Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія та методика виховання

Формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва

Полтавська Наталія Анатоліївна

Луганськ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Хриков Євген Миколайович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Інститут післядипломної освіти, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Орлов Валерій Федорович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, старший науковий співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент Долженко Валерій Олександрович, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Міністерство освіти і науки України, декан факультету довузівської підготовки.

Захист відбудеться 27 листопада 2009 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд. 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розіслано 26 жовтня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. В. Фунтікова

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глобальні трансформації кінця ХХ - початку ХХ ст., що переживаються нашою країною, призвели до кризових явищ в соціально-економічному та духовному житті суспільства. Девальвація духовних, моральних цінностей, відчуження молоді від інститутів виховання, зміщення пріоритетів у бік матеріального благополуччя вимагають створення виховних механізмів, адекватних сучасним реаліям. Утворюється так званий „духовний вакуум”, що неминуче призводить до деформації мотиваційно-потребнісної сфери молоді, певної руйнації традиційних ціннісних орієнтацій, при цьому сучасні цінності суперечливі та мають переважно індивідуалістичний характер, засвідчують взаємозв'язок між конфліктом ціннісної сфери людини та світоглядною дезорієнтацією певної частини суспільства. Духовні цінності виконують регулятивну, оцінну функцію, мотивують життєдіяльність людини та допомагають здійснювати вибір форм і методів поведінки в життєво-важливих ситуаціях.

Актуалізація проблем духовно-морального виховання сучасної молоді зумовлена дефіцитарною деформацією особистості (Д. Фельдштейн), яка визначається суб'єктивною незадоволеністю, утратою ідентичності, автономності, неадекватним сприйняттям реальності, зниженням толерантності та ін. Зазначена спрямованість деформації особистості створює загрозу духовному стану нації.

Особливого значення проблема формування ціннісних орієнтацій набуває в підлітковому та юнацькому віці, коли пробуджується інтерес до свого внутрішнього світу, що виявляється в самопоглибленні, розмірковуванні над власними переживаннями, думками. Відповідно виникає завдання такої цілісної організації освітнього простору, у якому б старшокласник отримав відповідну педагогічну підтримку в складному процесі становлення та розвитку духовного світу, духовних цінностей. Тому формування духовних цінностей старшокласника необхідно розглядати як одне з найважливіших завдань освітнього, культурного й духовного розвитку та виховання учнів.

Своєрідність формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва характеризується сьогодні співіснуванням у сучасному світі різноманітних культурних, художніх явищ, підвищенням активності інформаційно-комунікаційного художнього середовища, з одного боку, й інертністю системи художньо-естетичного виховання - з іншого, в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.

Надзвичайно важливе значення для дослідження ціннісно-духовної проблематики має ідея про діалогічність духовного буття особистості, яка знаходить повне здійснення лише у „своєму іншому” (О. Ухтомський, М. Бахтін, С. Рубінштейн). Проблеми духовності з позиції діалогізму, виховання духовності через глибинне спілкування відображено в роботах М. Бахтіна, В. Біблера, О. Бодальова, Б. Ломова, Я. Пономарьова та ін. Відзначений підхід актуальний тому, що духовний діалог „людина - людина” та „людина - суспільство” є необхідною умовою перетворення духовності особистості в соціальну цінність. Ціннісне опосередкування духовного становлення особистості розкривається в дослідженнях С. Аверинцева, А. Гуревича, Ю. Давидова, Д. Лихачова та ін., відповідно до ідей яких духовність постає як особистісне утворення, яке наповнене особливим ціннісним змістом, що відображає соціально корисний та необхідний досвід духовного творення.

Дослідженню історії зародження та розвитку теорії цінностей присвячено праці таких науковців, як О. Дробницький, М. Каган, Л. Столович, В. Тугаринов, Н. Чавчавадзе та ін. Визначенню ролі ціннісної свідомості в цілісному просторі культури, місця теорії цінності в сучасній філософії, її теоретичного та практичного значення на сучасному етапі розвитку вітчизняної та світової культури присвятили свої роботи Г. Вижлецов, А. Гулига, М. Каган, І. Нарський, Л. Столович.

Філософське обґрунтування проблеми духовних цінностей представлено в роботах зарубіжних (В. Віндельбанд, І. Кант, Р. Лінтон, Т. Парсонс, Р. Перрі, Г. Ріккерт) та вітчизняних (С. Анісимов, Л. Буєва, В. Василенко, А. Здравомислов, М. Каган, Т. Петракова, С. Рубінштейн, В. Тугаринов, В. Ядов) науковців. Сутність духовної діяльності людини є предметом дослідження психологів: В. Зінченка, О. Леонтьєва, П. Симонова, В. Соколова, Ж. Юзвак та ін.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки ґрунтовно досліджено особливості та закономірності процесу формування духовності, духовних цінностей дітей та молоді (І. Бех, Є. Бондаревська, М. Боришевський, О. Вишневський, П. Ігнатенко, З. Карпенко, О. Олексюк, О. Сухомлинська, Г. Шевченко), світоглядний потенціал релігії як чинника духовного оновлення сучасної освіти (І. Андрухів, В. Варенко, М. Євтух, В. Жуковський, І. Климишин, В. Малахов, А. Погрібний, Г. Сагач, М. Швед, М. Чепіль та ін.). Аксіодуховні педагогічні ідеї активно обговорюються на сторінках освітянської преси.

