Формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в професійно-технічних навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ДО ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

• 13.00.04 - “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

• дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

МАКАРЕНКО Ольга Анатоліївна

• УДК 371.134:371.4:377.1

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, м. Харків.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Васильєв Іван Борисович, Алматинський гуманітарно-технічний університет, доцент кафедри професійної педагогіки та психології, м. Алмати (Республіка Казахстан).

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний університет ім. Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв'язків, м. Житомир;

кандидат педагогічних наук, доцент

Петрович Валерій Степанович, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, доцент кафедри соціальної педагогіки, м. Луцьк.

Провідна установа: Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, кафедра теорії та історії педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 21 червня 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 20 травня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни на ринку праці, підвищення суспільних вимог до рівня професіоналізму та конкурентоспроможності майбутнього фахівця спонукають до розв'язання актуальних проблем сучасної системи професійної освіти, пов'язаних з формуванням особистості працівника, його діяльності в умовах ринкової економіки. На це націлюють Закони України “Про професійно-технічну освіту”(1998), “Про вищу освіту” (2002), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Основні напрями реформування професійно-технічної освіти України (1996), Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти України (2004).

Виконуючи своє головне завдання - підготовку кваліфікованих робітничих кадрів для різних галузей промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування, - навчальні заклади системи професійно-технічної освіти мають водночас здійснювати їх професійне виховання.

Успішно вирішувати проблеми виховання майбутніх робітників і молодших спеціалістів в системі професійно-технічної освіти здатна нова генерація інженерно-педагогічних працівників, які усвідомлюють значення професійного виховання на нинішньому етапі розвитку суспільства, які відповідно підготовлені до виховної діяльності в нових умовах функціонування закладів профтехосвіти.

Пошук шляхів формування готовності до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах потребує аналізу результатів досліджень науковців і практичних працівників. У цьому контексті особливого значення набувають дослідження з проблем організації виховної роботи та підготовки студентів до освітньо-виховної діяльності в закладах освіти взагалі (Г.В. Балахнічева, О.В. Безпалько, А.М. Бойко, І.В. Воробєй, О.А. Дубасенюк, К.М. Дурай-Новакова, Л.В. Заремба, С.В. Крисюк, Л.І. Макарова, А.Т. Маленко, Ю.В. Пелех, А.В. Посмітний, С.Т. Резніченко, Г.В. Троцко, С.М. Тищенко) та в закладах профтехосвіти зокрема (В.П. Жук, Є.М. Кравцова, Н.В. Пашкова, В.С. Петрович, В.І. Яровий).

Здійснюючи відбір і структурування змісту підготовки майбутніх інженерів-педагогів, доцільно враховувати сучасні вимоги до особистості і діяльності інженерно-педагогічних працівників, що знайшли відображення в працях С.Ф. Артюха, В.Б. Бакатанової, С.Я. Батишева, В.С. Безрукової, І.Б. Васильєва, Р.С. Гуревича, Т.А. Дев'ятьярової, В.П. Жука, Є.Ф. Зєера, О.М. Кириченко, О.Е. Коваленко, Н.В. Кузьміної, Н.Г. Ничкало, В.С. Петровича, А.П. Сейтешева та інших, а також праці, в яких обґрунтовано положення щодо функціонування педагогічних систем (А.С. Батишев, В.П. Безпалько, Н.В. Кузьміна, Н.Д. Нікандров, Л.І. Новикова та інші).

Вивчення психолого-педагогічних джерел, нормативно-правових матеріалів з галузі освіти, аналіз сучасного стану підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності виявило наявність суперечностей, що негативно позначаються на кінцевому результаті їх підготовки, зокрема:

- між усвідомленням у суспільстві і державі потреби у висококваліфікованих робітничих кадрах і відсутністю відповідних соціально-педагогічних умов щодо їх підготовки з урахуванням потреб ринкової економіки;

- між традиційними підходами до підготовки інженерно-педагогічних кадрів до виховної діяльності і потребою професійно-технічних навчальних закладів у викладачах загальноосвітніх дисциплін, спеціальних дисциплін та майстрів виробничого навчання, яким властивий високий рівень спрямованості на виховну діяльність, і відповідний рівень розвитку професійно важливих якостей і вмінь реалізовувати виховну функцію на практиці;

- між сучасними вимогами до готовності студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів до ефективної виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах і недостатньою теоретичною та практичною розробленістю цієї проблеми.

Подолання зазначених суперечностей потребує застосування нових концептуальних підходів з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду розв'язання проблем у підготовці педагогів професійної школи до виховної діяльності, розробки комплексу відповідного навчально-методичного забезпечення та науково-методичних, методичних рекомендацій для професорсько-викладацького складу інженерно-педагогічних навчальних закладів щодо формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності.

