Сутність виховання творчої особистості

Таким чином, мотив це основа формування необхідних якостей особистості. При цьому завдання виховання не повинні зводитися до організації творчої діяльності, а ставити в основу виховання мотивації творчості.

Досягнення мети дії передбачає її передбачення, а знаходження способу досягнення мети передбачає вміння мислити. Тому для дії механізму зсуву мотиву на мету, потрібно уявити мета, осмислити способи її досягнення, мати певне емоційне напруження. Отже, для виховання мотивів творчості треба використовувати засоби навчання, спрямовані на виховання уяви, мислення, емоцій.

Таких коштів можна виділити три: використання теорії синектики, «мозковий штурм», гра.

Застосування теорії синектики припускає використання всіх видів аналогій (прямі, символічні, особистісні). Наприклад, прямі аналогії, технічний об'єкт біологічний об'єкт (літак птиця). Необхідно використовувати символічні аналогії асоціації та синестетические образи: бачити звук, чути колір, відчувати музику в русі. На заняттях, при вивченні різних законів, понять слід задавати питання: «Якого він (воно) кольору?», «Якої форми?», «Який він на смак?» І т.д. Необхідно проводити і особистісні аналогії. У цьому випадку учень повинен увійти в образ досліджуваного елемента, запропонованої ситуації. Наприклад, при вивченні джерел струму, учні «входять в образ» акумулятора і порівнюючи «себе» з іншими повинні визначити «свої» переваги.

Застосування даної теорії направлено на свідоме використання підсвідомих психічних механізмів, що діють у творчому процесі, на створення в учнів особистісно значущих, змістотворних мотивів навчальної діяльності, на надання особистісного сенсу досліджуваних об'єктів.

Мотивація творчої діяльності при «мозковому штурмі» визначаться двома факторами: людина середніх здібностей може придумати майже вдвічі більше рішень, коли він працює в групі; прийняття будь-яких найнеймовірніших пропозицій, тобто учень має право на помилку, що знімає емоцію страху зробити її і розкріпачує мислення, уява, створює позитивний емоційний настрій.

У мотивах гри проявляється потреба людини перетворювати світ. У грі розвивається уява, мислення, так як учасник знаходиться в уявних ситуаціях перед вибором варіантів дії, змушений прораховувати свої і чужі ходи. Суттєвими є і переживання, які супроводжують процеси мислення та уяви в ігрових ситуаціях, тобто почуття. Тому гра є незамінним засобом виховання мислення, уяви, почуттів [34]. Прикладом гри можуть бути рольові ігри такі як «Суд над силою тертя», «Суд над інерцією», де роль обвинуваченої, захисника, прокурора, свідків і присяжних виконують учні, а координуюча роль належить вчителю.

Досвід показує, що використання перерахованих вище засобів стимулює активну творчу діяльність на уроках саме слабких учнів, тому що тут без особливих дидактичних зусиль реалізується мотив досягнення. Звичайно, використання описаних засобів у навчанні якому-небудь предмету, наприклад фізики, навряд чи зробить великих фізиків з багатьох учнів (у цьому і немає необхідності), але збереже цю вірогідність, не вб'є талант, не заглушить прагнення до творчості.

На розвиток творчих здібностей індивіда значний вплив робить колективна творча діяльність. По-перше, вона посилює творчу мотивацію індивіда [26]. По-друге, виявляється більш висока ефективність вирішення завдань, що вимагають неординарного підходу, в умовах групової діяльності [25]. Пояснюється це тим, що виникають прямий (відповідний свідомо поставленої мети) продукт і побічний (неусвідомлюваний). Перший з них може не привести до позитивного результату, а другий - утримувати "раціональне зерно". Член групи, активно зацікавлений у вирішенні завдання і займає положення спостерігача, часто виявляється в більш сприятливих умовах для використання побічного продукту, який породжений його партнером. Завдяки спілкуванню здійснюється переклад побічного продукту з неусвідомлюваного в усвідомлюваний план. Мабуть, з цим пов'язано те, що 80% інформації, на якій базується наукова творчість, вчений отримує за неофіційними каналами різного типу (бесіди, семінари, дискусії тощо) [41]. По-третє, експерименти [36] показують, що для стимулювання творчої діяльності найкращі результати дає чергування періодів індивідуального і групового мислення. Прикладом ефективного методу організації останнього є "мозковий штурм".

А.В. Хуторський в основу дидактичної евристики поклав сім принципів, перші з яких стверджують, що «освіта кожного учня відбувається на основі і з урахуванням його особистих цілей у кожній освітній галузі», і «учень має право на усвідомлений (і узгоджений з педагогом) вибір основних компонентів своєї освіти: смислу, цілей, завдань, темпу, форм і методів навчання, особистісного змісту освіти, системи контролю і оцінки результатів ».

Шкільне виховання має бути пронизане можливістю вибору, що веде до реалізації мотиву досягнення. Покажемо, як це може здійснюватися на уроках фізики.

З огляду на присутність у класі учнів з різними ведучими способами сприйняття інформації (словесно-логічний, ейдетичних, кінестетичні та синестетической) досліджуваний матеріал подається циклічно. Наприклад, спочатку йдуть гіпотетичні висловлювання про його зміст, пояснення вчителя або "мозковий штурм", потім тезова запис у зошит і / або читання матеріалу за підручником, складання плану переказу, схематизація, побудова синестетических образів і т.п. Наявність і послідовність тих чи інших етапів циклу може кардинально змінюватися і включає в себе як класну, так і домашню роботу.

