the degree of Doctor of Pedagogical Science, speciality 13.00.07 - theory and methods of upbringing. - East-Ukrainian National University named after Volodymyr Dahl', Luhansk, 2009.

Methodological approaches to the planetary upbringing of student youth (civilizational, axiological, culturological and synergethic ones) and its theoretical basis: philosophical (Russian cosmism, the concept of steady development, Vernadsky's noosphere teaching, the concept of intercultural dialogue, the concept of world culture), psychological (the intersubject approach to pedagogical activity, the concepts of mentality and mental setup, the features of student age, the concept of cultural identification), pedagogical (pedagogics of non-violence, noosphere pedagogics, cosmic pedagogics, the education for steady development, pedagogics of tolerance, the concept of school of intercultural dialogue, the theory of polycultural education, world culture pedagogics) are looked upon in the dissertation.

The essence of planetary upbringing, its functions, its system of principles, basic ways and methods are defined. The university is defined as the main environment for upbringing of the student youth for its being the space for polycultural dialogue, academic freedom and universal knowledge.

Key words: planetary upbringing, student youth, civilizational approach, axiological approach, culturological approach, synergetic approach, university, upbringing potential of high school, means of art.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний етап розвитку людства більшістю дослідників характеризується як кризовий. При цьому на цій позиції одностайно наголошують як представники природничих, так і суспільних наук. Перші звертають увагу на ознаки системної екологічної кризи (забруднення довкілля, майже вичерпаність природних корисних ресурсів, зникнення багатьох видів фауни та флори тощо). Причиною екологічної катастрофи науковці справедливо вважають наслідки техногенної діяльності людини. Стає зрозумілим, що стара модель невпинного прогресу за рахунок експлуатації природи не може адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у світі. У свою чергу, технічний розвиток людства досяг вершини, коли так званий прогрес вже носить лінійний характер, що дозволяє тільки дещо вдосконалювати старі елементи й процеси, але якісність поступово зникає.

Як вихід зі стану перманентної загрози планетарної екологічної кризи виникла ідея про коеволюцію біосфери та суспільства, тобто їх спільний розвиток, як абсолютно необхідну умову збереження людини на Землі. Етап людської історії, коли реалізується рівновага суспільства та природи, отримав назву доби ноосфери. Питання про можливість такого співвідношення природи та суспільства, тобто про запобігання деградації людства як елемента біосфери, зводиться по суті до формування нової цивілізації планетарного масштабу, адже відповідні рішення і дії з їх виконання можуть бути прийняті і здійснені тільки в масштабах всієї планети.

У свою чергу, представники суспільних наук (соціологи, психологи, політологи, педагоги тощо) спостерігають руйнування моральних засад, посилення агресивності та нетерпимості, прояви різного ґатунку фундаменталізмів, ксенофобії, широке розповсюдження масової псевдокультури, поширення так званих "соціальних хвороб", зменшення народжуваності тощо.

Причини цієї кризи, що має планетарний характер незалежно від ступеня розвитку країн, вчені вбачають у процесах модернізації і створення певних загальнопланетарних стандартів, які відповідають потребам технологічної основи цивілізації. Цей процес називають по-різному: вестернізацією, глобалізацією, планетаризацією тощо. Суть же його, на нашу думку, полягає у входженні людства до перехідного етапу, дифузної зони між існуванням різноманітних цивілізацій і розбудовою та утвердженням загальнолюдської планетарної цивілізації.

Створенню планетарної цивілізації сприяє і входження людства в інформаційне суспільство. Світові інформаційні процеси мають всеосяжний характер і створюють ситуацію поступового стирання кордонів та зближення й уніфікації локальних культур. Існування глобальної інформаційної мережі Інтернет, на думку багатьох фахівців, має, крім інших аспектів, ще й психологічний - формування у свідомості сучасної людини установок на цінності демократії, зокрема свободу слова. Саме інформаційна демократія має найбільш реальні та позитивні можливості у реалізації та закріпленні людських ідеалів, цінностей і норм гармонійного розвитку в межах інформаційної супермагістралі, що складається зараз у світі.

Багато проблем (голод, безробіття, перенаселення, порушення прав людини тощо) переростають у проблеми світового значення, коли їхнє вирішення стає неможливим локальними громадами і вимагає світового партнерства. У свою чергу таке партнерство потребує кардинально іншого світосприйняття, світобачення, іншого способу мислення.

У цих умовах традиційна парадигма виховного процесу вже не може сприяти якісній підготовці молодого покоління до ефективного функціонування у глобальному суспільстві в рамках планетарної цивілізації. Перегляду потребують теоретичні основи виховного процесу та методологічні його засади, що виявили в сучасних умовах свою недієздатність внаслідок кризи домінуючої парадигми. Стара парадигма виховання привела до механістичного розуміння зв'язків природи, держави, суспільства, людини. Унаслідок такого ставлення до оточення саме сучасна людина стала головною причиною порушення світового балансу, що невдовзі (в історичному масштабі часу) може призвести до глобального катаклізму (екологічного, політичного, соціального, економічного, культурного тощо). На думку авторитетних футурологів, можливий глобальний цивілізаційний колапс, жахливі наслідки якого важко передбачити.

