Тенденції розвитку вищої аграрної освіти у США (ІІ половина ХХ століття)

Размещено на http://allbest.ru

2

)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тенденції розвитку вищої аграрної освіти у США (ІІ половина ХХ століття)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Входження України до Європейської та світової спільноти можливе за умови побудови демократичного суспільства та реформування всіх галузей народного господарства, у т.ч. аграрної. Аграрна (сільськогосподарська) освіта сьогодні покликана готувати спеціалістів, спроможних створювати конкурентноздатну екологічно чисту продукцію в необхідній кількості та опікуватись збереженням довкілля. Реалізація цього завдання повинна базуватись на усвідомленні народом України того, що він є справжнім господарем землі, а від результатів його діяльності залежатиме життя майбутніх поколінь. Отже, вища аграрна освіта (ВАО) певною мірою розглядається як підґрунтя соціально-економічного розвитку суспільства.

У контексті соціально-економічних реформ, які здійснюються сьогодні в Україні, особлива увага приділяється пошуку нових форм і напрямів реформування ВАО, що зумовлює необхідність об'єктивного всебічного вивчення особливостей і тенденцій її розвитку в провідних країнах, зокрема США, які зробили вагомий внесок у розвиток сільськогосподарських (с.-г.) наук, розробку та впровадження високих технологій у сільське господарство (с.г.), що сприяло економічному зростанню та покращенню добробуту населення країни.

Останнім часом проблеми розвитку вищої освіти у США привертають увагу багатьох науковців. Важливе значення для вирішення проблем вітчизняної вищої школи мають дослідження, присвячені вивченню американського педагогічного досвіду, зокрема Бєланової Р.А., Василюк А.В., Віннікової Л.В., Гайдук Н.М., Георгієвої Т.С., Карцивадзе Г.М., Кирди А.Г., Корсака К.В., Кошманової Т.С., Кудіна В.О., Літвінова О.І., Ничкало Н.Г., Осадчої Т.Ю., Пасинкової І.В., Півнєвої Л.Н., Романовського О.О., Романової С.МПацевко Н.В., Смалько Л.Є., Собчак Н.М., Тименко В.М., Яковець Н.І. та ін. Окремі аспекти діяльності американських ВНЗ висвітлювали у своїх працях науковці Гаврилов М.І., Єгоров І.Ю., Іванова Т.П., Михайлюк Л.М., Мурая Л.І., Подольська Є.А., Рарог Ю.В., Рибченко Д. В. Проблемам аграрної освіти учнів сільських шкіл США присвятив своє дисертаційне дослідження російський вчений Романов В.В.

Проте, всебічний аналіз становлення та розвитку системи ВАО у США у ІІ-й половині ХХ ст. вітчизняними науковцями не здійснювався. Тому теоретичне опрацювання та практична апробація питань освітніх реформ, з урахуванням досвіду однієї з провідних країн світу (США), стало невідкладним питанням сьогодення та найближчої перспективи.

Актуальність проблеми, відсутність фундаментальних історико-педагогічних досліджень, які синтезовано відображали б еволюцію ВАО США, та можливість творчо використати досвід її реформування в національних умовах зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Тенденції розвитку вищої аграрної освіти у США (ІІ половина ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки Національного аграрного університету (нині - Національного університету біоресурсів та природокористування, НУБіП) в рамках теми “Теоретичні і методичні засади застосування інноваційних педагогічних технологій при підготовці фахівців в аграрних навчальних закладах” (РК №0197401119).

Тему роботи затверджено на засіданні вченої ради НУБіП (протокол №3 від 25. 05. 2005 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 25.10.2005 р.).

Об'єкт дослідження: процес розвитку вищої аграрної освіти у США.

Предмет дослідження: особливості і тенденції розвитку вищої аграрної освіти США у ІІ половині ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. виявити генезу, основні чинники та провідні тенденції розвитку американської ВАО у зазначений період та окреслити перспективи імплементації позитивних ідей у підготовці вітчизняних фахівців-аграріїв.

Виходячи з мети дослідження, було сформульовано такі завдання:

1. Визначити концептуальні засади, передумови та основні періоди становлення і розвитку ВАО США.

2. Виявити головні тенденції, проблеми та суперечності у функціонуванні ВАО США у ІІ половині ХХ ст.

3. Дослідити організаційно-педагогічну діяльність американських аграрних ВНЗ.

4. Визначити сучасні тенденції та напрями реформування в системі ВАО США.

5. Виявити спільні та відмінні риси у розвитку ВАО США і України та визначити перспективи творчого застосування позитивних ідей американського досвіду в навчальних закладах України.

Методологічною основою дослідження є положення про соціально-економічну та соціально-політичну обумовленість форм та змісту ВАО в її діалектичному контексті.

Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних педагогів про філософські засади професійної освіти (Брубачер Д. С., Кудін В. О.); досвід організації перших аграрних шкіл та коледжів США (Тру А. С.); положення Актів про створення та розвиток системи ленд-грант коледжів (Бруннер С.Г.); дослідження історичних етапів розвитку ВАО США (Едді Е. Д.); порівняльні характеристики розвитку ВАО США та України (Міллєр Р., Сорокін P., Сірополко С.); дані наукових звітів та статистичні дані діяльності аграрних ВНЗ США та України.

Методи наукового дослідження. При розкритті теми поєднуються логічний та історичний методи дослідження, що дозволило на основі генези розвитку системи ВАО США виокремити особливості, проблеми і тенденції її розвитку та охарактеризувати залежність розвитку аграрних коледжів від соціально-економічних та соціально-політичних факторів. Вивчення значної кількості оригінальної іноземної літератури передбачає використання методу теоретичного аналізу та синтезу, систематизації, моделювання, об'єктивності, теоретичного узагальнення матеріалу. Метод компаративного аналізу дозволив зіставити особливості розвитку аграрних ВНЗ США та України, виявити їх специфіку. На основі методу критичного аналізу і оцінки розроблено рекомендації щодо імплементації позитивного досвіду американських освітян в організації підготовки вітчизняних фахівців-аграріїв.

