Формування логічної культури учнів основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 37.026:159.953.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

ШИЛОВА ЛЮБОВ ІВАНІВНА

13.00.09 - теорія навчання

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

Ігнатенко Микола Якович,

РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), перший проректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Скафа Олена Іванівна,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри вищої математики і методики викладання математики;

кандидат педагогічних наук, доцент

Ляшова Надія Миколаївна,

Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання.

Захист відбудеться “12” листопада 2009 року о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Автореферат розісланий “10” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У зв'язку з перетвореннями в економічній, політичній і соціальній сферах, входженням України в міжнародне і європейське співтовариство на перший план постають питання поліпшення якості освіти та її реформування. Впровадження у життя нової освітньої парадигми, нової структури освіти та її змісту обумовлюють переусвідомлення існуючих цілей і завдань, перегляду науково-педагогічного супроводу та відповідного процесуально-методичного забезпечення.

Сучасне суспільство потребує всебічно підготовлених, конкурентно спроможних фахівців, здатних до високої професійної мобільності й швидкої адаптації у нових умовах управління і організації праці, з високорозвинутим інтелектом, логічною культурою. Саме знання основ логіки підвищує культуру мислення, сприяє чіткості, послідовності й доказовості міркувань, підсилює ефективність і переконливість мови. Особливо це важливо в процесі опановування новими знаннями, впровадження у життя інтенсивних методів навчання.

Проблема формування логічної культури учнів у процесі навчання привертала увагу багатьох учених і вчителів. Логічну культуру учнів розглядали на рівні застосовування у навчальному процесі логічних форм мислення, умовиводів, логічних прийомів (А.М. Алексюк, Д.В. Вількеєв, Є.М. Кабанова-Меллер, В.Ф. Паламарчук, В.О. Онищук, В.П. Максименко, Р.В. Загоруй, О.Я. Савченко, Г.Ю. Лаврешина, В.С. Лозниця, Н.І. Лафінцева, Н.М. Ляшова та ін.), у контексті розвитку логічного мислення учнів (Д.М. Богоявленський, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, М.І. Гриньова, В.В. Давидов, Є.М. Кабанова-Меллер, З.І. Калмикова, Г.С. Костюк, В.І. Лозова, Н.О. Менчинська, В.Ф. Паламарчук, С.Л. Рубінштейн, Н.Ф. Тализіна та ін.), озброєння учнів методами наукового пізнавання (Д.В. Вількеєв, Б.І. Коротяєв, С.В. Лазаревський, А.В. Степанюк та ін.).

Проблемі навчання і розвитку мислення школярів присвячено чисельні розвідки таких учених, як К.Д. Ушинський, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна, О.О. Люблинська, В.Ф. Паламарчук, О.З. Зак. В.В. Давидов, зокрема, розробив концепцію поступового переходу вже в початкових класах на рівень теоретичного мислення і дедуктивної логіки.

Логічна культура - це не вроджена якість, вона формується у процесі вивчання усіх шкільних предметів, кожний з яких додає свій певний внесок, обумовлений його специфікою. Специфіка математики як навчального предмета, зокрема, виражена в тому, що в процесі навчання в учнів формується особлива культура, яка називається математичною. Основними компонентами її є: уміння конструювати означення математичних понять; уміння виділяти загальні (специфічні) ознаки математичних понять; уміння відбудовувати “ланцюжки” умовиводів; уміння встановлювати структуру теореми та її види; уміння знаходити логічні помилки в судженнях; уміння формулювати гіпотези і перевіряти їхню вірогідність; уміння складати алгоритми розв'язування задач; уміння класифікувати об'єкти і задачі; уміння проводити дослідження результатів розв'язування тощо.

Вивченню різних аспектів формування логічної культури учнів присвячено праці таких фахівців у галузі теорії та методики навчання математики, як Г.Д. Глейзер, В.Д. Гусєв, М.І. Бурда, М.Я. Ігнатенко, А.М. Колмогоров, Ю.М. Колягін, В.І. Крупич, Г.Л. Луканкін, В.В. Нікітін, І.Л. Нікольська, Т.Д. Кондрашенкова, Д. Пойа, К.О. Рупасов, О.Д. Семушин, З.І. Слепкань, О.І. Скафа, О.А. Столяр, М.Д. Терешин, О.І. Фетисов, Р. Фройденталь, Д.Я Хінчин та ін.

Аналіз наукових праць дав змогу розглядати логічну культуру як частину математичної культури і на цій основі ввести в неї інтуїтивні компоненти, властиві математичній культурі.

У зв'язку з інформатизацією навчального процесу, зокрема, вивченням предмета “Основи інформатики і обчислювальної техніки”, де необхідно учневі будувати математичні моделі різних задач, уміти чітко планувати послідовність дій в обчислювальному процесі, знаходити і усувати логічні помилки в алгоритмах, підсилюється необхідність озброєння саме їх основами логічної культури. Таким чином, формування логічної культури учнів - одне з важливих завдань, поставлених перед дидактикою.

Необхідність формування логічної культури пов'язана з тим, що саме в підлітковому віці відбувається активний процес формування самосвідомості й наукового світогляду, перехід мислення з рівня формальної логіки на рівень змістових узагальнень і дедуктивної логіки. З початку систематичного вивчання предметів природничоматематичного циклу до мислення учнів пред'являють нові вимоги - вміння оперувати формами і методами теоретичного мислення.

Проте вивчення стану шкільної практики свідчить про наявність суперечностей між творчою природою навчально-пізнавальної діяльності учнів і репродуктивними особливостями навчання, збільшенням об'єму інформації та застарілими способами її засвоювання, інтелектуалізацією праці й недостатнім рівнем розвитку логічної культури учнів.

