Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - «Загальна педагогіка та історія педагогіки»

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КИЇВСЬКОГО ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА (1833 - 1863 рр.)

ЧЕРНЯК Сергій Геннадійович

КИЇВ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі педагогіки факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

ЛЕЩЕНКО Марія Петрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України,

заслужений діяч науки і техніки України

НИЧКАЛО Нелля Григорівна, Апарат Президії Академії педагогічних наук України,

академік-секретар Відділення педагогіки

і психології професійно-технічної освіти, м. Київ

кандидат педагогічних наук, професор

КОВАЛЕНКО Євгенія Іванівна,

Ніжинський державний університет

імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри

загальної, соціальної педагогіки та

соціальної роботи

Захист відбудеться «16» січня 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.001.16 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, аудиторія 314

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, аудиторія 12

Автореферат розісланий «15» грудня 2008 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Москаленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Становлення й розвиток незалежної української держави, формування громадянського суспільства передбачає вдосконалення вітчизняного освітнього простору. Пошук нових шляхів інтеграції, оновлення педагогічних явищ і процесів неможливе без еволюційного поступу суспільства. У зв'язку з цим актуалізується проблема об'єктивного аналізу історико-педагогічних надбань.

Важливе місце в узагальненні та теоретичному осмисленні ретроспективних процесів еволюції освітніх систем належить історії педагогіки вищої школи. Реформаційні процеси сьогодення та їх вплив на систему вищої освіти зумовлюють необхідність здійснення історико-порівняльного аналізу розвитку вищих навчальних закладів. Це створить передумови для реалізації принципу єдності та наступності історико-педагогічного процесу. У зв'язку з цим особливого значення набуває цілісне наукове вивчення історичного досвіду становлення та розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833-1863 рр.

Актуальність і своєчасність порушеної проблеми зумовлена й тим, що вона сприяє: вивченню цілісного процесу становлення та розвитку Київського імператорського університету св. Володимира в контексті історичних подій першої та другої половини ХІХ століття; обґрунтуванню провідних етапів становлення та тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти, що визначали позитивну трансформацію ціннісних основ українського соціуму; здійсненню актуалізації всього цінного з минулого в соціально-економічних реаліях сьогодення.

Доцільність дисертаційної роботи полягає в необхідності розв'язання нагальних суспільних проблем і подолання соціально-педагогічних суперечностей між: потребою в об'єктивному вивченні фундаментальних історико-педагогічних проблем, що стосуються історії функціонування державних освітніх установ як особливого джерела ретроспективної історико-педагогічної інформації і недостатнім рівнем їх розробленості; глобальними соціально-економічними перетвореннями сучасності та неадекватним ставленням держави до суб'єктів державного управління; потребою українського суспільства в педагогічних кадрах нової ґенерації та недостатнім рівнем їхньої підготовки.

Таким чином, усвідомлення об'єктивної потреби у всебічному вивченні, узагальненні та творчому використанні національного досвіду організації управління навчально-виховним процесом у системі діяльності вищого закладу освіти зумовлює актуальність і доцільність порушеної проблеми, що має велике науково-практичне значення, виступає важливим фактором розвитку вищої школи.

Стан наукової розробки проблеми. Важливе загальнонаукове значення з точки зору висвітлення місця та ролі Київського університету в системі вищої освіти мають окремі узагальнюючі праці (Владимирский-Буданов М.Ф. История императорского университета св. Владимира. Т. 1: Университет св. Владимира в царствование Императора Николая Павловича; Історія Київського університету / За ред. О.З. Жмудського; Киев и университет Св. Владимира при Императоре Николае І; Университет Св. Владимира в царствование Императора Александра III. 1881-1894; Шульгин В. Я. История университета св. Владимира).

Офіційні документи з історії університету, матеріали про видатних діячів науки, культури, освіти України, які навчалися та працювали в Київському університеті, вміщуються в роботах, упорядкованих В.А. Коротким і В.І. Ульяновським (З іменем Святого Володимира: У 2 кн.; ALMA MATER: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції. 1917-1920), а також у виданні "Киевский университет: Документы и материалы. 1834-1984".

Інформація про історію та сьогодення університету в аспекті становлення та розвитку його факультетів і основних науково-освітніх підрозділів, видатних учених і випускників розміщена на сторінках довідкових збірників (Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті; Київський університет імені Тараса Шевченка. Сторінки історії і сьогодення; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Імена славних сучасників; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Шляхами успіху; Нариси історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Сторінки історії. Видатні вчені).

Історико-статистичні нариси щодо наукових і навчально-допоміжних установ, академічні списки навчального закладу, портрети особистостей, біографії професорів і викладачів Київського імператорського університету св. Володимира наведено в окремих узагальнюючих виданнях Историко-статистические записки об учёных и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского университета св. Влалимира (1834 - 1884) / Под ред. В.С. Иконникова. - К.: Тип. Импер. ун-та
св. Владимира, 1884. - 416 с.; Академические списки Императорского университета св. Владимира (1834 - 1884). - К.: Тип. Импер. ун-та св. Владимира, 1884. - 200 с..

