Основи психолого–педагогічної діяльності сержанта

4. Практичні методи, які застосовуються з метою формування та удосконалювання умінь і навичок. Вони включають: вправи, інструктажі, тощо.

А. Вправи - це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та удосконалення у воїнів практичних навичок і вмінь.

Суть методу вправи полягає у тому, що воїни виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного теоретичною матеріалу на практиці. Вправи можуть бути: тактичними, спеціальними, фізичними, стройовими, технічними, вогневими, комплексними.

За організацією діяльності - індивідуальними та груповими.

За дидактичним завданням - ввідними, основними, тренувальними.

За формою реалізації - усні, письмові.

Ввідні вправи спрямовані на первісне опрацювання навичок або їх окремих елементів, основні - на відпрацювання і формування практичних навичок у цілому, тренувальні - на підтримання навичок та їх удосконалення.

Б. Інструктаж. Являє собою короткі, лаконічні та чіткі вказівки щодо виконання особовим складом тих чи інших дій. Це вид практичного методу, як правило, характеризується дуже стислим викладанням вказівок про місце, час і послідовність виконання певних дій.

Для якісного використання цього методу, виходячи з передового військового досвіду, слід запропонувати наступний алгоритм :

- чітке формулювання теми, мети та послідовності інструктажу;

- визначення правил проведення даного заняття, всебічне обґрунтування методики його організації;

- визначення критеріїв оцінки опанування воїнами відповідних знань, навичок та умінь;

- нагадування теоретичних основ та практичних дій докладне пояснення запланованих навчальних дій, які буде виконувати об'єкт навчання;

- визначення найбільш ефективних і оптимальних способів та прийомів реалізації навчальних дій і завдань;

- ознайомлення воїнів з тими ситуаціями та предметами, які будуть використовуватися під час занять;

- показ моделі певних дій;

- перевірка правильного розуміння мети, сутності й ролі заняття;

- уточнення питань, які можуть викликати певні труднощі;

- перевірка глибини сприйняття і способів виконання основних елементів дій, зазначення причин і характеру помилок, які найчастіше мають місце під час проведення цього заняття, та способів їх уникнення;

- доведення до свідомості воїнів заходів безпеки, яких вони повинні дотримуватися під час заняття;

- надання допомоги воїнам у виборі додаткової літератури, наочних матеріалів, матеріальної бази та способів їх використання;

- зазначення місця, змісту, методу та форми самостійної праці над проблемами майбутнього заняття.

5. Самостійна робота військовослужбовці формує і розвиває розумові здібності, цілеспрямованість і інші важливі якості та включає: роботу з друкованими джерелами, самостійне вивчення техніки; самостійне тренування, самостійний перегляд кінофільмів, телепередач та ін.

Правила організації самостійної роботи воїнів:

- докладне визначення конкретних завдань з відповідних предметів бойової та гуманітарної підготовки як для окремих воїнів, так і підрозділу в цілому;

- чітке формулювання конкретних проблемних завдань для вирішення під час самостійної роботи;

- забезпечення особового складу в достатній кількості навчальною літературою, посібниками, статутами, зразками бойової техніки та зброї;

- створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи;

- всебічне врахування індивідуально-психічних особливостей підлеглих, їх здібностей, інтересів, нахилів;

- систематичний контроль і дійова допомога воїнам під час самостійної роботи тощо.

6. Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду, опитування; письмові роботи, тестування, контрольні роботи.

Методи навчання застосовуються у різних організаційних формах.

Форма організації навчання - відображає систему зв'язків циклів і періодів навчання і означає зовнішню сторону організації навчального процесу, що пов'язана з кількістю об'єктів навчання, часом і місцем навчання, а також із порядком його здійснення.

Навчання реалізується за наступними формами занять: навчальні заняття; виконання індивідуальних завдань; практична підготовка; самостійна робота (самостійні заняття); контрольні заходи.

Існують наступні види навчальних занять:

навчально-планові (теоретичні, практичні, тренувальні заняття та ін.) визначаються програмою бойової підготовки відповідних військових підрозділів; службово-планові (паркові дні, регламентні роботи, заняття по підготовці варт та добових нарядів, тощо) визначаються планами бойової та гуманітарної підготовки; позапланові (технічні та інші гуртки, військово-спортивні секції, вікторини тощо) організаційні форми навчання військовослужбовців визначаються планами відповідних начальників.

Навчально-планові заняття у виді групових занять, групових вправ, практичної підготовки, бойових стрільб становлять основу бойової підготовки військ, забезпечують формування і вдосконалення бойової майстерності, сприяють підтриманню їх бойової та мобілізаційної готовності.

Бойові стрільби - специфічна форма навчання. Ними, як правило, завершуються певні етапи навчання. Ціль їх проведення: з одного боку - перевірка рівня попередньої роботи, а з іншого - подальше вдосконалення навичок та умінь воїнів вести вогонь у сучасному бою, при виконанні службово-бойових завдань. Разом з тим їм належить велика роль у бойовому злагоджені підрозділів та психологічній підготовці особового складу, так як тут воїни переконуються у силі зброї, бойової техніки.

У процесі виконання вогневих завдань, сержант може застосовувати різноманітні методи навчання: практичний, показ, вправи. Велика увага приділяється забезпеченню неухильного дотримання особовим складом мір безпеки .

