Формування естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва у старших дошкільників (на матеріалі ознайомлення з пейзажним живописом)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання АПН України

УДК 373.2.036:75

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва у старших дошкільників (на матеріалі ознайомлення з пейзажним живописом)

Спеціальність 13.00.08 - дошкільна педагогіка

Половіна Олена Анатоліївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, професор Бєлєнька Ганна Володимирівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри дошкільної педагогіки

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Приходько Юлія Олексіївна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри педагогіки і психології

кандидат педагогічних наук, професор Поніманська Тамара Іллівна, Рівненський державний гуманітарний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри педагогіки і психології (дошкільної)

Захист відбудеться “ 25 ” вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України ( 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9)

Автореферат розіслано “ 23 ” серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

пейзажний естетичний ставлення дошкільний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність модернізації змісту дошкільної освіти зумовлюється тенденціями розвитку суспільства на межі епох та реформуванням галузі згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законами України “Про дошкільну освіту” та “Про охорону дитинства” (2001 р.), Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (1999 р.), Коментарем до Базового компонента дошкільної освіти в Україні (2003 р.). На сучасному етапі особливої актуальності набуває проблема гуманізації змісту освіти, її мети та принципів, що зумовлює формування особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності, спрямованої на розвиток і гармонізацію суспільства (В.Андрущенко, І.Бех, А.Богуш, М.Каган, В.Кузь, Л.Левчук, Б.Неменський, І.Смольянінов та ін.). Реформування системи дошкільної освіти, яка поряд з інститутом сім'ї є основотворчим структурним елементом у системі освіти та виховання підростаючої особистості, стратегічні зміни її концептуальних і організаційних основ у контексті соціально-економічних перетворень, що відбуваються в Україні, здійснюється задля розвитку творчої особистості, її загальної та еколого-естетичної культури (А.Бєлєнька, Е.Бєлкіна, Н.Гавриш, Н.Глухова, А.Гончаренко, В.Кузьменко, С.Кулачківська, Н.Миропольська, Т.Піроженко, З.Плохій, Ю.Приходько, Г.Сухорукова, Г.Тарасенко та ін.).

Виходячи із стратегічних завдань дошкільної освіти, питання розвитку духовно-моральних якостей дітей дошкільного віку, складовою яких виступає естетичне ставлення до природи, є одним з центральних у навчально-виховному процесі. Враховуючи той факт, що дошкільне дитинство відіграє унікальну роль у становленні особистості і свідченням цього є ґрунтовні дослідження Л.Божович, Л.Венгера, Д.Ельконіна, О.Запорожця, М.Лісіної, В.Мухіної та ін. - цей вік є сенситивним для становлення первинного синкретичного світогляду, встановлення супідрядності вчинкових мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій самосвідомості, закладання основ морально-естетичного світосприймання і соціокультурного становлення особистості (О.Богініч, Е.Вільчковський, Н.Зубарєва, М.Івашиніна, Н.Кот, М.Машовець, С.Ніколаєва, Г.Підкурганна, Т.Поніманська та ін.) та проявляється “пік” інтересу до природи (І.Гончаров). Одним із пріоритетів у розвитку дошкільної освіти на сучасному етапі є розвиток почуттів дитини, емоційної сприйнятливості, емпатії; попередження виникнення та корекція емоційної глухоти, нечутливості, байдужості, песимізму (О.Кононко. В.Кузьменко, С.Кулачківська, С.Ладивір).

Теоретичний аналіз засвідчив, що естетичне виховання дошкільників як одна із сфер розвитку дитини ґрунтовно висвітлене у працях В.Бабаєвої, Н.Вєтлугіної, Є.Фльоріної. Засоби розвитку естетичних почуттів були предметом наукового пошуку О.Дзержинської, Н.Кириченко, Т.Комарової, Л.Компанцевої, Н.Сакуліної, Р.Чумічової. У працях В.Сухомлинського, Б.Лихачова до чинників естетичного виховання включені мистецтво, природа, соціальна дійсність, наука та праця, комплексна дія яких може сформувати в особистості гармонійне естетичне ставлення до навколишнього світу. У контексті розгляду проблеми естетичного виховання та аналізу результатів наукових досліджень ми визначили, що проблема формування естетичного ставлення до природи засобами живопису не була предметом спеціального дослідження. У низці робіт її торкалися принагідно або в порядку постановки проблем естетичного виховання: не висвітлено розвиток естетичних почуттів старших дошкільників до природи, не визначені педагогічні умови формування естетичного ставлення до природи, не розроблено зміст, структуру, послідовність ознайомлення старших дошкільників з пейзажним живописом, що спрямовується на формування естетичного ставлення до природи.

Отже, актуальність проблеми, її наукове та практичне значення, недостатня розробленість у теорії та практиці дошкільного виховання визначили тему дослідження - “Формування естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва у старших дошкільників (на матеріалі ознайомлення з пейзажним живописом)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри дошкільної педагогіки НПУ імені М. П. Драгоманова з наукового напряму “Теорія і технологія навчання та виховання в системі освіти”.

Тема дисертації затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №4 від 23.10.2003 р.) і погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 27.01.2004 р.).

