Теоретико-методичні засади оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

УДК 378.637.016:796:371.134(043)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ТИМОШЕНКО ОЛЕКСІЙ

ВАЛЕРІЙОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, завідувач кафедри дошкільної педагогіки та психології;

доктор педагогічних наук, доцент Чобітько Микола Григорович, Національний авіаційний університет, заступник директора Інституту міжнародних відносин з наукової роботи;

доктор педагогічних наук, професор Куц Олександр Сергійович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, професор кафедри теорії та методики фізичного виховання.

Захист відбудеться 9 квітня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий «6» березня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Д. Сиротюк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни соціально-економічного, духовного розвитку держави потребують підготовки вчителя нової генерації. Реалізація цього стратегічного завдання зумовлена глибокими змінами в системі та структурі вищої освіти, а також необхідністю інтеграції національної освіти в європейський освітній простір.

Концептуальні положення щодо змісту й організації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в вищих навчальних закладах базуються на засадах Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти, Болонської декларації (1999 р.), Євросоюзу, рекомендаціях ЮНЕСКО, які наголошують на необхідності фундаменталізації, неперервності, диверсифікації та гнучкості, прогностичності, доступності, відкритості, гуманістичної спрямованості фізкультурної освіти.

Підготовка педагогічних кадрів за напрямом 6.010201 «Фізичне виховання» в сучасних умовах характеризується рядом протиріч, а саме: між вимогами інформаційного суспільства до професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури та їхньою кваліфікацією відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня; процесами демократизації й гуманізації педагогічної науки і практики щодо забезпечення відповідної фізкультурної освіти та їхнім втіленням у професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури; потребами педагогічної науки і практики в урахуванні зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури та недостатнім їх вивченням та узагальненням у вітчизняній педагогічній науці; масовістю підготовки майбутніх учителів фізичної культури та особистісним підходом до їхньої професійної підготовки; обсягом наукової інформації, отриманої за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зокрема мережі Інтернет, та умовами для її застосування в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Вирішення наведених суперечностей потребує оптимізації змісту професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту в вищих навчальних закладах України з метою забезпечення високої конкурентоспроможності вчителя фізичної культури.

Концептуальні засади професійної підготовки педагогічних кадрів досить повно досліджувалися в працях вітчизняних учених (Р.С. Гуревич, В.Г. Кузь, А.О. Лігоцький, Л.О.Хомич, Я.В. Цехмістер, М.Г. Чобітько та ін.), зокрема, підготовки майбутніх учителів фізичної культури - в працях вітчизняних та зарубіжних авторів (В.Г. Ареф'єв, Г.Д. Бабушкін, Л.Є. Варфоломієва, М.С. Герцик, О.Ц. Демінський, Є.В. Дольова, В.І. Завадський, В.П. Каргаполов, М.Н. Краснова, О.С. Куц, Є.Н. Перфильєва, Л.П. Сущенко, А.Х. Тоян, Г.А.Шашкін, Б.М. Шиян та ін.).

Однак сучасні умови розвитку суспільства вимагають оптимальних освітянських вимірів удосконалення методів та змісту освіти відповідно до Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) та вимог Болонської конвенції. Завданнями, що забезпечують національні інтереси України, зміцнюють авторитет і конкурентоспроможність нашої держави в міжнародних відносинах, зумовлюється потреба постійного оновлення та осучаснення навчально-виховного процесу. Він має бути чітко орієнтований на демократичні цінності, ринкові засади економіки та найсучасніші науково-технічні здобутки.

Найбільший внесок у розвиток теорії оптимізації процесу навчання і встановлення науково обґрунтованого змісту цього визначення зробили Ю.К. Бабанський та М.М. Поташник, які в загально дидактичному плані обґрунтували основні положення оптимізації педагогічного процесу.

Існує багато досліджень, у яких розкрита теорія оптимізації навчально-виховного процесу. Переважно ці роботи спрямовані на визначення суті оптимізації навчально-виховного процесу школярів (Ю.К. Бабанський, В.І. Бондар, Б.І. Загвязинський, Т.А. Ільїна, В.М. Кузнєцова В.О. Сластьонін, М.Д. Нікандров,); дослідження оптимізації викладання дисципліни у вищому навчальному закладі й наукової організації педагогічної праці в школі (С.І. Архангельський, А.П. Верхола).

Прагнення держави інтегруватися в європейський освітній простір потребує переосмислення змісту, функцій і завдань оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищих навчальних закладах на основі програмно-цільового управління з використанням кредитно-модульної технології навчання, що дасть можливість науково обґрунтувати та доповнити дидактичну систему професійної підготовки вчителя фізичної культури у ВНЗ.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертації «Теоретико-методичні засади оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану й загальної проблеми наукових досліджень кафедри теорії і методики фізичного виховання та спорту. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Зміст освіти, форми і засоби підготовки вчителів», який затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол №6 від 25 грудня 2003 року). У межах теми розроблено модель оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури на основі використання програмно-цільового підходу в управлінні професійною підготовкою та застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу студентів за напрямом підготовки 6.010201 «Фізичне виховання».

Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 22 грудня 2006 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №1 від 29 січня 2008 року).

Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка моделі оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури в вищих педагогічних навчальних закладах, побудованої на засадах програмно-цільового підходу та кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Розкрити й обґрунтувати концепцію, яка становить теоретико-методологічну основу розв'язання проблеми оптимізації професійної підготовки в умовах розвитку сучасної освіти в Україні.

