Теоретико-методологічні основи планетарного виховання студентської молоді

Іншим важливим висновком з аналізу психологічних основ планетарного виховання є положення про можливість поступової зміни менталітету не тільки окремої особистості, а й груп людей, соціальних шарів, а в перспективі й усього людства. Звичайно, цей процес дуже тривалий та суперечливий, але можливий. Людству і кожній окремій людині необхідно для виживання роду людського змінити своє відношення до природи і своїх дій відносно неї, до техніки і технологій, до інших людей, до самої себе.

Порівняльний аналіз менталітетів українського та російського етносів, проведений за результатами роботи українських і російських учених показав наявність не тільки багатьох тотожних рис і якостей характеру представників двох етносів, але й наявність розбіжності, несхожості в певних моментах світосприйняття, світовідношення. Ці висновки, на наш погляд, важливі для планування та здійснення індивідуальної роботи зі студентами, адже саме національні цінності, національний характер є фундаментом для планетарного виховання майбутньої інтелектуальної еліти.

Ще однією психологічною основою планетарного виховання є особливості студентського віку і в плані специфіки психології молоді взагалі, і в плані специфіки студентства як особливої її частини. Цей вік відрізняється сенситивним станом щодо утвердження системи ціннісних орієнтацій. Студентство як специфічна соціально-демографічна група виявляє особливу готовність до сприйняття й схвалення плюралізму думок, ідей демократії, боротьби за соціальну справедливість, готовність прийняти на себе відповідальність (як майбутня еліта суспільства) за долю людей, нації, держави, врешті-решт - усього людства.

Аналіз різноманітних думок щодо психологічного механізму національної ідентифікації особистості дозволив дійти висновку про те, що національна самоідентифікація повинна стати фундаментом для планетарної свідомості майбутньої інтелектуальної еліти українського суспільства.

З психологічної точки зору, планетарне виховання є ідентифікацією особистістю себе з усім людством, прийняттям й усвідомленням планетарних проблем як власних, особистісних. І тут величезну роль повинна відігравати суб'єктна активність (самопізнання, самоаналіз, самовиховання тощо). Тобто планетарне виховання можливе тільки в рамках особистісно орієнтованої педагогічної парадигми.

Аналіз різноманітних педагогічних ідей, теорій, концепцій дозволив дійти висновку, що педагогічними основами планетарного виховання студентської молоді є такі педагогічні теорії та концепції: педагогіка ненасильства, яка виходить з гуманістичного трактування виховання як педагогічного явища; ноосферна педагогіка, космічна педагогіка, що узгоджуються з філософськими засадами планетарного виховання; освіта для сталого розвитку, яка відповідає провідним тенденціям планетарного розвитку світової цивілізації; педагогіка толерантності, концепція діалогу культур, теорія полікультурної освіти, педагогіка культури миру, що відповідають нагальним потребам глобалізованого суспільства планети.

Слід також зазначити, що основним постулатом, вихідним положенням, одним із провідних принципів цих педагогічних теорій і концепцій є гуманізм, а основним методом втілення мети кожної концепції - діалог, діалогічне спілкування, співробітництво суб'єктів виховного процесу.

У третьому розділі - "Зміст та сутнісна характеристика планетарного виховання студентської молоді" аналізується сутність процесу виховання і визначаються сутнісні риси планетарного виховання студентів. Застосування цивілізаційного, аксіологічного, культурологічного і синергетичного підходів дозволило дійти висновку, що планетарне виховання - це самоорганізований педагогічний процес культурної ідентифікації, соціалізації, духовного розвитку особистості студента, що має екологічний, креативний, розвивальний, інтегральний характер, спрямований на виховання інтелігентної, ноосферної духовної особистості фахівця, здатного до прийняття відповідальних рішень з урахуванням інтересів всього людства на основі нелінійного, синергетичного мислення. Крім того, планетарне виховання передбачає створення умов для самовиховання, самовдосконалення, вектор якого спрямований на усвідомлення людини себе як частки людства, сприйняття його проблем як власних.

У дисертаційному дослідженні сутність планетарного виховання студентської молоді визначено, виходячи аналізу виховання як інтегральної сукупності базових виховних процесів: культурної ідентифікації, тобто створення відповідних умов для ототожнення студентом себе з певною культурою; соціалізації, або соціальної ідентифікації, тобто формування динамічної структури соціальних конструктів суб'єкта; духовного розвитку особистості, тобто створення умов для розвитку її когнітивної, емоційно-почуттєвої, ціннісно-смислової сфер, соціокультурної, потребнісно-вольової сфер для оволодіння загальнолюдськими нормами моральності, формування внутрішньої системи етичних регуляторів поведінки.