Наявність існуючих протиріч породжує необхідність переосмислювання понять “логічна культура” і “формування логічної культури”, конкретизація їхнього змісту, вироблення нових підходів до організації особистісно орієнтованого навчання, логіки дидактичних основ формування логічної культури, які забезпечать ефективність вивчання предметів, зокрема, природничоматематичного циклу.

Вищезазначені чинники визначили тему даного дослідження “Формування логічної культури учнів основної школи”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в Республіканському вищому навчальному закладі “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Вона є складовою теми “Методологічні та методичні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчання математичних дисциплін” кафедри математики, теорії та методики навчання математики, номер державної реєстрації 0103U004597.

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол № 8 від 22.03.2000 р.) та узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 20.06.2000 р.).

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої моделі формування логічної культури учнів основної школи та експериментальній перевірці її ефективності.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати стан розробленості проблеми формування логічної культури в психолого-педагогічній літературі й педагогічній практиці; визначити основні положення дослідження.

2. З'ясувати суть, зміст, структуру логічної культури учнів основної школи.

3. Дослідити дидактичні основи формування логічної культури учнів основної школи і роль природничоматематичних предметів у цьому процесі.

4. Розробити і теоретично обґрунтувати дидактичну модель формування логічної культури учнів основної школи в процесі вивчання предметів природничоматематичного циклу із застосуванням розроблених критеріїв.

5. Сформувати і практично реалізувати комплекс навчально-методичного забезпечення формування логічної культури.

6. Експериментально перевірити педагогічну ефективність розробленої моделі й навчально-методичного забезпечення у процесі вивчання предметів природничоматематичного циклу.

Об'єкт дослідження - розвиток логічного мислення учнів основної школи в процесі навчання.

Предмет дослідження - дидактичні основи формування логічної культури учнів основної школи.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування логічної культури учнів основної школи здійснюватиметься ефективніше з урахуванням дидактичних засад: особливість розвитку мислення підлітків; структуризація змісту навчального матеріалу; застосування спеціальних логіко-пізнавальних завдань; організація навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо засвоєння і оперування логічними формами, умовиводами і операціями; забезпечення мотиваційно-рефлексивної діяльності учнів.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв'язання поставлених завдань використано такі методи: теоретичні - аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження, змісту програм, підручників і навчальних посібників з предметів природничоматематичного циклу; інтерпретація теорій і методик, які дали змогу систематизувати теоретичні матеріали за темою дослідження, уточнити суть понять “логічна культура”, “дидактичні основи”, “формування логічної культури”, конкретизувати їхній зміст; теоретичне моделювання, аналіз та узагальнення експериментальних даних;

емпіричні - бесіди з учителями і учнями за обраною проблемою, анкетування, тестування з учителями і учнями; аналіз результатів самостійних і контрольних робіт; психолого-педагогічні спостереження за процесом навчання учнів і аналіз результатів їхньої навчальної діяльності; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду для обґрунтування і реалізації дидактичних основ формування логічної культури учнів основної школи;

експериментальні - педагогічний експеримент (констатувальний, пошуковий, формувальний), що дав змогу дослідити реальний стан формування в учнів основної школи логічної культури, перевірити модель формування логічної культури у процесі навчання учнів природничоматематичних предметів, апробувати і підтвердити ефективність впровадження дидактичних основ формування логічної культури учнів у навчальний процес; статистичні - методи математичної статистики для обробляння одержаних результатів ефективності моделі формування логічної культури учнів основної школи та встановлення достовірності висновків дослідження.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження проводили поетапно. На першому етапі (1999-2002 рр.) вивчали психолого-педагогічну і філософську літературу з питань формування логічної культури учнів; досліджували стан розробленості даної проблеми в педагогічній теорії та практиці; аналізували педагогічний досвід учителів-предметників природничоматематичного циклу з питань формування логічної культури учнів основної школи, стан модернізації сучасної середньої освіти, накопичений емпіричний матеріал; було визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено мету і завдання, сформульовано гіпотезу наукового дослідження.

На другому етапі (2003-2005 рр.) розробляли концепцію і модель дослідження; уточнювали і доповнювали структуру і зміст поняття “логічна культура”, визначали дидактичні основи, що сприяють формуванню логічної культури під час вивчання предметів природничоматематичного циклу; визначали рівні логічної культури і їхні критерії; розробляли дидактичну модель формування логічної культури учнів основної школи; було проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2006-2009 рр.) проведено дослідно-експериментальну перевірку розроблених дидактичних основ формування логічної культури учнів основної школи, з'ясовано ефективність розробленої моделі, сформовано і практично реалізовано комплекс методичного забезпечення формування логічної культури; здійснено узагальнення та зроблено висновки результатів дослідження; проведено наукову експертизу рукопису дисертації.

Експериментальна база дослідження. Експериментальну перевірку положень дисертації проводили на базі НВК “школа-ліцей” № 9 м. Ялти, ЕНВК ”Школа майбутнього” м. Ялти, середніх загальноосвітніх шкіл № 6, № 7, № 10 м. Ялти, НВК Нікітський”, НВК “Лівадійський”, технічного ліцею № 1 м. Дніпродзержинська, Львівській академічній гімназії при Національному університеті “Львівська політехніка”. Дослідженням було охоплено близько 600 учнів основної школи.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів.