2. Визначити складові компоненти й структуру моделі оптимізації педагогічного процесу в вищому навчальному закладі та шляхи вдосконалення професійної підготовки вчителів фізичної культури.

3. Розкрити особливості впровадження програмно-цільового підходу в процес професійної підготовки вчителів фізичної культури.

4. Розробити та експериментально довести ефективність моделі оптимізації навчання при підготовці вчителів фізичної культури на основі кредитно-модульної технології.

5. Обґрунтувати критерії та показники сформованості професійних знань і вмінь майбутніх учителів фізичної культури, визначити динаміку їхнього розвитку.

6. Розробити, апробувати та впровадити методичний інструментарій реалізації моделі оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури та визначити ступінь її ефективності.

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки вчителів фізичної культури в системі вищих педагогічних закладів освіти.

Предметом дослідження є теоретичні засади і технології оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури в вищих навчальних закладах.

Концепція дослідження. Провідна ідея концепції полягає у розгляді питання оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, яка включає в себе зміст, компоненти, критерії оптимізації, моніторинг якості навчання (науковий супровід), методику оптимізації наукової організації педагогічної праці (програмно-цільовий підхід) і оптимізації навчально-виховного процесу майбутніх учителів фізичної культури шляхом упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури в вищих навчальних закладах потребує об'єктивного аналізу зарубіжного досвіду підготовки фахівців і з'ясування перспективних напрямів її оптимізації відповідно до вітчизняних та світових стандартів.

Програмно-цільовий підхід до професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в вищій школі можна розглядати як науково обґрунтовану систему суб'єктно-суб'єктної взаємодії студентів і професорсько-викладацького складу, результатом і головною метою якої є уніфікація і спрощення управлінської діяльності, створення умов для більш ефективного вирішення загальних питань наукової організації педагогічної праці в вищій школі, оптимізація роботи різних структурних підрозділів навчального закладу, спрямованої на розв'язання важливих проблем, що виникають у процесі професійної підготовки студентської молоді.

Структура кредитно-модульної системи сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами освіти через використання загальнозрозумілої системи оцінювання (кредит і оцінка), а також забезпечується засобами для інтерпретації національної системи вищої освіти і базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних планів і програм), використання кредитів (для визначення навантаження студентів) і об'єктивна оцінка навчальних досягнень студентів (за допомогою рейтингової системи оцінювання).

Гіпотеза дослідження. Оптимізація змісту професійної підготовки, осмислення вибору способів його реалізації, включення студентів у навчально-виховний і навчально-тренувальний процеси на рівні максимальних можливостей, створення моделі та організація професійної підготовки з її використанням забезпечить якість підготовки вчителів фізичної культури за таких умов:

- наукової організації педагогічної праці в вищій школі на адміністративному і навчальному рівнях;

- узгодження змісту навчального плану підготовки вчителів фізичної культури з програмами підготовки фахівців у зарубіжних країнах та уніфікація їх у межах України;

- створення якісно нових навчально-методичних комплексів з інтегрованих курсів, спрямованих на реалізацію принципу наступності та єдності змістової та процесуальної сторін навчальної діяльності;

- організації самостійної роботи студентської молоді з використанням комп'ютерних технологій, електронних підручників, навчально-методичних карток вивчення матеріалу та діагностичних засобів визначення успішності майбутніх учителів фізичної культури.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і узагальнення філософсько-методологічної, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури, методи моделювання, концептуально-порівняльного та структурно-системного аналізу, які дали можливість з'ясувати сучасний стан теорії і практики оптимізації педагогічного процесу, систематизувати та узагальнити інформацію про досліджуваний об'єкт та створити модель оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури.

- емпіричні: опитування, експертне оцінювання, анкетування, педагогічне спостереження, педагогічне тестування для діагностики рівня готовності майбутніх учителів фізичної культури до роботи в школі.

- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) проводиться з метою перевірки ефективності розробленої моделі здійснення професійної підготовки на основі кредитно-модульної системи організації навчального процесу майбутніх учителів фізичної культури.

- методи математичної статистики, що включають середньостатистичний аналіз результатів дослідження для опрацьовування експериментальних даних та якісного і кількісного аналізу результатів дослідження.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання, діалектичний принцип взаємозв'язку та взаємозумовленості закономірностей і явищ соціальної дійсності; системний, структурно-функціональний, прогностичний, синергетичний підходи до фізкультурної освіти як системи відкритої і здатної до самоорганізації; положення про роль неперервної освіти у формуванні професіоналізму особистості; концептуальні положення щодо цілісності й наступності змісту багаторівневої підготовки майбутніх учителів фізичної культури в вищих педагогічних закладах освіти.