Необхідність теоретичного обґрунтування цієї проблеми й практичні потреби її розв'язання в сучасних соціально-економічних умовах зумовили вибір теми дослідження - “Формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в професійно-технічних навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи спільної лабораторії з проблем інженерно-педагогічної освіти Української інженерно-педагогічної академії та Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з тем “Теоретичні і методичні основи професійно-педагогічної підготовки інженерів-педагогів” (РК № 01024001536; ОК № 02024002430), “Андрагогічні засади інженерно-педагогічної освіти” (РК № 0103U004522; ОК № 0205U002451). Тема дисертації затверджена вченою радою Української інженерно-педагогічної академії 24 січня 2005 року, протокол № 6 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 29 березня 2005 року, протокол № 3.

Об'єкт дослідження - педагогічна підготовка майбутніх інженерів-педагогів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - формування психолого-педагогічної готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти.

Мета дослідження - на основі порівняльно-педагогічного аналізу теоретично обґрунтувати систему підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах з урахуванням вимог суспільства і ринку праці та розробити методику формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на тому, що підготовка майбутніх інженерів-педагогів з огляду на соціально-економічні трансформації в суспільстві, процеси глобалізації, високі темпи змін у виробничих технологіях має здійснюватися із застосуванням системного підходу, що забезпечить формування їхньої професійно-педагогічної спрямованості на виховну діяльність, розвиток професійно важливих якостей, формування вмінь реалізувати виховну функцію інженера-педагога і дасть змогу сформувати готовність майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах. Ця ідея реалізується шляхом виявлення і врахування педагогічних умов підготовки, розробки методики формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, підвищення ефективності реалізації якої забезпечується поетапним плануванням дій педагога і студента з прогностичним описом їх результату.

Гіпотеза дослідження припускає, що формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах буде ефективним, якщо:

- в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності буде реалізована сукупність педагогічних умов, теоретично обґрунтованих на основі системного підходу;

- буде застосована методика, що передбачає використання системи критеріїв і діагностичних засобів визначення готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності;

- запровадити систему контролю якості підготовки студентів до виховання на кожному з етапів навчання, на підставі чого здійснювати відповідні корективи у змісті освітньо-професійної програми підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1) вивчити стан розробленості проблеми формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у педагогічній теорії та практиці;

2) теоретично обґрунтувати концептуальні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в сучасних умовах;

3) виявити та теоретично обґрунтувати сукупність педагогічних умов підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності;

4) визначити критерії, рівні та показники сформованості готовності студентів інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів до виховної діяльності;

5) теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити методику формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності;

6) розробити методичні рекомендації для професорсько-викладацького складу інженерно-педагогічних вищих навчальних закладів з формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності.

Методологічну основу дослідження становлять основні філософські положення теорії наукового пізнання, методологія системного аналізу; провідні положення філософії, психології і педагогіки, професійної психології і педагогіки; гуманістична філософія освіти; теорія системного підходу до аналізу і вирішення психолого-педагогічних проблем підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, ідеї та висновки щодо модернізації освіти в Україні.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки наукових праць з проблем:

- філософії освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень та ін.);

- розвитку особистості у процесі діяльності (Г.О. Балл, О.О. Бодальов, А.Г. Ковальов, О.М. Леонтьєв, В.Г. Леонтьєв, В.М. Мясищев, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.Д. Шадриков та ін.);

- професійної педагогіки (С.Я. Батишев, С.У. Гончаренко, М.М. Дьяченко, Г.Н. Жуков, С.Л. Каплан, П.Г. Матросов, Л.І. Новикова, Н.Г. Ничкало, Н.А. Сластьонин, С.О. Сисоєва, І.П. Смирнов та ін.);

- виховання учнівської молоді (Ю.К. Бабанський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та ін.);

- системного підходу до аналізу педагогічних явищ (А.С. Батишев, В.П. Безпалько, Б.С. Гершунський, О.А. Дубасенюк, Н.В. Кузьміна, Б.Т. Лихачов, В.П. Симонов, Н.А. Сластьонін, І.В. Соколова та ін.);

- функціонування педагогічних (В.С. Кукушкін, В.А. Кушнір, Л.В. Лисенко, Б.Т. Лихачов, Г.В. Троцько) та виховних систем (С.В. Бєлуха, В.А. Караковський, Н. І. Селіванова та ін.);

- формування професійно-педагогічної компетентності інженерів-педагогів (В.С. Безрукова, І.Б. Васильєв, Е.Ф. Зеєр, Н.В. Кузьміна, О.І. Щербак та ін.);

- формування і розвитку професійних нахилів, здібностей і якостей (В.Б. Бакатанова, Ф.Н. Гоноболін, М.А. Дмитрієва, Є.О. Климов, А.О. Крилов, В.А. Крутецький, В.А. Сластьонин, В.Д. Шадриков та ін.);

- організації самостійної пізнавальної діяльності студентів (Л.Л. Головко, Н.С. Журавська, О.М. Кириченко, В.А. Козаков, Н.Г. Сидорчук, В.М. Хрипун).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, перевірки гіпотези використовувались загальнонаукові взаємодоповнюючі методи теоретичного та емпіричного дослідження, що забезпечило можливість комплексного дослідження проблеми; методологічний аналіз основних категорій дослідження; теоретичне моделювання структурно-логічних і змістових основ підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в ПТНЗ; педагогічні спостереження, аналіз і узагальнення досвіду підготовки до виховної діяльності у ВНЗ.