Уперше розроблено дидактичну модель формування логічної культури учнів основної школи; теоретично обґрунтовано її структуру, зміст; визначено сукупність дидактичних основ, що забезпечують ефективність формування логічної культури учнів на підставі розробленої моделі. Такими є: враховування вікових особливостей мислення учнів основної школи; оптимальне логічне структурування змісту навчального матеріалу; застосовування спеціальних логіко-пізнавальних завдань і задач; організація навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо засвоєння та оперування логічними формами, умовиводами, логічними операціями; застосовування методів і прийомів, які стимулюють бажання оволодівати логічною культурою.

Уточнено зміст понять “логічна культура”, “дидактичні основи логічної культури“, “формування логічної культури”.

Набули дальшого розвитку прийоми, методи і форми цілеспрямованого формування логічної культури учнів під час вивчення предметів природничо-математичного циклу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена модель дає змогу в рамках чинних програм шкільних предметів природничо-математичного циклу здійснювати планомірну роботу з питань формування логічної культури учнів основної школи, яка є необхідним підґрунтям для ефективного засвоювання знань; дослідження уможливило визначити головні рівні сформованості логічної культури.

Результати дослідження і вироблені на їх основі рекомендації можуть бути використані при вдосконалюванні шкільних підручників природничо-математичного циклу; ці результати доцільно використовувати в лекціях з розвитку логічної культури школярів для учителів і студентів.

Підсумки дослідження обговорювалися на науковому семінарі кафедри математики, теорії і методики навчання математики РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (2001-2008 рр.) і виражені в публікаціях. Основні положення їх використовують у лекційних курсах з методики викладання математики, на курсах підвищення кваліфікації учителів, у педагогічній практиці студентів. Ці положення одержали позитивну оцінку на засіданні секції математики НВК “школа-ліцей” № 9 м. Ялти, ЕНВК ”Школа майбутнього” м. Ялти, на засіданні кафедр педагогіки і математики, теорії і методики навчання математики в РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта).

Результати дослідження застосовують у практиці роботи шкіл № 6, № 7, № 10 м. Ялти, НВК “Нікітський”, НВК “Лівадійський”, НВК “школа-ліцей” № 9 м. Ялта, ЕНВК “Школа майбутнього” м. Ялти (довідка № 382 від 19.04.2007 р.), технічного ліцею № 1 м. Дніпродзержинська (довідка № 55 від 05.03.2009 р.), Львівській академічній гімназії при Національному університеті “Львівська політехніка” (довідка № 558 від 06.09.2009 р.).

Вірогідність і аргументованість результатів наукового дослідження забезпечено відповідністю наукового апарату (об'єкта, предмета) меті дослідження; посиланням на наукову методологію при розроблянні вихідних положень, єдністю теоретичних і експериментальних досліджень; системним аналізом теоретичного і емпіричного матеріалу; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних меті, предмету, завданням дослідження; застосуванням сучасних методів статистичної обробки експериментальних даних.

Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення і та результати наукової роботи викладено на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасна система післядипломного утворення педагогічних кадрів: методологія і інноваційні технології” (м. Євпаторія, 1999 р.); “Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (м. Луганськ, 1999 р.); “Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи” (м. Ялта, 2000 р.); “Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України” (м. Одеса, 2000 р.); “Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів” (м. Черкаси, 2000 р.); “Інформаційні технології в освіті” (м. Мелітополь, 2001 р.); а також з 1999 по 2009 роки на щорічних науково-практичних конференціях РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта); “Методологічні та методичні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення математичних дисциплін” (м. Ялта, 2007 - 2008 рр.), а також з 1999 по 2009 рр. на щорічних науково-практичних конференціях РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) “Професійна підготовка майбутнього фахівця: проблеми теорії і практики” (1999-2008 рр.); “Професіоналізм педагога” (м. Ялта, 2003-2009 рр.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 16 одноосібних публікаціях. Серед них - 6 у наукових фахових виданнях, 10 - статті і тези доповідей у збірниках наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (293 назви на 26 сторінках), 11 додатків на 31 сторінці. Основний зміст викладено на 175 сторінках тексту, куди входять 21 таблиця, 9 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 232 сторінки.

ОсновНий зміст ДИСЕРТАЦІЇ

логічний культура учень школа

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження, окреслено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів, їхнє практичне значення; окреслено етапи та експериментальну базу дослідження, наведено дані про впровадження і апробацію результатів наукового дослідження.

У першому розділі “Проблема формування логічної культури в теорії та практиці навчання” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній і методичній літературі; розглянуто ряд визначень поняття “логічна культура”, “формування логічної культури”.

Аналізуючи проблему формування у учнів мислення і логічної культури в дидактиці й педагогічній психології за останні 60 років, розглянуто основні етапи її розвитку.

Перший етап (1948-1957 рр.) присвячений вирішенню питань подолання формалізму в знаннях школярів і забезпечення необхідного рівня їхнього розумового розвитку. Серед педагогів і психологів визначилася думка, що найважливішою умовою подолання формалізму в знаннях школярів і глибокого міцного засвоювання ними знань є розвиток логічного мислення у кожного учня у процесі навчання. Саме у цей період з'явилося багато педагогічних і психологічних публікацій, присвячених розвиткові логічного мислення школярів у процесі викладання окремих предметів (фізики, хімії, математики). У 1963 р. опубліковано книгу М.І. Шардакова “Мислення школяра”, яка відіграла суттєву роль у вирішенні зазначеної проблеми.

Другий етап (1957-1968 рр.) - активізована робота щодо розв'язування проблеми пізнавальної активності й самостійності учнів (Н.О. Половникова, О.М. Алексюк, М.І. Махмутов, М.І. Кругляк та ін.). В процесі пошуку шляхів підвищення ефективності уроку було визначено, що підвищення пізнавальної активності учнів можливе завдяки успішному оволодінню логічними операціями аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та прийомів розумової діяльності (Д.М. Богоявленський, Н.О. Менчинська, М.І. Махмутов, В.В. Давидов, Є.М. Кабанова-Меллер, М.Ф. Морозов, О.З. Редько та ін.).

