Формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

УДК 37. 032 : 159. 942 - 057. 212

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі

13.00.07 - теорія та методика виховання

Нікіфорова Лариса Борисівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник :

доктор педагогічних наук, професор Барбіна Єлизавета Сергіївна, Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки та психології. менеджер культура емоційний

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Гриньова Валентина Миколаївна, Науково-дослідний інститут педагогіки та психології імені В. О. Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, директор;

кандидат педагогічних наук, доцент Турська Оксана Василівна, Запорізький національний університет, доцент кафедри проблем керування та соціальної педагогіки.

Захист відбудеться „16” березня 2009 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.06 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий „14” лютого 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Попова О. В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Притаманний сучасному розвитку цивілізації динамізм, нарощування її культурного потенціалу, посилення соціальної ролі особистості, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технологій зумовлюють підвищення вимог до освітньо-виховного процесу та виховання нової ґенерації фахівців-управлінців. На розв'язання цих завдань спрямовані Національна доктрина розвитку освіти України ЧЧЙ століття, Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти.

У сучасному соціокультурному просторі вагомого значення набуває формування особистості майбутніх фахівців з високим рівнем емоційної культури, спроможних адекватно реагувати на стрімкі зміни в суспільстві, здатних вирішувати соціально-психологічні суперечності, постійно самовиховуючись та саморозвиваючись.

Особливе місце в цьому контексті належить дослідженням В. Береги, Й. Завадського, Ю. Палехи, М. Пірена, Н. Побірченко, О. Романовського, Ф. Хміля, В. Шепеля, Г. Юркевича, у яких наголошується на значущості емоційного розвитку майбутніх менеджерів у системі професійної освіти.

Психолого-педагогічний аспект формування культури особистості висвітлено в працях В. Гриньової, С. Іконникової, Н. Крилової, А. Мудрика, Н. Нікітіної, О. Рудницької та інших учених.

Наукове розв'язання проблеми сутності та специфіки культури емоцій подано в наукових доробках Б. Додонова, Г. Костюка, Є. Печерської, В. Семіченко, М. Телешевської, О. Чебикіна. Особливості прояву культури почуттів і засоби її формування відображено в роботах Т. Антоненко, Л. Коваль, О. Лука, Г. Шевченко, П. Якобсона.

Дослідження емоційно-почуттєвої складової особистості значною мірою ґрунтуються на теоретичних засадах зарубіжних педагогів-класиків:

І. Гербарта, Я. Коменського, Дж. Локка, І. Песталоцці, Ж. Руссо та вітчизняних педагогів і діячів культури: Г. Ващенка, О. Луначарського, А. Макаренка, І. Сікорського, В. Сухомлинського, К. Ушинського.

В останні десятиріччя увагу вчених усе більше привертає проблема емоційної культури особистості (В. Поплужний, Л. Сбітнєва, І. Сілютіна, Л. Соколова, О. Турська). Проте лише незначна кількість робіт спрямована на її вирішення в умовах вищого навчального закладу. Так, формування емоційної культури майбутніх учителів музики досліджувала І. Могілей, майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін розглядала І. Аннєнкова, психологічні механізми й умови формування культури емоцій студентів вищих технічних закладів освіти вивчались у дисертаційному дослідженні С. Колот.

Незважаючи на певну увагу науковців до вивчення й аналізу зазначеної проблеми, формування емоційної культури майбутніх менеджерів досі не стало предметом спеціального дослідження. Унаслідок цього залишається не розробленою низка важливих для теорії та методики виховання питань.

Актуальність дослідження зумовлена також низкою суперечностей між:

? потребою суспільства в усвідомленні особистісно-професійної значущості емоційної культури фахівців та неспроможністю сучасної вищої школи ефективно задовольнити цю потребу;

? потенційними можливостями навчально-виховного процесу вищих начальних закладів щодо формування емоційної культури майбутніх менеджерів і відсутністю в системі їх підготовки цього напряму.

Отже, актуальність, виявлені суперечності, недостатній рівень теоретичної дослідженості й практичної розробленості зазначеної проблеми зумовили вибір теми дослідження „Формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Херсонського державного університету „Підготовка вчителя в системі неперервної педагогічної освіти” (№ держ. реєстр. 0106U000875) та є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри менеджменту Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон), що виконується за проблемою „Стратегічні напрями сучасної менеджмент освіти в Україні”. Тему дисертації затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 6 від 6 лютого 2006 р.), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні впливу розробленої технології на рівні сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність поняття „емоційна культура майбутнього менеджера”.

2. Виявити особливості формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.

3. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію, що є необхідною для позитивної динаміки рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.

4. Уточнити критерії і показники сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі набуває ефективності, якщо зазначений процес побудувати на основі науково обґрунтованої та експериментально перевіреної технології, яка передбачає: формування в студентів позитивної мотивації до емоційного розвитку; оволодіння майбутніми менеджерами системою знань про сутність і значущість емоційної культури та набуття вмінь щодо її реалізації; розвиток у студентів емпатичних, інтерактивних, перцептивних і рефлексивних здібностей; формування особистісного емоційного досвіду майбутніх фахівців.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають основні філософські положення теорії пізнання про єдність процесів взаємовпливу та взаємозалежності явищ об'єктивної дійсності; принципи єдності теорії та практики, що забезпечують об'єктивність теоретичного й емпіричного вивчення предметів і явищ; системно-структурний підхід, що передбачає системний аналіз сутності навчально-виховного процесу, цілісність розгляду об'єкта, виявлення специфіки, взаємозумовленості та взаємозв'язку його складових частин; теорія діяльності та її роль у розвитку особистості

(П. Анохін, О. Бодальов, Л. Божович, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв); концептуальні положення вивчення психологічного аспекту емоційної поведінки особистості (Б. Ананьєв, Г. Бреслав, В. Вілюнас, С. Рубінштейн, В. Семіченко); дослідження з проблем формування емоційної культури (І. Аннєнкова, В. Гриньова, І. Могилей, В. Поплужний, Л. Сбитнєва,

І. Сілютіна, Л. Соколова, О. Турська, О. Чебикін), психолого-педагогічні концепції про особливості та способи оптимізації професійної підготовки майбутніх менеджерів (В. Берега, Й. Завадський, Ю. Палеха, М. Пірен, Н. Побірченко, О. Романовський, Ф. Хміль, В. Шепель, Г. Юркевич).

Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження, зокрема:

1) теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення наукової літератури з метою визначення поняттєво-категоріального апарату дослідження та теоретичного обґрунтування технології формування емоційної культури майбутніх менеджерів; аналіз нормативної документації щодо організації педагогічного процесу у ВНЗ, а також положень кредитно-модульної системи навчання студентів для виявлення особливостей формування емоційної культури майбутніх менеджерів у вищий школі;

2) емпіричні: анкетування, тестування, інтерв'ювання, бесіди, пряме та побічне спостереження, метод експертних оцінок, вивчення продуктів діяльності з метою встановлення рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів; педагогічний експеримент для перевірки ефективності технології формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів;

4) статистичні: здійснення кількісної та якісної обробки експериментальних даних з використанням методів математичної статистики для перевірки достовірності одержаних результатів експериментальної роботи.

Експериментальною базою дослідження виступили Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (м. Миколаїв), Херсонський національний технічний університет, Міжнародний університет бізнесу і права (м. Херсон).

На різних етапах наукового пошуку вивчалися та творчо використовувалися позитивні ідеї досвіду роботи вищих навчальних закладів міст Києва, Харкова, Одеси, Ялти, Миколаєва. Усього в дослідженні взяли участь 577 осіб, з них 512 студентів та 65 викладачів університетів. Формувальним експериментом було охоплено 339 осіб.

Дослідження здійснювалось у три етапи впродовж 2003-2008 рр.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- уперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування емоційної культури майбутніх менеджерів, яка передбачає: формування в студентів позитивної мотивації до емоційного розвитку; оволодіння майбутніми менеджерами системою знань про сутність і значущість емоційної культури та набуття вмінь щодо її реалізації; розвиток у студентів емпатичних, інтерактивних, перцептивних і рефлексивних здібностей; формування особистісного емоційного досвіду майбутніх фахівців. Визначено сутність поняття „емоційна культура майбутнього менеджера” як складного інтегративно-динамічного утворення, що базується на свідомому засвоєнні знань, формуванні спеціальних умінь та навичок у процесі емоційно-активної життєдіяльності майбутнього фахівця і реалізується в емоційній спрямованості, емоційному тезаурусі, емоційній ідентифікації, емоційній стійкості та рефлективності. Виявлено особливості формування емоційної культури майбутніх менеджерів у сучасній освітній практиці університетів, що зумовлені специфікою навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів, а саме: домінуванням економічної підготовки над гуманітарною, недооцінкою емоційного фактору в процесі підготовки майбутніх фахівців, пріоритетністю навчального процесу в порівнянні з виховним, формальним підходом до організаційно-виховної роботи з боку викладачів та кураторів;

- уточнено критерії і показники сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів (мотиваційний критерій: інтерес до власних емоційних переживань, усвідомлення значення емоційної культури в особистісно-професійному розвитку, потреба в емоційному розвитку та самовихованні; когнітивний критерій: якість засвоєння знань щодо емоційної культури (правильність, повнота); діяльнісно-поведінковий критерій: уміння за зовнішніми ознаками (міміка, пантоміміка) визначати емоційний стан співрозмовника, емоційну обстановку аудиторії та створювати сприятливий емоційний клімат у процесі міжособистісного спілкування, здатність до емпатичного включення суб'єкта в переживання інших людей; саморегулювальний критерій: уміння адекватно виражати та передавати особистісні емоції, настрої, почуття, здатність контролювати особистісні негативні переживання; рефлексивний критерій: здатність до внутрішньої самооцінки та самоаналізу особистісних емоційних переживань, адекватної оцінки та аналізу переживань інших, а також адекватної оцінки емоційної ситуації);

- подальшого розвитку набули форми та методи, що сприяють ефективності формування емоційної культури майбутніх менеджерів у закладах освіти різних типів (практикуми з корекції емоційного стану засобами музичного мистецтва, емоційний та комунікативний тренінги, програвання емоційних ситуацій, етюдів, кейсів, а також терапевтичні методи: музикотерапія, словотерапія, ландшафтотерапія).

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що технологія формування емоційної культури майбутніх менеджерів пройшла експериментальну перевірку, яка дає змогу реалізувати її в умовах вищої школи. За результатами дослідження розроблено навчально-методичний посібник „Формування емоційної культури майбутніх менеджерів”, орієнтовно-тематичний план та програму спецкурсу „Емоційна культура майбутнього менеджера”, орієнтовну тренінг-програму „Емоційний розвиток викладача”, комплект методик для визначення рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (акт № 257 від 18.09.08 р.), Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (акт № 08.20-01-1571 від 23.09.08 р.), Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (м. Миколаїв) (акт

№ 08 - 1682 від 24.09.08 р.), Херсонського національного технічного університету (акт № 408/02-11 від 23.09.08 р.), Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон) (акт № 227 від 09.09.08 р.).

