Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія педагогічних наук України

інститут проблем виховання

УДК 378.016:57:37.033

13.00.07 ? теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету

Титаренко Лариса Миколаївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.

Науковий керівник

доктор педагогічних наук, професор Десятов Тимофій Михайлович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, професор кафедри теорії та історії педагогіки;

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Тарасенко Галина Сергіївна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання, Міністерство освіти і науки України;

доктор педагогічних наук Лук'янова Лариса Борисівна, Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України, старший науковий співробітник відділу андрагогіки.

Захист дисертації відбудеться "30" жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, Київ, вул. М. Берлінського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розісланий "27" вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

Анотації

Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемі формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету.

Екологічну компетентність студентів визначено, як здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності.

У дослідженні з'ясовано сутність, структуру, критерії, показники екологічної компетентності, виявлено рівні сформованості означеної якості у студентів біологічних спеціальностей університету, визначено стан сформованості кожної її складової, обґрунтовано ефективність педагогічних умов формування їхньої екологічної компетентності: удосконалення навчального змісту ідеями сталого розвитку, проблематикою екологічного права, менеджменту і моніторингу; забезпечення диференційованого та комплексного впливу на формування складових екологічної компетентності впровадженням інтерактивних методів навчання і виховання студентів; усвідомлення студентами особистої причетності до екологічних проблем у процесі безпосередньої взаємодії з природою при проведенні комплексних польових практик. екологічний мотивація непрагматичний

Теоретично обґрунтовані й експериментально перевірені педагогічні умови реалізовано у спецкурсі "Екологічне краєзнавство" та методичних рекомендаціях з проведення навчальної польової практики для викладачів університету.

Ключові слова: екологічна компетентність студентів, почуття особистої причетності, цінності, педагогічні умови, інтерактивні методи, комплексні польові практики, сталий розвиток суспільства.

Титаренко Л.Н. Формирование экологической компетентности студентов биологических специальностей университета. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертационное исследование посвящено проблеме формирования экологической компетентности студентов биологических специальностей университета.

На основе теоретического анализа проблемы определены сущность и структура экологической компетентности студентов биологических специальностей.

Экологическая компетентность студентов определяется как способность применения экологических знаний и опыта в профессиональных и жизненных ситуациях, руководствуясь приоритетностью экологических ценностей и непрагматичной мотивацией взаимодействия с окружающей средой на основе осознания личной причастности к экологическим проблемам и ответственности за экологические последствия своей профессиональной и бытовой деятельности.

В диссертации обоснованы и разработаны методы изучения сформированности экологической компетентности студентов, выделены и охарактеризованы типологические характеристики ее уровней.

На основании обобщения теоретических и практических предпосылок определены педагогические условия и методы формирования экологической компетентности студентов биологических специальностей с учетом особенностей учебно-воспитательного процесса университета: дополнение содержания лекционно-семинарских занятий и полевой практики идеями устойчивого развития, проблематикой экологического права, экологического менеджмента и экологического мониторинга соответственно специфике учебной дисциплины; обеспечение дифференцированного и интегрированного влияния на формирование структурных компонентов экологической компетентности на основе применения в воспитательном процессе интерактивных методов; формирование осознания личной причастности к экологическим проблемам при непосредственной деятельности в природе во время комплексных полевых практик.

Реализация первого условия осуществлялась путём дополнения содержания лекционно-семинарских занятий и полевой практики идеями устойчивого развития общества, проблемами экологического права, экологического менеджмента, экологического мониторинга соответственно специфике учебной дисциплины; внедрения спецкурса экологической направленности "Экологическое краеведенье" и методических рекомендаций для преподавателей по проведению полевой практики с элементами экологического мониторинга.

Определяющими в реализации второго условия было обеспечение дифференцированного и комплексного подходов к формированию составляющих экологической компетентности на основе применения интерактивных методов обучения и воспитания студентов.

Интерактивные методы экологического образования и воспитания студентов внедрялись в процессе реализации всех обоснованных условий.

Эффективность обоснованных педагогических условий доказана экспериментально.

Качественные изменения наблюдались во всех составляющих экологической компетентности. Особенно эффективные изменения наблюдались в формировании поведенческо-деятельной составляющей. Групповой показатель поведения в формирующем этапе эксперимента демонстрирует преобладание активно-природоохранного и природосоответствующего типов поведения в Э-группах: соответственно 17,21% і 37,69%. В то же время в К-группах активно-природоохранный тип поведения демонстрирует 13,59% студентов, а природосоответствующий - 24,83%.

Изменения произошли также в интегрирующих элементах экологической компетентности. У студентов Е-групп возрос уровень ответственности за последствия деятельности в окружающей среде - 15,31% (у респондентов КГ - 4,12%). Собственную причастность к решению экологических проблем местного уровня осознают 43,34% ЕГ (28,43% студентов КГ).

Ключевые слова: экологическая компетентность студентов, чувство личной причастности, ценности, педагогические условия, интерактивные методы, комплексные полевые практики, устойчивое развитие общества.

