Формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації

????????? ?? http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

УДК 378:37.011.3-051

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Міщук Інна Михайлівна

Черкаси - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук Томашевська Ірина Петрівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, доцент кафедри педагогіки вищої школи.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Семеног Олена Миколаївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ, ст. наук. співробітник відділу теорії та історії педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент Москаленко Алла Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри педагогіки.

Захист відбудеться 12.01.2010 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.02 в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, 2-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22.

Автореферат розісланий “09” жовтня 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. П. Савченко

учитель готовність педагогічний комунікація

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інформаційно-технологічне ХХІ століття актуалізує проблеми формування гуманістичних загальнолюдських цінностей учнівської молоді. Вирішити ці завдання покликаний насамперед учитель гуманітарного профілю, який через педагогічно-доцільне слово, художній, лінгвокраїнознавчий текст виховує мовну індивідуальність школярів, наповнює їх життєдіяльність морально-етичним, культурно-естетичним, комунікативно-педагогічним потенціалом, стимулює прагнення до толерантної міжкультурної комунікації. Загострення уваги суспільства до комунікативної складової потребує вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю.

На необхідності підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів наголошується в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, пріоритетних напрямах Національної доктрини розвитку освіти.

Для дослідження означеної проблеми існують певні теоретичні передумови: окреслено стратегії професійної підготовки фахівців із позиції нової філософії освіти, компетентнісного підходу (В. Андрущенко, Н. Бібік, В. Кремень, А. Кузьмінський та ін.); розкрито феномен педагогічної майстерності і творчості вчителя (І. Зязюн, Є. Барбіна, О. Лавриненко, В. Моляко, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.); окреслено теоретичні основи педагогічного спілкування (В. Кан-Калик, О. Леонтьєв, Л. Савенкова та ін.), моделі комунікативної, риторичної підготовки, мовнокомунікативної компетентності майбутніх учителів (Н. Голуб, А. Москаленко, В. Пасинок, Г. Сагач, Т. Симоненко та ін.).

Уявлення про фахові й особистісні риси вчителя гуманітарного профілю увиразнюють наукові дослідження, в яких розкриваються шляхи формування професійних, навчальних компетентностей (О. Семеног, А. Трофименко та ін.), розвитку креативності педагогів (І. Гриненко), особливості їх підготовки до педагогічного проектування (Т. Подобєдова), до застосування інформаційних технологій у навчальному процесі (Р. Гурін). Водночас у теорії і практиці професійної освіти відсутні системні дослідження, присвячені особливостям професійної підготовки вчителів-гуманітаріїв до педагогічної комунікації в сучасних соціокультурних умовах.

З огляду на це актуальною є проблема формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації на основі компетентнісно орієнтованого підходу.

Як показує практичний досвід, у вищих педагогічних навчальних закладів ініціюється професійна підготовка на основі інноваційних підходів. Разом з тим залишаються нерозв'язаними невідповідності між потребою інформаційно-технологічного суспільства в учителеві, здатному до педагогічної комунікації і недостатньою підготовленістю випускників ВНЗ; потребами загальноосвітньої школи у комунікативно-компетентних учителях, покликаних здійснювати комунікативно-особистісний розвиток учнів, і реальним рівнем готовності вчителя-гуманітарія до педагогічної комунікації; потребою вищої школи у теоретичному обґрунтуванні і науково-методичному забезпеченні професійно-комунікативної підготовки майбутніх учителів і відсутністю технологій формування готовності фахівців цього профілю.

Об'єктивна потреба, соціальне значення, недостатня теоретична і практична розробленість проблеми зумовлюють актуальність теми дисертації: “Формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки вищої школи Волинського національного університету імені Лесі Українки “Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи.” Тему дисертації затверджено вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 5 від 28 грудня 2005 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 26 лютого 2008 р.).

Мета дослідження: розробити і теоретично обґрунтувати модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

Відповідно до мети дослідження сформульовано такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних джерел та емпіричного досвіду з'ясувати особливості професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, розкрити сутність основних понять дослідження.

2. Визначити критерії та рівні готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

3. Розробити та експериментально перевірити модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

4. Визначити педагогічні умови ефективної реалізації моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

5. Розробити методичні рекомендації з формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка вчителів гуманітарного профілю.

Предмет дослідження - формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки щодо гуманізації педагогічної освіти (Г. Балл, С. Гончаренко, І. Зязюн та ін.); теоретичних і методологічних засад теорії комунікації (М. Бахтін, Ф. Бацевич, М. Бубер, В. Лейбін, Л. Ситниченко, Г. Почепцов, В. Франкл, К. Шеннон, Р. Якобсон, К. Ясперс та ін.), теоретичних основ підготовки вчителів до комунікативної діяльності (Ю. Бабанський, Є. Барбіна, В. Буренко, Н. Волкова, І. Гриненко, В. Кан-Калик, А. Капська, Б. Ломов, А. Мудрик, В. Пасинок, Л. Савенкова, Г. Сагач, В. Семиченко, Т. Симоненко та ін.), діяльності і розвитку особистості (Б. Ананьєв, І. Бех, Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Рибалка, С. Рубінштейн та ін.); професійної підготовки майбутніх фахівців (О. Біда, Т. Десятов, О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Кузьмінський, Н. Ничкало, О. Савченко).