У теоретичну основу дослідження покладені наукові праці з проблем: обґрунтування теоретичних основ оптимізації (В.І.Андрєєв, Ю.К.Бабанський, В.П. Беспалько, В.І. Бондар, М.О. Данилов, А.В. Жиліна, В.І. Лозова, І.Т. Огородников, М.М. Поташник та ін.); вивчення ефективності використання засобів оптимізації педагогічного процесу (В.К. Буряк, І.Я. Лернер, О.А. Нільсон, В.В. Раєвський, В.І. Смагін, С.Т. Швацький та ін.); застосування новітніх технологій у педагогічному процесі (І.І.Бабін, В.С. Безрукова, В.І. Євдокимов, Т.О. Дмитренко, М.В. Кларін, Н.І. Лапін, Т.В. Машарова, Т.С. Назарова, А.С. Нісімчук, В.Г. Онушкін, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, С.Д. Поляков, Г.Ф. Пономарьова, А.І. Пригожин, С.О. Сисоєва, Н.Р. Юрсубекова, та ін.); застосування оптимальних принципів, методів, форм і засобів у навчанні (А.М. Алексюк, Л.С. Виготський, М.К. Гончаров, І.О.Зимня, Л.Я. Зоріна, П.Ф.Каптерєв, М.І. Махмутов, С.Л. Рубінштейн, Ю.А. Самарін, Н.Ф. Тализіна, І.Ф. Харламов та ін.); визначення ефективності впливу окремих факторів оптимального управління на процес навчання (А.А. Бударний, О.Г. Гохман, У.Р. Ешбі та ін.); професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та спорту (Я.А. Бельський, Е.С. Вільчковський, М.А. Герцик, О.М. Вацеба, О.Ц. Демінський, В.П. Каргополов, Ф.М. Медвідь, В.М. Платонов, В.В. Фидельський, Г.А. Шашкін, Б.М. Шиян та ін.); підготовки фахівців фізичного виховання та спорту в зарубіжній школі (Н.Б. Бомова, Б.Л. Вульфсон, М.Є. Кутепов, Л.П. Сущенко та ін.); організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах фізичної культури (О.В. Пєтунін, В.В. Приходько та ін.).

Експериментальна база та основні етапи дослідження. Дослідження з питань розробки моделі оптимізації професійної підготовки, яка побудована на засадах застосування програмно-цільового підходу в управлінні професійною підготовкою майбутніх учителів фізичної культури та впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу проводилось протягом шести років (2001 - 2007 рр.) у декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому - пошуковому етапі (2001 - 2002 рр.) здійснено аналіз літератури з питань використання програмно-цільового підходу в управлінні великими системами народного господарства, зокрема у системі функціонування вищих навчальних закладів освіти. Одночасно вивчено досвід організації навчального процесу за кредитно-модульною технологією в зарубіжних та вітчизняних навчальних закладах на основі праць дослідників з проблеми оптимізації, системи управління, професійної підготовки, постанов Уряду України та Міністерства освіти і науки України.

На другому - моделювальному етапі (2002 - 2003 рр.) визначені принципи оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у вищій школі і розроблена модель оптимізації їх професійної підготовки. Проведено констатувальний експеримент для теоретичного обґрунтування застосування програмно-цільового підходу в управлінні професійною підготовкою з метою оптимізації наукової організації педагогічної праці у ВНЗ.

На третьому - аналітико-узагальнювальному етапі досліджень (2003-2007 р.р) був проведений формувальний експеримент, мета якого полягала у визначенні ефективності впровадження кредитно-модульної системи навчального процесу на основі застосування програмно-цільового підходу з метою оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Здійснено збирання, аналіз, узагальнення, статистичну обробку експериментальних даних, зроблено висновки.

Дослідно-експериментальна робота проводилась у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, ДВНЗі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г.С. Cковороди» та Ізмаїльському державному гуманітарному університеті. Окремі складові професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури уточнювались у процесі пошукового експерименту у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті. В експерименті брали участь студенти 1 - 4 курсів і викладачі вищих педагогічних закладів освіти (кількістю відповідно 523 і 38 осіб, а також 46 учителів фізичної культури).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:

- вперше розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірена модель оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури із застосуванням програмно-цільового підходу до системи управління їхнім навчанням; обґрунтовано ефективність використання кредитно-модульної системи організації навчального процесу студентів; розроблено технологію діагностики рівня засвоєння знань та умінь майбутніх учителів фізичної культури із застосуванням засобів інформаційно-комунікаційних технологій, які сприяють ефективній навчально-пізнавальній діяльності при вивченні теоретичного матеріалу, що загалом забезпечує розв'язання практичних завдань, контроль, самоконтроль та оцінювання навчальних досягнень студентів за напрямом підготовки 6.010201 «Фізичне виховання»;

- удосконалено пропозиції щодо використання програмно-цільового підходу під час організації навчального процесу майбутніх учителів фізичної культури; конкретизовано чинники, що сприяють підвищенню ефективності кредитно-модульної системи професійної підготовки завдяки використанню інформаційно-комунікаційних технологій навчання;

- подальшого розвитку дістали теоретичні положення щодо оптимізації педагогічного процесу в вищих навчальних закладах; діагностика рівнів готовності вчителя фізичної культури до роботи в школі.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що визначення змісту оптимізації педагогічного процесу та її багатокритеріальної системи, яка базується на положеннях соціологічного закону оптимальності, відкриває можливості для більш широкого застосуванню методів і засобів оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної кульутри як об'єкта, що управляється на основі використання програмно-цільового підходу.