У дисертаційних роботах останніх років розглянуто окремі аспекти формування духовної сфери, духовних цінностей дітей та молоді: педагогічні основи духовного розвитку школярів на уроках музики та історії мистецтв (Л. Романова), формування художньої культури підлітка в процесі виховання ціннісного ставлення до мистецтва (А. Малюкова), формування духовних потреб старшокласників у процесі урочної діяльності (Т. Каптан), формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення української літератури (Г. Бондаренко), шляхи залучення старшокласників до гуманітарної культури (І. Калініна), аксіологізація соціально-гуманітарної освіти старшокласників (М. Капшутарь), виховання духовних цінностей старшокласників засобами літератури (О. Кучерова), формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища (С. Мукомел), духовний розвиток учнівської молоді в регіональному культурно-освітньому просторі (О. Омельченко), педагогічні умови духовної самореалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загально-освітньої школи (К. Фоменко) виховання духовних цінностей у студентської молоді в полікультурному просторі (В. Долженко).

Питання педагогічної підтримки пошуку старшокласниками ціннісних смислів життя були предметом наукового дослідження Д. Григор'єва. Психологічні особливості розвитку духовності старшокласників у процесі навчання вивчалися О. Климишин, психологічні особливості становлення духовних цінностей старшокласників у процесі спілкування - Н. Кордуновою.

Аналіз ступеня дослідженості проблеми та практики формування духовного світу учнівської молоді дозволяє визначити протиріччя між: потребою сучасного суспільства в особистості, яка володіє досвідом духовної самодетермінації, і недостатньою зверненістю системи освіти до виховання духовності на всіх етапах освітнього процесу; необхідністю посилення уваги з боку держави й суспільства до проблем виховання та ослабленням виховної функції школи; зростанням інформованості, освіченості сучасної молоді й недостатнім рівнем сформованості духовних цінностей випускників загальноосвітньої школи; актуальністю надання педагогічної підтримки старшокласникам у процесі формування духовних цінностей та необхідністю вдосконалення змісту і технологічного забезпечення цього процесу.

Актуальність проблеми, недостатня теоретична та практична її розробка й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми „Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, що розроблялася на кафедрі педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Тема затверджена Вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. (протокол № 5 засідання Вченої ради від 30.12.1999 р.). Тема роботи узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25.05.2000 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі завдання:

– на підставі вивчення філософської, культурологічної, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури проаналізувати проблему формування духовних цінностей особистості в історико-педагогічному аспекті, ступінь її дослідження на сучасному етапі;

– визначити зміст та структуру духовних цінностей старшокласників, критерії, показники й рівні сформованості духовних цінностей старшокласників;

– розкрити потенціал мистецтва як засобу формування духовних цінностей старшокласників в урочній та позаурочній діяльності;

– розробити та обґрунтувати педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва;

– експериментально перевірити педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва.

Об'єкт дослідження - процес формування духовних цінностей старшокласників.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософські положення про системний підхід (В. Афанасьєв, І. Блауберг, М. Каган, В. Садовський, Е. Юдін); особистісно орієнтований підхід до організації навчання й виховання учнівської молоді (Г. Балл, І. Бех, Є. Бондаревська, С. Подмазін, В. Сєриков, І. Якиманська); культурологічний підхід до розвитку особистості як суб'єкта культури, її культурного буття та співбуття (Г. Батищев, М. Бахтін, В. Біблер, Є. Бондаревська, Н. Крилова, М. Мамардашвілі, Н. Щуркова); філософська концепція духовності (Є. Бистрицький, Л. Буєва, М. Каган, Т. Костіна, С. Кримський, С. Пролєєв, В. Сагатовський, П. Симонов, В. Федотова); психологічні теорії духовного розвитку особистості (В. Зінченко, В. Знаков, Д. Леонтьєв, Е. Помиткін, В. Пономаренко, В. Слободчиков, Ж. Юзвак); положення про взаємозв'язок духовності та сучасної системи освіти (О. Вишневський, Т. Власова, В. Зінченко, Н. Никандров, О. Олексюк, О. Сухомлинська, Т. Тюріна, В. Шадриков, Г. Шевченко, Н. Щуркова); дослідження про місце мистецтва в системі духовної культури, його соціальні й духовні функції (М. Бахтін, Л. Виготський, М. Каган, В. Медушевський, В. Орлов, Ю. Фохт-Бабушкін, Г. Шевченко); концептуальні положення філософської думки щодо феномену цінностей (С. Анісимов, А. Здравомислов, О. Дробницький, М.Каган, В. Розін, В. Тугаринов та ін.); психолого-педагогічні положення щодо формування духовних цінностей (І. Бех, М. Боришевський, А. Кір'якова, В. Слободчиков); теорія діалогічного спілкування й спілкування як обміну духовними цінностями (М. Бахтін, В. Біблер, М. Каган, В. Межуєв); ідеї педагогічної підтримки в освіті (Т. Анохіна, О. Газман, В. Бедерханова, Н. Крилова, Н. Михайлова, С. Поляков, Т. Фролова, С. Юсфін); нормативні документи організації системи освіти в Україні (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті, Державна національна програма „Освіта” („Україна XXI століття”), Концепція національного виховання, Указ Президента України від 27.04.1999 р. „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”, Указ Президента від 24.11.2005 р. „Про першочергові заходи щодо збагачення та розвиток культури і духовності українського суспільства”, Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.

У дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз культурологічної, філософської, психолого-педагогічної літератури для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми й теоретико-методологічних засад дослідження; систематизація й узагальнення педагогічного досвіду для визначення педагогічних умов формування духовних цінностей старшокласників; моделювання для обґрунтування структури й особливостей формування духовних цінностей старшокласників; емпіричні: спостереження, анкетування, інтерв'ювання, вивчення документації й продуктів творчої діяльності, метод експертних оцінок, самооцінка для проведення констатувального етапу експериментальної роботи; педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов формування духовних цінностей старшокласників; методи математичної статистики для опрацювання результатів експериментальної роботи, доведення вірогідності кількісних показників.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва на основі ідей педагогічної підтримки, аксіологічного, особистісно орієнтованого, культурологічного, діяльнісного та системного підходів; удосконалено теоретичні підходи до визначення критеріїв оцінки рівня сформованості духовних цінностей старшокласників, науково-методичне забезпечення використання засобів мистецтва у виховному процесі загальноосвітньої школи; подальшого розвитку набули наукові уявлення про сутність понять „духовність”, „духовні цінності старшокласників”.

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх достатній готовності до впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи: розроблено комплексну програму формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва, відповідне науково-методичне забезпечення; програму методичного семінару для вчителів з питань педагогічної підтримки формування духовних цінностей старшокласників; систему пізнавально-творчих завдань інтегративного характеру, спрямованих на використання мистецтва в процесі формування духовних цінностей старшокласників; комплекс діагностичних методик для визначення рівня сформованості духовних цінностей учнів старших класів; орієнтації отриманих результатів на широке коло педагогів-практиків (учителі загальноосвітніх шкіл, класні керівники, педагоги позашкільних закладів освіти). Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, закладів позашкільної освіти, у процесі підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, у системі перепідготовки педагогічних працівників, у самоосвітній діяльності старшокласників.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес шкіл м. Луганська: КЗ „Луганська спеціалізована школа I - III ступенів № 1” (довідка про впровадження №245 від 12.12.2008 р.), КЗ „Луганська спеціалізована школа I - III ступенів № 5” (довідка про впровадження №193 від 10.12.2008 р.), КЗ „ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 30” (довідка про впровадження № 223 від 12.12.2008 р.), „ЛНВК середня загальноосвітня школа І ступеня - гімназія № 59” (довідка про впровадження № 163 від 15.12.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися під час виступів автора на засіданнях кафедри педагогіки, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного університету імені Тараса Шевчека, на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” (Луганськ, 2003), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005), Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Естетичні цінності в структурі духовної культури особистості” (Луганськ, 2002), „Стратегія розвитку художньої освіти та естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті” (Луганськ, 2007, 2008), регіональних науково-практичних конференціях: „Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору” (Старобільськ, 2000), міських науково-практичних семінарах „Розвиток духовності особистості в культурно-освітньому просторі” (Луганськ, 2002), „Формування духовної культури школярів засобами мистецтва” (Луганськ, 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях, з них 6 статей - у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (295 найменувань), 8 додатків на 32 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 6 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 269 сторінки, обсяг основного тексту - 208 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено ступінь її розробленості, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет,, висвітлено теоретико-методологічну основу, методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації автора та структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва” представлено аналіз проблеми формування духовних цінностей особистості у філософській, психолого-педагогічній літературі, виокремлено провідні філософські, психологічні та педагогічні підходи до визначення понять „духовність”, „цінності”, „духовні цінності”, визначено зміст та особливості процесу формування духов-них цінностей сучасних старшокласників, проаналізовано потенціал мистецтва як засобу формування духовних цінностей учнів старшого шкільного віку.

Аналіз філософської, культурологічної літератури з проблем духовності дозволяє виокремити такі положення, які складають теоретико-методологічні позиції реалізації завдань формування духовних цінностей старшокласників: духовність - інтегральна якість особистості, що сприяє її самореалізації в культурному просторі на основі вищих духовних цінностей; духовність може й повинна виконувати роль аксіологічного вектора в спрямуванні програм людської життєдіяльності; розгляд духовності як соціокультурного феномена дозволяє подолати певну дискретність між реальною ситуацією та бажаною моделлю соціуму. Сучасна освітня ситуація в нашій країні має бути спрямована на укорінення в повсякденність духовних ідеалів і цінностей, що можливо завдяки інституціоналізації соціокультурних засад духовності та механізму переводу їхнього функціонування в режим звичних повсякденних операцій.