Школярам надається широкий спектр способів самоствердження у навчальній діяльності: відповідь біля дошки, наговаріваніе на магнітофон, залік, складання кросворду, твір вірші, фантастичного оповідання по темі, що вивчається, відповідь вчителю один на один, який дозволяється відстрочити для одержання більш високої позначки. Як правило, відповідати запрошуються тільки охочі.

Особливе місце відводиться узагальнюючим уроків, які проводяться в кінці вивчення кожного розділу курсу фізики. Учням пропонується по змісту розділу в підручнику простежити послідовність появи нових понять (величин, законів, формул). Потім складається таблиця, в якій виділяються назву величини, її позначення, одиниця виміру, закон або формула, за якими вона визначається. Подібні уроки, з одного боку, служать способом узагальнюючого повторення, з іншого - допомагають дітям орієнтуватися в необхідних довідкових даних для вирішення завдань.

Проводяться узагальнюючі уроки та іншого роду. Так, при вивченні розділу ''Зміна агрегатних станів речовини" учні VIII класу добре засвоюють сутність теплових явищ, їх молекулярно-кінетичне тлумачення, формули при сприйнятті окремого процесу (нагрівання, плавлення, тужавіння, кипіння, конденсація). Коли ж вони стикаються з завданнями , в яких розглядаються два і більше процесів, наприклад нагрівання і плавлення або конденсація і охолодження, то відчувають труднощі з розкладанням явища на окремі складові в їх логічній послідовності, підрахунком кількості теплоти, складанням рівняння теплового балансу процесів, пов'язаних з виділенням енергії одним тілом і поглинанням - іншим.

Тут має місце недолік конкретизації в мисленні. Учні, добре засвоївши закономірності кожного процесу окремо, залишаються на рівні абстракції, тобто "Бідного", одностороннього знання. Треба підняти їх до конкретного, сутнісного знання, зробити, кажучи мовою філософії, сходження від абстрактного до конкретного, Ось чому після вивчення, процесів зміни агрегатних станів речовини слід провести урок на тему "Узагальнююче повторення розділу" Зміна агрегатних станів речовини ". Під час уроку необхідно:

– актуалізувати знання учнів про кожному процесі і формулах, які їх описують;

– створити узагальнену опорну схему, що включає всі процеси, їх графічне представлення та кількісні співвідношення;

– показати спосіб використання цієї схеми для практичного вирішення завдань.

Послідовне вирішення зазначених завдань відображає етапи уроку. На етапі повторення учні за допомогою фронтального опитування занурюються в вирішувану проблему. На пізнавальному етапі при коригувальної ролі вчителя один або кілька школярів викреслюють на дошці (інші в зошитах) графік зміни агрегатних станів речовини (причому абстрактного) від твердого стану до газоподібного із зазначенням назви процесів і формул, їх описують, і зворотний, На етапі закріплення потрібно виділити на графіку температурні точки, відповідні умові завдання, визначити теплові процеси і аналізом через синтез скласти кількісні співвідношення.

Домашнє завдання полягає в наступному: перекласти зміст графіка на кольоровий малюнок, в якому зобразити речовину у посудині при послідовному нагріванні і охолодженні із зазначенням процесів і формул. У учнів актуалізується і характер розташування молекул у різних агрегатних станах речовини.

Таким чином, ефективність уроку забезпечується включенням дітей у сприйняття і запам'ятовування матеріалу словесно-логічним, звуковим, зоровим, руховим способами, а при вирішенні завдань (закріплення) вони відчувають задоволення від успіху, що досягається за допомогою зазначеної схеми, тобто максимально використовуються психологічні механізми сприйняття і запам'ятовування навчального змісту, що сприяє глибокому усвідомленню досліджуваного матеріалу.

Актуалізації та розвитку творчого потенціалу школярів сприяє створення психологічно комфортних умов. Для цього доцільно використовувати прийоми прямого психотерапевтичного впливу. На початку уроку корисно послухати надихаючу класичну музику, наприклад "Престо" Вівальді або марш з опери Верді "Аїда". Іноді учні приходять на урок у збудженому стані (після занять фізкультурою, напруженої контрольної роботи і т.д.). Тоді потрібно заспокійлива музична вставка, наприклад "Анданте" Баха чи "Адажіо" Моцарта.

Ефективність запропонованої технології перевірялася на завданні, що містить сім завдань, розташованих за зростанням ступеня складності та оцінюваних різною кількістю очок: № 1 - I очко (завдання носила розминковий характер і її рекомендувалося вирішувати першим); № 2, 3 - по 3; № 4, 5 - по 4; № 6 - 6; № 7 - 5 очок. Відмітки виставлялися в класний журнал тільки за згодою випробовуваних за наступними критеріями: 7 очок - "задовільно", 9 - "добре", 11 очок - "відмінно". Причому підкреслювалося, що можна отримати і дві відмінні оцінки, набравши 22 очки.