Об'єкт дослідження - процес естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - зміст і методи формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи засобами пейзажного живопису.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови і методику, що забезпечують формування естетичного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку і ґрунтуються на використанні класичних та сучасних творів пейзажного живопису в навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність процесу формування естетичного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку зростає за умов поетапної побудови взаємодії дитини з природою на основі художньо-педагогічного спілкування, в центрі якого лежить ознайомлення з творами пейзажного живопису, що сприяють формуванню художнього сприйняття реальної природи. Формування естетичного ставлення до природи здійснюється шляхом забезпечення позитивного емоційного тла сприймання об'єктів та явищ природи у творах живопису; організації роботи, що збагачує сенсорний досвід старших дошкільників і виступає основою повноцінного сприймання художніх образів природи; актуалізації вражень від сприймання картин на матеріалі творчої інтерпретації емоційно-чуттєвого досвіду при наступному сприйманні об'єктів і явищ навколишньої природи; освоєння дітьми естетичного потенціалу природи в контексті творчої самореалізації.

Гіпотеза конкретизується в процесі вирішення таких завдань:

1. Дослідити філософсько-психологічний аспект розвитку естетичного ставлення особистості до природи у працях вітчизняних та зарубіжних авторів з метою уточнення сутності поняття “естетичне ставлення”.

2. Здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з питань використання картин пейзажного жанру у формуванні естетичного ставлення дітей до природи.

3. Визначити критерії та рівні сформованості естетичного ставлення старших дошкільників до природи у теорії та практиці дошкільної освіти.

4. Обґрунтувати педагогічні умови і методику формування естетичного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку засобами пейзажного живопису.

5. Розробити, експериментально апробувати і дослідним шляхом перевірити ефективність системи роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи шляхом ознайомлення з пейзажним жанром живопису в процесі художньо-педагогічного спілкування.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять сучасні теорії у галузі філософії, психології, педагогіки, що пропагують формування особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу, соціально значущої діяльності, спрямованої на розвиток і гармонізацію суспільства, єдність процесів естетичного, культурного освоєння природного середовища та гармонійного розвитку особистості на засадах гуманізації, використанні особистісно-орієнтованого підходу при вихованні і навчанні особистості (В.Андрущенко, І.Бех, І.Зязюн, М.Каган, В.Кузь, Л.Левчук, Т.Поніманська та ін.); фундаментальні положення психолого-педагогічного підходу до розвитку дошкільника у процесі взаємодії з природою, сенситивності дошкільного віку для розвитку творчої особистості, формування внутрішніх етичних інстанцій самосвідомості, закладання основ морально-естетичного світосприймання і соціокультурного становлення особистості, її загальної та еколого-естетичної культури та наукові положення про загальний зв'язок, взаємозумовленість і цілісність природи та людини, естетичний характер культурного освоєння природи (А.Бєлєнька, Е.Бєлкіна, О.Богініч, Е.Вільчковський, Н.Гавриш, А.Гончаренко, Н.Горопаха, М.Івашиніна, О.Кононко, Н.Кот, В.Кузьменко, С.Кулачківська, Т.Піроженко, З.Плохій, Г.Раратюк, Н.Сакуліна, Г.Сухорукова та ін.); результати досліджень А.Адаскіної, М.Брауншвіга, М.Вовчик-Блакитної, І.Гончарова, В.Єзікеєвої, Н.Зубарєвої, Є.Ігнатьєва, В.Кардашова, О.Мелік-Пашаєва, В.Мухіної, А.Сорокіної, Т.Терещенко, А.Ткемаладзе, Є.Фльоріної, В.Шацької та ін. про доступність для сприймання дитиною мистецтва живопису як способу відображення довкілля внаслідок образного характеру її мислення.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези використано комплекс наукових методів дослідження. Теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація та узагальнення даних психолого-педагогічної, філософської літератури з проблеми дослідження, вивчення документації дошкільних навчальних закладів, вивчення та узагальнення досвіду роботи педагогів дошкільних навчальних закладів, батьків, які дали змогу сформувати власний погляд на проблему дослідження та виявити наукові засади створення експериментальної моделі. Емпіричні методи дослідження: бесіди, анкетування, спостереження, аналіз та узагальнення незалежних експертних характеристик, що сприяли вивченню реального стану проблеми у сучасній дошкільній освіті; педагогічний експеримент, статистична та аналітична обробка даних дослідження.

Дослідно-експериментальна база. Дослідження проводилось у ДНЗ “Ромашка” смт. Брацлав, ДНЗ “Дзвіночок” с. Ковалівка Немирівського району, ДНЗ “Дзвіночок”, ДНЗ “Сонечко” м. Немирова Вінницької області, ДНЗ № 598 Оболонського р-ну в м. Києві, ДНЗ № 15 м. Севастополя.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три взаємопов'язані етапи і тривало впродовж 2003-2006 років.

На першому етапі (2003-2004 рр.) теоретично обґрунтована актуальність дослідження, вивчена, проаналізована та узагальнена філософська, психолого-педагогічна література в контексті дослідження; створена прогностична модель експериментального дослідження; розроблена методика констатувального та формувального експерименту.

На другому етапі (2004-2005 рр.) оформлені матеріали теоретичного розділу дослідження; вивчено, проаналізовано та узагальнено досвід практичної роботи з досліджуваної проблеми; проведено констатувальний та формувальний експерименти.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) проаналізовано та узагальнено результати експериментальної роботи, розроблено рекомендації, що втілені у практику роботи ДНЗ, здійснено документальне оформлення матеріалів дисертаційного дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

- вперше виокремлено, теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено педагогічні умови використання картин пейзажного жанру для формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи: керованість процесу дорослим; створення емоційних ситуацій, наявність емоційної установки на сприймання краси природи; поступовий розвиток здатності дитини до сприймання різнобарвності природи, різноманітності її “звучання”, розвиток образного мислення; забезпечення системи знань про об'єкти і явища природи методом спостереження як основи формування естетичного ставлення до природи; використання мистецтва пейзажного жанру як засобу розвитку естетичного ставлення до природи в процесі художньо-педагогічного спілкування; забезпечення бази для діяльно-творчої самореалізації дитини; залучення батьків до вирішення завдань естетичного виховання;