Узагальнення наукового психологічного дискурсу щодо духовності (О. Зеліченко, Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн, В. Франкл, Ж. Юзвак та ін.) дозволяє акцентувати увагу на особистісному аспекті досліджуваного феномена, розглядати духовність як внутрішню цілісну інтегральну якість особистості, що зорієнтована на вищі людські цінності, виокремити такі положення, які складають психологічні теоретико-методологічні позиції реалізації завдань формування духовних цінностей старшокласників: розгляд духовності як вищого рівня людської саморегуляції (Д. Леонтьєв); духовність завжди пов'язана з внутрішнім переживанням особистості (Т. Власова, М. Каган); духовність імпліцитно несе в собі оцінний компонент, поза нею зрозуміти аксіологічні характеристики світу неможливо, тобто духовність безпосередньо пов'язана з афективно-емоційною сферою; важливою характеристикою духовності як реального феномена є саморегуляція як система механізмів управління людиною власною поведінкою.

У педагогічному науковому дискурсі духовність насамперед характеризується як прояв „людського в людині” (Ш. Амонашівілі, І. Бех, В. Бутенко, Т. Власова, К. Журба, І. Зязюн, В. Ігнатова, І. Соловцова, О. Сухомлинська, Т. Тюріна, Г. Шевченко та ін.). Провідним визначаємо підхід Г. Шевченко, яка наголошує, що духовність виявляється в потребі жити, творчо працювати відповідно до ідеалів Істини, Добра та Краси. Таке розуміння духовності є показником рівня людських стосунків, почуттів, здатності до співчуття, співпереживання та милосердя.

Узагальнення наукових підходів до понять „духовність”, „цінність” дозволило дати таке визначення: духовні цінності - узагальнені смислові утворення, які відрефлексовані суб'єктом сприйняття та стають орієнтирами поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Сучасна молодь в якості основи цінностей має аксіологічні домінанти, що частково співпадають із пріоритетами усього суспільства, однак зміст цих цінностей трансформується з урахуванням екзистенціальних проблем молодого віку. У ціннісній свідомості молоді виникають нові пріоритети, зумовлені соціокультурними процесами. Важливим постає опанування цінностей суспільства особистістю, що сприяє створенню ціннісного „образу світу”; перетворенню особистості на основі присвоєння цінностей; узгодженню та систематизації власної шкали цінностей, що забезпечує формування „образу майбутнього”, життєвої перспективи старшокласників.

Формування духовних цінностей старшокласників розглядається як створення умов для особистісного процесу оцінки й усвідомленого вибору духовних цінностей, що утвердилися в процесі історії людства, як процес самовизначення щодо певних ціннісних настанов, індивідуальної системи цінностей. Як інтегроване особистісне утворення духовні цінності старшокласників передбачають високу мотивацію до самовдосконалення й духовного зростання, знання теоретичних аспектів ціннісних орієнтацій та поповнення їх обсягу в освітньому процесі школи, прояв відповідних емоційних якостей і дотримання відповідних цінностей у різних життєвих ситуаціях.

Методологічним підґрунтям для визначення характеристик досліджуваного процесу визнаються аксіологічний, системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, культурологічний підходи. Інтеріоризація духовних цінностей залежить від соціокультурного середовища та відбувається в процесі діяльності (О. Леонтьєв) та спілкування (В. М'ясищев) при створенні умов для самопізнання, самоактуалізації та самореалізації.

Доведено, що орієнтирами в навчально-виховній роботі зі старшокласниками постають такі духовні цінності: Людина, Праця, Краса, Добро, Національна культура, Свобода.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що ціннісні орієнтації учнів старшого шкільного віку не є внутрішньо однорідною структурою, знаходяться в певній ієрархічній взаємозалежності. Установлено, що в шкільній практиці має бути акцент на тому, що духовно-ціннісні знання повинні бути не тільки засвоєні на рівні досвіду пізнавальної (когнітивної) діяльності, але й на рівні опанування, тобто включені в досвід емоційно-ціннісних взаємин.

Формування духовних цінностей старшокласників являє собою єдність двох процесів - спонтанного духовного становлення людини та цілеспрямованого процесу створення умов для опанування та привласнення старшокласниками духовних цінностей. У якості важливих характеристик досліджуваного процесу виступають такі: інтенціональність, нелінійність, стадійність, варіативність, ситуаційний характер, принципова незавершеність. Зазначений процес має бути орієнтовано на такі теоретико-методологічні позиції: зміст процесу формування духовних цінностей старшокласників проектуватиметься з урахуванням колізій становлення їхньої духовної сфери на цьому етапі соціалізації; форми та засоби формування духовних цінностей визначатимуться на засадах особистісно орієнтованого та культурологічного підходів (взаємодія з вихованцем у контексті його духовно-етичних шукань, ціннісно-смисловий педагогічний діалог, прояв духовно-ціннісної позиції та вчинків педагога й вихованців у колективній гуманітарно-проектній діяльності); буде забезпечена педагогічна підтримка процесу формування духовних цінностей старшокласників з боку вчителів та вихователів.