Концептуальні положення дослідження ґрунтуються на основних засадах Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, Болонської конвенції.

Методи дослідження. Для досягнення мети, реалізації завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні: вивчення та аналіз філософських, психолого-педагогічних, лінгвістичних, навчально-методичних джерел для вивчення стану і теоретичного обґрунтування проблеми підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; метод моделювання для розробки й обґрунтування моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; емпіричні методи: цілеспрямоване педагогічне спостереження та анкетування для виявлення розуміння студентами сутності педагогічної комунікації; вивчення продуктів навчальної, наукової, практичної самоосвітньої діяльності студентів; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) для визначення рівня і перевірки ефективності змісту процесу формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; упровадження й експертиза спеціального курсу для студентів гуманітарних спеціальностей; методи кількісної та якісної обробки експериментальних даних, які підтвердили ефективність запропонованої моделі, достовірність результатів дослідно-експериментальної роботи.

Організація та етапи дослідження. Дисертаційна робота здійснювалася поетапно впродовж 2005 - 2009 рр.

На першому етапі - теоретико-аналітичному (2005 - 2006 рр.) - здійснено вивчення вітчизняних і зарубіжних філософських, культурологічних, психолого-педагогічних, соціолінгвістичних джерел, визначено вихідні позиції, сутність основних понять дослідження, розроблено програму дослідницької роботи, узагальнено передовий педагогічний досвід, у межах констатувального експерименту здійснено контент-аналіз навчальних планів, освітньо-кваліфікаційних програм підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю.

На другому етапі - діагностико-пошуковому (2006 - 2007 рр.) - здійснено спостереження за навчальним процесом у ВНЗ; за розробленими автором опитувальниками проведено анкетування учителів і майбутніх учителів гуманітарних дисциплін, випускників цієї спеціальності, викладачів, які здійснюють професійну підготовку студентів-філологів; визначено критерії сформованості готовності вчителів до педагогічної комунікації; розроблено авторську модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; визначено етапи дослідницької роботи, сформовано комплекс відповідних діагностичних методик, розпочато формувальний експеримент.

На третьому етапі - формувально-узагальнювальному (2007 - 2009 рр.) - завершено дослідно-експериментальну роботу, здійснено аналіз проміжних і кінцевих результатів роботи, проведено корекцію експериментальних методик, систематизацію, узагальнення і математичну обробку отриманих даних, з'ясовано можливості підвищення рівнів готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, сформульовано узагальнюючі висновки. Одержані результати впроваджено в навчальний процес вищих навчальних закладів, знайшли відображення в удосконалених навчальних програмах психолого-педагогічних, філологічних курсів, авторського спецкурсу, в публікаціях і виступах на конференціях.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота впродовж 2005 - 2009 рр. виконувалася на філологічних факультетах Волинського національного університету імені Лесі Українки, Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. В експерименті брали участь студенти Луцького і Володимир-Волинського педагогічних коледжів. У цілому в дослідженні взяли участь 483 студенти, 25 викладачів, 27 учителів гуманітарного профілю, зокрема до формувального експерименту було залучено 379 студентів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: уперше розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, побудовану на основі компетентнісно орієнтованого підходу; уточнено і розширено характеристику поняття “готовність майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації”, яке включає комплекс професійно-педагогічних, комунікативних знань, умінь, здібностей, ціннісно-мотиваційних якостей особистості, необхідних для здійснення ефективної педагогічної комунікації в умовах компетентнісно орієнтованого навчання; удосконалено процес підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, який базується на використанні особистісно-орієнтованих технологій навчання та включення студентів у самостійну навчально-пізнавальну та наукову діяльність; обґрунтовано та експериментально перевірено сукупність педагогічних умов, які забезпечують реалізацію ціннісно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, процесуально-технологічного компонентів моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; подальшого розвитку дістали положення щодо формування ціннісного ставлення майбутніх учителів гуманітарного профілю до комунікативної діяльності.

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці і впровадженні навчальної програми спецкурсу “Основи комунікативних умінь учителя” для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Основні положення і результати дисертації використовуються у процесі викладання філологічних, психолого-педагогічних курсів у вищій школі, слугують основою навчальних програм, проектування навчальних посібників, можуть бути використані у практичній діяльності вчителів профільних шкіл, у післядипломній педагогічній освіті.