Зміст педагогічної освіти в класичному університеті, роль особистості викладача у становленні педагогіки як навчальної дисципліни розглядається в публікаціях О.В. Глузмана, Н.М. Дем'яненко, Л.Г. Коваль, Л.Ф. Курило, М.П. Лещенко, А.А. Марушкевич, Н.Г. Мозгової та інших.

Різні аспекти історії Київського університету висвітлено в дисертаційних роботах, зокрема: роль навчального закладу щодо розвитку системи народної освіти на території Київського навчального округу (О.Г. Кравченко), ґенезис історичної освіти, видавничої справи та бібліотекознавства (О.В. Ляпіна, Т.Є. Мяскова, О.О. Тарасенко, Л.О. Ткачова, В.М. Щербатюк), юридичної (О.В. Єгорова, О.М. Ковальчук) та славістичної освіти (І.В. Журжа), адміністративна та науково-викладацька діяльність першого ректора навчального закладу М.О. Максимовича (C.Г. Біленький), наукова, навчально-виховна та громадська діяльність представників особового складу Київського університету в умовах посилення сталінського політичного режиму (К.Г. Довгань), організаційно-правові основи діяльності (Е.А. Писарєва).

Здійснений аналіз джерел засвідчує багатоаспектність порушеної проблематики. Проте, організаційно-педагогічні засади діяльності Київського імператорського університету св. Володимира залишаються недостатньо вивченими і до цього часу ще не були предметом цілісного дослідження.

Отже, нерозробленість заявленої наукової проблеми в педагогічній науці, її актуальність і доцільність у контексті сучасного етапу розвитку історії педагогіки зумовили вибір теми дисертації: "Організаційно-педагогічні засади діяльності Київського імператорського університету св. Володимира (1833-1863 рр.)."

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень факультетів психології та соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: "Менеджмент у вищій школі України: адаптація до європейського контексту" (державний реєстраційний номер 06БФ017 - 01). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради факультету соціології та психології (протокол № 4 від 30. 11. 2005 р.), уточнено на засіданні вченої ради факультету психології (протокол № 3 від 11. 09. 2007 р.), зареєстровано в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (державний реєстраційний номер 0106U006387) та узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології Академії педагогічних наук України (протокол № 2 від 26. 02. 2008 р.).

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, її наукової важливості, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Мета дослідження - обґрунтувати етапи становлення та провідні тенденції розвитку освітньої діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр.; здійснити цілісний науковий аналіз організаційно-педагогічних засад його діяльності.

Відповідно до мети сформульовано такі завдання:

вивчити науково-теоретичні, документальні, періодичні, архівні джерела з проблеми дослідження та проаналізувати зміст і структуру статутів 1833 р., 1835 р., 1842 р.;

визначити етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду;

виявити та класифікувати провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира окресленого періоду;

обґрунтувати організаційно-педагогічні засади діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр.;

актуалізувати провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833-1863 рр. в сучасних умовах функціонування Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єкт дослідження - функціонування Київського імператорського університету св. Володимира (1833 - 1863 рр.).

Предмет дослідження - розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира (1833 - 1863 рр.).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 1833 до 1863 рр. Визначення нижньої межі детерміновано затвердженням тимчасового статуту та штатного розпису Київського університету імператором Російської імперії Миколою І 25. 12. 1833 р. Верхня хронологічна межа обґрунтовується проведенням широкомасштабної освітньої реформи та прийняттям Загального Статуту російських імператорських університетів 1863 р.

На різних етапах дослідження було використано такі методи:

історико-генезисний - простежено історичний аспект становлення та розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр.;

історико-правовий - проаналізовано правові норми, якими регулювалися основні напрями організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти;

історико-структурний - структуровано історико-педагогічну літературу з проблеми дослідження;

історико-атрибутивний - установлено приналежність історіографічного матеріалу досліджуваної проблеми до відповідного історичного контексту, соціокультурного середовища;

історико-діахронний - визначено та схарактеризовано основні етапи становлення та тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира;

історико-порівняльний - співставлено документальні джерела, що відображали правові норми освітньої політики Київського імператорського університету св. Володимира та реалії освітньої практики;

історико-актуалізаційний - актуалізовано провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833 - 1863 рр. на сучасному етапі функціонування Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Концепція дослідження. Історія становлення та розвитку освітньої діяльності Київського імператорського університету св. Володимира розглядається в процесі аналізу її організаційно-педагогічних засад, якими визначався механізм управління навчально-виховним процесом. Обґрунтування організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти зумовило необхідність розробки концептуальних положень досліджуваної проблеми на різних рівнях: методологічному, теоретичному та практичному.