Мета планетарного виховання - формувати ціннісну планетарну свідомість особистості, фундамент якої не раціональний, а емоційний, бо цінності - і етичні, і релігійні, і політичні, і естетичні, і екзистенціальні, і художні - переживаються, і лише пережитими стають стимулами поведінки, що спирається на знання.

З'ясовано, що планетарне виховання є одним з головних напрямків виховної роботи у вищому навчальному закладі. Структурними компонентами планетарного виховання студентської молоді є: формування і розвиток планетарної самосвідомості, розвиток відчуття єдності свого життя з життям планетарним, формування розуміння того, що твоя особистість є носієм культурної спадщини та цивілізаційної енергії всіх людських цивілізацій.

Аналіз основних тенденцій розвитку вищої освіти як в нашій країні, так і в світі взагалі, дозволив дійти висновку, що планетарне виховання тісно пов'язане з вихованням інтелігентності.

Аналіз наукових уявлень про сутність інтелігентності та ролі інтелігенції в суспільстві (М. Кагана, Д. Лихачова, О. Бажутіної, Г. Померанца, А. Соколова та інших) показав, що інтелігентність вважається найвищим рівнем розвитку особистості, яка може самостійно будувати власну гуманістичну систему цінностей, здійснювати право особистісного вибору життєвої позиції, супроводжуваного свідомою відповідальністю за зроблений вибір. Основні риси інтелігентності: органічний демократизм, поєднання принциповості у відстоюванні своїх переконань з такою ж принциповою толерантністю, терпимістю до поглядів іншого. Крім того, дійсному інтелігенту притаманні наступні риси: свідома соціальна та планетарна відповідальність; суспільно і планетарно значуща мотивація своїх професійних дій; етична відповідальність за отримання і трансляцію духовних загальнолюдських цінностей; постійне прагнення до етичного, духовного, культурного, професійного самовдосконалення; креативність як спосіб життя, прагнення оптимально реалізувати не тільки свій творчий потенціал, але й потреба залучення до творчості оточення (зараження творчістю); здатність і потреба вести творчий пошук в будь-яких умовах і досягати конкретного результату.

Ноосферний характер майбутньої планетарної цивілізації актуалізує завдання формування основних рис ноосферного мислення інтелектуальної еліти суспільства: високого рівня критичності й креативності; здатності до вирішення творчих завдань; прагнення до пізнання та розуміння природних та соціальних процесів; психологічної включеності у Всесвіт тощо.

Одним з важливих завдань планетарного виховання студентів можна вважати створення педагогічних умов для активного сприйняття, освоєння та присвоєння особистістю планетарних гуманістичних цінностей для громадянського самовизначення і самореалізації, для максимального задоволення потреб студентів в інтелектуальному, духовному, культурному та етичному розвитку.

Аналіз показав, що основними педагогічними умовами ефективного планетарного виховання студентської молоді виступають: інтелігентність викладачів вищих навчальних закладів; урахування особливостей національного, професійного, соціального менталітету студентів; урахування вікових психофізіологічних та соціокультурних особливостей студентства; урахування об'єктивного існування диференціації сучасного студентства та внутрішніх чинників процесу особистісного розвитку студента; створення позитивного психологічного клімату довіри у взаємодії викладача та студентів; високий рівень сформованості інформаційної культури як науково-педагогічного складу, так і студентів.

Основними напрямами планетарного виховання студентської молоді повинні стати: формування екологічної свідомості, що базується на ідеї коеволюції природи і людини, виховання культури толерантності, ненасильства у міжлюдських стосунках, креативної спрямованості особистості, формування синергетичності, нелінійності мислення, виховання громадянської свідомості, формування інформаційної культури.

Основними функціями планетарного виховання студентської молоді виступають: гносеологічно-інформаційна, яка проявляється у створенні умов для розширення загального кругозору студентів щодо спільних та роз'єднуючих моментів життя народів планети; культурологічна, що передбачає побудову процесу планетарного виховання за принципом діалогу культур, освоєння кращих зразків світової культурної спадщини у зв'язку з кращими зразками національної культури, оволодіння культурою спілкування, професійною, політичною, естетичною культурами; прогностична, що передбачає побудову виховного процесу з врахуванням прогнозів футурологів, філософів, культурологів, політологів щодо якостей особистості. які будуть запитані суспільством у недалекому і далекому майбутньому, формування у майбутніх фахівців здатності до передбачення наслідків своїх дій та рішень у планетарному вимірі; перетворювальна - цілеспрямоване створення у ВНЗ оптимальних умов для самовиховання, самовдосконалення молодої людини, корекція, при потребі гальмування негативних якостей молодих людей, що можуть заважати сприйняттю загальнолюдських цінностей; інтегруюча - координація, узгодження зусиль всіх суб'єктів виховного процесу у ВНЗ, спрямування їх на вектор загальнопланетарного руху до гуманізму, толерантності, соціальної справедливості.