Сформульовані в дисертації положення та висновки можуть бути використані для підвищення якості професійної підготовки майбутніх менеджерів, у системі післядипломної професійної освіти управлінців, при розробці навчальних програм, методичних, навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено методолого-теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, що відповідають його об'єкту, предмету, меті, гіпотезі та завданням; дослідно-експериментальною перевіркою висунутого припущення; репрезентативністю вибірки; використанням сучасних статистичних методів опрацювання одержаних даних; особистою участю автора в проведенні педагогічного експерименту; кількісним та якісним аналізом результатів експериментальної роботи та впровадженням їх у навчально-виховний процес вищих начальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (Миколаїв, 2007 р.), „Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу (Одеса, 2008 р.), „Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів” (Миколаїв, 2008 р.), „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2008 р.); Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій” (Суми, 2008 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Профадаптація: історія, реалії, перспективи” (Херсон, 2007 р.); „Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції” (Черкаси, 2008 р.); „Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2008 р.); „Проблеми формування фахівців у вищих навчальних закладах України” (Київ, 2008 р.); звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Міжнародного університету бізнесу і права (Херсон, 2005-2007 рр.), Херсонського економіко-правового інституту (2006-2007 рр.). На різних етапах дослідження його результати обговорювалися та були схвалені на засіданнях кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету (2005-2008 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладено автором в одному навчально-методичному посібнику та

15 одноосібних статтях, з них 12 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, 12 додатків на 46 сторінках, списку використаних джерел (298 найменувань, з них 10 іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації 230 сторінок, із них 163 сторінки основного тексту. Робота ілюстрована 25 таблицями, 1 рисунком, 4 діаграмами.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність вибору теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку; представлено основні методи дослідження, подано дані щодо апробації основних положень і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі „Теоретичні питання формування емоційної культури майбутніх менеджерів” на основі аналізу наукової літератури визначено сутність поняття „емоційна культура майбутнього менеджера”, уточнено його структуру; виявлено особливості формування емоційної культури майбутніх менеджерів в сучасній освітній практиці університетів; теоретично обґрунтовано технологію формування емоційної культури майбутніх менеджерів.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури засвідчив, що генезис поняття „емоційна культура” трансформується в напрямі інтегрування з такими поняттями та категоріями: „емоції”, „почуття”, „культура”, „емоційне виховання”, „культура почуттів”, „культура емоцій”. На підставі теоретичного аналізу наукових джерел уточнено сутність дефініції „емоція” як базового компоненту емоційної культури, що відображає (у формі безпосередніх переживань) процес і результат практичної діяльності особистості, спрямований на задоволення її потреб та забезпечує динамічний інтерактивний зв'язок між індивідом і зовнішнім середовищем.

З'ясовано, що емоційна культура виконує всі ті функції, які властиві емоціям взагалі, а саме: адаптивну, що сприяє пристосуванню особистості до вимог життєдіяльності з боку її темпоритму; нормативну, яка полягає в тому, що засоби емоційного реагування не здійснюються інстинктивно, як прості відповіді на стимули, а базуються на певних емоційних стандартах; комунікативну, яка реалізується на основі усвідомлення ідентичності особистісних потреб, інтересів з потребами, інтересами інших членів цієї спільноти та сприяє ефективному спілкуванню; захисну, яка спрямована на захист та збереження людини від негативних впливів; конструктивну, яка позбавляє людську діяльність від буденності та “змушує” людину вийти за межі наявного сьогодення у сферу творчості; прогностичну, яка включає емоційне передбачення майбутнього, що створює оптимістичну спрямованість на досягнення поставленої мети; регулятивну, яка забезпечує адекватний прояв поведінки та активізує процес соціалізації особистості.

Доведено, що емоційна культура, маючи поліфункціональний характер, спрямовується на забезпечення єдності психічного життя, його цілісності й неперервності, на створення цінності особистісного буття, сприяючи активізації процесу соціального становлення особистості (Г. Бреслав,

В. Вілюнас, Б. Додонов, Г. Костюк, В. Семіченко). У сучасних дослідженнях зазначене поняття трактується як частина загальної культури особистості, компонент багатогранного і складного процесу її формування (В. Гриньова, О. Турська), розвиток емоцій і почуттів (В. Поплужний, В. Семіченко, В. Семке); певний рівень психологічного розвитку (Л. Соколова); здатність до співпереживання (Г. Потиліко); інтегративна якість (І. Аннєнкова); складне особистісне утворення (І. Могилей), цілісна система емоційно-вольової структури особистості (О. Чебикін, І. Сілютіна). Обґрунтовано, що зміст емоційної культури необхідно розглядати через інтегроване розуміння емоційно-почуттєвих виявів особистості, які мають індивідуальну своєрідність, постійно змінюються та поповнюються, передбачаючи домінування позитиву, щирість і свободу проявів емоційної сфери, її експресивність, яка адекватно проявляється як у внутрішньо-особистісній глибині, так і в зовнішньо-поведінковій формі переживань, що призводить до конструктивної співпраці з оточуючим світом та максимальної самопрезентації в соціумі.

Об'єднуючи різні підходи до визначення емоційної культури, вважаємо, що це - складне інтегративно-динамічне утворення особистості, що базується на свідомому засвоєнні знань, формуванні спеціальних умінь та навичок у процесі емоційно-активної життєдіяльності майбутнього фахівця і реалізується в емоційній спрямованості, емоційному тезаурусі, емоційній ідентифікації, емоційній стійкості та рефлексивності.