- уточнено сутність поняття “естетичне ставлення до природи” стосовно дітей дошкільного віку, яке визначається як почуттєве вираження суб'єктивного ставлення особистості до певного об'єкта або явища природи як вільної, безкорисної естетичної насолоди;

- визначено критерії (здатність встановлювати асоціації між об'єктами і явищами природи та поняттям “краса”; стійкість характеру та широта спектру асоціацій; вміння естетично оцінювати реальні об'єкти і явища природи, зокрема втілені у творах пейзажного живопису; наявність естетичних емоцій; вміння передавати естетичне ставлення до природи у самостійній художньо-творчій діяльності) та рівні сформованості естетичного ставлення дітей старшого дошкільного віку до природи (високий, середній, низький);

- набули подальшого розвитку положення про взаємозв'язок художньо-педагогічного спілкування дорослого і дитини в процесі сприймання природи та розвитку світоглядних орієнтирів дітей, їхніх естетичних суджень та ставлення до природи.

Практична значущість здобутих результатів полягає у тому, що розроблено систему роботи з формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи на основі організації художньо-педагогічного спілкування всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, базовим засобом якого є картини пейзажного жанру та методичне забезпечення, створене для реалізації запропонованої методики; здійснено систематизацію картин пейзажного жанру вітчизняних і зарубіжних художників, доступних для сприймання дітьми старшого дошкільного віку відповідно до вимог програм виховання у ДНЗ, доповнено їх перелік. Матеріали дослідження були презентовані студентам Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова спеціальності “Дошкільне виховання” під час проведення лекційних, семінарських, практичних занять з курсу “Методика ознайомлення з природою”, “Дошкільна педагогіка”, “Основи образотворчого мистецтва і методика організації образотворчої діяльності дітей дошкільного віку” і вони можуть використовувати їх під час проходження педагогічної практики у ДНЗ.

Вірогідність і надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних положень; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті та завданням; достатнім обсягом вибірки та її репрезентативністю; позитивними результатами естетичного розвитку старших дошкільників експериментальних груп на основі реалізації педагогічних умов формування естетичного ставлення до природи.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися і отримали схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України” (Миколаїв, 21 листопада 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 27 - 28 листопада 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 27 - 28 березня 2003 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Проблеми наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів” (Житомир, 23 - 24 квітня 2003 р.), звітних конференціях викладачів та молодих науковців НПУ імені М.П.Драгоманова протягом 2003 - 2006 років. Теоретичні положення, висновки і методичні рекомендації регулярно заслуховувались на засіданнях кафедри дошкільної педагогіки Інституту педагогіки і психології НПУ ім. М.П.Драгоманова (2003 - 2006 р.). Основні положення та рекомендації щодо формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи впроваджено в роботу Брацлавського ДНЗ “Ромашка” Немирівського району Вінницької області (довідка № 0-21-455 від 8 червня 2006 р.), Ковалівського ДНЗ “Дзвіночок” Немирівського району Вінницької області (довідка № 0-21-455 від 8 червня 2006 р.), Немирівського ДНЗ “Дзвіночок” Вінницької області (довідка № 0-21-455 від 8 червня 2006р.), Немирівського ДНЗ “Сонечко” (довідка № 0-21-455 від 8 червня 2006 р.) Вінницької області, ДНЗ № 598 Оболонського р-ну в м. Києві (довідка № 31 від 25 жовтня 2006 р.), ДНЗ № 15 м. Севастополя (довідка № 5 від 7 вересня 2006 р.).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження відображено у 9 одноосібних публікаціях автора, з них 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (309 найменувань на 24 сторінках), додатків (39 сторінок). Загальний обсяг дисертації - 248 сторінок, основний зміст викладено на 185 сторінках. Робота містить 8 рисунків, 10 таблиць, 4 діаграми на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу та завдання роботи, характеризуються основні методи та етапи проведення експериментального дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; подаються відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методичні основи формування естетичного ставлення до природи дітей старшого дошкільного віку” - досліджено філософські аспекти онтогенезу естетичного ставлення особистості в умовах взаємодії з природою; визначено психологічні особливості формування його у дітей дошкільного віку; обґрунтовано педагогічні основи формування естетичного ставлення старших дошкільників до природи; здійснено характеристику мистецтва живопису як засобу формування естетичного ставлення до природи. Аналіз філософських джерел дав змогу визначити естетичне ставлення людини до навколишньої природи як складну естетико-філософську проблему, яка зародилася з виникненням людства та пройшла складний історичний шлях розвитку. Античне вчення про естетичне ставлення до природи (Арістотель, Геракліт, Піфагор) стало першоосновою естетичного пізнання та шанування природи людиною, охопивши усі прояви зовнішньої краси навколишнього світу.

Аналіз філософських поглядів представників ХХ ст. А.Апресяна, В.Бажанової, В.Баленок, М.Колесника, Ф.Кондратенка, Н.Крилової, В.Ротницького, І.Смольянінова, В.Старостіна, Л.Столовича, А.Теодора, Д.Хацькевича, Ф.Худушина, А.Щербо, Л.Юлдашева та ін. засвідчив, що естетичне ставлення має складну структуру, яка включає певні компоненти - почуття, знання про норми і критерії естетичної діяльності, уміння, естетичну оцінку, переконання, естетичний смак, естетичний ідеал - та має такі характеристики, як емоційність, інтуїтивність, духовність, об'єктивність, предметність. Історичний характер розвитку людства позначився певними особливостями формування естетичного ставлення особистості до природи, важлива роль у якому належала мистецтву і, зокрема, живопису - художній філософії природи, що сприймається людиною через почуттєву сферу.

