Основи фізичного виховання дітей з відхиленнями у стані здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ З ВІДХИЛЕННЯМ У СТАНІ ЗДОРОВ?Я

1.1 Організація виховання учнів з відхиленнями у стані здоров'я на уроках фізичної культури

1.2 Заняття фізичною культурою в спеціальних групах

1.3 Розподіл дітей та підлітків на медичні групи відповідно до критеріїв оцінки здоров'я

1.4 Контроль за дітьми з відхиленнями у стані здоров'я

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ВІДХИЛЕННЯМИ У СТАНІ ЗДОРОВ'Я

2.1 Організаційно-методичні основи викладання фізичної культури у спеціальній медичній групі

2.2 Організація та проведення занять з учнями спеціальної медичної групи та підготовчої

2.3 Методика та особливості занять з фізичного виховання в СМГ

2.4 Педагогічні аспекти проведення занять з фізичної культури при поширених захворюваннях

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Здоров'я - це вершина, яку кожен повинен здолати сам.

Фізична культура як навчальний предмет передбачена в усіх класах загальноосвітньої і професійної школи. В умовах, коли освіта стає все більш професійно орієнтованою, фізична культура належить до обов'язкових предметів поряд із рідною мовою і літературою, природознавством, математикою, історією України. Зміст предмета регламентується програмою, практична реалізація якої здійснюється на уроках фізичної культури. Відвідування уроків є обов'язковим для всіх учнів школи. Залежно від стану здоров'я після проведення щорічного поглибленого медичного огляду лікар розподіляє учнів на медичні (основну і спеціальну медичну) групи для занять фізичною культурою.[11]

Навчання в школі збільшує навантаження на організм дитини. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м'язової активності, і збільшуються статичні напруги. Найбільш поширені серед школярів такі захворювання як вегето-судинна дистонія, функціональна кардіопатія. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами: учні 7-8 років мають в середньому 2,5 діагнозу, школярі 10-14 років - 4 діагнози, а старшокласники - в середньому шість і більш функціональних відхилень і хронічних захворювань. виховання відхилення здоров'я учень фізичний

Причини такого негативного впливу шкільного навчання на стан здоров'я дітей і підлітків можуть носити як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Дійсно, в школах не вистачає зручних меблів, важко створити оптимальний повітряно-тепловий та світловий режими, найчастіше неможливо скласти розклад уроків, що відповідають вимогам вікової фізіології та шкільної гігієни. Однак слід відзначити, що досить часто причини погіршення здоров'я дітей та підлітків у процесі їх перебування в школі пов'язані з неправильними діями вчителів або їх бездіяльністю при вирішенні завдань охорони здоров'я школярів. У той час як стан здоров'я людини на 50% залежить від способу життя (тобто заняття фізичною культурою і спортом), решта 50% припадають: на екологію - 20%, спадковість - 20% та 10% на медицину, тобто на незалежні від людини причини . За даними статистики можна стверджувати, що оздоровча робота в школі не привертає належної уваги ні керівників шкіл, ні самих вчителів. Фізичне виховання учнів, котрі мають відхилення у стані здоров'я, недостатній фізичний розвиток і слабка фізична підготовленість, потребують спільних зусиль педагогів і лікарів. Фізіологічно доведено, що рухова активність необхідна в будь-якому віці, найбільш виражена вона у дітей та підлітків. [5] «Рух» сприяє не тільки фізичному розвитку людини, але і є засобом становлення особистості та її особливостей. Для дітей з ослабленим здоров'ям, в більшості випадків, активна рухова діяльність недоступна, тому виникає дефіцит у задоволенні даної потреби. При цьому гіподинамія викликає ще більші функціональні та морфологічні зміни в організмі. Сполучуваність симптомів захворювань особливо наочно проявляється у дітей, у яких відзначалися одночасно порушення постави, сколіоз, плоскостопість, захворювання органів дихання. Виявити первинність захворювання (перша ланка серед інших ланок патології) у хворої дитини в ряді випадків затруднено: ці поєднані захворювання пов'язані між собою і обтяжують одне одного. Тому, щоб уникнути подальших негативних змін, рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна. Але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень. Правильне фізичне виховання дітей зміцнює і загартовує організм, підвищує резистентність до впливу негативних факторів навколишнього середовища, є найбільш ефективним засобом неспецифічної профілактики і найважливішим стимулятором гармонійного росту і розвитку. Тому дана тема є актуальною на сучасному етапі.

Об'єкт дослідження: система фізичного виховання дітей шкільного віку з відхиленнями у стані здоров'я.

Предмет дослідження: особливості організації та зміст занять фізичними вправами з дітьми з ослабленим станом здоров'я.

Мета дослідження: виявити та теоретично обґрунтувати сукупність засобів і методичних умов, що дозволяють успішно проводити уроки фізичної культури з дітьми з ослабленим станом здоров'я.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені наступні завдання:

1. На підставі теоретичного аналізу фізіолого-педагогічної та методичної літератури виявити вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям.

2. Визначити зміст занять фізичною культурою в спеціальних медичних групах.

3. Описати методику проведення занять при поширених захворюваннях.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; бесіди з учителями та батьками.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ З ВІДХИЛЕННЯМ У СТАНІ ЗДОРОВ?Я

1.1 Організація виховання учнів з відхиленнями у стані здоров'я на уроках фізичної культури

Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичне виховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальної програми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчої життєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовними і матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальними програмами у спеціально організованому педагогічному процесі.

