Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку нової стратегії і тактики демократизації і гуманізації педагогічної діяльності. Тому винятково важливим пріоритетом у системі сучасної освіти виступає інноваційно-освітня діяльність. її предметом, як сказано в “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” [4, с.232], є розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій, якими є впреше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. за масштабом інноваційна освітня діяльність може здійснюватись на всеукраїнському, регіональному рівнях та в умовах окремого освітнього закладу.

Основне завдання навчання малюванню - допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності - формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.

Методисти, що досліджують питання навчання малювання, пропонують наступні форми організації занять з малювання у 5-7 класах.

Малювання з натури. Змістом уроків малювання з натури є зображення різноманітних предметів, дібраних з урахуванням графічних можливостей учнів. Об'єкти зображення розташовуються зазвичай дещо нижче за рівень зору. Для роботи слід організовувати дві-три однотипні постановки, що забезпечить хорошу видимість для всіх учнів. Моделі невеликих розмірів роздаються на робочі місця.

Малюванню з натури обов'язково передує вивчення зображуваного предмета: визначення його форми, конструкції, розміру складників, їх кольору та взаєморозташування. Важливо виробити в учнів потребу порівнювати свій малюнок із натурою і окремі деталі малюнка між собою. Істотне значення для цього має розвиток у школярів уміння застосовувати середню (осьову) лінію, а також користуватися допоміжними (додатковими) лініями для перевірки правильності малюнка.

Декоративне малювання. Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків, призначених для прикраси предметів ужитку, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень тощо.

Паралельно з практичною роботою на уроках декоративного малювання учні ознайомлюються зі зразками народного декоративно-ужиткового мистецтва. Демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів і доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі отримують відомості про застосування візерунків на тканинах, килимах, шпалерах, посуді, іграшках, ознайомлюються з художнім різьбленням по дереву і кістці, склом, керамікою та іншими виробами - предметами побуту.

Завдання з декоративного малювання мають подаватися з дотриманням певної послідовності: складання візерунків за готовими зразками, за поданою схемою, з поданих елементів, самостійне складання візерунків. У ході уроків відпрацьовуються уміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту, що має корекційно-розвиткове значення для школярів.

Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення предметів і явищ навколишнього світу та ілюстрація уривків із літературних творів. У 5 - 7-х класах малювання за темою має тісно пов'язуватися з уроками малювання з натури. Уміння й навички, отримані на уроках малювання з натури, учні переносять на малюнки тематичного характеру, які зазвичай зображують групу предметів, об'єднаних загальним сюжетом і певним чином розташованих у просторі.

Дослідження багатьох спеціалістів (І.І. Будницька, Т.Н. Головіна, І.А. Грошенков) доводять, що тематичне малювання, тобто зображення простих сюжетних картин - людей і їх діяльності, розкривають великі можливості для роботи з дітьми. Воно розвиває уяву і уявлення учнів, допомагає в деякій мірі підсилити їхній емоційний розвиток, сприяє закріпленню зв'язків між зображувальною і мовною діяльністю. Зображення фігур в русі дозволяє знизити стереотипність в образотворчій діяльності учнів середньої школи. Саме тематичне малювання, яке включає вміння зображати не тільки предмети, але і людей в русі і діях, надає учням максимальну можливість зображувати, усвідомлювати і відчувати реальні повсякденні ситуації, сприяє розвитку дітей, сприяє їх соціалізації і інтеграції в суспільстві. Щоб запобігти примітивізму, необхідно виконувати вправи, які сприяють збагаченню простіших схематичних зображень окремими деталями, порівнянню предмета з його зображенням [16, c.142].

Для подолання стереотипності, так і статичності зображень важливо навчити дітей зображувати фігури в русі, предмети в різних положеннях.

Щоб запобігти механічному і графічному перечисленню предметів, важливе своєчасне навчання навичок елементарної композиції. Необхідно приділяти увагу взаємозв'язку предметів і навчити дітей усвідомлено організовувати зображення на площині аркуша.

Велика увага повинна приділятися питанням кольору (розрізнення кольорів, змішування фарб, адекватність передачі кольорів предметів) і формуванню графічної діяльності з врахуванням особливостей моторної сфери дітей.

За метою інноваційна освітня діяльність педагога в галузі методики образотворчого мистецтва спрямована на отримання більш високих досягнень у загальному і художньому розвитку особистості дитини, опанування та впровадження нових засобів створення художнього образу у візуальних видах мистецької діяльності, розробку оригінальних педагогічних технологій методичного супроводження творчого процесу, відкриття нововведень, що ведуть до прогресивних перетворень у галузі педагогічної практики художньо-естетичного виховання дітей засобами образотворчого мистецтва.

