Проблеми національного виховання дошкільнят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми національного виховання дошкільнят



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне дослідження проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи України

1.1 Загальне поняття про державні символи України

1.2 Державні символи як складова патріотичного виховання дошкільників

1.3 Педагогічні умови формування знань про державні символи у старших дошкільників

Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми формування у дітей дошкільного віку уявлень про державні символи України

2.1 Виявлення знань дітей старшого дошкільного віку про державні символи України

2.2 Формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи України

2.3 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження. Дитинство - це важливий і неповторний період формування особистості. Саме в цей період дитина формується фізично, психічно, інтелектуально, здобуває необхідні знання, вміння та навички.

В наш час зміст дошкільної освіти спрямований на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси дитини. У свідомості дитини-дошкільника закладаються фундаментальні світоглядні поняття, моральні цінності, переконання, формується національна свідомість дитини й перед нею розкриваються перспективи пізнання світу.

Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття дітьми соціального досвіду, високої культури, міжнаціональних взаємовідносин, формування у дітей потреби та уміння жити в громадському соціумі, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури [38].

Питання виховання громадянина в сучасному українському суспільстві є актуальним, оскільки зумовлюється потребою розвитку та функціонування держави на засадах демократії, гуманізму, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні права для розвитку й використання їхніх потенціальних можливостей і здібностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої морально-психологічної потреби особистості у самовизначенні та самоствердженні. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України [10].

Широке коло науковців досліджували питання громадянської освіти і виховання, зокрема П. Ігнатенко, Н. Косарєва, Л. Криницька, В. Поплужний, та ін.

Психологічними дослідженнями доведено, що основою патріотичної поведінки у дошкільників є відпрацьований механізм дії, формування систем умовних рефлексів. Тому, поряд з розширенням та поглибленням уявлень, переживань, О. Каплуновська акцентує увагу на необхідності вправляння дітей у посильних для них моральних вчинках і поведінці [11].

Проблеми національного виховання, формування національної свідомості та самосвідомості особистості досліджували корифеї української педагогіки (Г.Ващенко, І. Огієнко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський); сучасні вчені (О. Вишневський, П. Кононенко, В. Кузь, М. Стельмахович, Г.Філіпчук); психологи (І. Бех, В. Борисов, М. Боришевський, П. Гнатенко, Д. Ельконін, І. Кон, В. Хотинець, І. Чеснокова); мистецтвознавці та фольклористи (Д. Антонович, Б. Грінченко, М. Лисенко, Г. Нудьга, О. Козаренко, Ф. Колесса, О. Кошиць).

Велике значення для розробки сучасних підходів та методів формування у дітей старшого дошкільного віку елементів національної самосвідомості мають концепції розвитку українського дошкілля, розроблені Л. Артемовою, А. Богуш, Л. Калуською, Н. Лисенко, Т. Поніманською.

Як зазначають І.Бех, М.Боришевський, Д.Ельконін, І.Кон, новоутворення, що з'являються у старшому дошкільному віці, свідчать про можливість і необхідність спеціальної роботи з патріотичного виховання дітей.

Вивчення праць В. Сухомлинського,С. Русової, К. Ушинського показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім'ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно - історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Дошкільний навчальний заклад виконує важливу роль у вихованні дітей, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам'яті, духовності, національного характеру. Адже все, що закладається дитині в період навчання і виховання в дитячому садку визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ [23].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви ( Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо) [4].

Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно зв'язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства. Виховання особистості вимагає перш за все удосконалення виховного процесу, врахування особливостей кожної дитини. Виховний процес у сучасному дошкільному навчальному закладі потребує збагачення шляхів, організаційних форм роботи з дітьми з питань ознайомлення вихованців з державними символами України.

Об'єктом дослідження виступає патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку.

Предметом дослідження є процес формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи України.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально простежити за особливостями формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи України.

Відповідно до мети дослідження розв'язуються такі завдання:

На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність понять "символ", "герб", "гімн", "прапор".

З'ясувати особливості та завдання ознайомлення з державними символами дітей старшого дошкільного віку.

Виявити критерії та показники знань дітей про державні символи.

Розробити загальні психолого - педагогічні рекомендації з питань ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з державними символами.

Методи дослідження:

· вивчення та аналіз наукової літератури;

· педагогічний експеримент;

· спостереження;

· бесіда;

· анкетування;

Розділ 1. Теоретичне дослідження проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи України

1.1 Загальне поняття про державні символи України

Кожна нація, виборюючи незалежність і розбудовуючи державу, обирає символи суверенітету - символи своєї єдності, честі й гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. До державних символів країни в сучасному світі належать Державний Герб, Державний Гімн та Державний Прапор, який серед них є найбільш шанованим. Ставлення народу до своїх державних символів віддзеркалює зрілість нації і держави, гідність та повагу до себе.