Учені (В. Стьопін, М. Моїсєєв, С. Кара-Мурза, А. Панарін та інші) пов'язують вихід з глобальної кризи, породженої техногенною споживчою цивілізацією, з виробленням загальноцивілізаційної стратегії на шляху до суспільства постматеріальних цінностей. Але побудувати це суспільство можуть тільки люди, які розуміють усі наслідки своїх дій у масштабі всієї планети і приймають виважені рішення, враховуючи планетарні потреби, керуючись системою загальнолюдських цінностей, тобто мають планетарну свідомість, планетарну відповідальність, планетарну вихованість.

Аналіз літератури з різних людинознавчих наук, державних документів про освіту та виховання, програмних документів міжнародних організацій, конференцій та форумів показав наявність протиріч:

- між рівнем виховання випускників ВНЗ і реальними потребами різних галузей людської життєдіяльності;

- між виховним потенціалом змісту навчання і слабкою виховною ефективністю навчального процесу у ВНЗ;

- між в основному авторитарною моделлю навчання у ВНЗ, що досі зберігається, і потребою суспільства в креативно мислячій, громадянські активній особистості фахівця з планетарною свідомістю;

- між орієнтацією ВНЗ переважно на підготовку конкурентноспроможної "ринкової" (за Е. Фроммом) особистості та необхідністю формування ціннісних орієнтацій гуманістичного характеру.

Актуальність проблеми, визначені протиріччя й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Теоретико-методологічні основи планетарного виховання студентської молоді".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля "Духовність особистості: методологія, теорія і практика" (реєстраційний № 0105U000264). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 2 від 1.10.2008 р.), узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 31.03.2009 р.).

Мета дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад планетарного виховання студентської молоді та визначенні його змісту, принципів, педагогічних умов та засобів реалізації в практиці вищої школи України.

Для реалізації поставленої мети дослідження були висунуті такі завдання:

- на основі аналізу кризисного стану сучасної цивілізації обґрунтувати об'єктивні історико-культурні передумови необхідності планетарного виховання студентської молоді;

- на основі всебічного аналізу наукової літератури дати теоретико-методологічне обґрунтування сутності планетарного виховання та його змістовної характеристики;

- на основі аксіокультурної парадигми розробити теоретичну модель планетарного виховання студентської молоді;

- визначити критерії планетарного виховання студентської молоді;

- визначити функції, систему принципів планетарного виховання студентської молоді;

- розробити педагогічні умови ефективності планетарного виховання студентської молоді та визначити основні засоби його реалізації;

- розробити науково-методичний супровід забезпечення планетарного виховання студентської молоді.

Об'єктом дослідження є процес планетарного виховання студентської молоді.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи планетарного виховання студентської молоді.

Провідною концептуальною ідеєю дослідження є положення про те, що планетарне виховання має стати пріоритетним напрямом у виховному процесі вищих навчальних закладів. Зважаючи на той факт, що прояви глобальної цивілізаційної кризи (незадовільний стан природного середовища, масове зубожіння та голод у слаборозвинених країнах так званого "третього світу", суцільне падіння духовності, зростання проявів екстремізму та радикалізму, національної та расової нетерпимості та ворожнечі, ксенофобії, розвиток міжнародного тероризму, глобальні епідемії тощо) можна подолати лише об'єднаними зусиллями всього людства, потрібно формувати у майбутньої інтелектуальної еліти суспільства відповідальність за наслідки своїх рішень і дій не тільки на регіональному чи державному рівні, але й у планетарному, глобальному масштабі. Саме вища школа має стати виховним простором, де створюються умови для планетарного виховання і самовиховання особистості майбутнього фахівця. Результати дослідження сприятимуть переходу педагогічного процесу у вищій школі від технократичної до гуманістичної, духовно-моральної спрямованості.

Комплексний та багатофункціональний характер досліджуваної проблематики дозволяє реалізувати провідну ідею за умови використання:

цивілізаційного підходу, який дозволяє аналізувати педагогічні явища не тільки в історичній, а й у цивілізаційній перспективі, дозволяє визначити основні тенденції їх розвитку та його стратегічний напрям. Крім того, такий підхід дозволяє збагнути сутність та ймовірний характер майбутньої єдиної планетарної цивілізації людства;

аксіологічного підходу, який дозволяє визначити планетарні загальнолюдські цінності, що є стрижнем планетарного виховання студентської молоді, їх гуманістичне спрямування та прогностичний характер в студентському віці;

культурологічного підходу, що дає можливість побудувати процес планетарного виховання студентської молоді на засадах ідей школи "діалогу культур", здійснювати інтеграцію і трансформацію інших наукових методів і підходів, зробити змістом виховання цілісний культурний досвід людства: етичний, релігійний, філософський, естетичний, технічний тощо в доповнення до наукового досвіду пізнання світу, визначити соціокультурні засади та ієрархію культурних цінностей (загальнолюдських, національних, регіональних);