Структура емоційної культури майбутніх менеджерів представлена такими компонентами: мотиваційним, когнітивним, діяльнісно-поведінковим, саморегулювальним і рефлексивним. Вихідними положеннями при цьому виступили наукові праці П. Анохіна, Г. Костюка, О. Леонтьєва (теорія діяльності, її структура та зв'язок з формуванням особистості); В. Ананьєва, Л. Божович, Г. Бреслава, В. Вілюнаса, С. Рубінштейна, В. Семіченко (сутність та природа емоційної поведінки особистості); Г. Балла, І. Беха, Є. Климова, В. Кузіна, В. Лісовського, В. Поплужного, О. Семашка (особливості емоційного розвитку в юнацькому віці); Ю. Палехи, Н. Побірченко, О. Романовського (емоційний компонент професійної діяльності майбутнього менеджера).

У дисертації розкрито погляди В. Береги, Й. Завадського, Ю. Палехи, М. Пірена, Н. Побірченко, О. Романовського, Ф. Хміля, В. Шепеля,

Г. Юркевича на роль і місце емоційної культури в особистісно-професійному розвитку майбутнього менеджера, як особи, котра реалізує функції управління, містить усі характеристики соціономічного типу „людина-людина”, потребує „інтерсоціальних здібностей”, які забезпечують успішну міжособистісну взаємодію, розуміння людей, ефективний уплив на них та організацію спільних дій (Є. Климов). Підкреслюючи взаємозв'язок особистості менеджера та специфіки управлінської діяльності вчені акцентували увагу на першочерговості формування якостей емоційно вихованого фахівця, серед яких: стресостійкість, емпатія, емоційна стриманість, доброзичливе ставлення до людей, оптимізм тощо.

Доведено, що в системі професійної підготовки майбутніх менеджерів оволодіння відповідними знаннями, уміннями та навичками має виступати невід'ємною складовою їх особистісно-професійного розвитку та зайняти належне місце в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів. У той же час результати пілотажного дослідження сучасної освітньої практики економічних факультетів вищих навчальних закладів виявили відсутність цілеспрямованої систематичної роботи з формування досліджуваного утворення, що зумовило необхідність наукової розробки технології, спрямованої на забезпечення ефективності формування емоційної культури майбутніх менеджерів (табл. 1).

Таблиця 1 Технологія формування емоційної культури майбутніх менеджерів

Мотиваційно-когнітивний етап
Мета: спрямувати мотивацію студентів на емоційний розвиток; сформувати систему знань щодо сутності та особливостей емоційної культури майбутнього менеджера
Завдання: підготовка викладачів до формування емоційної культури студентів; проведення виховних заходів, спрямованих на актуалізацію емоційного виховання майбутніх фахівців; збагачення змісту навчальних дисциплін теоретичними питаннями щодо сутності та структурної наповненості емоційної культури
Форми організації: Проблемно-моделююча лекція; лекція-конференція, проблемно-дискусійний семінар; лабораторно-діагностичне заняття; бесіда; ділова зустріч; година спілкування; рольова та ділова ігри; спецкурс; ведення „Щоденника емоційного розвитку”; емоційний тренінг для викладачів	Методи: переконання; прикладу; пояснювально-ілюстративні; проблемно- пошукові (емоційні ситуації, кейси); імітаційні (ігрові); практичні (індивідуальне та групове консультування, самопізнання та самодіагностика)	Засоби: логіко-композиційні (інверсія, інтригуючий початок, експресивне закінчення); мовні (цитати, інтонаційна виразність); психолого-педагогічні (навчальні посібники, картки з емоційними та кейс- ситуаціями, комплект методик)
Форми педагогічного контролю: вхідний діагностичний контроль рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів, поточний контроль потреби в емоційному розвитку та самовихованні
Результат: сформованість у студентів емоційної спрямованості та емоційного тезаурусу
Операційно-діяльнісний етап
Мета: формування (на мотиваційно-когнітивній основі) умінь та навичок студентів щодо емоційної культури
Завдання: стимулювання до практичної реалізації набутих знань з емоційної культури; поєднання в навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм і методів, що сприяють емоційному розвитку майбутніх фахівців
Форми організації: лекція-практикум; семінар-практикум; лабораторно-діагностичне заняття; емоційний та комунікативний тренінги; рольова та ділова ігри; спецкурс; ведення „Щоденника емоційного розвитку”	Методи: проблемно-пошукові (емоційні ситуації, етюди, кейси); імітаційні (ігрові); творчо-репродуктивні (мімічні, аутотренінгові вправи); терапевтичні (музикотерапія, словотерапія, ландшафтотерапія); практичні (індивідуальне та групове консультування, самопізнання та самодіагностика)	Засоби: мовні (цитати, інтонаційна виразність); аудіовізуальні (таблиці, пакети музичних програм, комп'ютер); психолого-педагогічні (навчальні посібники, картки з емоційними та кейс- ситуаціями, комплект методик)
Форми педагогічного контролю: проміжний контроль ефективності педагогічно-стимулюючих впливів технології, поточний контроль практичної реалізації набутих знань та вмінь з емоційної культури
Результат: сформованість емоційної стійкості, конфліктної компетентності; розвиненість емпатичних та рефлексивних здібностей
Результативно-коригувальний етап
Мета: формування особистісного емоційного досвіду майбутніх менеджерів
Завдання: поглиблення теоретичних знань та навичок, набутих на попередніх етапах, активне їх використання на практиці; ознайомлення з методами та прийомами емоційного саморозвитку; пошук ефективних шляхів індивідуальної корекції рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів
Форми організації: лекція-практикум; семінар-практикум; лабораторно-діагностичне заняття; рольова та ділова ігри; емоційний та комунікативний тренінги; практикум з корекції емоційного стану; ведення „Щоденника емоційного розвитку”	Методи: проблемно-пошукові (емоційні ситуації, етюди, кейси); імітаційні (ігрові); творчо-репродуктивні (емоційні, мімічні, аутотренінгові) вправи; терапевтичні (музикотерапія, словотерапія, ландшафтотерапія); практичні (емоційний самовплив, самопізнання та самодіагностика, індивідуальне та групове консультування, психокорекція)	Засоби: аудіовізуальні (таблиці, пакети музичних програм, відео, комп'ютер) психолого-педагогічні (навчальні посібники, картки з емоційними та кейс-ситуаціями, комплект методик)
Форми педагогічного контролю: діагностика рівнів сформованості емоційної культури, пошук ефективних шляхів індивідуальної корекції рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів.
Результат: сформованість емоційної культури майбутніх менеджерів