Вивчення психологічних аспектів предмета дослідження дозволило отримати інформацію про можливість системного впливу на емоційно-чуттєву сферу дитини (І.Бех, І. Джидар'ян, О.Леонтьєв, Д.Ніколенко, Д.Ельконін). Проблеми формування ставлення особистості до об'єктів і явищ дійсності, розвитку почуттів, потреб знайшли своє відображення у психологічних працях О.Лазурського, А.Маслоу, В.Мясищева, Ю.Приходько, С.Рубінштейна, П.Рудика, П.Якобсона. Розробка категорії “ставлення” у вітчизняній психології пов'язана, в першу чергу, з ім'ям В.Мясищева, який через цю категорію пояснює природу суб'єктивного, розкриває соціально-психологічний зміст зв'язків особистості із середовищем, простежує взаємодію мотиваційних компонентів психіки у їх внутрішній єдності, пояснює походження характеру та соціопатій. Психологія ставлення особистості в розвинутому вигляді розглядається науковцями як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності. Концентрація мотивованих особистісних утворень залежить від потреб і мотивів, емоцій і почуттів, інтересу, оцінки та переконань суб'єкта, що продукують емоційно-чуттєве та оцінне ставлення, зацікавленість як особливий вид ставлення до об'єкту. Роботи В.Мясищева, О.Лазурського з проблеми емоційно-ціннісного ставлення особистості виступили джерелом для подальших наукових пошуків.

На основі аналізу праць А.Адаскіної, Н.Аксаріної, Ю.Аркіна, Л.Божович, Д.Ельконіна, А.Єремеєва, О.Запорожця, В.Котирло, Б.Кубланова, М.Лісіної, Д.Леонтьєва, О.Мелік-Пашаєва, Н.Менчинської, С.Новосьолової, С.Рубінштейна, П.Рудика, Б.Теплова були визначені психологічні особливості формування естетичного ставлення дітей до природи, до яких ми віднесли: емоційно безпосередній характер і високу емоційність естетичного сприймання (за цим показником сприймання дітей старшого дошкільного віку знаходиться найближче до сприймання художників-професіоналів); залежність сили і тривалості естетичних почуттів від рівня інтелектуального розвитку дитини; асоціативність механізмів, що лежать в основі утворення естетичних уявлень дитини під час сприймання об'єктів і явищ природи, а також художніх творів; супровід естетичного сприймання почуттями, думкою, ідеєю, мисленням: естетичні почуття тісно пов'язані з пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності, з процесами художнього мислення, з думками, що існують у формі естетичних суджень.

Аналіз праць інших науковців (І.Зязюн, С.Замашна, А.Комарова, Ф.Кондратенко, В.Корнієнко, Н.Крилова та ін.) з цієї проблеми дає підставу стверджувати, що не існує загальновизнаного погляду на природу, структуру та закономірності виховання естетичного ставлення. Дослідження вчених дозволяють зробити висновок про те, що це поняття ґрунтується на естетичній свідомості; проявляється через почуття, судження та естетичну діяльність; має емоційний, оцінювальний, пізнавальний, образно-асоціативний зміст. Це дає підстави визначити естетичне ставлення як процес взаємодії естетичної свідомості суб'єкта з естетичною цінністю об'єкта, що виявляється в естетичних почуттях, судженнях і естетичній діяльності. Естетичне ставлення - це активна форма чуттєво-практичного освоєння дійсності, що виникає і реалізується в умовах естетичного переживання, викликаного естетичними властивостями речей і явищ, яке стимулює творчу діяльність суб'єкта. Оптимальним об'єктом, що має естетичні якості, є твори мистецтва. Вони наповнені образним змістом, розуміння якого активізує естетичну свідомість і може викликати у психіці людини переживання, яких не дає реальна дійсність.

Визначення сутності естетичного ставлення зумовило виокремлення в контексті психолого-педагогічних досліджень питання природи естетичних переживань дитини, що розкрите у працях Л.Божович, І.Кона, В.Маршицької, Ж.Маценко, Н.Миропольської, А.Москальової, Г.Тарасенко та ін. Аналіз психолого-педагогічних джерел дав змогу констатувати, що одним із основних завдань естетичного виховання є пробудження почуття краси, розуміння прекрасного у довкіллі (О.Кононко, Л.Масол, О.Прушковська, Н.Пустовіт, О.Савченко), і розмежувати поняття “ціннісне ставлення” та “естетичне ставлення”, які у деяких джерелах трактуються як тотожні, а саме: ціннісне ставлення - об'єктивне ставлення (воно утворюється в об'єктивному процесі суспільно-історичної практики), естетичне ставлення - виявлення суб'єктивного ставлення особистості до певного об'єкту або явища, що виникає на основі сформованих, але не в абсолют, моральних цінностей. Тобто ціннісне трактуємо як таке, що визначає суспільну чи особисту користь об'єкта чи явища і в цьому вбачає істину. Натомість, естетичне ставлення є почуттєвим, універсальним визначенням його особливої суспільної та естетичної цінності.