Інший показник, що характеризує здатність зробити вибір складності завдання, адекватний своїм можливостям, умовно назвемо коефіцієнтом "вибір - рішення". Він визначався за наступною шкалою. Кількість очок завдання, поставленої на перше місце (за умови її вирішення), множилося на 2, а на останнє, сьоме, - 1. Відповідно, множники проміжних позицій мали значення: 1,83; 1,67; 1,49; 1,33; 1,57. Коефіцієнт "вибір - рішення" визначався як сума творів зазначених множників і кількості очок, відповідних кожному завданню.

Середня кількість очок, набраних при вирішенні завдань, в достатній мірі на користь учнів експериментальних класів хоча і становить в абсолютному вираженні 1,2 очка. Але в перерахунку на звичну систему оцінювання за п'ятибальною шкалою (нагадаємо, що п'ятіркою оцінювалися 11 набраних очок) залишає перевагу в 0,55 бала, або на 11% за учнями експериментальних класів. Це цілком значимий результат, так як відносна похибка в даних розрахунках не перевищує 2%.

З цього випливає: учні експериментальних класів прагнули до вибору більш складних завдань і успішно їх вирішували, що свідчить про свідомість вибору і високої мотивації досягнення успіху.

Таким чином, для виховання творчої особистості необхідно надавати учням право вибору мети, засобів та способів діяльності, використання методів, що сприяють розвитку мислення, уяви, емоцій. Тоді й створюються передумови та умови для вирішення завдань виховання творчої особистості. Адже для того, щоб пізнати навколишню дійсність, себе, сформувати моральні ідеали, мати можливість змінювати свій внутрішній світ, людина повинна оволодіти здатністю мислити, уявляти, відчувати. Причому не тільки усвідомлювати свої думки, образи і емоції, але і керувати ними, вибирати і перетворювати їх.

2.3 Система педагогічних впливів з виховання творчої особистості

Цілком очевидною і доведеною є також думка про те, що важливу роль у формуванні творчої особистості відіграє особистість вчителя, наставника. Загальновідомо, що дати імпульс розвитку творчих здібностей, підготувати до творчості може лише творча особистість, яка наділена яскраво вираженими креативними рисами: розвиненою творчою уявою, фантазією та інтуїцією; схильністю до педагогічних інновацій, розвиненістю продуктивного мислення, здатністю до комбінування, свободи асоціацій. Творчий педагог створює в аудиторії атмосферу, що передбачає схвалення, підтримку пошукової активності учнів, ініціативи, оригінальності та самостійності у вирішенні навчальних завдань; сприяє та стимулює прагнення молодих людей до самовираження; розробляє і конструює нові форми навчальної взаємодії, широко використовує інтерактивні методи і прийоми навчання, спрямовані на розвиток творчої особистості: „мозковий штурм”, різноманітні форми дискусій - „круглий стіл”, засідання експертних груп, дебати, форум, імітаційно-рольові, змагальні, ігри-драматизації тощо.

Використання зазначених методів і форм навчання сприяє створенню атмосфери пошуку і творчості, конструктивного проблемно-діалогічного спілкування педагога і учнів, відмови викладача від „менторської” функції, його перехід на позиції консультанта і помічника, можливості постановки учнями оригінальних запитань і висунення ними цікавих гіпотез, бажання самостійно вибудувати свій творчий навчальний процес.

Отже, особистісно орієнтована технологія навчання, естетичне виховання та творча особистість педагога, безперечно, є тими важливими чинниками, які сприяють формуванню і розвитку творчих здібностей учнів, підготовці їх до самостійної творчої професійної діяльності.

Одним із найважливіших шляхів вдосконалення процесу навчання є використання активної моделі навчання, застосування методів, технологій, прийомів, комплексу елементів або окремих елементів, які б сприяли формуванню творчої, мислячої особистості.

Вчитель вчить дітей розмірковувати, аналізувати, робити висновки, здобувати глибокі, міцні знання, застосовувати їх. Учень при цьому виступає не об`єктом, а суб`єктом навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності учнів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування у них критичного мислення, умінь виробляти власну точку зору, розуміння, що вони роблять, рефлексію з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь, стилю роботи вчителя. Намагаюся будувати уроки так, щоб вони захоплювали учнів, були радісними, пробуджували в них інтерес до життя.

Готуючись до уроків, намагаюся користуватися новими технологіями моделювання уроків, використовувати такі методи, прийоми, які б виховували навички спілкування, співробітництва, які б допомагали створювати творчу атмосферу і сприяли активному залученню учнів до навчання.

Великого значення надаю мотивації навчальної діяльності, тому на початку уроку проводжу серію педагогічних прийомів під загальною назвою “Цікаво”. Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу результатів своєї праці, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти: що, чому і як відбувається.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках будую в послідовності цікаво знаю вмію. Для розвитку пізнавального інтересу у процесі навчання застосовую різні типи нестандартних завдань: складання і розв`язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців, розгляд вправ на розвиток уміння висловлюватись здогад, доводити справедливість; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням, виконання інтегровних завдань - комплексів.