У роботі теоретико-методологічно обґрунтовано модель оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури на основі впровадження кредитно-модульної технології навчання; визначено вимоги до системи організації навчального процесу у світлі Болонської конвенції; розроблено технологію діагностики навчальних досягнень студентів із використанням рейтингової системи контролю знань і вмінь учителів фізичної культури.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати в процесі професійної підготовки вчителів фізичної культури слугуватимуть базовим теоретичним підґрунтям для оптимізації змісту освітньо-професійної програми майбутнього фахівця, який має працювати в різних умовах, у загальноосвітніх навчальних закладах сільської та міської місцевості. Розроблено і впроваджено:

- комплект навчально-методичних матеріалів, що включає навчальний план для підготовки вчителів фізичної культури за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», модульні навчальні програми з інтегрованих курсів «Теорія і методика фізичної культури» та «Теорія і методика викладання спортивних і рухливих ігор»;

- навчально-методичний посібник «Теорія і методика спортивних і рухливих ігор» для студентів факультетів фізичного виховання педагогічних ВНЗ (модульний варіант);

- технологію діагностики знань і вмінь майбутніх учителів фізичної культури на основі рейтингової системи оцінювання успішності студентської молоді (для проміжного й підсумкового контролю);

- методичні рекомендації щодо впровадження програмно-цільового підходу в процесі управління професійною підготовкою вчителів фізичної культури у ВНЗ за допомогою виконавчих і контрольних програм та програми корекції.

Матеріали дослідження покладені в основу науково-методичного забезпечення та організації процесу підготовки вчителів фізичної культури в вищих навчальних закладах. Отримані теоретичні висновки та результати дослідження можуть бути використані при укладанні навчальних програм з професійно орієнтованих дисциплін зазначеної спеціальності, розробці лекційних курсів і практичних занять, при написанні підручників і методичних посібників з проблем підготовки фахівців фізичного виховання і спорту.

Теоретичні положення та практичні напрацювання, які відображені в дисертаційному дослідженні, використані в процесі професійної підготовки вчителів фізичної культури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка №07-10/1735 від 23.09.08 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г.С. Cковороди» (довідка №812 від 13.11.08 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка №1-4/118 від 16.01.08 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка №2140/01-11 від 06.12.07 р.), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка №359/08 від 12.02.08 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №01-12/85 від 28.02.08 р.).

Особистий внесок здобувача. У навчальному посібнику «Теорія і методика викладання спортивних і рухливих ігор», написаному у співавторстві з Р.М. Мішаровським, особисто дисертантові належить обґрунтування підходів до інтеграції знань у процесі вивчення спортивних і рухливих ігор. У статтях, опублікованих у співавторстві, особистого внеску здобувача стосуються такі аспекти: концептуальний підхід створення технології оцінювання навчальних досягнень студентів [15]; науковий підхід до створення модульних програм у процесі підготовки фахівців фізичного виховання і спорту [16].

Вірогідність та аргументованість одержаних результатів і висновків забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням взаємодоповнюючих та взаємокоректуючих методів, адекватних меті дослідження, аналізом теоретичного й практичного матеріалу; обробкою результатів педагогічного експерименту за допомогою методів математичної статистики, об'єктивністю критеріїв оцінки кількісних і якісних показників експериментальних даних, запровадженням планів підготовки і навчальних програм, структури комплексного контролю знань, тестових завдань в навчальний процес педагогічних університетів, у яких здійснюється підготовка вчителів фізичної культури, педагогічним експериментом та кількісним і якісним аналізом його результатів; обговоренням результатів дослідження на численних науково-методичних і науково-практичних конференціях та семінарах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження апробовані на Других Міжнародних драгоманівських читаннях 2004 року (м. Київ); IV Міжнародній конференції «Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи» 17-18 травня 2007 року (м. Дрогобич); Міжнародній науково-практичній конференції «Науково-методичні засади управління якістю освіти в педагогічних навчальних закладах» 25 березня 2008 року (м. Київ); Х Міжнародній конференції «Фізична культура, спорт та здоров'я» 4-5 грудня 2008 року (м. Харків); Всеукраїнському семінарі деканів і завідувачів кафедр фізичного виховання вищих навчальних закладів 5-6 листопада 2004 року (м. Львів); Всеукраїнській науково-практичній конференції 19-20 жовтня 2005 року (м. Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції 16-17 квітня 2008 року (м. Суми); науково звітних конференціях викладачів НПУ імені М.П. Драгоманова (2004 - 2008 рр.).

Кандидатська дисертація «Розвиток швидкості і точності ігрових дій у дівчаток 10-14 років, які займаються баскетболом» (спеціальність 24.00.02 - фізична культура, фізичне виховання різних груп населення) була захищена у жовтні 1999 року. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у монографії, 2 навчально-методичних посібниках, навчально-методичному комплексі та 28 статтях, серед яких 22 статті у спеціалізованих фахових наукових виданнях України, 4 у збірниках Міжнародних, Всеукраїнських науково-практичних конференцій; 24 роботи виконано одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 587 сторінках, з яких 379 сторінок основного тексту, і складається з переліку умовних скорочень, вступу, 5 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел (534 найменування, з них 29 зарубіжних авторів). Робота містить 14 таблиць, 2 схеми, 35 рисунків і 18 додатків (на сторінках 380 - 531).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, наукову новизну роботи; викладено концепцію дослідження, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методологічну основу, теоретичне й практичне значення, експериментальну базу та етапи роботи; подано відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи «Теорія та методологія оптимізації професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах» показано, що в теорії й практиці термін оптимізація має універсальне значення і широке застосування в різних сферах. Перехід на ринкові відносини вимагає одночасно поєднувати оптимізацію з покращанням виробничих відносин і з використанням науково-технічного прогресу.