Упровадження результатів дослідження. Положення, висновки і рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в навчально-виховний процес Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/2786 від 28.08.2008 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 247 від 24.02.2009 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 637 від 16.10.2008 р.), Луцького педагогічного коледжу (довідка № 313/1 від 02.11.2008 р.), вищого комунального навчального закладу “Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А. Ю. Кримського” (довідка № 497 від 24.12.2008 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю використаних методів дослідження меті і завданням, логіко-системним аналізом джерельної бази; кількісним і якісним аналізом одержаних даних, позитивними висновками експертів щодо ефективності упровадженої в практику вищої школи моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, відтворюваністю результатів і репрезентативністю експериментальних даних, отриманих за допомогою методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки вищої школи Волинського національного університету імені Лесі Українки (2005 - 2009), оприлюднювалися на науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема на Міжнародних: “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 2007), “Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи” (смт. Массандра, 2007), ІІ Міжнародній соціально-педагогічній конференції студентів і молодих науковців (м. Луцьк, 2007), “Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму” (Київ, 2008), а також на V Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції (Київ, 2008).

Публікації. Основні результати дисертації відображено у 12 одноосібних наукових публікаціях автора, у тому числі: 7 статей - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 статті і тези у збірниках матеріалів конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (365 найменувань, з них 6 - іноземними мовами) на 34 сторінках. Робота містить 19 таблиць, 8 рисунків, 8 додатків. Загальний обсяг дисертації - 255 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 200 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, теоретичну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення; охарактеризовано етапи дослідницької роботи; наведено відомості про апробацію, впровадження і публікацію результатів наукового пошуку.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації” - на основі аналізу філософських, психолого-педагогічних, соціолінгвістичних джерел проаналізовано актуальні проблеми підготовки вчителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації в сучасних соціокультурних умовах, здійснено аналіз понятійно-категоріального апарату дослідження.

У розділі зазначається, що на початку ХХІ століття під впливом світових тенденцій глобалізації, інтеграції, інформатизації, фундаменталізації, гуманізації і зумовлених цим тенденцій антропоцентризму, діалогічного розвитку культур відбуваються зміни у підходах до викладання гуманітарних предметів. Пріоритети шкільних програм на вихованні інтелектуально розвиненої, національно свідомої, духовно багатої культуромовної, компетентної особистості учнівської молоді обумовлюють нові вимоги до особистісних і професійних якостей учителів гуманітарного профілю. Педагоги - знавці філологічних тонкощів мають володіти мистецтвом педагогічного красномовства, різноманітними стратегіями і тактиками ефективної педагогічної комунікації, здатні до професійно-комунікативного саморозвитку і самореалізації. Отже, навчально-пізнавальна, науково-дослідницька, виховна складові професійної підготовки, педагогічна практика студентів спрямовуються на формування в умовах вищого педагогічного навчального закладу професійної комунікативної компетентності вчителя-гуманітарія. Сутність означеної компетенції тлумачиться як сформована система професійних знань, професійно-комунікативних умінь, здатностей розв'язувати комунікативні завдання в ситуаціях педагогічної комунікації.

У розділі на основі аналізу наукових праць (Ю. Караулов, Л. Мацько, Л. Кравець, В. Русецький, О. Семеног, Т. Симоненко та ін.) окреслено особливості мовної, комунікативної, текстової, дискурсивної, педагогічної, психологічної компетенцій, котрі в сукупності впливають на розв'язання комунікативних завдань у педагогічних ситуаціях учителями гуманітарного профілю.

У розділі проаналізовано основні поняття дослідження “комунікація”, “педагогічна комунікація”, “професійна комунікативна діяльність”, що дало можливість визначити специфіку поняття “готовність учителя гуманітарного профілю до педагогічної комунікації”. На основі студіювання науково-педагогічних джерел з'ясовано, що сутність дефініції “комунікація” є предметом досліджень багатьох науковців. Дослідники тлумачать її як специфічну форму взаємодії людей у процесі пізнавально-трудової діяльності за допомогою мови чи інших знакових систем.

Аналіз наукових джерел (Н. Волкова, М. Каган) дало змогу виявити поліваріативний підхід учених до сутності дефініції “комунікація” і “спілкування”. У дослідженні приймаємо за основу розуміння феномену “комунікація” як специфічного процесу взаємообміну інформацією в системах “людина - людина”, “людина - комп'ютер”, “людина - комп'ютер - людина”, а також самостійного пошуку інформації та її використання з метою самовдосконалення особистості.

Узагальнення результатів наукових праць (Н. Волкова, О. Каверіна, О. Мусатов та ін.), власне бачення проблеми уможливило характеристику педагогічної комунікації як складного і відповідального виду педагогічної діяльності, що може відбуватися як між двома учасниками педагогічної комунікації, так і в самій людині за допомогою внутрішнього мовлення (персональна комунікація), розглядається як процес розвитку культуромовної особистості вчителя (учасників спілкування), зокрема мовної індивідуальності, мовної толерантності і коректності. Результатом педагогічної комунікації є спільна професійна комунікативна діяльність суб'єктів комунікації, спрямована на формування комунікативних умінь, збагачення комунікативного досвіду й особистісне зростання. Динамічний розвиток інформаційних технологій і обумовлений цим розвиток комп'ютерно опосередкованої педагогічної комунікації передбачає включення “посередника” як передавача інформації. Наявність “посередника” і зв'язок між суб'єктами педагогічної комунікації дають можливість визначити зміст інформаційних потоків та їх призначення.