Виховання творчої особистості - головне завдання школи ХХІ століття. Талант і творча обдарованість стають нині запорукою інтенсивного економічного розвитку країни і сприятливим чинником національного престижу. Як з'ясувалось, інтелектуала з високим рівнем розвитку творчих здібностей не можна замінити нічим і ніким. Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що нині є проблемою століття. Людина-це саморозвивальна система, що все пропускає через своє усвідомлення й свою душу. Згідно з цим твердженням, мають змінитися ціннісні орієнтації вчителя, бо він має уявляти, що перед ним не просто діти, яких треба виховувати, а яскраві, неповторні індивідуальності, що їм необхідно допомагати в засвоєнні досвіду старшого покоління, їх треба розвивати і цінувати. У сучасній освіті актуальним є питання оновлення виховного процесу, побудови його відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. Необхідно організувати виховання відповідно до здібностей дитини, її таланту і здатності навчатись. «Нова школа ставить собі за головну мету-збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини. Мета виховання - сформувати людину з незалежним високорозвиненим розумом, людину, яка реалізує в житті свою незалежну думку. Отож першорядним завданням учителя має стати виявлення тих задатків, які має кожен учень. Знайти та здобути в кожній дитині якісь творчі здібності, навчити її працювати, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя-ось мета кожного вчителя. Краще вчити, краще виховувати-ось потреба часу. Активність, ініціатива, творчий пошук педагога-необхідна умова для успішного вирішення тих складних завдань, які стоять перед школою. Виховання творчості - це виховання передусім творчого ставлення до праці, виховувати не споживачів, а активних учасників , які не бояться труднощів. У процесі творчості в учнів виробляються такі цінні людські риси як працьовитість, посидючість, старанність, допитливість, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, уміння обирати працю й визначати, як її краще виконати, здатність якісно доводити справу до кінця. Творчі завдання, проблемні завдання, завдання пошукового характеру дають дітям їжу для розуму, розвитку уяви, спостережливості-рис, які завжди поруч із творчістю, які сприяють розширенню кругозору. Успіху виховання сприяє постійне заохочення вчителем нестандартного, оригінального рішення, доцільного відступу від образу, тренування вміння бачити спільне в різному та різне в загальних явищах. Розвитку творчих здібностей сприяє творчий, доброзичливий клімат, атмосфера поваги і співробітництва вчителя та учнів, увага до кожного учня, заохочення навіть маленького успіху. Тому важливо враховувати такі аспекти:

1. Роль класного керівника у формуванні творчої особистості учня.

2. Створення умов для повноцінного розвитку особистості.

3. Форми і методи формування творчої особистості.

4.Діагностика творчості вчителів.

Принципи розвитку творчих схильностей у дітей

1. Активна діяльність батьків сприяє формуванню в дитині тих же поведінкових моделей.

2. Численні подорожі, нові враження і знайомства позитивно впливають на здатність імітувати й учать не боятися невизначених ситуацій.

3. Дитині повинна бути надана свобода дослідження світу, свобода вчинків і рухів, звичайно не допускаючи катастрофи.

4. Заохочуйте дитину. Викиньте слово «ні» зі свого лексикону.

5. Вселіть дитині, що відрізнятись від інших - це чудово. Лідери відрізняються від інших.

6. Використовуйте розв'язання абстрактних проблем, головоломки. Це розвиває й інтуїтивні здібності

7. Книги, фільми й уявлювані герої-ключі до успіху в розвитку дитини.

8. До знань і допитливості слід відноситись з повагою. Діти повинні одержувати знання в мистецтві, точних науках, поезії, філософії. Знання народжують ентузіазм.

9. Створюйте дитині оточення, що стимулює її. Слід врахувати, що дитина вбирає в себе все, як губка.

10. Гіперактивність. Висока енергійність і швидкість завжди виграють. Спостерігайте за надто активними дітьми,але не заспокоюйте їх ліками і не карайте. Пам'ятайте, що таку поведінку не змінюють, а керують нею.

11. Не обмежуйте уяви. Кожна дитина прагне жити творчо.

Важливими методами та прийомами стимулювання творчої активності учнів на уроці є: стимулювання зацікавленості, творчого інтересу; використання цікавих аналогій; створення ситуацій емоційного переживання; застосування розвивальних ігор, методу відкриття; створення ситуацій з можливістю вибору; використання запитань, що стимулюють процеси мислення вищого рівня; підвищення стимулюючого впливу змісту навчального матеріалу. З метою реалізації останнього розглянуто особливості застосування вчителем навчальних і навчально-творчих задач.

Навчальна задача як форма організації змісту навчального матеріалу передбачає діяльність учня після того, як сформульовані мета та умова задачі. Навчально-творча задача передбачає діяльність учня в два етапи: формулювання проблеми та її безпосереднє розв'язання. Тому навчально-творча задача подається, як правило, у вигляді чітко визначеної мети діяльності та вимогами до діяльності.

Спільне для навчальних і навчально-творчих задач полягає в тому, що при їх розв'язанні для учнів можуть створюватись як репродуктивні, так і власне творчі ситуації.

Застосування аналітичної картки з навчального предмету дозволяє проаналізувати зміст навчального матеріалу конкретного предмета з метою ефективного формування творчої особистості учня в процесі його вивчення. Виявлення можливостей змісту навчального предмета є передумовою допустимої його корекції з метою посилення його креативності. Такий підхід дає можливість після аналізу освітнього потенціалу навчального курсу дібрати такі навчальні і навчально-творчі задачі, які забезпечують ефективне використання змісту кожної теми для розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психічних процесів, які зумовлюють здатність учня до творчості.