Titarenko L.N. Formation of ecological competence of students of biological specialties of universities. - Manuscript.

Thesis for gaining the scientific degree of candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.07 - "Theory and methods of education". - Institute of the Educational Problems of the AРS of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation devoted to a problem of formation of ecological competence of students of biological specialties of university.

In the lead (carried out) research ecological competence is understood as ability to apply ecological knowledge in the certain situations and readiness for ecologically safe activity in a daily life.

In formation of ecological competence basic value has the balanced parity (ratio) of information-skilled, valuable-motivational components under condition of readiness and the responsibility for ecologically safe activity.

Though pedagogical researches on formation of ecological competence of the person of different age groups were carried out (spent), but corresponding work at universities is carried out the greater degree spontaneously, without an appropriate scientific substantiation.

As a result of the lead(carried out) research it is found out essence of the characteristic of concept "ecological competence" as to students; it is determined criteria of parameters and a level of formation of ecological competence of students of biological specialties; it is proved efficiency of pedagogical conditions of formation of ecological competence of students of universities: improvement of the maintenance(contents) of a teaching material with take in special, substantial that of a remedial component of teaching and educational process that "the Ecological study of local lore" and methodical recommendations for teachers concerning carrying out of educational field practice is more full realized in a complex of a special course; interactive methods of formation of ecological competence

Positive influence of the proved conditions and methods on formation of ecological competence of students is finished experimentally.

Key words: ecological competence, university, biological specialties, interactive methods, system on practical nature protecting activity.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Проблема формування екологічної компетентності має в педагогіці непересічне значення. Особливої актуальності вона набуває в контексті впровадження освіти сталого розвитку. Екологічна криза спонукає до переосмислення відносин у системі "природа - людина - суспільство" і пошуку шляхів їх гармонізації. У просуванні країни до високотехнологічного інформаційного суспільства особливого значення набуває рівень освіченості, культури і професіоналізму фахівців.

Становлення України в міжнародній спільноті передбачає якісні зміни у змісті і методах освіти, яка має орієнтуватись на пріоритети збалансованості в суспільному розвитку. Основну роль у вирішенні цього завдання відіграє екологічна освіта - засіб впливу на спосіб життя і споживання громадян. Підготовка висококваліфікованих фахівців - біологів та екологів - є одним із важливих і необхідних завдань екологічної освіти, засобом перебудови суспільства згідно з вимогами сталого розвитку. Її виняткова роль у майбутній модернізації України окреслена у стратегічних напрямах розвитку вищої освіти в Україні у ХХІ столітті: на місце нинішньої економічної людини має прийти людина екологічна.

Більшість досліджень у царині екологічного виховання присвячено проблемі формування екологічної культури різних вікових груп (Н.П. Єфіменко, І.М. Костицька, Л.Б. Лук'янова, В.В. Маршицька, О.Л. Пруцакова, Н.А. Пустовіт, С.В. Совгіра, Г.С. Тарасенко та ін.). Особливостям цього процесу у студентів теж присвячено низку напрацювань. Екологічну культуру студентів природничих спеціальностей вивчала Н.Б. Грейда, її формування під час туристсько-краєзнавчої роботи - Т.С. Вайда, процес підготовки студентів-біологів до проведення ботанічних екскурсій у природу з екологічним напрямом досліджував В.А. Ковтун, формування екологічної культури учнів ПТУ у процесі вивчення предметів професійно-технічного циклу стало предметом досліджень Л.Б. Лук'янової, особливості розвитку екологічного мислення студентів університету в процесі професійної підготовки досліджені М.С. Швед. Ряд науковців розробляли проблему підготовки студентів - майбутніх учителів до природоохоронної роботи у школах (Е.Г. Кучина, Г.Д. Філатова, О.В. Чернікова, Л.М. Шаповал).

У "Програмі дій" з реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України наголошено на створенні системи визначення рівня компетентності випускників вищих навчальних закладів та розробці методів об'єктивної оцінки рівня компетентності фахівців певних освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні. Особливу роль у виконанні цього завдання відіграють університети, оскільки у них створюються необхідні умови для вільного розвитку, формування стійкої екологічної позиції та професійної компетентності студента. ЇЇ виховний аспект передбачає підготовку фахівців, які безпосередньо взаємодіють з природою і приймають рішення щодо екологічної безпеки виробництв. Така освіта впливає на усвідомлення власної причетності до екологічних проблем, врахування у професійній, суспільній і побутовій діяльності наслідків впливу на довкілля. Це характеризує особистість як екологічно компетентну.

Окремі риси і складові екологічної компетентності визначені у "Концепції екологічного виховання", "Концепції національного виховання", Законі "Про освіту", Законі "Про вищу освіту" та ін.

