Формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

УДК 371.382 + 37.032

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.09 - Теорія навчання

Формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання

Щербина Дар'я Володимирівна

Кривий Ріг - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Штельмах Галина Борисівна, Криворізький державний педагогічний університет, декан факультету іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Гузій Наталія Василівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри педагогічної творчості; кандидат педагогічних наук, доцент Вієвська Муза Георгіївна, Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри менеджменту.

Захист відбудеться «13» травня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розісланий «06» квітня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Загальна середня освіта спрямована на забезпечення фундаментальної, наукової, культурної підготовки учнів до майбутньої життєдіяльності. Мета національної школи - не просте оволодіння учнями певною сумою знань, а виховання життєво активних, гуманістично спрямованих громадян України, які б у своїй життєдіяльності керувалися національними та світовими духовними цінностями. Досягнення цієї мети можливе за умов формування всіх рівнів активності, насамперед, комунікативної активності учнів, бо саме спілкування як взаємодія учнів спрямоване на різнобічне формування особистості школяра.

Складні соціально-економічні умови, які існують у суспільстві, відбилися на якості підготовки учнів до майбутньої життєдіяльності та сприяли виникненню ряду протиріч. Перш за все, це протиріччя між:

- реальним існуванням нових, достатньо високих вимог до рівня комунікативної культури учнів і низьким їх забезпеченням в умовах загальноосвітньої школи;

- перевагою традиційних форм та методів, спрямованих на формування комунікативної активності підлітків, і необхідністю введення в педагогічну практику основної школи нових дидактичних технологій, які б сприяли розвитку культури спілкування, формували необхідні в подальшому життєтворенні комунікативні вміння й навички;

- необхідністю посилення уваги до формування активної комунікативної позиції учнів і майже повною відсутністю такої, оскільки традиційним для більшості наших шкіл залишається таке навчання, у процесі якого учні лише сприймають інформацію вчителя, не беруть участі в обговоренні, не висловлюють власних думок, а це, у свою чергу, не дає можливості школярам набути такі уміння й навички, які дозволять їм сформувати власну позицію та самостійність думки, що ніяк не сприяє формуванню компетентності в спілкуванні.

Зазначені суперечності знижують якість формування цілісної особистості учня, яка б у своїй життєдіяльності керувалася світовими та національними духовними й культурними цінностями, і визначають необхідність пошуку засобів та шляхів усунення цих протиріч.

Процес формування активної комунікативної позиції особистості є найбільш складним і найменш розробленим як у теоретичному, так і в методичному аспектах, зважаючи на його домінуючу роль, на нашу думку, у вихованні життєво активних, гуманістично спрямованих громадян України.

У теорії та практиці загальноосвітньої школи накопичено значний досвід підготовки школярів до комунікативної діяльності. Загальні закономірності та механізми спілкування вивчали Б. Ананьєв, Г. Андрєєва, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Б. Паригін, С. Рубінштейн, В. Соковнін та інші.

У психолого-педагогічній літературі кількох останніх десятиліть досліджені наукові основи змісту, сутності й структури спілкування (О. Бодальов, В. Гаркуша, І. Зимня, К. Казюта, В. Кан-Калик, О. Киричук, В. Семиченко, Л. Столяренко); проблемі педагогічного спілкування було присвячено ряд ґрунтовних праць з педагогіки (М. Лазарєв, Г. Левченко, В. Сєдова, Н. Тарасевич). У деяких роботах досліджувалися комунікативні уміння як засіб формування та становлення особистості підлітка (К. Казюта, В. Кобильченко); комунікативна активність привертала увагу С. Васюри, О. Киричука, Н. Косової.

Проблема формування активної комунікативної позиції учнів значно ускладнюється недооцінкою її значення з боку вчителів. Так, за даними анкетування лише 8,8 % учителів змогли дати правильне тлумачення цього поняття та пояснити, у чому полягають показники її прояву. У практиці роботи сучасної загальноосвітньої школи, спрямованої на залучення школярів до комунікативної діяльності, на формування в них знань, умінь і навичок продуктивного спілкування, розвитку інтересу й потреби в ньому, переважає традиційне навчання з усталеними формами роботи, для яких характерна відсутність власне навчальних відношень, стосунків між дітьми на уроці, що пояснюється перевагою фронтального способу організації діяльності дітей, за якого всі учні пов'язані з учителем, спілкування замкнене лише на ньому. Тільки 45,6 % учителів використовують активні форми у своїй роботі для досягнення означеної мети.

Аналіз педагогічної теорії свідчить, що проблема вдосконалення форм організації навчального процесу привертає увагу багатьох дослідників. Першочергове місце серед типів інноваційного навчання займає імітаційно-ігрове. Значний внесок у розробку проблеми гри з точки зору психології зробили авторитетні вчені Д. Ельконін та С. Рубінштейн.

Не можна лишити поза увагою того, що останнім часом переважає кількість робіт, які розглядають досліджуване явище в процесі підготовки майбутніх педагогів (А. Капська, В. Рогинський, О. Хоменко). Особливий інтерес викликає підхід Л. Кондрашової до визначення сутності імітаційно-ігрового навчання та впровадження його в процес навчання вищої школи.

Значна кількість досліджень з цього питання пов'язана з різними аспектами підвищення ефективності й результативності навчання за допомогою окремих видів ігор та їх комплексів (А. Вербицький, О. Жорник, О. Матюшкин, П. Підкасистий, С. Шмаков, О. Янковська); питання організації та проведення навчальної гри знайшли відображення в працях Н. Ахметова, Л. Байкової, П. Колосова, В. Платова, В. Семенова, Є. Хруцького й інших, але формуванню активної комунікативної позиції не відводиться належного місця.