синергетичного підходу, завдяки застосуванню якого висвітлюються нові сторони процесу виховання взагалі і планетарного виховання зокрема, що дозволяє висунути однією з головних задач планетарного виховання формування нелінійного синергетичного мислення і світобачення. Крім того, цей підхід дозволяє задіяти у планетарному вихованні студентської молоді синтез філософської думки Заходу та Сходу, що збагачує зміст виховання та виводить його на загальнопланетарний, глобальний рівень.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались методи, традиційні для теоретичних досліджень у сфері педагогіки: теоретичні (класифікаційний та каузальний аналіз, синтез, індукція та дедукція, порівняння, систематизація, зіставлення, аналогія) для визначення вихідних теоретико-методологічних позицій дослідження; емпіричні (аналіз педагогічного досвіду) для з'ясування ступеня впровадження ідей планетарного виховання в педагогічний процес навчальних закладів; соціологічні (систематизація та аналіз фактів, вихідних даних джерел, програмних документів міжнародних організацій, матеріалів засобів масової інформації), що надало можливість виявити загальнопланетарні тенденції розвитку цивілізації, проявів загальної кризи та можливих шляхів її подолання.

Загальна методологія дослідження базується на принципах діалектики та детермінізму (перший відображає суперечливий зв'язок людини з природою та соціумом, вектор постійного пошуку гармонізації цих відносин, другий розкриває об'єктивну глобальну зумовленість виникнення єдиної планетарної цивілізації); теорії наукового пізнання, філософських положеннях про взаємозв'язок між процесами навчання та виховання, системному підході до цілісних педагогічних процесів і явищ, положеннях аксіології про ієрархічність та системність ціннісних орієнтацій особистості.

Методологічне значення мають принципи і методи системного підходу до пізнання, які передбачають взаємопов'язаність, взаємозумовленість, цілісність явищ об'єктивної дійсності (екологічного стану, економіки, політичної діяльності, громадських рухів, систем освіти тощо); концепції гармонізації та гуманізації взаємовідносин у системі "екосфера - людство - людина", серед яких ноосферна концепція В. Вернадського та концепція коеволюції природи і людства М. Моїсеєва посідають провідне місце. У них переконливо доводиться необхідність і можливість об'єднання людства у єдину планетарну спільноту, альтернативою чому виступає знищення людського роду як такого.

Теоретичну основу дослідження становлять: матеріали і документи міжнародних конференцій з глобальних проблем людства. Особливе значення для усвідомлення необхідності планетарного виховання мали: "Всесвітня декларація про вищу освіту для ХХІ ст.: підходи та практичні заходи", Доповідь ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", матеріали Форуму тисячоліття (22-26 травня 2000 р.), Доповідь Римського клубу "Перша глобальна революція", Декларація світового етосу (1993 р., Чикаго), "Гуманістичний маніфест 2000", матеріали конференції "Світовий етос і традиційна китайська етика" (10-12 вересня 1997 р., Пекін), Хартія Землі (Декларація прав природи), матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ЮНЕСКО "Від стереотипів війни до ідеалів миру через культуру та освіту" (Москва, 8-9 грудня 1997 р.), матеріали Асамблеї Міжрелігійної міжнаціональної федерації за мир у всьому світі "Створення культури миру в період глобальної кризи: розвиток Міжрелігійної міжнаціональної ради миру" в рамках X Всесвітнього фестивалю культури і спорту (23-27 липня 2004 р., Сеул). Провідною ідеєю цих документів є ідея об'єднання зусиль людства для подолання глобальних загальнопланетарних проблем кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Теорія виникнення, розвитку та занепаду цивілізацій ґрунтовно викладена в працях Ф. Броделя, А. Гелена, Н. Еліаса, Г. Мишо і Е. Марка, А. Тойнбі, О. Шпенглера, Г. Гудожника, М. Данилевського, Г. Дилигенського, Б. Єрасова, Г. Климової, М. Клягіна, Г. Корнетова, Б. Маркова, Л. Мечникова, М. Моїсєєва, Л. Новикової, Л. Олеха, Ю. Павленко, В. Стьопіна та багатьох інших науковців. Ці дослідження дозволили з'ясувати сутність сучасного етапу розвитку людської цивілізації та довели невідворотність об'єднання людства для подолання глобальної цивілізаційної кризи.

Дослідження К. Лоренца, Д. Мидоуз, О. Тоффлера, С. Хантингтона та інших науковців дозволили з'ясувати сутність кризи сучасної цивілізації та її характер і причини, що надає можливість визначити вектор спрямування планетарного виховання студентської молоді.

Роботи Д. Белла, У. Дайзарда, М. Кастельса, Т. Стоуньера, Р. Абдєєва, С. Мартинюк, О. Ракитова та інших вчених про особливості переходу людства до інформаційного суспільства дали можливість визначити актуальність формування інформаційної культури студентської молоді як складової її планетарного виховання.

Для з'ясування різних якостей майбутньої планетарної цивілізації приймалися до уваги та використовувалися ідеї В. Вернадського, В. Комарова, Л. Мантатової, В. Снесара, В. Стьопіна, О. Урсула, Ю. Яковця та ін.