Третій етап (1968-1975 рр.) - зусилля дидактів і методистів спрямовано на пошуки шляхів перебудови чинної дидактичної системи, яка забезпечувала б не лише міцне засвоєння знань, а й розвиток мислення і прийомів розумової діяльності у школярів. У своїх працях В.В. Давидов, З.І. Калмикова, Т.В. Кудрявцев, A.M. Матюшкін, І.С. Якиманська та інші психологи акцентували увагу на необхідності розвитку мислення школярів і формуванні у них способів і прийомів розумової діяльності.

Четвертий етап (1976-2009 рр.) - особлива актуальність і гострота таких питань, як компетентнісний підхід в організації навчання, розвитку учнів, формування їхньої культури, у тому числі й логічної. Від простого накопичування знань до формування нового способу життя, де насамперед постають розвиваючий і виховуючий компоненти змісту освіти, а саме - перехід до формування умінь осмислювати і розуміти світ, вирішувати суспільні й особисті проблеми, а це ніяк не зводиться до розв'язування суто традиційних навчальних завдань.

На сучасному етапі впровадження нових технологій навчання все більшого значення набуває необхідність спеціального вивчення і практичного застосовування сформованої логічної культури школярів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку логічної культури учнів дав змогу виділити два шляхи формування логічної культури:

1) систематичне викладання курсу логіки в 5-9 класах з врахуванням вікових особливостей учнів (М.М. Алексєєв, Г.Д. Гетманова, Д.П. Горський);

2) викладання основ логічних знань і формування логічної культури в процесі вивчання шкільних дисциплін (Д.В. Вількеєв, О.С. Габідуллін, І.Л. Нікольська, В.Ф. Паламарчук, О.В. Бугрій, О.О. Лаврентьєва, І.В. Лов'янова, С.В. Лазаревський). Перший шлях можливий при введенні факультативних занять у навчальні плани школи. Другий шлях органічно вписується у чинний навчальний процес, якщо учні будуть оволодівати логічними формами і методами під час вивчання основ наук.

Логічну культуру в контексті даного дослідження ми розглядаємо як рівень розвитку учнів у сфері розумової діяльності. Логічна культура - це поняття, яке характеризується сформованістю логічних операцій (аналіз, синтез, рівняння, класифікація, узагальнення, серіація тощо), знанням причинно-наслідкових зв'язків у використовуванні логічних операцій для здобування нових знань; глибоким розумінням логіки матеріалу, який вивчається, знанням логічних прийомів і методів наукового мислення. Рівень сформованості логічної культури має суттєвий вплив на навчальну діяльність учнів, оскільки вони не лише здобувають знання, а й навчаються мистецтву використовувати їх, виробляють певний стиль мислення.

У дисертаційному дослідженні ми спиралися на концепцію В.Ф. Паламарчук, яка передбачає основні компоненти процесу мислення: змістовий (знання), операційний (способи діяльності) і мотиваційний (спонукання до дії) у їхніх взаємозв'язках.

На нашу думку, логічне мислення учнів також має зазначені вище основні компоненти, оскільки поняття “мислення” містить поняття “логічне мислення” (дані поняття співвідносяться один з одним, як рід з видом).

Будь-яка шкільна дисципліна, в т. ч. і природничо-математичні, має потенційну можливість для озброєння учнів технікою міркування, доказу, побудованого на основі принципів логіки. Якість знань і результативність навчального процесу багато в чому залежать від сформованості в учнів уміння оперувати науковими поняттями, формулювати положення і переконливо доводити їх, здатності чітко уявляти логічну структуру засвоюваної навчальної інформації, логічно міркувати і ухвалювати логічно обґрунтовані рішення. Наявність саме цих рис у школярів свідчить про рівень їхньої логічної культури. Логічна культура є важливою складовою у змісті розумової культури. Основними елементами логічної культури є: а) уміння конструювати та означати поняття; б) уміння класифікувати сукупність об'єктів; в) уміння формулювати гіпотезу, проводити дедуктивні міркування, складати алгоритми розв'язування задачі, уміння проводити дослідження одержаних результатів. Формування і розвиток їх з різних сторін досліджували названі вище автори.

У даному дисертаційному дослідженні розглянуто вимоги до мислення учнів при переході їх до систематичного вивчання навчальних дисциплін, зокрема, природничо-математичних наук:

1) з кожної навчальної дисципліни, в т. ч. природничо-математичного циклу, учні повинні оволодіти певною системою теоретичних понять, використовуючи їх для осмислювання матеріалу, який вивчається. Доцільно використовувати не тільки формально-логічні узагальнення, а й методи теоретичного мислення, методи наукового мислення, адаптовані до навчання у школі;

2) збільшення логіко-пізнавальних процедур: наукового пояснення, опису, передбачання тих чи інших фактів;

3) застосування гіпотетико-дедуктивної структури природничонаукових знань при логічному структуруванні навчального матеріалу та переході цієї структури в метод.