Ми вважаємо, що формування активної комунікативної позиції учнів вимагає спеціально розробленої та науково обґрунтованої системи імітаційних ігор, упровадження якої дозволить здійснити цілеспрямований педагогічний вплив на рівень комунікативної активності особистості у навчальному процесі.

Аналіз стану проблеми, актуальність, її недостатня теоретична й практична розробленість, а також виявлені суперечності й зумовили тему дисертаційного дослідження: «Формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної теми «Теорія та практика інноваційних технологій у системі особистісно орієнтованого навчання», що виконується кафедрою педагогіки Криворізького державного педагогічного університету на замовлення Міністерства освіти і науки України (наказ МОН України від 05.11.2002, реєстраційний номер 0103U001111), затверджена Вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 8 від 15.03.2001), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології при АПН України (протокол № 2 від 26.02.2002).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати сутність, зміст, структуру та рівні вияву активної комунікативної позиції учнів у навчальній діяльності й виявити дидактичні умови, які позитивно впливають на формування цього складного особистісного утворення в процесі імітаційно-ігрового навчання.

Відповідно до мети було поставлено завдання:

1. Визначити понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження та проаналізувати основні підходи до розв'язання її як на теоретичному, так і на практичному рівнях.

2. Виявити сутність, структуру, основні характеристики активної комунікативної позиції учнів.

3. Теоретично обґрунтувати й дослідно-експериментальним шляхом перевірити сукупність дидактичних умов, що позитивно впливають на формування активної комунікативної позиції учнів у ході імітаційно-ігрового навчання.

4. Розробити імітаційно-ігрову технологію формування активної комунікативної позиції учнів у процесі навчання.

5. Апробувати та теоретично обґрунтувати педагогічну ефективність методичних рекомендацій вчителям української мови та літератури основної школи щодо формування в учнів активної комунікативної позиції в процесі імітаційно-ігрового навчання.

Об'єкт дослідження: процес становлення активної комунікативної позиції учнів основної школи в процесі навчання.

Предмет дослідження: дидактичні умови формування активної комунікативної позиції учнів у процесі імітаційно-ігрового навчання.

Гіпотеза дослідження: формування активної комунікативної позиції протікатиме успішно, якщо враховувати такі дидактичні умови:

надання комунікативної спрямованості навчальному процесу; забезпечення педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості в системі «учитель - учні»;

моделювання в навчальному процесі імітаційно-ігрових ситуацій, які активізують не тільки інформаційний, а й процесуальний його аспект;

створення позитивно емоційного контакту в ігровій формі та забезпечення атмосфери душевного комфорту й психологічної захищеності кожного учасника імітаційно-ігрової діяльності, розподіл ігрових ролей між учасниками рольової взаємодії з урахуванням їхніх можливостей, здібностей, підготовленості та особистісних установок,

використання різноманітних ігрових форм та методів, які спонукають до пошуку нестандартних рішень навчальних завдань у комунікативних ситуаціях.

Методологічну основу дослідження складають провідні положення наукової теорії пізнання про діяльність; єдність діяльності, свідомості й особистості; сутності людини як суб'єкта пізнання, спілкування й праці; єдність мови, мовлення та мислення; об'єктивні й суб'єктивні чинники розвитку особистості; провідної ролі імітаційно-ігрової діяльності у формуванні активної комунікативної позиції особистості.

У ході виконання роботи використовувалась система методів педагогічного дослідження, адекватних його меті, науковій гіпотезі, завданням:

теоретичні: вивчення літератури з педагогіки, психології, філософії, теорії та методики навчання; метод теоретичного аналізу та синтезу на всіх етапах дослідження, результати якого були використані для обґрунтування сутності, змісту, структури, показників активної комунікативної позиції учнів та виявлення дидактичних умов її формування засобами імітаційно-ігрового навчання;

емпіричні: педагогічне спостереження за роботою учнів на уроках, за впливом імітаційно-ігрового навчання на формування активної комунікативної позиції; індивідуальні бесіди;

діагностичні методи для оцінки результатів комунікативної діяльності учнів, що використовувалися для діагностики рівнів сформованості активної комунікативної позиції;

констатувальний та формувальний експерименти, проведення яких дозволило визначити вихідний стан досліджуваного явища в навчальному процесі; методи математичної статистики для обробки отриманих експериментальних даних, через які визначалася значущість і надійність отриманих результатів.

Експериментальна база дослідження. В експериментальній роботі були задіяні КЗОШ № 34, КЗОШ № 103, Криворізька спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов № 71, Криворізька гімназія № 91. Дослідженням за повною програмою було охоплено 747 учнів та 114 учителів основної школи.

Дослідження проблеми було здійснено впродовж 3 взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі (2001-2004 рр.) на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів визначалися та коригувалися об'єкт, предмет і мета дослідження, була сформульована гіпотеза, конкретизовані провідні дослідницькі завдання і методи; вивчалася навчально-методична документація з проблеми дослідження; проводився констатувальний експеримент, складалася програма й розроблялася методика формування активної комунікативної позиції учнів засобами імітаційно-ігрового навчання.

На другому етапі (2005-2006 рр.) продовжувалося вивчення спеціальної літератури з проблеми дослідження. На основі узагальнення результатів теоретичного дослідження була розроблена методика проведення формувального експерименту, конкретизовані виявлені теоретичним шляхом дидактичні умови, перевірялася ефективність розробленої експериментальної технології формування активної комунікативної позиції учнів у процесі імітаційно-ігрового навчання.