Методологічний концепт віддзеркалює взаємодію основних наукових підходів до вивчення проблеми розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти (історико-порівняльного, історико-правового, історико-генезисного, історико-атрибутивного, історико-структурного, історико-діахронного). З урахуванням цих підходів вивчалися університетські статути та міністерські акти, котрі визначали перелік навчальних дисциплін, їх методичне забезпечення та зміст навчального процесу. Важливе значення мали ті законодавчі акти, що визначали правовий статус професорсько-викладацького складу, студентів, специфіку наукової діяльності.

Теоретичний концепт визначає систему дефініцій, які покладено в основу розгляду проблеми з позиції історичної ретроспекції (освіта в класичному університеті, організаційно-педагогічні засади діяльності) і характеризується ідентифікацією історико-педагогічних та юридичних джерел, відходом від апріорно крайніх позицій в оцінці історичних подій, явищ, процесів.

Практичний концепт передбачає визначення концептуальних етапів становлення та тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду.

Джерела дослідження. Джерельна, джерелознавча та документальна база дисертації складається з історико-педагогічних матеріалів наукових бібліотек, зокрема, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського, Державної історичної бібліотеки України, Наукової бібліотеки імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Юридичної бібліотеки Київського національного університету внутрішніх справ, Науково-довідкової бібліотеки Центральних державних архівів України, Українського інституту науково-технічної та економічної інформації, документів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАК України, фонди: 442 - Канцелярія Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора; 707 - Управління Київським навчальним округом), Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА України), Державного архіву м. Києва (ДАМК, фонд 16 - Київський університет), Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (ІР НБУ імені В.І. Вернадського, фонд VІІІ - Київський університет св. Володимира).

У дисертаційному дослідженні проаналізовано законодавчі акти царського уряду (Сборник постановлений по Министерству народного просвещения, Журнал Министерства народного просвещения, Настольная книга по народному образованию) з метою відтворення суспільно-політичних і соціокультурних процесів, на тлі яких відбувалось становлення та розвиток Київського імператорського університету св. Володимира.

Дослідження здійснювалось упродовж 2005 - 2008 рр. і включало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

- аналітико-пошуковий (2005 - 2006 рр.) - визначалися методологічні орієнтири роботи, розроблялися концептуальні ідеї та структура дисертації, вибудовувалась логіка наукового пошуку, визначався науковий апарат;

- теоретико-констатувальний (2006 - 2007 рр.) - розширювалася і поглиблювалася джерельна та джерелознавча бази, формувалося власне концептуальне бачення процесів, що стали предметом дослідження;

- системно-узагальнюючий (2007 - 2008 рр.) - здійснювався контент-аналіз провідних тенденцій організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду, визначалася динаміка їх тенденцій з екстраполяцією в сучасних умовах функціонування Київського національного університету імені Тараса Шевченка, систематизувалися й узагальнювалися результати, формулювалися загальні висновки дисертації.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, що:

вперше у вітчизняній історико-педагогічній науці визначено етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду (1833 - 1837 рр. - організаційно-структурний, що характеризується становленням діяльності навчального закладу, формуванням ієрархічної управлінської структури, керівної ролі університету в процесі вирішення регіональних освітянських проблем; 1838 - 1841 рр. - структурно-змістовий, що відображає вдосконалення діяльності закладу освіти з поступовим розширенням змісту навчально-виховного процесу; 1842 - 1863 рр. - структурно-процесуальний, сутність якого полягає в подальшому вдосконаленні системи управління університетом шляхом запровадження особливих процесуальних регулятивів (Указів Імператора, циркулярів Міністерства народної освіти тощо); виявлено та класифіковано тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира у такі групи: 1) тенденції організації управління; 2) тенденції організації структури університету; 3) тенденції організації освітньої та наукової діяльності; 4) тенденції, що відображають політику проведення вступних кампаній; виявлено зародження університетських академічних традицій (пріоритетна роль ректора, обрання почесних членів університету, лідерства та представництва наукової школи вищого закладу освіти в інших установах, полікультурності в змісті вищої освіти); встановлено розбіжність між задекларованими принципами діяльності закладу освіти та реаліями освітньої практики, що стало рушійною силою розвитку її організаційно-педагогічних засад;

уточнено базові методологічні підходи дослідження організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира (історико-структурний, історико-генезисний, історико-правовий, історико-атрибутивний, історико-діахронний, історико-порівняльний, історико-актуалізаційний), що використовуються у професійній історіографії історії педагогіки з метою забезпечення відтворення минулого;

набули подальшого розвитку положення щодо визначення спільних характеристик в історії організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації забезпечують нову науково об'єктивну інтерпретацію окремих історичних подій, низки історико-теоретичних фактів щодо єдності змісту та структури організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду, дозволяють актуалізувати провідні тенденції організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти на сучасному етапі функціонування Київського національного університету імені Тараса Шевченка (структурна диференціація, колегіальність управління тощо). Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при написанні монографій, підручників, навчальних посібників. Зібраний і структурований на засадах історико-порівняльного методу матеріал стане надійним підґрунтям для розгортання подальших наукових розвідок.