Під державними символами (символами державного суверенітету) в сучасному конституційному праві України розуміють закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або декілька ідей політичного характеру і символізують суверенітет держави.

Символ - це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу [30].

Символіка - своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування [30].

Мета державних символів країни - формування національної свідомості, виховання почуття любові до своєї держави, патріотичних почуттів.

Державні символи - це визначені і закріплені на конституційно- правовому рівні офіційні знаки держави, які в лаконічній формі відображають її суверенітет та ідеологію і, як правило, мають етнічно-національне походження [30].

Поняття "державні символи" трактують по - різному: як вищі відзнаки держави, що закріплені в законодавстві країни, офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в стислій формі передають одну або кілька ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет держави, як встановлені конституцією чи спеціальним законом (законами) зображення тощо, які зазвичай мають історичне походження, відображають особливість розвитку і сучасного стану соціуму, слугують різним цілям у діяльності державних органів і посадових осіб, в умовній формі посвідчують саму державу та її суверенітет, як закріплені в конституційному праві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають національно-державні та історико -культурні ідеї українського народу, символізують суверенітет його держави [30].

Ознаки державних символів:

1) є офіційними знаками держави, які стають такими в результаті їх нормативного закріплення державою. Цінність символів держави полягає в такому:

* встановлюється перелік державних символів, які у знаковій та іншій формі ідентифікують конкретну державу.

* визначається зміст відповідного державного символу, його графічне зображення тощо;

* забезпечується і гарантується належна стабільність державних символів;

* виокремлюються нові суспільні відносини, які є політично важливими і соціально значимими в умовах державно-правової дійсності;

* збагачується система права.

Отже, об'єктивна необхідність закріплення на національному ґрунті державних символів як офіційних знаків держави опосередкована принципом верховенства закону, який з огляду на положення статті 8 Конституції України є логічним продовженням принципу верховенства права.

2) являють собою лаконічне знакове відображення державного суверенітету та ідеології держави. Державний суверенітет України становить верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Практика сучасного державотворення показує, що цілісну систему державних символів має кожна суверенна країна, незалежно від її розміру, сталості демократії, форм державного правління, устрою чи режиму, кількості населення, рівня її соціально-економічного розвитку, етнічної множинності її населення тощо.

Державні символи завжди відображають певну ідеологію, оскільки вона об'єктивована у знакових символах держави. Ідеологія - це система політичних, правових, філософських, релігійних та інших поглядів, ідей та цінностей, що виражають конкретні інтереси різних соціальних груп та організацій, в основі яких можуть бути програмні цілі соціальної діяльності, спрямовані на утвердження, розвиток чи зміну існуючих державно -суспільних відносин. Символ містить інформації більше, ніж еквівалентна за обсягом будь - яка інша інформаційна одиниця .

Отже, суспільно-комунікативна значимість державних символів вбачається в їх можливості в лаконічній формі передавати ту інформацію про державу, яка є зрозумілою для суспільства.

3) мають зазвичай етнічно-національні витоки. Практика державотворення, принаймні двох останніх століть, свідчить, що державні символи мають національно - етнічні витоки у більшості країн світу, проте не в усіх. Важливим чинником, який має беззаперечний вплив на формування і зміст системи державних символів, є спосіб утворення самої держави. Кожна держава, набуваючи статус суверенної і незалежної, має власну історію державотворення [38].

Перелік державних символів України визначено у ст. 20 Конституції України[32]. Ними є:

1) Державний Прапор України;

2) Державний Герб України;

3) Державний Гімн України.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного її державного аспектів є її чільні символи - жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб. Він є найзагадковішим з державних знаків. Навіть тоді, коли тризуб був позбавлений державного статусу, заборонений та переслідуваний на Батьківщині, він продовжував виступати як символ, що легітимував українців у всьому світі.

Прапор - це честь держави. Офіційна емблема, що символізує її суверенітет [30].

Державний прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів [30].

Державний прапор, як символ країни, є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним йдемо сьогодні. Це прапор миролюбства. Як і в багатьох інших державах, кольори України не мають офіційного пояснення. А неофіційне змінювалося з часом і залежало як від смаків сучасникі, так і від політичної моди. І донині кожен прочитує їх сам, визначаючи для себе найголовніше [39].