Отже, запропонована технологія передбачає реалізацію етапів, які забезпечують формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, базуючись на принципах культуровідповідності, особистісної орієнтації, гуманізації, емоційної насиченості та мажорності, а також аксіологічному.

У другому розділі „Експериментальна перевірка технології формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі ВНЗ” розкрито загальні питання організації та методики проведення експериментальної роботи; проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Для перевірки гіпотези дослідження в період з 2003 по 2008 рр. проведено педагогічний експеримент на базі Херсонського національного технічного університету, Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (м. Миколаїв), Інституту економіки Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон). Експериментальним дослідженням охоплено 339 студентів та 65 викладачів. У експериментальній групі ЕГ (167 осіб) у навчально-виховний процес упроваджено теоретично обґрунтовану технологію формування емоційної культури майбутніх менеджерів, у контрольній групі КГ (172 особи) педагогічний процес здійснювався традиційно.

На констатувальному етапі вивчено нормативно-правову базу експериментальних університетів; уточнено критерії і показники сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів; підібрано діагностичний інструментарій; визначено експериментальну та контрольну групи; проведено констатувальні заміри рівнів сформованості емоційної культури студентів; проаналізовано результати.

Метою формувального етапу була практична реалізація технології, що забезпечувала організацію формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі ВНЗ. Відбувався поточний контроль ефективності кожного з етапів та педагогічно-стимулюючих впливів технології, а також пошук ефективних шляхів індивідуальної корекції рівнів сформованості емоційної культури студентів.

Упровадження технології - розгорнутий у часі педагогічний процес, що включав три етапи.

Реалізація першого етапу - мотиваційно-когнітивного - передбачала підготовку викладачів до формування емоційної культури студентів. З цією метою було запроваджено тренінг-програму „Емоційний розвиток викладача”, завданнями якої виступили усвідомлення викладачем ролі та значення емоційної культури в професійній діяльності; формування емоційного тезаурусу; удосконалення професійно-емоційної компетентності. Засобами досягнення обрано: міні-лекції, дискусії, інтерактивні бесіди, рольові та ділові ігри, структуровані вправи.

Формуванню позитивної мотивації студентів до емоційного розвитку сприяло проведення бесід, дискусій, годин спілкування, ділових зустрічей з успішними менеджерами та управлінцями, на яких обговорювались „життєві” емоційні ситуації, відбувалося формування проблемного поля „з педагогічною домінантою - емоційна культура”. Плідним виявилося використання емоційних та комунікативних тренінгів, під час яких студенти реалізовували свої потенційні можливості, проводили самоаналіз емоційної поведінки. Збагачення циклу гуманітарних дисциплін та професійно-орієнтованої підготовки майбутніх менеджерів теоретичними питаннями щодо сутності та змістової наповненості емоційної культури було спрямоване на формування емоційного тезаурусу як активно діючого поняттєвого запасу, безпосереднього інструменту практичних дій майбутніх фахівців. На практичних заняттях застосовувались рольові та ділові ігри, емоційні та кейс-ситуації, у ході яких студенти усвідомлювали важливість оволодіння знаннями, уміннями та навичками емоційно культурної людини.

Другий етап - операційно-діяльнісний - реалізовувався через упровадження в навчально-виховний процес розробленого спецкурсу „Емоційна культура майбутнього менеджера” як системоутворювального чинника цілісної системи формування емоційної культури. Спецкурс відповідає вимогам кредитно-модульної системи навчання та складається з трьох взаємопов'язаних змістових модулів: „Емоційна культура в контексті особистісно-професійного становлення майбутнього менеджера”; „Особливості емоційного розвитку майбутнього менеджера”; „Емоційне самовиховання майбутнього менеджера”.

За логікою професійної підготовки майбутніх менеджерів спецкурс упроваджено у 6, 7 і 8 семестрах, що узгоджується з навчальними планами гуманітарних і фахових дисциплін. Це дозволило інтегрувати його в зміст цілісної теоретико-методичної і практичної підготовки майбутніх фахівців.

Головною метою спецкурсу є оволодіння студентами необхідним діапазоном умінь та навичок для ефективного емоційного розвитку та самовиховання.

При розробці структури і змісту спецкурсу ми керувалися обґрунтованими концептуальними основами побудови моделі „росту” особистості (В. Семіченко), при чому кожна із стадій характеризувалася не стільки новим змістом, скільки якісним сприйняттям інформації про емоційну культуру, тими новоутвореннями, які з'являються в результаті сформованих умінь та навичок.

Програма спецкурсу була розподілена на теоретичний, практичний блоки та самостійну роботу студента.