На третьому завершальному етапі (2007-2008 рр.) узагальнювалися отримані результати проведеного дослідження, зокрема, була здійснена оцінка ефективності розробленої нами технології формування активної комунікативної позиції учнів засобами імітаційно-ігрового навчання; здійснювалася статистична обробка експериментальних даних; розроблялися методичні рекомендації.

Наукова новизна дослідження: розроблено концептуальні положення формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання; уперше здійснено цілісний аналіз науково-теоретичних аспектів імітаційно-ігрового навчання; уточнено трактування сутності поняття «активна комунікативна позиція», визначено й конкретизовано зміст, структурні компоненти, критеріальні та рівневі характеристики активної комунікативної позиції учнів; обґрунтовано й удосконалено сукупність дидактичних умов, які забезпечують результативність імітаційно-ігрового навчання з метою активізації комунікативної позиції учнів основної школи.

Практична значущість результатів дослідження: практично виявлено рівні активності комунікативної позиції учнів, які дозволяють критично оцінити практику імітаційно-ігрового навчання, обґрунтувати способи його оптимізації; розроблено технологію моделювання комунікативних ситуацій, визначено методичні вимоги до імітаційно-ігрових форм та методів; створено різноманітні імітаційно-рольові ситуації; апробовано методику проведення занять з української літератури, побудованих на принципах комунікативної направленості та рольової взаємодії в системі відносин «учитель - учні», методику проведення рольових та ділових ігор на основі вільного вибору завдань; створено методичні рекомендації на допомогу вчителям основної школи щодо формування активної комунікативної позиції підлітків у ході імітаційно-ігрового навчання.

Основні положення й рекомендації щодо формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання впроваджені в роботу Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 34 (довідка № 167 від 19.11.2008), Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів із поглибленим вивченням іноземних мов № 71 (довідка № 346 від 19.11.2008), Криворізької гімназії № 91 (довідка № 23 від 10.12.2008), Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 103 (довідка № 1029 від 20.11.2008), Інституту післядипломної освіти для підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів на базі Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 06-39 від 22.01.2009).

Апробація результатів дослідження. Різні аспекти дослідження обговорювалися та отримали позитивну оцінку на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі» (м. Кривий Ріг, 2001 р.), «Реклама та дизайн в умовах глобалізації та інформаційної інтеграції» (м. Київ, 2005 р.), «Проблеми формування педагогічного професіоналізму студентів університетів в умовах кредитно-модульного навчання» (м. Кривий Ріг, 2008 р.), «Етнос. Культура. Нація» (м. Дрогобич, 2008 р.). Основні положення дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки, методологічному семінарі викладачів і науково-методологічному семінарі молодих вчених Криворізького державного педагогічного університету.

Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 10 одноосібних наукових праць (з них 7 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, одні методичні рекомендації).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел (238 найменувань), 9 додатків (21 сторінка). Загальний обсяг роботи 218 сторінок (основний текст викладено на 175 сторінках). У тексті вміщено 19 таблиць, 11 рисунків.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми формування активної комунікативної позиції учнів засобами імітаційно-ігрового навчання, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування активної комунікативної позиції учнів у процесі імітаційно-ігрового навчання» - розглянуто теоретичні аспекти проблеми активізації комунікативної позиції на основі критичного аналізу філософської, соціологічної та психолого-педагогічної літератури; розкрито психолого-педагогічні та методичні засади використання імітаційно-ігрового навчання з метою формування досліджуваного особистісного утворення; виявлено та теоретично обґрунтовано сукупність дидактичних умов, що позитивно впливають на формування активної комунікативної позиції учнів у ході імітаційно-ігрового навчання.

Теоретичний аналіз ключових понять дослідження - «активність», «позиція особистості», «комунікативна активність», «спілкування» - дав змогу засвідчити актуальність проблеми та множинність підходів до її розуміння. У поглядах науковців не існує єдиної точки зору щодо розуміння сутності активної комунікативної позиції особистості. Поняття трактують як стан людей, які взаємодіють, і як якість комунікативної діяльності, і як прояв творчого ставлення до партнера зі спілкування, і як особистісне утворення. Так, С. Васюра розуміє досліджуване поняття як міру взаємодії суб'єкта спілкування з оточуючими людьми, що виникає за його власною ініціативою; С. Тарасюк вважає його складною категорією, яка містить у собі певну систему якостей, властивостей індивіда; Н. Косова розглядає як специфічний вид діяльності в структурі спілкування.

У нашому дослідженні ми визначаємо активну комунікативну позицію як складне особистісне утворення, яке характеризується наявністю інтересу та стійкої потреби у систематичному спілкуванні, емоційним задоволенням на всіх етапах комунікативної діяльності, здатністю осмислювати процес спілкування, сформованістю комунікативної культури та вмінь і навичок взаємодопомоги, творчого спілкування з ровесниками, здатністю встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

У розділі подано теоретичне обґрунтування вихідного положення про те, що оволодіння якостями, що важливі для міжособистісних стосунків, достатня сформованість комунікативних умінь і навичок, позитивне ставлення до процесу спілкування, схильність до комунікативної діяльності, - не стихійний, а педагогічно керований динамічний складний процес. Успішність його протікання визначається тим, наскільки систематичною є діяльність, спрямована на розвиток складових цього особистісного утворення.

У розділі розкривається механізм становлення активної комунікативної позиції, основою якого є складні зв'язки між афективним, когнітивним, аксіологічним та праксеологічним компонентами в структурі досліджуваного особистісного утворення.