Екологічна компетентність є складовою життєвої, теоретичні засади якої розкрито у дослідженнях С.П. Бондар, С.Ю. Головіна, К.В. Корсак, А.К. Маркової Дж. Равена, В.Ю. Стрельнікова, В.О. Подоляка, А.В. Хуторського, Л.Л. Хоружої, І.П. Ящук. Водночас екологічна компетентність є складовою професійної компетентності студентів біологічних спеціальностей. На цьому наголошує Г.А. Бордовський.

Основні підходи до формування екологічної компетентності, сутність та структуру цього поняття, принципи формування якості визначено у працях О.О. Колонькової, В.В. Маршицької, О.Л. Пруцакової, Н.А. Пустовіт, Л.Д. Руденко, С.В. Шмалєй.

Хоча компетентнісний підхід є одним з актуальних освітніх підходів, завдання формування екологічної компетентності студентів не означене в нормативних документах біологічних спеціальностей університетів, а традиційні методи викладання належать радше до репродуктивної педагогіки.

Ураховуючи високі темпи індустріалізації та урбанізації, значне антропогенне навантаження на довкілля, незворотні зміни природного середовища внаслідок ігнорування фундаментальних законів природи, до випускників біологічних спеціальностей університетів висуваються підвищені вимоги. Їх професійна екологічна компетентність виступає інтегрованим показником якості освіти. Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить, що проблема формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету не була предметом спеціального дослідження.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена загостренням екологічної ситуації в Україні, необхідністю актуалізації процесів прийняття фахівцями біологами і екологами природобезпечних рішень і відповідальності за наслідки діяльності в довкіллі. Доцільність дослідження зумовлена значними потенційними можливостями біологічних спеціальностей вищих навчальних закладів у формуванні екологічної компетентності студентів і недостатньою теоретичною і методичною розробкою порушеної проблеми. Все вище означене й обумовило вибір теми дисертації "Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми дослідження кафедри теорії та історії педагогіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького "Наукові основи забезпечення навчально-виховної діяльності сільської малокомплектної школи" (№ 0І0ІU004464).

Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 30 серпня 2004 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 23 листопада 2004 року).

Об'єкт дослідження: екологічне виховання студентів біологічних спеціальностей університету.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності і структури екологічної компетентності особистості, обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування означеної якості у студентів біологічних спеціальностей університету.

Гіпотеза дослідження: процес формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету буде ефективним за умов:

- удосконалення змісту лекційно-семінарських, практично-лабораторних занять та польової практики ідеями сталого розвитку суспільства, інформацією з екологічного права, екологічного менеджменту та екологічного моніторингу відповідно до специфіки навчальної дисципліни;

- забезпечення диференційованого та комплексного впливу на формування структурних складових екологічної компетентності на основі впровадження інтерактивних методів навчання і виховання студентів;

- формування у студентів усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем при безпосередній взаємодії з природою в комплексних польових практиках.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження визначені його завдання:

1. Вивчити сучасний стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці, з'ясувати сутнісні характеристики поняття "екологічна компетентність" стосовно студентів.

2. Визначити критерії, показники та рівні сформованості екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей.

3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету.

4. Розробити методичні рекомендації з проведення польової практики для викладачів університету та спецкурсу "Екологічне краєзнавство".

Методологічну основу дослідження становлять філософські та психолого-педагогічні положення про розвиток морально досконалої і соціально відповідальної особистості; системний підхід до процесів і явищ як методологічний спосіб пізнання педагогічних фактів, явищ і процесів; необхідність гармонізації відносин суспільства з природою через розуміння природи як універсальної цінності; провідна роль освіти у вихованні особистості; результати наукових психологічних та педагогічних досліджень з питань формування компетентності особистості.

Теоретичними основами роботи є праці українських та зарубіжних вчених з теорії формування якостей особистості (Ю.К. Бабанський, І.Д. Бех, С.У. Гончаренко, Т.М. Десятов, І.А. Зязюн, М.С. Каган, О.М. Коберник, В.В. Радул, С.Л. Рубінштейн, В.О. Сухомлинський, О.В. Сухомлинська та ін.); проблем формування компетентності особистості (О.Д. Ареф'єва, С.П. Бондар, А.Є. Іванова, В.О. Подоляк, Дж. Равен, А.В. Райцев, В.Ю. Стрельніков, І.Г. Тараненко, А.В. Хуторський, І.П. Ящук та ін.); екологічної культури (Л.І. Білик, Т.С. Вайда, Н.Б. Грейда, А.Н. Захлєбний, І.М. Костицька, Л.Б. Лук'янова, В.В. Маршицька, О.Л. Пруцакова, Г.П. Пустовіт, Н.А. Пустовіт, С.В. Совгіра, І.Т. Суравєгіна, Г.С. Тарасенко, М.С. Швед, С.В. Шмалєй та ін.); професійної підготовки студентів університету (А.Н. Алексюк, А.П. Бєляєва, А.А. Вербицький, А.І. Кузьмінський, Н.С. Розов та ін.), професійної підготовки студентів біологів (О.В. Євсєєва, О.Я. Іванців, В.А. Ковтун, Є.Г. Кучина, І.І. Соколова, Г.Д. Філатова, О.В. Чернікова та ін.).