У даному дослідженні визначено рекомендації, яких мають дотримуватися учителі при викладанні дисциплін природничоматематичного циклу, що суттєво сприяють формуванню логічної культури учнів: забезпечення наступності між початковою та основною школами (Є.П. Маланюк, М.П. Маланюк, Н.М. Ляшова); подолання у навчанні обмеженості емпіричних формально-логічних узагальнень і поступовий перехід на позицію теоретичного мислення (В.В. Давидов, Г.І. Рузавін, О.І. Скафа, В.К. Фурсов, С.О. Шапоринський та ін.); логіку викладання теоретичних знань у шкільних підручниках слід узгоджувати з логікою певної науки, вона має відповідати віковим особливостям і розвиткові пізнавальних можливостей учнів (Ю.В. Ходаков - хімія; В.А. Кондаков, Д.В. Вількеєв - фізика; А.Я. Хінчин, Б.В. Гнеденко, М.Я. Віленкін, М.Я. Ігнатенко - математика, та ін.); перетворення теорії на метод (П.В. Алексєєв, Н.О. Половнікова, Д.В. Вількеєв); обов'язковою умовою розвиваючого ефекту навчання в основній школі є необхідність перетворення та адаптації до умов школи саме наукових методів і методів формальної логіки на систему способів і прийомів розумової діяльності (Є.М. Кабанова-Меллер, Н.Ф. Тализіна, П.Я. Гальперін, Б.І. Коротяєв, В.Ф. Паламарчук, О.І. Скафа та ін.).

У другому розділі “Модель формування логічної культури учнів основної школи в процесі навчання предметів природничо-математичного циклу” розглянуто дидактичні основи формування логічної культури учнів основної школи, питання управління дидактичним процесом формування логічної культури учнів основної школи під час вивчання навчальних дисциплін, зокрема природничо-математичного циклу, теоретично обґрунтовано модель процесу формування логічної культури учнів основної школи.

До дидактичних основ (сутність, структура, принципи, закономірності і т. п.), що забезпечують, на наш погляд, ефективність роботи вчителів з питань формування логічної культури підлітків, ми відносимо такі:

1. Враховування вікових особливостей мислення учнів основної школи. Необхідність і можливість формування логічної культури в учнів основної школи обумовлена не лише подальшими систематичними курсами навчальних дисциплін і психолого-педагогічними дослідженнями, в яких, зокрема, стверджується, що в цьому віці відбувається перехід від періоду “доопераціональної думки” до періоду “конкретних операцій“. Іншими словами, в цьому віці учні схильні довіряти своїй інтуїції, ніж логіці, тому формування логічної культури, на наш погляд, полягає не тільки у формуванні й розвиткові формально-логічних компонентів, що характеризують логічне мислення, а й в розвиткові прогнозування та інтуїції. Тому вважаємо, що логічна культура природним чином може бути представлена як сукупність формально-логічних і інтуїтивних компонентів. Психологи, дидакти і методисти не раз ставили питання про необхідність враховування вікових особливостей учнів при формуванні логічної грамотності й введенні в шкільний курс елементів логіки (Л.С. Виготський, М.М. Шардаков, М.М. Вахрушев, Л.Ф. Тихомирова, А.О. Нікольська та ін.). У віці 11-15 років учні усвідомлюють формальні структури дедуктивних умовиводів. Мислення учнів розвивається у єдності образних, словесно-понятійних і практичних компонентів. У підлітків розвивається здібність до конкретизації, розкриття змісту поняття у конкретних образах та уяві. Зростає значимість причинних зв'язків у мисленні учнів, але багато з них зустрічаються з суттєвими труднощами в цій справі.

2. Оптимальне логічне структурування змісту навчального матеріалу.

Закономірності співвідношення мислення і знань експериментально виявлені в працях А.В. Брушлинського, Б.І. Коротяєва, А.М. Матюшкіна, В.Ф. Паламарчук, К.М. Славської, І.С. Якиманської. Знання виконують насамперед інформативну функцію. Для успішного здійснення саме цієї функції знання повинні бути не механічним конгломератом розрізнених частин, а чіткою системою взаємопов'язаних компонентів, тобто знання повинні бути структурованими. Саме завдяки спеціальній структуризації навчального матеріалу полегшується розуміння зв'язків і відносин між фактами і явищами, на перший погляд мало пов'язаними між собою, а нерідко і не узгодженими в часі. Опанувавши науковими знаннями у їхній єдності предметної та операційної сторін, учні засвоюють і певний підхід до процесу і результатів навчально-пізнавальної діяльності. Цей підхід при цілеспрямованому формуванні його стає надбанням учнів, стилем їхнього мислення, логічною культурою.

3. Застосовування спеціальних логіко-пізнавальних завдань і задач (забезпечення змістової складової логічної культури). Для того, щоб організувати роботу учнів основної школи з формування логічної культури, доцільно використовувати спеціальні завдання, які активізують мисленнєву діяльність учнів з застосовуванням необхідних логічних форм і методів. У даному дослідженні було розроблено систему завдань для формування логічної культури: завдання для навчання учнів умінню узагальнювати знання; визначати поняття; оперувати поняттями; виконувати індуктивні й дедуктивні умовиводи; пояснювати, висловлювати і перевіряти гіпотези; виявляти логічні помилки та критично мислити.

4. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів щодо засвоєння та оперування логічними формами, умовиводами, логічними операціями (забезпечення операційної складової логічної культури). Традиційні особливості навчання, що склалися у школі, коли вчитель передає навчальну інформацію у проаналізованому і узагальненому вигляді, а учні лише запам'ятовують і потім відтворюють її, безперечно, не відповідає вимозі формування логічної культури учнів в умовах сучасної шкільної освіти. При такому навчанні учні позбавлені можливості брати активну участь у процесі пізнавання, оперуючи логічними формами і методами. Тому не випадково ряд психологів і педагогів (Т.В. Кудрявцев, О.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, І.Я. Лернер, Н.О. Половнікова, Т.І. Шамова та ін.) запропонували ще в 60-70-х роках ХХ століття організувати процес навчання навколо завдань і проблем, а також озброювати школярів логічними способами і прийомами, необхідними для вирішення цих завдань і проблем. При розроблянні системи методів і форм роботи викладача і учнів, а також видів їхньої діяльності, направлених на розвиток логічної культури підлітків, ми виходили з виявлених типових недоліків у логічних знаннях і уміннях учнів та в роботі самих учителів.