У педагогіці на сьогодні ідея оптимізації отримала найбільший розвиток стосовно навчально-виховного процесу школярів та наукової організації педагогічної праці вчителів, про що свідчить велика кількість публікацій з цього напрямку, а саме: Ю.К. Бабанського, А.М. Дорошевича, І.В. Лопаткіної, М.М Поташніка, Т.А. Соколової, В.С. Яснєцова та ін. Їхні положення залишається повністю правомірними, оскільки оптимізація навчання й виховання школярів дає можливість закласти більш міцний фундамент знань, необхідних для подальшого навчання випускників у вищих закладах освіти з метою отримання достатніх знань та умінь, що сприятимуть їх професійному й соціальному росту.

Однак умови функціонування ВНЗ і навчально-виховного процесу в ньому відрізняються від загальноосвітнього навчального закладу організацією як педагогічної праці, так і всім процесом навчання та виховання у вищій школі. Це пов'язано зі специфікою діяльності професорсько-викладацького і студентського складу, а саме: ВНЗ - це складна структурна система, вона значно більша за розмірами, ніж загальноосвітня школа, і під час управління нею виникають певні труднощі; діяльність викладачів і студентів передбачає, крім здійснення навчально-виховного процесу, проведення науково-дослідної роботи; однією із форм професійної підготовки є наявність у навчальному плані виробничої практики, яка пов'язана з майбутньою професією фахівця.

Таким чином, професійна підготовка фахівця передбачає проектування навчально-виховної системи, складання навчально-програмної документації, кваліфікаційних характеристик, навчальних планів, програм, підручників; наукову організацію педагогічної праці професорсько-викладацького складу; управління науково-дослідною роботою тощо. Природно, що при цьому необхідно переглянути (або доповнити) критерії оптимізації професійної підготовки фахівця, можливості реалізації педагогічною теорією своїх прогностичних функцій по відношенню саме до цього об'єкта - професійної підготовки та її елементів. У зв'язку з цим необхідна організація спеціальних досліджень, пов'язаних з оптимізацією педагогічного процесу на основі прогнозування цілей і змісту професійної підготовки з урахуванням довготривалих змін у соціально-економічній і науково-технічній сфері суспільного життя.

У другому розділі «Конструювання змістової моделі оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури» розкрито сутність терміна оптимізація професійної підготовки та розроблено комплексну, структурно-функціональну модель оптимізації професійної підготовки вчителя фізичної культури у ВНЗ. Під оптимізацією професійної підготовки ми розуміємо цілеспрямований вибір педагогами найкращого варіанта побудови процесу, який забезпечує за певний час максимальний результат, що відповідає потребам суспільства стосовно підготовки фахівців.

Аналіз науково-методичної літератури засвідчує, що для оптимізації професійної підготовки велике значення має формулювання чітких критеріїв, за якими буде здійснюватись оцінка оптимальності системи професійної підготовки фахівця. Вона повинна включати в себе систему управління його підготовкою та процес навчання і виховання студентської молоді.

Крім відношення досягнутих результатів до затрат часу, до критеріїв оптимізації необхідно включити й відповідність результату соціально значимим цілям, тобто ввести ще один - оптимальності. В даному контексті ця мета виконує роль ідеальної моделі й максимальних результатів, до досягнення яких потрібно прагнути. Нами показано, що оптимально функціонуючою слід вважати таку систему професійної підготовки, яка одночасно відповідає трьом критеріям: 1) досягненню максимально можливих для конкретних умов результатів професійної підготовки фахівця, 2) виконанню нормативів часу, який відводиться на професійну підготовку в цілому і на проведення аудиторних занять зокрема, 3) максимальній відповідності результатів соціально обумовленим цілям, які поставлені суспільством перед вищою школою. Введення третього критерію виключає можливість спекуляцій з визначенням оптимального рівня при практичному застосуванні ідей оптимізації, а також стимулює професорсько-викладацький склад до постійного прагнення досягнути оптимального рівня.

Що стосується моделі оптимізації професійної підготовки вчителя фізичної культури, то вона має дві складові (рис. 1):

1. Наукова організація педагогічної праці в вищій школі.

2. Навчально-виховний процес у вищій школі.

При цьому оптимізація наукової організації педагогічної праці в вищій школі складається з двох компонентів:

а) управління вищим навчальним закладом (струтурним підрозділом);

б) діяльність керівника ВНЗ (структурного підрозділу).

До оптимізації управління вищим навчальним закладом (струтурним підрозділом) належать: планування й організація, регулювання й корекція діяльності, спортивна та матеріально-технічна база, поточний і підсумковий контроль функціонування вищого навчального закладу, аналіз результатів його діяльності.

При визначенні критеріїв оптимізації управління вищим навчальним закладом (струтурним підрозділом) нами використовувався принцип максимізації та мінімізації, тобто досягнення максимально можливих для конкретних умов результатів при мінімальній затраті часу чи зусиль.

Що стосується оптимізації діяльності керівника ВНЗ (структурного підрозділу), то вона визначалась за трьома критеріями: зміст діяльності (обсяг і якість виконаної роботи); ступінь згуртованості колективу за певний період роботи; авторитет керівника (виборність керівника).