Заняття з образотворчого мистецтва є особливою галуззю шкільної освіти, де нестандартні, інноваційні підходи, індивідуальні пошуки технологій художнього втілення образів є постійним конструктивним елементом творчої діяльності педагога [15, c.123]. У змісті означеної методики простежуються два взаємопов'язані напрямки інноваційних пошуків: один-по лінії відкриття нестандартних, доступних для дітей виражальних засобів створення образів у різних видах образотворчої діяльності, інший - пошуки оригінальної методики роботи над реалізацією творчих задумів дітей.

У процесі спостережень за заняттями з малювання, побудованими на основі інноваційних підходів до технік зображення, майбутні вчителі переконуються, що окремі нетрадиційні техніки створюють особливі виражальні можливості для зображення певних тем або образів. Так, у процесі малювання ялинки технікою “набивання” трикутного контуру клейовим пензлем, вмоченим в зелену фарбу, і подальшим декоруванням її кольоровим клеєм із блискучками.

На підставі знань теорії і практики була сформульована гіпотеза інноваційного пошуку, ефективний розвиток творчих здібностей дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками можливий за таких умов: усвідомлення дітьми художньо-естетичної основи нетрадиційних технік малювання, розуміння їх естетично-прикладного значення, доцільності використання в зображенні певних тем; порівняльного використання в практиці традиційного і нетрадиційного способів малювання для формування самопереконань дітей [7, c.58].

Для іллюстрації наведено приклад програми, розробленої для учнів загальноосвітнього навчального закладу:

1. Весняний дощик (малювання по вологому тлу).

2. Красива тарілочка (відбитки губки).

3. Моя фантазія (віддруки від руки).

4. А країні Двуляндії (систематичне передрукування плями).

5. Чарівна мозаїка (малювання на м'ятому папері).

6. Що ми бачили у лісі? (малювання несумісними матеріалами)

7. Нитка-чарівничка (ниткографія).

8. Килимова доріжка (малювання удвох на смужці паперу).

9. Малюнок-загадка (малювання через копіювальний папір).

10. Клякса-малякса (роздмухування клякси за допомогою трубочки).

Тривале вивчення нових підходів до навчання малювання показало, як шкідливо змушувати починаючу дитину малювати геометричні фігури на тій погано зрозумілій підставі, що вони простіше, чим людське тіло і предмети повсякденного споживання. Таке викладання віднімає в них інтерес до діла; вони малюють до приходу в школу, а школа прищеплює їм відразу до малювання. Потрібно надати їм свободу малювати що завгодно, тому що в цьому висловиться їхній природний смак; потім уже можна буде втрутитися для того, щоб керувати ними і виправляти їх вільно зроблені малюнки; таким чином, буде можливо утилізувати укладену в них природну силу, замість того щоб її руйнувати. Американські школи вже давно показали нам приклад такого викладання [7, c.54].

Малювання творчих тем нетрадиційними техніками вимагає суттєвих змін у методиці роботи з дітьми. У ній вдало поєднувались творчі завдання різної складності, технічні хвилинки, ігри та вправи художнього змісту, художнє експериментування. Від заняття до заняття діти здобувають унікальний досвід творчої самореалізації, вони досліджували, фантазували, поєднували знайомі елементи в нові комбінування, почували себе до певної міри чаклунами та творцями.

Образотворче мистецтво - унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовтілення, розвитку здатности до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити нахили до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з комп'ютерної графіки.

Засвоюючи такі навчальні поняття, як “композицій”, “форма”, “колір”, “простір та об'єм”, школярі вчаться створювати, образи на рівні переосмислених в емоційно-естетичному ключі уявлень про навколишній світ, вільно оперуючи фарбами, кольорами, лініями, формами та їх поєднання.

Звичайно, результативна робота з впровадження нових механізмів викладання мистецьких дисциплін може здійснюватись, передусім, за умов й оптимальної організації, і тому найбільш успішно вона проходить там, де наполегливо працюють справжні ентузіасти своєї справи. Вони вдосконалюють мистецьку освіту, орієнтуючи її на формування творчої, естетично-ерудованої, цілісної особистості., використовуючи своєрідний вид людської діяльності - образотворче мистецтво.

Докорінна перебудова суспільного життя вимагає від загальноосвітньої школи термінового вирішення такої проблеми, як формування духовної культури учнів, що тісно пов'язане з необхідністю значного поліпшення художньої освіти і естетичного виховання молодших школярів. Адже не секрет, що уроки образотворчого мистецтва в багатьох школах ведуть неспеціалісти і, як правило, діти не отримують в повному об'ємі тих знань і вражень, які повинні були б отримати в процесі образотворчої діяльності.