Мистецтво як форма суспільної свідомості відіграє вирішальну роль у духовному становленні людини, у розвитку її емоційної чуйності, є джерелом естетичних вражень, сприяє розвитку уяви, творчої фантазії, образного мислення. Виходячи з цього, спілкування з мистецтвом є одним з провідних чинників у становленні духовного досвіду, духовних цінностей старшокласників. У навчально-виховному процесі важливим постає структурування навчального матеріалу навколо домінантних духовних цінностей (Людина, Праця, Краса, Добро, Національна культура, Свобода); включення школярів у творчу діяльність, засновану на активному сприйнятті творів мистецтва; урахування специфіки ціннісних установок у процесі сприйняття мистецтва; застосування спеціальних методів та форм навчання (виявлення ціннісних пріоритетів мистецтва, аналіз духовно-моральної позиції автора, асоціативне співвіднесення художнього образу з життєвою позицією учня, зіставлення художніх образів різних видів мистецтва за принципом подібності та відмінності ціннісних установок тощо).

У другому розділі „Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва” представлено аналіз реальної практики формування духовних цінностей старшокласників, теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування духовних цінностей учнів старшого шкільного віку засобами мистецтва, розкрито зміст та результати дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальне дослідження проводилося зі старшокласниками загальноосвітніх навчальних закладів м. Луганська: КЗ „Луганська спеціалізована школа I - III ступенів № 1”, КЗ „Луганська спеціалізована школа I - III ступенів № 5”, КЗ „ЛНВК спеціалізована школа І ступеня - гімназія № 30”, „ЛНВК середня загальноосвітня школа І ступеня - гімназія № 59”. До експериментальної роботи було залучено 400 учнів 10 - 11 класів, 71 учитель. Для організації експериментальної роботи зі школярами було сформовано експериментальну (192 особи) та контрольну (208 осіб) групи.

Метою констатувального етапу дослідно-експериментальної роботи був аналіз навчально-методичного забезпечення процесу навчання та виховання старшокласників у контексті досліджуваної проблеми, визначення рівня сформованості духовних цінностей у старшокласників, аналіз ставлення педагогів до завдань формування духовних цінностей в учнів старшого шкільного віку.

Аналіз програм, навчальних посібників з провідних гуманітарних дисциплін у загальноосвітній школі засвідчив, що програмовий матеріал у цілому достатньо повно орієнтує вчителя на реалізацію завдань духовно-етичного виховання учнівської молоді, однак, міжпредметні зв'язки орієнтовано переважно на контекстне поле літератури та історії. Живопис, музика та інші види мистецтва представлені, зазвичай, історичними паралелями або як певні ілюстрації, що суттєво актуалізує необхідність звернення до комплексу мистецтв у процесі реалізації завдань формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва. Доведено, що в зміст навчальних дисциплін старшої школи недостатньо включені надпредметні знання, уміння й навички, які й забезпечують успішний рівень становлення учнів як особистостей, соціалізації, адаптації випускників загальноосвітньої школи в сучасному суспільстві. Спостерігається перевантаження навчальних програм ускладненим матеріалом, орієнтованим на ВНЗ, при явній нестачі історичних, людинознавчих, загальнокультурних, мистецтвознавчих відомостей, що призводить до диспропорції між формально-раціональними й ціннісно-емоційними засадами в змісті освіти і, як наслідок, до певної технократизації загального результату освітнього процесу в школі.

Критеріями сформованості духовних цінностей старшокласників визначено такі: мотиваційний (спрямованість на духовне зростання, ставлення до духовних цінностей, усвідомлення значущості духовних цінностей як регуляторів поведінки особистості), когнітивний (глибина та усвідомленості знань щодо духовно-ціннісної проблематики, обізнаності у сутності та структурі духовних цінностей суспільства та особистості), діяльнісно-практичний (вміння керуватися духовними цінностями у власній поведінці та оцінці поведінки інших людей, активна, усвідомлена участь в творчій діяльності). Відповідно до розроблених критеріїв виділено три рівні сформованості духовних цінностей старшокласників (високий, середній, низький) з відповідним змістовим наповненням.

Аналіз ціннісної сфери старшокласників (методики М. Рокича, Е. Помиткіна, методики „Незакінчене речення”, „Поле асоціацій”, контент-аналіз міні-творів учнів, бесіда, анкетування та ін.) засвідчив переважну орієнтацію на матеріальні цінності, цінності індивідуального існування (здоров'я, сім'я, матеріальне благополуччя, соціальний статус тощо), орієнтацію на молодіжну субкультуру, що диктує стиль спілкування, поводження та споживання матеріальних і духовних цінностей. Для більшості старшокласників (53,4 %) поняття „духовність”, „духовні цінності” ототожнюються з внутрішнім світом людини.