Поєднання синього і жовтого кольорів має багато трактувань. Одні пояснюють його як чисте небо над пшеничним полем - символ миру і достатку. Інші дослідники вказують на поєднання золотого сонця і синього космосу. Треті підкреслюють, що поєднання синього та жовтого кольорів передає єдність народу і держави.

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 "Про День Державного Прапора України". Цим Указом "на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України" встановлено в Україні нове свято - День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня [35].

Державний герб представляє собою офіційний малюнок - емблему, відмітний знак держави. Він зображується на печатках і бланках державних органів і установ, на бланках офіційного листування дипломатичних представництв і консульських установ, на консульському щиті консульств, на вивісках посольств, місій, інших державних установ. Зображення державного герба використовують на монетах, нагородах, грошових знаках тощо. Встановлення й опис державного герба фіксується в конституції або іншому акті держави.

У світовій практиці не усталилась сувора регламентація засад творення державного герба. Державний герб - віддзеркалення специфіки геральдичних традицій, що примхливо фокусують своєрідні риси історичного розвитку певної країни.

Державний Герб України - герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту [36].

Герб - це знак, своєрідний ключ до історії сім'ї, міста, національного утворення держави. Це пам'ятка духовної культури. У гербі у вигляді знаків втілюються реальні події, суспільні явища, ідеологія та світосприймання.

Герб України - символічний знак Держави, символ влади. Золотий тризуб на блакитному тлі затверджений Верховною Радою України 1992 р. як державний знак - Герб самостійної незалежної держави України . Значення тризуба історики тлумачать по -різному. Одні вважають його зображенням церковного світильника, корогви, церковного порталу, якоря; решта - зображенням голуба, шолома, двосічної сокири або верхівки скіпетра [36].

Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно Конституції України, елементом Великого герба мусить бути і козак із мушкетом, герб Війська Запорозького.

Одностайної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Жодна з гіпотез не дає задовільного пояснення, чим був цей знак - символом державної влади, військовою чи релігійною емблемою, монограмою, геометричним орнаментом тощо.

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою "Про державний герб України" від 19 лютого 1992 р. затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави.

Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) - малий Державний Герб України.

Слово "гімн" грецького походження (дослівний переклад - похвальна пісня) - урочиста пісня, прийнята як символ держави, національної єдності. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народу, їх прагнення до волі [8].

Гімн України за змістом відображає ідею боротьби за національну незалежність, спрямований на виховання патріотизму, готовності до самопожертви. Він відрізняється образністю тексту, урочистістю мелодії, широтою, могутністю темпераменту.

Державним гімном України є пісня "Ще не вмерла України і Слава, і Воля", слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

Гімн виконується під час інавгурації президента країни; при відкритті й закритті сесій парламенту; під час офіційних церемоній підняття державного прапора та інших офіційних державних церемоній; при проведенні військових ритуалів. Державний гімн може виконуватись при відкритті й закритті урочистих зборів, присвячених державним святам; під час урочистих зборів, які проводяться державними органами, органами місцевої влади, іншими організаціями; при проведенні спортивних змагань.

Указом Президента "Про офіційні символи глави держави" від 29 листопада 1999 р. були визначені офіційні символи глави держави - Прапор (штандарт), Знак, Гербова печатка та Булава Президента України й затверджено Положення про офіційні символи глави держави. Цим Положенням визначається опис офіційних символів глави держави та встановлюється порядок їх використання [35].

Прояв неповаги до символів держави в міждержавних відносинах прийнято розглядати як вияв неповаги до суверенітету даної держави, як образу честі й гідності держави. Протокольні норми використання державної символіки покликані детально регламентувати поводження з ними в різноманітних ситуаціях, щоб попередити їхнє недбале та неграмотне використання, яке може зашкодити державі та її іміджу. Неухильне дотримання цих протокольних норм - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян. Гідне поводження з державними символами - запорука високого авторитету держави, показник рівня національної свідомості в цій країні. Саме тому дотримання вищезазначених протокольних норм - це питання державної ваги.

Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях. Тому повага до державних символів можна рахувати однією з таких.

1.2 Державні символи як складова патріотичного виховання дошкільників

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. Paths - батьківщина) - любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу [6].

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності - віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини [18].

У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу, його майбутнє [42]. Результатом ефективного патріотичного виховання є формування патріотизму патріотичних почутів. Поняття "патріотизм" в різні періоди розвитку соціуму трактувалося неоднозначно. Так, радянська педагогічна наука, скована догмами марксисько-ленінської ідеології, так і не змогла виробити єдиного підходу до розуміння суті патріотичного виховання . На думку вченого М. Савина, патріотизм - це почуття , І. Харламов вважав його моральною якістю особистості [38], І. Іваненко - складником комуністичного світогляду та ідейності, О. Здравомислов - моральною цінністю [40]. Толстой вважав, що виховувати почуття патріотизму можна починаючи з дошкільного віку. Центральною ідеєю виховання була ідея народності. Ця теорія грунтувалася на філософської концепції про конкретно-чуттєвої природі патріотизму .