Теоретичні методи: аналіз і узагальнення теоретичних положень і підходів вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері виховання, педагогічних та виховної системи; контент-аналіз, синтез, філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури та концепцій виховання з метою обґрунтування концептуальних засад підготовки до виховної діяльності; відбору і структурування змісту навчального матеріалу спрямованого на формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; вивчення нормативно-правових актів з питань розвитку професійної освіти; аналіз сучасного стану підготовки до виховної діяльності; порівняння, систематизація та класифікація сучасних проблем та підходів до виховання учнівської молоді; узагальнення теоретичних та експериментальних даних.

Емпіричні методи: спостереження і самоспостереження; опитування (анкетування, бесіди, інтерв'ю), самооцінювання та тестування студентів і викладачів з метою виявлення рівня сформованості у майбутніх інженерів-педагогів готовності до виховної діяльності; анкетування для з'ясування мотивів вступу до інженерно-педагогічного навчального закладу, доцільності використання робочого зошита; рейтинг-оцінювання студентів, учнів профтехучилищ та викладачів з метою виявлення професійно важливих якостей інженера-педагога; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) використовувався для виявлення педагогічних умов, динаміки формування у майбутніх інженерів-педагогів готовності до виховної діяльності та визначення ефективності методики її формування. Для формалізації емпіричних даних і виявлення тенденцій в їх зміні використовувалися методи математичної статистики і комп'ютерна обробка експериментальних даних.

Організація та етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1997-2005 років і охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.

Перший етап (1997-1998) - аналіз теоретичних основ підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у закладах системи профтехосвіти; визначення сучасних проблем виховання учнівської молоді у ПТНЗ; огляд та аналіз концепцій і підходів до виховання учнівської молоді; вивчення ступеня розробленості означеної проблеми у педагогічній теорії і практиці, накопичення емпіричного матеріалу; визначення об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження, побудова гіпотези; розробка концептуальної ідеї дослідження.

Другий етап (1999-2000) - аналіз, узагальнення і систематизація дослідницьких матеріалів з формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; визначення концептуальних підходів до підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ; розробка методики підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ та її апробація; виявлення, розробка критеріїв і діагностичних засобів визначення готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності.

Третій етап (2001-2005) - практична реалізація системи підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в інженерно-педагогічних закладах освіти з подальшим осмисленням і узагальненням та опрацювання результатів дослідно-експериментальної діяльності.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилася в Українській інженерно-педагогічній академії (м. Харків), у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка. Елементи розробленої методики підготовки майбутніх інженерів-педагогів було експериментально перевірено під час підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей філій механіко-технологічного факультету Української інженерно-педагогічної академії (УІПА) у м. Харцизьк Донецької області (2001-2002 навчальний рік) та машинобудівного факультету УІПА в м. Охтирка Сумської області (2001-2002/2003-2004 навчальний рік).

Дослідженням було охоплено 1854 респондентів. У формувальному експерименті брали участь 211 студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше на основі системного підходу та за умов комплексного застосування інших підходів теоретично обґрунтовано систему підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, складовими якої є: мета підготовки, її еталон та результат, зміст та способи підготовки, студент (майбутній інженер-педагог) та викладач інженерно-педагогічного ВНЗ; обґрунтовано зміст і структуру формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; визначено критерії і рівні формування готовності студентів інженерно-педагогічних ВНЗ до виховної діяльності в закладах профтехосвіти; розроблено діагностичний комплекс оцінювання готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ, який на основі системи критеріїв, з використанням діагностичних засобів (тестових завдань, опитувальників) дає можливість об'єктивно оцінити рівень готовності майбутнього інженера-педагога до здійснення виховної діяльності; вдосконалено зміст освітньо-професійної програми підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних закладах освіти, а також форми та методи позаурочної діяльності, змісту яких притаманна професійна спрямованість на виховну діяльність; подальшого розвитку набули положення щодо організації навчально-виховного процесу в інженерно-педагогічних вищих навчальних закладах.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено і впроваджено в практику ВНЗ методику формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти, що може бути використана також в процесі підвищення кваліфікації педагогів ПТНЗ; підготовлено науково-методичні рекомендації щодо удосконалення змісту, форм і методів підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти; розроблено комплекс навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ, що включає: діагностичний комплекс оцінювання готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ (тестові завдання, опитувальники), робочий зошит та методичні рекомендації до проведення семінарсько-практичних та лабораторних занять з теорії і методики виховної діяльності у ПТНЗ, практикуми та рекомендації щодо практичного виконання системи індивідуальних творчих завдань; інструктивно-методичні матеріали з виконання завдань виховної роботи на педагогічній практиці студентами інженерно-педагогічних спеціальностей.

Авторську методику формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності доцільно використовувати в процесі підготовки студентів різних спеціальностей в інженерно-педагогічних вищих навчальних закладах. За умов її використання у майбутніх інженерів-педагогів формується професійна спрямованість на виховну діяльність, уміння та професійно важливі якості, котрі є необхідною умовою успішного виконання виховних функцій.