Дослідження показало, що на формування духовних цінностей старшокласників найбільше впливають: сфера найближчого оточення (батьки, друзі, учителі), процес навчання і засоби масової комунікації, що визначають стандарти матеріального і духовного споживання.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що, по-перше, у більшості учнів як контрольної, так й експериментальної груп переважав низький та середній рівні сформованості духовних цінностей; по-друге, цілеспрямована підготовка вчителів щодо педагогічної підтримки процесу формування духовних цінностей учнівської молоді майже не проводилася.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту, попереднє теоретико-методологічне обґрунтування вихідних теоретичних позицій дослідження дозволили виокремити та обґрунтувати необхідні й достатні педагогічні умови, які забезпечують ефективність процесу формування духовних цінностей старшокласників: орієнтація навчально-виховного процесу на поєднання індивідуальних, національних, загальнолюдських цінностей; поступового нагромадження досвіду спілкування учнів з творами мистецтва в урочній та позаурочній діяльності на засадах концепції діалогу культур; реалізації педагогічної підтримки учнів у процесі формування духовних цінностей, що базується на варіативності й динамічності використання засобів, форм, методів і прийомів формування духовних цінностей залежно від індивідуальних і вікових особливостей учнів.

На підставі аналізу теоретико-методологічних засад дослідження, результатів констатувального етапу експерименту розроблено програму формувального етапу дослідно-експериментальної роботи, яка реалізувалася в процесі організації навчально-виховної роботи з дисциплін „Українська література”, „Зарубіжна література”, „Світова художня культура”, „Народознавство”, позакласної виховної роботи в старших класах.

Процес формування духовних цінностей старшокласників ґрунтувався на принципах: гуманістичної спрямованості, природовідповідності, культуро-відповідності, варіативності, центрації виховання на розвитку особистості, діалогічності, єдності загальнолюдських і національних цінностей.

Перша педагогічна умова - орієнтація навчально-виховного процесу на поєднання індивідуальних, національних, загальнолюдських цінностей - передбачала інтеграцію змісту навчальних дисциплін навколо певних аксіологічних проблем, упровадження в навчально-виховний процес інтегрованих уроків на засадах ідеї „особистісної включеності” (К. Роджерс), що зумовлює засвоєння смислів художніх творів, індивідуальної та колективної творчої діяльності як елементів особистісного досвіду. Організація урочної та позакласної виховної діяльності відповідно до завдань формувального етапу експерименту ґрунтувалася на позиції автора стосовно того, що ціннісна сфера людини поліфонічна, духовні цінності взаємодоповнюють, взаємозумовлюють одна одну і спрямованість лише на одну, конкретну цінність неможлива. У процесі роботи із старшокласниками враховано, що знання стає духовним лише тоді, коли воно перетворюється в особистісно значуще, має особистісний смисл. Саме тому принципового значення набували методи та засоби навчально-виховної роботи, що стимулювали пошук власного „Я”, власних духовних інтенцій у творах мистецтва. В урочній та позаурочній роботі організовувалися дискусії („Діалог з епохою (автором, художнім образом)”, „Краса в житті людини”, „Свобода і обов'язки” та ін.), захист проектів „Мої духовні цінності”, „Цінності мого покоління”, „Моє „Я” у творі мистецтва”. Старшокласники залучалися до написання творів-мініатюр, інтерпретації творів світового та національного мистецтва. При цьому особливого значення надавалося урахуванню тезаурусу школярів старшого шкільного віку, оскільки активне, свідоме та діяльнісне ставлення до духовного змісту творів мистецтва можливо лише за умови, якщо такий зміст виокремлено з потоку різнорідних відчуттів та зафіксовано у слові, презентовано у відповідному понятті.

Друга педагогічна умова - поступове нагромадження досвіду спілкування учнів з творами мистецтва в урочній та позаурочній діяльності на засадах концепції діалогу культур - пов'язана з концепцією діалогу культур, діалогічності у вихованні (М. Бахтін, В. Біблер, Є. Бондаревська, Н. Щуркова та ін.), згідно з якою звернення на уроках до мистецтва крізь призму принципу діалогізму дає змогу побачити складне переплетіння, зв'язки різних культур у єдиному всесвітньому культурному просторі. Спілкування з творами мистецтва будувалося на засадах ідеї „подієвої діяльності” (Л. Аболін), що реалізовувалася за допомогою творчо-пізнавальних завдань інтегративного характеру, які дозволили моделювати ситуації, що не вирішуються на знаннєво-репродуктивному рівні, а вимагають особистісного вибору, особистісного ставлення до духовних образів творів мистецтва, власного „прочитання” класичної та сучасної мистецької спадщини. Творчо-пізнавальні завдання передбачали можливості діалогу зі Значущими Іншими (автор мистецького твору, персонаж, художній образ), з авторським замислом, способом розуміння духовних цінностей (В. Біблер), а також застосування таких прийомів, як проблематизація тексту культури, звернення до філософської поезії, актуалізація філософських ідей, духовно-ціннісної проблематики у творах мистецтва. У позакласній виховній роботі використовувалися різні форми та методи, спрямовані на накопичення досвіду спілкування із світом мистецтва, власної оцінної діяльності щодо мистецьких явищ (години спілкування з мистецтвом , цикли мистецьких бесід, зустрічі з цікавими людьми (бардівські зустрічі, „година знайомства з художниками Луганщини”, творча співбесіда з журналістами тощо).