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру. [5]

Так, наприклад, процес навчання може бути подано в урочних заняттях, а вдосконалення фізичних якостей -- у позаурочних, де вибір навчального матеріалу буде визначатися завданнями підвищення функціональних можливостей учнів. Ця обставина свідчить про значення кожної форми занять у педагогічному процесі з фізичного виховання і вимагає їх чіткості, взаємоузгодженості та супідрядності під час вирішення завдань фізичного виховання. Вилучення будь-якої форми занять із організованої структури процесу фізичного виховання суттєво знижує його ефективність і, як наслідок, унеможливлює досягнення бажаного педагогічного результату. [8]

Останнім часом в Україні значно збільшилась кількість дітей, яким рекомендовано займатися фізичною культурою в підготовчій і спеціальних медичних групах. Така ситуація вимагає від педагога глибоких знань, методики, організації проведення занять в залежності від хвороби учня. Ефективність проведення занять з фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до підготовчої та спеціальної медичних груп, всеціло відзначаються методикою та організацією занять, раціонально використовуються оздоровчі системи фізичних вправ. Від того, які засоби фізичного виховання застосовуються в заняттях, яка методика їх використання та як організований процес фізичного виховання, залежить і оздоровчий результат.

Для досягнення максимального оздоровчого ефекту потрібно застосовувати строго диференційований метод занять. По цій причині і недопустиме об'єднання однієї медичної групи з іншою. Важливо також знати, що організм учнів, які віднесені за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, потребує рухову активність не менше, а більше, ніж організм здорових дітей та підлітків, але йому потрібна якісно інша рухова активність.

Учні зі слабким здоров'ям повинні отримувати щоденно дозоване фізичне навантаження. Для цього потрібно використовувати ранкову гімнастику, фізкультурні паузи та хвилинки , прогулянки та інше.

Щоб підготовити учнів до самостійних занять фізичними вправами дома, їх потрібно навчити правильному диханню та вмінню розслабляти м'язи, простим прийомам самоконтролю та ознайомити з необхідними положеннями та вправами комплексу ранкової гімнастики. [3]

Вчитель фізичної культури на уроках повинен періодично перевіряти пульс та частоту дихання в учнів, вести систематичні спостереження за підготовленістю та функціональним станом і на цій основі здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня. Учні спеціальної медичної групи повинні вести щоденник самоконтролю. У відповідності з особливостями контингенту учнів, що складають СМГ, певних особливостей набувають мета і завдання фізичного виховання цих школярів.

Метою фізичного виховання учнів, які за станом здоров'я віднесені до СМГ, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров'я, досягнення максимально-можливого для даного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета - виховання навичок здорового способу життя, та потреб до самостійних систематичних занять фізичною культурою.

У відповідності з метою, основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених до СМГ є:

- підвищення функціональної активності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;

- загартування організму. Ця обставина набуває вирішального значення за наявності в групі дітей із серцево-судинними захворюваннями, хронічною пневмонією, бронхіальною астмою та ін. Водночас при проведенні уроків на відкритому повітрі, діти нерідко переохолоджуються, що призводить до рецидивів захворювань. [3] З огляду на це, в прохолодну погоду перед виходом із приміщення необхідно повідомити завдання уроків; не допускати тривалих простоїв; нагадати про особливості дихання в прохолодну погоду; урок можна скорочувати до 15-20 хв.; вибирати затишні місця, тощо.

- розвинути фізичні здібності і оволодіти руховими навичками, які компенсують існуючі недоліки організму; гнучкість - порушення постави, координація - парези і паралічі, сила - серцево-судинна, дихальна.

- вироблення активного ставлення учнів до переборення своєї фізичної не повноправності; (через виховання мотивації, пояснення впливу фізичного виховання на організм; перші зрушення активної стимуляції).

- забезпечити учнів необхідними методичними знаннями про причини хвороби і відставання в розвитку, про оздоровчі засоби і методи, які компенсують недоліки організму; навчити їх методиці самоконтролю;

- сформувати стійку систему звичок до систематичних занять оздоровчо-лікувальною фізкультурою;

- прищеплення навичок та виховання звичок особистої та громадської гігієни, необхідних у побуті та навчанні. Поруч із зазначеними завданнями не втрачають своєї актуальності і загальні завдання, що стосуються всіх школярів, наприклад: засвоєння життєво важливих рухових умінь та навичок; підвищення фізичної і розумової працездатності; формування постави та профілактика і корекція плоскостопості; виховання культури рухів, тощо. [13]

Мета роботи з учнями спеціальної медичної групи:

- спланувати шляхи виходу з хвороби тимчасового або довготривалого характеру;через засоби фізичної культури підвищити життєву активність органів і систем учнів, добитися індивідуально - стійкого поліпшення самопочуття; використати потенційні можливості учнів для повноцінного входження в доросле життя.

Завдання, які реалізуються в роботі спеціальної медичної групи: знайомство з методами усунення можливих функціональних змін в організмі під впливом хвороби (формування постави, загартування, самомасажу, вивчення різновидів дихання тощо.); зміцнення здоров'я та корекція фізичного розвитку; засвоєння основних життєво важливих рухових умінь, передбачених чинною програмою; підвищення фізичної та інтелектуальної працездатності учнів; формування знань у сфері особистої гігієни та здорового способу життя. [7]

Фізичне виховання дітей та підлітків з послабленим здоров'ям - це лікувально-педагогічний процес, направлений на вирішення гігієнічних, освітніх та виховних завдань шляхом застосування системи фізичних вправ.

На сьогодні пріоритетними напрямами забезпечення санітарного та гігієнічного благополуччя населення є вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища, життєдіяльності, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я населення. Стосовно школярів, то на формування здоров'я цього контингенту впливають такі чинники, як екологічна ситуація, особливості матеріально-побутових умов, поширення куріння, вживання алкогольних напоїв, несприятливий психологічний клімат у сім'ї, відсутність установки на здоровий спосіб життя. Тому оцінка стану здоров'я школярів загальноосвітніх навчальних закладів різного типу є основою соціально-гігієнічного моніторингу здоров'я дитячого населення та відображає як початковий рівень (потенціал здоров'я), так і перспективи його збереження і зміцнення у майбутньому. За останні роки у галузі гігієни дітей і підлітків накопичено значну достовірну інформацію про зниження рівня здоров'я підростаючого покоління. Як свідчать статистичні матеріали МОЗ України та дані наукових досліджень, сьогодні спостерігається тенденція до зростання загальної захворюваності дітей, поширеності хронічних захворювань та дитячої інвалідності [1, 2].