Основні положення дисертаційної роботи впроваджено в навчально-виховний процес Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка про впровадження від 05. 06. 2008 р. № 8 - А), Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ (довідка про впровадження від 12. 09. 2008 р.), Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка (довідка про впровадження від 19. 09. 2008 р. № 103), Київського славістичного університету (довідка про впровадження від 19. 09. 2008 р. № 264).

Вірогідність і наукова обґрунтованість результатів дослідження забезпечені методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій, цілісною організацією дослідження, послідовною реалізацією теоретичних положень у процесі розв'язання поставлених завдань, науковим підходом до аналізу історико-педагогічних фактів на основі принципу історизму та об'єктивності, ідентифікацією літературних та архівних матеріалів, масштабністю їх апробації, ефективністю впровадження результатів дисертаційної роботи в практику освітньої діяльності вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були предметом виступів на наукових, науково-практичних, науково-методичних конференціях, читаннях, зокрема:

міжнародних: "Сучасні проблеми управління" (Київ, 2005 р.), "Шевченківська весна" (Київ, 2006 р.), "Дні науки філософського факультету - 2006 - 2007" (Київ, 2006 р., 2007 р.), "Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень" (Київ, 2006 р.), "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика" (Луганськ, 2006 р.), "Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу" (Миколаїв, 2006 р.), "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном" (Горлівка, 2006 р.); "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (Київ, 2007 р.); "Акмеологія - наука ХХІ століття: розвиток професіоналізму" (Київ, 2007 р.); "Духовний простір сучасного освітнього менеджменту" (Київ - Севастополь, 2007 р.);

всеукраїнських: "Становлення особистості вчителя в умовах інформатизації суспільства: досвід і провідні тенденції" (Хмельницький, 2006 р.), "Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір" (Луганськ, 2006 р.), "Управління якістю підготовки фахівців у вищій школі: історія, досвід, перспективи" (Одеса, 2006 р.); "Професійна підготовка вчителів в умовах упровадження кредитно-модульної системи" (Київ, 2007 р.);

філософських читаннях, присвячених пам'яті П.В. Копніна (Київ, 2006 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 публікаціях, серед яких 6 - у виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України як фахові з педагогічних наук.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел із 386 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких основний зміст викладено на 162 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, хронологічні межі, методи, концепцію, джерельну, джерелознавчу та документальну базу наукової роботи, етапи науково-педагогічного пошуку, наукову новизну та теоретичне значення дисертаційної праці, практичне значення одержаних результатів, вірогідність і наукову обґрунтованість результатів дослідження, апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі - «Методологічні засади дослідження» - здійснено історіографічний огляд проблеми розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира, подано загальну характеристику та класифікацію джерел з проблеми дослідження, висвітлено методологію наукового пошуку.

Здійснений історіографічний огляд питання засвідчує, що проблемі університетської освіти та її реформування на різних історичних етапах приділялася значна увага. Успішно досліджувалися історичні аспекти становлення та розвитку Київського університету (узагальнюючі наукові розвідки за авторством і редакцією М.П. Василенка, М.Ф. Владимирського-Буданова, О.З. Жмудського, В.Я. Шульгіна); законодавчі механізми системи вищої освіти Російської імперії (М.Ф. Владимирський-Буданов, В.І. Гер'є, В.С. Іконніков, М.А. Любимов); урядової політики в галузі вищої школи (Г.А. Джаншиев, К.Д. Кавелін, О.В. Клосовський, О.О. Корнілов, М.С. Лалаєв, О.І. Левицький, П.М. Мілюков, В.І. Модестов, В.О. Мякотін, С.В. Рождественський, В.І. Сергеєвич, С.С. Татіщев, П. Ферлюдін, Б.М. Чичерін); історії університетських статутів (І.М. Бороздін, П.Г. Виноградов, В.А. Воробйов, Б.Б. Глинський, С.П. Ніконов, Л. Пантелеєв, І.М. Соловйов, В.Є. Якушкін); соціально-економічні передумови, класовий аналіз реформ 60 - 80-х рр. ХІХ століття (П.А. Зайончковський, Р.Г. Еймонтова, Г.І. Щетиніна); домінантні імперативи змісту педагогічної освіти Київського університету св. Володимира (Л.Г. Коваль, А.А. Марушкевич); роль особистості викладача у становленні педагогіки як навчальної дисципліни (Н.М. Дем'яненко, М.П. Лещенко).