Стосовно оптимізації навчально-виховного процесу майбутніх учителів фізичної культури, то дослідження спрямовувалося на з'ясування особливостей набуття знань у галузі фізичної культури і спорту, специфіки педагогічної діяльності, на виявлення її процесуальних умов, пошук основного «технологічного» засобу і, нарешті, переосмислення під цим кутом традицій здійснення професійної підготовки студентів за напрямом 6.010201 «Фізичне виховання», створення на цій основі схеми організації навчального процесу за кредитно-модульною технологією, що відповідає вимогам, які ставляться до вищих педагогічних навчальних закладів.

Оптимізація навчально-виховного процесу вчителя фізичної культури стосується таких складових підготовки та її результатів:

а) форми навчання;

б) види підготовки;

в) організаційно-методичне управління професійною підготовкою: форми організації занять, моніторинг якості професійної підготовки;

г) професійна компетентність;

д) готовність до здійснення професійної діяльності.

Необхідно зазначити, що розроблена модель може значно оптимізувати професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури, оскільки, наприклад, неефективне управління ВНЗ або його структурним підрозділом, не дасть можливості швидко та оперативно впроваджувати новітні технології в навчальний процес або підвищити рівень здійснення науково-дослідної роботи професорсько-викладацьким і студентським складом, що у свою чергу, значно погіршить професійну підготовку фахівця. Або, скажімо, неправильні рішення, які приймає керівник щодо функціонування ВНЗ, не дадуть можливості оптимізувати професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури, оскільки воно не буде відповідати одному із критеріїв оптимізації. І навпаки, неправильно дібрані методики, засоби і форми організації навчального процесу чи погані стосунки між студентами не розв'яжуть завдання оптимізації професійної підготовки в цілому, незважаючи на ефективне управління даним процесом та авторитет керівника й згуртованість колективу.

Дослідження показало, що в ситуації, що склалася в сучасному ВНЗ для оптимізації професійної підготовки майбутніх фахівців необхідний передусім за все програмно-цільовий підхід, основну роль у якому відіграють науково обґрунтовані цілі. Довівши свою ефективність у розв'язанні великих економічних і соціальних завдань, він успішно впроваджується у планування та управління вирішенням складних проблем, які існують у ВНЗ. Водночас ефективність такого підходу значно підвищується, якщо його застосовувати і до менших за масштабом систем. Це пояснюється тим, що структурні підрозділи ВНЗ також є складними системами, що включають управлінські, наукові, суспільні, педагогічні підсистеми.

Оскільки особливістю програмно-цільового підходу є пріоритет головної мети й орієнтація на кінцевий результат, у дослідженні обґрунтовано застосування програмно-цільового підходу до оптимізації управління вищими навчальними закладами (структурними підрозділами), який складається з наступних стадій:

- передцільова: вивчення сучасного стану професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури і можливості вдосконалення даної системи в майбутньому, дослідження проблем ринку нових спеціальностей і спеціалізації в галузі фізичної культури і спорту, можливості поєднання декількох спеціальностей тощо);

- цільова: формування головної мети (підготовка висококваліфікованих, конкурентноспроможних учителів фізичної культури для нашого суспільства),

- програмна: розробка стратегії реалізації цілей (опис заходів і шляхів поетапного досягнення мети, впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу і на цій основі розробка навчальних планів, робочих програм, використання технології рейтингової системи оцінювання, яка проявляється в розробці структури комплексного контролю знань та умінь студентської молоді);

- організаційна: створення системи й органів управління (взаємодія ректорату, деканату (дирекції інституту), кафедр, спортивного клубу та дирекції спортивного комплексу у здійсненні професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, спортивно-масової, фізкультурно-оздоровчої роботи серед студентської молоді та комерційної діяльності спортивного комплексу для забезпечення навчального процесу необхідним обладнанням, інвентарем, підтримання спортивної споруди в належному стані);

- практична: здійснення програм відповідними організаціями (розробка планів роботи деканату (дирекції інституту), кафедри, Вченої ради факультету (інституту), спортивного клубу, молодіжного центру, які функціонують у ВНЗ);

- контролю та діагностики (проведення Вченої ради факультету (інституту), засідання деканату (директорату), на яких розглядаються питання щодо виконання планів та програм, запланованих відповідними структурними підрозділами, здійснення проміжного та підсумкового контролю на базі застосування рейтингової системи оцінювання успішності майбутніх учителів фізичної культури, моніторинг якості освіти);

- отримання результату: підведення підсумків, корекція програм (робота з випускниками, зі школами, вивчення проблем молодих спеціалістів, які виникають під час їхньої професійної діяльності, і на цій основі корекція програми підготовки).

У рамках програмно-цільового підходу до оптимізації навчального процесу професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у дослідженні виділено чотири рівні розробки й реалізації програм:

- загальноуніверситетський рівень;

- факультетський (інститутський) рівень;

- груповий (кафедральний) рівень;

- особистісний рівень.

Кожна програма повинна містити відповіді на питання: коли вона буде виконана; де буде реалізована; хто її виконає; якого результату планується досягти; які критерії реалізації даної програми. У зв'язку з цим першочергове значення має питання про структуру програми, яка є комплексом виконавчих та програм управління.

Нами створена виконавча програма для впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу студентської молоді, а для керівництва її виконання - були створені програми управління, які в свою чергу поділяються на програми контролю й корекції.

Обґрунтовано, що ефективність управління багато в чому залежить від стилю управління. Особистість керівника є одним із чинників оптимізації будь-якої складної системи, зокрема й сучасного вищого навчального закладу.