Захворюваність дітей шкільного віку за останні 10 років зросла на 26,8%.

У 1 класі - З0 % дітей, які мають хронічні захворювання, у 5 класі - 50%, у 9 класі - 64 %. Вже у 1 класі відхилення з боку: опорно-рухового апарату мають до 11% школярів; носоглотки - 25 %; нервової системи - 30%; органів травлення - 30%; алергійні прояви - 25 %. Від 1 до 9 класу частота зниження гостроти зору зростає у 1,5 рази; частота порушень постави - у 1,5 рази; розповсюдженість хвороб органів травлення - у 1,4 рази; розповсюдженість хвороб ендокринної системи - у 2,6 рази. В той же час лише 5% учнів, за даними медичної документації, відносяться до спеціальної медичної групи з фізичного виховання. 41% школярів III гр. здоров'я мають незадовільний адаптаційний потенціал; з них вправи на витривалість, які є обов'язковими, виконують 54 % учнів, що свідчить про занадто високу фізіологічну ціну досягнення результату на уроках. В цілому лише у 7% школярів спостерігається задовільний функціональний стан організму. Високий рівень фізичної підготовленості мають лише 9,3 % дітей з хронічними захворюваннями і 40,0 % практично здорових дітей. [13]

В фізичному розвитку школярів спостерігаються такі несприятливі тенденції, як астенізація, зниження окружності грудної клітки, зменшення життєвої ємкості легенів, м'язової сили. На сьогодні для школярів існують 534 базових та 239 експериментальних навчальних програм, а також біля 3 тисяч альтернативних навчальних програм, які затверджені МОіН, але переважна більшість цих програм не має гігієнічного обґрунтування на їх відповідність віковим морфо-функціональним можливостям організму школярів.

1.2 Заняття фізичною культурою в спеціальних групах

З метою диференційованого підходу до організації занять з фізичного виховання всі учні залежно від стану здоров'я діляться на три медичні групи: основну, підготовчу й спеціальну.

Основна медична група. До цієї групи включають учнів без відхилень у стані здоров'я (або з незначними відхиленнями), що мають достатню фізичну підготовленість. У якості основного навчального матеріалу в даній групі варто використовувати обов'язкові види занять (відповідно до навчальної програми) у повному обсязі, а також здачу контрольних нормативів з диференційованою оцінкою; рекомендуються додаткові заняття в обраному виді спорту.

Підготовча медична група. До неї включають учнів, що мають незначні відхилення у фізичному розвитку й стані здоров'я, а також недостатню фізичну підготовленість. У даній групі можна використовувати ті ж обов'язкові види занять, але за умови поступового освоєння вправ, що пред'являють підвищені вимоги до організму. [14]

Заняття фізичною культурою в підготовчій групі проводяться разом з основною групою за навчальною програмою. Обидві групи здають встановлені контрольні нормативи. При цьому учні, які віднесені до підготовчої медичної групи, мають потребу в деяких обмеженнях навантажень і поступовому освоєнні комплексу рухових навичок й умінь. Відповідно вони мають потребу в додаткових тренувальних заняттях для підвищення рівня фізичної підготовленості. Для цього викладачі фізичної культури можуть використовувати секції загальної фізичної підготовки, організовані у позаурочний час, і інші форми занять.

Спеціальна медична група. До неї включають учнів, що мають такі відхилення в стані здоров'я, які є протипоказанням до підвищеного фізичного навантаження.

Заняття з фізичної культури з цією групою повинні проводитися за спеціально розробленою програмою в умовах звичайного режиму. Учні та студенти зі значними відхиленнями в стані здоров'я мають потребу в заняттях лікувальною фізичною культурою.

Учні шкіл та середніх спеціальних навчальних закладів залежно від фізичного розвитку і стану здоров'я поділяються на три медичні групи - основну, підготовчу і спеціальну. Більшість дітей і підлітків займаються фізичною культурою в основній групі за програмою школи або середнього спеціального навчального закладу. При комплектуванні спеціальних груп враховуються вік, захворювання, функціональний стан і фізичний розвиток учнів. В залежності від віку в одну групу об'єднують школярів двох або трьох класів, наприклад, з 1-го по 3-й клас; з 4-го по 6-й, 7 і 8-го; 9-го та 10-го класів. Виходячи з захворювань в одну групу об'єднують учнів з захворюваннями внутрішніх органів: серцево-судинної, дихальної, травної та ендокринної систем. До цієї ж групи приєднують тих, у кого відзначаються значні порушення зору і функціональні розлади нервової системи. В іншу групу включають учнів з порушеннями функції опорно-рухового апарату: порушення постави і сколіозами, захворюваннями суглобів, наслідками травм, захворюваннями нервової системи, вродженими дефектами опорно-рухового апарату. Заняття зі спеціальними групами проводяться поза розкладом уроків (до або після) 2 рази в тиждень по 45 хв. або 3 рази в тиждень по 30 хв. Кількість займаються в групі не повинно перевищувати 15 осіб.