Сучасні вчені, педагоги також займаються визначенням понять "патріотизм", "патріотичне виховання". Дослідження проблеми патріотичного виховання дошкільників ґрунтується на фундаментальних працях у галузі національної системи виховання, концептуальних положеннях національної освіти та виховання (А. Алексюк, І. Бех, О. Вишневський, Т. Усатенко) [7].

У сучасній педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму [33]:

1) Етнічний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо.

2) Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася.

3) Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації - побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті ; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.

Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини [19]. В. Вугрич зазначає, суб'єктом патріотизму є людина як суспільна істота, а об'єктом - народ, Батьківщина. [41].

Головним завданням патріотичного виховання є формування патріотизму, а на сучасному етапі становлення української державності цій проблемі належить пріоритетна роль, про що свідчать державні документи:

Указ президента "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" від 27 квітня 1999 року, "Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави", "Концепція патріотичного виховання учнівської молоді", "Базовий компонент дошкільної освіти" від 2012 року тощо.

Таким чином, патріотичні почуття українського народу є етнопсихологічним уявленням, емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави.

Спираючись на працю К.Д. Ушинського, можна констатувати той факт, що починати виховувати у дітей патріотизм потрібно з дошкільного віку, оскільки період дошкільного віку за своїми психологічними характеристиками є найбільш сприятливий для виховання патріотизму, так як дошкільник відповідає довірою дорослому, йому притаманне копіювання, сугестивність, емоційна чуйність, щирість почуттів [36].

Знання, враження, пережиті в дитинстві залишаються з людиною на все життя.

Одне з чільних місць у сучасній педагогічній системі відводиться національному вихованню, яке згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти, "...має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури..."[14].

Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, „вбиратися з молоком матері". В Україні розроблена науково обґрунтована Концепція дошкільного виховання, яка й визначає основну його мету. Її загальні положення знайшли відображення в Законі України "Про дошкільну освіту та виховання"

Зокрема, в ньому зазначається: "Одним із основних завдань дошкільної освіти та виховання є формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, пізнавальної активності; виховання у дітей шанобливого ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій та звичаїв, рідної та державної мови, національних цінностей Українського народу" [29].

Концепція національно-патріотичного виховання передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

*забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

*виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

*сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

*формування мовної культури, володіння українською мовою та її вживання як духовного коду нації;

*формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

*відновлення і вшанування національної пам'яті;

*утвердження у свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України та її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;

*формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

*відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

*забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

*консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

*сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне виховання молоді;

*підтримання кращих рис української нації - працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

*створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак держави;

*сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я; задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

*виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

*створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;

*реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання [22].

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, державних символів, законів Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, тут слід відзначити, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого можна буде вже зводити „будівлю" майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процес [15].

Основними напрямами патріотичного виховання є:

- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

- формування знань про людство [20].

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення", можна виділити декілька напрямків :

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою, державних символів [20].

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен несе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Як бачимо, ознайомлення з державними символами України є складовою частиною патріотичного виховання дошкільників. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття "Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її", "Пам'ятні місця України", "Рідне місто (село)", "Вулиці нашого міста (села)", "Наш герб" та ін.[2].

Українська державна символіка має особливе значення для виховання патріотизму сучасної дитини. Тому на заняттях потрібно ознайомити дітей з державними символами (Гербом, прапором, Гімном). Паралельно з цим закріпити знання дітей про народні символи та національну символіку, що розвивалися й усталювалися упродовж століть (український віночок, рушник, вишиванка, верба, калина, барвінок та інше)

Щоб дитина усвідомила свою приналежність до певної націй її починають ознайомлювати саме з державними символами , традиціями , культурою. Виховуючи у дитини шанобливе ставлення до державних символів ми виховуємо і повагу до своєї Батьківщини. Тільки поступовими кроками можна виховати у дитини патріотичні почуття. Дитина повинна знати з дитинства: моя школа - найкраща, моя команда - найкраща , моя країна - найкраща [11].

Отже, завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім'ї". Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала.

І коли на запитання "Хто ти?" - малюк відповість : "Я - українець",- можна вважати, що кагорта патріотів нашої держави збільшилася на ще одного спадкоємця тисячолітньої слави і глибинних духовних цінностей українського народу [21].