Отже, оптимізація наукової організації педагогічної праці у ВНЗ залежить від ефективності застосування програмно-цільового підходу до планування і управління, що, у свою чергу, великою мірою пов'язано зі змістом програм, з тим, на якому рівні вони виконуються, з роллю керівника, котрий очолює виконання даних програм з метою досягнення поставленої мети, тобто досягнення кінцевого результату.

У третьому розділі цієї роботи «Науково-методичні засади оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури на основі кредитно-модульної технології навчання» подано результати дослідження, які характеризують особливості оптимізації професійної підготовки на основі організації навчального процесу майбутніх учителів фізичної культури за кредитно-модульною система організації навчального процесу. У зв'язку з цим, у роботі була проведена експертиза Державних стандартів вищої освіти зі спеціальності 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти (фізична культура)». З цією метою проведено незалежну експертизу. У ролі незалежних експертів виступили провідні викладачі різних вищих навчальних закладів. Експерти здійснили рангування шляхом присвоєння відповідних балів дисциплін, які повинні ввійти у навчальний план підготовки майбутніх учителів фізичної культури.

Рангуванню підлягали лише запропоновані дисципліни, що входять до циклу природничо-наукової підготовки та циклу практичної й професійної підготовки, виходячи з того, що найбільш вагома дисципліна оцінювалася 9 балами і далі по мірі зменшення значимості. При цьому експертам було також запропоновано об'єднати окремі дисципліни в один інтегрований курс залежно від галузі їх вивчення та обґрунтувати підстави до такого об'єднання. При визначенні компетентності експертів враховувався стаж їхньої роботи в галузі фізичної культури та спорту, наявність відповідної освіти, наукового ступеня та вченого звання. При цьому було опитано 39 респондентів.

89% експертів відповіли, що дані Стандарти розроблені достатньо якісно і професійно, але разом з тим існують певні недоліки, які можуть значно знизити якість підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Висловлені зауваження полягають у наступному: у необхідності впровадження в навчальний план дисципліни «Медико-біологічний контроль у фізичному вихованні з основами математичної статистики», що дасть можливість розширити та поглибити науково-природничу підготовку студентів, а також підвищити значимість професійної освіти; у доцільності значного збільшення кількості годин не тільки на основні теоретичні дисципліни («Теорія і методика фізичної культури», «Фізична реабілітація»), а й на базові види спорту («Теорія і методика викладання гімнастики», «Теорія і методика викладання легкої атлетики», «теорія і методика викладання плавання» тощо). Окремі дисципліни потребують зміни назви, наприклад, дисципліну, «Олімпійський та професійний спорт» доречно було б назвати «Дитячий та юнацький спорт» і закласти у зміст цієї дисципліни розгляд питань і завдань, які стоять перед тренуванням та підготовкою дітей та підлітків, а в деяких дисциплінах слід було б доопрацювати зміст програмного матеріалу і погодити його з програмою для загальноосвітніх навчальних закладів - «Фізична культура».

Також під час складання навчального плану необхідно враховувати деякі особливості, притаманні європейській системі професійної підготовки, яка базується на кредитно-модульній системі організації навчального процесу (КМСОНП). Тому одним із завдань даної роботи було здійснення порівняльного аналізу та виявлення шляхів наближення змісту фізкультурної освіти бакалавра фізичного виховання і спорту українських вищих навчальних закладах до змісту освіти в зарубіжних навчальних закладах, в яких поділ на ступеневу підготовку зафіксований більш чітко.

Аналіз зарубіжного досвіду показав, що навчальні плани підготовки вчителів фізичної культури в вищих навчальних закладах різних зарубіжних країн за співвідношенням циклів дисциплін і розподілом їх за періодами навчання суттєво відрізняються. Так, у ході аналізу навчальних планів Національного педагогічного університету імені. М.П. Драгоманова, Опольського політехнічного університету (Польща) та Університету штату Північної Дакоти (США) виявлено, що в українській програмі значно більша, ніж у зарубіжних ВНЗ частина годин відводиться на вивчення дисциплін, які належать до циклу соціально-гуманітарної та економічної підготовки, тоді як в західних програмах - на опанування циклів науково-природничої, практичної та професійної підготовки. При цьому кількість часу, який відводиться на вивчення вибіркового циклу, в українських та польських програмах підготовки значно менша, ніж в американських. Ще однією відмінністю є значна подрібненість дисциплін в українській програмі. Так, структуру плану підготовки бакалавра фізичного виховання та спорту Опольського політехнічного університету формують 36 дисциплін. З них 5% відводиться циклу соціально-гуманітарної та економічної підготовки, 27% - циклу науково-природничої підготовки, 55% - циклу практичної та професійної підготовки, 13% вибіркового циклу. В Університеті штату Північної Дакоти навчальний план містить лише 29 дисциплін, з яких 6% належать циклу соціально-гуманітарної та економічної підготовки, 20% - циклу науково- природничої підготовки, 50% - циклу практичної та професійної підготовки, 24% - дисциплінам вибіркового циклу.

В плані нашого дослідження заслуговують на увагу дані Л.П. Сущенко стосовно того, що у 50-70 роках навчальні плани вищих педагогічних закладів нашої країни, які готували майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту, зокрема вчителів фізичної культури, складались в середньому з 25 дисциплін, у 80-90-х роках - з 29. .