Навчання образотворчому мистецтву дитини вимагає кваліфікованого керівництва [10, c.34]. Але для того, щоб розвинути у кожного учня творчі здібності, закладені природою, учитель повинен сам розуміти образотворче мистецтво, дитячу творчість, володіти необхідними способами художньої діяльності. Отже, дитяча образотворчість може успішно розвиватись тільки при умові цілеспрямованого керівництва зі сторони педагога. Таке керівництво можливе в тому разі, коли вчитель знає, чому і як (програмовий зміст і методику) вчити дітей, має необхідну підготовку в галузі мистецтва, сам володіє образотворчими навичками і вміннями.

Головні завдання викладання образотворчого мистецтва:

Збагачення знань і уявлень про види та жанри образотворчого мистецтва, його роль у житті людей; ознайомлення учнів із кращими творами декоративно-ужиткового та народного мистецтва, живопису, скульптури, архітектури, графіки.

Активізація, корекція і спеціальна спрямованість пізнавальної діяльності учнів шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку вмінь: розпізнавати й визначати форму, будову, розміри та пропорції окремих частин, колір, просторове розташування предметів у навколишній дійсності й у творах мистецтва; аналізувати, порівнювати (виявляти подібність і відмінність) предмети та явища, знаходити суттєві ознаки, встановлювати логічні зв'язки; визначати послідовність роботи під час малювання, здійснювати контроль за своєю роботою, відповідно оцінювати результати.

Розвиток адекватності проявів емоційних реакцій у процесі сприймання творів образотворчого мистецтва; стимулювання свідомого емоційно-ціннісного ставлення до естетичних явищ дійсності й мистецтва; розвиток усвідомленості, відповідності та самостійності оцінних суджень, інтересу до художньої творчої діяльності; здатності до сприймання, розуміння і відтворення художніх образів.

Формування елементарних навичок декоративного малювання, малювання з натури, з пам'яті, за уявою та уміння застосовувати їх в навчальній, трудовій та суспільно корисній діяльності.

Збагачення, уточнення й активізація словникового запасу за рахунок спеціальної лексики, удосконалення фразового мовлення.

Виховання в школярів основних моральних якостей особистості, працелюбності, охайності, наполегливості, уміння працювати самостійно й у колективі.

Розвиток особистісної цілісності, духовності, національної самосвідомості та послідовне формування елементів естетичної культури.

Для вирішення цих завдань у програмі передбачено такі різновиди занять: декоративне малювання, малювання з натури, тематичне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.

Малювання як навчальний предмет дає учням знання елементарних основ образотворчого мистецтва, що має велике значення щодо їхнього естетичного виховання. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого об'єкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою, утворює умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Одне із методологічних положень теорії пізнання - єдність і взаємопроникнення почуття і свідомості. При навчанні дітей малюванню і в бесідах про мистецтво з'являється можливість здійснити цю єдність на практиці. Естетичні смаки, мистецькі здібності учнів на окремих вікових ступенях можуть успішно розвиватись лише в процесі оволодіння повноцінними процесами, вміннями та навичками в малюванні і при глибокому сприйманні кращих художніх творів.

Через малювання пробуджується інтерес до мистецтва, відкривається шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиває вміння бачити красиве в природі, в оточуючому житті. Через зорові відчуття при малюванні уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої - виховується естетичне відношення до цих речей та явищ.

Мистецтво допомагає краще розуміти реальний світ, вчить бачити і любити прекрасне.Н.Г. Чернишевський називав мистецтво посібником життя. Воно не тільки допомагає пізнати світ, але й надихає людей боротися за краще, щасливе майбутнє.

Діти міркують конкретно. Зорові образи, які створюють картини, легко запам'ятовуються і залишаються в пам'яті на багато років. Вони викликають певні емоції і сприяють яскравості сприйняття життя.

Діти часто не можуть відрізнити гарне від поганого, байдуже проходять повз красивого в природі, не вміють відділити і відрізнити вчинки людей, які гідні наслідування. Люблячи все кольорове, яскраве (квіти, картинки в книгах, іграшки), діти не в змозі зрозуміти всю цінність творів мистецтва [3, c.62]. Тому вчитель повинен прагнути розвивати в дітей почуття прекрасного, діяти на їхню уяву, викликати естетичне переживання. Прекрасне оточує нас скрізь в житті - в природі, в праці, в побуті. В усвідомлення учнів великим потоком вривається збагачене подіями життя. Багато з цих подій відображені в творах мистецтва. Вчитель буде правильно вирішувати своє головне завдання всебічно розвиненої особистості, залучати учнів до високої художньої культури, яка виробилася людством.