Дослідження ґрунтується на положеннях Конституції України стосовно прав громадян на безпечне довкілля та освіту, Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Концепції екологічної освіти в Україні.

Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс наукових методів.

Теоретичні: аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної літератури, масового і передового педагогічного досвіду з проблеми дослідження; кількісний і якісний аналіз, порівняння та узагальнення результатів педагогічного експерименту. За допомогою цих методів зібрано теоретичний матеріал з проблеми дослідження, обґрунтовано педагогічні умови процесу формування екологічної компетентності, розроблено критерії, рівні та з'ясовано стан сформованості екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету на етапах констатувального і формувального експерименту.

Емпіричні: анкетування і тестування студентів; моделювання ситуацій, ділові ігри, психокорекційні тренінги, дискусії, "прес-конференції", природоохоронні акції; цілеспрямоване педагогічне спостереження за виявами ознак екологічної компетентності студентів на навчальних заняттях та в умовах польової практики забезпечили збирання і взаємоперевірку фактичних даних про сформованість екологічної компетентності студентів та її динаміку під впливом обґрунтованих умов і методів. Визначення ефективності методичних рекомендацій з проведення польової практики для викладачів університету та спецкурсу "Екологічне краєзнавство" проводилося через опитування і обговорення викладачами.

Ці методи забезпечували збір фактичного матеріалу та взаємоперевірку даних про сформованість компонентів екологічної компетентності студентів. Центральне місце в дослідженні посідав педагогічний експеримент, який організовував і здійснював безпосередньо дисертант. Аналіз здобутих результатів здійснювався із застосуванням методів математичної статистики.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі біологічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, агрономічного факультету Уманського державного аграрного університету, Інституту природознавства Херсонського державного університету. В експерименті брали участь 327 студентів, 58 викладачів.

Дослідження здійснювалося у три етапи:

На першому етапі (2003-2004 рр.) здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження: вивчено філософські, соціологічні і психолого-педагогічні джерела з проблеми формування компетентності особистості. Здійснено аналіз вітчизняного досвіду з проблеми формування життєвої компетентності та її екологічної складової, на основі чого уточнено поняття "екологічна компетентність особистості", визначено поняття "екологічна компетентність студентів". Обґрунтовано сутність, структура, критерії екологічної компетентності студентів і виявлено рівні її сформованості. Вивчено стан формування у студентів екологічної компетентності в навчально-виховному процесі університетів.

На другому етапі (2004-2006 рр.) обґрунтовано педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей; удосконалено відповідні зміст та інтерактивні методи формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету; розроблено і диференційовано впроваджено методичні рекомендації з проведення польової практики для викладачів університетів та спецкурс "Екологічне краєзнавство".

На третьому етапі (2006-2007 рр.) проведено підсумкові контрольні зрізи і спостереження, здійснено статистичну обробку отриманих експериментальних даних, їх порівняння, якісний аналіз та інтерпретацію; проведено експертну оцінку в експериментальних групах; сформульовано висновки дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше визначено сутність і структуру поняття "екологічна компетентність студентів", розроблено критерії і показники її сформованості у студентів біологічних спеціальностей університету, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено удосконалений зміст навчального матеріалу та здійснено диференційований і комплексний вплив на основі інтерактивних методів навчання і виховання на формування екологічної компетентності студентів у навчально-виховному процесі університету; удосконалено методики дослідження екологічної компетентності; набули подальшого розвитку інтерактивні методи екологічного виховання студентів.

Практичне значення дослідження визначається розробкою та реалізацією системи формування екологічної компетентності студентів під час лекційно-семінарських і практично-лабораторних занять та комплексних польових практик; змісту і методики проведення практичної природоохоронної діяльності студентів, методичних рекомендацій з проведення польової практики для викладачів університету, викладання спецкурсу "Екологічне краєзнавство". Основні положення й висновки дисертації, методика формування екологічної компетентності пройшли апробацію і можуть бути застосовані в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, коледжів, у позашкільних навчальних закладах, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних кадрів.

Вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, адекватних його предмету, об'єкту, меті і завданням; коректною якісною та кількісною обробкою одержаного емпіричного матеріалу, апробацією і впровадженням їх у практику навчально-виховного процесу університету для студентів біологічних спеціальностей; достатньою репрезентативністю вибірки для кількісного і якісного аналізу досліджуваних залежностей.

Апробація та впровадження результатів дослідження: результати досліджень представлено в наукових доповідях на Міжнародному конгресі IV слов'янських педагогічних читань "Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі" (м. Черкаси, 2005 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції "Освіта і доля нації" (м. Харків, 2003 р.), Міжнародній конференції "Інтеграційна стратегія державних інституцій та громадськості в соціоекологічній інформованості суспільства: теоретичний та практичний аспекти" (м. Черкаси, 2006 р.), VIII Всеукраїнській конференції "Екологія та освіта: здобутки та перспективи діяльності в рамках концепції сталого розвитку" (м. Черкаси, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді (м. Київ, 2005 р.), Х науково-методичній конференції "Людина та навколишнє середовище - проблеми безперервної екологічної освіти в вузах" (м. Одеса, 2004 р.).