Результати дослідження впроваджено в практику підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків) (довідка № 10101/14 від 12.09.05), в практику підготовки студентів індустріально-педагогічного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка № 04-11/362 від 24.05.05), результати дослідження використовуються у навчально-виховному процесі Кримського державного інженерно-педагогічного університету (довідка № 05.5-08/616 від 07.06.05).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності системи підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти; розробці ієрархічної структури підходів до виховання та комплексних формул їх реалізації; узагальненні досвіду формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в професійно-технічних навчальних закладах; створенні комплексу навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; безпосередньому керівництві студентським педагогічним клубом “Кредо” кафедри педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії (1997-2004 рр.)

Підготовлено і впроваджено в педагогічну практику робочий зошит для семінарсько-практичних та лабораторних занять з розділу “Теорія та методика виховної діяльності у ПТНЗ” (2002, 2003), науково-методичні рекомендації “Концептуальні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти” (2005), методичні рекомендації для професорсько-викладацького складу інженерно-педагогічних ВНЗ з формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти (2005). Вони підготовлені самостійно і становлять інтелектуальну власність автора.

В опублікованих у співавторстві з І.Б. Васильєвим методичних рекомендаціях до семінарсько-практичних з розділу “Теорія і методика виховної роботи у ПТНЗ” (2002, 2003) особистий внесок здобувача полягає в систематизації теоретичних положень з теми занять, розробці практикумів та рекомендації щодо практичного виконання системи індивідуальних творчих завдань. У розроблених у співавторстві з І.Б. Васильєвим, В.Б. Бакатановою тестових завданнях до екзамену з професійної педагогіки для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей (1998, 1999, 2003) особистий внесок полягає у розробці 21 тестового завдання з розділу “Теорія та методика виховної роботи у ПТНЗ” курсу “Професійна педагогіка”.

В опублікованих у співавторстві з С.Ф. Артюхом, О.Е. Коваленко, І.Б. Васильєвим, В.В. Бєліковою, В.Б. Бакатановою, Н.О. Брюхановою, Т.В. Калініченко, І.П. Чепурко, Е.В. Шматковим методичних рекомендаціях і програмі педагогічної практики студентів інженерно-педагогічних спеціальностей (1999, 2003) особистий внесок здобувача полягає в розробці інструктивно-методичних матеріалів з виконання завдань виховної роботи на педагогічній практиці студентами інженерно-педагогічних спеціальностей.

В опублікованих у 2003 р. у співавторстві програмі і методичних вказівках до педагогічного стажування для слухачів магістратури (О.Е. Коваленко, Н.О. Брюханова, І.П. Чепурко, В.В. Бєлікова, В.Б. Бакатанова) особистий внесок полягає в розробці інструктивно-методичних матеріалів з виконання завдань виховної роботи магістрами на педагогічному стажуванні.

В опублікованій у співавторстві з І.Б. Васильєвим статті (1999) особистий внесок здобувача полягає в узагальненні результатів експериментальної перевірки індивідуальних творчих завдань з виховної роботи.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням; тривалим характером і можливістю повторення дослідно-експериментальної роботи в нових умовах; репрезентативністю одержаних результатів; поєднанням кількісного та якісного аналізів експериментальних даних, статистичними методами обробки результатів експериментальної перевірки системи підготовки та методики формування у майбутніх інженерів-педагогів готовності до виховної діяльності.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтовані та перевірені на практиці положення щодо системи підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах.

2. Педагогічні умови підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти.

3. Методика формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в професійно-технічних навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідались, обговорювались і схвалені вченими, педагогами-практиками на міжнародних науково-практичних конференціях: “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 1999), “Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства” (Київ, 1999), “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2000), “Актуальні проблеми інженерної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах інженерно-педагогічного профілю” (Харків, 2000), “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (Київ, 2001), “Виховний процес у технічному вузі: проблеми і рішення” (Алчевськ, 2001), “Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії (глобальні і регіональні тенденції)” (Донецьк, 2004), „Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції”(Київ, 2005); “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (Хмельницький, 20-21 жовтня 2005 року,); “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ-Вінниця, 10-12 травня 2006 року,); на всеукраїнських наукових конференціях: “Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Теорія і практика” (Харків-Крим-Алупка, 3-7 жовтня 2005 року,); на науковому семінарі “Другі педагогічні читання пам'яті О.П. Рудницької” (Київ, 2005); на семінарі з виховної роботи у ВНЗ Харківського регіону “Виховання громадянина” (Харків, 2000), “Трудове виховання студентської молоді” (Харків, 2002); на звітній науковій конференції ІПППО АПН України “Педагогіка і психологія формування виробничого персоналу в ринкових умовах” (Київ, 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 31 наукових працях (22 написані без співавторів), у тому числі: 6 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях та виданнях затверджених ВАК України, 7 статей - у збірниках наукових праць, 7 статей - у збірниках матеріалів конференцій (у тому числі одноосібних - 6), 11 науково-методичних та методичних рекомендацій (у тому числі одноосібних - 3). Загальний обсяг публікацій - 33,46 авторських аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків; списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 306 сторінок, обсяг основної частини становить 201 сторінку. Робота містить 30 таблиць на 36 сторінках, 1 структурно-логічну схему на 3 сторінках, 9 малюнків на 8 сторінках. Список використаних джерел включає 258 найменувань, з низ 3 - іноземними мовами. Обсяг додатків 80 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, концепцію, завдання дослідження, сформульовано його гіпотезу, розкрито теоретичні основи, етапи, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, а також наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі - “Формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти як психолого-педагогічна проблема” - розглянуто особливості проблеми виховання учнів ПТНЗ; проаналізовано сучасні підходи та концепції виховання учнівської молоді; обґрунтовано теоретичні аспекти формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; сформульовано концептуальні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти.