Влаштовувати прогулянки та екскурсії, слід звертати увагу дітей на красоту природи, викликати в них почуття любові до красивого, розвивати їхню спостережливість. Безпосереднє спостереження оточуючої природи навчить дітей розуміти форму предметів, бачити різноманітність поєднання квітів і тонів в різний час дня і в різні пори року. Спостережливість підвищує силу і яскравість виховання дітей, вони глибше будуть відчувати красу живої природи, а потім і красу пейзажу, яка зображена на картині.

Хто безпосередньо спостерігав за природою - ліс та гори, поля і долини, - хто милувався ними, той не пройде мимо повз хорошої картини художника. Навчившись спостерігати за природою, учні будуть серйозніше дивитися і глибше розуміти твори мистецтва. В свою чергу, любов до творів мистецтва вплине на їх загальний розвиток, буде викликати бажання краще розуміти природу. Не слід забувати про цю взаємодію, необхідно вміло використовувати її в естетичному вихованні дітей.

Розвиваючи спостереження учнів в процесі пізнання природи, ми тим самим сприяємо розвитку в них вміння спостерігати оточуюче життя, робити більш правильні висновки і узагальнення, бачити і розуміти красиве в природі і мистецтві [9, c.172].

Застосування принципу цілеспрямованості навчання вимагає від учителя знання основної мети освіти, завдань навчання в сучасній школі, уміння в конкретній ситуації ставити оптимальні завдання навчання, розвитку і виховання, враховуючи реальні навчальні можливості учнів певного класу.

Як зазначено в програмних документах основними освітніми завданнями є: оволодіння учнями системою наукових знань, практичних умінь і навичок, специфічних для кожного предмету образотворчого навчання; розвиток розумових здібностей і пам'яті, волі, емоцій особистості, її потреб, інтересів, здібностей; формування наукового світогляду, моральної, трудової, естетичної, екологічної та ін. культури.

Плануючи урок, зміст, методи і форми навчання, учитель повинен забезпечити усвідомлення учнями всього комплексу завдань кожного уроку. Ці завдання повинні відображати основні ланки процесу засвоєння знань: від сприймання навчальної інформації до використання знань на практиці.

Принцип цілеспрямованості навчання вимагає:

чітко уявляти мету і результати навчання;

“переводити" цілі навчання у внутрішні мотиви та пізнавальний інтерес учнів;

забезпечувати усвідомлене виконання навчальних дій;

проектувати проміжні і кінцеві результати навчання;

конкретизувати основну мету навчання в завданнях;

показувати учням перспективи успішного навчання.

Під час сприймання дійсності учні повинні набути певних навичок цілеспрямованого спостереження естетичних проявів дійсності в анімалістиці. При цьому:

· відчувати гармонійні співвідношення кольорів у забарвленні предметів, об'єктів, представників флори, вміти помічати виразність (вишуканість та витонченість або кряжистість та масивність тощо) їхніх форм, абрисів;

· відкривати асоціативно-образний характер предметів та об'єктів, красу або естетично-незвичайне у природі та оточенні;

· вміти бачити та відчувати красу живої природи рідного краю; мати уявлення про своєрідність тваринного світу інших країн;

· посильно виражати естетичні почуття та переживання від сприймання творів анімалістичного жанру в різних видах образотворчої діяльності та в усній образній формі.

Під час сприймання творів мистецтва учні повинні знати:

· види образотворчого мистецтва, а також зміст та назви деяких жанрів, зокрема анімалістичний жанр;

· прізвища та твори (1-3) найбільш відомих майстрів образотворчого мистецтва України та світу - представників анімалістичного жанру;

· основні художні засоби розкриття змісту та емоційного впливу анімалістичного малюнка на глядача (рисунок, лінія, площина та об'ємна форма, композиція, колір, колорит, освітлення, контраст світла й тіні, статика і динаміка та ін.);

· набути певної здатності розповідати про анімалістичний твір, провести його простий аналіз, демонструючи знання основ образотворчої грамоти (передачі особливостей форми, колірного та композиційного вирішення, просторових явищ), використовуючи при цьому елементи порівняльного аналізу, свої враження та спостереження дійсності, художні терміни і образне слово.

Таким чином можна сказати, що заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного - процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя.

Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

Розділ ІІ. Особливості методики проведення розділу уроку "сприймання" для учнів молодших класів

2.1 Сприймання та аналізу естетичних явищ в навчальному житті