Дослідження проблеми цінностей і ціннісного підходу М. Вебера, Дж. Дьюї, Е. Дюркгейма, Г. Ріккерта, Т. Парсонса, С. Анісімова, М. Бердяєва, Г. Вижлецова, П. Гуревича, О. Здравомислова, С. Кримського, П. Сорокина, С. Франка, В. Ядова та інших дозволили з'ясувати сутність цінностей та їх роль у формуванні та становленні особистості фахівця. Роботи К. Абульханової-Славської, І. Беха, С. Булдакова, А. Кир'якової, В. Крижко, Б. Лихачова, І. Мамаєвої, В. Огнев`юка, Ж. Омельченко, які застосовували аксіологічний підхід до аналізу педагогічних явищ, довели необхідність та ефективність ціннісного підходу у теорії та практиці виховного процесу.

Проблеми культури та застосування культурологічного підходу до суспільних явищ опрацьовані в дослідженнях М. Хайдеггера, П. Фейерабенда, М. Кагана, В. Межуєва, В. Розова та інших, а використання культурологічного підходу в педагогіці обґрунтували Є. Бондаревська, Н. Крилова, В. Шубинський та інші.

Важливою для планетарного виховання є концепція діалогу культур, що обґрунтована у працях М. Бахтіна, В. Біблера, І. Василенко, С. Курганова, В. Стьопіна, В. Толстих та ін.

Ідентифікація особистості студента з планетарною культурою аналізувалась на основі ідей концепції культурної ідентичності, розробленої в працях К. Гиртца, М.Д. Коллієра, М. Томас, І. Ушанової, Д. Шнайдера та інших на основі теорії ідентичності (Д. Винникотт, Е .Ериксон, В. Слободчиков, Д. Шеффер).

Планетарне виховання передбачає формування нового, синергетичного бачення світу. Основні засади його викладені в працях І. Пригожина, Г. Хакена. В. Аршинова, О. Князевої, С. Курдюмова та інших науковців. Синергетичний підхід до вирішення проблем освіти застосовували у своїх дослідженнях С. Кульневич, О. Пугачева, М. Таланчук, В. Цикин та багато інших науковців. З синергетичних позицій аналізували проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах А. Ворожбитова, Н. Лежнева, М. Федорова та інші.

Однією з важливих теоретичних засад дослідження стали ідеї філософів-космістів: антропокосмізм (М. Холодний), всеєдність (В. Соловйов), єдність людства як планетарної спільноти на основі "загальної справи" (М. Федоров), відкритість невідомому (К. Ціолковський), єдність людства як необхідна умова створення та існування ноосфери (В. Вернадський) тощо.

Крім цих ідей, наше дослідження спиралося на ідею єдності людства Чжан Шаохуа (Китай), концепцію сталого розвитку людства (ЮНЕСКО), ідеї сучасного макроетичного руху (Г. Кюнг та інші), ідею ненасильства (А. Гусейнов, тощо), ідеї культури миру.

Ідеї гуманістичної психології (А. Маслоу, Д. Роджерс, Е. Фромм та інші) дозволили визначити спрямування планетарного виховання на визнання неповторності і унікальності психічної організації кожної окремої людини, віру в позитивний і творчий початок людини, її соціальну сутність. Дослідження А. Бодальова, Л. Виготського, А. Матюшкина, С. Рубінштейна, А. Ухтомського та інших заклали основу особистісного, суб'єктного підходу у вивченні людини.

Необхідність створення і розробки нової, діалогічної методології для цілей справжнього зближення науки і практики переконливо обґрунтовується в працях Г. Ковальова та багатьох інших науковців.

Дослідження проблеми менталітету і національного характеру в працях Р. Бенедикт, Л. Леви-Брюля, М. Мід, К. Юнга, В. Антоновича, М. Бердяєва, М. Грушевського, О. Гуревича, Р. Додонова, Д. Донцова, М. Драгоманова, О. Кульчицького, Д. Лихачова, Є. Онацького, О. Потебні, В. Храмової, М. Шлямкевича, О. Ющишина, В. Яворницького та інших дозволили з'ясувати необхідність врахування в планетарному вихованні студентів особливостей етнічної складової особистості.

Роботи Б. Ананьєва, В. Лисовського, О. Семашка, О. Соколова та інших фахівців про особливості студентського віку дозволили виділити загальні риси, притаманні студентству як соціально-демографічній спільноті, які необхідно враховувати в планетарному вихованні.

Важливе значення для теорії планетарного виховання мають ідеї педагогіки ненасильства (В. Маралов, В. Ситаров та інші), ноосферної педагогіки (Н. Маслова, В. Спартин тощо), освіти для сталого розвитку (С. Степаненко, Н. Тимошенко тощо), космічної педагогіки (К. Вентцель, К. Ціолковський), педагогіки толерантності (А. Асмолов, М. Боритко, Б. Гершунський, В. Шалин, М. Шимановський та багато інших), школи діалогу культур (В. Біблер), концепції полікультурної освіти (Г. Дмитрієв, З. Малькова тощо), школи культури миру (С. Глазачев, Л. Грехова та багато інших).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:

- висунута і теоретико-методологічно обґрунтована педагогічна ідея необхідності планетарного виховання на нинішній стадії розвитку цивілізації;

- здійснено всебічний науковий аналіз об'єктивних історико-культурних передумов, сутності та змісту планетарного виховання студентської молоді;

- на основі аксіокультурної парадигми визначені функції, принципи, основні засоби реалізації планетарного виховання студентської молоді.