Методику формування екологічної компетентності студентів, методичні рекомендації з проведення польової практики для викладачів університетів та спецкурсу "Екологічне краєзнавство" як окремої дисципліни впроваджено в навчально-виховний процес біологічних факультетів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка від 26.04.06 № 822/01-11), Інституту природознавства Херсонського державного університету (довідка від 27.04.06 № 11/1-14/1348) та агрономічного факультету Уманського аграрного університету (довідка від 14.09.06 № 268).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 218 найменувань, 4 додатків на 97 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 181 сторінці.

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 12 одноосібних публікаціях, з яких 5 надруковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та основні завдання дослідження; розкрито теоретичні й методологічні основи, обґрунтовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, вірогідність його результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей" узагальнено результати філософських і психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування компетентності та її екологічної складової, розкрито сутність і структуру стосовно студентів біологічних спеціальностей університетів. Визначення термінологічного апарату дослідження стосувалося також розмежування понять "компетентність" та "компетенція". Останню у дослідженні трактовано як коло питань, з яких певна особа має знання, досвід.

Особистість протягом свого життя у виконуваних соціальних ролях прямо чи опосередковано взаємодіє з природою. Тому важливою складовою життєвої компетентності є екологічна.

Для дослідження екологічної компетентності значущими стали праці з проблеми формування екологічної культури особистості, оскільки ці категорії пов'язані між собою. Базовими є дослідження Л.І. Білик, М.І. Дробнохода, Н.П. Єфіменко, А.Н. Захлєбного, І.Д. Звєрєва, О.Я. Іванців, Л.Б. Лук'янової, М.М. Моісєєва, Г.П. Пустовіта, А.Й. Сиротенка, І.Т. Суравєгіної, Г.С. Тарасенко, Н.А. Негруци.

Праці цих учених присвячені формуванню як цілісного явища - екологічної культури, так і окремих її складових, що уможливлює використання попередніх здобутків для реалізації завдань нашого дослідження.

В основу визначення і з'ясування сутності, змісту і структури екологічної компетентності студентів було покладено праці Г.А. Бордовського, О.О. Колонькової, В.В. Маршицької, О.Л. Пруцакової, Н.А. Пустовіт, Л.Д. Руденко, С.В. Шмалєй.

На відміну від екологічної культури, яка може мати і суспільний, і особистісний характер, екологічна компетентність стосується лише особистості. Вона розглядається як здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля. Педагоги розглядають екологічну компетентність як здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля (В.В. Маршицька), вияв екологічної культури в полі відповідальності особистості (О.Л. Пруцакова), підготовленість і здатність людини до практичного вирішення екологічних завдань, наявності в неї ряду особистісних якостей у поєднанні з необхідним запасом знань і умінь ефективно доцільно діяти у проблемних ситуаціях, що виникають у різних сферах діяльності, та знаходити правильні шляхи їх вирішення (Л.Д. Руденко), інтегральний розвиток особистості, що об'єднує нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти та забезпечує здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси, спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального природокористування (С.В. Шмалєй), систему знань, умінь та навичок у сфері екологічної діяльності, що відповідають внутрішній позиції та забезпечують кваліфіковане розв'язання екологічно небезпечних ситуацій, спостереження та контроль за дотриманням екологічних вимог у різних сферах життєдіяльності згідно з екологічним законодавством України (О.О. Колонькова).

Відповідно до рівнів екологічної освіти - базового і поглибленого (Н.А. Пустовіт) і визначених видів екологічної компетентності - повсякденно-побутової і професійної (О.Л. Пруцакова) зазначено, що студентам біологічних спеціальностей притаманні обидва названі види.

Для студентів біологічних спеціальностей університетів пріоритетним є професійний різновид екологічної компетентності - випускники університету матимуть фахове відношення до взаємодії з навколишнім середовищем і вирішення екологічних проблем у сільському й комунальному господарстві, на виробництві. Крім того, отримувана спеціальність учителя біології робить професійну екологічну компетентність студента необхідною умовою формування відповідної якості в учнів. Повсякденно-побутова екологічна компетентність стосується студентів - пересічних громадян, споживачів природних ресурсів. Вона виявляється в щоденному прийнятті рішень щодо власного споживання ресурсів і врахуванні екологічних наслідків власного впливу на довкілля.

Основою для формування як професійного, так і повсякденно-побутового видів екологічної компетентності студентів є екологічні знання. Важливе значення у формуванні якості має досвід практичної діяльності в довкіллі, що у студентів має безпосередній та опосередкований характер. Це дає підстави виділити у структурі екологічної компетентності студентів інформаційно-досвідну складову.