Джерельною базою дослідження слугували книги, монографії, підручники, наукові статті вітчизняних та зарубіжних авторів, а також звіти, статистичні збірники, нормативні акти та офіційні документи уряду і державних організацій США та України, матеріали міжнародних конференцій тощо. Це дало змогу аргументовано проаналізувати особливості і тенденції розвитку ВАО США у досліджуваний період, здійснити порівняльний аналіз систем ВАО у США та Україні та визначити перспективи застосування позитивного досвіду США в Україні.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження. Вперше виявлена динаміка розвитку ВАО США (обгрунтовано періодизацію розвитку системи ВАО США; виявлено особливості розвитку ВАО США у досліджуваний період); розкрито феномен аграрної освіти США; доведено соціально-орієнтовну сутність ВАО США та її релевантність. Уточнено організаційно-педагогічну модель, мету та цілі сучасної ВАО США, а також основні напрями її реформування; організаційно-педагогічні відмінності систем ВАО США і України. Дістали подальшого розвитку концепція ленд-грант коледжів та концепція сталого розвитку сільського господарства (sustainable agriculture). Запропоновано концепцію континууму розвитку с.-г. знань, нову базову модель ВАО США _ “sustainable agriculture” та сучасну модель фахівця-аграрія.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у виокремленні позитивного досвіду аграрних коледжів США та розробці рекомендацій щодо можливостей його імплементації у контексті реформування ВАО в Україні, за умови його практичного переосмислення. Матеріали дисертації знайшли своє відображення у монографії “Тенденції розвитку вищої аграрної освіти у США (друга половина ХХ століття)” та словнику-довіднику “Вища аграрна освіта США”, котрі використовуються у навчально-виховному процесі ВНЗ України. Впровадження результатів дослідження проводилось: у Таврійському державному агротехнологічному університеті, м. Мелітополь (довідка № 28 від 28.11.2008); Інституті екології та медицини, м. Київ (довідка № 102 від 11.06.2009); Відокремленому підрозділі НУБіП “Боярський коледж екології і природничих ресурсів”, м. Боярка (довідка № 96 від 28.10.2008); Київському національному лінгвістичному університеті (довідка № 741/03 від 12.06.09); Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем'янчука, м. Рівне (довідка № 256 від 18.12.2008).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації висвітлювались у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: “Науковий потенціал світу - 2005” (ІІ Міжнародна науково-практична конференція, м. Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005 р.); “Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: Проблеми і перспективи” (VI Всеукраїнська науково-практична конференція Національного авіаційного університету, м. Київ, 16-18 березня 2005 р.); “Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: Досвід і перспективи” (Всеукраїнська науково-практична конференція Національного аграрного університету, м. Київ, 21 квітня 2005 р.); “Динаміка наукових досліджень - 2005”. “Стратегічні напрями реформування системи освіти” (Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції, м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 18 друкованих працях (з них - 17 одноосібних), у т.ч.: 1 монографія, 12 наукових статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 тези у збірниках матеріалів наукових конференцій та 1 словник-довідник.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, 13 додатків на 42 сторінках, списку використаних джерел (329 найменувань, з них 205 - іноземною мовою). Повний обсяг дисертації - 258 сторінок, у т.ч. 183 сторінки основного тексту. Робота містить 23 рисунки та 15 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, методологію і засади, охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, встановлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, наведено дані про апробацію і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі _ “Розвиток вищої аграрної освіти у США як історико-педагогічна проблема” _ визначено прогресивні ідеї і положення, які склали концептуальні засади розвитку ВАО США та визначено провідні етапи її розвитку. Виявлено соціально-орієнтовну сутність аграрної освіти. Проаналізовано головні чинники, які мали вплив на розвиток аграрної освіти. Показано ретроспективу розвитку аграрних коледжів. Виявлено головні проблеми, суперечності та тенденції розвитку вищої аграрної освіти у ІІ половині ХХ ст.; досліджено організаційно-педагогічну діяльність американських аграрних коледжів.

На основі історико-педагогічного аналізу виокремлено головні три періоди розвитку ВАО США: І період (ХVII ст. - 1861 р.) - створення перших сільськогосподарських (с.-г.) шкіл; ІІ період (1862 р. - 1950 р.) - становлення та розвиток системи ВАО; ІІІ період (ІІ половина ХХ ст. - до нашого часу) - реформування ВАО відповідно до нових вимог науково-технічного прогресу та потреб суспільства у контексті світових змін. І період (ХVII ст. - 1861 р.) - період створення перших с.-г. шкіл - віддзеркалює особливості історичного розвитку США (створення полікультурної нації; фермерський спосіб життя більшості населення; релігійні засади освіти всіх рівнів; поступова демократизація всых аспектів суспільного життя). Головним досягненням періоду було створення перших с.-г. шкіл та коледжів, які демонстрували певний відхід від традицій минулого та ґрунтувались на наукових підходах і практичному навчанні. Аналіз концептуальних засад становлення ВАО у США вказує на важливу роль видатних просвітителів Західної Європи, зокрема, Ф. Рабле, Я. Коменського, С. Гартліба, Ж. Руссо, пізніше _ Й. Базедова, Й. Песталоцці та Ф. Феллєнберга, котрі у своїх вченнях відводили важливе місце практичній стороні освіти та пропагували ідеї створення с.-г. шкіл. Виявлено, що моделлю перших с.-г. шкіл США слугували трудові школи Ф. Феллєнберга в Швейцарії. Значний вплив на розвиток ВАО у США мали університети Німеччини. Чільне місце відводиться також американським просвітителям - Дж. Вашингтону, Б. Франкліну, Т. Джефферсону, Е. Джексону та ін., котрі проголошували ідеї щодо створення теоретичних та практичних засад аграрної освіти, розглядаючи аграрний сектор як підґрунтя могутності економіки.