Узагальнення результатів психолого-педагогічних досліджень дало можливість окреслити сутність поняття “готовність майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації”. У розділі висловлюється припущення, яке передбачалося довести під час розробки, теоретичного обґрунтування моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації та дослідно-експериментальної роботи, що така готовність є складним соціально-психологічним утворенням, яке містить у собі комплекс професійно-педагогічних, комунікативних знань, умінь, здібностей, ціннісно-мотиваційних якостей особистості, необхідних для здійснення успішної педагогічної комунікації в умовах компетентнісно орієнтованого навчання.

Виявлений шляхом опитування і педагогічного спостереження стан мовнокомунікативної культури школярів та вчителів гуманітарних предметів, їхньої підготовленості до педагогічної комунікації засвідчив невміння у частини респондентів переконливо викладати свої думки, дискутувати, послуговуючись різними способами аргументації, вести толерантний діалог зі співрозмовниками, встановлювати контакт з аудиторією, співрозмірковувати спонукав більш детально розглянути структуру, змістове наповнення, критерії готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

У другому розділі ? “Модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації” - з урахуванням національного практичного досвіду, освітньо-кваліфікаційних вимог до вчителя-гуманітарія, емпіричних матеріалів розроблено модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації; визначено та охарактеризовано критерії та рівні готовності студентів гуманітарних спеціальностей до педагогічної комунікації, обґрунтовано етапи формування означеної готовності майбутніх учителів-гуманітаріїв у педагогічних ВНЗ, з'ясовано сучасний стан професійної комунікативної підготовки і готовності до педагогічної комунікації майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Запропонована модель (рис. 1) розроблена з урахуванням вимог до організації педагогічної комунікації (особистісно-орієнтований підхід у спілкуванні з учнями, колегами, батьками; гуманізація і демократизація педагогічних стосунків; створення позитивного мовнокомунікативного середовища), принципів неперервності, фундаменталізації, педагогізації, гуманізації, інтегративності, технологічності, співпраці.

У розділі подано характеристику ціннісно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, процесуально-технологічного компонентів формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації. На різних освітньо-кваліфікаційних рівнях формування готовності під час навчально-пізнавальної, науково-дослідницької діяльності, педагогічних практик в умовах навчально-виховного процесу у ВНЗ, характеризується метою, змістовим наповненням, якісно новими змінами в мотивах, прагненнях, комунікативних здібностях, уміннях і здійснюється поетапно у взаємозумовленому розвитку всіх структурно-функціональних компонентів.

Зміст професійної комунікативної підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні “бакалавр” спрямовується на формування стійкого інтересу до педагогічної комунікації при вивченні фахових дисциплін, оволодіння комунікативно-педагогічним потенціалом мови, набуття основ комунікативної грамотності, виконання дискурсивного аналізу художнього, науково-навчального тексту; опанування функцій педагогічної комунікації під час здійснення навчальної і виховної взаємодії з учнями в основній школі на основі співтворчості, саморозвитку і самовдосконалення.

Професійна комунікативна підготовка на освітньо-кваліфікаційному рівні “спеціаліст” вибудована в напрямі проведення наукових пошуків з культуромовних, психолого-педагогічних дисциплін на основі сучасних особистісно-орієнтованих та інформаційних технологій (ІТ), агітаційної просвітницької роботи з питань мовної культури серед населення, аналіз, узагальнення і використання передового педагогічного досвіду у вирішенні навчально-виховних та науково-педагогічних завдань з учнями старшої школи, оволодіння практичними комунікативними вміннями, що відбувається під час організації самостійної роботи студентів в межах навчальних курсів, інтегрованих спеціальних курсів, проходження педагогічної практики.

Зміст підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні “магістр” передбачає опанування психології педагогічної комунікації, оволодіння фундаментальними, психолого-педагогічними і методичними знаннями інноваційного характеру, комунікативно-професійними вміннями і навичками викладання гуманітарних предметів у закладах різних типів з урахуванням нових тенденцій у гуманітарних науках, сучасних ІТ.

Необхідність виявлення рівнів сформованості у майбутніх учителів гуманітарного профілю готовності до педагогічної комунікації спонукала розробити комплекс критеріїв: задоволеність педагогічною комунікативною діяльністю, ціннісне ставлення до педагогічної комунікативної діяльності, пізнавальна активність.



Рис.1. Модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації

Основна увага звертається на рівень засвоєння навчального матеріалу, сформованість комунікативних умінь, індивідуально-особистісний розвиток студентів. На основі впровадження низки опитувальників, діагностуючих методик, особистісно-орієнтованих пошукових завдань для студентів було з'ясовано основні якісні характеристики рівнів ціннісно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного, процесуально-технологічного компонентів готовності.