Отже, пам'ятаючи, що потреба сьогодення - встановлення розірваних зв'язків з минулим, повернення втрачених народних традицій, відновлення ланки духовності й осмислення формули "минуле - сучасне - майбутнє", вихователям ДНЗ потрібно поширювати інтерес дітей до народних і державних символів , формувати патріотичні почуття, залучаючи їх до джерел народної творчості, що сприятиме всебічному розвитку національного типу особистості. А для цього вихователі мають використовувати різні методи і прийоми роботи, повинні знати як правильно пояснити дітям значення державних символів України. Саме засоби і методи роботи по ознайомленню дітей із державними символами висвітлено нами в наступному питанні.

1.3 Педагогічні умови формування знань про державні символи у старших дошкільників

Кожний народ має свою мову, свої традиції і звичаї, що виробилися упродовж багатьох століть. У кожного народу є свої національні святині, символи. Ми живемо в Україні. Наш рідний край великий і гарний, зі славною багатовіковою історією. Україна - це рідна мова, мальовнича природа, талановитий народ, народні традиції і символи, які споконвіку шануються й бережуться. Вихователь дошкільного навчального закладу має прищеплювати дітям повагу до державної символіки України. До державних символів належать: герб, прапор, гімн.

У Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" завдання з ознайомлення з державними символами у сферах життєдіяльності "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам" подано інтегровано. Пріоритетною сферою життєдіяльності щодо ознайомлення з державними символами є сфера життєдіяльності "Люди". У субсфері "Людство" наголошено на тому, що діти молодшого віку мають знати кольори державного прапора, діти старшого віку - державну символіку (герб, гімн, прапор) [3].

У навчальній програмі "Дитина" дітей починають знайомити з державними символами із середньої групи і ставляться такі завдання:

· ознайомити з назвою рідного міста, села, знати вулицю, де живе дитина та вулицю, де розташовано дитячий садок.

· формувати розуміння, що Україна - це рідна країна, Батьківщина, де живе сама дитина, її родина та друзі тощо.

· дати первинні уявлення про державні символи (герб, прапор, гімн), виховувати повагу до них.

· виховувати почуття гордості за рідну домівку, вулицю, шанобливе ставлення до людей, що оберігають навколишню красу, примножують її.

· розвивати інтерес до історичних подій на рідній землі.

· вчити переповідати легенди, оповідки, почуті від старших.

Для старших дошкільників ставляться такі завдання:

· продовжувати знайомити дітей з назвою держави, вчити орієнтуватися в місцезнаходженні України на карті, дати знання про країни-сусіди України: на півночі - з Білоруссю, на сході - З Росією, на заході - З Польщею, Словакією, Угорщиною, Румунією та Молдовою.

· розширювати, уточнювати знання дітей про Україну, її державні (герб, прапор, гімн), рослинні символи (верба, калина), їх значення; столицю України (головне місто) - місто Київ. Формувати уявлення про Україну як велику державу, що має багато міст і сіл, найбільшу річку - Дніпро, гори (Карпати, Кримські гори), моря. Познайомити з назвами найбільших міст України.

· знайомити з назвою рідного краю, міста, села, з відомими пам'ятками культури, легендами, оповідками, бувальщинами рідного краю.

· засобами художньої літератури, музики, народної пісні, образного слова виховувати у дітей любов до рідного краю, його історичних місць. Учити розуміти та поважати споконвічні традиції, звичаї, символи українського народу.

· виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовної і матеріальної культури, яку слід оберігати, збагачувати.

· знайомити з тим, що всі люди, що живуть на планеті Земля, закладають поняття "людство". Українці та інші національності, що живуть в Україні - їхня складова частина [2].

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви ( Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо) [4].

Символічне значення кольорів прапора дітям потрібно пояснити так : жовтий - це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б хліб. Це символ достатку українського народу. Блакитний, синій колір - це колір ясного, чистого, мирного неба . Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще - це колір миру [1].

Дітям символічне значення тризуба потрібно пояснити так: число "три" завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що простягаються перед казковими героями. Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це: Батько - Мати - Дитя. Вони символізують собою Силу- Мудрість - Любов. Таке пояснення буде доступне дитині, а глибше корені історії вона вивчить уже в школі [5].

Гімн - символ державної єдності, це - урочиста, хвалебна пісня своїй Батьківщині, у якій народ висловлює бажання бути вірним, незалежним, щасливим, жити в достатку. Діти мають знати, коли звучить Державний гімн, потрібно встати. Гімн України - символ державної єдності, урочистий музичний твір програмного характеру ("Ще не вмерла Україна", сл. П. Чубинського, муз. М. Вербицького). Історичні віхи українських гімнів (Т. Шевченко, "Заповіт").