ІІ період (1862 р. - 1950 р.) - становлення та розвиток системи ВАО. Дослідження показало, що її історія тісно пов'язана із так званими ленд-грант коледжами (ЛГК). “Land-grant college” (у перекладі з англійської “land” - земля, “grant” - передача в дар) означає коледж на дарованій землі, тобто ці коледжі були створені згідно Актів Моррілла (1862 та 1890 рр.) за рахунок коштів, отриманих від використання федеральних земель, та підпорядковувались місцевим урядам за умови надання аграрної та технічної освіти пересічному населенню (не виключаючи при цьому ліберальної освіти). Визначено філософські, соціально-економічні та соціально-політичні передумови створення системи ЛГК: розвиток ідей гуманізму, індивідуалізму, прогресизму, аграріанізму, матеріалізму, утилітаризму та прагматизму; рух за розвиток доступної освіти; створення с.-г. спілок, організацій; політика уряду щодо використання незаселених федеральних земель як стимулу для розвитку освіти; демократизація освіти та розвиток ідей академічної свободи, критика існуючої вищої освіти та зростаюча потреба у кваліфікованих кадрах. Виокремлено та проаналізовано головні чинники розвитку ВАО США: розвиток природничих наук; розвиток шкільної освіти та створення перших с.-г. шкіл та коледжів; індустріальна та аграрна революції. Перший Акт Моррілла мав за мету забезпечити пересічне населення доступною практичною освітою, а аграрний сектор - кваліфікованими спеціалістами. Цей закон був першою спробою поєднати ліберальні знання з професійними. Аграрні коледжі, на відміну від класичних, котрі акцентували увагу на формуванні особистих якостей індивідууму, прагнули поєднати освіту з реальними потребами людини. Міністерство сільського господарства США, створене цього ж року, відіграє важливу роль в адмініструванні федеральних коштів та координуванні діяльності ЛГК на федеральному рівні.

На момент створення ЛГК, американські університети уособлювали в собі чотири освітянські ідеології, кожна з яких прагнула домінувати: 1) школа “розумових дисциплін”, котра передбачала тісний зв'язок з грецькими та латинськими граматичними школами; 2) “культурна школа”, започаткована в Парижі та Лондоні; 3) німецька концепція науково-дослідного університету (яка в подальшому призвела до створення системи науково-дослідних господарств при ленд-грант коледжах) та 4) практична філософія матеріалістичного напрямку - утилітаризм, яка мала італійське походження і ґрунтувалась на ідеях корисності та слугування суспільству. На противагу англійському ідеалу “освіченого джентльмена” та прагненню до міцних знань німців, американці висувають власну концепцію “максимальної корисності освіти”, котра згодом знайшла свій подальший розвиток у концепціях прагматизму, інструменталізму та конструктивізму відомого вченого Дж. Дьюї. Відмінні риси нової освіти: а) практичність; б) доступність; в) науковість. У подальшому, зростання потреб у с.-г. продукції зумовило низку реформ, що сприяло ефективному розвитку діяльності ВАО.

Аналіз автентичних джерел дав змогу виокремити основні етапи (їх п'ять) другого періоду розвитку ЛГК і подати їх стислу характеристику. І етап (1862-1879 рр.) - фундація ЛГК та боротьба за існування. Базові досягнення: започаткування с.-г. та технічної освіти для широкого загалу населення; встановлення принципу рівноcті предметів та запровадження елективної системи; розвиток індивідуального підходу у навчанні; впровадження лабораторного методу та створення наукових лабораторій. ІІ етап (1880-1899 рр.) - практична реалізація Актів Моррілла. Були створені експериментальні станцї; започатковано ветеринарну медицину; створена професійна асоціація (NASULGC). ІІІ етап (1900-1914 рр.) - остаточне формування змісту ВАО. Сформувалась система ВАО США, яка функціонує і сьогодні, базуючись на взаємодії трьох складових: аграрні коледжі; с.-г. експериментальні станції та Кооперативні служби дорадництва. До навчальних планів введено навчання соціальних наук; започатковано спеціальність “механізація сільського господарства”; розвивається педагогічна освіта; здійснюється підготовка вчителів с.-г. дисциплін для середніх шкіл; започатковано підготовку спеціалістів для служб дорадництва; створені дитячі фермерські клуби (“4-H” clubs). ІV етап (1915-1937 рр.) - відповідь на соціально-економічні виклики. Основні досягнення ЛГК: зростання загальнонаціонального значення аграрної освіти; розвиток економічних спеціальностей; активний розвиток науки та дорадництва, зокрема у галузі економіки, менеджменту, соціології села тощо. V етап (1938-1950 рр.) - період зрілості - характеризується посиленням загальнонаціонального значення ЛГК. Менше уваги приділялось фізичній праці, перевага надається вивченню фундаментальних та прикладних знань; розвивається проблемне навчання; поширюються ідеї обов'язкової загальної освіти (general education). Усередині ХХ ст. концепція ЛГК стала предметом експорту в інші країни (Китай, Філіппіни, Сирію, Ліван, Єгипет, Грецію, країни Латинської Америки), було запроваджено служби дорадництва в Мексиці, Індії та ін.

ІІІ період (ІІ половина ХХ ст. - до нашого часу) - реформування ВАО відповідно до нових вимог науково-технічного прогресу та потреб суспільства у контексті світових змін. Аналізуючи тенденції та особливості розвитку ВАО США у досліджуваний період, виявлено такі соціально-економічні, політичні та культурні чинники: зміни в аграрній економіці (значне зменшення фермерського населення і, відповідно, - фермерських господарств, створення агропромислового комплексу (АПК) та нових ринкових стратегій); в екології (руйнація довкілля внаслідок політики промислового продукціонізму та недбалого господарювання); зміна вимог споживачів до продукції АПК (зацікавленість населення у якості та безпеці с.-г. продукції), якісні зміни серед працівників та студентів аграрних коледжів (більшість з них має міське коріння, студенти більш інформовані та вимагають гнучких знань); демографічні зміни всього населення США (швидке зменшення кількості білого неіспаномовного населення); зміни на світовому освітньому просторі (зростання впливу розвинених країн Європи, зміцнення пострадянських країн, глобалізація та інтернаціоналізація світової спільноти, входження ряду країн у фазу постіндустріального та інформаційного розвитку) тощо.