Визначена нами багатокомпонентна структура дозволила виділити критерії вияву (пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, предметно-дійовий, емоційно-вольовий). За допомогою теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури, самооцінок, експертних оцінок, спостереження за навчальною діяльністю учнів було визначено показники активної комунікативної позиції, до числа яких віднесено: знання, уміння та навички спілкування; уявлення й переконання щодо комунікативної діяльності людини; здатність до рефлексії; комунікативні потреби, мотиви й інтереси учнів; оцінка та оцінні дії результатів спілкування; наявність у комунікативній діяльності учня ціннісних життєвих орієнтирів, соціальна спрямованість особистості на засвоєння знань, умінь, навичок; досвід спілкування; навички й уміння взаємодопомоги та творчого спілкування з оточуючими; рівень розвитку емпатичних здібностей особистості; поведінка особистості; задоволеність від процесу спілкування.

У дослідженні подається характеристика кожного критерію, від ступеня виразності яких залежать рівні активності комунікативної позиції, що диференціюються мірою вияву показників: високий, достатній, середній і низький.

Аналіз особливостей психологічного розвитку підлітків дав можливість стверджувати, що саме підлітковий вік є найбільш сприятливим для формування активної комунікативної позиції.

Формування активної комунікативної позиції учнів-підлітків в умовах сучасної загальноосвітньої школи при застосуванні традиційного підходу до навчання не завжди себе виправдовує. Позитивна динаміка активізації комунікативної позиції поєднана з наявністю інтересу підлітків до нестандартного виконання навчальних завдань, саморозвитку та самопізнання. Цьому сприяє імітаційно-ігрове навчання, яке ми розглядаємо як навчання, у процесі якого учні під керівництвом учителя, виявляючи ініціативу, самодіяльність і змагальність, вступають в активну пізнавальну діяльність в ігровій формі й оволодівають знаннями, уміннями та навичками; імітуються якості, ознаки, стани, виявляються здібності, уміння, необхідні для подальшого життєтворення.

Імітаційно-ігровий навчальний процес дозволяє вирішувати завдання освітнього характеру, тобто засвоювати необхідний програмовий навчальний матеріал, розширювати кругозір учнів шляхом опрацювання ними додаткових джерел; розвиваючого характеру, тобто формувати та розвивати активність, ініціативність, самостійність учнів, застосовувати на практиці вміння й навички, отримані на уроці; виховного характеру, тобто спонукати до саморозвитку, самореалізації, виховувати розуміння свідомої співпричетності до комунікативного процесу тощо.

Комунікативна діяльність у процесі імітаційно-ігрового навчання виступає, по-перше, як засіб розв'язання навчально-виховних завдань, по-друге, як соціально-психологічне забезпечення гри, по-третє, як засіб організації взаємодії вчителя й учнів, що мають забезпечувати ефективність досягнення намічених результатів гри. При досягненні навчальних цілей спілкування дозволяє забезпечити повноцінний психологічний контакт між учителем й учнями, педагогічно доцільні взаємостосунки, формувати позитивну мотивацію навчання, створювати психологічну атмосферу колективної пізнавальної діяльності.

Упровадження в навчання імітаційно-ігрових форм і методів дозволяє підліткам отримати необхідні для цього теоретичні знання стосовно норм і правил успішної комунікативної діяльності, набути обов'язкові уміння та навички продуктивного спілкування, орієнтуватися в ситуаціях, прогнозувати результати свого та чужого спілкування; сформувати в учнів стійкий інтерес, потребу та прагнення брати участь у комунікативному процесі, отримувати емоційне задоволення від взаємодії з оточуючими; дає можливість набути необхідний для подальшого життєтворення соціально-комунікативний досвід, спробувати себе в різноманітних «ролях», бути активним безпосереднім учасником комунікативної та навчальної діяльностей, сприяє розвитку емпатичних здібностей.

Результативність упровадження імітаційно-ігрових засобів у навчальний процес з метою формування активної комунікативної позиції підлітків повинна забезпечуватися дотриманням сукупності дидактичних умов: надання комунікативної спрямованості навчальному процесу; забезпечення педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості в системі «учитель - учні»; моделювання в навчальному процесі імітаційно-ігрових ситуацій, які активізують не тільки інформаційний, а й процесуальний його аспект; створення позитивно емоційного контакту в ігровій формі та забезпечення атмосфери душевного комфорту й психологічної захищеності кожного учасника імітаційно-ігрової діяльності, розподіл ігрових ролей між учасниками рольової взаємодії з урахуванням їхніх можливостей, здібностей, підготовленості та особистісних установок, використання різноманітних ігрових форм і методів, які спонукають до пошуку нестандартних рішень навчальних завдань у комунікативних ситуаціях.

Ми вважаємо, що лише діалектичний зв'язок висвітлених дидактичних умов дає змогу досягти належних позитивних результатів.

У другому розділі - «Дослідно-експериментальна перевірка ефективності дидактичних умов формування активної комунікативної позиції учнів засобами імітаційно-ігрового навчання» - представлено загальну програму та результати експериментальної роботи, спрямованої на перевірку дидактичних умов формування активної комунікативної позиції підлітків у процесі імітаційно-ігрового навчання на уроках української літератури.

Необхідність розв'язання поставлених завдань зумовила вивчення стану досліджуваної проблеми в сучасній шкільній практиці. У зв'язку з цим нами був проведений констатувальний експеримент, який здійснювався в три етапи: 1) вивчення психологічних особливостей підлітків, їхніх особистісних якостей; 2) виявлення загального рівня сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи на основі визначених критеріїв та показників; 3) аналіз основних труднощів та недоліків практики роботи сучасної школи щодо формування активної комунікативної позиції учнів у процесі імітаційно-ігрового навчання.