Професійна екологічна компетентність формується під впливом екологічної інформації наукового чи прикладного характеру. У її формуванні беруть участь загальнонаукові знання й ті, що стосуються найближчого середовища. Саме останні використовуються в досвіді прийняття рішень стосовно його стану, вибору способу діяльності. Отримання студентами опосередкованого і безпосереднього досвіду взаємодії з природою відбувається під час лекційно-семінарського навчання, практично-лабораторних робіт та комплексних польових практик.

Вибір способу діяльності залежить від ціннісних орієнтацій особистості, місця екологічних цінностей в ієрархії особистісних, що знаходить своє відображення в характері мотивів діяльності. Тому у структурі екологічної компетентності студентів виділено мотиваційно-ціннісну складову.

У формуванні мотиваційно-ціннісної складової екологічної компетентності важливими є і предметні, і суб'єктні цінності. Визначальними у прийнятті рішень є не лише спектр екологічних цінностей особистості, а й місце цих цінностей в ієрархії особистісних. Важливою умовою формування екологічної компетентності є трансформація зовнішніх мотивів і стимулів у внутрішні мотиви студентів, які сприятимуть формуванню природобезпечної діяльності без зовнішнього контролю.

Екологічні знання, досвід, цінності і мотиви студентів реалізуються у професійній практичній діяльності і щоденній поведінці. Діяльність є реальним чинником ризиків для довкілля або шляхів його збереження, і саме за її виявами оцінюють рівень екологічної компетентності. Тому у структурі екологічної компетентності виділено поведінково-діяльнісну складову.

Для формування екологічної компетентності студентів необхідні також готовність до прийняття екологічно виважених рішень та відповідальність за власні дії. Ці інтегрувальні елементи є системотворчими для формування екологічної компетентності студентів.

У дослідженні екологічну компетентність студентів розглянуто, як здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності.

У другому розділі "Практика формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету" відповідно до структури екологічної компетентності визначено критерії та її показники, виявлено рівні та стан сформованості означеної якості, здійснено аналіз змістово-процесуального забезпечення формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університетів.

Відповідно до структури екологічної компетентності в дослідженні визначено критерії сформованості цієї якості у студентів, до яких належать: обізнаність із екологічною проблематикою, усвідомлення екологічних проблем місцевого рангу, наявність досвіду вирішення екологічних проблем (критерії сформованості інформаційно-досвідної складової); місця екологічних цінностей в ієрархії особистісних, характер ставлення до природи (сформованості мотиваційно-ціннісної складової), екологічно безпечна поведінка і діяльність у професійній та побутовій сферах (сформованості поведінково-діяльнісної складової); готовність приймати рішення і діяти в довкіллі з мінімальною шкодою для нього, відповідальність за екологічні наслідки своєї діяльності (сформованість інтегрувальних елементів готовності і відповідальності).

Згідно з визначеними критеріями та показниками в дослідженні визначено рівні сформованості екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університетів: креативний, професійно-достатній, елементарний.

Креативний рівень екологічної компетентності характеризується: глибокими екологічними знаннями, зокрема, з екологічного права, екологічного менеджменту, сталого розвитку суспільства, регіональних екологічних проблем; потребою спілкування з природою, позитивним ставленням до неї, визнанням її універсальної цінності, непрагматичною мотивацією в спілкуванні з природою, усвідомленням необхідності і важливості природоохоронної діяльності; активною участю в охороні довкілля, вмінням здійснювати екологічний моніторинг та приймати природобезпечні рішення у професійній і побутовій діяльності, діяти на їх основі, природовідповідним і активно-природоохоронним типами поведінки; усвідомленням особистої причетності до екологічних проблем, готовністю брати участь у їх розв'язанні та мінімізації власного впливу на довкілля, відповідальністю за наслідки власної діяльності.

Ознаки професійно-достатнього рівня екологічної компетентності: володіння екологічними знаннями в межах своєї освітньо-кваліфікаційної характеристики, про екологічні правові норми, основи екологічного менеджменту, сталий розвиток суспільства; невиражена потреба спілкування з природою, позитивне ставлення до природи, переважання непрагматичних мотивів у спілкуванні з нею, усвідомлення необхідності та важливості природоохоронної діяльності; участь в охороні довкілля в межах професійних завдань, вміння здійснювати екологічний моніторинг і діяти природобезпечно у своїй професійній діяльності, природовідповідний тип поведінки переважає; усвідомлення особистої причетності до виробничих екологічних проблем, готовність брати участь у їх розв'язанні та відповідати за екологічні наслідки власної професійної діяльності.

Елементарний рівень екологічної компетентності характеризують: фрагментарний характер екологічних знань, недостатня обізнаність з екологічного права, екологічного менеджменту, моніторингу та сталого розвитку суспільства; невиражена потреба у спілкуванні з природою, переважання прагматичного ставлення до природи і мотивів взаємодії з нею, низький рейтинг екологічних цінностей у ієрархії особистісних; ситуативне дотриманням правил природобезпечної поведінки, домінантний пасивно-агресивний тип поведінки, усвідомлення важливості проблеми збереження довкілля в межах професійної діяльності, неспроможність усвідомлення побутової діяльності як чинника впливу на довкілля, здійснення природонебезпечних дій і байдужість до аналогічної поведінки інших; невиражені готовність до вирішення екологічних проблем та відповідальність за наслідки власної професійної і побутової діяльності в довкіллі.