Реагуючи на виклики часу, у другій половині ХХ ст. ВАО цієї країни характеризується такими тенденціями: зміни у кількісному і якісному складі студентів (експансія усієї вищої професійної освіти у 50-70-і роки, а потім швидке зменшення частки студентів-аграріїв у 80-90-і роки; “урбанізація” студентів аграрних коледжів); розвиток нових напрямів; розвиток полікультурної освіти; екологізація; зменшення кількості навчальних програм у галузі сільського господарства та збільшення програм у галузі природокористування та харчової галузі; гуманітаризація та генералізація освіти; глобалізація та інтернаціоналізація (виникнення міжнародних ринків освіти тощо); комп'ютеризація; інтеграція освіти на всіх рівнях; створення нової парадигми аграрної освіти - сталого розвитку сільського господарства; розвиток освіти для дорослих, що призвело до розвитку безперервної освіти; виникнення нової форми - дистанційного навчання тощо.

У 80-90-і роки аграрні коледжі зіткнулися з рядом проблем: зменшення частки фінансування з боку федерального уряду та комерціалізація навчальної та наукової діяльності, що мало вплив на якість навчання; кількісні та якісні зміни студентського та викладацького контингенту (певні проблеми створює полікультурність, спостерігається явище “старіння” вітчизняних викладачів с.-г. спеціальностей); вузькофаховість дисциплін. ЛГК США починають втрачати свої лідерські позиції та зазнають значної критики з боку суспільства, яке невдоволене якістю освіти та вимагає від адміністрації коледжів відкритого звітування за використання бюджетних коштів. Прагматичний підхід, який відіграв провідну роль у розвитку ВАО США та інших країн світу, у 80-і роки ХХ ст. вже не відповідав вимогам часу. Суспільство концентрує увагу на впливі с.-г. виробництва на довкілля; якості та безпеці продуктів харчування та здоров'ї людини; проблемах природокористування, зникаючих видів рослин і тварин тощо. Наприкінці ХХ ст. зростає міжнародна полеміка у сферах торгівлі продукцією АПК, зокрема, країни Євросоюзу вимагають заборони торгівлі генетично модифікованою продукцією, використання гормонів росту тощо. Незважаючи на його економічну ефективність, традиційне с. г. зазнає значної критики, відповідної критики зазнає також аграрна освіта, зокрема існуючий лінійний підхід: навчання та наукові дослідженняекстеншинс.-г. виробництво. Все це має вплив на створення нової парадигми аграрної освіти - сталого розвитку сільського господарства (sustainable agriculture), яка передбачає спрямування навчального процесу на оволодіння ґрунтовними знаннями про взаємозв'язок довкілля, виробництва та здоров'я людини, а також розвитку соціальної інфраструктури у сільській місцевості.

В умовах конкуренції з боку інших ВНЗ, аграрні коледжі активно шукають шляхи самореформування (self-reforming). Багато аграрних коледжів змінюють назви та створюють нові напрями діяльності. З реформуванням аграрного сектора економіки, ринок праці для майбутніх спеціалістів-аграріїв США зростає, хоча й потребує більш гнучких знань. В результаті, змінюється студентський контингент, який має вмотивоване бажання оволодіти знаннями в галузі харчової промисловості, с.-г. виробництва та природних ресурсів. Відтак, попит на аграрну освіту збільшується. Наприкінці ХХ ст. перед ЛГК постали завдання: пошуки джерел фінансування; пошуки шляхів реформування; налагодження тісних зв'язків з виробниками та споживачами; вдосконалення рівня наукових досліджень і якості освіти; реінтеграція трьох функцій (навчання, наукові дослідження та дорадництво); розвиток нових напрямків; розробка нових інтегрованих планів та програм; забезпечення ринку робочої сили необхідною кількістю кваліфікованих фахівців.

З'ясовано, що сьогодні під терміном “сільське господарство” розуміють всі аспекти діяльності систем виробництва та переробки продуктів харчування і с.-г. сировини, а також самі природні (лісові, водні та земельні) ресурси, наукова, освітня та урядова інфраструктури. До системи ВАО відноситься: Міністерство сільського господарства США (USDA), котре координує наукову, навчальну та дорадницьку діяльність аграрних коледжів, опікується їх проблемами та пропонує різні гранти і проекти; професійне об'єднання - Національна асоціація державних університетів та ленд-грант коледжів (NASULGC), експериментальні станції, служби дорадництва, а також місцеві юніорські державні та приватні коледжі.

Щодо ОКР, найбільш популярним є рівень бакалавра. У 1992 р. кількість випускників-аграріїв усіх ВНЗ США становила понад 26 тис., з них 4% отримали диплом молодшого спеціаліста, 73% - бакалавра, 16% - магістра та 7% - доктора наук. Станом на 2006 р. всього у США функціонує 4276 ВНЗ (1693 державних та 2583 приватних). До цієї кількості відносяться також коледжі з дворічним строком навчання, які готують фахівців на рівні молодшого спеціаліста. 567 ВНЗ пропонують аграрну освіту ОКР “бакалавр”, у 202 ВНЗ можна отримати диплом магістра та у 87 - доктора наук. Сьогодні існують три типи аграрних коледжів: аграрні коледжі в системі ВНЗ, котрі мають статус ЛГК (LGCA), аграрні коледжі в інших державних ВНЗ, аграрні коледжі в приватних ВНЗ. Проте, більша частина студентського контингенту (понад 80% студентів) традиційно зосереджена в ЛГК, які отримують значну державну фінансову підтримку у вигляді різноманітних грантів та проектів. Досліджено організаційно-педагогічну модель підготовки майбутніх фахівців-аграріїв на прикладі Каліфорнійського університету. У його структурі функціонує відділ аграрних та природних ресурсів, який адмініструє діяльність с.-г. експериментальних станцій, кооперативних служб дорадництва та опікується діяльністю чотирьох аграрних коледжів, кожен з яких складається із декількох факультетів. Частка студентів аграрних спеціальностей становить 25%. Коледжі готують не стільки практичних фермерів, скільки високоерудованих науковців, діяльність котрих зорієнтована на потреби соціуму. Освіта і наука стають рушійними силами економіки. Якщо 100 років тому важливу роль у розвитку цивілізації відіграв розвиток сільського господарства, то наприкінці ХХ ст. в центрі уваги постає сільськогосподарська освіта.