Основними критеріями планетарного виховання студентської молоді є: гуманізм як відображення основної тенденції розвитку світової цивілізації; креативність як відображення розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості; діалогічність як відображення ноосферизації мислення планетарно вихованої особистості; відповідальність як відображення розуміння глобальних проблем людства і прагнення їх позитивного рішення; прагнення діяти на основі культурних цінностей, толерантності, ненасильства як відображення змісту основних загальнолюдських цінностей.

У результаті теоретичного аналізу філософської та педагогічної наукової літератури була побудована система педагогічних принципів планетарного виховання студентської молоді.

Принцип гуманізму передбачає спрямованість виховного процесу на людину, на розвиток та саморозвиток особистості, урахування національної своєрідності виховання, опору на гуманістичні традиції народу, його культуру, створення культурного середовища університету.

Принцип полікультурності є відображенням існування студента в полікультурному середовищі сучасного університету і вимагає виховання вміння людини не тільки існувати в полікультурному середовищі, але й ефективно взаємодіяти з представниками інших культур.

Принцип толерантності відображає необхідність досягнення громадянського миру та злагоди завдяки формуванню у студентів високого рівня культури спілкування, адже без навичок цивілізованого діалогу, без високого рівня культури полеміки неможливе ефективне функціонування фахівця ні в професійній, ні в інших сферах життєдіяльності особистості.

Принцип діалогічності виходить з визнання плюралістичності сучасного суспільства, а також з визнання одним із головних завдань сучасної вищої освіти формування ноосферної свідомості майбутньої інтелектуальної еліти.

Принцип поєднання у педагогічному процесі досягнень науково-технічного прогресу та гуманістичної складової світових релігій виходить із загальносвітової тенденції інтеграції матеріалістичної парадигми світобачення і трансцендентного знання про світ.

Принцип екологічності відображає єдність людини і природи, потребу у глобальному захисті середовища існування людства, вимагає створення умов для формування в майбутньої еліти суспільства екологічної культури.

Принцип активності відображає соціальну потребу в самостійній, активній особистості, яка була б здатна приймати самостійні рішення у нестандартних умовах

Принцип креативності відображає необхідну умову подальшого соціального, наукового, культурного, економічного прогресу людства. Він вимагає використання у навчально-виховному процесі форм, методів, прийомів, механізмів, що сприяють розвитку творчої складової людської сутності.

Принцип природовідповідності відображає вимогу узгодження виховних дій з природою конкретної людини (характером, темпераментом, статтю, віком, особистими інтересами, потребами тощо). Цей принцип відображає також необхідність відповідності темпів розвитку молодої людини темпам змін у природному, соціальному, техногенному, інформаційному середовищі, що її оточує. Це вимагає насичення змісту виховного процесу новітніми матеріалами, інформацією, технологіями.

Принцип культуровідповідності планетарного виховання передбачає орієнтацію педагогічного процесу на виховання людини культури, вимагає наявності у людини розвинутої культури (інтелектуальної, інформаційної, політичної, громадянської, емоційної, екологічної, фізичної тощо).

Принцип формування здатності до прийняття рішень адекватних планетарним інтересам усього людства передбачає формування у майбутнього фахівця власної гуманістичної ідеології людських відносин, що визначається адекватністю загрозам і викликам, з якими зіткнулося людство.

Принцип інформатизації процесу планетарного виховання відображає необхідність врахування у виховному процесі реалій інформаційного суспільства, що активно формується, та необхідність ефективного функціонування людини в цьому суспільстві. Це передбачає використання у педагогічному процесі новітніх інформаційних технологій, виховання у молодої людини основ інформаційної культури.

Принцип естетизації процесу планетарного виховання студентської молоді передбачає націленість виховного процесу на формування естетичної культури як складової професійної компетентності, здатності особистості сприймати, оцінювати та вирішувати планетарні проблеми через свою професійну діяльність, враховуючи особистісний естетичний ідеал.

Принцип ноосферної спрямованості планетарного виховання вимагає створення умов для формування у майбутніх фахівців ноосферного світогляду, що збагачує їх духовно-етичний світ.