Наведені характеристики було покладено в основу визначення динаміки змін у формуванні екологічної компетентності студентів і перевірки ефективності методики формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету.

Дослідження стану сформованості екологічної компетентності студентів відбувалося у перебігу констатувального етапу експерименту, що здійснювався на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Херсонського педагогічного університету та Уманського державного аграрного університету.

Емпіричні дані зібрано за допомогою анкетування та тестування студентів. Питання були згруповані у змістові блоки відповідно до складових екологічної компетентності.

З метою визначення стану сформованості екологічної компетентності студентів застосовувалися методи, спрямовані на вивчення кожної складової цієї якості.

Отримані результати свідчать, що більшість студентів мають елементарний рівень сформованості інформаційно-досвідної складової, оскільки відповідна проблематика - екологічні право, політика, менеджмент і моніторинг, сталий розвиток - відсутня у шкільній екологічній освіті. Наявні екологічні знання респонденти не прагнуть використовувати у професійній діяльності. Екологічні цінності студентів у ієрархії особистісних займають останні місця ? 19-24 (85,74% студентів). Більшість студентів керується прагматичними мотивами взаємодії з природою і має пасивно-агресивний тип поведінки у природі (43,87%). Вони мають елементарний рівень екологічної компетентності. Причетними до екологічних проблем вважають себе лише 4,43% студенти, у побутовій сфері найчастіше поведінка розцінюється як активно-агресивна. Таким чином, студенти не готові до професійної природобезпечної діяльності та не усвідомлюють відповідальності за її наслідки.

Отримані результати вимагають аналізу змістово-процесуального забезпечення формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університетів. Чинниками, які впливають на формування зазначеної якості в університеті, є екологізованість навчальних дисциплін, курсів і польової практики, використання інтерактивних методів навчально-виховного процесу.

У дослідженні проаналізовано нормативну документацію і методи викладання навчальних дисциплін й виявлено, що нестача у змісті природоохоронної проблематики регіонального спрямування та практична відсутність відомостей, що стосуються побутової сфери діяльності особистості, переважне використання неефективних навчально-виховних методів і таких, що суперечать нормам природоохоронної поведінки, утруднюють формування екологічної компетентності студентів.

У третьому розділі "Педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету" обґрунтовано педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету і досліджено їх ефективність.

Педагогічними умовами формування екологічної компетентності студентів університетів у досліджені є: удосконалення навчального змісту ідеями сталого розвитку, екологічного права, менеджменту і моніторингу; забезпечення диференційованого та комплексного впливу на формування складових екологічної компетентності впровадженням інтерактивних методів навчання і виховання студентів; формування у студентів усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем у процесі безпосередньої взаємодії з природою під час комплексних польових практик (схема 1).

Зміст навчального матеріалу удосконалено згідно з принципами: врахування матеріалу екологічного змісту в міжпредметних зв'язках; поєднання інформації глобального та регіонального рангів з наступним розширенням останнього; використання екологічної інформації у сфері побутового споживання та професійної діяльності.

Констатування стану сформованості інформаційно-досвідної, мотиваційно-ціннісної, поведінково-діяльнісної складових та інтегрувальних елементів готовності і відповідальності екологічної компетентності студентів дає підстави для добору інтерактивних методів спрямованих на корекцію кожної з них. У дослідженні використовувався спектр інтерактивних методів, кожний з яких здійснював уплив на домінантне формування окремих складових екологічної компетентності, а в комплексі сприяв формуванню цілісної якості. Провідним методом стали ділові ігри, які типологізовано за ознаками змісту, форми, характеру діяльності тощо. Загалом комплекс ігор спрямовувався на формування інформаційно-досвідної складової компетентності і прийняття рішень у професійній і побутовій діяльності. Крім ігрових, інші застосовані методи носили ситуаційний, дискусійний і психокорекційний характер (екологічний театр, пантоміма, психомалюнок тощо).

У дослідженні польові практики розглядаються як форма навчального процесу університету, де є можливість набуття студентами безпосереднього досвіду взаємодії з природою, спосіб дослідити і відчути особисту причетність до екологічних проблем. Дисертантом скоректовано зміст польової практики шляхом усунення природонебезпечних дій, доповнення елементами екологічного моніторингу. Методи, застосовані під час проведення практик, сприяли формуванню мотиваційно-ціннісної складової екологічної компетентності, почуття особистої причетності до проблем довкілля, відповідальності за власну діяльність.

Схема 1

Схема педагогічних умов формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей

Результати формувального етапу експерименту, здійсненого на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, підтверджують ефективність обґрунтованих педагогічних умов.