Можливо, саме тому, маючи такі державні символи, український народ зумів зберегти свою історію, волелюбний дух і незалежність.

Основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність засвоєння дітьми знань про державні символи :

- зв'язок виховання учнів засобами національних традицій із життям;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;

- емоційність виховання;

- комплексний підхід до використання українських традицій;

- доступність інформації про державні символи для дітей;

Дуже важливим фактором при формуванні знань дітей про державні символи є різноманітні методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.

Основними критеріями сформованості знань дітей є :

· знання державних символів; повага до них;

· любов до Батьківщини;

· гуманність;

· чесність;

· позитивне ставлення до традицій українського народу ;

В дошкільному навчальному закладі закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї "малої батьківщини", виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена особистість.

З державними символами України (гербом, прапором, гімном) дітей ознайомлюють у старшому дошкільному віці. Кожному з цих символів слід присвятити одне-два заняття. У доступній формі вихователь має розповісти про їх історію, призначення, ритуальні дії [8].

Виконувати завдання краще під час організації інтегрованих занять. Заняття повинні мати пізнавальний, ігровий характер. Це можуть бути уявні мандрівки, КВК, розвивальні ігри, завдання.

На кожному занятті здійснюється багатогранна робота. Вона вимагає залучення всіх змістових ліній чотирьох сфер життєдіяльності Базової програми. Ця робота повинна мати чітко окреслену розвивальну, пізнавально-виховну мету.

Метою занять, побудованих на інтегрованому змісті, має бути всебічне вивчення певного символу, осмислене сприйняття довкілля, приведення знань у певну систему, збудження уяви й інтересу у дітей, розвиток позитивно-емоційного настрою.

Інтеграція навчання може дати ефект лише за умови, коли сам вихователь по-творчому підійде до вивчення кожної теми зокрема і до всього навчального матеріалу загалом. Це залежить від уміння синтезувати матеріал, органічно пов'язати заняття з різних змістових ліній розвитку, підпорядковуючи їх головній темі. Тому слід завчасно (на рік або півріччя) проаналізувати календарне планування, зіставити теми з усіх сфер життєдіяльності програми, дібрати теми, близькі за змістом або метою використання. Інтегровані заняття потребують особливої підготовки як вихователя, так і дітей протягом тривалого часу.

Плануючи роботу, вихователю слід орієнтуватися на завдання програми старшої групи, а також зважати на індивідуальні особливості дітей, умови роботи.

Ознайомлюючи дітей з державними символами, вихователю важливо дотримуватись принципу відповідності сучасності. Для того щоб зрозуміло пояснити дітям значення державних символів, вихователеві треба ознайомитись із далеким минулим.

Поєднання минулого і сучасного - чи не найскладніша проблема вихователя. Уявлення дітей про навколишній світ розширюється введенням понять "державні символи України", "герб", "прапор", "гімн".

Перед вихователем стоять такі завдання:

* визначити рівень знань вихованців із цієї проблеми;

* скласти тематичний план роботи;

* спланувати індивідуальну роботу залежно від результатів вивчення [9].

Роботу над темою "Державні символи України" рекомендується побудувати так: починати з наочних методів роботи і закінчувати словесними. Варто спочатку розглянути уважно кожен державний символ, використовуючи макет, ілюстрацію. Одні й ті самі наочні посібники, таблиці, картини, комп'ютерні програми, малюнки-макети гербів, прапорів, діафільми, відеофільми, слайди тощо можуть бути використані на багатьох заняттях лише з певним творчим підходом відповідно до завдань висвітлюваної теми. Діти порівнюють, групують предмети, що вивчають, досліджують за характерними ознаками, а також творчо узагальнюють свої знання під час свят й інших цікавих навчально-виховних заходів ("День знань" тощо) [12].

Діти мають знати, що прапор, герб, гімн - це державні символи України. Робота проводиться як на заняттях, так і в повсякденному житті. Оскільки головним видом діяльності малечі є гра, через яку вона найбільш успішно пізнає світ, набуває знань, вчиться жити серед людей, засвоює правила співжиття, треба обов'язково насичувати ігри дітей змістом, який сприяв би їхньому моральному, громадянському зростанню.

Усім відомо, як подобаються дітям різноманітні ритуали. Таким урочистим і радісним дійством можуть стати підйом та опускання Державного Прапора на початку та в кінці дня, урочисте слухання Державного Гімну , облаштування куточка, де поряд з Прапором і Гербом вміщені текст Гімну і карта України. До цієї роботи можна залучити й батьків.