На основі теоретичного аналізу праць Ж.Ж.Руссо, Д.Локка, Й.Г.Песталоцці, Ф.Фребеля, К.Ушинського, Є.Водовозової, Є.Тихеєвої, Є.Фльоріної, С.Русової, В.Сухомлинського, Н.Вєтлугіної, С.Жупаніна, Н.Яришевої, З.Плохій, Г.Тарасенко та ін. визначено педагогічні умови формування естетичного ставлення дитини до природи, що включають: забезпечення достатнього розвитку почуттів; здатність педагога до умілого, своєчасного і тактовного подолання перешкод, що стоять на шляху до пізнання краси природи; забезпечення емоційної ситуації або “чудесний дотик до глибини душі”; сприймання природи через почуття любові; емоційне пізнання природи, що ґрунтується на емоційній чутливості дитини до засобів педагогічного впливу; апелювання до генетичного досвіду світосприймання, що зумовлений первинністю зв'язку індивідуального розвитку особистості з історією людства; врахування взаємозв'язку та взаємозалежності естетичного розвитку дитини з моральним та інтелектуальним; безпосередній процес спілкування з реальними об'єктами і явищами природи.

У цьому ж розділі подано мистецьку характеристику пейзажного жанру живопису та доведено, що основне значення використання мистецтва у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу реалізується через його виховну і розвивальну функції. Оскільки пейзаж розглядається нами як вищий ступінь художнього осмислення та відображення природи, що має філософську спрямованість, використання пейзажного живопису як засобу формування естетичного ставлення дітей до природи за рахунок зафіксованого елементу краси виконує подвійну функцію: споглядання сконцентрованої у творах мистецтва краси природи пробуджує почуття та залучає дитину до кращих мистецьких надбань світової культури, а також сприяє формуванню естетичного ставлення до природи. Під час сприймання творів живопису у дітей дошкільного віку виникають естетичні емоції, завдяки чому сприймання пейзажу, що відображений у картині, породжує здатність емоційно відгукуватися на сприймання реального пейзажу, близького до досвіду дитини.

Вагомість застосування живопису як засобу формування естетичного ставлення до природи зумовлена певними особливостями сприймання дитиною навколишньої природи, а саме:

· постійне спілкування з природою навіть тих дітей, що проживають у сільській місцевості, знижує чутливість до сприймання природи, виступає як зовнішнє тло, а отже не забезпечує усвідомлення дитиною естетичної значущості природи;

· у процесі використання прогулянки у природі, як однієї з провідних форм ознайомлення з природним довкіллям, у дитини домінує почуття задоволення від рухової діяльності (перестрибування через струмочки, біг по високій траві, між деревами тощо) над почуттям задоволення від естетичного сприймання навколишнього природного ландшафту.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження впливу творів живопису на формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи” розкрито аспекти вивчення практики роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи; подано систему роботи з формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи засобами пейзажного живопису; перевірено ефективність системи роботи з використання пейзажного живопису у формуванні естетичного ставлення до природи старших дошкільників.

В експериментальному дослідженні взяли участь 213 дітей старшого дошкільного віку: 105 дітей експериментальної групи (ЕГ) та 108 дітей контрольної групи (КГ). Аналіз результатів констатувального експерименту дав змогу розподілити дітей за рівнями сформованості у них естетичного ставлення до природи. Згідно з розробленими критеріями та їхніми показниками вибудовано діагностичні профілі, за якими всіх дітей, що взяли участь в констатувальному експерименті, можна поділити на групи:

· діти, у яких фіксується високий рівень естетичного ставлення до природи КГ (12%), ЕГ (10%);

· діти, у яких фіксується середній рівень естетичного ставлення до природи КГ (48%), ЕГ (42%);

· діти, у яких фіксується низький рівень естетичного ставлення до природи КГ (40%), ЕГ (48%).

До першої групи зарахували дітей, які встановлювали асоціації між об'єктами і явищами природи та поняттям “краса” і наявні асоціативні пари мали стійкий характер, тобто не залежали від зміни ситуації; за власною ініціативою знаходили значну кількість об'єктів і явищ природи, що асоціювалися з поняттям “краса” (понад 6); завжди наслідували емоційне ставлення дорослого до об'єкта чи явища природи; самостійно виділяли ті якості й властивості, що дають змогу віднести об'єкт до категорії красивого; зосереджували увагу на різних об'єктах і явищах природи досить тривалий час (понад 2 - 3 хв.), спостерігали за ними, використовуючи при цьому різні аналізатори: розглядали, торкалися, нюхали, куштували на смак; виявили уміння естетично оцінювати об'єкти і явища природи, на основі міркувань висловлювали обґрунтовані судження, згадували об'єкт чи явище природи, висловлювали бажання знову сприйняти його; яскраво виражали позитивні естетичні емоції (радість, здивування, захоплення) за допомогою виразної міміки, жестів, рухів, вокалізацій, мовних висловів; виявляли потребу у співпереживанні естетичних емоцій з боку дорослих або однолітків, прагнули привернути увагу до об'єкта, запрошували до спільного сприймання за допомогою слів, жестів, рухів; зберігали у пам'яті чуттєво-емоційний образ об'єкта, що справив враження.

До другої групи зарахували дітей, які за допомогою дорослого встановлювали асоціації між об'єктами і явищами природи та поняттям “краса”, проте наявні асоціативні пари мали нестійкий характер, тобто залежали від зміни ситуації; за вказівкою дорослих знаходили певну кількість об'єктів і явищ природи (3 - 5), що асоціювалися з поняттям “краса”; епізодично наслідували емоційне ставлення дорослого до об'єкта чи явища природи; виділяли естетичний об'єкт або явище у навколишньому середовищі за завданням дорослого; обстежували його за допомогою незначної кількості аналізаторів (1 - 2) і спостереження було нетривалим; висловлювали естетичне судження, яке мало тенденцію до утилітарності, рідко згадували естетично цінний об'єкт, що сприймався, вибірково висловлювали бажання знову його сприйняти; у процесі сприймання естетичного об'єкта невиразно виражали позитивні емоції, в окремих випадках виявляли потребу в співпереживанні з боку іншої особи.