У другому розділі _ “Тенденції розвитку вищої аграрної освіти США у контексті реформування вітчизняної системи підготовки фахівців-аграріїв” - визначено сучасні тенденції та напрями реформування в системі ВАО США в контексті її змістових і процесуальних компонентів, виявлено спільні та відмінні риси у розвитку ВАО США і України та визначено перспективи застосування позитивних ідей американського досвіду в навчальних закладах України.

На початку ХХІ ст., незважаючи на прогресивні здобутки аграрних ВНЗ, більшість науковців США наголошує на тому, що ВАО потребує подальшого реформування. Ця необхідність базується на усвідомленні реального стану речей, зокрема: а) сільське господарство є центральним серед інших важливих проблем, таких як якість та безпека продуктів харчування, здоров'я нації, стан довкілля; б) ВАО недостатньо уваги приділяє вирішенню соціальних та екологічних проблем; в) навчальні плани все ще перевантажені великою кількістю курсів, які містять багато зайвої фактологічної інформації і недостатньо пов'язані один з одним та із сучасним реальним життям; в) розробка та імплементація нових інтегрованих навчальних програм потребують багато зусиль викладацького складу, котрий зацікавлений більше науковими розвідками, аніж вдосконаленням педагогічного процесу. Основними напрямами шляхів реформування ВАО стало: а) з'ясування політичного та громадського осмислення потреб сільського господарства і його висвітлення у навчальних планах та програмах ВНЗ; б) пошук сучасних методик та технологій навчання; в) визначення місця і ролі безперервної аграрної освіти.

На початку ХХІ ст. чітко визначився системний підхід до процесу реформування ВАО США. Такий підхід характеризується об'єктивною обґрунтованістю організаційно-педагогічних засад реформування освіти, базуючись на нових та вдосконалюючи вже існуючі навчальні технології. Взагалі, для інноваційної діяльності характерними є: а) стереотипізація (коли нововведення на певному етапі перетворюється у стереотип мислення і діяльності) та б) циклічна повторюваність (коли будь-яке нововведення має оновлюватись та вдосконалюватись). Системний підхід передбачає: подальшу демократизацію аграрної освіти; диверсифікацію; зміну академічного світогляду; фокусування уваги на питаннях діагностування та прогнозування; випереджальний характер навчання; інтеграцію дисциплін; розвиток безперервної освіти; дистанційної освіти тощо. Системний підхід базується на філософії конструктивізму _ вмінні людей вирішувати реальні складні проблеми суспільства завдяки співпраці та особистій ініціативі. Це передбачає створення в аграрних коледжах реального навчального середовища, врахування бази знань студента, активну участь студента в навчальному процесі, обов'язкове застосування засад проблемного навчання.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. у американських освітян-аграріїв сформувались різні погляди щодо мети освіти, проте лідируючою на сьогодні є така: уся система вищої професійної освіти повинна готувати студента до його трудової діяльності в умовах постійних змін у суспільстві. Фактично, в майбутньому константними поняттями будуть зміни та різноманіття, а управління змінами в освіті є ключовими моментами для ефективної діяльності системи ВАО. Головні вимоги до навчального курсу: відповідність практичним реаліям та потребам життя; визначення головних та другорядних цілей; чітке викладення і логічне обґрунтування; актуальність і корисність інформації. Зміст курсу повинен забезпечити студенту можливість вчитися аналізувати ситуацію, приймати рішення і оцінювати результат. Курс має також містити форми і методи оцінювання знань студентів у відповідності з цілями даного курсу. Навчальна програма повинна обов'язково базуватися на інтегрованому підході. Проблемою є те, що більшість викладачів вважають дисципліну, якої вони навчають студентів, своєю інтелектуальною власністю. В умовах ліміту навчального часу, в аграрних коледжах існують проблеми інформаційного перенасичення. Інтеграційні процеси не обмежуються міждисциплінарними зв'язками; це розумовий процес, який призводить до виникнення та формування нового світогляду. Так, аграрну освіту трактують як континуум знань, який починається з біології, хімії та продовжується виробництвом, маркетингом, етикою природокористування тощо. Науковці пропонують концепцію континууму (безперервності) розвитку с.-г. знань, або теорію “каскаду знань”: відкриттяінтеграціяадаптаціяпоширення (рис. 1).

Рис. 1. Континуум розвитку с.-г. знань

Відкриття в базових науках (генетика, молекулярна біологія, біоекосистема, агроекосистема) є базою для розвитку спеціальних знань. Інтегровані знання слугують для подальшого розвитку прикладних знань і технологій. Адаптація знань здійснюється при впровадженні технологій безпосередньо у виробництво, переробні галузі, екологічні системи та ін. Поширення знань - це процес масового впровадження інноваційних технологій у виробничу діяльність людини. Такий континуум може бути і нелінійним. Він може демонструвати взаємозв'язок його окремих компонентів. Сьогодні американські освітяни дають нове визначення аграрним коледжам: це академічні структури, які забезпечують навчальну та наукову базу для розвитку і використання біоекосистем та людських ресурсів на користь суспільства та довкілля. Подальший розвиток отримала концепція сталого розвитку сільського господарства Нова модель sustainable agriculture складається із головних шести компонентів. Концепції еволюції, етики та екології стають пріоритетними складовими нових навчальних програм аграрних спеціальностей, а освіта, довкілля та суспільство є системами, в яких вони відображаються. Взаємозв'язок цих шести компонентів є запорукою стабільності системи аграрного виробництва (рис. 2). При розробці змісту нових навчальних програм коледжі керуються головними відмінностями двох парадигм аграрної освіти (традиційного та нетрадиційного сільського господарства), які постійно конкурують між собою.

Рис. 2. Модель навчальної програми sustainable agriculture.

Аграрні коледжі США приділяють значну увагу розвитку у студентів таких вмінь, як критичне мислення, комунікативність, а також розуміння морально-етичних цінностей. Крім того, сучасний аграрій повинен мати навики лідера, вміти займатись самоосвітою, інтегрувати свої знання і вміння; бути гнучким та легко, в разі потреби, адаптовуватись в нових умовах праці.