Куточок національного виховання має бути практичним, дійовим. Дитина має бачити і твердо знати - це наш Герб, наш Прапор ,наша карта , а на ній - наша держава -Україна [11].

Педагог має правильно добирати художні твори з чітко вираженою виховною спрямованістю, застосовувати необхідні методи і прийоми педагогічного впливу для свідомого сприйняття і засвоєння дітьми ідеї твору , сутності художнього образу.

Державні символи оспівані в піснях і віршах українських поетів. У роботі з дітьми рекомендується широко використовувати вірші про державні символи, легенди, прислів'я, приказки, вчити складати загадки, казки.

Реалізуючи освітні завдання, вихователь повинен дбати лише про нагромадження знань дітьми, а і про їх творче засвоєння, також впливати на почуття дітей.

Зокрема, треба навчити вихованців стоячи слухати Гімн України. Адже пісня - справжнє диво. Це живий скарб, що передається від покоління до покоління, несучи радість і смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу і натхнення.

Вона допомагає людям жити, вселяє віру в краще життя. Живе пісня - живе Україна. Минають роки, змінюються покоління, змінюються й пісні. Пісні володіють чудовою здатністю - полонити людське життя [24].

Вагому допомогу в реалізації завдання можуть надавати батьки. Спілкуючись з дітьми, вони мають проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дошкільному закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати любов до Батьківщини, повагу до державної символіки, брати активну участь у запропонованих заходах.

Важливу роль відіграє близький або значущий дорослий, адже діти значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають усвідомлено засвоювати знання [12].

Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений патріот - батьки, старші члени родини, педагоги, які разом з дітьми щиро радітимуть успіхам вітчизняних спортсменів, учених; на власному прикладі показуватимуть любов до українського, прагнення зробити державу кращою ("купуємо українське", "допомагаємо нашій армії", "розмовляємо державною мовою" тощо).

В цілому патріотичні почуття не з'являються самі собою - це результат тривалого виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку. Ці знання не лише виконують інформативну функцію, а й допомагають пізнати історію рідного краю, формувати прагнення берегти й збагачувати його красу.

Варто пам'ятати, що єдність завдань і складових частин громадянського виховання не означає, що в результаті всі діти будуть однакові й готові до свідомого громадянства однаковою мірою, адже в кожній особистості поєднуються загальні та індивідуальні риси.

З цього приводу ще Софія Русова зауважувала: індивідуальність кожної дитини не має бути придушена загальнолюдськими інтересами, навпаки, має сприяти формуванню незалежної, активної особистості [29].



Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми формування у дітей дошкільного віку уявлень про державні символи України

2.1 Виявлення знань дітей старшого дошкільного віку про державні символи України

У другому розділі "Експериментальне вивчення проблеми формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про державні символи " - визначено критерії та виявлено рівні сформованості знань про державні символи у дітей старшого дошкільного віку, розроблено та науково обґрунтовано методику формування знань про державні символи у старших дошкільників.

Спираючись на теоретичні дані нами було визначено критерії сформованості рівня знань про державні символи у старших дошкільників: когнітивний, емоційний, діяльнісний.

Когнітивний критерій включає систему уявлень і знань дітей про державні символи: Прапор, Герб, Гімн. Показники: знає і називає державні символи, впізнає державні символи України серед державних символів інших країн, може відтворити державний гімн.

Емоційний критерій полягає у власних оцінних судженнях дитини, наявність інтересу, поваги, рівня усвідомлення свого зв'язку з ними, а також своєї приналежності до українського народу, гордості за це. Показники: дитина поважає державні символи, виявляє інтерес до них, з гордістю розказує про Україну;

Діяльнісний критерій - уміння і навички, що відображаються в поведінці, передбачає усвідомлене виконання дій, пов`язаних з державними символами, досвід патріотичної діяльності. Показники: дитина чує Гімн України і кладе руку на серце; охоче бере участь у заходах суспільно-патріотичної спрямованості, володіє українською мовою;

Відповідно до критеріїв нами були визначені 3 рівні сформованості знань про державні символи у дітей :

I рівень -високий: дитина правильно відповіла на всі запитання бесіди, чітко називає державні символи України, знає їх значення, впізнає державні символи України серед символів інших держав, зацікавлена запитаннями про державні символи, охоче і швидко дає відповіді.

II рівень - середній: дитина частково відповідає на запитання бесіди, називає державні символи України невпевнено, знає їхнє значення але не може чітко пояснити, з цікавістю сприймає нову інформацію, не відволікається .