Принцип орієнтації планетарного виховання на загальнолюдські цінності вимагає побудови виховного процесу на загальнолюдській ціннісній основі, спільній для різних національних культур, що виражає єдність етичних, естетичних, вітальних засад життя людства, що в свою чергу є передумовою та запорукою його об'єднання.

Аналізуючи засоби планетарного виховання студентської молоді, ми дійшли висновку, що провідними серед них мають стати засоби мистецтва. При цьому ми виходили з думки М. Моїсєєва про непридатність раціональних засобів для виховання духовності, про величезну роль естетичного виховання у формуванні особистості, оскільки естетичне є тим механізмом свідомості, що дозволяє гуманістичному змісту набути характеру особистісно значущого. Справжній витвір мистецтва незалежно від жанру, форми, матеріалу, способу подання завжди має потужний гуманістичний потенціал. Мистецтво вчить людину етичній стриманості у відношенні до природи, суспільного буття, інших людей, вчить визнанню їх повноцінної реальності, самостійної творчої здатності і свободи. Тому для потреб навчання і особливо виховання повинні використовуватися твори мистецтва, що несуть в собі позитивний, гуманістичний, оптимістичний зміст, бо тільки у взаємодії з позитивними творчими силами буття людський рід перетворюється на людство, і лише у світі людства окрема людина може утримати свою гідність. Спілкування з мистецтвом, переживання закладених у його творах ідей, участь у творчій діяльності, створення нових духовних цінностей дає можливість людині піднятися до рівня художнього пізнання світу (як природного, так і соціального) і тим самим піднестися до планетарного масштабу світобачення. Любов до мистецтва виявляється в здатності відчувати прекрасне у художніх творах різних за національною, культурною, політичною, ідеологічною, релігійною приналежністю письменників, композиторів, живописців.

До принципів планетарного виховання студентської молоді засобами мистецтва ми відносимо: врахування пізнавально-евристичних функцій мистецтва; врахування вікових особливостей сприйняття творів мистецтва; врахування єдності і взаємодії різних видів мистецтва в процесі планетарного виховання; єдності планетарного виховання і естетичного переживання глобальних планетарних природних і суспільних явищ та процесів.

Мистецтво, звертаючись до почуттєво-емоційної, ірраціональної сфери особистості, створює основу для засвоєння цінностей планетарного виховання.

Найбільший ефект при застосуванні у навчально-виховному процесі засобів мистецтва досягається, якщо впроваджений вплив комплексу взаємодіючих мистецтв (художньої літератури, музики, образотворчого мистецтва тощо).

У четвертому розділі - "Вища освіта як середовище планетарного виховання студентської молоді" проаналізовано праці науковців, що торкаються проблеми кризового стану вищої школи в світі і в Україні: причини, ознаки, наслідки, сценарії його подолання. Також проаналізовані ідея класичного університету як середовища планетарного виховання студентської молоді та виховний потенціал вищої школи.

Криза вищої школи аналізується в дисертації у декількох площинах: світоглядній, парадигмальній, організаційній, ціннісній, соціальній, особистісній.

У світоглядній площині базисною рисою кризи є "всеосяжна" раціональність, що сформувалася в надрах чистої науки, яка подолала її межі і породила так звану функціональну необхідність і людину-функцію. Наступною характерною рисою є втрата сенсу життя, що є логічним наслідком розвитку людини-функції, оскільки різноманіття функцій затуляє головниц сенс існування, заперечує саму можливість його вільного пошуку. Третьою рисою і одночасно результатом кризи є екзистенціальний вакуум, особливо характерний для молоді. У парадигмальній площині сучасна освітня практика характеризується наявністю і активним суперництвом різних парадигм освіти. При цьому культуротворча парадигма розглядається як така, що найбільш відповідає виклику часу, якій належить змінити нині діючу "просвітницьку" парадигму освіти. В організаційній площині сучасна освіта потребує кардинальної зміни майже всіх організаційних засад (мети, завдань, методів, організаційних форм, засобів тощо). У ціннісній площині відбулася масова втрата ідентифікації в масштабах всього суспільства, зубожіння" моральних установок, превалювання цінності високого заробітку. У соціальній площині жодна з існуючих у світі систем освіти не може дати адекватну відповідь на нову виробничу і гуманістичну вимогу сучасності - формувати і розвивати творчі здібності у всіх або, принаймні, у більшості тих, хто вчиться. В особистісній площині сформована сучасною системою освіти особистість не відповідає вимогам майбутнього планетарного суспільства, планетарної цивілізації.

Аналіз показав, що криза вищої освіти, в якій би площини її не розглядати, пов'язана з кризою техногенної цивілізації.