До третьої групи зарахували дітей, які не пов'язували поняття “краса” з об'єктами і явищами природи; на прохання дорослого виділяли незначну кількість об'єктів і явищ природи (1 - 2), що асоціюються з поняттям “краса”; не наслідували емоційне ставлення дорослого до об'єкта чи явища природи; не вміли виділити з навколишньої дійсності естетично цінний об'єкт ні самостійно, ні за завданням дорослого; зосереджували увагу та спостерігали за об'єктом чи явищем природи тільки за умови керування та спонукання дорослим, використовуючи лише зоровий аналізатор; не висловлювали естетичного судження. або воно мало утилітарний характер; не згадували про об'єкт чи явище, що сприймалося (навіть за умови стимулювання дорослого), не висловлювали бажання повторного сприймання; виражали позитивні емоції, які виникали лише після яскравої демонстрації дорослим свого позитивно-естетичного ставлення до об'єкта чи явища, як наслідування останнього; не відчували потреби привернути увагу інших осіб до об'єкта чи явища, що сприймається.

Дані констатувального експерименту підтвердили визначені теоретичні аспекти естетичного ставлення до природи, яке у дітей старшого дошкільного віку виявляється у зацікавленні тим, що відбувається у природі і вияві співпереживання; здатності сприймати естетичні якості природи та оцінювати їх; виявляти свої почуття і ставлення до природи через мовленнєву, зображувальну, ігрову, музичну діяльність; вмінні виявляти самостійність в оперуванні емоційно-естетичним досвідом.

Результати констатувального експерименту засвідчили переважання низького рівня сформованості естетичного ставлення до природи. Причинами цього були: недостатня увага вихователів до даної проблеми, відсутність системи роботи, методичного забезпечення та координації зусиль педагогів та батьків вихованців. Враховуючи це, запропонована система роботи спрямовувалася на забезпечення комплексного впливу на процес формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи. В узагальненому вигляді система роботи подана на схемі (рис. 1).

Під час проведення формувального експерименту був реалізований авторський підхід до ознайомлення дошкільників з творами пейзажного живопису, який ґрунтувався на формуванні у дітей відповідних умінь сприймання художнього образу природи та побудові на його основі особистісної позиції ставлення до реальних та відтворених майстром пейзажів і реалізації її у самостійній художньо-творчій діяльності. Основним інтегруючим методом впливу на особистість виступало художньо-педагогічне спілкування. Допоміжні методи, такі як бесіда, художнє слово, музика, емоційні вправи, уявне входження в ситуацію тощо використовувались з метою підсилення впливу на дітей старшого дошкільного віку творів мистецтва та забезпечення їхнього емоційного контакту з об'єктами і явищами природи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Система роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи

Ґрунтуючись на визначених у теоретичному розділі педагогічних умовах формування естетичного ставлення дітей до природи у системі роботи надавали важливого значення такому напряму, як робота з педагогічними працівниками. Для цього використовувалися такі форми роботи, як педагогічні ради, семінари-практикуми, консультації, перегляд та аналіз занять, а також застосовувався спектр методів: бесіда, тренінг, пояснення, створення фотоальбому, робота з літературою. Ефективність застосування семінарів-практикумів та педагогічних рад була зумовлена нетрадиційним підходом до проведення цього виду роботи. Було проведено три педагогічні ради, одна з яких проходила у формі усного журналу, дві інші - з використанням елементів гри. Під час проведення роботи з педагогічними працівниками ДНЗ переконалися, що втілена у педагогічний процес система роботи з вихователями стимулювала їхню творчість і уяву, викликала естетичні переживання, позитивні емоції, спонукала до пошуку нетрадиційних підходів у роботі з дітьми, апелювання до їхньої почуттєвої сфери, переміщення акцентів щодо переваги емоційного розвитку у формуванні всебічно розвиненої особистості.

Налаштованість батьків на співпрацю стала запорукою залучення їх до проведення таких форм роботи, як консультації, батьківські збори, обмін досвідом, педагогічна вітальня, підготовка та участь у вернісажі, у роботі картинної галереї тощо. Обрані методи (бесіди, пояснення, емоційні вправи, переконання, ігри-тренінги) забезпечували ефективність координації зусиль педагогічних працівників та батьків щодо єдності впливу з метою формування у дітей естетичного ставлення до природи. Зокрема, під час проведення семінару “Разом з батьками” батькам запропонували практичні поради на тему “Вчимо дітей бачити красу”. Наводячи приклади з теорії та практики дошкільного виховання, батьків знайомили з різними методами і прийомами розвитку в дітей вміння бачити красу природи та формування естетичного ставлення до її об'єктів і явищ. Найбільш ефективним методом у роботі з батьками були ігри-тренінги. З метою пробудження естетичного ставлення до природи засобами мистецтва використовувалися ті види і форми роботи, що здатні згуртувати дітей і батьків, захопити їх спільною справою. Так, після проведення гри “Уявне входження у картину” досить ефективними були завдання, що передбачали взаємодію дітей і батьків (наприклад створення альбому “Пори року очима батьків та дітей”, складання оповідань, казок на тему краси природи, ведення щоденника думок під час спілкування з природою тощо); знайомили батьків з прийомами використання у роботі з дітьми методу “фоторамки”, підготували папку-пересувку “Шлях до мистецтва”, у якій знаходились поради для батьків з метою прилучення їх до скарбниці мистецьких надбань та ознайомлення дітей з ними; організовували виставки літератури, альбомів репродукцій, інформації про художників.

Формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва (на матеріалі пейзажного живопису) передбачало створення системи роботи, яка включала такі форми роботи, як прогулянки у природу з метою збагачення емоційно-чуттєвих вражень, цикл занять за картинами пейзажного жанру, екскурсія на пленер, на вернісаж, зустріч з художником-педагогом, дитяча картинна галерея, індивідуальні форми роботи (бесіди, дидактичні ігри, завдання тощо), самостійна художня діяльність дітей, і реалізовувалася завдяки використанню таких методів, як спостереження, бесіди, емоційні вправи, художньо-педагогічне спілкування, “фотографування” об'єктів природи.

Система роботи з дошкільниками проводилася у три етапи: підготовчий, основний, інтерпретаційний. Завданням підготовчого етапу було збагачення емоційного досвіду і знань дітей. Базисною основою цього етапу було формування у них знань про природу. З цією метою широко використовували прогулянки у природі, під час яких провідними методами впливу виступали спостереження, бесіда, емоційні вправи. Виходячи з того, що здатність у дітей помічати естетичні властивості об'єктів і явищ природи не розвивається спонтанно, основним завданням постало забезпечення досвіду використання прийомів виділення естетичних властивостей навколишньої природи, підведення дошкільників до самостійного вияву бажання помічати естетичну сторону природних явищ і об'єктів. Другий етап включав у себе систему взаємодії дитини з вихователем, основу якої забезпечувало художньо-педагогічне спілкування на матеріалі сприймання картин пейзажного жанру, що пропонувалися дітям відповідно до сезонних змін. Означена взаємодія спрямовувалася на розвиток естетичних почуттів у дітей та формування на їх основі естетичного ставлення до природи і передбачала варіативність методів та прийомів педагогічного впливу відповідно до окреслених завдань. З метою конкретизації мети системи роботи, були визначені основні завдання: викликати у дітей емоційне ставлення до природи, що зображена у пейзажних творах живопису, розвивати естетичне бачення реальних об'єктів і явищ природи; розвивати уяву, творчість, уміння вирізняти такі засоби виразності як колір, форма, перспектива, світлотінь тощо; активізувати словник; сприяти виникненню асоціативних зв'язків між змістом картини та життєвим досвідом дітей; розвивати здатність отримувати естетичне задоволення від сприймання краси природи, спонукати бажання повторної зустрічі з творами живопису, підтримувати інтерес до подальшого сприймання краси природи, що акумульована в картинах.

Базисною основою роботи за картинами пейзажного жанру були загальні рекомендації, що розроблялися на основі аналізу теоретичних і практичних досліджень науковців у галузі методики ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису (Е.Бєлкіна, В.Єзікеєва, Н.Зубарєва, Л.Компанцева, В.Космінська, В.Котляр, Е.Нікітіна, Г.Підкурганна, Г.Сухорукова, О.Чернишова, Р.Чумічова).

Завданням третього інтерпретаційного етапу роботи з дітьми було закріплення їхніх естетичних вражень від об'єктів і явищ природи, що реалізувалося у самостійній художній діяльності. Естетичне ставлення до природи виявилося у таких видах діяльності, як малювання та словесно-художня творчість. На цьому етапі наголос робився на тому, щоб жодна дитяча робота не залишилася поза увагою дорослого, адже саме прагнення дитини відобразити естетичні якості об'єктів природи вже заслуговує на позитивну оцінку. Також, намагалися ставити дітей у процесі образотворчої діяльності в умови самостійного пошуку відповідей на різні запитання (які барви дібрати для зображення весняного саду, як виглядає візерунок на крильцях метелика тощо) навіть за умови, що малюнок залишався незавершеним. Схваливши незавершену роботу, пропонували дитині відкласти її, а під час наступної прогулянки уважно придивитися до об'єктів природи, намагаючись запам'ятати їхні характерні особливості та зовнішні ознаки. Такий підхід спонукав дошкільників до самостійних спостережень, до знаходження деталей, яких не помітили під час попереднього розгляду. Аналіз сюжетів дитячих малюнків засвідчив, що зміст зображення відповідав досвіду дітей, набутого ними під час прогулянок, спостережень, спілкування з дорослим чи іншими дітьми за змістом картин. Результати сформованості у старших дошкільників естетичного ставлення до природи знайшли своє відображення у створенні “Калейдоскопу краси”, під час бесід на тему “Про що шепоче дощик?”, “Кришталевий передзвін”, “Розмова з листопадом”, у словесно-художній творчості під час розповідей про об'єкти і явища природи, складання оповідань, казок. Результати проведення формувального експерименту дали змогу зробити висновок, що у дітей старшого дошкільного віку переважає емоційний компонент ставлення; суб'єктивне ставлення до природи у дошкільників виявляється у пізнавальній сфері, яку вихователь має розширювати і формувати, адже рівень розвитку пізнавальної сфери проявляється у характері взаємодії дошкільників з природними об'єктами і явищами та ставленні до них.

Під час формувального експерименту пересвідчилися в тому, що успішність роботи значною мірою залежить від особистості вихователя та його ставлення до роботи з дітьми. Ми переконалися, що лише вихователь-творець, а не вихователь-ремісник здатен пробудити в дитині естетичне начало. За дотримання цієї умови, в процесі формування естетичного ставлення до природи засобами мистецтва у старших дошкільників розвиваються образотворчі здібності, креативність, естетична культура та моральні якості особистості.

Дані констатувального та формувального експериментів дали змогу пересвідчитися в особливостях сприймання дітьми старшого дошкільного віку краси оточуючої природи: залежність сприймання краси об'єктів і явищ природи від керування цим процесом дорослим; поетапність розвитку естетичного ставлення до природи - від наслідування поведінки та вияву емоцій дорослого до відповіді-реакції на стимулювання пізнавальної активності; поступове накопичення та осмислення естетичного досвіду спілкування з навколишньою природою; можливість виявити естетичне ставлення до природи через різні види діяльності (музичну, образотворчу, ігрову, мовленнєву).