При оцінці діяльності аграрних ВНЗ позитивним показником освітяни-аграрії вважають “додаткову вартість” освіти, ставлячи питання: “Котрий з ВНЗ виконує більш важливу функцію - той, що приймає кращих абітурієнтів (з рівнем знань “А”) та перетворює їх на громадян з рівнем “А”, чи той, що приймає до навчання абітурієнтів з рівнем знань “С” та перетворює їх на громадян рівня “В”?”.

Встановлено, що аграрні ВНЗ США мають деякі особливості.

По-перше, вищі аграрні заклади США базуються на демократичних засадах, що передбачає: децентралізацію в управлінні та фінансуванні; індивідуалізацію навчального процесу; мінімізацію стресів серед студентів. В Україні, на відміну від США, ВАО все ще залишається високоцентралізованою, що пояснює відсутність гнучких індивідуальних програм навчання, неможливість обрати викладача, відсутність принципу елективності предметів, складнощі при переведенні до іншого ВНЗ, стреси під час сесій. В американських ВНЗ суб'єктом педагогічної дії є студент, а не викладач. У вітчизняних - навпаки. Необхідно змінити вітчизняну освітню парадигму, яка все ще базується на традиційних авторитарних методах, що гальмує мотивацію до навчання та розвиток самостійного критичного мислення.

По-друге, американські коледжі є релевантними, вони орієнтовані на запити суспільства та самі прогнозують їх зміни. Вітчизняним аграрним ВНЗ необхідно бути краще обізнаними в потребах виробників та споживачів с.-г. продукції, своєчасно реагувати на зміни в суспільстві. Вища аграрна освіта США базується на інтеграції трьох складових (навчання, наукова діяльність та дорадництво), що сприяє підготовці висококваліфікованих спеціалістів АПК та створенню високоефективних технологій для потреб аграрного сектора. В Україні недостатнім є зв'язок навчальних закладів з виробництвом, науковими установами та службами дорадництва, що призводить до відставання аграрного сектора України у порівнянні з іншими розвиненими країнами. Служби дорадництва в Україні з'явились лише наприкінці ХХ ст. Їх функції необхідно розширити, зокрема: запровадити освіту для дорослих, безперервну освіту, позакласну діяльність учнів середніх шкіл (дитячі фермерські клуби тощо), вести пропаганду с.-г. знань серед пересічного населення із використанням інформаційних технологій тощо. Інтеграція науково-дослідної діяльності та дорадництва з навчанням призведе до активізації наукової діяльності в університетах; відкриє перспективи для фінансування та розвитку нових напрямів.

По-третє, навчальні плани американських коледжів ґрунтуються на засадах інтеграції знань та багатоконтекстному підході. Значна увага приділяється формуванню наукового світогляду і професійних навиків, а також питанням гнучкості, адаптивності, самостійній діяльності, розвитку творчих вмінь, критичного мислення, вмінню приймати рішення, підготовці майбутнього лідера і т. ін. В центрі уваги знаходиться спеціальна навчальна дисципліна, акцент зміщується від навчання до учіння. В українських аграрних ВНЗ має місце предметна перевантаженість, а також високе аудиторне навантаження. Знання часто викладаються заради знань, аніж заради формування наукового світогляду. Необхідно скоротити аудиторне навантаження студентів за рахунок інтегрованого системного підходу при складанні робочих програм та ефективного використання реальної спланованої самостійної роботи студента. Необхідно запровадити методику самостійної навчально-пізнавальної діяльності (“Self-Responsible Learning”), яка є надзвичайно популярною на Заході. Ця методика сприяє розвитку у студентів умінь ефективно працювати з науково-методичною літературою, електронними джерелами, планувати час тощо.

Американські аграрні ВНЗ більш сприйнятні до нових прогресивних ідей, нововведень тощо. Під час навчання широко застосовуються інформаційні технології, запроваджуються інноваційні форми і методи навчання (дистанційне навчання, інтегровані програми, лекції-бесіди, дискусії, ілюстративні методи, кейси, диспути, тренінги, навчання в командах, комунікативне навчання, методи прийняття рішення, проблемне навчання тощо). Недостатня матеріально-технічна база коледжів та кваліфікаційний рівень викладачів перешкоджає вітчизняним студентам-аграріям отримувати якісну освіту. Фактори, від яких безпосередньо залежить якість підготовки: сприятливі умови для активної участі студентів у навчальному процесі та громадському житті, ефективні програми, компетентність викладачів, використання інформаційних технологій; тісна взаємодія викладача та студента у позааудиторній діяльності, зв'язок навчання з виробництвом.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави зробити висновки щодо тенденцій розвитку ВАО США у ІІ половині ХХ ст. та окреслити перспективи творчого застосування позитивного досвіду США у реформуванні ВАО в Україні, з урахуванням специфіки вітчизняної освіти.

1. Філософсько-методологічні засади становлення ВАО США ґрунтуються на прагматично-прикладному підході. Передумовами розвитку системи ВАО стали: фермерський спосіб життя; демократизація суспільного життя; розвиток ідей матеріалізму, індивідуалізму, гуманізму, прогресизму, аграріанізму, утилітаризму та прагматизму; інтелектуальний рух за розвиток освіти; прецеденти земельних грантів як стимулу для розвитку освіти; існування класичних коледжів; створення с.-г. спілок, організацій; зростаюча потреба у спеціалістах-аграріях. Головні чинники: індустріальна та аграрна революції; розвиток природничих наук та народної освіти. Хоча перші аграрні коледжі США були створені на основі досвіду європейських шкіл, американські аграрні школи не були їх точними копіями, а розвивались у відповідності зі специфікою розвитку країни. Визначальною концепцією стала прагматична освіта.

Встановлено, що еволюція ВАО США відбувалася упродовж трьох основних періодів: І період (ХVII ст. - 1861 р.) - створення перших с.-г. шкіл та коледжів; ІІ період (1862 р. - 1950 р.) - становлення та розвиток системи ВАО; ІІІ період (друга половина ХХ ст. - до нашого часу) - реформування ВАО відповідно до нових вимог науково-технічного прогресу та потреб суспільства у контексі світових змін. Станом на середину ХХ ст., головні здобутки аграрних коледжів: практична спрямованість; науковість; розвиток ступеневої освіти; елективність; індивідуальний підхід; розвиток лабораторного методу; допомога уряду у вирішенні програм загальнонаціонального значення; поширення концепції ленд-грант коледжів за межами країни.