У дисертації поданий аналіз класичного університету як середовища планетарного виховання студентів. Спираючись на праці В. Гумбольдта, Дж. Ньюмена, Х. Ортеги-і-Гассета, К. Ясперса, Ю. Афанасьєва, С. Пролеєва, О. Шпараги та інших доведено, що університет являє собою простір інтелектуальної свободи, міжкультурного діалогу, самовизначення та самоідентифікації всіх суб'єктів виховного процесу. Міжкультурний діалог, притаманний університетській спільноті, сприяє формуванню у студентів якостей, що полегшують їм спілкування з представниками інших культур, традицій, релігійних переконань, інших цінностей.

Виховний потенціал вищої школи має великий резерв підвищення ефективності виховного процесу в інтегрованій дії цивілізаційного (врахування глобалізаційних тенденцій та процесів і не тільки у вищій освіті), культурологічного (побудова виховного процесу як процесу формування "людини культури"), аксіологічного (розуміння процесу виховання у вищій школі як прилучення до національних та планетарних цінностей), синергетичного (розуміння виховання як складноорганізованої системи, що не може бути жорстко обумовлена і запрограмована ззовні при альтернативності виховних сценаріїв і активності суб'єктів виховної діяльності) та герменевтичного (переважання "розуміючої" виховної діяльності) підходів.

Виховний потенціал ВНЗ у дисертації розглядається в кількох аспектах: навчальному (баланс спеціальних і загальнокультурних навчальних дисциплін у навчальних планах певних спеціальностей, зміст цих дисциплін, методи викладання і навчання, форми організації навчального процесу, частка самостійної роботи студентів в загальному обсязі процесу набуття необхідних знань, умінь та навиків тощо); аспекті середовища (відповідність виховним завданням розташування закладу, його архітектури, естетики навчальних та побутових приміщень, наявність корпоративного духу у викладачів і студентів, сприятливого мікроклімату навчального закладу тощо); аспекті матеріального забезпечення (засоби інформаційного забезпечення, бібліотека, приміщення тощо); аспекті ідеологічного забезпечення (філософські засади, основні ідеї, що визначають спрямування виховання, постаті, що слугують прикладом втілення запитаних суспільством рис особистості тощо).

Зроблений аналіз протиріч виховного процесу у вищій школі (зовнішніх і внутрішніх) дозволив дійти висновку, що одним з головних є суперечність між намаганнями ВНЗ підготувати конкурентноспроможного фахівця та об'єктивно існуючою необхідністю виховання людини культури, залучення студентів до гуманістичних цінностей. Конструктивне розв'язання його має бути забезпечене як усвідомленням тенденцій світового розвитку вищої освіти всіма суб'єктами виховання у вищій школі, так і державною і громадською підтримкою саме такого напряму зняття протиріч.

Аналізуючи роль викладача вищої школи в сучасних умовах ми дійшли висновку, що він має бути носієм загальногуманістичної культури відносин, що базується на принципах рівності, діалогізму, співіснування, свободи, співрозвитку, єдності. Крім того, він повинен сприяти розв'язанню одного з головних завдань вищої школи в сучасних умовах - запобігання формування технократичного мислення майбутньої еліти країни. Засоби для цього треба шукати в площині діалогічного принципу навчання і виховання.

Нові завдання вищої освіти вимагають зміни орієнтирів виховної роботи у вищій школі.

Для вирішення цього завдання на основі ретроспективного аналізу власного 25-річного досвіду роботи у вищій школі, аналізу досвіду викладання дисциплін, спостережень за студентами ефективними шляхами планетарного виховання студентської молоді були визнані:

а) впровадження основних концептуальних ідей теорії планетарного виховання в зміст дисциплін гуманітарного блоку;

б) упровадження в навчально-виховний процес ВНЗ засобів мистецтва, що орієнтовані на планетарне виховання студентської молоді;

в) упровадження ідей планетарного виховання в цикл педагогічних дисциплін, кожна з яких має специфічні можливості для розкриття цих ідей: "Загальні основи педагогіки", "Історія педагогіки", "Основи педагогіки вищої школи", "Педагогічна антропологія", "Інноваційні технології навчання і виховання", "Духовний розвиток особистості", "Основи педагогічної майстерності", "Педагогічна етика" тощо. Усі ці дисципліни є науково-методичним супроводом планетарного виховання студентської молоді;

г) розробка і впровадження в навчальний процес спецкурсу "Основи планетарного виховання", спрямованого на формування у студентської молоді орієнтації на самовиховання основних рис планетарно вихованої людини: гуманізму, системи культурних цінностей, креативності, ноосферного мислення, толерантності, діалогічності та синергетичності мислення, відповідальності за свої рішення і дії тощо.