III рівень -низький: дитина не знає відповіді на більшу частину запитань в бесіді, не може чітко назвати державні символи України, не знає їхнього значення, не вміє правильно поводитись під час звучання Державного Гімну, відволікається від основних запитань.

Метою констатуючого етапу експерименту стало з'ясування стану сформованості знань про державні символи у дітей старшого дошкільного віку в практиці сучасних ДНЗ.

Дослідження було проведено в дошкільному навчальному закладі №52 в групі дітей старшого дошкільного віку. В дослідженні брали участь 36 дітей [Додаток А].

В ході проведення дослідження дітям була запропонована бесіда із запитаннями:

" ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ"

1.Назвіть державні символи України?

2.Якого кольору Державний Прапор?

3.Що означають кольори Прапора?

4.Яку назву має Держаний Герб?

5.Що означає тризуб?

6.Чи знаєш ти слова Державного Гімну ?

7.Як потрібно поводитись під час звучання Державного Гімну?

8.Ти знаєш хто такий "патріот"?

9.Ти пишаєшся тим, що ти українець (українка)?

На запитання "Назвіть державні символи України?": 15 дітей - назвали 1 символ ( Данило Пер., Дарина Д., Анна К., Антон К., Владислав К., Дмитро М., Пишко З., Валера М., Анна К., Данило Пет., Аліна К, Артем П., Владислав М., Дмитро С., Анна Ш.), 11 дітей - 2 символи (Артем Г., Юліана Л., Любомир К., Евеліна Б., Максим К., Софія К., Дмитро К., Владислав К., Катерина Л., Артур Л.,Владислав П., ), 6 дітей - 3 символи (Володимир Д., Богдан К., Максим Б., Володимир Д., Марія К., Вадим Р.,), 4 дитини - жодного (Кирило Б., Богдан Г., Вікторія К., Уляна К., ). Варто зазначити, що в першу чергу діти називають Прапор, потім Герб( Тризуб), про Гімн діти згадують лише тоді, якщо нагадати їм перший рядок тексту.

На запитання "Що означають кольори Державного Прапору?": 12 дітей дали правильну відповідь ( Евеліна Б., Софія К., Дмитро К., Владислав К., Катерина Л., Артур Л.,Владислав П., Богдан К., Максим Б., Володимир Д., Марія К., Вадим Р.,) , 6 дітей розуміють значення лише синього кольору (Артем Г., Юліана Л., Любомир К., Данило Пет., Аліна К, Артем П.,), 7 дітей розуміють значення лише жовтого кольору (Владислав М., Дмитро С., Анна Ш., Владислав К., Дмитро М., Пишко З., Валера М., ), 11 дітей зовсім не розуміють значення кольорів прапора (Данило Пер., Дарина Д., Анна К., Антон К., Кирило Б., Богдан Г., Вікторія К., Уляна К.,). Влад Д. сказав :"синій - це небо, а жовтий - пшениця", Захар П. сказав: " кольори прапора означають, що це Україна", Дарина Д. сказала: "…що це кольори веселки", Аліна К. сказала: " ..це означає небо і сонце", Данило П. сказав: " …це пшениця і небо".

На запитання "Чи знаєш ти назву Державного Герба?" 18 дітей відповіли "тризуб", 21 дітей не знали відповіді. Це запитання виявилось для дітей досить складним, оскільки майже всі діти чули про тризуб, проте не всі знають, що це назва державного герба.

На запитання "Чи знаєш ти слова Державного Гімну?" 19 дітей змогли розказати лише перший рядочок гімну (Евеліна Б., Софія К., Дмитро К., Владислав К., Катерина Л., Артур Л.,Владислав П.,.. ), 7 дітей - перший куплет гімну (Володимир Д., Богдан К., Максим Б., Володимир Д., Марія К., Вадим Р, Анна Ш.), 10 дітей не знають слів гімну (Кирило Б., Богдан Г., Вікторія К., Уляна К.,… ).

На запитання "Чи знаєш ти, як потрібно поводитись під час звучання Державного Гімну?": 5 дітей сказали, що потрібно стояти струнко, не говорити (Артем Г., Юліана Л., Любомир К., Евеліна Б., Максим К.,), 10 - тримати руку на серці (Артем Г., Юліана Л., Софія К., Дмитро К., Владислав К., Катерина Л., Артур Л.,Владислав П.,..), 7 дітей сказали, що потрібно сидіти (Данило Пер., Дарина Д., Анна К., Антон К.,), 14 дітей не знають як поводити себе під час звучання гімну (Кирило Б., Богдан Г., Вікторія К., Уляна К.,..).

...