2. Виявлено головні тенденції розвитку ВАО США у ІІ половині ХХ ст.: розвиток полікультурної освіти; екологізація (створюється нова парадигма ВАО - сталий розвиток сільського господарства); зменшення кількості навчальних програм з с.-г. дисциплін та збільшення програм з природокористування і харчової галузі; гуманітаризація та генералізація освіти; глобалізація та інтернаціоналізація; комп'ютеризація; експортування концепції аграрної освіти; розвиток освіти для дорослих; розвиток дистанційної освіти. Головні проблеми та суперечності аграрних коледжів у досліджуваний період: зменшення частки федерального фінансування та комерціалізація навчальної та наукової діяльності; кількісні та якісні зміни студентського контингенту; вузькофаховість та фрагментарність знань; зростаюча конкуренція з боку інших ВНЗ; суперечки щодо довічних контрактів (тенюре); критика з боку суспільства щодо відхилення коледжів від виконання соціальної місії, зниження якості освіти та нераціонального використання бюджетних коштів.

3. Сьогодні усі ВНЗ, де здійснюється ВАО, підрозділяються на основні три типи: аграрні коледжі в системі ЛГК (LGCA), аграрні коледжі в інших державних ВНЗ, аграрні коледжі в приватних ВНЗ. Доведено, що лідером у розвитку ВАО США стала система ленд-грант коледжів, котрі були створені у 1862 р. та відомі своїм вагомим внеском у розвиток с.-г. та технічних знань; за даними 1992 р. ЛГК (сьогодні їх нараховується 105) готують понад 80% фахівців-аграріїв. Разом з іншими державними аграрними ВНЗ США, вони утворюють систему ВАО, куди відносяться також Міністерство сільського господарства США, Національна асоціація державних університетів, місцеві коледжі та ЛГК. Всі державні аграрні ВНЗ виконують потрійну функцію, отримуючи державну фінансову підтримку на розвиток освіти, науки і дорадництва.

4. На початку ХХІ ст. чітко визначився системний підхід до процесу реформування ВАО США. Системний підхід характеризується об'єктивною обґрунтованістю організаційно-педагогічних засад реформування освіти, базуючись на нових та вдосконалюючи вже існуючі навчальні технології. Взагалі, для інноваційної діяльності характерним є: а) стереотипізація (коли нововведення на певному етапі перетворюється у стереотип мислення і діяльності) та б) циклічна повторюваність (коли будь-яке нововведення має оновлюватись та вдосконалюватись).

По-перше, подальша демократизація аграрної освіти, а саме: децентралізація управлінських рішень, доступність широким верствам, індивідуальне навчання, елективність предметів, суб'єктно-суб'єктний підхід та сумісне навчання.

По-друге, зміна академічного світогляду. В умовах швидких еволюційних змін в суспільстві, значна увага приділяється питанням діагностування та прогнозування. На початку ХХІ ст. аграрний коледж США - це осередок знань, який трансформує своє бачення майбутнього у навчальний процес через зміни у навчальних планах та програмах. В майбутньому константними поняттями будуть зміни, а управління змінами в освіті є ключовим моментом у діяльності системи ВАО.

По-третє, навчання має випереджальний характер. Випускники коледжів повинні бути гнучкими, всебічно розвиненими та перспективними фахівцями, котрі вміють глобально мислити, виявляти творчі здібності, цінувати різноманіття, бути відповідальними, своєчасно реагувати на зміни в аграрному середовищі. Зміст ВАО має відображати різноманітність потреб випускників у майбутньому, розширення сфери діяльності випускників сприятиме адаптивному підходу при розробці нових навчальних програм.

По-четверте, необхідною складовою реформ є інтегровані плани і програми. Метою аграрної освіти ХХІ ст. є підготовка менеджерів складних біоекосистем, але інтеграція знань відбувається по-новому. Якщо раніше у змісті освіти переважала внутрішня логіка окремої аграрної підгалузі (підвищення продуктивності праці будь-якою ціною), то сьогодні активно впроваджується нова парадигма (сталий розвиток с.г.), котра передбачає поєднання професійних знань, особистого розвитку та суспільної функції. Тобто, зосереджувати увагу слід не лише на самому продукті, а й на відповідальності за те, у який спосіб цей продукт був виготовлений, перероблений та яким чином він зберігався, у контексті збереження здоров'я людини і довкілля. При складанні нових навчальних програм концепції еволюції, етики та екології стають головними, а освіта, довкілля та суспільство є системами, в яких вони відображаються. Взаємозв'язок цих шести компонентів є запорукою стабільності системи аграрного виробництва. Інтеграція знань - це не просто поєднання, це спосіб широкого осмислення змісту дисциплін, при деякому їх скороченні та узагальненні. При опрацюванні нових інтегрованих програм коледжі та університети тісно співпрацюють з іншими закладами, застосовуючи системне мислення. Програми змінюються не в глибину, а в ширину. Активно інтегруються теоретичні та прикладні знання, оскільки знання заради знань втрачають свою життєвість.

По-п'яте, диверсифікація освіти. Американські коледжі звертаються до більш широкої аудиторії абітурієнтів. Редефініція аграрного коледжу та аграрних наук дасть змогу розвинутись багатьом новим моделям аграрної освіти, кожна з яких матиме свій контекст. Наразі, кожен коледж займатиме в майбутньому свою конкретну нішу. Водночас, коледжів об'єднуватиме прагнення розвивати післядипломну освіту та біологічний, екологічний та соціальний напрями. Окрім того, створюються нові спеціальні програми (комп'ютерний дизайн, робототехніка, логістика, проблеми сім'ї, культура харчування, ресторанний та готельний бізнес, туристичний бізнес, рекреаційні зони, дика природа тощо). Науковці прогнозують, що в майбутньому аграрні коледжі будуть відмовлятися від традиційних спеціальних програм для с.-г. виробництва як пріоритетних, проте, американці наголошують на збереженні коледжів, які ідентифікуються як саме аграрні.