ВИСНОВОК

Виховання творчої особистості - насущне завдання сьогоднішнього дня. Вирішуючи її, теоретична і практична педагогіка повинна відштовхуватися не від якихось зразків і стандартів, а від індивідуальності учня. Це означає, що замовником повинні виступати не держава, не система освіти, а сама особистість школяра.

В основу виховання мають бути покладені не методичні напрацювання, не передовий педагогічний досвід окремих учителів (вони гарні тільки в авторському виконанні), які базуються на традиціях, емпіризмі, інтуїції. Технології ж засновані на наукових досягненнях сучасних психології та педагогіки, базуються на діагностиці особистості школяра та навчально-виховного процесу.

Завдання виховання повинні формулюватися не в термінах кінцевого результату, а ставитися як завдання розвитку мотивів діяльності учнів з урахуванням вікової динаміки, засоби виховання повинні вибиратися з позиції їх впливу не на пам'ять учнів, а на їх мислення, уява, емоції. Вони повинні бути спрямовані на активізацію підсвідомих механізмів психіки людини в процесі його становлення і розвитку. Треба змінити підходи до змісту освіти. Розглядати вивчення матеріалу навчальних дисциплін не як самоціль, а як засіб виховання моральної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфер особистості.

Здається, що творча особистість на виході зі школи повинна мати власне творчими якостями, в першу чергу - суттєвими загальнолюдськими, які не меншою мірою характеризують творчу особистість. А саме.

Моральними: чесність, соціальна активність, колективізм і т.д., що забезпечують ставлення людини до навколишнього світу, суспільства, людям, собі.

Інтелектуальними: раціональність, логічність, дотепність, ерудованість, провідними до осмислення і систематизації інформації, на основі якої формується світогляд, свідомість і самосвідомість, осмислення життєвих цілей.

Вольовими: цілеспрямованість, самовладання, самостійність, незалежність, спрямованими на психічну саморегуляцію поведінки, зміна діяльності у зв'язку з ізменівшеміся обставинами, зв'язок між внутрішнім станом і середовищем.

Емоційними: людинолюбство, оптимізм, що сприяють збагаченню внутрішнього світу школяра.

Сукупність, зазначених якостей, їх єдність веде до утворення цілісності, ім'я якої Творча Особистість.

Для цього необхідно розкріпачити вчителя, звільнити його від пут всіляких обмежень, інструкцій, вимог, які носять суто адміністративний характер і часто вступають у протиріччя з психолого-педагогічними принципами виховання. Треба дати учневі та вчителю можливість творити в повному розумінні слова, бо лише творець та процес творчості (у даному випадку педагогічної) можуть забезпечити виховання творчої особистості в умовах загальноосвітньої школи.

Метою роботи було висвітлення форм та методів навчання, визначення доцільності використання їх для навчання і розвитку творчої особистості школяра.

Сьогодні у світі існує багато програм для роботи з обдарованими особистостями, на основі яких складено індивідуальні програми.

Проблемами творчої особистості займалися такі вчені, як А.Н. Лук (психологія творчості, мислення і творчість), Я.А. Пономарьов (знання, розумовий розвиток, психологія творчості і педагогіка, мислення і творчість), А.М. Матюшкін (проблемні ситуації в мисленні та навчанні), Г.І. Щукіна (проблема пізнавального інтересу в педагогіці), Н.В. Кічук (формування творчої особистості вчителя), Д.Б. Богоявленська (один із підходів до дослідження інтелектуальної творчості), П.К. Енгельмейер (теорія творчості, творча особистість та творче середовище), М.А. Холодна (дослідження психології інтелекту), В.А. Моляко (психологія творчості. Основна увага приділяється психологічним особливостям обдарованої особистості, недостатньо висвітлена ця проблема з педагогічної точки зору, зокрема такі питання, як використання відповідних форм, прийомів та методів роботи з обдарованими учнями.

Формуванню творчої особистості учня значною мірою сприяє створення умов для реалізації та самореалізації ним творчих можливостей у навчально-виховному процесі. У зв'язку з цим особливого значення набуває підготовка вчителя до організації творчої навчальної діяльності учня, планування та реалізації на уроці творчих ситуацій, органічно пов'язаних зі змістом навчального матеріалу конкретного уроку. Творчі ситуації можна створити в процесі розв'язання творчих задач, навчальних проблем, дискусій; критичного аналізу прочитаного; виконання різноманітних творчих завдань; навчальної експериментальної і дослідницької діяльності; розвивальної гри тощо. творчість особистість формування школяр

Ефективність створення сприятливих умов для розвитку творчих можливостей учнів під час навчання значною мірою залежить від урахування основних закономірностей і етапів творчого процесу. На основі аналізу виділених у науковій літературі основних етапів творчого процесу визначено психолого-педагогічну структуру творчої навчальної діяльності учня й умови її організації. Виходячи із закономірностей творчого процесу, сформульовано вимоги до проектування технології викладання навчального предмета, вибору змісту навчального матеріалу; авторських програм вивчення навчального предмета для учнів з исоким рівнем творчих можливостей.

Важливими методами та прийомами стимулювання творчої активності учнів на уроці є: стимулювання зацікавленості, творчого інтересу; використання цікавих аналогій; створення ситуацій емоційного переживання; застосування розвивальних ігор, методу відкриття; створення ситуацій з можливістю вибору; використання запитань, що стимулюють процеси мислення вищого рівня; підвищення стимулюючого впливу змісту навчального матеріалу. З метою реалізації останнього розглянуто особливості застосування вчителем навчальних і навчально-творчих задач.