На основі аналізу досліджень, присвячених даній проблемі, й виходячи з власного досвіду, ми прийшли до висновку, що для цілеспрямованого управління формуванням логічної культури учнів у навчанні необхідне виконання таких вимог до діяльності вчителя: у процесі формування логічної культури у підлітків учитель повинен керуватися цілісним модельним уявленням про систему логічних знань і умінь, об'єднаних поняттям “логічна культура“; систематично діагностувати рівень розвитку логічної культури школярів, застосовуючи певні діагностичні методи і критерії; виховувати у школярів стійку мотивацію їхньої навчально-пізнавальної діяльності з формування логічної культури.

В процесі викладання знань на уроці вчитель повинен розкривати учням логічну структуру цих знань, показувати, як за допомогою тих або інших логічних методів і форм розкривається логічна структура явищ, понять і законів. Під час пояснення нових понять, розкриття суті нових явищ учитель повинен застосовувати логічні методи і форми, добиваючись логічної чіткості й завершеності навчання. Необхідно гнучко поєднувати індуктивні й дедуктивні логічні шляхи пізнавання; розробляти і застосовувати спеціальну систему логічних завдань для учнів, сприяючи формуванню у них логічної культури мислення. Учитель повинен планувати логічну структуру пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоювання ними нового навчального матеріалу, а також формувати у школярів способи і прийоми навчально-пізнавальної діяльності. Учні повинні вміти застосовувати в окремих випадках у своїй навчальній діяльності методи дослідження, специфічні для тієї чи іншої науки.

5. Застосовування методів і прийомів, які стимулюють бажання оволодівати логічною культурою (забезпечення мотиваційно-рефлексивної діяльності учнів). З метою розвитку логічної культури учнів на уроках, у т. ч. природничо-математичного циклу, залежно від віку школярів, теми уроку, застосовують різноманітні методи і прийоми. Починаючи роботу щодо формування логічної культури учнів, необхідно враховувати два важливі елементи: а) логічні методи є структурним компонентом методів навчання і уможливлюють варіативно застосовувати той або інший метод навчання; б) логічні методи вводять у структуру навчально-пізнавальної діяльності школярів як загально логічні способи і прийоми цієї діяльності. Їх спеціально відпрацьовують на уроках, поступово перетворюють на навчально-пізнавальні уміння і навички, враховуючи співвідношення логічних методів і методів навчання (Ю.К. Бабанський, М.А. Данилов, Д.В. Вількеєв, І.К. Журавльов, Б.І. Коротяєв та ін.).

Метод навчання у його загально дидактичному значенні є моделлю взаємодії учителя і учнів з метою засвоювання учнями змісту освіти. Прийоми навчання - це складові частини методу навчання. Оскільки методи навчання є реалізацією насамперед пізнавальних завдань, то вони містять логічні способи пізнавання: порівняння, аналіз і синтез, абстракція і узагальнення, індуктивні й дедуктивні висновки, аналогія і моделювання. Логічні способи пізнавання повинні бути співвіднесені із специфічними функціями методів навчання, щоб учні змогли хоч в елементарній формі оволодіти методами науки, послідовно переходячи з емпіричного рівня пізнавання на рівень теоретичний. Без ураховування цього не може бути успішної самостійної пошукової діяльності учня. У кожному методі має бути логічний шлях (індуктивний або дедуктивний), що веде до висновку синтетичного або аналітичного.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, дослідження дидактичних основ формування логічної культури учнів, вимог до діяльності учнів та вчителів нами розроблено, теоретично обґрунтовано дидактичну модель формування логічної культури учнів основної школи, побудованої з таких дидактичних складових, як мета, завдання, дидактичні основи, діяльність учителя, діяльність учнів, логічна культура (рис. 1).

У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності формування логічної культури учнів основної школи в процесі навчання предметів природничоматематичного циклу” наведено результати педагогічного експерименту щодо ефективності теоретичного обґрунтовування запропонованих дидактичних основ з формування логічної культури учнів у процесі навчання шкільних предметів, зокрема природничо-математичного циклу. Описано методику проведення експериментальної роботи; конкретизовано її зміст та умови проведення; проаналізовано результати педагогічного експерименту. Експериментальну роботу проводили в три етапи.

На першому етапі дослідження основну увагу направлено на обґрунтовування проблеми дослідження, визначення його об'єкта, предмета, мети і завдань. Вивчали і аналізували філософську і психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження; практику роботи шкіл з питань формування логічної культури учнів; виділили основні напрями дослідження, його програму; розробляли початкові теоретичні положення.

На другому етапі проводили констатувальний експеримент, який охоплював 582 учнів та 140 учителів загальноосвітніх навчальних закладів I-III рівнів м. Ялти (№ 1, № 2, № 7, № 9), Нікітського НВК, НВК “Лівадійській”, технічного ліцею № 1 м. Дніпродзержинська, Львівській академічній гімназії при Національному університеті “Львівська політехніка”. На цьому етапі спостерігали за станом об'єкта дослідження, аналізували виявлені зв'язки між змінами його стану та педагогічними ситуаціями; проводили пілотажне дослідження рівнів сформованості логічної культури учнів. Діагностичні завдання підбирали так, щоб вони: 1) забезпечували виявлення не тільки кінцевого результату виконання завдання, а й процесу його досягнення; 2) в своїй сукупності охоплювали всі логічні операції, що підлягають контролю; 3) деякі із завдань не були чітко регламентовані, містили елементи варіативності й представляли простір для мислення учнів.