Подальшого розвитку набули:

- ідея необхідності естетизації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах як важливої педагогічної умови планетарного виховання студентської молоді;

- ідея ролі університетів як культурного центру накопичення та трансляції загальнолюдських і національних цінностей.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає у визначенні й аналізі філософських, психологічних та педагогічних засад планетарного виховання студентської молоді; визначенні методологічних підходів до аналізу сутності планетарного виховання студентської молоді; визначенні його основних функцій та принципів, умов ефективності, ціннісної бази та основних засобів здійснення; аналізі освітнього середовища вищого навчального закладу в контексті планетарного виховання студентів; застосуванні цивілізаційного, аксіологічного, культурологічного та синергетичного підходів до аналізу планетарного виховання студентської молоді; визначенні критеріїв відбору філософських, психологічних та педагогічних концепцій, теорій та ідей в якості основ планетарного виховання студентської молоді

Практичне значення дослідження визначається тим, що його основні положення, результати та висновки можна використовувати для подальшої розробки теорії планетарного виховання студентської молоді та впровадження його в педагогічний процес ВНЗ; основні методологічні підходи до аналізу планетарного виховання (цивілізаційний, аксіологічний, культурологічний, синергетичний) можуть бути використані у дослідженні інших напрямів виховного процесу у вищій школі. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці лекцій з педагогічних дисциплін: "Основи педагогіки вищої школи", "Педагогіка", "Педагогічна антропологія", "Історія педагогіки", "Основи педагогічної майстерності", "Педагогічна етика", "Інноваційні технології навчання та виховання", "Духовний розвиток особистості", "Методика виховної роботи в системі професійної освіти", при підготовці спецкурсу "Основи планетарного виховання". У цілому основні положення, отримані результати та висновки дослідження мають сприяти удосконаленню процесу підготовки висококваліфікованих фахівців у вищих навчальних закладах України.

Результати дослідження впроваджено у педагогічний процес Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 01-361 від 7.09.2009 р.), Донбаського інституту техніки та менеджменту ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" (довідка № 18-с від 16.09.2009 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 195 від 15.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. У статтях, опублікованих у співавторстві (дві статті), здобувачу належить розробка та обґрунтування теоретичних положень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались на наукових конференціях:

міжнародних: Міжнародна наукова конференція пам'яті П.І. Новгородцева (другі новгородцевські читання) "Ідея правової держави: історія і сучасність" (23-24 листопада 2000 р., м. Луганськ); Міжнародна науково-практична конференція "Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті" (10-12 листопада 2003 р., м. Луганськ); V Міжнародна науково-практична конференція "Розвиток духовності та професіоналізму в умовах глобалізації" (5-7 листопада 2008 р., м. Вінниця);

всеукраїнських: Всеукраїнська науково-практична конференція "Естетичні цінності в структурі духовної культури особистості" (19-21 листопада 2002 р., м. Луганськ); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Професійна освіта в галузі кіно-, телемистецтва" (13-14 грудня 2007 р., м. Луганськ);

регіональних: Симпозіум "Наука Луганщини у контексті розвитку регіону" (22 квітня 1999 р., м. Луганськ); Наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових співробітників "Наука-2004" (19-21 квітня 2004 р., м. Луганськ); Х науково-практична конференція з проблем вищої освіти "Університет і регіон" (17-18 листопада 2004 р., м. Луганськ); Наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових співробітників "Наука-2006" (18-21 квітня 2006 р., м. Луганськ); ХІІІ науково-практична конференція "Університет і регіон: проблеми сучасної освіти" (31 жовтня - 1 листопада 2007 р., м. Луганськ).

Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, засіданнях лабораторій Науково-дослідного інституту духовного розвитку людини: "Духовний розвиток майбутнього соціального працівника", "Духовні основи інтелектуально-фізичної реабілітації і трудової адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями", "Екологія життя".

Кандидатська дисертація за темою "Формування політичної культури старшокласників засобами мистецтва" (спеціальність 13.00.01 - теорія та історія педагогіки) була захищена в Харківському державному педагогічному інституті імені Г.С. Сковороди у 1992 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 33 публікаціях (з них 31 одноосібна), у тому числі: 3 монографії, 30 наукових статей, з яких 24 надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - в інших педагогічних та наукових виданнях, 3 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, одного додатку на 10 сторінках, списку використаних джерел (676 найменувань, з них 23 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації складає 479 сторінок, обсяг основного тексту - 408 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, основні методи дослідження, його методологічні й теоретичні засади, розкрито концепцію дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію та впровадження, публікації автора та структуру дисертації.