Сформулюємо психолого-педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності та розвитку творчих можливостей учнів, самореалізації їх особистості у навчально-виховному процесі:

– забезпечення реалізації учнями своїх творчих можливостей в навчально-виховному процесі: на уроках і в позаурочній діяльності (в гуртках, факультативах за інтересами, індивідуальних консультаціях з предметів, конкурсах, змаганнях тощо), що приводить до самоутвердження учня, розвитку у нього почуття самоповаги;

– сприяння самовизначенню кожного учня в усіх сферах внутришкільного життя через індивідуальний вибір;

– детальне вивчення педагогами і психологами найбільш значущих для учнів видів діяльності і надання можливості для самовизначення, самоутвердження і самореалізації учнів через них;

– створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в учнівському колективі через утвердження принципів педагогіки співробітництва;

– демократичний стиль спілкування педагогів з учнями, свобода творчих дискусій, обміну думками;

– розвиток культури спілкування в педагогічному та учнівському колективах;

– інтенсифікація навчально-виховного процесу з метою створення умов для самореалізації учнів під час дозвілля, робота з підвищення загального культурного рівня учнів;

– своєчасна доброзичлива оцінка творчої навчальної діяльності учнів, позитивних зрушень у їх розвитку, схвалення результатів;

– об'єктивне оцінювання знань, вмінь та навичок учнів за 12-ти бальною шкалою;

– уміння вчителів помічати і цінувати неповторну творчу індивідуальність кожного учня;

– забезпечення матеріально-технічної бази для організації навчально-виховного процесу;

– забезпечення соціального захисту учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анохин Е.В. Формирование творческих способностей школьников в процессе коллективной познавательной деятельности//Педагогіка і методика навчання і виховання. Проблеми розвитку творчої особистості:Збірник наукових праць Сумського пед. інституту ім. А.С.Макаренка. - Суми: Видавничо-виробниче підприємство “Мрія -1” ЛТД, 1997. - 272 с.

2. Бердяєв Н.А. Самопізнання: твори / М. А. Бердяєв. - М.: ЗАТ Вид-во «ЕксмоПресс»; Харків: Вид-во «Фоліо», 1998. - 165 с.

3. Берека В. Роль позашкільних закладів у формуванні творчої особистості//Педагогічний вісник. - 1997. - №2. - с. 6-7.

4. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. - К.Либідь, 2003.-. 320 с.

5. Богоявленская Д.Б. “Субъект деятельности” в проблематике творчества//Вопросы психологии. - 1999. - №2.- С 35-41.

6. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. - М.: Знание, 1981. - 96 с.

7. Вербицкий А.А Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие . - М.: Высшая школа, 1991. - 207 с.

8. Вишнякова Н. Ф. Креативна психопедагогика: монографія / Н. Ф. Вишнякова. - Ч.Й. - Мінськ, 1995. -272 с.

9. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте СПб: СОЮЗ, 1997, 96с.

10. Гапоненко Л.А. Психологические аспекты развития творческой личности будущего учителя //Формирование активной, творческой личности в учебном процессе школы и вуза/Под. ред. В.К.Буряка и Л.В.Кондрашовой. - Кривой Рог:КрГПИ, 1996.-.с. 90-99

11. Горшкова Е.Г. Роль классного руководителя в развитии творческой личности школьника.//Формування творчої особистості: проблеми і суперечності: Зб. наук. праць - Запоріжжя, 1995 - с. 22-25.

12. Григоренко Г.И. Игра как средство развития детского творчества.//Розвиток творчої особистості в системі безперервної освіти6:Зб. наук. пр. - Запоріжжя, 1995. - С. 72-75

13. Грищенко І.А. Особистість, суспільство, держава: шлях до гармонії// Адукация І вихаванне, 1997, № 6.

14. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук/ Харківський держ. пед.університет ім. Г.С.Сковороди - Харків, 1994. - 25 с.

15. Дорфман Л.Я., Ковалёва Г.В. Основные направления исследования креативности в науке и искусстве//Вопросы психологии. - 1999. - №2. - 107 с.

16. Іванов Ю.А. Виховання творчої особистості в умовах загальноосвітньої школи. Брест: Вид-во Брестська. ун-ту, 1998. - 174 с.

17. Іванов Ю.А. Виховання творчої особистості в школі: посібник для керівників та педагогів загальноосвітніх шкіл / Ю.О. Іванов. - Мн.: Екоперспектіва, 2004. - 216 с.

18. Іванов Ю.А. Виховання творчої особистості: Дидактичний аспект: Монографія. - Брест: Вид-во Брестська. ун-ту, 2000. 268 с.

19. Коваленко Г.П. та ін Позашкільна педагогіка: формування творчої особистості / / Адукация І вихаванне, 1998, № 2.

20. Коротяев Б.И. Учение - процесс творческий: Кн. для учителя: Из опыта работы - 2-е изд., доп. и испр. - М.:Просвещение, 1989. - 159 с.

21. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. - М.: Просвещение, 1968. - 431 с.