На заняттях даються теоретичні знання про режим дня, загартовування, гігієнічних правилах. У програмі спеціальної групи широко використовується навчальний матеріал основної групи, але обмежуються вправи на швидкість, силу і витривалість. Наприклад, зменшені дистанції в бігу. Додатково введено в неї розділ дихальних вправ, збільшено застосування вправ для виховання правильної постави і зміцнення м'язів тулуба. Особливо широко ці вправи повинні використовуватися в спеціальній групі, в якій займаються учні з порушеннями опорно-рухового апарату. Програмою рекомендується більшість занять проводити на відкритому повітрі. [16]

Особливостями методики занять спеціальної групи є вкорочення часу основної частини за рахунок збільшення підготовчої і заключної частин. У підготовчу частину заняття можна включати вправи, що поліпшують порушені функції, враховуючи характер захворювання. Незважаючи на те, що заняття у спеціальній групі проводяться за програмою, однаковою для всіх учнів, необхідний індивідуальний підхід до займаються: дозування фізичного навантаження в залежності від захворювання та фізичної підготовленості учня. Про реакції організму на навантаження судять по частоті пульсу, який перевіряють до заняття, в середині його - після виконання найважчих вправ - і після заняття. Особливо важливо поступово збільшувати навантаження в групі мають захворювання внутрішніх органів. Для цієї групи в перші місяці занять допустимим вважається почастішання пульсу під час виконання найбільшого навантаження до 24-30 ударів в 1 хв. і тільки в міру адаптації до фізичного навантаження - до 130 - 140 ударів в 1 хв. До кінця заняття частота пульсу повинна наближатися до вихідного рівня. Важливо також ретельно спостерігати за ступенем стомлення займаються. У групі займаються з порушеннями опорно-рухового апарату (порушення постави і сколіози) особлива увага звертається на зміцнення м'язів тулуба (м'язовий корсет), виховання навику правильної постави. На заняттях широко використовуються вихідні положення, розвантажують хребет. При оцінці успішності враховуються регулярність відвідування занять, техніка виконання вправ, освоєння нових рухових умінь та навичок.

1.3 Розподіл дітей та підлітків на медичні групи відповідно до критеріїв оцінки здоров'я

У підлітковий період дуже важливо своєчасно виявити учнів, які мають відхилення у стані здоров'я та направити зусилля на ліквідування цих відхилень, які знижують функціональні можливості та працездатність дитячого організму, затримують його оптимальний розвиток. Правильний розподіл учнів по медичним групам для занять фізичною культурою є важливим розділом роботи медичних працівників та вчителів фізичної культури. [5]

Загальне керівництво організацією лікарського контролю за здоров'ям учнів, які займаються фізичною культурою і спортом здійснюється органами охорони здоров я відповідно до діючих інструкцій та Положень про роботу медичного персоналу в учбовому закладі.

Медичне обслуговування учнів здійснюється спеціально закріпленими за учбовим закладом лікарями та іншим медичним персоналом.

Висновок про стан здоров'я і всі лікарські вказівки про допустимі навантаження для кожного учня записуються у лікарську-контрольну карту і обов'язково доводяться до відома учителя фізичної культури або особи, яка проводить заняття з учням. Учні, які не пройшли медичний огляд до уроків фізичної культури не допускаються. На підставі даних про стан здоров'я і фізичний розвиток, учні розподіляються на три медичні групи. А саме: основна, підготовча та спеціальна. Допустиме фізичне навантаження для кожної групи учнів повинно відповідати медичній характеристиці.

Основна медична група

Складають учні без відхилень у стані здоров'я ,з добрим фізичним розвитком, навчаються за навчальними програмами фізичного виховання в певному обсязі учні можуть займатись в одній із спортивних секцій, брати участь у змаганнях.

Підготовча медична група

Складається з учнів, які мають незначне відхилення у стані здоров'я, з недостатнім фізичним роз витком, навчаються за навчальною програмою з фізичного виховання при умові більш поступового освоєння комплексу рухових навичок та умінь. Цій групі рекомендується також додаткові заняття для удосконалення рівня фізичного розвитку.

Спеціальна медична група

Віднесені учні з відхиленням у стані здоров'я постійного або тимчасового характеру, що вимагають обмеження фізичних навантажень, допущені до виконання навчальної та виробничої роботи, займаються за спеціальними навчальними програмами, та підлягають поглибленому медичному огляду. [9]

Учні, які тимчасово звільнені від занять фізичними вправами, зобов'язані бути присутніми на уроках фізичної культури , при цьому учитель може їх залучати до підготовки занять. Дозвіл на тимчасове звільнення від занять фізичними вправами дає лікар або медичний персонал учбового закладу.

1.4 Контроль за дітьми з відхиленнями у стані здоров'я

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю.

У навчальному закладі він здійснюється за такими напрямками: систематичне проведення медичних оглядів і оцінка стану здоров'я, нервово - психічного та фізичного розвитку; функціональних можливостей та динаміки розвитку рухів дітей; спостереження за проведенням різних організаційних форм фізичного виховання, контроль за змістом, методикою проведення фізичних вправ, відповідність їх анатомо-фізіологічним можливостям дитячого організму, організація рухового режиму; систематичне спостереження за санітарно-гігієнічним станом місць занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, загартовуючих процедур; постійний контроль за дотриманням режиму дня та організацією раціонального харчування у дошкільному закладі.

Лікарський та педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей тісно пов'язані одне з одним і обумовлені спільною роботою медичних працівників та педагогів Під час медичного огляду визначається стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток (довжина та маса тіла, окружність грудної клітки), стан з поставою та склепінням стоп. Обмін думками між лікарем та вихователем дає можливість накреслити конкретні шляхи, спрямовані на оздоровлення дітей. Про наслідки поглибленого медичного огляду лікар доповідає на педагогічній раді з аналізом змін, що відбулися при порівнянні їх з попередніми даними. Це дає змогу встановити певні тенденції покращання або погіршення показників фізичного розвитку та стану здоров'я дітей. [12] При обстеженні фізичного розвитку враховуються антропометричні показники: довжина та маса тіла, окружність грудної клітки та голови (малюки першого року життя). Отримані дані порівнюються з оціночними таблицями фізичного розвитку дітей (стандартами для даного регіону). Поглиблене медичне обстеження обов'язково містить докладну характеристику опорно-рухового апарата дитини. Перш за все обстежується стан кісткової системи - наявність деформацій та їх ступінь. У кожної дитини оглядають поставу, форму ніг та стоп. У дошкільному віці порушення постави та деформація стоп частіше за все мають функціональний характер і визначаються в основному недостатнім розвитком м'язів та зв'язок. Систематичне виконання фізичних вправ зміцнює опорно-руховий апарат дитини і сприяє профілактиці порушень постави та плоскостопості.