Джерельна, джерелознавча та документальна база дисертації є досить об'ємною, репрезентативною, потребує класифікації та систематизації відповідно до походження та інформаційного наповнення. При вивченні виокремлено статистичні історико-педагогічні джерела (матеріали загальнодержавної та внутрішньоуніверситетської освітньої статистики) - звіти навчального закладу, попечителів навчального округу, міністрів народної освіти, генерал-губернаторів; актові історико-педагогічні джерела: законодавчого спрямування - (статути, положення, маніфести, укази Імператора, розпорядження міністра народної освіти, попечителя навчального округу), громадянського спрямування (метрики, патенти на чин, накази про призначення/звільнення), освітньо-наукового спрямування (дипломи, атестати та інші свідоцтва про закінчення навчальних закладів, присудження наукових ступенів); дидактичні історико-педагогічні джерела - навчальні плани університету, протоколи, конспекти, твори студентів тощо; розповідні історико-педагогічні джерела: особисті (щоденники, листи, мемуари), публіцистичні (виступи, промови); наукові історико-педагогічні джерела - праці з історії університетської освіти Російської імперії та Київського імператорського університету св. Володимира.

Якість і репрезентативність результатів дослідження змісту, структури організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира значною мірою залежить від застосованих методологічних підходів до аналізу його предмета, впровадження методів отримання й узагальнення історико-педагогічної інформації. Специфіка предмета дисертації вимагала використання міждисциплінарної методологічної бази. В її основі методи історико-генезисного, історико-правового, історико-структурного, історико-атрибутивного, історико-порівняльного, історико-актуалізаційного аналізу; концептуальні методологічні вимоги до організації та проведення історико-педагогічного пошуку (дотримання хронологічності викладу інформації, з'ясування причинних зв'язків, єдність теорії та історії, теорії та практики, логічного та історичного у висвітленні сутності проблеми, конкретного фактологічного матеріалу та теоретичних узагальнень).

Таким чином, методологічними засадами дослідження є наукові положення, факти з історії національної вищої освіти та історії Київського імператорського університету св. Володимира, представлені в історичних та історико-педагогічних дослідженнях; матеріали загальнодержавної освітньої статистики; збірники законодавчих актів й актів розпорядчого характеру; відомча періодична преса тощо.

У другому розділі - «Становлення та розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира (1833 - 1863 рр.)» - проаналізовано організаційно-педагогічні засади становлення та розвитку Київського імператорського університету св. Володимира (1833 - 1837 рр.), висвітлено діяльність вищого закладу освіти в організаційно-педагогічному дискурсі вищої школи Російської імперії (1838 - 1841 рр.), визначено специфіку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1842 - 1863 рр.

Вивчення першоджерел щодо організаційно-педагогічних засад становлення та розвитку Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1837 рр. підводить до таких теоретичних узагальнень: спостерігається відхід від демократичних засад управління навчально-виховним процесом (пріоритетна роль попечителя округу при вирішенні кадрових, адміністративно-господарчих питань, інспектора університету); підтверджується припущення щодо позитивного впливу статутних норм на якість освітньої, нормотворчої та адміністративно-господарської спроможності закладу (структурування відділень філософського факультету, організація юридичного факультету, Інституту казеннокоштних студентів тощо); виявляються правові розбіжності на рівні управління навчальною роботою підвідомчих установ (функціонування училищного комітету, звільнення університетів відповідно до Положення про навчальні округи від обов'язків курування навчальною складовою училищ, гімназій округу тощо).

Діяльність Київського імператорського університету св. Володимира в організаційно-педагогічному дискурсі вищої школи Російської імперії періоду 1838 - 1841 рр. лише частково зумовлювалась дією положень Загального Статуту російських імператорських університетів 1835 р. Про це свідчить факт внесення Радою установи змін до окремих положень Загального Статуту. В той же час мали місце певні міждокументальні суперечності на нормативно-правовому рівні (визначення строку повноважень окремих керівників освітньої установи). До безсумнівного позитиву в діяльності вищого закладу освіти відносимо появу окремих розділів про Педагогічний, Медичний, Юридичний інститути Київського імператорського університету св. Володимира, заснування спеціальних наукових товариств, проходження практики казеннокоштними студентами, читання публічних лекцій з технічних наук.

Специфіка організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1842 - 1863 рр. полягає в запровадженні педагогічних дисциплін у навчально-виховний процес, отриманні педагогікою статусу самостійного курсу шляхом відокремлення її від філософії. Про це свідчить заснування в університеті кафедри педагогіки. Водночас було здійснено розподіл філософського факультету на два окремі: історико-філологічний і фізико-метематичний, проведено відбір міністром освіти кандидатів на вищі керівні університетські посади на невизначений термін, запроваджено прийом слухачів для здобуття класичної освіти, розподілено підсумковий іспит студентів на дві складові: допоміжну та головну, скасовано посаду інспектора студентів тощо.