На основі аналізу педагогічних, психологічних, соціологічних досліджень з'ясовано, що формування особистості конкурентоспроможного фахівця, його розвиток в умовах ринкової економіки є одним з завдань сучасної професійно-технічної освіти, що потребує нових концептуальних підходів до виховання учнівської молоді ПТНЗ.

У розділі на основі аналізу викладено власне бачення ієрархічності підходів до виховання, висловлено думки про доцільність сприйняття усіх підходів до виховання як цілісної системи, а також про необхідність комплексного використання різних підходів за умови домінування системного.

Проведене дослідження показало, що одним з напрямів сучасної системи інженерно-педагогічної освіти, спрямованих на розв'язання проблеми виховання учнівської молоді, яка здобуває робітничі професії в закладах профтехосвіти, є цілеспрямована підготовка майбутніх інженерів-педагогів до здійснення виховної діяльності у ПТНЗ.

Доведено безпосередню залежність виховної діяльності майбутніх інженерів-педагогів від рівня підготовки до такої діяльності, під якою розуміємо процес, спрямований на формування готовності особистості інженера-педагога здійснювати виховну діяльність в умовах ПТНЗ.

Теоретично обґрунтовано, що розроблена нами система підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності має дві складові: структурну - мета підготовки та її еталон, зміст та способи підготовки, студент (майбутній інженер-педагог), викладач ВНЗ, результат; функціональну - 1) взаємодія усіх компонентів системи підготовки до виховної діяльності; 2) управління процесом підготовки; 3) педагогічна комунікація у процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності.

Теоретично обґрунтовані педагогічні умови підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ.

Аналіз наукової, науково-педагогічної, психолого-педагогічної літератури дав змогу визначити сутність поняття “готовність майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ”, яке розглядається нами як психічне новоутворення, котре виникає у результаті зовнішньої та внутрішньої діяльності особистості під впливом цілеспрямованої підготовки майбутніх-інженерів педагогів до виховної роботи. Така готовність ґрунтується на комплексі соціально важливих мотивів, інтересів, нахилів і бажанні виховувати учнів ПТНЗ; потребі діяти, зумовленій набутими професійно-педагогічними знаннями; вміннях щодо реалізації виховної функції; розвинених і сформованих професійно важливих якостях. Структура формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ подана на рисунку 1.

Узагальнення основних теоретичних положень щодо формування готовності до виховної діяльності дало можливість обґрунтувати педагогічні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ.

У другому розділі - “Педагогічні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у закладах профтехосвіти” - висвітлено питання, пов'язані з сучасним станом підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, визначено критерії та рівні готовності до цього виду діяльності, а також викладено основні положення методики формування готовності до виховної діяльності.

Здійснене дослідження дало змогу визначити доцільність модифікації методики вивчення інтегрованого курсу “Професійна педагогіка”, зокрема розділу “Теорія і методика виховної роботи у ПТНЗ”. Запропонована модифікація спрямована на підвищення рівня готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності шляхом формування професійно важливих якостей, професійної спрямованості на виховну діяльність через встановлення відповідності між зовнішніми впливами на інженера-педагога та його внутрішніми особистісними перетвореннями.

З метою підвищення рівня формування готовності до виховної діяльності при підготовці майбутніх інженерів-педагогів на семінарсько-практичних і лабораторних заняттях запроваджувався ряд практикумів та індивідуальних творчих завдань; студенти виконували комплексну курсову роботу дослідницького характеру з професійної педагогіки і психології. Особливого значення у процесі підготовки набули способи (форми, методи і засоби) дозвільної діяльності студентів, зокрема створення педагогічного клубу, проведення олімпіад та студентських науково-практичних конференцій з педагогіки. Комплексне впровадження зазначених заходів сприяло формуванню готовності до виховної діяльності у ПТНЗ.

Проведене дослідження дало можливість виділити критерії ефективності формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ та п'ять рівнів готовності: незадовільний, низький, середній, достатній і високий. У розділі викладено характеристику кожного з них.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Для реалізації мети підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності та його інтенсифікації розроблено методику формування готовності майбутніх інженерів педагогів до означеної діяльності. Однією з найбільш суттєвих ознак запропонованої методики є поетапне планування та послідовна реалізація дій педагога і студента з прогностичним описом результатів.