У роботі з дітьми, що мають відхилення у стані здоров'я, особливе значення надається лікарсько-педагогічному контролю, який здійснюється на уроках фізичної культури.

Фізичне виховання дітей є системою з чотирьох видів навчання: основне, додаткове, факультативне і самостійне:

- основний вид навчання включає заняття чи уроки фізичної культури;

- додатковий вид представлений фізкультурно-оздоровчими та фізкультурно-спортивними заходами;

- факультативне навчання включає: спортивну тренування, загальношкільні фізкультурно-масові і спортивні заходи та лікувально-оздоровчі заняття (у спеціальних медичних групах, групах лікувальної фізкультури у лікарсько-фізкультурних диспансерах та поліклініках);

- самостійне навчання включає: абонементні групи з різних видів спорту, досягав заняття, екскурсії та походи з батьками.

В даний час актуальною є проблема адаптивного фізичного виховання, тому що істотного поліпшення здоров'я і фізичного розвитку дітей та підлітків за останні роки не відзначається. Дітям, які перенесли які-небудь захворювання або часто і тривало хворіють, особливо необхідна рухова активність, адаптована до функціонального стану організму.

Діти, що відносяться за показниками здоров'я до медичних груп, не повинні займатися за програмами фізичного виховання, розробленим для здорових дітей: заняття з ними необхідно проводити в спеціальних медичних групах (СМГ). Чим більше комплекс фізичних вправ, методів, різних форм організації занять СМГ, тим ефективніше процес фізичного виховання хворіють дітей.

Заняття фізичною культурою з дітьми, віднесеними до СМГ, мають свої особливості. Групи цих учнів комплектуються за висновком лікаря та оформлюються наказом директора школи.

Критерії комплексної оцінки занять в СМГ - один з видів лікарсько-педагогічного контролю. Основним критерієм для включення учня в СМГ є встановлення діагнозу з обов'язковим урахуванням ступеня порушення функцій організму.

Наступний критерій - з'ясування ступеня фізичної підготовленості, так як необхідно враховувати індивідуальні особливості хворої дитини. Таке обстеження може проводити педагог спільно з лікарем на підставі даних аналізу стану здоров'я.

Один з важливих критеріїв відбору - функціональне обстеження учнів з порушенням в центральній нервовій системі (ЦНС), від діяльності якої багато в чому залежать особливості рухових реакцій.

Облік стану ЦНС дитини виключно важливий для надання ефективної допомоги фізичними вправами. Учитель фізкультури повинен спостерігати за станом здоров'я дітей, використовувати всі засоби для створення позитивного емоційного фону під час занять, щоб вселити в дитини впевненість у своїх силах.

Важливим критерієм відбору дітей в СМГ служить оцінка зовнішніх факторів: умов життя, особливостей харчування, психологічного клімату в школі і вдома.

Різні форми організації занять у СМГ [11]:

1. Додаткова урочна форма занять (до або після уроків). Діти, що мають відхилення в стані здоров'я, займаються фізичною культурою безпосередньо в школі. Такі заняття плануються в розкладі і проводяться до або після уроків два рази на тиждень по 45 хв або три рази на тиждень по 30 хв.

Додаткові уроки фізичної культури для часто і тривало хворіють дітей в СМГ у другій половині дня будуть ефективними у випадку наявності лікарсько-педагогічного контролю та участі добровільних помічників (волонтерів). Вирішальне значення в реалізації завдань фізичного виховання набуває індивідуалізація дозувань не тільки всередині групи, які часто хворіють навіть зі схожими діагнозами і різними віками, але і по відношенню до одного й того ж учню, що змінив у процесі занять свої резервні можливості і готується до переходу в підготовчу групу. Ефективність таких занять буде тим вище, ніж різноманітніші методики, що застосовуються на додаткових уроках.

Практика показує, що в школах така форма занять частіше проводиться для учнів початкової школи, тому що для основної та старшої школи розклад навчальних занять перевантажено.

2. Урочна форма занять (індивідуально-диференційований підхід та інтеграція хворіють дітей).

Часто діти з відхиленнями у стані здоров'я займаються фізичною культурою разом зі здоровими дітьми. Інтеграція дітей з порушеннями в стані здоров'я в групу здорових дітей має свої складності: труднощі при здійсненні індивідуального підходу, контролю за самопочуттям і дозуванням навантажень. Учитель фізкультури може проводити заняття з такими дітьми на уроці для основної групи тільки при наявності медичного працівника і волонтера.

Критерій оцінки ефективності занять дітей в СМГ - це перехід цих дітей у підготовчу групу.

3. Заняття лікувальною фізичною культурою. ЛФК для дітей з хронічними захворюваннями проводиться в лікувально-профілактичних установах фахівцями - медичними працівниками, методистами. У міру поліпшення стану здоров'я діти можуть займатися зі здоровими дітьми свого класу, дотримуючись умов урочної форми занять.

Дітям з відхиленнями у стані здоров'я корисний руховий режим, що включає прогулянки, ближній туризм, фізичні вправи, танці, рухливі ігри, загартовування, тобто засоби адаптивного фізичного виховання (АФВ).

Руховий режим має включати в себе щоденні прогулянки, тривалість яких залежить від погоди, температури повітря, фізичного стану учнів. Найбільш позитивно зарекомендував себе в цьому відношенні ближній туризм, забезпечує дозовані фізичні навантаження і багаті емоційні переживання. З його допомогою знімається присутнє в цих випадках напруга нервової системи організму, підвищується загальна фізична підготовленість. [11]

Заняття проводять фахівці: викладачі фізичного виховання, тренери, викладачі ЛФК, знайомі з основами загальної і приватної патології, особливостями нормальної та патологічної анатомії і фізіології, закономірностями теорії та методики АФВ при відповідної нозології.