У першому розділі - "Методологічні підходи до планетарного виховання студентської молоді" - викладені результати аналізу та узагальнення можливостей різних методологічних підходів (цивілізаційного, аксіологічного, культурологічного, синергетичного) до планетарного виховання студентської молоді, обґрунтовується невідворотність виникнення планетарної цивілізації людства, аналізуються різні точки зору на її можливий характер, обґрунтовується необхідність планетарного виховання молодого покоління, розкриваються можливості культурологічного підходу до аналізу сутності планетарного виховання студентської молоді, визначається аксіологічні засади планетарного виховання студентської молоді та його синергетична сутність.

Проаналізувавши наукові праці з проблеми цивілізацій та цивілізаційного підходу (Ф. Бродель, А. Тойнбі, С. Хантингтон, О. Шпенглер, І. Василенко, Л. Гринин, М. Данилевський, Б. Єрасов, М. Клягін, В. Комаров, М. Лернер, М. Мамардашвілі, Л. Мантатова, С. Мартинюк, Л. Мечников, М. Моїсєєв, В. Найдиш, Л. Олех, Ю. Павленко, В. Снесар, В. Стьопин, Ю. Яковець та інші), ми дійшли висновку, що генеральною тенденцією руху сучасної цивілізації є його спрямування до єдиної глобальної планетарної цивілізації, що буде мати, згідно прогнозів фахівців, гуманістичний, ноосферний характер з яскраво вираженою екологічною спрямованістю. Основною характеристикою розвитку цієї цивілізації стане коеволюція суспільства і природи, людини і довкілля.

Єдина планетарна цивілізація людства бачиться нами як коаліція різноманітних національних культур, що має всіляко сприяти їх розквіту та взаємозбагаченню, бо, як відомо, тільки живлячись від інших культур та, у свою чергу, живлячи їх, національна культура (у тому числі й українська) має шанс на прогресивний розвиток. Уже зараз відбувається реальний діалог цивілізацій, під яким більшість дослідників розуміють таку взаємодію різних соціокультурних світів (цивілізацій), коли кожний з них усвідомлює позитивне значення розширення власної культурної практики в результаті тісних контактів і співробітництва з іншим соціокультурним світом (цивілізацією) і отримує нову перспективу буття в руслі загальносвітової гуманістичної тенденції розвитку людської цивілізації (І. Василенко, Г. Гудожник та інші).

Діалог цивілізацій означає рівність народів і їх позитивну співпрацю. Він можливий тільки тоді, коли в його основу покладені базові загальнолюдські цінності - толерантність до інших думок, поглядів, переконань, іншого світогляду та менталітету, коли до партнера ставляться з самого початку з повагою і як до рівного. Розвиток стратегічного діалогу цивілізацій детермінує динаміку та конкретні форми розвитку планетарної цивілізації єдиного людства. У цьому складному і довготривалому процесі переплітаються й інтегруються різноспрямовані інтереси різних народів, націй, держав, локальних цивілізацій. Цей процес потребує загальнозначущої об'єднуючої ідеї, яка однаково актуальна для кожного мешканця планети. Такою ідеєю може стати ідея сталого цивілізаційного розвитку, тобто ідея довготривалого (в перспективі - нескінченного) існування людської цивілізації в гармонії з природою, навколишнім середовищем, космосом. Йдеться, зокрема, про синтез ідеї вдосконалення світової цивілізації і концепції сталого розвитку.

Таким чином, провідним вектором прогресу людства є створення планетарної цивілізації, заснованої на планетарній єдності, що виступає передумовою гуманістичного вільного розвитку різноманіття й інтеграції локальних культур і цивілізацій. Саме в такому об'єднанні можна сподіватися на розв'язання глобальних проблем, що вже постали і ще постануть перед людством у третьому тисячолітті.

Аналіз праць К. Абульханової-Славської, О. Бережної, І. Беха, С. Булдакова, І. Єрмакова, А. Кир'якової, В. Крижко, Б. Лихачова, І. Мамаєвої, В. Огнев`юка, Ж. Омельченко, Є. Шиянова, Н. Щуркової та інших учених показав, що значна частина дослідників вважає аксіологічний підхід найбільш адекватним тим завданням, що постають під час теоретичного дослідження педагогічних явищ. Цей підхід до аналізу проблем планетарного виховання студентської молоді дозволяє розглядати його як соціально-педагогічний феномен, що має особливий ціннісний статус і виступає в кількох аспектах (державному, соціальному, особистісному). Планетарне виховання, планетарна освіта повинні стати стратегічним напрямком розвитку виховних систем усіх членів світового співтовариства при всьому різноманітті їх національних проявів і визначати розвиток етичного, інтелектуального, економічного й культурного потенціалу кожної держави. Треба враховувати, що планетарна спрямованість виробляється спочатку в громадській свідомості, а вже потім стає стратегічним напрямком розвитку і оформляється законодавчо в державні освітні пріоритети. Водночас, якості планетарного виховання є, в першу чергу, внутрішнім, власним надбанням особистості.