По-шосте, важливе місце займатиме освіта впродовж всього життя. Цьому сприятиме дистанційне навчання, що має свої переваги та труднощі.

По-сьоме, системний підхід базується на філософії конструктивізму _ вмінні людей вирішувати реальні складні проблеми суспільства завдяки співпраці та особистій ініціативі. Це передбачає створення в аграрних коледжах реального навчального середовища, врахування бази знань студента, активну участь студента в навчальному процесі, застосування засад проблемного навчання.

Запропоновано сучасну модель фахівця-аграрія. Сучасний фахівець-аграрій повинен: мати широкий світогляд та морально-етичні цінності, володіти професійними та комунікативними вміннями і навичками, а також навичками лідера; вміти критично мислити, займатись самоосвітою; інтегрувати свої знання і вміння; бути гнучким та легко, в разі потреби, адаптовуватись в нових умовах праці. Сьогодні такий взаємозв'язок знань та вмінь високо цінується роботодавцями та є необхідною характеристикою випускника. При існуючій тенденції професійних ВНЗ до розвитку ліберальної та загальної освіти, аграрні коледжі США сьогодні приділяють значну увагу розвитку у студентів саме таких вмінь та навичок. Таким чином, ВАО США сьогодні спрямована на забезпечення диверсифікованості, багатопрофільності, полікультурності, доступності, відкритості, гнучкості, мобільності, безперервності, інтегративності та всебічного розвитку людини.

5. Порівняння систем ВАО США та України виявило, що ВАО США є соціально-орієнтовною по своїй суті та має деякі відмінні особливості, які проявляються:

а) у рівні демократизації: децентралізація в управлінні, фінансування ВНЗ з боку місцевих бюджетів; співпраця з іншими ВНЗ; відкритість; доступність; індивідуалізація навчального процесу; мінімізація стресів серед студентів тощо;

б) у релевантності: постійний діалог з населенням та з виробничими структурами і громадськими організаціями, зокрема коледжі упродовж багатьох років здійснюють допомогу населенню через служби дорадництва, котрі мають досить широкі функції; інституціональна рефлексія (аграрні ВНЗ США не лише оперативно реагують на зміни потреб суспільства, але й самі прогнозують ці зміни; аграрні коледжі охоче запозичують позитивний досвід інших країн);

в) у підходах до навчання: особистісний підхід; індивідуальне навчання; принцип елективності; широкі можливості для неперервної освіти; можливість робити перерву в навчанні та легко поновлюватись; сприйнятність до прогресивних педагогічних ідей, концепцій, нововведень; стимулювання здібних ініціативних викладачів; інтеграція знань та багатоконтекстний підхід; формування наукового світогляду та професійних навиків; зміщення акценту від навчання до учіння; широке застосування дистанційного навчання; активне навчання (кейси, лекції-бесіди, дискусії, диспути, навчання в командах, комунікативне навчання, методи прийняття рішення, проблемне навчання тощо).

6. Запропоновано рекомендації щодо можливої імплементації позитивних ідей і здобутків с.-г. коледжів США в Україні:

а) щодо підвищення рівня демократизації: змінити механізм фінансування та контролю діяльності у бік місцевих адміністрацій; розвивати міцне місцеве самоврядування; запровадити елективний підхід; адаптувати зміст навчальних планів до інших аграрних ВНЗ України та світу, що створить сприятливі можливості студентам для переведення з одного ВНЗ до іншого; мінімізувати стреси студентів під час сесій, надати можливість студентам легко робити перерву в навчанні та поновлюватись; оптимізувати в навчально-виховному процесі суб'єктний підхід;

б) щодо збільшення релевантності: систематично узгоджувати освітні програми з реальними вимогами виробників та споживачів с.-г. продукції та прогнозувати можливі зміни; підтримувати тісні зв'язки з науковими установами, виробничими підприємствами і службами дорадництва; розширити функції дорадництва, зокрема: освіта для дорослих, безперервна освіта; організація дитячих клубів; розширювати мережу ВАО за рахунок відкриття нових аграрних ВНЗ різних типів і форм власності; розширювати аудиторію шляхом запровадження нових спеціальностей, наприклад, підготовку вчителів для середніх шкіл з хімії, біології, соціології, основ сільського господарства, спеціалістів у галузі туризму, готельного бізнесу, комунікаційних технологій, логістики, проблем сім'ї та виховання дитини, валеології, охорони і безпеки життєдіяльності людини тощо; активізувати профорієнтаційну діяльність шляхом пропаганди с.-г. знань серед населення із використанням засобів масової інформації;

в) щодо підходів у навчанні: скоротити аудиторне навантаження студентів за рахунок інтегрованого системного підходу при складанні робочих програм; приділяти більше уваги питанням гнучкості та адаптивності здобутих знань; навчати студентів методиці самостійної навчально-пізнавальної діяльності; вдосконалити індивідуальні заняття та самостійну роботу студентів, а також взаємодію викладача та студента у позааудиторній діяльності; створювати студентам сприятливі умови для активного навчання та формування навичок, необхідних лідеру-аграрію; розробляти нові ефективні програми; стимулювати здібних ініціативних педагогів; більш широко використовувати інформаційні технології; при прийомі на роботу викладачів застосовувати компетентнісний підхід; запровадити оцінювання діяльності викладача з урахуванням думки студента (на основі анкетування тощо).

Таким чином, у своїй діяльності аграрні ВНЗ України, поряд із загальноприйнятими принципами всезагальності, доступності, неперервності, наступності, єдності навчально-виховного процесу, мають керуватися й сучасними принципами: інноваційності; полікультурності; інституціональної рефлексії; випереджаючого навчання, освітотворення тощо. Реалізація цих принципів на практиці не лише відкриває перед молоддю можливість отримати певну суму знань, а й формує мотивацію до навчання, стимулює прагнення до самовдосконалення, самоствердження, самореалізації та професійного росту. Загалом, на нашу думку, завданням ВАО має бути не лише засвоєння професійних знань, цінностей і культурної спадщини, а й підготовка спеціалістів до розв'язання можливих ситуацій кризового характеру та переходу суспільства на шлях сталого розвитку.