22. Левадна Й. Формування творчої особистості засобами предмета//Педагогічний вісник. - 1999. - №2.- с.7-9

23. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978. - 128 с.

24. Моляко В.А. Творческая одарённость и воспитание творческой личности. - К.: Знание, 1991. - 312 с.

25. Наумчик В.М. Виховання творчої особистості: Навчальний метод. посібник. Мн.: Унiверсiтецкае, 1998. - 118 с.

26. Недужий М.А. Про підготовку та проведення навчальних ігор в середній школі//Формирование активной, творческой личности в учебном процессе школы и вуза/Под. ред. В.К.Буряка и Л.В.Кондрашовой. - Кривой Рог:КрГПИ, 1996. - с. 37-41

27. Никитин Б.П. Ступеньки творчества или развивающие игры. - М.,1990, 158 с., ил.

28. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала?: Посіб. для вчителів. - К.: Знання, 1999. - 112 с.

29. Пархоменко В.П. Виховання творчої особистості як мета освітніх систем (Історико-методологічний аспект). Автореф. дисс. на соіск. учений. ступеня докт. пед. наук. М., 1995.

30. Педагогические игры :Уч. пособие - Пермь :ПГПИ, 1991. - 104 с.

31. Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика. М., 1976. - 280 с.

32. Приходченко К.І. Формування інтелекту учнів через розвиток їх творчих здібностей//Педагогічна скарбниця Донеччини. - 2008. - №2. - С.4-5

33. Развитие творческой активности школьников/Под ред. А.М.Матюшкина/Науч.-исслед. институт общей и педагогической психологии Акад. пед.наук. СССР. - М.: Педагогика, 1991. - 160 с.:ил.

34. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології: У 2-х т. Т. ЙЙ. М.: Педагогіка, 1989. 438 с.

35. Сафонова О.М. Навчає гра//Школа життєтворчості особистості:Науково-метод. збірник.- УСДОК,1995.- С. 144-148

36. Семенова А.В. Організація та управління творчою діяльністю старшокласників на уроках природничо-математичного циклу. Навч. Посібник. Одеса: "Друк", 2001. - 207 с.

37. Сенько Ю.В. Учебный процесс: сотворчество педагога и учащегося//Педагогика. - 1997. - №3. - С. 40-45

38. Сисоєва С. О., Алексюк А. М., Воловик П. М., Кульчицька О. І., Сігаєва Л. Є. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті/Академія педагогічних наук України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти / С.О. Сисоєва (ред.). - К. : ВІПОЛ, 2001. - 502 с. - Бібліогр.: с.:485-502.

39. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. - К.: Міленіум, 2006. - 344 с.

40. Сухомлинский В.А. Об умственном воспитании / Сост. и авт. вступ. ст. М.И.Мухин. - К.: Рад. школа, 1983. - 206 с.

41. Терещенко І.І. Творчість та педагогіка завжди разом//Педагогічна Сумщина. - 1998. - №1

42. Торшина К.А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии//Вопросы психологии. - 1998. - №4. - С.123-133.

43. Фрідман Л., Кулагіна І. Ю. Психологічний довідник учителя. - М.: Просвещение, 1991. 318 с.

44. Цапок В.А. Творчество (Философский аспект проблемьі). - Кишинев, 1989.-С.7.

45. Цукерман Г.А.Обучение, творчество и понимание как синонимы//Вопросы психологии. - 1999. - №2. - С.110-113

46. Ямницький В.М. Вплив емоціогенних ситуацій на творчу діяльність учнів//Розвиток творчої особистості в системі безперервної освіти6: Зб. наук. пр. - Запоріжжя, 1995. - С.84-86

47. Taylor C.W. The Minnesota studies of creative thinking // Taylor C.W. (Ed) widening horizons in creativity, N.Y., 1964.- 115 р.

ДОДАТОК

Формування творчої особистості учня в процесі вивчення математики

(на основі всебічного вивчення системи роботи Григорчука Д.В. - вчителя вищої кваліфікаційної категорії, відмінника народної освіти України)

Вчитель повинен звертати увагу на розвиток творчих здібностей учнів через проблемно-пошукові методи проведення уроків, позакласних заходів. Творчо використовувати найновіші досягнення дидактики і методики викладання, тенденції розвитку теорії і практики процесу навчання математики в сучасній національній школі, а саме:

1. Творчо працювати над впровадженням в життя таких ефективних форм і методів навчання математики, як дедуктивне навчання (опитування, покази, демонстрації), інтерактивне (робота в малих групах, навчання в співпраці), індуктивне (рольові, сюжетні, розвиваючі ігри).

Наприклад, при вивченні теми “Перетворення фігур у просторі”, вчитель об'єднує клас у творчі групи. Повідомляє кожній мету й очікуваний результат навчальної діяльності. Учні отримують навчальні завдання: “Перетворення симетрії відносно точки та його властивості”, “Перетворення симетрії відносно площини та його властивості”.

Форма презентації залежить від групи та винахідливості учасників. Це може бути схема, таблиця, малюнок (плакат), усна розповідь. Експерти оцінюють і текст, і його захист.

На уроках геометрії педагог часто використовує міні-технології “Гранування”, “Кола Вена”, “Павутинку”. Наприклад, під час узагальнення теми “Симетрія відносно точки” учні складають “павутинку”.