За результатами першого етапу встановлено: 1) пріоритетними для спілкування підлітки вважають такі особистісні риси: чуйність, відкритість, комунікабельність, увічливість, тактовність, контактність, людяність, порядність, доброзичливість, емоційність, самовладання; найменш важливими для спілкування особистісними якостями, на думку учнів, є рішучість, поступливість, наполегливість, життєлюбність, балакучість, запальність; 2) у переважної більшості учнів на належному рівні не розвинені такі значущі для спілкування риси, як увічливість, тактовність, ініціативність, відповідальність, ерудованість, працелюбність, винахідливість, поступливість, наполегливість, скромність; 3) підлітки добре розуміють, які саме характерологічні риси необхідні людині для ефективного спілкування, але визнають, що не володіють ними на належному рівні; 4) рівень сформованості комунікативних та організаційних здібностей учнів (переважна більшість учнів підліткового віку має рівень нижче середнього та середній рівень вияву комунікативних (82,9 %) та організаторських (85,5 %) здібностей).

На другому етапі в процесі масового опитування й педагогічного спостереження визначено загальний рівень сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи. У результаті проведення констатувального експерименту було з'ясовано, що 21,3 % учнів-підлітків мають низький рівень сформованості досліджуваного особистісного утворення, 42,6 % - середній рівень, 24,2 % - достатній рівень, і лише 11,9 % підлітків мають високий рівень сформованості активної комунікативної позиції.

За результатами третього етапу виявлено основні причини низького рівня активності комунікативної позиції учнів основної школи, а саме: загальний низький рівень сформованості активної комунікативної позиції суспільства; недостатня інформованість учителів щодо формування досліджуваного особистісного утворення; застосування переважно форм, методів і прийомів традиційного навчання, які майже не залучають учнів до активної комунікативної діяльності; недооцінювання вчителями можливостей імітаційно-ігрового навчання як засобу формування активної комунікативної позиції підлітків.

Визначений нами стан проблеми в сучасній шкільній практиці зумовив необхідність проведення формувального експерименту, мета якого полягала в розробці та апробації імітаційно-ігрової технології формування активної комунікативної позиції учнів у процесі навчання й обґрунтуванні педагогічної ефективності методичних рекомендацій учителям української мови та літератури основної школи щодо активізації досліджуваного особистісного утворення в процесі імітаційно-ігрового навчання.

У формувальному експерименті брали участь 234 учня 9-х класів і 68 учителів загальноосвітніх шкіл м. Кривого Рогу.

Дослідно-експериментальна робота з формування активної комунікативної позиції учнів проводилася на уроках української літератури, зміст яких реалізувався через різноманітні імітаційно-ігрові форми й методи, та під час підготовки вчителів української мови та літератури до методично грамотного використання імітаційно-ігрового навчання з метою активізації комунікативної позиції учнів-підлітків.

Процес формування активної комунікативної позиції учнів основної школи має поетапний характер. Перший етап передбачає усвідомлення учнями своєї комунікативної позиції у процесі спілкування. Другий етап полягає в оцінці та контролі своєї комунікативної позиції. Третій - визначення та свідомий вибір особистісної позиції у взаємодії з оточуючими.

Основу формувального експерименту склала система уроків з української літератури, на яких передбачалося використання імітаційно-ігрових прийомів, методів, форм, моделювання комунікативних ситуацій, створення діалогів, у ході яких підлітки отримували необхідні знання про комунікативний процес, набували необхідних умінь й навичок, отримували важливий досвід спілкування, розвивали комунікативні й організаторські здібності.

Моделювання імітаційно-ігрових ситуацій, які активізують не тільки інформаційний, а й процесуальний аспект навчального процесу, забезпечувало формування аксіологічного компонента активної комунікативної позиції, оскільки спрямовувало навчальний процес на задоволення комунікативних потреб, мотивів, інтересів учнів, на вирішення завдань реального спілкування; афективного компонента - навчало володіти своїм емоційно-почуттєвим станом, таким чином впливаючи на формування емпатичних здібностей особистості школяра, а також вимагало наполегливості, самостійності, рішучості та ініціативності підлітків. Цьому сприяло включення у навчальний процес таких методів та прийомів, як: «Асоціація», «Журналісти», «Актори», «Адвокати», «Уявна зустріч з літературним героєм», «Уявна подорож», «Уявне інтерв'ю», «Художники», «Коментатор», елементів інсценування тощо.

Реалізація педагогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості у системі «вчитель - учні» забезпечувалася шляхом упровадження в навчальний процес рольових ігор, які передбачали взяття на себе учнями певної соціальної ролі (типу урок - прес-конференція, урок-суд, урок на зразок «Круглий стіл», урок - складання кіносценарію, урок - екскурсія у минуле, урок-подорож тощо), оскільки організація навчального процесу, підготовка та проведення уроків у такій формі вимагає обов'язкової співпраці вчителя та учнів, їхньої спільної діяльності, що ґрунтується на принципах товариськості, невимушеного спілкування, взаємодопомоги тощо, при цьому вчитель може виступати як інструктор, суддя, ведучий.

Формування когнітивного компонента активної комунікативної позиції (здатність до рефлексії, уміння орієнтуватися в цілях та ситуаціях спілкування, розуміти особистість співрозмовника, оперування набутим фондом знань і вмінь); аксіологічного компонента (інтерес до комунікативної діяльності, прагнення учнів за власним бажанням брати участь у спілкуванні); праксеологічного компонента (навички взаємодопомоги й творчого спілкування з оточуючими, набувався необхідний соціально-комунікативний досвід) відбувалося через систему рольових ігор.

До програми формувального експерименту було також включено власне імітаційні ігри на основі вільного вибору завдань, що були спрямовані на відтворення учасниками ігрової діяльності змісту твору, який вивчався, літературних образів (театралізовані уроки, уроки-інсценування, уроки-драматизації, кіноуроки тощо). Це сприяло формуванню в підлітків почуттів товариськості, дружби, чуйності та такту, розвитку в них відчуття власної значущості та впевненості у своїх силах, якісно впливало на формування й розвиток емпатичних здібностей.