Авторська методика орієнтована на вирішення низки завдань, зокрема:

- формування професійної спрямованості на виховну діяльність, відповідних умінь та професійно важливих якостей;

- вибір засобів діагностування рівня готовності до виховної діяльності;

- вибір методів формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у системі профтехосвіти.

Авторська методика передбачає діагностування мети підготовки, прогнозування результатів її впровадження в освітній процес інженерно-педагогічного ВНЗ, управління якістю формування готовності, що зумовлює її ефективність як елемента освітнього менеджменту.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка методики формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти” - викладено план і логіку дослідно-експериментальної роботи, а також результати роботи з виявлення початкового рівня підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності та описано процес формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності на основі розробленої методики.

Надійність результатів експерименту забезпечувалась вибором експериментальної (ЕГ) і контрольної груп (КГ). Для перевірки відсутності статистично значущих розбіжностей між вихідними рівнями академічної успішності студентів ЕГ та КГ використовувався критерій Манна-Уітні. За результатами розрахунку рівня сформованості комунікативних та організаторських якостей (здійсненого за допомогою опитувальника КОЗ-2), розрахунків питомої ваги професійних нахилів (здійснених за допомогою опитувальника “Багатофакторний визначальник професійних нахилів” з подальшою обробкою результатів за методикою Т.А.Дев'ятьярової) та первинного рівня сформованості умінь щодо реалізації виховної функції інженера-педагога (здійснений за допомогою розроблених тестових завдань) обрані ЕГ та КГ. Експериментальними групами обрано навчальні групи зі свідомо нижчими покажчиками, ніж контрольні, що дає змогу зробити висновок щодо чистоти експерименту. До окремо виділеної групи, яку ми розглядали як ЕГ, увійшли члени студентського педагогічного клубу „Кредо”. Формувальний етап експерименту в ЕГ проводився з використанням розробленої методики формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ. На заключному етапі були проведені діагностичні зрізи згідно з визначеними компонентами і показниками готовності (див. таблицю 1).

Таблиця 1	Співвідношення рівнів сформованості професійно-педагогічної спрямованості на виховну діяльність, умінь з реалізації виховної функції, професійно важливих якостей у студентів КГ, ЕГ на початковому та контрольному етапах експерименту	Співвідношення рівнів	сформованості організаторських якостей (кількість студентів/% до загальної кількості)	завершення експерименту	ЕГ	24 22%	6 5,3%	34 30%	28 24,5%	22 18,2%	114 100%
					КГ	36 37%	25 24,9%	6 6,2%	12 13,4%	18 18,5%	97 100%
				початок експерименту	ЕГ	46 40,4%	47 41%	16 14%	5 4,6%	--	114 100%
					КГ	43 44,4%	24 24,7%	7 7,2%	7 7,2%	16 16,5%	97 100%
			сформованості комунікативних якостей (кількість студентів/% до загальної кількості)	завершення експерименту	ЕГ	9 7,9%	18 15,8%	29 25,4%	27 23,7%	31 27,2%	114 100%
					КГ	23 23,7%	25 25,7%	12 12,4%	22 22,7%	15 15,5%	97 100%
				початок експерименту	ЕГ	30 26,3%	35 30,7%	27 23,7%	18 15,7%	4 3,6%	114 100%
					КГ	30 30%	21 21,6%	16 16,4%	12 12,4%	18 19,6%	97 100%
			сформованості вмінь з реалізації виховної функції (кількість студентів/% до загальної кількості)	завершення експерименту	ЕГ	3 2,6%	8 7%	44 38,5%	56 49%	3 2,9%	114 100%
					КГ	19 19,6%	46 47,4%	24 24,7%	8 8,3%	--	97 100%
				початок експерименту	ЕГ	65 57%	37 32,5%	11 9,6%	1 0,9%	--	114 100%
					КГ	44 45,4%	40 41,2%	12 12,4%	1 1%	--	97 100%
			професійно-педагогічної спрямованості на виховну діяльність (кількість студентів/% до загальної кількості)	завершення експерименту	ЕГ	0	8 7%	41 36%	63 55,3%	2 1,7%	114 100%
					КГ	0	25 25,8%	50 51,5%	22 22,7%	0	97 100%
				початок експерименту	ЕГ	0	27 23,7%	71 62,3%	16 14%	0	114 100%
					КГ	1 1%	25 25,8%	59 60,8%	12 12,4%	0	97 100%
		Рівень сформованості	Незадовільний	Низький	Середній	Достатній	Високий	Усього студентів у групі:

Відповідно до визначених компонентів та показників готовності до виховної діяльності студенти ЕГ у кінцевому замірі продемонстрували вищі показники, ніж на початковому. Повторне експериментальне дослідження дало змогу дійти висновку про те, що запровадження розробленої методики дало можливість підвищити рівень сформованості умінь щодо реалізації виховної функції інженера-педагога, професійної спрямованості на виховну діяльність, професійно важливих якостей (комунікативних та організаторських).