Розробка третьої педагогічної умови - реалізація педагогічної підтримки учнів у процесі формування духовних цінностей - ґрунтувалася на позиціях сучасних науковців (В. Бедерханова, О. Газман, Д. Григор'єв, Н. Крилова, Н. Михайлова, А. Мудрик, С. Попова, В. Слободчиков, Т. Строкова, С. Юсфін та ін.), згідно з якими ми розглядаємо педагогічну підтримку процесу формування духовних цінностей старшокласників як ініціювання в освітньому процесі зусиль учнів в оволодінні духовними цінностями та орієнтації на ці цінності в ситуаціях вибору вчинку. Реалізація цієї умови передбачала проведення семінару з проблем педагогічної підтримки формування духовних цінностей учнівської молоді. Важливими в процесі надання педагогічної підтримки старшокласникам постають такі позиції: згода учня на допомогу й підтримку; опора на наявні сили й потенційні можливості особистості; віра в ці можливості; орієнтація на здатність старшокласника самостійно розвивати власні ціннісні установки; спільність, співпраця, сприяння; конфіденційність; доброзичливість і безоціночність; рефлексивно-аналітичний підхід до процесу і результату. Серед певних складностей у процесі реалізації цієї педагогічної умови слід відзначити, що не всі учителі сприймали необхідність відмови від авторитарності у спілкуванні із старшокласниками, відчували труднощі у визначенні „проблемного поля” учнів.

Проведене дослідження засвідчило неможливість абсолютного прогнозування рівня формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва, що зв'язано з індивідуальними особливостями розвитку конкретної особистості, її творчими здібностями. У зв'язку з цим актуальним є вивчення динаміки сформованості духовних цінностей учнів з урахуванням конкретних умов і зовнішніх впливів на цей процес.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє зробити висновки про зростання показників сформованості духовних цінностей за всіма критеріями в учнів експериментальних груп порівняно з учнями контрольної групи. Так, високий рівень за мотиваційним критерієм виявили 32,1 % учнів ЕГ й 15,3 % школярів КГ, результати за середнім рівнем також показали позитивні зміни - учні ЕГ (54,6 %) випереджають учнів КГ (44,3 %) на 10,3 %. На низькому рівні за мотиваційним критерієм виявлено 13,3 % школярів ЕГ та 45,4 % учнів КГ. За діяльнісно-практичним критерієм духовні цінності сформовані на низькому рівні в 12,6 % учнів ЕГ й 40,7 % учнів КГ, результати за середнім рівнем свідчить про незначний розрив між експериментальною (52,6 % учнів) і контрольною (45,9 % учнів) групою, що дорівнює 6,7 %. На високому рівні за цим критерієм виявлено 36,9 % школярів ЕГ й 13,4 % школярів КГ. Дані за когнітивним критерієм свідчать про значні розбіжності між рівнями в ЕГ та КГ: на низькому рівні в ЕГ - 14,7 % учнів, в КГ - 45,8 %; середній рівень свідчить про незначний розрив між ЕГ (49,1 % школярів) і КГ (41,9 % школярів), який становить 7,2 %; на високому рівні показники такі: 38,2 % школярів експериментальної групи та 10,3 % школярів контрольної групи, де помітний значний розрив - 27,9 % на користь експериментальної групи.

Застосування критерію t-критерію Стьюдента та критерію Фішера засвідчило статистично значущі результати експериментальної роботи.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва, що виявляється у визначенні сутності та особливостей процесу формування духовних цінностей старшокласників, розкритті потенціалу мистецтва як засобу формування духовних цінностей старшокласників в урочній та позаурочній діяльності, обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва.

2. Аналіз проблеми формування духовних цінностей особистості в історико-педагогічному аспекті дозволяє зробити висновок, що духовно-ціннісна проблематика є стрижневою протягом усієї історії філософського, психолого-педагогічного осмислення людиною Всесвіту та місця людини в ньому.

3. Аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури засвідчує, що духовність - інтегральна якість особистості, яка сприяє самореалізації в культурному просторі на основі вищих духовних цінностей, виступає наслідком індивідуальних зусиль суб'єкта по оволодінню духовною реальністю. Духовність виявляється в потребі жити, творчо працювати відповідно до ідеалів Істини, Добра та Краси (Г. Шевченко).