Здійснений аналіз джерельної бази дає можливість виокремити такі етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр.:

1. Організаційно-структурний (1833 - 1837 рр.) - безпосередньо пов'язаний зі становленням вищого закладу освіти, формуванням ієрархічної управлінської структури, пріоритетної ролі установи в процесі вирішення освітянських проблем на території Київського навчального округу. Особливостями етапу є:

- пріоритетна роль ректора та попечителя при вирішенні адміністративно-господарських і навчально-наукових питань;

- формування монополії університету на визначення кадрової політики гімназійної освіти Київського округу;

- утвердження двофакультетної структури закладу (філософський факультет з відділеннями історико-філологічних і фізико-математичних наук). З відкриттям у 1835 р. юридичного факультету пов'язане становлення Київської правничої школи;

- зарахування до складу студентів представників різних віросповідань (грекоросійського, римокатолицького);

- планомірне поєднання теоретичної підготовки з практичними заняттями;

- заснування Педагогічного та Юридичного інститутів;

- запровадження інституту інспектування з функціями контролю моральної, навчальної, поліцейської та господарчої складової;

- наявність правових розбіжностей на рівні управління навчальною діяльністю підвідомчих установ (функціонування училищного комітету, звільнення університетів Російської імперії від обов'язків курування навчальною складовою училищ, гімназій округу відповідно до Положення про навчальні округи 1835 р.).

2. Структурно-змістовий (1838 - 1841 рр.) - вдосконалення діяльності закладу освіти, розширення змісту навчально-виховного процесу. Особливостями етапу є:

- поширення Загального Статуту російських імператорських університетів на Київський університет із відповідними змінами, поясненнями та доповненнями, внесеними Радою установи та затвердженими Імператором у 1838 р.;

- запровадження трифакультетної структури університету (філософський, юридичний, медичний), реорганізація відділень філософського факультету в окремі факультети: історико-філологічний, фізико-математичний;

- організація факультетських зборів як форми вирішення освітньо-наукових, кадрових питань на факультеті;

- наявність правових колізій на рівні визначення строку повноважень керівництва університету (ректора, проректора, декана);

- посилення функціональних повноважень інспектора студентів (присутність під час іспиту, участь у засіданнях Правління з правом голосу нарівні з іншими членами);

- вдосконалення навчального процесу шляхом розширення його змістового компонента, офіційного впровадження дисциплін на основі встановлення міжпредметних зв'язків;

- становлення педагогічної науки через уведення курсів з філософії, логіки, що зумовлює тенденцію до поліпредметності педагогічної підготовки;

- відкриття при Імператорських університетах публічних лекцій з технічних наук: сільського господарства, технічної хімії, технології та практичної механіки;

3. Структурно-процесуальний (1842 - 1863 рр.) - завершення структурних процесів шляхом упровадження таких законодавчих норм, як Укази Імператора, розпорядження і циркуляри міністра народної освіти, попечителя Київського навчального округу, Київського військового Волинського і Подільського генерал-губернатора. Особливостями етапу є:

- відхід від демократичних норм щодо призначення та звільнення керівництва та професорів університету;

- відкриття медичного факультету та однойменного інституту;

- ліквідація інституції інспектування студентів;

- виокремлення педагогіки як самостійної дисципліни, запровадження педагогічної семінарії для підготовки молодих людей до педагогічної діяльності;

- закриття педагогічних інститутів при Імператорських університетах, запровадження педагогічних рад при попечителях навчальних округів, відкриття педагогічних курсів;

- надання жінкам права на здобуття вищої освіти.

Таким чином, становлення та розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833 - 1863 рр. засвідчує поступальну еволюцію вищого закладу освіти з чітким визначенням основних етапів його діяльності як показників рівня структурних перетворень адміністративного, інституційного та навчально-виховного характеру. педагогічний організаційний київський університет

У третьому розділі - «Тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира» - здійснено контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду, простежено динаміку тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти.

Контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр. забезпечив можливість інтерпретації історико-педагогічної фактологічної інформації в кількісно-якісні показники з виявленням та обґрунтуванням основних етапів становлення та розвитку діяльності вищого закладу освіти відповідно до домінуючих тенденцій як стійких напрямів розвитку певного явища, процесу чи ідеї. Такий підхід характеризується об'єктивним вивченням історичних та історико-педагогічних джерел, застосуванням комплексу методів реконструкції історичної дійсності, відходом від апріорно крайніх позицій оцінки подій минулого.

У дисертації здійснено контент-аналіз тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира відповідно до такої авторської класифікації: тенденції організації управління (жорстка централізація влади, колегіальність управління щодо вирішення кадрових питань тощо); тенденції організації структури університету (структурна диференціація, інституціоналізація науки тощо); тенденції організації освітньої та наукової діяльності (диференціація змісту професійної підготовки, розвиток різних форм навчання тощо); тенденції, що відображають політику проведення вступних кампаній (вступне випробування, демократизація та предметно-цільова спеціалізація вступної кампанії).

Динаміка тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира з екстраполюванням через минуле в сучасне спрямована на забезпечення еволюційної природи тих кількісно-якісних змін, що базуються на переосмисленні наявного історико-педагогічного досвіду. Так, специфіка тенденцій організаційно-структурного етапу закономірно пов'язана зі становленням правових основ функціонування вищого закладу освіти. На сучасному етапі правове регулювання організаційної та освітньої діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснюється відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Концептуальних основ розвитку педагогічної освіти та її інтеграції в європейський освітній простір", Указу Президента України "Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка".