Теоретичний блок уключав лекційні заняття, що були представлені як форма організації навчання, у процесі якої забезпечувалися прослуховування, конспектування студентами короткого систематизованого викладу основного теоретичного матеріалу, засвоєння базових понять, обговорення та аналіз основних питань. При цьому застосовувались індивідуальні та групові завдання, що виконувалися під керівництвом викладача на рівні “запам'ятовування” й “осмислення” навчального матеріалу.

Практичний блок уключав практичні заняття, що виступали як форма організації навчання, на якій під керівництвом викладача відбувалося закріплення та систематизація набутих теоретичних знань, формувалися необхідні уміння та навички. Для роботи студентів на практичних заняттях використовувалися індивідуальні та групові завдання, що виконувалися під керівництвом викладача на рівні „засвоєння” та “застосування” навчального матеріалу.

Самостійна робота представлена комплексом завдань теоретичного характеру та практичного спрямування, які виконувалися студентами без участі викладача, переважно у позааудиторний час. Основне завдання - формування особистісного емоційного досвіду студента. Самостійна робота мала подвійну мету, адже з одного боку вона забезпечувала засвоєння теоретичного та практичного матеріалу, а з іншого - була шляхом самостійного вирішення проблеми.

У процесі викладання спецкурсу застосовувались традиційні та інноваційні форми і методи роботи, серед яких: проблемно-моделюючі лекції, лекції-конференції, лекції-практикуми, семінари-практикуми, практикуми з корекції емоційного стану засобами музичного мистецтва, бесіди, дискусії, ділові зустрічі, години спілкування, емоційний та комунікативний тренінги, ділові та рольові ігри, програвання емоційних ситуацій, етюдів, кейсів, залучення студентів до ведення „Щоденника емоційного розвитку”.

Третій етап - результативно-коригувальний - реалізовувався через змістовий модуль спецкурсу „Емоційне самовиховання майбутнього фахівця”, мета якого - усвідомлення та сприйняття студентами емоційної культури як цінності на шляху до особистісно-професійного становлення. На лекційних заняттях розглядалися основні етапи емоційного самовиховання, особливості формування емоційної культури в умовах навчально-виховного процесу вузу, методи та прийоми корекції емоційного стану. Під час практичних занять студенти оволодівали терапевтичними методами, текстами аутогенного тренування як засобами емоційного самовиховання; прийомами музикотерапії, словотерапії, ландшафтотерапії для зняття емоційного напруження, стимулювання позитивних емоцій. Ці прийоми відпрацьовувались засобами виховного та психотерапевтичного впливів, а саме: досягнення музичного катарсису, емоційної розрядки та регулювання емоційного стану, розвитку комунікативних і перцептивних здібностей, набуття нових засобів емоційної експресії, формування установок на позитивні відносини з собою, колективом, з оточуючим світом. Впливаючи на емоційну сферу через переживання, терапевтичні методи активно сприяли переходу від довільного прояву емоцій у студентів до прогнозованого формування їх естетичної спрямованості.

Метою контрольного етапу експерименту було виявлення ефективності розробленої технології на рівні сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів, для чого проводилась інтегральна обробка й зіставлення даних, отриманих у ході експериментальної роботи.

Аналіз результатів проведеного педагогічного експерименту дав змогу виявити позитивні зрушення в рівнях сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів. Разом з тим, більш високі прирости досліджуваних показників, отримані в експериментальній групі, переконливо доводять ефективність розробленої технології, яка сприяла формуванню в студентів позитивної мотивації до емоційного розвитку; оволодінню майбутніми менеджерами системою знань про сутність і значущість емоційної культури та набуттю вмінь щодо її реалізації; розвитку в студентів емпатичних, інтерактивних, перцептивних і рефлексивних здібностей; формуванню особистісного емоційного досвіду майбутніх фахівців.

Узагальнені результати контрольного етапу експерименту з реалізації технології формування емоційної культури майбутніх менеджерів подано в табл. 2.

Отже, дослідно-експериментальною роботою доведено, що реалізація технології сприяла суттєвому зростанню рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів, що засвідчує її ефективність та доцільність, а також підтверджує достовірність висунутої гіпотези.

Вірогідність отриманих результатів підтверджується методами математичної статистики (критерій однорідності ).

Таблиця 2 Узагальнені результати експериментально-дослідної роботи (у %)