Планетарне виховання повинно стати інтеграційним вектором усіх напрямків виховання у вищому навчальному закладі.

Висновки

У дисертації представлено аналіз нової орієнтації виховного процесу вищої школи - планетарного виховання студентської молоді, пов'язаної зі станом та основними тенденціями розвитку світової цивілізації.

На основі аналізу кризового стану сучасної цивілізації обґрунтовані об'єктивні історико-культурні передумови необхідності планетарного виховання студентської молоді. Доведено, що генеральною тенденцією цивілізаційного розвитку людства є рух до єдиної глобальної планетарної спільноти з гуманістичною, ноосферною та екологічною спрямованістю.

Однією з головних передумов планетарного виховання є діалог цивілізацій, що означає рівність народів і їх позитивну співпрацю. В основу його мають бути покладені базові загальнолюдські цінності - толерантність до інших думок, поглядів, поглядів, переконань, іншого світогляду та менталітету.

На основі аналізу філософської, політологічної, культурологічної, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури визначені методологічні підходи до вивчення проблеми планетарного виховання студентської молоді: цивілізаційний, аксіологічних, культурологічний та синергетичний.

Аксіокультурна парадигма дозволяє розглядати планетарне виховання як соціально-педагогічний феномен, що виступає в кількох аспектах (державному, соціальному, особистісному).

Історичність та динамічність системи цінностей полягає в тому, що загальнолюдські і національні цінності знаходяться в нерозривній єдності, взаємодоповнюючи і збагачуючи один одного, тобто загальнолюдські цінності є інтегрованими національними аксіологічними пріоритетами.

Альтернативою ідеологічному підходу до визначення змістовного наповнення виховного процесу у вищій школі має стати культурологічний підхід. Змістом планетарного виховання студентської молоді повинен стати багатий та різноманітний культурний досвід народів України у синтезі з культурним досвідом інших народів планети на базі діалогічної міжкультурної та полікультурної взаємодії.

Одним з головних завдань планетарного виховання у ВНЗ з точки зору синергетичного підходу є формування у студентів нелінійного мислення і світобачення, адекватного глобальним викликам людству. Цей підхід дозволяє глибше зрозуміти механізм розвитку системи вищої освіти в масштабах всієї планети та передбачати наслідки головних процесів, що відбуваються у цій складноорганізованій системі.

Теоретичними основами планетарного виховання студентської молоді виступають ідеї філософів-космістів, ідеї синтетичної філософії професора Чжан Шаохуа, концепція сталого розвитку, вчення В. Вернадського про ноосферу, ідея діалогу культур, ідея ненасильства, яка є основою концепції культури миру, інтерсуб'єктний підхід до педагогічної діяльності, концепції ментальності та менталітету, вчення про особливості студентського віку, який є сенситивним для затвердження системи ціннісних орієнтацій.

З психологічної точки зору планетарне виховання є ідентифікацією особистості себе з усім людством, прийняття й усвідомлення планетарних проблем як своїх власних, особистісних.

Педагогічними основами планетарного виховання студентської молоді є: педагогіка ненасильства, ноосферна педагогіка, космічна педагогіка, освіта для сталого розвитку, педагогіка толерантності, концепція діалогу культур, теорія полікультурної освіти, педагогіка культури миру.

В результаті теоретичного аналізу із застосуванням цивілізаційного, аксіологічного, культурологічного і синергетичного підходів визначено, що планетарне виховання - це самоорганізований педагогічний процес культурної ідентифікації, соціалізації, духовного розвитку особистості студента, що має екологічний, креативний, розвивальний, інтегральний характер, спрямований на виховання інтелігентної, ноосферної духовної особистості фахівця, здатного до прийняття відповідальних рішень з урахуванням інтересів всього людства, на основі нелінійного, синергетичного мислення. Крім того, це - створення умов для самовиховання, самовдосконалення особистості студента, вектор якого спрямований на усвідомлення людини себе як частки людства, сприйняття його проблем як своїх власних.

На основі аксіокультурної парадигми визначені структурні компоненти планетарного виховання студентської молоді: формування і розвиток планетарної самосвідомості, розвиток відчуття єдності свого життя з життям планетарним, формування розуміння того, що твоя особистість є носієм культурної спадщини та цивілізаційної енергії всіх людських цивілізацій.

Основними напрямами планетарного виховання студентської молоді мають стати: формування екологічної свідомості, що базується на ідеї коеволюції природи і людини, виховання культури толерантності, ненасильства у міжлюдських стосунках, креативної спрямованості особистості, синергетичності, нелінійності мислення, громадянського менталітету.