На основі узагальнення результатів експериментальної перевірки апробації методики кількісного визначення рівня готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності здійснено діагностування досягнення мети формування готовності й обґрунтовано висновок, що завдання з формування і розвитку професійно важливих якостей, умінь, професійної спрямованості на виховну діяльність у ПТНЗ у майбутніх інженерів-педагогів реалізовано у ході формувального експерименту.

Зростання рівня сформованої готовності до виховної діяльності забезпечує як експериментальна, так і традиційна методика підготовки. Водночас кількісні показники свідчать про переваги розробленої нами методики у порівнянні з традиційною.

Таким чином, застосування теоретично обґрунтованої і розробленої нами методики формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ забезпечило підвищення якості підготовки студентів на основі зростання професійно важливих якостей, умінь щодо реалізації виховної функції, професійної спрямованості інженерів-педагогів на виховну діяльність.

ВИСНОВКИ

1. Модернізація освітньої діяльності в контексті глобалізаційних процесів, соціально-економічних трансформацій, зумовлює актуальність проблем сучасної системи професійної освіти з формування особистості майбутнього фахівця, його індивідуального розвитку в умовах ринкової економіки. Розв'язання цієї проблеми у сучасній професійно-технічній школі потребує від інженерно-педагогічних працівників високого рівня спрямованості на виховну діяльність, відповідних знань теорії та методики виховної роботи, сформованих умінь реалізовувати виховну функцію та розвинутих професійно важливих якостей.

Аналіз науково-педагогічної літератури, навчальних програм, процесу підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ дали змогу виявити суперечності між вимогами до майбутніх інженерів-педагогів та недостатнім рівнем їх підготовки до освітньо-виховної діяльності, яка більшою мірою спрямована на теоретичне осмислення виховної діяльності і в якій не приділяється належної уваги формуванню вмінь і навичок практичної реалізації виховної функції інженера-педагога.

Доведено необхідність інтенсифікації процесу підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності на основі, що ґрунтується на впровадження компетентнісного підходу. Зроблено висновок, що формування професійно-педагогічної компетентності у справі виховання майбутніх інженерів-педагогів забезпечується цілеспрямованістю підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, що має бути направлена на формування готовності особистості інженера-педагога здійснювати виховну діяльність у ПТНЗ.

На основі вивчення психологічної і педагогічної літератури здійснено аналіз поняття “готовність”, уточнено його сутність у контексті щодо готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах. Визначено компоненти цієї готовності - мотиваційний, особистісний, вольовий та операційний.

2. За результатами аналізу науково-педагогічної літератури та на основі власних спостережень визначено, що формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних закладах освіти є найбільш ефективним за умови здійснення її у межах відповідної системи. Теоретичними засадами розробки системи підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ стали основні положення складових та функціонування педагогічних систем, вимог до особистості, діяльності інженерно-педагогічних працівників, сучасних підходів, а також концепції виховання учнівської молоді.

3. Системний підхід дав змогу виділити сукупність педагогічних умов підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в ПТНЗ:

1) наявність чітко визначеної і усвідомленої мети щодо здійснення підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності саме в закладах профтехосвіти в процесі здобуття ними інженерно-педагогічної освіти;

2) відбір і структурування змісту підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності на основі врахування специфіки навчально-виховного процесу в професійно-технічному закладі та перспектив розвитку профтехосвіти в умовах ринкової економіки;

3) наявність засобів, форм і методів підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, які мають повинні: впливати на формування бажання, інтерес, виникнення позитивних пізнавальних емоцій, професійної спрямованості на виховну діяльність; формувати потребу здійснювати виховні дії в ПТНЗ на основі здобутих знань, умінь, професійно важливих якостей; стимулювати майбутніх інженерів-педагогів до активної освітньо-виховної діяльності;

4) необхідність розвивати у майбутніх інженерів-педагогів мотивацію та відповідні психічні механізми формування готовності до виховної діяльності, що має бути забезпечено поетапним впровадженням методики формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в ПТНЗ;

5) врахування рівня професійно-педагогічної компетентності педагога ВНЗ, який здійснює підготовку майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ: він повинен бути високоморальною особистістю; професійно компетентним фахівцем в справі виховання учнів системи професійно-технічної освіти; володіти методикою підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах профтехосвіти;

6) для моніторингу процесу розвитку готовності студентів до виховної діяльності необхідно обґрунтувати і визначити способи кількісної діагностики результатів підготовки та конкретний інструментарій її здійснення;

7) наявність керованої системи підготовки до виховної діяльності та способів практичної реалізації функцій управління процесом підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності;

8) наявність в інженерно-педагогічному ВНЗ педагогічного спілкування, орієнтованого на виховну діяльність у закладах профтехосвіти, такого, що враховує її особливості.

4. Критеріями ефективності формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у закладах професійно-технічної освіти визначено успішність впливу професійної спрямованості на виховну діяльність у профтехосвіті; набуття професійних умінь з реалізації виховної функції інженера-педагога, що формуються на базі набутих знань з теорії та методики виховної роботи у ПТНЗ; формування професійно-важливих якостей інженера-педагога, зокрема, комунікативних та організаторських.