Для більшої ефективності у заняттях АФВ рекомендується використовувати різні засоби і методи фізичного виховання, тому що адекватне різноманітність використовуваних коштів та своєчасне їх чергування підвищують позитивний фізіологічний ефект і інтерес до занять, створюють емоційний фон і попереджають стомлення.

Відмінною особливістю АФВ є залучення до занять батьків та всіх бажаючих (волонтерів), в достатній мірі оволоділи знаннями та навичками роботи з дітьми, що мають стійкі порушення здоров'я.

Приналежність до тієї чи іншої медичної групи - ситуація тимчасова і може, а часто і повинна бути переглянута при черговому огляді лікаря.

Переведення учня з СМГ до підготовчої, а потім і в основну природний і необхідний. Не можна вважати нормальною ситуацію, коли учень, освоївшись з навантаженнями спеціальної групи, звикне до них, які тривалий час (нерідко більше року) займаючись в цій групі.

Цілком неприпустимо вважати, що навіть після важкої хвороби будь-хто назавжди буде займатися в спеціальній групі.

Відсутність гострих захворювань протягом року або їх епізодичний характер свідчать про гарну опірності організму дитини, високу здатність адекватно реагувати на мінливі умови життя і зберігати певну стійкість до впливу несприятливих факторів або хвороботворних мікроорганізмів.

На підставі сукупності таких прийомів, як наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань, рівень функціонального стану основних систем організму, ступінь опірності організму несприятливим впливів, діти і підлітки поділяються на 5 груп:

I група-здорові діти, які не мають хронічних захворювань, з відповідним віком фізичним і психологічним розвитком, рідко хворіють.

II група - здорові діти з морфо функціональних відхиленнями. До цієї групи також входять діти, у яких відсутні хронічні захворювання морфологічного або функціонального характеру: наприклад, діти з відхиленнями у фізичному розвитку, не пов'язаними з ендокринною патологією, з порушенням постави, сплощення стопи, з короткозорістю слабкому ступені, які часто хворіють і т.д.

III група - хворі діти з хронічними захворюваннями в стадії компенсації (реакція організму на ушкодження, що складається у відшкодуванні функцій пошкоджених тканин і органів за рахунок не постраждалих органів і тканин). Дану групу складають діти, які рідко хворіють на гострі захворювання, незважаючи на наявність хронічного захворювання, [4] добре себе почувають, мають високу працездатність.

IV група - діти, які мають хронічні захворювання в стадії субкомпенсація, часто хворіють, з пониженою працездатністю.

V група - діти, які мають хронічні захворювання в стадії декомпенсації (порушення діяльності організму, який-небудь його функціональної системи або органу внаслідок зриву або виснаження пристосувальних механізмів; через деякий час організм може пристосуватися до нових умов існування і наступає компенсація). Вони практично не відвідують освітніх х закладів й, оскільки за станом здоров'я змушені перебувати у спеціальних лікувальних або навчально-виховних закладах.

Підвищення рівня здоров'я дітей шляхом впливу на провідні боку фізичної підготовленості засобами фізичного виховання відкриває можливості управління здоров'ям підростаючого покоління в процесі фізичного виховання в рамках як урочної, так і позаурочних форм занять. Можливості управління здоров'ям підростаючого покоління засобами фізичного виховання за умови лікарсько-педагогічного контролю - головний напрямок збереження здоров'я.

Лікарська частина контролю визначає вибір засобів фізичного виховання та видів спорту з урахуванням індивідуальних порушень; обсяг занять, спеціальні заходи, які необхідно провести до та після занять фізичною культурою, проводить медичний огляд, виділяє протипоказання, оцінює ступінь впливу процесу фізичного виховання на організм дитини з порушеним здоров'ям (незначна, помірна, значна, надмірне). [11]

Враховуючи специфіку АФВ, слід виділити головні умови діяльності вчителя фізкультури:

1. Проектування розвитку особистості, включення дітей, що мають порушення в стан здоров'я, у діяльність з формування знань про своє здоров'я і умінь застосовувати фізичні вправи для відновлення здоров'я.

2. Послідовність дій:

а) вироблення в учнів позитивного ставлення до знань основ АФВ;

б) трансформація знань у переконання про необхідність відновлення здоров'я;

в) формування оціночних ситуацій;

г) стимулювання рухової активності в процесі реабілітації;

д) реалізація знань і вмінь у практичній діяльності на уроках і позаурочних заняттях фізкультурою. [13]

Знання вчителем індивідуальних особливостей дитини, анамнезу хвороби, резервних можливостей організму в поєднанні з тактом, доброзичливістю і зацікавленістю може сприяти реабілітації дітей з відхиленнями у стан здоров'я. Ці діти, більш ніж будь-хто, мають потребу в моральній підтримці і керівництві з боку старших. Головна вимога до навчальних занять - це різноманітність методичних прийомів і цікавий зміст з урахуванням специфіки медичних груп, тобто з урахуванням особливостей захворювань або поєднаних хронічних хвороб.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ВІДХИЛЕННЯМИ У СТАНІ ЗДОРОВЯ

2.1 Організаційно-методичні основи викладання фізичної культури у спеціальній медичній групі

Три основні принципи лежать в основі занять фізичними вправами та використання засобів загартовування учнів, які за станом здоров'я відносяться до СМГ. [11]

Перший принцип полягає в оздоровчій, лікувально-профілактичній спрямованості використання засобів фізичного виховання. Будь-які заняття фізичними вправами та спортом в нашій країні у відповідності з програмною настановою фізкультурного руху держави мають оздоровчу спрямованість. Для студентів в СМГ цей принцип є головуючим. Відбираючи засоби фізичного виховання, він проходить крізь всі етапи методики та організації занять. Важливість цього принципу поясняється набагато більшим об'ємом оздоровчих завдань при роботі з контингентами СМГ.