Основними критеріями планетарного виховання студентської молоді є: гуманізм як відображення основної тенденції розвитку світової цивілізації; креативність як відображення розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості; діалогічність як відображення ноосферизації мислення планетарно вихованої особистості; відповідальність як відображення розуміння глобальних проблем людства і прагнення їх позитивного рішення; прагнення діяти на основі культурних цінностей, толерантності, ненасильства як відображення змісту основних загальнолюдських цінностей.

Основними функціями планетарного виховання студентської молоді виступають: гносеологічно-інформаційна, культурологічна, прогностична, перетворювальна, інтегруюча.

Визначена система принципів планетарного виховання у вищих навчальних закладах: гуманізму, полікультурності, толерантності, діалогічності, поєднання у педагогічному процесі досягнень науково-технічного прогресу та гуманістичної складової світових релігій, екологічності, активності, креативності, природовідповідності, культуровідповідності, формування здатності до прийняття рішень адекватних планетарним інтересам всього людства, інформатизації, естетизації, ноосферної спрямованості, орієнтації на загальнолюдські цінності.

Основними умовами ефективного планетарного виховання студентської молоді виступають: інтелігентність викладачів вищих навчальних закладів; урахування особливостей національного, професійного, соціального менталітету студентів; урахування вікових психофізіологічних та соціокультурних особливостей студентства; урахування об'єктивного існування диференціації сучасного студентства та внутрішніх чинників процесу особистісного розвитку студента; створення позитивного психологічного клімату довіри у взаємодії викладача та студентів; високий рівень сформованості інформаційної культури як професорсько-викладацького складу, так і студентів.

У дисертації обґрунтована необхідність естетизації педагогічного процесу вищої школи, зокрема процесу планетарного виховання. У процесі планетарного виховання майбутньої інтелектуальної еліти естетичні засоби, зокрема засоби мистецтва, повинні відігравати провідну роль, адже мистецтво звертається до почуттєво-емоційної, ірраціональної сфери особистості, тобто цінності планетарного виховання засвоюються і присвоюються особистістю не тільки на рівні свідомості, але й на рівні підсвідомості, осягаються не тільки раціональним, але й ірраціональним началом людини.

Найбільший ефект естетизації педагогічного процесу досягається впливом комплексу взаємодіючих мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва). Аналіз показав, що студентський вік є сенситивним для адекватного сприйняття ідей, закладених у творах мистецтва. Молодь прагне за допомогою засобів мистецтва розв'язувати проблеми, що її хвилюють: стосунків між людьми, сенсу буття, долі цивілізації, всього людства тощо.

Університет являє собою простір інтелектуальної свободи, міжкультурного діалогу, самовизначення та самоідентифікації всіх суб'єктів виховного процесу, що є підставою для планетарного виховання і самовиховання студентів.

Виходячи з теоретичних положень дисертаційного дослідження та аналізу потенціалу вищої освіти як простору планетарного виховання студентської молоді розроблений спецкурс "Основи планетарного виховання".

Основні положення дисертації викладено у наступних публікаціях автора

1. Зеленов Є. А. Мистецтво і політична культура учнівської молоді // Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: монографія - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - С. 57-84.

2. Зеленов Є. А. Теоретичні основи планетарного виховання студентської молоді: монографія / Є. А. Зеленов. - Луганськ: Вид-во НЦППРК "НОУЛІЖ", 2008. - 272 с.

3. Зеленов Є. А. Планетарне виховання студентської молоді в умовах глобалізаційних процесів: монографія / Є. А. Зеленов. - Луганськ: Вид-во НЦППРК "НОУЛІЖ", 2009. - 207 с.

4. Зеленов Є. А. Інтелігентність як мета виховання / Є. А. Зеленов // Освіта на Луганщині. - 1997. - № 3. - С. 12-14.

5. Зеленов Є. Динаміка ціннісних орієнтацій підлітків у Луганську / Є. Зеленов, В. Назаренко // Освіта на Луганщині. - 1998. - № 1(7). - С. 17-19.

6. Зеленов Є. А. Педагогічна технологія формування толерантності як якості духовної культури особистості / О.С. Бєлих, Є. А. Зеленов // Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти. Зб. статей. - Луганськ, 1998. - С. 267-269.

7. Зеленов Є. А. Формирование политического сознания учащейся молодежи как педагогическая проблема / Є. А. Зеленов // Вісник Луганського державного педагогічного університету. - 1999. - № 2 (12). - С. 66-67.