Комунікативна спрямованість навчання на уроках української літератури забезпечувалася не лише використанням рольових та імітаційних ігор, які вимагали інтенсивної групової роботи учнів, залучення якомога більшої кількості учнів у межах одного уроку до активної комунікативної діяльності, а й створенням комунікативних ситуацій, діалогів і таких прийомів, як «Рекламна кампанія», «Блеф-клуб», «Акваріум». Це сприяло формуванню когнітивного компонента активної комунікативної позиції підлітків, а також мало позитивний вплив на формування й подальший розвиток особистісних якостей, що оптимально сприяють установленню взаємозв'язку та взаєморозуміння з оточуючими і є обов'язковими для продуктивної взаємодії не лише у навчальному процесі.

Створення позитивного емоційного контакту в ігровій формі, забезпечення атмосфери душевного комфорту й психологічної захищеності кожного учасника імітаційно-ігрової діяльності, розподіл ігрових ролей між учасниками рольової взаємодії з урахуванням їхніх можливостей, здібностей, підготовленості та особистісних установок, використання різноманітних ігрових форм і методів, які спонукають до пошуку нестандартних рішень навчальних завдань у комунікативних ситуаціях, забезпечувалися комплексною реалізацією усіх визначених дидактичних умов і гарантували формування всієї багатокомпонентної структури активної комунікативної позиції учнів підліткового віку. Це надавало змогу для самореалізації підлітків, самовдосконалення та саморозвитку, подолання психологічних бар'єрів і труднощів, які виникали при спілкуванні в минулому.

Під час експерименту було встановлено залежність між успішністю формування активної комунікативної позиції учнів основної школи й готовністю вчителів до використання засобів імітаційно-ігрового навчання з метою вирішення цього завдання. Це й зумовило введення в програму формувального експерименту методичної підготовки вчителів української мови та літератури. Методичне навчання вчителів використанню засобів імітаційно-ігрового навчання з метою активізації комунікативної позиції підлітків здійснювалося через різноманітні форми: практикуми, семінари, лекції. Система завдань, тренувальних вправ, рольових і ділових ігор стимулювала зростання методичної грамотності вчителя й достатній рівень його готовності до формування активної комунікативної позиції школярів засобами імітаційно-ігрового навчання.

Наприкінці формувального експерименту вивчалася динаміка рівнів сформованості активної комунікативної позиції підлітків. За результатами підсумкових зрізів виявлено зростання рівнів сформованості досліджуваного особистісного утворення учнів основної школи (див. табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка рівнів сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи експериментальної групи (%)

Рівні	Етапи зрізу	Когнітивний	Аксіологічний	Праксеологічний	Афективний	Середній показник
Низький	До експ.	14,2	9,6	27,4	33,3	21,2
	Після експ.	2,4	3,6	10,7	10,7	6,8
Середній	До експ.	20,4	41,6	54,8	53,6	42,6
	Після експ.	7,1	16,7	19,1	25,0	17,0
Достатній	До експ.	28,6	44,0	14,2	9,7	24,1
	Після експ.	34,5	58,3	47,6	36,9	44,3
Високий	До експ.	36,8	4,8	3,6	3,4	12,1
	Після експ.	56,0	21,4	22,6	27,4	31,9

Як видно з таблиці, у праксеологічному та афективному компонентах різко зменшилися показники низького рівня (відповідно на 16,7 % та на 22,6 %). Значно збільшилася кількість учнів, що мають високий рівень сформованості активної комунікативної позиції за всіма компонентами (когнітивний - на 19,2 %, аксіологічний - на 16,6 %, праксеологічний - на 19 %, афективний - на 24 %).

Аналіз результатів дозволяє стверджувати, що процес формування активної комунікативної позиції учнів основної школи з використанням форм, методів і прийомів імітаційно-ігрового навчання при дотриманні сукупності дидактичних умов виявився значно успішнішим за традиційні методики та засвідчив зростання рівнів активності комунікативної позиції підлітків за кожним її компонентом.

Зростання рівня сформованості когнітивного компонента активної комунікативної позиції учнів основної школи забезпечувалося, насамперед, комунікативною спрямованістю навчального процесу, яка створювала необхідні умови для розвитку вмінь і навичок спілкування шляхом створення комунікативних імітаційно-ігрових ситуацій, діалогів, вирішення завдань реального спілкування, забезпечення рольової взаємодії у процесі навчання.

На результативність праксеологічного компонента вплинуло використання рольових та імітаційних ігор на основі вільного вибору завдань, що давали учням можливість оволодіти вміннями та навичками швидко адаптуватися в групі, установлювати міжособистісні контакти, розглядати проблеми з точки зору свого товариша по навчанню, вчителя, виявляти турботу про оточуючих, самостійність, ініціативу, творчо ставитися до спілкування.

Динаміка аксіологічного компонента активної комунікативної позиції підлітків експериментальної групи також засвідчує його зростання. Такі позитивні зрушення пояснюються тим, що до дослідно-експериментальної програми були включені такі імітаційно-ігрові форми, методи та прийоми, які були спрямовані на задоволення потреби в спілкуванні, спонукали до формування вміння учнів оцінювати результати своєї та чужої комунікативної діяльності, викликали інтерес до комунікативного процесу, спонукали брати участь у ньому за власним бажанням. Особливо дієвими, на нашу думку, були імітаційно-ігрові ситуації, які не вимагали ретельної, довготривалої підготовки, але в той же час давали можливість проявити себе якомога більшої кількості учнів.