Особливість тенденцій структурно-змістового етапу полягає в оптимізації структури університету з поступовим розширенням змістового компоненту освітньої діяльності шляхом вдосконалення навчального процесу. Сьогодні організація навчально-виховної діяльності в університеті зумовлена умовами підготовки фахівців на відповідних факультетах. Так, на факультеті психології підготовка фахівців здійснюється за такими спеціальностями: "Загальна психологія, історія психології", "Психологія праці. Інженерна психологія", "Медична психологія", "Соціальна психологія", "Педагогічна психологія", "Соціально-психологічні технології", "Управління навчальним закладом". Факультет соціології здійснює керівництво виробничою та педагогічною діяльністю студентів й аспірантів за спеціальностями "Соціологія культури, науки, освіти", "Соціологія політики", "Історія і теорія соціології", "Методологія та методи соціологічних досліджень". Філософський факультет - це єдиний факультет університету, що готує викладачів філософії, етики, естетики, логіки, риторики, політології, релігієзнавства, історії та теорії культури для вищих навчальних закладів України за спеціальностями "Філософія", "Релігієзнавство", "Політологія".

Сутність тенденцій структурно-процесуального етапу полягає в завершенні структурних процесів в університеті шляхом запровадження таких законодавчих норм: указів, розпоряджень тощо. Сьогодні освітня діяльність вищого закладу освіти здійснюється відповідно до законодавства України, зокрема і Указу Президента України від 05. 05. 2008 р. "Про заходи щодо підвищення статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка", яким передбачено реалізацію в установленому порядку комплексу заходів організаційно-розпорядчого характеру щодо перетворення Київського національного університету імені Тераса Шевченка у Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка - головний навчально-науковий центр України з підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.

Таким чином, виявлення та обґрунтування тенденцій розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира дало можливість визначити стійкі напрями розвитку вищого закладу освіти, еволюційну природу тих кількісно-якісних змін його діяльності, що полягають у переосмисленні накопиченого історичного досвіду.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає можливість зробити такі загальні висновки:

Вивчення науково-теоретичних, документальних, періодичних, архівних джерел з проблеми дослідження свідчить про те, що проблема організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира в контексті сучасного розвитку теорії та методології управління набуває першочергового значення.

Історико-генезисний підхід до організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти дав можливість простежити історичний аспект його становлення та розвитку, педагогіко-історіографічні, теоретико-методологічні та конкретно-історичні умови трансформації вітчизняної університетської класичної освіти ХІХ століття. Проаналізовано ті правові норми, що регулювали основні напрями освітньої діяльності Київського університету: актові джерела правничого спрямування (статути, положення, укази тощо), громадянського спрямування (накази про призначення/звільнення); статистичні джерела (звіти). Історико-структурне вивчення тематики наукової роботи дозволило систематизувати наявний фактологічний матеріал з проблеми організаційно-педагогічних засад діяльності університету, узагальнити специфіку загальних і часткових змін і класифікувати джерела дослідження відповідно до їх походження та інформаційного наповнення. При вивченні виокремлено статистичні історико-педагогічні джерела (матеріали загальнодержавної та внутрішньоуніверситетської освітньої статистики) - звіти навчального закладу, попечителів навчального округу, міністрів народної освіти, генерал-губернаторів; актові історико-педагогічні джерела: законодавчого спрямування - (статути, положення, маніфести, укази імператора, розпорядження міністра народної освіти, попечителя навчального округу), громадянського спрямування (метрики, патенти на чин, накази про призначення/звільнення), освітньо-наукового спрямування (дипломи, атестати та інші свідоцтва про закінчення навчальних закладів, присудження наукових ступенів); дидактичні історико-педагогічні джерела - навчальні плани університету, протоколи, конспекти, твори студентів тощо; розповідні історико-педагогічні джерела: особисті (щоденники, листи, мемуари), публіцистичні (виступи, промови); наукові історико-педагогічні джерела - праці з історії університетської освіти Російської імперії та Київського імператорського університету св. Володимира. На основі історико-атрибутивного аналізу встановлено приналежність історіографічного матеріалу досліджуваної проблеми певному історичному контексту, соціокультурному середовищу, історичній цілісності. Так тлумачення основних статутних положень, указів і розпоряджень, огляд статей у періодичній пресі відображає, насамперед, ідеологію освітньої системи Російської імперії ХІХ століття, визначає її змістовий характер і пріоритети подальшого розвитку. Відповідно до мети та завдань дисертації, історична атрибуція відображає причинно-наслідковий зв'язок між загальноімперською освітньою політикою та її реалізацією на регіональному рівні. За допомогою історико-діахронного методу визначено й обґрунтовано основні етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира. Кожний етап відрізнявся від попереднього загальною організаційною спрямованістю освітнього процесу, а також змістовно відображав планомірність змін адміністративної, навчальної, наукової роботи. Історико-порівняльний аналіз дав можливість встановити спільні та відмінні характеристики організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти, співставити між собою змістовий компонент тих документів, що висвітлювали декларовані урядом правові норми освітньої діяльності та реалії освітньої практики. Застосування методу історико-актуалізаційного аналізу зумовлено перебігом сучасних процесів у вищій школі України взагалі, та Київського національного університету імені Тараса Шевченка зокрема, детермінованістю тематики історико-педагогічних робіт вимогами та потребами сьогодення. Використання методу історико-актуалізаційного аналізу забезпечує подальше практичне використання набутого історичного знання з відповідної галузі, реалізацію принципу єдності історичного та логічного, ретроспективного та перспективного.