Другий принцип фізичного виховання учнів СМГ полягає в диференційованому підході до використання засобів фізичної культури в залежності від характеру та наявності структурних та функціональних порушень в організмі, викликаних патологічним процесом. Під час будь-яких занять фізичними вправами навантаження, які використовуються, диференціюють в залежності від віку, статі та фізичної підготовленості.

Третій принцип, який повинен дотримуватись в процесі фізичного виховання учнів СМГ, полягає в професійно-прикладній спрямованості занять. Проводячи заняття по фізичному вихованню з учнями СМГ, які раніше перенесли хворобу, викладач повинен не тільки забезпечити найшвидше відновлення ушкоджених органів та систем, але допомогти учню в процесі занять фізичними вправами набути необхідні для доброго засвоєння професії рухові навички, за допомогою методів фізичного тренування відшліфувати їх, підготувати ЦНС та інші функціональні системи організму до того, щоб вони змогли забезпечити високу працездатність майбутнього спеціаліста. [6] Якщо врахувати , що у учнів в результаті перенесеного захворювання часто існують значні порушення в організмі, які ускладнюють пристосування до умов фізичних напружень, то стає очевидною складність здійснення цього принципу.

Основним критерієм зарахування учня в СМГ є визначення діагнозу з обов'язковим урахуванням ступеню порушення функції організму. Необхідно мати на увазі, що цілий ряд захворювань які характеризуються локальним порушенням функцій, супроводжується загальним розладом, в певній мірі послаблюючи стан всього організму. Але для більшої ефективності добору об'єму та інтенсивності фізичних навантажень для конкретного студента потрібно крім діагнозу під час обстеження визначити ступінь фізичної підготовленості та особливість пристосування організму до фізичних навантажень. Таке обстеження найбільш кваліфіковано може здійснити педагог. Отримані ним дані поряд з дозованими фізичними навантаженнями, з показниками функціональних проб, які проводить лікар, дають змогу правильної оцінки стану здоров'я. Особливу увагу в цій оцінці звертають на функціональний стан серцево-судинної системи. [10]

Для об'єктивної оцінки стану здоров'я необхідно встановити наявність або відсутність побічних захворювань та вогнищ хронічної інфекції. Існують фактори, які обмежують функціональні можливості організму і створюють небезпеку погіршення здоров'я при заняттях фізичними вправами. Це - хронічний тонзиліт, гайморит, хронічний холецистит та карієс.

Послаблений перенесеним захворюванням організм стає вразливим для патогенної дії мікроорганізмів, які знаходяться у вогнищі хронічної інфекції.

Направлення учня в СМГ проводить лікар при обстеженні на початку навчального року, якщо у учня є стійкі порушення стану здоров'я після раніш перенесеної хвороби. Якщо ж учень переніс захворювання протягом навчального року і в нього виникли порушення стану здоров'я тимчасового характеру, то він підлягає обстеженню безпосередньо після одужання. При цьому на основі результатів обстеження учень також може бути направлений в СМГ.

Повне звільнення юнаків та дівчат від занять фізичними вправами може носити тільки тимчасовий характер. Тимчасове звільнення від занять або обмеження в них бувають після перенесених гострих, хронічних захворювань та їх загострень. Терміни відновлення занять фізичними вправами у цих випадках визначають індивідуально, з урахуванням стану здоров'я та функціонального стану систем організму. В практиці лікарського контролю при визначенні строків відновлення занять фізичними вправами після гострих та інфекційних захворювань використовують орієнтовну схему. [16]

Навчальна група, яка за розкладом виходить на заняття має нараховувати не більше 12 (і не менше ніж 8) чоловік. Заняття СМГ проводять чотири рази на тиждень по 45 хвилин окремо від основних навчальних груп, за окремою програмою та розкладом. Розклад роботи СМГ затверджує директор навчального закладу.

Списки учнів, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи, затверджуються директором школи з вказівкою діагнозу захворювання і можливим терміном перебування в ній. Також затверджується розклад занять групи і прізвище вчителя, який має відповідну фахову підготовку. Учні спецмедгрупи повинні обов'язково займатися на загальних уроках фізичної культури у відповідному спортивному одязі і взутті. Вони беруть участь у підготовчій і заключних частинах уроків, а при стійкому покращенні стану здоров'я виконують елементи рухів основної частини зі значним зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, струси, психоемоційне перенавантаження (з можливим виключенням елементів змагань, естафет тощо).

У програмі спецмедгрупи передбачені обмеження виконання фізичних вправ на силу, швидкість, витривалість, виконання елементів акробатики. [18]

Знижені адаптаційно-захисні можливості організму учнів спецмедгрупи потребують тимчасового виключення деяких фізичних вправ за медичними показниками, але з обов'язковим включенням їх у подальше вивчення при суворому дотриманні дозування. Фізичні вправи прикладного й професійного спрямування не виключаються, а обов'язково виконуються з урахуванням пристосування організму учня до подібних навантажень.

Лазіння по канату дозволяється тільки як підготовча вправа з використанням похилої площини. Учні повинні бути обізнані з елементами самоконтролю за станом власного здоров'я.

Особливості проведення уроку фізичної культури спеціальної медичної групи

І. Підготовча частина. Розпочинається перевіркою показників частоти серцевих скорочень і дихання. Потім вивчаються або повторюються різновиди дихання: грудного, черевного і змішаного (повного) та комплекси вправ оздоровчої спрямованості.

Виконання стройових вправ чергується з дихальними вправами, які поступово поєднуються з загально розвиваючими. Вправи виконуються в повільному темпі в дозуванні до 10-12 разів. Використовуються вправи ритмопластики, танцювальні рухи, вправи на поставу та розслаблення. Необхідно використовувати метод варіативних (змінюючих) навантажень. При необхідності вибірково перевіряється виконання домашнього завдання.