Респонденти з високим рівнем готовності глибоко переконані в суспільній і морально-етичній значущості педагогічної комунікації зацікавлені в розвитку власного творчого потенціалу, володіють ґрунтовними знаннями психології педагогічної комунікації та вміннями організації педагогічної комунікації, використовують у процесі педагогічної комунікації особистісно-орієнтовані та інформаційно-комунікаційні технології. Студенти із середнім рівнем готовності реалізують інтерес до педагогічної комунікації з допомогою викладача, мають достатні знання психології педагогічної комунікації, виявляють уміння оперувати ними в педагогічній комунікації, однак при цьому користуються стандартними формами і методами; характеризуються незначним виявом самостійності в організації педагогічної комунікації. Для студентів низького рівня готовності вияв потреби щодо організації педагогічної комунікації зводиться до поверхових професійно-комунікативних знань і вмінь; вони не вміють здійснювати моделювання педагогічної комунікації з урахуванням сучасних інноваційних технологій, не виявляють самостійності в організації педагогічної комунікації.

Констатувальний експеримент, що передбачав з'ясування у респондентів вихідного рівня готовності до здійснення педагогічної комунікації, засвідчив низький рівень ціннісного ставлення студентів гуманітарних спеціальностей до педагогічної комунікації; вияв комунікативно-мовленнєвих, інформаційно-інструментальних, організаційно-технологічних, невербальних, інформаційно-пошукових умінь, збереженість тенденції до авторитарного спілкування, взаємодію, що ґрунтується на беззастережному підпорядкуванні авторитету. Комунікативна проблематика не представлена в навчальних програмах, підручниках, навчальних посібниках, психолого-педагогічні курси недостатньою мірою відображають комунікативні аспекти виховання.

Для реалізації моделі формування у майбутніх учителів гуманітарного профілю готовності пропонуються особистісно-орієнтовані технології навчання, які забезпечують ефективне здійснення педагогічної комунікації: технології ситуаційного навчання (комунікативно-рефлексивні задачі-ситуації, моделювання педагогічних задач, задачі-ситуації ціннісно-змістовних проблем), ігрові (ділові, рольові, ситуаційно-рольові, інтерактивні, стимуляційні ігри), діагностично-дискусійні ( диспути, дискусії, “мозкова атака”, есе). У навчальний план підготовки студентів гуманітарного профілю пропонується увести спецкурс “Основи комунікативних умінь учителя”, опанування якого розширює уявлення про педагогічну комунікативну діяльність, допомагає вдосконалити комунікативні уміння, що сприяють здійсненню педагогічної комунікації.

У третьому розділі ? “Дослідно-експериментальна перевірка моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації” ? описано організацію та хід формувального експерименту, представлено кількісні результати впровадження моделі формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, визначено педагогічні умови, що забезпечують якісну професійну комунікативну підготовку майбутніх учителів-гуманітаріїв на засадах компетентнісно орієнтованого підходу.

Експериментальна перевірка ефективності авторської моделі в умовах навчально-виховного процесу ВНЗ здійснювалося шляхом уведення під час читання фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін додаткової професійно-комунікативної інформації. Викладачі ВНЗ, які брали участь в експериментальній роботі, були ознайомлені з методикою реалізації запропонованої моделі.

З'ясовуючи приналежність вибірок до однієї генеральної сукупності, ми використали t-критерій Стьюдента, в результаті чого був зроблений висновок про те, що студенти контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ) груп мають однаковий рівень знань і можуть бути задіяні в експерименті. Для порівняння експериментальних результатів, отриманих у групах, використовувалися методи математичної статистики.

Формування складових готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю в навчально-пізнавальній діяльності відбувається у процесі опанування студентами психолого-педагогічних, культурологічних, лінгвістичних, літературознавчих, методичних курсів. Психолого-педагогічна підготовка спрямовується на опанування виховних цінностей рідного народу в “діалозі педагогічних культур” інших народів, підвищення комунікативної культури майбутнього вчителя, формування цілісного уявлення про психологічні особливості мовлення учнівської молоді. Заняття з лінгвістичних курсів відзначалися особистісним, комунікативно-діяльнісним спрямуванням, проблемним підходом, презентацією природного українського мовлення, орієнтацією на мислення, спілкування, пізнання. Мета підготовки з літературознавчих курсів - формування у студентів як культуромовних особистостей здатності здійснювати самостійне спілкування з мистецтвом слова. Наскрізні ідеї методичної підготовки - акцент на освітньо орієнтованих технологіях, інтерактивних формах і методах навчання, формуванні позитивної мотивації до комунікативно-пізнавальної взаємодії зі школярами на основі суб'єкт-суб'єктних відносин. Запропонований спецкурс “Основи комунікативних умінь учителя” інтегрував набуті знання і вміння: студенти заглиблювалися в особливості монологічної та діалогічної ситуативної комунікації вчителя-гуманітарія. Науково-дослідницька діяльність, що здійснювалася протягом усього періоду навчання, виступає школою культури науково-педагогічного мовлення, мовнокомунікативної компетенції, виховання критичного ставлення до власного наукового мовлення та мовлення інших авторів наукового продукту в різних комунікативних ситуаціях, удосконалення умінь застосовувати методи мовного оформлення електронної презентації наукової спрямованості.