Позитивні зміни розвитку афективного компонента забезпечувались моделюванням певних імітаційно-ігрових ситуацій на уроках української літератури та залученням учнів до їх вирішення, оскільки саме це надавало можливість підліткам зануритись в емоційний світ оточуючих, відчути чужий біль і радість, виявити вміння ставити себе на місце іншого, бачити себе його очима, зрозуміти переживання іншої людини, співпережити їх у процесі міжособистісних стосунків, навчити досліджуваних володіти своїм емоційно-почуттєвим станом.

Статистичну достовірність отриманих результатів дослідження було перевірено за методикою, що має назву чІ - критерій («кхі-квадрат критерій»)

Результати обчислювались за наступною формулою:

,

де - частоти результатів спостережень до експерименту; - частоти результатів спостережень, зроблених після експерименту; m - загальна кількість груп, на які розділилися результати спостережень.

З'ясувавши величину чІ для кожного з чотирьох компонентів активної комунікативної позиції учнів-підлітків - когнітивного (29,6), аксіологічного (80,3), праксеологічного (212,3), афективного (276,3) за допомогою таблиці межових (критичних) значень чІ - критерію, що відповідають різним ймовірностям припустимої помилки, ми виявили ступінь значущості до експерименту та після нього в розподілі оцінок.

Отримані нами значення чІ - критерію більше відповідного табличного значення m - 1 = 3 ступенів свободи, що дорівнює 16,27 при імовірності припустимої помилки менше ніж 0,001. Таким чином, припущення стосовно суттєвих позитивних змін, які мають відбутися в рівнях сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи при врахуванні сукупності дидактичних умов і в результаті впровадження в навчальний процес імітаційно-ігрової технології формування досліджуваного особистісного утворення, експериментально підтвердилась, це можна стверджувати, допустивши помилку, що не перевищує 0,001 %.

Незначні зміни в позитивний сторону відбулися й у контрольних групах, але ці результати не можна вважати такими, що змінюють загальну картину активності комунікативної позиції учнів, не охоплених експериментальною роботою.

Порівняльну характеристику рівнів сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи контрольних і експериментальних груп після формувального експерименту показано на діаграмі (рис. 1).

Рис. 1. Дані діагностичного зрізу виявлення рівнів сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи після проведення формувального експерименту

Отже, порівняльна характеристика кількісних та якісних показників, отриманих у ході експерименту, дозволила зробити висновок стосовно ефективності за своїм кінцевим результатом розробленої, апробованої та впровадженої в навчальний процес основної загальноосвітньої школи на уроках української літератури експериментальної методики формування активної комунікативної позиції підлітків засобами імітаційно-ігрового навчання.

У висновках підбито підсумки здійсненого теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, намічено перспективи подальшої розробки проблеми. Загалом результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив з'ясувати, що активізація комунікативної позиції підлітків як соціальна й психолого-педагогічна проблема зумовлена об'єктивними потребами суспільства. Проведена дослідно-експериментальна робота дала можливість стверджувати, що саме підлітковий вік є найбільш сприятливим для формування активної комунікативної позиції, оскільки саме в цей період формуються переконання та моральні цінності, життєві плани й перспективи, відбувається усвідомлення самого себе, своїх можливостей, формуються загальні погляди на життя й стосунки між людьми, життя набуває певного сенсу.

2. У нашому дослідженні виявлена сутність, структура, основні характеристики активної комунікативної позиції учнів, яку ми визначаємо як складне особистісне утворення, що характеризується наявністю інтересу та стійкої потреби в систематичному спілкуванні, емоційним задоволенням на всіх етапах комунікативної діяльності, здатністю осмислювати процес спілкування, сформованістю комунікативної культури та вмінь і навичок взаємодопомоги, творчого спілкування з ровесниками, здатністю встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

Досліджуване особистісне утворення має багатокомпонентну структуру, кожний складовий компонент якої зумовлений взаємозалежністю та взаємодією, і поєднує в собі когнітивний, аксіологічний, праксеологічний та афективний компоненти.

Розроблені критерії (пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, предметно-дійовий, емоційно-вольовий) і показники (сформованість знань, умінь і навичок спілкування, уявлень та переконань стосовно комунікативної діяльності людини, здатність до рефлексії; наявність комунікативних потреб, мотивів і інтересів учнів, уміння оцінювати результати спілкування, наявність у комунікативній діяльності учня ціннісних принципів й орієнтирів, соціальна спрямованість особистості на засвоєння знань, умінь, навичок; наявність відповідного досвіду спілкування, навичок і вмінь взаємодопомоги та творчого спілкування з оточуючими; емпатичні здібності особистості, уміння отримувати задоволення від процесу спілкування) дозволили встановити недостатній для здійснення продуктивної комунікативної діяльності рівень сформованості активної комунікативної позиції учнів основної школи.

3. Забезпечення високого рівня активної комунікативної позиції учнів основної школи формами, методами та прийомами імітаційно-ігрового навчання на уроках української літератури пов'язане з упровадженням у навчальний процес дидактичних умов, які забезпечують комунікативну спрямованість процесу навчання; педагогічну взаємодію, співробітництво та співтворчість у системі «учитель - учні»; моделювання в навчальному процесі імітаційно-ігрових ситуацій, які активізують не тільки інформаційний, а й процесуальний його аспект; створення позитивно емоційного контакту в ігровій формі, забезпечення атмосфери душевного комфорту та психологічної захищеності кожного учасника імітаційно-ігрової діяльності, розподіл ігрових ролей між учасниками рольової взаємодії з урахуванням їхніх можливостей, здібностей, підготовленості та особистісних установок, використання різноманітних ігрових форм та методів, які спонукають до пошуку нестандартних рішень навчальних завдань у комунікативних ситуаціях.