Аналіз змісту і структури статутів університетів Російської імперії свідчить про їх обумовленість об'єктивними соцільно-політичними та соціально-економічними потребами відповідного історичного періоду, екзогенними (політика, економіка, соціум) та ендогенними (цілі, завдання) впливами, необхідністю подолання суперечності між соціально детермінованими вимогами суспільства, індивідуальним, культурологічним потенціалом конкретної особистості й неадекватним ставленням держави до сфери освіти, традиційно-консервативним характером підготовки фахівців. Розгляд цього питання дав можливість проаналізувати розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира як сукупності послідовних етапів, що включають як соціокультурну й антропологічну складову, так і зміну законодавства та наукової парадигми. Проект Статуту 1833 р. визначав загальні організаційно-структурні засади діяльності навчального закладу, формування ієрархічної управлінської системи. Загальний Статут Російських імператорських університетів 1835 р. офіційно регулював навчальну та адміністративну вертикаль навчального закладу, про те на Київський університет був поширений лише частково, із внесеними Радою значними змінами, поясненнями та доповненнями. Університетський статут 1842 р. відображав подальше вдосконалення діяльності вищого закладу освіти з поступовим розширенням змістового компоненту навчально-виховного процесу. Період освітніх реформ початку 60-х рр. ХІХ століття позначений серією законодавчих норм, спрямованих на завершення структурних процесів у Київському імператорському університеті св. Володимира, відкриття нових кафедр, запровадження нових навчальних курсів тощо.

Визначено етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира періоду 1833 - 1863 рр.: організаційно-структурний (1833 - 1837 рр.) - становлення організаційно-педагогічних засад діяльності вищого закладу освіти, формування ієрархічної управлінської структури, визначення керівної ролі університету в процесі вирішення регіональних освітянських питань; структурно-змістовий (1838 - 1841 рр.) - відображає подальше вдосконалення діяльності вищого закладу освіти, розширення змістового компонента навчального процесу, набуває розвитку тенденція поліпредметності педагогічної підготовки через уведення циклу філософських наук, відмічаються спроби офіційного впровадження дисциплін на основі встановлення міжпредметних зв'язків (дослідна психологія, історія філософських систем тощо); структурно-процесуальний (1842 - 1863 рр.) - сутність етапу полягає в завершенні структурних процесів (до 1920 р. - реорганізація в Київський інститут народної освіти) шляхом запровадження таких законодавчих норм (Указів Імператора, циркулярів Міністерства народної освіти, інструктивних документів Київського військового Подільського та Волинського генерал-губернатора, окремих рішень Ради Київського університету).

Виявлено та класифіковано провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира досліджуваного періоду відповідно до визначених етапів: організації управління (централізація влади, колегіальність управління тощо); структурування університетських підрозділів (структурна диференціація, інституціоналізація науки тощо); організації освітньої та наукової діяльності (диференціація змісту професійної підготовки, розвиток різних форм навчання тощо); проведення вступних кампаній (вступне випробування, демократизація та предметно-цільова спеціалізація вступної кампанії).

Обґрунтовано організаційно-педагогічні засади діяльності вищого закладу освіти періоду 1833 - 1863 рр.: урядові освітні реформи 1833 р., 1835 р., 1842 р, 60-х рр. ХІХ століття в галузі вищої школи: функціонування навчально-наукових інститутів при Київському університеті, зокрема: Педагогічного, Юридичного та Медичного, що заклали міцне підґрунтя для подальшого розвитку педагогічної, юридичної та медичної освіти; формування ієрархічної управлінської структури, визначення керівної ролі університету в процесі вирішення регіональних освітянських питань; предметна спеціалізація навчального процесу; планомірне поєднання теоретичної та практичної підготовки студентів; викладання лекційного матеріалу та проведення практичних занять висококваліфікованими науковцями: ординарними професорами, екстраординарними професорами, ад'юнктами тощо. Висвітлення конкретно-історичних аспектів організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира ХІХ століття є одним з актуальних, проблемних і не достатньо досліджених питань теорії та методології управління.

...