ІІ. Основна частина. Повторюються раніше вивчені рухи і учні знайомляться з більш складними фізичними вправами, передбаченими програмою. Навантаження обов'язково чергується з вправами на дихання та розслаблення.

ІІІ. Заключна частина. Вправи на розслаблення виконуються в повільному темпі. При такому виконанні вправ необхідно добитися відносного відновлення роботи серцево-судинної і дихальної систем. Перевіряється частота серцевих скорочень. Після загального підсумку уроку задається домашнє завдання з його показом і дозуванням.

Теоретичні знання повідомляються учням на кожному уроці згідно з навчальним матеріалом, а також відповідно до вимог техніки безпеки під час проведення заняття.

Орієнтовно-структурна організація занять учнів спеціальної медичної групи:

1. Практичне виконання комплексів вправ оздоровчої спрямованості з корегуванням захворювання (виконання комплексів оздоровчої спрямованості) - до 13 хв.

2. Комплекси дихальних вправ - до 10 хв.

3. Навчальний матеріал відповідно до теми уроку - 15 хв.

4. Вправи для зняття психологічних і фізичних навантажень - до 7 хв.

Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи включає:

1. Обов'язкове навчання з обмеженими навантаженнями на уроках фізичної культури.

2. Навчання за окремою програмою в спеціальній медичній групі.

3. Зважений і узгоджений з лікарем, учителем і батьками режим дня.

4. Участь у заходах фізкультурно-оздоровчої спрямованості в режимі школи (фізкультхвилини на уроках, участь у рухливих перервах, участь у позакласній фізкультурно-масовій роботі (свята, екскурсії) за винятком участі в спортивних змаганнях.

5. Використовування природних та оздоровчих факторів (загартування, катання на ковзанах, лижах, плавання (без переохолодження).

6. Володіння елементами контролю самопочуття під час самостійних занять. [9]

Оцінки виставляються за:

1. Теоретичні знання;

- загальної спрямованості відповідно до вимог навчальних програм;

- лікувально-оздоровчої спрямованості;

2. Практичні навички прийомів самоконтролю.

3. Техніку виконання загально-навчального матеріалу (за сприятливих для учнів умов у відповідності до лікарських показань)

Учні спеціальної медичної групи оцінюються за знання теоретичного компоненту, виконання домашніх вправ, техніку виконання вправ з кожного розділу програми протягом навчального року (учні першого класу не оцінюються).

Оцінки виставляються в журнал спеціальної мед групи і переносяться до класного журналу, як оцінки за тематичні атестації, семестри й за рік.

2.2 Організація та проведення занять з учнями спеціальної медичної групи та підготовчої

Ефективність фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, всеціло відзначається методикою та організацією занять, раціонально використовуються оздоровчі системи фізичних вправ. Від того, які засоби фізичного виховання застосовуються в заняттях, яка методика їх використання та як організований процес фізичного виховання, залежить і оздоровчий результат. [8]

Ті фізичні вправи, до яких організм погано адаптується, можуть бути цінними при строгому дозуванні. Любі вправи можуть бути виключені тільки на деякий час, після чого вони повинні поступово застосовуватися. Заборона виконання яких-небудь вправ за медичними показниками, тобто, якщо вони погано засвоюються, може застосовуватися тільки до вправ, які не мають прикладного значення, наприклад, деякі гімнастичні вправи типу «шпагат». Ні одна фізична вправа прикладного характеру взагалі не може бути протипоказаною.

Для досягнення максимального оздоровчого ефекту потрібно застосовувати строго диференційований метод занять. По цій причині і недопустиме об'єднання однієї медичної групи з іншою. Важливо також знати, що організм учнів, які віднесені за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, потребують рухову активність не менше, а частіше ще більше, ніж організм здорових дітей та підлітків, але йому потрібна якісно інша рухова активність. Для цього використовуються комплексне застосування різних форм та занять фізичними вправами: уроки фізичної культури, ранкова гігієнічна гімнастика, ввідна та виробнича гімнастика, фізкультурні паузи та фізкультурні хвилинки.

Для учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, професійно-прикладна фізична підготовка має велике значення, тому що учням, які перенесли серйозні захворювання, не можна розраховувати на те, що їх організм самостійно пристосуються до вимог виробничої діяльності за рахунок вроджених здібностей, та процес такого пристосування пройде сам по собі.

Важливо виховати в учнів потребу активного відпочинку, використовуючи на протязі навчального процесу ввідну гімнастику, фізкультурні паузи та хвилинки, а також застосування лікувальної гімнастики.. Привити смак та любов до систематичних занять фізичними вправами. [8]

Учні зі слабким здоров'ям повинні отримувати щоденно дозоване фізичне навантаження. Для цього потрібно використовувати ранкову гімнастику, фізкультурні паузи та хвилинки , прогулянки та інше.

Щоб підготовити учнів до самостійних занять фізичними вправами дома, їх потрібно навчити правильному диханню та вмінню розслабляти м'язи, простим прийомам самоконтролю та ознайомити з необхідними положеннями та вправами комплексу ранкової гімнастики.

Вчитель фізичної культури на уроках повинен періодично провіряти пульс та частоту дихання у учнів, вести систематичні спостереження за підготовленістю та функціональним станом і на цій основі здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня. Учні спеціальної медичної групи повинні вести щоденник фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

Останнім часом в Україні значно збільшилася кількість дітей, яким рекомендовано займатись фізичною культурою у підготовчих і спеціальних медичних групах. Така ситуація вимагає від педагога глибоких знань методики, організації проведення занять в залежності від хвороби учня. Аналіз і врахування даних критеріїв покладені в основу поділу дітей за станом здоров'я на п'ять груп.

...