5. Розроблено, експериментально перевірено та впроваджено в практику методику формування готовності майбутніх інженерів педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ. Ефективність запропонованої методики перевірялася за показниками порівняння констутувального і формувального етапів експерименту.

У результаті експериментальних досліджень, які засвідчили підвищення рівня готовності до виховної діяльності у студентів експериментальних груп в порівнянні із контрольними групами, зроблено висновок, що рівень сформованості умінь не є достатнім показником якості професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності, що підтверджує доцільність врахування професійних нахилів, професійно важливих якостей студентів у процесі підготовки до виховної діяльності в ПТНЗ з метою подальшого їх розвитку.

Експериментально підтверджено, що ефективність застосування авторської методики зростає за умов наявності цілеспрямованої організованої дозвільної діяльності майбутніх інженерів-педагогів, яка має професійну спрямованість на виховну діяльність у ПТНЗ. Цей висновок підтверджується експериментальними даними, одержаними за матеріалами діяльності педагогічного клубу “Кредо”.

6. Теоретично і методично обґрунтовані положення з підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності було покладено в основу методичних рекомендацій для професорсько-викладацького складу інженерно-педагогічних ВНЗ з формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у ПТНЗ, які за умови їх запровадження у процес підготовки, дадуть можливість підвищити рівень формування готовності до цього виду діяльності.

У процесі роботи ми переконалися у перспективності досліджуваної проблеми, однак їх об'ємність не дали змоги охопити усі її аспекти у ході нашого дослідження. Подальшого дослідження потребують: теоретико-методологічні проблеми професійно-педагогічної освіти; науково-методичне обґрунтування педагогічних засад позааудиторної діяльності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей; проблеми соціальної активності майбутніх інженерів-педагогів під час педагогічної практики у ПТНЗ; адаптація випускників інженерно-педагогічних ВНЗ у закладах профтехосвіти; вивчення оптимальних умов стимулювання саморозвитку і самовдосконалення майбутніх інженерів-педагогів; використання засобів комп'ютерної діагностики у формуванні готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності; вивчення зарубіжного досвіду підготовки педагогів для професійної школи.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

Статті у наукових фахових виданнях

1. Макаренко О.А. Підготовка випускників інженерно-педагогічних ВНЗ до виховної роботи в професійних закладах освіти. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. № 3 - 1999. - С. 208 - 212. - 0,62 авт.арк.

2. Макаренко О.А. Підготовка майбутніх інженерів-педагогів до виховної роботи засобами самостійної творчої діяльності // Професійно-художня освіта України: Зб.наук.праць / Редкол.: І.А.Зязюн (голова), В.О.Радкевич (заступник голови), Р.Т.Шмагало (заступник голови) та ін. - Київ; Черкаси: видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2005. - Вип. ІІІ. - С. 138 - 143. - 0,68 авт.арк.

3. Макаренко О.А. Концептуальні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності в закладах професійно-технічної освіти. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Зб.наук.праць. Вип. 9. - Харків, Українська інженерно-педагогічна академія (УІПА), 2005. - С. 14-22.- 1,6 авт.арк.

4. Макаренко О.А. Сучасні підходи до виховання учнівської молоді // Професійно-технічна освіта. - 2006. - № 1. - С. 32-34 - 0,42 авт.арк.

5. Макаренко О.А. Складання та використовування педагогічних тестів при підготовці майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності // Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Зб.наук.праць. Вип. 9. - К.: Інститут реклами, 2005. - С.32-36. - 0,6 авт.арк.

6. Макаренко О.А. Теоретичні аспекти формування готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у професійно-технічних навчальних закладах// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб.наук.праць. Вип. 9./ Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2006. - С.267-272. - 0,9 авт.арк.

Статті у наукових виданнях

7. Макаренко О.А. Підготовка до виховної роботи як засіб соціалізації майбутніх інженерів-педагогів. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Зб.наук.праць. Вип. 1. - Харків, УИПА, 2001. - С. 145-148. - 0,47 авт.арк.

8. Макаренко О.А. Сучасні концепції виховання в контексті системного підходу // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Зб.наук.праць. Вип. 2. - Харків, УИПА, 2001. - С. 45-50. - 0,65 авт.арк.

9. Макаренко О.А. Проблеми підготовки інженерів-педагогів для системи профтехосвіти // Професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний бюлетень № 1-2 (7-8). - Харків, 1998. - С. 152-156. - 0,65 авт.арк.

10. Макаренко О.А. Формування і оцінювання готовності майбутніх інженерів-педагогів до виховної роботи в закладах профтехосвіти // Професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал № 2 (10). - Харків, 1999. - С. 118-125. - 0,79 авт.арк.

11. Макаренко О.А. Деякі сучасні концепції виховання в контексті системного підходу та контент-аналізу // Професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал № 1-2 (11-12). - Харків, 2000. - С. 91-100. - 1,43 авт.арк.

12. Макаренко О.А. Аналіз постановки цілей в сучасних концепціях виховання // Професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал № 1 (13). - Харків, 2001. - С. 55-67. - 0,86 авт.арк.

...