Критерії, показники, рівні	ЕГ (167 осіб) (приріст)	КГ (172 особи) (приріст)
Мотиваційний критерій: * інтерес до власних емоційних переживань: - стійкий (прагне пізнати сутність та особливості свого емоційного світу); - ситуативний (щоб пізнати особливості свого емоційного світу потребує імпульсу іззовні); - відсутність інтересу (не цікавиться природою та особливостями свого емоційного світу); * усвідомлення значення емоційної культури в особистісно-професійному розвитку: - чітке (розуміє, що оволодіння знаннями, уміннями та навичками з емоційної культури є невід'ємною складовою особистісно-професійного розвитку); - часткове (недостатньо усвідомлює важливість емоційної культури); - не усвідомлене (не розуміє для чого необхідно формувати емоційну культуру); * потреба в емоційному розвитку та самовихованні: - яскраво виражена (прагне до позитивних самозмін в емоційному розвитку незалежно від негативних зовнішніх обставин); - недостатньо виражена (епізодично прагне до позитивних самозмін в емоційному розвитку); - індиферентне ставлення (потреби не містять спрямованості емоційно розвиватися)	+28,57 -11,98 -26,58 +37,96 -20,77 -17,18 +30,56 -18,98 -1,74	+5,82 +8,14 +2,33 +5,23 -1 -6,16 +6,39 -4,65 -11,58
Когнітивний критерій: * характер засвоєння науково-теоретичних знань: - високий (повне та правильне відтворення змісту емоційної культури); - середній (неповне, але здебільшого правильне відтворення змісту емоційної культури); - низький (слабке та неповне відтворення змісту емоційної культури).	+16,17 +10,77 -26,94	+2,32 +6,98 -9,3
Діяльнісно-поведінковий критерій: * уміння за зовнішніми ознаками (міміка, пантоміміка) визначати емоційний стан співрозмовника, емоційну обстановку аудиторії: - високий (одразу визначають емоційний стан співрозмовника, емоційну обстановку аудиторії); - середній (частково визначають емоційний стан співрозмовника, емоційну обстановку аудиторії);	+17,96 -7,78 -25,75	+6,39 +4,66 -11,05
- низький (не вміють визначати емоційний стан співрозмовника, емоційну обстановку аудиторії); * уміння створювати сприятливий емоційний клімат у процесі спілкування: - високий (конструктивний характер емоційного контакту); - середній (недостатня емоційна контактність); - низький (прояв безініціативності в створенні емоційного контакту);	+17,36 -4,4 -19,76	+5,23 +1,74 -6,98
* здатність до емпатичного включення суб'єкта в переживання інших людей: - висока (завжди проявляють чуйність та чутливість у ставленні до інших); - середня (частково проявляють чуйність та чутливість у ставленні до інших); - низька (байдужість щодо переживань інших).	+21,56 -7,18 -14,37	+5,82 -3,48 -2,32
Саморегулювальний критерій: * уміння адекватно виражати й передавати власні емоції, настрої, почуття: - високий (адекватний характер прояву); - середній (частково адекватний характер прояву); - низький (неадекватний характер прояву); * здатність контролювати особистісні негативні переживання: - висока (повний контроль); - середня (частковий контроль); - низька (безконтрольність); * уміння керувати своїм емоційним станом: - високий (свідоме керування); - середній (ситуативне керування); - низький (несвідоме керування).	+10,18 +6,59 -16,77 +16,16 -1,16 -16,76 +9,59 -8,99 -18,57	-1,16 +4,07 -2,91 +1 +1 +1,15 +0,58 +6,97 -7,56
Рефлексивний критерій: * здатність до самооцінки та самоаналізу особистісних емоційних переживань; - висока (адекватна самооцінка та самоаналіз особистісних емоційних переживань); - середня (завищена / занижена самооцінка особистісних емоційних переживань); - низька (неадекватна самооцінка особистісних емоційних переживань); * здатність до оцінки та аналізу переживань інших: - висока (адекватна оцінка); - середня (завищена / занижена оцінка) - низька (неадекватна оцінка); * здатність до оцінки емоційної ситуації:	+11,37 +1 -11,97 +15,56 +10,77 -26,35	-0,58 -1,17 -1,74 +2,91 +6,4 -9,3
- висока (адекватна оцінка); - середня (завищена / занижена оцінка) - низька (неадекватна оцінка).	+11,98 -1 -11,38	0 +1,75 -1,75

Висновки

Теоретичний аналіз проблеми й аналіз результатів експериментального дослідження дозволили дійти таких загальних висновків:

1. У результаті наукового пошуку доведено, що емоційна культура майбутнього менеджера - це складне інтегративно-динамічне утворення особистості, що базується на свідомому засвоєнні знань, формуванні спеціальних умінь та навичок у процесі емоційно-активної життєдіяльності майбутнього фахівця і реалізується в емоційній спрямованості, емоційному тезаурусі, емоційній ідентифікації, емоційній стійкості та рефлексивності. Структуру емоційної культури майбутнього менеджера відображає взаємозалежність і взаємозумовленість таких компонентів: мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий, саморегулювальний, рефлексивний.

2. Виявлено особливості формування емоційної культури майбутніх менеджерів в сучасній освітній практиці університетів, які зумовлені специфікою навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів, а саме: домінуванням економічної підготовки над гуманітарною, недооцінкою емоційного фактору в процесі підготовки майбутніх фахівців, пріоритетністю навчального процесу в порівнянні з виховним, формальним підходом до організаційно-виховної роботи з боку викладачів та кураторів.

3. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування емоційної культури майбутніх менеджерів, яка передбачає: формування в студентів позитивної мотивації до емоційного розвитку; оволодіння майбутніми менеджерами системою знань про сутність і значущість емоційної культури та вмінь щодо її реалізації; розвиток у студентів емпатичних, інтерактивних, перцептивних і рефлексивних здібностей; формування особистісного емоційного досвіду майбутніх фахівців шляхом: підготовки викладачів до формування емоційної культури студентів; мотиваційного забезпечення навчально-виховного процесу щодо формування емоційної культури майбутніх менеджерів; збагачення змісту професійної підготовки майбутніх менеджерів системою знань про сутність і значущість емоційної культури; активного поєднання в навчально-виховному процесі традиційних та інноваційних форм та методів, що сприяють емоційному розвитку майбутніх фахівців; дотримання принципів культуровідповідності, особистісної орієнтації, гуманізації, емоційної насиченості та мажорності, а також аксіологічному.

Експериментально доведено, що реалізація технології значно впливає на ефективність формування емоційної культури майбутніх менеджерів. Так, рівневі показники сформованості емоційної культури студентів експериментальної групи поліпшилися за рахунок істотного збільшення кількості студентів, які досягли високого рівня (на 16,17% порівняно з початком формувального експерименту), середнього рівня (на 2,7%), і зменшення тих, хто знаходився на низькому рівні (на 18%). У той же час серед студентів контрольної групи не спостерігалося істотних змін у рівнях сформованості емоційної культури: на 2,9% зросла кількість студентів з високим рівнем її сформованості, на 1% - з середнім і на 4,65% зменшилася кількість студентів, які знаходилися на низькому рівні.