Аналіз філософських праць зарубіжних та вітчизняних вчених М. Вебера, Дж. Дьюї, Е. Дюркгейма, Г. Ріккерта, Т. Парсонса, С. Анісімова, М. Бердяєва, Г. Вижлецова, П. Гуревича, О. Здравомислова, С. Кримського, П. Сорокина, С. Франка та інших дозволив з'ясувати, що система цінностей має історичний характер, у кожну конкретну епоху вона збагачується аксіологічними орієнтирами, відповідними духу часу; загальнолюдські й національні цінності знаходяться в діалектичній єдності, взаємодоповнюючи і збагачуючи одне одного, тобто загальнолюдські цінності є інтегрованими національними аксіологічними пріоритетами.

Аналіз праць Е. Араб-Огли, В. Середи, Т. Скородумової, ігумена Веніаміна (Новика) та інших науковців, які досліджували феномен загальнолюдських цінностей, показав, що у визначенні їх сутності існують різні підходи: релігійний підхід як відображення сприйняття світу віруючою людиною; загальноетичний підхід, що відображає сприйняття світу пересічної особистості або рівень життєвої свідомості, що регулює людські відносини; науковий, що відображає рівень розвитку аксіологічного знання наукової спільноти (як регіональної, так і світової). З'ясовано, що синтез цих підходів у педагогічному процесі може привести до ефективного засвоєння і присвоєння загальнолюдських цінностей студентами в процесі планетарного виховання.

Іншим важливим підходом до розгляду сутності планетарного виховання студентської молоді став культурологічний, який дозволяє побачити і проаналізувати зміст не тільки планетарного виховання, але й виховного процесу у вищій школі взагалі. Культурологічний підхід у визначенні змістовного наповнення виховного процесу у вищій школі (в тому числі й планетарного виховання) є альтернативою ідеологічному підходу у вирішенні цієї проблеми (про яку б ідеологію не йшла мова). У цьому плані культурним змістом виховної діяльності у вищих навчальних закладах України має стати багатий культурний досвід народів України у синтезі з культурним досвідом інших народів планети на базі діалогічної міжкультурної та полікультурної взаємодії. Реалізація ціннісного змісту культури в практиці вищої освіти обумовлена завданнями індивідуального та соціального самовизначення, національної та планетарної ідентифікації студентської молоді і здійснюється у синтезі наукового пізнання та міфологічно-ціннісного орієнтування.

Культурологічний підхід до виховного процесу у вищій школі дозволяє побудувати його на засадах ідей школи "діалогу культур" (В. Біблер, С. Курганов та інші). Практика освіти, у такому розумінні, постає не як передача готових знань, а як формування вмінь особистості самостійно здобувати та освоювати культурні цінності, способи діяльності і смисли з урахуванням індивідуальних ціннісних орієнтацій, соціокультурних життєвих програм. Доведено, що це є одним із перспективних шляхів розв'язання глобальної планетарної проблеми відчуження людини від культури та цінностей, існування "мозаїчної" або "кліпової" культури у свідомості більшої частини молодого покоління.

Нові аспекти процесу виховання взагалі і планетарного виховання зокрема висвітлюються завдяки застосуванню в теоретичному аналізі синергетичного підходу, що дозволяє висунути одним з головних завдань планетарного виховання інтелектуальної еліти суспільства - формування нелінійного синергетичного мислення і світобачення, яке є, на нашу думку, адекватним глобальним викликам людству. Крім того, синергетичний підхід дозволяє глибше зрозуміти механізм розвитку вищої освіти в масштабах всієї планети та передбачати наслідки головних процесів, що відбуваються у цій складноорганізованій системі.

У другому розділі - "Теоретичні основи планетарного виховання студентів" - аналізуються філософські, психологічні та педагогічні основи планетарного виховання студентської молоді.

У дисертації обґрунтовуються та визначаються наступні критерії відбору філософських засад планетарного виховання студентської молоді: гуманістична спрямованість основних засад концепції; креативна спрямованість основних засад філософського напряму чи концепції; загальнопланетарна спрямованість основних засад філософських вчень та течій; оптимістична спрямованість основних філософських положень.

У результаті аналізу різних філософських концепцій, вчень та течій згідно цих критеріїв нами були визначені як філософські засади планетарного виховання студентської молоді: філософія російського космізму, концепція сталого розвитку, ноосферне вчення В. Вернадського, синтетична філософія китайського професора Чжан Шаохуа, філософія глобалізму, концепція ненасильства, концепція "культури миру".

Аналіз праць філософів-космістів (М. Бердяєва, С. Булгакова, В. Соловйова, М. Федорова, П. Флоренського, В. Вернадського, М. Умова, К. Ціолковського, А. Чижевського, М. Холодного та інших), а також результатів досліджень науковців, що вивчали цей пласт вітчизняної філософської думки (О. Міхальова, Ф. Гиренок, Л. Коган, О. Куракина, М. Лоський, А. Панкрушина, О. Хуторськой та інші), дозволив виділити основні ідеї філософії космізму, що стали теоретичними засадами планетарного виховання студентської молоді: ідею активної еволюції, тобто такого розвитку світу, коли людство свідомо спрямовує його, керуючись не тільки розумом, але й етичним відчуттям; ідею про унікальність та абсолютну цінність кожного індивіда для космічної еволюції; ідею вселенського масштабу призначення людини; ідею єдності людини і природи; ідею всеєдності; ідею відкритості невідомому; ідею про необхідність порівнювати людську діяльність з принципами цілісності цього світу; ідею "загальної справи" М. Федорова.