4. Розроблено імітаційно-ігрову технологію формування активної комунікативної позиції учнів, базовим блоком якої виступила система уроків з української літератури, яка становила собою розгорнутий у часі поетапний процес і передбачала створення імітаційно-ігрових ситуацій та використання різноманітних імітаційно-ігрових форм і методів (рольових ігор, драматизацій, інсценізацій, фантазій, подорожей, конференцій, сценаріїв тощо). Експериментальна робота з використанням імітаційно-ігрового навчання на уроках української літератури проводилась у двох напрямках: перший напрям - інформаційний, у межах якого передбачалося надання учням теоретичних знань відповідно тематики уроків, досягнення дидактичних цілей; другий напрям - діяльнісно-комунікативний, який був спрямований на залучення учнів до активної комунікативної діяльності та формування в них відповідних знань, умінь і навичок продуктивного спілкування, комунікативної культури, прагнення до взаємодії з учасниками навчального процесу, розвиток і реалізацію їх потенційних комунікативних здібностей і можливостей тощо.

5. Апробовано та теоретично обґрунтовано педагогічну ефективність методичних рекомендацій учителям української мови та літератури щодо формування в учнів активної комунікативної позиції у процесі імітаційно-ігрового навчання.

Позитивна динаміка рівнів активності комунікативної позиції учнів підліткового віку довела ефективність експериментальної методики щодо формування досліджуваного утворення засобами імітаційно-ігрового навчання.

На основі отриманих даних можна говорити про те, що гіпотезу підтверджено, завдання дослідження вирішено, мету досягнуто.

Подальшого вивчення потребують такі аспекти проблеми: розробка індивідуальних моделей формування активної комунікативної позиції учнів у процесі виховної роботи; створення моделі керування як засобу організації комунікативної діяльності учнів у навчально-виховному процесі та в позаурочний час; вивчення можливостей інноваційних педагогічних технологій з метою ефективного впливу на розвиток комунікативної позиції підлітків; з'ясування оптимальних шляхів наступності в роботі всіх ланок середньої загальноосвітньої школи з метою формування та подальшого розвитку активної комунікативної позиції школярів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Щербина Д.В. Різні підходи до визначення змісту поняття «активна комунікативна позиція» у наукових дослідженнях / Д.В. Щербина // Педагогіка вищої та середньої школи : збірник наукових праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2002. - Вип. 4. - С. 260-266.

2. Щербина Д.В. Дидактична гра в системі особистісно-зорієнтованого навчання / Д.В. Щербина // Педагогіка вищої та середньої школи : збірник наукових праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2006. - Вип. 14. - С. 251-256.

3. Щербина Д.В. Ігрове навчання як засіб активізації комунікативної позиції учнів / Д.В. Щербина // Педагогіка вищої та середньої школи : збірник наукових праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2007. - Вип. 17. - С. 353-358.

4. Щербина Д.В. Педагогічні умови формування активної комунікативної позиції учнів / Д.В. Щербина // Педагогіка вищої та середньої школи : збірник наукових праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2007. - Вип. 19. - С. 217-223.

5. Щербина Д.В. Комунікативна спрямованість навчального процесу як умова формування активної комунікативної позиції / Д.В. Щербина // Проблеми сучасної педагогічної освіти : збірник статей. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Вип. 18. - Ч. 1. - С. 227-231.

6. Щербина Д.В. Вивчення та аналіз рівня активності комунікативної позиції підлітків / Д.В. Щербина // Педагогіка вищої та середньої школи : збірник наукових праць. - Кривий Ріг : КДПУ, 2008. - Вип. 21. - С. 273-278.

7. Щербина Д. Зміст активної комунікативної позиції учня, її структурні компоненти, критерії та рівні сформованості / Дарія Щербина // Молодь і ринок. - Дрогобич : ДДПУ імені Івана Франка, 2008. - № 11 (46). - С. 117-120.

8. Щербина Д.В. Ігрове навчання як загальнодидактична проблема / Д.В. Щербина // Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі : збірник наукових матеріалів. - Кривий Ріг : КДПУ, 2001. - С. 84-89.

9. Щербина Д.В. Формування активної комунікативної позиції учнів / Д.В. Щербина // Реклама та дизайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції : збірник наукових праць. - К. : Інститут реклами, 2004. - Вип. 3. - С. 374-376.

10. Щербина Д.В. Методичні рекомендації щодо формування активної комунікативної позиції учнів основної школи у процесі імітаційно-ігрового навчання / Д.В. Щербина. - Кривий Ріг, 2009. - 30 с.

Анотація

Щербина Д.В. Формування активної комунікативної позиції учнів основної школи засобами імітаційно-ігрового навчання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 - теорія навчання. - Криворізький державний педагогічний університет. - Кривий Ріг, 2009.

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування активної комунікативної позиції учнів основної школи в процесі імітаційно-ігрового навчання.

У роботі уточнено поняття «активна комунікативна позиція», виділено структуру цього складного особистісного утворення, визначено сутність і зміст активної комунікативної позиції підлітків. Вирізнено критерії, показники й рівні активності комунікативної позиції учнів; розроблено методику діагностики наявного рівня сформованості активної комунікативної позиції школярів.

Виявлено й перевірено ефективність сукупності дидактичних умов, які забезпечують результативне формування активної комунікативної позиції підлітків засобами імітаційно-ігрового навчання. Розроблено технологію формування досліджуваного особистісного утворення засобами імітаційно-ігрового навчання. Апробовано ефективність методичних рекомендацій учителям української мови та літератури щодо формування в учнів основної школи активної комунікативної позиції в процесі імітаційно-ігрового навчання. комунікативна позиція імітаційно-ігрове навчання

...