Програма "Екологічне краєзнавство" складена згідно вимог стандарту освітньо-професійної програми, яка затверджена Міністерством освіти і науки України для підготовки студентів зі спеціальності 6.070800 "Екологія та охорона навколишнього середовища" і спрямована на реалізацію краєзнавчого та міждисциплінарного принципів екологічного виховання. Її впровадження сприяє розкриттю, уточненню і конкретизації наукових підходів на матеріалі найближчого навколишнього середовища - особливостей природо-територіальних комплексів і екологічних проблем міста Черкас та Черкаської області. Отримані знання сприяли розширенню екологічного кругозору студентів, усвідомленню закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків у природі, дали можливість пізнати довкілля міста Черкас та Черкаської області та сприяли формуванню у студентів усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем.

Реалізація педагогічних умов позитивно вплинула на коригування всіх складових екологічної компетентності. Значно зріс рівень обізнаності студентів із проблематикою компетентнісного поля - у середньому з 15,50% (КЕ) до 63,45% (ФЕ). Рейтинг екологічних цінностей у студентів зріс на 5 позицій, а бажаний коефіцієнт кореляції (0,7-1,0) підвищився у 4,68% студентів. Це свідчить про зближення реальної та ідеальної системи цінностей студентів внаслідок впровадження експериментальних змісту і методик формування екологічної компетентності студентів (рис.1).

Рис. 1. Зміни в рівнях сформованості мотиваційно-ціннісної складової екологічної компетентності студентів у процесі дослідження

Якісні зміни відбулися також у поведінково-діяльнісній складовій екологічної компетентності. Груповий показник поведінки у ФЕ демонструє переважання активно-природоохоронного і природовідповідного типів поведінки у Е-групах: відповідно 17,21% і 37,69%. Водночас у К-групах активно-природоохоронний тип поведінки демонструють 13,59% студентів, а природовідповідний - 24,83% (рис.2.)

Зміни торкнулися й інтегрувальних елементів екологічної компетентності. Виявлено, що у студентів ЕГ зріс рівень відповідальності за наслідки діяльності у довкіллі - 15,31% (у респондентів КГ - 4,12%). Власну причетність до вирішення екологічних проблем місцевого рангу усвідомлюють 43,34% ЕГ (28,43% студентів КГ).

Отже, упродовж дослідження відбулися якісні зміни у всіх складових екологічної компетентності. Найвідчутніше відрізняється рівень сформованості інформаційно-досвідної складової - її рівень характеризуємо як креативний, а рівень інших складових - як професійно-достатній.

Рис. 2. Зміни в типах поведінки студентів у процесі дослідження

Таким чином, ефективність обґрунтованих умов і методів формування екологічної компетентності студентів є експериментально підтвердженою. Обґрунтовані підходи найбільш послідовно впроваджено через методичні рекомендації для викладачів щодо методики проведення польової практики та програму спецкурсу "Екологічне краєзнавство", а набуті екологічні знання сприяли ефективному формуванню у студентів екологічної компетентності та екологічної відповідальності за власну поведінку в довкіллі на регіональному та місцевому рівнях.

Висновки

Результати дослідження свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань, підтвердження гіпотези і є підставою для висновків:

Екологічну компетентність студентів розглянуто як здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності. Виділяють два види екологічної компетентності - повсякденно-побутову і професійну. Хоча студентам біологічних спеціальностей університетів притаманні обидва названі види, у вищих навчальних закладах у них формується переважно професійний різновид.

Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено актуальність формування екологічної компетентності студентів, що обумовлено потребами переосмислення відносин у системі "природа - людина - суспільство" і пошуками шляхів їх гармонізації, на основі результатів вивчення стану проблеми в педагогічній науці та практиці.

На основі аналізу наукових джерел визначені основні структурні складові екологічної компетентності особистості: інформаційно-досвідна, мотиваційно-ціннісна, поведінково-діяльнісна. У цілісну якість їх об'єднують інтегрувальні елементи - готовність до природобезпечної діяльності і відповідальність за наслідки власної діяльності.

Обґрунтування рівнів сформованості екологічної компетентності студентів - креативного, професійно-достатнього, елементарного - ґрунтувалося з урахуванням критеріїв: обізнаності з екологічною проблематикою, усвідомлення екологічних проблем місцевого рангу, наявності досвіду вирішення екологічних проблем; місця екологічних цінностей в ієрархії особистісних, характеру ставлення до природи; екологічно безпечної поведінки та діяльності у професійній та побутовій сферах; готовності приймати рішення і діяти у довкіллі з мінімальною шкодою для нього, відповідальності за екологічні наслідки своєї діяльності.

Аналіз нормативної документації і методів викладання навчальних дисциплін виявив нестачу проблематики компетентнісного поля у змісті природоохоронної проблематики, переважне використання неефективних навчально-виховних методів і таких, що суперечать нормам природоохоронної поведінки утруднюють формування екологічної компетентності студентів. Результати констатувального етапу експерименту свідчать, що більшість студентів мають елементарний рівень сформованості усіх складових екологічної компетентності.

...