Що стосується Державних стандартів вищої освіти зі спеціальності 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти (фізична культура)», то у програмі підготовки майбутніх учителів фізичної культури є понад 50 дисциплін у нормативній частині циклу. Разом з вибірковою частиною в середньому налічується 62 дисципліни. (рис. 2). При цьому слід зазначити, що порівняно з навчальними планами підготовки фахівців у зарубіжних країнах кількість блоків (циклів) становить 4. З них до циклу соціально-гуманітарної та економічної підготовки відносяться 20% дисциплін, до циклу науково-природничої підготовки - 21%, до циклу практичної та професійної підготовки - 47% дисциплін. Що стосується вибіркової частини циклу підготовки, то він містить 12% дисциплін.

Крім цього, суттєво відрізняється й сама організація навчального процесу. Так, професійна підготовка вчителів фізичної культури в американських університетах характеризується високим ступенем індивідуалізації та диференціації: студенти мають можливість самостійно складати навчальний план, визначати навчальне навантаження на семестр, обирати курси з різних видів фізичної активності на одному з 3-х рівнів складності. Вибір форм і методів організації занять зумовлюється реалізацією університетами особистісного, діяльнісного й рефлекторного підходів до навчання майбутніх учителів фізичної культури. При цьому акцент робиться на взаємодії теоретичних і практичних аспектів навчальних дисциплін, розвитку практичних умінь студентів у процесі всіх форм занять і педагогічних практик (Т.Ю. Осадча).

Аналізуючи Державний стандарт вищої освіти та особливості підготовки фахівців у європейських країнах, ми дійшли висновку, що основу професійної підготовки вчителів фізичної культури повинні складати інтегровані курси, які ґрунтуються на таких дидактичних засадах: економність - ущільнення й концентрація навчального матеріалу, усунення дублювання при його вивченні; сталість інтегративного базису, об'єднання декількох навчальних дисциплін на основі однєї із них; наявність достатнього обсягу навчального матеріалу, який може бути вивчений на ґрунті іншої дисципліни. Це дало можливість зменшити до 39 кількість дисциплін у навчальному плані. При цьому зміст підготовки не змінився, лише були враховані зауваження, які отримані під час експертної оцінки фахівців у даній галузі, що дало можливість оптимізувати професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури.

Зокрема були створені такі інтегровані курси: «Морфофункціональні та метаболічні основи фізичного виховання і спорту», «Медико-біологічні основи фізичного виховання і спорту», «Теорія і методика фізичної культури», «Теорія і методика рухливих і спортивних ігор», «Основи здоров'я», «Медико-біологічний контроль у фізичному вихованні з основами математичної статистики», «Організація та управління у сфері фізичної культури» та «Теорія і методика викладання гімнастики».

Необхідно вказати на те, що протягом трьох років (1 - 6 семестри) навчання всі студенти, незалежно від додаткової спеціалізації, навчаються за єдиною програмою, а починаючи з сьомого семестру, студентська молодь вивчає спеціальні дисципліни, що дає можливість їм свідомо обирати ту чи іншу спеціалізацію.

Зазначимо, що поділ діяльності на модулі, змістові модулі та навчальні елементи як тривалий і складний процес розпочинається зі структурування навчального матеріалу, необхідного для оволодіння певною професією, зокрема вчителя фізичної культури. В його основі лежить ідея виділення із загального змісту навчання відносно самостійних, функціонально завершених підсистем, які отримали назву «Модуль». Це не просто якась доцільно визначена частина навчального матеріалу, а його цілісна завершена складова.

Було враховано, що подрібнення роботи на надто малі компоненти перетворює програму на громіздку конструкцію. Надмірне укрупнення модулів вступає у протиріччя з самою ідєю модульного підходу, оскільки веде до ототожнення модулів з розділами навчальних програм, що притаманно традиційній системі професійної підготовки.

Підготовка зведеної відомості модулів - це важливий етап роботи з оформлення майбутньої модульної навчальної документації. Однак під час побудови програми для інтегрованих курсів чи дисциплін, де передбачені практичні заняття, на яких відбувається формування та розвиток рухових умінь і навичок, провідне місце займають змістові модулі й навчальні елементи. Тому після завершення етапу створення модулів розпочинають розробку змістових модулів і навчальних елементів.

Усі змістові модулі в системі професійної підготовки студентів, можна розподілити на шість основних груп: теорія, діяльність, графічна інформація, методи і засоби навчання, обладнання та інвентар, техніка безпеки.

Такий розподіл дозволяє чітко адресувати навчальні матеріали та будувати стійкі міждисциплінарні зв'язки, які, не позбавляючи гнучкості всю програму, органічно поєднують в один навчальний пакет матеріали, наприклад, з історії розвитку певного виду спорту, знання про спортивні споруди, обладнання та інвентар, техніку і тактику виду спорту, методи діагностики тих, хто займається фізичною культурою і спортом, методику навчання і суддівства з виду спорту, техніку безпеки під час занять певним видом спорту тощо. На підставі результатів дослідження доведено, що в системі кредитно-модульної технології навчання, побудованій на діяльнісному підході, головними є змістові модулі групи, до якої належить діяльність (формування професійних умінь і навичок та практичне засвоєння методики навчання з певного виду спорту чи фізкультурно-оздоровчої діяльності). Всі інші мають за мету підтримати діяльність, створити відповідні умови, дати необхідну інформацію, застерегти від небезпеки, що може виникнути під час занять фізичною культурою, навчити використовувати сучасні методи та інформаційні технології в навчальному процесі.

...