Аналіз ідей філософів цього напрямку дозволяє зробити висновок, що гносеологія космізму за своєю суттю евристична. Учені, що презентують дану течію філософської думки, мали на меті пошук шляхів і способів розвитку людини і людства в цілому шляхом творення нового. З'ясовано, що цей висновок орієнтує планетарне виховання студентства на шлях креативної спрямованості, продуктивного освоєння навколишнього світу.

У концепції китайського філософа Чжан Шаохуа стверджується, що в сучасному житті вже присутній ембріон духу глобальної цивілізації. Його утворюють філософські ідеї про: а) єдність всіх речей; б) єдність всього людства; в) єдність Неба і людини. З ідеї "трьох єдностей" витікає декілька висновків. Якщо затверджується єдність всіх речей, то ми повинні поважати і піклуватися про навколишнє середовище. Якщо затверджується єдність людського роду, то ми повинні визнати справедливість і солідарність між людьми. Якщо затверджується єдність Неба і людини, то ми повинні оберігати небесну (духовну) природу людини. На нашу думку, ідея "трьох єдностей" визначає зміст духовної сфери планетарної цивілізації і планетарного виховання студентської молоді.

Якщо філософи-космісти і професор Чжан Шаохуа обґрунтовували незворотність об'єднання людства в єдину спільноту, спираючись на моральні, релігійні підстави, то автори концепції сталого розвитку цивілізації виходили з необхідності розв'язання суперечності між техногенною діяльністю людства і природним оточенням. Вони закликали до такого цивілізаційного розвитку, який не руйнує своєї природної основи, гарантуючи людству можливість виживання і надалі безперервного, тобто керованого, сталого розвитку. Необхідною умовою для цього є об'єднання зусиль всього людства перед загрозою екологічної, демографічної, продовольчої, соціальної та інших криз.

Усім визначеним критеріям відбору філософських вчень та концепцій відповідає вчення В. Вернадського про ноосферу, центральною ідеєю якого є єдність біосфери і людства. Дуже цікавою є думка В. Вернадського про енергію людської культури, яка створює ноосферу. Вирішальним чинником для її створення виступає знову ж таки єдність людства. Найважливішим кроком у переході людства в ноосферу є, на думку В. Вернадського, створене людиною інформаційне поле або "пневматосфера", яка у свою чергу, є і передумовою, і результатом планетарного єднання людей.

Однією з провідних філософських ідей, що визначають не тільки сутність планетарного виховання студентської молоді, але і його форми й методи, є ідея діалогу культур. Вона ґрунтується на факті різноманіття культурних практик і традицій людства та необхідності розуміння й компромісу заради його виживання в період кризи цивілізації. Ця ідея відповідає одному з провідних принципів китайської філософської традиції - "єдності в різноманітті" ("гармонії через відмінності"). Саме через діалог культур стає можливим синтез здобутків цивілізацій Сходу і Заходу та створення в перспективі планетарної цивілізації.

Принцип діалогу має стати провідним і у стосунках представників різних релігійних систем, між прихильниками релігійного та раціоналістичного сприйняття світу, що може стати основою для вироблення у подальшому синтетичного світобачення, позбавленого недоліків як міфологічного, так і матеріалістичного світогляду. У дисертації проведений порівняльний аналіз двох документів: "Декларації світового етосу" (прийнята Другим Парламентом релігій світу в 1993 р. в Чикаго) та "Гуманістичного маніфесту 2000" (виданий Міжнародною Академією Гуманізму). Він показав, що головна думка обох документів полягає в тому, що перед загрозою загальноцивілізаційного колапсу мають відступити всі розбіжності в світобаченні, світоглядах, культурах, ментальностях людських спільнот і окремих людей. На перший план повинні вийти цінності, що об'єднають людство перед загрозою планетарної катастрофи.

Нове планетарне світобачення повинно базуватися на новій етиці як результаті синтезу цінностей різних цивілізаційних шляхів, світоглядів, етичних систем, філософських та релігійних вчень. Одним із головних постулатів нової етики людства повинна стати ідея ненасильства, що є основою концепції культури миру.

Теоретичний аналіз психологічних теорій та концепцій показав, що основами планетарного виховання є ті з них, які виступають з позицій гуманістичного відношення до людини, оптимістично трактують її інтелектуальний, психічний, духовний потенціал. Крім того, були виділені теорії, що роз'яснюють психологічний механізм активної педагогічної дії, взаємодії викладачів і студентів, їх співробітництво.

Саме в цьому контексті був проаналізований інтерсуб'єктний підхід до педагогічної діяльності. Виявилося, що психологічною умовою реалізації цього підходу є діалог, у ході якого формуються і розвиваються креативні здібності його учасників, відбувається взаєморозкриття і взаєморозвиток, створюються умови для самодії і саморозвитку і студентів, і викладачів.

...