На підставі результатів констатувального експерименту було визначено рівні сформованості логічної культури і з'ясовано в основному на формування якого рівня логічної культури направлено традиційне навчання. Було з'ясовано, яку увагу надається у школі формуванню логічних умінь; якими способами це здійснюється; яких успіхів досягають учні; які труднощі трапляються у навчанні; чи можна, спеціально навчаючи логічним умінням, підвищити рівень логічної культури учнів.

Внаслідок проведеного дослідженнями ми дійшли висновку, що можна виділити три основні рівні сформованості логічної культури учнів: 1) предметний рівень; 2) атрибутивний рівень; 3) логічний рівень. Кожний з наведених рівнів характеризується певним ступенем прояву компонентів логічної культури таких, як уміння і навички у процесі навчально-пізнавальної діяльності.

Предметний рівень сформованості логічної культури полягає в основному в операції з об'єктами, діяльність проходить за зразком, за шаблоном, спостерігається невпевненість у виконанні дій, потрібне постійне схвалення, підтримка і допомога педагога. При поясненні, обґрунтовуванні у використовуванні того або іншого способу дії учні не впевнені, не чітко пояснюють причини проведених міркувань. Мовлення не чітке, відсутня послідовність, розгорнутість, упевненість в істинності відповіді.

Атрибутивний рівень характеризується тим, що учні можуть виконувати розумові операції над поняттями, але їм доводиться постійно вдаватися до конкретних інтерпретацій понять, що використовуються. Вони ще не можуть повністю відірватися від наочної діяльності для проведення розумових дій над поняттями. В діяльності учнів не вимагається постійного шаблону, вони можуть самі брати зі своєї пам'яті необхідну інформацію, аналізувати її, вибирати відповідно для кожного конкретного випадку. Цим учням потрібна і підтримка, схвалення, але постійної допомоги педагога не вимагається. При поясненні своїх дій у мові цих учнів немає повної розгорнутості при обґрунтовуванні, деякі етапи доведення ними пропущені (пояснюється це звичайно так: “це і так зрозуміло”), але при вказівці педагога на незаконність подальшого ходу міркування учні можуть самостійно заповнити прогалини. Учні не дуже впевнені в істинності своїх відповідей, але все таки достатньо чітко і послідовно можуть обґрунтовувати кожну зі своїх дій.

Логічний рівень полягає у тому, що учні можуть працювати як в наочній сфері, так і в понятійній, перехід з однієї сфери в іншу може бути ними здійснений без особливих труднощів для узагальнення або конкретизації. Роботу вони виконують самостійно, постійної допомоги і підтримки вчителя не потребують. Мова чітка, послідовна, обґрунтовування розгорнуті, у разі пропусків деяких елементів у доведенні швидко відновлюють пропущене і пояснюють причини пропусків.

На третьому етапі дослідження нами розроблено, теоретично обґрунтовано дидактичну модель формування логічної культури учнів і проведено формувальний експеримент, за показниками якого визначено форми і методи формування логічної культури учнів, доведено ефективність авторської методики, проаналізовано та узагальнено інтерпретацію одержаних результатів. Під час проведення експерименту удосконалювали і коригували методику експериментального дослідження, обробляли результати наукового пошуку, формували висновки.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети і поставлених завдань у процесі досліджування одержано такі основні результати.

1. Проведене нами теоретичне дослідження, аналіз психолого- педагогічної літератури, дослідницько-експериментальна діяльність, досвід роботи в основній школі показали, що ряд питань у цьому напрямі вимагає теоретичного переосмислення, пошуку нових ефективних шляхів і способів активізації процесу формування логічної культури учнів основної школи, їхньої підготовки до пізнавальної діяльності в школі, які дають змогу зробити її успішною, цілеспрямованою і ефективною.

Аналіз зазначеної наукової проблеми ми здійснювали на різних методологічних рівнях - філософському, загальнонауковому, конкретно науковому. Вихідними при цьому були наступні методологічні положення: 1) логічна культура як система має складну структуру; 2) розвиток логічної культури учнів є можливим і має певні закономірності, які ефективно реалізуються лише за певних дидактичних умов; 3) виділення спеціальної системи методів, способів і форм та їхнє застосування сприяє вирішенню проблеми формування логічної культури школярів.

Методологічний аналіз проблеми уможливив чітко сформулювати мету, гіпотезу і завдання дослідження. Одержані результати дають змогу зробити висновки щодо можливості реалізації мети дослідження - виявлення комплексу дидактичних основ ефективного формування логічної культури учнів.

2. Поняття “логічна культура” ми розглядали з позиції особистісно орієнтованого підходу, який дає змогу розглядати формування логічної культури як процес особистісного відкриття, створення світу культури в собі, розвиток ідей діалогу культури, за яким відбувається індивідуальна особистісна актуалізація закладених у ній значень. Виходячи з технологічного підходу до логічної культури, ми зробили висновок про те, що формування логічної культури - це діяльність, направлена на розвиток фундаментальної базової культури, яка відображає соціальний досвід.

Процес формування логічної культури школярів є рівневим. Ми виділили три рівні, відповідні особливостям діяльності учнів: предметний, атрибутивний і логічний. Ознаками, які характеризують кожен рівень, є знання і уміння використовувати їх; способи вирішування логічних задач; інтереси і мотиви логічної діяльності; сформованість логічної позиції.