Розгляд проблеми духовних цінностей у філософському, психолого-педагогічному дискурсі дозволяє визначити духовні цінності як узагальнені смислові утворення, які відрефлексовані суб'єктом сприйняття та стають орієнтирами поведінки в різних життєвих ситуаціях. Духовні цінності як особистісні утворення особистості формуються не лише на основі раціонального осягнення світу, а й на основі життєвого досвіду методом суб'єктивної рефлексії. Діяльнісний аспект духовних цінностей дозволяє вийти за межі інтерсуб'єктивності. Такі духовні цінності формуються на базі внутрішньої мотиваційно-потребнісної сфери в процесі життєдіяльності. Орієнтирами в навчально-виховній роботі зі старшокласниками визнано такі духовні цінності, як Людина, Праця, Краса, Добро, Національна культура, Свобода.

4. Особливості сучасного соціокультурного простору в аспекті потенційних можливостей реалізації завдань формування духовних цінностей зумовлюють специфіку практичного вирішення досліджуваної проблеми: цілісність і взаємозумовленість матеріальних, соціальних та ідеальних явищ духовності як основи процесу формування духовних цінностей учнівської молоді; |з'являється,являється|визнання|зізнання| людини вищою цінністю, духовні пріоритети якої стають провідною й основоположною метою|ціллю| виховання; методологічним підґрунтям для визначення процесуальних характеристик досліджуваного процесу визнаються аксіологічний, системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, культурологічний підходи. Інтеріоризація духовних цінностей залежить від соціокультурного середовища та відбувається в процесі діяльності (О. Леонтьєв) і спілкування (В. М'ясищев) при створенні умов для самопізнання, самоактуалізації та самореалізації. Духовно-ціннісні знання повинні бути не тільки засвоєні на рівні досвіду пізнавальної (когнітивної) діяльності, але й на рівні опанування, тобто включені в досвід емоційно-ціннісних відносин. Доведено значущість таких характеристик процесу формування духовних цінностей: інтенціональність, стадійність, нелінійність, ситуативність, варіативність, принципова незавершеність.

5. У дослідженні наголошується на суттєвому виховному потенціалі мистецтва, яке відіграє вирішальну роль у формуванні емоційної чуйності людини, є джерелом естетичних вражень, сприяє розвитку уяви, творчої фантазії, образного мислення, формує потреби та інтереси. Спілкування з мистецтвом є одним з провідних чинників у становленні духовного досвіду, духовних цінностей старшокласників. Ідеальні образи й зразки духовного буття, відбиті у творах мистецтва в художньо-образній формі, дозволяють акцентувати ціннісний зміст творів мистецтва на основі інтеграції музичного, вербального, візуального образів, що забезпечує формування духовних цінностей на основі переживання духовних станів.

6. Аналіз реальної практики формування духовних цінностей старшокласників засвідчив, що в шкільному середовищі превалює вербалізоване пред'явлення цінностей, існує необхідність звернення до комплексу мистецтв у процесі реалізації завдань формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва, зокрема на уроках літератури, у зміст навчальних дисциплін старшої школи недостатньо включено надпредметні знання, уміння й навички, які й забезпечують успішний рівень становлення учнів як особистостей, перевантаження інформаційною складовою, що призводить до диспропорції між формально-раціональним і ціннісно-емоційним засадами в змісті освіти і, як наслідок, до певної технократизації загального результату освітнього процесу в школі.

У дослідженні пропонуються такі критерії сформованості духовних цінностей: мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-практичний. Змістовне наповнення критеріїв та визначення відповідних рівнів (низький, середній, високий) дали можливість для аналізу динаміки й коректування досліджуваного процесу.

Констатувальний етап експерименту засвідчив, що для більшості старшокласників характерно споживацьке ставлення до духовних цінностей, учні розглядають ціннісну проблематику переважно в контексті забезпечення благополуччя власного життя. Опитування учителів показало їхнє прагнення опікувати учнів у будь-яких ситуаціях, тобто певною мірою імпліцитне прагнення до домінування, прояву авторитаризму в стосунках між викладачами та старшокласниками.

7. Виокремлення педагогічних умов відбувалося на підставі взаємопов'язаних процесів: аналіз теоретичних засад досліджуваної проблеми, організація та проведення констатувального етапу експерименту з метою виявлення існуючого стану процесу формування духовних цінностей старшокласників. У процесі дослідження теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови формування духовних цінностей старшокласників засобами мистецтва: орієнтація навчально-виховного процесу на поєднання індивідуальних, національних, загальнолюдських цінностей; поступове нагромадження досвіду спілкування учнів з творами мистецтва в урочній та позаурочній діяльності на засадах концепції діалогу культур; реалізація педагогічної підтримки учнів у процесі формування духовних цінностей, що базується на варіативності й динамічності використання засобів, форм, методів і прийомів формування духовних цінностей залежно від індивідуальних і вікових особливостей учнів. Кожна з цих педагогічних умов ґрунтується на відповідних теоретико-методологічних засадах і передбачає реалізацію комплексу змістовних та процесуальних характеристик.