Контрольний етап дослідно-експериментальної роботи передбачав синтез різних форм естетико-виховної роботи на основі єдиного образного концентру та передбачав активне включення вихованців у різноманітні види побутової та художньо-творчої діяльності (мовленнєву, музичну, образотворчу), які сприяли виявам естетичного сприймання об'єктів і явищ природи.

Основним методом діагностування сформованості у дітей естетичного ставлення до об'єктів і явищ природи виступило спостереження за їх діяльністю та поведінкою під час занять, спілкування з однолітками та дорослими, на прогулянці. У дітей контрольної групи процес безпосереднього сприймання навколишньої природи майже не змінився. За дослідний період збагатилися знання дітей про об'єкти та явища природи, проте ставлення до них, в основному, залишилося на утилітарному рівні. Натомість розповіді дітей експериментальної групи про об'єкти і явища природи набули образності, збагатилися засобами художньої виразності, стали змістовнішими і цікавішими. Ми пересвідчилися в тому, що художньо-педагогічне спілкування за картинами пейзажного жанру дало свої результати. Діти, складаючи розповіді про реальні об'єкти і явища природи, часто використовували ті порівняння і мовні звороти, що й при описі картин пейзажного жанру. Вони наче “домальовували” бачене, виявляли фантазію і розкривали перед слухачами те, чого останні не могли бачити. Своєрідність естетичного ставлення дітей до об'єктів і явищ природи як наслідування дорослих збереглася у дітей як експериментальної, так і контрольної групи, проте в умінні естетично оцінювати їх у реаліях та відтвореними в творах пейзажного жанру, діти експериментальної групи значно випереджали своїх однолітків з контрольної групи. Результати підсумкового експерименту засвідчили, що в групах дітей старшого дошкільного віку, які працювали за запропонованою методикою, відбулися суттєві зрушення у рівнях сформованості естетичного ставлення дітей до природи (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка змін рівнів сформованості естетичного ставлення дітей до природи за результатами проведення експерименту

У контрольних групах також спостерігалися певні позитивні зміни, проте несистематичність роботи з формування у дітей естетичного ставлення до природи, низька варіативність форм роботи значно знизили можливість наближення дошкільників до вищого рівня сформованості естетичного ставлення до природи.

Отже, експериментальні дані, що ґрунтувалися на теоретичних засадах дослідження проблеми формування естетичного ставлення до природи, підтвердили гіпотезу та дали змогу зробити загальні висновки.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розглянуті нові підходи щодо вирішення проблеми формування естетичного ставлення до природи засобами пейзажного живопису у старших дошкільників, що виявляються в обґрунтуванні умов, розробці критеріїв і рівнів сформованості та апробації системи роботи, основою якої є художньо-педагогічне спілкування за картинами пейзажного жанру, спрямоване на творчий розвиток особистості.

ВИСНОВКИ

Здійснене теоретичне узагальнення і експериментальне розв'язання проблеми формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників засвідчило:

1.  Сутність естетичного ставлення до природи полягає у тому, що воно, на відміну від усіх інших, є ставленням до світу заради нього самого і виявляється у естетичній насолоді (важливу роль у цьому акті відіграють оцінний, катарсичний, гностичний та креативний аспекти). Аналіз філософських джерел показав, що неможливо розмежувати природничо-науковий та естетичний погляд на природу, не заперечуючи взаємозв'язку між ними; розкрити єдність естетичного змісту та реальної естетичної форми природи; естетично зрозуміти життя в його розвитку, в динаміці, у відновленні та вищих проявах; порівняльно розглянути красу за ступенем та формою вираження життя об'єктів і явищ природи; проаналізувати зумовленість суджень людини про красу напрямом думок про життя.

2.  Естетичне ставлення має складну та багатоаспектну природу, що ілюструється характеристикою його складових елементів. Вивчення психологічних механізмів розвитку естетичного ставлення сприяло визначенню психологічних особливостей формування естетичного ставлення дитини до природи, що дало змогу тлумачити його як почуттєве, сутність якого полягає у тому, що це найвищий рівень ставлення людини до явищ життя, на якому загальна користь та істина трансформуються у глибоко особисту, вільну, безкорисну естетичну насолоду. Визначення творів живопису як оптимального засобу формування естетичного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до природи пояснюється тим, що в них художні образи виступають вторинним ідеальним відтворенням і перетворенням естетичних даних природи, що здійснюється за напрямом: сприймання - рефлексія - ставлення. Забезпечення виховного впливу у тріаді “природа - мистецтво - природа” досягається за умови ставлення особистості до природи не з позицій естетичного прагматизму, а реалізується за рахунок використання мистецтва живопису, як одного із засобів формування у дошкільників естетичного ставлення до природи через надання їм можливості побачити акумульовану у творі мистецтва красу та віднайти її у довкіллі.

3.  Критеріями сформованості естетичного ставлення до природи є здатність встановлювати асоціації між об'єктами і явищами природи та поняттям “краса”; стійкість характеру та широта спектру асоціацій; вміння естетично оцінювати реальні об'єкти і явища природи, зокрема втілені у творах пейзажного живопису; наявність естетичних емоцій; вміння передавати естетичне ставлення до природи у самостійній художньо-творчій діяльності. На основі критеріїв визначені рівні сформованості естетичного ставлення дітей старшого дошкільного віку до природи (високий, середній, низький).