Якісний аналіз типологічних особливостей учнів кожного рівня сформованості логічної культури привів нас до висновку, що поряд з відмінностями в інтелектуальному творчому розвитку учні вирізняються умінням бачити проблеми. Спостереження з великою вибіркою школярів показали, що характерною межею предметного рівня діяльності є уміння вирішувати поставлене перед ними завдання; учні, які досягли атрибутивного рівня, уміють бачити проблему в запропонованому матеріалі; учні логічного рівня діяльності здатні самі висувати проблеми і знаходити способи розв'язування їх.

3. Нами досліджено сукупність дидактичних основ, які сприяють ефективнішому вирішуванню питання формування логічної культури:

а) враховування особливостей розвитку мислення підлітків і можливостей формування у них теоретичного мислення; б) структурування навчального матеріалу, який викладає учитель; в) розробляння і застосовування спеціальної системи логіко-пізнавальних завдань для учнів, які виконувались у процесі навчання на уроках і вдома; г) організація навчально-пізнавальної діяльності учнів для засвоювання і оперування логічними формами, умовиводами та операціями.

4. Обґрунтовано та апробовано дидактичну модель формування логічної культури учнів основної школи, побудованої з таких дидактичних складових, як мета, завдання, дидактичні основи, діяльність учителя, діяльність учнів, логічна культура. Використовування запропонованої моделі забезпечує: 1) діагностику індивідуальних психологічних ознак особистості; 2) розширення і поглиблення знань, умінь і навичок як способів діяльності в межах обраного напряму формування логічної культури; 3) емоційне задоволення, що активізує пізнавальні процеси і стимулює творчість особистості; 4) адаптацію учнів основної школи до навчально-виховного процесу та коригування навчальної діяльності; 5) формування способів пізнавання у навчанні дисциплін природничо-математичного циклу (рис. 1).

5. Розроблено і впроваджено навчально-методичне забезпечення для учителів загальноосвітніх навчальних закладів з питань формування логічної культури учнів основної школи. Методичні матеріали містять методику організації та проведення тестів і завдань для формування відповідних структурних елементів логічної культури. Розроблено і впроваджено навчальну програму факультативу “Логіка” для учнів основної школи.

6. Експериментальна перевірка ефективності реалізації дидактичних основ формування логічної культури учнів основної школи дала змогу з'ясувати, що в експериментальних класах, де реалізуються усі вказані дидактичні основи, учні показали, що рівень володіння знаннями з навчальних предметів, зокрема природничо-математичного циклу, використовування цих знань у практичній діяльності, в опановуванні творчими методами пізнавальної діяльності вищий, ніж у контрольних класах.

Результати проведеного дослідження проте не вичерпують усіх аспектів цієї багатогранної проблеми. Зокрема, дальшого вивчення потребують питання проведення дослідження при вивченні предметів гуманітарного циклу учнями основної школи. Дальшого вивчення потребують і питання формування логічної культури учнів старшої школи. Цілком логічним є детальне дослідження окремих дидактичних основ, вплив їх на системний освітній процес.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях автора:

1. Шилова Л.И. К вопросу о механизмах повышения культуры мышления учащихся / Шилова Л.И. // Науковий вісник Південноукр. держ. ун-ту ім. К.Д. Ушинського : зб. наук. праць. - Одеса : ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 1999. - Вип. 3. - С. 158-164.

2. Шилова Л.И. О роли репродуктивного мышления в учебной деятельности / Л.И. Шилова // Вісник Черкаського держ. ун-ту ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2000. - Вип. 17. - С. 143-146.

3. Шилова Л.И. О роли формирования логического мышления учащихся / Шилова Любовь Ивановна // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія : зб. статей. - К .: Пед. преса, 2001. - Ч. 2. - П. 78. - С. 231-239.

4. Шилова Л.И. Логическая культура как элемент математического образования учащихся / Шилова Л.И. // Науковий вісник Південноукр. держ. ун-ту ім. К.Д. Ушинського. - Одеса, 2002. - Вип. 3. - С. 17-25.

5. Шилова Л.І. Роль математики у формуванні культури мислення учнів / Л.І. Шилова // Педагогіка та психологія : зб. наукових праць / за заг. ред. І. Ф. Прокопенко, В.І. Лозової. - Харків : ОВС, 2002. - Вип. 20. - С. 153-156.

6. Шилова Л.И. Моделирование как метод познания и обучения на уроках математики / Л.И. Шилова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - Вип. 16, ч. 2. - С. 136-145.

7. Шилова Л.И. Изучение уровня усвоения учащимися учебного материала по математике / Шилова Л.И. // Мир знаний=World of knowledge. - Симферополь : МАДЭС, 1999. - С. 88-93.

8. Шилова Л.И. Развитие логического мышления учащихся школы II ступени / Шилова Л.И. // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія : зб. статей. - К.: Пед. преса, 2000. - Ч. 2. - П 78. - С. 243-248.

9. Шилова Л.И. Проблемы формирования логической и информационной культуры в контексте современности / Л.И. Шилова // Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України : наук.-метод. зб. - Одеса : Друк, 2001. - Вип. 8 : Педагогіка. - С. 186-190.

10. Шилова Л.И. Логическая культура как элемент математического образования учащихся / Шилова Л.И. // Инновационные технологии в образовани: материалы IV Международной научно-практической конференции: прил. к науч.-практ. дискуссионно-аналитическому сб. “Вопросы развития Крыма”.- Симферополь, 2007. - С. 109-114.

11. Шилова Л.И. Логика как один из факторов формирования экологического мышления / Л.И. Шилова // Труды VIII международного симпозиума “Нетрадиционное растениеводство, экология и здоровье”, г. Алушта, 9-19 сентября 1999 г. - Симферополь, 1999. - С. 939 - 941.

...