Реалізація набутих комунікативних умінь відбувалася в оновленому змісті навчальних дисциплін, якісному доборі пошуково-дослідницького матеріалу для курсових, дипломних робіт, у публічних виступах на конференціях і семінарах.

Системостворювальним компонентом між складовими професійної комунікативної підготовки є педагогічна практика. Виконання студентами завдань педагогічної практики поглибило набуті теоретичні знання про педагогічну комунікацію, сприяло удосконаленню умінь доцільно використовувати спектр особистісно- орієнтованих форм і методів, у цілому позитивно вплинуло на розвиток культури педагогічної комунікації майбутніх учителів гуманітарного профілю.

Дані, отримані в результаті формувального експерименту вказують на позитивну динаміку процесу формування готовності до педагогічної комунікації у студентів ЕГ (табл. 1). Зросли показники ціннісно-мотиваційної готовності. На високому рівні перебували студенти ЕГ, які мали яскраво виражену потребу в постійному творчому самовдосконаленні й інтерес до застосування компетентнісно орієнтованого, особистісно-орієнтованого підходів у викладанні гуманітарних предметів, були зацікавлені в розвитку власного творчого потенціалу; мали високий рівень мотивації використовувати сучасні ІТ у педагогічно-комунікативних формах роботи та в підготовці електронних презентацій своїх виступів на наукових конференціях і семінарах.

Таблиця 1 Динаміка рівнів сформованості готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, у %

Вид готов-ності рівень	Ціннісно- мотиваційний	Комунікативно- інформаційний	Процесуально-технологічний
	До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту	до експерименту	Після експерименту
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
високий	10,6	10,8	15,6	36,1	15,6	16,1	27,2	40,4	9,2	10,6	14,0	30,1
середній	39,1	39,1	44,3	51,5	45,7	45,6	52,0	55,1	43,0	42,2	53,3	58,3
низький	50,3	50,1	40,1	12,4	38,7	38,3	10,8	4,5	47,8	47,2	32,7	11,6

Зросли показники процесуально-технологічної готовності: студенти ЕГ на високому рівні продемонстрували уміння моделювати авторські форми і методи уроків із залученням особистісно- орієнтованих технологій навчання.

Особливе зростання відбувалося в показниках комунікативно- інформаційної готовності: студенти показали високий рівень оволодіння комунікативними вміннями, а саме: комунікативно-мовленнєвими, інформаційно-пошуковими та організаційно-технологічними.

Серед педагогічних умов, які сприяли формуванню готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, ми визначили структурування навчальних планів спеціальностей відповідно до запитів інформаційно-комунікаційного суспільства, збільшення питомої ваги комунікативного матеріалу у навчальних програмах психолого-педагогічних, лінгвістичних, методичних курсів і програмах педагогічної практики; розширення діапазону особистісно- орієнтованих форм і методів; оволодіння студентами комунікативними вміннями, здатністю до професійно-комунікативної діяльності і здійснення самоаналізу, самонавчання, самовиховання, самооцінки такої діяльності; системне проведення діагностики набутих комунікативних умінь; формування у викладачів готовності бути носіями високої мовної, педагогічної культури, забезпечення студентів і викладачів методичними рекомендаціями. Участь студентів у різних видах педагогічної практики дає можливість підвищити рівень готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності.

Різні темпи формування готовності майбутніх учителів пов'язані, як показала дослідно-експериментальна робота, з впливом таких чинників: індивідуальними психологічними, особистісними, творчими відмінностями студентів; недостатньою узгодженістю між дисциплінами різних циклів і педагогічними практиками.

Характер відмінностей між результатами сформованості готовності на всіх рівнях у студентів ЕГ під час навчально-пізнавальної, науково-дослідницької та практичної діяльності свідчать про поступовість, дотримання оптимального темпу процесу формування готовності до педагогічної комунікації та гнучкість характеру професійної підготовки майбутніх учителів.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних джерел та емпіричного досвіду з'ясовано особливості професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

У дисертаційній роботі проаналізовано основні поняття дослідження “комунікація”, “педагогічна комунікація”, “професійна комунікативна підготовка”, що дало можливість визначити поняття “готовність учителя гуманітарного профілю до педагогічної комунікації” як складне соціально-психологічне утворення, що містить комплекс професійно-педагогічних, комунікативних знань, умінь, здібностей, ціннісно-мотиваційних якостей особистості, необхідних для здійснення успішної педагогічної комунікації в умовах компетентнісно-орієнтованого навчання.

2. Визначено критерії готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю, а саме: задоволеність педагогічною комунікативною діяльністю, ціннісне ставлення до педагогічної комунікативної діяльності, пізнавальна активність, рівень засвоєння навчального матеріалу, сформованість комунікативних умінь, індивідуально-особистісний розвиток студентів. У відповідності до критеріїв визначено рівні готовності майбутнього вчителя-гуманітарія до педагогічної комунікації: високий, середній, низький.

3. Розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, в основі якої лежать три компоненти. Ціннісно-мотиваційний компонент спрямований на рівень ціннісних орієнтацій і визначається суспільними вимогами, освітньо-кваліфікаційною характеристикою вчителя гуманітарного профілю, освітніми стандартами і представлений системою цінностей особистості, які позитивно відображають соціальне, професійне й особистісне значення педагогічної комунікації: сформованість позитивного емоційно-оцінного ставлення, стійкого інтересу до педагогічної комунікації; переконаність у суспільній і морально-етичній значущості педагогічної комунікації; здатність до рефлексії, стійкої професійної спрямованості; повага до особистості співрозмовника.

Комунікативно-інформаційний компонент моделі передбачає зміст підготовки майбутніх фахівців до педагогічної комунікації і потребує врахування теоретичних здобутків дослідників теорії комунікації, сучасних наукових досліджень вербальних, невербальних, комп'ютерних засобів комунікації та вітчизняного і зарубіжного досвіду комунікативної підготовки. Комунікативно-інформаційний компонент складають знання мовно-стилістичної системи; норм професійної етики, технології та психології педагогічної комунікації; знання основ сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій.

Процесуально-технологічний компонент моделі реалізується через упровадження особистісно-орієнтованих технологій, які забезпечують органічне поєднання сучасних інформаційно-комунікаційних засобів з традиційними формами міжособистісної взаємодії і ґрунтуються на компетентнісно-орієнтованому підході, врахуванні динаміки комунікативного досвіду, організації самостійної та науково-дослідницької роботи майбутніх учителів гуманітарного профілю. Процесуально-технологічний компонент передбачає формування у студентів професійних умінь проектувати та конструювати процес комунікації, аналізувати його результати; уміння виконувати науково-педагогічне дослідження з проблем комунікації; уміння організовувати педагогічне спілкування в учнівському колективі.

4. Визначено педагогічні умови, які сприяли формуванню готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації: наявність науково методичного забезпечення (навчальні програми, методики і технології професійної комунікативної підготовки); досягнення комунікативної спрямованості навчальних дисциплін, передбачених навчальним планом спеціальності; оволодіння студентами комунікативними вміннями; здатністю до професійно-комунікативної діяльності і здійснення самоаналізу, самонавчання, самовиховання, самооцінки такої діяльності; розширення діапазону особистісно-орієнтованих форм і методів; вироблення у викладачів готовності бути носіями високої мовної, педагогічної культури; забезпечення постійної діагностики і контролю за динамікою рівня готовності студентів до педагогічної комунікації; забезпечення студентів і викладачів методичними рекомендаціями.

5. Розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації у вищих навчальних закладах. Доведено, що уведений спецкурс “Основи комунікативних умінь учителя” дав можливість поглибити раніше набуті комунікативні знання при здійсненні педагогічної комунікації. Студенти моделювали авторські форми і методи уроків із залученням особистісно-орієнтованих технологій навчання та застосовували сучасні інформаційно-комунікаційні технології у педагогічно-комунікативних формах роботи і в підготовці електронних презентацій своїх виступів на наукових конференціях та семінарах.

Результати дослідно-експериментальної роботи дають нам можливість стверджувати, що запропонована модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації є ефективною і може впроваджуватися у інші вищі навчальні заклади.

Викладені в дисертації висновки не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми і не претендують на повноту та завершеність. Подальшого вивчення потребують особливості готовності вчителів інших спеціальностей (природничих, художньо-естетичних) до педагогічної комунікації та аналіз систем підготовки вчителів гуманітарного профілю в зарубіжних країнах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Міщук І. М. Принципи комунікативно-орієнтованого підходу у навчанні іноземних мов / І. М. Міщук // Проблеми педагогічних технологій : зб. наук. праць. - Луцьк, 2006. - Вип.2 - 4. - С.272 - 276.

2. Міщук І. М. Процес спілкування як умова розвитку емоційно-комунікативних якостей майбутнього вчителя / І. М. Міщук // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна : зб. - Львів, 2007. - Вип. 22. - С.92 ? 98.

3. Міщук І. М. Складові комунікативної компетенції / І. М. Міщук // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. - Київ, 2007. - Вип. 46. - С.64 - 67.

4. Міщук І. М. Ігрові технології в процесі підготовки студентів до професійно-педагогічної комунікації / І. М. Міщук // Освітянські обрії: реалії та перспективи : зб. наук. праць / Н. Т. Тверезовська (голова) та ін. - К. : ІПТО, 2007. - №1 (1). - С. 129 - 133.

5. Міщук І. М. ”Мозкова атака” в процесі навчання педагогічної комунікації / І. М. Міщук // Освітянські обрії: реалії та перспективи: зб. наук. праць / Н. Т. Тверезовська (голова) та ін. - К.:ІПТО, 2007. - №1 (1). - С. 215 - 217.

6. Міщук І. М. Роль самостійної роботи та вправ у підготовці майбутніх вчителів до педагогічної комунікації / І. М. Міщук // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, 2008. - С. 41 - 45.