4. Уточнено критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий, саморегулювальний, рефлексивний) та показники рівнів сформованості емоційної культури майбутніх менеджерів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого вивчення та наукового обґрунтування потребують питання: формування особистісних якостей майбутніх менеджерів; гуманізації навчально-виховного процесу закладів освіти, що готують майбутніх управлінців; дослідження специфіки формування емоційної культури майбутніх менеджерів у закладах освіти різних типів.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях автора

Навчально-методичні посібники

1. Нікіфорова Л. Б. Формування емоційної культури майбутніх менеджерів : навч. метод. посіб. / Л. Б. Нікіфорова. - Херсон: Айлант, 2008. - 84 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Нікіфорова Л. Б. Виховання емоційної культури - актуальний напрям сучасної педагогіки / Л. Б. Нікіфорова // Педагогічні науки : зб. наук. праць / Херс. держ. ун-т. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 41. - С. 183-187.

3. Нікіфорова Л. Б. Змістова наповненість категорії “емоційна культура особистості” в сучасних педагогічних дослідженнях / Л. Б. Нікіфорова // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. праць / Крив. держ. пед. ун-т. - Кривий Ріг : КДПУ, 2006. - Вип. 15. - С. 328-334.

4. Нікіфорова Л. Б. Проблема емоційного виховання особистості у творчій спадщині В. О. Сухомлинського / Л. Б. Нікіфорова // Розвиток особистісного потенціалу та професійних навичок майбутнього фахівця : зб. наук. праць / Луган. держ. ін.-т культури і мистецтв. - Харків : Стиль Іздат, 2006. - С. 158-164.

5. Нікіфорова Л. Б. Співвідношення емоцій та почуттів в контексті формування емоційної культури студентів вищих навчальних закладів /

Л. Б. Нікіфорова // Наук. вісн. Микол. держ. ун-ту ім. В. Сухомлинського : зб. наук. праць / Микол. держ. ун-т ім. В. Сухомлинського. - Миколаїв : МДУ, 2006. - Т. 2. - Вип. 12. - С. 53-60.

6. Нікіфорова Л. Б. Місце і роль кобзарського мистецтва у формуванні емоційної культури особистості / Л. Б. Нікіфорова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка : зб. наук. праць / Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка, Луганськ : Вид-во : ЛНПУ, 2007. - (Сер. „Педагогічні науки”) - Вип. 12 (117). - С. 42-45.

7. Нікіфорова Л. Б. Організаційно-педагогічні умови формування емоційної культури майбутніх менеджерів / Л. Б. Нікіфорова // Педагогічні науки : зб. наук. праць / Херс. держ. ун-т. - Херсон : Вид-во ХДУ, Херсон, 2007. - Вип. 46. - С. 317-322.

8. Нікіфорова Л. Б. Роль та значення емоційної культури в професійній діяльності майбутнього менеджера / Л. Б. Нікіфорова // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка : зб. наук. праць / Житом. держ. ун-т

ім. І. Франка. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - Вип. 34. -

С. 111-113.

9. Нікіфорова Л. Б. Соціально-психологічний портрет студента в контексті емоційної культури особистості / Л. Б. Нікіфорова // Педагогічні науки : зб. наук. праць / Херс. держ. ун-т. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - Вип. 45. - С. 321-324.

10. Нікіфорова Л. Б. Структурна характеристика та функціональне значення емоційної культури особистості / Л. Б. Нікіфорова // Гуманітарні науки. - 2007. - Вип. №2 (14). - С. 150-155.

11. Нікіфорова Л. Б. Аналіз змістового наповнення навчальних програм з фахової підготовки майбутніх менеджерів в контексті формування емоційної культури / Л. Б. Нікіфорова // Педагогічні науки : зб. наук. праць / Херс. держ. ун-т. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2008. - Вип. 48. - С. 279-282.

12. Нікіфорова Л. Б. Роль спецкурсу у формуванні емоційної культури майбутніх менеджерів / Л. Б. Нікіфорова // Наук. вісн. Микол. держ. ун-ту ім.

В. Сухомлинського : зб. наук. праць / Микол. держ. ун-т ім. В. Сухомлинського. - Миколаїв : МДУ, 2008. - Т. 2. - Вип. 23. - С. 92-99.

13. Нікіфорова Л. Б. Форми та методи формування емоційної культури майбутніх менеджерів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів / Л. Б. Нікіфорова // Вісн. Черк. ун-ту ім. Б. Хмельницького : зб. наук. праць / Черк. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2008. - (Сер. „Педагогічні науки”) - Вип. 124. - С. 23-27.

Матеріали конференцій

14. Нікіфорова Л. Б. Принципи формування емоційної культури студентів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів /

Л. Б. Нікіфорова // Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Суми, 16-17 квіт. 2008 р.) / Сумськ. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти. - Суми: ВТД „Університетська книга” , 2007. - С. 83-85.

15. Нікіфорова Л. Б. Специфіка формування емоційної культури майбутніх менеджерів у традиційній освітній практиці університетів /

Л. Б. Нікіфорова // Сучасний український ун-т: теорія і практика впровадження інноваційних технологій: зб. матеріалів VII Міжнар. наук.-метод. конф. (Суми, 22-24 квіт. 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Ін-т іннов. технол. і змісту освіти МОН України. - Суми: Вид-во СумДУ, 2008. - 124-125.

16. Нікіфорова Л. Б. Шляхи формування емоційної культури майбутніх менеджерів у педагогічному процесі вищих навчальних закладів /

...