Творчі здібності учнів самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний “двигун”, який запустив би в роботу мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна “мотиваційна основа”. Також мотивацією може бути гра.

Під час уроку геометрії у 7 класі з теми “Перша ознака рівності трикутників” вчитель проводить гру “Так! Ні”

Чи правда, що трикутники рівні, якщо рівні 2 кути? (Ні).

Чи правда, що трикутники рівні, якщо в них рівні 1 сторона і два прилеглі кути? (Так).

Гра охоплює всі сторони особистості учня: вона потребує активної роботи і трудових умінь, багато емоціями та щирими почуттями. Вчитель втілює це, використовуючи різні типи уроків: урок-змагання, урок-вікторина, урок-панорама, урок-звіт. Також це математичні розминки, “гімнастика розуму” “хвилинки ерудитів”.

2.Серед прийомів активізації розумової діяльності учнів в практиці вчителя такі: навчання “за зразком”; знайди помилку!; обережно, проста задача!; урок однієї задачі; зміни умову; авторські задачі.

Здійснюючи перехід до діяльнісної, творчої моделі навчання. Учитель пропонує учням завдання: “Користуючись змістом уроку, визначте основні завдання…”, “Відновіть попередній матеріал про…”, “Порівняйте…”, “Зверніть увагу…”, “Обґрунтуйте свою думку…”, “Зробіть висновок…”

Такі творчі запитання дають можливість перетворити урок в творчу дискусію, забезпечує проблемно-діалогічний характер навчання. Стимулює розвиток розумових сил учнів, їх пошукову активність, творчість, обумовлює найбільш повну реалізацію інтелектуального й особистісного потенціалу учнів.

Наприклад, при вивченні теми “Геометричні побудови” (7 кл.) педагог пропонує учням пояснити, як побудувати трикутник за трьома сторонами; як відкласти від даної пів прямої у дану півплощину кут, що дорівнює даному куту. Після чого пропонує виконати практичні завдання.

3. Відмінною рисою педагогічної майстерності вчителя повина бути чітка і конкретна спрямованість усієї навчальної діяльності на досягнення високого кінцевого результату. Особливо багато уваги приділяє вчитель посиленню самостійної практичної і пізнавальної діяльності учнів, розвитку навичок самооцінки і самоконтролю у процесі цілеспрямованого пошуку знань; використання таких прийомів, які стимулюють творчу думку, уяву, що підвищують активність сприймання прочитаного, поглиблюють інтерес, підтримують увагу і сприяють запам'ятовуванню.

4. На уроках вдало поєднувати словесно-символічну мову, яка містить елементи символічної мови математики і природної словесності, слідкувати за додержанням правильного розміщення математичних знаків у рядку і додержанням правил культури математичного мовлення взагалі.

Для того, щоб учні знали історію виникнення того чи іншого математичного знака. Вводячи новий символ, вчитель практикує проведення ранків цікавої математики, де використовує відповідні історичні факти.

5. У практичні роботі широко використовуються вправи на усне розв'язування окремих задач, які сприяють розвитку математичного мовлення. А також розв'язування текстових задач із повним письмовим поясненням; математичні диктанти, текстом для яких служать формування означень, теорем, правил, які намічені математичними термінами; творчі роботи з математики, темою яких є опис життя і діяльності теоретичного питання (Наприклад: “Світ простих чисел”, “Історичні відомості про теорему Піфагора”, “Історія теореми синусів”.

6. Одним з шляхів досягнення державного стандарту освіти з математики є забезпечення індивідуального підходу до учнів в процесі вивчення шкільного курсу.

На основі обстеження роботи кожного учня та їх результативності вчитель складає план ліквідації помилок у знаннях учнів, де передбачає, які прогалини будуть ліквідовані в процесі закріплення вивченого матеріалу на уроках, які - в порядку самостійної роботи учнів в позаурочний час, а що може бути допрацьоване в процесі додаткової роботи при безпосередній участі учителя.

Крім того, планом передбачається і розширення та поглиблення знань з математики при залученні найбільш підготовленої частини учнів до участі в роботі різних гуртків, при проведенні вікторин, конкурсів, предметних олімпіад.

7. Здійснюючи індивідуальний підхід у процесі викладання і вивчення математики, вчитель вміло використовує елементи внутрішньої диференціації, широко практикує картки з індивідуальними завданнями, які готує сам.

Також використовує підготовлені ним картки-інструкції, в яких поданий алгоритм розв'язування конкретних вправ на застосування отриманих знань.

8.Особливу увагу вчитель повинен звернути на прикладний характер вивчення математики, зокрема на поєднання вивчення геометрії, алгебри з обробкою даних, одержаних під час проведення лабораторних робіт з фізики і хімії.

9. Інтерес до математики підвищується завдяки організації змістовної позакласної роботи. Такі заходи як тижні математики, усні журнали, конкурси краси математичних задач, підготовка творчих робіт, рефератів, формують в учнів потребу в творчій математичній діяльності. Стійкий інтерес до науки, розвивають самостійне мислення й одну з найцікавіших якостей мислення - логічність.

10. Використовувати в навчальній діяльності нові інформаційні і наочні технології (по можливості, комп'ютеризувати навчання, навчати на базі відеоапаратури), досконало володіти ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечувати високу результативність та якість своєї праці.

Размещено на Allbest.ru

...