8. Зеленов Е.А. Педагогическая технология формирования политического сознания учащейся молодежи средствами искусства / Е.А. Зеленов // Вісник Луганського державного педагогічного університету. - 2000. - № 2. - С. 91-95.

9. Зеленов Є. А. Формування толерантності як якості духовної культури особистості засобами мистецтва / Є. А. Зеленов // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. - К.: НМЦ, 2000. - Вип. 26. - С. 231-241.

10. Зеленов Є. А. Цивілізаційне виховання / Є. А. Зеленов // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя, 2002. - С. 3-7.

11. Зеленов Є. А. Проблеми громадянського виховання в педагогіці Селестена Френе / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 1. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - С. 85-94.

12. Зеленов Є. А. Проблема планетарного виховання у вищій школі / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 2. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - С. 19-26.

13. Зеленов Є. А. Духовна культура у педагогіці вищої школи / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 4. Част. ІІ.- Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - С. 57-60.

14. Зеленов Є. А. Громадянська освіта в духовному вихованні особистості / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 5. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - С. 62-72.

15. Зеленов Е.А. Ценности планетарного воспитания / Е.А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 6. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - С. 41-47.

16. Зеленов Є. А. Аксiологiчний підхід до планетарного виховання молодого покоління / Є. А. Зеленов // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. Праць. Вип. ХХVIII. /За загальною ред. В.I. Сипченка. - Слов'янськ: Вид. Центр СДПУ, 2005. - С. 120-125.

17. Зеленов Е.А. Планетарная педагогика как путь выхода из глобального кризиса / Е.А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 4 (10). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. - С. 97-103.

18. Зеленов Є. А. Застосування цивілізаційного підходу до розкриття сутності планетарного виховання / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 6 (12). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. - С. 71-82.

19. Зеленов Є. А. Методологічні підходи до вирішення проблеми планетарного виховання студентської молоді / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 3 (16). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - С. 86-101.

20. Зеленов Є. А. Педагогічні основи планетарного виховання студентської молоді / Є. А. Зеленов // Вища школа. - 2008. - № 12. - С. 62-78.

21. Зеленов Є. А. Функції планетарного виховання студентської молоді / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 1 (24). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - С. 105-112.

22. Зеленов Є. А. Призначення сучасного університету / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 6 (29). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - С. 48-60.

23. Зеленов Є. А. Планетарне виховання: основні принципи / Є.А. Зеленов // Директор школи, ліцею, гімназії: Науково-практичний журнал. - Київ: Педагогічна думка. - 2009. - № 1. - С. 98-105.

24. Зеленов Є. А. Загальнолюдські цінності - основа планетарного виховання студентської молоді / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 1 (30). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - С. 72-82.

25. Зеленов Є. А. Виховання у вищій школі / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 2 (31). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - С. 71-82.

26. Зеленов Є. А. Культурологічний підхід до виховання спеціаліста в умовах інформаційного суспільства / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 3 (32). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - С. 117-129.

27. Зеленов Є. А. Гуманізм як основа системи цінностей планетарного виховання студентів / Є. А. Зеленов // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. Зб. наук. праць. Вип. 5 (34). - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. - С. 93-105.

28. Зеленов Е.А. Новые подходы к политическому воспитанию учащихся / Е.А. Зеленов // Актуальные проблемы образования и воспитания учащейся молодежи. - Луганск, 1993. - С. 53-57.

29. Зеленов Є. А. Громадянське виховання як частина формування духовної культури учнів / Є. А. Зеленов // Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва (Основні концептуальні ідеї наукової школи) науковий збірник. - Луганськ, 2000. - С. 16-17.

30. Зеленов Е.А. ХХI столетие: восхождение к цивилизационному воспитанию / Е.А. Зеленов // Луганск - Женева - Цюрих: Знание, 2002. - С. 52-61.

31. Зеленов Е.А. Воспитание политической культуры старшеклассников средствами искусства / Е.А. Зеленов // Тезисы докладов участников межресп. семинара "Взаимодействие искусств в духовном развитии школьников", Ворошиловград, 1990. - С. 105-107.

32. Зеленов Є. А. Планетарне виховання у професійній освіті // Матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної конференції 13-14 грудня 2007 р. - Луганськ, 2007. - С. 55-60.

33. Зеленов Е.А. Философия русского космизма как основа планетарного воспитания студенческой молодежи // Збірник наукових праць конференції "Ci№gіoњж i zmiana w pedagogice XXI wieku".Siedlce: Wydawnictwo Akademii Podlaskiej, 2007. - С. 263-279.

Размещено на Allbest.ru