7. Міщук І. М. Педагогічна комунікація вчителя як умова формування учнівського колективу / І. М. Міщук // Вісник Черкаського університету : зб. - Черкаси, 2009. - Вип. 145. - С. 92 - 95.

Методичні рекомендації:

8. Міщук І. М. Методичні рекомендації щодо формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації / Інна Михайлівна Міщук. - Луцьк: Коллаж, 2009. - 45с.

Матеріали і тези конференцій

9. Міщук І. М. Інноваційні технології навчання професійно-педагогічної комунікації майбутніх вчителів / І. М. Міщук // Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. [у 2-х т.]. - Луцьк : РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т.1. - С.149 - 151.

10. Міщук І. М. Особистісно-орієнтовані технології навчання професійно-педагогічної комунікації майбутніх вчителів / І. М. Міщук // Матеріали другої Міжнар. соц.-пед. конф. студ. і наук. - м. Луцьк, 2007. - С. 98 - 101.

11. Міщук І. М. Акмеологічні основи підготовки майбутніх вчителів до професійно-педагогічної комунікації / І. М. Міщук // Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Наук. редагув.: В. І. Перевозчиков. - Київ : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2008. - С. 249 - 252.

12. Міщук І. М. Компоненти професійно-педагогічної комунікативності вчителя / І. М. Міщук // Україна наукова: матеріали п'ятої Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. / Інститут наукового прогнозування, Кримський інститут економіки та господарського права, TOB „TK Меганом". - Ч. 1. - К., 2008. ? С. 28 - 30.

АНОТАЦІЯ

Міщук І. М. Формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 ? теорія та методика професійної освіти. ? Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Черкаси, 2009.

У дисертації здійснено дослідження теоретичних засад підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації.

На основі філософської, психолого-педагогічної літератури проаналізовано актуальні проблеми підготовки вчителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації в сучасних соціокультурних умовах, уточнено педагогічну сутність понять “комунікація”, “спілкування”, “готовність до педагогічної комунікації”, “комунікативні вміння”.

Розроблено модель формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації, яка складається з ціннісно-мотиваційного, комунікативно-інформаційного та процесуально-технологічного компонентів. Охарактеризовано критерії та рівні готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до педагогічної комунікації. Визначено педагогічні умови, що забезпечують якісну професійну комунікативну підготовку майбутніх учителів-гуманітаріїв на засадах компетентнісно орієнтованого підходу.

Ключові слова: комунікація, спілкування, педагогічна, комунікація комунікативні вміння, учитель гуманітарного профілю, готовність майбутнього вчителя до педагогічної комунікації.

АННОТАЦИЯ

Мищук И. М. Формирование готовности будущих учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации. ? Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 ? теория и методика профессионального образования. ? Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого, Черкассы, 2009.

В диссертации осуществлено исследование теоретических принципов подготовки будущих учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации.

На основе изучения философской, психолого-педагогической литературы проанализированы актуальные проблемы подготовки учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации в современных социокультурных условиях, уточнена педагогическая сущность понятий “коммуникация”, “общение”, “готовность к педагогической коммуникации”, “коммуникативные умения”, которые в диссертации относятся к базовым, охарактеризована их структура; рассмотрено состояние проблемы в зарубежной и отечественной литературе; установлена недостаточность наработок, связанных с формированием готовности будущих учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации.

“Готовность будущих учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации” мы понимаем как комплекс профессионально-педагогических, коммуникативных знаний, умений, способностей, ценностно-мотивационных качеств личности, необходимых для осуществления успешной педагогической коммуникации.

Исходя из концептуальной идеи исследования, разработана и теоретически обоснована модель формирования готовности будущих учителей-гуманитариев к педагогической коммуникации, которая основывается на компетентностно-ориентированном подходе. Модель состоит из трех компонентов: ценностно-мотивационного (представлен системой ценностей личности и системой мотивов целеустремленного, творческого овладения коммуникативными знаниями), коммуникативно-информационного (результатом которого должна быть сформированная система научных коммуникативных знаний и личный коммуникативный опыт) и процессуально-технологического (осуществляется в целостном сочетании научно-деятельной, научно-познавательной деятельности студентов и практики с использованием личностно-ориентированных технологий).

Разработаны критерии готовности будущих учителей гуманитарного профиля к педагогической коммуникации: удовлетворенность педагогической коммуникативной деятельностью, ценностное отношение к педагогической коммуникативной деятельности, познавательная активность, уровень усвоения учебного материала, сформированность коммуникативных умений, индивидуально-личностное развитие студентов.

Теоретически обоснованны педагогические условия реализации модели формирования готовности будущих учителей к педагогической коммуникации: наличие научно-методического обеспечения (учебные программы, методики и технологии профессиональной коммуникативной подготовки); достижение коммуникативной направленности учебных дисциплин, предусмотренных учебным планом специальности; овладевание студентами коммуникативными умениями, способностью к коммуникативной деятельности; обеспечение постоянной диагностики и контроля за уровнем готовности к педагогической коммуникации; обеспечение студентов и преподавателей методическими рекомендациями.

...