Службово-планові заняття проводяться з метою підтримання бойової техніки та озброєння в постійній бойовій готовності та більш якісній підготовці військовослужбовців до виконання завдань служби організовуються під час паркових днів та регламентних робіт, при підготовці варт та добових нарядів.

Парко - господарські дні та дні регламентних робіт.

Крім обслуговування техніки, проведення профілактичних та регламентних робіт дана форма має великі можливості для рішення учбових задач і тому розглядається, як службово-планова форма навчання.

Для того щоб перетворити парково-господарські дні та дні регламентних робіт в активну форму навчання, необхідно заздалегідь ставити учбові цілі, використовувати різноманітні форми навчання. Важливою умовою успішного навчання є вірний розподіл особового складу по місцям робіт, визначення об'єму завдання кожному воїну.

Парко-господарські дні є учбовими. В цей день передбачається: постановка завдань особовому складу, активу, керівникам та старшим на окремих ділянках виконання робіт; інструктаж з дотримання мір техніки безпеки, протипожежних міроприємств; перевірка знань статутних положень та інструкцій щодо послідовності та особливостей технічного обслуговування озброєння та техніки; контроль за організацією надання технічної допомоги службовцями та техніками; підготовка та оформлення наочної агітації з метою визначення результатів поточного виконання поставлених завдань; оперативне узагальнення та розповсюдження через різновиди стінного друку досвіду та результатів роботи кращих військовослужбовців; проведення колективних та індивідуальних бесід; організацію взаємодопомоги та індивідуальної допомоги військовослужбовцям у вирішенні поставлених завдань; організацію перегляду техніки та озброєння, що були доглянуті протягом парко-господарського дня; підведення підсумків парко-господарського дня з особовим складом, визначення кращих.

В проведенні парко-господарського дня велика роль сержантів, які безпосередньо організовують працю особового складу, забезпечують якісне і своєчасне виконання намічених робіт, дають воїнам вказівки і поради, як краще виконати поставленні задачі, узагальнюють і розповсюджують передовий досвід, роз'яснюють технічні питання.

Позапланові заняття, які проводяться, як правило, у позаслужбовий час, сприяють поглибленню та закріпленню теоретичних і практичних навичок та вмінь, набутих під час навчально-планових та службово-планових занять.

Самостійна робота.

Самостійна робота - це основний вид оволодіння матеріалом у вільний від навчальних занять час для більшості воїнів, які мають навички та уміння самостійної роботи, над літературою, зразками бойової техніки і озброєння. Головною метою цієї роботи є забезпечення умов для поглиблення знань, вдосконалення практичних навичок і вмінь, отриманих під час планових занять. Безумовно, про ефективність самостійної роботи можна говорити лише тоді, коли воїни займаються добровільно, ця робота стає для них внутрішньою потребою і реалізується з певним почуттям відповідальності.

У структурному відношенні кожний вид навчальних занять складається з: вступної, основної та заключної частини.

Вступна частина - це початок кожного заняття. Її головне призначення складається у тому, щоб психологічно підготувати навчаємих до активної і напруженої роботи. Складові елементи вступної частини: прийняття рапорту, огляд зовнішнього вигляду, зброї, техніки та т. і., наголошення теми заняття, учбової цілі, питань, постановка завдань перед підлеглими. Тактичні навчання, як правило, починаються збором особового складу по тривозі.

Основна частина - це вивчення та відпрацювання основних питань теми. Зміст основної частини є змістом теми що розглядається.

Заключна частина. Її призначення складається з того, щоб підвести підсумок заняття й надати напрямок майбутньої самостійної роботи навчаємих. На тактичних навчаннях та стрільбах, заключна частина являє собою розбір.

Для проведення кожного заняття сержанту необхідно скласти план-конспект. Цей план-конспект повинен бути затверджений у командира взводу не пізніше як за 2 - 3 доби до проведення заняття. Типовий план-конспект може мати наступну структуру.

Загальні рекомендації щодо проведення навчальних занять.

Що необхідно робити:

- підготуватися до заняття заздалегідь;

- залучати до роботи підлеглих;

- використовувати наочні приладдя;

- говорити просто і ясно, голосно;

- заохочувати слухачів до висловлення питання;

- дотримувати зв'язку з попередньою темою;

- використовувати логічні і послідовні зв'язки;

- розмовляти і поводитися просто;

- зберігати порядок у аудиторії;

- давати ясні інструкції;

- перевіряти, чи зрозумілі ваші інструкції;

- бути терплячим;

- підводити підсумки наприкінці кожного заняття.

Чого не слід робити:

- говорити в стінку (навчальну дошку);

- закривати собою наочні приладдя;

- знаходитись під час заняття в одному місці, переміщайтеся по кімнаті;

- ігнорувати (як вербальні, так і невербальні) коментарі, питання і зворотний зв'язок підлеглих;

- читати з листа;

- допускати використання директивного тону.

Таким чином, навчання і виховання протікають як єдиний і нерозривний процес. Тому сержантський склад повинен пам'ятати, що кожне заняття повинне проводитися з таким урахуванням, щоб на ньому виховувалися ті чи інші якості та властивості військовослужбовця, які будуть йому необхідні для виконання службово-бойових задач.

Размещено на Allbest.ru